Вдосконалення процесу кредитування підприємств

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вдосконалення процесу кредитування підприємств

1. Механізм грошово-кредитного регулювання

1.1 Сутність, види та принципи банківського кредитування

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів. Так, станом на 01. 04. 99 кредитні вкладення становили 64% загальної суми робочих активів українських банків.

Кредит (від лат. сreditium — позика, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки падання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв’язку з цим з’являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших. Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні відповідні економіко-правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов’язань. З іншого, обов’язкова умова виникнення кредитних відносин — це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Таким чином, як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб'єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридичне самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об'єкт кредитної угоди — позикова вартість, відокремлення якої пов’язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вартості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу Із результаті використання позикової вартості.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кредитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються перерозподільча функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

Очевидно, що ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів мас цілу низку переваг перед іншими способами розміщення грошових коштів. По-перше, обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, які розподіляються через бюджетну сферу. По-друге, поверненість кредиту дозволяє надавати ресурси в позику багатократно, що також розширює можливості функції перерозподілу. Нарешті, не можна не виділити перевагу оперативності ринкового розподілу кредитних ресурсів порівняно з тією ж бюджетною сферою.

Багато спеціалістів визнають важливу роль функції заміщення. На сьогодні функціонування кредитних засобів обігу вже не носить характеру тимчасового заміщення реальних грошей: перманентні процесії кредитування в результаті приводять до істотної економії суспільних витрат грошового обігу в цілому.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

— акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

— розподілення залучених коштів між позичальниками;

— емісійну;

— контрольну та ін.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища, в яких він об'єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. У протилежному разі надлишкове кредитування, як і недостатність кредитних вкладень (тобто порушення економічно обґрунтованих меж) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких факторів:

— рівня розвитку виробництва;

— обсягу і структури кредитних ресурсів;

— соціально-економічної політики;

— системи ціноутворення і рівня цін;

— форми кредитних відносин;

— структури кредитної системи;

— фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту виділяються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перша є не що інше, як об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв’язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа визначає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідношення між попитом суспільства на додаткові платіжні засоби та можливостями банківської системи щодо випуску кредитних грошей в обіг.

Практичні засади кредитних відносин в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визначаються відповідними нормативними актами Національного банку України. Так, згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р., кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

— строки користування;

— забезпечення;

— ступінь ризику;

— методи надання кредиту;

— строки погашення.

Відповідно до строків користування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються терміном до З років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) та незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання — кредити, що надаються у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення — кредити, що погашають водночас; у розстрочку; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Основними умовами надання банками кредитів суб'єктам господарювання є забезпеченість, поверненість, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип поверненості, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Юридичні особи — резиденти України можуть одержувати кредити як в національній, так і в іноземній валюті для здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом безпосередньої оплати платіжних документів або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів здійснюється позичальником з поточного рахунка.

Фізичні особи — резиденти України можуть одержувати в комерційних банках споживчі кредити на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг, але тільки в національній валюті. Банки надають споживчі кредити розміром, що визначається, виходячи з вартості товарів і послуг — об'єктів кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення повернення кредиту фізичною особою, та сумою поточних доходів позичальника. Строк споживчого кредиту визначається залежно від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинно прийматися колегіальне — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

— максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

— норматив «великих» кредитних ризиків (Н9);

— максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

— максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

— максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12).

Норматив (Н8) обмежує максимальний розмір банківських ресурсів та гарантій, що можуть бути надані одному позичальнику. Він розраховується за формулою

(1. 1)

де Зг — сукупна заборгованість за кредитами одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих щодо цього позичальника;

К — капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н8 не повинне перевищувати 25%, тобто загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника перед банком за наданими йому кредитами, гарантіями та поручительствами повинна бути не більше 25% капіталу банку.

Норматив Н9 встановлюється як співвідношення сукупного розміру «великих» кредитів та капіталу банку і розраховується за формулою

(1. 2)

де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 не повинне перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку.

Норматив НІ0 розраховується за формулою

(1. 3)

де Рк1 — сукупний розмір наданих банком позик та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення нормативу НІ0 не має перевищувати 5%.

Норматив Н11 розраховується за формулою

(1. 4)

де РК — сукупний розмір наданих банком кредитів та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів комерційного банку. Максимальне значення нормативу Н11 не повинне перевищувати 40%.

Норматив Н12 обмежує максимальний розмір всіх міжбанківських кредитів, які можуть бути надані банком іншим комерційним банкам. Він розраховується за формулою

(1. 5)

де МБм — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських кредитів.

Максимальне значення нормативу не повинне перевищувати 200%.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

1.2 Організація кредитної діяльності банку

Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку визначає завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.

Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку в галузі управління активними операціями та визначає основні напрямки кредитної діяльності:

— стандарти і критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;

— основні дії менеджерів, що приймають стратегічні рішення щодо кредитування;

— принципи оцінки та контролю за якістю управління кредитною діяльністю у банку.

1.3 Кредитна політика і механізми її реалізації

Кредитна політика визначає задачі і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Кредитна політика створить основу організації кредитної роботи банку відповідно до стратегії їх діяльності; будучи необхідною умовою розробки системи документів, що регламентують процес кредитування. Кредитна політика повинна:

* являти собою директивні вказівки або короткі формулювання, а не інструкцію;

* чітко і недвозначно визначати мету кредитування;

* містити кілька правил реалізації конкретних цілей;

* бути підкріпленою документами, що містять стандарти й інструкції, що представляють собою методичне забезпечення її реалізації.

Ретельно розроблена кредитна політика, схвалена і цілком підтримувана усім вищим керівництвом банку, донесена до всіх службовців, які задіяні у кредитні діяльності, є найважливішим чинником успішного функціонування системи керування кредитним ризиком.

Відповідальність за розробку й удосконалювання кредитної політики лягає на директорів і вище керівництво. Вони ж відповідають за розвиток культури кредитування в банку і забезпечення виконання цілей кредитування. Тому кредитна політика не тільки встановлює основні правила й орієнтири кредитної діяльності, але і сприяє формуванню культури кредитування.

Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії банку, його політики в області керування ризиками. Вона визначає наступні основні напрямки кредитної діяльності:

* об'єктивні стандарти і критерії, якими повинні керуватися банківські працівники, що відповідають за видачу кредитів і керування кредитним портфелем;

* основні дії осіб, що приймають стратегічні рішення в області кредитування;

* принципи контролю за якістю керування кредитною діяльністю в банку і роботою служб внутрішнього і зовнішнього аудита.

Кредитна політика необхідна для забезпечення послідовності дій, диверсифікованості діяльності банку; делегування повноваженні і визначення посадових обов’язків кредитних працівників. Не маючи розробленої кредитної політики і встановленого порядку її реалізації, неможливо ввести в практику єдині правила кредитування, яким випливали б усі співробітники банку. Тому викладена в письмовому виді кредитна політика і відповідні правила її реалізації складають ту основу, на якій будується весь кредитний процес. В ідеалі відповідальність за розробку кредитної політики і відповідних стандартів, інструкцій і нормативів варто покласти на комітет із кредитної політики, спеціально формований при раді директорів.

Кредитна політика базується на умінні співробітників банку правильно й обґрунтовано вибрати: сектор економіки, що доцільно кредитувати в даний момент часу, а також «свого клієнта» виходячи з його кредитоспроможності й інших факторів, що мають першорядне значення для банку при рішенні питання про можливість надання кредиту. Кредитна політика визначається також тими кредитними продуктами, якими володіє банк сьогодні чи припускає впровадити завтра. Наприклад, стосовно до підприємств це можуть бути короткострокові кредити (на поповнення оборотних коштів) і довгострокові інвестиційні кредити (на розширення, модернізацію, технічне переозброєння виробництва, упровадження науково-технічних інновацій).

Важливим елементом кредитної політики є організація контролю в банку (контролю за правильним застосуванням кредитних стандартів при рішенні питання про можливість кредитування потенційного позичальника; контролю за дотриманням повноважень окремими кредитними працівниками; загального контролю за станом кредитного портфеля банку і, зокрема, за проблемними кредитами).

Розробка кредитної політики

Розробка внутрішньої кредитної політики вимагає, щоб керівництво банку сформулювало цілі кредитування і визначило, наскільки ці мети збігаються з загальною задачею і стратегічними цілями банку. Після визначення цілей кредитування на їхній основі розробляють кредитну політику банку і паралельно стандарти кредитування і кредитних інструкцій, що дозволяють службовцем виконувати необхідні кредитні операції, випливаючи єдиній кредитній політиці банку.

По закінченні початкового етапу розробки кредитної політики, стандартів і інструкцій перша редакція цих документів повинна передаватися на експертизу досвідченим працівникам, що оцінюють передані їм документи з погляду чіткості викладу, логічності і практичності. Після аналізу рекомендацій і пропозицій, внесених експертами, комітет із кредитної політики (чи рада директорів, кредитна комітет) затверджує політику і відповідні інструкції.

Ознайомлення співробітників банку з кредитною політикою, навчання їхній відповідним положенням і інструкціям є основним елементом упровадження кредитної політики в банку.

Кредитна політика визначає основні напрямки кредитної діяльності. Їх, у свою чергу, можна трактувати як систему реалізації прийнятих напрямків кредитної політики. Кредитна політика повинна відображати наступні ключові моменти:

* організація кредитної діяльності;

* керування кредитним портфелем;

* контроль над кредитуванням;

* принципи розподілу повноважень;

* загальні критерії добору кредитів;

* ліміти за окремими напрямками кредитування.

* принципи поточної роботи з кредитами (супроводу кредитних договорів);

* резервування на випадок втрат по кредитах.

У розділі «Організація процесу кредитування» визначаються повноваження співробітників підрозділів, що здійснюють кредитування. Так, основні обов’язки співробітника кредитного відділу укладаються в оформленні кредитного договору, зборі необхідної інформації, підготовці кредитної документації, визначенні ступеня ризику (рейтингу) і поточне обслуговування — супровід позички до її остаточного погашення. У розділ про кредитний портфель варто включити ліміти і нормативи, що визначають гранично припустимі розміри кредитного ризику на один позичальника в залежності від його рейтингу. Чим вище рейтинг, тим менше загальна сума кредиту, що може бути надана даному позичальнику. Крім того, банк може обмежити загальну суму кредитів, видаваних приватним позичальникам, визначивши цю суму стосовно власного капіталу банку. Роздягнула «Поточна робота з кредитами» повинний бути присвячений порядку оформлення кредитної документації і картотеки позичальника, розрахунку рейтингу — ступеня ризику, роботі по відбудові нефункціонуючих кредитів, по яких припинене нарахування відсотків, і безнадійних кредитів, списаних з балансу. У розділі «Класифікація резервів» визначаються характеристики позичок, що вимагають формування резервів на покриття можливих утрат. У «Кредитній політиці» обмовляються рамки можливих відступів від кредитної політики. У такий спосіб організується процес кредитування, задача якого — сформувати стабільний, ефективно керований кредитний портфель банку.

Форми реалізації кредитної політики

Прийоми, способи і методи реалізації кредитної політики

на практиці з’являються у формалізованому виді - у виді ряду і відповідних документів:

1. Кредитна політика

2. Стандарти кредитування

3. Кредитні інструкції

Дані три документи можна об'єднати в особливому документі «Посібник із кредитної політики». Тоді як кредитна політика визначає загальні напрямки й орієнтири, стандарти кредитування і кредитні інструкції більш детально регламентують діяльність працівників підрозділів, що здійснюють кредитування. Вони відповідають вимогам кредитної політики і служать для працівників банку більш докладним керівництвом до дії.

1.4 Стандарти кредитування

Стандарти кредитування не є кредитними інструкціями. Для тих банків, організаційна структура яких традиційно продовжує будуватися по функціональному принципі, стандарти кредитування закріплюються до положеннях про відповідні структурні підрозділи, що реалізує ті чи інші функції в рамках кредитної діяльності. Те ж справедливо і для стандартів інших напрямків банківської діяльності. Тому при переході від функціональної до організаційної структури, орієнтованої на банківські продукти і послуги, пропоновані на ринку, як перший крок стандарти здійснення того чи іншого напрямку діяльності необхідно виділити в окремий документ. У стандарти кредитування доцільно включити зразки документів, що використовуються кредитними працівниками, анкети для одержання фінансової інформації в реальних і потенційних позичальників, перелік дій, що починають співробітники банку, відповідальні за кредитування, у процесі висновку кредитного договору, і перелік видів кредитів, що вимагають особливої уваги. Таким чином, стандарти кредитування — це документ більш докладний у порівнянні з кредитною політикою, але не такий конкретний, як інструкція. Його задача — визначити дії по реалізації кредитної політики.

Стандарти кредитування являє собою документ, яким керуються всі працівники, що здійснюють даний вид діяльності в банку.

У стандартах кредитування повинні бути відбиті наступні ключові моменти:

* порядок збору й аналізу фінансової інформації;

* вимоги до забезпечення, гарантіям і поручительствам;

* адміністративні стандарти і правила організації кредитного процесу;

* порядок аналізу кредитоспроможності позичальника;

* вимоги до оформлення документації;

* правила по особливих видах кредитування (наприклад, по іпотечному чи споживчому кредитуванню).

Зразки документів можуть входити в стандарти кредитування з метою стандартизації документообігу по всьому банку. Так, зразки документів можуть включати: кредитний договір, договір застави, договір поручительства і т. п.

Зміст і структура стандартів кредитування різний для різних банків, але, як правило, у документах такого роду повинні бути присутнім наступні основні моменти: Ф опис системи кредитних повноважень, прийнятої в банку;

* перелік видів позичок, видачу яких керівництво банку вважає бажаної, а також опис небажаних кредитів. Наприклад, банк може рекомендувати видачу персональних позичок під заставу нерухомості, але утримуватися від розширення обсягів кредитування під забезпечення пакетом цінних паперів позичальника і т.д. ;

* географічні райони, де бажаний кредитна експансія банку. Наприклад, банк може обмежити сферу своєї кредитної політики містом, де він розташований, чи районом у сільській місцевості. Великий банк може орієнтуватися у своїй діяльності на розвиток кредитних відносин із клієнтами не тільки на національному, але і на міжнародному рівні;

* правила про порядок видачі позичок службовцем банку, про процедуру стягнення простроченої заборгованості, про овердрафт і т.д. Стандарти кредитування містять лише загальні рекомендації, що не повинні сковувати ініціативу практичних працівників. Наприклад, усупереч забороні видавати кредит підприємствам з хитливим фінансовим положенням кредитний працівник може дати кредит дрібній фірмі під додаткове забезпечення у виді особистої власності, що належить главі фірми (під заставу його квартири і т. п.), що дозволить гарантувати повернення позички. Стандарти кредитування встановлюють оптимальні, з погляду банку, параметри організації кредитної діяльності, персональну відповідальність і т.п.

Іншу складову методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики складає сукупність кредитних інструкцій. Кредитна інструкція являє собою опис послідовних дій (кроків), що закріплюють загальний алгоритм реалізації кредитної процедури. Іншими словами, вона відноситься тільки до одного конкретного напрямку кредитної діяльності, але є в більшій мері вказівкою на визначені практичні дії, ніж детальний опис того, як вони повинні здійснюватися. Інструкція, що відповідає визначеній кредитній процедурі, може бути представлена схематично описом послідовності взаємозалежних кроків із указівкою відповідальних виконавців і їхніх повноважень.

Наприклад, інструкції можуть указувати, які повинні бути етапи процедури оформлення кредитної документації, які необхідно почати кроки по моніторингу кредитів, чи, що необхідно почати для складання звітів по відстеженню проблемних кредитів.

Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських інструкціях, визначає конкретні етапи кредитного процесу і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики.

Кредитна політика вимагає постійного спостереження за всіма кредитами, тобто систематичного обліку погашення основної суми боргу і відсотків. В інструкції може бути зазначено, що інформацію про погашення позичальником поточної заборгованості варто одержувати щомісяця, після чого неї аналізують з погляду своєчасності платежів. При виявленні порушень поточна категорія ризику позичальника переглядається. У кредитних інструкціях викладаються конкретні міри контролю за станом кредитів, наданих відповідно до загальної кредитної політики.

Банківська практика останнього років (російська і закордонна) підтверджує, що розробка кредитної політики повинна включати: визначення стратегії, затверджуваної радою директорів (правлінням), і підготовку докладного Посібника з кредитної політики, покликаного забезпечити реалізацію стратегічних напрямків діяльності банку в даній сфері. Підготовкою такого документа повинний займатися комітет із кредитної політики, у чиї функціональні обов’язки входить і контроль за виконанням вимог даного документа. Вищезгадане Керівництво є конфіденційним документом, тому що воно містить стратегію і методи банківської кредитної політики, і навіть усередині банку доводиться до зведення лише тих службовців, що беруть участь у кредитному процесі. У цілому, у Посібнику з кредитної політики знаходять висвітлення всі етапи кредитного процесу починаючи зі збору інформації й аналізу кредитоспроможності позичальників до кредитного аналізу й аудита, включаючи процес відшкодування втрат по позичках.

Посібник із кредитної політики — це найбільш ефективний інструмент реалізації кредитної політики. Воно:

* є основою для контролю і спостереження за організацією процесу кредитування в банку;

* є довідковим матеріалом і інструкцією для співробітників підрозділів, що здійснюють кредитування по всіх його аспектах;

* служить інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкцій для керівників кредитних відділів;

* визначає вимоги, на основі яких здійснюються перевірки працівниками відділу кредитного аналізу й аудита;

* спрощує внесення коректив у поточну кредитну політику і порядок се реалізації.

Особлива увага і додатковий контроль у процесі реалізації кредитної політики комерційного банку повинні приділятися роботі з проблемними позичками. Співробітники банку зобов’язані насамперед опанувати матеріалами по сигналах раннього попередження можливих втрат у майбутньому і приймати визначені рішення по обслуговуванню проблемних кредитів у рамках розробленої кредитної політики. У випадках, коли проблеми стають очевидними і їхнє рішення назріло, працівники кредитного відділу, спираючи на посібник із кредитної політики, повинні намітити шляху виходу з кризи шляхом чи реабілітації ліквідації конкретної позички.

Кредитна політика комерційного банку окреслює коло його клієнтури шляхом визначення того, які ризики й у яких обсягах прийнятні і неприйнятні для банку. Одним з центральних питань мінімізації ризиків є оцінка якості і ступеня ризикованості активних операцій банку й у першу чергу кредитного ризику.

Кредитна документація і методи організації роботи з кредитною інформацією

Співробітники банку, відповідальні за кредитування, повинні бути ознайомлені з вимогами по заповненню і веденню документації. Добре організована система з чітким веденням реєстрації і бухгалтерії має вирішальне значення. У цьому зв’язку особлива увага повинна приділятися веденню картотеки кредитної інформації, що є внутрішньою, хронологічною і всеосяжною реєстрацією взаємин банку з клієнтами. Зміст картотеки звичайно виходить за рамки чисто кредитних взаємин і торкається реєстрації усіх видів діяльності між контрагентами (крім взаємин, що носять довірчий характер). Усеосяжний характер такої картотеки необхідний для визначення чи рентабельності ризику комплексного обслуговування клієнта. Зміст картотеки кредитної інформації може включати:

* копії всієї кореспонденції між клієнтом і банком;

* усі записи, підготовлені персоналом банку як детальний звіт про свої контакти з клієнтом;

* копії всіх документів про проведений кредитний аналіз і твердження позичок, підготовлених працівниками банку, що містять підписи співробітників, що затверджували, і у випадку відмовлення на прохання про видачу кредиту причини цього відмовлення;

* копії всіх кредитних договорів, інших договорів і угод, обмежень одержання інвалюти і всієї іншої документації, що відноситься до взаємин із клієнтом;

* копії звітів за результатами аналізу прибутковості взаємин із клієнтом.

За умовами конфіденційності доступ банківських працівників до картотеки обмежений. Картотека кредитного аналізу звичайно знаходиться у відповідному відділі, і працівники банку можуть одержати до неї доступ у міру необхідності.

1.5 Механізм грошово-кредитного мультиплікатора

Банківська система бере участь у розкручуванні інфляції. Це пояснюється спроможністю банків мультиплікувати грошову масу (тобто збільшувати в декілька разів).

Цей механізм спрощено виглядає так.

Наприклад, якщо банк, що одержав депозити (внески), повинен мати обов’язкові резерви, рівні 10% від суми депозитів, то 90% отриманої готівки він може витрачати на позички. Якщо клієнти, що одержали позички, використовують отримані гроші для оплати своїх боргів або покупки товарів, то ці гроші перейдуть у руки інших осіб, що збільшать свої внески в банках. Банки, у свою чергу, отримавши 10% у вигляді резервів витрачають отримані кошти на нові активи, що приносять прибуток.

Таким чином, хоча кожний банк дав у борг тільки 90% грошей, отриманих від клієнтів, усі банки, зрештою, розширили свої позички на суму, що у 9 разів перевищує суму вихідного депозиту і додали до своїх резервів 10% від отриманої суми депозиту.

Процес грошового мультиплікатора або депозитної експансії не мав би меж зростання грошової маси, якби не було об'єктивних і суб'єктивних обмежень його зростання.

Об'єктивні обмеження:

* вимоги до банків дотримувати у своїй діяльності принцип ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів у якості ліквідних резервів;

* рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильність суб'єктів економічно підтримувати визначений рівень коштів у вигляді готівки.

Суб'єктивні обмеження: грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов’язкових резервів, необхідних для дотримання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки.

Значення грошового мультиплікатора (Y), тобто ролі банківської системи в створенні грошової маси, визначається співвідношенням двох її агрегатів: суми готівки і депозитів до запитання (МІ) та суми готівки і розміру банківських резервів (Mh)

Y=Ml/Mh,

де Mh являє собою ефективні гроші або грошову базу.

Для того щоб регулювати процес збільшення грошової маси в обігу, НБУ і Уряду необхідно домагатися зниження значення розміру грошового мультиплікатора до одиниці Ml = Y * Mh, звідки при Y = 1, Ml = Mh, тобто приріст розміру ефективних грошей цілком відповідає приросту грошової маси агрегату МІ, що дозволяє контролювати розширення грошової маси в економіці (наприклад, при підвищенні резервування з 2 до 20%, значення мультиплікатора знижується з 50 до 5, тобто в 10 разів). Це різко скорочує участь комерційних банків у створенні безготівкової грошової маси, а — значить скорочує до мінімуму процес неконтрольованого НБУ приросту грошової маси.

2. Організація процесу кредитування ВАТ «Банк Фінанси і кредит»

2. 1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Банк фінанси та кредит»

Банк «Фінанси та Кредит» активно працює на ринку послуг, що надаються за платіжними картками міжнародних платіжних систем.

За станом на 01. 01. 2007 року Банком «Фінанси та Кредит» емітовано 406,86 тис. платіжних карток платіжних систем Visa International і MasterCard Worldwide, з них філіями Банку — 353 тис. карток. Реалізовано 1285 зарплатних проектів.

Банк «Фінанси та Кредит» пропонує фізичним і юридичним особам оформлення і обслуговування платіжних карт:

— Visa Gold

— MasterCard Gold

— Visa Classic

— MasterCard Mass

— Visa Electron

— Visa Domestic

— Cirrus Maestro

— Visa Electron Instant Issue

— Visa Business Electron

Банк пропонує клієнтам відкриття мультивалютних карткових рахунків: у гривнях і доларах США, а також за вибором — у гривнях, доларах США або євро.

У 2006 р. Банк запропонував своїм клієнтам:

Регулярні списання з карткового рахунку за заявою клієнта — можливість на регулярній основі і за вигідними тарифами банківського обслуговування здійснювати такі платежі:

— поповнення власних депозитних рахунків, відкритих в інших банках

— переказ коштів з власного карткового рахунку на будь-які інші власні рахунки (зарплатні, пенсійні або поточні і т. п.)

— переказ коштів з власного карткового рахунку на рахунки інших осіб.

Окрім цього, послуга регулярного списання дозволяє здійснювати платежі на користь третіх осіб:

— оплата деяких видів комунальних послуг

— оплата за навчання (ВНЗ, гімназія, дитячий садок, курси, освітні гуртки і т. п.)

— оплата за послуги операторів стаціонарного і мобільного зв’язку

— оплата провайдерам за Інтернет-послуги

— щомісячне погашення кредиту (за ануїтетною схемою), відсотків і комісій за ними

— щомісячні страхові, членські, благодійні внески і т.д.

— інші перекази.

Ко-брендинговий проект з ПП «ТД Укр-Петроль» на базі платіжних карт VISA Business Electron, VISA Electron Instant Issue і VISA Classic, яким передбачено емісію спільних карток і встановлення в мережі АЗС «Укр-Петроль», розташованих в різних регіонах України, торгівельного еквайрингового обладнання для прийому до оплати платіжних карток.

Дисконтну програму Банку «Фінанси та Кредит».

Програма лояльності передбачає систему знижок для держателів усіх платіжних карток Банку «Фінанси та Кредит» при обслуговуванні в престижних торгівельно-сервісних підприємствах. При обслуговуванні в мережі наших партнерів клієнти Банку — держателі платіжних карток можуть отримувати знижки до 30% при оплаті товарів або послуг готівкою або платіжною карткою Банку. За станом на 01. 01. 2007 у мережу партнерів Банку за дисконтною програмою входять 173 організації у всіх регіонах України.

Розроблено систему пільгових тарифів і послуг для торгівельно — сервісних підприємств — клієнтів Банку у сфері еквайрингу. Підприємства — клієнти Банку з торгівельного еквайрингу отримують низку беззаперечних переваг:

— відкриття карток типу «Classic /Маss» і «Gold» керівництву компанії за презентаційними тарифами

— можливість надання зарплатного проекту на пільгових умовах (0,5% - від зарплатного фонду)

— корпоративні картки — безкоштовний випуск, 0,75% - видача готівки

— відкриття поточного рахунку для зарахування покриття по платіжних картах

— клієнт-банк на пільгових умовах

— бланковий овердрафт, виходячи з обігу

— інтернет-банкінг до поточного рахунку.

— Активний розвиток мережі POS-терміналів

— Реалізовано послугу миттєвого поповнення карткового рахунку через термінали в пунктах видачі готівки Банку.

POS-термінальна мережа Банку «Фінанси та Кредит» налічує 1670 терміналів і посідає 4 місце в рейтингу українських банків з торгівельного еквайрингу. До кінця 2007 року її буде розширено до 2800 терміналів.

Відшкодування коштів на 1-й банківський день

Процесинговим центром Банку «Фінанси та Кредит» реалізовано можливість проводити зарахування відшкодування клієнтам Банку з еквайрингу на 1-й банківський день з моменту проведення операції.

Активно розвивається банкоматна мережа, яка на кінець 2006 року становила 260 банкоматів. До кінця 2007 року банкоматна мережа Банку «Фінанси та Кредит» становитиме 360 банкоматів по всій Україні.

А також:

Банк «Фінанси та Кредит» підписав угоду про реалізацію електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв’язку «Київстар», UMC, LIFE, «Білайн» в мережі банкоматів Банку.

Емітовано платіжні карти MasterCardWorldwide для працівників морської і річкової галузі на базі платіжної карти VISA Electron Instant Issue реалізовано програму кредитування «Швидка фінансова допомога», яка дозволяє отримати фізичній особі кредит без застави у мінімальний термін випущено VISA Business Electron, — неперсоналізовані корпоративні картки задля мінімізації ризику шахрайства з використанням платіжних карток було введено активацію картки утримувачем після її отримання в Банку для зручності користування платіжними картками Банку клієнтам було надано можливість змінювати пін — код через банкомати Банку.

У 2006 році Банк «Фінанси та Кредит»:

збільшив чисті активи на 24% з 1 849 млн. грн. до 2 286 млн. грн.

збільшив кредитний портфель на 46% з 1 142 млн. грн до 1 667 млн. грн.

збільшив свій регулятивний капітал у 1,56 рази — з 178,990 млн. грн до 280,149 млн. грн. (38,815 млн. євро).

Валюта балансу

Станом на 01. 01. 2007 року валюта балансу Банку склала 3 846 млн. грн., в тому числі по мережі філій 1 522 млн. грн.

У 2003 та 2004 рр. валюта балансу Банку складала відповідно 1 837 і 2 904 млн. грн.

Приріст показника валюти балансу за 2006 рік склав у цілому по Банку 942 млн. грн. (збільшення на 32%), в т. ч. по мережі філій 528 млн. (зростання на 53%).

Капітал Банку

У 2006 році Національним Банком України був даний дозвіл Банку «Фінанси та Кредит» на залучення коштів на умовах субординованого боргу в капітал Банку. Регулятивний капітал було збільшено на 56% і станом на 01. 01. 2007 р. він склав 280,15 млн. грн.

Активи Банку

Збільшення чистих активів Банку «фінанси та Кредит» у 2006 р. склало 24% (станом на 01. 01. 2007 року чисті активи склали 2 286 млн. грн.). Таке зростання у 2006 р. було наслідком збільшення практично всіх позицій активної частини балансу, зокрема, збільшення кредитно-інвестиційного портфеля на 32% (станом на 01. 01. 2007 року цей показник досяг 1 680 млн. грн.).

Кредитування залишалося одним із пріоритетних напрямків роботи Банку. Обсяг кредитів, виданих Банком своїм клієнтам-юридичним особам, зріс протягом року у 1,44 рази і станом на 01. 01. 2006 року склав 1 461 млн. грн.

Частка кредитів, виданих корпоративним клієнтам у загальному кредитному портфелі Банку у 2006 р. склала 84%. Пріоритетними напрямками фінансування вітчизняної економіки були хімічна промисловість — 18,55%, харчова промисловість — 5,08%, торгівля — 25,16%, а також транспорт та металообробка.

Портфель споживчого кредитування виріс протягом минулого року на 65% і станом на 01. 01. 2007 р. склав 260 млн. грн., в тому числі 67 млн. грн. — іпотечне кредитування (що у 2,68 рази більше, аніж у 2004 р.).

Станом на 01. 01. 2007 р. Банком сформовано резервів на покриття ризиків за всіма різновидами активних операцій у обсязі 61 млн. грн., що складає 2,7% чистих активів Банку.

Ресурсна база Банку

Ресурсна база Банку у 2006 році на 70,7% складалася з коштів клієнтів — юридичних та фізичних осіб. Клієнтські кошти протягом 2006 року зросли на 34% і на кінець року склали 1 615 млн. грн. З них кошти юридичних осіб у загальній сумі клієнтських коштів складали 48%, кошти фізичних осіб — 52%.

Сприятливим фактором є позитивна динаміка зростання залишків коштів на строкових рахунках суб'єктів підприємницької діяльності - на 81,4% порівняно із зростанням залишків коштів на рахунках до вимоги — 5,7%, що дало можливість здійснення раціонального планування та ефективного розміщення залучених коштів, а також щоденного контролю стану ліквідності та платоспроможності Банку.

Загалом зобов’язання Банку збільшились на 25% і станом на 31 грудня 2006 року склали 2 090 млн. грн.

Оперативним інструментом для підтримки ліквідності Банку у 2006 році залишалося залучення коштів на міжбанківському ринку, їх питома вага у загальних зобов’язаннях Банку становить 10% або 216 млн. грн.

Фінансовий результат діяльності

Фінансовий результат діяльності Банку «Фінанси та Кредит» за 2006 рік склав 6,63 млн. грн.

Сума доходів, отриманих за 2006 рік, становить 332,5 млн. грн., що на 52% більше порівняно з 2004 р. При цьому сума доходів по Головному Банку — 156 млн. грн., по мережі філій — 87,9 млн. грн.

Найбільшу питому вагу в доходах мають відсоткові доходи — 73,4%, що складає 243,9 млн. грн., з них:

за коштами у банках — 22,0 млн. грн. (збільшення на 80,6% у порівнянні з 2004 р.)

за кредитами клієнтам — 219,1 млн. грн. (збільшення на 155,0% у порівнянні з 2004 р.)

В загальній сумі доходів також велику питому вагу мають комісійні доходи — 17,3% або 57,6 млн. грн.

В цілому Банком було зароблено у 2006 р. комісійних і торгівельних доходів 82,0 млн. грн., в тому числі по Головному Банку 30,6 млн. грн., по мережі філій — 51,4 млн. грн.

У 2006 році було отримано чистий торгівельний дохід у обсязі 24,4 млн. грн., що складає 282,1% чистого торгівельного доходу, отриманого Банком у 2004 р. Збільшення відбулося за рахунок зростання обсягу доходів від торгівлі іноземною валютою, який у 2006 році склав 24,0 млн. грн., що на 271,9% більше, ніж у 2004 р.

Загальна сума витрат Банку за рік складає 325,9 млн. грн., що на 52,8% більше, ніж у 2004 р.

У загальній сумі витрат найбільшу питому вагу мають відсоткові витрати — 53,4%, їх обсяг складає 174,0 млн. грн., з них найбільшу частку — 81,1% - складають витрати за коштами, отриманими від клієнтів. Відсоткові витрати за коштами, отриманими від клієнтів, збільшились на 67% порівняно з 2004 р., і цей приріст став основним фактором, що вплинув на зростання витрат Банку в цілому.

Обсяг відсоткових витрат за коштами, отриманими від банків, порівняно з 2004 р. збільшився на 655,0% і досягнув 16,5 млн. грн.

Комісійні витрати, що складають 3,6% загальних витрат (11,6 млн. грн.), у 2006 р. збільшилися майже у 2,8 рази у порівнянні з минулим роком.

Збільшилися витрати на оренду (оперативний лізинг). У 2006 р. відповідні витрати склали 11,41 млн. грн. і перевищили показники минулого року на 72,9%. Таке різке зростання було обумовлене стрімким розвитком регіональної мережі Банку. Адже за 2006 рік у різних регіонах України було відкрито 4 нових філії та 52 відділення.

Одна з досить вагомих статей, що впливають на формування витрат — загальні адміністративні витрати, які в загальній сумі витрат за 2006 рік складають 26,7% (87,1 млн. грн.). Порівняно з минулим роком витрати за цією статтею збільшилися на 43,7%.

Витрати на персонал у 2006 р. склали 43,0 млн. грн., їх питома вага у загальних адміністративних витратах Банку склала 49,4%.

Порівняно з минулим роком згадані витрати збільшилися на 34,0%, що обумовлено збільшенням середньої кількості працівників протягом року. Так, на кінець 2006 р. кількість працюючих у системі Банку «Фінанси та Кредит» становила 2 028 чоловік, що на 50,3% більше, аніж у 2004 р.

У 2006 р. витрати на відрахування до резервів склали 31,8 млн. грн., що на 18,8% більше, ніж у 2004 році.

За підсумками роботи у 2006 р. чистий прибуток Банку склав 6,630 млн. грн., що на 20,3% більше, ніж у 2004 р. Витрати з податку на прибуток склали 800 тис. грн.

Станом на 01. 01. 2006 р. Банк «Фінанси та Кредит» входить до I-ої групи банків, класифікованих НБУ за середніми обсягами активів.

У 2007 році Банк «Фінанси та Кредит»:

* збільшив чисті активи на 52% - з 2 284 млн. грн. до 4 422 млн. грн.
* збільшив кредитний портфель на 54% - з 1 667 млн. грн. до 3 101 млн. грн.
* збільшив свій регулятивний капітал у 2,01 рази — з 280, 149 млн. грн. до 563, 491 млн. грн. (94, 147 млн. євро).

Валюта балансу

Станом на 01. 01. 2006 р. валюта балансу Банку склала 5 885,8 млн. грн., зокрема по мережі філій — 1 464 млн. грн.

У 2006 р. валюта балансу Банку складала відповідно 3 095 млн. грн.

Приріст показника валюти балансу за 2007 рік склав в цілому по Банку
2 791 млн. грн., в т. ч. по мережі філій — 653 млн.

Капітал Банку

Обсяг регулятивного капіталу було збільшено в 2 рази, станом на 01. 01. 2006 р. він склав 563,49 млн. грн.

Активи Банку

Збільшення чистих активів Банку «Фінанси та Кредит» у 2007 р. становило 52% (станом на 01. 01. 2006 р. чисті активи склали 4421,7 млн. грн.). Таке зростання в 2007 р. стало наслідком зростання практично всіх позицій активної частини балансу, зокрема, збільшення кредитно-інвестиційного портфеля в 2 рази (станом на 01. 01. 2006 р. цей показник досяг 3383,1 млн. грн.). Кредитування, як і раніше, залишалося одним з пріоритетних напрямів роботи Банку. Обсяг кредитів, наданих Банком своїм клієнтам — юридичним особам, збільшився за рік у 1,86 рази і станом на 01. 01. 2006 р. склав 3100,7 млн. грн. Частка кредитів, виданих корпоративним клієнтам загалом кредитному портфелі Банку в 2007 р. склала 79%. Пріоритетними напрямками фінансування вітчизняної економіки були хімічна промисловість — 11, 64%, харчова промисловість — 6,86%, торгівля — 13,29%, а також транспорт і металообробка. Портфель споживчого кредитування Банку збільшився протягом минулого року в 2,5 рази і станом на 01. 01. 2006 р. склав 676 млн. грн.

Станом на 01. 01. 2006 р. Банком сформовано резервів на покриття ризиків за всіма видами активних операцій в обсязі 103,138 млн. грн.

Ресурсна база Банку

Ресурсна база Банку в 2007 році на 81% складалася з коштів клієнтів — юридичних і фізичних осіб. Обсяг клієнтських коштів протягом 2007 року зріс на 73% і на кінець року склав 3 167 млн. грн. З них кошти юридичних осіб в загальній сумі коштів клієнтів склали 44%, кошти фізичних осіб — 56%.

Сприятливим чинником є позитивна динаміка зростання залишків коштів на строкових рахунках суб'єктів підприємницької діяльності - в 2 рази, порівняно зі зростанням залишків коштів на рахунках до вимоги — в 1,4 рази, що дало можливість здійснення раціонального планування і ефективного розміщення залучених коштів, а також щоденного контролю стану ліквідності і платоспроможності Банку.

В цілому зобов’язання Банку збільшилися на 88% і станом на 31 грудня 2007 року склали 3 933 млн. грн.

Оперативним інструментом для підтримки ліквідності Банку в 2007 р. як і раніше, залишалося залучення коштів на міжбанківському ринку, їх питома вага в загальних зобов’язаннях Банку склала 9% або 359,7 млн. грн.

Фінансовий результат діяльності Банку «Фінанси та Кредит» за 2007 рік склав 14,7 млн. грн.

Сума доходів, одержаних за 2007 рік, складає 516,6 млн. грн., що на 55,4% більше порівняно з 2006 р. При цьому сума доходів по Головному Банку — 311,6 млн. грн., по мережі філій — 205 млн. грн.

Найбільшу питому вагу в доходах мають процентні доходи — 71,7%, що складає 370, 8 млн. грн., з них:

* за коштами в банках — 21,7 млн. грн. (відповідає рівню 2006 р.)

* за кредитами клієнтам — 219,1 млн. грн. (збільшення на 55,0% порівняно з 2006 р.)

У загальній сумі доходів питома вага комісійних доходів складає - 19,2%, або 99,5 млн. грн.

В цілому Банком було зароблено в 2007 р. комісійних і торгівельних доходів 128,1 млн. грн., що складає 156% рівня 2006 р., в тому числі по Головному Банку 56,2 млн. грн., по мережі філій — 71,9 млн. грн.
У 2007 році було отримано чистий торгівельний дохід у обсязі 28,7 млн. грн., що становить 117,7% чистого торгівельного доходу, одержаного Банком у 2006 році.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой