Аналіз тенденції розвитку санаторно-курортних послуг

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство науки та освіти України

Мукачівський Державний Університет

Кафедра туризму і готельного бізнесу

Курсова робота

з дисципліни організація рекреаційних послуг

Тема: Аналіз тенденції розвитку санаторно-курортних послуг

Виконав студент третього курсу

денної форми навчання

Група Т-31

Спеціальність 6. 50 400

«Туризм»

Пап Золтан Золтанович

Науковий керівник

Симочко Г. В.

Мукачево 2009р.

Зміст

Вступ

I. Значення рекреаційного потенціалу України для розвитку санаторно-курортних послуг

1.1 Передумови рериторіального районування

1.2 Територіальне районування як основа санаторно-курортних послуг

1.3 Сучасний стан санаторно-курортних послуг

II. Аналіз рекреаційного потенціалу Карпатського регіону для надання санаторно курортних-послуг

2.1 Особливості розвитку санаторно-курортного господарства Карпатського регіону

2.2 Порівняльна характеристика санаторно-курортних послуг на прикладі «Синяк» та «Карпати»

2.3 Охорона курортних ресурсів від виснаження і забруднення

III. Шляхи вирішення проблеми санаторно-курортних послуг

3.1 Рекомендації щодо покращення санаторно курортних послуг

3.2 Перспективи розвитку санаторно-курортного господарства Карпатського регіону

Висновок

Список літератури

Додаток

I. Значення рекреаційного потенціалу України для розвитку санаторно — курортних послуг

Всі народи з незапам’ятних часів знаходили в оточуючому їх середовищі лікувальні засоби. Особливе значення надавалося мінеральним водам, лікувальним грязям і клімату, що застосовувалися для лікування різних захворювань.

Санаторно-курортне лікування не тільки істотно доповнює медикаментозне лікування, але часто використовується як самостійний, альтернативний спосіб лікування.

Вплив природних фізичних чинників, а також режиму рухової активності і раціонального лікувального харчування сприяє підвищенню захисно-пристосувальних сил організму. Фізичні чинники, на відміну від більшості лікарських засобів, є найбільш фізіологічними, природними для організму, не пригнічуючи, а мобілізуючи його резервні можливості і не викликаючи побічних небажаних явищ і алергічних реакцій.

Курортне лікування сприяє поліпшенню кровообігу, диханню. Крім того, санаторно-курортне лікування, основою якого є тісне спілкування з природою, заповнює відчутний для більшості міських жителів дефіцит природного середовища.

Завдяки географічному положенню, геологічній будові і гідрогеологічним умовам Україна традиційно має всі види курортів.

Перші бальнеологічні курорти в Україні виникли на мінеральних водах у Шкло (1576 р.), в Трускавці (1827 р.)в Моршині (1877 р.) Львівської області; Березівці під Харковом (1862 р.) в Миргороді Полтавської області (1917 р.); грязьові - на Сакбькому озері в Криму (1799 р.), на Одеських лиманах (1829 р.), на Славянских озерах у Донбасі (1832 р.), у Євпаторії (1890 р.) в Бердянську Запорізької області (1902 р.).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік з 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму.

Україна, яка за площею становить — 603,7 тис. кв. км., має величезний потенціал для розвитку санаторно — курортних послуг. Щоб санаторно — курортні послуги надавались, та розвивались потрібні рекреаційні ресурси. Адже відомо жодний санаторно-курортний об'єкт не може існувати без рекреаційного ресурсу, який формує його спеціалізацію. Пропонуємо розібратись що ж таке рекреаційні ресурси і прослідкувати тенденцію розвитку санаторно — курортних послуг

Рекреаційні (природні) ресурси — унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості;

Рекреаційні ресурси -- природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація — розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів, санаторіїв та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

§ геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

§ наявність рекреаційних ресурсів;

§ стан туристичної інфраструктури;

§ попит на рекреацію та туризм;

§ туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду становить тут 175−190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти — Євпаторія, Саки та інші.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних та північно-західних областях.

На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибсйський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів, Черче поширені торфові

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси — соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов’язане як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія первісно виникли.

Найголовнішим в ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін.

Рекреаційні можливості України для розвитку санаторно — курортних послуг характеризуються також наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії-357, бази та інші заклади відпочинку-2015, пансіонати відпочинку — 235, будинки відпочинку — 38, пансіонати з лікуванням — 68, інші заклади — 104. За формою власності ці заклади розподіляються: державна — 37%, колективна — 58%, приватна -0,9%, власність міжнародних організацій — 3,9%.

Україна має все необхідне для розвитку санаторно-курортного господарства:

Для надання санаторно-курортних послуг важливим фактором виступає клімат. Країна володіє сприятливими кліматичними особливостями помірно-континентальний клімат із сухим і переважно теплим літом, м’якою і вологою зимою створює всі можливості для надавання санаторно — курортних послуг.

Водні ресурси в Україні представлені: 70 тис. річок, понад 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ. Що також сприяє у наданні санаторно — курортних послуг.

Найбільша кількість озер на Волинському Поліссі. Найбільші річкові ресурси туризму та рекреації зосереджено у Волинській (4500 км2 — понад 22% територій області), Закарпатській (2135 км2 — близько 17%), Львівській (3120 км2 — понад 14%), Рівненській (2800 км2 — майже 14%), Тернопільській (1826 км2 — понад 13%), Хмельницькій (2660 км2 — близько 13%) області.

Водопади — одне з найбільш величних явищ, яке використовують суміжно при наданні санаторно — курортних послуг (при розважальних діях, наприклад під час пізнавальної екскурсії).

В країні також є болота, як потенційні та актуальні мисливські угіддя, території грибного, рослинного та ягідного, та іншого «промислу»: Рівненська (3820 км2 — 19%), Чернігівська (3620 км2 — понад 11%), Волинська (1656 км2 — понад 8%), Житомирська (1580 км2 — 5,3%) області.

Для розвитку санаторно — курортних послуг вирішальними є Бальнеологічні ресурси — мінеральні води, лікувальні грязі. Найбільша кількість мінеральних джерел — у Львівській та Закарпатській обл. Найстаріші грязеві курорти — Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльник. Торф’яні грязі використовуються на курортах Миргорода, Моршина, Черче.

Для санаторіїв та курортів надзвичайно вигідним розташуванням виступає лісова зона. Ліси в Україні займають площу понад 100 тис. км. 2

§ закарпатська (6940 км2 — понад 54%),

§ Івано-Франківська (6260 км2 — понад 54%),

§ Рівненська (8459 км2 — понад 42%),

§ Житомирська (10 895 км2 — понад 36%), Волинська (6973 км2 — понад 35%),

§ Львівська (6899 км2 — понад 32%),

§ Чернівецька (2580 км2 — понад 32%),

§ Київська (7806 км2 — понад 27%) області.

Також у лікувальних цілях і при наданні санаторно — курортних послуг використовують спелеологічні ресурси. Спелеологічні ресурси в ряді регіонів України мають неабияке туристко-спортивне, науково-пізнавальне, історико-культурне, навчально-краєзначе значення, лікувальне значення.

Печери на території України утворилися в різних породах, що піддаються користуванню (вапняки в Криму, черепашник в Одеській області, гіпси на Західній Україні). Залежно від цього та інших факторів (глибини залягання шару, його потужність, наявність або відсутність води, повітряний режим тощо) вони відрізняються відкладами, наявністю кристалів, натеків та іншими ознаками, які є привабливими для організації рекреаційно-туристської діяльності. Соляні печери Закарпаття (смт. Солотвино), Донеччини (м. Солевар, м. Артемівськ) широко використовуються як лікувальні заклади, а карстова печера Попелюшка (Чернівецька обл.) є потенційною санаторно-лікувальною базою для проведення масових сеансів спелеотерапії.

Крім підземних порожнин природного характеру на Україні багато підземних порожнин антропогенного походження (підземні монастирі, катакомби, «печерні міста», скельні монастирі, фортифікаційні ходи, шахти).

Загальна площа природних рекреаційних ландшафтів становить 9,4 млн. га (15,6% території держави).

1.1 Передумови територіального районування

Україна багата на різоманітні рекреаціні ресурси, тому для кращого та якіснішого вивчення та розвитку рекреаційних територій визначено діцільно розробити рекреаційні райони.

Україна предстевлена різноманітними природними зонами: гірська територія, територія морів, рівнинна територія в них всіх закладені надра рекреаційних ресурсів. Для розвитку цих ресурсів територіальне районування становить основу для перспективного розвитку тої чи іншої території.

Територіальне районування України, веде свій початок від 60-х рр. XX ст., здійснювалось у вузькогалузевому розрізі (курортологічне, рекреаційно-кліматичне, для спортивного туризму та ін.) і виходило з розосередження на даній території тих чи інших природних рекреаційних ресурсів та визначення зон з умовами, найсприятливішими для розвитку відповідних видів туризму.

Лише в 70-х роках у зв’язку з розвитком комплексної географії на основі системного підходу в Інституті географії АН СРСР під керівництвом В. С. Преображенського вперше було розроблено схему комплексного рекреаційного районування, за якою територія СРСР поділялась на 4 рекреаційні зони, розбиті, в свою чергу, на 19 рекреаційних районів. За цією схемою в межах України виділялися Кримський, Одеський, Азовський прибережний та Дніпровсько-Дністровський рекреаційні райони

Питання туристичного районування України починаючи з 70-х років розроблялось науковцями Київського науково-дослідного і проектного інституту містобудування, Інституту географії НАН України, а також Київського, Львівського, Чернівецького, Сімферопольського, Донецького університетів. Першою з таких спроб стала «Схема перспективного розвитку туризму Української РСР», у відповідності з якою виділялося 4 туристичні регіони, 35 туристичних районів із ранжируванням туристичних центрів.

Рекреаційне районування -- це поділ території на таксономічні одиниці, що відрізняються між собою рекреаційною спеціалізацією, структурою рекреаційних ресурсів і особливостями їх використання та охорони .В його сучасному вигляді даний термін був сформульований лише в 90-х рр. XX ст.

Рекреаційне районування базується на загальногеографічних принципах:

§ конструктивність -- мета районування, яка визначає вибір райо-ноутворюючих ознак;

§ об'єктивність, яка передбачає чіткість критеріїв;

§ багатоаспектність, яка вимагає комплексного аналізу;

§ ієрархічність -- поділ території на різні таксони (регіони, райони, підрайони тощо);

§ єдність з адміністративно-територіальним поділом.

Таксономічними одиницями рекреаційного районування території України є: рекреаційний регіон -- рекреаційний район -- рекреаційний підрайон -- рекреаційний вузол -- рекреаційний центр -- рекреаційний заклад.

Рекреаційний регіон (зона) -- це територіальна рекреаційна система, яка включає підсистеми тривалого відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму, а також управління обслуговуванням і транспортом

Головною функціонально-територіальною одиницею рекреаційного районування є район. За В. Преображенським, рекреаційний район -- це однорідна за характером рекреаційного використання територія, яка відрізняється від інших цілим комплексом ознак. Серед цих останніх -- унікальність і наявність стандартного набору певних властивостей. Функціонування рекреаційного району підпорядковане завданню максимального задоволення рекреаційних потреб споживачів шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу території.

Базовим елементом при рекреаційному районуванні і заснуванні курортів є рекреаційний заклад

Рекреаційний заклад -- спеціалізований заклад для короткочасного і тривалого розміщення людей у процесі задоволення їх рекреаційних потреб. До рекреаційних закладів належать: санаторії та пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, а також загальнокурортні та інші лікувальні, спортивно-оздоровчі і оздоровчі центри, в т. ч. дитячі; туристичні готелі, бази, мотелі, кемпінги; будинки мисливців, рибалок, будинки творчості.

Отже визначення рекреаційних районів на сьогоднішній день дає змогу вирішити питання щодо інвестування, та розвиток нових видів туризму та залучення більшої кількості потенційних туристів.

За останніми дослідженнями було виявлено що розвиток туристичного бізнесу взмозі принести великі прибутки, які потрібні для подолання економічної кризи.

2008 рік проголошено роком туризму в Україні. Розвивиток туризму взмозі підняти Україну на європейський рівень.

1.2 Територіальне районуванння як основа санаторно-курортних послуг

Як ми вже зауважували вище територіальне районування дає змогу визначити пріоритетні території, та шляхи розвитку рекреаційних ресурсів.

У географічній енциклопедії України наводяться дві схеми поділу території країни на чотири рекреаційні регіони (Азово-Чорноморський, Дніпровсько-Дністровський, карпатський, Кримський) і вісім рекреаційних районів (Євпаторійський, донецький, Приазовський, Придніпровський, Феодосійський, Ялтинський, Одеський).

Азово-Чорноморський рекреаційний регіон: Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області. Включає одеський і приазовський рекреаційні райони. Регіон багатий на лікувальні грязі.

Дніпровсько-Дністровський рекреаційний регіон: Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Чернівецька області. Охоплює Донецький, регіони. Регіони славляться мінеральними і радоновими водами.

Карпатський рекреаційний регіон: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернігівська області. Багатий на мінеральні води (близько 800 джерел). Найгустіша річкова мережа в країні: 8729 річок. Багато історико-культурних пам’яток.

Кримський рекреаційний регіон — осередок, що поєднує багаті природно-рекреаційні, історико-культурні та спортивно-оздоровчі ресурси.

Крім інтересу до даної проблематики, пропоновані схеми засвідчують неоднозначність критеріїв районування, тенденцію до поглибленої деталізації цих схем, а також наявність суб'єктивного момен

Але, попри всі розходження в методиці дослідження даного питання, кожна з пропонованих схем виділяла Кримський і Карпатський рекреаційні райони (регіони), що підтверджує їх унікальність і місце у структурі рекреаційного господарства країни. ту в підході до проблеми.

Кримський рекреаційний район--головний рекреаційний район міжнародного значення в Україні. Він має унікальні, компактно розміщені рекреаційні ресурси, що забезпечують розвиток як природничо орієнтованих (лікувально-оздоровчий, спортивний, екологічний тощо), так і соціокультурних (пізнавальний, етнографічний, науковий та ін.) видів туризму.

Район займає площу, яка становить 4,5% території України, але при цьому є дуже неоднорідним за специфікою рекреації та освоєністю рекреаційних ресурсів. Регіон характеризується наявністю: найбільших в Україні експлуатаційних запасів мінеральних вод (20,8тис. м3/доба, сульфідні, без специфічних компонентів, термальні, що використовуються лише на 5%); 26,4% розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей (використовуються лише три родовища, в яких зосереджено близько третини запасів); єдиного в Україні Булганацького родовища сопкових грязей; унікальних (навіть у межах Чорноморського басейну) кліматичних умов Південного берегу Криму (ПБК), а також природних можливостей для організації гірськолижного відпочинку.

Санаторно-курортна мережа розосереджена по території регіону надзвичайно нерівномірно, в залежності від розміщення природних лікувальних ресурсів.

Малорозвиненою вона залишається на північному сході, у степовій частині півострова, при наявності сформованих курортних зон у районі Судака, Євпаторії, Феодосії, Алушти, Ялти, розташованих на південному і західному узбережжі з піщаними та гальковими пляжами. На Крим припадає 27,1% місць в установах організованої рекреації, хоча величина і якість фонду розміщення досі є серйозною проблемою для рекреаційного господарства республіки.

Надзвичайно перспективним рекреаційним районом є Карпатський. Завдяки наявності унікальних і різноманітних рекреаційних ресурсів, розвитку інфраструктури та вигідному географічному положенню рекреаційні об'єкти району надзвичайно популярні серед вітчизняних і зарубіжних туристів.

У регіоні знаходяться: т 55,9% ресурсів мінеральних вод країни: тут представлені всі їх типи, крім радонових, у т. ч. унікальні--типу «Нафтуся», вуглекислі (миш'яковисті, залізисті), сульфідні тощо; всі родовища озокериту і значна кількість цінних родовищ торфових грязей; соляні шахти і солоні озера Солотвино, що мають унікальні лікувальні властивості, та мало освоєні в рекреаційному відношенні печери Буковини.

Санаторно-курортне господарство є базовим для організації рекреаційної діяльності у Прикарпатському, Розтоцькому, Воловецько-Міжгірському, Свалявсько-Мукачівському района.

Столичний район, який має найбільшу площу (15,1% території України), посідає друге місце після Донецького за чисельністю населення, що й визначає надзвичайно високі його рекреаційні потреби.

Рекреаційні потреби забезпечені: сприятливими кліматичними умовами і наявностю численних водних об'єктів; широким залученнямдо рекреаційної сфери лісових масивів, об'єктів природно-заповідного фонду; наявностю найпотужнішого (18,9%) і надзвичайно різноманітного історико-культурного потенціалу.

Однак наявний рекреаційний потенціал, розвиненість інфраструктури (зокрема, лише 5,7% місць в установах організованої рекреації) і напружена екологічна ситуація не дають змоги повною мірою реалізувати потребу населення в лікуванні, оздоровлені та відпочинку. Потрібно задіяти багато зусиль для розвитку санаторно-курортного господарства.

Надзвичайно важливим рекреаційним районом України є Причорноморський (14,3% площі і 10,1% населення країни). Його основними рекреаційними ресурсами є: тепле море, численні пляжі, насичене ароматом степових трав і морськими солями повітря; 72,1% розвіданих запасів сульфідних лікувальних грязей (переважна більшість цих родовищ не використовується), у т. ч. найбільше з родовищ -- лиман Алібей (13,6% усіх запасів); близько 7,5% запасів мінеральних вод різних типів (бромні, йодо-бромні, радонові, без специфічних компонентів і властивостей).

В регіоні сформувався потужний Одеський рекреаційний район і поки мало освоєні курортні зони Коблева, Очакова, Миколаєва, Голої Пристані, Скадовська, Арабатської Стрілки.

Проблема двох інших районів півдня України -- Донецького і Придніпровського -- полягає в подібності їх природно-ресурсної рекреаційної бази як між ними самими, так і з Причорноморським районом, що має довшу історію рекреаційного освоєння і є більш конкурентоспроможним. Хоча вони мають і свої специфічні особливості.

Перевага Донецького району полягає в оптимальному співвідношенні основних факторів розвитку рекреації. Ця територія є найбільш густонаселеною в Україні і сильно урбанізованою, що обумовлює найвищу потребу населення в різних видах відпочинку, для задоволення якої достатньо наявних ресурсів.

Головними рекреаційними ресурсами краю є: мінеральні води (11,2% загальноукраїнських запасів -- 2 місце серед регіонів України), переважно без специфічних компонентів, бромні, радонові і залізисті; лікувальні грязі озер Ріпне, Сліпне; розвинена санаторно-курортна база (її місткість -- переважно за рахунок баз відпочинку і дитячих оздоровчих таборів -- становить 13,5% від загальноукраїнського показника).

Локалізація району в межах степової зони з незначною довжиною узбережжя Азовського моря, надзвичайно висока концентрація екологічно небезпечних виробництв (гірничовидобувна, металургійна та хімічна промисловість), дефіцит чистої прісної води, небагата історико-культурна спадщина (найбільшу цінність представляють пам’ятки античної культури) обумовили зосередження санаторно-курортних закладів у крайніх північних і крайніх південних районах регіону. Найбільш відомі курорти -- Слов’янськ, Святогірськ, Старобільськ, Кремінна, Маріуполь, Мелекіне.

Перевагами Придніпровського району порівняно з попереднім є його більш широкий вихід до Азовського моря, знаходження на його території великої водної артерії -- Дніпра в його нижній течії, а також значно більша кількість культурно-історичних пам’яток, особливо елліністичного періоду і козацької доби.

До рекреаціних ресурсів краю відносяться: родовища лікувальних грязей (Молочний та Утлюцький лимани, озера Велике, Красне, Кирилівське, Солоний Лиман); різні типи мінеральних вод (бромна, йодо-бромна, без специфічних компонентів і властивостей, радонова); сприятливі умови для таласотерапії та геліотерапії.

Курорти представлені врегіоні: Бердянськ, Приморськ, Кирилівка, Солоний Лиман, Новомосковськ.

У перспективі на важливий рекреаційний район країни може перетворитись Подільський, де вже сьогодні успішно розвивається пізнавальний, паломницький, водний (сплавляння на байдарках і каное), сільськийі спелеотуризм. Подальший розвиток рекреаційної сфери в регіоні може бути забезпечений за рахунок: сприятливих кліматичних умов; значних експлуатаційних запасів мінеральних вод (без специфічних компонентів, радонова, з підвищеним вмістом органічних речовин--типу Нафтуся, сульфідна, крем’яниста, бромна), торфових лікувальних грязей (родовища Війтівецьке, Настасівське та ін.)і сапропелів (Микулинецьке); водних рекреаційних ресурсів басейнів Дністра та Південного Бугу; мальовничих ландшафтів Кременецьких гір, Подільських і Мурафських Товтр; унікальних історико-культурних ресурсів (Кам'янець-Подільський, Почаїв, Кременець, Бучач, Немирів та ін).

Сьогодні в районі функціонують такі популярні курорти як Хмільник, Сатанів, Заліщики, Немирів. Розвивається санаторно-курортна база в Гусятині, Печері, Микулинцях, Скалі-Подільській та ін.

Певну складність становить оцінка рекреаційного потенціалу Північ-но-Східного району -- єдиного серед районів України, розташованого в межах трьох природних зон: мішаних лісів, лісостепу і степу. Це надзвичайно урізноманітнює його ресурси, серед яких: сприятливі кліматичні умови як для зимових (на півночі), так ілітніх (на півдні) видів рекреаційних занять; мінеральні джерела загальнодержавного значення (води без специфічних компонентів, бромна, йодо-бромна, крем’яниста, радонова тощо); загальноукраїнським центром якого сьогодні є Диканька; цінна історико-культурна спадщини, зокрема, скіфського періоду", козаччини, українського національного відрядження кінця XIX початку XX ст., а також етнокультурні особливості териорії.

Відносно стабільна екологічна ситуація в перспективі може сприяти розвитку, крім уже відомих курортів (Миргород, Берегівські Мінеральні Води, Рай-Оленівка, Ліщинівка), інших рекреаційних центрів -- Путивля, Нових Санжар, Пісочина, Високого та ін., які перебувають у стадії становлення.

Північно-Західний і Центральний райони мають різну структуру рекреаційних ресурсів, але відзначаються однаково: слабким розвитком санаторно-курортної бази.

Північно-Західний найменший за площею, має такі основні ресурси: значні лісові масиви з унікальними мікрокліматичними особливостями, багатою флорою і фауною; сприятливі кліматичні умови; перспективні для рекреаційного використання басейни лікувальних торфів (зокрема, Журавицьке), сапропелів (розвідані запаси лише на Волині становлять 61,2 млн т), мінеральні джерела (води без специфічних компонентів, бромна, радонова); історико-культурна спадщина, переважно періоду Київської Русі та козаччини, і етнографічні особливості краю.

Сьогодні активно формуються Шацький, Степаньський, ґрем'ячський, Острозький та інші рекреаційні вузли і центри.

Унікальність Центрального району в аспекті його рекреаційного використання полягає вже в тому, що з ним пов’язані імена видатних діячів української історії і культури: Б. Хмельницького, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, С. Скляренка, В. Чорновола та ін. Серед інших рекреаційних ресурсів району: м’який, помірно континентальний клімат; мінеральні джерела -- радонові і без специфічних компонентів і властивостей; мальовничі краєвиди, особливо уздовж берегів Дніпра, Росі, Тясмину, Інгульця і численних ставків.

Курортно-рекреаційне господарство району є слабко розвиненим, що пов’язано перш за все з поганою транспортною доступністю. Тут функціонують курорти і курортні місцевості Соснівка, Сокирна, Прохорівка, Світловодськ.

Отже як ми вже мали змогу пересвідчиться Україна володіє унікальними рекреаційними ресурсами, за допомогу яких можна розвивати санаторно-курортне господарство. І надання санаторно-курортних послуг на європейському рівні.

1.3 Сучасний стан санаторно-курортних послуг

Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

Перспективи розвитку санаторно-курортних послуг підверджуються тим що в Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення.

У країні на сьогоднішній час є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. В Закарпатській області мережа санаторно-курортних та туристично-рекреаційних закладів нараховує нині 113 суб'єктів, зокрема 17 санаторіїв, 19 — санаторіїв профілакторіїв, 72 туристичні бази, бази відпочинку, лікувально-оздоровчі комплекси, 5 пансіонатів. Крім того в області є 40 готелів (мотелів), 5 екскурсійних бюро та 59 інших суб'єктів підприємницької діяльності, які одержали ліцензії на право надання туристичних послуг.

Найбільшою популярністю користуються санаторії Свалявського району — «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка Полонини», Мукачівського — «Карпати», «Синяк», Хустського — «Шаян», Рахівського — «Гірська Тиса», Міжгірського — «Верховина».

Існує перелік з 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму. За областями вони поділяються таким чином: у Волинській — 2, Вінницькій — 17, Луганській — 13, Дніпропетровській — 14, Донецькій — 9, Житомирській — 10, Закарпатській — 12, Запорізькій — 12, Івано-Франківській — 7, Київській — 38, Кіровоградській — 4, Автономній Республіці Крим — 2, Львівській — 4, Миколаївській — 3, Одеській — 2, Полтавській — 15, Тернопільській — 5, Рівненській — 5, Сумській — 13, Харківській — 7, Херсонській — 11, Хмельницькій — З, Черкаській — 17, Чернігівській — 33, Чернівецькій — 7. Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.

Щоб порівняти розвиток надання санаторно-куроротних послуг і зробити висновки щодо розвитку доцільно проанілізувати минулорічні дані.

Адже перші бальнеологічні курорти в Україні виникли на мінеральних водах у Шкло (1576 р.), в Трускавці (1827 р.) і в Моршині (1877 р.) Львівської області; Березівці під Харковом (1862 р.) і в Миргороді Полтавської області (1917 р.); грязьові - на Сакському озері в Криму (1799 р.), на Одеських лиманах (1829 р.), на Славянских озерах у Донбасі (1832 р.), у Євпаторії (1890 р.) і в Бердянську Запорізької області (1902 р.), в 1905р. вже існувала купель «Синяк» в Закарпатті - це був один із перших санаторіїв. На сьогодні він успішно функціонує і надає різноманітні рекреаційні послуги, і не лише рекреаційні, а й супутні, щоб туристи відчували себе як не в лікарні, а як на відпочинку.

В 60-ті роки в Україні було 426 санаторіїв, 154 профілакторії, 132 будинки відпочинку і 31 пансіонат із загальною кількістю місць понад 150 тисяч, а до кінця 90-х років в Україні функціонувало 15 курортів державного і 13 -місцевого значення.

Крім того, на території України постановою Кабінету Міністрів України був затверджений перелік і межі 265 територій, що резервувалися для організації зон лікування і відпочинку населення

Інтенсивне курортне будівництво дозволило створити систему спеціалізованих санаторіїв. У загальному вигляді їх структура виглядає наступним чином: санаторії для лікування хворих із захворюваннями серцево-судинної системи — 22%; травної - 20%; нервової - 17%; дихальної - 16%, органів руху -17%; нирок і сечовивідних шляхів — 6,5%; із захворюваннями жіночих статевих органів — 4,5%; шкіри — 0,2%.

На початок 1994 року на курортах України діяло понад 3600 санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів і інших закладів, в яких одночасно могли відпочивати близько 700 тис. чоловік.

Як ми зазначали вище, їх кількість значно зменшилось.
це пояснюється наступним чиом, у зв’язку з розпадом СРСР ситуація в санаторно-курортній галузі різко погіршилася. За роки самостійності України санаторно-курортній системі практично не приділялася увага з боку держави. Відсутність бюджетного фінансування привела до згортання ряду державних програм (санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз, травматичну хворобу спинного мозку, лісляінфарктних хворих і т.д.). Всі спеціалізовані санаторії перейшли, в основному, на сезонний характер роботи, при цьому багато з них згорнули свої лікувальні бази і почали переходити в розряд закладів відпочинку з низьким рівнем сервісного обслуговування. Через відсутність контролю почали з’являтися нові заклади (бази відпочинку з лікуванням, центри здоров’я і т.д.), що мають слабку медичну базу і некваліфікований персонал. Загалом санаторно-курортна система України в даний час як система не існує, хоча актуальність санаторно-курортного лікування залишається досить високою.

Розвиток санаторно-курортної системи України неможливий через недосконалість податкового законодавства і прорахунки у фінансовій політиці держави. Якщо протягом усіх років існування цієї системи вона-була дотаційною, то тепер у бюджеті не тільки не передбачаються подібні асигнування, але й у виплаті податків вона прирівнюється до промислових підприємств. Такі умови не тільки приводять до неправомірного подорожчання санаторно-курортних послуг, але і знижують можливості їхнього повного завантаження, а значить, збільшують збитки галузі. У зв’язку з цим необхідно створити Державний Комітет по керуванню курортами України. Така структура взяла б на себе функції розробки і реалізації єдиної загальнодержавної програми розвитку курортної справи і координацію діяльності в цій сфері всіх зацікавлених міністерств і відомств. Це дозволить створити організаційні умови для акумуляції, розподілу і контролю за використанням матеріально-фінансових ресурсів, пов’язаних із реалізацією заходів щодо підвищення ефективності роботи курортного комплексу України. Всі проблеми санаторно-курортного комплексу України вимагають комплексного довгострокового регулювання на загальнодержавному рівні. Для покращення н6адання санаторно-курортних послуг пропонуємо сім факторів

Якість життя — це ключова сфера і тим самим ціль усіх наших зусиль. Вона означає здоров’я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, можливості для проведення дозвілля, відпочинок недалеко від будинку, соціальні контакти, мистецтво і культура, спорт, ігри, приватне життя.

Фактори, що роблять найбільш істотний-санаторно-курортних послуг: соціальні; демографічні; економічні; політичні.

Демографічні і соціальні фактори. Зміни демографічної структури і соціальної моделі народонаселення в Украхні, обумовлені: збільшенням числа працюючих жінок; зростанням кількості самотніх людей похилого віку; появою тенденції до більш пізніх шлюбів; швидким ростом числа бездітних сімейних пар у порівнянні з ростом населення; збільшенням тривалості оплачуваних відпусток.

Основними причинами поліпшення показників рекреаційної галузі, є зміна способу життя людини, від статичного до динамічного, його прагнення познайомитися з культурою, побутом, історією інших країн і народів.

У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристичний потенціал. У туристичну діяльність задіюються нові людські ресурси, і в той же час збільшується кількість людей подорожуючих. Помітним є зростаючий приплив молоді в туризм, і в зв’язку з цим бурхливий розвиток юнацького туризму.

Економічні фактори. Існує чіткий зв’язок між тенденціями розвитку туризму, рекреації і загальним економічним розвитком. Туристичний ріст дуже чуттєвий до будь-якої економічної зміни. При рості споживання на 2,5% витрати на туризм зростають на 4% .У випадку, якщо споживання зменшується на 1%, то в туризмі відчувається спад. Але в кожній окремій країні така реакція на економічні зміни виявляється за своїм відхиленням від середнього показника, який також виступає в різних формах.

Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей виявляється в розширенні наукових і ділових контактів. Це приводить до появи таких видів туризму, таких як наукового (конгресового) і ділового туризму. Політичні фактори. Важливим політичним фактором є внутрішньополітичної стабільності країни, відсутність військових конфліктів і наявність добросусідських відносин між державами. Такий фактор, як наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі і культури, також впливають на розвиток рекреації.

II. Аналіз рекреаційного потенціалу Карпатського регіону для надання санаторно-курортних послуг

Українські Карпати — рекреаційний регіон України, в якому зосереджено третину рекреаційного потенціалу країни. Це фармакологічно активні цілющі води різного хімічного складу, родовища озокериту і лікувальних грязей, чисте гірське повітря, багата гірська рослинність гірських ландшафтів Карпат і їх передгір'я, які створюють умови для розвитку сітки санаторіїв, курортів, туристичних закладів. Багатство регіону рекреаційними ресурсами дають можливість розвивати надання санаторно -курортних послуг на повному обсязі.

В Карпатському регіоні є потужні природно-ресурсні можливості організації зимових видів рекреаційної діяльності, зокрема, гірськолижної, а наявність унікальних бальнеологічних, ресурсів надає можливість розвиватися санаторно-курортному господарству.

Розташуванню рекреаційних ресурсів в територіальному плані характерна нерівномірність, дискретність, що впливає на процес просторової організації розташування санаторіїв та курортів відповідно до прив’язки до ресурсу. Адже ні один санаторій чи курорт не може існувати без безпосереднього розташування біля нього лікувального ресурсу. Виключенням є санаторій «Карпати», якому мінеральну воду привозять з джерел Свалявського району.

Важливою передумовою оптимізації територіального планування і організації санаторно-курортного господарства є районування його природно-ресурсної бази.

В Карпатському регіоні можна виділити три зони: Передкарпатська і Закарпатська курортно-оздоровча і Гірсько — Карпатська туристсько-оздоровча, а в їх межах окремі підзони і місцевості. На базі їх ресурсів розвиваються територіальні підсистеми Карпатського територіального рекреаційного комплексу різних рангів.

Поряд з природними в регіоні велике значення мають історико-культурні рекреаційні ресурси: історичні, історично-архітектурні пам’ятки, визначні місця, традиційні народні промисли і ремесла, пам’ятки народної творчості. В цьому регіоні є багато старовинних замків, кам’яних фортець, церков та інших культових споруд. Все це також сприяє розвитку рекреації, особливо пізнавального туризму. І не лише пізнавальному туризмі, адже коли туристи перебувають на лікуванню у санаторному закладі, то для них організовують розважальну програму. Це потрібно для покращення самопочуття, та кращому видужанні. Анімаційна програма передбачає і пізнавальний туризм. Тут і виступають на перше місце історико-культурні рекреаційні ресурси.

Другим рекреаційним центром підрайону є Східниця — перспективна рекреаційна місцевість. Північний рекреаційний район займає друге місце в регіоні за числом рекреантів. Тут розташований другий по значенню курорт — Моршин. Гідромінеральною базою курорту служать високо мінералізовані розсоли. Неподалік від курорту знаходяться запаси торф’яної грязі, яка містить сірководень.

Третій Південний рекреаційний підрайон окрім туризму спеціалізується на кліматолікуванні. В Яремчі, Ворохті, Косові та інших пунктах функціонують кліматолікувальні санаторії.

Великі перспективі для розвитку рекреації має Східно-Закарпатський рекреаційний підрайон. Крім розвитку санаторно-курортного лікування тут важливе місце посідає оздоровчий та пізнавальний туризм.

Як ми вже зазначали без рекреаційних ресурсів не може існувати жоден санаторій чи курорт. Так як Українські Карпати з їх сприятливими природними умовами і багатими лікувальними ресурсами відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України. Відомо, що по сумарній бальній оцінці рекреаційних умов вони поступаються тільки Криму (відповідно 16 і 17 балів). Їх рекреаційний потенціал є високим і складає 29,2% загальнодержавного, він має всі передумови для надання високоякісних санаторно-курортних послуг.

В Карпатському регіоні сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність рекреаційних закладів і підприємств інфраструктури, які об'єднані тісними виробничими і економічними зв’язками, а також загальним використанням природних і економічних ресурсів. На території Українських Карпат функціонує більш як 50 санаторіїв, майже сотня туристичних готелів, баз. Санаторно-курортне лікування і відпочинок в Карпатах — основні функціональні підсистеми регіонального рекреаційного комплексу, які опираються в своєму розвитку на унікальну по різноманітності і багатству природно-ресурсну базу.

Українські Карпати володіють двома основними групами природних рекреаційних ресурсів. Відповідно за класифікацією яку розробив О. Мінц. Отже групами є: санаторно-курортного лікування (або лікувальні); туризму і активного відпочинку.

Саме ці ресурси служать базою розвитку надання санаторно-курортних послуг. В групі природно — лікувальних ресурсів надаються послуги такими галузями: бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.

Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання на базі курортів, чи санаторному використанню. При цьому виділяють дві групи: спеціалізованого або цільового (лише рекреаційного) використання; багатоцільового використання.

До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої - ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це — ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження. На які ми також повинні звернути увагу, адже задля надання санаторно-курортних послуг ресурсів повинно вистачати. Тому ми радимо проводити часті перевірки стану ресурсів.

З точки зору перспектив розвитку надання санаторно — курортних послуг найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім — в Закарпатській і одне — в Чернівецькій області.

Для санаторно — курортного (бальнеологічного) використання рекомендовані хлоридно-натрієві розсоли. Інші їх типи призначені для лікувально — питтєвого використання при різних захворюваннях органів травлення і обміну речовин. Курорти, які розвиваються на базі Моршинського родовища за ефективністю лікування входять до найкращих в Європі.

Вісім із 12 родовищ регіону, по яких затверджені експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, розташовані в Закарпатській області. П’ять із них мають вуглекислі води типу «Боржомі» та «Єсентукі». На базі Ново-Полянського родовища функціонує санаторій «Сонячне Закарпаття».

Визначним є Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод, вони близькі до «Єсентукі 4». На їх базі функціонує санаторій «Верховина». Близькі по типу до «Єсентукі» також вуглекислі хлоридно — гідрокарбонатні води Шаянського родовища, на базі яких працює санаторій «Шаян».

Широкий профіль лікувального використання високоефективних вуглекислих гідрокарбонатно — хлоридних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод Квасівського родовища. На базі вод цього родовища в санаторії «Гірська Тиса» здійснюється лікування захворювань органів руху і опори, нервової системи, щитовидної залози, серцево-судинних і гінекологічних хвороб. Найбільшими запасами сульфідних вод Закарпаття володіє тільки Синякське родовище. Ці води використовуються місцевим санаторієм для ванн.

В Чернівецькій області запаси лікувальних мінеральних вод знаходяться в Брусницькому родовищі. Ц води близькі до мацестинського типу і застосовуються для ванн. Гідрокарбонатно-хлоридні натрієві маломінералізовані лікувально-питтєві води цього ж родовища близькі до типу «Єсентукі».

Санаторно — курортні послуги -це не лише мінеральні води, повітря, але і лікувальні грязі. Відомо що це надзвичайно дієвий ресурс. Ресурсами грязелікування (пелоідотерапія) в регіоні володіє тільки Моршинське родовище в Львівській області. Його торф’яні грязі високо мінералізовані, містять багато органічних речовин, а також оцтову, масляну і мурашину кислоти. Їх геологічні запаси — 239 тис. м куб. Використовуються для грязелікування в невеликій кількості також неорганічні грязі в селищі Глибока і торф’яні в селах Костинці і Черешенька Чернівецької області, але їх запаси погано вивчені.

Озокерит також використовується при наданні санаторно — курортних послуги. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області, в селах Дзвиняч і Старуня.

Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб. Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.

Не мало важливим ресурсом виступає клімат не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Одним із ресурсів для лікування, та реабілатації використовується у санаторії «Карпати». Адже відомо що санаторій розташований у прекраному парку, який забезпечує свіже та прохолодне повітря. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

Отже можемо зробити виснувок, що Карпатський рекреааційний район володіє всіма рекреаційними ресурсами які можуть і повиння бути використані для надання санаторно-курортних послуг.

2.1 Особливості розвитку надання санаторно-курортних послуг в Карпатському рекреаційному регіоні

Карпатський регіон є індустріально-аграрним районом України, в структурі господарства якого домінуюче місце займає промисловість. Промисловість на сьогодні переживає глибоку кризу, вихід з якої в першу чергу пов’язується з її корінною структурною перебудовою. Ми пропонуємо задля виходу з кризового становище звернути увагу та розвивати санаторно — курортне господарство

На даний час рекреаційна місткість ландшафтів складає: зимою -3,9 млн. чол., літом -1,7 млн. чол. Протягом року Карпатський курортно-рекреаційний район може приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн. екскурсантів та туристів вихідного дня. Для порівняння Альпійський регіон площею 180 тис. км кв. щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і туристів та понад 60 млн. туристів, що здійснюють в Альпи одноденні поїздки.

В Карпатах функціонує великий санаторно-курортний фонд, який відповідає сьогоднішнім реальним потребам. Сьогодні в регіоні є понад 600 санаторно -курортних об'єктів загальною місткістю більш як 82 тис. місць. Це — 1,5 місця на 1 км², що в 13 разів менше, ніж в Татрах, або 13 місць на 1тис. чол., що в 6 разів менше, ніж в Татрах.

В основу формування курортно-оздоровчих утворень Українських Карпат як курортно-рекреаційного регіону повинна бути покладена єдина система. В числі основних курортно-територіальних одиниць для гірських умов Карпат пропонуються санаторно-курортні райони і курортні комплекси. Курортний комплекс включає низку лікувально-оздоровчих закладів, об'єднаних єдиною системою лікування та відпочинку з однотипною інфраструктурою.

Наприклад, Квасівський комплекс, який має тільки два аналоги в світі, створений на базі миш’яковистої мінеральної води (Гірсько-Тисянське родовище). До його складу входить відомий санаторій «Гірська Тиса».

Для нових територій, котрі тільки освоюються, найбільш перспективним є санаторно-курортний район, який формується як агломерація курортних комплексів і населених пунктів. Прикладом може бути Воловецько-Міжгірський район у Закарпатті. В ньому об'єднані між собою курортні комплекси та селище міського типу Міжгір'я (яке є культурним та адміністративним центром району) утворюють єдиний організм.

Територія санаторно-курортного району в основному визначається зосередженням курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Обмежують територію району перешкоди — природні (круті, недоступні для освоєння схили гірських хребтів, порожисті річки та інш.) і штучні (дороги, дамби та інш.). Межі санаторно-курортного району можуть бути зв’язані з адміністративним поділом областей та районів. При розміщенні навкруги існуючого населеного пункту (місто, селище) курортних комплексів межі санаторно-курортного району визначаються максимальними радіусами трудових поїздок з цього пункту в крайні точки використання праці в межах 30-ти хвилинної доступності. В гірських умовах на межі санаторно-курортного району впливає трасування транспортних ліній і туристичних маршрутів — не тільки поздовжніх, які прокладаються долинами рік, а й поперечних (відгалуження доріг, вертикальні зв’язки та ін.).

На території Українських Карпат можна виділити вісім основних курортно-рекреаційних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька. Та п’ять основних санаторно-курортних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой