Ведення робіт в Данилівському дослідному держлісгоспі Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліор

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області з достатньо розвинутою промисловістю. Провідною галуззю народного господарства являється сільське господарство, основним напрямком якого є вирощування зернових, овочевих і технічних культур.

Переробкою деревини звід рубок головного користування, рубок догляду, санітарних рубок займається власний цех переробки держлісгоспу та інші підприємства з незначним обсягом переробки.

Технічною допомогою і контролем за веденням лісового господарства в колективних і державних сільськогосподарських районів держлісгосп не займається, тому що він являється науково-експериментальною базою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Висоцького.

Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Дергачівського, частково Харківського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є цехи переробки держлісгоспу, громадські організації і населення цього району. Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 30 тис. м3. Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить в середньому 7,05 тис. м3 ліквідної деревини.

Основні сортименти, що заготовлюються в держлісгоспі: пиловник — 34%, будівельний ліс — 1; дрова паливні і технологічні - 65%.

Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 0,3 тис. м3.

Потреба в деревині задовольняється на %, в тому числі на власні потреби 100%.

Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу деревини з інших регіонів України.

Район розташування держлісгоспу характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільні дороги державного значення Москва-Харків-Ростов на Дону, об'їзна магістраль навколо Харкова обласного значення, а також залізниця Харків-Бєлгород, Харків-Готня.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО

1.1 Місце знаходження і площа

Данилівський дослідний держлісгосп Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г. В. Висоцького розташований в північній частині Харківської області на території Дергачівського, Харківського, Золочівського адміністративних районів і міста Харкова.

Таблиця 1.1 Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

№ п/п

Найменування лісництв, місцезнаходження контор

Адміністративний район

Загальна площа, га

1.

Дергачівське м. Дергачі

Дергачівський

9418

Злочівський

192

м. Харків

1161

Разом

10 771

2.

Липецьке кв. 34, вид. 1

Дергачівський

4866

Харківський

1466

Разом

6332

3.

Південне кв. 138, вид. 7

Дергачівський

3918

Харківський

223

86

Разом

4227

Всього по держлісгоспу

21 330

в тому числі по адмінрайонах:

Дергачівський

18 202

Золочівський

192

Харківський

1689

м. Харків

1247

Зовнішні межі держлісгоспу, лісництв, адмінрайонів, місця розміщення контор, лісових кордонів показані на картах-схемах.

1.2 Організація території

Данилівський дослідний держлісгосп був створений в 1962 році згідно постанови ЦККПУ і Ради Міністрів УРСР від 11 жовтня 1961 року № 1449, наказу Головного управління лісового господарства і лісозаготівель при РМ УРСР № 304 від 1 жовтня 1961 року, наказу УкрНДІЛГа № 2 від 2 січня 1962 року і наказу міністерства сільського господарства УРСР від 13 січня 1962 року.

Лісгосп організований шляхом перетворення Велико-Данилівського лісництва Жовтневого держлісгоспу Харківського управління лісового господарства в дослідний лісгосп Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького для ведення науково-експериментальної діяльності.

В 1990 році до складу держлісгоспу згідно наказу Міністерства лісового господарства УРСР від 29 травня 1990 року № 77 було прийнято Липецьке лісництво Жовтневого держлісгоспу.

Згідно наказу Державного Комітету лісового господарства України від 23 травня 2002 року № 55 до Данилівського лісгоспу було приєднано Дергачівське лісництво Жовтневого держлісгоспу.

Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу держлісгоспу було проведено в 1933 році. Наступні лісовпорядні роботи проводились в 1946, 1955, 1963, 1984 роках. В архівах збереглися планово-картографічні матеріали, проекти організації і розвитку лісового господарства.

Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1990 році Харківською експедицією Українського лісовпорядного підприємства ВО «Лісопроект». Роботи виконувались відповідно до вимог Лісовпорядної інструкції 1986 року по I розряду.

Нинішнє лісовпорядкування проведено у відповідності з вимогами діючої лісовпорядної інструкції 1986 року, рішеннями першої лісовпорядної наради і технічної наради за підсумками польових робіт. Таблиця 1. 2; 1.3.

Таблиця 1.2 Основні показники проведеного лісовпорядкування

Показники

Одиниці вимірювання

Розряд лісовпорядкування -1

1. Площа лісовпорядкування

га

21 330

в т. ч. з використанням аерофотознімків

га

-

2. Кількість кварталів

шт.

669

3. Площа кварталів:

максимальна

га

мінімальна

га

6

середня

га

32

4. Кількість таксаційних виділів

шт.

6177

5. Середня площа таксаційного виділу

га

3,4

6. Протяжність таксаційних ходів на 1000 га

км.

90

7. Закладено площадок вимірювально-перелікової таксації

шт.

55

8. Закладено пробних площ — усього

шт.

28

в тому числі на рубки догляду

шт.

2

9. Кількість планшетів

шт.

26

Картографічною основою для складання лісовпорядних планшетів стали Державні акти на право постійного користування землею, роботи по видачі яких були проведені в 1994 році Харківським філіалом інституту землевпорядкування на площі 10 404,9 га (Липецьке, Південне л-во), планшети минулого лісовпорядкування і дані відділів земельних ресурсів. планшети виготовлено за новою технологією розробленою лабораторією НІТ УкрНДІЛГа ім. Г. М. Висоцького. Для таксації деревостанів використовувалися чорно-білі та спектрозональні аерофотознімки масштабу 1: 12 000 задовільної якості, зальоту 1988 року, як допоміжні матеріали.

Таблиця 1.3 Зміна площі за ревізійний період

№ п/п

Найменування лісництв

Найменування адміністративних районів

Площа в га за даними

поперед — нього лісовпорядкування

теперіш- нього лісо- впоряд- кування

держав- ного об- ліку лісів на 01. 01. 2002 р.

земель- ного ба- лансу на 01. 01. 2005 р.

1

Дергачівське

Дергачівський

9418

9490

9418

Золочівський

192

192

192

м. Харків

1161

1167

1161

Разом

10 771

10 849

10 771

2

Липецьке

Дергачівський

4866

4864

4864

4866

Харківський

1466

1471

1471

1466

Разом

6332

6335

6335

6332

3

Південне

Дергачівський

3918

3852

3852

3918

Харківський

223

204

204

223

Разом

86

100

100

86

Разом по держлісгоспу

4227

4156

4156

4227

в тому числі:

Дергачівський

18 202

8716

18 206

18 202

Золочівський

192

-

192

192

Харківський

1689

1675

1675

1689

м. Харків

1247

100

1267

1247

Згідно Рішення міськвиконкому від 25. 10. 1995 р. № 825 для будівництва гаражного комплексу було виключено 5,89 га (Дергачівське лісництво).

Інвентаризація лісового фонду здійснювалась окомірно-вимірювальним методом, заснованим на поєднанні окомірної таксації з вибірковою вимірювальною і переліковую таксацією, дані якої є основою для таксаційної характеристики виділу. Для корегування запасів насаджень на 1 га при окомірній таксації, а також визначення відносних повнот при вибірковій вимірювальній і переліковій таксації використовувались стандартні таблиці для лісів України, складені кафедрою лісової таксації Українського Державного Аграрного Університету на основі таблиць ходу росту основних лісо утворюючих порід України.

Виключення особливо захисних ділянок з розрахунку головного користування, проектування способів і необхідних лісогосподарських заходів здійснювались у відповідності з діючими нормативними документами (Лісовий кодекс України (1994), Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії зависності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду (1995), Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок (1996), санітарні правила в лісах України (1995), та ін.).

Оцінка якості лісових культур та природного поновлення здійснювалось у відповідності до галузевого стандарту, введеного в дію наказом Мін лісгоспу України № 117 від 04. 09. 1992 р. та Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, затвердженої Мінлісгоспоп України 08. 07. 1997р.

Для визначення умов місцезнаходження і типів лісу використовувалось лісотипологічна таблиця діагностичних ознак типів лісу області, складена на основі «Таблиць типів лісу Українського Полісся і Лісостепу» (І.Ф. Федець).

Селекційна оцінка пристигаючих і стиглих насаджень сосни, дуба, ясена звичайного, берези, вільхи чорної проводились за таблицею, складеною доктором сільськогосподарських наук П.І. Молотковим.

Для визначення класів бонітету насаджень використовувались бонітетні таблиці професор М. М. Орлова.

Визначення класів пожежної небезпеки проводилось за «Шкалою оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду», розробленою інститутом «Укрдерждіпроліс» і затвердженою Мінлісгоспом України від 2. 06. 1997 р. № 52.

Детальні відомості про обсяги виконаних робіт приведені в зведеному акті прийому-здачі робіт.

1.3 Природно-кліматичні умови

Згідно лісорослинному районуванню територія держлісгоспу відноситься до південно-східної частини лівобережного лісостепу України.

Клімат району розташування держлісгоспу помірно-континентальний, відносно теплий і вологий з середньорічною температурою повітря +6,9°, та рівним співвідношенням переважаючих східних і південно-східних вітрів.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, наведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Кліматичні показники

Найменування показників

Одиниці вимірю-вання

Значення

Дата

1

2

3

4

1. Температура повітря:

середньорічна

градус

+6,9

абсолютна максимальна

-II-

+37

липень, серпень

абсолютна мінімальна

-II-

-35

січень, лютий

2. Кількість опадів на рік

мм

538

3. Тривалість вегетаційного періоду

днів

200

4. Останні заморозки весною

16. 05

5. Перші заморозки восени

13. 09

6. Середня дата замерзання, рік

08. 12

7. Середня дата початку паводку

27. 03

8. Сніговий покрив:

потужність

см

17

час появи

18. 12

час сходження у лісі

21. 03

9. Глибина промерзання ґрунту

см

60

10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах:

зима

румб

С

весна

-II-

3

літо

-II-

ПдЗ

осінь

-II-

ПдС

11. Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах:

зима

м/сек

5,2

весна

-/-

5,4

літо

-/-

2,8

осінь

-/-

4,7

12. Відносна вологість повітря

%

76,8

До кліматичних факторів, які негативно впливають на ріст і розвиток лісової рослинності відносяться ранні осіння і пізні весняні заморозки, різкі переходи взимку від морозів до відлиг, весняно-літні суховії, високі літні температури при недостачі вологи.

В цілому ж клімат даного лісорослинного району сприятливий для успішного росту основних лісоутворюючих порід: сосни, дуба, ясена, клена, липи, берези, осики та інших, що підтверджує наявність цих насаджень 1 і вище бонітетів.

Територія дослідного держлісгоспу займає південно-східну частину водороздільного плато міжріччя Лопань-Харків (Липецьке, Південне лісництва) та Лопань-Уди (Дергачівське лісництво). Плато розділені балками на окремі ділянки півострівної форми. Цей тип мікрорельєфу характеризується різними — від чітко виражених до пологих долиноподібних, балками другого і третього порядку, що очевидно викликається перехватом між балочних водорозділів і вторинним розливом донного та берегового типів. Берегові схили балок переважно не дуже круті - до 15° (рідко 25−30°), приводороздільні - пологі і протяжні, а прибалочні - полого-покаті і більш короткі. Експозиція схилів, зважаючи на хвилясту форму балок різноманітна.

Всі ліси держлісгоспу віднесені до рівнинних.

Ерозійні процеси різних ступенів інтенсивності розповсюдженні майже на всій території держлісгоспу, найбільш характерними являються площина і лінійна водна ерозія, пов’язана з наявністю ярів та балок. Ерозійно небезпечні ділянки в основному вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, що перешкоджає подальшому розвитку ерозійних процесів Основними ґрунтоутворюючими породами являються леси і лесовидні суглинки. На схилах балок ґрунтоутворюючі породи представлені третинними корінними пісками і червоно-бурими глинами.

Переважаючими типами ґрунтів в межах держлісгоспу є:

· сірі і темно-сірі лісові суглинисті;

· дернові-слабопідзолисті;

· чорноземи опідзолені (різних ступенів змитості);

· лучно-болотні;

· єлово-болотні глеєві.

Більш детальна характеристика ґрунтів в матеріалах спеціального грунтово-типологічного обстеження -- характеристика рік та водоймищ.

Таблиця 1.5 Характеристика рік та водоймищ

Найменування рік

Куди

впадає ріка

Загальна протяж- ність, км

Швид- кість течії, км/год.

Ши- рина,

м

Гли- би- на,

м

Ширина лісових смуг вздовж берегів річок, озер, водой-мищ, м

згідно нормативів

фак- тична

Харків

Лопань

14

0,2

5−10

до З

300

-

Лопань

Уди

96

0,2

4−60

до З

300

-

Уди

Сіверський Дінець

164

0,5

25

3

400

-

В зв’язку з тим, що ліси держлісгоспу за своїм господарським значенням віднесені до категорій зависності, які мають вищий режим ведення лісового господарства ніж смуги лісів по берегах річок останні не виділялися. Територія держлісгоспу розташована в басейнах рік Лопань, Уди, Харків. За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 0,2% площі, вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 132,8 га.

1.4 Основні галузі господарства в районі розташування держлісгоспу

Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області з достатньо розвинутою промисловістю. Провідною галуззю народного господарства являється сільське господарство, основним напрямком якого є вирощування зернових, овочевих і технічних культур.

Переробкою деревини звід рубок головного користування, рубок догляду, санітарних рубок займається власний цех переробки держлісгоспу та інші підприємства з незначним обсягом переробки.

Технічною допомогою і контролем за веденням лісового господарства в колективних і державних сільськогосподарських районів держлісгосп не займається, тому що він являється науково-експериментальною базою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Висоцького.

1.5 Потреба в деревині

Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Дергачівського, частково Харківського адміністративних районів. Найбільшими споживачами є цехи переробки держлісгоспу, громадські організації і населення цього району. Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 30 тис. м3. Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить в середньому 7,05 тис. м3 ліквідної деревини.

Основні сортименти, що заготовлюються в держлісгоспі: пиловник — 34%, будівельний ліс — 1; дрова паливні і технологічні - 65%.

Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 0,3 тис. м3.

Потреба в деревині задовольняється на %, в тому числі на власні потреби 100%.

Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу деревини з

інших регіонів України.

1.6 Характеристика шляхів транспорту

Район розташування держлісгоспу характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільні дороги державного значення Москва-Харків-Ростов на Дону, об'їзна магістраль навколо Харкова обласного значення, а також залізниця Харків-Бєлгород, Харків-Готня.

Крім того є густа мережа ґрунтових доріг місцевого значення.

1.7 Лісові такси

Ліси держлісгоспу віднесені до 1 лісотаксового поясу. Розподіл за розрядами такс проведено згідно «Такс на деревину лісових порід, що відпускаються на пні і на живицю», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 44. Держлісгоспу пропонується винести його на розгляд Харківської обласної ради.

Існуючий та запроектований розподіл площі за лісотаксовими поясами і розрядами приводиться в таблиці 24.1. та на карті-схемі.

Пунктом вивезення деревини на території держлісгоспу є залізнична станція Дергачі Південної залізниці.

Таблиця 1.6 — Запроектований поділ території держлісгоспу за розрядами такс

Лісництво

Лісотаксо-вий пояс, пункт вивезення деревини

Номери кварталів

Розряд такс

Загальна площа, га

1. Існуючий

Липецьке

1 ст. Дергач

1−93; 102; 103; 119;121−129

2

5159

94−101; 104−118; 120

3

1173

Разом

6332

Південне

1 ст. Дергачі

37−39; 51−52; 63; 75; 85; 103;113;114;123−125;134;135; 141; 142

1

453

1−36; 40−50; 53−62; 64−74; 86−102; 104−112; 115−122; 126−133; 136−140; 143−161

2

3774

Разом

4227

Дергачівське

1 ст. Дергачі

1−124; 158−162;167−240; 242−250; 252−259; 261−271; 274−283; 286−295; 298−317; 320; 325−341; 349; 352−360; 362; 363; 376−380

1

8696

125−157; 163−166; 251; 260; 272; 273; 284; 285; 296; 297; 318; 319; 321−324; 342−348; 350; 351; 361; 364−375

2

2075

Разом

10 770

Усього по держлісгоспу

21 330

Липецьке

Дергачі

2; 7−93; 119; 121−129

4831

1; 3−6; 94−118; 120

2

1501

Разом

6332

Південне

1

162; 163

1

41

ст. Дергачі

1−161

2

4186

Разом

4227

Дергачівське

1 ст. Дергачі

12−13; 15−33; 35−64; 66−74; 78−84; 87−93; 97−105; 110−117; 122−129; 133−136; 139−141; 144−146; 148; 151; 181−305; 358−360; 364−375

1

6739

14; 34; 65; 75−77; 85; 86; 94−96; 106−109; 118−121; 130−132; 137−138; 142−143; 147; 149−160; 162−180; 306−357; 361−363; 377

2

3582

1−11

3

450

Разом

10 770

Усього по держлісгоспу

21 330

1.8 Причини та наслідки знеліснення і деградації лісової екосистеми — основної бази для отримання генераторного газу

У забезпеченні сталого розвитку країни, створенні сприятливого середовища проживання людини, збереженні біологічного різноманіття винятково важливу роль відіграють лісові екосистеми. Зважаючи на це, надзвичайно актуальним питанням сьогодення є вивчення основних причин та виявлення наслідків знеліснення і деградації лісових насаджень.

Розширення промислової та господарської сфери діяльності людини призвело до зміни закономірностей формування і рівноваги лісових екосистем та збільшення впливу виробництва на природні ландшафти. Вилучення лісових земель для промисловості, сільського господарства і транспортних комунікацій, урбанізаційні процеси, нестале і неефективне ведення лісового господарства, а також техногенне забруднення повітряного середовища і ґрунтового покриву зумовлюють знеліснення та деградацію лісових екосистем та породжують цілу низку як екологічних, так і соціально-економічних проблем. Розвиток суспільства спричинює надмірне споживання лісових ресурсів та призводить до зменшення площі лісів. Щорічний обсяг заготівель деревини у світі перевищує річний приріст на 20−24%. З 80% площі рубання лісу отримують низькоякісну деревину і тільки з 20% площі - ділову деревину високої якості [1].

Тривалий час ліси експлуатували нераціонально, що призвело до зменшення площі лісових екосистем, зміни структури насаджень і видового складу. Протягом ХІХ та початку ХХ століть площа лісів зменшилась на 30,5% [2]. Особливо інтенсивно відбувалася експлуатація лісової екосистеми у повоєнні роки. Так, унаслідок масових суцільних рубань було знищено три четвертих цінних лісових насаджень [3]. За період 1946−1970 років вирубано понад 120 млн. м3 високоякісної ділової деревини, а рубання головного користування перевищували розрахункові лісосіки у 2,5−4,0 рази [2]. Починаючи з 1960 р., площа лісів поступово збільшується за рахунок створення лісових насаджень в малолісистих областях півдня країни.

Причинами довготривалого погіршення стану лісів і зменшення площі лісових екосистем є комплекс дії негативних природних та антропогенних чинників. Дослідження, проведені науковцями різних науково-дослідних і освітніх установ, доводять, що деградація лісів та зменшення площі лісових насаджень зумовлено одночасною дією різних чинників, які тісно взаємопов'язані між собою та призводять як до зміни лісистості, так і до зниження біологічної стійкості лісових екосистем. Вплив будь-якого чинника, чи то антропогенного, чи то природного, призводить до певних негативних наслідків у формуванні лісових екосистем, а сукупність декількох чинників посилює дію кожного зокрема.

Рис. 1.7 Основні причини знеліснення та деградації лісових екосистем

До переліку основних природних чинників знеліснення та деградації лісів потрібно віднести: глобальну зміну клімату, зміни в землекористуванні, зміну ґрунтових умов і гідрологічного режиму, зниження стійкості до фітозахворювань і пошкодження ентомошкідниками та дикими тваринами, природні стихійні явища (повені, вітровали та буреломи), несприятливі природні явища та погодні умови (пожежі, спричинені природними явищами, пізні весняні та ранні осінні заморозки, добовий перепад температур тощо).

Так, тільки потягом 2011 р. від фітозахворювань та пошкоджень ентомошкідниками і дикими тваринами загинуло 692 га лісових насаджень, а загальна площа осередків шкідників і хвороб лісу становила 55,46 га.

Значна площа лісових насаджень гине і внаслідок несприятливих погодних умов. За останніх п’ять років (2006−2010 роки) територія загиблих насаджень від цього чинника становила 45,2 га [4]. Негативний вплив природних чинників на стан лісових екосистем значно поступається комплексній дії антропогенних чинників, які умовно можна поділити на економічні та соціальні.

До економічних чинників, які зумовлені безвідповідальною виробничою діяльністю людини, насамперед, потрібно віднести: вилучення лісових земель з метою добування корисних копалин та створення нових промислових об'єктів, нестале та неефективне ведення лісового господарства, самовільні рубання лісу, нераціональне використання лісових ресурсів, лісові пожежі, випасання худоби, кислотні опади, значні рекреаційні навантаження та забруднення довкілля.

Необґрунтоване розміщення промислових підприємств, збільшення площ видобування покладів корисних копалин, спорудження ліній комунікацій та ведення житлового будівництва призвело до вилучення значних площ земель лісового фонду. Тільки після проведення комплексу фітомеліоративних та рекультиваційних заходів можливе повернення цих земель назад у лісогосподарське використання [5]. Негативно впливають на стан лісових екосистем і самовільні рубання лісу, і нестале ведення лісового господарства, і нераціональне використання лісових ресурсів, і значні рекреаційні навантаження, що особливо характерним є для лісистих регіонів країни [6].

Ще зовсім недавно вважали, що лісам, як винятково складним екосистемам, притаманна висока стійкість до техногенних забруднень атмосферного повітря та ґрунтового покриву. Проте нагромаджені протягом останніх двох десятиліть дослідження похитнули оптимістичні концепції щодо динамічної стійкості лісових екосистем до тривалого поглинення доз забруднювальних речовин. Оцінка впливу різних компонентів на ліси Європи показує, що процес деградації охоплює 20−25% лісів континенту [1].

Рівень пошкодження деревної рослинності промисловими викидами залежить насамперед від їх хімічного і агрегатного складу. Найбільш небезпечними за токсичністю дії для деревної рослинності є фтор, фтористий водень, хлор, сірчистий ангідрид, окисли азоту, хлористий водень, аміак, бензол, сірководень, оксид вуглецю [7].

У переліку основних причин деградації лісів також називають і випадання кислотних опадів, що призводить до пошкодження листкової поверхні рослин та порушення кислотно-лужної рівноваги у лісових ґрунтах з подальшим зростанням токсичності іонів алюмінію і водню. Оскільки кислі буроземи мають низьку та дуже низьку буферну здатність щодо нейтралізацій кислотних опадів, то вони можуть бути істотним чинником зниження стійкості та ослаблення лісів [8]. Значна площа лісових насаджень гине внаслідок необережного поводження з вогнем. Так, тільки протягом 2011 р. в лісовому фонді було зафіксовано 324 випадки лісових пожеж, внаслідок чого загинуло 31 га лісових насаджень, а заподіяні збитки становили 2 млн. грн. [4].

На процес знеліснення та деградації лісів значний вплив має і комплекс соціальних чинників, зумовлених порушенням законодавства, норм і правил соціальних стандартів. До соціальних чинників потрібно віднести: недосконалість законодавчої бази, порушення лісового законодавства, недостатнє фінансування лісогосподарських заходів, неузгодженість дій державних структур, органів влади та самоврядування, низький рівень соціального забезпечення та високий рівень безробіття, низький рівень правової культури населення.

Ресурсна обмеженість змушує знову повернутися до відновлюваних джерел, нових та старих, які можуть слугувати людству для сталого і раціонального задоволення потреб в енергіях та матеріалах. Потенціал рослинного світу не лише біотехнологій та прискореного розвитку хімії та біології - тільки відкриває свої можливості постійно генерувати потрібну для суспільства сировину. Безперечно, доступність, ціни та властивості продуктів з відновлюваних джерел мають бути конкурентоспроможними у порівнянні із синтетичними продуктами перероблення нафти та газу.

Слід сказати, що малолісна Україна не може забезпечити власних потреб у деревині: щорічний дефіцит у лісоматеріалах становить близько 25 млн. м3. Однак одержання деревини постійно необхідне практично для всіх галузей господарства країни, тому в лісах продовжується інтенсивна її заготівля, яка ведеться переважно шляхом рубок головного користування та частково лісовідведених рубок. Щороку в середньому від цих типів рубок з лісів України надходить 13,5 млн. м3, у тому числі 8 млн. м3 ділової деревини. Щоб досягти поєднання такої інтенсивної заготівлі з одночасним розширенням відтворенням лісових ресурсів необхідне раціональне комплексне використання лісоматеріалів, у тому числі неліквіди, які у значній кількості ідуть у відходи при заготівлі та подальшій обробці деревини. Навчившись ощадливо ставитись до відходів ми зможемо зберігати тисячі гектарів лісу.

Якщо розглянути дерево як об'єкт праці то воно складається з пенька та кореневої системи (13%), стовбура (64%), сучків, гілок і вершини (10%), листя (4%) і кори (9%). Місія лісу показана на рис. 1.8.

рис. 1.8. — Місія лісу

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В ДАНИЛЕВСЬКОМУ ДОСЛІДНОМУ ЛІСНИЦТВІ УНДІЛГ

2.1 Моніторинг пожежної безпеки адміністративної будівлі

У залежності від конструктивних, об'ємно-планувальних рішень. кількості пожежного завантаження будь-який будинок і спорудження має визначену пожежну небезпеку.

Пожежонебезпека адміністративних будинків обумовлюється наявністю великої кількості пальних матеріалів, різноманітних джерел запалювання і шляхів поширення пожежі, а також великої кількості людей, які знаходяться в будівлі.

Аналізуючи пожежі, що відбулися, видно, що найбільша їхня кількість відбувається з вини людини, а саме при порушенні правил пожежної безпеки.

З усіх причин пожежі найбільша кількість приходиться на необережне звертання з вогнем і електроустаткуванням (електричні побутові прилади), що є діяльністю людини.

В адміністративних будинках найбільш ймовірними шляхами поширення продуктів горіння будуть коридори, сходові клітки, системи вентиляції прорізи в місцях прокладки інженерних мереж.

Усе це в комплексі підвищує пожежну небезпеку даних будівель, крім цього необхідно враховувати, що в таких випадках відсутність вікон із приямками приведе до підвищення температури на пожежі й у випадку невідповідності протипожежних перешкод вимогам пожежної безпеки, їхнього руйнування, що приведе до поширення пожежі.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок: що пожежі в адміністративних, адміністративно-побутових будинках можуть нанести не тільки великий матеріальний збиток, але і привести до загибелі людей.

Виходячи з даного аналізу пожежної небезпеки, виходячи з умови, що дана будівля експлуатується й на сьогодні, в даній роботі з метою встановлення дійсного рівня пожежної безпеки, необхідно провести пожежно-технічне обстеження даної адміністративної будівлі і розробити комплекс протипожежних заходів адміністративних будинків, що забезпечують пожежну безпеку.

2.2 Характеристика конструктивно-планувальних рішень

Адміністративна будівля являє собою 3-поверхову будівлю. З кожного поверху присутні по 2 евакуаційних виходи. З першого поверху безпосередньо назовні ведуть три виходи.

Будівля ІІ ступеня вогнестійкості. Стіни цегельні, перекриття залізобетонні. Покрівля суміщена збірна залізобетонна. Покриття покрівлі - гнучка рулонна по збірних залізобетонних ребристих плитах.

Вертикальний зв’язок між поверхами здійснюється по відкритих сходах типу С2.

Перший поверх: висота 3,3 м, висота підвалу 3,3 метри. Стіни -цегельні з червоної цегли товщиною — 800 мм, стіни сходових маршів — 510 мм перегородки — гіпсокартонні по дерев’яним конструкціям, перекриття — залізобетонні.

У підвалі маються наступні приміщення: комора негорючих матеріалів, електрощитові, вентиляційна камера. Вхід у підвал здійснюється безпосередньо ззовні через сходи. Пожежне навантаження 50 кг/м2.

На першому поверсі розташована їдальня.

Другий поверх має стіни і перегородки, виконані з червоної цегли та гіпсокартону. На 2-м поверсі розміщений конференц-зал на 180 чоловік. А також знаходиться бухгалтерія та реєстраційна частина. Пожежне навантаження складає 95−100кг/м2.

На третьому поверсі розташовані приміщення приймальної, кабінетів директора, головного механіка, головного інженера та енергетика, приміщення профспілки та архіву.

Покриття суміщене. Виконано зі збірних залізобетонних ребристих плит, з улаштуванням гнучкої рулонної тришарової покрівлі по бітумній мастиці.

Вертикальні інженерні комунікації запроектовані і знаходяться в міжповерховому просторі з доступом до них, горизонтальні комунікації і розведення до них у підвісних стелях. Підлоги коридорів і основних приміщень з лінолеуму, у вестибюлі - мозаїчні наливні. Вікна — металопластикові двері - дерев’яні. Обробка перегодок шпалер, перотичена мозаїка.

В будівлі мається: аварійна припливна вентиляція. У кожній димовій зоні встановлені димові канали у верхній частині.

2.3 Властивості речовин

При пожежах в адміністративних будівлях найбільшу небезпеку для людей, особливо в перші хвилини горіння, представляє дим. Небезпечні для життя людини задимлення окремого приміщення, у якому відбувається горіння можуть наступити за лічені хвилини.

В будівлі широко застосовуються такі матеріали як деревоволокнисті плити в меблях і офісному устаткуванні; папір; ватман; деревина в різних виробах. Крім того, горючі полімерні матеріали у виді поліетиленових і полівінілхлоридних виробів, капронової вати, пінополіуретанові і склопластик являє собою велику небезпеку для життя, при виникненні пожежі і сприяє його швидкому поширенню.

Деревина соснова — горючий матеріал, використовуваний при виготовленні меблів, дверей, конструкцій покриття. Температура запалення 241 °C. При горінні виділяється теплота до 20 305 кДж/кг. Варто охороняти від нагрівання джерел з температурою більш 100 °C.

Полістирол — легкогорючий матеріал, який використовується для обробки приміщення, приладів, побутової техніки. Температура запалення 484 — 496 °C. особливу пожежонебезпеку мають полістирольні плитки, при горінні яких виділяється до 410 900 кДж/кг теплоти (більше, ніж при горінні гасу). Розкладання полістиролу починається вже при температурі близько 80 °C и значно прискорюється до 250−380 °С. До складу продуктів розкладання пластмаси, виготовленої на основі полістиролу, входять стирол, окис вуглецю, ціаністий водень, фосген. Полістирол володіє високою димоутворюючою здатністю.

Полівінілхлорид — важкогорючий матеріал, використовуваний для виготовлення декоративних пластиків, лінолеуму, поручнів сход, плінтусів, різних труб. Температура запалення 390 °C, самозапалювання 454 — 495 °C. При горінні виділяється до 20 950 кДж/кг. При температурі вище 170 °C починається розкладатися на хлористий вуглець окису і його двоокис. Кількість виділених речовин досягає 65 °C маси пластмаси, виготовленої на основі полівінілхлориду. У продуктах розкладання полівінілхлоридної ізоляції електричних кабелів виявлений фосген.

Димоутворення матеріалів на основі полівінілхлориду залежить від концентрації пластифікаторів і інших добавок.

Поліуретан — легкогорючий матеріал, йде в основному на виготовлення м’яких меблів, матраців, при горінні виділяється до 31 850 кДж/кг теплоти.

При температурі вище 170 °C полімери на основі поліуретану починають розкладатися з виділенням жовтого диму, що містить ціаністий водень (синильна кислота) концентрація яких у повітрі при пожежі становить реальну небезпеку для життя людей, а також окис двоокис вуглецю і вуглеводню. Максимальне виділення ціаністого водню й окису вуглецю відбувається при температурі 530−560 °С. У продуктах пиролизу і горіння антипірованих поліуретанів виявлені фосфорвміщуючі речовини, ще більш токсичні, чим окис вуглецю ціаністого водню.

При розкладанні поліуретану при температурі 800 °C з продувкою повітрям виділяється диму близько 30% його маси і 65% газів.

Токсичність окремих з'єднань, що утворяться при горінні і розкладанні пластмас, вивчена досить добре. Смертельна концентрація токсичних речовин у повітрі при короткочасному впливі на людину і гранично припустимі концентрації по санітарних вимогах, відповідно складає 1 г/м3: фосген — 0,05 і 0,0005; ціаністий водень 0,2- 0,0003; двоокис азоту — 0,24 — 0,005; хлористий водень — 1,5 і 0,005; окис вуглецю 3 і 0,2. В умовах пожежі концентрація цих токсичних речовин у повітрі може в десятки разів перевищувати зазначені величини, що і скорочує безпечний час перебування людини в палаючому будинку.

Варто також знати, що продукти горіння і розкладання полімерних матеріалів, впливають на пожежну техніку, виводять неї з ладу, а також значно знижують стійкість повітряно-механічної піни.

2.4 Джерела запалювання

Для запалювання горючого середовища на ділянці джерела запалювання повинні обладати визначеною енергією, температурою та часом дії. Джерелами запалювання (ДЗ) можуть бути:

розряди атмосферної електрики;

електричні дуги (іскри);

механічні (фрікційні) іскри (іскри від ударів та тертя);

іскри розрядів статичногї електрики;

нагріті до високих температур окремі вузли та поверхні технологічного обладнання, які контактують з горючими речовинами і матеріалами;

Електричні іскри можуть виникнути при короткому замиканні (КЗ); при іскрінні електрообладнання, при проведенні зварювальних робіт, при плавлінні електродів ламп розжарювання в результаті руйнування колб.

Краплі металу, які виникають при КЗ електродротів і плавлінні нитки ламп розжарювання, мають розмір до 3 мм, а при електрозварюванні досягають 5 мм. Температура крапель металу збільшує температуру плавління металу і, наприклад, для алюмінія досягає 2500 0С. Для визначення запалювальної спроможності крапель металу визначають кількість теплоти, яку вони спроможні віддавати ГС при охолодженні до температури самоспалахування цього горючого середовища. При цьому, необхідно враховувати, що частина теплоти за час польоту іскри втрачається на кристалізацію метала і нагрівання навколишнього повітря. Тому температура краплі металу знижується.

Велику пожежну небезпеку можуть являти іскри, які можуть виникати в результаті ударів крильчатки о корпус вентилятора системи вентиляції.

При ударах твердих тіл, в результаті яких виникають іскри, швидкість відносного переміщення, як правило, не перебільшує 15−20 м/с. Зі збільшенням енергії стикання запалююча спроможність фрікційних іскр зростає. Іскри при стиканні тевердих тіл мають енергію близько 1000 Дж, а при роботі з іншими інструментами (гаєчні ключі, торцові ключі и т. п.) не перебільшує 100 Дж.

Продукти горіння і полум’я в громадських будівлях можуть поширюватися по горизонталі і вертикалі через дверні, віконні і технологічні прорізи, ліфтові шахти, сходові клітки, вентиляційні й інші інженерні комунікації. Сприяє інтенсивному поширенню пожежі облицювання шляхів евакуації горючими матеріалами, використання килимів у залах, коридорах і на сходових клітках. Вологість речовин і матеріалів у громадських будинках складає звичайно 8−12%, що також сприяє швидкому запаленню цих матеріалів і поширенню вогню по них. Дим особливо інтенсивно поширюється по вертикалі, чим обумовлюється швидке задимлення сходових кліток (ефект димаря). Іноді можливо сховане поширення вогню: усередині підвісних стель, під знімними підлогами (фальшпідлогами) і т.п.

Дані про пожежі в Україні за 2009 рік свідчать про те, що в адміністративних будівлях розвиток пожеж і його небезпечних факторів можливо по сходових клітках, що приведе до задимлення всіх поверхів за короткий проміжок часу; внаслідок аерації під дією гравітаційних сил зидимлюються приміщення, розташовані вище нейтральної зони, і особливо коридори. Шляхи евакуації можуть виявитися в зоні високого задимлення при високій концентрації диму. При сильному задимленні коридорів прохід людей стає неможливим, а при видаленні диму з палаючого поверху через вікно відбувається небезпечне для життя людей задимлення розташованих вище поверхів. Гасіння пожеж вимагає залучення великої кількості пожежних підрозділів, спеціального устаткування і техніки.

3. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ МОНІТОРІНГ ПРОТИПОЖЕЖНОГО СТАНУ ОБ'ЄКТІВ

Для того щоб грамотно провести, перевірку протипожежного стану об'єкту, необхідно намітити порядок перевірки. Для цього пропонується наступна схема, перевірки:

— Підготовка до проведення перевірки:

· вивчення попередніх приписів державного пожежного нагляду;

· вивчення відомчих наказів, вказівок, розпоряджень щодо забезпечення пожежної безпеки;

· інформації про пожежі на подібних об`єктах.

— Організаційне забезпечення перевірок:

· погодження умов проведення перевірки з керівництвом закладу;

· запит необхідних додаткових документів;

· залучення до перевірки необхідних фахівців закладу;

· оповіщення керівництва об`єкту про час, перевірки.

· - Перевірка організвації роботи щодо забезпечення на об`єкті належного рівня пожежної безпеки з боку адміністрації:

· організація контролю за виконанням об`єктових наказів;

· організація виконання капітальних протипожежних заходів;

— Перевірка відповідності фактичного рівня протипожежного захисту вимогам діючих норм і правил пожежної безпеки:

· Утримання території: стан проїздів, в`їздів до адміністративної будівлі;

· наявність вільного доступу до джерел водопостачання та адміністративної будівлі;

· наявність і достатність відповідних показчиків, знаків безпеки, попереджувальних написів;

· вчасність очищення території від технологічних відходів, сміття та ін.

— Утримання будівель та приміщень:

· усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями;

· протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані;

· отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси і тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння;

· у разі перетинання протипожежних перешкод (протипожежних стін, перегородок, перекриттів), інших конструкцій з нормованими межами вогнестійкості - різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод;

· приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не допускається зачиняти їх наглухо, а також захаращувати або закладати віконні прорізи;

· стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно справними, бути пофарбованими.

Експлуатація електроустаткування:

· організація і проведення технічного обслуговування та планово-профілактичних ремонтів;

· відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлюючих пристроїв і захисту від блискавок;

· відповідність електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно ДНАОП 0. 00−1. 33−01 ПБЕ. ЕСУ;

· наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання;

· проведення замірювань опору ізоляції;

· наявність у робочому стані аварійного освітлення.

Система вентиляції:

· працездатність системи вентиляції;

· наявність вогнезатримуючих пристроїв та їх перевірка;

· вибіркова перевірка вчасності та якості ТО і ППР;

· працездатність аварійної системи.

Утримання шляхів евакуації:

· евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд;

· у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб;

· двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень);

· допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки);

· при наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються;

· сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок;

· сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

· Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей);

· на випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади тощо), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, виходячи з особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об'єкті у вечірній або нічний час);

Утримання засобів пожежогасіння:

· вид вогнегасників, їх кількість;

· наявність вогнегасників які пройщли сертифікацію на Україні;

· укомплектованість внутрішніх пожежних кранів їх відповідність протипожежним нормам та працездатність.

Перевірка боєздатності ДПД.

Проведення пожежно технічного мінімуму з працівниками адміністративної будівлі а також якість проведення інструктажів з пожежної безпеки.

Підведення підсумків обстеження і проведення наради за результатами огляду.

4. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ БАЗИ ВІДПОЧИНКУ

4.1 Перевірка діяльності адміністрації по забезпеченню пожежної безпеки адміністративної будівлі

Першим етапом перевірки протипожежного стану будь-якого об`єкта є перевірка діяльності керівництва об`єкта з організації рішення питань пожежної безпеки

Починаючи перевірку адміністративної будівлі, необхідно перевірити наявність наказів з питань пожежної безпеки. Наказом директора бази відпочинку відповідальність за пожежну безпеку покладена на головного механіка бази відпочинку. Директор бази відпочинку та його заступники пройшли навчання з питань пожежної безпеки у навчально-методичному центрі ГУ МНС в Харківській області. Перевіряючи, як було проведено вивчення правил пожежної безпеки в Україні робітниками бази відпочинку та які категорії працівників пройшли пожежно-технічний мінімум, а також як і де проводяться інструктажі з питань пожежної безпеки, було встановлено, що керівництво бази відпочинку не організувало проходження пожежно-технічного мінімуму всіма працівниками бази відпочинку.

Перевіряючи службу енергетика було встановлено, що ним розроблен графік планово-попереджувальних робіт електрообладнання. Однак він не виконується. Так, не всі електродвигуни пройшли огляд згідно цього графіка. Також не встановлен контроль за системами вентиляції, не виконується графік очищення систем вентиляції.

Служба механіки виконує свої обов`язки. Всі роботи проводяться згідно планів.

Щоб остаточно вирішити питання про виконання своїх обов`язків цими службами проводять планову перевірку протипожежного стану адміністративної будівлі бази відпочинку.

4.2 Перевірка ступеня вогнестійкості будівлі

Розглянемо відповідність будівельних конструкцій необхідному ступеню вогнестійкості.

Визначемо необхідну ступінь вогестійкості будівлі. Наша адміністративна будівля відноситься до ІІ-го ступеня вогнестійкості (ВСВБ ІІ, табл.1 ДБН В.2.2. -9−99). У зв`язку з цим перевіримо відповідість будівельних конструкцій нормативним вимогам (див. табл. 3. 1).

Таблиця 4.1 Нормативні вимоги будівельних конструкцій

№ п/п

Найменування конструкції

Запроектовано

Ф

С

В

Б

Потрібно за нормами

В

С

В

Б

Висновок про відпов

REIф, хв

Мф

REIн, хв.

Мн

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Несучі зовнішні стіни = 800 мм

REI 300

M0

I

REI 120

M0

II

Відпов.

Стіни сходових кліток із глиняної цегли б=250мм.

REI 660

M0

I

REI 120

M0

II

Відпов.

Перегородки із глиняної цегли =120 мм.

EI 30

M0

I

EI 15

M1

II

Відпов.

Перегородка гіпсокартонна тришарова по негорючому каркасі

EI 13

M0

ІI

EI 15

M1

ІІ

Не від-пов.

Косоури сходових маршів

R 120

M0

I

R 60

M0

ІІ

Відпов.

Сходові площадки

R 150

M0

I

R 60

M0

ІІ

Відпов.

Сходи збірні залізобетонні

R 60

M0

I

R 60

M0

II

Відпов.

Перекриття з багатопустот-них попередньо напружених залізобетонних плит

REI 90

M0

I

REI 45

M0

II

Відпов.

Покриття збірні залізобетонні ребристі плити

REI

43

М0

І

RE15

M0

II

Відпов.

З цього можна зробити висновок що ступінь вогестійкості відповідає нормативним вимогам.

ФСВБ > ВСВБ так як І > II

4.3 Перевірка стану шляхів евакуації

Безумовно, що найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту є забезпечення захисту людей від небезпечних факторів пожежі, якими супроводжується горіння, та рятування людей у разі пожежі.

Розглянемо шляхи евакуації з адміністративної будівлі. Для успішної евакуації з Корпусу необхідно визначити мінімальну відстань від найбільш віддаленого робочого місця до ближайшого евакуаційного виходу. Розглядаючи наш об'єкт було визначено, що ця відстань становить 28 метрів, що відповідає вимогам безпечної евакуації. Для успішної евакуації ці шляхи не повинні захаращуватися. Враховуючи це необхідно дотримуватися виконання вимог технологічного регламенту. На робочих місцях не повинні зберігатися ніякі предмети. Виступаючи конструкції технологічного обладнання повинні бути розташовані на висоті не менш двох метрів над рівнєм підлоги. На шляхах евакуації повинні бути розташовані знаки пожежної безпеки які вказують на місце розташування евакуаційного виходу, направлення руху. Для евакуації людей з приміщення Корпусу технологичне обладнання не буде перешкоджати, однак як показує перевірка протипожежного стану біля виходу з корпусу встановлені пусті бочки.

Крім цього для успішної евакуації необхідно враховувати наявність аврійного та евакуаційного освітлення. Як показала перевірка таке освітлення мається і підключено воне від другого джерела живлення електроенергії. Розглянемо тепер відстань між евакуаційними виходами. Вони повинні розташовуватися за формулою:

L > 1,5 ,

де П- периметр будівлі. Коли ми ведемо периметр під корінь то получемо, що відстань між евакуаційними виходами повинна бути не менш 26 м. В нашому випадку ця відстань складає 28 м, що відповідає нормативним вимогам.

Крім цього, для успішної евакуації необхідно мати достатню кількість евакуаційних виходів, в даному об'єкті їх два — з кожного поверху та три з першого -безпосередньо назовні, що також відповідає протипожежним вимогам. Згідно норм таких виходів повинно бути не менш двох. Ширина коридорів складає 2,2 метра при мінімальній ширині 1 метр, а ширина дверних прорізів повинна бути не менш 0,8 метрів.

Враховуючи все це можна сказати, що евакуаційні виходи відповідають правилам пожежної безпеки.

Згідно до ГОСТ 12.1. 004−91 повинно виконуватися умова: фактичний час евакуації не повинний перебільшувати час, необхідни для проведення евакуації. Якщо ця умова не виконується, то евакуаційні шляхи не відповідають нормативним вимогам. Необхідно враховувати, що у звичайих умовах рух всередені будівлі визначається розумною волею та бажанням людей. При цьому на пожежі процес евауації починається практично одночасно та має чітку спрямованість-усі направляються до виходів. Як результат такого одначасного й орієнтованого руху, та внаслідок обмеженої пропускної здатності евакуаційних шляхів та виходів утворюються великі щільності людских потоків.

Крім цього необхідно враховувати, що при пожежі на людей будуть впливати небезпечні фактори пожежі, такі як підвищена температура, продукти горіння і недостатність кисню. Проведемо аналіз стану шляхів евакуації.

Як показали результати перевірки:

· з будівлі передбачено безпесередньо три виходи назовні, що відповідає вимогам п. 5. 13 ДБН В.1. 1−7-2002;

· ширина коридору складає 2500 мм, що відповідає вимогам п. 3.6 ДБН В.2. 2−10−2001;

· мінімальна висота евакуаційних виходів 2000 мм, що відповідає вимогам п. 5. 27 ДБН В.2. 2−9-99;

· ширина сходів складає 1350 мм, що видповідає вимогам п. 4. 12 ДБН В.2. 2−9-99;

· ширина сходових площадок відповідає вимогам п. 5. 34 ДБН В.1. 1−7-2002;

· ширина дверей сходової клітки 1200 мм, що відповідає вимогам п. 5. 33 ДБН В.1. 1−7-2002;

· ширина дверей зі сходових кліток 1350 мм, що відповідає вимогам п. 5. 34 ДБН В.1. 1−7-2002;

· напрямок відкривання дверей у службових приміщеннях з чисельністю 10−12 осіб — проти ходу евакуації, що відповідає вимогам п. 5. 18 ДБН В.1. 1−7-2002;

· напрямок відкривання дверей у сходову клітку — походу евакуації, що відповідає вимогам п. 5. 18 ДБН В.1. 1−7-2002;

· двері у сходову клітку з механизмом самозакривання з ущільненням в притулах, що відповідає вимогам п. 5. 20 ДБН В.1. 1−7-2002;

· в підвальних приміщеннях влаштовані вікна з приямками для димовидалення, що відповідає вимогам п. 6. 14 ДБН В.1. 1−7-2002;

З цього можно зробити висновок, що шляхи евакуації з адміністративної будівлівідповідають вимогам пожежної безпеки.

4.4 Перевірка роботи пожежної автоматики та системи сповіщення про пожежу

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой