Бюджетна політика Європейського Союзу

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВНЗ ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

Тема: «Бюджетна політика Європейського Союзу»

ВИКОНАВ:

Студент: Вільчук Галина Юріївна

Курс: 2, спеціальність: Фінанси

Група: ЗФН 21

форма навчання: заочна

Вступ

Виділяються та аналізуються базові принципи бюджетно-фінансової політики ЄС. Розкриваються механізми їх реалізації. Розглядаються сценарії вирішення деяких проблемних ситуацій відповідно до принципів бюджетно-фінансової політики ЄС. За умов реалізації Україною курсу на інтеграцію до Європейського Союзу особливої актуальності набувають питання принципів і механізмів перебігу процесів європейської інтеграції. Бюджетно-фінансова політика ЄС у цьому сенсі не є винятком, а навпаки, виступає однією з ключових сфер, у якій стикаються національні інтереси держав-членів, реалізується політика взаємодії та формуються пріоритети на майбутнє.

Незважаючи на актуальність дослідження бюджетно-фінансових відносин у ЄС, ця проблематика не знаходить достатньої уваги у вітчизняному науковому доробку і дискусіях. Серед українських авторів, які частково працюють у зазначеній площині, можна виділити праці В. Посельського та О. Приходько. Загальні структурні та інституційно-правові питання щодо бюджету ЄС присутні також у посібниках, присвячених правовим та інституційним основам європейської інтеграції.

Серед праць іноземних вчених можна виділити дослідження, у яких розкриваються загальні принципи, механізми та структурні особливості функціонування бюджетної системи ЄС (Й. Феррер (Бельгія), М. Буті, М. Нава (Італія), Я. Пєтрась (Польща), Х. Шімовіч (Хорватія), В. Рант (Словенія), Т. Шемлєр (Угорщина) тощо); проблеми та перспективи бюджетної політики ЄС (М. Маттіла, Х. Кауппі (Фінляндія), Ф. Фіґуейра, С. Едервін, Ф. Ніколайдес (Нідерланди), Ф. Хайнеман, Д. Шварцер, О. Шнайдер (Німеччина), І. Беґ, Дж. Піт (Великобританія), Т. Данел, А. Остхол (Швеція) тощо.

Метою цього дослідження є виявлення та висвітлення принципів реалізації бюджетно-фінансової політики Європейського Союзу. Досягненню мети сприятиме вирішення таких завдань: 1) на основі аналізу правових актів Спільноти виявити основні принципи бюджетно-фінансової політики ЄС; 2) систематизувати ці принципи; 3) розкрити їх суть; 4) обґрунтувати механізми їх практичної реалізації у бюджетній процедурі Спільноти; 5) продемонструвати можливості вирішення певних бюджетно-процедурних проблем у Спільноті на основі усталених бюджетних принципів; 6) виділити перспективні напрями подальших досліджень бюджетної системи ЄС. 1] Європемйський Союмз (ЄС, Європемйська Умнія, Європемйська Співдрумжність)-- союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.

Рис. 1 Список країн Європейського союзу

Бюджемтна полімтика -- це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення. За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв’язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

Таким чином, бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи. 9,12]

Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. Втім винятком з цього правила є фінансування операційних витрат, пов’язаних з реалізацією положень розділів V та VI Договору про ЄС, яке може здійснюватися коштом країн-членів. В основу бюджету Спільноти покладено кілька принципів, зокрема:

· принцип об'єднання (всі надходження та видатки зводяться разом у єдиному документі);

· принцип річного періоду (операції бюджету стосуються бюджетного року);

· принцип збалансованості (видатки не можуть перевищувати надходження).

Комісія готує проект бюджету і направляє його в Раду міністрів, яка розділяє бюджетні повноваження з Європейським Парламентом. Від класифікація витрат залежить, котра з цих двох інституцій визначатиме долю тієї чи іншої статті. Проте бюджет загалом затверджує або відхиляє Європейський Парламент; закон про бюджет набуває чинності після того, як його підписує президент Парламенту. Якщо Парламент не затверджує бюджет, Спільнота функціонує за місячним бюджетом, розрахованим на торішній базі, аж доки не буде ухвалений новий бюджет.

На 2003 рік (останній рік перед розширенням ЄС) бюджет Спільноти був визначений у розмірі 97,5 млрд. євро. Близько половини бюджетних коштів витрачається на виконання завдань спільної сільськогосподарської політики ЄС; ще третина спрямовується на структурні заходи — розвиток найбідніших регіонів, соціально-економічна перебудова проблемних регіонів та боротьба з безробіттям. Решта коштів (приблизно 20%) розподіляються між внутрішніми потребами (науково-дослідні програми, енергетика, ядерна безпека, охорона довкілля, освіта і професійна підготовка, молодіжні та культурні програми, захист споживачів, транс'європейські мережі тощо) та зовнішньою діяльністю Союзу (зокрема, допомога країнам-кандидатам і третім країнам).

Спершу бюджет організації формувався з внесків країн-членів, але на початку 1970-х років була створена система власних ресурсів Спільноти.

Починаючи з 1988 року, річний бюджет ЄС визначається згідно з середньотерміновими фінансовими перспективами (перспективний фінансовий прогноз), які обмежують річні витрати. На Берлінському саміті в березні 1999 року глави держав та урядів ухвалили нову фінансову перспективу розвитку бюджету ЄС на період 2000−2006 рр.; 2003 року її поправили у зв’язку з розширенням ЄС. Наразі триває робота над новою фінансовою перспективою на період з 2007 по 2013 рр.

1. Основні принципи функціонування бюджетної системи та механізми реалізації бюджетно-фінансової політики ЄС

Бюджетна система Європейського Союзу формувалась і розвивалася як невід'ємна складова частина цього міжнародного інтеграційного об'єднання і тому підпорядкована загальним принципам його функціонування. Ці принципи викладені у першій частині Договору про заснування Європейської спільноти. Серед них можна виділити принципи економіки відкритого ринку з вільною конкуренцією, стабільних цін, міцних національних фінансів та валютних умов, стабільного балансу платежів, субсидіарності. Серед інших загальних принципів Спільноти можна виділити принципи недискримінації, комплементарності, верховенства права.

Однак слід відзначити, що реалізація спільних політик Спільноти у різних секторах і сферах також здійснюється на основі ряду специфічних принципів, що враховують особливості того чи іншого сектору чи сфери. Ці принципи можуть бути відображені в установчих договорах та/чи у базових для відповідних політик актах вторинного законодавства ЄС. Основні принципи функціонування бюджетної системи та механізми реалізації бюджетно-фінансової політики ЄС прописані у Регламенті Ради № 1605/2002 від 25 червня 2002 р. щодо Фінансового регламенту, що застосовується до загального бюджету Європейських спільнот (далі - Фінансовий регламент) [5]. Серед основних бюджетних принципів ЄС виділяються: принципи єдності і бюджетної точності, принцип щорічності, принцип рівноваги, принцип розрахункової одиниці, принцип універсальності, принцип специфікації, принцип розумного фінансового менеджменту та принцип прозорості. Детальніше зупинимося на усіх цих принципах почергово.

Принципи єдності та бюджетної точності (з англ.: principles of unity and of budget accuracy). Принцип єдності означає, що Європейський Союз, Європейська спільнота та Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом) мають єдиний бюджет, а також те, що дохідна і витратна частини бюджету відображаються в одному документі. Принцип бюджетної точності передбачає, що усі доходи і витрати єдиного бюджету, встановлені відповідно до чинного в ЄС інституційно-правового механізму, повинні обов’язково відображатися у цьому бюджеті. Термін «точність» стосується як типів (напрямів) доходів і витрат, так і абсолютних величин цих категорій. Доходи чи витрати, що перевищують офіційно затверджені обсяги або не включені до бюджетного документу, не допускаються. [6 ст. 5]

Дохідна частина бюджету ЄС формується відповідно до чинного у ЄС специфічного механізму, який отримав назву «система власних ресурсів». Витратна частина бюджету спрямована на виконання положень засновницьких договорів європейських спільнот та Договору про Європейський Союз. Сюди входять витрати на реалізацію усіх секторальних політик ЄС, витрати на спільну зовнішню та безпекову політику, поліційну та судову співпрацю у кримінальних справах, а також на забезпечення позичкової спроможності ЄС перед третіми країнами та фінансування Фонду гарантій у зовнішній діяльності (з англ.: Guarantee Fund for External Actions).

У випадках тривалої затримки перерахованих бюджетних асигнувань у бенефіціанта передбачається повернення до бюджету ЄС накопичених відсотків. Ці кошти доповнюють дохідну частину бюджету за категорією «Інші доходи». Однак правові акти ЄС встановлюють ряд винятків з цього правила. Зокрема, не підлягають поверненню відсотки, накопичені за попередніми асигнуваннями, у таких випадках [6, ст. 5а (2)], [ 6, ст. 3 (2)]:

— надані кошти не є суттєвими (не перевищують € 50 тис., а у фінансуванні зовнішніх операцій та наданні гуманітарної допомоги чи допомоги у надзвичайних ситуаціях — до, відповідно, € 250 тис. та € 750 тис.);

— фінансування надане урядам держав-членів;

— фінансування надане як передвступна допомога країнам-кандидатам;

— кошти є авансованими виплатами працівникам структур ЄС;

— кошти використовуються за методом спільного менеджменту з міжнародними організаціями;

— кошти спрямовуються на державні закупівлі.

Нарахування і відкликання накопичених відсотків здійснюється Фінансовим директором (з англ.: authorising officer responsible) відповідної інституції (найчастіше це виконавчий орган ЄС — Європейська Комісія) зазвичай наприкінці фінансового року. Однак Комісією можуть встановлюватися й інші правила здійснення цих операцій. При наданні попереднього фінансування фінансові директори зобов’язані переконатись у тому, що рахунок у банку, куди перераховуються кошти, дозволяє відслідковувати кошти і відповідні відсотки або ж дають змогу це зробити методи ведення бухгалтерського обліку бенефіціантом [3, ст. 4а (1)].

Принцип щорічності (з англ.: principle of annuality) означає, що бюджетні витрати слід зауважити, що це правило значно пом’якшується тим фактом, що у фіскальній практиці Євросоюзу бюджетні асигнування поділяються на диференційовані і недиференційовані.

Диференційовані асигнування — це бюджетні виплати, що за терміном здійснення виходять за рамки фінансового року. Відповідно недиференційовані асигнування здійснюються винятково в одному фінансовому році. Диференційовані асигнування поділяються на дві категорії: зобов’язальні асигнування і платіжні асигнування (з англ. відповідно: commitment appropriations та payment appropriations). Зобов’язальні асигнування поточного фінансового року відображають бюджетні витрати, які здійснюватимуться в поточному році і у наступних роках відповідно до взятих Європейським Союзом на себе дворічних і триваліших зобов’язань. Платіжні асигнування відображають платежі, що реально здійснюватимуться у поточному році відповідно до цьогорічних зобов’язань та зобов’язань минулих років.

Відрахування до бюджету ЄС державами-членами здійснюються зазвичай у фінансовому році, тобто після його початку. Однак чинна система власних ресурсів Спільноти дає можливість відкликати їх січневу частину на потреби Спільноти до настання фінансового року [5, ст. 8 (1)].

Зазвичай, бюджетні кошти, санкціоновані для використання у певному фінансовому році, але використані до кінця цього року, скасовуються. Однак і з цього правила існують винятки. Зокрема, невикористані кошти можуть переноситись у наступний фінансовий рік автоматично або за рішенням відповідної інституції ЄС [5, ст. 9 (1)].

Автоматичне перенесення стосується лише недиференційованих асигнувань, стосовно яких до кінця фінансового року уже були укладені контракти. Перенесення за рішенням інституції Спільноти може стосуватись як диференційованих (зобов'язальних чи платіжних), так і недиференційованих асигнувань, але лише тих, щодо яких була проведена основна підготовча робота (відібрані контрактні сторони, укладені угоди тощо) або стосовно яких протягом останньої чверті фінансового року був схвалений базовий акт (з англ.: basic act)[8], однак Комісія з певних причин не змогла забезпечити надходження цих коштів. Останній строк для ухвалення такого рішення відповідною інституцією — 15 лютого року n+1. Інституція, що ухвалює таке рішення, зобов’язана поінформувати про нього Європейський Парламент та Раду ЄС не пізніше, як до 15 березня наступного фінансового року.

У жодному разі не підлягають перенесенню у наступний фінансовий рік резервні асигнування та витрати на штатних працівників структур ЄС (заробітна плата тощо).

Принципу щорічності стосується також запроваджене у Спільноті правило тимчасових дванадцятих частин (з англ.: provisional twelfths). Воно використовується тоді, коли бюджет не приймається до початку фінансового року, тобто до 1 січня. У такому випадку витрати з бюджету можуть здійснюватися постатейно щомісяця, але у розмірах, що не перевищують 1/12 асигнувань за відповідною статтею бюджету попереднього фінансового року. Обсяги цих витрат також не можуть перевищувати 1/12 асигнувань за відповідною статтею проекту бюджету на поточний фінансовий рік [1, с. 186]. Якщо існує потреба виділення бюджетних асигнувань у більших обсягах, Рада ЄС на вимогу Комісії та після консультацій з Парламентом кваліфікованою більшістю голосів повинна ухвалити відповідне рішення [5, ст. 13 (3а)].

Принцип рівноваги (з англ.: principle of equilibrium) передбачає збалансованість бюджетних доходів і платіжних асигнувань, оскільки відповідно до чинних нормативних положень європейські спільноти не можуть брати позики для погашення своїх витрат [5, ст. 14]. Сформований наприкінці будь-якого фінансового року баланс переноситься до бюджету року n+1. Зазвичай це позитивний баланс, який формує одне з джерел доходів бюджету. У випадку, коли баланс негативний, він переноситься у бюджет наступного року як платіжне асигнування, спрямоване на його погашення.

Інформація про характер бюджетного балансу включається Комісією до проекту нового бюджету і подається Раді та Парламенту в рамках чинної бюджетної процедури (до 1 липня фінансового року, що передує тому, для якого формується проект бюджету[1]). Якщо у процесі розгляду проекту бюджету останніми у Комісії з’являється нова інформація, вона подає їм лист з поправкою (з англ.: letter of amendment) відповідно до ст. 34 Фінансового регламенту.

Суть принципу розрахункової одиниці (з англ.: principle of unit of account) зводиться до використання єдиної валюти ЄС євро для виконання усіх бюджетних розрахунків і ведення бухгалтерської звітності. Однак деякі операції можуть здійснюватись у національних валютах держав-членів. Це здійснюється у разі практичної доцільності, а відповідне рішення ухвалюється відповідальним фінансовим розпорядником інституції ЄС чи його іншої структури (фінансовим директором, головним бухгалтером чи авансовим адміністратором).

Як загальне правило при конвертації валюти євро в іншу грошову одиницю використовується щоденний курс обміну євро, що публікується у серії С Офіційного бюлетеня Європейського Союзу (з англ.: Official Journal of the European Union). Правом здійснювати обмінні операції з євро часто наділяються контрактні сторони чи бенефіціанти. У таких випадках особливості здійснення таких операцій повинні бути відображені у відповідних контрактах чи інших фінансових угодах.

Слід також відзначити, що Правила виконання Фінансового регламенту передбачають в окремих випадках застосування й інших методик конвертації євро у інші валюти. Наприклад, у випадку, коли поточний курс обміну євро суттєво впливає на обсяги співфінансування з боку Спільноти або завдає шкоди бюджету ЄС, використовуються середні обмінні курси за певний період часу [3, ст. 7].

Принцип універсальності (з англ.: principle of universality) передбачає погашення у цілому усіх бюджетних витрат за рахунок загалом бюджетних доходів [5, ст. 17]. З цього принципу випливає два важливих правила: 1) неприпустимість поточного коригування доходів відповідно до витрат і навпаки; 2) неприпустимість прив’язки конкретних статей доходів до конкретних статей витрат. З першого правила випливає, що обсяги доходів і витрат вносяться до бюджету у повному обсязі шляхом дотримання встановленої у ЄС бюджетної процедури.

Заплановані доходи і витрати повинні бути забезпечені відповідальною за виконання бюджету інституцією — Європейською Комісією, а поточне коригування видатків через неочікуване недоотримання бюджетних доходів чи навпаки не допускається.

Що ж стосується другого правила — неприпустимість прив’язки конкретних статей доходів до конкретних статей витрат — то і тут правові акти Спільноти передбачають ряд винятків. Так, наступні види надходжень до бюджету ЄС асигновані (з англ.: assigned revenue), тобто спрямовуються на конкретні цільові асигнування:

— фінансові внески держав-членів на певні науково-дослідні програми, що започатковані відповідно до регламентів Ради ЄС на виконання Рішення Ради щодо системи власних ресурсів спільнот [4];

— фінансові внески держав-членів та інших донорських країн, їх агентств чи міжнародних організацій на певні проекти зовнішньої допомоги, які фінансуються Спільнотою і адмініструються Комісією;

— відсотки за депозитами та штрафи відповідно до Регламенту щодо прискорення і пояснення правил виконання процедури надмірного дефіциту;

— доходи, які заповідаються на спеціальні цілі, наприклад, доходи фундацій, дотації, подарунки і пожертви, включаючи відповідні доходи інституцій Спільноти;

— внески від третіх країн чи їх структур на заходи, що здійснюються Спільнотою;

— доходи від третіх сторін, що стосуються товарів, послуг чи праці, наданих за їхнім запитом;

— надходження від продажу технічних засобів, обладнання, матеріалів, наукової техніки, які підлягають списанню чи заміні через своє моральне старіння;

— повернення неправильно здійснених платежів;

— отримані страхові виплати;

— доходи, пов’язані з оплатою за здану в оренду нерухомість;

— доходи від продажу публікацій та фільмів, у тому числі на електронних носіях.

Окремі статті доходів можуть також спрямовуватися на окремі статті витрат шляхом прийняття відповідного базового акту.

У самому бюджеті повинна здійснюватися специфікація категорій доходів, щодо яких передбачається цільове використання. Зокрема, у положенні про доходи кожної секції інституцій Спільноти одразу після відповідного пункту доходів через тире робиться припис «асигнований дохід», а у колонці, де має бути зазначена сума, вводиться позначення «p.m. 4]», що зазвичай символізує обсяг коштів, який не може бути остаточно встановлений на момент затвердження проекту бюджету. Попередньо оцінена сума асигнованих доходів і заходи, на які вони мають бути витрачені, зазначаються у примітках до бюджету [3, стр. 100].

бюджетний система європейський союз

2. Механізми реалізації бюджетно-фінансової політики ЄС

Окремими статтями Правил виконання Фінансового регламенту встановлюється порядок збору і використання асигнованих доходів, що спрямовуються на реалізацію додаткових науково-дослідних програм країн-членів Спільноти, проектів, у яких беруть участь країни-члени ЄАВТ, а також коштів, що стягуються з держав-членів ЄС як штрафні санкції за перевищення норм дефіциту національних бюджетів (відповідно до ст. ст. 11, 12 і 13 [3]).

До асигнованих доходів можуть також відноситися пожертви, подарунки, дотації чи передані за заповітом активи. Комісія уповноважена ухвалювати рішення про зарахування таких внесків і використовувати їх за цільовим призначенням чи на свій розсуд. Однак якщо сума пожертви перевищує € 50 тис. та освоєння цієї суми потягне для Спільноти витрати у розмірі понад 10% суми пожертви, згоду на прийняття цієї пожертви повинні надати Парламент і Рада. Якщо протягом двох місяців з дати подання відповідного запиту Комісією органи бюджетного керівництва не висловили свого заперечення, вона може прийняти рішення стосовно цієї пожертви самостійно.

Не вважаються також порушенням принципу універсальності бюджетних коштів Спільноти можливі знижки сум бюджетних асигнувань, пов’язані з такими чинниками як штрафні санкції, накладені на контрактну сторону чи бенефіціанта, знижки за індивідуальними рахунками чи платіжними зверненнями та відсотки, накопичені за авансовими платежами відповідно до положень статті 5а Фінансового регламенту.

Податки, стягнуті державами з коштів, перерахованих до бюджету Спільноти, але які підлягають поверненню відповідно до Протоколу про привілеї та імунітети Європейських спільнот чи відповідних двосторонніх угод з третіми країнами, прописуються у бюджеті як проміжний рахунок. Кошти з цього проміжного рахунку можуть бути використані лише після відшкодування стягнутих податків відповідною державою.

Дотримання принципу універсальності у разі формування і виконання бюджету ЄС дає змогу забезпечити його стабільність, універсальність і надійність.

Принцип специфікації (з англ.: principle of specification). Для того, щоб запобігти непорозумінню щодо призначення різних типів асигнувань, кожне з них приписується до конкретної цілі і на конкретний захід. Зокрема, положення про доходи та положення про витрати кожної з інституцій Спільноти, які прийнято називати секціями, поділяються на глави, розділи, статті та пункти. Глави та розділи є відображенням цілей, на які спрямовуються асигнування. Вони, в свою чергу, поділяються на статті та пункти.

Однак Фінансовий регламент передбачає процедуру, яка дозволяє перерахунок (трансфер) окремих асигнувань. Можливість перерахунку асигнувань необхідна для забезпечення гнучкішого управління бюджетними коштами кожною інституцією ЄС та можливості оперативно реагувати на зміни політичних пріоритетів. Залежно від цільового призначення коштів та їх розміру інституції можуть самостійно (без погодження з бюджетним керівництвом) проводити трансфер асигнувань у межах своїх секцій або попередньо погоджувати можливість такого трансферу з Радою і Парламентом.

Слід відзначити, що критерії самостійного трансферу асигнувань Комісією та іншими інституціями Спільноти відрізняються. Це пояснюється тим, що перша як виконавчий орган ЄС у повному обсязі несе відповідальність за реалізацію політик Спільноти та виконання бюджету в цілому. Зокрема, Європейська Комісія в межах своєї секції може [5]:

— здійснювати перерахунки коштів у межах статей та між статтями в межах окремих розділів;

— здійснювати трансфер коштів, що стосуються штатних і адміністративних витрат, з однієї глави до іншої, але в обсязі, що не перевищує 10% тієї структурної частини бюджету, з якої цей перерахунок здійснюється, та 30% тієї структурної частини бюджету, до якої здійснюється відповідний трансфер;

— стосовно операційних витрат перераховувати асигнування між розділами в межах однієї глави в обсязі до 10% асигнувань тієї структурної частини бюджету, з якої здійснюється трансфер;

— перераховувати кошти з «тимчасової» глави, передбаченої статтею 43 Фінансового регламенту, одразу після прийняття базового акту, якщо такого акту не існувало до дати прийняття бюджету.

Інші інституції ЄС можуть самостійно перераховувати асигнування у межах своїх бюджетних секцій у таких випадках:

— якщо перерахунок здійснюється з однієї глави до іншої і обсяг трансферу не перевищує 10% асигнувань тієї структурної частини бюджету, з якої він здійснюється;

— якщо перерахунок здійснюється з одного розділу до іншого або з однієї статті до іншої (без обмежень).

Будь-яка інституція ЄС у разі самостійного трансферу асигнувань, яка здійснюється у перерахованих вище випадках, повинна поінформувати бюджетне керівництво про запланований трансфер за три тижні до його здійснення. Якщо протягом цього періоду у Ради чи Парламенту виникнуть вагомі застереження щодо здійснення відповідного трансферу, застосовується процедура погодження відповідного перерахунку з бюджетним керівництвом, передбачена статтею 24 Фінансового регламенту. Ця ж процедура повинна застосовуватися до будь-яких інших трансферів бюджетних асигнувань інституціями та трансферів, обсяги яких перевищують вищезазначені порогові показники.

Зазначені порогові показники розраховуються самими інституціями під час підготовки запиту про відповідний трансфер з посиланнями на асигнування, передбачені у бюджеті. Запити до бюджетного керівництва на трансфер асигнувань повинні супроводжуватися документацією, що в деталях демонструє характер використання цих асигнувань і необхідність додаткових коштів до кінця фінансового року за структурними частинами бюджету, яких стосується трансфер.

Процедура схвалення трансферу бюджетним керівництвом може відбуватися за трьома сценаріями. У випадку, якщо трансфер планують здійснити між обов’язковими видатками (з англ.: compulsory expenditure), Рада ЄС після консультацій з Європейським парламентом протягом шести тижнів ухвалює рішення кваліфікованою більшістю. Парламент надає свій висновок Раді у такий строк, щоб Рада могла розглянути його позицію і вчасно ухвалити своє рішення. Якщо до закінчення зазначеного періоду Рада не встигає цього зробити, вважається, що запит на трансфер схвалено. Стосовно необов’язкових видатків (з англ.: non-compulsory expenditure) діє аналогічна процедура за тим винятком, що остаточне рішення ухвалює Парламент, а Рада виконує лише консультаційну функцію.

Якщо ж трансфер планують здійснити з обов’язкової категорії асигнувань до необов’язкової чи навпаки, потрібна згода обох інституцій. У цьому випадку і Рада, і Парламент можуть ухвалити негативне рішення щодо трансферу. Якщо інституції бюджетного керівництва ухвалюють рішення про зменшення суми трансферу, погодженою вважається сума меншого трансферу з обох запропонованих. У будь-якому випадку інституції повинні ухвалити відповідні рішення також у шеститижневий період з моменту отримання запиту на трансфер.

З деякими особливостями схвалюються трансфери асигнувань, які здійснюються Комісією між главами бюджету, присвяченими Європейському сільськогосподарському фонду скерування і гарантій (ЄСФСГ), Європейському фонду регіонального розвитку (ЄФРР), Європейському соціальному фонду, Фонду згуртування, Європейському фонду рибальства, Європейському сільськогосподарському фонду розвитку сільських територій (ЄСФРСТ) (з англ. відповідно: European Agricultural Guidance and Guarantee Fund (EAGGF), European Fund of Regional Development (EFRD), European Social Fund (ESF), Cohesion Fund, European Fisheries Fund (EFF), European Agricultural Fund for Rural Development (EAFRD)), резерву допомоги у надзвичайних ситуаціях (з англ.: emergency aid reserve) та науково-дослідним витратам. Правові норми, що регламентують відповідні трансфери, містяться у статті 26 та главах 1, 2 і 3 частини ІІ Фінансового регламенту.

Принцип розумного фінансового менеджменту (з англ.: principle of sound financial management) поєднує три основні принципи фіскальної культури: економію, ефективність та дієвість (з англ. відповідно: economy, efficiency, effectiveness). Принцип економії передбачає, що ресурси, які використовуються інституціями для реалізації своєї діяльності, повинні надходити вчасно, у потрібних обсягах і необхідної якості та за найнижчою ціною. Принцип ефективності стосується пошуку найкращого співвідношення між залученими ресурсами і отриманими результатами, а принцип дієвості передбачає забезпечення вимірності встановлених цілей кінцевими результатами.

Відповідно до принципу дієвості завжди повинна забезпечуватися можливість підтвердження досягнення поставлених цілей шляхом вдалого вибору зрозумілих і чітких індикаторів. Система таких індикаторів розробляється самими інституціями ЄС і надсилається бюджетному керівництву у пакеті з попереднім проектом бюджету або раніше.

Інституції Спільноти повинні проводити попередню та фактичну оцінку (з лат.: ex ante та ex post оцінка) своєї діяльності відповідно до інструкцій, що розробляються Комісією. Така оцінка проводиться щодо усіх програм і заходів, що тягнуть за собою бюджетні витрати. Попередня оцінка повинна містити положення, що стосуються:

а) потреби, що буде задоволена у коротко- чи довгостроковому періоді;

б) необхідності залучення Спільноти у реалізацію програми чи заходу;

в) цілей;

г) можливих варіантів досягнення мети (цілей), враховуючи пов’язані з ними ризики;

ґ) очікуваних результатів і наслідків, зокрема економічних, соціальних і екологічних, та системи індикаторів і методів, за допомогою яких ці результати та наслідки будуть вимірюватися;

д) найбільш відповідного методу реалізації бажаного варіанту (варіантів);

е) внутрішньої узгодженості запропонованої програми чи заходу і її (його) взаємозв'язку з іншими релевантними інструментами;

є) необхідних обсягів асигнувань, людських ресурсів та інших адміністративних затрат, сформованих з урахуванням принципу ефективності витрат;

ж) висновків, зроблених з попереднього подібного досвіду.

Програми та заходи, обсяги фінансування яких перевищують € 5 млн, повинні проходити проміжну (з англ. interim) та/або фактичну оцінку з метою встановлення їх відповідності поставленим цілям. Проміжна оцінка багаторічних програм проводиться згідно з попередньо складеними графіками. Такі графіки повинні дозволяти періодичний перегляд програми з метою прийняття рішення щодо її продовження, модифікації чи призупинення. Заходи, які фінансуються на однорічній основі, оцінюються щонайменше один раз у шість місяців.

Будь-яка заявка чи ініціатива, подана бюджетному керівництву Комісією чи державою-членом ЄС відповідно до положень Договору про заснування Європейської спільноти чи Договору про Європейський Союз, що тягне за собою бюджетні видатки, повинна супроводжуватися не лише попередньою оцінкою, а й фінансовим положенням (з англ.: financial statement). Фінансові положення повинні містити фінансові та економічні дані, необхідні бюджетному керівництву для оцінки відповідності запропонованої ініціативи інтересам Спільноти, інформацію про її взаємодію з іншими фінансовими інструментами, а також про заплановані заходи, спрямовані на боротьбу з шахрайством при реалізації цієї ініціативи. Під час бюджетної процедури Комісія враховує ухвалені Радою і Парламентом рішення та інші обставини і вносить необхідні поправки до фінансових положень щодо обсягів асигнувань.

З метою забезпечення дотримання принципу розумного фінансового менеджменту в ЄС функціонують системи внутрішнього і зовнішнього контролю. Функції внутрішнього контролю виконують спеціальні служби внутрішнього аудиту, створені у структурі кожної з інституцій Спільноти та очолювані внутрішнім аудитором. Зовнішній контроль забезпечується Рахунковою палатою, Групою з фінансових прорахунків та Європейським відомством щодо боротьби з шахрайством (з англ. відповідно: European Court of Auditors, Financial Irregularities Panel, European Anti-Fraud Office (OLAF)).

Принцип прозорості (з англ.: principle of transparency) має забезпечувати прозорість процедур формування і виконання бюджету, а також процедури представлення фінансової звітності. Один зі способів забезпечення дотримання цього принципу — публікування бюджету і поправок до нього в Офіційному віснику Європейського Союзу (з англ.: Official Journal of the European Union). Опублікування бюджету здійснюється протягом трьох місяців з дати проголошення його прийнятим Головою Європейського парламенту. У Віснику також публікуються зведені бухгалтерські звіти та звіти з бюджетного і фінансового менеджменту кожної інституції Спільноти .У максимально короткі строки і не пізніше, як за чотири тижні з дати прийняття бюджету, кінцеві і деталізовані бюджетні показники, перекладені мовами усіх держав-членів Спільноти, повинні бути розміщені на Інтернет-сторінці інституцій ЄС за ініціативою Комісії.

Якщо бюджетні ресурси ЄС використовуються на централізованій основі, інформація стосовно їх бенефіціантів надається Європейською Комісією з дотриманням норм законодавства Спільноти щодо охорони та розповсюдження приватної інформації [6]. В інших випадках Комісія надає інформацію, передану їй структурами, яким функції виконання бюджету делеговані згідно з чинними у Спільноті нормами.

Крім того, існує ряд інших механізмів забезпечення прозорості бюджетної системи ЄС: висвітлення подій і рішень фіскального характеру в інших виданнях та публікаціях Спільноти, у засобах масової інформації, на Інтернет-сторінках інституцій ЄС тощо.

Слід також відзначити, що регулювання різних секторів бюджетної системи Спільноти може здійснюватись і на основі специфічних додаткових принципів. Так, державні замовлення, що повністю або частково здійснюються з бюджетних фондів ЄС, повинні відбуватися згідно з принципами прозорості, пропорційності, рівного ставлення і недискримінації. Принципи прозорості та рівного ставлення також лежать в основі процедури надання грантів, а обов’язки між бюджетно-фінансовими посадовцями розподіляються на основі принципу розподілу обов’язків.

Однак зазначені додаткові принципи у будь-якому випадку розглядаються в контексті загальних бюджетних принципів, роблячи лише акценти на пріоритетних напрямах регулювання, і в жодному разі не покликані їх замінити.

3. Бюджет ЄС 2012 та 2013

Рис. 2. Бюджет ЄС 2012

Бюджету ЄС 2012 — цифри (CA: прихильність асигнувань — PA: виплати асигнувань) Табл. 1

З наданих таблиць бачимо, додаткові ресурси в рамках загальноєвропейського бюджету на 2012 р. Європейські законодавці, таким чином, змогли врегулювати дефіцит платіжного балансу і визначили пріоритети витрат на майбутній рік. У новий бюджет було включено видатки, спрямовані на зміцнення економічного зростання і створення робочих місць.

У разі якщо Європарламент схвалить всі поправки і зміни на засіданні 12 грудня о Страсбурзі, то загальноєвропейський бюджет на наступний рік буде вважатися прийнятим.

Таким чином, 2013 для європейців розпочнеться без так званого «попереднього бюджету» і при строгому поділі на 12 місяців, а це, згідно з рішенням Ради ЄС, «може мати серйозні наслідки для реалізації ключових напрямків політики та програм, так як тільки одну дванадцяту асигнувань від бюджету 2012 р. можна було б витрачати щомісяця по кожному розділу або навіть менше, якщо сума, запропонована Єврокомісією у проекті бюджету на 2013 р., нижче 2012 р. «.

Рис. 3 Запланований бюджет ЄС 2013

Бюджет 2013 з першого погляду (CA: прихильність асигнувань — PA: виплати асигнувань, млрд. євро) Табл. 2

Витрати бюджету в 2013 р. складуть 132 840 000 000 євро, що вище суми витрат поточного року на 2,4%. Витрати бюджету дорівнюють 0,99% ВВП Євросоюзу. Раніше Європейський парламент наполягав на сумі витрат в 138 млрд євро в 2013 р.

Висновки

Таким чином, в основі функціонування бюджетно-фінансової системи ЄС лежать загальні та спеціальні принципи. Перші притаманні усім сферам європейської інтеграції, а другі - лише бюджетно-фінансовій сфері Спільноти. Усі вони зафіксовані в правових актах ЄС. Серед спеціальних принципів слід виділити: принципи єдності і бюджетної точності, принцип щорічності, принцип рівноваги, принцип розрахункової одиниці, принцип універсальності, принцип специфікації, принцип розумного фінансового менеджменту та принцип прозорості.

Зазначені принципи є наріжним каменем функціонування бюджетної системи ЄС, своєрідними «правилами гри», в рамках яких здійснюється бюджетна політика та реалізується бюджетна процедура у Спільноті. Зміни бюджетних принципів ЄС навіть у довгостроковій перспективі дуже малоймовірні, що, звичайно, лише додає їм актуальності з позицій європейської інтеграції нашої країни.

Перспективи подальших досліджень. Цілий ряд питань вимагають подальшого вивчення вітчизняною науковою думкою. Зокрема, це питання формування і структури дохідної та витратної частин бюджету, інституційно-правового забезпечення бюджетної політики ЄС, бюджетної процедури і бюджетного планування ЄС, впливу процесу розширення на бюджетну систему Спільноти тощо.

Список використаних джерел

1. Європейський Союз: Консолідовані договори / наук. ред. В. Муравйов; переклад Ю. Петруся. — К.: Port-Royal, 2009. — 208 с.

2. Посельський В. Конституційний устрій Європейського Союзу: навч. посіб. / В. Посельський. — К.: Таксон, 2009. — С. 180−201.

3. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

4. Бюджетна система: Навчальний посібник / Н. Чала, Л. Лазоренко — К., 2010 — 200с.

5. Офіційний сайт Європейської Комісії. Законодавчі акти. Електронний ресурс] - Режим доступу:

[http: //ec. europa. eu/budget/biblio/documents/regulations/regulations_en]

6. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, наукові публікації [Електронний ресурс] - Режим доступу:

[http: //archive. nbuv. gov. ua//soc_gum/evu/200913/Evyushenk%D0%BE. pdf]

7. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс] - Режим доступу:

[http: //www. nbuv. gov. ua/PORTAL/Natural/Nvvnu/ekonomika/20097/R6/Boyar. pdf]

8. Науковий журнал «Економіка сьогодення: актуальні питання та перспективи» № 1 2012 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http: //economics-issues. com. ua/zmist-zhurnalu/ekonomika-sogodennya-aktualni-pitannya-ta-perspektivi-2012−1/principi-byudzhetno-finansovo-politiki-yes-i-mexanizmi-%D1%97x-realizaci%D1%97/#_ftn2

9. Офіційний сайт Європейської Комісії. Програма бюджету[Електронний ресурс] - Режим доступу:

http: //ec. europa. eu/budget/figures/2012/2012_en. cfm

http: //ec. europa. eu/budget/figures/2013/2013_en. cfm

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой