Аналіз фінансових ресурсів підприємства на прикладі СТОВ "Зоря"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи аналізу фінансових ресурсів підприємства

1.1 Сутність та складові елементи фінансових ресурсів підприємства

1.2 Значення, цілі, завдання та джерела інформації аналізу стану та ефективності фінансових ресурсів підприємства

1.3 Методика аналізу формування та використання фінансових ресурсів

Розділ II. Організаційно-економічна характеристика СТОВ «Зоря»

2.1 Природні та економічні умови розташування підприємства

2.2 Розміри підприємства, його спеціалізація та оцінка виробничих ресурсів

2.3 Аналіз основних показників рівня господарської діяльності та соціальних умов працюючих

Розділ III. Аналіз використання фінансових ресурсів підприємства

3.1 Аналіз забезпечення підприємства фінансовими ресурсами

3.2 Оцінка показників фінансового стану підприємства

3.3 Аналіз ефективності використання активів та резерви її підвищення

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють, формують відповідні фонди грошових коштів.

Структурна перебудова народного господарства країни передбачає першочерговий розвиток фінансово-кредитної системи, спрямований на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів окремих підприємств. Організація фінансової роботи підприємства безпосередньо впливає на оборотність фінансів та, відповідно, на кінцеві фінансові результати. Актуальність вивчення завдання фінансування підприємства викликана ще й відсутністю централізованого ресурсного забезпечення.

Для розв’язання проблем формування й використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова стратегія держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв’язанні основних соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшенню дохідності підприємств.

В ході виконання курсової роботи розглянуті теоретичні основи аналізу фінансових ресурсів, проведена оцінка фінансової стійкості, ліквідності та ділової активності СТОВ"Зоря". Також запропоновані напрями удосконалення формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Об'єктом курсової роботи є фінансовий стан СТОВ"Зоря".

Предмет дослідження — економічні відносини що виникають у підприємства з кредиторами, постачальниками, банками,іншими контрагентами з приводу формування і використання фінансових ресурсів.

Метою курсової роботи є комплексний аналіз фінансових ресурсів підприємства на прикладі СТОВ «Зоря».

Завданням курсової роботи є: проаналізувати забезпеченість, ефективність використання та джерела утворення фінансових ресурсів на підприємстві. Оцінити майновий стан, фінансову стійкість, ліквідність та ділову активність підприємства.А також виявити фактори які впливають на фінансові ресурси та розробити заходи щод. зменшення впливу негативних факторів; оцінити фінансовий стан підприємства та розробити шляхи його поліпшення.

Інформаційною базою для написання цієї роботи виступає звітність підприємства, періодичні видання і підручники, нормативно-правові акти, що регулюють господарські відносини підприємств.

Методи дослідження: горизантальний, фінансовий, факторний та індексний аналіз.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та складові елементи фінансових ресурсів підприємства

Успішна діяльність будь-якого підприємства не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку. Стабільність функціонування підприємства ґрунтується на достатності фінансових ресурсів та їх стабільному кругообігу. [6,69с. ]

Під фінансовими ресурсами підприємства слід розуміти грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників. Вони формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвитку виробництва.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі. [8,146с. ]

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу.

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) — пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) — не пов’язані. [2,39с. ]

До внутрішніх чинників можна віднести:

— рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

— якість організації управління фінансовими ресурсами;

— оптимізація потоків сировини, готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

— вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

— налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії із виробничою;

— позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

— визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах «ціна — якість»;

— аналіз існуючого ринку продукції;

— якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

— планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

— планування рекламної кампанії;

— здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

— аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

— загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

— визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

— характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити:

— інфляцію;

— зміну ціни на ресурси;

— зміну політичного курсу влади;

— зміну правового поля;

— стан розвитку фінансового ринку;

— стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел. [16,376]

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів. [18,112с. ]

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; достатній рівень забезпечення матеріальними ресурсами. Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання об'ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва. [20,231с. ]

Утворення власного фінансового капіталу може відбуватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел належать кошти, що формуються за рахунок особистих внесків і за рахунок можливостей фінансового ринку. Це кошти засновників, що вкладаються у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску акцій і пайові внески учасників. Також до зовнішніх джерел належать кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави — це страхові відшкодування, фінансові ресурси державного і місцевих бюджетів, що використовуються на безповоротній основі та інша безплатна фінансова допомога. [21. 98с. ]

До внутрішніх джерел відносяться фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства — це прибуток та амортизаційні відрахування.

Отже, фінансові ресурси підприємств — є грошові доходи і нагромадження, які формуються у юридичних осіб в процесі їх господарської діяльності за рахунок власних, позикових і залучених джерел фінансування і використовуються для формування активів підприємства, грошових резервів, виконання фінансових зобов’язань, стимулювання працівників, а також для здійснення інших заходів з метою забезпечення ефективності розвитку підприємства. [17,154с. ]

Спроможність підприємства досягти успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції.

Склад ресурсів, їх обсяг залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому їх обсяг тісно пов’язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більший обсяг власних фінансових ресурсів і навпаки. [11,106с. ]

У зв’язку з реформування економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. Водночас у виручці від реалізації ця сума розглядається як цільовий дохід, призначений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами підприємства, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів. По суті це поетапне повернення початкових фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись у поточному році.

Амортизація нараховується за встановленими нормативами, які мають враховувати фізичний та моральний знос основних засобів.Є два методи нарахування амортизації: рівномірне і прискорене. Рівномірне відрахування здійснюється за єдиним на весь період використання фондів нормативом. Прискорене списання полягає у застосуванні регресивної шкали, тобто нормативи поступово знижуються. При цьому основна частина амортизації списується за перші 2−3роки. Такий підхід дає змогу досить повно врахувати моральне старіння устаткування та обладнання, яке є основним у сучасних умовах. Прискорена амортизація сприяє створенню достатніх фінансових ресурсів для своєчасного оновлення основних засобів і впровадження новітніх техніки і технологій. [12,103с. ]

Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси підприємства, окремо не формуються, а надходять на поточний рахунок у складі виручки від реалізації. Амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування капітальних вкладень -- нове будівництво, розширення і модернізацію діючих потужностей, технічне переозброєння, придбання нової техніки, упровадження новітніх технологій тощо.

Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства.

Оборотні кошти, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел -- короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними коштами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних коштів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні кошти. [15,221с. ]

У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства зацікавлені у збереженні та ефективному використанні власних оборотних коштів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних коштів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу. Обіговість визначається терміном між вкладенням коштів та їх поверненням у складі виручки від реалізації.

Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Можливості ж розвитку визначаються масою отриманого прибутку.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

-- бюджетні інвестиції;

-- бюджетні кредити;

-- державні дотації;

-- державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають розвиток економіки країни загалом.

Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного фінансового стану. Вони відрізняються від банківських відносно невисоким рівнем процентних ставок.

Державні дотації -- це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії -- це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Ці надані ресурси мають строго цільовий характер, котрий випливає із суті даних фондів.

Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання -- як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер. Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний -- це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням -- векселем. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.

Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів -- вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти -- вони спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти. [25,95с. ]

1.2 Значення, цілі, завдання та джерела інформації аналізу стану та ефективності фінансових ресурсів

Фінансовий стан підприємства характеризується станом коштів,їх оборотом, взаємовідносинами з банківськими установами, бюджетом, дебіторами та кредиторами.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Це синтетичний показник, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. Фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

1)оцінка динаміки, складу і структури активів і пасивів;

2)аналіз структурної динаміки балансу;

3)виявленя динаміки негативних статей балансу;

4)аналіз ліквідності та платоспроможності;

5)аналіз фінонсової стійкості;

6)оцінка руху грошових коштів;

7)аналіз ділової активності;

8)пошук шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Обєкти аналзу:

-активи та їх складові;

-зобов'язання та їх складові;

-грошові потоки.

Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Метою аналізу є - визначити стан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства. [10,75с. ]

Основним джерелом інфоммації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність.

Фінансова звітність-це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Форми фінансової звітності:

1)Баланс (Ф № 1): економічні ресурси, що контролюются підприємством,і джерела їх формування;

2)Звіт про фінансові результати (Ф№ 2): доходи, витрати, фінансові результати діяльності;

3)Звіт про рух грошових коштів (Ф№ 3): акумулювання грошових коштів, накопичення і рух;

4)Звіт про власний капітал (Ф№ 4): величина, склад власного капіталу протягом звітного періоду;

5)Примітки до річної фінансової звітності(Ф№ 5): дані про облікову політику підприємства, деталізація статей звітності. [10,253с. ]

1.3. Методика аналізу формування та використання фінансових ресурсів

Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.

Розглянемо окремі групи фінансових показників:

1. Показники фінансової стійкості

2. Показники ліквідності

3. Показники ділової активності

4. Показники майнового стану

5. Показники рентабельності

Показники майнового стану:

1.1. Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах (Чо.в.ф.). Він показує частку обігових коштів у виробничій сфері та розраховується як відношення оборотних виробничих фондів до оборотних активів.

1.2. Частка основних засобів в активах (Ч о.з.). Він показує частку коштів,інвестованих в основні засоби, у валюті балансу та розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до активів.

1.3. Коефіцієнт зносу основних засобів (К зн.). Він показує рівень фізичного і морального зносу основних засобів та розраховується як відношення зносу основних засобів до первісної вартості основних засобів.

1.4. Коефіцієнт оновлення основних засобів (К он.). -показує рівень фізичного та морального оновлення основних засобів та розраховується як відношення збільшення за зв. пер. первісної вартості основних засобів до первісної вартості основних засобів.

1.5. Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах (Ч д.ф.)-показує частку фінансових інвестицій у валюті балансу; зменшення диверсифікаційного ризику та розраховується як відношення довгострокових фінансових інвестицій до активів.

1.6. Частка обігових виробничих активів (ч о.в.а.)-показує частку мобільних виробничих фондів у валюті балансу та розраховується як відношення оборотних виробничих фондів до активів.

1.7. коефіцієнт мобільності активів (К моб.)-показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових і розраховується як відношення мобільних активів до немобільних активів. [7,129с. ]

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом:

1)складання балансу ліквідності в якому порівнюють кошти по активу, згруповані за ступенем ліквідності,із зобов’язаннями по пасиву, які згруповують за строком погашення.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Швидкореалізовані активи (А2) — активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

3. Повільнореалізовані активи (А3) — найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.

4. Важкореалізовані активи (А4) — активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви — статті ІІI розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».

4. Постійні пасиви (П4) — статті I розділу балансу «Власний капітал».

Короткострокові і довгострокові зобов’язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов’язаннями. [9,372с. ]

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються співвідношення:

А1> =П1; А2> =П2 А3> =П3; А4< =П4

2) визначення загального показника ліквідності(для комплексної оцінки ліквідності балансу):

(А1*Пва1+А2*Пва2+А3*Пва3): (П1*Пп1+П2*ПВп2+П3*ПВп3), де

Пва та ПВп-питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку

3)оцінка абсолютних показників ліквідності:

а)коефіцієнт покриття (поточної ліквідності)=поточні активи: поточні пасиви;

б)коефіцієнт швидкої ліквідності=поточні активі- запаси: поточні пасиви;

в)коефіцієнт абсолютної ліквідності= кошти: поточні пасиви;

г)частка оборотних засобів в активах=оборотні засоби: баланс активу;

д)робочий капітал=(оборотні активи+витрати майбутніх періодів)-(поточні зобовязання+доходи майбутніх періодів).

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів.

Для характеристики джерел формування запасів застосовуються такі показники:

1. Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:

Нв=Ф1р380+Ф1Р430+Ф1Р630-Ф1Р080

2. Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобовязань:

Нд=Нв+Ф1Р480=Ф1Р380+Ф1Р430+Ф1Р630+Ф1р480-Ф1Р080.

3. Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:

Нз=Нд+Ф1Р620=Ф1Р380+Ф1Р430+Ф1Р630+Ф1Р480+ф1р620-Ф1Р080

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

1)Надлишок (+)або недостача (-)власних оборотних засобів:

+,-Нв=Нв-Зв,

де Зв-вартість запасів.

2) Надлишок (+)або недостача (-) довгострокових джерел формування:

+,-Нд=Нд-Зв;

3) Надлишок (+)або недостача (-)загальної величини джерел формування запасів:

+,-Нз=Нз-Зв.

Забезпечення запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості на: абсолютна, нормальна, нестійкий, кризовий снан. [5,263с. ]

Після чого проводять комплексну оцінку фінансової стійкості на основі таких показників:

1. Власні обігові кошти (ВОК) ,(функціональний робочий капітал) — визначається як різниця між власним капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник показує оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобовязань. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. (збільшення)

2. Коефіцієнт забезпечення обігових активів власними коштами-показує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти та розраховується як відношення власних обігових коштів до оборотних активів. Нормативне значення > 0,1

3. Маневреність робочого капіталу (функціонального)-характеризує частку матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами та розраховується як відношення запасів до робочого капіталу. (за планом)

4. Маневреність власних обігових коштів -показує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру. Розраховується як відношення коштів до власних обігових коштів. (збільшення)

5. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів-показує наскільки запаси, що мають нацменшу ліквідність у складі обігових активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування та розраховується як відношення власних обігових коштів до запасів. (збільшення)

6. Коефіцієнт покриття запасів-показує скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довгострокових та короткострокових зобовязань. Він розраховується, як відношення «нормальних» джерел покриття до запасів. (збільшення)

7. Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії). Характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел та розраховується як відношення власного капіталу до пасивів. Нормативне значення> =0,5

8. Коефіцієнт фінансової залежності-показує скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу та розраховується як відношення пасивів до власного капіталу. Нормативне значення=2

9. коефіцієнт маневреності власного капіталу. Розраховується як відношення власних обігових коштів до власного капіталу та відображає частку власних обігових коштів у власному капіталі. Нормативне значення> =0,1

10. Коефіцієнт фінансової стабільності. Характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства (> 1)

11. Коефіцієнт фінансової стійкості-частка стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі, що розраховується за формулою

Власний капітал+(довгострокові зобовязання / пасиви). Нормативне значення >1. [7,131с. ]

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств є наступні:

1. Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності. Відображає скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів,інвестованих в активи та розраховується як відношення прибутку від звичайної діяльності до активів. (збільшення)

2. Рентабельність капіталу (активів)за чистим прибутком-показує скільки чистого прибутку припадає на одиницю інвестованих в активи коштів та розраховується як відношення чистого прибутку до активів. (збільшення)

3. Рентабельність власного капіталу показує скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу та розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу. (збільшення)

4. Рентабельність виробничих фондів показує скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості фондів. Розраховується як відношення чистого прибутку до виробничих фондів. (збільшення)

5. Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації-скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки та розраховується як відношення прибутку від реалізації до виручки. (збільшення)

6. Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності. Показує скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки та розраховується як відношення прибутку від операційної діяльності до виручки. (збільшення)

7. Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком-скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки та розраховується як відношення чистий прибуток до виручки (збільшення)

8. Коефіцієнт реінвестування-скільки чистого прибутку спрямовано на збільшення власного капіталу. Розраховується як відношення реінвестованого прибутку до чистого прибутку. (збільшення)

9. Коефіцієнт стійкості економічного зростання-показує темп збільшення власного капіталу за рахунок чистого прибутку. Розраховується як відношення реінвестованого капіталу до власного капіталу. (збільшення)

10. Співвідношення сплачених процентів і прибутку-відображає скільки припадає сплачених процентів за кредити і позики на одиницю прибутку. Яку частину ефекту «зїдає ціна кредиту"Розраховується як відношення витрат на оплату до прибутку від звичайної діяльності. Зменшення свідчить про ефективність використання позик. У зарубіжній практиці до 38,8%-норма, понад88,6%-тривога.

11. Період окупності капіталу відображає за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком. Визначається як відношення активів до чистого прибутку. (зменшення)

12. Період окупності власного капіталу-за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком та розраховуєтьсь як відношення власного капіталу до чистого прибутку. (зменшення) [4,78с. ]

Показники ділової активності(ресурсовіддачі, оборотності капіталу)

1. Оборотність активів, ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації-відображає скільки отримано виручки від реалізованої продукції на одиницю коштів,інвестованих в активи. розраховується як відношення чистої виручки від реалізованої продукції(ЧВ) до активів. (зростання)

2. Фондовіддача-показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів та розраховується як відношення чистої виручки від реалізованої продукції до основних виробничих фондів. (збільшення)

3. Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів обігових коштів за період та розраховується як відношення чистої виручки від реалізованої продукції до обігових коштів. (збільшення)

4. Період одного обороту обігових коштів (днів) відображає середній період від витрвчання коштів для виробництва до отримання коштів за реалізовану продукцію та розраховується як відношення 360днів до коефіцієнта оборотності обігових коштів. (зменшення)

5. Коефіцієнт оборотності запасів показує кількість оборотів коштів, інвестованих в запаси та розраховується як співвідношення собівартість реалізації до середніх запасів.. (збільшення)

6. Період одного обороту запасів (днів)-період протягом якого запаси трансформуються у кошти та розраховується як відношення 360 днів до коефіцієнта оборотності запасів. (зменшення)

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість та розраховується як відношення чистої виручки від реалізованої продукції до середньої дебіторської заборгованості. (збільшення)

8. Період погашення дебіторської заборгованості показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення та розраховується як відношення 360 днів до коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. (зменшення)

9. Коефіцієнт оборотності готової продукції показує у скільки разів виручка перевищує середні запаси готової продукції. Розраховується як відношення чистої виручки від реалізованої продукції до готової продукції. (збільшення)

10. Період погашення кредиторської заборгованості(днів)-середній період сплати підприємцем короткострокової заборгованості та розраховується за формулою

(Середня кредиторська заборгованість *360) / собівартість реалізації.

11. Період операційного циклу-тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти та розраховується як сума періодів запасу і дебіторської заборгованості. (зменшення)

12. Період фінансового циклу (днів)-це період обороту коштів, що розраховується як різниця періоду операційного циклу та період погашення кредиторської заборгованості. Нормативне значення-зменшення, але від'ємне значення свідчить про нестачу коштів. [3,452с. ]

Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси дозволяє аналіз ділової активності, оскільки самецей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб'єкта.

При комплексному аналізі ділової активності підприємства використовуються такі показники:

-коефіцієнт оборотності розраховується як відношення суми обороту до середньорічних залишків активів;

-коефіцієнт закріплення розраховується як відношення середньорічних залишків активів до суми обороту;

-тривалість обороту розраховується як відношення 365днів до коефіцієнту оборотності та визначає термін погашення дебіторської заборгованості;

-частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів розраховується як відношення дебіторської заборгованості до поточних активів*100. [17,276с. ]

Після розрахунку комплексних показників необхідно провести аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Природні та економічні умови розташування підприємства

Землекористування СТОВ «Зоря «розташоване в центральній частині Ізяславаського району. Центральна садиба господарства знаходиться в с. Васьківці.

Відстань від районного центру становить 5 км, а до обласного центру м. Хмельницький-108 км.

В господарстві нараховується три населених пункти с. Васьківці, с. Клубівка, с. Ревуха. За принципом організаційної структури господарства, то воно ділиться на дві комплексні виробничі бригади. До складу бригади № 1 входить с. Ревуха і с. Васьківці, а до бригади № 2-с. Клубівка. Спеціалізація господарства в тваринництві по відгодівлі молодняка ВРХ, а в рослинництві-вирощування зернових.

Господарство знаходиться в лісостеповій зоні, яка характеризується поширенням грунтів переважно чорноземного типу, які утворились на лісовидних суглинках,і сірі та ясно-сірих опідзолених-на найбільш підвищених ділянках.

Досить поширені є чорноземи. Вони мають високий вміст гумосу; грудочкувато-зернисту структуру; високу водозатримуючу здатність; мають значну кількість зольних елементів і азоту. Все це разом зумовлює високу родючість чорноземів і придатність їх для вирощування різних сільськогосподарських культур.

Серед чорноземів найбільш поширені-типові та опідзолені. Опідзолені чорноземи мають темний, з сіруватим відтінком колір, вміст гумосу 5−8%. Типові-це найбаготші грунти за природною родючістю, вміст гумосу 8−10% і більше.

Також добре родючими грунтами є сірі та світло-сірі, які мають вміст гумусу від 2−3,5%.

Рельєф сформувався під дією внутрішніх та зовнішніх сил, що впливають на поверхню. Внутрішні сили спричинили тектонічні рухи, які розбили кристалічний щит і фундамент плити на окремі блоки і підняли їх.

Середня температура влітку +20с-+28с, а взимку- 6−20с. Відповідно у таблиці№ 1 зображенно основні відомості про СТОВ «Зоря».

Таблиця 2.1.1. Загальні відомості СТОВ «Зоря»

Скорочене найменування

СТОВ"Зоря"

Повне найменування

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю"Зоря"

Код за ЄДРПОУ

30 626 757

Код території за КОАТУІ

6 822 182 602

Форма власності

Приватна

Вид економічної діяльності за КВЕД

01. 30.0.

Дата державної реєстрації

14. 02. 2000р.

Місце державної реєстрації

Ізяславська державна адміністрація Хмельницької обл.

Територія

Хмельницька

Район

Ізяславський

Населений пункт

с. Васьківці

Вулиця, будинок

Карла-Маркса, 37

Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що досліджуване підприємство має усі необхідні природні умови для свого ефективного розвитку.

2.2 Розміри підприємства, його спеціалізація та оцінка виробничих ресурсів

Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва. До факторів виробничо-економічної характеристика господарства відносять спеціспеціалізацію, що представляє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною для господарства є та, яка дозволяє за відповідних умов виробляти максимальну кількість продукції з найменшими витратами коштів і праці, ефективно використовувати земельні ресурси.

Таблиця 2.2.2. Динаміка показників розміру CТОВ"Зоря"

Показник

Роки

Звітний рік в % до базового

2008

2009

2010

Валова продукція в порівняльних цінах 2000року, тис грн.

10 730

9781,2

16 198,7

165,61

у рослинництві

5874

5249

10 264,2

195,55

у тваринництві

4856

4532,2

5934,5

130,94

Площа сільськогосподарських угідь, га

9085

9366

13 773

147,05

-рілля, га

7645

7460

11 485

153,95

Середньорічна вартість основних і оборотних засобів, тис. грн., всього, у тому числі

22 189,5

23 559

38 552,5

163,64

-основних засобів

8954,5

10 274,5

12 285

119,57

-оборотні активи

13 235

13 284,5

26 267,5

197,73

Поголівя тварин, умов. гол., всього, у тому числі(фізичних голів)

357

286

125

43,71

-основне стадо молочної худоби

126

104

70

67,31

-основне стадо свиней

116,2

236

217

91,95

-птиця

-

-

-

-

Середньорічна чисельність працівників, чол.

254

194

233

120,10

-у рослинництві

193

140

191

136,43

-у тваринництві

61

54

42

77,8

Відпрацьовано, люд. год., тис.

58 420

44 620

53 590

120,10

-у рослинництві

44 390

32 200

43 930

136,43

-у тваринництві

14 030

12 420

9660

77,78

Вироблено валової продукції с.г. на 1 середньорічного працівника, грн.

42 244,09

50 418,56

69 522,32

137,89

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 2.2.2. можна зробити висновок про те, що СТОВ"Зоря" відноситься до середніх підприємств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 227 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 10 741,33 га.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції відображено в таблиці 2.2.3.

Таблиця 2.2.3. Розмір та структура товарної продукції CТОВ «Зоря» Ізяславського району

Галузі та види продукції

2008

2009

2010

В середньому за 3 роки

тис. грн

%

тис. гр

%

тис. грн

%

тис. грн

%

Зернові та зернобобові

3003,4

28,46

1310,2

16,18

6496,9

1,30

3603,5

1,98

Соняшник

4452,0

2,18

4470,3

55,19

19 318,9

3,34

9413,73

3,57

Ріпак

146,8

1,39

163,2

2,04

-

-

-

-

Соя

-

-

51,4

0,63

-

-

-

-

Овочі

1,1

0,01

-

-

-

-

-

-

Інша продукція рослинництв

6,4

0,06

5,2

0,06

5,3

0,02

5,63

0,05

Разом по рослинницву

7609,7

2,10

6000,3

74,08

25 821,1

4,66

13 143,7

6,95

Молоко

298,7

2,83

225,3

2,78

32,3

0,11

185,43

1,91

ВРХ на мясо

172,5

1,63

260,2

3,21

668,9

2,19

367,2

2,34

Свинарство

393,6

3,73

582,7

7,19

1652,2

5,42

876,17

5,45

Інша продукція тваринництв

24,8

0,23

22,1

0,27

11,8

0,04

19,57

0,18

Разом по тваринництву

889,6

8,43

1090,3

13,46

2365,2

7,76

1448,37

9,88

Реалізація іншої продукції, робіт і послуг

1689,4

6,58

1009,4

12,46

2312,1

7,58

1670,3

2,21

Всього

10 188,7

100

8100

100

30 498,4

100

16 262,366

100

Аналізуючи таблицю 2.2. 3, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство в середньому за 3 роки від реалізації продукції рослинництва отримало грошові надходження на суму 13 143,7тис. грн. (76,9%), а продукції тваринництва- 1448,37тис. грн. (9,88%). Ці дані свідчать про те, що підприємство отримує більше грошових коштів від реалізації продукції рослинництва.

За даними таблиці, можна визначити коефіцієнт спеціалізації за формулою:

, де

Рі - питома вага і-тої галузі в структурі грошової виручки;

і - порядковий номер і-тої галузі в ранжированому ряді, побудованому за спадаючою ознакою. Проводимо розрахунок:

Коефіціент спеціалізації у 2010році

Кспец=100/(7,58(2*1−1)+5,42(2*2−1)+3,34(2*3−1)+2,19(2*4−1)+1,30(2*5−1)+0,11(2*6−1)+0,04(2*7−1)+0,02(2*8−1))=100/66,26=1,51

Це свідчить про те, що у підприємства вузька спеціалізація, оскільки коефіцієнт спеціалізації більший 1.

2.3 Аналіз основних показників рівня господарської діяльності та соціальних умов працюючих

Господарська діяльність підприємства складна та багатогранна, тому аналізують її за системою показників.

Для визначення забезпеченості господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання використовують розрахункові дані (табл. 2.3.4.)

Таблиця 2.3.4. Показники економічної ефективності та інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Показники

2008

2009

2010

2010р. в % до.

2008р.

2009р.

1. Урожайність основних культур, ц/га

69,42

37,45

52,17

75,15

139,31

-зернові та зернобобові

22,67

17,02

28,91

127,53

169,86

-соняшник

20,17

15,77

23,26

115,32

147,50

-соя

5,7

0,41

-

-

-

-ріпак

10,38

4,25

-

-

-

-овочі

10,5

-

-

-

-

2. Припадає на 1га с. -г. угідь

-середньорічних основних засобів, грн.

985,64

1096,99

891,96

90,50

81,31

-середньорічних оборотних засобів, грн.

1456,80

1418,37

1907,17

130,92

134,46

-витрат на основне виробництво, грн.

1179,64

1107,35

1297,52

109,99

117,17

3. Припадає оборотних засобів на 1грн. основних засобів, грн.

1,48

1,29

2,14

144,59

165,89

4. Енергоресурси, к.с.

2046

2574

2693

131,62

104,62

5.У розрахунку на 1га с. -г. угідь, грн.

-валова продукція (у співставних цінах 2000року)

1181,07

1044,33

1176,12

99,58

112,62

-чистий прибуток (ф№ 2,код220)

215,91

324,52

1129,96

523,35

348,19

6. Вартість валової продукції

-на 1грн. основних засобів, грн.

1198,28

951,99

1318,58

110,04

138,51

-на 1грн. основних та оборотних засобів, грн.

483,56

415,18

420,17

86,89

101,20

-на 1грн. витрат на основне виробництво, грн.

1101,05

1000,0

906,44

82,33

90,64

-на 1середньорічного робітника, грн.

42 244

50 418

69 522

164,57

137,89

7. Прибуток, грн.

10 523,7

13 397,3

42 382

402,73

316,35

8. Фондовіддача, грн.

1,19

0,85

1,24

104,20

145,88

9. Норма прибутку,%

46,60

54,60

80,62

173,00

147,66

10. Рівень рентабельності, %

23,28

49,77

92,24

396,22

185,33

Аналізуючи дані таблицю 2.3.4 можна сказати, що у звітному році, порівняно із попереднім, на підприємстві відбулося зменшення основних засобів, що припадають на 1грн. сільськогосподарських угідь на18,69%. Всі інші показники економічної ефективності та інтенсивності сільськогосподарського виробництва зростають. Зростання норми прибутку та рентабельності, у звітному році, свідчить про збільшення прибутковості підприємства, що пов’язано із збільшенням площі посіву та збільшенням обсягу валової продукції. Тобто, можна зробити висновок, що підприємство забезпечене виробничими ресурсами та розвивається не погано.

Оцінку виконання виробничої програми та економічного розвитку доповнюють аналізом соціального розвитку колективу. Для цього використовують систему інтегральних показників, які в свою чергу акумулюють зміну значної кількості окремих параметрів (таблиця 2.3. 5)

Кваліфікація і освіта розраховують як середнє значення показників: питома вага працівників, які мають професію, в загальній чисельності працюючих; потома вага керівників, спеціалістів і службовців з середньою спеціальною або вищою освітою в загальній чисельності адмінуправлінського персоналу; потома вага працівників з середньою освітою в загальній чисельності працюючих; чисельність працівників до 30років, які навчаються в загальноосвітніх школах, вузах; питома вага працівників, які навчаються в системі економічної освіти, в загальній чисельності працівників.

Фізичний розвиток і охорона здоров’я розраховано як потома вага працівників, які займаються фізкультурою і спортом, до чисельності працюючих; кількість путівок для лікування, профілактики і відпочинку, наданих працівникам до їх необхідного числа на ці потреби.

Житлово-культурно-побутові умови-питома вага працівників, забезпечених окремим будинком чи квартирою; рівень комунальних вигод у житловому фонді; забезпеченість спортивними і культурно-побутовими закладами.

Забезпеченість дитячими закладами-забезпеченість школами дитячими садками з урахуванням кількості місць. Благоустрій населених пунктів- обчислюють з урахуванням їх забезпеченості вулицями з твердим покриттям, освітленості вулиць, площі парків. Соціальна активність-питома вага працюючих, які беруть учась у громадській роботі, у загальній чисельності працюючих. Трудова дисципліна-питома вага працівників, що не порушують громадського порядку у загальній чисельності працюючих. Естетичний розвиток-частка працівників, охоплених різними формами культурно-масової роботи, в загальній їх чисельності; потома вага учасників художньої самодіяльності в загальній чисельності працюючих.

Таблиця 2.3.5. Динаміка соціального розвитку підприємства

Показник

2008рік

2009рік

2010рік

В середньому за 3роки

Кваліфікація та освіта

0,71

0,76

0,92

0,80

Стабільність кадрів

0,93

0,94

0,97

0,95

Умови праці

0,86

0,88

0,89

0,88

Фізичний розвиток та охорона здоровя

0,45

0,52

0,50

0,49

Житлово-культурно-побутові умови

0,43

0,56

0,55

0,51

Забезпеченість дитячими закладами

0,83

1,0

1,0

0,94

Благоустрій населених пунктів

0,42

0,46

0,53

0,47

Соціальна активність

0,57

0,69

0,73

0,66

Трудова дисципліна

0,98

1,0

1,0

0,99

Естетичний розвиток

0,67

0,76

0,65

0,69

Разом

6,85

7,57

7,74

-

В середньому

0,69

0,76

0,77

0,74

З даних таблиці 2.3.5. видно, що в досліджуваному підприємстві рівень соціального розвитку характеризується тенденцією до підвищення. Досить високими в середньому за 3 роки є показники умов праці, стабільності кадрів, кваліфікації та освіти. Найнижчий — благоустрій населених пунктів, що є в основному наслідком невлаштованості сільських вулиць і тротуарів. Досить низьким є рівень показників, які характеризують фізичний розвиток і охорону здоров’я працюючих. Рівень житлово-побутових умов низький через недостатню забезпеченість комунальними вигодами.

Все це висвітлює перспективні напрями прикладання додаткових ресурсів і зусиль, а також показує, які соціальні фактори треба привести в дію, щоб забезпечити динамічне нарощування виробництва у підприємстві. Керівник працює над вдосконаленням соціального розвитку підприємства. Для ознайомлення із станом соціальної інфраструктури на підприємстві, розглянемо таблицю 2.3. 6

Таблиця 2.3.6. Стан соціальної інфраструктури

Види послуг

Населені пункти

Потреба

Наявність

Забезпеченість,%

Школи, місць

100

120

120

Дитячі садки, місць

27

50

185,19

Будинки культури і клуби, місць

100

100

100

Їдальні, місць

200

150

75,00

Майстерні з ремонту і пошиття, роб. місць:

— взуття

30

30

100

Житлові будинки, квартири

700

730

104,29

На основі даних розраховують рівень комфортності працюючих за формулою:

Iгр. =?fi/ni*gi=684,48/6=114,08

Аналізуючи дані таблиці 2.3.6. та розрахунки за формулою, можна відмітити, що забезпеченість знаходиться на достатньому рівні. Це свідчить, що підприємство добре піклується про своїх працівників, створює для них нормальні умови, але рівень забезпечення їдалень не в достатній кількості, тобто потрібно збільшувати саме цей вид послуг.

РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Аналіз забезпечення підприємства фінансовими ресурсами

Аналіз фінансового стану починається з оцінки активів та пасивів балансу. В активі балансу в узагальненому грошовому вираженні показані стан і розміщення засобів підприємства, а в пасиві-джерела їх утворення.

Розглянемо аналіз структури та динаміки майна і джерел його утворення відповідно до даних Додатку 1.

Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновок, що збільшилася валюта балансу на 26 913тис. грн. Це зумовлено зміною в структурі майна і джерел його утворення. Так, збільшилася вартість необоротних активів на 422грн. (на 5,93%), оборотні активи на 26 491тис. грн.

Баланс вважається «нормальним», оскільки:

1. валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком;

2. темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів.

Проаналізуємо зміни, що відбулися в структурі активів підприємства. За даними у додатку 1, на підприємстві загальна вартість майна зросла на 26 913тис. грн. Такий приріст майна відбувся за рахунок збільшення вартості необоротних активів. Залишкова вартість основних засобів підприємства за балансом збільшилась на 422грн. за рахунок вартості обєктів, введених в експлуатацію у результаті капітальних вкладень.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой