Аналіз фінансової звітності на підприємстві

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Актуальність теми курсової роботи в тому, що аналіз фінансового стану в умовах розвитку економіки та інтенсивний розвиток комп’ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів подання аналізу фінансового стану за допомогою комп’ютерних технологій. З’явилася можливість точного розрахунку ліквідності підприємств, довгострокової платоспроможності, оцінки рентабельності активів, капіталу і фондовіддачі. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані фінансової звітності. У період переходу економіки України до ринкових відносин перед підприємствами постає ряд проблем, вирішення яких не можливе без удосконалення механізму оцінки їх фінансового стану.

Метою курсової роботи є: дослідити теоретичні аспекти складання аналізу фінансового стану, встановити відповідність фінансової звітності, в усіх суттєвих аспектах, законодавчим джерелам, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів, вивчити методику складання аналізу, а також здійснити їх практичне впровадження на досліджуваному підприємстві, з метою подальшого вдосконалення фінансової звітності підприємства як інформаційної бази для прийняття рішень.

Основним завданням курсової роботи є:

— формулювання визначення аналіз фінансового стану;

— визначення характеристики аналізу, як основної форми фінансової звітності, розгляд видів аналізу та його представлення;

— вивчення структури аналізу фінансового стану;

— вивчення порядку складання аналіз фінансового стану.

Об'єктом дослідження обрано ТОВ Агрофірми «Пригородне», яке є суб'єктом підприємницької діяльності і складає звітність за «повним переліком».

Агрофірма «Пригородне» був заснована в 1966 році на базі колгоспу і відділення станції, у 1996 році радгосп був перетворений в КСП «Пригородне», а в травні 2000 року перетворений в ТОВ Агрофірму «Пригородне». Господарство розташоване в передмісті Сімферополя — передгірна зона Криму. Відстань до Сімферополя — 5 км, до найближчої вантажної станції - 15 км., до найближчого порту Євпаторія — 60 км. Територію Агрофірми розділяють автомобільні траси Сімферополь-Харків і Сімферополь-Євпаторія. Через територію господарства проходить тролейбусна лінія.

Предметом дослідження є методика складання аналіз фінансового стану.

Теоретичною і методологічною основою дослідження при написанні курсової роботи є нормативні документи, які регулюють питання складання фінансової звітності в комп’ютерному середовищі, а також Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарти) аналіз фінансового стану, використовуючи форму № 2 «Звіт про фінансові результати».

Курсова робота складається зі вступу, 3-ох розділів, висновку, бібліографічного опису та додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначена мета, основні задачі, об'єкт дослідження, його методологія і методика.

У першому розділі курсової роботи «Характеристика розділів аналізу фінансового стану», розглянуто сутність досліджуваного питання, його переваги та недоліки, виявлені при дослідженні.

У другому розділі «Методика складання аналізу фінансового стану підприємства ТОВ Агрофірми «Пригородне», розглянуто сутність досліджуваного питання, та основні проблеми виявлені при методиці складання аналізу фінансової стану ТОВ «Пригородне».

У третьому розділі «Шляхи удосконалення методики складання фінансової звітності за допомогою комп’ютерних технологій» розглянуті питання по вдосконаленню складання фінансових звітів суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням інформаційних систем.

У висновку сформульовано та подано основні пропозиції щодо удосконалення методики складання фінансової звітності в ТОВ Агрофірми «Пригородне».

фінансовий підприємство звітність методика

1. Характеристика аналізу фінансового стану підприємства

1. 1 Загальне поняття про аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства — це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Зміст фінансового аналізу випливає з його функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу — контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу — пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу — оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І на кінець — розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Фінансовий стан може бути:

— стійким

— нестійким

— кризовим.

Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета — встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

— баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма № 11)

— звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма № 2)

— звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3)

— звіт з праці

— звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг

— розрахунок нормативу власних оборотних коштів

— розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості

— звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)

— зведена таблиця основних показників

— звіт про рух коштів в іноземній валюті

— бізнес-план

— матеріали маркетингових досліджень

— висновки аудиторських перевірок

— інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

— платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

— забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

— збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі періоду який аналізується;

— виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

— стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

— розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

— забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

— розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

— забезпеченість обігових коштів;

— утворення і використання різних фондів;

— збереження власних обігових коштів.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф. 1), звіту (ф. 3).

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) рядок 330 на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

— «Товари відвантажені, не сплачені в строк»

— «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

— «Збитки минулих років»

— «Збитки звітного року»

— «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк

— «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк»

— «Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

1. 2 Структура, визнання та оцінка аналізу фінансового стану підприємства

Оцінка фінансового стану дає можливість визначити керівництву щодо платоспроможності (ліквідності, рентабельності, прибутковості і спрогнозувати, спланувати роботу таким чином, щоб досягти найкращих результатів.

Для цього аналізують показники (коефіцієнти, ще можна використовувати фінансист, фінансовий менеджер алгоритм), що базується на розрахунках економічних даних по фінансовій звітності.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Аналіз коефіцієнтів дає можливість розробити фінансову стратегію, яка є основою формулою реалізації цілей. На підставі цієї стратегії визначають:

Фінансова політика за основними напрямками діяльності:

— фінансова діяльність,

— операційна,

— інвестиційна,

— звичайна.

Ця діяльність може бути направлена:

— виконання податкових зобов’язань;

— цільова діяльність;

— амортизаційна діяльність;

— девіантна;

— інвестиційна.

Після оцінки фінансової діяльності складається фінансовий план.

Результатами розробки таких планів є документи:

— прогноз звіту про фінансові результати;

— прогноз звіту про рух грошових коштів.

Також баланс і звіт про власний капітал.

Фінансову стійкість підприємства тісно пов’язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

— абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

— нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

— нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

— кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник — рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100, (1)

де Р — рівень рентабельності, %;

П — прибуток від реалізації продукції, грн. ;

С — собівартість продукції, грн.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна (основна); інвестиційна — вкладання грошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова — облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності.

Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства).

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу — довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства.

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану, особливо в акціонованих, відіграє 3 із розглянутих показників — коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.

1. 3 Характеристика аналізу, як основної форми фінансової звітності та їх види

Останнім часом все більше уваги світова спільнота приділяє запровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності до облікової практики окремих категорій господарюючих суб'єктів. В Україні процес переходу на міжнародні стандарти супроводжується гострими дискусіями та різними підходами до вирішення даного питання. Із введенням МСФЗ на українському правовому полі України виникає безліч проблем та ситуацій технічного характеру. По-перше, суб'єкти господарювання, які повинні будуть складати звітність відповідно до вимог МСФЗ, мають вкласти значні кошти на впровадження нових стандартів і покриття відповідних витрат; по-друге, постає питання контролю якості бухгалтерської звітності, складеної за МСФЗ, з боку державних органів і професійних об'єднань бухгалтерів та аудиторів; не менш важливою є швидка адаптація інших нормативних актів України.

Впровадження МСФЗ потребує розгляду та вирішення актуальних питань, які носять дискусійний характер. Тому саме цім питаннях і присвячений даний розділ.

Впровадження загальноприйнятих принципів та міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і складання звітності значною мірою обумовили той факт, що методика аналізу фінансової звітності досить повно розроблена та викладена у науковій літературі.

За останні роки система обліку і звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийняте 34 П© БО, в основу яких лягли міжнародні стандарти фінансової звітності. Проте відмінності в обліку ще залишаються: порядку десять МСФЗ не знайшли віддзеркалення в українських стандартах бухгалтерського обліку. Тому компаніям, що бажають залучити додаткові інвестиції і складовим звітність по МСФЗ, доводиться вести подвійний облік.

Для підприємств (окрім бюджетних установ і банків) основою ведення бухгалтерського обліку є П© БО. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» П© БО — це нормативно-правової акт що визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

На сьогодні, як зазначалось вище, прийняте 34 П© БО, всі вони в основному відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності по назві і складу. Проте є і такі, які відображають потреби практики обліку на Україні, наприклад П© БО 10 «Дебіторська заборгованість», П© БО 16 «Витрати», П© БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Затверджені П© БО переглядаються відповідно до потреб практики їх вживання, а також у зв’язку із змінами в МСФЗ.

Не дивлячись на те що основою для П© БО є міжнародні стандарти фінансової звітності, між системами існує ряд відзнак. Але відмітимо одразу, що з кожним роком ці відзнаки зменшуються, з’явились нові П© БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», П© БО 32 «Інвестиційна нерухомість», П© БО 33 «Витрати на розвідку запасу корисних копалин», П© БО 34 «Платіж на основі акції».

Це найбільш суттєві відмінності між національними стандартами та міжнародними.

П© БО ще не відображають всіх підходів до обліку і моделей оцінки статей фінансової звітності, вимог до розкриття інформації всіх пояснень, які містять МСФЗ, а також всіх змін міжнародних стандартів.

Ці відмінності приводять до того, що компанії, ведучі облік по національних стандартах, вимушені трансформувати його дані для складання фінансових звітів відповідно до МСФЗ. При цьому додатковою проблемою є неповне виконання вимог П© БО більшістю українських підприємств, а також традиційне віддзеркалення господарських операцій відповідно до їх юридичної форми в збиток економічному вмісту і прагнення бухгалтерів застосувати у фінансовому обліку підходи податкового законодавства з метою скорочення відмінностей між фінансовим і податковим обліком.

МСФЗ в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені в її складанні, і компанії, що бажають отримати кредит в банках, які вимагають звітність по МСФЗ, або вийти на міжнародні фондові ринки. Проте бухгалтерів, обізнаних в міжнародних стандартах небагато, тому підприємства вимушені навчати співробітників за свій рахунок, або запрошувати консультантів. Підготовка кваліфікованих фахівців в області МСФЗ сьогодні є одним з актуальних направлень реформи системи обліку і звітності на Україні. Крім того, необхідно на національному рівні вирішити проблему використання міжнародних стандартів фінансової звітності для певної категорії підприємств.

Враховуючи курс України на європейську інтеграцію, вступ в СОТ приймаються відповідні нормативні документи і в нашій країні. Особливо хотілось би виокремити Розпорядження КМУ від 24. 10. 07. «Про схвалення Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні» [28]. Метою Стратегії є удосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу. Також у цій Стратегії вказані строки та заходи, щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні (додаток А).

Необхідно відзначити, що складання звітності по МСФЗ вимагає абсолютно нових знань і навиків роботи. Вони не є зводом строгих, детальних правил — це швидше набір принципів і вимог. Вживання Міжнародних стандартів фінансової звітності, безумовно відображає перехід української економіки на якісно новий ступінь розвитку. А як відомо, якість зможуть забезпечити лише кваліфіковані кадри, тому Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, з перших днів своєї роботи приділяє велику увагу популяризації і вивчення МСФЗ.

Розуміння і вживання МСФЗ вимагає знань і досвіду не лише у сфері бухгалтерського обліку. Сучасний бухгалтер повинен мати широкий кругозір і спектр знань в різних областях: економіці, менеджменті, маркетингу, інформаційних технологій тощо. Тому ФПБАУ розроблені сертифікаційні програми і адаптовані міжнародні програми, розроблені курси підвищення кваліфікації. Сьогодні в Україні має попит програма АССА (Інституту присяжних, ліцензованих бухгалтерів, Великобританія) російською мовою під назвою DipIFR (рос.).

2. Методика аналізу фінансового стану на прикладі підприємства ТОВ «Агрофірми «Пригородне»

2.1 Порядок складання аналізу фінансового стану підприємства

Агрофірма «Пригородне» був заснована в 1966 році на базі колгоспу і відділення станції, у 1996 році радгосп був перетворений в КСП «Пригородне», а в травні 2000 року перетворений в ТОВ Агрофірму «Пригородне».

Господарство розташоване в передмісті Сімферополя — передгірна зона Криму. Відстань до Сімферополя — 5 км, до найближчої вантажної станції - 15 км., до найближчого порту Євпаторія — 60 км. Територію Агрофірми розділяють автомобільні траси Сімферополь-Харків і Сімферополь-Євпаторія. Через територію господарства проходить тролейбусна лінія.

Землі господарства розташовані в північній частині Сімферопольського району, де передгір'я переходить в степ. Територія Агрофірми є єдиним компактним масивом, злегка витягнутим із заходу на схід.

За кліматичними умовами господарство відноситься до нижнього передгірного агрокліматичного району Криму. Цей район характеризується дуже теплим літом з частими опадами, вологою і м’якою зимою. Середня тривалість вегетаційного періоду складає близько 214 днів. Перші заморозки наголошуються в другій половині жовтня, останні - в кінці квітня.

Середньорічна кількість опадів складає 360 мм. Максимальна кількість опадів доводиться на літо, але вони носять зливовий характер. Тільки незначна частина літніх опадів вбирається в грунт, решта частини стікає по поверхні в пониження, відносячи за собою значну частину чорнозему, що сприяє розвитку ерозійних процесів.

Для обробітку сільськогосподарських культур несприятливою умовою є посушливість клімату, тому велике значення в цьому випадку мають дотримання термінів виконання польових робіт.

По території ТОВ Агрофірми «Пригородне» протікає з півдня на північ річка Салгір. Ґрунти на території господарства — бурі чорноземи.

Земля в сільському господарстві є одним із найважливіших основних засобів, незамінна основа сільськогосподарського виробництва. Вона являє собою одночасно і предмет, і засіб праці, є базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання.

Найважливішою властивістю землі - є родючість, тобто здатність ґрунту створювати урожай певної кількості і певної якості. Розрізняють природну, штучну і економічну види родючості.

Землі, які безпосередньо використовуються на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, називають сільськогосподарськими угіддями. До їх складу входять: рілля, природні сіножаті, природні пасовища, багаторічні плодові насадження, а також перелогові землі.

Для того, щоб визначити на скільки інтенсивно використовуються сільськогосподарські угіддя ТОВ АФ «Пригородне», проведемо економічний аналіз їх структур.

Таблиця 2.1 — Склад і структура земельних площ у ТОВ АФ «Пригородне» за 2007−2010 рр.

Найменування угідь

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р. у% до 2007 р.

га

%

га

%

га

%

Усього сільськогосподарських угідь

1592

100

1528

100

1297

100

81,47

у тому числі:

рілля

1325

83,23

1261

82,53

1221

94,14

92,15

пасовища

50

3,14

50

2,70

26

2,00

52,00

Багаторічні насадження

217

13,63

217

14,20

50

3,86

23,04

Аналізуючи склад і структуру земельних угідь ТОВ АФ «Пригородне» бачимо (див. табл. 2. 1), що загальна площа сільськогосподарських угідь мала динамічну тенденцію до зменшення. З 2007 р. по 2010 р., загальна площа сільськогосподарських угідь зменшилась з 1592 га до 1297 га, тобто на 295 га. Так площа ріллі скоротилася за цей період: якщо в 2007 р. вона складала 1325 га (або 83,23%), в 2007 р. площа ріллі склала 1261 га (82,53%), а в 2010 р. — 1221 га (94,14%). Це означає, що в порівнянні з 2007 р. площа цього виду угідь зменшилася в 2010 р. і є лише 92,15% площею 2007 р. Така тенденція збереглась у зменшенні пасовищ та багаторічних насаджень. Площа багаторічних насаджень у 2010 році склала 50 га (3,86%), що є лише 23,04% площі багаторічних насаджень 2007 року. Сінокоси відсутні.

Аналізуючи дані таблиці 2. 1, можна відзначити, що за останні три роки загальна площа господарства скоротилася унаслідок того, що частина працівників почала займатися індивідуальною фермерською діяльністю і, з частиною землі як пай, вийшла зі складу агрофірми.

Таблиця 2.2 — Забезпеченість трудовими ресурсами та їх використання ТОВ АФ «Пригородне»

Показники

Роки

2010 р. в% до 2007 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в с. -г. виробництві, чол.

318

283

253

79,56

у тому числі:

в рослинництві

275

243

225

81,81

в тваринництві

43

28

28

65,12

Відпрацьовано 1 працівником люд. год. за рік

2082

1982

1809

86,89

Коефіцієнт використання трудових ресурсів

1,16

1,10

1,01

87,07

в т.ч. в рослинництві

1,19

1,14

1,06

89,08

Аналізуючи дані таблиці 2.2 необхідно зробити висновки, що ТОВ АФ «Пригородне» належить до підприємств середнього розміру.

Знизилася середньорічна чисельність працівників, зайнятих в сільському виробництві на 20,44%, або на 65 працюючих. В тому числі у рослинництві кількість працюючих зменшилась на 18,19% (тобто на 50 людину). Кількість працюючих в тваринництві зменшилась на 34,88%, або на 15 чоловік в порівнянні з 2007 роком. Необхідно відмітити, що кількість відпрацьованих 1 працівником люд. год. за рік з 2007 року знизилась на 13,11%, або на 273 люд. год. Треба зазначити, що внаслідок цього зменшився і коефіцієнт використання трудових ресурсів за аналогічний період на 12,93%, і становив 1,01.

Згідно даних таблиці 2.3 треба відзначити, що вартість основних виробничих фондів у динаміці за три роки зменшилась з 25 148 тис. грн. до 23 688 тис. грн. і становила лише 94,19%. Проте за рахунок того, що зменшилась площа сільськогосподарських угідь, вартість фондів збільшилась на 2,46 тис. грн. і становила 18,26 тис. грн. на 1 га с. -г. угідь (або 115,57%). Також зменшилась і середньорічна кількість працюючих, відповідно до цього вартість ОВФ збільшилась на 14,55 тис. грн. (або на 118,40%). Негативна тенденція збереглась і на рівні капіталовіддачі і капіталомісткості. Так якщо у 2007 році на грн. ОВФ приходилось 0,11 грн., то вже у 2010 році вже (!) 0,32 грн., тобто знизилось на 0,21 грн. (або на 190,91%). Показник капіталомісткості також змінився в негативному напрямку, якщо в 2007 році він становив 9,44 грн., то вже в 2010 році (!) 3,16 грн., тобто зменшився на 6,28 грн. (або на 175%). Зниження норми прибутку із -4,64% до -19,59% протягом 2010 рр. говорить нам про те, що на кожну гривню основних і оборотних виробничих засобів підприємство відповідно отримувало 4,64 та -19,59 гривень збитку.

Це дуже негативно впливає на роботу господарства. Тому треба здійснювати дієві заходи, щодо підвищення рентабельності виробництва у господарстві.

Неодмінним елементом характеристики господарства є його спеціалізація. На основі структури грошових надходжень визначимо спеціалізацію ТОВ Агрофірми «Пригородне».

Згідно даних таблиці 2. 4, необхідно відзначити, що ТОВ АФ «Пригородне» спеціалізується на вирощуванні овочів захищеного ґрунту. Так у 2006 і 2008 роках питома вага овочів захищеного ґрунту займала відповідно 85,20% та 82,04% відповідно, або 8000,7 тис. грн. та 8748,1 тис. грн.

Таблиця 2.3 — Забезпеченість ТОВ АФ «Пригородне» основними виробничими фондами та ефективність їх використання за 2007−2010 рр.

Показники

Роки

2010 р. у% до 2007 р.

2007

2008

2009

Вартість основних виробничих засобів, тис. грн.

25 148

25 820

23 688

94,19

на 1 га с. -г. угідь

15,80

16,90

18,26

115,57

на 1 середньорічного працівника

79,08

91,24

93,63

118,40

Вартість валової продукції, тис. грн.

2662,68

5589,0

7484,83

281,10

Прибуток (збиток), тис. грн.

-1386,4

-1614,4

-2328,9

-

Вартість основних і оборотних засобів, тис. грн.

14 266,75

13 071

11 885,25

83,31

Капіталовіддача, грн.

0,11

0,22

0,32

290,91

Капіталомісткість, тис. грн.

9,44

4,62

3,16

33,47

Норма прибутку, %

-4,64

-5,38

-19,59

-

Треба також відзначити що це господарство вузькоспеціалізоване. У тваринництві найбільшу питому вагу має виробництво молока, хоча за 2 роки воно знизилось.

Таблиця 2.4 — Структура грошових надходжень від реалізації продукції, тис. грн.

Показники

2007 р.

2008 р.

2010 р. в% до 2007 р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Рослинництво:

8664,6

92,27

10 104,3

94,75

116,62

Зерно

648,5

6,91

796,8

7,47

122,87

Овочі захищеного ґрунту

8000,7

85,20

8748,1

82,04

109,34

Інша продукція рослинництва

15,4

0,16

559,4

5,25

3632,48

Тваринництво:

502,5

5,35

559,4

5,25

111,32

Продукція скотарства

485,9

5,12

549,8

5,16

113,15

У тому числі:

молоко

356,3

3,79

310,5

2,91

87,15

яловичина

129,6

1,38

239,3

2,24

184,65

Продукція свинарства

16,6

0,18

9,6

0,09

57,83

Усього по підприємству

9390,5

100

10 663,7

100

113,56

Так у 2007 році виробництво молока займало 3,79% (356,3 тис. грн.), тоді як вже в 2010 році виробництво скоротилось і питома вага становила 2,91% (310,5 тис. грн.) від загальної суми грошових надходжень. Це можна пояснити зниженням поголів'я худоби з 200 голів до 120 голів, що негативно впливає на розвиток молочного скотарства. Таким чином у господарства є головна галузь — рослинництво (виробництво овочів захищеного ґрунту). А також кілька підсобних галузей — виробництво зернових, молока.

Наприкінці характеристики розглянемо основні результати діяльності на прикладі нашого господарства (табл. 2. 5).

Таблиця 2.5 — Основні результати господарської діяльності ТОВ АФ «Пригородне»

Показники

Роки

2010 р. в % до 2007 р.

2007

2008

2009

Вартість ВП, тис. грн.

2662,68

5589,0

7484,83

281,10

У тому числі:

на 1 га с. -г. угідь

1,67

3,66

5,77

345,51

на 1 середньорічного працівника

8,37

19,75

29,58

317,01

Прибуток (+), збиток (-)

-1386,4

-1614,4

-2328,9

-

У тому числі:

на 1 га с. -г. угідь

-0,87

-1,06

-1,80

-

на 1 середньорічного працівника

-4,36

-5,70

-9,21

-

Рівень рентабельності, збитковості (-), %

-13,06

-14,67

-18,73

-

Згідно даних таблиці 2.5 необхідно зробити висновки, що основні результати діяльності господарства ТОВ АФ «Пригородне» є негативними. Вартість валової продукції постійно збільшується, якщо в 2007 році вона становила 2662,68 тис. грн., то у 2010 році вона становила вже 7484,83 тис. грн. Тобто за три роки вона зросла на 4822,15 тис. грн. (або на 281,10%). Також збільшилась вартість валової продукції в розрахунку на 1 га с. -г. угідь та на 1 середньорічного працівника, це виникло внаслідок зменшення як площі с. -г. угідь, так і середньорічної кількості працівників. Порівняємо: у 2006 році, вартість валової продукції становила 1,67 та 8,37 тис. грн. відповідно на 1 га с. -г. угідь та на 1 середньорічного працівника. Тоді як вже в 2008 році вартість становила 5,77 та 29,58 тис. грн. відповідно. Тобто вартість валової продукції на 1 га с. -г. угідь зросла на 4,1 тис. грн. (або на 245,51%). А на 1 середньорічного працівника вартість валової продукції збільшилась на 21,21 тис. грн. (або на 217,01%). Проте прибутку у підприємстві не має. У динаміці за три роки збиток не зменшувався, а навпаки збільшувався, якщо в 2006 році збиток становив 1386,4 тис. грн., то вже в 2008 році він збільшився на 942,5 тис. грн. і становив 2328,9 тис. грн. Це дуже негативно вплинуло на рівень рентабельності. За три роки він знизився з -13,06% до -18,73%. Це можна обґрунтувати декілька ми як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. У зв’язку з переходом до ринкової економіки України, не всі господарства змогли вчасно на це зреагувати. Також негативно впливав і податковий тягар, який знищував майже всі економічні досягнення, які підприємство досягало.

Й хоча зараз держава почала піклуватися про сільське господарство, це дуже малоефективна допомога, особливо у час світової фінансової кризи.

2. 2 Узгодженість аналізу з показниками інших форм фінансової звітності

Аудит «Звіту про фінансові результати» розпочинається з перевірки відповідності видів діяльності підприємства передбаченим у засновницьких документах. У звіті відображаються результати діяльності від звичайної діяльності - операційної (основної та ін.), іншої діяльності, фінансової діяльності та надзвичайної діяльності. Схема 1 унаочнює вищесказане.

Здійснюючи перевірку необхідно пам’ятати про принципи нарахування та відповідності. Згідно з першим відображення в обліку доходів і витрат відбувається у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей. Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, здійсненими для отримання цих доходів.

Схема 1. Результати діяльності від звичайної діяльності, іншої діяльності, фінансової діяльності та надзвичайної діяльності

Отримання доходів від продажу продукції починається із запитів покупців та закінчуються виникненням дебіторської заборгованості і, що найважливіше, розрахунками клієнтів. На всіх етапах цей процес супроводжується відповідним документуванням господарських операцій та відображенням їх в облікових регістрах, що і становить предмет аудиту. Можна перелічити такі етапи циклу продажу [25,44]:

— обробка запитів клієнтів;

— відвантаження продукції;

— відфактурення поставок клієнтам і облік продажу;

— обробка та облік оплати;

— обробка та облік повернених товарів і знижок реалізації;

— визначення сумнівних боргів;

— забезпечення погашення безнадійної заборгованості.

Аудитор перевіряє документи в яких містяться дані про відвантажену продукцію. Це накладні, товаротранспортні накладні, вантажні митні декларації, специфікації до вантажних митних декларацій, рахунки-фактури. Необхідно переконатися у тому що дані по відвантажених товарах своєчасно внесені у регістр зведеного обліку тобто у відомість № 3.1 «Відомість аналітичного обліку розрахунків». Потребує особливої уваги обсягів звірка повернутої продукції, що оформляються додатковими угодам або актами. Це дає можливість переконатися у правильності розрахунків податку на додану вартість, на прибуток і резерв сумнівних боргів. Формула визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД):

ЧД = Д — (ПДВ + АЗ + ІЗ + ІВ), (2)

де Д — дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

ПДВ — податок на додану вартість;

АЗ — акцизний збір;

ІЗ — інші збори або податки з обороту;

ІВ — інші витрати;

Розрахунок валового прибутку (збитку) (ВП (З)) (рядок 050 або 055 звіту):

ВП (З) = ЧД — СР, (3)

де ЧД — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

СР — собівартість реалізації продукції.

Собівартість продукції відображається у рядку 040 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)». Аудитор з’ясовує, яку оцінку застосовує підприємство, списуючи запаси з балансу, чи не було зміни облікової політики, яку базу розподілу загально виробничих витрат взято за основу. Собівартість реалізованої продукції включає, також, вартість втрат у межах норм природних втрат, якщо їх виявлено під час інвентаризації. Визначення собівартості реалізованої продукції (СРП):

СРП = ЗГПп + СПз — ЗГПк, (4)

де ЗГПп — залишок готової продукції на початок звітного періоду;

СПз — собівартість продукції виробленої за звітний період;

ЗГПк — залишок готової продукції на кінець звітного періоду.

Далі підтверджуються адміністративні витрати (рядок 070), витрати на збут (рядок 080) та інші операційні витрати (рядок 090), що не викликає особливих труднощів у аудитора. До речі, відповідно до стандарту 16 «Витрати», витрати на аудиторські послуги відносяться до адміністративних витрат. Визначення фінансового результату від операційної діяльності (рядок 100 або 105) здійснюється за формулою:

ФРод = ВП (З) + ІОД — (АВ + ВЗ + ІОВ), (5)

де ВП (З) — валовий прибуток (збиток);

ІОД — інші операційні доходи;

АВ — адміністративні витрати;

ВЗ — витрати на збут;

ІОВ — інші операційні витрати.

Наступний розділ звіту відображає доходи та витрати фінансової діяльності. Отже, розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності до оприбуткування (ФРзд) (рядок 170 або 175) має наступний вигляд:

ФРзд = ФРод + [(ДК +ІФД +ІД) — ФВ + ВК + ІВ], (6)

де ФРод — фінансовий результат від операційної діяльності;

ДК — доход від участі;

ІФД — інші фінансові доходи;

ІД — інші доходи;

ФВ — фінансові витрати;

ВК — втрати від участі в капіталі;

ІВ = інші витрати.

Фінансові результати від звичайної діяльності (П (З)) (рядок 190 або 195) визначається так:

П (З) = ПЗзд — ПП, (7)

де Пзд — прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

Ззд — збиток від звичайної діяльності до оподаткування;

ПП — податок на прибуток.

Необхідно пам’ятати, що у квартальній звітності податок на прибуток відповідає показникові податкового обліку, в річній звітності з урахуванням тимчасових різниць.

Далі, розрахунок чистого прибутку або збитку (ЧП (З)):

ЧП (З) = ФРзд ±Днд + - ППнд + - Внд + - ЗППнд, (8)

де ФРзд — фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток або збиток);

Днд — доход від надзвичайної діяльності;

ППнд — податок на прибуток від надзвичайної діяльності;

Внд — витрати від надзвичайної діяльності;

ЗППнд — зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.

Другий розділ звіту відображає операційні витрати за елементами. Кожному елементу відповідає рахунок класу 8. Аудитор перевіряє правильність віднесення витрат до того чи іншого елемента та правильність перенесення залишків з облікових регістрів до звіту.

Для перевірки розрахунків показників прибутковості акцій необхідно звернутися до статутних документів та реєстру акціонерів, керуючись при цьому П© БО 24 «Прибуток на акцію».

Варто зазначити про особливості аудиту решти форм фінансової звітності, а саме: «Звіту про рух грошових коштів» (форма № 3) та «Примітки до звітності» (форма № 5) (аудит «Звіту про власний капітал» (форма № 4) аналогічний аудиту першого розділу пасиву «Балансу»). Основна маса інформації для заповнення цих звітів береться з перших двох форм, отже суттєво скорочується обсяг робіт. Додаткові дані надає аналітичний облік.

Отже, аудит «Звіту про фінансові результати» (форма № 2) передбачає перевірку правильності відображення отриманих доходів та здійснених витрат, розподіл витрат за елементами та правильність розрахунку прибутковості акцій. Підтверджуючи звіт аудитор надає можливість користувачам реально оцінити результати діяльності підприємства.

3. Автоматизація управління підприємством за допомогою комп’ютерної програми «1С Бухгалтерія»

Сільське господарство відіграє дуже важливу роль у добробуті кожної держави. Сучасні умови ринкової економіки поставили вітчизняну галузь, а також її інвесторів, перед необхідністю мінімізувати витрати сільгоспвиробництва і повністю реорганізувати системи управління підприємствами. Оптимальним способом розв’язання цих завдань є автоматизація обліку й управління підприємством. Тож спеціально для аграрної фірми раціональним є використання програми «1С: Підприємство 8. Управління сільськогосподарським підприємством для України» (УСГПдУ).

Дебютне галузеве рішення фірми «1С», ТОВ Агрофірми «Пригородне» (розташоване в передмісті Сімферополя — передгірна зона Криму) створено на базі рішення «1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України» і «1С: Управління сільськогосподарським підприємством».

Це єдине рішення «1С», що дозволяє планувати діяльність сільгосппідприємства та виконує не лише облікові, а й управлінські завдання. Програма відображає специфіку галузі, включаючи управлінську й облікову функціональні підсистеми. Кожна з них представлена окремим інтерфейсом, тобто, перемикаючи меню згідно зі своїми потребами, користувач бачить потрібну йому галузь, наприклад тільки рослинництво, або свинарство, або облік ВРХ тощо.

Новий продукт «1С» поєднав сучасні міжнародні методики управління підприємством (MRP II, CRM, SCM, ERP, ERP II тощо) та досвід успішної автоматизації виробничих підприємств, накопичений фірмою «1С» і партнерським співтовариством в автоматизації низки аграрних підприємств. У ньому втілено методики російського УСГП та досвід автоматизації понад 30 великих підприємств аграрного сектору, орієнтований на специфіку галузі.

УСГП для України розроблено, щоб упорядкувати й автоматизувати роботу сільгосппідприємств, враховуючи специфіку таких напрямів, як:

— виробничий облік сільськогосподарських робіт і послуг;

— облік роботи автотранспорту;

— виробничий облік ВРХ (груповий та індивідуальний);

— виробничий облік на свинокомплексі (груповий та індивідуальний).

Завдяки новим розширеним можливостям програму можна використовувати як на окремих підприємствах, так і в сільськогосподарських холдингах для комплексної автоматизації планування, виробничого і регламентованого обліку, аналізу сільськогосподарської діяльності. Зокрема, для підприємств холдингової структури ведеться наскрізний управлінський облік за всіма організаціями, що входять до холдингу. Управлінський облік здійснюється за даними, зафіксованими у документах, але при цьому не залежить від способів і самого факту ведення регламентованого обліку. Факт здійснення операцій вводиться один раз і відображається в управлінському та регламентованому обліку.

Скрупульозні дослідження особливостей автоматизації різних аспектів управлінської та облікової діяльності сільгосппідприємств і висока кваліфікація розробників дозволили забезпечити програмі широкий функціонал. Довгоочікувана конфігурація УСГП для України вирішує такі нагальні завдання, як:

— створення єдиної технології управління інформаційними ресурсами сільгосппідприємства на базі єдиної корпоративної платформи автоматизації;

— формування даних для контролю змін активів сільгосппідприємства;

— контроль виконання планів і завдань з виробництва та збуту сільгосппродукції;

— контроль виконання планів з постачання матеріально-технічних ресурсів.

Програма «1С: УСГП для України» дозволяє вести облік та готувати встановлену звітність про виробничу діяльність, підвищуючи прозорість і якість управлінської інформації (її достовірність та аналітичність), що особливо оцінять управлінці й аналітики сільгосппідприємства.

За допомогою «1С: УСГП для України» підприємства аграрного сектору зможуть ефективно опрацьовувати великі обсяги інформації та комплексно автоматизовувати свої основні бізнес-процеси, такі як:

— планування діяльності;

— оперативний управлінський, бухгалтерський та податковий облік;

— систематизація і регламентація управлінського та бухгалтерського документообігу.

Це, зокрема, дозволить виключити дублювання введення, необхідність конвертації даних між інформаційними базами різних форматів та скоротити багатократне опрацювання інформації (рис. 3. 1).

Використання рішення підвищить рівень кваліфікації, виконавську дисципліну та якість роботи персоналу, тому що програма забезпечує відкритість і прозорість обліку, фіксує оперативність і правильність дій працівників.

Рисунок 3.1. Управління сільськогосподарським підприємством

Вагомою перевагою УСГП для України є і те, що різнопрофільні фахівці мають можливість працювати з підсистемами автономно, у межах єдиної системи. Це забезпечує створення єдиного інформаційного простору підприємства. У ньому зберігаються основні показники роботи, накопичується історія всіх робочих процесів, здійснюється стратегічний та поточний контроль використання ресурсів, формуються дані для стратегічного прогнозу й оцінки стану системи управління підприємства, застосування прогресивних систем заробітної плати та матеріального стимулювання.

Так, в УСГП для України можна налаштувати функціональність робочих місць, сценарії дій користувачів та права доступу до інформації системи. Таким чином створюється структура підприємства, що оптимально відповідає завданням управління. Розподілена база даних системи забезпечує можливість інтеграції первинної інформації, що формується у віддалених виробничих відділеннях, й оперативного контролю ходу сільгоспробіт (рис. 3. 2).

Рисунок 3.2. Технологічна карта поля

Автоматизація рутинних облікових операцій бізнес-процесів не лише істотно скорочує час та зусилля, що витрачаються щодня на ведення обліку. Вона дає керівникам сільгосппідприємств та агрохолдингів можливість усебічно й оперативно контролювати фінансові та матеріальні ресурси у різних аналітичних розрізах обліку (підприємство, підрозділ, сільгоспкультура, поле, вид робіт, механізатор, одиниця сільгосптехніки, ферма тощо). Таким чином динамічно відстежується і контролюється хід польових робіт та робіт у тваринництві з бізнес-одиницями, вносяться необхідні корективи.

УСГП для України дозволяє управлінцям підприємств агробізнесу планувати сільгоспдіяльність, зокрема:

— формувати технологічні карти полів та структуру посівних площ;

— планувати заробітну плату працівників у розрізі підрозділів;

— визначати потребу в матеріальних та фінансових ресурсах;

— формувати структуру витрат щодо культур (у т. ч. з урахуванням незавершеного виробництва);

— визначати потребу в послугах сторонніх організацій.

В управлінській частині можна відстежувати кількісні показники та планувати роботи зі збирання врожаю, відстежувати стан тварин і отримувати дати проведення зоотехнічних заходів. А також формувати підсумкові документи річного планування: зведену потребу в ПММ, баланс продукції рослинництва, прогноз фінансових результатів, бюджет доходів та витрат (рис. 3. 3).

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой