Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Використання методів активного навчання на семінарських заняттях при вивченні спеціального курсу «Соціологія культури»

Практична роботаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Рольовий гра конфлікт особистість У традиційному навчанні головний упор робиться на одержанні студентами інформації з різних джерел — лекцій, підручників, робіт теоретиків. Але оскільки ці знання, отримані в такий спосіб, студент не «пропустив через себе», і вони не співвідносяться із власним досвідом студентів, то такі знання не є міцними. Використання ігрових технологій певною мірою вирішують… Читати ще >

Використання методів активного навчання на семінарських заняттях при вивченні спеціального курсу «Соціологія культури» (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Практична робота Використання методів активного навчання на семінарських заняттях при вивченні спец. курсу «Соціологія культури»

Виконала студентка групи КМК-41

Крижевич Юля

Вступ:

Соціологія культури — галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства.

Соціологія культури є складовою соціології, однією із спеціальних соціологічних дисциплін, які використовують вироблені соціологією поняття і засоби для аналізу окремих соціальних феноменів (релігія, політика, освіта тощо). Соціологія має справу з культурою як соціальним феноменом, тобто вивчає культуру як доступну спостереженню, емпіричним засобам дослідження соціальну систему.

Тема: «Соціологія конфлікту»

План семінарського заняття:

1. Конфлікт — соціальне явище.

1.2 Класифікація конфліктів за структурою

1.3 Умови виникнення конфліктів. Основні стадії розвитку

1.4 Концепції соціального конфлікту

1.5 Позитивні функції конфлікту

1.6 Соціологічні методи вирішування конфлікту

2. Рольові ігри зі студентами

3. Творча робота.

рольовий гра конфлікт особистість У традиційному навчанні головний упор робиться на одержанні студентами інформації з різних джерел — лекцій, підручників, робіт теоретиків. Але оскільки ці знання, отримані в такий спосіб, студент не «пропустив через себе», і вони не співвідносяться із власним досвідом студентів, то такі знання не є міцними. Використання ігрових технологій певною мірою вирішують дану проблему. Ділові та сюжетні ігри, розбір та аналіз різних випадків дозволяють виявити проблему та зрозуміти, до яких наслідків це призводить.

Так, при вивченні теми «Соціологія конфлікту», студентам була запропонована рольова гра, у сумісності з конфлікт-методом — «конфлікт в громадському транспорті». Задача гри: спробувати зрозуміти соціальні ролі інших людей, повністю уявити себе в ролі іншого, передбачити реакцію, подолати бар'єр рольової трансформації.

За тиждень до семінарського заняття студентам було запропоновано обрати собі роль і продумати її. При виборі ролей, студенти повинні були показати якомога найбільшу соціальну стратифікацію. Ось які ролі студенти обрали для гри: студенти, пенсіонери, водій, контролери, кондуктор, люди без постійного місця проживання, священик, представники інтелігенції (вчитель, інженер, лікар), бізнесмен (потрапив до автобусу випадково), жінка із села, що торгує на ринку, свідки Ієгови, «дама з песиком», школярі.

Гра складалась з двох частин. На І етапі перед студентами було поставлено завдання інсценувати конфлікт так, як це, звичайно, буває у громадському транспорті. Студенти добре справились із цим завданням, із чого можна зробити висновок, що в подібні ситуації вони попадають дуже часто. Після цього відбулося обговорення гри. На прикладі розіграного конфлікту студенти визначали, коли була латентна фаза конфлікту, що можна було зробити, щоб конфлікт не мав продовження, коли конфлікт переходив у наступні фази, хто міг виступити в ролі арбітра в тій чи іншій ситуації.

На ІІ етапі гри перед студентами було поставлене інше завдання. Треба було програти ті ж самі ситуації, але дотримуючись таких вимог:

— використати знання про конфлікт — його динаміку, перехід у наступні фази, застосувати компроміси тим соціальним ролям, які можуть виступити в ролі арбітрів, наприклад — священик чи кондуктор, спробувати локалізувати конфлікт;

— проявити в повній різноманітності усі свої людяні почуття: доброзичливість, толерантність, співчуття, тактовність.

Після ІІ етапу гри знов було обговорення. Студенти порівнювали свої почуття після першого та другого актів гри. Описуючи їх, вони говорили, що після першого, вони були дуже збентежені, роздратовані, агресивні. Хотілось кричати й сваритись, щоб тільки якось виплеснути свою негативну енергію. Розповідаючи про своє самопочуття, студенти відмічали, що в декого, від сильної знервованості підвищився тиск, а в декого — прискорилось серцебиття.

І зовсім протилежні почуття студенти описували, розповідаючи про ІІ етап гри. Відзначали, що такі почуття, як: збентеженість, роздратованість, агресія — пройшли. Серце також перестало прискорено битись. Усі «пасажири» були просто захоплені від чемних «контролерів», а «контролери» і «кондуктор» — від культурних «пасажирів». «Студентам» дуже сподобалось спілкуватись з «пенсіонерами» — ті дуже переймались їхніми молодіжними проблемами. А «пасажири» з різними політичними поглядами проявили велике зацікавлення до політичних програм своїх опонентів і виявили неабияку толерантність один до одного. Майже всі показники критеріїв культури поведінки і культури почуттів «пасажири» проявили під час другої дії.

Елементи такої діяльності слід впроваджувати в навчальні дисципліни. Наприклад, у навчальних закладах Європи та Америки є такі предмети, як театр чи акторське мистецтво. Як відомо, А. С. Макаренко, сам брав уроки акторського мистецтва: «…Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити „Іди сюди“ з 15−20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і у голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене підійде або не почує того, що треба!» .

Для кожної людини є корисними елементи акторського мистецтва в житті, такі як: уміння володіти голосом, жестами, мімікою, ходити, стояти. Без цих елементів важко уявити спеціаліста будь-якої галузі. На ствердження професора Л. С. Нечипоренко, якщо прослідкувати явище артистизму в житті окремої особи як феномена загального характеру, як складника його загальної культури й професіоналізму, то можна помітити такі ознаки артистизму.

Перша ознака артистизму — розуміння суті своєї професії, як такої, що впливає на колектив, колег, сім'ю.

Друга ознака — пошук свого власного амплуа, зовнішнього самовираження, зміцнення і розвиток позитивних, яскравих рис.

Третя ознака — усвідомлення подолання негативного. Артистизм включає в себе високий рівень естетичного смаку. Адже, особа з естетичним смаком не дійде до того, щоб когось принижати. Естетичний смак виключає із поведінки: принизливий тон, розв’язні манери, грубість, дріб'язкову прискіпливість, настирність і т.п.

Отже, використання цього методу, в першу чергу дозволило:

краще зрозуміти й засвоїти навчальний матеріал;

розібратися в собі та взаєминах із оточуючими;

підвищити інтерес студентів до дисципліни;

наблизити навчання до практики повсякденного життя;

навчити навичкам урегулювання конфліктів;

співвіднести отримані знання із власним досвідом;

виявити реальні проблеми, зрозуміти, до яких наслідків це призводить.

Окрім того, перебуваючи в іншій соціальній ролі, студенту надалася можливість:

— побувати в становищі іншої людини, навіть іншої соціальної стратифікації;

— краще зрозуміти почуття інших людей;

— завдяки емоціям, освоїти зміст навчального предмета через переживання;

— порівняти переваги культури взаємовідносин, благодатного морального психологічного клімату, добрих та людяних стосунків на відміну від лайки, агресії, хамства, безкультур’я тощо. Можна також зробити висновок, що гра,

— допомагаючи стимулювати творчу активність кожного студента, робить благотворний вплив тим, що змушує студента в процесі проявляти гуманні якості - переживати, співчувати та знаходити такі рішення, які б відповідали нормам моралі.

Використання на заняттях такої педагогічної технології, як аналіз образу фольклорного твору, допомагає студентові опинитись у великому світі гуманітарної культури, адже основним джерелом цього методу є книга. Під час констатуючого експерименту, із бесід з фахівцями університетської бібліотеки, ми дізнались, що їм відомо безліч випадків, коли студенти самі звертаються до бібліотекарів за порадою — що почитати, щоб відпочити й відволіктись від буденної праці. Дуже часто студенти звертаються з таким проханням після складання іспитів, перебуваючи в стані самотності, при відсутності друзів, нечуйному відношенні оточуючих, після невдалого кохання, знаходячись при цьому у нервовому, стресовому, навіть агресивному стані. Для таких студентів читання літератури іноді стає єдиним рятувальним колом. Адже книга, окрім пізнавальної функції, чинить іще й психотерапевтичний вплив.

Подібна форма мала змусити студента не просто механічно пригадувати вивчене, а мобілізувати усі свої знання. Використання подібних технологій вимагатиме від студентів:

— знання теоретичного матеріалу;

— висловлювання різних думок щодо цих фактів;

— порівнювання різних типів суспільства;

— співставлення теоретичних знань, отриманих із підручників, із текстом твору;

— інтерпретації текстів художніх творів;

— добирання потрібних прикладів;

— оцінювання фактів.

Я вважаю, що використовуючи означену технологію, зможемо розвинути в студентів культуру почуттів та культуру поведінки. Крім того, це дозволить наситити семінарське заняття гуманітарною компонентою, а це основні умови, які є необхідними для уникнення дегуманізації навчального процесу.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою