Аналіз фінансового стану підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Аналіз фінансового стану підприємства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи виконання роботи

1.1 Сутність фінансового стану підприємства

1.2 Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства

1.3 Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

Розділ 2. Аналіз показників фінансового стану підприємства

2.1 Коротка характеристика ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «Авангард»

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «Авангард» за 2007−2009 роки

2.3 Аналіз балансу ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «Авангард» за 2007−2009 роки

2.4 Аналіз ліквідності та платоспроможності ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД» за 2007−2009 роки

2.5 Аналіз фінансової стійкості ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД» за 2007−2009 роки

2.6 Аналіз ділової активності ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД» на протязі 2007−2009 року

Розділ 3. Напрямки і резерви покращення фінансового стану підприємства ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД»

3.1 Шляхи, напрямки і резерви покращення фінансового стану ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД»

3.2 Розрахунок економічного ефекту від впровадження виявлених резервів ДП «Рогатинська птахофабрика» ЗАТ «АВАНГАРД»

Висновки

Список використаної літератури

ліквідність платоспроможність ділова активність

Вступ

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

Фінансовий стан — це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, — це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як власного підприємства, так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає дочірнє підприємство «Рогатинська птахофабрика» закрите акціонерне товариство «АВАНГАРД», тобто самостійно-господарюючий суб'єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку.

Головною метою даної курсової роботи є оцінка фінансового стану підприємства, напрямки його покращення на наступні роки, а також вивчення і аналіз показників, що характеризують фінансовий стан будь-якого підприємства.

При написанні даної роботи найважливішими є такі завдання, як — повний, всебічний аналіз фінансового стану підприємства на протязі звітного 2009 року та минулих 2007−2008 років:

ь визначення мети та етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;

ь оцінка фінансової стійкості підприємства;

ь проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;

ь розрахування і вивчення основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 2001−2002 роки;

ь визначення впливу факторів на зміну величини даних показників;

ь виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства у наступному періоді.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів та одинадцяти підрозділів, висновків. Списку використаних джерел та додатків. В першому розділі подаються теоретичні та методичні основи виконання роботи; в другому проводиться аналіз показників фінансового стану підприємства та відповідно в третьому — напрямки та резерви покращення фінансового стану. Робота містить 5. сторінок, чотирнадцять таблиць, два рисунка, 1… джерел використаної літератури, форми фінансової бухгалтерської звітності подані у додатках.

Джерелами інформації для написання курсової роботи послужили такі документи:

ь форма № 1 «Баланс підприємства» за 2007,2008,2009 роки;

ь форма № 2 «Звіт про фінансові результати та їх використання» за 2007,2008,2009 роки;

ь форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів» за 2007,2008,2009 роки;

ь форма № 4 «Звіт про власний капітал» за 2007,2008,2009 роки;

ь форма № 5 «Звіт про власний капітал» за 2007,2008,2009 роки;

Теоретичною основою проведення аналізу фінансового стану підприємства є матеріали фундаментальних наукових досліджень вітчизняних та закордонних вчених. Серед них: І.Т. Балабанов, Л. А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, А. П. Ковальов, М.Н. Крейніна, В. В. Ковальов, Н. В. Тарасенко, Ф. Ф. Бутинець, В. Т. Савчук, А. Д. Шеремет та інші.

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи виконання роботи

1.1 Сутність фінансового стану підприємства

Серед фінансових проблем підприємства, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого — виявляє передумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов’язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств). Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємства, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л. А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А. П. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, В. В. Ковальов, Н. В. Тарасенко, Ф. Ф. Бутинець, В. Т. Савчук, О. С. Стоянова, А. Д. Шеремет та інші.

Водночас маємо великі розбіжності у трактуванні науковцями і практиками поняття «фінансовий стан підприємства». Брак уніфікації, з одного боку, ускладнює навчальний процес, адже нам, студентам, важко зорієнтуватися у правильному трактуванні цього поняття, а з другого боку — не дає змоги одночасно оцінювати реальний фінансовий стан підприємства. У згаданих розробках дедалі більше закріплюються відмінності в розумінні «фінансового стану підприємства» або повторюються трактування, зроблені раніше, що й зумовлює необхідність уточнення поняття «фінансовий стан підприємства».

Відомо, що оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), НБУ та комерційними банками. Першооснову таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємства закладено ще 1998 року Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій у 2000−2003 роках. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерством фінансів та Фондом державного майна України у 2001 році розроблено окреме Положення про порядок здійснення аналізу їхнього фінансового стану.

Для аналізу фінансового стану підприємств комерційними банками при оцінці їхньої кредитоспроможності вихідною основою послужило розроблене НБУ у 1995 році Положення «Про кредитування підприємств», яке нині скасоване. Удосконалені НБУ методичні підходи до оцінки фінансового стану під-приємств знайшли відображення у Положенні «Про порядок формування і використання резерву відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (2003 рік). Кожний комерційний банк, з урахуванням рекомендацій НБУ, розробляє своє положення про кредитування, де й викладені методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства при встановленні можливості надання йому кредиту, визначенні його кредитоспроможності.

Дослідження офіційних методик і положень та розробок науковців щодо трактування поняття «фінансовий стан підприємства» свідчить про їхнє розмаїття й неузгодженість, що підтверджується нижчевикладеним.

Зокрема методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджено наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємства та організацій № 22 від 23 лютого 1998 року, сутність цього поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають розміщення і використання фінансових ресурсів». Проте я вважаю, що таке трактування поняття «фінансовий стан підприємства» чітко не відображає його сутності. З моєї точки зору, сутність фінансового стану підприємства виявляється не в комплексності поняття, що є взагалі другорядним, а тим більше — поняття не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин. Від останніх залежатиме фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов’язань [2−22].

Практично аналогічно визначається і в інших положеннях сутність поняття «фінансовий стан підприємства», яке зводиться до системи показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Так, Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 року, визначено «фінансовий стан підприємства» як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств. Однак у цьому трактування знаходять свої відображення характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану — спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності [1−121].

Щодо визначень цього поняття науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування сутності «фінансового стану підприємства» за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Для узагальнення різних визначень, зроблених вченими-економістами щодо розуміння ними сутності поняття «фінансовий стан підприємства», необхідно розглянути їхню еволюцію відповідно до становлення та розвитку навчального курсу «фінансового аналізу».

Так, Е.А. Маркар’ян та Г. П. Герасименко у книзі «Фінансовий аналіз» визначають це поняття так: «Фінансовий стан підприємства — це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов’язання». Таке визначення не розкриває економічну сутність цього поняття, а вказує лише на одну із його характеристик — відповідний рівень показника ліквідності [9−121].

На досить звужене визначення поняття «фінансовий стан підприємства» я наткнувся у А.І. Ковальова, Ф.Ф. і В. П. Привалова. Вони розуміють фінансовий стан підприємства як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Слід зауважити, що фінансовий стан підприємства — це не сукупність показників, за їх допомогою він лише кількісно вимірюється [5−3].

Отже, на мою думку, автор вказує радше на інструментарій виміру фінансового стану підприємства, що, безумовно, є важливим для його оцінки. Низка авторів при визначенні поняття «фінансовий стан підприємства» першоознакою, як і в згаданій вище методиці, вважають його комплексність, яка, на мій погляд, як було сказано, не є визначальною.

Так у підручнику «Фінанси підприємств» за редакцією професора А.М. Поддєрьогіна наведено таке визначення: «Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських фактів і характеризується системою показників, що відображають наявність і використання фінансових ресурсів». Це визначення повторне зробленого раніше в Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій ще в 1998 році [13−328].

Порівняно з таким визначенням обгрунтованішим, з моєї точки зору, є трактування сутності поняття «фінансовий стан підприємства» серед вказаних вище авторів у тих, що підкреслюють відображення ним якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими редакційними відмінностями. Серед них можна виділити тлумачення М.Я. Дем’яненка, В. В. Осмоловського, М. В. Коробова та інших. Зокрема найповніше визначення поняття «фінансового стану підприємства"наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем’яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства. «Фінансовий стан — це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу [14−507].

У автора підручника «Теорія аналізу господарської діяльності» для студентів економічних спеціальностей В. В. Осмоловського при визначенні поняття «фінансового стану підприємства» на першому місці також його комплексність: «фінансовий стан підприємства — комплексне поняття, яке характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Як видно із визначення, основний акцент зроблено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що вельми важливо, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості. Водночас не зрозуміло, чому автор виділяє лише виробничу діяльність [10−188].

Досить повним і, на мій погляд, ширшим, ніж «фінансовий стан підприємства», є визначення сутності цього поняття у М. Я. Коробова — автора навчального посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства». Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями» [6−354].

Доволі вагомим, але дещо суперечливим є визначення «фінансового стану підприємства», наведене авторами у навчальному посібнику «Економічний аналіз» за редакцією М. Г. Чумаченка: «фінансовий стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами». Проте, конкурентоспроможність підприємства є дещо іншою характеристикою, а тим більше «фінансова конкурентоспроможність» потребує додаткового з’ясування [4−204].

У підручнику «Аналіз господарської діяльності» сутність поняття «фінансовий стан підприємства» його автор Г. В. Савицька визначає таким чином: «фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу». Особливість такого визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан економічною категорією і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу [12−169].

Таке трактування практично повторюють, без акценту відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, автори підручника «Курс економічного аналізу» за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності. Я вважаю, що як у першому, так і в другому випадку відсутні необхідні обґрунтування щодо визнання категорією фінансового стану підприємства. У системі - економічна категорія, поняття і терміни — його необхідно визнавати як поняття [11−266].

У спеціальній літературі знаходимо і зовсім спрощене трактування поняття «фінансовий стан підприємства». Так, В.І. Іващенко, М. А. Болюх у навчальному посібнику «економічний аналіз господарської діяльності» наводять таке визначення: «фінансовий стан підприємства — це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження». З цього визначення не зрозуміло чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім випускається з поля зору якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори навчального посібника «Фінансовий менеджмент» О. П. Крайник, З. В. Клепикова. Ними наведене таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства». Отож тут не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємства, а повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства, що підлягають приватизації.

Порівняння визначень цього поняття різними авторами та їх критична оцінка дає підстави дійти висновку, що «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Отже, на нашу думку фінансовий стан — це реальна (на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами і державою.

1.2 Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства -- акціонерів, банків, податкових адміністрацій -- свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива [3−215].

Платоспроможність — це можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов’язання. Ліквідність — це здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Поняття «платоспроможність» і «ліквідність» взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом із тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’язаннями. Характеристику показників оцінки ліквідності підприємства наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Показники оцінки ліквідності підприємства

Назва показника

Розрахунок

Нормативне значення

Характеристика

1

2

3

4

1. Коефіцієнт

покриття (загальна ліквідність), Кп

Р 260 / Р 620

або

(А1 + А2 + А3)/

(П1 + П2)

> 2

Визначається як

співвідношення усіх оборотних активів до поточних зобов’язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, Кшл

? (Р 150 — Р 240) /

Р 620

або

(А1 + А2)/(П1 + П2)

> 1

Показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, Кабл

(Р220 + Р 230 + Р 240) / Р 620

або

А1(П1 + П2)

> 0,2−0,35

(> 0)

Характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобов’язання і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та поточних фінансових інвестицій до суми поточних зобов’язань

4. Частка оборотних засобів в активах

Р 260 / Р 280

?

Розраховується як відношення оборотних засобів та валюти балансу та показує їх питому вагу в майні підприємства

5. Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), РК, тис. грн.

(Р 260 + Р 270) —

(Р 620 + Р 630)

або

(Р 380 + Р 430 +

Р 480 + Р 080)

Середньо-

галузеве

Різниця між оборотними активами підприємства та його поточними

зобов’язаннями

Ш Коефіцієнт покриття показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, то підприємство вважається ліквідним.

Ш Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт «критичної оцінки», проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов’язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію. Тому, проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнту, слід звертати увагу не тільки на числове значення показника, але й на якість дебіторської заборгованості.

Ш Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність.

Ш Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства.

Ш Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів в оборотних активах визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в складі оборотних активів.

Ш Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов’язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити та використовується для оцінки приросту зменшення робочого капіталу і контролю ліквідності підприємства [3−237].

Платоспроможність підприємства ширше за поняття ліквідності і поряд з ним включає поняття фінансової стійкості. Підприємство може мати ліквідну структуру балансу і в той же час бути фінансово нестійким. На практиці такі ситуації зустрічаються досить часто, тому платоспроможність підприємства необхідно визначити виходячи із значень як коефіцієнтів ліквідності балансу, так і фінансової стійкості.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість відображає збалансованість засобів та джерел їх формування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків та оцінюється на підставі співвідношення власного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобів в наслідок господарської діяльності підприємства, співвідношення довгострокових і поточних зобов’язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами. За допомогою показників фінансової стійкості оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними.

Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних показників (таблиця 1. 2).

Таблиця 1.2 — Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Назва показника

Розра-хунок

Нормативне значення

Характеристика

1

2

3

4

1. Коефіцієнт автономії

Р 380 / Р 640

> 0,5

Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

2. Коефіцієнт фінансової залежності

Р 640 / Р 380

< 2,0

Показник обернений до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів

3. Маневреність робочого капіталу

?(Р 100 — Р 140) / (Р 260 — Р 620)

За планом

Характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу

4. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

(Р 260 — Р 620) / Р 380

> 0,5

Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів, характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємства

5. Коефіцієнт фінансової стійкості

Р 380 / (Р 480 + Р 620)

> 1

Визначається як відношення власного та залученого капіталу

6. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу

Р 480 + Р 620 / Р 380

Залежить від характеру господарської діяльності

Розраховується як відношення всієї суми залучених засобів та суми власних коштів

7. Коефіцієнт стійкості фінансування

(Р 380 + Р 430 + Р 480) / Р 280

0,8 — 0,9

Показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта — 0,75. Якщо значення цього коефіцієнта нижче 0,75, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел формування

8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

Р 480 + Р 620 / Р 640

< 0,5

Характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства

9. Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів

Р 480 / Р 080

< 1

Показує частину необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів

10. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Р 480 / (Р 480 + Р 380)

-

Характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм

11. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

(Р 380 — Р 080) / Р 260

> 0,1

Відображає яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів

12. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань

Р 480 / (Р 480 + Р 620)

< 0,2

Визначає частину довгострокових зобов’язань в загальній сумі джерел формування

13. Коефіцієнт поточних зобов’язань

Р 620 / (Р 480 + Р 620)

> 0,5

Визначає частку (питому вагу) поточних зобов’язань в загальній сумі джерел формування

14. Коефіцієнт страхування бізнесу

Р 340 / Р 280

> 0,2

Визначається як відношення суми резервного капіталу до загальної вартості майна. Показує суму капіталу, який зарезервовано підприємством на кожну гривню майна

15. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом

Р 260 — Р 620 /? (Р 100 — Р 140)

> 0,2

Характеризує рівень покриття матеріальних оборотних активів

ь Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Вважається, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, так як ним мають покриватися всі необоротні активи підприємства й ті оборотні активи, які забезпечують безперебійну діяльність.

ь Коефіцієнт фінансової залежності характеризується тим, що зростання показника в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства.

ь Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована.

ь Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів

ь Значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції.

ь Збільшення коефіцієнта структури фінансування необоротних активів свідчить про підвищення рівня фінансування необоротних активів за рахунок залучення довгострокових джерел, відповідно про зростання інвестиційної активності підприємства.

ь Зміна коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів може бути охарактеризована наступним чином: збільшення характеризує підвищення інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів. Якщо коефіцієнт зменшується, то можна зробити зворотній висновок.

ь Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування.

ь Коефіцієнт страхової стабільності підприємства показує суму капіталу зарезервовану підприємством на кожну гривню вартості майна, вартості власного капіталу, вартості внесків засновників до статутного капіталу [3−267].

Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб'єкта.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів — показників оборотності (таблиця 1. 3).

Таблиця 1.3 — Показники ділової активності (оборотності) підприємства

Показники

Розрахунок

Норма

Характеристика

2

3

4

5

1. Коефіцієнт оборотності активів

Ф2 Р 035 / (Ф1 Р 280 Г 3+ + Ф1 Р 280 Г 4) Ч0,5

Зростання

Відношення обсягу реалізації до середньої суми активів за період. Показує скільки разів за період обертається капітал, що вкладений в активи підприємства

2. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Ф2 Р 035 / (Ф1 Р 260 Г 3 + Ф1 Р260 Г 4) Ч 0,5

-

Відношення обсягу чистого доходу від реалізації до середньої вартості оборотних активів. Характеризується швидкість обороту оборотних активів підприємства за період або суму доходу, яка отримується з кожної гривні активів

3. Коефіцієнт оборотності запасів

Ф2 Р 035 / ((Ф1? (Р 100 — Р 140 Г3) + Ф1 ?(Р 100 — Р140) Г 4))Ч0,5

Середньо-галузеве

Відношення обсягу реалізації до суми матеріальних запасів

4. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Ф2 Р 035 / (Ф1 Р 380 Г3 + Ф1 Р 380 Г4) Ч0,5

-

Відношення обсягу реалізації до середнього за період обсягу власного капіталу. Відображає швидкість обороту вкладеного власного капіталу

5. Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках (дебіторська заборгованість)

Ф2 Р 035 / (Ф1 ?(Р 150 — Р210) Г 3 + Ф1?(Р 150 — Р210) Г4)Ч0,5

Порівняння з середньою по галузі

Відношення обсягу реалізації до середньої дебіторської заборгованості за період. Показує кількість оборотів дебіторської заборгованості за період

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Ф2 Р 035 / (Ф1 Р 620Г3 + Ф1 Р 620Г4) Ч0,5

Середньо галузеве

Відношення обсягу реалізації до середньої кредиторської заборгованості

7. Коефіцієнт завантаженості активів

(Ф1 Р 280 Г3 + Ф1 Р 280 Г4) Ч0,5 / Ф2 Р 035

-

Вартість майна, що припадає на 1 грн. продажу. Зменшення коефіцієнту свідчить про підвищення ефективності використання активів підприємства

8. Коефіцієнт завантаженості активів оборотності

(Ф1 Р 260 Г3 + Ф1 Р 260 Г4) Ч 0,5 / Ф2 Р 035

-

Вартість оборотних активів на 1 грн. продажу

9. Коефіцієнт завантаженості власного капіталу

(Ф1 Р 380 Г3 + Ф1 Р 380 Г4) Ч0,5 / Ф2 Р 035

-

Сума власних джерел фінансування підприємства на 1 грн. продажу

ь Загальна оборотність активів (коефіцієнт оборотності активів) — є узагальнюючим показником оборотності і характеризує швидкість обороту всього майна підприємства за балансом. Коефіцієнт прямо пропорційний обсягу продаж та зворотно пропорційний сумі активів, що використовуються. Вимірює загальну оборотність, чи інтенсивність використання активів.

ь Коефіцієнт оборотності оборотних активів. Цей показник характеризує швидкість обороту всіх оборотних активів підприємства і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрям більш ефективного використання.

ь Коефіцієнт оборотності запасів іноді називають показником інтенсивності використання запасів. Якщо даний показник позитивний, це означає, що підприємство не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування. Розраховується відношенням чистого доходу до вартості виробничих запасів.

ь Коефіцієнт оборотності грошових коштів визначається відношенням чистого доходу до середнього залишку грошових коштів за даними балансу і характеризує швидкість обороту грошових коштів.

ь Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активі, які формуються за рахунок власного капіталу.

ь Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках характеризує розширення або скорочення комерційного кредиту, наданого підприємством. Такі показники визначаються відношенням чистого доходу до відповідного виду дебіторської заборгованості. Якщо коефіцієнт збільшується, можна зробити висновок про підвищення оборотності відповідного виду дебіторської заборгованості, зниження розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.

ь Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами.

ь Коефіцієнт завантаженості активів (їх складових та власного капіталу) є оберненим до відповідних коефіцієнтів оборотності.

Узагальнюючим показником ефективності використання активів підприємства є тривалість обороту активів, що представляє собою кількість днів, яка необхідна для їх перетворення в грошову форму і є величиною оберненою коефіцієнту оборотності, помноженого на 360 (кількість днів року). Період обороту активів залежить від періодів обороту його складових частин: періоду обороту дебіторської заборгованості, запасів тощо. Періоди обороту дебіторської заборгованості використовуються в подальшому для розрахунку тривалості фінансового циклу підприємства.

Показники тривалості обороту активів наведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 — показники тривалості обороту активів підприємства

Показник

Формула розрахунку

Норма

1

2

3

1. Тривалість обороту активів, Т об. акт

З60 / Коб. акт

зменшення

2. Тривалість обороту дебіторської заборгованості, Т об. дз

360 / Коб. дз

зменшення

3. Тривалість обороту запасів, Т об. зап

360 / Коб. зап

зменшення

4. Тривалість обороту кредиторської заборгованості, Т об. кз

360 / Коб. кз

зменшення

5. Тривалість операційного циклу

Т об. дз + Т об. зап

зменшення

6. Тривалість фінансового циклу

Т об. дз + Т об. зап — Т об. кз

зменшення

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри і якість здійснюють суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства. Проаналізувати його можна рядом показників (таблиця 1. 5).

Таблиця 1.5 — Показники стану дебіторської заборгованості підприємства

Назва

Розрахунок

Характеристика

1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Ф2 Р035/(Ф1 ?(Р150-Р210) Г3 + Ф1?(Р150-Р210) Г4) Ч 0,5

Характеризує швидкість обороту дебіторської заборгованості

2. Тривалість обороту (тривалість погашення дебіторської заборгованості)

360 / Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Визначає терміни погашення дебіторської заборгованості

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів

(Ф1 ?(Р150 — Р210) / Ф1 Р260) Ч 100

Визначається як співвідношення дебіторської заборгованості та загальної вартості оборотних активів

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

Він розраховується наступним чином:

Кр =, (1. 1)

Підвищити коефіцієнт стійкості економічного зростання можна за рахунок: зниження частки виплачених дивідендів; збільшення ресурсовіддачі; збільшення рентабельності; отримання кредитів і позик [3−277].

1.3 Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Він є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства.

Найважливішими елементами аналізу є технічні прийоми та методи.

Термін метод (від грецького methodos, — шлях, дослідження) являє собою спосіб досягнення мети і складається із сукупності прийомів пізнання дійсності.

Метод економічного аналізу — це системне, комплексне та безперервне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для ефективності виробництва [7−56].

Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому.

Його мета — визначити стан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності, знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

ь структурний аналіз активів і пасивів підприємства;

ь аналіз фінансової стійкості;

ь аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);

ь аналіз необхідного прирості власного капіталу.

Об'єктами аналізу фінансового стану підприємства є:

ь активи та їх складові

ь зобов’язання та їх складові

ь грошові потоки

Аналіз фінансового стану може здійснюватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють два типи аналізу фінансового стану: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і усунути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками — сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність.

Фінансова звітність — це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення — дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансового стану необхідний суспільний аналіз «моментних «, балансових даних на дату і «поточних «показників за період часу [3−218]

Напрями використання основних форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу наведені в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 — Напрями використання форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу

Форми фінансової звітності

Інформаційні дані

Напрями використання інформації для потреб аналізу

1

2

3

1. Баланс (ф. № 1)

Економічні ресурси, що контролюються підприємством, і джерела їх формування

Горизонтальний та вертикальний аналіз, аналіз фінансового стану із застосуванням коефіцієнтів: оцінка структури ресурсів, ліквідності та платоспроможності підприємства, фінансової стійкості, оцінка й прогнозування змін економічних ресурсів та їх джерел

2. Звіт про фінансові результати (ф. № 2)

Доходи, витрати, фінансові результати діяльності

Аналіз структури доходів і витрат, прибутковості, ділової активності (та їх прогнозування)

3. Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)

Грошові кошти (акумулювання і рух)

Аналіз грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств

4. Звіт про власний капітал (ф. № 4)

Величина та зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду

Аналіз структури капіталу, оцінка та прогнозування змін

5. Примітки до річної фінансової звітності (ф № 5)

Облікова політика, інформація, що вимагає уточнення відповідно до вимог П (С)БО, деталізація статей звітності з метою забезпечення її зрозумілості

Різні напрями деталізованого аналізу фінансового стану, виявлення причин змін

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Економічний аналіз фінансового стану базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, можливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, — на спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомого яких вивчаються найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Методичні прийоми аналізу інформації, яка міститься у фінансовій звітності, наведені у таблиці 1.8.

Таблиця 1.8 — Основні методичні прийоми аналізу фінансової звітності

Назва

Зміст

Значення

1

2

3

1. Аналіз абсолютних показників

Оцінка важливіших результативних статей звітності

Дозволяє оцінити статті звітності в статиці та динаміці, визначити питому вагу статей балансу

2. Горизонтальний аналіз

Порівняння кожного значення звітності з попереднім роком, розрахунок темпів їх зростання

Надає можливість виявити тенденції зміни окремих статей звітності в динаміці

3. Вертикальний аналіз

Розрахунок структури узагальнюючих підсумкових статей звітності та

складання динамічних рядів (відсотковий аналіз)

Дозволяє визначити і прогнозувати структурні зрушення у складі майна та капіталу і напрямах його використання. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні та позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами та зобов’язаннями. Порівнюючи структуру змін в активах та зобов’язаннях, можливо зробити висновок про те, через які джерела поповнювалося майно в які активи це майно було вкладене

4. Аналіз коефіцієнтів (відносних показників)

Розрахунок співвідношень між окремими статтями звітності підприємства, визначення взаємозв'язку між показниками

Надає можливість провести порівняння з:

· аналогічними даними за попередні періоди для вивчення тенденцій зміни фінансового стану підприємства

· аналогічними даними інших підприємств для виявлення можливостей підприємства і негативних моментів діяльності

· теоретично обґрунтованими або одержаними в результаті експертного опитування величинами, які характеризують оптимальні або критичні значення відносних показників

При вивченні абсолютних показників, представлених у звітності, шляхом її читання визначають майновий стан підприємства, коротко- і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз — дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства [3−220].

Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють різні економічні суб'єкти, зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність. Інтереси різних користувачів щодо аналізу фінансового стану наведені в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 — Зміст аналізу фінансового стану для різних користувачів інформації

Користувачі результатів аналізу фінансового стану

Сфера економічних інтересів

1

2

1. Власник

Оцінка доцільності виробничих витрат і досягнутих результатів, фінансової стійкості та конкурентоспроможності, можливостей і перспектив подальшого розвитку, ефективність використання залучених коштів. Виявлення збитків, невиробничих витрат та втрат. Складання аргументованих прогнозів про фінансовий стан

2. Акціонери

Аналіз складу управлінських витрат та оцінка їх цілеспрямованості. Аналіз формування загального прибутку. Аналіз збитків, невиробничих витрат трат. Структурний аналіз напрямів використання прибутку. Оцінка ефективності дивідендної політики

3. Банки та кредитори

Оцінка складу та оцінки майна підприємства. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу. Аналіз складу, структури та співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. Оцінка розрахунків за раніше отриманими короткостроковими та довгостроковими кредитами та позиками

4. Постачальники та покупці

Оцінка ліквідності поточних зобов’язань. Наявність простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей. Аналіз структури оборотних активів. Оцінка фінансової стійкості підприємства

5. Інвестори

Оцінка фінансового стану підприємства, ефективності використання власного та залученого капіталів, кредиторської та дебіторської заборгованостей, майна підприємства, необоротних та оборотних активів. Аналіз рівня ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, інвестиційної привабливості. Аналіз ефективності довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій за рахунок власних засобів підприємства.

Кожна група користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні аналізу фінансового стану. Для керівництва підприємства цей аналіз виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів аналізу дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори) використовують аналіз розрахункових показників для оцінки платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой