Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • 1. Поняття і призначення антимонопольного регулювання в корпоративному секторі
  • 1.1 Поняття, мета та особливості антимонопольного регулювання
  • 1.2 Антимонопольні органи та їх компетенція
  • 2. Організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями
  • 3. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
  • Висновки
  • Список використаних джерел

Вступ

Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання в корпоративному секторі.

На сьогодні для економіки України висвітлення даного аспекту являється надзвичайно актуальним, оскільки країна переживає перехідний період, що уособлює в собі структурні перетворення, як на рівні пересічного громадянина, так і на рівні української економіки в цілому. В державі відбувається процес переходу від командно-адміністративного типу управління економікою до ринкових відносин між суб'єктами, що функціонують на ринку товарів та послуг. Ринкова система регулювання економіки передбачає створення багатьох ринкових підсистем, що функціонують одночасно. Так в одній країні можна спостерігати ринок вільної конкуренції, олігополії і монополістичний ринок.

Перед українською громадою постала низка питань, пов’язаних з антимонопольним регулюванням в корпоративному секторі, що потребують досконалого вивчення і впровадження заходів щодо їх поліпшення і відповідного регулювання. Оскільки діяльність монополій залишає свій відбиток не лише на економічній стабільності країни і можливості розвитку економіки в цілому, а і на житті пересічного громадянина. Це пояснюється наявністю таких явищ в українській економіці, як вживання заходів недоброякісної конкуренції, сформованих сприятливих умов для діяльності монополій в деяких галузях економіки. Зазначені питання вимагають вживання заходів для вдосконалення антимонопольного законодавства України та підвищення якості діяльності антимонопольного комітету. Державне регулювання монополізованих ринків необхідно для захисту інтересів споживачів в галузі виробництва масових товарів.

1. Поняття і призначення антимонопольного регулювання в корпоративному секторі

1.1 Поняття, мета та особливості антимонопольного регулювання

Антимонопольне регулювання це процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльність конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників.

Мета антимонопольного регулювання захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних господарюючих суб'єктів.

Поняття конкуренції, монополії, домінуючого становища на ринку товарів, зловживання монопольним становищем містяться в законодавстві.

Конкуренція як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Монопольне утворення (монополія) це підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Монопольне становище домінуюче становище суб'єкта господарювання, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Ринок товару це сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище [3].

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства, а визначається як, зловживання монопольним становищем на ринку.

В Україні існують законодавчо розроблені правила і приписи щодо обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. їх перелік і зміст є досить великим, тому зупинимось на тих приписах, які більш усього стосуються господарських товариств і вимог щодо переходів власності і контролю.

Антимонопольному комітету надані досить широкі права, оскільки створення, злиття, приєднання, ліквідація господарюючих суб'єктів (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну та іншого об'єднання підприємств), придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів господарюючих суб'єктів чи структурних підрозділів господарюючих суб'єктів, оренда цілісних майнових комплексів господарюючих суб'єктів чи структурних підрозділів господарюючих суб'єктів провадиться тільки за його згодою або його органів. Це стосується не всіх підприємств, оскільки охопити усі господарюючі суб'єкти практично неможливо, а тільки таких випадків, коли:

— створення господарюючого суб'єкта двома та більше засновниками (учасниками), якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг (далі товари) цих засновників (учасників) за підсумками останнього фінансового року перевищує суму у валюті України, еквівалентну 12 млн. дол. США за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього фінансового року, і при цьому не менш як у двох засновників (учасників) вартість активів або обсягів реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. дол. США у кожного;

— створення господарюючого суб'єкта двома та більше засновниками (учасниками), які діють на певному товарному ринку, якщо хоч один із них займає монопольне становище на ринку або якщо загальна частка засновників (учасників) на цьому ринку перевищує 35 відсотків, а також створення господарюючого суб'єкта, частка якого на певному товарному ринку явно перевищуватиме 35 відсотків;

— вступ одного або кількох господарюючих суб'єктів у об'єднання, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів цих господарюючих суб'єктів та об'єднання разом з його засновниками (учасниками) перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн дол. США, або якщо хоч один із суб'єктів чи об'єднання займає монопольне становище на певному товарному ринку, або загальна частка засновників (учасників) об'єднання після вступу до нього цих господарюючих суб'єктів на певному ринку перевищуватиме 35 відсотків;

— злиття господарюючих суб'єктів або приєднання одного господарюючого суб'єкта до іншого, якщо хоч один із них займає монопольне становище на певному товарному ринку, в тому числі злиття або приєднання господарюючих суб'єктів, які діють на певному товарному ринку, якщо їх загальна частка на цьому ринку перевищує 35 відсотків [5].

Існують також інші вимоги, які стосуються не тільки господарських товариств, а й інших організаційних форм підприємств.

Важливими є нормативні вимоги щодо безпосереднього регулювання руху корпоративних прав. Насамперед це стосується безпосереднього або опосередкованого, одноразово або за кілька разів придбання, набуття в інший спосіб у власність або отримання в управління (користування) часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 25, 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного господарюючого суб'єкта, якщо сумарна вартість придбання, набуття в інший спосіб у власність, отримання в управління (користування) перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 100 тис. дол. США за офіційним валютним курсом, що діє на день подання заяви про намір придбання, набуття в інший спосіб у власність, отримання в управління (користування) часток (акцій, паїв). У разі придбання, набуття в інший спосіб у власність або отримання в управління (користування) безпосередньо або опосередковано, одноразово або за кілька разів часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 10 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного господарюючого суб'єкта за наведених вище вартісних показників, покупець зобов’язаний у місячний термін повідомити про це придбання Антимонопольний комітет або його органи.

У разі безпосереднього або опосередкованого придбання активів (майна) у вигляді цілісного майнового комплексу господарюючого суб'єкта чи структурного підрозділу господарюючого суб'єкта, набуття в інший спосіб права власності або користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу господарюючого суб'єкта чи структурного підрозділу господарюючого суб'єкта, в тому числі ліквідованого, отримання в управління (користування), передачі в оренду зазначених активів (майна), якщо сумарна вартість активів (майна), що придбаваються, набуваються в інший спосіб у власність (користування), отримуються в управління (користування), передаються в оренду, перевищується сума грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. дол. США за офіційним валютним курсом, що діє на день подання заяви, потрібна згода Антимонопольного комітету.

Особливості щодо антимонопольного регулювання мають установчі документи, на основі яких створюються господарські товариства. Насамперед зміни, пов’язані із зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу прибутків і збитків, складу та компетенції органу управління, порядку прийняття органом управління рішень, або інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) господарського товариства чи об'єднання підприємств, або призводять в інший спосіб до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками), слід погоджувати з Антимонопольним комітетом або його органами.

Крім того, існує положення, що у разі призначення (обрання) однієї особи на одну з передбачених нижче посад, а саме керівника, заступника керівника, головного бухгалтера, члена спостережної ради чи виконавчого, контролюючого органів одночасно у двох або більше конкуруючих між собою господарюючих суб'єктів, якщо сумарна вартість активів цих суб'єктів за останній фінансовий рік перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 6 млн дол. США, орган (особа), що прийняв рішення про призначення (обрання), зобов’язаний повідомити про це у місячний термін Антимонопольний комітет або його органи. Як бачимо, права комітету досить широкі, хоча монополізація в корпоративному секторі залишається високою.

Правове регулювання недопущення монополістичної діяльності та забезпечення конкуренції у підприємництві України здійснюється системою нормативно-правових актів.

Особливу увагу Антимономонопольного комітету привертають також дії, що пов’язані із концентрацією суб'єктів господарювання.

Концентрацією визнається:

1. Злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2. Набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами шляхом:

— безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;

— призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

3. Створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який впродовж тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

4. Безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України [8].

1.2 Антимонопольні органи та їх компетенція

Закон «Про Антимонопольний комітет України» визначає статус спеціального державного органу Антимонопольний комітет України, створеного для здійснення державного контрою за дотриманням антимонопольного законодавства; захисту законних прав та інтересів підприємців і споживачів шляхом вживання заходів щодо попередження і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за ці порушення в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки [1].

Антимонопольний комітет України функціонує у складі Голови та десяти державних уповноважених. Голова цього органу призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету утворюється Антимонопольним комітетом України, йому підпорядковане і підзвітне. Відділення реалізує в регіоні завдання, покладені на Комітет Законом України «Про Антимонопольний комітет України» [1], в межах повноважень, що визначені Положенням про територіальне управління Антимонопольного комітету України, затв. наказом Антимонопольного комітету України від 5 січня 1994 р. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку.

Порушення антимонопольного законодавства:

— зловживання монопольним становищем на ринку;

— антиконкурентні узгоджені дії;

— дискримінація суб'єктів господарювання: органами державної влади і місцевого самоврядування; органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Зловживання монопольним становищем на ринку:

— нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту;

— обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

— часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

— інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

— встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

— встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

— встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Антиконкурентні узгоджені дії (ст. 5 Закону):

— встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

— розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополізації;

— усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю:

1. Заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції;

2. Примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів; Штрафна. Вона покладена на такі види господарсько-правових санкцій як неустойка, штраф, пеня. Господарсько-правова відповідальність є ретроспективної, тобто реакція на вже зроблені протиправні дії або бездіяльності, у виді відповідальності як покарання правопорушника економічними санкціями.

антимонопольне регулювання корпоративний сектор

3. Попередження правопорушень. Сутність складається в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господарського правопорушення, але і застосовуються судом правові міри, спрямовані на усунення причин і умов.

Часто від несумлінних дій окремих осіб, майнові витрати несе трудовий колектив, тому виникає необхідність у персонифицировании матеріальної відповідальності суб'єктів, що хазяюють, застосування майнових заходів для трудового законодавства до робітників, винним у застосуванні санкцій до суб'єкта, що хазяює.

4. Компенсаційна. Її сутність складається у відновленні порушеного правопорушником майнового стана потерпілого шляхом застосування в його користь компенсаційних майнових санкцій, стягнених у порушника.

Тут застосовується цивілізований метод, заснований на праві справедливості, що застосовується безпосередньо потерпілою стороною або правовстановлюючим органом (правоприменительным) Універсальна міра (по праву справедливості) це відшкодування (компенсирование) збитку.

5. Інформаційна. Факт пред’явлення претензії, позову, відшкодування збитку або неустойка це юридична інформація про несприятливе положення або стан, наявність хиб у господарській діяльності суб'єкта. Водночас, це інформація про необхідність застосувати відповідні міри до поліпшення справ, наведенню порядку на підприємстві:

— прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело або може призвести до монопольного становища на ринку;

— встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший;

— надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призвело або може призвести до монополізації ринку певного товару;

— обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

— встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання [9].

2. Організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями

Існують різні організаційно-правові методи боротьби з монопольними зловживаннями, а саме:

1. Контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням), ліквідацією суб'єктів господарювання.

З метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єктів господарювання на ринку (монополізації товарних ринків) створення, реорганізація (злиття, приєднання), ліквідація суб'єктів господарювання, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, перетворення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю в зазначені об'єднання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.

2. Контроль за придбанням, передачею в оренду майна. Придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів, оренда цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів здійснюються суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законодавством, за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.

3. Примусовий поділ монопольних утворень. У випадках коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Примусовий поділ не застосовується у випадках:

— неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

— наявності тісного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) становить менше 30 відсотків.

Рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про примусовий поділ підприємств (об'єднань тощо) підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менше шести місяців.

Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

4. Виходячі зі змісту Закону України «Про обмеження монополізму. «, за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і примусового поділу монопольних утворень [4].

3. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства

Основними функціями антимонопольних органів є контрольна та розслідувально-юрисдикційна, які полягають у здійсненні контролю за станом товарних ринків, виявленням монополістів, а також порушень антимонопольно-конкурентного законодавства з метою відновлення стану ринків, майнового становища потерпілих від цього осіб та застосування господарських санкцій до правопорушників. Залежно від характеру порушень антимонопольно-конкурентного законодавства розрізняють такі їх види:

— недобросовісну конкуренцію;

— анти конкурентні дії (монополістичні зловживання);

— порушення щодо антимонопольних органів.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Розрізняють три великі групи правопорушень, що належать до недобросовісної конкуренції, а саме:

— неправомірне використання ділової репутації;

— створення перешкод господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

— неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурента/іншого суб'єкта господарювання [11].

Своєю чергою кожна група зазначених правопорушень має численні прояви.

Анти конкурентні дії чи монополістичні зловживання поділяються на такі основні групи:

— анти конкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання;

— зловживання монопольним становищем на ринку;

— анти конкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

— обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань концентрація без отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету у разі обов’язковості такої згоди.

Правопорушенням щодо антимонопольних органів є дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, що створюють перешкоди для здійснення антимонопольними органами своїх функцій і повноважень. Проявами таких порушень є:

— неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, подання неповної чи недостовірної інформації антимонопольним органам;

— створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (проведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації);

— невиконання суб'єктами господарювання погоджених з антимонопольними органами установчих документів (у випадках економічної концентрації) або вимог та зобов’язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію.

За правопорушення у сфері економічної конкуренції передбачаються такі види відповідальності: господарсько-організаційні санкції, господарсько-адміністративні штрафи, безоплатне вилучення майна; відшкодування шкоди.

Господарсько-організаційні санкції застосовуються у формі:

— примусового поділу суб'єкта господарювання, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

— надання обов’язкових до виконання вказівок щодо припинення виявлених порушень, відновлення попереднього стану на ринку;

— блокування цінних паперів;

— скасування дозволу на узгоджені дії у разі порушення умов його надання;

— вимога щодо обов’язкового спростування порушником в офіційних органах преси неправдивих, неточних або неповних відомостей;

— скасування на вимогу антимонопольних органів ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства.

Зазначені санкції застосовуються здебільшого антимонопольними органами чи на їх вимогу самим порушником (примусовий поділ, спростування відомостей, що дискредитують конкурента) чи іншим компетентним органом (скасування ліцензії).

Господарсько-адміністративні штрафи накладаються на суб'єктів господарювання та (або) їх посадових осіб за передбачені законом порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. При цьому розмір штрафу залежить від виду порушення та (або) розміру незаконно отриманого прибутку. Рішення про накладення штрафів приймається антимонопольними органами на їх засіданнях.

Безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта як у виробника, так і у продавця застосовується за відповідні акти недобросовісної конкуренції, з дотриманням передбаченого Кабінетом Міністрів України порядку.

Відшкодування шкоди як форма господарсько-правової відповідальності передбачається у разі заподіяння внаслідок порушення конкурентного (антимонопольного) законодавства шкоди (як правило, майнової) учасникам конкуренції, споживачам, державі. Застосовується в судовому порядку за заявою заінтересованої особи (осіб), в інтересах держави антимонопольних органів, прокурора.

Притягнення до відповідальності за порушення конкурентного законодавства може мати місце протягом спеціальних строків позовної давності, встановлених ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [2].

Висновки

Розглянувши дану тему, слід зазначити, що основною негативною стороною монополізації економіки є надмірна влада фірм монополістів. Ринкова влада полягає в здатності впливати на ціну товару. Завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб перешкодити фірмам отримати необмежену ринкову владу, розширити можливості конкуренції і перевести її в нецінову.

Безперечно, в деяких випадках (але лише в малій кількості від їх загальної кількості) існування монополії є виправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним становищем. Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

З метою удосконалення антимонопольного регулювання в Україні необхідно подальший розвиток нормативно-правової бази у сфері державної антимонопольної політики. Активне використання вікового досвіду антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвинених країн з розвиненою ринковою економікою сприятиме перетворенню антимонопольного законодавства України в ефективний регулятор ринкових відносин.

До актуальних перспективним заходам урядової політики в галузі антимонопольного регулювання належать:

— продовження структурних перетворень в економіці України, особливо в галузях природних монополій;

— вдосконалення нормативної бази для організації ефективного контролю за фінансовими потоками монополій;

— регулювання і контроль інвестиційних програм;

— створення умов для розвитку конкуренції в потенційно конкурентних видах діяльності й подальший регулювання цих видів діяльності;

— підвищення ефективності реалізації повноважень держави щодо належних йому акцій акціонерних товариств природних монополій;

— приведення рівня цін на продукцію монополій у відповідність з реальними витратами;

— цільове дотування за рахунок відповідних бюджетів при наданні пільг окремим категоріях споживачів;

— скорочення практики перехресного субсидування різних груп споживачів при адресної підтримки соціально незахищених груп населення.

Для подальшого розвитку антимонопольного регулювання необхідно також впорядкування взаємовідносин антимонопольних органів з іншими органами виконавчої влади.

Остаточна мета полягає в тому, щоб на ринку залишилися лише ті підприємства, які забезпечать більш високу якість товару, выдносно більш низькі ціни і швидку змінюваність асортименту.

Підводячи підсумок сказаному, можна стверджувати, що антимонопольне законодавство є найважливішою складовою сучасної економіки. Сфера його функціонування зачіпає інтереси не тільки виробників, але і споживачів, забезпечуючи одним можливість реалізувати свій товар на ринку в умовах конкурентної боротьби, а іншим — оптимальні ціни на товари і послуги.

Список використаних джерел

1. Про Антимонопольний комітет України: Закон України вiд 26. 11. 1993 р. № 3659-ХІІ. — Режим доступу: www. rada. gov. ua.

2. Про захист економічної конкуренції: Закон України вiд 11. 01. 2001 р. № 2210-ІІІ. — Режим доступу: www. rada. gov. ua.

3. Глех Ю. В. Антимонопольне регулювання в економіці України / Ю. В. Глех Режим доступу: http: //www. rusnauka. com.

4. Харченко К. В. Антимонопольне регулювання як особлива форма державного регулювання / К. В. Харченко Режим доступу: http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/Nashp/20104_1/Harchenk. pdf.

5. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: навч. посіб. / В.А. Євтушевський. — К.: Знання-Прес, 2009. — 317 с.

6. Мальська М. П. Корпоративне управління: навч. посіб. / М. П. Мальська. — К.: Знання, 2012. — 348 с.

7. Мочерний С. В. Основи економічної теорії: навч. посіб. / С. В. Мочерний. — К.: «Академія», 2010. — 372 с.

8. Мостенська Т. Л. Корпоративне управління: навч. посіб. / Т. Л. Мостенська. — К.: «Каравела», 2011. — 400 с.

9. Ігнатьєва І.А. Корпоративне управління: навч. посіб. / І.А. Ігнатьєва. — К.: «Кондор», 2010. — 518 c.

10. Євтушевський В. А. Корпоративне управління: навч. посіб. / В.А. Євтушевський. — К.: Знання, 2006. — 406 с.

11. Задихайло Д. В. Корпоративне управління: навч. посіб. / Д. В. Задихайло. — Х.: Еспада, 2008. — 688 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой