Аналіз фінансового стану ПСП ім. Шевченка Вільшанського району Кіровоградської області

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Завдання, джерела даних і методика аналізу фінансового стану

2. Коротка характеристика ПСП ім. Шевченка

3. Аналіз складу, розміщення засобів підприємства і джерел їх утворення

4. Аналіз використання засобів підприємства за призначенням

5. Визначення наявності власних оборотних коштів і прирівняних до них оборотних засобів та забезпечення ними господарства

6. Аналіз стану нормованих оборотних засобів та використання кредитів

7. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості і платоспроможності підприємства

8. Резерви зміцнення фінансового стану підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

Фінансовий стан підприємства — це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основними факторами, що визначають фінансовий ста є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копі лату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Сигнальним показником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл., тобто самостійно господарюючий суб'єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку. В основі комерційного розрахунку закладено принцип підвищення ефективності виробництва в межах підприємства, а саме намагання отримати максимум ефекту при мінімумі затрат і обмежених ресурсах, а також маркетингова спрямованість діяльності, яка визначає поведінку на ринку.

Головною метою курсової роботи є оцінка фінансового стану підприємства, напрямки його покращення на наступні роки, а також вивчення і аналіз показників, що характеризують фінансовий стан будь-якого підприємства.

При написанні даної роботи найважливішими є такі завдання, як:

· повний, всебічний аналіз фінансового стану підприємства на протязі звітного 2009 та минулого 2007 років:

· визначення мети та етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;

· оцінка фінансової стійкості підприємства;

· проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;

· розрахунок і вивчення основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 2001−2002 роки;

· визначення впливу факторів на зміну величини даних показників;

· виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства у наступному періоді.

Структура роботи складається з вступу, восьми розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

1. Завдання, джерела даних і методика аналізу фінансового стану

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

· прибутковість роботи підприємства;

· оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

· наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

· раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

· платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійки, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Першочерговий завданням фінансової служби підприємства є фінансовий контроль за виконанням планів та завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції за зниженням витрат на виробництва, запровадження режиму економії матеріальних ресурсів та управління виробництвом.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, — погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансово) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи, а саме:

1. особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

2. особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

3. особи, які мають не пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі, тобто податкові служби, фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, органи, які контролюють ціни, експорт і імпорт, профспілки, преса та інші.

Залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

ь структурний аналіз активів і пасивів підприємства;

ь аналіз фінансової стійкості;

ь аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);

ь аналіз необхідного прирості власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу і річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф-1 «Баланс», Ф-2 «Звіт про фінансові результати», Ф-3 «Звіт про рух грошових коштів», Ф-4 «Звіт про власний капітал», Ф-5 «примітки для річної фінансової звітності», а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

До основних методів аналізу фінансового стану відносять:

ь горизонтальний, тобто визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;

ь вертикальний — обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;

ь трендовий полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників;

ь коефіцієнтний зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Основні показники фінансового стану підприємства:

Коефіцієнт покриття (інші найменування цього коефіцієнта — коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2: 1), свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов’язання. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становіть приблизно половину їх ринкової вартості, іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, виручки, що залишилася, буде достатньо для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2:1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта — коефіцієнт «лакмусового папірця»). На відміну від попереднього, він ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). «Швидкий» коефіцієнт розраховується за такою формулою:

У літературі наводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта, що дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 коп. ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, оскільки велика частина грошових коштів вкладена в запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою

Зазначимо, що орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке повинне бути не меншим 0,2 — 0,25.

Рентабельність продажу (інше найменування цього показника — коефіцієнт «прибуток/ продаж», норма чистого, прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт оборотності активів. Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

Рентабельність активів (інше найменування цього показника — коефіцієнт «прибуток/актив»). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

· загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

· вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання;

· визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;

· дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

· визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

· прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

· розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло завдань визначається керівництвом підприємства і вирішується внутрішнім аналізом.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

Ш вивчення змін обсягу, структури, динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема — мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

Ш аналіз змін структури власних і залучених коштів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

Ш оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

Ш аналіз показників керування боргами;

Ш оцінка платоспроможності підприємства;

Ш оцінка грошового потоку;

Ш виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;

Ш вивчення та оцінка кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство. Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення одержаних підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємств з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають й аналізують фінансовий стан підприємства, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства як: прибуток і його розподіл, рівень рентабельності, майновий стан, зміна динаміки фінансового стану за кілька років, фінансова стійкість, платоспроможність, взаємовідносини підприємства з фінансово-банківською, системою, постачальниками і споживачами продукції, перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують систему показників, яка характеризує зміни:

· структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

· ефективного використання капіталу;

· платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

· фінансової стійкості;

· рівня прибутковості (рентабельності) підприємства.

2. Коротка характеристика ПСП ім. Шевченка

При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку необхідно оцінити стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення необхідно врахувати умови, в яких воно функціонує. Серед таких умов виділяють природні та економічні умови.

Як говорилося раніше ПСП ім. Шевченка розташоване в с. Йосипівка Вільшанського району Кіровоградської області.

Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв’язку з постачальниками.

Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м’якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 — 8о С, але в деякі роки бувають деякі відхилення.

· максимальна температура — 37, 39о С

· мінімальна температура — -36о С

Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.

· тривалість вегетаційного періоду — 210 днів

· тривалість без морозного періоду — 160 днів

Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 — 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 — 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.

Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10о С тут випадає 310 — 320 мм. опадів, а за рік — 480 — 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15о С тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.

Землі, у власності ПСП ім. Шевченка, мають переважно реградовані чорноземи, які вирізняються своєю родючістю. Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь на основі наступної таблиці.

Таблиця 2.1 Склад і структура земельних угідь ПСП ім. Шевченка с. Йосипівка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Найменування показника

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення у 2009 році від показників 2007 року +/-

абсолютне

відносне

Всього с. -г. угідь, га.

2090,00

2088,00

2081,40

-8,60

-0,41

із них: рілля

2090,00

2088,00

2081,40

-8,60

-0,41

Питома вага в площі с. -г. угідь,%,:

ріллі

100,00

100,00

100,00

0,00

0,00

Навантаження на 1 середньорічного робітника, зайнятого в сільському господарстві:

с. -г. угідь, га

20,90

27,84

40,03

19,13

91,52

ріллі, га

20,90

27,84

48,15

27,25

130,40

За останні 3 роки відбулися зміни в кількості, але не в структурі земельних ресурсів. Площа земельних угідь зменшилась на 8,6 га. Усю площу сільськогосподарських угідь у ПСП ім. Шевченка займає рілля. Навантаження на одного працівника протягом цих трьох років збільшилося на 130%, це насамперед пов’язано із скороченням чисельності працюючих. Загалом можна зробити висновок, що господарство забезпечене земельними ресурсами, необхідними для виробництва с-г продукції.

Таблиця 2.2 Структура продукції ПСП ім. Шевченка с. Йосипівка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Галузі і види продукції

2 007р.

2 008р.

2 009р.

в середньому за 3 роки

грн.

%

грн.

%

грн.

%

грн.

%

Рослинництво, всього

925 822,33

62,45

1 893 343,44

82,17

1 650 570,48

74,90

1 489 912,08

74,62

в тому числі: зернові і зернобобові

834 978,22

56,33

1 520 270,94

65,98

1 558 610,12

70,72

1 304 619,76

65,34

Соняшник

1924,02

0,13

256 754,34

11,14

5420,02

0,25

88 032,79

4,41

Соя

88 920,09

6,00

116 318,16

5,05

0,00

68 412,75

3,43

Ріпак озимий

-

-

-

-

86 540,34

3,93

28 846,78

1,44

Тваринництво, всього

556 587,57

37,55

410 712,20

17,83

553 236,93

25,10

506 845,57

25,38

в тому числі: вирощування ВРХ

67 135,71

4,53

51 847,38

2,25

87 741,72

3,98

68 908,27

3,45

свиней

88 429,44

5,97

56 273,28

2,44

57 278,16

2,60

67 326,96

3,37

молоко

401 022,42

27,05

302 591,54

13,13

408 217,05

18,52

370 610,34

18,56

Всього по господарству

1 482 409,90

100,00

2 304 055,64

100,00

2 203 807,41

100,00

1 996 757,65

100,00

Розглянемо показники спеціалізації підприємства в таблиці 2.2.

Як свідчать данні наведені в таблиці підприємство має яскраво виражену зернову спеціалізацію, так як за останні 3 роки питома вага зернової галузі в підприємстві становила понад 70%.

Для найкращого аналізу виробничої діяльності підприємства необхідно провести аналіз динаміки основних показників економічної діяльності підприємства, що наведена у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Основні економічні показники діяльності ПСП ім. Шевченка с. Йосипівка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл. за 2007−2009 роки

Показники

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення 2008р від 2006р. + -

Площа с/г угідь, га

2090,00

2088,00

2081,40

-8,60

-0,41

Середньорічна кількість працівників

100,00

75,00

52,00

-48,00

-48,00

Виробничі основні фонди, тис. грн.

1782,00

1706,00

2545,00

763,00

42,82

— на 100 га с/г угідь

85,26

81,70

122,27

37,01

43,41

— на одного працівника

17,82

22,75

48,94

31,12

174,65

Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.

1482,41

2304,06

2203,81

721,40

48,66

рослинництва

925,82

1893,34

1650,57

724,75

78,28

тваринництва

556,59

410,72

553,24

-3,35

-0,60

— на 100 га с/г угідь

70,93

110,35

105,88

34,95

49,28

— на 1 працівника

14,82

30,72

42,38

27,56

185,89

— на 100 грн. фондів

83,19

135,06

86,59

3,41

4,09

Виручка від реалізації продукції, тис. грн.

2900,10

2496,90

4210,90

1310,80

45,20

рослинництва

1820,50

1888,00

3650,40

1829,90

100,52

тваринництва

1055,90

586,80

529,00

-526,90

-49,90

— на 100 га с/г угідь

138,76

119,58

202,31

63,55

45,80

Прибуток, тис. грн.

555,00

395,00

717,00

162,00

29,19

— на 100 га с/г угідь

26,56

18,92

34,45

7,89

29,72

— на 1 працівника

5,55

5,27

13,79

8,24

148,44

— на 100 грн. основних і оборотних засобів

31,14

23,15

28,17

-2,97

-9,54

Рівень рентабельності,%

23,67

18,79

20,52

-3,14

-13,24

Характеризуючи діяльність господарства на основі даних таблиці 2. 3, ми можемо сказати, що в 2009 році порівняно з 2007 роком значення всіх показників значно збільшились. Зменшення відбулося лише за показниками результатів діяльності галузі тваринництва та рентабельністю виробництва, адже вона у 2009 році знизилась порівняно з 2007 роком на 13,24%.

Одним із важливих ресурсів виробництва с/г продукції являються трудові ресурси, людський фактор. Від нього залежить як рівень, так і ефективність використання всіх інших ресурсів. Багатогалузева структура виробництва, постійні зміни погодних умов потребують від працівників сільського господарства високої кваліфікації професійної майстерності, відповідальності за доручену роботу та кінцеві результати.

Серед показників, які характеризують ефективність використання наявних трудових ресурсів є продуктивність праці - це здатність кожного конкретного працівника виробити за одиницю часу певну кількість продукції.

Для аналізу забезпеченості трудовими ресурсами і продуктивності праці розглянемо наступну таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 Трудові ресурси і продуктивність праці ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Показники

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення +/-

абсолютне

відносне

Кількість працюючих, чол.

100,00

75,00

52,00

-48,00

-48,00

В рослинництві

54,00

41,00

32,00

-22,00

-40,74

В тваринництві

46,00

34,00

20,00

-26,00

-56,52

ВП в співставних цінах 2005р., тис. грн.

1482,41

2304,06

2203,81

721,40

48,66

В рослинництві

952,82

1893,35

1650,57

697,75

73,23

В тваринництві

556,59

410,71

553,24

-3,35

-0,60

Продуктивність праці, тис. грн.

14,82

30,72

42,38

27,56

185,89

В рослинництві

17,64

46,18

51,58

33,94

192,33

В тваринництві

12,10

12,08

27,66

15,56

128,62

Як видно з таблиці, чисельність працівників зменшується з кожним роком, чисельність працівників у 2009 році зменшилася на 48 чол., тобто на 48% менше порівняно з 2007 роком і становила 52 чол. Продуктивність праці зросла в цілому по господарстві на 27,56 тис. грн. на 1-го працюючого. Продуктивність праці в рослинництві зросла за рахунок збільшення валової продукції рослинництва і зменшенням кількості працюючих в рослинництві. Продуктивність праці в тваринництві зменшилась за рахунок зменшення валового виробітку продукції і за рахунок зменшення чисельності працюючих в тваринництві, продуктивність праці зросла.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв’язків та госпрозрахунку.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га посіву; на 1-го середньорічного працівника; на 1 люд-год; на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 га посіву; на 1 люд-год; на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Розглянемо основні економічні показники діяльності ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл. Ульянівського р-ну Кіровоградської обл. в таблиці 2.5.

За даними таблиці можна зробити висновок, що у 2009 році вартісні показники ефективності виробництва загалом зросли на підприємстві, але галузь тваринництва протягом всіх трьох років була збитковою, і валова продукція її зменшилась на 3,35 тис. грн. порівняно з 2007 роком і становила у 2009р. — 553,24 тис. грн.

Таблиця 2.5 Основні економічні показники діяльності ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Показники

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення 2009р від 2007р. + -

+, —

%

Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.

1482,41

2304,06

2203,81

721,40

48,66

Рослинництва

925,82

1893,35

1650,57

724,75

78,28

Тваринництва

556,59

410,71

553,24

-3,35

-0,60

— на 100 га с/г угідь

70,93

110,35

105,88

34,95

49,28

— на 1 працівника

14,82

30,72

42,38

27,56

185,89

Повна собівартість тис. грн.

2643,40

2173,80

2588,20

-55,20

-2,09

Рослинництва

1261,00

1496,40

1879,00

618,00

49,01

Тваринництва

1358,00

651,40

657,00

-701,00

-51,62

Виручка від реалізації продукції, тис. грн.

2900,10

2496,90

4210,90

1 310,80

45,20

Рослинництва

1820,50

1888,00

3650,40

1 829,90

100,52

Тваринництва

1055,90

586,80

529,00

-526,90

-49,90

Валовий прибуток від реалізації, тис. грн.

256,70

323,10

1622,70

1 366,00

532,14

Рослинництва

559,50

391,60

1771,40

1 211,90

216,60

Тваринництва

-302,10

-64,60

-128,00

174,10

-57,63

— на 100 га с/г угідь

12,28

15,47

77,96

65,68

534,75

— на 1 працівника

2,57

4,31

31,21

28,64

1115,65

Рівень рентабельності,%

9,71

14,86

62,70

52,99

545,62

Рослинництва

44,37

26,17

94,27

49,90

112,47

Тваринництва

-22,25

-9,92

-19,48

2,76

-12,42

3. Аналіз складу, розміщення засобів підприємства і джерел їх утворення

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах:

1)надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів;

2)визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів);

3)коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків;

4) раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

5)контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

До виробничих фондів належать (сфера виробництва):

1)оборотні кошти у виробничих запасах (сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети);

2)оборотні кошти у виробництві (незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів).

Фонди обігу:

1)готова продукція (залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари);

2) кошти і кошти в розрахунках (залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери).

Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності. Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні Кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань. Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

1)коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка);

2)коефіцієнт покриття (Кп);

3)коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.).

Фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів.

Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Показники забезпеченості і ефективності використання основних і оборотних засобів в підприємстві ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Показники

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення у 2009р. від 2007р.

+

%

Наявність на кінець року, тис. грн.

а)виробничі основні фонди

1915,00

1939,00

2869,00

954,00

49,82

б)оборотні засоби

1486,00

1710,00

2401,00

915,00

61,57

в)всього фондів

3401,00

3649,00

5270,00

1869,00

54,95

Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в с. -г. виробництві, чол.

100,00

75,00

52,00

-48,00

-48,00

С. -г. угіддя, га

2090,00

2088,00

2081,40

-8,60

-0,41

Вартість валової продукції, тис. грн.

1482,41

2304,06

2203,81

721,40

48,66

Чистий прибуток, тис. грн.

120,00

395,00

1628,00

1508,00

1256,67

Фондозабезпеченість, тис. грн.

а)виробничих основних фондів

0,92

0,93

1,38

0,46

50,44

б)оборотних засобів

0,71

0,82

1,15

0,44

62,24

в)всіх фондів

1,63

1,75

2,53

0,90

55,59

Фондоозброєність, тис. грн.

а)виробничих основних фондів

19,15

25,85

55,17

36,02

188,11

б)оборотних засобів

14,86

22,80

46,17

31,31

210,72

в)всіх фондів

34,01

48,65

101,35

67,34

197,99

Фондовіддача, грн.

0,44

0,63

0,42

-0,02

-4,06

Фондоємність, грн.

2,29

1,58

2,39

0,10

4,23

Норма прибутку,%

3,53

10,82

30,89

27,36

775,53

Як видно з таблиці 3.1 фондозабезпеченість підприємства основними та оборотними фондами зросла, це насамперед пов’язано зі збільшенням наявних виробничих основних і оборотних фондів та зменшенням чисельності працюючих. Фондовіддача зменшилась у 2009 році вона становила на 0,02 грн. менше ніж у 2007 році, це було викликано збільшенням всіх фондів та ростом валової продукції. Фондоємність збільшилась на 0,10 грн. у 2009 році порівняно з 2007 роком. Норма прибутку також зросла на 27,36 пункти, це пов’язано зі збільшенням чистого прибутку на 1508 тис. грн.

4. Аналіз використання засобів підприємства за призначенням

Класифікація основних засобів призначена для використовування в автоматизованих системах управління при рішенні наступних задач:

— організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

— визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

— проведення робіт по перепису, оцінці і переоцінці об'ємів складу і стану основних засобів;

— реалізації комплексу облікових функцій по основних засобах в рамках робіт за державною статистикою;

— здійснення міжнародних зіставлень по структурі і стану основних засобів;

— визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу і т.д., а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних засобів.

Основні засоби в Україні можна класифікувати:

а) за функціональним призначенням;

б) за галузевою ознакою;

в) за використанням і приналежністю;

г) за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

— виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини і устаткування, робочі машини і устаткування, і т.п.) і діють у сфері матеріального виробництва;

— невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства (будівлі, споруди, устаткування, машини і апарати і ін.) і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язки і ін.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов’язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

Структура основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення наведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Структура основних засобів сільськогосподарського призначення у первісній вартості ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Найменування показника

2007

2008

2009

Відхилення у 2009 р. від 2007р., +/-

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Активні

2890

100

3126

100

4171

100

— будинки та споруди, передавальні пристрої

573,00

19,83

573,00

18,33

573,00

13,74

0,00

— машини та обладнання

2042,00

70,66

2233,00

71,43

3228,00

77,39

1186,00

— транспортні засоби

201,00

6,96

246,00

7,87

296,00

7,10

95,00

— інструменти, прилади, інвентар

74,00

2,56

74,00

2,37

74,00

1,77

0,00

Пасивні

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

Співвідношення активних і пасивних основних фондів,%

100,00

-

100,00

-

100,00

-

0,00

За даними таблиці можна зробити висновок, що у досліджуваному підприємстві взагалі відсутні невиробничі фонди — це не досить негативно для соціальної сфери. За даними таблиці видно що протягом 3 років не змінювалась вартість будинків і споруд та інструментів. Збільшилась вартість машин і обладнання на 1186 тис. грн. у 2009 році порівняно з 2007 роком, та вартість транспортних засобів зросла на 95,00 тис. грн. і становила у 2009 році 296 тис. грн.

5. Визначення наявності власних оборотних коштів і прирівняних до них оборотних засобів та забезпечення ними господарства

Аналіз стану власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхній використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинне покривати вкладення підприємства в основні засоби і необоротні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.

Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з результату поділу I пасиву балансу, у якому відбиваються джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити результат поділу I активу, у якому відбиваються основні засоби і необоротні активи. У результаті порівняння отриманої суми з установленим для даного підприємства нормативом (результат поділу II активу) визначається надлишок або недостатність власних оборотних коштів.

Головними чинниками, що визначають наявність власних оборотних коштів, є статутний фонд у частині оборотних коштів, прибуток і її використання, зміна сум стійких пасивів. Протягом року на збільшення (зменшення) статутного фонду в частині оборотних коштів надходять (списуються) визначені суми. На наявність оборотних коштів впливає сальдовий результат цих операцій, а також зміна засобів, що знаходяться в обороті підприємства в покриття його нормативу. На підприємствах, не переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, на наявність оборотних коштів впливає також відхилення фактичних витрат, зроблених за рахунок прибутків від планових розрахунків. На підприємствах, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, усі витрати здійснюються за рахунок фондів, утворених від розрахункового прибутку по встановлених нормативах. Тому цей чинник на зміну наявності оборотних коштів не впливає.

Деталізація факторів, що впливають на стан оборотних коштів, пов’язана з розшифровуванням основних сум, що вплинули на зміну стійких пасивів у покриття нормативу. На підприємстві зменшення стійких пасивів пов’язано зі зміною розмірів кредитування

Визначений на кінець року нестачі (надлишок) власних оборотних коштів коректується за результатами перерахунків по фактичному прибутку, що провадяться після закінчення звітного періоду. Шляхом порівняння належних сум і фактично внесених платежів із прибутку визначається сума, на якому коректується розмір нестачі власних оборотних коштів, обчислений по балансі. Якщо сума належних платежів більше фактично внесених, то розмір власних оборотних коштів зменшується, а якщо менше — збільшується.

На підприємстві може матері місце також відволікання частини оборотних коштів на цілі, не передбачені планом і маючі не законних джерел покриття. Таке відволікання називають іммобілізацією оборотних коштів.

Аналіз іммобілізації оборотних коштів полягає у виявленні іммобілізованих сум або неправильного використання засобів цільового призначення. Для цього зіставляють статті активу, що кореспондуються, і пасиву балансу. До іммобілізації також ставляться: перевищення розрахунків із робітниками та службовцями позичкам на індивідуальне житлове будівництво та інші споживи (розділів III активу) над позичками, фактично виданими банком (розділів III пасиву); витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування (розділів III активу) зайво внесена в банк сума амортизаційних відрахувань (розділів III активу); розрахунки з особами по відшкодуванню матеріального збитку і недостача і утрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому порядку (розділів III активу).

Іммобілізація — свідчення порушення фінансової дисципліни, оскільки надзапаси являють собою перевитрату коштів у порівнянні з наявними джерелами цільового призначення. Тому фінансові органи приділяють особливу увагу виявленню причин її утворення. Заснування банку, визначаючи іммобілізацію, застосовують економічні санкції, домагаючись відновлення іммобілізованих сум в обороті.

Іммобілізація може негативно вплинути на фінансове положення підприємства, оскільки відволікання засобів з обороту погіршує платоспроможність.

Згідно з діючим в Україні вказівками щодо складання річного бухгалтерського звіту, для визначення суми наявних у підприємства власних оборотних коштів використовується така формула:

Для вивчення складу та структури засобів (фондів) ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл. дані слід згрупувати в таблицю, ці дані наведені в таблиці 5.1.

За даними таблиці можна зробити висновок, що у 2009 році збільшилися всі активи підприємства, за винятком дебіторської заборгованості. Але це досить позитивно, адже збільшилась можливість підприємства оперувати власними коштами. Забезпеченість оборотними коштами завжди перевищувала норматив, а в загальному забезпеченість оборотними коштами зросла на 0,06 коп. на 1 грн. основних фондів.

Таблиця 5.1 Склад та структура фондів ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Види фондів

2007

2008

2009

Відхилення у 2009р. від 2007р. +/-

вартість на кінець року

структура фондів

вартість на кінець року

структура фондів

вартість на кінець року

структура фондів

Всього основних фондів, тис. грн.

1915,00

56,31

1939,00

53,14

2869,00

54,44

954,00

Оборотні виробничі фонди, тис. грн.

1296,00

38,11

1476,00

40,45

2074,00

39,35

778,00

Фонди обігу, тис. грн.

190,00

5,59

234,00

6,41

327,00

6,20

137,00

Всього оборотних фондів, тис. грн.

1486,00

43,69

1710,00

46,86

2401,00

45,56

915,00

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

158,00

-

122,00

-

25,00

0,47

-133,00

Всього фондів, тис. грн.

3401,00

100,00

3649,00

100,00

5270,00

100,00

1869,00

Приходиться оборотних засобів на 1 грн. основних фондів: фактично

0,78

-

0,88

-

0,84

-

0,06

по нормі

0,50

-

0,50

-

0,50

-

-

6. Аналіз стану нормованих оборотних засобів та використання кредитів

Нормовані оборотні кошти включають запаси сировини й інших товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готової продукції, інші нормовані засоби. Мінімальна потреба в зазначених запасах покривається нормативом власних оборотних коштів.

Перевищення фактичних запасів над нормативом називають наднормативними запасами.

Аналіз нормованих оборотних коштів підприємств на зіставленні фактичних запасів із плановими і дослідження причин відхилень від плану.

Нормативи граничного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей передбачають, як правило, зниження споживи в прирості запасів у порівнянні з планованими темпами росту реалізації продукції, робіт і послуг, а також залучення в господарський оборот надпланових зайвих і не використовуються залишків матеріальних цінностей. У межах обсягу запасів виходячи з цього співвідношення йому може бути наданий кредит банку понад норматив власних оборотних коштів.

Хоча заснування банку в даний час кредитують загальні залишки запасів і витрат і наднормативні непокредитовані запаси по окремих статтях нормованих оборотних коштів не можуть бути визначені, важливо зіставляти фактичні запаси з нормативам. Це необхідно для визначення обґрунтованості нормативу при одночасній перевірці складу фактичних запасів.

Банком не приймається до кредитування та частина виробничих запасів, що не відповідає потребам виробництва або тривалого часу не утягується у виробництво. Зайві і непотрібні матеріальні цінності потребують додаткових витрат на збереження, а іноді призводять до втрат споживчих властивостей.

По незавершеному виробництву повинно бути перевірено, чи немає в його складі бракованої продукції, витрат на анульовані і припинені замовлення, чи своєчасно списуються витрати на незакінчені замовлення, послуги і роботи.

Особо треба звернути увагу на стан запасів готової продукції. При кредитуванні сукупних запасів банк виключає їхні наднормативні залишки, якщо ріст останніх не викликаний транспортними ускладненнями або припиненням відвантаження неакуратним платникам. Тому перевищення планових запасів по цій статті призводить до відволікання засобів з обороту.

Наявність наднормативних, не прокредитованих банком запасів товарно-матеріальних цінностей, що впливають на платоспроможність підприємств, визначається в цілому по всій сукупності запасів у такому порядку.

З фактичної вартості нормованих оборотних, засобів виключається знос малоцінних і предметів, що швидкозношувані, кредити банку по сукупності запасів і витрат, заборгованість постачальникам. Кредити банку і заборгованість постачальникам при цьому виключається у фактичних сумах, але не більш ніж перевищення фактичної вартості нормованих оборотних коштів, що залишилися після їхнього винятки, над сумою нормативу оборотних коштів.

Нажаль у наявних нам річних звітах нема даних про норми запасів, але динаміку їх ми можемо розглянути у таблиці 6.1.

За даними таблиці можна зробити висновок, що до 2009р. динаміка запасів ПСП ім. Шевченка мала позитивну тенденцію, зменшення відбулося лише за статтями «паливо» та «МШП». Стосовно структури запасів підприємства, тог найбільшу питому вагу в них в середньому займали незавершене виробництво — 21,53%, поточні біологічні активи — 18,8%, запчастини — 13,44% і т. д. Найменшу частку займали тара та матеріальні запаси в середньому 0,18%.

Таблиця 6.1 Структура та динаміка запасів ПСП ім. Шевченка Вільшанського р-ну Кіровоградської обл.

Наявність (балансова вартість)

2 007р.

2 008р.

2 009р.

В середньому за 3 роки

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Сировина і матеріали

173,00

12,11

11,00

0,64

401,00

16,72

195,00

10,57

Паливо

159,00

11,13

157,00

9,19

55,00

2,29

123,67

6,70

Тара і матеріальні запаси

5,00

0,35

5,00

0,29

0,00

0,00

3,33

0,18

Будівельні матеріали

11,00

0,77

27,00

1,58

16,00

0,67

18,00

0,98

Запасні частини

308,00

21,55

213,00

12,46

223,00

9,30

248,00

13,44

Матеріали сільськогосподарського призначення

156,00

10,92

329,00

19,25

181,00

7,55

222,00

12,03

Поточні біологічні активи

94,00

6,58

288,00

16,85

619,00

25,81

333,67

18,08

Малоцінні та швидкозношувані предмети

81,00

5,67

63,00

3,69

79,00

3,29

74,33

4,03

Незавершене виробництво

309,00

21,62

383,00

22,41

500,00

20,85

397,33

21,53

Готова продукція

124,00

8,68

230,00

13,46

323,00

13,47

225,67

12,23

Товари

9,00

0,63

3,00

0,18

1,00

0,04

4,33

0,23

Разом запасів

1429,00

100,00

1709,00

100,00

2398,00

100,00

1845,33

100,00

7. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості і платоспроможності підприємства

фінансовий оборотний заборгованість платоспроможність

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. Джерело аналізу — баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку (журнал-ордер або відомість обліку розрахунків з покупцями і замовниками).

У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу.

Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Слід наголосити, що детально аналізується дебіторська заборгованість з метою прийняття поточних управлінських рішень, спрямованих на її скорочення, і для застосування своєчасних заходів по стягненню сумнівної дебіторської заборгованості. З метою аналізу розрахунків з покупцями і замовниками складається аналітична таблиця, форма якої може бути наступною.

За даними бухгалтерської звітності (форма 1, форма 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської заборгованості:

Од = В: Д,

де Од — оборотність дебіторської заборгованості;

В — виручка від реалізації продукції;

Д — середня дебіторська заборгованість.

2. Період погашення дебіторської заборгованості:

Пд =360 днів: Од,

де Пд — період погашення дебіторської заборгованості;

Од — оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів:

Да = (Дз: Па)*100,

Де Да — частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

Дз — дебіторська заборгованість;

Па — поточні активи (2+3 розділ активу балансу).

4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою:

Дз = Д: В,

де Д — середня величина дебіторської заборгованості;

В — виручка від реалізації продукції.

5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості,%.

Показник сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1).

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Тобто при виникненні невпевненості її повернення боржником, виникає сумнівний борг, який негативно вплине на господарську ситуацію і в подальшому її повернення необхідно буде здійснити низка заходів, включаючи подачу позову до господарського суду, що для підприємства є негативним та клопітким явищем.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой