Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ «Будівельник»

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в сучасних економічних умовах ефективність діяльності підприємств значною мірою визначається рівнем функціонування їх фінансів. Фінансовий стан всесторонньо відображає результати діяльності підприємства. Його аналіз дозволяє вчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища, виробляти обґрунтовані управлінські рішення, прогнозувати результати діяльності підприємства. В свою чергу, стан фінансів підприємства впливає на забезпеченість централізованих фондів фінансовими ресурсами.

Тому в даний момент першочерговою задачею для держави і підприємств є зміцнення фінансого стану підприємств і на цій основі стабілізація фінансів держави. Ситуація, що склалася, потребує наявності висококваліфікованих фахівців, обізнаних з теорією і практикою фінансової справи.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний дохід основне джерело фінансових ресурсів. Тому можна стверджувати, що фінансове становище усієї країни визначається станом фінансів підприємств.

Господарська діяльність діяльність підприємства характеризується фінансовими результатами, зокрема прибутком, отриманим від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Прибуток і його використання є інтегрованим показником життєдіяльності підприємства, оскільки від його розміру залежить оплата праці працівників, розрахунки з бюджетом, створення власних заохочувальних фондів стимулювання та розвитку підприємства.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає ТОВ «Будівельник», тобто господарюючий суб'єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку.

Предмет дослідження — аналіз фінансового стану на прикладі ТОВ «Будівельник».

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення економічного аналізу на підприємствах України.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ТОВ «Будівельник».

1. Поняття фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесі постачальницької, виробничої, збутової, інвестиційної та фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура коштів і джерел і формування, наявність і потреба фінансових ресурсів і як слідство фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства вчасно провадити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння та підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий план успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву та реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу та суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом, факторів, що визначає результати господарської діяльності підприємства.

Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного завдання — збільшенню активів підприємства. Для цього воно повинне постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активів і пасивів балансу.

1.1 Поняття й значення фінансового аналізу в сучасних умовах

Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти й найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації залежно від мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного й кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу й поглибленого аналізу фінансового стану. Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

— майновий стан підприємства;

— ступінь підприємницького ризику;

— достатність капіталу для поточної діяльності й довгострокових інвестицій;

— потреба в додаткових джерелах фінансування;

— здатність до нарощування капіталу;

— раціональність залучення позикових коштів;

— обґрунтованість політики розподілу й використання прибутку.

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану повинна скласти бухгалтерська звітність, що є єдиною для організації всіх галузей і форм власності.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити уразливі місця, що вимагають особливої уваги, і розробити заходи щодо їхньої ліквідації.

Процес прийняття управлінських рішень більшою мірою мистецтво, ніж наука. Результат виконаних формалізованих аналітичних процедур не є, або принаймні не повинен бути єдиним критерієм для прийняття того або іншого управлінського рішення. Результати аналізу — «матеріальна основа» управлінських рішень, прийняття яких ґрунтується також на інтелекті, логіці, досвіді, особистих симпатіях і антипатіях особи, що приймає ці рішення.

Все це зайвий раз свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом керування, інструментом оцінки надійності потенційного партнера.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності; якщо він заснований на даних тільки бухгалтерської звітності - зовнішній аналіз; внутрішньогосподарський аналіз може бути доповнений і іншими аспектами: аналізом ефективності авансування капіталу, аналізом взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку і т.п.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства включає:

— аналіз фінансового стану;

— аналіз фінансової стабільності; - аналіз коефіцієнтів;

— аналіз ліквідності балансу;

— аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності та ділової активності.

Таким чином, можна виділити основні задачі фінансового аналізу:

1. Своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більше ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

1.2 Класифікація методів і прийомів аналізу

Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.

По А. Д. Шеремету методика фінансового аналізу включає три взаємозалежних блоки:

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

Аналіз фінансового стану підприємства;

Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів.

Способи застосування фінансового аналізу можна умовно підрозділити на дві групи: традиційні й математичні.

До першої групи ставляться: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок.

Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями та з показниками попереднього періоду.

Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.

На практиці обрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з попереднім роком, півріччям або кварталом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, отже, ведеться перспективний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — фінансові коефіцієнти описують фінансові пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків і елімінування впливу інфляції, що особливо актуально при аналізі в довгостроковому аспекті. Суть методу полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника та, по-друге, у порівнянні цього показника з якоюсь базою.

Факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів дослідження.

Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез — з'єднання окремих елементів у загальний результативний показник.

Методи фінансового аналізу.

У процесі фінансового аналізу, обробки фінансово-економічної інформації застосовується ряд спеціальних прийомів. Системність методів фінансового аналізу виявляється в об'єднанні специфічних прийомів на основі досягнень фінансового аналізу та досягнень ряду суміжних наук — математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, математичного моделювання.

При відборі методів фінансового аналізу в кожному конкретному випадку виходять із сутності того, що буде аналізуватися за допомогою цих методів. Під входять первинними показниками розуміються показники бухгалтерської фінансової звітності, необхідні для отримання результуючих вихідних показників.Вихідні показники формуються в ході фінансового планування при визначенні системи оціночних результуючих фінансових показників, необхідних для вивчення фінансових процесів, що відбуваються на підприємстві.

Обробка вхідних (первинних) показників вручну або за допомогою програм ЕОМ методами фінансового аналізу дозволяє виявити і вивчити причини зміни величин фінансових показників, а також (оскільки фінансово-економічні явища обумовлені причинним зв’язком і причинного залежністю) виміряти зв’язки і залежності між визначеними об'єктивними умовами виробництва і обігу продукції підприємства і фінансовими показниками; а завдання аналізу полягає у розкритті та вивченні цих причин — факторних показників. На фінансову діяльність підприємства і на окремий фінансовий показник можуть впливати численні і різноманітні причини — фактори. Виявити та вивчити дію абсолютно всіх факторів складно і не завжди практично доцільно.

Економічні поняття, фінансові показники тісно пов’язані між собою і не можуть розглядатися ізольовано. Однак ця обставина зовсім не виключає можливості і необхідності їх логічного відокремлення в процесі економічних розрахунків.Досить поширеним методичним прийомом є визначення ступеня впливу даного чинника при рівних умовах, тобто коли інші фактори вважаються незмінними.

Різноманіття методів фінансового аналізу зумовило необхідність їх класифікації.

За ступенем формалізації розрізняють:

* формалізовані методи. Вони є основними при проведенні фінансового аналізу підприємства, носять об'єктивний характер, засновані на строгих аналітичних залежностях. Формалізований метод може являти собою послідовність визначення показників, послідовність розрахунку показників у таблицях, формули розрахунку коефіцієнтів. Прикладом формалізованого методу у фінансовому аналізі є розрахункова формула коефіцієнта абсолютної ліквідності при проведенні фінансового аналізу коефіцієнтним способом, порядок визначення ступеня платоспроможності за балансограмме при проведенні фінансового аналізу графічним способом, послідовність розрахунку показників при визначенні ступеня ймовірності банкрутства при проведенні фінансового Аналізу табличним способом.

* неформалізовані методи. Вони засновані на логічному обгрунтуванні аналітичних прийомів. До неформалізовані методів належать метод експертних оцінок та метод рейтингової оцінки. Неформалізовані методи суб'єктивні, так як на результат великий вплив мають інтуїція, досвід та знання аналітика.Неформалізовані методи можуть застосовуватися лише досвідченими аналітиками, які добре знають предмет аналізу, механізм утворення і використання фінансових ресурсів і потоків на підприємстві), вільно володіють методами фінансового аналізу і мають доступ до необхідної інформаційній базі дослідження. Неформалізовані методи, як правило, застосовуються для поглибленої оцінки окремих явищ і процесів, в яких беруть участь фінансові ресурси та їх потоки, наприклад для оцінки ступеня кредитоспроможності методом нормативних знижок Н. Блатова.

За застосовуваному інструментарію розрізняють:

* економічні методи: метод абсолютних величин, метод відносних величин, балансовий метод, метод дисконтування; * статистичні методи: метод арифметичних різниць, індексний метод, метод порівнянь, метод групування;

* математико-статистичні методи: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз.

За використовуються моделям розрізняють:

* дескриптивні моделі, що включають вертикальний, горизонтальний і трендовий аналіз;

* предикативні моделі; * нормативні моделі;

* інтегральні моделі.

При цьому під моделлю розуміється стійка сукупність методів з встановленою сукупністю вхідних, проміжних та вихідних показників.

Методи фінансового аналізу за вживаним інструментарію

Найбільш представницькою є класифікація методів фінансового аналізу за вживаним інструментарію.

Економічні методи

Метод абсолютних величин застосовується для оцінки обсягів грошових потоків підприємства. Абсолютні величини є основою для розрахунку відносних і середніх показників. Аналіз тих чи інших показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з оцінки їх абсолютних величин (вартість основних засобів підприємства, величина капіталу, авансованого у виробництво, сума валового доходу). Без абсолютних величин в аналізі обійтися не можна. Але якщо в бухгалтерському обліку вони є основним вимірником, то в фінансовому аналізі вони використовуються в основному в якості бази для обчислення відносних величин.

Метод відносних величин застосовується як у динамічному (горизонтальному) аналізі для виявлень тенденцій зміни фінансового стану підприємства в цілому і його окремих сторін і структурному (вертикальному) аналізі для виявлень співвідношень між різними показниками, що входять в одну групу показників, так і при розрахунку і аналізі фінансових коефіцієнтів підприємства. Відносні величини, на відміну від абсолютних, дозволяють аналізувати динаміку показників, виключивши спотворює вплив інфляції, а також вивчити структуру (питома вага) показників, відображаючи ставлення частини сукупності до всієї сукупності, наочно ілюструючи як всю сукупність, так і її складові частини (наприклад, питома вага операційних доходів і витрат та питома вага позареалізаційних доходів і витрат у структурі прибутку підприємства до оподаткування).

Балансовий метод використовується в тих випадках, коли необхідно встановити равновесность (баланс) між різними за економічним змістом, але рівними по вартісній оцінці фінансовими показниками (наприклад, зрівнювання активів і зобов’язань підприємства при оцінці кредитоспроможності). Метод служить для побудови порівняльного аналітичного балансу нетто, забезпечуючи рівність активів і пасивів.

Метод дисконтування застосовується для приведення різних показників до єдиного моменту часу. Метод дозволяє визначити сучасну вартість (фінансовий еквівалент) майбутньої грошової суми. Метод дисконтування використовується при визначенні загальної ліквідності підприємства, коли всі групи активів за часом їх перетворення в гроші і всі групи пасивів за терміном настання зобов’язань приводяться до дійсного моменту часу за допомогою вагових коефіцієнтів дисконтування.

Статистичний метод.

Метод арифметичних різниць використовується при оцінці достатності наявності джерел коштів підприємства для формування тих чи інших фондів (наприклад, достатності перма нентний капіталу для забезпечення основних і оборотних виробничих фондів). Метод незамінний при горизонтальному аналізі, коли оцінюється приріст або спад показника в абсолютному виразі за період, і в трендовом аналізі, коли оцінюється приріст або спад питомої ваги показника за період.

Індексний метод грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня певного показника до його рівня в минулому або до рівня аналогічного показника, прийнятого в якості бази. Індекс обчислюється шляхом зіставлення співмірюємо (звітної) величини з базисною. Індексний метод застосовують при аналізі динамічних часових рядів показників за декілька років.

Метод порівнянь — найбільш поширений метод аналізу; полягає у виявленні співвідношень між явищами з визначенням у них спільного, їх об'єднує, і того, що їх розрізняє. Застосовується при необхідності зіставлення з кращими показниками інших підрозділів усередині підприємства, вітчизняних та зарубіжних досягнень і середніми галузевими даними (по однорідної групи підрозділів або підприємств). При використанні методу необхідно дотримуватися принципу порівнянності за часом, змістом і структурою показників. Можна зіставляти фінансові показники поточного дня, декади, місяця, кварталу, року з аналогічними попередніми періодами. Усередині підприємства можуть порівнюватися показники роботи підрозділів і працівників. У фінансовому аналізі показники підприємства порівнюють із середніми показниками виробничого об'єднання (концерну, акціонерного товариства) при дотриманні певних умов і вимог. Якщо в концерні об'єднуються різні за своїм виробничим профілем підприємства, то середні показники обчислюють тільки по кожній однорідній групі підприємств.

Метод угруповання дозволяє вивчити фінансові показники в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявити вплив на фінансові показники найбільш істотних факторів, виявити закономірності і тенденції у зміні показників. Метод передбачає певну класифікацію явищ та процесів, а також причин та факторів, їх обумовлюють. Угруповання фінансових показників в однорідні групи та підгрупи здійснюється на основі вивчення економічної сутності фінансових показників і факторів, що впливають на фінансові показники. За допомогою аналізу встановлюються причинний зв’язок, взаємозалежність і взаємозумовленість, основні причини і фактори і характер їх впливу.

При аналізі груп підприємств, що входять у холдинги і корпорації застосовні типологічні, структурні й аналітичні угруповання.

Типологічні угруповання передбачають аналіз фінансових показників однорідних підприємств, що входять до складу корпорації, і по видах виробництв.

Структурні угруповання використовуються при вивченні фінансових показників кожного підприємства — учасника концерну (наприклад, за показниками рентабельності, виручки), а також структури витрат випускається підприємством продукції (за видами і центрами відповідальності). Показники можуть розглядатися в статиці і в динаміці.

Аналітичні угруповання призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємодії між досліджуваними явищами, об'єктами, показниками. При побудові аналітичних угрупувань з двох взаємопов'язаних показників один розглядається як фактор, що впливає на інший, а другий — як результат впливу першого.

Приклад методу групування — угруповання майна на виробниче, фінансове та кошти в розрахунках. При оцінці кредитоспроможності здійснюється угруповання статей активу і пасиву, першого — по терміну перетворення активів на гроші, другого — по терміну настання зобов’язань.

Математико-статистичні методи

Кореляційний аналіз використовується для встановлення взаємозв'язку між фінансовими показниками. При використанні методу вважають, що значення фінансових показників є випадковими величинами. Випадкової називається змінна величина, яка в залежності від випадку приймає різні значення з певною ймовірністю. Закон розподілу випадкової величини показує частоту значень випадкової величини в їх загальній сукупності. При дослідженні взаємозв'язків між фінансовими показниками на основі фактичних значень показників між ними спостерігається стохастична залежність: зміна закону розподілу однієї випадкової величини відбувається під впливом зміни іншої. Взаємозв'язок між величинами може бути повною (функціональної) та неповної (спотвореної іншими факторами), званої кореляційної. Вивченням взаємозв'язків між випадковими величинами займається розділ математичної статистики, який носить назву «кореляційний аналіз» (від лат. СоггеШюп — співвідношення, відповідність. Основне завдання кореляційного аналізу — встановлення характеру і ступеня зв’язку між результативними (залежними) і факторними (незалежними) показниками (ознаками) в даному явищі чи процесі. Кореляційну зв’язок можна виявити тільки при масовому зіставленні фактів.

Регресійний аналіз призначений для визначення (ідентифікації) після встановлення в рамках кореляційного аналізу наявності кореляційного зв’язку між показниками рівняння регресії, включаючи статистичну оцінку його параметрів. Рівняння регресії дозволяє знайти значення залежної змінної, якщо величина незалежної змінної (або незалежних змінних) відома; аналізуючи безліч точок на графіку (тобто безліч фактичних значень показників), знайти лінію, по можливості точно відображає укладену в цій безлічі закономірність (тенденцію) , — лінію регресії.

Моделі фінансового аналізу

Підстава класифікації методів фінансового аналізу за використовуються моделям включає різні види моделей, що розрізняються за призначенням використання у фінансовому аналізі і використовуваної інформаційною базою.

Дескриптивні моделі є основними при оцінці фінансового стану підприємства, це моделі описового характеру, що базуються на даних бухгалтерської звітності.Дескриптивна модель фінансового аналізу включає в себе послідовний аналіз та оцінку об'єктів фінансового аналізу графічним, табличним і коефіцієнтним способами по фактичним фінансовим даними бухгалтерської фінансової звітності за аналізований період. Модель починається з побудови та аналізу балансограмм (графічний спосіб), побудови балансу та звіту про прибутки та збитки в різних розрізах, їх вертикального, горизонтального, трендового аналізу (табличний спосіб) і подальшого аналізу фінансових коефіцієнтів (коефіцієнтний спосіб), а завершується синтетичної оцінкою отриманих результатів для вироблення на її основі заходів щодо стабілізації фінансового стану підприємства.

Вертикальний аналіз — це подання фінансових показників у вигляді відносних величин (питомих ваг), що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових фінансових показ ників.

Горизонтальний аналіз — це визначення динаміки (зміни) фінансових показників, виявлення тенденцій зміни окремих фінансових показників і їх груп.

Трендовий аналіз — це вивчення динаміки відносних фінансових показників за певний період.

Предикативні моделі - це моделі - прогнози фінансового звіту, побудовані на даних динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні або регресійні моделі на основі даних фінансових показників підприємства за 5−10 і більше попередніх років, що не завжди виправдано для теперішнього часу) або виходячи з експертних прогнозних оцінок майбутнього фінансового розвитку підприємства (наприклад, при розробці фінансової стратегії підприємства).

При динамічному фінансовому аналізі можливе виявлення двох типів зв’язків і відповідно двох типів моделей прогнозування з позиції поведінки фінансової системи, яка описує деякий явище і кількісно характеризується сукупністю показників — жесткодетермінірованних і регресійних.

Зв’язок називається жесткодетермінірованной, якщо кожному значенню факторного фінансового показника відповідає цілком певне невипадкове значення результативного фінансового показника. У жесткодетермінірованних моделях при заданих початкових умовах вона переходить в єдине, певний стан. Зв'язок називається стохастичною (імовірнісною), якщо кожному значенню факторного фінансового показника відповідає безліч значень результативного фінансового показника, тобто певний статистичний розподіл. Регресійна модель описує фінансову систему, яка називається ймовірнісної, тобто при одних і тих же початкових умовах вона може переходити в різні стани, що мають різні ймовірності.

Нормативні моделі дозволяють порівнювати фактичні значення фінансових показників підприємства із законодавчо встановленими, середніми по галузі або внутрішніми нормативами підприємства (застосовуються в основному при проведенні внутрішнього фінансового аналізу). Модель передбачає встановлення нормативів по кожному фінансовому показнику і аналіз відхилень фактичних даних від нормативів.

Інтегральні моделі. Поняття «інтегральна модель» виходить із дослівного розуміння слова «інтегральний» — як об'єднуючий частини єдиного цілого; переклад прообразу слова з латини означає «цілий». Інтегральні моделі поділяються на моделі комплексної оцінки фінансового стану за обмеженою кількістю показників (як правило, фінансових коефіцієнтів) і моделі розкладання агрегованого результуючого показника на факторні складові.

Прикладом інтегральної оцінки першого виду може бути четирехфакторная модель фінансового аналізу, другого — формула Дюпона. Розглянемо їх більш докладно.

Четирехфакторная модель виходить з виділення чотирьох основних напрямів, які формують в результаті фінансовий стан підприємства: фінансова стійкість, кредитоспроможність, прибутковість, керованість.

1.3 Фінансовий аналіз як база прийняття управлінських рішень

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту та аудита. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень.

Власники аналізують фінансові звіти з метою підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності фірми. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внесках. Якість прийнятих рішень у значній мірі залежать від якості їхнього аналітичного обґрунтування.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники та відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки — для оцінки умов кредитування та визначення ступеня ризику, постачальники — для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на зовнішній і внутрішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його ціль — забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні та позикові кошти таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку та виключення ризику банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюються органами на основі опублікованої звітності. Його ціль — установити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати.

Користувачі фінансовою інформацією діляться на основні та не основні партнерські групи. У таблиці представлений перелік основних партнерських груп, їхній внесок в основну діяльність підприємства, вимоги відносно компенсації своєї участі та мети, які вони переслідують при аналізі підприємницької діяльності.

Таблиця 1.1 Основні користувачі фінансової інформації

Основні партнерські групи зацікавлені в успіхах підприємства, тому що їхнє благополуччя перебуває в прямої залежності від результатів його діяльності.

До не основних партнерських груп відносяться групи, опосередковано зацікавлені в успіхах підприємства: страхові компанії, аудиторські й консалтингові фірми, фондові біржі, юридичні фірми, асоціації, преса, профспілки, регулювальні органи.

Основна мета фінансового аналізу — одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому користувачів фінансової інформації може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогноз на найближчу перспективу.

2. Техніко-економічна характеристика ТОВ «Будівельник»

2.1 Історія, місія бізнесу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, віл. Героїв Праці, 17, кВ. 348. Скорочена назва ТОВ «Будівельник», код за ЄДРПОУ 31 061 880

Підприємство було утворено на базі РСУ в 1994 році. Директор підприємства Харнам М.В.

Кілька разів реорганізовувалась, проте найцінніше — колектив, а з ним і безцінний досвід «Будівельнику» вдалося зберегти. Компанія є однією з перших на Україні, яка взяла курс на передові технології в будівництві, ремонті та реконструкції архітектурних споруд.

Відповідаючи високим стандартам сучасності, компанія робила все можливе для підвищення кваліфікації своїх кадрів і копіткої накопичення досвіду.

Не будучи продавцем оздоблювальних і будівельних матеріалів, компанія «Будівельник» перетворила на високоліквідний продукт високу кваліфікацію і величезний досвід своїх співробітників.

Постійно відстежуючи нові віяння моди і прогресивні тенденції в світі проектування, дизайну, обробки житла та офісних приміщень, компанія підходить до кожного клієнта індивідуально, виявляючи до нього щирий інтерес. Володіючи всім спектром пропозицій на ринку оздоблювальних і будівельних матеріалів, «Будівельник» ще на етапі розробки кошторису запропонує кожному оптимальний варіант, істотно економлячи гроші замовника.

Важливий чинник — терміни. Компанія побудувала свої відносини з клієнтом таким чином, щоб висока якість і найкоротші терміни виконання робіт були природним інтересом компанії.

Перечень реконструктивних робіт, що їх виконує ТОВ «Будівельник»:

1. Капітальний ремонт у квартирах площею від 100 квадратних метрів. триває близько трьох місяців. Виконроб і робітники не просто ремонтують вашу квартиру — вони перші мешканці. Проводячи весь свій робочий день у вашому майбутньому житло, вони, завдяки колосальному досвіду і відповідальному ставленню до своєї роботи, внесуть у проект функціональні та естетичні корективи, узгодивши всі нюанси з дизайнером.

2. Дизайнер і фахівці компанії виявляють непідробний інтерес до особистості кожного клієнта. Уважно вивчивши ваш стиль життя, улюблені речі та меблі, якими ви себе оточуєте, уважно вислухавши всі ваші побажання, з великою відповідальністю вони візьмуться за втілення вашої мрії в життя.

3. Розширення та посилення віконних і дверних прорізів. Установка віконного і дверного оснащення із столярки, алюмінію та металопластику. Спорудження торгових вітрин і вітражів.

4. Реконструкція та посилення стельових перекриттів (заміна дерев’яних на залізобетонні), несучих стін. Встановлення натяжних стель. Посилення підлог і підлогових покриттів (плитка, мозаїка). Покрівельні роботи.

5. Фасадне скління із застосуванням алюмінієвого та металопластикового профілю, утеплення фасадів за допомогою фасадних панелей.

6. Ремонт і реконструкція інженерних і санітарних комунікацій. Установка сантехніки, опалювального (газового і електричного) обладнання (в тому числі системи «тепла підлога»). Розробка систем та дизайн освітлювального обладнання.

7. Перепланування приміщень. Реконструкція та добудова балконів. Шумоізоляційні роботи.

8. Пристрій, реконструкція, заміна сходових маршів.

Таблиця 2.1 — Техніко-економічні показники підприємства ТОВ «Будівельник»

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок в ощадному банку, печатку зі своїм найменуванням та кодом.

Власний капітал ТОВ «Будівельник» у 2008 році становив 496 тис. грн. Статутний капітал — 12 тис. грн, на кінець 2009 року власний капітал склав -323тис. грн., а додаткового вкладеного капіталу не було як у 2008 так і в 2009 роках. Організація бухгалтерського обліку підприємства

На підприємстві ТОВ «Будівельник» бухгалтерський облік ведеться з використанням журнально-ордерної форми з використанням комп’ютерної програми «Парус».

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів зобов’язане за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Для додання юридичної чинності і доказовості документам на машинних носіях варто керуватися ДСТ 6.10.4−84 «Уніфіковані системи документації. Додання юридичної чинності документам на машинному носії і роздруківці, створеним засобами обчислювальної техніки. Основні положення», згідно з яким організація — автор документа на машинному носії створює реєстр кодів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їхнього оформлення. Підпис особи, що склала документ на машинному носії, виконується у вигляді паролю чи іншим способом авторизації, що дає можливість однозначно ідентифікувати осіб, що дозволили і здійснюють господарську операцію.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Проводити інвентаризацію активів і зобов’язань відповідно до ст. 10 Закону про бух облік та інших нормативних документів, зокрема інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Для забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проводять інвентаризацію майна та фінансових зобов’язань.

В обов’язковому порядку проводять щорічну інвентаризацію активів і зобов’язань підприємства перед складанням річної фінансової звітності. Точний час, порядок проведення інвентаризації та відповідальних осіб визначає керівник підприємства окремим наказом.

Для проведення інвентаризації на підприємстві утворена постійно діюча комісія. Права, обов’язки та завдання членів постійної інвентаризаційної комісії вказані в Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно — матеріальних цінностей, грошових коштів, документів ти розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69.

Інвентаризація каси проводиться не рідше одного разу на місяць.

У всіх інших випадках об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником чи власниками підприємства на підставі чинного законодавства.

Бухгалтерський облік на Підприємстві ведеться згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон про бух облік), та затвердженими Міністерством Фінансів України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі — П (С)БО).

Облікову політику застосовують таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бух облік та кожного конкретного П (С)БО. Застосовуються перед усім ті підходи та методи для ведення бух обліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П (С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П (С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводиться згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів здійснюється прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об'єкта основних засобів, зокрема:

— транспортні засоби — 5 років;

— комп'ютерне обладнання — 3 роки;

— меблі - 3 роки;

— інші основні засоби — 5 років;

— інші необоротні матеріальні активи (крім бібліотечних фондів і МНМА) — 3 роки.

Ліквідаційна вартість об'єктів основних засобів не розраховується і з метою амортизації приймається рівною нулю.

Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання.

Амортизація нематеріального активу нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання. Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається їх найменування.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Первісну вартість запасів, придбаних за плату визначають по собівартості запасів згідно з П (С)БО 9.

Первісну вартість запасів, виготовлених власними силами підприємства, визначають згідно з П (С)БО 16.

Запаси відображають в бухгалтерському обліку по первісній вартості.

При відпустці запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті їх оцінку здійснюють по методу ФІФО.

Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому, визнають неліквідними і списують в майбутньому періоді, а при складанні фінансової звітності не відображають в балансі, а враховують на окремому субрахунку позабалансового рахунку 07.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Зобов’язання (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином) визнається лише тоді, коли актив отриманий, або коли підприємство має безвідмовну угоду придбати актив.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Забезпечення (резерви) на оплату майбутніх відпусток працівників, на додаткове пенсійне забезпечення, на виконання гарантійних зобов’язань, на реструктуризацію, на виконання зобов’язань за обтяжливими контрактами не створюється.

Товари, передані на комісію, не вважаються реалізованими при передачі комісіонеру, тому ці операції не вважати доходами.

Класифікація затрат на виробництво проводиться згідно з П (С)БО 16. Витрати не пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, є витратами звітного періоду. Класифікацію адміністративних витрат і витрат на збут здійснюється згідно з П (С)БО 16. По кожному контрагенту ведеться облік у розрізі договорів (рахунків).

Оцінку активів або зобов’язань в операціях з пов’язаними сторонами Підприємство проводить по методу балансової вартості.

У проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання не відображуються. Тимчасові різниці з податку на прибуток відображуються тільки в річній фінансовій звітності.

Нарахування податку на прибуток у фінансовій звітності відображується у тому періоді, за який складається фінансова звітність.

Подається фінансова звітність за формами і в терміни, передбачені П (С)БО та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. N 419.

На підприємстві використовуються форми і системи оплати праці відповідно до умов, передбачених відповідними положеннями та колективним договором підприємства.

3. Аналіз фінансового стану підприємства

3.1 Аналіз балансу підприємства

Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

— аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей

— складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних по складу елементів балансових статей

— проведення додаткового корегування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі

У більшості випадків дослідження структури динаміки фінансового стану підприємства створюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Загалом аналіз балансу та інших форм звітності проводиться наступними способами:

— горизонтальний аналіз;

— вертикальний аналіз;

— аналіз з використанням коефіцієнтів.

Для найбільш ефективного аналізу необхідно брати декілька періодів, щоб краще прослідити динаміку різних статей та коефіцієнтів, і в результаті аналізу знайти шляхи покращення, тих чи інших показників.

Аналіз балансу містить відомості про розміщення капіталу, що знаходиться в розпорядженні підприємства, тобто по вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, залишки вільної готівки тощо. Після складання порівняльно-аналітичного балансу і проведення необхідних розрахунків можна одержати ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства. До таких показників відносяться:

1 Загальна вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку активу балансу

2 Вартість необоротних коштів (активів), що дорівнює підсумкові першого розділу активу балансу

3 Вартість мобільних оборотних активів, сума підсумків другого і третього розділів активу балансу Що правда, ці показники самі по собі не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Більш змістовну й об'єктивну інформацію можна одержати, здійснюючи на підставі даних порівняльного аналітичного балансу вертикальний і горизонтальний аналізи, тобто досліджуючи структуру активу балансу, аналізуючи напрямки зміни балансових статей.

В наступній таблиці проведений вертикальний та горизонтальний аналіз активів підприємства.

Стосовно аналізу рівня дебіторської заборгованості потрібно відзначити: якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшується і кількість покупців і відповідно — дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшуються. Отже, зменшення дебіторської заборгованості не завжди оцінюється позитивно. Після погашення дебіторської заборгованості може значно збільшитися готівка підприємства, що свідчитиме про неефективне панування грошових потоків на підприємстві.

В нашому випадку дебіторська заборгованість за товари в 2009 році значно збільшилась в порівнянні з 2008, при цьому збільшення об'ємів продаж в 2009 році в порівнянні з 2008 роком не відбулося. Взагалі це негативне явище, яке свідчить про погану роботу з дебіторами, також тому, що покупці ще не встигли повністю розрахуватися за продукцію.

Значно впливає на фінансовий стан підприємства стан його виробничих запасів. З метою нормального ходу процесу виробництва та збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності обігового капіталу. Поряд із тим нестача запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства через скорочення виробництва і зменшення суми прибутку. Іншими словами, будь яке зростання вартості запасів повинно супроводжуватися таким же (чи більшим) зростанням оборотності обігового капіталу.

У нашому випадку вартість виробничих запасів за звітний період збільшилася на 7 тис грн у порівнянні з 2008 роком. Щоб визначити на скільки виправдане таке збільшення можна порівняти темпи збільшення виробничих запасів з темпами зростання обсягів виробництва чи виторгу від реалізації продукції. Збільшення вартості запасів має позитивний характер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. У противному разі це — негативна зміна.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних фондів. Для цих цілей обчислюються такі показники:

1 Коефіцієнт зносу основних фондів (К_зн) характеризує частку їх вартості, списану на витрати в попередніх періодах у початковій вартості розраховується за формулою: