Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку світового валютного ринку

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

«ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ»"

Кафедра міжнародних економічних відносин

Спеціальність 6. 30 201

«Міжнародні економічні відносини»

КУРСОВА РОБОТА

З КУРСУ МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

На тему: «Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку світового валютного ринку»

Виконав:

студентка ІІІ курсу

групи ЕС-07−1я

Тарасенко Т.О.

Науковий керівник:

доц. Штангей Н. М.

Харків 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

Розділ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

2.1 Аналіз світового ринку валюти

2.2 Аналіз проведення валютних операцій

Розділ 3. ПРОГНОЗИ ТА ОЧІКУВАНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми. Світовий валютний ринок — це специфічно оформлений механізм, що обслуговує та регулює міжнародну систему валютних операцій на основі попиту та пропозиції. Торгівля валютою стала на сьогодні одним із найпопулярніших видів діяльності: щоденно оборот світового валютного ринку сягає 2 трлн доларів США. Приблизно 80% всіх операцій складають спекулятивні операції, тобто ті, що мають за мету отримання спекулятивного прибутку.

Отже актуальність даної теми в тому, що для забезпечення свободи діяльності будь-якого ринку необхідно його аналізувати. Правильне розуміння ситуації на ринку, здатність прогнозування поведінки ринку, аналіз його настрою приводить до обґрунтованого прийняття рішення.

Аналіз останніх наукових досліджень. Проблематику світового ринку та його аналіз досліджено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Причиною такої уваги з боку науковців є надзвичайна актуальність проблеми, а також стрімкий розвиток валютно-кредитних відносин, що потребує детального дослідження ринку.

Метою курсової роботи є дослідження та аналіз сучасного стану світового валютного ринку, дослідження причин, що призвели до тих чи інших результатів, а також розглядаються прогнози та очікувані тенденції щодо динаміки валютних курсів та обсягів проведення валютних операцій.

В рамках поставленої мети були розроблені наступні завдання:

1. Розглянути теоретичні поняття та засади функціонування світового валютного ринку.

2. Проаналізувати валютний ринок з двох аспектів: валютні показники, динаміка валютного курсу та обсяги обороту валюти та проведення валютних операцій — найменування та обсяги.

3. Розглянути можливі тенденції розвитку та прогнози на майбутній розвиток світового валютного ринку.

Об'єктом роботи є світовий валютний ринок.

Предметом курсової роботи є аналіз операцій на світовому валютному ринку та його стану.

Методичною основою роботи є джерела як теоретичних знань (підручники, навчальні посібники), так і періодичні видання, які відображають сучасний стан поданої проблематики.

Структура та обсяг. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел у кількості 30 назв. Загальний обсяг складає 36 сторінок друкованого тексту, 5 рисунків і 2 додатки.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

Зовнішньоторговельні операції, зарубіжні інвестиції і кредитування, вивіз капіталів, прибутків і доходів в різних формах з країни в країну вимагають проведення різних операцій з валютами. Валютні операції є операціями по купівлі-продажу валюти. Ці операції розрізняються по видах залежно від цілей і термінів їх здійснення. Вони мають на меті придбання валют для комерційної діяльності або наживи від спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці, а також для страхування від валютного ризику. Валютні операції сприяють конвертованості валют, своєчасності міжнародних розрахунків, міжнародному руху капіталів [10, с. 36−39].

Обмін валют і операції з ними здійснюються на специфічному ринку — валютному. Валютний ринок є системою (сукупністю) економічних і організаційних відносин, що складаються на основі купівлі і продажу іноземних валют. Валютний ринок — це також особлива сфера діяльності, яка забезпечує зіставлення попиту іноземної валюти з її пропозицією і визначає її курс щодо національної грошової одиниці даної країни.

З погляду макроекономіки, тобто загальної структури господарства окремої країни, валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживацький ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв’язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує «перекачка» засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу на необхідність розмежувати такі поняття, як «національний валютний ринок» і «міжнародний валютний ринок"[24]. При цьому під національним валютним ринком розуміється сфера здійснення валютних операцій перш за все всередині країни, приводяться різні критерії класифікації валютних ринків.

Експерти центральних банків і фахівці фінансової сфери країн Західної Європи, і перш за все держав — членів Європейського союзу (ЄС), подібної чіткої грані між названими різновидами валютного ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони розуміють перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Річ у тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних меж, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. В той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такій суперечливій єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певній державі - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок [12, c. 110−112].

По-друге, операції з іноземною валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднуючи національні господарства окремих країн в єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Наприклад, щоденно центральні банки та інші фінансові інститути, а також експортери та імпортери — компанії різних країн, що беруть участь в міжнародних операціях, — одержують або виплачують значні суми у валюті. Тому однією із зв’язуючих ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише досить умовно можна поділити на якісь національні і регіональні ринки валют.

По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь залученості різних країн в світове господарство, у тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднаковий. Якщо йдеться про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, усуненість від міжнародного валютного ринку. Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами і виступають як найактивніші учасники валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в області валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з якою міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов’язана з світовим господарством по будь-яким параметрам, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, до певної міри відособлюється від міжнародного ринку.

Об'єктом валютного ринку є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Приведений перелік заходів, реалізованих на відкритому валютному ринку, звичайно не повний.

Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом — є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти -- долар США, ієну, фунт стерлінгів, євродолар доводиться до 90% всього міжнародного обороту. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами, такими як сінгапурський долар, саудівський реал, кувейтський динар, російський рубль і т.д. [10, с. 50−55].

Міжнародні валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості [2;c 98].

По сфері розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський ринок доводиться від однієї третини до половини річного обороту. Його поступово наздоганяє Нью-йоркський ринок.

У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або даної країни.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний і скований валютні ринки (це відноситься до регіональних і національних валютних ринків) залежно від відсутності або наявності на ньому валютних обмежень. 9;c. 53]

Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо банками для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом економічної стратегії уряду, що перебуває при владі[12, c. 239−243].

У найзагальнішому плані валютна політика розвинених держав є цілеспрямованим використанням владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики -- стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативної дії валютної нестійкості та негативних дій будь-яких зовнішніх чинників [17, c. 25−28].

Валютні обмеження -- це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

Валютний ринок з валютними обмеженнями називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним валютним ринком.

По видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з одним режимом і з подвійним режимом.

Ринок з одним режимом -- це валютний ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах.

Валютний ринок з подвійним режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти. 9;c 169]

По видах валютних ресурсів:

При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» і «сірий» ринки.

Ринок євровалют -- це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв’язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов’язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон -- частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв’язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав.

Термінова торгівля останніми роками є найважливішим сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.

При характеристиці термінових ринків можна виділити:

— ринок форвардних контрактів;

— ринок ф’ючерсів;

— ринок опціонів.

Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф’ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.

Ринок ф’ючерсів. Одним з найуспішніших і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф’ючерсами, тобто такими ф’ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.

Ф’ючерсний контракт -- це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

Фінансовий ф’ючерс -- це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

Ринок ф’ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:

1. Він дозволяє інвесторам страхувати себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

2. Він дозволяє спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення.

Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони. Опціон -- це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Ринок валютних опціонів одержав широкий розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів — плаваючих (з березня 1973 р.).

Валютний опціон -- це контракт, що дає право (але не зобов’язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов’язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною. 12; c182]

Отож, можна зробити висновок, що валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок — це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв’язаних складною мережею сучасних засобів зв’язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою.

Розділ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

2.1 Аналіз світового ринку валюти

Міжнародні валютні ринки обслуговують рух міжнародних потоків, через міжнародний обмін товарами, послугами, рухом капіталів. В результаті тривалої конкуренції сформувались світові центри, де зосередились найбільші біржі та банки, спеціалізовані кредитно-фінансові установи. Міжнародні валютні ринки розміщені у найбільших фінансових центрах світу — у Західній Європі, США, Близькому та Далекому Сході, в країнах Південно-Східної Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Цюриху, Нью-Йорку, Парижі, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках проводять операції з ключовими валютами, що широко використовуються у світовому платіжному обороті. До таких ключових валют відносять американський долар, англійський фунт стерлінгів, євро та японську ієну. Розглянемо графік динаміки основних валют у 2009 році (додаток А).

Як і прогнозувалося, стан світової економіки погіршився на початку 2009 року у зв’язку із світовою фінансовою кризою. Також на динаміку валютного курсу вплинув ріст безробіття. Для більше детального аналізу розглянемо попарно динаміку курсів ключових валют [6, c. 166].

Уряду США дорогий долар вигідний лише на тих умовах, коли вони друкуються у космічній кількості, щоб стимулювати займовими грошами власну економіку. А коли наступить час повертати борги, то вигідніше мати більш дешеву валюту, що ми і бачимо на початку року. Щодо загальної динаміки курсу долара, можна сказати наступне. Як і було прогнозовано, курс долара у 2009 році коливався — знижався та зростав, проте ніякої його девальвації не було, тому що США ні за яких умов не відмовилося би від долара. За його курсом стоїть довга історія фінансової стабільності і саме це дозволяє йому залишатися світовою резервною валютою. Крім того, державний борг, за світовими мірками, не такий вже нереальний.

Рис. 2.1 Курс долара США по відношенню до євро (січень 2009-січень 2010)

Проте, на початку 2009 року, інвестори почали відзивати свої капітали в надії на іх збереження, що призвело до падіння долару, яке ми бачимо на рисунку 2.1. Така тенденція простежується до початку березня, а далі долар починає рости в ціні. Причиною цьому стали політичні дестабілізуючі фактори на міжбанківському ринку. Щодо відображення коливання курсу долара на українському валютному ринку, то його коливання за півроку (період липень-грудень 2009 року) на 58% призвели до парадоксу серед українців. Тобто, навесні всі продали долар по 4,55 грн, а восени почали скуповувати валюту вже по 7,2 грн. Така валютна «гойдалка» підірвала довіру українців до національної валюти [22].

У березні долар досяг нових трирічних максимумів проти кошика валют. За словами аналітиків, позитивна динаміка піднялася на гребені нових страхів щодо стану світової економіки, які змушували інвесторів кидати все, і скуповувати американські активи, навіть незважаючи на те, що американський уряд вже відкрито оголошував про свою стурбованість дефіцитом бюджету. За словами Бена Бернанке, світові кредитори можуть відмовитися від інвестицій в економіку США, якщо уряд не зможе взяти під контроль дефіцит бюджету. 'У нормальних умовах зростаючий дефіцит працює проти валюти', — зазначив Ганс Редекер з BNP Paribas [26]. 'Проте зараз йде процес відмови від позикових коштів з боку фінансових інститутів, які намагаються очистити свої баланси. Це і спричиняє за собою природний попит на долари '. Аналітики вважають, що основна частина процесу в контексті субстандартної іпотеки та інших структурних продуктів вже завершилася, на валютному ринку ця тема, як і раніше залишається одним з ключових каталізаторів рухів. Крім того, після колапсу Lehman Brothers почався масовий вихід з спекулятивних позицій, який призвів до утворення доларового дефіциту. Американська валюта буде користуватися підтримкою незважаючи ні на які негативні дані, поки не зміниться ситуація навколо.

До того ж, варто зауважити, що наприкінці року долар почав падати разом із стрімким ростом цін на нафту. Пояснення цьому можна дати тим, що для забезпечення внутрішніх потреб США у нафті, Сполученим Штатам було вигідніше знизити долар у ціні, щоб розплатитися по ціні 128 доларів за барель. Закриття 13 жовтня 2009 сесії на торгах у Нью-Йорку ознаменувалося падінням долара до позначки серпня 2008 року. Курс американської валюти ослабів до 1, 4887 долара за євро. Протягом дня на біржі була зафіксована відмітка 1,4890 доларів за євро. Також 14 жовтня курс євро зменшився на 0,6% по відношенню до ієни через зниження японських фондових індексів і цін виробників, що збільшили попит на валюту Японії через її відносну безпеку [11]. За день до цього, 13 жовтня, євро і долар зросли по відношенню до ієни за рахунок відновлення глобальної економіки від рецесії. Відновлення з рецесії автоматично означає зниження попиту на низькодохідні малоризиковий операції. (На біржах відображаються коливання курсів валют, що залежать від ступеня довіри і недовіри.)

Щодо аналізу динаміки євро у 2009 році, то майже на протязі всього року євро щодо долару дешевшав і лише після вересня почав рости у ціні. Позиція європейських владних структур щодо виходу з кризи в частині витрачених фінансів, досить ясно прозвучала на зустрічі міністрів фінансів G20, що підкосили безтурботне сходження європейської валюти. Грошей витрачено достатньо, а, значить, на швидкі чергові вливання розраховувати економіці не доводиться, що у свою чергу знову викликало побоювання інвесторів з приводу долі євро [13].

Консервативна політика фінансової влади Європи, що проводиться не тільки регулятором, але і правлячими урядовими структурами знову зробила негативний вплив на позиції єдиної валюти регіону. Більшість представників єврозони прийшли до єдиної думки про те, що грошей, витрачених на боротьбу з кризою цілком достатньо, а подальше збільшення фінансування економічних структур, що терплять фіаско, лише додасть проблем основним фінансовим документом країни — бюджетам. Природно, роздувати бюджет жодна з країн не має наміру. Агресивна політика США в даному напрямку абсолютно не співвідноситися з обережністю європейського регіону. Хто опиниться правий в кінцевому результаті, і хто швидше вибереться з кризової ями, з найбільшою часткою ймовірності, можна було спостерігати восени. (Саме на осінь зорієнтував економічне співтовариство глава ФРС Бен Бернанке.) А тоді, відкрито заявлене небажання вливати в економіку ресурси відправило євро в легкий нокдаун.

Вперше за 5 останніх сесій європейська валюта перейшла в червону зону. Причому не тільки по відношенню до долара, але і до ще 9 з 16 найбільш активно торгованих валют світу.

«Очікування подальшого пом’якшення кредитно-грошової політики і небажання збільшити держвитрати негативно позначаться на курсі євро, — відзначив валютний аналітик і економіст Credit Suisse Group у Токіо Сатору Огасавара. — Подібні політичні рішення означають зниження для євро» [28].

Втрата євро своїх позицій підживлювалася і очікуваним черговим засіданням європейського регулятора. Ринок знову чекає від ЄЦБ зниження ставки, яка на даний момент складає 1,5%. Очікування, відзначимо, досить сумнівні (оскільки не варто сподіватися на несподівану агресію в одній із найбільш консервативних організацій). Проте зростання євро вони навряд чи посприяють.

Просліджується цікава тенденція у динаміці євро. Якщо навесні курс долара виріс до $ 1,25 за євро, то протягом вересня відзначена протилежна динаміка: євро зміцнився до долара до $ 1,42 за євро. Чому ж валюта єврозони набирає силу?

Фундаментально нічого не змінилося: інвестори як і раніше згортають carry-trade, ліквідність все так само не поступає на кредитні ринки, проте євро в останні два тижні почав зміцнюватися. Все дуже просто. Надлишок ліквідності по долару, сформований вливаннями ФРС США, і дефіцит по інших валют природним чином приводять до продажів доларів. На даний момент доларова ліквідність найбільш активно переходить в євро, оскільки євро посідає друге місце після долара з використання центральними банками як резервної валюти, що визначає достатню довіру до нього як до об'єкта інвестицій. Крім того, сильна інтеграція європейської та американської банківських систем породила дірки ліквідності на балансах європейських банків, які потрібно закривати [20].

Втім, на думку експертів, попит на євро найближчим часом може зійти нанівець. Закриття дірок ліквідності, номіновані в євро, за рахунок конвертації доларів має цілком природні межі, що визначаються нормативами Basel II. Справа в тому, що фінансування активів за рахунок зобов’язань, номінованих в іншій валюті, утворює відкриту валютну позицію, величина якої обмежена рівнем капіталу. Тому при закритті всіх дір у європейській банківській системі явно не обійтися без вливань Європейського центрального банку. На сьогоднішній день ЄЦБ повідомляв про додаткові планах «закачування» у фінансову систему (мова йде про програму викупу забезпечених облігацій на 60 млрд євро), І, швидше за все, цією сумою стабілізаційні заходи ЄЦБ не вичерпаються. Цілком виправдано очікувати, що зі вступом ліквідності в євро тиск на долари значно знизиться, а додаткову підтримку долару буде надавати триваюче згортання carry trade.

Мабуть, ФРС США, будучи, по суті, світовим центром емісії грошової бази, буде діяти більш інтенсивно, ніж ЄЦБ, що грає на руку євро. Проте в середньостроковій перспективі такі фактори, як «жорстка посадка» економіки єврозони, зниження ставки ЄЦБ і зростаючі дефляційні ризики будуть надавати підтримку долару. Як це зазвичай буває, здуте одного міхура неминуче веде до появи іншого. Отримавши вливання з боку центральних банків, фінансові інститути не поспішають направляти ліквідність на кредитний ринок, очікуючи списань «токсичних» активів, а також відтоку клієнтських коштів.

А поки отримана ліквідність акумулюється в високоліквідних активах, тобто казначейських облігаціях США. Таким чином, пузир на кредитному ринку трансформується в пузир на ринку КВ [4]. Зростанню цін КВ сприяють дефляційні ризики, які збережуться в середньостроковій перспективі на тлі рецесії в розвинених країнах. Однак при перших ознаках наростання інфляційних ризиків ситуація може різко змінитися. Інвестори почнуть направляти свої ліквідні активи, розпродаючи КВ, на кредитні ринки, оскільки зростання інфляції означає початок відновлення, що збільшує схильність інвесторів до ризику.

Тепер розглянемо динаміку англійського фунта стерлінгів за останній рік (рис. 2. 2). На початку року простежується стабільність курсу, а у березні фунт вже впав. За словами експертів, британський фунт падає на тлі похмурих перспектив банківської системи Великобританії, незважаючи на те, що напередодні уряд країни оголосив, що надасть комерційним банкам країни допомогу в розмірі 300 млрд. фунтів стерлінгів. Новий етап допомоги банкам з боку держави спрямований на відновлення системи кредитування банками бізнесу та позбавлення кредитно-фінансових установ від так званих 'токсичних активів' - незабезпечених цінних паперів і кредитів, у тому числі іпотечних.

Рис. 2.2 Динаміка англійського фунта стерлінгів по відношенню до долара США січень 2009-січень 2010

Проте вже на початку другого кварталу, фунт поступово стабілізувався. Як висновок — за останні місяці 2009 року ставка фунту зросла на 12%. Яких-небудь фундаментальних переваг у британської економіки та її валюти проти американського конкурента немає. Навпаки, незважаючи на порівнянні розміри бюджетних дефіцитів (у відсотках від ВВП), економіці Туманного Альбіону за підсумками III кварталу 2009 року так і не вдалося продемонструвати квартальне зростання, на відміну від США. У липні-вересні ВВП Сполученого Королівства впав на 0,3%, за рік на 5,1%. Тобто стимулюючі заходи, що вживаються урядом Великобританії, поки менш ефективні, ніж у США (хоча і Америка не може похвалитися високою «ефективністю» бюджетних витрат).

Немає істотних відмінностей у двох держав і в грошово-кредитній політиці. Ключова ставка в Сполученому Королівстві в даний момент знаходиться на рівні 0,5%. При цьому, згідно зі звітом британського Центру економічних і ділових досліджень, Банк Англії не стане підвищувати поточне значення ставки аж до 2011 року. І навіть до 2014 р. вартість рефінансування у ЦБ, на думку експертів Центру, не перевищить 2,0% [20].

Подібні перспективи не лякають валютних спекулянтів, яких цікавить виключно ситуація з розряду «тут і зараз», і наразі дохідність фунта все-таки вище, ніж у долара (наприклад, ставки по 3-місячному USD Libor в 2,5 рази нижче, ніж по позиками в британській валюті), зростаючий тренд по парі збережеться.

Рис. 2.3 Динаміка японської ієни по відношенню до долара США січень 2009-січень 2010

Японська ієна входить до числа базових валют, а курс ієни по відношенню до основних світових валют є однією з базових величин. Японська ієна часто грає роль валюти-притулки, тому курс ієни є своєрідним індикатором поведінки великих гравців на ринку капіталу.

У 2008 році курс ієни значно зріс по відношенню до світових валют (рис 2. 4). Причиною цьому з’явився міжнародна фінансова криза. У результаті фінансового колапсу багатьом банкам терміново знадобилися гроші, вони виводили їх з акцій і згортали свої операції керрі-трейд. Логічно, що вони продавали національні валюти інших країн і купували ієну. Багато йшли в резервні валюти. Ми бачимо як виріс долар США, але ми бачимо, що ще більше виросла японська ієна (рис. 2. 3). І якби не численні валютні інтервенції центробанку Японії проти власної національної валюти, то курс ієни міг би зміцнитися ще більше.

Рис. 2.4 Курс USD/JPY в періоді 2007−2010 рр

За станом на середину 2009 року практично всі можливі операції керрі-трейд згорнуті або припинені [15]. Легко припустити, що як тільки стане зрозуміло, що дно світової фінансової кризи пройдене і починається новий виток економічного розвитку, очолить який до речі кажучи технологічний сектор, знову почнуть відкриватися операції керрі-трейд. До того часу центробанки більшості країн почнуть знову закручувати гайки, підвищуючи відсоткові ставки для боротьби з інфляцією. Зростання інфляції - це неодмінно атрибут завершення всіх кризових періодів. Вона викликається простим підвищенням купівельної спроможності і зростанням грошової маси. У Японії ж історично з 70-х років ХХ століття панує дефляція, що і призводить до такої низької процентної ставки. Підвівши підсумок можна сказати, що завершення кризи сприяло падінню курсу японської ієни. Японський уряд не перешкоджав цьому, оскільки так ситуація для експортної економіки Японії стане більш ніж сприятливою.

Проте за даними графіка (рис 2. 3, рис. 2. 4) очевидно, що в період травень-листопад 2009 року ієна стабільно йшла вгору. Причиною цього рекордного падіння долару проти ієни називають масові застереження щодо нестабільності економіки США. Зростанню ієни проти долара також сприяли спекуляції щодо подальшого погіршення ситуації на ринку нерухомості та ринку праці США. Тобто, можна сказати, що не ієна зросла, а потерпів крах долар у цій парі.

Проте Міністерство фінансів Японії ще раз підкреслило, що уряд не зацікавлений в таких коливаннях валюти, і що можливими будуть проведення валютних інтервенцій, що у листопаді 2009 вже знизило курс ієни и дещо стабілізувало її. За даними на початок 2010 року ієна все ще продовжувала падати в ціні щодо основних світових валют [19].

2.2 Аналіз проведення валютних операцій

Ринок валютних операцій поділяється на: ринок спот (spot)oneрацій і ринок строкових операцій.

На валютному ринку строкових операцій розрізняють:

а) ринок форвардних угод (forward);

б) ринок угод «своп» (swap);

в) ринок ф’ючерсних контрактів (futures);

г) ринок опціонів (options).

Отже, фінансовими інструментами строкового валютного ринку є форвардні, свопівські, ф’ючерсні та опціонні угоди. Оскільки строковий валютний ринок є похідним від валютного ринку «спот», зазначені фінансові інструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами (derivatives) [21].

За даними Bank of International Settlements (BIS), на початок 2009 року щоденний обсяг операцій «спот» становив більш як $ 700 млрд збільшившись за останні 10 років на 70%; форвардні операції та операції «своп» складали $ 900 млрд, збільшившись у зазначений період у 3,75 рази (рис. 2. 5). Для порівняння: обсяг торгівлі біржовими ф’ючерсами в середньому за день складає $ 12 млрд. Слід зазначити, що на біржі стандартного розміру угодою є сума приблизно в $ 100 тис, а не $ 5 млн як на ринку «спот» угод. «Дрібні» інвестори віддають перевагу ф’ючерсам та опціонам, а великі -- ринку Forex [21].

Рис. 2.5 Динаміка ф’ючерсних операцій та операцій «спот» на долар у 2009 році

На світовому ринку торгівля валютою в основному зосереджена на міжбанківському валютному ринку (Forex); торгівля строковими угодами здійснюється на біржі (Chicago Mercantile Exchange, CME) та у позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX). Торгівля ф’ючерсними угодами на індекс долара США (Dollar Index), яка використовується для хеджування різноманітних портфельних інвестицій, здійснюється у Нью-Йорку на NYBOT (New York Board of Trade). Forex є цілодобовим міжбанківським валютним ринком, який не припиняє свою роботу навіть у вихідні дні та різдвяні свята, незважаючи на те, що у робочі дні ліквідність та активність ринку набагато вищі. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 року, коли управляючі центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Виділяють три основні географічні регіони цього ринку: Азія з центром у Японії; Європа з центрами у Лондоні та Франкфурті-на-Майні; Америка з центром у США [6, c. 190−198].

Одночасно зі сходом Сонця починаються перші валютні торги в Австрії та Новій Зеландії. Але справжньої активності ринок набуває з відкриттям ринків Японії -- близько 2 години ночі (тут і далі -- київський час) з невеликим затишшям приблизно о 5--6 годині ранку (обідня перерва). У цей час в основному торгують австралійським доларом, доларом США, євро, японською ієною та іншими валютами країн Азії. Перші європейські валютні дилери починають працювати о 8 годині ранку зі сплеском активності о 9 годині. У цей час починається одночасна перехресна торгівля європейського та азіатського фінансових ринків, ведеться активна торгівля крос-курсами за участю японської єни, з одного боку, та євро і фунта стерлінгів -- з іншого. Робочий час з 9 до 12 години є чи не найпліднішим для торгівлі на Forex. З 12 години, із закриттям ринків Азії, спостерігається поступове скорочення обсягів торгівлі та сповільнення рухомості ринку. Низька активність ринку триває до 15 години, коли починають роботу перші американські валютні дилери.

Серйозний вплив на європейську торгову сесію фінансових ринків США розпочинається з 15 год. 30 хв. Початківцям на ринку Forex не рекомендують здійснювати угоди у цей час, оскільки перехресний ринок Європа--Америка є одним із найнепередбачуваніших і найдинамічніших. Європейська складова валютного ринку закривається о 20 годині (поняття «закривається» щодо ринку Forex розуміється не буквально, а тільки як пониження активності до мінімуму). Далі діяльність ринку продовжує поступово затухати з практично повним завмиранням приблизно о 1 годині ночі, коли на сцені знову з’являються країни Тихоокеанського регіону. За даними Bank of International Sattlements (BIS), обсяг торгів міжбанківського валютного ринку в середньому за день складав у квітні 2008 р. 3 трлн дол. США, збільшившись за останні 10 років у 2,5 рази. Приблизно 50% усього обсягу торгівлі припадає на час активної роботи європейських фінансових ринків. Азіатські та американські ринки забезпечують приблизно по 25% обсягів торгівлі.

Характерними рисами міжнародного ринку обміну валют є:

-- ліквідність. Величезні обсяги грошових коштів, що обертаються на ринку, та велика кількість його учасників обумовлюють можливість у будь-який момент купити або продати практично необмежену кількість валюти; спред між ціною купівлі та продажу становить 0,001--0,05%;

-- доступність. Ринок працює 24 години на добу шість днів на тиждень;

-- прозорість. Більшість учасників ринку дізнаються про події одночасно, що ставить всіх їх у рівні умови. Основні економічні показники регулярно публікуються, їх можна спрогнозувати;

-- прогнозованість. Методи наукового та технічного аналізу дають змогу оцінити можливий розвиток подій;

-- термін виконання угоди. З моменту прийняття рішення щодо купівлі-продажу відповідної валюти до його реалізації проходить 20--60 секунд.

У межах окремих країн існують національні валютні ринки, які можуть бути поділені на вільні -- в країнах, де відсутні обмеження щодо поточних операцій з валютою, та обмежені (не вільні) -- в країнах, де такі обмеження існують. Тут валютні операції здійснюються лише на офіційному валютному ринку, уповноваженими установами і за офіційними курсами, котрі встановлюються регулювальними органами [28].

У деяких країнах одночасно з офіційним допускається існування паралельного валютного ринку, де курси валюти трохи відрізняються від офіційного. За відсутності паралельного валютного ринку нерідко виникає нелегальний («чорний») валютний ринок, операції на якому караються законом. На кон’юнктуру валютного ринку впливають: обсяг ВНП, темпи зростання промислового виробництва, рівень безробіття, індекс оптових і роздрібних цін, стан основних статей платіжного балансу, динаміка відсоткових ставок.

Як висновок, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку світового валютного ринку за пропорційним співвідношенням лідирують операції «спот», проте значно зріс показник і щодо операцій «форвард». На динаміку валютних курсів та валютних операцій значно впливають як політичні чинники, так і загальні тенденції, що панують на фінансовому ринку.

Розділ 3. ПРОГНОЗИ ТА ОЧІКУВАНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ

Всі сучасні тенденції розвитку світового валютного ринку повністю залежать від ситуації, яка склалась на міжнародній економічній арені. Ці сучасні тенденції являють собою сукупність факторів, що повністю відповідають вимогам сучасної економіки та дозволяють удосконалити взагалі всю систему міжнародних економічних відносин. Серед тенденцій можна виділити найбільш виражені, і, в першу чергу, до них відноситься збільшення кількості угод щодо купівлі-продажу валюти, що укладаються через світові електронні торгові спеціалізовані системи, створення яких у свою чергу є свідоцтвом високого розвитку інформаційних технологій. Крім того, тенденції на міжнародному валютному ринку прийняли характер потягу до реформування даної сфери з точки зору ужорсточування порядку заключення валютних угод. Також є тенденція до збільшення числа учасників валютного ринку, що призводить до розширення його меж. З урахуванням останніх економічних змін, що залишили особливі зміни у кожній з країн, пріоритетними тенденціями стало реформування валютної сфери. Ці реформи пройшли декілька етапів — з регіонального до міжнародного рівня. Крім того, ці тенденції мають за основу корегування міжнародного законодавства з метою виключення можливості проведення так званих «тіньових» угод [26].

Фінансова криза, глобальний економічний спад, зниження світового товарообігу і бурхливий ралі на фондових і товарно-сировинних ринках — ось чим запам’ятаються інвесторам останні чотири квартали року, що минає. Запам’ятаються вони і безпрецедентними за всю світову історію збитками фінансової індустрії, а також гігантськими сумами, які витратили уряди розвинених країн на порятунок своїх економік.

Варто нагадати, що з моменту ескалації світової кризи, за різними оцінками, були знищені банківські активи на суму $ 1 трлн., Вартість житлового фонду скоротилася більш ніж на $ 5 трлн., А загальне падіння вартості активів на світових фондових ринках перевищила $ 10 трлн. Іншими словами, близько 10% світового багатства було знищено за п’ять останніх кварталів.

Ще більш вражаючі цифри фігурують у звітах урядових організацій. Якщо підсумувати всі безпосередні грошові інвестиції, позики, страховки та інші форми державної підтримки компаній, які здійснила тільки адміністрація США, то сума складе майже $ 5 трлн. (Що, за деякими даними, в двадцять разів перевищує витрати, понесені американцями під час підготовки першого польоту на Місяць). При цьому до кінця 2010 р. загальний обсяг стимулюючих ін'єкцій, можливо, подвоїться.

Для підтримки національних фінансових систем уряди різних країн виділили близько $ 9 трлн. Фактично ж кошти платників податків пішли на поповнення капітальної бази банків-зомбі, викуп у них проблемних активів та забезпечення гарантій з їх борговими зобов’язаннями [2].

Збереження наднизьких процентних ставок з боку ключових Центробанків світу остаточно наповнили фінансову систему ліквідністю, блукаючої тепер на ринках у пошуках більшої прибутковості і ніяк не бажає перетікати в реальну економіку.

Справедливості заради варто помітити, що не забули «щедрі» влади і про рядового споживача, адже для багатьох держав, в першу чергу Сполучених Штатів, особисті витрати домогосподарств є головним драйвером розвитку всієї економіки (близько 70% ВВП). У результаті в рамках податково-бюджетної політики приймалися різні програми підтримки громадян та їх споживчої активності. Але з огляду на планомірне зростання безробіття в країнах ОЕСР, приватний попит протягом усього року залишався досить слабким. Не сприяли його зростанню і ті самі банки, в які були вкачати мільярди доларів. Обсяг позик населенню в розвинених країнах практично з місяця в місяць скорочувався. Фінансові організації США і ЄС замість кредитування реального сектора воліли акумулювати щедро надану ліквідність на рахунках і депозитах в ЦБ. Частина коштів, як вже було відмічено, банки спрямовували на фінансові ринки, забезпечивши, тим самим, фактично дев’ятимісячне ралі на фондових і товарно-сировинних майданчиках. Наддешеві доларове фондування і упевненість у швидкому відновленні світової економіки забезпечили приплив коштів в ризикові активи. У результаті американський долар став ключовою валютою запозичення в операціях carry trade, потіснивши в цій ролі японську ієну.

І все ж, незважаючи на відірваність фінансових ринків від реальності, владі найбільших економік світу варто віддати належне: колапсу світової фінансової системи, який в кінці минулого — на початку поточного року передрікали багато економістів, так і не сталося. Ціною величезних бюджетних дефіцитів керівництву більшості розвинених країн вдалося стабілізувати ситуацію. І вже за підсумками III кварталу ВВП США, Єврозони та Японії продемонстрували зростання. Звичайно ж, позитивна динаміка була багато в чому обумовлена низькою базою порівняння і активним державним стимулюванням, але заперечувати деякі ознаки відновлення у світовій економіці навряд чи варто. І тепер все питання в стабільності подібних процесів. Чи не вийде так, що варто згорнути монетарні стимули і посилити податково-бюджетну політику, як тут же пробилися в «тепличних» умовах «зелені паростки» підуть назад до свого краю?

Даним питанням постійно задаються і монетарна влада США. Саме з цієї причини американський Федеральний резерв за підсумками всіх своїх останніх засідань неухильно повторює про необхідність збереження ставок на наднизькому рівні до тих пір, поки не з’явиться однозначних ознак, що свідчать про відновлення ділової активності. Проблема в тому, що подібні сигнали можуть бути помилковими. А регулятору рано чи пізно в умовах надуваються «бульбашок» на фінансових ринках і посилюється інфляційного тиску доведеться посилити монетарну політику. Таким чином, пану Бернанке, колись готовому «скидати гроші з вертольота» (по суті цим ФРС і займалася) для боротьби з кризовими явищами, має бути в наступному році вже вилучати «зайві» кошти. І тут, мабуть, криється одна з головних макроекономічних інтриг усього 2010 року: чи вдасться до цього часу (а за нашими прогнозами вже влітку можна очікувати підвищення ставок і абсорбування частини ліквідності) запустити самопідтримуваної (без державного стимулювання та участі ЦП) зростання американської, а разом з нею і всієї світової економіки.

Щодо прогнозу курсу євро / долар в 2010 році більш менш все зрозуміло. Долар буде девальвувати відносно євро протягом усього 2010 рік. Цілком можливо, що на кінець 2010 року курс євро буде на рівні 1,7. Причина цієї девальвації багато в чому викликана тією обставиною, що в США імпорт істотно перевищує експорт, а в Єврозоні - навпаки [23].

На сьогодні США покриває свою любов до закордонних покупок за рахунок продажу державних цінних паперів. Для цієї мети нещодавно граничний ліміт запозичення США був піднятий ще на $ 209 млрд. і це не межа. Без продажу своїх держоблігацій економіка США не виживе. Саме залежність економіки США від зовнішніх капіталів є і фактором девальвації долара, і чинником його зміцнення. Так як уряд США добре розуміє, що надмірна девальвація долара зробить його держпапери не привабливі для зарубіжних інвесторів. Тому в 2010 році США не допустить девальвації долара до рівня $ 2 за євро.

Перспектива долар-гривня теж багато в чому залежить від дій уряду України. Після завершення виборів Президента України відбудеться повернення частини валюти, яка 'втекла' в офшори, а це близько $ 18 млрд., тому, швидше за все, варто очікувати зміцнення гривні до рівня 7,5−7,7 грн. / $ В наступному році. Але це за умови, що нове керівництво країни не захоче швидко вирішити всі свої проблеми з дефіцитом бюджету, оскільки вирішити швидко ці проблеми можна, але тільки за рахунок емісії гривні. У цьому випадку про зміцнення гривні можна забути, і тоді долар, швидше за все, при настільки величезної емісії гривні буде коштувати на кінець 2010 року близько 10 грн. / $ [29].

Цінні папери Під час кризи на українському ринку акцій відбулися радикальні зміни. Тепер фондовий ринок України має повноцінну фондову біржу в особі Української біржі, скоро в такому ж режимі може запрацювати і ПФТС. За рахунок Інтернет-трейдингу кількість гравців на українських фондових біржах буде зростати в геометричній прогресії, що буде стимулювати зростання цін на акції. Крім того, за рахунок радикального падіння макропоказників у 2009 році навіть невеликі покращення в економіці України в 2010 році будуть фіксувати зростання, а це значить, що інвестори і, перш за все закордонні, будуть все більше і більше інвестувати гроші в українські акції. Мінімальне зростання вартості біржових українських акцій складе 20−25%, а за сприятливого збігу обставин, зростання буде не менше 60% за наступний рік.

З українськими облігаціями ситуація не настільки проста. У наступному році українським емітентам треба буде погасити єврооблігацій на суму близько $ 2 млрд. Частина цих облігацій вдасться реструктуризувати, але частина доведеться погасити, а це може не обійтися без технічних дефолтів. Облігації внутрішніх позик в наступному році будуть переживати не найкращі часи. Випуски нових облігацій будуть в основному носити характер реструктуризації старих облігацій, невеликі закриті випуски нових облігацій суттєво на фондовий ринок не вплинуть. І що найнеприємніше — в 2010 році буде продовжуватися період дефолтів облігацій [30].

У наступному році ОВДП залишаться єдиними яким Ви поваги облігаціями на ринку. Прибутковість ОВДП буде знижуватися, але і при цьому навряд чи вона до кінця наступного року впаде нижче 15−17% річних. Тому гравцям фондового ринку буде вигідно мати з ОВДП та інші облігації.

Золото. На 2010 рік існує два суперечливих прогнозу щодо цін на золото. По одному з прогнозів очікується, що ціна на золото впаде до рівня $ 700−800 за тройську унцію ($ 22−25 за 1 г золота), а по іншому прогнозом очікується, що ціна на золото підніметься до рівня $ 1300−1400 за тройську унцію ($ 41 -45 за 1 г золота). Ціна на золото має впасти, вважають окремі аналітики, посилаючись на те, що поточна вартість золота носить спекулятивний характер, крім того, збільшивши частку золота в золотовалютних запасах, ряд великих країн: Індія, Великобританія, Сінгапур зрозуміли, що тим самим вони не захистили свої резерви від девальвації долара. І тепер існує ризик, що вони почнуть від цього золота позбавлятися, а в умовах низького попиту на цей товар, це може призвести до обвалу цін на золото. Прихильники дорого золота вважають, що девальвація долара буде стимулювати зростання вартості золота, крім того, очікується, що Китай в 2010 році буде активно скуповувати золото для своїх золотовалютних резервів і це призведе до збільшення попиту на цей товар.

Кредити наступного року істотного поліпшення кредитування фізичних осіб не очікується. Швидше за все, кредитний ринок в 2010 році буде рости за рахунок збільшення обсягів кредитування юридичних осіб. Для банків у 2010 році головним завданням буде не нарощування обсягів кредитування фізичних осіб, а перекредитування старих кредитів. У першу чергу, це стосується іпотечних кредитів. Не виключено, що наступного року кількість перекредитування (заміна позичальників) за іпотечними кредитами буде збільшуватися. Потенційні бажаючі отримати іпотечний кредит, будуть отримувати не новий кредит, а переоформляти на себе старий кредит, одночасно із заставою на нерухомість. В окремих випадках це дозволить заощадити на ставці за кредитом і отримати кредит у валюті, незважаючи на заборону на валютне кредитування.

Можливо, сама заборона на валютне кредитування буде знято вже в середині 2010 року, якщо зміцнення гривні буде носити постійний характер. Це може стимулювати зростання кредитування населення, хоча і спірно, тому що у населення ще свіжі девальваційні побоювання. У цілому ж у наступному році середні ставки по кредитах для населення будуть знижуватися від 25−27% до 20−22% річних протягом усього року. Ці ставки навряд чи будуть стимулювати зростання попиту на кредити серед населення. Крім того, банки будуть тільки посилювати методику оцінки платоспроможності позичальників. Традиційним при оцінці платоспроможності позичальника буде аналіз його дій з погашення кредиту в умовах кризи.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой