Аналіз формування доходів та пошук шляхів покращення фінансового стану підприємства (на прикладі "Дарницьке депо ТЧ-9")

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Найважливіше місце і значення в діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки є отримання відповідного доходу. Доходи є узагальнюючим показником роботи підприємства, що виражає результати його виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності. Від отримання доходів в кінцевому підсумку залежить можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан. Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства. Враховуючи значення доходу, вся діяльність повинна підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Метою курсової роботи є розкриття сутності доходу підприємства та методики його обчислення, аналіз та оцінка стану підприємства, визначення проблем та шляхів його покращення.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

1. Розкрити сутность доходів підприємства, їх призначення, склад та джерела утворення;

2. Дослідити методичні підходи до аналізу доходів підприємства та факторів, що обумовлюють їх формування;

3. Здійснити аналіз фінансового стану Дарницьке депо ТЧ-9;

4. Аналіз майна, та джерел формування прибутку Локомотивного депо ТЧ-9

5. Визначити систему показників рентабельності, особливостей їх оцінки

6. Шляхи покращення фінансового стану Локомотивного депо ТЧ-9

Об'єктом є процес та формування доходів Дарницького депо «ТЧ-9»

Предметом виступає система показників рентабельності, принципи, методи та особливості оцінки підприємств залізничного транспорту.

Розділ І. ОЦІНКА ДОХОДНОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) ПІДПРИЕМСТВА

1.1 Сутність доходів підприємства, їх призначення, склад та джерела утворення

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності; її дохідність і є вирішальним для підприємства. Тому доход — як показник фінансових результатів — це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат.

Згідно з П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» визначення цього терміну сформульовано так: доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або погашення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П (С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності, а саме: доходи від основної (операційної) діяльності, доходи від іншої операційної діяльності, доходи від фінансово-інвестиційної діяльності, доходи від іншої звичайної діяльності та доходи від надзвичайних подій.

Операційна діяльність і є основним джерелом доходу підприємства.

Доходи від основної (операційної) діяльності - це виручка від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), яка розраховується на основі обсягу реалізованої продукції, виходячи з діючих цін (без ПДВ, акцизів, торгівельних та збутових знижок). ПДВ, акцизний збір, мито та інші податки включаються до ціни, але вони перераховуються до бюджету і не належать підприємству.

На розмір виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) впливають такі фактори:

1) у сфері виробництва: обсяг виробництва, якість продукції, асортимент продукції, ритмічність випуску та інше;

2) у сфері обігу: ритмічність відвантаження, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, терміни документообігу, форми розрахунків, рівень ціни;

3) незалежно від діяльності підприємства: порушення договорів постачальниками ресурсів, недоліки в роботі транспорту, несвоєчасна оплата продукції покупцями.

Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. Тому саме від величини виторгу залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що відбивається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Несвоєчасне надходження виторгу призводить до затримкм розрахунків, штрафів і санкцій, що в кінцевому випадку означає не тільки втрату прибутку, а й перебої в роботі та зупинка виробництва.

Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (гршову форму, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, зроблені послуги, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова, тому що з нього насамперед необхідно відшкодувати зроблені витрати, виплатити заробітну плату, відрахувати на соціальні заходи, тоді вона набуває форми чистого доходу підприємства.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності. доходи ефективність підприємство

Інші операційні доходи включають доходи від реалізації сировини, матеріалів, іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); дохід від операціїних курсових різниць (різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів); оперативної оренди активів (майна), якщо ця діяльність не є метою створення підприємства; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); одержані пені, штрафи, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником чи рішенням суду; дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; одержані гарантії та субсидії.

За умов ринку зростає значення доходів від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств. Тому пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Фінансові інвестиції -- це вкладення засобів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності як: придбання та продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів; цільові грошові вклади; валютні операції; пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств; надання позик; лізингові операцій.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон’юктура фінансового ринку надає отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

У доходах підприємства виділяють доходи від фінансових операцій, які включають: дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі включає дохід підприємства, отриманий від його інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів підприємства належать доходи, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності та не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії і т.д.), відносяться до надзвичайних доходів. Надзвичайними доходи визнаються від відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями та значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

Узагальнюючим позитивним фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.

Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне. Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є «очищеною» від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійсненя підприємницької діяльності

Отже прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

1.2 Методичні підходи до аналізу доходів підприємства та факторів, що обумовлюють їх формування

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник — це прибуток підприємства; відносний показник — це рентабельність підприємства.

Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Співвідношення одержаних доходів і понесених витрат є головним завданням аналітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника для прийняття правильної політики підприємства.

Загальною сумою прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період є його балансовий прибуток.

Балансовий прибуток являє собою різницю між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат.

Балансовий прибуток підприємств формується за рахунок: продажу (реалізації) продукції, продажу основних засобів та іншого майна, позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції є основним складником балансового прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД — Ввир — ПДВ — Азб (1. 1)

де, ВД — виручка;

Ввир — витрати виробництва на виготовлення і зар плату працівника;

ПДВ — податок на додану вартість;

Азб — акцизний збір.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат пов’язаних з реалізацією.

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку, які містяться у «Звіті про фінансові результати», а саме: валовий, від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткуання, від звичайної діяльності, чистий.

Валовий прибуток — це різниця між чистим доходом від реазації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності підприємства являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов’язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу з вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів з вирахуванням витрат від іншої діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.

Чистий прибуток підприємства, тобто прибуток, який залишається в його розпорядженні, визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток.

В загальному випадку на зміну величини прибутку впливають дві групи факторів:

· Зовнішні (природні, транспортні, соціально-економічні умови, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, ціни на виробничі ресурси);

· Внутрішні (обсяг продажів, собівартість, структура продукції і затрат, ціна продукції, порушення господарської дисципліни, що веде до штрафів і економічних санкцій).

Вплив факторів може бути розгорнуто по кожній складовій балансового прибутку. Причому можна оцінити не тільки абсолютний вплив факторів, а й відносний, який характеризує зміну в режимі господарювання.

Абсолютне відхилення розраховується за формулою:

І = І1 — І0 (1. 2)

де, І - зміна показника до попереднього року;

І1 — показник звітного періоду;

І0 — показник базисного періоду.

У свою чергу відносне відхилення:

І = І1 — І0 / І0?100% (1. 3)

де, І - зміна показника у відсотках до попереднього року.

Таку методику можна використовувати при факторному аналізі показників прибутку та рентабельності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Розподіл прибутку підприємства здійснюється у два етапи.

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку.

Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет — чистий прибуток. Чистий прибуток спрямовано на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочування працівників, створення страхового фонду, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам, поповнення фінансового резерву, здійснення інвестицій, сплату в бюджет економічних санкцій та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомого різним організаціям, особам). Сума прибутку, що залишається після розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Схема використання чистого прибутку.

Рис 1.1 Схема розподілу чистого прибутку

Оскільки прибуток — це абсолютний показник діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності. Рентабельність — це відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність вимірюють у відсотках.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів показуючи дохідність підприємства та ефективность його діяльності.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють наступні види рентабельності:

1) Рентабельність продукції - характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цей показник характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут.

Рпр = Пр/Сзаг ?100% (1. 4)

де, Пр — прибуток від реалізації за певний період;

Сзаг — повна собівартість реалізованої продукції.

2) Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації. підприємства і розраховується за формулою:

Рп = Пр/В?100% (1. 5)

де, Пр — прибуток від реалізації за певний період;

В — виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції.

3) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

Ра = Пч/Ка?100% (1. 6)

де, Пч — чистий прибуток;

Ка -- середня сума активів балансу підприємства.

1.3 Система показників та особливості їх оцінки в рентабельності підприємства

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов’язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства (рис. 1. 2).

/

/

Рис. 1.2 Показники рентабельності продукції

Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного та звітного періоду.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов’язання); акціонерний (власний) капітал (рис. 1. 3).

/

/

Рис. 1.3 Показники рентабельності капіталів

Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

Дані показники — практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію підприємства інтересує віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів — віддача на інвестований капітал; власників та засновників — доходність акцій.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним залежностям (рис. 1. 4).

/

/

Рис. 1.4 Фактор на залежність показників рентабельності

Ця формула розкриває зв’язок між рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).

Економічний зв’язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів (рис. 1. 5).

/

/

Рис. 1.5 Показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Дані показники дають уяву про ступінь важливості для підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв’язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової «готівковості», широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типа виробництва, ознакою «здоров'я» економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій стадії.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуваних ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв’язку.

Основні показники рентабельності:

· Рентабельність продукції;

· Рентабельність продаж;

· Рентабельність активів;

· Рентабельність текучих активів;

· Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції:

(1. 7)

Де, Рпр — рентабельність продукції;

Пр — прибуток від реалізації продукту;

С — повна собівартість реалізації продукції.

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж:

(1. 8)

Де, RОS- рентабельність продаж;

В- виручка від реалізації без податків, включених до ціну продукції.

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів:

(1. 9)

Де, RОА- рентабельність активів;

Пч- чистий прибуток;

Аср- середня величина активів за певний період.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.

4. Рентабельність поточних активів:

(1. 10)

Де, Рта- рентабельність поточних активів;

Ат. ср- середня величина поточних активів підприємства.

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу:

(1. 11)

Де, RОЕ- рентабельність власного акціонерного капіталу;

Кс- середня величина власного капіталу підприємства.

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства.

Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

В ринковій економіці приділяється велике значення порівнянням прибутку з прибутко-утворюючими факторами і базами її формування.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується західними методиками:

· По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

· По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;

· По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам — аналогам і підприємствам — конкурентам.

Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основним класи показників (табл. 1. 1)

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований в зв’язку з використанням виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів.

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності Таблиця 1. 1

Основні класи показників рентабельності

Фінансові коефіцієнти рентабельності

1

2

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)

1.1. Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку

1.2. Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності

1.3. Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства

1.4. Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку

1.5. Коефіцієнт критичної рентабельності

2. Показник рентабельності, розрахований в зв’язку з використанням виробничих активів

2.1. Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих

активів

2.2. Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал

2.3. Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів

3.1. Коефіцієнт рентабельності відбору

3.2. Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу

3.3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

3.4. Коефіцієнт обслуговування боргу

Розділ ІІ ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДАРНИЦЬКОГО ДЕПО «ТЧ-9»

2.1 Характеристика Дарницького депо «ТЧ-9»

Локомотивне депо «Дарниця» (ТЧ-9) -- одне з 9 основних локомотивних депо Південно-Західної залізниці. Розташоване на однойменній станції. Засноване 1932 року при залізничній станції Дарниця, відкритій ще 1902 року. Локомотивне депо є структурним підрозділом Південно-Західної Залізниці - філія Укрзалізниці (Державної адміністрації залізничного транспорту України), які по відношенню до локомотивного депо є вищим органом управління.

У своїй діяльності Локомотивне депо керується чинним законодавством України, наказами, вказівками та іншими нормативними актами Міністерства інфраструктури, корпоративними та іншими актами «Укрзалізниці», Положенням Південно-Західної залізниці.

Локомотивне депо здійснює свою діяльність у сфері планово-попереджувального ремонту локомотивів для виконання обсягів перевезень вантажів і пасажирів тяговим рухомим складом середнього і капітального ремонту моторно-рейкового транспорту і колійної техніки. Локомотивне депо має поточний рахунок у банку, печатку із своїм найменуванням, штампи, бланки та інші реквізити.

Локомотивне депо по поточному рахунку в межах наявних коштів може проводити наступні операції:

· з виплати заробітної плати, прирівняних до неї платежів і премій, по перерахуванню прибуткового податку та інших утримань із заробітної плати;

· з видачі в установленому порядку грошових коштів на службові відрядження;

· за розрахунками від свого імені за послуги зв’язку та автотранспорту, канцтовари та інші господарські витрати;

· оплата місцевих та регіональних податків і зборів;

· використання коштів на невідкладні потреби;

· плану фінансування.

Повне офіційне найменування: Локомотивне депо Дарниця Південно-Західної Залізниці (ТЧ-9). Скорочена телеграфне найменування: ТЧ- 9. Місце розташування: Україна, 2 099, м. Київ, вул. Машиністівська, 10.

Локомотивне депо здійснює такі види діяльності:

· всі види ремонту локомотивів, моторвагонного рухомого складу, колійних машин, кранів на залізничному ходу, важкої колійної техніки;

· транспортні послуги;

· будівництво;

· виробництво товарів народного споживання;

· надання платних послуг населенню;

· інші, не заборонені законодавством України, види діяльності.

Основними завданнями Локомотивного депо є:

· своєчасне задоволення потреб у перевезенні вантажів і пасажирів, при повній їх безпеки і високому рівні обслуговування, дотримання технічно обґрунтованих встановлених норм видачі локомотивів (складів електро і дизель поїздів) та локомотивних бригад, забезпечення мінімальних витрат на виконання перевізного процесу;

· виробництво технічного обслуговування і ремонту локомотивів, моторвагонного рухомого складу, моторно-рельсового транспорту, шляхових машин у відповідності з діючими правилами і встановленими філією завданнями; моторно-вагонного рухомого складу, моторно-рейкового транспорту, шляхових машин у відповідності з діючими правилами і встановленими Філією завданнями;

· впровадження раціональних режимів водіння поїздів з дотриманням встановлених часів ходу;

· забезпечення технічно справного стану вантажопідіймальних кранів на залізничному ходу та стійкої роботи їх в експлуатації розвиток, утримання в справному стані та раціональне використання деповських облаштувань і обладнання, впровадження новітніх досягнень науки і техніки, передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудових процесів;

· забезпечення безпеки руху поїздів, таке виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, наказів, вказівок і інструкцій Міністерства інфраструктури, «Укрзалізниці», начальника філії, розробка і здійснення заходів з попередження аварій, аварій та випадків браку в роботі;

· здійснення заходів з охорони природи і охорони праці;

· надання платних послуг населенню і виробництво товарів народного споживання;

· розрахунок кошторисів витрат (калькуляцій) на роботи, на випуск продукції, надання послуг юридичним та фізичним особам;

· здійснення інших заходів, спрямованих на збільшення доходів Локомотивного депо.

Для вирішення покладених завдань Локомотивне депо забезпечує:

· розробку планів економічного і соціального розвитку локомотивного депо;

· виконання програми поточного обслуговування та планово-попереджувального ремонту рухомого складу відповідно до діючих нормативів;

· вдосконалення економічної роботи в умовах ринкових відносин, ефективне використання та збереження майна Локомотивного депо;

· раціональне витрачання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів;

· виконання вимог екологічної безпеки та охорони здоров’я населення, проведення заходів з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, ліквідацію наслідків аварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище;

· зміцнення державної і трудової дисципліни, ефективну кадрову політику, підвищення кваліфікації кадрів;

· організацію праці, заробітної плати та соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться в «Укрзалізниці», галузевої тарифної угоди та колективного договору, впровадження, галузевих і міжгалузевих норм праці та систем матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов, виконання трудового законодавства;

· поліпшення умов праці та попередження виробничого травматизму, виконання правил і норм з охорони праці і техніки безпеки, підвищення культури виробництва;

· надання сприяння торговельному, побутового обслуговування працівників Локомотивного депо та членів їх сімей;

· проведення робіт з мобілізаційної підготовки та цивільної оборони Локомотивного депо і заходів щодо захисту державних секретів України.

Для здійснення фінансово-господарської діяльності Локомотивного депо, Філія наділяє його необхідними основними фондами, оборотними коштами. Все майно Локомотивного депо не має права самостійно розпоряджатися майном, переданим йому в користування, в тому числі здавати його в оренду, передавати у тимчасове користування без погодження з Філією. Фінансування Локомотивного депо здійснюється Філією відповідно до затверджених планів, кошторисами, платіжними балансами в порядку, встановленому «Укрзалізницею». При економії фактичних витрат Локомотивне депо отримує додаткове мотиваційне фінансування, величина якого визначається Філією.

Доходи від підсобно-допоміжної діяльності Локомотивного депо, отримані в результаті провадження господарської діяльності, повністю або частково залишаються в його розпорядженні в порядку, встановленому «Укрзалізницею».

2.2 Аналіз майна підприємства та джерела формування основних засобів підприємства

Майновий стан — одна з найбільш важливих характеристик основної діяльності підприємства. Дана сторона економічної діяльності підприємства зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться і такий, що визначається співвідношенням між необоротними і оборотними активами підприємства.

Співвідношення у складі майна підприємства і джерелах його утворення на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства. У балансах показані розмір та структура майна підприємства, чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй операційній діяльності.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати зі звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Розглянемо агрегований порівняльний аналітичний баланс за досліджуваним підприємством Дарницьке Депо ТЧ-9(таблиця 2. 1).

Аналізуючи дані таблиці 2.1. можна зробити такі висновки: в аналізі 2009−2010 роки загальний капітал підприємства збільшився на 5247 тис. грн. (2,5%); оборотні активи навпаки зменшились на 264 тис. грн. (3,1%), хоча їх частка в загальній структурі майна — досить незначна.

Агрегований порівняльний аналітичний баланс Таблиця 2. 1

Статті балансу

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Зміни за 2010−2011 рр.

Зміни за 2011−2012 рр.

тис. грн.

% до підсумку

тис. грн.

% до підсумку

тис. грн.

% до підсумку

Абсолютні(+), тис. грн.

Темп %

Абсолютні(+) тис. грн.

Темп %

Актив

Майно всього

216 414

100

210 636

100

217 440

100

-5778

-2,7

6804

3,2

1. Необоротні активи

208 283

96,2

201 240

95,7

202 165

93,0

-7013

-3,4

925

0,5

2. Оборотні активи

8120

3,8

9385

4,3

15 263

7,0

1265

15,6

5878

62,6

2.1. Запаси

5543

2,6

6080

2,9

11 299

5,2

537

9,7

5219

85,8

2.2. Дебіторська заборгованість

2090

1,0

2950

1,4

3805

1,8

860

41,1

855

28,98

2.3. Поточні фінансові інвестиції

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.4. Кошти та їх еквіваленти

486

0,2

50

0,02

29

0,01

-436

-89,7

-21

-42

Пасив

Джерела майна всього

216 414

100

210 636

100

217 440

100

-5778

-2,7

6804

3,23

1. Власний капітал

110 165

50,9

98 417

46,7

86 721

39,9

-1748

-10,7

-11 696

-11,88

1.1. Статутний капітал

23 695

10,9

23 695

11,2

23 695

10,9

0

100

0

100

1.2. Інший додатковий капітал

86 470

40,0

74 722

35,5

63 026

28,9

-1748

-15,7

-11 696

-15,7

1.3. Резервний капітал

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2. Позиковий капітал

106 249

49,1

112 219

53,3

130 719

60,1

5970

5,6

18 500

16,5

2.1. Довгострокові зобов’язання

2762

1,3

1983

0,9

1294

0,6

-779

-28,2

-689

-34,7

2.2. Короткострокові кредити та позики

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.3. Кредиторська заборгованість і поточні зобов’язання

99 278

45,8

101 908

49,8

123 926

57,0

5630

5,7

24 648

24,8

В структурі активів підприємства більше ніж 95% - це необоротні активи, вони збільшились на 5509 тис грн. (2,7%); дебіторська заборгованість зросла на 2950 тис. грн. (1,2%), кошти та їх еквіваленти — збільшились на 50 тис. грн. (0,02%), частки цих двох статей в структурі майна — незначні.

Власний капітал підприємства — зменшився на 1748 тис. грн. (10,7%), статутний капітал не змінився, а от інший додатковий капітал — зменшився на 1748 тис. грн. (15,7%); позиковий капітал навпаки збільшився на 5970 тис. грн. (5,6%); кредиторська заборгованість також збільшилась на 5630 тис. грн., що є засвідченням того, що ТЧ-9 не розраховується зі своїми боргами.

Аналізуючи 2011−2012 роки загальний капітал підприємства збільшився на 6804 тис. грн. (3,2%); оборотні активи збільшились на 5878 тис. грн. (62,6%); необоротні активи — збільшились на 925 тис грн. (0,5%). Дебіторська заборгованість збільшилась на 855 тис. грн. (28,98%), кошти та їх еквіваленти — зменшились на 21 тис. грн. (42%).

В свою чергу в 2011—2012р., власний капітал підприємства — зменшився на 11 696 тис. грн., статутний капітал також залишився незмінним, а позиковий капітал збільшився на 18 500 тис. грн., а от кредиторська заборгованість збільшилась на 24 648 тис. грн. порівняно з попереднім періодом, що свідчить про негативне виконання своїх зобов’язань підприємством.

Позитивним явищем для підприємства є - наявність незначної частки оборотних активів, що є притаманною особливістю більшості підприємств залізничного транспорту.

Якщо в порівнянні 2010−2011 років видно, що загальна фінансова активність ТЧ-9 погіршилась, то в 2012 році наявне зростання власного капіталу підприємства, та значне скорочення позичкового капіталу.

Аналіз складу і динаміку необоротних активів ТЧ-9, здійснено нижче для чого відповідні дані зведено у таблицю 2.2. Необоротні активи — такі активи, які використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз складу і динаміки необоротних активів підприємства Таблиця 2. 2

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2011−2010 рр.

2012−2011 рр.

Усього необоротних активів (тис. грн) у тому числі:

208 283

201 240

202 160

-7043

1920

1. Нематеріальні активи (тис. грн)

-

-

9

-

9

у % до необоротних активів

-

-

0,005

-

0,005

2. Незавершене будівництво (тис. грн)

5017

7327

11 025

2310

3698

у % до необоротних активів

2,4

3,6

5,45

1,2

1,8

3. Основні засоби (тис. грн.)

203 236

193 912

191 131

-9353

-2781

у % до необоротних активів

97,6

96,4

94,5

-1,2

-1,9

4. Довгострокова дебіторська заборгованість

1

1

1

-

-

у % до необоротних активів

0,001

0,001

0,001

-

-

З аналізу таблиці 2.2 та загалом з балансів підприємства Дарницького Депо ТЧ-9 видно, що необоротні активи займають основну частину в структурі майна — понад 95%.

Беручи за 2010−2011р. необоротні активи були на рівні 208 283 тис. грн. і зменшелись на 7043 тис. грн., а в 2011—2012р. збільшились на 1920 тис. грн. і склали 202 160 тис. грн.

Найменшу частку склали:

· Нематеріальні активи в 2010р. та 2011р. відсутні та 2012р. — 9 тис. грн, відбулося зменшення на 9 тис. грн. в 2009—2010р., 2010−2011р. відповідно без змін.

· Довгострокова дебіторська заборгованість в 2010р.- 1 тис. грн., 2011р.- 1 тис. грн., 2012р. — 1 тис. грн., залишились без змін.

Дещо більшу частку склало незавершене будівництво, котре в 2010р. -5017 тис. грн., в 2011р. — 7327 тис. грн., а в 2012р.- 11 025 тис. грн., в період з 2010−2011р. збільшилось на 2310 тис. грн. (1,2%), 2010−2011р. збільшилось на 3698 тис. грн. (1,8%).

Найбільшу частку мають основні засоби, котрі в 2010р. склали 203 236 тис. грн. (97,6%), а до 2012р. дещо зменшились і склали 191 131 тис. грн. (94,5%).

Значна частка основних засобів в структурі майна пояснюється видом діяльності підприємства, та є притаманним для всіх підприємств залізничної галузі.

Здійснити аналіз основних засобів підприємства можна зробити за декількома показниками (див. таблиця 2. 3).

Показники оцінки основних засобів підприємства Таблиця 2. 3

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2011−2010 рр.

2012−2011 рр.

1. Загальна вартість майна

216 414

210 636

217 440

-5778

6804

2. Частка О З у активах підприємства

94,2

92,2

91,2

-2,0

-1,0

3. Коефіцієнт зносу ОЗ

90,1

91,1

92,1

1,0

1,0

4. Коефіцієнт придатності ОЗ

9,9

8,9

7,9

-1

-1

За звітні 2010−2012 роки загальна вартість майна зменшилась з 316 414 тис. грн. до 217 440 тис. грн. Частка основних засобів підприємства у 2012, порівняно з 2010рр. скоротилась з 94,2% до 91,2% - за рахунок зносу.

Коефіцієнт зносу з 2010р. по 2012р. зріс із 90,1% до 92,1% - це говорить про те, що фізичне та моральне старіння основних засобів продовжується, про це також свідчить і коефіцієнт придатності основних засобів, котрий в період 2010−2012р. зменшився з 9,9% до 7,9%.

Аналіз складу і динаміки оборотних активів ТЧ-9 здійснено нижче, для чого відповідні дані зведено у таблицю 2.4.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Аналіз складу і динаміки оборотних активів підприємства Таблиця 2. 4

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2011−2010 рр.

2012−2011 рр.

Усього оборотних активів (тис. грн) у тому числі

8120

9385

15 263

1265

5878

1. Запаси (тис. грн)

5543

6080

11 299

537

5219

у % до оборотних активів

68,3

64,8

74,0

-3,5

9,2

2. Незавершене виробництво (тис. грн)

-

298

112

-298

-186

у % до оборотних активів

-

3,2

0,7

3,2

-2,5

3. Дебіторська заборгованість (тис. грн)

2090

2950

3805

860

855

у % до оборотних активів

25,7

31,4

24,9

5,7

-6,5

4. Грошові кошти та їх еквіваленти (тис. грн)

486

50

29

-436

-21

у % до оборотних активів

6,0

0,5

0,2

-5,5

-0,3

5. Витрати майбутніх періодів (тис. грн)

11

11

11

-

-

у % до оборотних активів

0,1

0,1

0,1

-

-

За аналізом таблиці 2. 4, визначено, що оборотні активи в порівнянні за 2010−2011 роках збільшились на 1265 тис. грн., в 2011—2012р. збільшились 5878 тис. грн. В структурі оборотних активів підприємства левову частку складають запаси. В порівнянні 2010−2011р. вони збільшились на 537 тис. грн., але в структурі майна зменшились на 3,5%; 2011−2012 роки запаси — збільшились на 5219тис. грн., та в структурі майна збільшились на 9,2%.

Також оборотні активи відзначаються наявністю значної частки дебіторської заборгованості, що в 2010—2011 роках збільшилась на 860 тис. грн. (5,7%) — збільшення заборгованостей перед підприємством, 2011−2012 р. збільшились на 855 тис. грн. (6,5%); грошових коштів та їх еквівалентів — в 2010—2011р. знизились на 436 тис. грн. (5,5%), 2011−2012р. зменшення на 21 тис. грн. (0,3%); витрати майбутніх періодів — 2010−2011р. та в 2010—2011р. залишилась без змін. (11 тис. грн.)

Нижче наведений саме аналіз показників (коефіцієнтів) стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства (таблиця 2. 5)

Показники стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства Таблиця 2. 5

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2011−2010 рр.

2012−2011 рр.

1. Коефіцієнт оборотності оборотних активів (рази)

19,37

22,63

16,23

2,99

-6,13

2. Тривалість 1-ого обороту оборотних активів (дні)

18,59

16,10

22,18

-2,49

6,08

3. Коефіцієнт оборотності запасів

28,08

33,99

21,72

5,91

-12,27

4. Тривалість 1-ого обороту запасів (дні)

12,82

10,60

16,57

-2,22

5,97

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (рази)

75,37

74,39

64,32

-0,98

-10,07

6. Тривалість 1-ого обороту дебіторської заборгованості (дні)

4,78

4,84

5,59

0,06

0,75

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (рази)

1,59

2,09

1,99

0,50

-0,1

8. Тривалість 1-го обороту кредиторської заборгованості (дні)

226,42

172,25

180,9

-54,17

8,65

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші, прискорення обертання обігових коштів має велике значення для стабільності підприємства.

У результаті уповільнення або прискорення обороту капіталу залучається (вивільняється) певна сума оборотних активів підприємства. Економічний ефект у результаті прискорення оборотності капіталу виражається у відносному вивільненні коштів із обороту, та у збільшенні суми виручки і суми прибутку.

Аналізуючи дані таблиці 2. 5, слід зазначити, що за 2010−2011р. коефіцієнт оборотності оборотних активів збільшився на 2,99 рази, в 2011—2012р. зменшився на 6,13 рази; тривалість 1-го обороту оборотних активів зменшилась на 2,49 дні, а в 2011—2012р. збільшилась 6,08 дні; коефіцієнт оборотності запасів за 2010−2011р. збільшився на 5,91 рази, в 2011—2012р зменшилась. на 12,27 рази; тривалість 1-ого обороту запасів зменшилась на 2,22 дні, а в 2010—2011р. збільшилась на 5,97 дні.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в 2010—2011р. зменшився на 0,98 рази і склав 74,39 рази, тривалість 1-ого обороту дебіторської заборгованості 0,6 дні, в 2011—2012р. зниження на 10,07 рази, що склало 64,32 рази і збільшення на 0,75 дні відповідно — такі показники зумовлені надзвичайно високою швидкістю обороту, бо частка таких коштів є не значною. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився на 0,50 рази, тривалість 1-го обороту дебіторської заборгованості зменшилась на 54,17 днів і склала 172,25 днів в 2010—2011р, і в 2011—2012 збільшилась на 8,64 днів і склала 180,9 днів — така тривалість зумовлена, недостатністю у підприємства коштів для оплати товарів, робіт, послуг.

Позитивним моментом є збільшення оборотності показників та зменшення тривалості одного обороту за: оборотними активами, запасами, та кредиторською заборгованістю, а негативним зменшення оборотності та збільшення тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

Отже можна зробити висновок, що ТЧ-9 дещо збільшило ефективність використання оборотних активів на 2011 рік, що є позитивним явищем, хоча частка оборотних активів у складі майна є незначною.

Статті пасиву балансу дають змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного, розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів Таблиця 2. 6

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2011−2010 рр.

2012−2011 рр.

1. Коефіцієнт фінансової стабільності,

0,94

0,93

0,66

-0,01

-0,27

2. Коефіцієнт фінансової незалежності,

0,53

0,49

0,42

-0,04

-0,07

3. Коефіцієнт фінансової залежності,

0,47

0,51

0,58

0,04

0,07

4. Коефіцієнт фінансового ризику,

1,06

1,07

1,51

0,01

0,44

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Для оцінки структури джерел фінансових ресурсів використовують наступні показники:

— коефіцієнт фінансової стабільності

— коефіцієнт фінансової незалежності

— коефіцієнт фінансової залежності

— коефіцієнт фінансового ризику.

Чим вищі рівні першого та другого показників і нижчі третього та четвертого, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Здійснено оцінку структури джерел фінансових ресурсів в таблиці 2.6. Коефіцієнт фінансової стабільності у 2010р. склав 0,94% у 2011−0,93%, в 2012р — 0,66% - за 3 роки відбулось зменшення фінансової стабільності, що є негативним моментом.

Коефіцієнт фінансової незалежності у 2010р. склав 0,53%, в 2011р. — 0,49%, в 2012р. — 0,42% - за 3 роки відбулось зменшення фінансової незалежності, що є негативним моментом

Коефіцієнт фінансової залежності у 2010р. склав 0,47% у 2011−0,51%, в 2012р — 0,58% - за 3 роки відбулось збільшення фінансової залежності, що є негативним моментом.

Коефіцієнт фінансового ризику у 2010р. склав 1,06%, в 2011р. — 1,07%, в 2012р. — 1,51% - фінансовий ризик в ТЧ-9 в аналізовані роки істотно збільшився, що є негативним показником для діяльності підприємства.

У аналізовані роки показники свідчать про зменшенням фінансової стабільності ТЧ-9.

2.3 Оцінка ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості ТЧ-9

Одним з індикаторів фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Розрізняють поточну та перспективну платоспроможність.

Поточна (технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов’язань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, у свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов’язань до погашення.

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміється здатність його до трансформації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму.

Ліквідність балансу — можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше-це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов’язань.

Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов’язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу.

Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон’юнктуру ринку і т. ін.

Ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Оцінка джерел фінансування починається з аналізу пасиву бухгалтерського балансу. Статті пасиву попередньо згруповуються:

· Найбільш термінові зобов’язання (П1);

· Короткострокові зобов’язання (П2);

· Довгострокові зобов’язання (П3);

· Постійні пасиви (П4).

Статті активу, як правило, групуються за ступенем ліквідності:

· Найбільш ліквідні активи (грошові кошти та еквіваленти) (А1);

· Активи, які швидко реалізуються (активи, для перетворення яких у гроші необхідний певний час) (А2);

· Активи, які повільно реалізуються (А3);

· Активи, які важко реалізуються (активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого часу) (А4).

Підприємство вважається ліквідним, якщо поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Нижче наведено аналіз ліквідності балансу ТЧ-9

Аналіз ліквідності балансу Таблиця 2. 7

Актив

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Пасив

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Платіжний надлишок або нестача

2010

2011

2012

1. Найбільш ліквідні активи (АГ)

486

50

29

1. Найбільш строкові зобов’язання (П1)

99 279

104 908

123 926

-99 792

-104 858

-123 897

2. Активи, що швидко реалізуються (А2)

287

172

176

2. Короткострокові пасиви (П2)

99 278

104 908

123 926

-98 991

-104 736

-123 750

3. Активи, що повільно реалізуються (А3)

5555

6098

11 441

3. Довгострокові пасиви (П3)

2762

1983

1294

2793

4115

10 147

4. Активи, що важко реалізуються (А4)

208 283

201 240

202 165

4. Постійні пасиви (П4)

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой