Аналіз та облік доходів загального фонду бюджету Харківської області

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи визначення надходжень місцевих бюджетів

1.1 Бюджетна система України її структура та принципи побудови

1.2 Загальна характеристика доходів місцевих бюджетів

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів за надходженнями

2. Аналіз та облік доходів загального фонду бюджету Харківської області

2.1 Характеристика Головного фінансового управління Харківської облдержадміністрації, як одного із органів управління бюджетом

2.2 Аналіз виконання дохідної частини бюджету Харківської області за 2004−2006 роки

2.3. Облік та аналіз виконання видатків зведеного бюджету Харківської області

3. Шляхи удосконалення управління та обліку місцевих бюджетів

3.1 Облік та аналіз фінансової стійкості місцевого бюджету Харківської області

3.2 Формування прогнозних показників місцевого бюджету

3.3 Удосконалення облік та аналізу видатків використанням ПЕОМ

4. Охорона праці на об'єкті дослідження

4.1 Характеристика об'єкта дослідження

4.2 Аналіз стану промсанітарії та гігієни праці в приміщені

4.3 Техніка безпеки

4.4 Пожежна безпека

4.5 Охорона навколешного середовища

4.6 Оцінка організаційно-технічних заходів щодо охорони праці

4.7 Розробка заходів щодо охорони праці навколишнього середовища

Висновки

Перелік використаної літератури

ВСТУП

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов’язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів.

Проблема підвищення ролі фінансів місцевих органів влади є однією з ключових в процесі державного будівництва в Україні. Без стабільних і достатніх фінансів не може існувати дієздатна та ефективна місцева влада.

Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування надходжень та використання коштів бюджету. Бюджет, його доходна частина прямо пов’язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України. В зв’язку з цим, тему дипломної роботи, необхідно назвати актуальною.

Прийняття нового Бюджетного кодексу в Україні стало поштовхом до початку реформи міжбюджетних відносин і фіскальної децентралізації. Серед багатьох удосконалень слід відзначити встановлення формульного підходу до визначення міжбюджетних трансфертів, що сприяє підвищенню прозорості та об'єктивності бюджетного процесу. Крім того, місцеві бюджети стали більш стабільними й передбачуваними, оскільки зменшилася кількість непрофінансованих повноважень. Посадовці місцевих органів влади отримали більше стимулів для збільшення надходжень до місцевих бюджетів і підвищення ефективності та результативності бюджетних ресурсів територіальних громад. Проте, ці вдосконалення вимагають з боку посадовців фінансових органів усіх рівнів розуміння положень Бюджетного кодексу і здатності застосовувати нові підходи та аналітичні методи для впровадження Кодексу. Тому перепідготовка фахівців з бюджетних і фінансових питань в областях, районах і містах стає нагальною потребою.

Прийняття Бюджетного кодексу є першим кроком до реформування національного бюджетного законодавства згідно з положеннями Конституції України щодо встановлення в країні інституту місцевого самоврядування та забезпечення його матеріальними та фінансовими ресурсами. Бюджетний кодекс встановив нові принципи побудови та функціонування бюджетної системи, правове положення суб'єктів бюджетних правовідносин, основи бюджетного процесу та порядок регулювання міжбюджетних відносин.

Ефективне реформування бюджетної системи може бути успішним лише за умов, коли основні напрямки реформи знаходять підтримку на місцевому рівні.

При формуванні бюджету основні цілі й завдання визначаються й обговорюються місцевою радою. Результатом етапів складання та затвердження бюджету є прийняття бюджетних призначень, на основі яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання.

В процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувалися і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов’язаних з виконанням програм і наданням послуг. Оскільки відхилення обсягів фактичного фінансування від запланованих показників у процесі виконання бюджету трапляється досить часто, виникає потреба внесення змін. Моніторинг видатків у процесі виконання місцевих бюджетів дозволяє дещо виправити допущені прорахунки і скоригувати плани фінансування відповідно до реалій і поточних потреб. Саме спроможність забезпечувати гнучкість у рамках контролю відрізняє успішні системи виконання бюджету від невдалих. Управління видатками потребує чітких правил і процедур, відповідних аналітичних систем і методів багаторазового застосування, періодичного надання Міністерству фінансів, Державному казначейству і обласним фінансовим управлінням важливої інформації в своїх звітах. Підвищення ефективності та результативності видатків вимагатиме нових децентралізованих підходів до управління та обліку видатків, які передбачатимуть встановлення цілей, стандартів якості та засобів контролю за видатками замість додаткових управлінських повноважень обласної ланки щодо розподілу коштів на досягнення цих цілей.

Традиційно процес управління та обліку надходжень до бюджету розглядався як вузька система контролю. Зміни, спричинені прийняттям Бюджетного кодексу, вимагають використання бюджету як управлінського інструмента разом з інформацією про результати діяльності і відходу від традиційного поняття бюджету як бухгалтерського документа. У майбутньому виконання місцевих бюджетів вимагатиме здійснення моніторингу діяльності постачальників, що надають послуги, які раніше надавалися міськими, районними і обласними органами влади. Це потребуватиме застосування нових технічних навичок і процедур звітності. Для підвищення результативності діяльності міст, районів та областей вирішальною є здатність використовувати аналітичну інформацію при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання бюджету.

Належне виконання бюджету вимагає дотримання таких принципів: моніторингу виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування; відповідності зобов’язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; зобов’язання не повинні перевищувати граничного обсягу виділених коштів, що затверджуються місцевими радами; вчасності та достовірності звітності.

Метою дипломної роботи є вдосконалення механізмуобліку та аналізу надходжень та використання коштів місцевіх бюджетів.

Бюджет Харківської області, процес його виконання, обліку та управління ним є об'єктом дослідження в цій роботі.

Основна увага в роботі приділена облаку та аналізу виконанням бюджету регіону на прикладі Харківської області.

В дипломній роботі використовуються праці вітчизхняних економістів, Коваль Л. М. [59], Павлюк К. В. [68], Буковинського С. А. [40], Василик О. Д. [36] та інших, а також нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, положення та постанови.

У першому розділі висвітлюються теоретичні засади бюджетної системі України, принципи її побудови та структура виконанням бюджету регіону.

Другий розділ роботи висвітлює аналітичну частину. Тут представлений аналіз виконання бюджету Харківської області за доходами та видатками.

У третьому розділі даються рекомендації по вдосконаленню процесу управління та обліку бюджетним процесом та розглядаються деякі питання які потребують вирішення.

Четвертий розділ розкриває зміст охорони праці

бюджетний казначейський місцевий доход

1. РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ НАДХОДЖЕНЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1. 1 Бюджетна система України та принципи її побудови

Україна як суверенна, незалежна держава і суб'єкт міжнародного права вибрала курс на інтеграцію в Європейське співтовариство, поступове входження в європейські інституції та повноправне членство в Європейському Союзі (ЄС). Процес економічної інтеграції вимагає, перш за все, розроблення, прийняття та адаптації вітчизняного законодавства, яке б відповідало єдиним стандартам та нормам Європейського Союзу.

У зв’язку з цим в Україні важливе місце відводиться побудові національного бюджетного законодавства, визначенню принципів і структури бюджетної системи, підходів до формування правових засад організації бюджетного процесу в Україні та здійснення прогресивних високоефективних бюджетних відносин між усіма його учасниками.

Бюджетні відносини в Україні тривалий час регулювалися Законом України «Про бюджетну систему України», який потребував вдосконалення відповідно до вимог часу та потреб країни в умовах реформування суспільно-економічних відносин. Прийнятий Закон України «Про місцеве самоврядування від 21. 05. 1997 р., який В країні» вимагав перегляду принципів побудови бюджетної системи та організації бюджетного процесу з метою забезпечення прозорого і збалансованого формування та виконання місцевих бюджетів [10].

Невідповідність бюджетного законодавства нормам Конституції України, а також концептуальним засадам розвитку і вдосконалення регіональної політики та зміцнення місцевого самоврядування в процесі управління фінансовими ресурсами і підвищення відповідальності за їх використання негативно впливає на фінансову стабільність і сталий економічний розвиток в державі.

Недосконалість законодавства щорічно вимагала внесення змін і запровадження нових правил організації бюджетного процесу, регулювання потоків фінансових ресурсів та розвитку міжбюджетних відносин. Законом про Державний бюджет України щорічно змінювалися засади та умови формування державного і місцевих бюджетів, їх взаємодія, розподіл повноважень і закріплення джерел доходів. За відсутності стабільної законодавчої бази та чітких, однозначних засад розвитку бюджетного процесу в Україні бюджетні рішення ухвалювалися шляхом здійснення переговорного процесу між суб'єктами відповідних відносин, а бюджети були переважно результатом досягнення компромісних рішень. Прийнятим за таких умов бюджетним рішенням властива нестабільність і непередбачуваність. Вони стають малоефективними і не сприяють стабільності та розвитку бюджетного процесу.

Основна мета та завдання, які стояли при підготовці і запровадженні Бюджетного кодексу, полягали у затвердженні дієвих, прогресивних засад і принципів функціонування бюджетної системи, побудові оптимальної її структури і введенні прозорого, ефективного, стабільного та єдиного бюджетного процесу. Формування прямих, прозорих, на основі єдиних підходів, із застосуванням формул та програм міжбюджетних відносин є важливим досягненням бюджетного законодавства України. Наявність вибору у прийнятті бюджетних рішень сприяє розвитку місцевого самоврядування, що призводить до зміцнення їх фінансової основи і підвищення ефективності та відповідальності за використання публіч-них коштів. У практику бюджетного законодавства вводиться поняття бюджетних правопорушень і відповідальності за їх вчинення [11].

Кодексом започатковано реформу бюджетного процесу, здійснено розмежування видатків на виконання повноважень та закріплено на довготривалій основі джерела надходжень за Державним та місцевими бюджетами. Із прийняттям Бюджетного кодексу місцеві бюджети набувають нового змісту і самостійності, стають стабільними і передбачуваними, а їх роль і значення зростають.

Розвиток національної бюджетної системи є довготривалим, складним процесом вимагає вивчення чіткої стратегії та напрямів досягнення поставленої мети і виконання послідовних, логічних, програмних перетворень у системі організації бюджетних відносин та здійсненні бюджетного процесу в Україні.

Структурно бюджетна система України складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів сіл, селищ, міст та їх об`єднань, бюджетів районів у містах, районних, обласних бюджетів. Зазначені бюджети є окремими ланками бюджетної системи (рис. 1.1.).

Відповідно до вимог статті 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами Кодекс визначає основні принципи бюджетної системи України (стаття 7) та запроваджує систему єдиних процедур -- ухвалення рішень учасниками бюджетного процесу на засадах єдиної за-гальнодержавної бюджетної політики. Забезпечуючи вимоги економічної безпеки держави, ці принципи базуються на відповідності бюджетної політики національним інтересам.

Бюджетна система України побудована на таких основних принципах:

Принцип єдності бюджетної системи України. Полягає у забезпеченні єдиними правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією та єдиним регулюванням, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

На цьому принципі ґрунтується цілісність та єдність бюджетної системи як фінансової основи, передумови цілісності та єдності української держави. На таких засадах бюджетна система здатна забезпечити єдність економічного простору країни, фінансової, грошов-кредитної, валютної та податкової систем.

Принцип збалансованості. Передбачає, як зазначено у статті 95 Конституції України, зневаження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, тобто обсяг передбачених бюджетом видатків має покриватись реальними доходами.

Відсутність фінансового забезпечення вимог ряду законів України в частині надання громадянам пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, свідчить про недотримання принципу збалансованості при ухваленні таких рішень.

Принцип самостійності. Державний бюджет та місцеві бюджети є окремими самостійними ланками бюджетної системи.

Принцип повноти. Включенню до бюджету підлягають всі надходження і витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Згідно з цим принципом усі надходження мають акумулюватися на рахунках відповідних бюджетів. Цей принцип має реалізовуватися на всіх стадіях бюджетного процесу. Він передбачає, зокрема, включення до доходів державного бюджету всіх державний фондів соціального страхування (крім Пенсійного фонду) із збереженням цільового використання цих коштів.

Принцип обгрунтованості. Бюджет має формуватись на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил [11].

Принцип ефективності. У процесі складання та виконання бюджету всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей та максимального результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів. Реалізація принципу ефективності дозволить перейти від постатейного контролю виконання бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьому шляху стало формування Державного бюджету України на 2002 рік за програмно-цільовим методом.

Принцип субсидіарності. Розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально мож-ливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видаткові повнова-ження мають бути закріплені за бюджетами з метою децентралізації та з урахуванням того, що вони можуть бути виконані найефективніше на місцях.

Принцип цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використо-вуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Принцип цільового викорис-тання бюджетних коштів означає, що кошти з бюджету спрямовуються за відповідним напрямом та витрачаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід дозволяє встановити відповідальних за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного про-цесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове та не-ефективне використання бюджетних коштів.

Принцип справедливості і неупередженості. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадяна-ми і територіальними громадами. Можливість здобуття освіти або доступ до соціальних про-грам не повинні залежати від місця проживання громадянина.

Дотації вирівнювання місцевих бюджетів і трансферти із державного бюджету сприяють вирівнюванню видаткового потенціалу різних місцевих бюджетів. Програми соціального захисту, що пов’язані з наданням грошової допомоги певним категоріям населення на всій території країни, надаватимуться містом чи районом у законодавчо встановлених розмірах, але компенсацію своїх бюджетних видатків вони отримуватимуть шляхом субвенцій з держбюджету. Прикладами трансфертів, що надаватимуться місцевим бюджетами з державного бюджету, є допомога сім'ям з дітьми та компенсація видатків на пільги ветеранам війни та праці.

Принцип публічності та прозорості. Державши бюджет України та місцеві бюджети затверджуються і рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

Доступність інформації про бюджет повинна забезпечуватися на всіх стадіях бюджетного процесу.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

В ході реалізації засад державної бюджетної політики усі принципи бюджетної системи діють і застосовуються в бюджетному процесі в єдності та взаємозв`язку. Жоден принцип бюджетної системи не суперечить іншому. Нормативно-правові акти, які регулюють бюджетні відносини, мають розроблятися на принципах єдиної бюджетної системи, встановлених Бюджетним кодексом України. Всеосяжність принципів бюджетної системи та їх глибинний зміст потребують розвитку бюджетного законодавства та реалізації наступних етапів бюджетної реформи [11].

1.2 Загальна характеристика доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів є складовою державних доходів і публічними фінансовими ресурсами місцевих органів влади.

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевого самоврядування. За своїм змістом вони формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Доходи місцевих бюджетів є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема на доходи:

1) бюджету Автономної Республіки Крим;

2) обласних бюджетів;

3) бюджетів міст Києва та Севастополя;

4) районних бюджетів;

5) бюджетів міст обласного підпорядкування;

6) бюджетів міст районного підпорядкування, бюджетів селищ, сіл та їх об'єднань;

7) бюджетів районів у містах.

Розмежування, закріплення та формування доходів місцевих бюджетів здійснюється відповідно до положень і норм чинного законодавства і зокрема, засад Бюджетного кодексу України. У період реформування національної економіки здійснюється розмежування повноважень між органами влади та закріплення відповідних джерел їх фінансування. Закріплення доходних джерел мобілізації ресурсів за окремими бюджетами України на довготри-валій стабільній основі і застосування єдиних формульних підходів при визначенні міжбюджетних трансфертів мас сприяти зростанню ролі місцевих бюджетів і їх значення в бюджетній системі України. За таких умов доходи місцевих бюджетів набирають нового змісту, а їх форма вибудовується до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.

З прийняттям Бюджетного кодексу відбувалось розмежування та закріплення джерел мобілізації доходів Державного та місцевих бюджетів. Відбулось закріплення податків, зборів та обов’язкових платежів за конкретними місцевими бюджетами.

Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначений у статтях 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу України. Саме цими статтями запропоновано нову схему та порядок формування і планування доходів місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1) доходи, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

2) доходи, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у запровадженні Бюджетним кодексом такого поняття, як «кошик» доходів місцевого самоврядування для бюджетів територіальних громад (сіл, селищ, міст та їх об'єднань). Кошик доходів визначається як сукупність доходних джерел, що закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів, міжбюджетних трансфертів відповідним бюджетам (частина Друга статті 64). У складі доходів (кошика) передбачаються такі податки та збори:

1) податок з доходів фізичних осіб, який справляється на території: — міст Києва і Севастополя, зараховується в обсязі 100 відсотків до бюджетів цих міст;

а) міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, зараховується в обсязі 75 відсотків до міських бюджетів, а 25 відсотків — відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету;

б) міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань, зараховується в обсязі 25 відсотків до бюджету місцевого самоврядування, 25 відсотків надходить до бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету, 50 відсотків — до районного бюджету;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підпри-ємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються вико-навчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені надходження (крім податку доходу фізичних осіб) у повному обсязі формують кошик доходів, який враховується у розрахунку визначення трансфертів між Державним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування. Перерахування до бюджету податку доходу з фізичних осіб за принципом територіального розташування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, а також нормативи відрахувань до відповідних бюджетів повинні здійсню-ватися відповідно до статей 65 і 66 Бюджетного кодексу.

У статті 69 Бюджетного кодексу України для всіх видів місцевих бюджетів передбачений перелік податків, зборів та обов’язкових платежів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До складу таких платежів належать:

1) плата за землю в частині:

а) 100 відсотків — для бюджетів міст Києва та Севастополя;

б) 75 відсотків — для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

в) 60 відсотків — до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

місцеві податки І збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зарахо-вується до бюджетів місцевого самоврядування;

плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у кому-нальній власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного кодексу;

гранти та дарунки у вартісному обчисленні;

власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

Інші надходження, передбачені законом.

Штрафи, накладені органами державної автоінспекції, зарахо-вуються до Державного бюджету. Надходження від штрафів та санкцій за порушення податкового законодавства і штрафів, що сплачуються до місцевих бюджетів, не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Таким чином, наступна особливість формування доходів місце-вих бюджетів полягає в тому, що податок на прибуток підприємств комунальної власності та плата за землю включені до доходів бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Податок з дохід фізичних осіб у частині, що належить бюджетам місцевого самовря-дування, бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та районним бюджетам, включено до доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У таблиці 1.1 і 1.2 подано склад доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Таблиця 1. 1

Склад доходів бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.

Доходи

Показники

Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

25% загального обсягу податок з дохід фізичних осіб, що справляється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці

Державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам

Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад

Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад

Плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

Надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам

Місцеві податки і збори, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування

60% плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань

20% податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

Надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами

Податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування

Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади

Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування

Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності

Надходження від місцевих грошово-речових лотерей

Плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного Кодексу

Гранти та дарунки у вартісному обрахунку

Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету

Податок на прибуток підприємств комунальної власності

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення

Інші надходження, передбачені законом

Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України

Міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів України

Внутрішні запозичення

Для забезпечення фінансування спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад відповідної території у Бюджетному кодексі (стаття 66) передбачено склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Таблиця 1. 2

Склад доходів бюджетів міст обласного значення.

Доходи

Показники

Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

75% загального обсягу податок з дохід фізичних осіб, що справляється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці

Державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам

Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад

Доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

Місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів
місцевого самоврядування

75% плати за землю

Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Надходження сум відсотків за користування тимчасово
вільними бюджетними коштами

Податок на промисел, що зараховується до бюджетів
місцевого самоврядування

Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади

Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності

Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що
зараховується до бюджетів місцевого самоврядування

Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у
комунальній власності

Надходження від місцевих грошово-речових лотерей

Плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених
статтею 17 Бюджетного Кодексу

Гранти та дарунки у вартісному обрахунку

Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету

Податок на прибуток підприємств комунальної власності

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
місцевого значення

Інші надходження, передбачені Законом

Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України

Міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів України

Внутрішні запозичення

До складу доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів включається 25 відсотків плати за землю І 15 відсотків плати за землю для районних бюджетів, що справляється на відповідних територіях. Доходи бюджету Автономної Республіки Крим, обласного та районного бюджетів формуються також за рахунок 25 відсотків податок з дохід фізичних осіб, то справляється на території Автономної Республіки Крим чи відповідної області та 50 відсотків прибуткового податок з дохід фізичних осіб, що справляється на території району.

Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями та районними державними адміністраціями, входить до складу доходів відповідних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. До складу доходів районних бюджетів включено: плату за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності районними державними адміністраціями; надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Перелік доходів, обсяги яких не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів та закріплюються за бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними та районними бюджетами, визначений у статті 69 Бюджетного кодексу.

Формування доходної частини бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів показано в табл. 1.3. і 1. 4

Таблиця 1. 3

Склад доходів обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим

Доходи

Показники

Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

25 відсотків податок з дохід фізичних осіб, що
справляється на відповідній території

25 відсотків плати за землю, що справляється на території
Автономної Республіки Крим та відповідної області

Плата за ліцензії на провадження певних видів
господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями

Доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Надходження сум відсотків за користування тимчасово
вільними бюджетними коштами

Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади

Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності

Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у
комунальній власності

Місцевий збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Гранти та дарунки у вартісному обчисленні

Плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених
статтею 17 Бюджетного Кодексу бюджету Автономної Республіки Крим

Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету

Податок на прибуток підприємств комунальної власності

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
місцевого значення

Інші надходження, передбачені Законом

Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України

Міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів України

Внутрішні запозичення (виключно для бюджету Автономної Республіки Крим)

Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається безпосередньо міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам. Особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя визначено у статті 67 Бюджетного кодексу України. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, що застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для бюджетів міст Києва та Севастополя, визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для обласних бюджетів, бюджетів міст республіканського та обласного значення з урахуванням особливостей статусу міст Києва та Севастополя.

Формування доходної частини міських бюджетів міст Києва та Севастополя показано в табл. 1.5.

Таблиця 1. 4

Склад доходів районного бюджету

Доходи

Показники

Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

50% загального обсягу податок з дохід фізичних осіб, що справляється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці

15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань

Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями

Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями

Надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями

Доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності

Надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами

Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади

Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності

Гранти та дарунки у вартісному обчисленні

Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету

Податок на прибуток підприємств комунальної власності

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
місцевого значення

Інші надходження, передбачені Законом

Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України

Міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів України

Таблиця 1. 5

Склад доходів бюджетів міст Києва і Севастополя

Доходи

Показники

Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

100% загального обсягу податок з дохід фізичних осіб, що справляється на території міста, селища

Державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам

Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад

Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами міських рад

Плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами міських рад;

Надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить міським бюджетам

Доходи, що не враховуються при визначенні

обсягів міжбюджетних трансфертів

Місцеві податки і збори

100% плати за землю

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами

Податок на промисел

Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади

Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету

Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування

Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності

Надходження від місцевих грошово-речових лотерей

Плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного Кодексу

Гранти та дарунки у вартісному обрахунку

Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету

Податок на прибуток підприємств комунальної власності

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів
місцевого значення

Інші надходження, передбачені законом

Міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України

Міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів України

Внутрішні запозичення

Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. До спеціального фонду зара-ховуються власні надходження бюджетних установ, окремі цільові фонди, податок з власників транспортних засобів та інших само-хідних машин і механізмів та деяких інших платежів, які мають спеціальне цільове використання.

Податки, збори та обов’язкові платежі, які не мають спе-ціального використання зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів.

Доходи спеціального фонду складають 10−12 відсотків доходів місцевих, бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класи-фікації поділяються на такі структурні розділи:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) офіційні трансферти;

4) доходи від операцій з капіталом.

Податкові надходження — є основою всіх доходів місцевих бюджетів і мають тенденцію до зростання.

Стан і рівень доходів місцевих органів влади значною мірою визначаються способами їх формування. У способах формування доходів місцевих органів влади є певні закономірності, властиві всім країнам, в економічній системі яких функціонують фінанси місцевих органів влади.

Закономірним є те, що основним способом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Вони входять до переліку власних надходжень органів місцевого самоврядування і повністю зараховуються до доходів місцевих бюджетів. З певною часткою умовності до власних доходів місцевих бюджетів можна віднести чинні нині місцеві податки і збори.

Так, до місцевих податків (зборів, обов’язкових платежів) належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) готельний збір;

4) збір за припаркування автотранспорту;

5) ринковий збір;

6) збір на видачу ордера на квартиру;

7) курортний збір;

8) збір за участь у бігах на іподромі;

9) збір за виграш у бігах на іподромі;

10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

11) збір за право використання місцевої символіки;

12) збір за право проведення кіно — і телезйомок;

13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

14) збір за проїзд по території прикордонних областей авто-транспорту, що прямує за кордон;

15) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

Неподаткові надходження у доходах місцевих бюджетів становлять 10 відсотків і мають тенденцію до зниження.

Неподаткові надходження місцевих бюджетів включають платежі:

1) надходження суми відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

2) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частини, паї) господарських товарів, які є у комунальній власності;

3) надходження від приватизації;

4) плата за оренду цілісних майнових комплексів;

5) державне мито;

6) адміністративні штрафи, санкції, фінансові санкції;

7) власні надходження бюджетних установ та організацій;

8) інші неподаткові надходження.

Важливим джерелом надходжень до місцевих бюджетів офіційні трансферти. Вони надходять з Державного бюджету України до місцевих бюджетів у формі дотації вирівнювання. Дотація місцевим бюджетам України складає п’яту частину їх доходів.

Доходи від операцій з капіталом включають надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

У практиці бюджетного планування і виконання бюджету мають місце і цільові фонди.

До цільових фондів місцевих бюджетів входять:

а) збір за забруднення навколишнього природного середовища (фонд охорони навколишнього природного середовища);

б) інші цільові фонди місцевих органів влади.

Основними характерними рисами доходів місцевих бюджетів є:

доходи місцевих бюджетів — це основа фінансової бази місцевих органів влади.

склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначений у статтях 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу України;

доходи місцевих бюджетів поділяються на ті, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів і ті, які не враховуються;

доходи місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класи-фікації поділяються на податкові надходження, неподаткові надходження, офіційні трансферти та доходи від операцій з капіталом;

1.3 Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів за надходженнями

Процедура планування та виконанням місцевих бюджетів до 2001 року залишалася без змін ще з часів Радянського Союзу. Так, наприклад, обсяги видатків, а відповідно, і доходів (включаючи трансферти) на наступний бюджетний рік планували на базі даних звітного року. Результатом такого підходу було те, що місцеві органи намагалися збільшити обсяги видатків і, тим самим, «закласти фундамент» на майбутній рік. Функцію розподілу коштів місцевого бюджету виконували обласні фінансові управління, які передавали трансферти нижчим рівням обласного бюджету. За відсутності контролю над цим процесом значні обсяги коштів залишалися на рівні обласних бюджетів, а місцеві бюджети нижчих рівнів недоотримували достатнього фінансування для виконання своїх функцій.

З метою вдосконалення системи міжбюджетних відносин в Україні, забезпечення її стабільності й об'єктивності та увідповіднення до європейських стандартів у Бюджетному кодексі, прийнятому 2001 року, було врегульовано передусім проблемні питання, а саме:

1) здійснено розмежування видатків між ланками бюджетної системи та відповідальності органів влади за їх здійснення (статті 84, 86);

2) визначено, що видатки за державними програмами соціального захисту та соціального забезпечення населення фінансуватимуться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 102);

3) місцевим органам влади надано право самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Держава на стадії формування обсягів міжбюджетних трансфертів встановлює обмежений загальний обсяг видатків місцевих бюджетів, що дасть змогу контролювати сумарні видатки (частина друга статті 94);

4) види доходів місцевих бюджетів розмежовані на ті, що враховуються, і ті, що не враховуються у визначенні міжбюджетних трансфертів (глава 14);

5) встановлено прозорий, достатньо об'єктивний порядок розподілу міжбюджетних трансфертів і диференціацію трансфертів за конкретними напрямами та видами (стаття 98);

6) передбачено компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг (стаття 103).

Одним із підтверджень правильності визначення бюджетної політики з питань міжбюджетних відносин можуть стати переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів, які не тільки відповідають вимогам Бюджетного кодексу, а і є необхідністю сьогодення.

Процес переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів можна розглядати:

1) і як реалізацію функцій управління ресурсів шляхом консолідації ресурсів місцевих бюджетів у єдиній структурі органів системи Державного казначейства і єдиній системі рахунків єдиного казначейства;

2) і як реалізацію принципів, визначених Бюджетним кодексом у частині дотримання єдиних правил здійснення контролю, бухгалтерського обліку, звітності під час виконання бюджетів, кошторисів доходів і видатків розпорядників бюджетних коштів.

З 1 січня 2002 року запроваджено казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів.

Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів було затверджено наказом Державного казначейства України від 31 січня 2002 року за № 17 (зі змінами) та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 лютого 2002 року за № 181/6469 та 27 червня 2002 року за № 543/6831.

Цей Порядок регламентував організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства України, фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), що належать місцевим бюджетам, у процесі казначейського обслуговування органами ДКУ місцевих бюджетів за доходами при функціонуванні внутрішньої платіжної системи Держказначейства України.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів органи Державного казначейства України здійснювали такі функції:

1) встановлення механізму відкриття та відкриття аналітичних рахунків в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування).

2) ведення бухгалтерського обліку доходів місцевих бюджетів (крім власних надходжень) відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119, зі змінами та доповненнями (надалі - План рахунків), у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів, типів проведених операцій і рівнів бюджетів.

3) розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених Бюджетним кодексом України та рішенням ради про бюджет.

4) розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів, у розмірах, визначених законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

5) підготовка платіжних документів і повернення надмірно та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів виконавчої влади, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Висновки щодо повернення надмірно та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів подаються органами стягнення на виконання до відповідних органів Державного казначейства України. Органи ДКУ протягом п’яти робочих днів виконують отримані висновки. За умови надходження до органів Державного казначейства України рішень органів судової влади про повернення коштів ці рішення виконують органи Державного казначейства України відповідно до вимог нормативно-правових актів, а копії цих рішень передають органи ДКУ до органів стягнення з метою інформування цих органів.

6) розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перерахування їх до відповідних бюджетів. Органи Державного казначейства України відповідають за повноту і своєчасність проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджетів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой