Аналіз стану природоохоронної діяльності ремонтного підприємства залізничного транспорту

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу природоохоронної діяльності підприємств промисловості

1.1 Сутність природоохоронної діяльності промислових підприємств

1.2 Методичні підходи до аналізу показників, що характеризують стан природоохоронної діяльності на підприємстві

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз еколого-економічних показників діяльності ремонтного підприємства «КМС-237»

2.1 Характеристика діяльності ремонтного підприємства залізничного транспорту (КМС-237)

2.2 Дослідження економічного забезпечення виробничої діяльності підприємства

2.3 Дослідження екологічного стану підприємства, виконання відповідних робіт природоохоронного призначення та наявності фонду екологічного призначення для виконання природоохоронної діяльності

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Заходи щодо вдосконалення організаційної структури природоохоронної діяльності підприємства

3.1 Аналіз організаційної структури підприємства

3.2 Удосконалення організаційної структури підприємства з урахуванням екологічного фактору

Висновки до розділу 3

Список використаних джерел

природоохоронний екологічний промисловий ремонтний

Вступ

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Враховуючи що екологічні стандарти та нормативи є мірою поєднання екологічних інтересів з економічними, то виходячи з цього, економічний механізм охорони навколишнього природного середовища покликаний створити умови для розвитку як у виробників, так і громадян дбайливого ставлення до природи.

Все це містить у собі комплекс заходів з економічного стимулювання охорони навколишнього середовища, нормування господарського впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічні вимоги при розміщенні, проектування, експлуатації виробничо-господарських об'єктів, екологічний контроль, відповідальність і відшкодування збитків.

Формування нового економічного механізму природокористування та фінансування природоохоронних заходів при переході до ринкових відносин повинно стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу природоохоронної діяльності підприємств промисловості

1.1 Сутність природоохоронної діяльності промислових підприємств

Природоохоронною є будь-яка діяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні, що забезпечує стійкість біосфери. До неї належить як великомасштабна, здійснювана на загальнодержавному рівні, діяльність щодо збереження еталонних взірців незайманої природи та збереження різноманітності видів на Землі, з організації наукових досліджень, підготовки фахівців-екологів та виховання населення, так і діяльність окремих підприємств з очищення від шкідливих речовин стічних вод і газів, що викидаються в атмосферу, зниження норм використання природних ресурсів тощо. Така діяльність здійснюється переважно інженерними методами. Існує два напрямки природоохоронної діяльності підприємств. Перший -- очищення шкідливих викидів. Однак цей шлях недостатньо ефективний, оскільки за його допомогою не завжди вдається повністю припинити надходження шкідливих речовин в біосферу. До того ж скорочення рівня забруднення одного компонента навколишнього середовища призводить до посилення забруднення другого. Наприклад, встановлення вологих фільтрів для газоочищення дозволяє скоротити забруднення повітря, але призводить до збільшення ступеня забрудення води. Вловлені з газів та стічних вод речовини отруюють значні площі землі. Використання очисних споруд, навіть найефективніших, різко скорочує рівень забруднення навколишнього середовища, однак не розв’язує цієї проблеми повністю, оскільки в процесі функціонування цих установок також утворюються відходи, хоча і в меншому обсязі, але з підвищеною концентрацією шкідливих речовин. Поряд з цим робота переважної більшості очисних споруд вимагає значних енергетичних затрат, що, в свою чергу, також є небезпечними для довкілля. Крім цього, забруднювачі, на знезараження котрих витрачаються значні кошти, є речовинами, в котрі вже вкладено працю і котрі, за незначним винятком, можна було б використати. Для досягнення високих еколого-економічних результатів необхідно процес очищення шкідливих викидів поєднати з процесом утилізації вловлених речовин, що зробить можливим об'єднання першого напрямку з другим -- усунення причин забруднення. Реалізація цього напрямку вимагає розробки маловідход-них, а в перспективі й безвідходних технологій виробництва, котрі дозволяли б комплексно використовувати вихідну сировину та утилізувати максимум шкідливих для біосфери речовин. Однак, не для всіх виробництв існують прийнятні техні-ко-економічні рішення щодо різкого скорочення кількості відходів та їхньої утилізації, тому в реальних умовах доводиться працювати за двома вказаними напрямками. Разом з тим, ніякі очисні споруди та безвідходні технології не зможуть відновити стійкість біосфери, якщо будуть перевищені допустимі (порогові) значення скорочення природних, не перетворених людиною, систем. Саме тут виявляється дія закону незамінності біосфери. Таким порогом може стати використання більше 1% енергетики біосфери та глибоке перетворення більше 10% природних територій (правило одного та десяти відсотків). Тому технічні досягнення не звільняють від необхідності вирішення проблем зміни пріоритетів суспільного розвитку, стабілізації народонаселення, створення достатньої кількості заповідних територій тощо. Для природоохоронної діяльності необхідна інженерно-екологічна експертиза проектів підприємств. Основною метою експертних оцінок, котрі мають назву «інженерно-екологічна експертиза», є всебічна оцінка впливу підприємства на природне середовище: -- на стадії затвердження проекту; -- при функціонуванні підприємства та при його розширенні; -- при складанні висновку та при виробленні рішення про затвердження або відхилення проекту; -- на стадії визначення можливості подальшого функціонування підприємства; -- при обмеженні обсягу випуску або при припиненні випуску того чи іншого виду продукції; -- при визначенні необхідності установки або застосування нових природоохоронних заходів; -- при модернізації існуючих підприємств. Інженерно-екологічна експертиза дозволяє виявити найбільш ймовірні екологічні наслідки будівництва, функціонування та розширення підприємства порівняно з бажаним, допустимим станом природного і оточуючого людину середовища. Підприємство не повинне наднормативно впливати на природне та оточуюче людину середовище, не повинне перешкоджати власній роботі та функціонуванню розташованих поряд підприємств, порушуючи через оточуюче їх природне середовище хід технологічних процесів, не повинне завдавати шкоди здоров’ю населення. Інженерно-екологічна експертиза полягає в оцінці довготривалого впливу підприємства на природні ресурси, природні умови, умови подальшого розвитку промисловості регіону та умови життя мешканців локальної ділянки місцевості. Згідно з діючими законодавчими актами інженерно-екологічній експертизі підлягають такі матеріали: -- проекти регіональних комплексних схем охорони природного середовища в містах та промислових центрах (міністерства та відомства за участю місцевих органів управління і територіальних органів контролю природного середовища); -- проекти планування, забудови міст та інших населених пунктів (органи державного санітарного нагляду і територіального контролю за станом природного середовища за участю місцевих органів управління); -- проекти будівництва великих регіональних та міжрегіональних народногосподарських об'єктів, пов’язаних з впливом на природне середовище (міжвідомчі комісії за участю міністерств, відомств та наукових установ); -- технічна документація на нові види сировини, виробів, матеріалів для народного господарства (органи охорони здоров’я спільно із зацікавленими органами нагляду).

Проекти локального рівня (будівництво окремих невеликих підприємств, електростанцій, висушування боліт, розорювання земель тощо) підлягають галузевій або територіальній експертизі лише в частині розділів «Охорона природи». Метою цієї експертизи є оцінка повноти поданого матеріалу, правильності та точності виконаних обґрунтувань та розрахунків, переконливості прийнятих рішень. Загалом інженерно-екологічна експертиза складається з трьох етапів: -- розгляд завдання з проектування об'єкта та результати пошукових робіт, проведених на місці передбачуваного будівництва. Результатом першого етапу є оцінка вихідних даних, що містяться в проекті будівництва. При цьому передбачається також оцінка вихідних даних, покладених в основу проекту при розрахунках передбачуваного впливу на природне та оточуюче людину середовище; -- оцінка технологічних рішень, характеристик обладнання та властивостей матеріалів; встановлення можливості їхнього використання в природних умовах місця будівництва об'єкта; -- оцінка проекту загалом. При проведенні інженерно-екологічної експертизи проекту найбільш доцільною є наявність двох-трьох альтернативних рішень для передбачуваного об'єкта будівництва. Здійснюється аналіз природоохоронних заходів та засобів щодо відновлення природного середовища з кожного альтернативного рішення, оцінка їхньої ефективності.З метою отримання вірогідних експертних оцінок в проведенні інженерно-екологічної експертизи беруть участь працівники реконструйованих, діючих подібних підприємств та тих, що будуються, місцеві органи влади і громадські організації, населення району будівництва. Матеріали екологічних обґрунтувань щодо збереження чистоти природного та оточуючого людину середовища при будівництві нових підприємств повинні бути достатньо переконливими не лише для інстанцій та фахівців, що їх затверджують, але й для широких верств населення. В іншому випадку втручання громадськості може призвести до затримки будівництва або навіть до відхилення проектів.

Також для ефективної роботи підприємств і здійснення нормальної природоохоронної діяльності має враховуватися екологічна паспортизація підприємств. Екологічну паспортизацію було запроваджено з метою оздоровлення екологічної ситуації. Згідно з Держстандартом 17.0.0. 04−90 «Екологічний паспорт промислового підприємства» метою екологічної паспортизації є: -- встановлення кількісних та якісних характеристик природокористування (сировини, палива, енергії), а також кількісних та якісних характеристик забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами, випромінюваннями; -- отримання питомих показників природокористування та забруднення довкілля підприємством, котрі дозволяють аналізувати використовувані підприємством технології та обладнання порівняно з кращими вітчизняними і зарубіжними взірцями, а також відомості про шкоду, що завдається підприємством. За результатами екологічної паспортизації підприємств оцінюють вплив викидів, відходів забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здоров’я населення, а також визначають плату за природокористування та плату за забруднення довкілля; встановлюють підприємству гранично допустимі норми викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин, планують природоохоронні заходи та оцінюють їхню ефективність; здійснюють експертизу проектів реконструкції підприємств; контролюють та оцінюють рівень дотримання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони природи; реалізують заходи щодо підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергії та вторинних ресурсів. При проектуванні нових підприємств або при реконструкції існуючих екологічний паспорт складає проектна організація. Екологічний паспорт погоджують з місцевими органами охорони природи та його відділами (охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, рослинного та тваринного світу).

Паспорт затверджує керівник підприємства, котрий відповідає за його оформлення та достовірність даних, що містяться в ньому. Процес екологічної паспортизації неперервний. Вона проводиться періодично за будь-яких змін технології, під час реконструкції підприємств та при освоєнні нової продукції. При складанні екологічного паспорта використовують основні показники виробництва, результати інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, дозвіл на природокористування, результати інвентаризації стоків, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених стоків, паспорт газоочисного обладнання, паспорт водоочисного обладнання, класифікатори галузей, підприємств, статистичні звітні документи (звіти про охорону атмосферного повітря, про використання води, звіт про рекультивацію земель, зняття та використання природоохоронного шару землі, відомість інвентаризації токсичних промислових викидів, що підлягають використанню, знезараженню та захороненню, про утворення, використання вторинної сировини, про виконання плану перевезення або виробництва продукції, про поточні видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів; журнали обліку роботи котелень, газоочисного та водоочисного обладнання тощо), стандарти в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів та інші нормативно-технічні документи. Структура та зміст екологічного паспорта: титульний лист; загальні відомості про підприємство та його реквізити; короткі природно-кліматичні характеристики району розташування підприємства, опис технології виробництва, відомості про продукцію; балансова схема матеріальних потоків; відомості про використання матеріальних та енергетичних ресурсів, викиди в атмосферу, водоспоживання та водовід ведення, відходи; відомості про рекультивацію порушених земель; про транспорт підприємства; про еколого-економічяу діяльність підприємства.

Розробка екологічного паспорта на підприємстві складається з таких етапів: -- призначення робочої групи та видання наказу про складання екологічного паспорта; -- розробка плану роботи групи та розподіл функцій між виконавцями і лінійними підрозділами з його складання; -- збирання нормативно-технічної та звітної документації; -- розробкабалансової схеми виробництва, кількісний та якісний аналіз матеріальних потоків, визначення джерел забруднення природного середовища; -- проведення інвентаризації викидів, встановлення ГДВ або ТПВ; -- інвентаризація водокористування та водовідведення, а також визначення ГДС або ТПС; -- інвентаризація природокористування та визначення кількісних показників сировини, матеріалів, енергії за видами продукції та питомих показників на одиницю продукції, що випускається; -- інвентаризація відходів та визначення кількісних показників відходів за видами продукції і питомих показників на одиницю продукції, що випускається; -- інвентаризація використовуваних земельних ресурсів та обсягів рекультивації земель; -- заповнення форм екологічного паспорта. Екологічна паспортизація передбачає: -- складання карти-схеми підприємства з нанесенням на неї джерел забруднення атмосфери, поверхневих вод, місць складування відходів, водозабирачів, меж санітарно-захисної зони, транспортних магістралей, зон відпочинку, пам’ятників архітектури, постів спостереження за забрудненням атмосферного повітря та скидів стічних вод; -- отримання в органах охорони природи метеорологічних характеристик та коефіцієнтів розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері міста (коефіцієнта стратифікації речовин в атмосфері, коефіцієнта рельєфу місцевості, температури зовнішнього повітря, рози вітрів, швидкості вітру); -- отримання в органах Держгідромету або в місцевих органах охорони природи характеристик стану навколишнього середовища за фоновими концентраціями забруднюючих речовин; -- отримання у Водоканалі або в місцевих органах охорони природи характеристик водокористування за якістю води та приймачів стічних вод; -- складання короткої характеристики виробництва з розробкою балансових схем матеріальних потоків з вказівкою на види вихідної сировини та проміжних продуктів (наводяться всі джерела виділення забруднень і точки їхнього контролю); -- визначення даних щодо використання земельних ресурсів за результатами інвентаризації або статистичної звітності. Характеристики використання землі визначають окремо (будівлі та споруди, допоміжні виробництва, адміністративно-побутові приміщення і майданчики, сховища, звалища, накопичувачі стічних вод, озеленення, санітарно-захисні зони та інші потреби); -- визначення загальної та питомої витрати сировини і допоміжних матеріальних ресурсів на кожний вид продукції на основі балансових схем матеріальних потоків та статистичних звітів; -- складання відомостей за загальною та питомою витратою енергоресурсів на кожний вид продукції за даними статистичних звітів або інвентаризації. До екологічного паспорта додають розрахунок ГДВ або ТПВ, в котрому наводять характеристики, отримані за результатами інвентаризації та розрахунків викидів в атмосферу. Організованим джерелам забруднення атмосфери присвоюють номери від 0001 до 5999, а неорганізованим джерелам -- від 6001 до 9999, забруднюючим речовинам присвоюють коди. Характеристики водоспоживання, водовідведення та очищення стічних вод на підприємстві визначають за даними інвентаризації, розрахунків ГДС або ТПС, статистичних звітів. До таблиць додають балансові схеми водоспоживання та водовідведення з посиланням на витрату та втрати води на кожному виробництві протягом години. Наводять характеристики очисних споруд та водооборотних систем, а також характеристики відходів, що утворюються на підприємстві за даними інвентаризації, баданих про полігони та накопичувачі, призначені для захоронения (складування) відходів, вказують коди відходів. Екологічний паспорт затверджується після погодження з органами охорони природи. За результатами екологічної паспортизації підприємства видається наказ з додатком, в котрому міститься комплекс природоохоронних заходів на підприємстві [1].

1.2 Методичні підходи до аналізу показників, що характеризують стан природоохоронної діяльності на підприємстві

Еколого-економічний аналіз є одним із видів аналізу господарської діяльності. Аналіз господарської діяльності -- комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації для оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених планом (бізнес-планом) показників. Завдання аналізу господарської діяльності полягає в обґрунтуванні реальності плану, складеного на основі господарських договорів, вивченні та оцінці ходу його виконання на кожній ділянці виробництва, порівнянні результатів роботи з витратами, виявленні причин і факторів відхилень фактичних показників від запланованих, розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків і використання внутрішніх можливостей для збільшення виробництва, поліпшення якості продукції тощо. Найважливішими для аналізу господарської діяльності є статті активу балансу -- основний капітал і оборотні активи (готівка, матеріально-виробничі запаси, дебіторська заборгованість -- короткострокова і довгострокова). Аналіз господарської діяльності може бути оперативним і загальним. Оперативний аналіз здійснюється на підприємствах (фірмах) поденно, подекадне й помісячне з метою контролю за ходом виробництва й здійснення оперативного керівництва різними ділянками підприємства. Загальий аналіз передбачає всебічне вивчення взаємопов'язаних технічних, організаційних та економічних факторів для обґрунтування оцінки господарської діяльності підприємства та визначення основних напрямів розвитку даного виробництва. Для аналізу показників, що характеризують стан природоохоронної діяльності доцільно використовують наступні традиційні методи аналізу господарської діяльності.

До основних методів оцінки відносять: — метод порівняння; - графічний метод; - табличний метод. Кожен з них має свою характеристику. Одним з головних прийомів аналізу є порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними. В економічному аналізі порівняння використовують як основний або додатковий спосіб розв’язання багатьох його завдань. Основними базами порівняння є:

-- нормативні показники;

-- дані попередніх періодів;

-- середні галузеві показники;

-- планові показники;

-- показники передових підприємств або міжнародні стандарти. Порівняння фактичних показників з нормативними дає змогу визначити рівень виконання нормативних (оптимальних) завдань щодо обсягів та ефективності виробництва, фінансової стійкості підприємства, його ліквідності, ділової активності. Важливим методом наукового аналізу статистичного матеріалу виступають графічні зображення. Що ж таке графік? Графік — це форма наочного подання статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них. Графік має п’ять основних елементів загальної конструкції: поле, координатну сітку, графічні знаки та їх розміщення в полі графіка, масштаб та експлікація (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Основні елементи графіка

Кожен з цих елементів має своє призначення і виконує відповідну роль у побудові й інтерпретації. Поле графіка — це простір, на якому розміщуються геометричні та інші знаки, що становлять графічне зображення. Графічний образ — це сукупність різноманітних символічних знаків, за допомогою яких відображаються статистичні дані. Ці знаки можуть зображуватися у формах: ліній, крапок, геометричних, графічних, а інколи негеометричних фігур. Координатна сітка — це прямокутна система координат, в якій на осі абсцис відкладається час, а на осі ординат — кількісні показники за масштабом. Масштаб — умовна міра переводу числової величини статистичного явища у графічну і навпаки. Він служить для встановлення числових значень явищ, виражених на графіку. Експлікація графіка — словесне пояснення його конкретного змісту, яке зазвичай включає:

1) заголовок з необхідними додатковими поясненнями;

2) точне пояснення сутності, що умовно надається в даному графіку його графічним знакам (геометричним, образотворчим, фоновим, суто умовним);

3) інші пояснення, примітки тощо.

Крім того, на поле графіка можна наносити деякі додаткові відомості, наприклад числові дані, які позначаються біля деяких графічних знаків і повторюють у цифровій формі їх точні значення, виражені графічно. Графіки відіграють особливо велику роль у вивченні складних взаємозв'язків соціально-економічних явищ і процесів, виявленні тенденцій, закономірностей і зміни показників динаміки, а також у поточному аналізі. Основними відмінностями і перевагами графічного методу порівняно з іншими є: краща наочність; можливість у цілому охопити дані, що вивчаються; можливість вираження деяких аналітичних залежностей, які не дуже чіткі і важкі для виявлення при інших способах подання даних. За допомогою графіків можна здійснювати оперативний контроль за виробництвом, реалізацією продукції, виконанням договірних зобов’язань і поставлених завдань. Таким чином, графіки призначені:

— для узагальнення та аналізу даних;

— зображення розподілу даних;

— виявлення закономірностей розвитку досліджуваних явищ і процесів у динаміці;

— відображення взаємозв'язків показників;

— здійснення контролю за виробництвом, виконанням договорів щодо збуту продукції тощо.

Є різні класифікації графіків — за формою графічних образів, за змістом, характером поставлених завдань. За формою графічних образів розрізняють такі типи графіків:

1) крапкові;

2) лінійні;

3) площинні;

4) об'ємні;

5) художні (образотворчі, умовні).

У крапкових графіках обсяг сукупності виражається або однією крапкою, або нагромадженням крапок. Одна крапка може означати один випадок або декілька (наприклад, один завод, 500 працівників).

Лінійні графіки складаються з одних ліній: відрізків прямої, ламаних, ступінчастих, плавних кривих (здебільшого для передавання динаміки сукупності). Часто відрізки прямої заміняють смужками однакової ширини, які виступають також як графічні знаки але з одним виміром (довжиною). У таких випадках графіки називають стовпчиковими, якщо смужки розміщені вертикально, або стрічковими, коли смужки лежать горизонтально. У свою чергу стовпчикові графіки поділяються на стовпчикові діаграми: прості і суцільні, із груп стовпчиків тощо, а стрічкові - на стрічкові діаграми: прості і ступінчасті, компонентніпарні, ковзні, двосторонньо направлені (наприклад, «вікова піраміда» складу населення). До спеціальних видів лінійних графіків належать спіральні (для явищ, які необмежено розвиваються у часі і за наростаючою величиною), радіальні діаграми (для відображення закономірностей періодично повторюваних явищ, їх ритмічності, сезонності). Основною і найбільш ефективною формою подання результатів зведення та групування аналітичних даних є таблична. Таблиця — це спосіб раціонального, компактного, наочного викладення систематизованої інформації про досліджуваний об'єкт у цифровій формі та у певному порядку розміщення. Таблиці відіграють особливу роль у роботі фахівців економічного профілю, менеджерів, насамперед пов’язаних із комерційною діяльністю. Грамотно складена таблиця здатна замінити великий текстовий матеріал завдяки можливості проведення аналізу, виявлення закономірностей досліджуваного об'єкта та формулювання обґрунтованих висновків, пропозицій і рекомендацій. Як відомо, основними елементами таблиці є підмет і присудок. Підмет таблиці відображає явище, про яке йдеться у ній. Він може бути представленим у вигляді одиниць сукупності, груп і підгруп, які характеризуються показниками.

Присудок таблиці виступає у вигляді показників, за допомогою яких аналізується досліджуваний об'єкт, тобто підмет таблиці. При цьому розробка присудка таблиці може бути простою (послідовний перелік показників підмета) і складною (передбачає наявність додаткової одиниці вивчення).

Залежно від побудови підмета таблиці поділяються на три групи: прості, групові, комбінаційні (рис. 1. 2).1. Таблиця проста — таблиця, підмет якої містить зведені показники у вигляді переліку складових елементів досліджуваного об'єкта (підприємства, виробничі підрозділи, види продукції тощо) або хронологічних періодів (роки, місяці, квартали тощо), дат, адміністративно-територіальних одиниць (країни, області, райони, міста тощо). Виходячи з характеру матеріалу, що подається у таблицях, вони можуть бути відповідно перелікові, хронологічні та територіальні.

Рис. 1.2. Види таблиць залежно від побудови підмета [2]

Висновки до розділу 1

Встановлено сутність і важливість поняття «природоохоронна діяльність», а саме доведено, що: — природоохоронною є будь-яка діяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні, що забезпечує стійкість біосфери.

А також виявлено зв’язок між господарською та природоохоронною діяльністю, вказані основні методи до аналізу цих видів діяльності з повною характеристикою, а саме: — метод порівняння; - графічний метод; - табличний метод.

Розділ 2. Аналіз еколого-економічних показників діяльності ремонтного підприємства «КМС-237»

2.1 Характеристика діяльності ремонтного підприємства залізничного транспорту (КМС-237)

Колійна Машинна Станція (КМС) -- механізоване рухоме підприємство колійного господарства, яке виконує планові колійні роботи щодо ремонту колії на експлуатаційних частинах залізниці. Як правило, КМС складається із підготовчої, основної та опоряджувальної колон (ланкову колію збирають та розбирають на автоматичних та напівавтоматичних лініях виробництва). Одне із структурних підприємств Української Залізниці. КМС виконує такі види ремонтів як: реконструкція верхньої будови колії всі види капітального ремонту, підсилення середнього, середній та підйомочні ремонти колії, виконують зміну стрілочних переводів, заміна рейок нових та старих, підсилюють земляне полотно, проводять захист від снігових заметів, затоплення колії. Важливою задачею КМС є збільшення ефективності виконання наданих у графік руху поїздів «вікон», зниження втрат через затримку поїздів, на основі надання прогресивних технологій і найкращого використання машин і механізмів. Колійна машинна станція № 237 (КМС-237) є відособленим структурним підрозділом державного підприємства Придніпровської залізниці і відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 46 від 11. 02. 97р. входить до складу служби колії державного підприємства Придніпровської залізниці. Колійна машинна станція № 237 у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами й іншими нормативними актами Міністерства транспорту України, Укрзалізниці, Придніпровської залізниці і служби колії, а також Положенням про Колійну машинну станцію № 237. КМС-237 створена у 1979 р. з метою оздоровлення залізничної колії для забезпечення безпеки руху поїздів із установленими швидкостями. Основними напрямками її діяльності є:

— виконання робіт на мережі залізниць, яка експлуатується по капітальному ремонту колії, комплексному оздоровленню колії і інших видів робіт у колійному господарстві;

— максимальне використання при виконанні ремонтно-колійних робіт високопродуктивних колійних машин і механізмів;

— ефективне використання «вікон» на основі впровадження прогресивних технологічних процесів і найкращого використання машин і механізмів з прийняттям необхідних заходів по забезпеченню пропускної здатності на період робіт;

— забезпечення ремонту і технічного обслуговування колійних машин, механізмів і устаткування відповідно до затверджених норм періодичності їхнього виконання;

— підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок поліпшення використання основних фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження нової техніки, технології і прогресивних норм організації й оплати праці, раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, зниження вартості ремонтно-колійних робіт;

— проведення заходів для забезпечення безпечних умов праці, дотриманню норм і правил охорони праці, трудового законодавства;

— зміцнення матеріальної, технічної і соціальної сфери;

— утримання в належному стані будинків і технічних засобів;

— здійснення заходів щодо охорони навколишнього середовища від забруднень;

— збільшення виробництва товарів народного споживання й обсягів послуг населенню;

— здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України, а також видів діяльності, що відповідно до діючого законодавства України, вимагають спеціального дозволу (ліцензій);

Колійна машинна станція № 237 є відособленим структурним підрозділом Придніпровської залізниці, що входить до складу служби колії. Колійна машинна станції № 237 веде самостійний баланс, має субрахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і не є юридичною особою.

Завдання та функції виробничих підрозділів:

1. Бухгалтерія — веде облік грошових коштів, основних засобів та нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з дебіторами та кредиторами й т. ін.

2. Планово-економічний відділ — підвищує ефективність господарської діяльності за рахунок поліпшення використання основних фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження нової техніки, технології і прогресивних норм організації й оплати праці, раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, зниження вартості ремонтно-колійних робіт.

3. Виробничо-технічний відділ — забезпечує ефективне використання «вікон» на основі впровадження прогресивних технологічних процесів і найкращого використання машин і механізмів з прийняттям необхідних заходів по забезпеченню пропускної здатності на період робіт.

5. Відділ кадрів — займається підбором й розміщенням кадрів.

6. Охорона праці - виконує необхідні заходи для забезпечення безпечних умов праці, дотримання норм і правил охорони праці, трудового законодавства.

7. Цех з ремонту з обслуговування колійних машин та устаткування — забезпечує ремонт і технічне обслуговування колійних машин, механізмів і устаткування.

8. Цех ремонтно-колійних робіт — виконує роботи на мережі залізниць, яка експлуатується по капітальному ремонту колії, комплексному оздоровленню колії і інших видів робіт у колійному господарстві.

Колійна машинна станція № 237 виконує наступні роботи: капітальний ремонт колії, середній ремонт колії та заміна стрілочних переводів Собівартість продукції - це вираження в грошовій формі затрат праці на вироблення продукції. Собівартість є найважливішим якісним показником роботи підприємства. По величині собівартості судять про організацію виробничого процесу, рівні всієї господарської діяльності підприємства в галузі виробництва, забезпечення і реалізації продукції. Собівартість робіт в колійному господарстві являються витрати, які припадають на одиницю виконаної роботи (наприклад, на 1 км приведеної довжини колії) або на одну приведену одиницю об'єктів обслуговування. Приведена довжина — це показник, який приводить трудомісткість поточного утримання або ремонту різних колій і стрілочних переводів до трудомісткості утримання або ремонту одного кілометра колії одноколійної залізниці, визначається у км. За період 2012−2013 р. Колійна машинна станція № 237 ДП «Придніпровська залізниця» підвищила ефективність господарської діяльності за рахунок поліпшення використання основних фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження нової техніки, технології і прогресивних норм організації й оплати праці, раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, зниження вартості ремонтно-колійних робіт. Ефективно використовувала «вікна» на основі впровадження прогресивних технологічних процесів і найкращого використання машин і механізмів з прийняттям необхідних заходів по забезпеченню пропускної здатності на період робіт [3].

2.2 Дослідження економічного забезпечення виробничої діяльності підприємства

Економічне забезпечення виробничої діяльності розглянуто в нижченаведених таблицях, а саме:

— склад і структура основних фондів;

Таблиця 1 Склад і структура основних фондів

Основні засоби

2012 рік

2013

Тис. грн.

Питома вага, %

Тис. грн.

Питома вага, %

Група 1. Будівлі, споруди, передавальні пристрої

19 323,8

37,5

18 123,2

39,73

Група 2. Автомобільний транспорт, меблі, господарський інвентар

1676,8

3,3

1574,8

3,45

Група 3. Виробниче устаткування, обладнання та інвентар

29 577,0

57,5

25 325,0

55,52

Група 4. Телефони, рації, обчислювальна та множинна техніка

890,3

1,7

590,3

1,3

ВСЬОГО:

51 467,9

45 613,3

У т.ч. основні виробничі фонди (ОВФ)

38 452,6

74,7

37 244,5

81,65

З даної таблиці видно, що по перших двох групах відбулося зростання питомої ваги ОВФ, можливо, за рахунок підвищення продуктивності праці підприємства і спад питомої ваги по двох останніх групах — за рахунок невикористання у виробничому процесі, але в цілому за період 2012−2013 рр. помітно зросли ОВФ.

Дані висновки підтверджено наступною таблицею, що описує динаміку та рух ОВФ за період з 2012 р. по 2013 р. включно.

Таблиця 2 Динаміка та рух ОВФ

Періоди (роки)

Наявність на початок року, т. грн.

Введено за рік, тис. грн.

Вибуло за рік, т. грн.

Наявність на кінець року, т. грн.

2012

33 085,3

7381,4

2014,1

38 452,6

2013

38 452,6

8247,4

9455,5

37 244,5

— склад і структура оборотних засобів підприємства: Таблиця 3

Склад і структура оборотних засобів

Назва

2012

2013

т. грн

питома вага, %

т. грн

питома вага, %

Виробничі запаси

243,9

245,3

— матеріали

63,7

25,79

60,3

24,37

— НЗВ

58,4

23,64

54,5

22,03

— готова продукція, товари

108,4

43,89

115,3

46,6

— МШП

13,4

5,42

15,2

6,14

Грошові кошти та розрахунки

3,1

1,26

2,1

0,86

— грошові кошти

-

-

-

-

— дебіторська заборгованість

3,1

1,26

2,1

0,86

ВСЬОГО:

247

247,4

Розглянуто дану таблицю і зроблено проміжні висновки: за період 2012−2013 рр. відбувся ріст виробничих запасів за рахунок збільшення готової продукції (послуг) та малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також за рахунок зниження кількості матеріалів і незавершеного виробництва. Відбулося зменшення суми грошових коштів за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. В цілому за вказаний період склад і структура оборотних засобів підприємства майже не змінилися.

— соціальна структура трудових ресурсів:

Таблиця 4 Соціальна структура трудових ресурсів

Рік

Всього, чол.

У т.ч.

Робітники

Керівники

Спеціалісти

Службовці

2012

162

128

19

13

2

2013

164

130

19

13

2

З таблиці видно, що структура змінилась за рахунок збільшення кількості робітників, можливо це пов’язано зі збільшення об'єму роботи.

— професійна структура робітників:

Таблиця 5 Професійна структура робітників

Рік

Чисельність робітників за розрядами

Чисельність на окладах

Середній розряд

1

2

3

4

5

6

2012

2

3

56

21

25

21

34

4

2013

2

3

58

21

25

21

34

4

Зміна професійної структури відбулась за рахунок зміни в соціальній структурі підприємства, що наведена в таблиці вище.

— цехова (підроздільна) структура працівників:

Таблиця 6 Цехова (підроздільна) структура працівників

Назва дільниць

Чисельність працюючих, чол.

2012

2013

1.

Керівництво

8

8

2.

Планово-економічний відділ

2

2

3.

Виробничо-технічний відділ

4

4

4.

Бухгалтерія

4

4

5.

Цех з ремонту і обслуговування машин, механізмів та устаткування

86

86

6.

Цех ремонтно-колійних робіт

58

60

ВСЬОГО:

162

164

В даній таблиці також зміни відбулись згідно даних таб. 4, тобто збільшився склад робітників, а саме робітників цеху ремонтно-колійних робіт.

— динаміка продуктивності праці:

Таблиця 7 Динаміка продуктивності праці

Рік

Випуск продукції (прив. км.)

Вартість 1 прив. км (тис. грн.)

Середньоспискова чисельність, чол.

Чисельність задіяна по експлуатаційній діяльності

Продуктивність праці

2012

80

500

162

128

0,63

2013

82

540

164

130

0,63

Отже, бачимо, за період 2012−2013 навіть при підвищенні випуску продукції (наданні послуг), підвищенні вартості послуги, збільшенні середньоспискової чисельності робітників продуктивність праці на підприємстві не змінилася. Це могло відбутися через неефективне планування роботи підприємства [4].

2.3 Дослідження екологічного стану підприємства, виконання відповідних робіт природоохоронного призначення та наявності фонду екологічного призначення для виконання природоохоронної діяльності

В цілому екологічний стан відповідає вимогам законодавства щодо стану підприємства, так як виконуються наступні роботи та проводяться наступні заходи:

— проводиться інвентарізація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

— проводиться перевірка машин на СО;

— забезпечується своєчасна відкачка каналізаційного септика;

— не припускається розлив паливно-мастильних матеріалів;

— виконується своєчасне знищення бур’янів;

— переглядаються договори на утилізацію виробництва та при необхідності укладаються нові;

— своєчасно здаються на утилізацію, вивозяться відходи згідно угод: тверді, побутові, металобрухт, лампи ЛБ-1, акумулятори, автомашини;

— проводиться контроль за розміром і складом забруднюючих речовин які викидаються в навколишнє середовище та вести їх постійний облік;

— своєчасно та в повному обсязі виплачуються збори за забруднення навколишнього середовища;

— проводититься озеленення території підприємства та забезпечується утримання за зеленими насадженнями;

— ведеться постійний облік за наявністю талонів токсичності відпрацьованих газів автомобілів;

— місце складування відходів на підприємстві утримується в належному стані;

— не допускається замазученості на території механічних майстерень.

Для здійснення даних робіт і заходів використовуються:

— прилади для вимірювання забрудненості повітря;

— спеціальні машини для відкачки рідких відходів;

— газонокосарки;

— послуги по утилізації всіх вказаних в договорах видів відходів;

— сміттєві баки; [4].

Висновки до розділу 2

У вищевказаному розділі визначена загальна характеристика підприємства, що дає змогу зрозуміти чим займається дане підприємство, а сама визначити вид господарської діяльності.

Також розглянуто економічна забезпеченість підприємства, яка дозволяє нормально функціонувати в даній сфері діяльності.

Останнім пунктом було розглянуто екологічний стан підприємства і проведені на підприємстві заходи по природоохоронній діяльності, де видно, що підприємство бере участь у покращенні екологічного стану в рамках свого підприємства.

Розділ 3. Заходи щодо вдосконалення організаційної структури природоохоронної діяльності підприємства

3.1 Аналіз організаційної структури підприємства

Для розгляду цього питання необхідно розглянути функціональну організаційну структуру ремонтного підприємства (КМС-237).

Для організації діяльності КМС-237 Придніпровська залізниця наділяє її необхідними основними засобами і оборотними коштами.

Матеріально-технічні цінності можуть бути реалізовані, а отримані від цього засоби спрямовані на виробничий і соціальний розвиток КМС-237.

Колійну машинну станцію № 237 очолює її начальник, який самостійно вирішує питання діяльності свого відособленого структурного підрозділу відповідно до вимог Положення.

Начальник Колійної машинної станції № 237:

— несе повну відповідальність за діяльність відособленого структурного підрозділу, за виплату заробітної плати працівникам, у встановлений термін відкриває субрахунок в установах банку;

— діє за дорученням від імені Придніпровської залізниці і може представляти її у всіх установах і організаціях;

— самостійно вирішує питання підбора і розміщення кадрів, має право прийому і звільнення працівників, несе відповідальність за ведення трудових книжок працівників;

— укладає колективний договір із трудовим колективом Колійної машинної станції № 237 і несе відповідальність за його виконання відповідно до законодавства в межах компетенції цього колективу.

Приблизна схема організаційної структури колійної машинної станції має такий вигляд (див. рис. 3. 1). Як видно з рис. 3.1. організаційна структура КМС-237 — функціональна. Тобто в кожному відділі є свій начальник або майстер, які взаємодіють між собою, та підпорядковуються начальнику КМС-237.

Планово-економічний відділ КМС-237 (складається з економіста та інженера з організації праці та заробітної плати) — підвищує ефективність господарської діяльності за рахунок поліпшення використання основних фондів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження нової техніки, технології і прогресивних норм організації й оплати праці, раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, зниження вартості ремонтно-колійних робіт.

Рис. 3.1. Організаційна структура ремонтного підприємства (КМС-237)

З вищенаведеної схеми видно, що керує даним підприємством начальник, який підпорядковує собі наступних посадових осіб, нижчих по рангу і кожен з них має свої посадові інструкціі, а саме:

-головний інженер;

Головний інженер -- це один з керівників компанії, що відповідає за технічну політику і напрями технічного розвитку підприємства в умовах ринкової економіки.

Завдання і обов’язки:

— визначає технічну політику і напрями технічного розвитку підприємства в умовах ринкової економіки, шляхи реконструкції і технічного переозброєння діючого виробництва, рівень спеціалізації та диверсифікації виробництва на перспективу;

— забезпечує необхідний рівень технічної підготовки виробництва та його постійне зростання, підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат, раціональне використання виробничих ресурсів, високу якість та конкурентоспроможність продукції, що виробляється, робіт та послуг, що надаються, відповідність виробів, що випускаються, чинним державним стандартам, технічним умовам та вимогам технічної етики, а також їх надійність та довговічність;

— згідно із затвердженими бізнес-планами підприємства на рік та на перспективу керує розробленням заходів щодо реконструкції та модернізації підприємства, запобігання шкідливому впливу виробництва на навколишнє середовище, дбайливого використання природних ресурсів, створення сприятливих і безпечних умов праці і високої культури виробництва;

— організовує розроблення і виконання планів упровадження нової техніки і технології, проведення організаційно-технічних заходів, науково-дослідних та експериментальних конструкторських робіт. Забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну та якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високого рівня якості продукції в процесі її розроблення і виробництва;

— на основі сучасних досягнень науки і техніки, результатів патентних досліджень, а також передового досвіду з урахуванням кон’юнктури ринку організовує роботу з поліпшення асортименту та якості, удосконалення та оновлення продукції, що випускається, робіт (послуг), що надаються, техніки і технології, створення принципово нових конкурентоспроможних видів продукції, з проектування і впровадження у виробництво засобів комплексної механізації та автоматизації технологічних процесів, контролю і випробувань високопродуктивного спеціалізованого устаткування, розроблення нормативів трудомісткості виробів і норм витрат матеріалів на їх виготовлення, послідовного здійснення режиму економії та скорочення витрат;

— здійснює контроль за додержанням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, а також органів, що здійснюють технічний нагляд;

-заступник начальника;

На даній посаді виконуються всі обов’язки начальника в період його відсутності та контролюються всі підпорядковані заступнику начальнику відділи.

-головний бухгалтер;

Головний бухгалтер — керівник бухгалтерської служби (бухгалтерії), який забезпечує ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Завдання та обов’язки:

-забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів;

. -вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня відповідно до нормативних актів, затвердженими формами та інструкціями;

-за погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов’язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов’язаних із нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

-планово-економічний відділ;

Спеціалісти цього відділу планують ефективну роботу підприємства, розробляючи плани на певні періоди, налагоджуючи зв’язки з іншими подібними підприємствами, розраховують можливу виробничу потужність.

-заступник начальника з кадрів;

На відділ кадрів покладаються обов’язки, передбачені положеннями підприємства.

Здійснює такі функції:

-здійснює принцип підбору і розстановки кадрів за діловими якостями, контроль за правильним використанням їх на роботі;

-проведення заходів щодо формування стабільного колективу, зниження плинності персоналу і зміцнення трудової дисципліни;

-забезпечення підприємств персоналом необхідних спеціальностей, професій відповідно до плану;

-складання перспективних і поточних планів потреби у персоналі і джерелах його поповнення;

-організація і забезпечення підприємства персоналом;

-контроль за виконанням персоналу відповідно до його професії, спеціальності; [6].

3.2 Удосконалення організаційної структури підприємства з урахуванням екологічного фактору

Проаналізувавши попередній пункт можна сказати, що на даному підприємстві не вистачає впровадження екологічного відділу так як питаннями екології і впливу на навколишнє середовище окремо ніхто не займається.

Тому запропоновано впровадити екологічний відділ, який би виконував наступні функції:

-керує розробкою і впровадженням заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства по дотриманню стандартів і нормативів в області охорони навколишнього середовища, раціонального використовування природних ресурсів, створенні економіки замкнутого циклу при проектуванні, будівництві й експлуатації нових об'єктів підприємства, а також розширенні і реконструкції діючих;. -організовує складання перспективних і поточних планів по охороні навколишнього середовища, здійснює контроль за їх виконанням; -бере участь у розробці заходів по забезпеченню екологічної чистоти продукції, що випускається, її безпеки для споживачів, створенню нових товарів і технологічних процесів з поліпшеними екологічними характеристиками; -забезпечує проведення екологічної експертизи техніко-економічних обгрунтувань, проектів, а також створюваних нових технологій і устаткування, упровадження систем екологічного маркірування продукції підприємства; -керує розробкою екологічних стандартів і нормативів підприємства відповідно до діючих державних, міжнародних (регіональних) і галузевих стандартів, забезпечує контроль за їх виконанням і своєчасний перегляд; -контролює правильність експлуатації очисних і захисних споруджень. -розробляє заходи по запобіганню забрудненню навколишнього середовища, дотриманню екологічних норм, що забезпечують сприятливі умови праці, а також по попередженню можливості аварій і катастроф; -бере участь у розробці планів упровадження нової техніки, проведення науково-дослідних і досвідчених робіт зі створення на підприємстві економії замкнутого циклу, заснованої на екологічно раціональній циркуляції матеріалів, заощадженні і заміщенні непоновлюваних ресурсів, мінімізації, повторному використанні, переробці й утилізації відходів, упровадженні маловідходної, безвідхідної й екологічно чистої технології виробництва, раціональному використанню природних ресурсів, а також розробці планів капітального будівництва по природоохоронних об'єктах; -проводить обгрунтований розрахунок ризиків для стану навколишнього середовища при реалізації підприємством програм по очищенню; -організовує розслідування причин і наслідків викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище, підготовляє пропозиції по їх попередженню; -керує розробкою заходів для поліпшення охорони навколишнього середовища;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой