Вдосконалення маркетингової діяльності

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Маркетинг


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Теоретична сутність маркетингової діяльності та її особливості в ринкових відносинах

1.2. Формування стратегії збуту товарів у системі товаропросування

1.3. Вплив факторів маркетингової діяльності на підвищення економічної ефективності підприємства

1.4. Сучасний стан та проблеми розвитку маркетингу на вітчизняних підприємствах

2. АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АФ ІМЕНІ МІЧУРІНА»

2.1 Природно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз виробництва та собівартості продукції господарства

2.3 Аналіз складу та динаміка виручки від реалізації продукції

2.4 Маркетингова оцінка потенціалу підприємства

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ТОВ «АФ ІМЕНІ МІЧУРІНА»

3.1 Маркетингове дослідження ринку сільськогосподарської продукції64

3.2 Проектування організаційної структури служби маркетингу на підприємстві

3.3 Впровадження міні цеху для виробництва круп

4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Організація охорони праці на підприємстві

4.2 Облік коштів, які витрачаються на охорону праці.

5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Болючість ринкових перетворень в аграрній сфері, надмірна тривалість періоду ринкової трансформації та відносна байдужість широких селянських мас до її здійснення деякою мірою пояснюються відсутністю чіткої, науково обґрунтованої програми розбудови нової, орієнтованої на ринкові відносини, організаційної структури сільського господарства України.

Незважаючи на наявність здобутків вчених аграрників, все ще не існує чіткого розуміння механізму, завдяки якому сільськогосподарські товаровиробники можуть вижити в умовах, коли держава поступово відходить від таких функцій, як заготівля та збут сільськогосподарської продукції. Тут найбільш ефективним буде створення самими товаровиробниками засобів які б сприяли організації маркетингової діяльності на підприємстві, що суттєво підвищить ефективність виробництва продукції.

Саме тому мною була вибрана тема дипломного проекту — «вдосконалення маркетингової діяльності», її актуальність в наш час є безперечною.

У сучасній економічній теорії та практиці розвинутих країн світу вже звичним стало поняття маркетинг. Все більш зрозумілим та вживаним воно стає в Україні. При цьому, якщо раніше це явище економічного життя було своєрідною екзотикою, то тепер його розвиток — головна умова виходу підприємств із кризи та досягнення поставлених ринкових цілей. В узагальненому вигляді маркетинг — це система організації і збуту товарів, спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів і користувачів та на одержання прибутку підприємством на основі дослідження і прогнозування ринку.

Для цього нам необхідно визначити теперішню ситуацію ТОВ «АФ імені Мічуріна» опираючись на:

— річні звіти;

— статистичні звіти;

— звіт про фінансову інформацію.

Проаналізувавши теперішній стан підприємства нам необхідно розробити шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції.

Головною метою дипломного проекту є розробка заходів які б сприяли підвищенню прибутків підприємства, а, відповідно, збільшити економічну ефективність виробництва.

Основними завданнями є:

— розглянути теоретичні аспекти організації маркетингової діяльності;

— розглянути сучасний стан економічної діяльності підприємства;

— провести маркетингові дослідження збуту сільськогосподарської продукції;

— провести вдосконалення організаційно-управлінської структури;

— провести впровадження переробки зерна на крупу в підприємстві, що підвищить ефективність діяльності підприємства.

Дипломна робота написана на 103 сторінках, містить 31 таблицю та 12 рисунків.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. 1 Теоретична сутність маркетингової діяльності та її особливості в ринкових відносинах

Трансформація вітчизняної економіки від командно-адміністративної до ринкової спричинила безпрецедентні зміни у всіх сферах діяльності. Необхідність суттєвого підвищення рівня життя народу, відродження та піднесення вітчизняної економіки, утвердження іміджу України потребують знання та розумного застосування надбань світової економічної теорії і практики стосовно виробничо-господарської і комерційної сфер діяльності, вивчення ринку, його структури, формування та функціонування/ 6, с. 23/.

Термін «маркетинг» походить від слова англійського походження «marketing», що означає продаж, збут, ринкова діяльність. Його появу пов’язують з американськими фермерами, які шукаючи ринок збуту продукції, ввели поняття «Market Getting», що означало оволодіння ринком. Пізніше це словосполучення дало єдине слово — «маркетинг"/25, с. 6/.

Більш глибоке розуміння суті маркетингу передбачає розгляд його з економічної, господарської і комерційної сторін.

Економічна сторона маркетингу полягає у застосуванні фірмою наступних умов:

— наявність фізичних і юридичних осіб;

— можливості комунікативних зв’язків, які базуються на порядності, чесності і добросовісності партнерів;

— вільний вибір альтернативних рішень і, відповідно, прийняття або відхилення пропозицій;

— можливості реально впливати на покращення економічного становища власної фірми, партнерів і конкурентів на ринку товарів.

Господарська сторона маркетингу зводиться до розподілу виробничо-технологічних і збутових функції з метою пріоритету на ринку і успішного задоволення потреб споживачів. Воно охоплює:

— підготовку виробництва;

— процес виготовлення товарної продукції;

— забезпечення відповідних функцій служб і відділів;

— систему фінансово-економічних заходів фірми / 31, с. 87/.

Комерційна сторона маркетингу означає формування особливого способу мислення, спрямованого на задоволення початкового попиту, тобто зацікавленості у купівлі і споживанні товарів. Комерція підпорядковує і скеровує виробника виробляти тільки те, що можна продати, не забуваючи про постійно зростаючи потреби і вимоги покупців на ринку. Дана функція маркетингу включає:

— виявлення потреб і різних груп покупців, розробку і виготовлення товарів;

— встановлення ціни та інших стимулюючих факторів;

— виявлення раціональних шляхів доставки товарів у потрібній кількості, упаковці та з відповідним інформативним супроводженням /26, с. 112/.

В узагальненому виді маркетинг — це система організації і збуту товарів, спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів і користувачів та на одержання прибутку фірмою на основі дослідження і прогнозування ринку.

Застосування маркетингу підприємствами здійснюється з врахуванням принципів, цілей і специфічних функцій, які ним виконуються у виробничо-збутовій діяльності.

Основними принципами, завдяки яким маркетинг виконує відповідні функції, є:

1. Великий вибір мети і стратегії функціонування та розвитку;

2. Концентрація зусиль на досягнення кінцевих результатів виробничо-збутової діяльності та оволодіння часткою ринку;

3. Відкритість до споживачів, їх потреб і побажань та активне пристосування і вплив на них;

4. Комплексний підхід до вирішення проблем відповідно до наявних ресурсів і можливостей підприємства;

5. Постійний пошук та реалізація резервів для оптимального та ефективного використання управлінських кадрів збутової сфери;

6. Науковий підхід до вирішення маркетингових проблем, випередження конкурентів, систематичне проведення маркетингових досліджень;

7. Гнучкість у досягненні поставленої мети через реакцію на постійні зміни у макросередовищі ринку;

8. Активність, наступальність та підприємництво, що дозволяють швидко і ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища підприємства.

Завдяки перерахованим принципам підприємства мають можливість обирати цілі своєї діяльності. Цілі поділять на загальні та конкретні/31, с. 51/.

До загальних цілей маркетингу зараховують:

— дослідження максимально можливого високого споживання, що сприяє максимальному зростанню виробництва, зайнятості і збагаченню;

— досягнення максимального споживчого задоволення;

— надання широкого вибору товарів та послуг;

— підвищення якості життя.

До конкретних цілей маркетингу зараховують:

— задоволення вимог споживачів і покупців;

— задоволення частки ринку;

— забезпечення росту обсягів збуту;

— досягнення переваг над конкурентами;

— вдосконалення маркетингових структур управління збутом;

— застосування нових методів дослідження ринку.

Отже, основні завдання маркетингу можна звести до наступних:

— виявлення існуючих і потенціальних побажань та попиту на товари і послуги;

— планування і координація виробничої, збутової та фінансової діяльності підприємства;

— організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;

— реалізація політики ціноутворення;

— комунікації маркетингу;

— аналіз маркетингової діяльності та контроль її здійснення /31, с. 53/.

Згідно з наведеними завданнями основними функціями маркетингу є:

1. аналіз навколишнього середовища;

2. дослідження ринку і його середовища;

3. виявлення і детальний аналіз потреб споживачів;

4. довго- і короткострокове планування товарної номенклатури і її реалізації;

5. організація товаропропускання і розподіл продукції;

організація механізму ціноутворення;

6. забезпечення соціальної відповідальності перед суспільством;

7. організація стимулювання збуту, реклами і післяпродажного обслуговування;

8. управління і контроль маркетингу.

Функції маркетингу, які виконують окремі суб'єкти, взаємоповязують їх у процесі ринкових і комунікативних зв’язків. Схема взаємовідносин суб'єкті в і їх відношення до товарів і послуг зображено на рисунку 1.1. /33,с. 180/.

Рис. 1.1. Взаємовідносини суб'єктів маркетингу у виробництві і збуті товарів та послуг

1.2. Формування стратегії збуту товарів у системі товаропросування

Для забезпечення ефективної реалізації виробленої продукції підприємства здійснюють комплекс заходів, який забезпечує переміщення та розподіл товарної маси у ринковому просторі, доведення товарів до споживачів і організацію їх ефективного споживання. Все це присутнє у розробці маркетингової збутової стратегії / 7, с. 25 /.

Слід враховувати, що збут — це один із головних елементів маркетингу, який стоїть позаду таких елементів як виявлення споживчих потреб, розробка товарів і встановлення на них відповідної ціни, налагодження системи їх ефективного стимулювання / 43, с. 208/.

Роль збуту у маркетинговій діяльності обумовлена наступними обставинами:

1. у сфері збуту визначається результат комерційного виробництва;

2. пристосування збутової мережі до запитів споживачів впливає на перемогу у конкурентній боротьбі;

3. збутова мережа продовжує процес виробництва, беручи на себе функцію доробки товару, зберігання і сортування /6, с. 44/.

Дослідження основних форм і методів збуту спрямоване на пошук перспективних засобів просування товарів від виробника до кінцевого споживача і організацію роздрібної торгівлі на основі всебічного аналізу і оцінки ефективності використовуваних каналів і способів розподілу і збуту.

Основними критеріями каналів збуту є:

— швидкість товаропросування;

— рівень витрат обігу;

— обсяги реалізації товарів.

Ефективною вважається така система підібраних каналів збуту і методів, яка доводить товар до місця реалізації за дуже короткий термін, затрати на організацію мінімальні, обсяги продажу та прибутку максимально високі. Головною метою відбору методів і каналів збуту є скорочення сумарної величини збутових витрат, які залежать від рівня комерційної роботи і служби збуту / 7, с. 56/.

Розробка і реалізація збутової стратегії передбачає вирішення наступних питань:

— вибір каналів збуту;

— обґрунтування оптимального методу збуту і вибір посередників.

Маркетингова політика розподілу — це діяльність підприємства щодо планування, реалізації та контролю за переміщенням товарів, сировини і матеріалів через широку мережу посередницьких пунктів до споживача.

Корисність маркетингової політики розподілу та збуту полягає в забезпеченні своєчасного пропонування товару (корисність часу), доставки товарів до місць попиту (корисність місць), зміна форми і вигляду товарів (корисність форми), можливості придбання товарів (корисність власності) /31, с. 156 /.

У практичній діяльності спеціалісти — маркетологи здійснюють прогнозування збуту за такими показниками: загальний обсяг, насичення ринку (верхня межа), ціни, збут кожного виду продукції, збут за географічним принципом, ціни конкурентів, рівень запасів.

Прогнозування здійснюють за наступними методами:

— аналіз тренду;

— аналіз частки ринку;

— опитування споживачів;

— опитування продавців;

— метод послідовних співвідношень;

— метод нарощування ринку;

— метод статистичного аналізу / 32, с. 188/.

У процесі формування стратегії збуту підприємство змушене враховувати наступні фактори:

1. наявність повної інформації про кількість та концентрацію покупців, величину разової закупівлі, рівень доходів, закономірність поведінки у момент купівлі;

2. фінансові можливості свого підприємства, конкурентоспроможність, основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва та наявність потужностей;

3. повна характеристика товарів — вид, середня ціна, сезонність виробництва та попиту;

4. ступінь конкуренції і збутова політика конкурентів, їх чисельність, збутова стратегія і тактика;

5. особливості ринку, його фактична місткість, торгівельний досвід;

6. порівняльна вартість різноманітних збутових систем.

Головною метою вибору методів і каналів збуту є скорочення сумарної величини збутових витрат, яка залежить від рівня комерційної роботи і служби збуту / 6, с. 38 /.

1.3. Вплив факторів маркетингової діяльності на підвищення економічної ефективності підприємства

Розглянемо основний зміст і структуру системоутворюючих факторів маркетингового середовища в умовах ринкової економіки.

Маркетингове середовище підприємств АПК — сукупність факторів, діючих за межами підприємства і які впливають на його можливості, які необхідно враховувати при організації маркетингової діяльності /7, с. 157/.

Розвиток підприємств АПК залежить не тільки від співвідношення і протиборства комплексів маркетингу, які застосовуються різними підприємствами, але і тенденцій і подій, маючих місце в маркетинговому середовищі /2, с. 34/.

В маркетинговому середовищі виділяють мікросереду та макросереду.

Макросереда підприємства представлена факторами більш широкого соціального плану, які впливають на мікро середу — демографічного, економічного, природного, технічного, політичного і культурного характеру.

Рис. 1.2. Маркетингове середовище підприємства.

Мікросереда представлена силами, які мають безпосереднє відношення до підприємства, його можливостям по обслуговуванню споживачів, тобто постачальникам, маркетинговими посередниками. Клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями. Всі фактори зовнішнього середовища діяльності підприємств взаємозалежні і взаємопов'язані / 26, с. 256 /.

До характеристики зовнішньої середи діяльності підприємств АПК можна віднести:

— взаємопов'язаність факторів — сила, з якою зміни одного фактора впливають на інші фактори;

— важкість зовнішнього середовища — число факторів, на які підприємство зобов’язане реагувати, і рівень змінності кожного фактору;

— рухомість зовнішнього середовища — швидкість, з якою проходять зміни в оточенні підприємства;

— невизначеність — кількість інформації про середу і впевненість в її достовірності.

Таблиця 1. 1

Системоутворюючі фактори маркетингового середовища діяльності підприємств АПК

Групи факторів

Фактори, які враховуються в діяльності підприємств АПК

1

2

Макросереда

Економічні

Ринковий попит і пропозиція; ціни; фінанси, податки, дотації, відсоткова ставка, форми власності, підприємницький ризик, інтенсифікація, спеціалізація, кооперація, обсяги фінансування, виробнича інфраструктура, регіональні фінансові фонди, механізм банкрутства.

Політико-правові

Аграрна і продовольча політика держави, регіональна політика, міжнародне положення, кон’юнктура світового ринку, закони та інші нормативні акти, експорт та імпорт товарів, мито, державна підтримка і регулювання.

Демографічні

Трудові ресурси і робоча сила, демографічна ситуація, соціальна інфраструктура.

Природні

Кліматичні умови (тепло, світло, волога, ґрунти, рельєф, водяний режим, тривалість вегетаційного періоду), біокліматичний потенціал продуктивності рослин, біологічні (селекція, генетична інженерія, захист рослин, біостимулятори), екологічні (захист ґрунтів, водних ресурсів, запобігання забруднення продукції).

Фактори культури

Освіта і культура, загальноприйняті і застосовані на практиці стандарти поведінки.

Науково-технічні

Наукове обслуговування і забезпечення, розвиток техніки і технології, науково-технічна інформація, вітчизняний і закордонний досвід.

Мікросередовище

Постачальники

Розвиток транспорту, енергетики, зв’язки, сервіс, розмір складських запасів, наявність грошей на рахунках, обсяг продаж, природні ресурси, труд, капітал, основні і оборотні засоби, ціна на ресурси.

Посередники

Розмір, залежність, умови, альтернативні канали, їх довжина, кількість затрати.

Конкуренти

Кількість, ринкова доля, конкурентні переваги.

Інші контактні аудиторії

Фінансові органи, державні організації, засоби масової інформації, акціонери, суспільні організації, кількість, їх взаємозалежність с підприємствами АПК, ступінь доступної інформації.

Механізм впливу окремих системоутворюючих факторів на діяльність підприємств АПК визначається їх економічним змістом. Більшість факторів в умовах ринкової економіки неодноманітні за змістом, а відповідно і механізму сприйняття /2 с, 38 /.

В умовах ринкової економіки при розробці будь-яких планів, програм, прогнозів і реформ в першу чергу необхідно провести оцінку конкурентів і конкурентноздатності товарної продукції. В агропромисловому виробництві така оцінка займає провідне місце в стратегії маркетингу, так як від її достовірності в багатому залежить комерційний успіх на ринку.

Аналіз факторів зовнішньої і внутрішньої середи дозволить приймати рішення, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Для цього фактори поділяють на контрольовані і неконтрольовані.

Зовнішні фактори не знаходяться під впливом підприємств АПК, і тому завдання служби маркетингу — слідкувати за їх змінами, враховувати, передбачати і за можливістю впливати на них. До контрольованих факторів можна віднести фактори внутрішнього середовища — кадри, фінанси, технології і т.п., тобто основні елементи, можливі для контролю самим підприємством / 2, с. 40 /.

1. 4. Сучасний стан та проблеми розвитку маркетингу на вітчизняних підприємствах

Неважко помітити, що найбільша проблема української економіки полягає в тому, що вона повільно пристосовується до роботи в умовах вільного підприємництва. Поява в Україні фінансової кризи — це не проблема економічних реформ, це проблема їх відсутності. З невідомої причини всі зусилля зосереджуються на досягненні фінансо-вої стабілізації, а сфери виробництва і продажу вітчизняних товарів і послуг залишаються поза полем зору державних органів влади. Досвід країн з ринковою орієнтацією показує, що всі зазначені аспекти вирі-шуються комплексно та у взаємозв'язку з маркетингом. /49, с. 105/.

Проведені дослідження підтверджують, що рівень маркетинго-вої діяльності фірм України не забезпечує вимог ринку. Такий висновок зроблено на підставі аналізу опитування 208 респондентів -- фірм України, про сутність марке-тингу.

Розподіл відповідей на запитання: «Який зміст у основному, ви вкладаєте в поняття „маркетинг“?» -- представлено в табл. 1.

Як бачимо, класичне визначення змогли дати ледь більш як 12% опитаних, і 2,3% зовсім не змогли відповісти. Багато хто з них не змогли дати визначення маркетингу. /5, с. 76/

Таблиця 1. 2

Результати опитування українських підприємців щодо їх думки про суть маркетингу

Характеристика поняття

Позитивна відповідь,

%

Організація успішного збуту товарів (послуг)

17,8

Вивчення ринку, його можливостей

15,7

Задоволення нестатків і потреб клієнта

12,6

Вибір товарів (послуг), з якими можна успішно вийти на ринок

11,8

Визначення методів найбільш ефективного розподілу товарів (послуг)

11,5

Організація ефективної реклами

10,5

Визначення оптимальної ціни на товар

8,0

Аналіз відносин, що складаються усередині фірми, між фірмою і постачальниками, конку-рентами, клієнтами, контактними аудиторіями

6,4

Інше

3,4

Важко відповісти

2,3

Не краще становище склалося у фірмах, що займаються маркетин-гом, у їх забезпеченні фахівцями і наявності в структурах фірм маркетингових служб. Структуру фірм за наявністю в них фахівців і служб, що займаються маркетингом, видно що, з-поміж опитаних (це 208 людей) лише 30% повідомили, що в їх фірмах є маркетингові служби або є фахівці-маркетологи.

Істотним аспектом підвищення ролі та значущості маркетингу і маркетингових досліджень на рівні підприємств в умовах становлен-ня ринку виступає формування служб маркетингу. У ході опитування респондентів просили висловити свою думку про необхідність мар-кетингових служб для роботи фірми на ринках. 49% респондентів погодилися з твердженням, що служба маркетингу необхідна; 42% опитаних вважають, що ефективно працювати без служби маркетин-гу на ринку дуже важко, 2% вважають, що служба маркетингу не потрібна; 7% респондентів не змогли відповісти на запитання. /49, с. 112/

На фірмах, де відсутні маркетингові служби і фахівці-маркетоло-ги, їх функціональні обов’язки в 30% випадків виконує керівник підприємства, у 18% - заступник керівника (комерційний директор), у 4% -- відділ реклами, у 15% -- відділ збуту. У 23% фірм маркетингом ніхто не займається, у 10% - усі співробітники підприємства виконують маркетингові завдання без наявності відповідних професійних знань.

Далі була з’ясована практика стосовно наявності фахової ос-віти з маркетингу. На питання респондентам: «Чи мають співробітники служб маркетингу або фахівці-маркетологи спеціальну маркетингову освіту?» — з 208 опитаних 51% респондентів відповіли, що співробітники, які займаються маркетингом на фірмі, не мають фахової освіти. 15% співробітників закінчили скорочені курси з маркетингу, 14% - факультет маркетингу у вузах, 8% мають економічну освіту, 2% -- освіту психолога, 10% мають зовсім іншу фахову освіту. /6, С. 76/.

Ефективність роботи маркетингових служб багато в чому визна-чається використанням у підприємствах спеціальних комп’ютерних програм для дослідження і прогнозування ринкових ситуацій. Рес-пондентам задавалося питання про використання в підприємствах спеціальних комп’ютерних програм для роботи в сфері маркетинго-вої діяльності. 11% респондентів утруднилися відповісти на це пи-тання, 68% відповіли, що спеціальне програмне забезпечення в них на фірмі відсутнє, тільки 21% респондентів відповіли позитивно.

Як показують дані таблиці, маркетингова проблематика підприємств має різнобічний характер. Але слід зазначити, що 80% респондентів за-явили, що неможливо обійтися без маркетингових досліджень.

Таблиця 1. 3

Проблеми, що вивчаються в ході маркетингових досліджень

Проблема

Частка в

дослідженнях, %

Цінова політика

11,9

Збут

10,6

Реакція споживачів на новий товар

9,4

Потенційні можливості ринку

9,1

Ефективність реклами

8,2

Діяльність конкурентів

8,2

Характеристика ринку

8,0

Пошук партнерів

7. 3

Товарна номенклатура

5,3

Проблеми поінформованості споживачів

4,7

Стратегія стимулювання збуту

4,4

Суспільні потреби і ціннісні орієнтації населення

3,8

Соціальні та політичні проблеми

2,6

Розподіл частки між фірмами

2,0

Соціально-демографічний портрет споживача

1,8

Комплексне дослідження проблем розвитку бізнесу

1,8

Тенденції ділової активності

0,9

Результати опитування свідчать про те, що маркетинг як один з напрямків економічної реформи сприяє продуктивному розвитку бізнесу / 8, С. 4/.

Основними причинами незацікавленості України в маркетингу і маркетингових дослідженнях є такі:

— елементарна відсутність знань про маркетинг узагалі;

— нерозвинена конкуренція на ринку;

— відсутність інформаційного забезпечення.

Проблемна ситуація на сільськогосподарських підприємствах характеризується в такий спосіб.

У сучасних умовах господарювання головне завдання підприємства — продати свою продукцію. «Спочатку знайти замовлення, а потім розгорнути виробництво» --девіз підприємства в умовах ринку. Звідси і вимоги до функцій маркетингу -- він стає основною світоглядною політикою підприємства /8, С. 5/.

Головна проблема в галузі маркетингу — проблема збуту продукції, що викликана, у свою чергу, такою сукупністю проблем:

— утрата традиційних ринків збуту, розрив традиційних зв’язків зі споживачами;

— низька платоспроможність споживачів;

— низька конкурентоспроможність продукції, що утруднює її просування на нові ринки;

— слабка поінформованість потенційних покупців про продукцію і про умови її постачання;

— неефективна цінова політика підприємства, зумовлена, зокрема, різким подорожчанням енергоносіїв, сировини, матеріалів, які комплектуються, і гострим дефіцитом обігових коштів;

— нерозвиненість збутової сфери підприємства, застарілі організаційні схеми збуту продукції;

— занепад у оптовій ланці, яка існувала раніше;

— нерівні умови і «правила гри» для різних підприємств, особливо порівняно з підприємствами-імпортерами;

— «неповоротність» підприємств у освоєнні продукції, що користується підвищеним платоспроможним попитом;

— відсутність у підприємства чіткої стратегії розвитку тощо.

Для подолання названих вище труднощів і проблем служба маркетингу на сучасному підприємстві повинна вирішувати цілий комп-лекс взаємозалежних завдань.

Комплексне розв’язання таких завдань означає реалізацію функцій маркетингу на підприємстві. Визначення складу і змісту основних функцій маркетингу — найважливіший етап інноваційної політики підприємства в даній сфері.

Постановка функцій маркетингу на підприємстві повинна починатися з конкретизації конкурентних переваг компанії, з виявлення вимог ринку, оцінки сильних і слабких сторін конкурентів підприємства /31, С. 48/.

Подальша робота пов’язана з формулюванням місії підприємства, що являє собою сутність, масштаби компанії, перспективи зростан-ня, відмінності від конкурентів. Місія фокусує увагу на споживачеві, а не на товарі чи послузі, тому що місія (філософія) бізнесу повинна визначатися в термінах купівельного інтересу, у термінах потреб і за-питів, що задовольняються даним бізнесом /32, С. 68/.

Таким чином, першочерговим завданням є придбання знань про маркетинг керівниками підприємств, організація служб маркетингу на підприємстві та проведення широкомасштабних маркетингових досліджень.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АФ ІМЕНІ МІЧУРІНА»

2.1 Природно-економічна характеристика підприємства

В Михайлівському районі функціонують 155 господарств різних форм власності, а саме: підсобних господарств — 4, ТОВ — 21, ВАТ — 2, СВК — 4, КООП — 3, СК — 1, ДП — 1, МП — 1, ПП — 9, МСХП — 4, фермерські господарства — 105. Об'єктом нашого дослідження є ТОВ АФ «імені Мічуріна», яке знаходиться в смт Михайлівна, яка одночасно є центром району і віддалений від залізничної станції Пришиб на відстань 7 км.

Господарство має компактну форму. Протяжність його з півночі на південь 15 км, зі сходу на захід біля 8 км. Господарство має зручний виробничий зв’язок з основними сільськогосподарськими угіддями. Населений пункт має міжгосподарський зв’язок з обласним центром через держдорогу смт Михайлівна — м Василівка — м Запоріжжя.

Територія господарства знаходиться в помірно посушливій степній зоні країни. Клімат характеризується високими температурними ресурсами і недостатнім зволоженням. Середньомісячна температура самого холодного місяця січня складає - 4,7 0С, самого теплого липня +22,6 0С. Середньомісячна кількість опадів 412 мл. Більше всього випадає опадів в червні і липні. Влітку часто опади мають ливневий характер. Сніговий покрив утворюється щорічно, але залягає нестійко.

Рельєф території представляє майже плоске водо роздільне плато з невеликими пониженнями. Глибина понижень незначна до 0,5 м. Різноманітні елементи рельєфу неоднаково впливають на перерозподіл атмосферних опадів.

Основними джерелами зволоження ґрунтів являються атмосферні опади.

В рамках господарств поширені чорноземи звичайні, чорноземи південні, чорноземи слабо солонцюваті.

Як видно, з цієї характеристики господарство розташоване у сприятливому районі для вирощування більшості зернових і технічних культур. При правильному і раціональному користуванні ресурсами підприємство матиме перспективи для свого подальшого успішного розвитку.

Необхідно чітко уявити діяльність господарства, його розмір, виробниче направлення, рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва, економічну ефективність процесу інтенсифікації. Це дає можливість у подальшому визначити галузі виробництва, найбільш важливі для даного господарства.

Розмір сільськогосподарського підприємства впливає на впровадження сучасної техніки, наукової організації праці, підвищення його продуктивності, рівень собівартості продукції. Прямим показником розміру сільськогоспо-дарського підприємства прийнято вважати об'єм валової продукції. Також до показників розміру підприємства відносять й площу сільськогосподарських угідь. Середньорічна вартість основних виробничих фондів й вартість оборот-них фондів, а також чисельність середньорічних робітників та інші показники відображені в таблиці 2.1.

Аналізуючи розмір господарства можна зробити висновок, що площа сільськогосподарських угідь за період з 2000 р. по 2004 р. зменшилась на 4,2%.

Вартість основних виробничих фондів збільшилась на 28%., а вартість оборотних фондів збільшилась на 36,9%.

Простежується тенденція зменшення середньорічної чисельності робітників. Цей показник зменшився за період з 2000 р. по 2004 р. на 77,3% та складає в 2004 р. 46 чол.

Таблиця 2. 1

Розміри господарства

Показники

2000р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2004 р. в % до 2000р.

1

2

3

4

5

6

7

Площа сільськогосподарських угідь, га

3875,4

3822

3822

3716

3714

95,8

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

3246,5

4504

4416

4470,5

4156

128,0

Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.

1006

1193,5

1133,5

1194,5

1378

136,9

Чисельність середньорічних робітників, чол.

203

193

141

86

46

22,7

Валова продукція сільського господарства в співставних цінах 2000 р., тис. грн.

2096

2490

2460

1917

1639

78,2

Виручка від реалізації, тис. грн.

2049,8

2228

2960

1599

1366

66,6

Прибуток (збиток)

1152

241

128

593

163

14,1

При цьому за останні п’ять років обсяг виробництва і реалізації продукції в рослинництві збільшувався не поступово, а зазнав значних коливань по рокам. Так за період з 2000 по 2003 рік обсяг виробництва і реалізації зростав, з 2003 по 2004 зменшувався і (рис. 2. 1).

За досліджений період знизився показник виручки від реалізації на 33,4%, внаслідок цього зменшується прибуток, в 2004 році господарство отримало лише 163 тис. грн. прибутку, тоді як в 2000 році - 1152 тис. грн., тобто на 85,8% менше.

У сільському господарстві земля — це основний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Рис. 2.1 — Динаміка обсягу виробництва і реалізації продукції

Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засо-бом виробництва.

Земля наочною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Земля має низку особливостей, які її відрізняють від інших засобів виробництва.

Якщо для таких ресурсів сільськогосподарського виробництва як трудо-ві і матеріально-технічні, притаманна визначена взаємозамінність, то земля — не замінний засіб виробництва.

При правильному використанні вона не тільки не погіршиться, але і зда-тна підвищувати свої виробничі зусилля (інші засоби виробництва фізично і морально зношуються).

Забезпеченість земельними ресурсами ТОВ «АФ імені Мічуріна» наведена в таблиці 2. 2

Таблиця 2. 2

Склад та структура земельних угідь господарства

Угіддя

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004р.

Площа, га

Питома вага, %

Площа, га

Питома вага, %

Площа, га

Питома вага, %

Площа, га

Питома вага, %

Площа, га

Питома вага, %

2004 в % до 2000 року

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Загальна земельна площа

4117,4

100

4044

100

4404

1100

3862

100

3855

100

93,62

Всього сільськогосподарських угідь

3875,4

94,92

3822

94,51

3382

94,51

3716

96,21

3714

96,35

95,8

із них:

рілля

3765

91,44

3778

93,42

3778

93,42

3716

96,21

3714

96,35

98,64

сіножаті

16

0,39

-

-

-

-

-

-

-

-

-

пасовища

6,4

0,16

44

1,09

44

11,09

-

-

-

-

-

Багаторічні насадження

88

2,14

-

-

-

-

-

-

-

-

-

ліс

102

2,48

102

2,52

102

2,52

89

2,31

85

2,2

83,4

Інші землі

140

3,4

120

2,97

120

2,97

57

1,48

56

1,45

40

За даними таблиці 2.2 можна зробити висновок, що з 2000р. по 2004р. загальна земельна площа господарства зменшилась на 292,4 га або на 6,38%.

Площа сільськогосподарських угідь також зменшилась на 4,2%. Площа ріллі зменшилась на 51 га або на 1,36%. Площа під пасовища та сіножаті в останні роки не відводилися, а площа лісу зменшилася на 16,6%.

Підвищення продуктивності праці і ефективності сільськогосподарсько-го виробництва невіддільні від дальшого поглиблення його спеціалізації. В умовах спеціалізації сільськогосподарського виробництва відкриваються ши-рокі можливості для впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, переведення галузей на індустріальну технологію, застосування прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального і ритмічного використання засобів і предметів праці. Проаналізуємо структуру товарної продукції господарства на основі даних таблиці 2.3.

(2. 1)

де Кс — коефіцієнт спеціалізації;

Рі — доля і-тої галузі у сумі виручки від реалізації продукції;

і - порядковий номер галузі в ранжованому ряді за їх питомої вагою, починаючи з найвищого.

Розраховуємо рівень спеціалізації для даного господарства:

Кс = 100--- = 0,13

437,34

За даними таблиці 2.3 можна зробити висновок, що з 2000р. по 2004р. вартість товарної продукції зменшилась на 683,8 тис. грн. Найбільшу частку в структурі товарної продукції займає рослинництво 57,14%. Найбільшу питому вагу в структурі продукції рослинництва займає вартість соняшнику (24,65) та зерна 23,57%. В середньому за 5 років вартість продукції тваринництва становила 25,85% в структурі товарної продукції, але слід зазначити, що в 2004 році підприємство вже не вирощує ВРХ, а тому не виробляє ні м’ясо ні молоко. Господарство почало розвивати галузь бджільництво, поки що ця галузь займає найменшу частку в товарній продукції 0,05%. Також значну частку в товарній продукції займають роботи та послуги на сторону (15,48%).

Таким чином, можна сказати, що господарство спеціалізується на виробництві зерна та соняшнику, а також надає послуги на сторону.

Визначивши за формулою рівень спеціалізації сільськогосподарського виро-бництва, який становить 0,13, можна сказати, що господарство має низький рівень спеціалізації.

Таблиця 2. 3

Визначення рівня спеціалізації ТОВ"АФ ім. Мічуріна«

Вид товарної продукції

Вартість товарної продукції, тис. грн

Р, %

і

2і - 1

р (2і -1)

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004р.

в сере-дньому

за 5 р.

Зернові та зернобобові - всього

581

704

740

96

555

481

23,57

2

3

70,71

Соняшник

266,8

367

673

580

628

502,96

24,65

1

1

24,65

Овочі

2

120

135

3

4

52,8

8,8

5

9

79,2

Баштанні

19

-

-

-

2

4,2

0,21

11

21

4,41

корнеплоди

-

14

-

48

-

12,4

0,61

10

19

11,59

Інша продукція

54

33

136

294

103

124

6,07

7

13

78,91

Разом по рослинництву

922,8

910

1684

1021

1292

1165,96

57,14

х

х

х

Молоко

454

243

67

44

-

161,6

7,92

6

11

87,12

ВРХ на м’ясо (в жм)

449

409

218

297

-

274,6

13,46

4

7

94,22

Бджільництво (мед)

-

-

-

-

5

1

0,05

12

23

1,15

Інша продукція

7

265

118

61

-

90,2

4,42

8

15

66,3

Разом по тваринництву

910

917

403

402

5

527,4

25,85

х

х

х

Підсобні виробництва та промисли (власна переробка)

27

26

54

39

-

29,2

1,43

9

17

24,31

Роботи та послуги на сторону

190

375

819

137

318

318

15,58

3

5

77. 9

ВСЬОГО

2049,8

2228

2960

1599

1366

2040,56

100

*

*

790,13

Виробництво матеріальних благ — це процес праці, процес поєднання живої праці із засобами виробництва. Засоби виробництва складаються із предметів праці і засобів праці. Таким чином, розподіл засобів виробництва на засоби праці і предмети праці відбувається в залежності від їх функціональної ролі в процесі виробництва.

До засобів і предметів праці відносяться всі засоби виробництва як створені, так і не створені (земля) працею людини.

У виробничо-господарській діяльності сільськогосподарських підприємств велику увагу приділяють оборотним засобам, без яких не можуть здійснюватися ви-робничі процеси. На відміну від основних, оборотні засоби приймають участь в проце-сі виробництва тільки на протязі одного виробничого циклу, при цьому вони повніс-тю переносять свою вартість на створену продукцію і втрачають натуральну форму.

Розглянемо таблицю 2. 4, в якій наведена забезпеченість та ефективність ви-користання основних та оборотних фондів господарства.

Дані таблиці 2.4 показують, що з 2000р. до 2004 р. в господарстві середньорічна вартість основних виробничих збільшилась на 28% за рахунок придбання нової техніки, а вартість оборотних фондів збільшилась на 36,9%. За рахунок збільшення вартості основних фондів фондозабезпеченність господарства збільшується на 33,7%, фондоозброєність праці зросла в 5 разів.В 2000р. на 1 грн. основних виробничих фондів припадає 0,3грн. оборот-них фондів, а в 2004 р. цей показник становить 0,03грн., це на 89,3% менше ніж у базисному 2000 р. За аналізований період в фондовіддача зменшилася на 38,5%, а фондоємкість збільшилась на 66,3%, це пов’язано із зростанням вартості основних фондів.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів за аналізований період знизився на 41,2% і становить 1,2, це призвело до збільшення тривалості обороту. Норма прибутку знижується і в2004 році становить 2,9%, тоді як в 2000 році 27,9%, тобто становище господарства дещо погіршилося.

Таблиця 2. 4

Забезпеченість основними та оборотними фондами та ефективність їх використання

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004р.

2004р. в % до 2000 р.

1

2

3

4

5

6

7

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

3246,5

4504

4416

4470,5

4156

128,0

Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн

1006

1193,5

1133,5

1194,5

1378

136,9

Фондозабезпеченнсть, тис. грн. /100га

83,77

117,84

115,54

120,3

112

133,7

Фондоозброєність, тис. грн/чол.

15,99

23,34

31,3

51,98

90,34

В 5,6 раз

Фондовіддача, грн

0,65

0,55

0,56

0,43

0,4

61,5

Фондомісткість, грн.

1,55

1,81

1,8

2,33

2,53

163,6

Припадає оборотних засобів на 1 грн. Основних фондів, грн.

0,3

0,29

0,25

0,27

0,033

10,7

Коефіцієнт оборотності оборот-них засобів

2,04

1,95

2,61

1,34

1,2

58,8

Тривалість одного обороту, днів

178,9

187,2

139,8

272,4

304

169,9

Норма прибутку, %

27,09

4,26

2,31

10,5

2,9

-24,2*

* абсолютне відхилення

Виробництво продукції в сільському господарстві (як і в інших галузях на-родного господарства) супроводжується затратами живої та уречевленої праці. Зага-льні затрати цих видів праці в економічній літературі одержали назву сукупних. Продуктивність праці більш точно вимірюється саме сукупними її затратами. Але визначенню цих затрат перешкоджає складність перерахування праці, уречевленої в будівлях, техніці, обладнанні, у живу працю. Тому в усіх галузях, у т.ч. і в сільсь-кому господарстві, продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці.

Отже фактично досягнутий рівень продуктивності праці в кожному господарстві характеризує ефективність затрат робочого часу конкретних працівників сільськогосподарського виробництва, а разом з тим і ефективність використання трудових ресурсів. Розглянемо дані таблиці 2.5.

Таблиця 2. 5

Забезпеченість господарства робочою силою і рівень її

використання

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004р.

2004 р. в % до 2000 р.

Середньорічна чисельність праців-ників, чол.

203

193

141

86

46

22,7

Затрати праці, тис. люд. -год.

183

208

129

55

34

18,6

Відпрацьовано люд-днів на 1 сере-дньорічного працівника

128,78

153,96

130,7

91,4

105,6

82,05

Коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу

0,44

0,53

0,45

0,32

0,36

81,8

Припадає на 1 працівника:

сільськогосподарських угідь, га

14,16

19,8

27,1

43,2

80,78

В 5 разів

ріллі, га

18,55

19,58

26,8

43,2

80,78

В 5 разів

умовних голів тварин

3,2

3,1

2,2

1,2

-

-

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що середньорічна чи-сельність робітників з 2000р. по 2004 р. зменшилась на 157 чол. або на 77,3%. За-трати праці зменшились на 62,8%. Кількість людино-днів на 1 середньорічного працівника зменшилась на 17,95%. За рахунок цього коефіцієнт використання робочого часу зменшився на 18,2%. Завдяки зменшення чисельності працездатних робітників збільшилась завантаженість на одного робітника сільськогос-подарськими угіддями, площею ріллі та умовними головами худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає ре-зультативність виробничого процесу, співвідношення між досягнутими результата-ми і витратами живої та уречевленої праці, відображаючими в свою чергу ступінь досконалості виробничих ресурсів і ефективність їх використання.

Визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва базується на використанні систем показників, відображаючих в свою чергу систему об'єктивних економічних законів у формі їх виявлення в даній галузі матеріального виробництва з урахуванням її специфіки.

Розглянемо таблицю 2.6 в якій наведено економічна ефективність сільськогос-подарського виробництва ТОВ «ТОВ АФ імені Мічуріна»

Таблиця 2. 6

Економічна ефективність господарювання

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004р.

2004 р. в % до 2000 р.

1

2

3

4

5

6

7

Валова продукція, тис. грн.

2096

2490

2460

1917

1639

78,2

Валовий дохід, тис. гри.

893

804

1330

634

862

96,5

Прибуток (збиток)

1152

241

128

593

163

14,4

Середньорічна чисельність працівників

203

193

141

86

46

22,7

Основні виробничі фонди, тис. грн.

3246,5

4504

4416

4470,5

4156

128,0

Продовження таблиці 2. 6

1

2

3

4

6

7

Вартість валової продукції:

— на 100га сільськогосподарських угідь. тис. грн

54,08

65,1

64,4

51,6

44,1

81,5

— на 1 працівника, тис. грн

10,3

12,9

17,4

33,3

35,6

345,6

— на 100 грн. основних фондів

64,6

55,3

55,7

42,9

39,4

60,9

Валовий доход:

на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн

23,04

21,0

34,8

17,1

23,2

100,6

— працівника, тис. грн

4,4

4,2

9,4

7,4

20,5

465,9

— на 100 грн. основних фондів

27,5

17,9

30,1

14,2

20,7

75,3

Прибуток:

на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн

29,7

6,3

3,3

15,9

4,4

14,8

— працівника, тис. грн

5,7

0,67

0,9

6,9

3,5

61,4

— на 100 грн. основних фондів

35,5

5,35

2,8

13,3

3,9

10,98

Рівень рентабельності, %

65,2

12,9

4,7

39,5

12,6

-52,6*

*

абсолютне відхилення

За даними таблиці 2.6 можна зробити висновок, що вартість валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилась на 18,5%, а на 1 грн. основних фондів зменшилась на 39,1%, але на 1 працівника відбулося збільшення в 3,4 раз.

Відбулося збільшення валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь на 0,6%, на 1 працівника в 4,65 р., проте на 1 грн. основних фондів зменшується на 24,7% та

Прибуток господарства на протязі аналізованого періоду зменшується, це призводить до зниження рівня рентабельності (на 52,6%).

Будь-яке виробництво або діяльність не можуть проводитися без наявності чіткої організаційної та управлінської структури, які повинні бути найбільш раціональними та ефективними. Структури, які впроваджені і діють В «ТОВ АФ імені Мічуріна» показані рисунках 2,3.

Спеціалісти

Рис. 2.3 — Структура управління ТОВ АФ «імені Мічуріна»

Рис. 2.4 — Організаційна структура виробництва ТОВ «АФ імені Мічуріна»

Важливе значення в діяльності підприємства відіграє правильне створення організаційної та управлінської структури. Чітке визначення підпорядкованості, принципів стимулювання, ефективність і оптимальність управління сприяють створенню організаційної діяльності підприємства, підвищення його ефективності та отриманню значних прибутків.

2.2. Аналіз виробництва та собівартості продукції господарства.

Основними видами діяльності господарства є вирощування сільськогосподарських культур: зернові, соняшник та виробництво молока та м’яса ВРХ,. Динаміку виробництва продукції рослинництва та тваринництва розглянемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2. 7

Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва, ц

Види продукції

2000р.

2001р.

2002 р.

2003р.

2004р.

2004р. в % до 2000р.

Зернові всього

24 310

27 212

25 378

3687

35 127

144,5

в т.ч.: озимі

18 650

16 752

9006

-

7550

40,5

Кукурудза на зерно

1221

-

1006

-

12 750

В 10 р.

Соняшник

5005

5362

9550

8351

7263

145,1

Соя

-

-

-

-

800

-

Цукрові буряки

-

1116

3664

4934

-

-

Картопля

-

309

160

16

100

-

Овочі

393

3255

6167

87

-

-

Баштанні

-

-

-

-

100

-

Молоко

7351

5599

1700

1051

-

--

Приріст ВРХ

518

867

385

178

-

-

Бджільництво (мед)

7

-

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що на протязі аналізованого періоду збільшується виробництво продукції рослинництва, а продукція тваринництва взагалі не виробляється, це говорить проте, що господарство змінило свою спеціалізацію. Виробництво зернових збільшилося на 44,5%, соняшнику на 45,1%, кукурудзи в 10 разів. В звітному році підприємство почало відроджувати таку галузь як бджільництво. Більш наглядніше динаміку виробництва основних видів продукції показано на рисунку 2. 5

Собівартість продукції - економічна категорія, виражена у грошовому виразі. Це поточні витрати підприємства на виробництво, управління та реалізацію продукцію, а також невиробничи витрати.

Проаналізуємо більш детально собівартість продукції рослинництва та тваринництва в таблиці 2.7.

Рис. 2.5 — Динаміка виробництва основних видів продукції в ТОВ АФ «імені Мічуріна»

Таблиця 2. 8

Витрати на виробництво і собівартість 1ц продукції рослинництва і тваринництва, в грн.

Види продукції

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004

2004 р. в % до 2000 р.

Витрати, тис. грн.

Собівартість, 1ц. грн

Витрати, тис. грн.

Собівартість,

1ц. грн

Витрати,

тис. грн

Собівартість,

1ц. грн.

Витрати, тис. грн

Собівартість, 1ц. Грн.

Витрати, тис. грн.

Собівартість, 1ц. грн

Витрати, тис. грн.

Собівартість, 1ц. грн

Зернові, всього

416

17,59

462

16,9

849

33,5

315

45,4

966

27,5

232,2

156,4

в т.ч.: озимі

303

16,8

291

17,4

287

31,9

-

-

135

20, 6

44,6

122,6

Соняшник

113

24,02

138

25,7

372

38,9

411

49,2

427

58,6

377,9

243,9

Соя

-

-

-

-

-

-

-

-

61

76,25

-

-

картопля

19

118,8

3

9,7

19

118,8

4

250

-

-

-

-

овочі

100

16,2

60

18,4

100

16,2

8

91,9

-

-

Молоко

277

37,68

281

50,2

503

60,6

70

66,5

-

-

-

-

Приріст ВРХ

395

762,55

457

527,1

354

919,5

216

1213,5

-

-

-

-

мед

-

-

-

-

-

-

-

-

2

285,7

-

-

Проаналізувавши дані таблиці бачимо, що на протязі аналізованого періоду витрати на виробництво продукції збільшуються, що пов’язано зі збільшенням обсягів виробництва. Собівартість продукції рослинництва за аналізований період збільшується: зернових на 22,4%, соняшника в 2,4 рази, що пов’язано в основному із підвищенням цін на матеріали, насіння, а також тарифів. Найважливішими чинниками, що впливають на собівартість продукції рослинництва є розмір виробничих витрат на 1 га посівної площі та урожайність. Усі ці чинники тільки підвищують собівартість продукції рослинництва, що безумовно знижує прибуток господарства від реалізації продукції рослинництва. І в господарстві є лише два шляхи підвищення прибутку: один — це підвищення цін і втрата конкурентоспроможності її продукції, другий — це зменшення собівартості шляхом економії в межах раціональних норм та за рахунок зменшення перевитрат, або використання нових технологій вирощування та зберігання продукції рослинництва, що дозволить збільшити обсяги продукції і тим самим зменшити собівартість.

На рисунку 2. 6наглядно представлена собівартість 1 ц основних видів продукції рослинництва та тваринництва.

Рис. 2. 6-Динаміка собівартості продукції рослинництва та тваринництва

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой