Вдосконалення касового виконання державного бюджету за доходами

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

пМІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема роботи: Вдосконалення касового виконання державного бюджету за доходами

Виконана студенткою

гр. КС-03−1з

Михальчук І.С.

Керівник Шевченко І.М.

2008

ВСТУП

У процесі докорінного реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація неможлива без значної, глибокої перебудови державних фінансів у цілому і зокрема бюджету, як центральної їх ланки.

Бюджет — це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економіку.

Виконання Державного бюджету України — це здійснення комплексу заходів із забезпечення повного й своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому, виконання доходної частини бюджету означає не тільки надходження загальної суми передбачених коштів, а й виконання по кожному джерелу надходжень.

Обрана тема даної дипломної роботи має загально актуальний характер з часів становлення незалежності України та створення у 1995 році Державного казначейства України по теперішній час, коли національна економіка перебуває у складних умовах в виробничій та соціальній сферах.

Також з проголошенням незалежності України починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин, у тій економічній ситуації, що склалася у країні у 1990-х роках, стала неможливість та відсутність потрібної якості виконання усього комплексу необхідних функцій вітчизняними банківською та фінансовою структурами.

Відомо, що в ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання всіх соціально-економічних процесів у країні. Тому головне питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством, це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетний устрій та бюджетний процес.

Складовою частиною національної фінансової системи є так звані державні фінанси, які, у свою чергу, складаються, по-перше, із власних державних фінансів (або федеральних фінансів, як їх часто називають у країнах із федеративним територіальним устроєм), по-друге, регіональних (обласних) фінансів, по-третє, місцевих (муніципальних) фінансів. Основою цих трьох видів державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний і місцевий, які являють собою грошовий фонд формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами.

Основними джерелами формування грошових доходів держави (державного сектору національної фінансової системи) є: податки (від доходу, благ і послуг, капіталу, землі, майна чи інших нерухомостей); різного роду збори (збори на візи, збори за різноманітні дозволи та підписи, ліцензійні збори і т. ін.); так звані неподаткові джерела (субсидії, позички шляхом випуску і реалізації облігацій, доходи від лотереї і доходів від державної підприємницької діяльності тощо).

Актуальність теми визначається декількома чинниками. По-перше, не відпрацьованістю самої системи виконання бюджету в умовах самостійної бюджетної системи. Хоча накопичено значний досвід в цій сфері, як у світовій, так і у вітчизняній практиці, створення власної бюджетної системи вимагає врахування в процесі виконання бюджету специфічних умов, які властиві Україні. По-друге, перехід до казначейської системи касового виконання бюджету вимагає не тільки практичних дій, але і відповідного наукового дослідження нової системи бюджетних відносин. По — третє, виникли нові проблеми, пов’язані з глибокою економічною і фінансовою кризою, що вимагає особливого регулювання і контролю бюджетних потоків.

Актуальність, науково-теоретичне і практичне значення проблеми обумовило вибір теми дипломної роботи.

Об'єкт дослідження — Управління Державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУДКУ у Дніпропетровській області.

Метою дослідження є комплексний аналіз діючої системи виконання бюджету за доходами та обґрунтування напрямків розвитку і вдосконалення системи управління виконанням Державного бюджету в Україні.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання, головними із яких є:

— розглянути теоретичні основи формування державних доходів;

— дослідити діючу систему виконання Державного бюджету України за доходами;

— провести аналіз становлення казначейської системи касового виконання бюджету за доходами в Україні;

РОЗДІЛ 1. КАСОВЕ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА ДОХОДАМИ

1. 1 Організація та принципи виконання Державного Бюджету України

Почавши розглядати тему обраної мною дипломної роботи «Касове виконання державного бюджету України за доходами», перш за все потрібно звернути увагу на законодавчу базу, на якій ґрунтується порядок та організація виконання доходної частини Державного бюджету України. Серед таких нормативно-правових актів слід виділити: Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів «Про основні напрямки бюджетної політики на відповідний рік», Закон України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» та ряд інших нормативно-законодавчих актів.

Казначейство — це фінансовий орган, на який покладаються функції з касового виконання державного бюджету України. Органи Державного казначейства покликані сприяти безперебійному та ефективному функціонуванню бюджетної системи України в межах основних напрямків бюджетної політики.

Перш за все я хочу зазначити, що в основі виконання бюджету як складової частини бюджетного процесу закладені певні принципи, які складають правову основу ефективної реалізації закріплених у законі «Про Державний бюджет норм».

Принципи виконання бюджету — це нормативно правові засади фінансової Діяльності державних органів та організацій, спрямованої на виконання бюджету, Що характеризують її загальний зміст, особливості та закономірності. Кожний принцип представляє собою основоположний регулятивний елемент, що є складовою частиною виконання бюджету. До принципів, за якими здійснюється виконання бюджету, належать як загальні принципи фінансово-правової діяльності держави, так і особливі принципи, що притаманні виконанню бюджету як основній стадії бюджетного процесу.

Одним з найголовніших принципів виконання бюджету є принцип строковості. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання бюджету проводиться протягом встановленого періоду. В Україні цей період становить один рік.

Згідно зі статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня. За статтею 3 Бюджетного кодексу України діючий бюджетний рік розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня, тобто бюджетний рік співпадає з календарним роком.

Слід відзначити, що у деяких країнах світу дата початку фінансового року не пов’язана з початком календарного року. Так, у Великобританії та Данії бюджетний рік починається з 1 квітня, в Італії, Норвегії та Японії - з 1 липня, в США- з 1 жовтня. Загальної закономірності тут не існує, в кожному випадку початок бюджетного року зумовлений особливостями історичного та соціального розвитку тієї чи іншої країни. Так, наприклад, початок бюджетного року може бути пов’язаний з початком діяльності парламенту, або залежить від особливостей господарства певної країни, також початок бюджетного року можна прив’язати «до часу найбільшої платоспроможності тих груп населення, з яких збирається більша частка державних надходжень». Окрім принципу строковості, виконання Державного бюджету тісно пов’язано з принципом єдності бюджету, що в першу чергу передбачає існування в країні єдиного Державного бюджету. За статтею 7 Бюджетного кодексу України єдність бюджету означає існування єдиного рахунку доходів та видатків кожної ланки бюджетної системи, а отже і Державного бюджету. Також зазначається, що єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально — економічною політикою. Єдність бюджетної системи забезпечується іншими формами єдності правового, економічного та політичного характеру.

Доцільно підкреслити, що принцип єдності слід відрізняти від принципу єдності каси, який є найважливішим з принципів організації та управління виконання бюджету. Єдність каси означає зарахування всіх доходів на єдиний рахунок бюджету і здійснення всіх запланованих видатків з цього єдиного рахунку, тобто централізацію бюджетних коштів з метою здійснення ефективного контролю за їх надходженням та розподілом.

В Україні реалізація зазначеного принципу здійснюється через існування роботи єдиного казначейського рахунку, що являє собою систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, та інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України.

Наступним принципом виконання бюджету є принцип збалансованості бюджету. Зміст його полягає у забезпеченні рівноваги та відповідності здійснення видатків Державного бюджету до об'єму надходжень у відповідному бюджетному періоді. Інакше кажучи, держава не повинна мати жодних не передбачених бюджетом доходів та видатків, що відображає принцип повноти.

Принцип повноти виконання Державного бюджету тісно пов’язаний з принципом збалансованості та полягає в обов’язковому включенні в бюджет всіх Доходів держави і всіх видатків в повному обсязі. Реалізація зазначеного принципу здійснюється у двох аспектах:

1. спрямування усіх доходів, що отримуються державою на фінансування видатків держави. Дотримання принципу повноти в цьому аспекті забезпечується шляхом суворого контролю за мобілізацією бюджетних коштів та їх розподілом і витрачанням за чіткого дотримання режиму цільового фінансування;

2. здійснення фінансування видатків виключно за рахунок доходів бюджету. Реалізація цього аспекту повинна створити передумови для забезпечення досягнення максимальної ефективності та економії використання бюджетних коштів їх розпорядниками, а також забезпечення незалежності розпорядників коштів.

Наступний принцип, принцип ефективності виконання бюджету полягає у тому, що виконання бюджетного процесу всіма його учасниками повинно здійснюватися при мінімальному використанні бюджетних коштів та досягненні максимально можливого результату. Досягнення позитивного результату значною мірою залежить від виконання принципу цільового використання бюджетних коштів, тобто використання тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями. Як слід, взаємозалежність витікає із принципу обґрунтованості виконання бюджету, суть якого у тому, що всі розрахунки бюджетних показників доходів та видатків здійснюється відповідно до затверджених методик та правил

Принцип послідовності виконання бюджету зумовлений процесуальним характером дій державних органів по виконанню бюджету, наявністю певної процедури з її етапами та внутрішніми закономірностями, яка вимагає суворого дотримання черговості виконання дій. Доцільно відзначити, що від реалізації цього принципу залежить досконалість, оптимальність та ефективність процесу виконання Державного бюджету.

Особливе значення у процесі виконання бюджету має принцип наочності. Принцип наочності визначений Бюджетному кодексі України як відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформованості, результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку. Реалізація принципу наочності бюджету забезпечується Деталізацією бюджетної класифікації та заборони подвійної калькуляції, тобто розміщення коштів, призначених для фінансування одних і тих же видатків, на різних позиціях бюджету. Наочність дозволяє здійснити ефективний контроль за виконанням бюджету, зокрема з’ясувати джерела і розмір прибутків, цілі, на які спрямовуються видатки, величину видатків, що спрямовуються на фінансування конкретних проектів.

Наступний принцип — принцип достовірності на стадії виконання бюджету полягає в реальності відображення показників виконання Державного бюджету на кожній стадії його виконання. Реалізація цього принципу залежить, у першу чергу, від наявності чітких механізмів збору та обробки інформації про хід виконання бюджету, здатних забезпечити повноту та реальність інформації, з метою здійснення ефективного аналізу та контролю за виконанням бюджету.

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України принцип гласності повинен «забезпечити висвітлення у засобах масової інформації показники бюджетів та звітів про їх виконання». Інакше кажучи, принцип гласності ґрунтується на конституційному праві участі народу України в управлінні державою та реалізується шляхом обов’язкового відкритого всебічного обговорення та розгляду бюджетів всіх рівнів та ходу їх виконання представницькими органами. Цей принцип встановлює спосіб реалізації іншого принципу виконання бюджету, принципу публічності. Який означає обов’язкове обнародування у засобах масової інформації бюджетних матеріалів в доступній та відкритій для суспільства формі.

На ряду з вищезазначеними принципами доцільно виділити важливість реалізації принципу бюджетної спеціалізації, який виявляється в конкретизації доходів бюджету за джерелами їх надходження. Застосування принципу спеціалізації забезпечує здійснення організації виконання доходної частини бюджету по кожному джерелу доходів у розрізі статей бюджетної класифікації.

Принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватись на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Неменше важливим принципом є принцип справедливості і неупередженості, який гласить, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Суть принципу відповідальності учасників бюджетного процесу в тім, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Як вже було зазначено, що в процесі виконання Державного бюджету покладено застосування бюджетної класифікації, яка уявляє собою єдине, систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну порівнянність бюджетних даних. Бюджетна класифікація є обов’язковою для отримання всіма розпорядниками бюджетних коштів. Доходи та видатки у бюджетній класифікації деталізуються та групуються у статті, що мають спеціальну назву та порядкові номери. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України.

Розглянувши вище сказане, можна зробити висновок, що всі принципи виконання Державного бюджету є взаємозалежними, оскільки реалізація окремого принципу залежить від виконання останніх, тобто принципи витікають один з одного, а у цілому впливають на виконання бюджетного процесу в цілому.

1. 2 Загальна характеристика основних груп доходів бюджету

Держава може повністю виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією України, якщо вона має у своєму розпорядженні достатню кількість коштів.

Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих фондів здійснюється результаті розподілу і перерозподілу національного доходу. Залучення коштів до централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.

Державні доходи — це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань та функцій.

За порядком формування державні доходи поділяються на централізовані та децентралізовані.

До централізованих доходів належать кошти, що спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів.

Децентралізовані доходи — це доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку.

У формуванні державних доходів беруть участь держава в цілому, а також підприємства, установи, організації, населення.

Залежно від методу фінансової діяльності. Який застосовується при залученні того чи іншого виду державного доходу, розрізняють обов’язкові платежі (податки і неподаткові платежі) і добровільні надходження (гранти від міжнародних фінансових організацій, благодійні надходження).

Частиною державних доходів є доходи Державного бюджету. Доходи Державного бюджету — це здійснювані на підставі правових норм обов’язкові і добровільні надходження до бюджету, які відповідно до бюджетних призначень, затверджуваних Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Спрямовуються на загальносуспільні потреби. Ці кошти є головною фінансовою базою забезпечення діяльності державних органів управління. Доходи Державного бюджету не мають спеціального цільового призначення. Використання бюджетних коштів здійснюється без урахування джерела їх надходження.

Мобілізація коштів до бюджету відбувається тільки на підставі правових норм, Що виникають при: встановленні та введенні податків, неподаткових надходжень до бюджету; визначенні санкцій за порушення порядку та строків внесення платежів; Здісненні контролю за надходженням коштів до бюджету.

Бюджетна система України у розрізі фінансового функціонування забезпечує касове виконання Державного бюджету за доходами, суть якого полягає в організації роботи щодо прийому та зарахування коштів які надходять на рахунки бюджетів, зберігання коштів бюджету, здійснення видатків на заходи передбачені бюджетом на відповідний рік, ведення обліку та складання звітності про касове виконання бюджету.

Касове виконання бюджету України за доходами передбачає такі функції:

прийняття та зарахування на відповідні рахунки коштів які надходять до доходної частини Державного бюджету;

здійснення розподілу загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів між рівнями бюджетів відповідно до нормативів відрахувань затверджених Верховною Радою України;

виконання контролю за повнотою та своєчасністю перерахування коштів до бюджету;

ведення обліку доходів бюджетів, формування та подання в установлені строки звітів про виконання Державного бюджету за видами надходжень відповідно до бюджетної класифікації доходів.

Складовою частиною бюджетної системи є доходи бюджетів усіх рівнів, які утворюються за рахунок надходжень від сплати юридичними та фізичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, та надходжень з інших джерел передбачених законодавством України. Доцільно зазначити те, що держава може повністю виконувати функціональні завдання встановленні Конституцією України, якщо вона у своєму розпорядженні має достатню кількість коштів зосереджених у Централізованих та децентралізованих грошових фондів.

За спеціальними ознаками державні доходи класифікують на 5 основних груп:

— податкові надходження;

— неподаткові надходження;

— доходи від операцій з капіталом;

— офіційні трансферти;

— державні цільові фонди.

Податкові надходження доходної частини Державного бюджету значною мірою залежить від принципів побудови податкової системи та податкового законодавства України. 27]

Одним із головних законів маючого вплив на формування бюджету треба визначити Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251−12 зі змінами та доповненнями. У Законі чітко визначені види державних та місцевих податків, об'єкт оподаткування, порядок зарахування податків і зборів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, порядок сплати платежів та здійснення контролю за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів.

Визначена взаємозалежність податкового законодавства та формування доходів Державного бюджету невипадкова тому, що питома вага податкових надходжень до бюджету складає більш ніж 50% всіх надходжень і є основною складовою доходної частини бюджету.

Податкові надходження відповідно до бюджетної класифікації визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі до органів Державного управління, що формують 1 групу доходів.

До 1 групи Державних доходів згідно з бюджетною класифікацією враховуються слідуючи основні статті доходів:

-110 000-податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

-130 000- збори за спеціальне використання природних ресурсів;

-140 000- внутрішні податки на товари та послуги;

-150 000- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

До другої групи державних доходів відносять усі неподаткові надходження до бюджету, а саме:

-210 000- доходи від власності та підприємницької діяльності;

-220 000- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

-230 000- надходження від штрафів та штрафних санкцій.

До третьої групи доходів належать:

-300 000- доходи від операцій з капіталом що враховуються;

-310 000- надходження від продажу основного капіталу;

-320 000- надходження від реалізації державних запасів товарів.

Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, надходження від ООН за участі українського контингенту у миротворчих операціях формують четверту групу Державних доходів відповідно до бюджетної класифікації за кодом — 4 000 000.

До п’ятої групи державних доходів входять надходження до Державних цільових фондів, які є самостійною ланкою фінансової системи, утворюються відповідно до законодавства України та формуються за рахунок надходжень юридичних та фізичних осіб.

Важливо відзначити, що з 1 січня 2001 року на казначейське обслуговування були переведені кошти всіх цільових фондів, окрім пенсійного фонду, який відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» є централізованим органом виконавчої влади, якому належить законне право здійснювати самостійне управління фінансовими ресурсами пенсійного забезпечення.

Всі державні фонди які входять до 5 групи державних доходів є органами виконавчої влади, метою створення їх є забезпечення виконання конкретизовано-цільових державних програм. У процесі своєї діяльності вони керуються Конституцією України, Законом України «Про Державні цільові фонди», рішеннями Верховної Ради України, Наказами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України.

Звідси можна зробити такий висновок, що формування доходів Державного бюджету України прямо пропорційно залежить від повноти та своєчасності формування п’яти основних груп доходів держави у розрізі статей бюджетної класифікації.

1. 3 Організація касового виконання Державного бюджету України за доходами

У колишньому СРСР, як відомо, використовувалась достатньо ефективна система касового виконання Державного бюджету, яка в цілому відповідала потребам централізованої планової економіки. Ії функціонування забезпечувалося взаємодією державних банків, які вирішували широкий спектр питань, пов’язаних з касовим виконанням бюджету. Основним органом, який здійснював касове виконання державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР. Отже, застосовувалась банківська система виконання бюджетів.

При банківській системі касове виконання бюджету, а саме прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, ведення обліку доходів та видатків Державного та місцевих бюджетів, складання у встановленні строки звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, пов’язані з касовим виконанням бюджету, здійснювалися бганками.

Практика косового виконання Державного бюджету банками була розрахована на систему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в України наприкінці 80-х років. Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, спричинило зростання інфляційних процесів у країні. Це пояснюється тим, що фінансування видатків здійснювалося шляхом так званого відкриття кредитів без врахування доходів, які реально надходили і мали емісійний характер. На суму емісії оформлювалась заборгованість Міністерства фінансів Національному банку України.

Дворівнева система, з одного боку, передбачала відповідальність Національного банку за розмір емісії, а з іншого економічну самостійність комерційних банків, які здійснювали операції в межах надходжень коштів і відповідно до банківського капіталу.

Відповідно до Указу Президента України від 18 червня 1993 року «Про порядок касового виконання Державного бюджету України» з другої половини 1993 року Національним банком України за погодженням з міністерством фінансів України запроваджено єдине касове виконання як Державного, так і місцевих бюджетів, тобто фінансування видатків почало здійснюватись у межах доходів, які реально надійшли до Державного бюджету, а також за рахунок кредитів, що надавалися Національним банком Міністерству фінансів.

Проте, в той самий час Законом України «Про банки і банківську діяльність», який було прийнято у 1992 році, на банківську систему було покладено тільки функції здійснення операцій з касового виконання Державного бюджету, а виконання таких функцій, як ведення обліку касового виконання Державного бюджету, контроль за його виконанням, управління грошовими коштами Державного бюджету, не входило до переліку функцій банківської системи і повинно було забезпечуватись фінансовою системою.

Крім того, у зв’язку з відмовою від прямого фінансування дефіциту бюджету за рахунок власних ресурсів Національного банку України, виникла необхідність введення нових функцій, які раніше не виконувались ні банківською, ні фінансовою системами. Це, у першу чергу, такі функції, як короткострокове прогнозування доходів Державного бюджету та оперативно — касове планування його видатків (у розрізі головних розпорядників коштів і у розрізі територій).

Таким чином, в умовах початкового здійснення ринкових перетворень виникла необхідність реформування банківської системи виконання бюджету, метою якого стало розв’язання головного завдання — ліквідувати практику безконтрольного кредитування Національним банком бюджетного дефіциту.

З метою підвищення надійності зберігання бюджетних коштів та посилення контролю за їх рухом Кабінет Міністрів України та Національний банк України постановою від 21. 01. 1998 року № 68 «Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України» було визначено сім банків, уповноважених здійснювати касове виконання Державного бюджету, а саме: установи Національного банку України, Державного експортно-імпортного банку, Акціонерного — комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», українського промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк», Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». Зазначеним банкам було надано право виконувати весь комплекс розрахунково-касових операцій, пов’язаних з касовим виконанням Державного бюджету за доходами.

Як слід, платники податків, рахунки яких відкриті в установах банків, перераховують платежі до Державного бюджету на доходні рахунки органів Державного казначейства, які знаходяться в установах уповноважених банків або в Національному банку України на відповідній території за кожним видом платежу.

Можна відзначити також те, що до 1928 року у дореволюційній Росії функціонувала казначейська система виконання бюджету.

В Україні перехід від банківської системи виконання бюджету відбувався поетапно починаючи з 1995 року, коли було створено Державне казначейство України.

Казначейську систему касового виконання Державного бюджету України за доходами можна розглядати як систему, що забезпечується функціонуванням органів казначейства, усі платежі, що надходять до бюджетів обліковуються ними за видами надходжень у розрізі статей бюджетної класифікації. Сам процес виконання бюджету передбачає зарахування платежів, що надійшли із рахунків платників, відкритих в уповноважених установах банків, на доходні рахунки органів Державного казначейства. Участь органів казначейства у цьому процесі зорієнтована на те, щоб максимально вірно визначити обсяг ресурсної бази Державного бюджету, як в цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі.

Наявність інформації на централізованому рівні про обсяги ресурсної бази Державного бюджету, рух бюджетних коштів та деталізація їх обліку, надає урядові можливості маневрування ресурсами бюджету та здійснення оперативного контролю за ними.

Наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2001 року № 131 був затверджений «Порядок виконання Державного бюджету за доходами». Зазначений Порядок було впроваджено з метою забезпечення реалізації завдань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року № 1721 «Про створення внутрішньої платіжної системи».

«Порядок виконання Державного бюджету за доходами» регламентує організаційні взаємовідносини, що виникають між органами казначейства, Державною податковою службою, діючими фінансовими органами та іншими органами, учасниками бюджетного процесу з одного боку, та платниками податків і зборів з іншого боку, у процесі виконання бюджету за доходами і є обов’язковим до застосування всіма зазначеними учасниками.

У діючому Порядку викладені основні положення щодо організації органами Державного казначейства України роботи по виконанню бюджету за доходами. Також можна зазначити, що у зв’язку з набуттям Державним казначейством статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України були змінені функціональні обов’язки органів казначейства та порядок відкриття рахунків для здійснення обліку доходів бюджету.

Таким чином, відповідно до Порядку виконання бюджету на органи Державного казначейства України покладені такі функції:

— встановлення порядку відкриття рахунків в управліннях Державного казначейства України для зарахування на них податків та зборів до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фонді;

— ведення бухгалтерського обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків, та виконання бюджету у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів та видатків;

— здійснення розподілу платежів до Державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, та перерахування платежів за належністю;

— складання розрахункових документів та здійснення повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів, які здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів;

— проведення відшкодування податку на додану вартість на підставі вище зазначених контролюючих органів висновків;

— складання щоденної, періодичної, річної звітності за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації та подання цієї звітності до відповідних органів здійснюючих контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Порядок відкриття рахунків, який є функціональним обов’язком органів казначейства, полягає у тому, що на обласного управління державного казначейства відкриваються рахунки для зарахування платежів, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції «Про відкриття аналітичних рахунків», а також обліку операцій по виконанню бюджетів, затверджених Наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119.

Операції по зарахуванню платежів згідно із діючим порядком справджуються слідкуючим чином. Платники, юридичні та фізичні особи, сплачують обов’язкові платежі у готівковій чи безготівковій формі через установи банків у яких вони обслуговуються, через Міністерства зв’язку на рахунки відкриті на ім'я органів Державного казначейства.

При безготівковій формі сплати платежів до установ банків платниками надається: платіжні доручення, платіжні вимоги, чеки, векселя тощо. Зазначені документи мають бути оформлені відповідно до вимог Інструкції № 7. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті «України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02. 08. 1996 року № 204 із змінами та доповненнями.

Підставою для зарахування платежів до бюджету та державно цільових фондів у готівковій формі є:

— копії платіжних доручень відділень Ощадбанку та корінці прибуткових Документів про прийняття установою банку платежів до державного та місцевого бюджетів готівкою;

— платіжні доручення Міністерства зв’язку на перекази, з додатком до них талонів поштових переказів;

— копії квитанцій за формою № 24, та формою № 10.

Операції по обробці платежів, згідно з чим порядком здійснюються у такій послідовності:

— повернення зайво та /або помилково зарахованих коштів;

— відшкодування платникам ПДВ;

— розподіл платежів до бюджету відповідно до нормативів відрахувань;

— відрахувань дотацій місцевим бюджетам.

Доцільно визначити, що перерахування коштів до Державного казначейства України та складання щоденної форми звітності про виконання бюджету за доходами здійснюються за погодженням з НБУ. Регламент обробки платежів до бюджету, а саме термін перерахування коштів з обласного рівня на центральний тож змінюватися за рішенням ДКУ.

Операції за надходженням до загального фонду Державного бюджету згідно з Порядком виконання Державного бюджету за доходами.

Платежі до бюджету, які відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік є доходами до загального фонду бюджету, зараховуються безпосередньо на аналітичні рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету» плану рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів. Інформація щодо надходження та повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 6111 «Доходи загального фонду Державного бюджету».

Кредитовий залишок за рахунком 6111 дає інформацію про надходження з урахуванням відшкодування податку на додану вартість та повернення платежів до загального фонду державного бюджету з початку року.

Для щоденного перерахування платежів, які надійшли до загального фонду Державного бюджету з обласних управлінь до Державного казначейства України (центральний рівень), в обласному управлінні за балансовим рахунком 3112 Відкриваються два рахунки.

Залишки коштів за день (з урахуванням повернень та відшкодування ПДВ) з аналітичних рахунків за доходами, відкритих за балансовим рахунком 3111, у Регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються (списуються) на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3112, а саме:

— на перший зараховуються доходи, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій місцевим бюджетам;

— на другий зараховуються доходи, які відносяться до загального фонду Державного бюджету і з яких не здійснюється перерахування дотацій.

Суми коштів, зарахованих на перший рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3112, обласні управління Державного казначейства розподіляються за нормативами, встановленими Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, та цього самого дня у регламентований час перераховуються суми дотацій на відповідні рахунки місцевих бюджетів.

Залишки коштів з першого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3112, після відрахування дотацій місцевим бюджетам та з другого рахунку, платіжними дорученнями обласного управління Державного казначейства у регламентований час перераховуються на відповідні рахунки, відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень), за балансовим рахунком 3112. Інформація щодо перерахування суми доходів Державному казначейству України одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 8211 «Кошти загального фонду державного бюджету, передані вищестоящим органам Державного казначейства».

Суми дебетових залишків на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 8211, дає інформацію про суми доходів, перераховані органами Державного казначейства вищого рівня з початку року.

Відшкодування податку на додану вартість здійснюється управліннями Державного казначейства України відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 21. 05. 2001 р. № 200/86 з урахуванням особливостей, пов’язаних з відкриттям рахунків в управліннях Державного казначейства.

Повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів до бюджету, які є доходами загального фонду державного бюджету, здійснюється обласними управліннями Державного казначейства на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо. Уразі надходження до органу Державного казначейства рішення судових органів, копія рішення передається відповідному органу податкової служби за місцем реєстрації платника податків.

Органи державної податкової служби за місцем реєстрації платника передають районному відділенню Державного казначейства висновки на повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів. Відділення казначейства готує Реєстр висновків про повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету, про відшкодування податку на додану вартість та щоденно засобами внутрішньої платіжноі системи (електронного зв’язку) та у паперовому вигляді передає його до обласного управління Державного казначейства.

На підставі електронного реєстру висновків на повернення обласне управління Державного казначейства своїми платіжними дорученнями перераховує кошти із свого рахунку на поточні рахунки платників податків, відкриті в установах банків, в яких зазначені платники обслуговуються.

Повернення платежів здійснюється з відповідного аналітичного рахунку в межах поточних надходжень за день.

У разі недостачі або відсутності коштів на відповідному аналітичному рахунку повернення здійснюється за рахунок поточних надходжень на балансовий рахунок 3111 за день.

При цьому, якщо повернення здійснюється за тими видами доходів, від яких проводиться відрахування дотацій місцевим бюджетам, то сума, яка повертається, Не повинна перевищувати суми загальних надходжень за день за всіма аналітичними Рахунками, з яких відраховується дотація.

Якщо повернення здійснюється за тими видами доходів, від яких не проводиться відрахування дотацій місцевим бюджетам, то сума, яка повертається, не повинна перевищувати суми загальних надходжень за день за всіма аналітичними рахунками, з яких не відраховується дотація.

У випадках недостатності або відсутності коштів на аналітичних рахунках у цілому по області повернення надмірно або помилково сплачених платежів здійснюється на підставі рішення Державного казначейства України (центральний рівень). Підставою для прийняття рішення є звернення обласного управління державного казначейства.

Якщо Державне казначейство приймає рішення про перерахування коштів обласному управлінню Державного казначейства, то з рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3112, розрахунковим документом Державного казначейства кошти перераховуються на відповідний рахунок обласного управління, відкритий за балансовим рахунком 3112, з подальшим зарахуванням на аналітичний рахунок, з якого здійснюється повернення.

Платежі до бюджету, які відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік є доходами спеціального фонду державного бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ та організацій, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства за балансовим рахунком 3121 «Надходження коштів спеціального фонду державного, які направляються на спеціальні видатки «Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів». Інформація щодо коштів, які зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3121 або повертаються з них, одночасно відображається на рахунках, відритих за балансовим рахунком 6112 «Доходи спеціального фонду державного бюджету».

Кредитовий залишок за балансовим рахунком 6112 дає інформацію про надходження коштів (з урахуванням повернень платежів) до спеціального фонду Державного бюджету з початку року.

Повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, здійснюється обласними управліннями Державного казначейства на підставі висновків органів державної податкової служби, за рішеннями судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо. Кошти повертаються з відповідного аналітичного рахунку в межах поточних надходжень за день.

У разі недостатності або відсутності коштів на відповідних аналітичних рахунках, відкритих для зарахування коштів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, повернення здійснюється в межах поточних надходжень на відповідні аналітичні рахунки за день в цілому по області. При цьому на аналітичному рахунку, з якого здійснюється повернення, допускається дебетове сальдо.

Для щоденного перерахування платежів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, управління Державного казначейства та Державне казначейство України (центральний рівень) відкривають рахунки за балансовим рахунком 3121 «Кошти спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки» окремо за кожним видом надходжень.

Залишки коштів за день (з урахуванням повернень) з аналітичних рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3121 «Надходження до спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки», у встановлений регламентом час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються (списуються) на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3121 «Кошти спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки».

Головне управління Державного казначейства відповідно до встановленого Регламенту своїми платіжними дорученнями перераховують кошти на рахунки, відкриті у Державному казначействі України за балансовим рахунком 3121. Інформація щодо перерахування суми доходів Державному казначейству України одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 8212 «Кошти спеціального фонду державного бюджету, передані вищестоящим органам Державного казначейства».

Дебетовий залишок за балансовим рахунком 8212 дає інформацію про кошти спеціального фонду державного бюджету, перераховані з початку року.

Платежі, які відповідно до закону України про Державний бюджет України на поточний рік розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3131 «Надходження, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Дані про надходження та повернення надмірно або помилково сплачених платежів одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 6113 «Доходи державного бюджету, що підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами». Кредитовий залишок за рахунком 6113 дає інформацію про надходження з урахуванням повернення платежів, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету з початку року.

Повернення надмірно або помилково сплачених платежів, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, здійснюється обласними управліннями державного казначейства на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів щодо. Кошти повертаються з відповідного аналітичного рахунку в межах поточних надходжень за день.

У разі недостатності або відсутності коштів на відповідному аналітичному Рахунку повернення здійснюється в межах поточних надходжень на відповідні аналітичні рахунки за день в цілому по області. При цьому на аналітичному Рахунку, з якого здійснюється повернення, допускається дебетове сальдо.

Для щоденного перерахування коштів до Державного казначейства України Центральний рівень) області управління Державного казначейства та Державне казначейство України (центральний рівень), відкривають рахунки за кожним видом надходження за балансовим рахунком 3132 «Кошти, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету».

Залишки коштів за день (з урахуванням повернень) з аналітичних рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3131 «Надходження, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету», за встановленим регламентом засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3132 «Кошти, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету».

Головне управління Державного казначейства своїми платіжними дорученнями за встановленим регламентом перераховують кошти на рахунки, відкриті у Державному казначействі України за балансовим рахунком 3132.

Інформація щодо перерахування коштів Державному казначейству України одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 8213 «Кошти державного бюджету, що підлягають розподілу між загальним і спеціальним фондом передані вищестоящим органам Державного казначейства».

Дебетовий залишок за балансовим рахунком 8213 дає інформацію про суми платежів, перераховані з початку року, що підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами державного бюджету.

У Державному казначействі України здійснюється розподіл коштів між загальним і спеціальним фондами державного бюджету відповідно до нормативів, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Кошти, які належать спеціальному фонду державного бюджету, перераховуються на рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3121 надходження коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки для подальшого зарахування на відповідні спеціальні та/або особові та спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів.

Кошти, які належать загальному фонду державного бюджету, перераховуються на рахунок, викритий за балансовим рахунком 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету».

Платежі, які тимчасово віднесені до доходів державного бюджету і підлягають розподілу, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3411 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи бюджету, що підлягають розподілу» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Інформація щодо надходження та повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 6411 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету». Кредитовий залишок за рахунком 6411 дає інформацію про надходження (за вирахуванням повернень) платежів, які тимчасово віднесені на доходи державного бюджету і підлягають розподілу, з початку року.

Кошти, які протягом дня зараховувались на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3411 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи бюджету, що підлягають розподілу», в кінці дня розподіляються за нормативами, встановленими відповідними законодавчими актами України.

Після розподілу єдиного податку суб'єктів малого підприємництва засобами програмного забезпечення:

— частина коштів, належна загальному фонду державного бюджету, зараховується на відповідний аналітичний рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3111 загального фонду, з якого в регламентованому режимі, шляхом формування меморіальних документів, перераховується на відповідний рахунок, викритий за балансовим рахунком 3112 «Загальний фонд державного бюджету».

Подальше перерахування коштів до Державного казначейства (центральний рівень) здійснюється у порядку:

— частина коштів, належна спеціальному фонду державного бюджету (відрахування до фонду сприяння зайнятості населення, символ 040), зараховується на відповідний аналітичний рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3121 надходження коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки", з подальшим перерахуванням на рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3122 «Кошти спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки».

Частина коштів, яка належить місцевому бюджету, пенсійному фонду, фонду соціального страхування, платіжними дорученнями перераховується на рахунки власників.

Головне управління Державного казначейства у регламентований час розподіляє кошти збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (КЕКД 16 060 100 символ 139) за нормативом, установленим Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (587−14).

70 відсотків коштів збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства зараховуються на рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3121 «Надходження коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки», з подальшим перерахуванням на рахунок 3122″ Кошти спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки".

30 відсотків коштів збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3411, зараховуються безпосередньо на спеціальні особові та/або спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників коштів, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства за балансовими рахунками 3512 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду державного бюджету «та 3522 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду державного бюджету».

Фіксований сільськогосподарський податок зараховується на відповідні аналітичні рахунки обласного управління Державного казначейства, відкриті в Розрізі відділень за балансовим рахунком 3411.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой