Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Малинський хлібозавод»

Зміст Вступ

1. Загальне ознайомлення з підприємством

1.1 Загальні відомості про ВАТ «Малинський хлібозавод»

1.2 Різновиди та асортимент продукції

1.3 Основні технологічні процеси

2. Організаційна структура і управління підприємством

3. Майно і власність підприємства

4. Взаємовідносини підприємства з зовнішніми категоріями і ринковою інфраструктурою

5. Система і стратегія маркетингу підприємства

6. Система планування діяльності підприємства

7. Затрати і фінанси підприємства

8. Податки і обов’язкові платежі

9. Підсумковий баланс і економічна оцінка діяльності підприємства

9.1 Аналіз структури та динаміки активів та пасивів ВАТ «МХ»

9.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності хлібозаводу

9.3 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів і заробітної плати

9.4 Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства Висновок Список використаної літератури

Вступ Людина вирощує зернові культури для харчування вже приблизно 10 000 років. Раніше зерно мололи, змішували з водою і їли як кашу. Пізніше з каші на гарячих каменях або в попелі пекли хлібні коржики із зерна дуже грубого помолу та води Згідно з археологічними знахідками, хліб був відомий вже більше 5000 років і він був важливим продуктом харчування ранніх цивілізацій, зокрема в Єгипті, де вже у той час хліб у великих кількостях виготовлявся в пекарнях. У античні часи єгиптяни мали прізвисько хлібоїди. Вже між 2860 і 2840 до Р. Х. в країні на Нілі було відомо 30 різних сортів хліба. З Єгипту знання про випічку хліба через Грецію і Римську Імперію потрапили в Європу.

Навіть в період античності була велика різноманітність сортів хліба. В своєму творі грецький автор Автенеус описує різні види хліба, пирогів, печива та інших кондитерських виробів, які були доступні в Класичний період. Серед хлібів він згадує корж, який пекли на сковорідці, медовий хліб, «грибний» хліб та військовий хліб, який пекли на рожні. Тип і якість борошна, яке використовувалося для приготування хліба, також були дуже різноманітні. В той час римлянин Дифілус відзначав «хліб, зготований із пшениці, в порівнянні з ячмінним хлібом, поживніший, легше засвоюється і, в усякому разі, кращий». Для багатьох культур світу хліб не тільки основний продукт харчування. Молитва «Отче наш», наприклад, містить такі рядки: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». «Хліб» тут мають на увазі як потреби для життя взагалі. В Ізраїлі на робочих демонстраціях основне прохання було «роботу, хліб», а в п’ятидесятих бітники використовували слово хліб як евфемізм для грошей. У СРСР Володимир Ленін та інші більшовики обіцяли «Мир, землю і хліб», що пізніше стало головним лозунгом радянської пропаганди. В Україні є традиція зустрічати гостей хлібом і сіллю.

1. Загальне ознайомлення з підприємством

1.1 Загальні відомості про ВАТ «Малинський хлібозавод»

За формою власності підприємство «Малинський хлібозавод» являє собою відкрите акціонерне товариство. Скорочена назва ВАТ «МХ». ВАТ «Малинський хлібозавод» знаходиться на території Житомирської області, м. Малин, вул. Огієнка 61, Україна, в 100 км. від Києва (пн — зх). Через місто Малин прокладена Північно-Західна залізна дорога, шосе Київ-Ковель, який має вихід на територію Польщі, Білорусії та Словаччини.

ВАТ «МХ» спеціалізується на виготовленні хлібобулочних, кондитерських, макаронних виробів, повидла, мармеладу, зефіру.

Основним акціонером є ТОВ «Призма — 13» з іноземними інвестиціями.

Вищий орган управління товариством — Загальні збори акціонерів.

Хлібозавод був запущений в експлуатацію у 1964 році. Його діяльність була спрямована на випуск хлібобулочних виробів для всього Малинського району, потужністю 45 т./добу. В той час задіяні до виробництва були 150 робітників. Також на заводі існував, і досі є кондитерський цех, який на той час випускав до 6 т. виробів на добу. До 1941 року завод працював в постійному та стабільному режимі, регулярно випускаючи 35 — 40 т. прод./добу. Виробництво на заводі йшло, а разом з ним і роки. На ринку з’являлося нове обладнання, проте на підприємстві воно не модернізувалося і асортимент не оновлювався. З часом застаріла продукція хлібозаводу споживачам стала не цікава і вони почали купувати хлібобулочні вироби у Київських хлібозаводів.

Після ринкової реформи 1991 року попит на продукцію ВАТ «Малинський хлібозавод» знизився, а, отже, і знизилось виробництво.

З роками, так як обладнання не модернізувалося, асортимент продукції не оновлювався, для населення став застарілим і не приваблюючим. Товариство засноване відповідно до рішення організації орендарів «Малинський хлібозавод» та регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області від 11 листопада 1996 року № 290 — АТ шляхом перетворення орендного підприємства «Малинський хлібозавод» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року. На даний час на заводі працює 31 чоловік. Випуск продукції хлібобулочних виробів 1,5 — 2 т./ добу, 200 кг. кондитерських виробів на добу.

1.2 Різновиди та асортимент продукції

Асортимйнт — Набір різних видів і сортів товарів у торгівлі. Термін асортимент застосовується здебільшого для товарів народного вжитку. Виробничо-технічна продукція і надання послуг визначаються терміном номенклатура. Асортимент буває гуртовий (оптовий) і роздрібний. Гуртовий асортимент сформований (згрупований) за певними ознаками — товарознавчими, за принципом комплексного споживання товарів чи за потребами певних соціальних груп споживачів. Розрізняють асортиментні набори товарів: торговий набір — для окремого магазину, його секції, відділів торговельної організації. У торговій практиці вживають поняття (термін) поліпшення асортименту товарів: за рахунок внутрішньогрупових змін — збільшення у загальному асортименті питомої ваги товарів, які більшою мірою відповідають попиту населення, вищої якості, з кращими споживчими властивостями, з дотриманням гігієни, екології тощо.

Станом на 1 серпня 2009 року на ВАТ «Малинський хлібозавод» наявний даний асортимент продукції:

· Батон Нива 0,45 кг.;

· Вермішель в/г;

· Вироби здобні поліс. плетені 1 кг.;

· Вироби здобні поліс. плетені 0,4 кг.;

· Вироби здобні поліські 0,4 кг.;

· Зефір біло — рожевий;

· Кекс Ромашка 0,075 кг.;

· Коровай Сувенірний 2,2 кг.;

· Печиво «Домашнє по Немирівські»;

· Печиво «Ласунець»;

· Печиво «Вівсяне»;

· Печиво «Златопільське»

· Пиріг домашній з яблуками 0, 37 кг.;

· Пиріг поліський 0,37 кг.;

· Пиріг поліський 0,4 кг.;

· Повидло яблучне;

· Поліські рулетки 0,07 кг.;

· Пряники Поліські;

· Ріжок з повидлом 0,4 кг.;

· Рулетки з повидлом 0,05 кг.;

· Хліб білий формовий 0,66 кг.;

· Хліб білий формовий 0,7 кг.;

· Хліб Бородінський 0,5 кг.;

· Хліб Польовий 0,7 кг.;

· Хліб Польовий 0,66 кг.;

· Хліб Степовий 0,7 кг.;

· Хліб Степовий 0,66 кг.;

· Хот — дог 0,360 кг;

· Сухарі дорожні;

Тобто, на заводі стабільно виготовляється 29 видів продукції які йдуть на збут по м. Малину та Малинському району. Хлібні вироби готують із житнього борошна — сіяного, обдирного, обойного сортів і пшеничного — вищого, першого, другого та обойного сортів або їх суміші. Як домішки при виробництві певних видів хліба до основного сорту борошна можуть додаватись кукурудзяне, вівсяне, ячмінне борошно, а також борошно бобових — соєве, горохове, люпинове.

Хліб — це вироби з житнього, пшеничного борошна різних сортів та їх суміші масою більше 500 г. Хліб із житнього, пшеничного борошна, а також їх суміші випікають простих і поліпшених видів.

Булочні вироби виготовляють в основному із пшеничного борошна вищого і першого сорту у вигляді батонів, плетінок, калачів, булочок масою 500 г і менше. До їх рецептури входить цукор і жир в сумі менше 14% до маси борошна. Здобні вироби виро6ляють з пшеничного борошна вищого, рідше першого сорту у вигляді різної форми булочок, фігурок тощо, До рецептури здобних виробів входить цукор і жир в сумі 14% і більше до маси борошна, а також інші види сировини: яйця, повидло, ванілін, родзинки тощо. У кожній з трьох зазначених груп розпізнають формові вироби, тобто такі, що випікаються у формах, і подові — такі, що випікаються на поду печі.

Прості та здобні сухарі — це вироби, які виготовляють із звичайного хліба або спеціально виготовлених хлібних виробів. Вони мають вологість 8−12%. До цієї ж групи належать також грінки, хрусткі хлібці.

Окрему групу складають пироги, пиріжки, пончики.

З усього різноманітного асортименту виробів виділяють національні вироби. Це вироби, що виробляють з сугубо місцевої сировини або притаманні смакам того чи іншого народу або регіону. У практиці хлібопекарського виробництва, науково-технічній літературі, а також у побуті всі види хлібних виробів часто об'єднують під загальним поняттям «хлібобулочні вироби». Цех — адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації.

На ВАТ «МХ» існує 5 цехів:

§ хлібобулочний цех (Цех 1);

§ кондитерський цех (Цех 2);

§ цех по виробництву повидла (Цех 3);;

§ цех виробництва зефіру та мармеладу (Цех 4);;

§ цех виробництва вермішелі (Цех 5);.

Всі вони знаходяться в робочому та задовільному стані, проте постійно діють лише два (хлібобулочний цех, кондитерський цех). Інші працюють лише під заявку.

В таблиці 1 розглянемо яка продукція виготовляється в постійно діючих цехах.

Табл.1. Асортимент продукції постійно діючих цехів станом на липень 2009 року.

1.3 Основні технологічні процеси Сировина, що використовується у хлібопекарському виробництві, поділяється на:

§ основну

§ додаткову. До основної сировини належить пшеничне і житнє борошно, дріжджі хлібопекарські, сіль кухонна харчова, вода; до додаткової — сировина, що застосовується згідно з рецептурою для надання виробам відповідних органолептичних і фізико-хімічних властивостей: цукор, жир, молоко тощо. Всі види сировини повинні відповідати вимогам стандартів і забезпечувати високу якість готових виробів.

Борошно на хлібозаводи в основному доставляється в цистернах борошновозів, звідки під тиском перекачується по трубах в бункери, розташовані в складах. Перед вступом в переробку вона просіюється і очищається за допомогою магнітів від феромагнітних домішок. В процесі зберігання в муці відбуваються різні біохімічні перетворення, поліпшуючі її хлібопекарські властивості. Приготування тесту полягає в перемішуванні муки, води, солі, дріжджів, опари або заквасок і ін. видів сировини. Сіль, цукор дозуються у вигляді профільтрованих водних розчинів, дріжджі — у вигляді водної суспензії, жири — в розтопленому стані. В процесі приготування тесту відбувається набухання часток муки (за рахунок скріплення води головним чином білковими речовинами, крохмалем і пентозанамі), накопичення молочної і ін. органічних кислот в результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій, активація (збільшення бродильної активності) і розмноження дріжджових кліток. Під впливом гідролітичної дії ферментів в тесті декілька збільшується вміст цукрів і водорозчинних білків. Набухання часток муки обумовлює формоі газоутримуючу здатність тесту. Органічні кислоти надають хлібу кислуватому смаку. Дріжджові клітки в тесті викликають спиртне бродіння з утворенням етилового спирту і вуглекислого газу, бульбашки якого, розпушуючи тісто, забезпечують пористу структуру м’якиша хліба. Традиційні способи приготування пшеничного тесту — опарний і безопарний. При безопарном способі вся сировина замішується відразу і тісто готове через 2—3 години; при опарном — спочатку замішується опара (рідше тісто з 50—70% загальної кількості муки з додаванням всієї кількості дріжджів), потім через 4—5 годин у виброджену опару додаються остання частина муки, вода і ін. сировина і замішується тісто нормальної консистенції, тривалість бродіння якого 1—2 год. При опарному способі потрібно менше дріжджів (~ 1%), чим при безопарном (1,5—3%).

Новим способом, що скорочує цикл здобуття хліба і що полегшує механізацію і автоматизацію цього виробничого процесу, є приготування тесту на рідкій опарі (замішується приблизно з 30% муки). В результаті процесу молочнокислого бродіння, активації і розмноження дріжджів відбуваються в рідкій опарі, текучість якої прискорює бродіння, полегшує транспортування і дозування опари. Ефект прискорення досягається і при роздільному виготовленні з 5—15% муки молочнокислої закваски і напівфабрикату для активації дріжджів. Метод дозволяє оптимізувати основні процеси дозрівання тесту і зменшити об'єм необхідної апаратури. Приготування тесту (замішується відразу вся сировина) із застосуванням харчових кислот (молочна, лимонна, яблучна і т.д.) або молочної сироватки (рідкою, такою, що згущує, сухою) в кількостях, що обумовлюють необхідну кислотність хліба, дозволяє в ще більшій мірі прискорити цей процес. Всі прискорені способи економічно ефективні і характеризуються інтенсифікацією біохімічних, мікробіологічних і колоїдних процесів в тесті (наприклад, час бродіння не перевищує 30—40 хв.). Житнє тісто і тісто з суміші житньої і пшеничної муки готуються як на густих, так і на рідких заквасках. Технологічні властивості житньої муки обумовлюють вища кислотність і вологість тесту і хліба в порівнянні з пшеничним. Оброблення тесту при виробленні виробів з пшеничної муки складається з операцій ділення, кругленія, проміжної расстойки протягом декількох хв. (відбуваються розсмоктування внутрішнього напрузі в тесті і часткове відновлення його структури), формування і остаточної расстойки. Для тесту з житньої муки оброблення обмежується діленням, формуванням і остаточною расстойкой. Остаточна расстойка шматків тесту супроводжується бродильним процесом (що дозволяє отримати хліб з добре розпушеним м’якушем). Її тривалість вагається в широких межах (від 25 до 120 хв.). Про готовність шматків тесту судять по збільшенню їх об'єму, разрихленості і пружності. Випічка хліба виробляється в хлібопекарських печах. Тісто випікається в металевих формах (формовий хліб) або на череню печі (череневий хліб). В результаті прогрівання на поверхні тесту формується кірка, а усередині шматка відбуваються денатурація білкових речовин і часткова клейстеризація крохмалю, що викликають утворення м’якуша хліба. Температура середини м’якуша хліба при випічці піднімається до 92—98°c, кірки — до 140—175°c. Під впливом ферментів в тесті (хлібі) в процесі випічки протікають також процеси гідролітичного розщеплювання крохмалю із збільшенням кількості водорозчинних вуглеводів. У житньому хлібі, окрім цього, спостерігається частковий кислотний гідроліз крохмалю. У кірці під впливом вищої температури відбувається майже повне видалення вологи, а також теплова декстринізація (часткове руйнування) крохмалю і процеси окислювально-відновної взаємодії незброджених цукрів і продуктів протеолізу білків, що містяться в тесті, — реакція утворення меланоїдінов, які обумовлюють колір кірки від золотистого до коричневого. При цьому як проміжні і побічні продукти утворюється комплекс головним чином летких речовин (понад 200), сукупність яких забезпечує специфічний аромат хліба. Значне зволоження пароповітряного середовища пекарної камери в початковий період випічки збільшує об'єм хліба і обумовлює глянсувату поверхню кірки. В процесі випічки тісто втрачає частина води, спирту і летких речовин. Різниця між масою тесту, посадженого в піч, і масою хліба у момент вибірки його з печі називається упеком. Залежно від маси і форми хліба упік складає від 6 до 14%. Охолоджування хліба після випічки відбувається на лотках, встановлених в хлібосховищах і експедиціях, після чого його відправляють в торгівельну мережу. В процесі охолоджування і зберігання хліб (головним чином із-за втрати вологи) втрачає в масі від 1,5 до 5% (усихання). Усі види хлібобулочних виробів виготовляються за рецептурою, яка передбачає склад і кількість сировини, що використовується для приготування певного виробу. У рецептурі вказується кількість сировини в кілограмах на 100 кг борошна. Наприклад, рецептурою на виробництво батонів нарізних передбачено, що на 100 кг борошна пшеничного вищого сорту має витрачатись 4 кг цукру, 3,5 кг маргарину, 1,5 кг солі кухонної, 1,0 кг хлібопекарських дріжджів. Цей склад сировини і буде обумовлювати хімічний склад і харчову цінність батонів.

Підготовка сировини Приготування тіста Формування і вистоювання тістових заготовок Випікання Охолодження Рис. 1 Технологічна схема виготовлення хлібобулочних виробів

2. Організаційна структура і управління підприємством Управління підприємством — це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Управління підприємством здійснюється відповідного до його установчих документів на основі приєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає керівника підприємства.

На всіх підприємствах, де використовується наймана праця, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися принципами:

Ш чіткого розподілу праці;

Ш додержання дисципліни та порядку;

Ш повноваження й відповідальності;

Ш використання мотивації високопродуктивної праці;

Ш забезпечення справедливості;

Ш упевненості в постійності й стабільності роботи;

Ш дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно з ієрархічним ланцюгом;

Ш заохочення ініціативи.

Організаційна структура управління — форма системного управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів із використанням лінійних, функціональних і між функціональних зв’язків у процесі спілкування.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами і керівниками різних рівнів управління, де один керівник підпорядкований іншому.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, і між ними не існує адміністративного підпорядкування.

Між функціональні зв’язки мають місце між підрозділами однакового рівня управління.

На ВАТ «Малинський хлібозавод» існують лінійні зв’язки управління.

До переваг лінійної організаційної структури управління можна віднести:

1. єдність розпорядництва, простоту і чіткість підпорядкування;

2. повну відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів;

3. оперативність у прийнятті рішень;

4. погодженість дій виконавців;

5. одержання нижчестоящими ланками погоджених між собою розпоряджень і завдань.

Недоліками цього найпростішого виду структури управління можна назвати:

1. велике інформаційне перевантаження керівника, величезний потік документів, множинність контактів з підлеглими, вищими і суміжними ланками;

2. високі вимоги до керівника, який повинен бути висококваліфікованим фахівцем, що володіє різнобічними знаннями і досвідом з усіх функцій управління і сфер діяльності, які здійснюють підлеглі йому працівники;

3. структура може бути пристосована тільки до вирішення оперативних і поточних завдань;

4. структура негнучка і не дає змоги вирішувати завдань, що залежать від умов функціонування, які постійно змінюються.

Вищий орган управління товариством — Загальні збори акціонерів.

Голова правління — Гарбар Олена Петрівна.

Голова управління

Головний інженер Старший охорони Начальник виробничої лабораторії

Головний механік Охоронна бригада Нач. цеху 1 Нач. цеху 2

Механік по транспорту Головний бухгалтер Нач. цеху 3 Нач. цеху 4

Начальник служби Інженер — Нач. цеху 5

маркетингу економіст

Рис. 2 Організаційна структура управління підприємством

3. Майно і власність підприємства Майно заводу складається з необоротних та оборотних активів, інших господарських засобів та цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Майно заводу є власністю ВАТ «МХ» і знаходиться у підприємства на правах володіння. підприємство користується, володіє і розпоряджається наділеним власником майном згідно з чинним законодавством, статутом ВАТ «МХ».

Основні засоби — це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час (більше 1 року або операційного циклу, якщо він більше за 1 рік) не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово приймаючи участь у процесі виробництва, поступово спрацьовується і частинами (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість виготовленої продукції.

До основних засобів ВАТ «МХ» відностять:

· будівлі, споруди, лінії електропередач;

· транспортні засоби;

· інвентар, інструменти;

· технологічне обладнання та устаткування;

· комп’ютерна техніка, телефони, принтери, факси.

До інших необоротних матеріальних активів на заводі відноситься:

· тимчасові споруди;

· інвентарна тара;

· бібліотечні фонди.

Також на балансі заводу знаходяться:

· їдальня;

· медпункт.

Обігові кошти — це грошові кошти, які планомірно авансуються (вкладаються) в оборотні фонди та фонди обігу.

До оборотних фондів заводу відносять:

· виробничі запаси;

· МШП;

· витрати майбутніх періодів;

· незавершене виробництво.

До фондів обігу ВАТ «МХ» відноситься:

· готова продукція на складі підприємства;

· готова продукція відвантажена, але не оплачена;

· готівка в касі;

· дебіторська заборгованість.

ВАТ «Малинський хлібозавод» є недержавною структурою. Його приватизація відбулася 10 липня 1996р. Контрольний пакет акцій знаходиться у ТОВ «Призма -13» з іноземними інвестиціями.

Майно заводу формується лише за рахунок власних коштів (статутний капітал, заборгованість по зарплаті, відрахування на пенсії, соціальне страхування).

На балансі заводу знаходиться 3 павільйони по м. Малин. Кожного дня в торгові точки доставляється свіжа продукція в повному її обсязі.

4. Взаємовідносини підприємства з зовнішніми категоріями і ринковою інфраструктурою ВАТ «Малинський хлібозавод» являється одним із основних постачальників хлібобулочних виробів по Малинському району. Звісно ж, є значна кількість конкурентів, які пропонують споживачам ширший асортимент продукції, проте вони ще не зовсім витіснили ВАТ «МХ» з ринку.

Табл.2. Основні клієнти ВАТ «Малинський хлібозавод», грн.

Також значну кількість продукції замовляють міські школи, школи районних сіл, деякі приватні підприємці.

Сировину для виготовлення своєї продукції завод отримує від різноманітних комерційних та державних структур. Як правило, має своїх постійних постачальників.

Табл.3. Постачальники сировини

Розрахунки з постачальниками відбуваються через банки.

Ват «МХ» співпрацює з 5 банками:

· Райффайзен Банк Аваль, м. Київ;

· Філія ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ;

· Жит. Од Райффайзен Банк аваль, м. Житомир;

· Києвс. Рд Райффайзен банк аваль, м. Київ;

· Житомирська Ф Ват ВТБ Банк, м. Житомир.

Зовнішньоекономічну діяльність завод не веде так як не має певних критерій, відповідно до яких можна було б співпрацювати з іншими країнами. Перш за все голова правління та власник контрольного пакету акцій в цьому не зацікавлений. По — друге: малий та застарілий асортимент продукції. По — третє: не конкурентноздатність продукції.

5. Система і стратегія маркетингу підприємства Сьогодні багато спеціалістів визнали принципово важливу роль маркетингу. Причому це актуально для підприємств різної галузі економіки. Одним з важливіших елементів організації маркетингової діяльності є побудова та впровадження її стратегії.

Стратегія маркетингу — це складова частина всього стратегічного управління підприємством. Це план його ділової активності. Основна задача — це підтримка і розвиток процесу виробництва, підвищення асортименту та якості виробляємих товарів, засвоєння нових ринків, збільшення збуту та підвищення ефективності діяльності. В узагальненому виді маркетинг — це система організації і збуту товарів, спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів і користувачів та на одержання прибутку фірмою на основі дослідження і прогнозування ринку.

Cтратегія розробляється для кожного конкретного функціонального напряму певної сфери діяльності підприємства. Іншими словами, функціональна стратегія стосується конкретного плану керування поточною й основною діяльністю підрозділу. Отже, підприємству слід мати стратегію НДПКР, виробничу стратегію, маркетингову стратегію, фінансову стратегію, стратегію управління персоналом, стратегію матеріально-технічного забезпечення, тобто розробляється стільки стратегій, скільки підприємство має основних функціональних напрямів діяльності.

На ВАТ «Малинський хлібозавод» маркетологи спрямовують свою діяльність на розроблення виробничої стратегії.

Виробнича стратегія — це діяльність із розробки й управління процесом створення необхідних для споживачів продуктів і послуг. Спрямованість даної стратегії - виробничий процес, точніше його здійснення з максимальною ефективністю. У ринкових умовах найбільш важливими факторами, що впливають на виробничу стратегію підприємства, є ті, що пов’язані зі споживачами. Метою будь-якої виробничої діяльності всередині підприємства є управління процесом додавання цінності продукту таким чином, щоб максимально задовольнити запити споживача.

Виробнича стратегія повинна формуватися також з урахуванням:

1) наявності матеріально-технічних, трудових і фінансовихресурсів;

2) техніко-організаційного рівня виробництва;

3) існуючого виробничого потенціалу;

4) часу, необхідного для своєчасного переходу до випуску нового продукту;

5) обсягу необхідних капіталовкладень;

6) рівня кваліфікації персоналу;

7) можливостей одержання необхідної сировини.

Основою для формування виробничих стратегій є продуктові стратегії. Тому виробничі стратегії спрямовані переважно на:

— вдосконалення, модернізацію виробництва;

— оптимізацію співвідношення підрозділів інфраструктури підприємства;

— організацію (при необхідності) нового виробництва;

— оптимізацію основного виробництва підприємства.

Рис. 3 Структура маркетингового підрозділу У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з іншими підрозділами підприємства, які беруть участь у досягненні його виробничо-комерційних цілей. Основу цієї взаємодії складає отримання інформації для її подальшої обробки та підготовки до прийняття відповідних рішень.

Керівник служби маркетингу заводу цілком відповідає за координацію та взаємозв'язок збуту і розподілу, збирання інформації і дослідних робіт, реклами і стимулювання збуту, планування розвитку ринку й асортименту продукції підприємства. Керівник служби маркетингу відповідає за управління всією діяльністю заводу в галузі маркетингу, за організацію досліджень маркетингу, за подання Голові Правління заводу планів та пропозицій, спрямованих на досягнення намічених цілей та результатів.

Конкурентоспроможність об'єкту визначається по відношенню до конкурентного ринку або до конкурентної групи споживачів, складеної по окремим ознакам стратегічної сегментації ринку. Якщо не вказаний ринок, на якому конкурентоспроможний об'єкт, це означає, що даний об'єкт у визначений час є найкращим світовим зразком. В умовах ринкових відношень конкурентоспроможність характеризує ступень розвитку суспільства. Чим вище конкурентоспроможність країни, тим вище життєвий рівень у цій країні. Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Як складова частина господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг.

Можна сміло і точно сказати, що основними конкурентами ВАТ «Малинський хлібозавод» є Київські хлібозаводи, які поставляють свою продукцію до м. Малин та району. Хоч і хлібобулочні вироби є досить якісними та смачними, проте під впливом цієї конкуренції попит на продукцію «МХ» значно зменшився. А, отже, можна зазначити, що вироби заводу не є конкурентноспроможними.

Табл.4. Розцінки на продукцію ВАТ «Малинський хлібозавод»

Порівнюючи ціни «МХ» з середніми цінами Київського хлібокомбінату, можна сказати, що вони значно нижчі. Наприклад, ціни на Київські вироби такі: кекс — 2грн., пиріг — 4,5 грн., хліб — 3,5 грн.

Проте, не зважаючи на цей важливий чинник, попит на продукцію заводу не підвищується. На це впливає ряд факторів:

· продукція майже не рекламується;

· лише декілька торгових точок на весь район;

· асортимент не оновлюється;

· не приваблююча упаковка.

6. Система планування діяльності підприємства Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і способів їхнього досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і встановлення їх взаємодії.

Сам процес планування проходить 4 етапи:

1. розробку загальних цілей;

2. визначення конкретних цілей на даний період із подальшою їхньою деталізацією;

3. визначення шляхів і способів досягнення цілей;

4. контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними та коригування цілей.

До процесу планування діяльності планування ВАТ «МХ» входить багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства. Саме ці складові і є об'єктами планування діяльності заводу, які розглядаються як єдине ціле і через які розкривається його предмет.

Оскільки планування являє собою процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їхнього досягнення шляхом цілеспрямованої оцінки різних альтернативних варіантів, що завжди пов’язано із використанням ресурсів, то саме ці ресурси і є більшою мірою предметом планування на підприємстві.

Планування можна розглядати як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. Результатом планування є прийняття органом управління рішення про те, що, де і яким чином треба зробити.

У сучасних умовах у процесі планування широко використовуються різні методи обчислення планових показників, які об'єднані у три узагальнюючі групи: екстраполяції, по факторні та нормативні.

На ВАТ «Малинський хлібозавод» намагаються використовувати нормативний метод, який базується на використанні технічно обґрунтованих норм і нормативів, що виражають ступінь економічної ефективності виробництва та обліку, норм витрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів.

План підприємства — це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт для виробництва і реалізації продукції або надання послуг. План дає змогу підприємству оцінити, наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягти. Процес планування складається з таких етапів:

— визначення цілей планування;

— аналіз проблеми;

— пошук альтернативи;

— прогнозування;

— оцінка;

— прийняття планового рішення.

Проте на ВАТ «Малинський хлібозавод «існує достатньо проблем, які не дозволяють не тільки розумно планувати свою діяльність, а й ефективно працювати.

Проблеми побудови ефективної системи планування на ВАТ «МХ «:

1) нерозвиненість стратегічного управління;

2) відсутність систематичного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його цілям;

3) відсутність комплексності поточних планів;

4) практично повна відсутність роботи на ринку;

5) розбіжності в інтересах управлінського персоналу.

На хлібозаводі поточне планування охоплює період 1 місяця.

Розділи поточного плану на ВАТ «МХ «:

1) Економічна ефективність виробництва;

2) Планування виробництва і збуту продукції;

3) Планування витрат виробництва;

4) Фінансовий план;

5) Персонал і оплата праці.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницям і робочим місцям щодо випуску конкретних виробів; нормативи руху предметів праці у виробництві; календарні графіки, якими встановлюється послідовність і строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями ОКП на заводі є :

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2) забезпечення рівномірності й комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об'ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

Основними завданнями ОКП є забезпечення ритмічності й рівномірності виробництва. Рівномірність випуску продукції характеризує роботу підприємства з якісного боку і насамперед рівень організації виробництва праці, ефективність використання обладнання, сировини і робочої сили. рівномірність випуску продукції передбачає організацію роботи підприємства за завчасно розробленим графіком. Важливе значення при оцінці діяльності промислового підприємства має ритмічність його функціонування. Ритмічність виробництва — виробництво за рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Табл. 5. Вихідні уточнені дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності виробництва у липні 2009 року

Якщо залік виконувати на підставі відносних показників (а це найбільш об'єктивний у даному разі показник), то коефіцієнт ритмічності дорівнюватиме:

Критм = (20 + 35 + 37): 100 = 0,92.

А це означає, що 92% обсягу продукції вироблено без порушення графіка. Неритмічний випуск продукції протягом місяця здебільшого зумовлюється перебоями у постачанні сировини, інших матеріальних цінностей, простоїв робітників і обладнання.

7. Затрати і фінанси підприємства Економічна доцільність функціонування будь — якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому оцінюється станом формування та використання прибутку (збитку).

Тому, перш за все, в цьому розділі буде доцільно розглянути і проаналізувати використання прибутку (збитку) підприємства. В даному випадку це буде збиток. Це можна зробити за допомогою таблиці 6.

Табл.6. Використання прибутку (збитку) ВАТ «МХ»

Виходячи з даних таблиці 6, можна побачити, що в 2009 році, порівняно з 2008 роком, дохід від реалізації продукції зменшився на 928 000 грн, а отже і зменшилась виручка від реалізації продукції на 773 000 грн., що свідчить про не конкурентоспроможність продукції, зменшення попиту на продукцію, застарілі технології виробництва і, можливо, неефективного виробництва продукції. Чистий прибуток (збиток) заводу у 2008 році складав -782 000 грн., а в І півріччі 2009 року становить -205 000 грн. Хоч завод прибутку на дані періоди не має, проте в 2009 році збиток зменшився на 577 000грн., що свідчить про незначне, але покращення діяльності ВАТ «Малинський хлібозавод».

Однією із основних частин випуску продукції є складання калькуляції витрат певного виробу. В таблиці 7 розглянуто калькуляцію виробу «Хліб степовий «.

Табл.7. Калькуляція виробу «Хліб степовий»

З таблиці 7 можна побачити, що ВАТ «МХ «на виготовлення хліба степового витрачає 2,2 грн. А реалізує цей вид хліба по ціні 2, 39 грн./шт.

Тобто, виходячи з цього, можна сказати, що чистого прибутку з однієї хлібини завод отримує 0,19 грн. Більшу ціну завод встановити не може, так як за законодавством передбачено, що торгова націнка не може бути більша 10%. Обов’язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за допомогою показників наведених в таблиці 8

Табл.8 Показники рентабельності

Так як прибутку хлібозавод в даних роках не має, то і рентабельність знаходиться в мінусових значеннях. Все це свідчить про недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність ВАТ «МХ»

8. Податки і обов’язкові платежі

Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податки встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави — управління, оборони, соціальної та економічної, а також для задоволення інших загальносуспільних потреб. Збори встановлюються за використання суб'єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому дохід.

Платежі передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб'єктом господарювання.

ВАТ «Малинський хлібозавод» сплачує такі загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі):

§ податок на додану вартість;

§ податок на нерухоме майно;

§ плата за землю;

§ збір за забруднення навколишнього природного середовища;

§ збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

§ плата за торговий патент;

§ збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це податок, який сплачується до бюджету із створеної суб'єктом господарської діяльності доданої вартості.

Хлібозавод сплачує ПДВ за ставкою 20%.

Акцизний збір та мито ВАТ «МХ «не сплачує.

Здійснюються нарахування на фонд оплати праці:

§ відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;

§ відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

§ відрахування на обов’язкове державне страхування на випадок безробіття;

§ відрахування на обов’язкове державне страхування від нещасного випадку.

З фізичних осіб, які працюють на заводі стягуються наступні податки та збори:

§ податок на доходи фізичних осіб — 15% від сукупного оподаткованого доходу за рік з урахуванням пільг, передбачених для окремих категорій громадян (згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»);

§ відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності - 1% для громадян, які мають сукупний дохід більше прожиткового мінімуму;

§ відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування — 2% ;

§ відрахування на обов’язкове державне страхування на випадок безробіття 0 0,5% від суми оплати працівників.

Платники податків та зборів зобов’язані сплачувати належні суми податків та обов’язкових платежів у встановлені законом терміни.

9. Підсумковий баланс і економічна оцінка діяльності підприємства

9.1 Аналіз структури та динаміки активів та пасивів ВАТ «МХ»

Активи (Assets) — Усе чим володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнанння та майно підприємства). Існує три види активів: 1) оборотні фонди — готівка та кошти, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року); 2) основні фонди з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання); 3) інші активи, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» і різні інші активи (в залежності від профілю того чи іншого підприємства).

Оборотні активи (П (С)БО 1) — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Необоротні актмиви — основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Табл.9. Аналіз структури та динаміки активів (тис.грн)

Отже, розглянувши таблицю 9 можна зробити висновок про те, що активи ВАТ «МХ «в 2009 році збільшились і це свідчить про покращення операційної діяльності. Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Також, найбільшу частину власності майна становлять необоротні кошти. Зобов’язання (Пасиви) — вимоги, які пред’являються на активи підприємства кредиторами, або іншими словами, нерегульована заборгованість підприємства.

Існує два види зобов’язань:

· поточні, короткотермінові зобов’язання з термінами погашення, як правило, менше одного року — рахунки кредиторів, короткотермінові позики, частина довготермінової позики, термін оплати якої настає в даному звітному періоді, податок на прибуток і

· довготермінові зобов’язання з термінами погашення більше одного року після дати складання балансу, включаючи середньоі довготермінові позики (звичайно забезпечені облігаціями) та кредити постачальників.

Аналіз структури та динаміки пасивів ВАТ «МХ «розглянемо в таблиці 10.

Табл.10. Аналіз структури та динаміки пасивів (тис.грн)

Підсумовуючи дані таблиці 10, можна зазначити, що власний капітал у 2009 році, порівняно з 2008 роком, зменшився на 205 000 грн., а отже і рівень фінансової стійкості зменшився.

Збільшились поточні зобов’язання на 34, 9%, що свідчить про підвищення фінансової залежності хлібозаводу від зовнішніх джерел.

Поточні зобов’язання (П (С)БО 1) — зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

9.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності хлібозаводу Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства можна взяти майновий стан. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Аналіз майна (майнового стану) підприємства дає змогу відповісти на такі питання:

ь як змінилась валюта балансу та за рахунок яких складових;

ь як співвідносяться між собою темпи зростання загального капіталу, обігові виробництва, чистого прибутку;

ь які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби;

ь скільки коштів у сфері виробництва і в сфері обігу;

ь скільки коштів у грошовій та матеріальній формі;

ь який технічний та моральний стан основних засобів;

ь яка інтенсивність процесу оновлення основних засобі.

Основні показники, що використовуються для оцінки майнового стану, подано в табл.11

Табл.11. Показники майнового стану

Проаналізувавши таблицю 11, можна зазначити, що коефіцієнт маневреності власних коштів був у мінусовому числі, а в 2009 році він зменшився в 2, 5 рази, що є негативним для фінансового стану підприємства.

Так як, коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан. Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5. в випадку ВАТ «МХ «він взагалі у звітному році становить -0, 31.

Щодо показників фінансової стійкості, то їх можна проаналізувати за допомогою таблиці 12

Табл.12. Показники фінансової стійкості (тис.грн)

Виходячи з даних таблиці 12, можна сказати що майже всі показники змінилися в негативну сторону, що погіршує діяльність та фінансовий стан хлібозаводу. Те що фінансова залежність та фінансовий ризик зросли, підтверджується і зниженням коефіцієнту фінансової стійкості на 0,11.

Наявність власних оборотних коштів на заводі в 2008 році знаходились в від'ємну сторону, то ж і в 2009 році вони рухаються в тому ж напрямку, що зовсім не характеризує завод з позитивної сторони.

Однією з ключових ознак стійкого фінансового стану підприємства є його ліквідність та платоспроможність. Ліквідність підприємства — це більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Якщо ліквідність балансу характеризує якість управління активами, тобто можливість надходження грошових коштів лише за рахунок реалізації активів, то ліквідність підприємства залежить від іміджу даного підприємства, його інвестиційної привабливості, що дозволяє підприємству залучати додаткові кошти.

Платоспроможність — це ступінь фінансової незалежності фірми від зовнішніх джерел фінансування і здатність у певні строки погашати свої певні фінансові зобов’язання.

Табл.13. Показники платоспроможності і ліквідності ВАТ «МХ «

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості.