Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

Тип работы:
Отчет
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Опис бази практики

1.1 Нормативно-правове забезпечення діяльності організації

1.2 Аналіз установчих документів бази практики

Розділ 2. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

2.1 Аналіз майнового стану та джерел його формування

2.2 Аналіз фінансової стійкості

2.3 Аналіз ліквідності

2.4 Аналіз прибутку та рентабельності

2.5 Оцінка ділової активності підприємства

Розділ 3. Пропозиції щодо покращення фінансового становища підприємства

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

З розвитком ринкової економіки ускладнились як внутрішні так і зовнішні зв’язки підприємства, зросли потоки економічної інформації, яка необхідна для прийняття оперативних, стратегічних рішень. Переважну частину цієї інформації надає система бухгалтерського обліку. Для успішного ведення бухгалтерського обліку, для забезпечення його інформацією планування, аналізу та контролю господарської діяльності підприємства необхідна належна організація. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

У фінансовій системі держави головною, визначальною ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв'язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією та трудовим колективом, між державними органами управління та підприємством.

Однією з головних ознак роботи підприємства в ринкових умовах господарювання на сьогоднішній час є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Підприємство, його проблеми і шляхи розв’язання, реальна ефективність господарської діяльності - ось що стоїть сьогодні в центрі уваги і потребує самого ретельного аналізу. Чи вписується конкретне підприємство в складовий механізм що формується в Україні, сучасного динамічного ринку, чи зможе воно використати переваги світової економічної інтеграції, чи знайде необхідні засоби і шляхи ліквідації зростаючого відставання української економіки. Вирішення усіх цих питань потребує напруженої праці широкого кола спеціалістів і в першу чергу бухгалтерів, працівників обліково-економічного і фінансово-аналітично профілів.

У теперішній економічній ситуації, яка характеризується зростанням конкуренції і загострення проблеми виживання, підвищується значення аналізу складових прибутку та розрахунків по платежах з бюджетом.

Значно розширюється основні завдання аналізу, який не обмежується оцінкою поточного фінансово стану підприємства і виявленням шляхів його поліпшення, має бути спрямований на обгрунтування прогнозу потребі у фінресурсах, на знаходження їх джерел і способів мобілізації.

Виникають також нові моменти в аналізі джерел фінансування підприємств, їх беззбитковості, грошових потоків, ефективності вкладення коштів. Функціональна роль, відведена прибутку в сучасному господарському механізмі, визначає аналітичні аспекти дослідження цієї економічної категорії.

Метою проходження практики на підприємстві - є формування професійних знань і навичок щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових умовах, на базі знань набутих під час навчання. Також поглиблення та набуття навичок з організації фінансів, аналізу і прогнозування фінансової діяльності підприємства, виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності. Вона сприяє формуванню фахівця, який повинен досконало володіти обраною спеціальністю.

Основні завдання виробничої практики:

1) закріпити теоретичні знання, здобуті при вивченні дисциплін «Теорія фінансів», «Економіка підприємства», «Фінансовий аналіз», «Фінанси підприємства», «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання», «Податкова система"та інші;

2) набути навичок практичного застосування теоретичних знань для розв’язання завдань з управління фінансами;

3) навчитися аналізувати та прогнозувати фінансові результат, планувати заходи та приймати управлінські рішення щодо поліпшення фінансового стану підприємства;

4) ознайомитися зі структурою підприємства;

5) вивчити установчі документи;

6) ознайомитися зі статутом підприємства, положеннями про відділи, посадовими інструкціями, технологією управління фінресурсами;

7) взяти участь у виконанні конкретної роботи що здійснюється економічними службами підприємства;

8) підготувати пропозиції щодо поліпшення організації управління фінансами підприємства;

9) підготувати та захистити звіт.

Місцем проходження мною виробничої практики була бухгалтерія комунального підприємства «Чернигівводоканал». Під час практики мною було зібрано необхідну інформацію про господарську діяльність підприємства та її результати, ознайомлення з необхідними документами, здійснено фінансовий аналіз результатів діяльності підприємства і визначена наявність проблем у його фінансовому стані.

Розділ 1. Опис бази практики

1.1 Нормативно-правове забезпечення діяльності підприємства

Законодавство регулює усі напрямки діяльності в межах, яких підприємства мають діяти і господарювати. Високорозвинена ринкова економіка — це оптимальне поєднання засад притаманних виробництву та цілеспрямованої політики державного регулювання. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему регулювання господарської системи та підприємництва.

Для сучасних умов характерні переплетення та поєднання ринкових методів регулювання с державними. Світовий досвід свідчить про те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Практично не має жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулась від регулювання ключових соціально- економічних процесів.

Основний Закон нашої держави є Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. Вона є актом найвищої юридичної сили, який обумовлює прийняття законів та інших нормативно-правових актів на основі Конституції. Так у статті 42 Конституції визначається право кожного на підприємницьку діяльність (за виключенням депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємницька діяльність яких обмежується законом). В цій статті також йдеться, що держава бере, а себе зобов’язання забезпечувати захист конкуренції у підприємницької діяльності, захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність. Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У статті 43 говориться про те, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Про те що, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. А також громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Розвиток конституційних засад положень здійснюється в нормативних актах, що поділяються на дві основні групи — закони і підзаконні акти.

Нормативно-правовий акт -- це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права. Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закони -- це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі -- Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини.

Підзаконні нормативно-правові акти -- результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів (це — нормативні акти місцевих державних адміністрацій, нормативні акти органів місцевого самоврядування, нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях, нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях та ін.)

Головним нормативно-правовим актом, який регулює фінансово-господарську діяльність є «Господарський кодекс» України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

Даний Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

До нормативно-правового забезпечення діяльності підприємства відносяться такі закони: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, Закон України «Про податок на прибуток», Закон України «Про податок на додану вартість» та інші.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ, передбачає здійснення регулювання бухгалтерського обліку у напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухобліку та складання, загальні вимоги і термін подачі фінансової звітності в Україні.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Вона включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР із останніми змінами та доповненнями від 27. 04. 2010 р. Податок на прибуток підприємств — це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Закон України"Про податок на додану вартість"від 3 квітня 1997 року.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, що стягується з підприємств, є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Об'єктами оподаткування є обіг з реалізації товарів (робіт, послуг). Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг.

Відповідно до ЗУ"Про податок на додану вартість"об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%, за винятком операцій, звільнених від оподаткування й операцій, до яких застосовується нульова ставка.

У бухгалтерському обліку нарахування бюджету ПДВ відображається бухгалтерською проводкою: Д-т рахунку № 741"Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток", субрахунок № 7410"Податок на додану вартість"; К-т рахунку № 3620"Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами". При сплаті в бюджет нарахованого ПДВ кореспондують рахунки: Д-т рахунку № 3620"Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами"; К-т рахунку № 1200"Коррахунок у Національному банку України". Щомісячну сплату ПДВ здійснюють за встановленими законодавством строками.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (вказівки, методичні рекомендації, накази, інструкції, роз’яснення тощо). Станом на 01. 05. 2002 р. затверджено і діють 25 національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Серед законів, щодо регулювання підприємницької діяльності слід назвати також Цивільний кодекс України, якій є однією з форм кодифікації ці вільного законодавства і являю собою єдиний законодавчий акт, в якому систематизовані цивільно-правові норми, в тому числі і ті, що безпосередньо стосуються підприємницької діяльності.

1. 2 Аналіз установчих документів бази практики

Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, зареєстроване рішенням виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів № 143 від 18 травня 1992 року, як державне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради народних депутатів, і є правонаступником прав і обов’язків. Власником майна Підприємства є Чернігівська міська рада. Підприємство знаходиться у підпорядкуванні управління житлово-комунального господарства міської ради.

Предмет діяльності підприємства: водопостачання та водовідведення.

Підприємство здійснює видобування та транспортування питної води населенню, підприємствам, організаціям та установам міста, приймання, відведення та очищення стічних вод і одержання відповідного прибутку в інтересах власника майна і трудового колективу.

Підприємство здійснює такі види господарської діяльності:

— добування, виробництво і транспортування споживачам питної води;

— реалізація води, послуги каналізації для споживачів згідно з договорами власників майна;

— приймання, відведення і очищення стічної води;

— побутові послуги населенню по проведенню водопровідних і каналізаційних мереж до індивідуальних будинків, їх ремонт, будівництво свердловин для води на садових ділянках та приватному секторі;

— консультативні послуги (видача технічних умов, ведення технічного нагляду і т.д.);

— встановлення, обслуговування та ремонт водолічильників;

— ремонт артезіанських та інших видів насосів та обладнання;

— надання транспортних послуг юридичним та фізичним особам;

— контроль за водопостачанням та водовідведенням.

Підприємство може здійснювати інші види господарської діяльності, що не заборонене законодавством України, та які відповідають цілям і напрямкам його діяльності.

Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права.

Мною було розглянуто такі установчі документи КП «Чернігівводоканал»: Статут підприємства (додаток 5), колективний договір (додаток 6), наказ № 1 «Про облікову політику підприємства"на 2005 рік (додаток 7).

Статут підприємства, як локальний акт господарського законодавства визначає цілі і предмет діяльності даного підприємства, відхилятися від яких, без зміни статуту, підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства.

Статут КП"Чернігівводоканал"містить дані про підприємство, без яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це такі пункти статуту:

1. Загальні положення (найменування, вид підприємства, зазначення власника та юридична адреса підприємства);

2. Мета та предмет діяльності підприємства;

3. Юридичний статус підприємства (це статті про юридичну особу підприємства, про самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, про печатку з найменуванням підприємства);

4. Майно підприємства (перелік фондів основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, порядок утворення майна, порядок майна та ін.);

5. Права та обов’язки підприємства

6. Управління підприємством і самоврядування трудового колективу;

7. Господарська та соціальна діяльність підприємства;

8. Ліквідація і реорганізація підприємства;

9. Порядок внесення змін та доповнень.

Статут має бути пронумеровано, прошнуровано та завірено нотаріально.

Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Згідно зі статутом даного підприємства: участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концертах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та ін. актам України. Створення будь-яких спільних підприємств за участю Даниного підприємства здійснюється по узгодженню з власником майна.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку, штамп зі своїм найменуванням.

Майно підприємства є комунальною власністю та закріплене за підприємством на правах повного господарського володіння. Підприємство користується майном на свій розсуд. Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Джерелом формування майна є:

— майно передане йому власником майна (Чернігівська міська рада)

— доходи одержані від реалізації продукції, послуг, а також від інш. видів фінансово-господарської діяльності;

— доходи від цінних паперів;

— кредити банків та ін. кредиторів;

— капітальні вкладення та дотації з бюджету;

— безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємстві громадян;

— придбання майна ін. підприємств, організацій;

— інші джерела не заборонені законодавством України.

Збитки, завдані підприємству при порушенні його майнових прав громадянами, юридичними особами і держорганами, відшкодовуються підприємству за рішення суду.

Управлінням підприємством здійснює власник майна та начальник підприємства (наймання начальника підприємства здійснюється власником майна шляхом укладання з ним контракту). підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Призначення і звільнення з посади всіх працівників здійснюється керівником підприємства.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. чистий прибуток, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат (оплата праці, відсотки по кредитах банків, податків та ін. платежів до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди) залишається в повному розпорядженні підприємства.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі договорів.

Ліквідація і реорганізація підприємства здійснюється за рішенням Чернігівської міськради, а також за рішенням суду згідно з чинним законодавством і здійснюється ліквідаційною комісією.

Рішення соціально-економічних питань, що стосується діяльності підприємства, виробляються його органами управління та приймаються трудовим колективом або уповноваженим ним органом і відображаються в колективному договорі.

Колективний домговімр — це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу.

Колективний договір укладається відповідно до чинного законодавства (ст. 10--20 Гл. 2 КЗпП України, ЗУ«Про колективні договори і угоди» та ін.) та узятих сторонами зобов’язань і має на меті регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. У ньому передбачаються взаємні зобов’язання сторін, щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

§ зміни в організації виробництва і праці;

§ нормування оплати праці;

§ встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій, доплат, надбавок та інші);

§ встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

§ участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

§ встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

§ умов і охорони праці;

§ забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

§ гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

Колективний договір на підприємстві КП «Чернігівводоканал» затверджується загальними зорами трудового колективу один раз на два роки.

Також до установчих документів відносять посадові інструкції, накази по підприємству, положення про відділи, тощо.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2. 1 Аналіз майнового стану та джерел його формування

Діяльність будь-якого підприємства повинна забезпечуватися засобами, що необхідні для задоволення його потреб.

Аналіз фінансового стану безпосередньо по балансу досить важкий і часто малоефективний, бо передбачає розрахунок великої кількості показників, що заважає дослідити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства. Тому в більшості випадків дослідження проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який будується шляхом об'єднання окремих статей балансу і доповнюється показниками структури (таблиця 2. 1), який побудовано на основі балансу підприємства за 2008 рік (додаток 1).

Розглянувши і проаналізувавши таблицю 2. 1, порівнюючи валюту балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що, вона збільшилась на 27 344 (120 731−93 387) тис. грн., тобто сума балансу рухається в сторону збільшення — це вже є позитивним явищем. Аналізуючи показники таблиці 2. 1, можна сказати, що за 2008 рік структура активу балансу зазнала суттєвих змін в сторону стрімкого збільшення по показниках нематеріальних активів, що показують показники змін в абсолютних і відносних величинах.

Так, зріс розмір вартості необоротних активів на 15 216 тис. грн. при цьому зменшилася величина оборотних активів на 611 тис. грн. Питома вага необоротних активів перевищує суму оборотних активів в декілька разів, що є дуже негативним явищем.

Негативно впливає на фінансовий стан і ріст незавершеного будівництва в структурі - 4,8%, яка складає 11 344 (29 818−18 474) тис. грн.

Таблиця 2.1. Схема порівняльного аналітичного балансу, активу та пасиву балансу підприємства за 2008−2009 рік

Найменування статей

Код рядка

2008 рік

2009 рік

Зміни

Абсолютні величини

Відносні

величини

Абсолютні величини

Відносні величини

В абсолютних величинах

В структурі

%

Темпи росту, %

АКТИВ

Немат. активи: залишкова вартість

010

5

0,005

15 221

8,61

15 216

8,60

3044,2

Первісна вартість

011

56

0,06

15 234

7,62

15 178

7,56

272,0

Незавершене будівництво

020

18 474

20,9

29 818

24,7

11 344

4,8

1,6

Осн. засоби: залишкова вартість

030

66 320

71,02

67 106

51,6

786

(19,2)

1,01

Виробничі запаси

100

801

0,89

961

0,8

160

(0,14)

1,2

Інші необоротні активи

070

292

0,41

384

0,32

92

(0,14)

1,3

Дебіторська заборгованість: Чиста реалізаційна вартість

160

6175

6,8

5564

4,6

(611)

(2,2)

0,9

Баланс

93 387

100

120 731

100

27 334

0

129,3

ПАСИВ

Статутний капітал

300

64 543

69,1

64 543

53,5

0

(15,6)

1

Інший додатковий капітал

330

33 248

35,6

61 121

51,6

278

16

18,4

Нерозподілений прибуток

350

(8158)

(8,7)

(10 614)

(8,8)

(2456)

(0,1)

26,7

Кредиторська заборгованість за товари, послуги…

530

576

0,6

1352

1,1

776

0,5

23,5

Поточні зобов’язання за розрахунками: з бюджетом

550

1523

1,6

1050

0,8

(473)

(0,8)

6,9

— - -: зі страхування

570

383

0,4

574

0,5

191

0,1

14,9

— - - :з оплати праці

580

645

0,7

908

0,8

263

0,1

14,1

Інші поточні зобов’язання

610

627

0,67

297

0,25

(330)

(0,42)

4,9

Баланс (Б)

640

93 387

100

120 731

100

27 344

0

129,3

3

Для більш повного аналізу майна необхідно також оцінити стан основних засобів, що використовуються, розрахувавши такі показники як коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт поновлення основних засобів та ккоефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зношування основних засобів () — характеризує частку вартості основних засобів, яка списана на витрати в попередніх періодах, в первісній вартості:

(2. 1)

КЗН (2008) = 79 794/146900= 0,54

КЗН (2009) = 83 797/178177= 0,47

Коефіцієнт придатності ПР) є доповненням попереднього показника і показує частку неперенесоної вартості на створюваний продукт.

К ПР = 1 — К ЗН (2. 2)

К ПР (2008) = 1 — 0,54 = 0,46

К ПР (2009) = 1 — 0,47 = 0,53

Коефіцієнт поновлення основних засобів () — характеризує частку нових засобів в їх вартості на кінець звітного року:

(2. 3)

КПОН (2008) = 66 713/67106= 0,99

КПОН (2009) = 33 960/94380= 0,36

Коефіцієнт вибуття основних засобів () — характеризує, яка частка основних засобів, що була на початок періоду та вибула з будь-яких причин.

(2. 4)

КВИБ (2008) = 79 794/66320=1,20

КВИБ (2009) = 83 797/67490=1,24

Аналіз динаміки пасиву балансу, дозволяє визначити зміни, які відбулись в структурі власного і залученого капіталу, скільки залучено в обіг підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто звідки взялися кошти, що були спрямовані на формування майна підприємства. В першу чергу слід визначити кошти, які є основним джерелом формування активів (власні чи залучені) і напрямок зміни частки власного капіталу в структурі пасивів балансу за період, що аналізується.

Таблиця 2.2 Оцінка руху необоротних активів КП «Чернігівводоканал"у 2008−2009 роках

Коефіцієнт

Значення коефіцієнту

Абсолютне відхилення

2008 рік

2009 рік

Коефіцієнт зношування основних засобів ()

0,54

0,47

— 0,07

Коефіцієнт поновлення основних засобів ()

0,99

0,36

— 0,63

Коефіцієнт вибуття основних засобів ()

1,20

1,24

0,04

Порівнюючи коефіцієнти зносу та придатності 2008 року до 2009, ми бачимо незначне зменшення зносу основних засобів і збільшення коефіцієнту придатності, що є позитивною тенденцією.

Зменшення коефіцієнту поновлення основних засобів у 2009 році по відношенню до 2008 майже втричі свідчить про те, що основні засоби не оновлювались за останній рік.

Порівнюючи коефіцієнти, за 2009 рік вибуло не набагато більше основних засобів підприємства ніж у 2008 році., що свідчить про більш менш стабільну тенденцію.

2.2 Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, зі ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість характеризує стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

Існує два підходу до оцінки фінансової стійкості підприємства:

на основі даних пасиву балансу;

на основі аналізу взаємозв'язку між активом і пасивом балансу.

Другий підхід є більш повним і економічно виправданим.

Для оцінки оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу можна використовувати низку показників.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (Ка) — характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства, і визначається за формулою:

(2. 5)

Ка (2008) = 115 050+0+0/120 731 = 0,95

Ка (2009) = 110 913+0+0/143 942 = 0,77

Критичне значення коефіцієнта — 0,5. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. І ми бачимо із розрахунків, що КП «Чернігівводоканал"є достатньо стійким і фінансово незалежним, порівняно з 2008 роком ця тенденція зменшується.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кф. з) — характеризує частку залученого капіталу в загальній його сумі:

(2. 6)

КФ. З (2008) = 120 731/115050 = 1,05

КФ. З (2009) = 143 942 /110 913 = 1,30

Збільшення цього показника в динаміці свідчить про поступову втрату підприємством фінансової незалежності.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) — показує, яка частка власного капіталу знаходиться в мобільній формі, а яка капіталізована:

(2. 8)

Км (2008) = 89 633−2913/89 633=1,25

Км (2009) =115 050−2476/115 050= 0,97

Власні оборотні кошти можна розрахувати двома способами:

від суми власного капіталу відрахувати вартість необігових активів і додати довгострокові пасиви;

від суми поточних активів відрахувати суму поточних зобов’язань.

Цей показник може варіювати в залежності від структури капіталу та галузевої належності підприємства.

Чистий робочий капітал (Рк) — характеризує співвідношення між обіговими активами і короткостроковими зобов’язаннями.

Рк = (обігові активи + витрати майбутніх періодів*) —

(короткострокові зобов’язання + доходи майбутніх періодів**)(2. 9)

Рк(2008) = (8202+0) — (5681+0)= 2521

Рк(2009) = 16 673- 8657= 8016

Коефіцієнт має бути досить високим для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства. На нашому прикладі він збільшився в декілька разів, що вважається позитивною тенденцією в динаміці.

(Примітка: * - враховується та частка ВМП, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу; ** - враховується та частка ДМП, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу).

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах (Кз. к) — характеризує потенційну можливість підприємства погасити позику, ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

(3. 0)

Кз. к (2008)=0+83/83=1

Кз. к (2009)=0+250//250=1

Стабільність цього коефіцієнта в динаміці свідчить про незмінність витрат підприємства на сплату відсотків за кредит.

Коефіцієнт

Значення коефіцієнту

Абсолютне відхилення

2008 рік

2009 рік

Коефіцієнт автономії (Ка)

0,95

0,77

-0,18

Коефіцієнт фінансової залежності (Кф. з)

1,05

1,30

0,25

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км)

1,25

0,97

-0,28

Чистий робочий капітал (Рк)

2521

8016

5495

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах (Кз. к)

1

1

0

На розмір даних коефіцієнтів впливає багато факторів: галузева належність підприємства, принципи кредитування, структура пасиву, репутація підприємства тощо.

Зменшення коефіцієнту автономії свідчить про поступове зменшення частки власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства.

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити короткострокові зобов’язання, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій.

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах стабільний і це характеризує потенційну можливість підприємства погасити позику.

2.3 Аналіз ліквідності

Власний капітал, це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування за рахунок реінвестованного прибутку та отримані в дарунок.

Фінансовий стан підприємства у короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасних і повних розрахунків по короткостроковим зобов’язанням перед контрагентами. Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх інвесторів.

Проведемо аналіз ліквідності.

Ліквідність — поняття неодноманітне. Слід відрізняти:

ліквідність активу — характеризується здатністю перетворюватися в грошові кошти; ступінь ліквідності залежить від швидкості перетворення в грошові кошти;

ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань;

ліквідність підприємства характеризується здатністю своєчасно і в повній мірі проводити розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями контрагентам.

Більш детальний аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) — характеризує достатність обігових активів для задоволення поточних зобов’язань. Відповідно до загальноприйнятних стандартів, вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах від 1,5 до 2.

(2. 17)

Кпл (2008) = 8202 / 5681= 1,44

Кпл (2009) = 16 673 / 8657= 1,93

Розрахунок показника поточної ліквідності показав, що досліджуване підприємство має достатньо обігових активів для задоволення поточних зобов’язань, бо даний коефіцієнт знаходиться у межах нормативного значення. Позитивною тенденцією є збільшення цього коефіцієнта.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) — характеризує можливість погашення фірмою короткострокових зобов`язань поточними активами за відрахуванням запасів. Вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах 0,7−0,8.

(2. 18)

Кшл (2008)= (8202 — 964)/ 5681= 1,27

Кшл (2009)= (16 673- 2225)/ 8657= 1,67

Аналіз коефіцієнту швидкої ліквідності показав динаміку його збільшення і цей показник є вищим за верхню нормативну межу, тобто підприємство має достатньо можливостей для погашення своїх короткострокових зобов’язань поточними активами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) — показує, яка частка поточних зобов`язань може бути погашена миттєво. Теоретичне значення повинне бути не менш 0,2−0,25.

(2. 19)

Розрахунок коефіцієнту абсолютної ліквідності для досліджуємого підприємства за 2008 та 3 квартали 2009 року:

Кал (2008) = 1294/ 5681= 0,23

Кал (2009) = 1485/ 8657= 0,17

Аналіз коефіцієнту абсолютної ліквідності для даного підприємства показав, що воно може погасити поточні зобов’язання. Але негативним є те, що цей коефіцієнт має тенденцію зменшення.

(Примітка: * - витрати майбутніх періодів, які будуть використані продовж 12 місяців від дати балансу; ** - доходи майбутніх періодів, які будуть погашені впродовж 12 місяців від дати балансу).

Таблиця 2.3 Показники ліквідності КП «Чернігівводоканал"за 2008 та 2009 роки

Коефіцієнт

Нормативне

значення

Значення

Абсолютне відхилення

2008 рік

2009 рік

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)

1,5−2

1,44

1,93

0,49

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)

0,7−0,8

1,27

1,67

0,4

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)

0,2−0,25

0,23

0,17

0,06

Розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності показав, що досліджуване підприємство у 2008 році мав цей показник нижче рівня нормативного значення і збільшення його в 2009 році, що свідчить про достатність обігових активів для задоволення поточних зобов’язань.

Аналіз коефіцієнта швидкої ліквідності показав його збільшення з 1,27 до 1,67 (при нормативному значенні 0,7−0,8), що дає можливість погашення підприємству короткострокових зобов`язань поточними активами за відрахуванням запасів

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ж у 2009 році впав нижче рівня нормативного значення, що свідчить про ускладнення погашення поточних зобов`язань.

2.4 Аналіз прибутку та рентабельності

Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; збиток — перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність.

Показники рентабельності підприємства характеризують прибутковість діяльності підприємства.

Оціночні показники прибутку нашого підприємства за період з 2008 і 3 квартали 2009 року представимо у вигляді таблиці 2. 4

Таблиця 2.4 Показники прибутку КП"Чернігівводоканал"з 2008 і 3 квартали 2009 року

Показник

Значення

Абсолютне

2008 р.

2009р.

відхилення

Валовий прибуток

2509

1823

— 686

Операційний прибуток

--

--

--

Інші доходи

2331

1087

— 1244

Прибуток до оподаткування

--

--

--

Чистий дохід від реалізації продукції

52 918

44 126

— 8792

Чистий прибуток

В залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продажу.

До першої групи відносять наступні показники.

Рентабельність активів (ROA) — характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку. Цей показник важливий насамперед для інвесторів.

(2. 20)

Ми не маємо змоги розрахувати цей показник тому, що в частині прибуток показники відсутні.

Рентабельність власного капіталу (RОЕ) — характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Цей показник важливий насамперед для власників.

(2. 21)

Ми не маємо змоги розрахувати цей показник тому, що в частині прибуток показники відсутні.

До другої групи входять наступні показники.

Валова рентабельність реалізованої продукції (RG) — характеризує ефективність виробничої діяльності, а також ефективність політики ціноутворення.

(2. 22)

RG (2008) = 2509/ 52 918 *100% = 4,74%

RG (2009) = 1823 44 126*100% = 4,13%

Ми не можемо зробити повний аналіз показників рентабельності, так як маємо тільки відсоток валової рентабельності.

Виходячи із даних звіту про фінансові результати підприємства за 2008 та 2009 роки видно, що КП «Чернігівводоканал"не є прибутковим, а навпаки, являється збитковим підприємством, тому що витрати підприємства більші ніж доходи.

2.5 Оцінка ділової активності підприємства

Показники ділової активності (обіговості) характеризують ефективність роботи підприємства в використанні активів.

Коефіцієнти обіговості, показуючи кількість оборотів, які здійснюють оборотні активи та окремі їх елементи впродовж звітного періода, а також показники довжини оборота в днях (за скільки днів здійснюється один оборот).

Ділова активність проявляється в динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринку збуту.

Ділову активність можна оцінити на якісному і кількісному рівні.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники обіговості. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив платоспроможність підприємства, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

На практиці набули поширення наступні показники ділової активності.

Ресурсовіддача (RO) або коефіцієнт обіговості активів (коефіцієнт трансформації) — характеризує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства незалежно від джерел їх формування:

(2. 33)

фінансовий ліквідність прибуток рентабельність

Коефіцієнт обіговості активів для нашого досліджуваного підприємства становить:

RO(2008) = 52 918/ (56 625+40879: 2)= 52 918/48752= 1,09

RO(2009) = 44 126/ (49 677+40788: 2)= 44 126/ 45 232,5= 0,98

Зменшення значення показника ресурсовіддачі у 2009 році порівняно з 2008, говорить про зменшення ефективності використання активів досліджуваного підприємства.

Коефіцієнт () — характеризує, скільки в середньому разів за звітний період дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти:

(2. 34)

(2008) =52 918/ 5564=9,5

(2009) =44 126/ 7586=5,8

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник періоду оборотності дебіторської заборгованості (термін кредитування).

.= 365 / (2. 35)

(2008) =365/9,5=38,4

(2009) =365/5,8= 62,9

Цей показник відображає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами, і бачимо зменшення коефіцієнту обіговості дебіторської заборгованості та збільшення строку для погашення кредитів.

Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості () — показує, скільки в середньому разів за звітний період обертається кредиторська заборгованість:

(2. 36)

Вирахуємо коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості за даний період на досліджуваному підприємстві:

(2008) =52 918/ 1352= 39,1

(2009) =44 126/ 2307= 19,12

Для аналізу обіговості кредиторської заборгованості використовують показник періоду обіговості кредиторської заборгованості:

= 365/ (2. 37)

(2008) = 365/39,1= 9,3

(2009) =365/ 19,12= 19,1

Цей показник відображає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників.

Коефіцієнт обіговості запасів () — характеризує ефективність управління запасами:

(2. 38)

(2008) = 50 409/ 964=52,3

(2009) =42 303/ 2225= 19

Показник періоду обіговості запасів можна розрахувати:

Т= 365/ (2. 39)

Т(2008) = 365/52,3= 6,97

Т(2009) = 365/19= 19,21

Коефіцієнт обіговості основних засобів (або фондовіддача) () — характеризує ефективність використання основних засобів:

(2. 40)

(2008) =50 409/ (66 320+67106: 2)= 50 409/66713=0,75

(2009) =42 303/(67 490+94380: 2)=42 303/80935= 0,52

Результати проведених розрахунків коефіцієнтів ділової активності підприємства КП «Чернігівводоканал"у досліджуваному періоді представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Оцінка ділової активності КП «Чернігівводоканал'

Показник

Значення

Абсолютне

2008 р.

2009р.

відхилення

Ресурсовіддача

1,09

0,98

— 0,11

Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

9,5

5,8

— 3,7

Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

39,1

19,12

— 19,98

Коефіцієнт обіговості запасів

52,3

19

— 33,3

Коефіцієнт обіговості основних засобів (або фондовіддача)

0,75

0,52

— 0,23

Зменшення значення показника ресурсовіддачі у 2009 році порівняно з 2008, говорить про зменшення ефективності використання активів досліджуваного підприємства.

Як і для коефіцієнтів рентабельності, так і для показників ділової активності не існує абсолютних нормативних значень, тому що ці показники різко коливаються по галузях. Позитивною тенденцією вважається збільшення цих показників в динаміці, а в нашому випадку всі показники коефіцієнтів зменшилися.

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

Оцінюючи отримані показники (фінансової стійкості), можна сказати, що база практики у 2008 році на 27% забезпечена власними коштами, а інша частина — 73%, фінансується за рахунок залученого капіталу, що підкреслює її фінансову залежність. Частка власного капіталу в активах підприємства у 2009 році зменшилася, що показує величина коефіцієнту автономії, це означає, що збільшився ризик фінансової стійкості. Для нормальної фінансової стійкості підприємству необхідно збільшити власний капітал щонайменше на 27%, що буде важко зробити, маючи значний розмір кредиторської заборгованості та збитковості діяльності.

Провівши аналіз фінансово-економічного стану на 2008 і 2009 рік та роблячи попередній висновок, можна сказати, що станом на 01. 01. 2010 року підприємство є збитковим, фінансово нестійким, з низьким показником ділової активності низькою платоспроможністю та неліквідними власними активами.

Отже, провівши аналіз фінансово-економічного стану підприємства, робимо висновок, що підприємство знаходиться у дуже критичному стані і ймовірність банкрутства є дуже високою.

Таким чином, цілями антикризової стратегії підприємства повинні бути:

— забезпечення ліквідності і платоспроможності на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

— отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Групу санаційних заходів, яка пов’язана зі зміною структури та складу активів балансу називають реструктуризацією активів. В рамках реструктуризації активів можна провести такі види санаційних заходів:

1. Мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані з протіканням основної діяльності; індексації балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального циклу комерційної діяльності.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу тобто, зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва.

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів. Отримані кошти можна направити на перепрофілювання діяльності на більш прибуткові її види.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості - переведення заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо.

Ці розглянуті види санаційних заходів спричиняються до змін в окремих статтях активу балансу.

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємства є зменшення вхідних грошових потоків, які класифікуються таким чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

ВИСНОВКИ

За час проходження виробничої практики було досягнуто основних завдань:

· закріплено теоретичні знання, здобуті при вивченні дисциплін"Теорія фінансів","Економіка підприємства","Фінансовий аналіз","Фінанси підприємства","Фінансова діяльність суб'єктів господарювання","Податкова система" та інші;

· набуто навичок практичного застосування теоретичних знань для розв’язання завдань з управління фінансами;

· навчилась аналізувати та прогнозувати фінансові результат, планувати заходи та приймати управлінські рішення щодо поліпшення фінансового стану підприємства;

· ознайомилася із структурою підприємства;

· розглянула установчих документи;

· ознайомилась зі статутом підприємства, положеннями про відділи, посадовими інструкціями, технологією управління фінресурсами;

· взяла участь у виконанні конкретної роботи що здійснюється економічними службами підприємства;

· підготувала пропозиції, щодо поліпшення організації управління фінансами підприємства;

· підготувала звіт.

На сьогодні українські підприємства мають достатньо високу собівартість продукції, яка в свою чергу, зменшує обсяг її реалізації. У числі причин, які викликають підвищення ціни продукції, можна назвати такі, як відсутність обігових коштів на підприємствах, криза неплатежів, тобто ріст дебіторської заборгованості, таким чином, ми маємо не що інше, як основні ознаки банкрутства підприємства.

Порівнюючи коефіцієнти зносу та придатності 2008 року до 2009, ми бачимо незначне зменшення зносу основних засобів і збільшення коефіцієнту придатності, що є позитивною тенденцією.

Зменшення коефіцієнту поновлення основних засобів у 2009 році по відношенню до 2008 майже втричі свідчить про те, що основні засоби не оновлювались за останній рік.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой