Аналіз та управління операційною діяльностю підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА АНАЛІЗ ТА УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність операційної діяльності підприємства. Формування операційного прибутку

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, яка пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства.

Характер операційної діяльності підприємства визначається, перш за все, специфікою галузі економіки, до якої воно належить.

Основу операційної діяльності більшості підприємств становить виробничо-комерційна або торгівельна діяльність, яка доповнюється здійсненням інвестиційної та фінансової діяльності. Разом з тим, інвестиційна діяльність є основною для інвестиційних компаній, інвестиційних фондів та інших інвестиційних інститутів, а фінансова діяльність — для банків та інших фінансових інститутів [11; 20, с. 254].

Операційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями, які визначають характер формування прибутку:

1. Операційна діяльність є головною складовою всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Основний обсяг активів, що формуються на підприємстві, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність. Відповідно прибуток від операційної діяльності за нормальних умов функціонування підприємства займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі прибутку підприємства.

2. Операційна діяльність є пріоритетною по відношенню до інших видів діяльності підприємства. Тому розвиток інших видів діяльності не повинен суперечити розвитку операційної діяльності, а лише підтримувати її. Відповідно й прибуток від інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності не повинен формуватися у збиток формування прибутку від операційної діяльності [25; ЗО, с. 45].

3. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним критерієм оцінки окремих етапів життєвого циклу підприємства. Відповідно до можливості формування операційного прибутку на різних етапах життєвого циклу підприємства визначають цілі та задачі не лише політики управління прибутком, але й напрями загальної стратегії розвитку підприємства [14; 23, с. 29].

4. Господарські операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства, носять регулярний характер. У порівнянні з операціями інших видів діяльності частота операцій по ній найвища. Це визначає регулярність формування операційного прибутку за нормальних умов господарювання підприємства.

5. Операційна діяльність підприємства орієнтована переважно на товарний ринок, у той час як фінансова та інвестиційна його діяльність здійснюються в основному на фінансовому ринку. При цьому, операційна діяльність пов’язана з різними видами та сегментами товарного ринку, що визначаються специфікою сировини та матеріалів, складом обладнання, яке використовується, характером готової продукції. Відповідно і умови формування операційного прибутку в значній мірі пов’язані зі станом кон’юнктури відповідних видів та сегментів товарного ринку.

6. Здійснення операційної діяльності пов’язано з капіталом, вже інвестованим в неї, у той час як інвестування капіталу, що передбачається здійснити є предметом інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Інвестований в операційну діяльність капітал набуває форми операційних активів підприємства. Від складу цих активів, їх збалансованості, швидкості обороту та інших характеристик у значній мірі залежить здатність підприємства генерувати операційний прибуток. Тому одним з найважливіших факторів успішного формування операційного прибутку підприємства є ефективне управління операційними активами підприємства.

7. У процесі операційної діяльності здійснюються значні затрати живої праці. Відповідно й здатність підприємства створювати операційний прибуток у значній мірі залежить від достатності трудових ресурсів, професійного та кваліфікаційного складу персоналу. Використання живої праці в значній мірі визначає специфіку операційних витрат, пов’язаних із стимулюванням персоналу, забезпеченням належних умов праці, формуванням особливих видів податкових платежів підприємства, що відображаються і на умовах формування його операційного прибутку.

8. Операційній діяльності притаманні, разом із загальними, і специфічні види ризиків (операційний ризик). Тому рівень операційного прибутку, який отримує підприємство при різноманітних альтернативних варіантах господарювання, повинен, у першу чергу, порівнюватися з рівнем операційного ризику [15, с. 14].

Операційний прибуток — це прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт.

Управління операційним прибутком охоплює велику кількість операцій, які виконуються на різних етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт, і забезпечують отримання чистого прибутку. У зв’язку з цим ос повною метою управління прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності розраховується у декілька етапів[13; 24, с. 49].

На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

Чистий прибуток підлягає розподілу залежно від цілей і завдань, які визначило саме підприємство. Механізм та пропорції розподілу прибутку значною мірою визначають інтереси учасників відтворюваного процесу і впливають на саму його ефективність. У зв’язку з цим конкретні форми і методи розподілу прибутку залежать від багатьох факторів. Це і форма власності, рівень технічного стану і розвитку підприємства, завдання оновлення асортименту, рівень прибутковості і фінансової стійкості, наявність кваліфікованого менеджменту та ін. [19, с. 21; 23].

Кожен суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання щодо встановлення пропорцій розподілу чистого прибутку. З боку держави передбачено регулювання ' процесу створення резервного фонду, а також певні стимули використання чистого прибутку на цілі технічного розвитку, поповнення оборотного капіталу та утримання об'єктів соціальної сфери. Можливі напрями розподілу чистого прибутку представлені нарис. 1.3.

Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має пропорція розподілу чистого прибутку на споживання і накопичення. У межах фонду споживання важливе значення для інвестиційної привабливості підприємства має пропорція його розподілу на фонд виплати дивідендів та інші фонди споживання [25; 23].

1.2 Особливості розробки виробничої програми підприємства

Найскладніший напрям діяльності підприємства виробнича діяльність, її організація, планування й оперативне регулювання в просторі та часі.

Найважливішим у процесі планування діяльності підприємств є розроблення виробничої програми, тобто обґрунтування обсягу виготовлення продукції, конкретної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку.

Виробнича програма визначає потрібний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яку випускають підприємства за найкращого використання їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розроблення виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2) повне ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і насамперед виробничою потужністю.

Вона зумовлює завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу тощо [20, с. 201. Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі [21, с. 25].

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року та обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту [20]. У поточному плануванні виробнича програма складається, зазвичай, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно [20; 21]. Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й отримання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимальна виробнича програма — це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм. Оптимізацію виробничої програми здійснюють з метою:

1) планування оптимальної структури номенклатури продукції;

2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва [21; 29].

Для досягнення позитивних результатів у підприємницькій діяльності дуже важливим є правильний вибір напряму цінової політики підприємством, адже правильна чи помилкова цінова політика справляє довгострокову дію на все підприємство та його подальшу діяльність.

На сучасному етапі відомо багато різних видів цін на товари і послуги. У найзагальнішому вигляді ціна є результатом домовленості між покупцем і продавцем товару чи послуги. Проте не завжди покупець і продавець мають можливість особисто вести переговори про прийнятний для обох сторін рівень ціни. Як правило, виробник чи подавець товару призначає ціну вже на стадії планування напрямків своєї діяльності, що вимагає прогнозування можливих варіантів цін на свою продукцію. Це, у свою чергу вимагає глибоких знань суті процесу ціноутворення та формування навичок встановлення оптимальних рівнів цін [24].

При формуванні ціни на продукцію, в умовах вітчизняного ринку підприємство повинно враховувати особливості кон’юнктури ринку, тобто характер ринку та попиту, конкуренцію, економіку, посередників, владу та інші чинники, що впливають на процес ринкового ціноутворення. Складність ціноутворення полягає в тому, що рівень цін значною мірою залежить від особливостей ринку, на якому функціонує підприємство. Деякі з чинників, що впливають на рівень цін, піддаються впливу (економічні), а деякі - не піддаються (політичні, соціально-психологічні).

Існує дві основні вимоги до встановлення ціни, це:

* по-перше, вона має забезпечувати отримання прибутку, достатнього для нормального функціонування та розвитку підприємства;

• по-друге, ціна повинна стимулювати споживачів до придбання продукції, а також відповідати їх уявленням про призначення, якість і цінність продукції.

Тому виникає необхідність правильної орієнтації у ціновій кон’юнктурі ринку і ' проведення власної, ефективної для підприємця, цінової політики.

Питання взаємозв'язку ціни та величини прибутку підприємства привертають до себе дедалі більшу увагу науковців, що займаються проблемами розроблення, вдосконалення цінової політики, як у науковій літературі, так і на практиці управління сучасними компаніями. Особливу увагу процесу ціноутворення приділяють такі економісти, як А. Цацулін, С. Гаркавенко, П. Шуляк, В. Корінєв та інші. Також над даною тематикою працюють такі науковці, як І. Баширов, П. Завлін, І. Йорданов, Л. Шкварчук, проте вони розглядають процес формування прибутку на підприємстві в цілому, не виділяючи при цьому значущості ціни у даному процесі.

Перехідний характер сучасної економіки та відсутність досвіду господарювання в умовах ринкових відносин, що розвиваються, виникають великі труднощі підприємств в орієнтації у сучасних цінах. Тому метою даної статті є дослідження взаємозв'язку між вибраною ціновою політикою підприємства та формуванням майбутнього прибутку.

Основним завданням підприємницької діяльності є отримання максимального прибутку. При цьому встановлення мінімальної ціни на продукцію повинно покривати всі витрати підприємства, інакше випуск продукції за такою ціною буде збитковим. Крім того ціна є найважливішим критерієм у прийнятті споживчих 'рішень. Тому для виробника чи продавця особливо важливим є завдання правильно розрахувати та встановити ціну на продукцію. Розмір прибутку від реалізації головним чином залежить від ціни на продукцію, кількості проданих одиниць продукції та витрат підприємства.

При оцінюванні використання прибутку у ціновій діяльності підприємства варто враховувати певні особливості:

* прибуток є основною частиною ціни (при формуванні ціни враховується прогнозна величина прибутку);

• прибуток є результатом реалізації продукції за визначеною ціною;

" величина прибутку тісно пов’язана з витратами;

• величина прибутку залежить від конкурентоспроможності продукції;

" прибуток є показником ефективності;

" прибуток визначає позицію підприємства на ринку [18].

Політика цін та управління ціноутворенням відіграють настільки важливу роль у діяльності підприємства, що це є одним із основних моментів його стратегічного розвитку. Управління ціновою політикою підприємства є складним процесом, який потребує постійної уваги з боку керівництва (керівників служби збуту, завідуючих виробництвом, керівників фінансових відділів, бухгалтерії) з метою досягнення поставлених цілей досліджуваного підприємства.

Метод «поточні витрати + норма прибутку», або метод надбавок є найпростішим методом ціноутворення і передбачає включати в ціну товару стандартну надбавку:

Ц = С ¦ (1 +Р/100)

де: Р — норма прибутку (або рентабельність), %; С — загальні витрати (собівартість) на одиницю продукції, грн.

Цей метод — найпопулярніший на вітчизняних підприємствах, оскільки:

• продавці чіткіше уявляють величину витрат ніж попит;

• пов’язуючи ціну з витратами, спрощується ціноутворення, оскільки не потрібно постійно відслідковувати величину попиту;

• цінова конкуренція зводиться до мінімуму;

• багато людей вважає, що такий метод ціноутворення є справедливим по відношенню до покупця і продавця [20, с. 199−200].

Метод «цільового прибутку» полягає в тому, що підприємство бажає отримати бажану величину чистого прибутку на вкладений капітал. Ціна розраховується за формулою:

Ц = С + (Нпр ¦ І) / (100 * Опл

де: Нпр — бажана норма чистого прибутку на інвестований капітал, %; Опл — запланований обсяг виробництва і збуту продукції, шт.; І - величина інвестованого капіталу, грн.

Розрахунок цін при цьому доцільно проводити в наступній послідовності:

> визначається норма чистого прибутку на вкладений капітал;

> визначається абсолютна величина цільового прибутку на товар;

> визначається декілька альтернативних варіантів цін на товар, які охоплюють весь діапазон цін конкурентів на аналогічні товари;

> для кожного варіанту розраховується беззбиткова програма;

> для кожного варіанту цін визначається ймовірність збуту цього обсягу продукції;

> на основі аналізу ймовірності збуту визначається рівень цін і обсяг продажу [20; 25].

Впровадження одного з цих методів ціноутворення, а також аналіз та оцінювання рівня цін на окремі вироби, що їх реалізує компанія, на фінансово- економічні показники діяльності; можливо, створення підсистеми управління ціновою політикою з конкретно сформульованою метою та принципами роботи дасть змогу більш ефективно працювати підприємству.

операційний прибуток аналіз фінансовий

1.3 Нормативно-правова база щодо регулювання діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни»

При здійсненні та здійсненні своєї господарської діяльності ТзОВ ВАГІ «Шаяни» керується чинною нормативно-правовою базою, а саме Конституцією, кодексами, законами, положеннями, розпорядженнями, постановами тощо. Загальну характеристику найважливіших зведемо в таблицю (див. табл.1. 1)

Таблиця 1.1 Основні нормативно-правові акти, якими у своїй діяльності керується ТзОВ ВАП «Шаяни»

№п/п

Назва нормативно- правового акту

Дата і місце публікації

Короткий зміст нормативно-правового акту

1

Господарський кодекс України

16. 01. 2003р. № 436-ІУ

В даному кодексі передбачено основні засади господарської діяльності, суб'єкти господарювання, майнова основа господарювання, господарські зобов’язання, відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання, зовнішньоекономічна діяльність та спеціальні режими господарювання [1].

2

Податковий кодекс України

№ 2755-VI від 2. 12. 2010 р.

Визначає перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Встановлює склад витрат та порядок їх визнання, перелік витрат, що враховуються та не враховуються при при обчисленні об'єкта оподаткування [2].

3.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

№ 996- XII від 16. 07. 1999 р.

В законі подано перелік основних звітностей підприємств різних форм власності; визначено порядок та правила ведення бухгалтерського обліку на підприємствах; основні норми та нормативи тощо [3].

4.

Закон України «Про захист прав споживачів»

№ 1023 -XII від 12. 05. 1991р.

Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

5.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»

№ 507- XII від 03. 12. 1990 р.

В законі визначено основні поняття, пов’язані з визначенням та формуванням цін на товари та послуги, визначені обмеження, щодо можливих надбавок тощо [5].

6.

Закон України «Про Зовнішньоекономічну діяльність»

№ 959-ХІІ від 16. 04. 1991р.

Надає підприємству право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності [6].

7

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»

№ 290 від 29. 11. 1999 р.

Визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності [7].

8

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрата»

№ 318 від 31. 12. 1999 р.

Визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності [8].

9

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»

№ 87 від 31. 03. 1999

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [9].

10

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

№ 246 від 20. 10. 1999

Визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Це тільки незначний перелік законів, якими у своїй діяльності керується підприємства. Це також закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про ціни та ціноутворення», «Про оплату праці», «Про охорону праці» та багато інших.

Крім того, існує велика кількість нормативних актів Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Міністерства фінансів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТзОВ ВАП «ШАЯНИ» У 2009−2011 РР.

2.1 Характеристика діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни»

Виробничо-аграрне підприємство «Шаяни» створене, у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі Господарського кодексу України та інших законів України, «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування». Засновниками товариства є громадяни України.

Найменування товариства:

• повне найменування — ТОВ «Виробничо-аграрне підприємство „Шаяни“»;

• скорочене найменування — ВАП «Шаяни».

Місцезнаходження Товариства: Україна, 90 454, вул. Шаянська 1, смт. Вишково, Хустського району, Закарпатської області.

Предмет діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни» розлив мінеральної води та виробництво безалкогольних напоїв, різноманітної плодоовочевої, консервованої продукції, соків тощо.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в банках, в тому числі - валютні, круглу печатку, штампи.

Товариство здійснює свою діяльність на принципах повного госпрозрахунку і самофінансування, вправі від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов’язання, бути позивачем та відповідачем у судах.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства.

На сьогоднішній день заводу належать три виробничі майданчики:

На майданчику № 1, знаходяться основні виробничі дільниці, адміністративні і технічні служби, їдальня.

На майданчику № 2, знаходиться виробничі дільниці щодо виробництво різноманітних будівельних матеріалів з бетону, залізобетону, металу та дерева.

На майданчику № 3, розташовані склад та автотранспортна дільниця.

На кожному майданчику розміщені окремі виробничі цехи, які займаються різними видами діяльності, мають різну виробничу площу, кількість працюючих та обсяги виробництва продукції. Характерною особливістю ВАП «Шаяни» є те, що кожен цех діє незалежно один від одного та виготовляє різні види продукції, на яку є відповідні Сертифікати відповідності. В додатку, А подано номенклатуру продукції, яку виготовляє підприємство.

2.2 Аналіз фінансового стану ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009 2011 рр.

2.2.1 Аналіз активів та капіталу ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр.

Розпочнемо оцінку діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни» із аналізу його майна і джерел його фінансування. Вихідна інформація для аналізу міститься в балансі підприємства за 2009−2011 рр. (додаток Б).

Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу дає нам інформацію про склад, структуру та динаміку активів ТзОВ ВАП «Шаяни» та його капіталу.

Дослідження балансу показало, що впродовж 2009−2011 рр. є тенденції до збільшення валюти балансу підприємства. Так, в 2010 р. вона зросла на 1197 тис. грн. (на 20,37%), а в 2011 р. — на 1077 тис. грн. (на 15,23%) Проаналізуємо які зміни відбулись у складі та структурі майна підприємства та джерел його формування за останні 3 роки.

Аналіз активів ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009 р. показав, що вони складаються із необоротних та оборотних активів.

Причому, переважаючою є частка необоротних активів, які представлені лише основними засобами. Так, сума основних засобів дорівнює 3109 тис. грн., що становить 52,91% активів. У 2010−2011 рр. їх сума збільшується, тобто підприємство поступово оновлює їх.

Оборотні активи підприємства складаються із:

— виробничих запасів — 2054 тис. грн. (34,96% вартості активів);

— готової продукції - 129 тис. грн. (2,20%);

— товарів — 65 тис. грн. (1,11%);

— дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги — 508 тис. грн. (8,65%);

— грошових коштів в національній валюті - 11 тис. грн. (0,19%).

На основі дослідження динаміки активів ми бачимо, що у 2010−2011 рр. зростають і необоротні, і оборотні активи підприємства.

У 2010 р. в складі оборотних активів відбулись такі зміни. Зменшується величина виробничих запасів (на 67 тис. грн.), готової продукції (на 32 тис. грн.) і товарів (на 20 тис. грн.). Водночас дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, навпаки зростає - на 211 тис. грн.

Для 2011 року характерною є протилежна тенденція зміни статей оборотних активів. Суттєво збільшується величина виробничих запасів — на 708 тис. грн., але зменшується дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — на 307 тис. грн.

Щодо зміни структури активів ТзОВ ВАП «Шаяни» за 2009−2011 рр., то можна зробити висновок, що спостерігається тенденція до зростання питомої ваги необоротних активів, які на кінець періоду займали понад 60,10%.

Аналіз капіталу ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр. показав, що він сформований із власного капіталу, довгострокових та поточних зобов’язань. Причому, частка власного капіталу становить у 2009 р. 59,62% (3503 тис. грн.) і складається із статутного, іншого додаткового, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку. Розмір статутного капіталу є досить значним — 3054 тис. грн., що становить 51,97% капітал}'.

Підприємство має заборгованість перед банком по довгостроковому кредиту в сумі 1667 тис. грн. (в 2009 р.).

Поточні зобов’язаня формують є такі статті:

— кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги — 554 тис. грн. ;

— заборгованості з бюджетом, зі страхування, з оплати праці та інші поточні зобов’язання.

Впродовж 2010−2011 рр. спостерігається тенденція до збільшення суми власного капіталу. У складі власного капіталу це зумовлено переважно збільшенням статутного — на 536 тис. грн. в 2010 р. та 1247 тис. грн. в 2011 р. Інший додатковий капіталу також зростає.

Щодо зобов’язань, то в 2010 р. і довгострокові і поточні збільшується на 332 тис. грн. і 244 тис. грн. відповідно. В 2011 р. підприємство погашає частину своїх довгострокових і поточних зобов’язань

Отже, підсумовуючи результати аналізу активів та капіталу ТзОВ ВАП «Шаяни», можна сказати, що в 2010—2011 рр. відбувається зростання валюти балансу. В складі капіталу, це відбувається за рахунок значного збільшення власного капіталу, а в складі активів — збільшення величини необоротних і оборотних активів. А тому, можна зробити висновок, що до кінця аналізованого періоду підприємство розширює свою діяльність. Подальший аналіз фінансового стану покаже, чи цей висновок є правильним.

2.2.2 Оцінка фінансових результатів ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр.

Вихідними даними для аналізу фінансових результатів ТзОВ ВАП «Шаяни» є його звіт про фінансові результати за 3 роки (Додаток Б).

На основі даних додатку Г, де відображено результати розрахунку динаміки звіту впродовж 2009−2011 рр. можна зробити наступні висновки.

Доходами підприємства у 2009−2011 рр. є виручка від реалізації продукції та незначні інші фінансові доходи. Сума чистої виручки від реалізації підприємства в 2009 р. становила 12 168 тис. грн., а інших доходів в цьому році не було.

В 2010 р. відбувається скорочення обсягів реалізації на 901 тис. грн. (на 7,4%), в результаті чого чистий прибуток підприємства скоротився на 28 тис. грн.

2011 рік характеризується суттєвим збільшенням величини чистої виручки від реалізації продукції - на 1834 тис. грн. Також в цьому році зменшується деякі статті витрат, а саме адміністративні, на збут та інші операційні. Як наслідок, чистий прибуток зростає на 75 тис. грн. і дорівнює 160 тис. грн.

Умовні позначення:

Чиста виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)

* Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

Валовий прибуток

* Чистий прибуток

Операційні витрати підприємства у 2009 р. мають такий вигляд: матеріальні затрати — 6873 тис. грн.; витрати на оплату праці - 580 тис. грн.; відрахування на соціальні заходи — 216 тис. грн.; амортизація — 571 тис. грн.; інші операційні витрати — 1608 тис. грн.

На кінець періоду найбільш суттєво зростають матеріальні затрати та витрати на оплату праці, що пов’язано із збільшенням обсягів діяльності підприємства.

Кінцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності - рентабельність.

Рентабельність — це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат (використаних ресурсів) окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства. Вони використовуються як інструменти

Таблиця 2.1 інвестиційної, цінової політики

3

Рентабельність виробничих фондів

Чистий прибуток / Виробничі фонди

Скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів

0,022

0,014

0,021

4

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

Прибуток від реалізації / Виручка

Скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки

0,037

0,042

0,054

5

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

Прибуток від операційної діяльності / Виручка

Скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки

0,035

0,040

0,054

6

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

Чистий прибуток / Виручка

Скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки

0,011

0,009

0,015

В табл.2.1 показано отримані в результаті розрахунку показники рентабельності ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр.

Рентабельність підприємства є досить низькою. Зокрема, рентабельність активів становить менше 2%, а реалізованої продукції за чистим прибутком — 1,1%. Оскільки у 2010 сума чистого прибутку скорочується, то зменшуються і так невисокі показники рентабельності. У 2011 р. прибутковість підприємства підвищується, причому значення показників перевищують відповідні у 2009 р.

Отже, оцінка фінансових результатів ТзОВ ВАЛ «Шаяни» зниження у 2010 р. обсягів діяльності та прибутків підприємства. Але після того, як в цьому році було залучено додаткові кредитні ресурси та модернізовано частину виробничого обладнання, в 2011 р. обсяги реалізації зростають, збільшується величина чистого прибутку та показники рентабельності.

2.2.3 Аналіз показників оцінки фінансового стану ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр.

1. Аналіз ліквідності ТзОВ ВАП «Шаяни»

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами.

Короткострокова заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які активи підприємства, у тому числі необоротні.

Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.

Проаналізуємо спроможність ТзОВ ВАП «Шаяни» вчасно розрахуватись зі своїми зобов’язаннями. Для цього розрахуємо показники ліквідності підприємства у 2009−2011 рр. На основі даних таблиці 2.2 можна зробити висновок про низьку абсолютну ліквідність та зниження швидкої ліквідності підприємства до кінця аналізованого періоду. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшується із 0,735 в 2009 р. до 0,520 у 2011 р.

Поточна ліквідність підприємства загалом знаходиться в межах рекомендованих значень.

Отже, підприємство не може негайно розрахуватись зі всіма своїми боргами, але має достатньо поточних активів для виконання своїх зобов’язань протягом року

Таблиця 2.2 Оцінка фінансової стійкості ТзОВ ВАП «Шаяни»

п/п

Показник

Формула розрахунку

Економічний зміст

Позитивна тенденція

1

Коефіцієнт ліквідності поточної(покриття)

Поточні активи / Поточні пасиви

Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року

Збільшення. Рекомендоване значення = 1. При значенні < 1 підприємство має неліквідний баланс, а якщо показник = 1−0,5, то підприємство своєчасно ліквідовує борги

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(Поточні активи- Запаси) / Поточні пасиви

Скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів

Збільшення. Рекомендоване значення >= 1, у міжнародній практиці = 0,7- 0,8

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кошти / Поточні пасиви

Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість

Збільшення. Рекомендоване значення = 0,2−0,35

4

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості

Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

Здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року

Рекомендоване значення = 1

Ринкові умови господарювання та проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств обумовлюють необхідність зміни фінансово- економічної політики та кваліфікованої оцінки фінансового стану з метою виживання їх в умовах кризи і подальшого економічного зростання. Тому вітчизняні підприємства все частіше починають використовувати фінансовий аналіз.

Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.

Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів.

Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства.

На основі отриманих результатів можна стверджувати про те, що у 2009- 2011 рр. відбувається незначне покращення фінансової стійкості ТзОВ ВАП «Шаяни». Про це свідчать значення більшості показників фінансової стійкості, які порівняно із попереднім роком покращуються.

Зокрема, зростають коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, стійкості фінансування та коефіцієнти забезпечення власними оборотними засобами та власними обіговими коштами запасів. А показники фінансової залежності та концентрації позикового капіталу, навпаки зменшуються.

2.3 Оцінка ділової активності ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр.

В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємств виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є оцінка й аналіз ділової активності суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності підприємства та визначити перспективи його розвитку.

Від об'єктивності та точності оцінки й оптимізації ділової активності підприємства залежить якість важливих та відповідальних управлінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати та впливати на ринкову ситуацію, що постійно змінюється.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Оцінка ділової активності ТзОВ ВАП «Шаяни» у 2009−2011 рр. на основі даних табл.2.2 дозволяє зробити висновок про наявність негативної тенденції до зменшення таких показників як коефіцієнти оборотності активів, власного капіталу, оборотних активів. Тобто, збільшується період часу, протягом якого ці активи перетворяться в грошові кошти.

Негативним є також зменшення значення коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості та, відповідно збільшення періоду їх погашення, що свідчить про то, що ми повільніше розраховуються зі своїми зобов’язаннями.

Отже, загалом аналіз діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни» показав, що до кінця аналізованого періоду підприємство розширює свою діяльність, збільшуються обсяги реалізації продукції та прибуток. Проте, рентабельність все ще залишається досить низькою.

Підприємство є фінансово стійким. Щодо ліквідності, то загалом оборотних активів є достатньо для погашення поточних зобов’язань, але абсолютна і швидка ліквідність є низькою.

До кінця 2011 р. сповільнюється оборотність активів ТзОВ ВАП «Шаяни», про що свідчить значення показників ділової активності підприємства.

РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА РОЗРАХУНОК ПЛАНУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТзОВ ВАП «ШАЯНИ» НА 2012 РІК

3.1 Визначення обсягу реалізації продукції ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2012 рік

Згідно із завданням для виконання спеціальної частини роботи необхідно визначити планові обсяги діяльності та фінансові результати ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2012 рік.

Для виконання завдання та складання звіту про фінансові результати на плановий рік ми спочатку здійснюємо прогнозування показника чистої виручки від реалізації продукції підприємства на 2012 рік.

Таке прогнозування можна здійснити за допомогою методу трьохчленної плинної середньої і методом найменших квадратів (тренду).

Аналіз рядів динаміки пов’язаний з визначенням основної тенденції (тренду). Зображена на графіку лінія тренду покаже плавну зміну досліджуваного явища в часі, яке звільнене від короткочасних відхилень, викликаних різними причинами.

Важливим способом виявлення загальної тенденцій ряду динаміки є згладжування за допомогою плинної трьохчленної середньої. Тут вдаються до укрупнення періодів, але воно проводиться шляхом послідовних зміщень на одну дату при збереженні постійного інтервалу періоду.

Найбільш ефективним і складним способом виявлення основної тенденції є аналітичне вирівнювання, при якому рівні ряду динаміки розглядаються як функція часу.

Для виявлення тенденції розвитку явища використаємо вирівнювання за прямою. Рівняння прямої має вигляд

Уг = а0 + аі*1

де У і -вирівняні значення динамічного ряду; а0 і а і - параметри шуканої прямої; у — фактичні дані динамічного ряду; ї - умовне позначення часу; п — число членів ряду динаміки.

Для знаходження параметрів ао і аь потрібно розв’язати за способом найменших квадратів систему рівнянь:

у = п*а0 + а

Х)* = а 0Х/ + а, 2/

Для спрощення розрахунків по знаходженню параметрів а0 і аь відлік часу беремо із середини ряду таким чином, щоб сума часу дорівнювала нулю (^ / = 0). Тоді система для знаходження параметрів матиме вигляд:

XУ = п*а0 а0 = ^Гу/п

Т, У* = ааі О-6

Вирівнювання динамічних рядів використовують для знаходження прогнозу показників (екстраполяції).

Проведемо дослідження тенденції зміни та розрахуємо прогноз чистих доходів та витрат підприємства за допомогою цих статистичних методів.

Результати проведеного вирівнювання ряду динаміки чистої виручки від реалізації продукції ТзОВ ВАП «Шаяни» та прогнозні значення наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Вирівнюванні значення чистої виручки ТзОВ ВАП «Шаяни» за період III кВ 2009 р. -1 кв. 2012 р. та прогноз на ІІ-ІУ кв. 2012 р.

Дата

Чиста виручка, тис. гри

Плинна трьохчленна середня

Метод найменших квадратів

І і

і2

Ґ*у

У:

01. 10. 09

3 248. 00

-5

25

-16 240,00

2456,22

01. 01. 10

2 131,50

2517,28

-4

16

-8526,00

2486,63

01. 04. 10

2 172,35

2253,18

О

9

-6517,05

2517,04

01. 07. 10

2 455,70

2455,70

-2

4

-4911,40

2547,45

01. 10. 10

2 739,05

2424,22

-1

1

-2739,05

2577,86

01. 01. 11

2 077,90

2591,42

0

0

0,00

2608,27

01. 04. 11

2 957,31

2445,11

1

1

2957,31

2638,68

01. 07. 11

2 300,13

2628,72

2

4

4600,26

2669,09

01. 10. 11

2 628,72

2665,23

3

9

7886,16

2699,50

01. 01. 12

3 066. 84

2869,69

4

16

12 267,36

2729,91

01. 04. 12

2 913,50

5

25

14 567,50

2760,32

Сума

28 691,00

0

110

3345,09

23 200,74

Прогнозні значення за лінією тренду: 01. 07. 2012 р.

01. 10. 2012 р.

01. 01. 2013 р.

2790,73

2821,14

2851,55

Використовуючи підсумки розрахунків, отримаємо таке значення параметрів рівняння тренду:

а0= 2608,27 а,= 30,41

Підставивши ці параметри в рівняння прямої виручки від реалізації продукції, отримаємо такий вигляд:

у = 2608,27 + 30,41*4

За допомогою цього рівняння можна визначити прогнозні значення чистої виручки на 3 наступні квартали:

II кв. 2012 р.: 2608,27 + 30,41 *6 = 2790,73 (тис. грн.)

III кв. 2012 р.: 2608,27 + 30,41 *7 = 2821,14 (тис. грн.)

IV кв. 2012 р.: 2608,27 + 30,41*8 = 2851,55 (тис. грн.)

Отже, величина чистої виручки підприємства впродовж 2009 р. — І кв. 2012 р. збільшується і за умови наявності такої тенденції на II — IV кв. 2012 р. прогнозується подальше її зростання.

Якщо підсумувати квартальні прогнозні значення чистої виручки можна визначити, що на 2012 рік прогнозується її сума в розмірі 11 223,74 тис. грн.

3.2 План фінансових результатів ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2012 р. та його оцінка

За допомогою статистичного дослідження чистої виручки та побудови лінії тренду ми спрогнозували її суму на 2012 рік. Розрахуємо також інші статті для визначення фінансових результатів підприємства на наступний рік.

Якщо змінюються обсяги реалізації продукції відповідно змінюються і витрати підприємства.

Собівартість продукції в 2011 р. становила 10 356 тис. грн. В складі собівартості постійні витрати дорівнюють 985 тис. грн. Змінні витрати дорівнюють 9371 тис. грн.

Враховуючи прогнозне значення чистої виручки від реалізації продукції розрахуємо її собівартість на 2012 р.

Собівартість = Постійні витрати + Змінні витрати = 985 + 11 223,74*0. 8556 = 10 558 (тис. грн.)

За інших рівних умов звіт про фінансові результати на плановий 2012 рік буде мати такий вигляд (табл.3. 2).

Таблиця 3.2 Звіт про фінансові результати ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2011 р. і план на 2012 р., тис. грн.

Стаття

2011 рік

2012 рік

Зміна

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10 953

11 223,74

+270,74

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

10 356

10 558

+202

Валовий прибуток

597

665,74

+68,74

Адміністративні витрати

2

2

-

Прибуток від операційної діяльності

595

663,74

+68,74

Інші фінансові доходи

15

15

15

Фінансові витрати

338

338

338

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

272

340,74

+68,74

Податок на прибуток від звичайної діяльності

112

112

-

Прибуток від звичайної діяльності

160

228,74

+68,74

Чистий прибуток

160

228,74

+68,74

Отже, якщо за умови незмінних інших доходів і витрат збільшення обсягів реалізації на 270,74 тис. грн. дозволить збільшити суму валового прибутку на 68,74 тис. грн. А це є цілком реальним, оскільки в 2011 р. валовий прибуток збільшився на 174 тис. грн.

Щодо податку на прибуток, то в 2009 р. підприємство його не сплачувало. А в 2010—2011 рр. суми сплати до бюджету значно перевищували величину, розраховану за ставкою податку (25%). Це пов’язано із тим, що підприємство має заборгованості перед бюджетом. Якщо планова сума прибутку до оподаткування 340,74 тис. грн., то розмір податку за ставкою 21% дорівнював би 71,56 тис. грн., але враховуючи зобов’язання перед бюджетом, в плані на 2012 рік ми залишаємо попередню суму податку — 112 тис. грн. Чистий прибуток підприємства в 2012 р. планується в розмірі 228,74 тис. грн., порівняно із 160 тис. грн. в 2011 р. Розрахуємо планові показники рентабельності підприємства на 2012 р. (табл.3. 3).

Таблиця 3.3 Показники рентабельності ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2011 р. і план на 2012 р.

№ п/п

Показник

Формула розрахунку

2011 рік

2012 рік

Зміна

1

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

Чистий прибуток / Активи

0,020

0,028

+0,008

2

Рентабельність власного капіталу

Чистий прибуток / Власний капітал

0,029

0,041

+0,012

Э

Рентабельність виробничих фондів

Чистий прибуток / Виробничі фонди

0,021

0,030

+0,009

4

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

Прибуток від реалізації / Вирз’чка

0,054

0,059

+0,005

5

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

Прибуток від операційної діяльності / Виручка

0,054

0. 059

+0,005

Отже, в результатів збільшення величини прибутку збільшаться показники рентабельності підприємства — рентабельність активів зросте до майже 3%, а рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком — до 2%. Але все ж таки прибутковість підприємства залишається низькою.

Для підвищення рентабельності і прибутковості підприємства необхідно скоротити матеріальні та інші витрати на виробництво. До шляхів зниження витрат за рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна віднести наступні:

— використання ресурсозберігаючих технологічних процесів;

— підвищення вимогливості і повсюдне використання вхідного контролю за якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів;

— запровадження науково обґрунтованих норм використання матеріалів;

— зменшення витрат і відходів;

— вторинне використання матеріалів;

— зменшення заготівельно-складських витрат;

— скорочення транспортних витрат шляхом зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства;

— вирішення питання про те, чи проводити самим чи закупляти в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби [26; с. 132].

Використання основних фондів впливає на розмір витрат через розмір амортизаційних відрахувань.

Поліпшити використання основних виробничих фондів можна за рахунок:

— підвищення коефіцієнту змінності обладнання;

— ліквідації нерегламентованих простоїв;

— зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду;

— збільшення терміну служби машин;

— поліпшення якості ремонтів;

— підвищення надійності і довговічності обладнання;

— вдосконалення системи планова — запобіжного ремонту;

— централізації і запровадження індустріальних методів ремонту

висновки

Головною складовою всієї господарської діяльності підприємства та основною метою його функціонування є операційна діяльність. Відповідно прибуток від операційної діяльності за нормальних умов функціонування підприємства займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі прибутку підприємства.

Отримання доходів — виручки від реалізації продукції (робіт послуг) — свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями, які підтверджують конкурентоспроможність підприємства. Дохідність підприємства характеризує ту частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Описуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ТзОВ ВАП «Шаяни», яке здійснює розлив мінеральної води та виробництво безалкогольних напоїв, різноманітної плодоовочевої, консервованої продукції, соків тощо.

В роботі проведено аналіз показників діяльності ТзОВ ВАП «Шаяни», аналіз структури та динаміки фінансової звітності підприємства, а також обчислено показники оцінки фінансового стану підприємства, а саме показники ділової активності, ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості. Проаналізовано прибутковість підприємства шляхом оцінки показників рентабельності. Отримані результати свідчать про необхідність збільшення обсягів діяльності і підвищення рентабельності підприємства.

В спеціальній частині роботи складено план фінансових результатів ТзОВ ВАП «Шаяни» на 2012 р. і запропоновано заходи для збільшення прибутковості підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський Кодекс України — № 436-IV від 16 січня 2003 р.

2. Податковий кодекс України — № 2755-VI від 2. 12. 2010 р.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 — XIV від 16 липня 1999 р.

4. Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023 — XII від 12. 05. 1991 р.

5. Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 507- XII від 03. 12. 1990 р.

6. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16. 04. 1991 р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід «, затверджене

наказом Міністерства фінансів України від 29. 11. 1999 р. № 290.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від від 31. 12. 1999 р. № 318.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби «, затверджене наказом Міністерства фінансів України від від 31. 03. 1999 р. № 87.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене

наказом Міністерства фінансів України від від 20. 10. 1999 р. № 246.

11. Безкоровайна Л. В. Організаційно-економічний механізм ефективної операційної діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. економ, наук: спец. 08. 06. 01 «Економіка, організація і управління підприємствами». — Харків, 2005. — 17 с.

12. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. В 2 т. — 3-є изд. — К.: Эльга, Ника-Центр, 2007. Т. 1. — 624 с.

13. Гаращенко О. В. Облік і аналіз формування фінансових результатів та розподілу прибутку: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. економ, наук: спец. 08. 06. 04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит «. — Київ, 2004.

14. Донець Л.І. Управління формуванням прибутку підприємства в умовах ринкових формування господарювання: монографія / Л.І. Донець, С. М. Баранцева. — Донецьк: Вид-во ДНУЕТ, 2009. — 255 с.

15. 3аров К. Г. Операционный леверидж как универсальный инструмент принятия управленческих решений // Финансовый менеджмент — 2006. — № 1.- С. 14−19.

І6. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Ізмайлова К. В. — К.: МАУП, 2000.- 152 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой