Ангіна.
Форми захворювання.
Лікування

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Відомості про запалення горла дійшли до наших днів з кінця четвертого століття до нашої ери. Сама назва «ангіна» перекладається як задуха, оскільки в стародавні часи дане захворювання нерідко закінчувалося зупинкою дихання з летальним результатом. І при цьому хворі важко мучилися від нестачі повітря.

По суті, ангіна є гострим інфекційним тонзилітом, який вражає верхні і нижні відділи гортані.

Ангіна — це гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гострим запаленням одного або двох мигдалин глоткового кільця. Збудником у 4 з 5 хворих є бета-гемолітичний стрептокок. Збудники хвороби проникають в тканину мигдаликів ззовні (екзогенне інфікування) або зсередини (ендогенне інфікування). Від людини до людини ангіна передається повітряно-крапельним або аліментарним (харчовим) шляхом. При ендогенному інфікуванні мікроби потрапляють в мигдалики з каріозних зубів, придаткових пазух (при синуситах) або з носової порожнини. При ослабленні імунітету ангіна може викликатися бактеріями і вірусами, які постійно присутні на слизовій рота і гортані.

Якщо у хворої людини піднімається температура, виникає головний біль, слабкість і збільшуються лімфовузли, то, швидше за все, це ангіна. Симптоми захворювання властиві деяким іншим інфекціям, тому для постановки точного діагнозу необхідно оцінити клінічну картину хвороби і провести всебічне обстеження пацієнта.

Сьогодні запальні явища в горлі лікарі навчилися успішно лікувати, але залишається одне питання: чому ангіна може викликати ускладнення, навіть якщо вона пройшла.

Крім того, що на ангіну частіше хворіють молоді люди, ускладнення протікають з найбільшими наслідками саме у віці від 12 до 18 років. На сьогоднішній день, відомі такі найчастіші наслідки ангіни — це отит, паратонзилярний абсцес, ревматичне ураження серця і суглобів, а також нирок і нервів. Нерідко після важкого запалення горла виникає інфекційно-алергічний міокардит. Поразка серця після перенесеної ангіни може не проявлятися зовнішніми ознаками, зміни видно лише на електрокардіограмі. Але таке ускладнення може викликати більш серйозні проблеми з роботою органів кровоносної системи. [3]

I. Ангіна. Форми захворювання. Класифікація

Ангіна — загальне інфекційне захворювання, для якого характерно гостре запалення компонентів лімфаденоїдного глоткового кільця. Найчастіше такий місцевий прояв захворювання стосується саме піднебінних мигдалин.

Інфікування може бути екзогенним і ендогенним (аутоінфекціі). Екзогенне зараження частіше відбувається повітряно-крапельним (від хворого, від бактеріоносія при тісному контакті) або аліментарним шляхом (через продукти харчування — наприклад, молоко від хворих корів). Ендогенне інфікування відбувається при наявності в порожнині рота або глотки вогнищ хронічного запалення (каріозні зуби, гнійні запалення придаткових пазух носа і т.д.).

Основними збудниками є патогенні та умовно-патогенні коки: стафілококи, стрептококи (у тому числі і пневмокок). Не менш часто зустрічаються вірусні ангіни, збудниками яких є аденовіруси та герпесвіруси. Зустрічаються і паразитарні ангіни, збудниками яких є амеби ротової порожнини, і грибкові ангіни (кандидомікоз, лептотрихоз). Сприяючими факторами є місцеве або загальне охолодження, перевтома, психічне перенапруження, перенесені інфекційні захворювання, авітаміноз, сенсибілізація організму. Ангіною частіше хворіють в осінній та весняний періоди.

По загальноприйнятій класифікації ангіни ділять на три типи: первинні, вторинні й специфічні.

До первинних ангін відносять звичайні, прості або банальні ангіни, які є гострими запальними захворюваннями, що мають ознаки ураження тільки лімфаденоїдного кільця глотки. Вторинні це симптоматичні ангіни. До них відносять ураження мигдалин при скарлатині, дифтерії, інфекційному мононуклеозі й інших гострих інфекційних захворюваннях. До вторинних ангін також відносяться й ураження при захворюваннях крові - лейкозі, агранулоцитозі й інших. До третього виду відносять захворювання, викликані специфічними інфекціями — грибкова ангіна, ангіна Симановського-Плаута-Венсана. [3]

Первинна ангіна

Первинна ангіна одне з найчастіших захворювань верхніх дихальних шляхів. Зазвичай терміном ангіна позначають саме первинну ангіну. Ангіною також називають загострення хронічного тонзиліту. Найчастіше захворювання вражає дітей і людей молодого віку переважно до 35 років, і може носити характер сезонних епідемій. Епідемії частіше спостерігаються в містах, тому що джерелом захворювання є інфікована людина, а більша щільність населення сприяє поширенню захворювання.

Вірусом, яким викликається первинна ангіна в більшості випадків виступає бета-гемолітичний стрептокок групи А. Також збудниками можуть бути золотистий стафілокок або пневмокок. Але в 85% хвороба виникає саме при інфікуванні стрептококами. Носії цих інфекцій виділяють у зовнішнє середовище досить велику кількість збудників, які передаються повітряно-крапельним, а також побутовим, контактним і аліментарними шляхами. Саме до групи стрептококів людина найбільш сприйнятлива, особливо в дитячому віці.

Залежно до глибини і характеру ураження лімфоїдної тканини глоткового кільця виділяють катаральну, лакунарну, фолікулярну і некротичну первинну ангіни, залежно від ступеня тяжкості - легку, середньої тяжкості і тяжку форму ангіни.

Катаральна ангіна характеризується поверхневим ураженням мигдалин. При фарингоскопії спостерігається гіперемія, набряклість мигдалин. У хворого виникає температура (37,0−37,5С), незначні зміни крові й слабко виражені ознаки інтоксикації. Катаральна ангіна триває 1−2 дні, після чого симптоми ангіни зникають, або хвороба переходить в іншу форму.

Лакунарна ангіна характеризується ураженням мигдалин в області лакун. Фарингоскопія показує виражену гіперемію, набряк мигдалин і розширення лакун. На піднебінних мигдалинах з’являється гнійний наліт. Він утворюється з фіброзно-гнійного вмісту лакун, може бути у вигляді дрібних вогнищ або плівки (нальоту). Цей жовтувато-білий наліт легко видаляється не залишаючи слідів, що кровоточать, і локалізується винятково на мигдалинах не поширюючись за їхні межі. У цю форму катаральна ангіна переходить частіше, чим в інші.

Фолікулярна ангіна має яскраво виражену картину «зоряного неба» — просвічування через епітеліальний покрив, фолікулів що нагноїлися. Характерним для цієї форми є ураження фолікулярного апарата мигдалин. При обстеженні виявляється глибоке ураження мигдалин, вони гіпертрофовані, покриті фолікулами, які мають вигляд білувато-жовтих дрібних утворювань.

Якщо у хворого фолікулярна чи лакунарна ангіна, то більш сильно виражена інтоксикація, температура тіла підвищується до 39−40C. Тому основні симптоми ангіни доповнюються загальною слабкістю, головним болем, болями в серці, м’язах і суглобах. При лабораторних дослідженнях у крові виявляється лейкоцитоз, а в сечі сліди білка, еритроцитів.

Некротична ангіна відрізняється від інших форм захворювання більш важким плином і більш вираженими симптомами. При цій формі захворювання фарингоскопія виявляє на мигдалинах уражені ділянки, що покриті нальотом. Він має нерівну пористу поверхню зеленувато-жовтого або сірого кольорів. Такі ділянки стають твердими, а після їхнього видалення поверхня кровоточить. Після відторгнення таких некротичних ділянок залишаються глибокі дефекти на тканинах мигдалин. Часто некрози поширюються на язичок, задню стінку ковтки й далі.

Симптоми некротичної ангіни погіршують загальний стан пацієнта, це лихоманка, блювота, сплутаність свідомості, висока температура. Лабораторні аналізи крові виявляють виражений лейкоцитоз, різке зрушення лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільоз. Ця форма захворювання часто призводить до ускладнень.

Ускладнення ангіни можуть бути ранніми або пізніми. У першому випадку це захворювання, що виникають під час хвороби, вони викликані поширенням запалення на прилеглі органи. Такими ускладненнями є паратонзиліт, синусит, отит, паратонзилярний абсцес і т.д. Пізні ускладнення ангіни це захворювання, що виникли через 3−4 тижні, вони мають інфекційно-алергічне походження — це суглобний ревматизм, ревмокардит, постстрептококовий гломерулонефрит.

Вторинні й специфічні ангіни

Вторинні ангіни розвиваються як супутнє захворювання при інших інфекційних ураженнях. Як і первинні ангіни, це гостре запалення лімфатичного глоткового кільця, або його окремих елементів, найчастіше мигдалин.

Такі ангіни виникають при таких захворюваннях як кір, скарлатина, дифтерія, аденовірусна і герпетична інфекція, сифіліс і інші. До вторинних так само відносять групу ангін виникаючих при лейкозах. Симптоми ангіни у вторинній формі і її плин майже не відрізняється від первинних ангін, але на тлі інших захворювань мають більш виражені симптоми й форму.

Специфічні ангіни викликані не стрептококами, а іншими збудниками. Залежно від цього міняється клінічна картина й лікування захворювання. Такі захворювання виникають у результаті зниження захисних функцій організму, частого застосування антибіотиків, виснаження.

Грибкова ангіна виникає на тлі інших захворювань, особливо після тривалого лікування антибактеріальними препаратами при хронічному тонзиліті. Збудники ангіни дріжджоподібні гриби роду Candida albicans, у багатьох випадках до них приєднуються патологічні коки. Частіше захворювання спостерігається в дітей раннього віку.

Симптоми ангіни грибкового походження мало виражені. Загальний стан хворого практично не погіршується, тому що спостерігається дуже слабка інтоксикація. У рідких випадках може бути присутня субфебрильна температура й помірний головний біль. Місцеві симптоми обмежуються незначною гіперемією й помірним болем у горлі. Але болі може й не бути зовсім. Незначно збільшуються лімфовузли, при пальпації вони майже не хворобливі. Для цього захворювання характерна присутність білого або жовто-білого нальоту на мигдалинах, слизовій оболонці щік і язика. Наліт поширюється у вигляді крапок або острівців, він легко знімається.

Виразково-плівчаста ангіна або ангіна Симановського-Плаута-Венсана також відноситься до специфічних ангін. Збудниками захворювання є веретеноподібна паличка Плаута-Венсана спірохета Венсана. Найчастіше з’являється в хворих з імунодефіцитами, гіповітамінозами, хронічними інтоксикаціями, в ослаблених і виснажених організмах, які не мають достатніх захисних функцій. Для цього захворювання характерне однобічне ураження мигдалин.

На першу добу ангіна Симановського-Плаута-Венсана проявляє себе тим, що на ураженій мигдалині утворюється сирнистий або плівчастий наліт, сірувато-білого або зеленувато-брудного кольору. Після його зняття залишається поверхня, що кровоточить, яка знову покривається нальотом. Через 4−5 діб на ураженому місці виникає кратероподібна виразка, яка при загоєнні не залишає дефектів. Виразки можуть вражати дужки й піднебінне «небо».

Основні симптоми ангіни практично відсутні. Немає симптомів інтоксикації, лихоманки, крім місцевих проявів, спостерігається тільки збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Лабораторне дослідження крові виявляє тільки незначний нейтрофільний лейкоцитоз. [4]

II. Етіологія та патогенез захворювання

Етіологія

У переважній більшості випадків (майже в 80%) ангіну викликають бета-гемолітичні стрептококи групи A Str. pyogenes. У 17,8% вона обумовлена стафілококами (самостійно — у 8,6% або у поєднанні зі стрептококами — у 9,2%). Str. pyogenes являють собою грампозитивні мікроорганізми, що розташовуються в препараті під мікроскопом попарно або у вигляді ланцюжків. Вони здатні рости на поживних середовищах, що містять тваринний білок. При вирощуванні на кров’яному агарі утворюють колонії діаметром до 1−2 мм з великою зоною повного гемолізу еритроцитів. У клітинній стінці стрептококів містяться антигенні речовини (глюкуронова і ліпотейхоєва кислоти, протеїни, полісахариди, пептидоглікани), які разом з екстрацелюлярнимими продуктами відіграють певну роль у патогенезі ангіни.

Також факторами, що сприяють виникненню ангіни, є речовини, що подразнюють носоглотку (пил, сигаретний дим, алкоголь, гостра їжа та ін.) Підвищений ризик захворіти на ангіну також є у тих, хто страждає захворюваннями носоглотки (аденоїди, синусит, гайморит т.д.).

Сприяючими факторами є місцеве або загальне охолодження, перевтома, психічне перенапруження, перенесені інфекційні захворювання, авітаміноз, сенсибілізація організму. На ангіну частіше хворіють в осінній та весняний періоди.

Слід знати, що поганий стан ротової порожнини (карієс, запалення пародонту) також може провокувати тонзиліт. Джерелом інфекції є хворі на ангіну, а також здорові носії стрептококів. Найбільшу епідемічну небезпеку представляють хворі на ангіну, які при розмові і кашлі виділяють у зовнішнє середовище велику кількість збудників. Основний шлях зараження — повітряно-крапельний. Здатність збудників ангіни розмножуватися на деяких видах харчових продуктів служить передумовою виникнення харчових спалахів захворювання. 10]

Патогенез

Воротами інфекції є лімфоїдна тканина ротоглотки, де формується первинний осередок запалення. Інформація, що міститься в оболонці бета гемолітичних стрептококів, ліпотейхоєва кислота має споріднення до епітелію лімфоїдного апарату ротоглотки і тим самим забезпечує фіксацію цих мікроорганізмів на поверхні мигдалин або на інших скупченнях лімфоїдної тканини. М-протеїн стрептококів, а також стрептококові токсини пригнічують здатність фагоцитів поглинати і перетравлювати мікроорганізми, що сприяють розвитку бактеріємії. Розмноження стрептококів в організмі супроводжується утворенням токсинів, що викликають запальну реакцію тканин мигдаликів. При проникненні стрептококів та продуктів їх життєдіяльності по лімфатичних шляхах в лімфатичні вузли виникає регіонарний лімфаденіт. При сприятливому перебігу хвороби поширення мікроорганізмів обмежується лімфоїдними утвореннями ротоглотки і регіонарними лімфатичними вузлами.

При недостатності бар'єрної функції тканин, які оточують мигдалини, стрептококи можуть проникати в клітковину мигдаликів і викликати її запалення (паратонзиліт, паратонзилярний абсцес). Стрептококові продукти, всмоктуючись у кров, викликають порушення терморегуляції, токсичне ураження центральної нервової, серцево-судинної, сечовидільної, жовче-видільної та інших систем. Стрептококовий токсин стрептолізин-О надає кардіотоксичну дію. Він блокує процеси тканинного дихання в м’язі серця і порушує проведення серцевих імпульсів. Стрептококова протеїназа викликає мукоїдне набухання сполучно-тканинних структур серця. Передбачається, що їй належить важлива роль у патогенезі змін, характерних для початкового періоду ревматизму. Вплив стрептококових антигенів на імунну систему призводить до формування гуморальних і клітинних чинників імунітету. Взаємодія стрептококових антитіл з циркулюючими стрептококовими антигенами веде до утворення великої кількості циркулюючих імунних комплексів антиген-антитіло, здатних осідати на базальній мембрані ниркових клубочків.

Зміни імунітету та пов’язані з ними ураження нирок найчастіше спостерігаються при пізно початому або неправильно проведеному лікуванні хворих на ангіну.

Аутоімунні та імунопатологічні фактори частіше зустрічаються і більше виражені при повторній стрептококової ангіні, ніж при первинній. Відповідно гломерулонефрит виникає при повторній формі захворювання в 4 рази частіше, ніж при первинній.

У зв’язку з тим, що імунні зрушення досягають найбільшої вираженості в стадії ранньої реконвалесценції, метатонзилярні захворювання виникають в період, коли клінічні ознаки ангіни вже зникли і реконвалесценти вважають себе повністю здоровими. З першого дня хвороби відзначається запальна реакція слизової оболонки м’якого піднебіння, язичка, піднебінних дужок і тканин мигдаликів.

Поверхня цих органів стає яскраво-червоного кольору, покрита шаром густого каламутного слизу (катаральний тонзиліт). Через 1−2 дні на поверхні мигдалин з’являються білого кольору утворення округлої форми розміром 2−3 мм в діаметрі, що представляють собою некротичні зміни. Зазвичай ці зміни відповідають фолікулярному тонзиліту.

Основна частина лімфоїдних фолікулів зосереджена на тих ділянках мигдаликів, які стикаються з поверхнею лакун. Некротичні зміни і гнійні утворення цих лімфоїдних клітин супроводжується появою в лакунах гнійного вмісту білого або сірувато-білого кольору досить густої консистенції, що містить велику кількість нейтрофілів, макрофагів, а також загиблих лімфоцитів. Така картина характерна для лакунарного тонзиліту. У тих випадках, коли запалення мигдалин носить різко виражений характер (важка форма захворювання), некрозу піддається ділянка тканини мигдаликів до 10−20 мм в діаметрі. Ця ділянка неправильної форми, темно-сірого кольору і має чітку межу з іншими тканинами. Після відторгнення некротичних мас утворюється глибокий дефект тканини мигдаликів з нерівним горбистим і кровоточивим дном. [8]

ангіна фолікулярний медикаментозний терапія

3. Клінічна картина та діагностика

Катаральна ангіна

Захворювання починається з пашіння і сухості в горлі. Потім, протягом доби приєднується біль при ковтанні. Відзначаються скарги на загальне нездужання, слабкість, головний біль. Температура у дорослих зазвичай злегка підвищена. У дітей гарячкова реакція більш виражена (до 38−39 ° С). Мигдалини збільшені і спостерігається гіперемія прилеглих ділянок слизової оболонки. Піднебіння і задня стінка глотки не змінені на відміну від гострого фарингіту. Може відзначатись незначне збільшення і болючість при пальпації підщелепних лімфовузлів.

Лакунарна і фолікулярна ангіни

Зазвичай ці форми поєднуються в одного хворого, окремо зустрічаються рідко. Характерно гострий початок з підвищенням температури. У дітей можливі температура до 40−41 ° С, озноб, загальна слабкість, головний біль. Підщелепні лімфовузли збільшені і болючі при пальпації. При огляді слизової відзначається виражена гіперемія і збільшення мигдалин, прилеглих ділянок м’якого піднебіння і дужок. При фолікулярній ангіні проглядаються гнійні фолікули, що просвічують через слизову у вигляді дрібних жовтуватих бульбашок. При лакунарній ангіні жовтувато-білі нальоти локалізуються в гирлах складок мигдалин. Вони можуть зливатися між собою, покриваючи всю поверхню (але не виходячи за її межі) або тільки частину мигдалин; нальоти легко знімаються шпателем, слизова під ними не кровоточить.

Вторинні ангіни — гостре запалення компонентів лімфатичного глоткового кільця (частіше піднебінних мигдалин), обумовлене системним захворюванням. Вторинні ангіни можуть розвинутися при багатьох інфекційних захворюваннях: кору, скарлатині, дифтерії, інфекційному мононуклеозі, аденовірусної та герпетичної інфекції, сифілісі та ін. Окрему групу становлять ангіни, що розвиваються при агранулоцитозі і лейкозах.

Грибкова ангіна (кандидоз)

Симптоми інтоксикації виражені слабо, відзначається невелике нездужання і злегка підвищена температура. При огляді на мигдалинах на тлі незначних катаральних утворень видно сірувато-білий або білий сирнистий наліт, який легко знімається, підлегла тканина не кровоточить. Ротолотка нагадує фолікулярну ангіну. Надалі на мигдалинах з’являється наліт у вигляді тонкої плівки і збільшуються лімфатичні вузли. При пальпації відзначається збільшення селезінки і печінки.

Виразково-плівчаста ангіна Симановського-Плаута-Венсана

Захворювання спричиняється симбіозом веретеноподібної палички та спірохети — умовно-патогенних мікроорганізмів, що знаходяться в порожнині рота. Їх симбіоз називають фузоспірохетозом. Хвороба може виникати як спорадично, так і епідемічно. Детально симптоми цієї ангіни описав у 1890 р. М. П. Симановський, у 1898 р. Плаут та Венсан дали характеристику її збудникам. У клініці захворювання існують певні «ножиці» між вираженістю місцевих змін у глотці та незначними загальними проявами. Початок захворювання характеризується появою сірого або жовтуватого нашарування в ділянці верхнього полюса мигдалика або в надмигдаликовій ямці на одному боці (іноді з обох боків). Після відторгнення нальоту з’являється досить глибока виразка із нерівним сірим дном. Загальний стан при цьому залишається задовільним, температура тіла нормальна, рідше субфебрильна. Хворий скаржиться на неприємні відчуття у ротоглотці; можливі несильний біль при ковтанні та жуванні, неприємний запах із рота, слинотеча. Збільшуються підщелепні лімфатичні вузли, нерідко болючі при пальпації.

За відсутності лікування виразка протягом 2−3 тижнів може захопити більшу частину мигдалика і навіть вийти за його межі на дужки, рідше — на стінки гортані, унаслідок чого з’являється сильний біль у ротоглотці. Пацієнти звертаються за допомогою зазвичай пізно. Диференціюють виразково-плівчасту ангіну з туберкульозом, сифілісом та злоякісною пухлиною. Позитивні результати бактеріологічного дослідження ще не є безперечним підтвердженням захворювання, оскільки фузоспірохетоз може бути сапрофітною флорою. Туберкульоз мигдаликів виключається за відсутності туберкульозу легень, тому що первинне ураження мигдалика зустрічається дуже рідко. Сифілітичне походження ангіни виключається проведенням серологічних реакцій (зокрема, реакції Вассермана).

Діагностика

Катаральна ангіна. У діагностиці важливо визначити повну клінічну картину. Поставити точний діагноз, виявити збудника захворювання можна тільки за результатами мазка, взятого з ротової порожнини. Зміни в крові можуть бути відсутні або бути незначними: невеликий лейкоцитоз, помірне підвищення ШОЕ. Фолікулярна та лакунарна ангіни. Загальний аналіз крові: лейкоцитоз до 20−25 г/л з нейтрофільним зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ до 40−45 мм/ч. Ведучий діагностичний метод — огляд слизової ротоглотки. Диференціювати слід з дифтерією ротоглотки і вторинними ангінами. Грибкова ангіна. У діагностиці використовуються дані клініки, фарінгоскопіі, а також дослідження мазка — виділяються гриби роду Кандіда.

Виразково-плівчаста ангіна Симановского-Плаута-Венсана У діагностиці використовуються дані клініки, фарингоскопіі, а також в якості підтвердження — бактеріоскопії пофарбованого мазка-відбитка з мигдалин.

4. Медикаментозна терапія синтетичними, напівсинтетичними та мікробіологічними препаратами

При гнійній ангіні основними препаратами для лікування є антибіотики. На мікроби можна впливати як місцево, так і системно (на весь організм). Для місцевого лікування застосовуються таблетки для розсмоктування і аерозолі. Найбільш популярні для лікування ангіни аерозолі - біопарокс, тантум верде, гексорал, каметон і таблетки для розсмоктування — стрепсілс, септолете, доктор мом і ін. На жаль, в більшості випадків потрібно застосовувати антибіотики системно. Високоефективний пеніцилін і його похідні. Пеніцилін слід вводити внутрішньом'язево чотири рази на добу. Такі препарати як амоксиклав, амоксицилін, аугментин можна застосовувати всередину. На жаль, до препаратів цієї групи у багатьох пацієнтів є резистентність (стійкість до антибіотика). В таких випадках слід застосовувати макроліди (азитроміцин, рокситроміцин). Добре себе зарекомендували цефалоспорини. Внутрішньовенно і внутрішньом'язево застосовують цефтріаксон, цефотаксим, цефазолін, цефіксим. Середня тривалість прийому антибіотиків становить від п’яти до десяти днів, залежно від тяжкості захворювання. Антибіотики може призначати тільки лікар! Обов’язково потрібно полоскати горло. Зазвичай для цих цілей використовують розчин фурациліну 1: 5000 5 — 6 разів на добу, відвар ромашки, шавлії, розчин борної кислоти, розчин бікарбонату натрію. При високій температурі приймають жарознижуючі засоби. Такі як парацетамол, нурофен, панадол, які до того ж мають протизапальну дію. Якщо вони не ефективні, можна зробити ін'єкцію (анальгін, димедрол, но-шпа). Рекомендується приймати антигістамінні препарати (лоратадин, кларитин, супрастин), так як основні збудники гнійної ангіни сприяють розвитку алергічних реакцій. Також, слід не забувати про побічний ефект прийому антибіотиків — дисбактеріоз кишечнику. Тому, під час прийому антибіотиків потрібно вживати пробіотики. 12]

Цефтриаксон — Дарниця Хім. назва: (Z)-(6R, 7R)-7-[2−2-аміно-1,3-тіазол-4-іл)-2-(метоксиіміно) ацетамідо]-8-оксо-3-[(2,5-дигідро-2-метил-6-оксидо-5-оксо-1,2,4-триазин-3-іл) тіометил]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2. 0]окт-2-ене-2-карбоксил ату динатрієва сіль;

Міжнародна непатентована назва: Ceftriaxone

Лікарська форма: Порошок для ін'єкцій

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 0,5 г у флаконах № 5, № 10 або у флаконах № 1 у комплекті з розчинником по 5 мл в ампулах № 1; по 1,0 г у флаконах № 5, № 10, № 20, № 40 або у флаконах № 1 у комплекті з розчинником

Діючі речовини: 1 флакон містить цефтриаксону — 0,5 або 1.0 г

Фармацевтична група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IІІ покоління

Показання: Цефтриаксон-Дарниця призначають для лікування інфекційних захворювань дихальних шляхів (пневмоній, бронхітів), оториноларингологічних інфекційних захворювань, перитонітів, сепсисів, менінгітів, інфекційних хвороб нирок та сечовивідних шляхів, запалень жовчного міхура, шлунково-кишкових інфекцій, бактеріальних інфекцій шкіри (у тому числі стрептодермії), кісток і суглобів, гінекологічних інфекційних захворювань, неускладненої гонореї тощо.

Спосіб застосування: Цефтриаксон-Дарниця вводять внутрішньом'язово або внутрішньо венно. Для внутрішньом'язового введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій у таких співвідношеннях: 0,5 г розчиняють у 2 мл води, 1 г — у 3,5мл води. З метою усунення болючості у місці ін'єкції можливе використання 1% розчину лідокаїну.

Для внутрішньо венного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій: 0,5 г — у 5 мл води, 1 г — у 10 мл води.

Побічна дія: Цефтриаксон-Дарниця відносно добре переноситься. В окремих випадках можливі алергічні реакції (кропив'янка, пропасниця), розлади травлення, збільшення кількості еозинофілів, лейкопенія, нейтропенія, підвищення активності ферментів печінки, креатиніну, сечовини. Можуть розвиватися явища подразнення у місці ін'єкції, підвищитися температура тіла.

Протипоказання: Протипоказаний при алергії на антибіотики групи цефалоспоринів, з обережністю застосовують у разі підвищеної чутливості до пеніцилінів.

Умови зберігання: Зберігати у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 — 25 °

Виробник: ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», м. Київ, Україна [5]

Пеніцилін G — натрієва сіль

Міжнародна непатентована назва: Benzylpenicillin

Лікарська форма: Порошок для ін'єкції

Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1 000 000 МО у флаконах № 100

Діючі речовини: 1 флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі-1 000 000 МО

Фармацевтична група: Препарати групи пеніциліну

Показання: Інфекції, спричинені пеніцилінчутливими мікроорганізмами (септицемія, пневмонія, перикардит, бактеріальний ендокардит, менінгіт, перитоніт, абсцес мозку, артрит, сибірка та ін.)

Спосіб застосування та дози: Звичайно дози та тривалість застосування препарату залежить від вираженості клінічної картини. Як правило, призначають по 30 000 МО на 1 кг маси тіла на добу, розподілені на 3 прийоми. Побічна дія: Належну увагу слід приділити можливим побічним ефектам: кропив’янка, пропасниця, судомний біль, ангіо невротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит або анафілаксія. Іноді після введення пеніциліну спостерігаються стоматити та глосити. При призначенні довго тривалого лікування пеніциліном слід взяти до уваги можливість розвитку резистентних мікроорганізмів або грибів.

Протипоказання. Наявна або можлива гіпер чутливість до пеніциліну в анамнезі; при гіпер чутливості до цефалоспоринів слід брати до уваги можливість перехресної алергії (5 — 10% випадків).

Умови зберігання: Зберігати в захищеному від світла місці, при температурі не вище 25оС.

Виробник: «Biochemie GmbH», Австрія [9]

Фромілід Міжнародна непатентована назва: Clarithromycin

Хім. назва:

Лікарська форма: Таблетки, вкриті оболонкою

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг, 500 мг № 14

Діючі речовини: 1 таблетка містить кларитроміцину — 250.0 мг або 500.0 мг

Фармацевтична група: Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди та азаліди.

Показання: Фромілід призначений для лікування інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів (тонзилофарингіт, отит, гострий синусит), інфекційних захворювань нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, соціальної і атипової пневмонії), інфекційних захворювань шкіри і підшкірної тканини, інфікування мікобактеріями (M. avium complex, M. kansasii, M. marinum, M. leprae); для профілактики цих захворювань у пацієнтів, які хворіють на СНІД, а також для знищення H. pylori у пацієнтів з дуоденальною виразкою або виразкою шлунка. Спосіб застосування: Таблетки слід приймати цілими, з невеликою кількістю води. Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 250 мг, кожні 12 годин. Для лікування синуситу, тяжких інфекцій і у разі, коли збудником є Haemophilus influenzae, через кожні 12 годин призначають по 500 мг. Лікування триває від 7 до 14 діб.

Побічна дія: Небажаними побічними ефектами є нудота, блювання, діарея і біль у животі. Можуть також відмічатися стоматит, глосит, головний біль, реакції гіпер чутливості (кропив'янка, анафілактичний шок, дуже рідко -синдром Стівенса — Джонсона), тимчасові зміни смаку, порушення центральної нервової системи в окремих пацієнтів (вертиго, запаморочення, відчуття страху, безсоння, нічні кошмари).

Протипоказання: Підвищена чутливість до кларитроміцину або інших макролідних антибіотиків чи до будь-яких інгредієнтів препарату. Тяжка печінкова або ниркова недостатність. Одночасне застосування з терфенадином, цизапридом, пімозидом, астемізолом чи алкалоїдами ріжків. Період годування груддю.

Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 оС в прохолодному, захищеному від світла місці.

Виробник: «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія

Інгаліпт — здоров’я Міжнародна непатентована назва: Comb drag

Лікарська форма: Спрей

Форма випуску: Спрей для інгаляцій по 30 мл у балонах № 1

Діючі речовини: 1 балон містить: стрептоциду розчинного 0,75 г, сульфатіазолу натрію (гексагідрату) 0,75 г або сульфатіазолу натрію (пентагідрату) у перерахуванні на сульфатіазол натрію безводний 0,54 г, тимолу 0,015 г, олії евкаліптової 0,015 г, олії м’ятної 0,015 г

Фармацевтична група: Сульфаніламідні препарати, антисептик

Показання: Місцеве лікування інфекційно-запальних захворювань ЛОР-органів і слизової оболонки порожнини рота (тонзиліт, фарингіт, ларингіт, афтозний і виразковий стоматити).

Спосіб застосування: Призначають дорослим і дітям старше 2 років місцево на слизові оболонки порожнини рота і носоглотки шляхом зрошування, розпилюючи препарат в порожнину рота протягом 1 — 2 сек.

Дорослим зрошування проводять 3−4 рази на добу.

Дітям старше 2 років зрошування проводять 1−2 рази на добу, якщо немає особливих вказівок лікаря. Тривалість застосування препарату залежить від перебігу захворювання і звичайно становить 3 — 10 діб.

Частота і тривалість застосування встановлюються індивідуально лікарем і залежать від тяжкості захворювання!

Побічна дія: Препарат, як правило, переноситься добре, але в окремих випадках можливі нудота, блювання, місцеві ефекти (відчуття печії у роті), алергічні реакції.

У дітей можливий бронхоспазм.

Протипоказання: Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (у тому числі непереносимість сульфаніламідів, ефірних олій, або інших компонентів препарату), дитячий вік до 2 років.

Умови зберігання: Зберігати при температурі від +3 °С до +35 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Виробник: ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», м. Харків, Україна

Ангілекс -Здоров'я Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Розчин

Форма випуску: Розчин для полоскання ротової порожнини по 120 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 100 мл розчину містять гексетидину 0,1 г, холіну саліцилату 0,5 г, хлорбутанолу гемігідрату 0,25 г

Фармацевтична група: Антисептик

Показання: Місцеве лікування захворювань і запальних процесів ротової порожнини та глотки у дорослих та дітей старше 2,5 років: гінгівіти, стоматити; пародонтити; афти та біль при прорізуванні зубів; післяопераційний догляд за ротовою порожниною; ангіни, гострі та хронічні тонзиліти, фарингіти, ларингіти.

Спосіб застосування: Застосовують як місцевий засіб для полоскання ротової порожнини.

Для одного полоскання ротової порожнини: 2 чайні ложки препарату розчинити в ј склянки теплої води. Від 2 до 4 полоскань на добу. Не ковтати.

Курс лікування — не більше 5 днів.

Побічна дія: Алергічні реакції: подразнення, шкірні реакції.

Протипоказання: Не застосовувати дітям молодше 2,5 років. Не застосовувати у разі виявлення алергії до компонентів препарату.

Умови зберігання: Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25є С.

Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Виробник: ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», м. Харків, Україна

Декатилен Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Таблетки

Форма випуску: Таблетки для розсмоктування № 20

Діючі речовини: 1 льодяник містить: деквалініуму хлориду — 0. 25 мг, дибукаїну гідрохлориду — 0. 03 мг

Фармацевтична група: Антисептичні препарати

Показання: Місцеве лікування гострих запальних захворювань ротової порожнині тагорла, таких як гінгівіт, виразковий стоматит, афтозний стоматит, тонзиліт, ларингіт та фарингіт.

За призначенням лікаря або фармацевта його можна також застосовувати у випадках змішаної інфекції ротової порожнини та горла як допоміжний препарат при катаральній ангіні, лакунарній ангіні та ангіні Плаута-Венсана, а також у випадку кандидозуротової порожнини та глотки.

Спосіб застосування: Дорослим та дітям з 10років призначають по 1 таблетці кожні 2 години, після зменшення симптомів запалення — по 1 таблетці кожні 4 години. Дітям віком старше 4 років призначають по 1 таблетці кожні 3 години, після зменшення симптомів запалення — по 1 таблетці кожні 4години.

Таблетки слід смоктати повільно, не розжовуючи. Тривалість лікування однакова для дітей та дорослих. Побічна дія: Іноді спостерігалася підвищена чутливість після локального застосування деквалінію.

Протипоказання: Підвищена чутливість до будь-якої з речовин, що входять до складу препарату. Таблетки не можна застосовувати за наявності алергії до четвертинних амонієвих сполук (наприклад, бензалконіюхлориду).

Умови зберігання: Зберігати в місцях, недоступних для дітей. Зберігати в сухому місці, при температурі не вище 25 °C.

Виробник: «Mepha Ltd», Швейцарія

Трахісан Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Таблетки

Форма випуску: Таблетки для розсмоктування № 20

Діючі речовини: 1 таблетка містить: тиротрицину — 0.5 мг; лідокаїну — 1.0 мг; хлоргексидину диглюконату — 1.0 мг

Фармацевтична група: Антисептик

Показання: Запальні та інфекційні зіхворювання порожнини рота та глотки (стоматити, гінгівіти, пародонтити, глосити, тонзиліти, фарингіти та інші стани, що супроводжуються порушенням ковтання).

Спосіб застосування: Приймати по 1 таблетці, розсмоктуючи в ротовій порожнині, кожні 2 год. Добова доза для дорослих та дітей після 12років — 8 таблеток, для дітей віком від 4 до 12 років — 6 таблеток.

Побічна дія: Можливі короткочасні зміни смаку, тимчасове оніміння язика. При тривалому застосуванні у поодиноких випадках можливе незначне забарвлення в жовтий або світло-коричневий колір зубів, зубних пломб та протезів або язика, яких можна позбутися за допомогою гігієни ротової порожнини. Забарвлення зникає самостійно після припинення прийому препарату.

Протипоказання: Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Непереносимість фруктози.

Умови зберігання: Зберігати при кімнатній температурі (15 — 25єC) у сухому, недоступному для дітей місці.

Виробник: «Engelhard Arzneimittel GmbH & Co. KG», Німеччина

Німесил® Міжнародна непатентована назва: Nimesulid

Хім. назва: німесулід; 4-нітро-2-феноксиметаносульфонанілід

Лікарська форма: Гранули

Форма випуску: Гранулят для приготування суспензії по 2 г (100 мг) у пакетиках № 9, № 15, № 30

Діючі речовини: 2 г грануляту містять нiмесулiду — 100.0 мг

Фармацевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання: Гострий біль при бурситах і тендинітах. Симптоматичне лікування больового синдрому при ревматоїдному артриті та остеоартритах. Первинна дисменорея. Больові синдроми різної етіології: при гінекологічних та оториноларингологічних захворюваннях; після операційний період; при травматичних ушкодженнях; після стоматологічних втручань.

Спосіб застосування: Німесил слід застосовувати протягом якомога короткого проміжку часу, який призначений для лікування відповідного захворювання. Дорослі, підлітки (12−18 років) та особи похилого віку: 1 пакетик (100 мг) 2 рази на добу після їди. Вміст порційних пакетиків висипають у склянку і розчиняють водою.

Побічна дія: Діарея, нудота, блювання, збільшення печінкових показників при проведенні лабораторних аналізів, гіперкаліємія, тахікардія, дерматит.

Протипоказання: Відома підвищена чутливість до німесуліду або добудь-якого компонента препарату. Гіперергічні реакції, які мали місце в минулому (бронхоспазм, риніт, кропив’янка) у зв’язку із застосуванням ацетил саліцилової кислоти чи інших не стероїдних протизапальних препаратів. Гепатотоксичні реакціїна німесулід, які мали місце у минулому. Виразка шлунка чи дванадцяти палої кишки у фазі загострення, рецидивуючі виразки чи кровотечі у травному тракті, цереброваскулярні кровотечі або інші ураження, які супроводжуються кровотечами. Тяжкі порушення згортання крові. Тяжка серцева недостатність. Тяжка ниркова недостатність. Печінкова недостатність. Діти віком 12 років. Третій триместр вагітності та період годування груддю. Умови зберігання: Зберігати при кімнатній температурі у сухому, захищеному від дії світла та джерела тепла місці! Зберігати у недоступному для дітей місці!

Виробник: «Laboratorios Menarini S.A.» для «Laboratori Guidotti S.p.A.» (MENARINI GROUP), Іспанія/Італія

Фурацилін Міжнародна непатентована назва: Nitrofural

Хім. назва: 5-нітро-2фуралдегідсемікарбазон

Лікарська форма: Таблетки

Форма випуску: Таблетки для приготування розчину для зовнішнього застосування.

Діючі речовини: 1 таблетка містить нітрофуралу (фурациліну) — 0. 02 г

Фармацевтична група: Антисептичні і дезінфікуючі засоби.

Показання: Гнійні рани, пролежні, виразкові ураження, опіки ІІ та ІІІ ступенів, остеомієліт, емпієма плеври, хронічні гнійні отити, анаеробні інфекції; полоскання рота і горла.

Спосіб застосування: Фурацилін® застосовують зовнішньо, у вигляді водного 0,02% (1: 5000) розчину. Для приготування водного розчину 1 таблетку розчиняють у 100 мл води дистильованої (для швидкого розчинення використовувати гарячу воду). Після цього розчин охолоджують до кімнатної температури і зберігають тривалий час. Полоскають горло кожні 3 год.

Побічна дія: При зовнішньому застосуванні Фурацилін®, як правило, добре переноситься. Іноді можуть виникати дерматити, при полосканні горла — подразнення слизової оболонки порожнини рота, що вимагає тимчасового припинення застосування препарату.

Протипоказання: Підвищена чутливість до препарату, алергічні дерматози.

Умови зберігання: Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15−25°С.

Виробник: АТ «Галичфарм», м. Львів, Україна

Лактовіт форте Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Капсули

Форма випуску: Капсули № 30 (10×3)

Діючі речовини: 1 капсула містить: фолієвої кислоти — 1.5 мг, вітаміну B12 — 15.0 мкг, бактерій молочної кислоти — 120 000 000 спор

Фармацевтична група: Пробіотики

Показання: Лактовіт форте призначають для лікування дорослих і дітей, починаючи з перших місяців життя, що страждають на хронічні коліти різної етіології, у тому числі неспецифічні виразкові коліти, соматичні захворювання, ускладнені дисбактеріозами, що виникли в результаті застосування антибіотиків, сульфаніламідних препаратів та інших причин; осіб, що перенесли гострі кишкові інфекції, при наявності дисфункції кишкового тракту або виділенні патогенних і умовно-патогенних бактерій, а також в акушерсько-гінекологічній практиці при неспецифічних запальних захворюваннях геніталій та перед пологовій підготовці вагітних групи «ризику» із порушенням чистоти вагінального секрету до III-IV ступеня.

Спосіб застосування: Призначається дорослим та дітям два рази на день, за 40 хвилин до їди. Добові дози для дорослих і дітей залежно від віку: дітям до 2 років по 1 капсулі, відкривши капсулу та розчинивши вміст в молоці; старше 2 років по 2 капсули; дорослим — 2, максимально 4 капсули.

Побічна дія: Не виявлено Протипоказання: Чутливість до лактози

Умови зберігання: Зберігати при кімнатній температурі (15−25 °С), у захищеному від світлата недоступному для дітей місці.

Виробник: «XL Laboratories Pvt Limited»; «Unimax Laboratories» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія

Лацидофіл Лікарська форма: Капсули

Форма випуску: Капсули № 20, № 75

Діючі речовини: 1 капсула містить 2 млрд живих клітин Lactobacillus rhamnosus R0011 (95%) і Lactobacillus acidophilus R0052 (5%)

Фармацевтична група: Пробіотик Показання: Профілактика і лікування діареї, зумовленої прийомом більшості антибіотиків, особливо лінкоміцину, кліндаміцину, ампіциліну, амоксициліну та цефалоспоринів. В комплексному лікуванні захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованих з Helicobacter pylori (у поєднанні з антибактеріальною терапією). Відновлення і нормалізація мікрофлори кишечнику, поліпшення травлення. Лікування гастроентериту, диспепсії. Лікування транзиторних дисфункцій кишечнику (як діареї, так і закрепу), пов’язаних зі зміною харчового раціону. Профілактика атопії у дітей (призначення препарату вагітним, потім дітям грудного віку). Підвищення толерантності до лактози молока;

Спосіб застосування: Капсули приймають з невеликою кількістю прохолодної води під час їжі. Для дітей віком до 6 років капсулу можна відкрити і змішати її вміст із прохолодною водою або їжею.

З профілактичною метою для підтримки нормальної мікрофлори кишечнику препарат призначають в таких дозах: дітям з грудного віку і до 3 років — по 1 капсулі через день; дітям у віці старше 3 років — по 1 капсулі 1 раз на добу; дорослим — по 1−2 капсули на добу. Тривалість прийому — 20 днів.

З метою профілактики та лікування діареї, пов’язаної з прийомом антибіотиків (у тому числі викликаної паличкою Clostridium difficile), Лацидофіл призначають за 2 год до або після прийому антибіотиків: дітям у віці до 12 міс — по 1 капсулі на добу; дітям у віці від 1 року до 3 років — по 1 капсулі 2 рази на добу; дітям у віці 3−12 років — по 1 капсулі 2−3 рази на добу; дітям у віці старше 12 років і дорослим — по 1−2 капсули 3 рази на добу. Тривалість прийому визначається терміном застосування антибіотиків, або до зникнення симптомів захворювання. Надалі можна перейти на профілактичний прийом препарату.

Побічна дія: У поодиноких випадках трапляється гіперчутливість до компонентів препарату. Інші побічні дії не відомі. Протипоказання: Гіперчутливість до діючої речовини або до однієї з допоміжних речовин. Інші протипоказання не відомі. Умови зберігання: В сухому та захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 °С

5. Препарати з природної сировини для лікування ангіни

Пропосол Міжнародна непатентована назва: Propolis

Лікарська форма: Аерозоль

Форма випуску: Аерозоль по 50 г у балонах

Діючі речовини: 1 балон містить прополісу 2,1 г

Фармацевтична група: Біогенний препарат (антисептик, протизапальний, болезаспокійливий, ранозагоювальний.

Показання: Афтозні, катаральні, виразкові стоматити, катаральні гінгівіти, хронічний тонзиліт.

Спосіб застосування: Призначають дорослим і дітям віком від 12 років для зрошення ураженої ділянки у порожнині рота або горла. Препарат застосовують 2−3 рази на добу, після зменшення вираженості запального процесу — 1−2 рази на добу до повного одужання. Курс лікування — 3−7 днів.

Побічна дія: Алергічні реакції (у тому числі алергічний дерматит, свербіж шкіри, висипи, гіперемія шкіри, ларингоспазм, задишка, набряк Квінке), нудота, можливі місцеві ефекти — відчуття легкого печіння язика, сухість у роті.

Протипоказання: Індивідуальна підвищена чутливість до інгредієнтів, у тому числі до продуктів бджільництва. Не рекомендується застосування препарату у хворих при екземі та кровотечах з уражених ділянок шкіри або слизових оболонок. Дитячий вік до 12 років.

Умови зберігання: Зберігати у закритих приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше 70%, при температурі не нижче 0 °С і не вище 35 °С, на відстані не менше 2 м від вогню і опалювальних пристроїв.

Виробник: АТ «Стома», м. Харків, Україна[5]

Хлорофіліпт Міжнародна непатентована назва: Chlorophyllipt

Лікарська форма: Таблетки

Форма випуску: Таблетки по 12,5 мг № 10 у банках, № 10×2, № 20×1 у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить: хлорофіліпту екстракту густого в перерахуванні на висушену речовину 12,5 мг

Фармацевтична група: Антисептик

Показання: Захворювання верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, фарингіти, ларингіти), а також афтозні та виразкові стоматити

Спосіб застосування: Дорослим призначають таблетки по 12,5 мгабо 25 мг залежно від ступеня тяжкості патологічного процесу. Таблетки не ковтати і не розжовувати, а тримати у порожнині рота до повного розсмоктування. Добова доза для дорослих — 25 мг (1 таблетка) 5 разів на день. Кратність прийому — 1 таблетка кожні 4 — 5 год. Курс лікування — 7 днів.

Побічна дія: Можливі алергічні реакції (почервоніння та шкірні висипання, свербіж).

Протипоказання: Підвищена чутливість до хлорофіліпту або до інших компонентів препарату.

Умови зберігання: Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 — 25 °C.

Виробник: Філія ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» для ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС», Харків/Дніпропетровськ, Україна

Ісла-моос Міжнародна непатентована назва: Mono

Лікарська форма: Пастилки

Форма випуску: Пастилки по 80 мг № 30 (10×3) у блістерах

Діючі речовини: 1 пастилка містить водного екстракту ісландського моху (0. 4−0. 8:1) — 80.0 мг

Фармацевтична група: Препарати, які стимулюють процеси імунітету

Показання: Інфекційно-запальні захворювання горла: фарингіт, ларингіт, тонзиліт, у т. ч. алергічного ґенезу; симптоматична терапія сухого кашлю при гострих та хронічних бронхітах і бронхіальній астмі у складі комплексної терапії; підвищене навантаження на голосові зв’язки (у співаків, вчителів, лекторів). Спосіб застосування: Дорослим і дітям старше 12 років приймати по 1 пастилці щогодини (до 12 пастилок на день), дітям від 4 до 12 років — по 1пастилці кожні 2 години (до 6 пастилок на день), даючи їм повільно розчинитися в роті.

Побічна дія: Відсутня

Протипоказання: Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату.

Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 оСв сухому, недоступному для дітей місці.

Виробник: «Engelhard Arzneimittel GmbH & Co. KG», Німеччина

6. Досвід народної медицини при лікування ангіни

При лікуванні ангіни народними методами хворий повинен дотримуватися строгого постільного режиму. Через рясне потовиділення хворий ангіною потребує частого пиття — для лікування необхідно своєчасно заповнювати втрату вологи в організмі, крім того, рясне пиття допоможе понизити температуру і вивести з організму токсини. Як пиття можна використовувати некислі соки; в’язкий кисіль (зменшить больові відчуття в горлі); різний теплий трав’яний чай; тепле молоко. Головне правило для напоїв при ангіні - вони не повинні подразнювати слизову оболонку. Так само не можна давати хворому гарячі напої - це може викликати сильний перегрів тіла. Пити напої, що зігрівають горло можна тільки після того, як температура знизиться до нормальної.

З першого дня захворювання необхідно почати лікування горла: трав’яні відвари для полоскання (ромашка, календула, шавлія); масляні інгаляції (масло ялиці або евкаліпта). Інгаляції і полоскання потрібно проводити кожні дві-три години.

· Лікування ангіни в домашніх умовах за допомогою сольової пов’язки. Скласти широкий бинт в 6 шарів, змочити в 10% розчині солі, накласти на горло і шию, зверху суха тканина в 2 шари, краще ситцева косинка, тримати всю ніч.

· Розріжте навпіл велику цибулину і натріть її на крупній терці. Отриману масу швидко викладіть в склянку, накрийте її паперовою лійкою, а потім дайте подихати хворому. Дихати ротом через лійку 5−10 хвилин.

· Слизистим настоєм 1 ч. подрібненого кореня (дворічного віку) (Radix Althaeae) алтеї на 20 ч. кип’яченої холодної води — укутати і настояти 1 год., процідити) полоскати горло.

· 1 ч. л. плодів (Fructus Anisi) анісу залити 200 мл кип’ятку, укутати і настояти 30 хв., процідити, пити по 50 мл за 15 хв. до їди. Можна взяти аптечну анісову олію, капнути 2−3 краплі на кусочок цукру і з'їсти.

· Змішайте 1 жменю сухої малини, 1 столову ложку меду, 1 чайну ложку рослинного масла, 3 — 5 г порошку імбиру і залийте цю суміш 3 склянками кип’ятку. Настоюйте ніч, добре закутавши. Процідити і пити по 1 склянці в теплому вигляді вранці натщесерце і увечері перед сном.

· 1 ч. л. квітів нагідок залити 100мл 70% спирту, настояти 7 днів, процідити. Для полоскання горла в склянку теплої кип’яченої води налити 1 ч. л. настоянки. Полоскати через кожні 2 год. Для полоскання рота і горла давати 1 ч. л. спиртової настоянки квіткових кошиків (Flores Calendulae) нагідок лікарських у співвідношенні 2:1 на 100мл кип’яченої води.

· Ангіну і хронічний тонзиліт лікують такою настоянкою. Залийте 200 мл 45° спирту 20 г клейких тополиних бруньок, настоювати 2 тижні, процідити і використовувати для полоскань (1 ст.л. настоянки на 100 мл води, тримати в роті до 30 хвилин).

· 1 столову ложку баранячого жиру розтопити на сковорідці, додати 1 столову ложку меду. Коли закипить -- зняти з вогню, додати 1 столову ложку спирту або горілки. Пити теплим 4−5 разів на день.

· 2 ст. л. подрібненої трави калгану залити 1,5 л кип’ятку в термосі і настояти протягом 3 год. Пити по 50 мл за 20- 30 хв. до їди теплим.

· 1 склянка соку алое, 500 г меду, 0,5 л Кагору настояти 7 днів. Пити по 1 столовій ложці 3 рази на день.

· 1 столову ложку ромашки заварити 1 склянкою кип’ятку, охолодити, процідити, додати 1 чайну ложку меду. Полоскати горло.

· Лікування ангіни компресом з капусти. Натерти капусту на терці, загорнути в марлю і прикласти компрес до горла, поклавши зверху компресний папір і обмотавши горло махровим рушником. Тримати 1−2 години. Після компресу біль в горлі відразу утихне.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой