Вплив мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Программирование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Анотація

Робота присвячена дослідженню розвитку сучасного інформаційного суспільства під впливом мережі Інтернет.

Об'єктом дослідження випускної роботи є Інтернет в умовах формування інформаційного суспільства.

Предметом дослідження випускної роботи є особливості та вплив Інтернету на формування інформаційного суспільства.

Мета роботи полягає в вивченні впливу мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства.

Завдання випускної роботи:

— дослідити історію виникнення та розвитку системи Інтернет;

— розкрити сутність правового регулювання Інтернет;

— проаналізувати стан Інтернет в Україні та у КНР;

— виявити перспективи розвитку Інтернет-технологій та зробити загальні висновки.

Методи дослідження — метод аналіза, метод спостереження, метод порівняння, метод контент-аналізу та синтезу.

Робота складається з трьох розділів: Розділ І «Документографічний огляд», Розділ ІІ «Інтернет-базова основа інформаційно-комунікативного суспільства», Розділ ІІІ «Вплив мережі Інтернет на розвиток сучасного інформаційного суспільства». Містить 79 сторінок тексту, 6 малюнків. Перелік посилань включає 63 найменування.

СОЦІУМ, ІНФОРМАЦІЯ, ІНТЕРНЕТ, КОМУНІКАЦІЯ, УКРАЇНА.

Аннотация

Работа посвящена исследованию развития современного информационного общества под влиянием сети Интернет.

Объектом исследования выпускной работы является Интернет в условиях формирования информационного общества.

Предметом исследования выпускной работы является особенности и влияние Интернета на формирование информационного общества.

Цель работы заключается в изучении влияния сети Интернет на формирование информационного общества.

Задачи выпускной работы:

— исследовать историю возникновения и развития системы Интернет;

— раскрыть сущность правового регулирования Интернет;

— проанализировать состояние Интернет в Украине и в КНР;

— выявить перспективы развития Интернет-технологий и сделать выводы.

Методы исследования — метод анализа, метод наблюдения, метод сравнения, метод контент-анализа и синтеза.

Работа состоит из трех разделов: Раздел I «Документографический обзор», Раздел II «Интернет-базовая основа информационно-коммуникативного общества», Раздел III «Влияние сети Интернет на развитие современного информационного общества». Содержит 79 страниц текста, 6 рисунков. Список использованных источников включает 63 наименования.

СОЦИУМ, ИНФОРМАЦИЯ, ИНТЕРНЕТ, КОММУНИКАЦИЯ, УКРАИНА.

Annotation

Work is devoted to the development of modern information society under the influence of the Internet.

The object of study is an online master’s work in the emerging information society.

The subject of research is the master of the characteristics and impact of the Internet on the Information Society.

The purpose of the work is to study the influence of the Internet on the Information Society.

The task of master’s work:

— explore the history of the origin and development of the Internet;

— to reveal the nature of the legal regulation of the Internet;

— analyze the Internet in Ukraine and in China;

— identify the prospects of Internet technology and to make general conclusions.

Methods — Methods of analysis, the method of observation, comparison method, the method of content analysis and synthesis.

The paper consists of three sections: Section I «Dokumentohrafichnyy Review» Chapter II «Internet basic foundation of information and communication society,» Chapter III «The impact of the Internet on the development of modern information society.» Contains 79 pages of text, 6 pictures. References include 63 items.

SOCIETY, INFORMATION, INTERNET, COMMUNICATION, UKRAINE.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ДОКУМЕНТОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

2. ІНТЕРНЕТ-БАЗОВА ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

2.1 Сутність та функції Інтернету

2.2 Законодавче та правове регулювання інформаційної діяльності

2.3 Історія становлення Інтернету

3. ВПЛИВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

3.1 Досвід України у формуванні інформаційно-комунікативного суспільства

3.2 Міжнародна спільнота та Інтернет

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми випускної работи обумовлена важливістю впливу Інтернет-технологій на розвиток сучасного суспільства. Змінюються усі сфери суспільного життя, ми входимо в нову еру, серед найвагоміших ознак якої слід відзначити прискорену інформатизацію та комп’ютеризацію всіх сфер суспільного виробництва, утворення світової мережі комунікаційних зв’язків. Інформаційна епоха — принципово новий етап у розвитку цивілізації, що характеризується новими якісними особливостями у порівнянні з попередніми періодами історії людства, і найголовніше — це те, що у наш час ключового значення набувають інформація та знання.

Глобальній комп’ютерній мережі Інтернет належить особливе місце в процесі становлення інформаційного суспільства. Інтернет змінює як життя людини, так і її саму. На планеті поступово зникають просторові та часові розмежування, стираються кордони між державами, об'єднуються в єдину мережу найвіддаленіші куточки. Саме за допомогою мережі Інтернет серед молоді пропагуються певні цінності, світоглядні стереотипи та моделі поведінки. Новітні інформаційні технології, за допомогою Інтернету, впливають на систему цінностей сучасності.

Об'єктом дослідження випускної роботи є Інтернет в умовах формування інформаційного суспільства.

Предметом дослідження випускної роботи є особливості та вплив Інтернету на формування інформаційного суспільства.

Мета роботи полягає в вивченні впливу мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства.

Завдання випускної роботи:

— дослідити історію виникнення та розвитку системи Інтернет;

— розкрити сутність правового регулювання Інтернет;

— проаналізувати стан Інтернет в Україні та у КНР;

— виявити перспективи розвитку Інтернет-технологій та зробити загальні висновки.

При написанні випускної роботи були застосовані наступні методи дослідження: метод аналіза, метод спостереження, метод порівняння, метод контент-аналізу та синтезу.

Структура дипломної роботи складає: вступ, три розділи, шість рисунків, загальні висновки та список використаних джерел.

У першому розділі детально розглядаються монографії авторів, статті з журналів та електронні ресурси Інтернет, які було використано при написанні випускної роботи.

Другий розділ присвячується історії системи Інтернет, висвітлюються загальні принципи роботи мережі та правове регулювання з використання Інтернет-технологій.

Аналіз стану Інтернет в Україні та у КНР, кількість Інтернет-користувачів за кордоном розкрито у третьому розділі роботи.

У підсумку було проведено загальний аналіз випускної роботи.

Загальний обсяг роботи становить 79 сторінок. Список використаних джерел містить 63 найменування.

інтернет інформаційний комунікативний мережа

1. ДОКУМЕНТОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

Для підготовки дипломної роботи використані матеріали багатьох авторів. Питанням міжнародної інформації займалося чимало вчених та науковців, об'єктом дослідження яких був Інтернет, його вплив на політичне життя, його соціальна роль.

Короткий огляд та аналіз факторів розвитку Інтернет в Україні, визначених в Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», в якому описувалося, що ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний доступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів і великої уваги приділялося розвитку електронної комерції, було описано у навчальному посібнику Кудрявцевої С. П. [31].

Відомий автор, професор Г. Г. Почепцов досліджував сутність сучасної інформаційної політики, глибоко аналізовував питання побудови інформаційного суспільства, впровадження системи електронного урядування з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду[37].

І. Н. Кузнєцов з’ясував практичні аспекти оптимального пошуку і роботи з ресурсами Інтернет, життєво необхідних у сучасних умовах у підручнику розглядається широке коло проблем по роботі з різними за формою і змістом джерелами інформації, забезпеченню процесу підготовки та ведення інформаційно-аналітичної роботи. Детально розкриваються основні поняття, вибір методів дослідження, структура і зміст етапів інформаційної та аналітичної діяльності, послідовність пошуку, аналізу та забезпечення їх захисту[32].

В.М. Антонов надавав великої уваги сучасним мережам інформаційно-комунікаційних у цьому фундаментальному виданні розглянуто широке коло питань стосовно сучасних мережевих інформаційно-комунікаційних технологій: концепції та принципи побудови мереж; класифікація мережевого апаратного і програмного забезпечення; функціональне призначення протоколів тощо. Подані основи побудови корпоративних, нейронних та віртуальних мереж. Розглянуті засоби захисту у мережах. Крім того, приділена увага таким перспективним технологіям як дистанційна освіта в Internet, мови програмування для Internet. Web-дизайн тощо [5].

Праця Голубєва В.О. «Iнформацiйна безпека» знайомить з основними поняттями, проблемами, підходами, що стосуються інформаційної безпеки та захисту інформації (ІБ та ЗІ). Засвоєння дисципліни дасть змогу зорієнтуватися у складній та суперечливій законодавчій базі ІБ та ЗІ держави, кваліфіковано оцінювати законодавчі ініціативи та нововведення у цій галузі, розробляти власні інноваційні пропозиції [18].

Книга Демського С.Є. «Правове регулювання iформацiйноi дiяльностi в Українi» містить інформаційні акти, які регулюють відносини інформаційної діяльності, гарантують свободу слова, право людллини на інформацію, захист честі, гідності тощо [19].

Посібник Мачулина Л. «Информационное оружие XXI века» містить необхідні теоретичні та практичні матеріали для розробки програмного забезпечення інформаційних систем в середовищі програмування Visual Basic. NET в системі Visual Studio 2008 Express Edition. На прикладі інформаційної системи «Студенти» розглядаються основні етапи проектування та реалізації інформаційних систем [34].

Аналізуючи різні підходи до визначення інформаційного суспільства, Ф. Уебстер відзначає існування ще одного визначення, кардинально відмінного від попередніх; воно виходить не з того, що у наш час стало більше інформації, а з того, що характер цієї інформації змінив спосіб нашого життя. Ця дефініція передбачає, що в основі нашої поведінки сьогодні лежить теоретичне знання і інформація, а, отже, спирається не на кількісні критерії, що важко піддаються обліку, як попередні визначення, а на якісні, що є переконливим аргументом на його користь [42].

У праці Кудрявцевої С.Н. «Міжнародна інформація» викладаються концептуальні і методичні засади використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій для збору, аналізу і використання інформації в міжнародних інформаційних потоках, безперешкодного обміну думками, одержання і передачі інформації та ідей, минаючи інформаційні межі при наступаючій глобальній кооперації у 21-му столітті. Описуються принципи правового регулювання міжнародного інформаційного поля, сучасний стан розвитку міжнародних інформаційних організацій, формування інформаційного суспільства, проблеми забезпечення авторського права в контексті використання мережевих технологій, методи його захисту та питання правового регулювання в Інтернеті. Розглядаються проблеми інформатизації суспільства та міжнародні програми, що присвячені цим проблемам [31].

Большов Є. у своїй книзі «Пользователи Интернет в Украине» вважає, що користувачі Інтернетом представляють все більш цікавий сегмент ринку маркетингових досліджень в Україні. Якщо раніше користувачі Інтернетом представляли інтерес насамперед для продажу комп’ютерів та їх аксесуарів, то тепер сфера інтересів виробників незмірно ширше. По-перше, все більшого поширення набуває продаж найрізноманітніших товарів через Інтернет (банківські послуги, мобільні телефони, замовлення продуктів у супермаркетах, нерухомість і т. д і т.п.) і для успішної реклами цих товарів необхідно знання Інтернет-аудиторії. По-друге, чисельність цієї аудиторії досить виросла (6−7 млн. осіб), щоб зацікавити будь-якого виробника. Нарешті, користувачі Інтернетом — це просунута аудиторія, завоювання якої важливо для перспектив серйозного бізнесу. Разом з тим, вивчення аудиторії Інтернету не може похвалитися особливими досягненнями [9].

Про важливу роль мережі у соціальному житті людини і поступовий зростаючий вплив на формування світогляду всього суспільства докладно описує І. Клепчинов [24].

С. Рачинський проаналізував взаємодію Інтернету та політики у сучасному світі, зробивши висновок про те, що на сьогодні Інтернет технології надають політичній сфері грандіозні можливості [39].

Темою та проблематикою політики і Інтернету цікавилося багато людей. Л. Мачулин також приділив цьому увагу: Інтернет являє собою новий, у вищому ступені ефективний інструмент, який утримує в собі міжнародний і навіть глобальний потенціал. Цей потенціал дозволяє шляхом тиску на світову суспільність і на уряд великої кількості країн блокувати чи, навпаки, допомагати проводити ту чи іншу політику [33].

Цілим рядом вчених висловлювалася ідея особливості нового для нашої країни соціально-юридичного феномену-інформаційного права. Це розглядав професор В. Д. Гавловський у своїй роботі [17].

О. Кривенко вважає, що Інтернет повинен бути не лише програмуючою, конфігуруючою, а й регулюючою системою, яка має захищати себе, «свої» комп’ютери, інформацію та людину [29].

У книзі Михайлова М. К. «Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития» розглянуто проблеми становлення світового інформаційного суспільства як черговий ступені суспільного і науково — технологічного розвитку. Проаналізовано теоретичні, економічні, правові і технологічні підстави інформаційного суспільства, роль держави в його становленні. Виявлено найбільш типові закономірності переходу до інформаційного типу суспільства в різних країнах[35].

Аналіз тенденцій переходу до мереж нового покоління та використання супутникових мереж в умовах розвитку та національного ринку Інтернет зробив С. П. Чарчиян [44].

Поява Інтернету, принципово нового інтерактивного засобу масової комунікації, самим безпосереднім чином сприяла підвищенню уваги до теми політичної комунікаці. Одним з перших зробив досліди із застосування інтернет-технологій в політиці, як засобу передвиборної агітації і пропаганди Мовчан Б. [36].

Свою монографію опублікував Корякин-Черняка, де висвітлює проблеми інформатизації взаємовідносин промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються[28].

Однак, при всій увазі, яку приділяють останнім часом в Україні політичним комунікаціям в глобальній мережі Інтернет, дана тема в силу новизни і неоднозначності процесів, що відбуваються, продовжує залишатися недостатньо дослідженою. Крім того, слід визнати, що в області досліджень присутні мозаїчність і роз'єднаність зусиль українських досліджень. Але по цій темі існує певний дефіцит наукової монографічної літератури, тому матеріал переважно взято з електронних ресурсів.

Наприклад, С. Г. Антончук у своїй статті розглядав особливості та тенденції розвитку ринку Інтернета сьогодні, якому більшість аналітиків передвіщують бурхливий зріст у найближчий час[6].

Робота Дзьобань О. П. присвячена розгляду важливих аспектів і проблем засобів масової комунікації в контексті інформаційної безпеки. Діяльнісні й функціональні аспекти запропонував філософську концепцію місця та ролі системи забезпечення національної безпеки у суспільстві, що трансформується. Обгрунтовано суть і виділено особливості соціальних систем трансформативного типу, здійснено аналіз стійкості й лабільності соціальної системи за дії базових констант і варіативних величин, їх роль у системі суспільних відносин. Визначено умови та принципи функціонування трансформативної соціальної системи, що дозволяють їй забезпечувати стійкість і стабільність. Досліджено й обгрунтовано динаміку перехідних процесів у період трансформацій. З’ясовано суть геополітичних проблем сучасності й особливості їх впливу на функціонування системи забезпечення національної безпеки країн трансформативного типу. Розкрито суть механізмів забезпечення національної безпеки та їх типології, виокремлено основні компоненти структури таких механізмів за соціокультурних умов. Визначено тенденції, які здійснюють безпосередній вплив на практичну реалізацію механізму забезпечення національної безпеки у кожній країні трансформативного типу. Запропоновано комплекс напрямків оптимізації даного механізму у разі соціокультурних трансформацій [20].

У книзі «Информационные войны» Почепцов Г. Г. вперше детально розглядає питання інформаційних і психологічних війн. Показана зростаюча роль інформаційних воєн умовах сучасної цивілізації, докладно розглянуто інструментарій впливу і методи захисту, дано аналіз інформаційного простору і запропоновані стратегії його трансформації, особливу увагу звернено на створення і подолання інформаційної асиметрії. Книга надзвичайно актуальна і проілюстрована прикладами, взятими з світової практики. Інформаційна цивілізація, до якої прийшло людство, змінює не просто статус інформації, тобто роль її позитивних наслідків, але і різко розширює негативні можливості. Перед нами виявилося сильнодіючий засіб, для якої немає меж [37].

Для роботи також були використані нормативно-правові документи, пов’язані з реалізацією Національної програми інформатизації, зокрема законодавчі акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Закон України «Про інформацію» регламентує загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її захист [1].

Розглянуто також закон Президента України «Про національну програму інформатизації» від 31 липня 2000 року № 928/2000 [20], взятий з електронного ресурсу або у підручнику з міжнародної інформації -«відповідь» Президента України на «Окінавську Хартію» від 31 липня 2000 року; а особливої уваги було приділено міжнародно-правовим актам, спрямованим на регулювання мережі Інтернет в Україні та за кордоном [2].

Для написання випускної роботи були використані електронні Інтернет-ресурси.

Таким чином, аналіз вище визначеної монографічної літератури, нормативно-правових документів та наукових статей допоміг осмислити зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві завдяки впливу на нього Інтернет.

2. ІНТЕРНЕТ — БАЗОВА ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНО -КОМУНІКАТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

2.1 Сутність та функції Інтернету

Інтернет — середовище існування різних за типом комунікацій. Американський суспільствознавець Г. Лассуелл вважав, що будь-які соціальні комунікації виконують три основні функції: служать контролю над навколишньою дійсністю; є засобом кореляції (зв'язку й співвіднесення) відносини різних соціальних суб'єктів до дійсності; дозволяють передавати культуру (знання, цінності, норми, традиції) під часу, тобто наступним поколінням.

Названі універсальні функції комунікацій властиві й Інтернет. Разом з тим історичний розвиток ЗМІ призвело до формування в їх діяльності цілого ряду специфічних функцій, виконання яких неминуче перебувало під впливом соціально-політичної та економічної ситуації в конкретних країнах, розширення технологічних можливостей для виробництва і розповсюдження інформації. Наприклад, функція ЗМІ як каналів соціальної участі була усвідомлена пізно, у другій половині 20 ст., Можливості для її виконання багато разів збільшилися з появою Інтернету, але реалізована вона поки що лише в найменшій мірі.

Дослідження повинні допомогти професіоналам Мережі та її користувачам витягти краще з її потенційних можливостей. «Технології гарні чи погані у залежності від нашого їх використання. Вони суть продовження нас самих «.

Функції ЗМІ в Інтернеті, з одного боку, зберігають притаманне всім ЗМІ зміст. А з іншого боку, набувають специфіку, властиву даної медійному середовищі.

Комунікативна функція Інтернету. Засоби комунікації, за визначенням, покликані зв’язувати людей, служити засобами їхнього спілкування. Масові комунікації служать засобом зв’язку для масового суб'єкта. Комунікація за допомогою Інтернет влаштована таким чином, що на одному полюсі діє професійний виробник інформації, а на іншому завжди залишається масовий суб'єкт — заздалегідь невизначений за чисельністю безліч анонімних користувачів. До анонімності часто тяжіє навіть полюс виробництва інформації, така сила її природи в цій медійному середовищі. Недарма в Інтернет так багато відомостей, походження яких не встановлено. Заново це було усвідомлено з появою флеш-та смарт-мобів, де анонімність зведена в принцип [13].

У силу анонімності розгортається царство вигаданих персонажів, змінюють і стійких масок. Зрозуміло, різного роду підміни, неопознанность учасників спілкування має місце і в традиційних ЗМІ. Інтернет-технологія робить комунікацію транскордонної. Спілкування перестає бути прив’язаним до місця розташування спілкуються. На цій основі Інтернет може виконувати соціально-креативну функцію, тобто формувати нові спільності з єдиною інформаційною базою і загальним ціннісно-нормативним фундаментом. Загальна спрямованість розвитку засобів поширення інформації полягає в утвердженні гетерархіческого (горизонтального, рівноправного) порядку на місці ієрархічного (вертикального, з домінуванням одного з суб'єктів спілкування). Відбувається перехід від односторонньої до двосторонньої моделі комунікації.

В умовах Інтернету аудиторія може брати участь у виробництві та обміні інформацією, в тому числі і між собою. Аудиторія перестає (якщо захоче) бути тільки одержувачем повідомлень. Однак тут використання інтерактивних можливостей ніколи не подолає природний розподіл ролей. У мережній інтерактивності виділяють три аспекти: «люди і документи» (можливість для користувача формувати і реалізовувати запит на інформацію), «люди і технологія» (пристосованість, зручність інформаційної технології для користувачів) і найбільш цікавий для соціолога аспект «люди і люди». В останньому випадку мова йде про пристосованості даної комунікації до двостороннього спілкування, про соціальні технології спілкування, які допомагають досягненню позитивних соціальних цілей; про те, як реалізується можливість комунікації між журналістами, суспільством, владою і бізнесом — основними суб'єктами, які виділяються в аналізі функціонування сучасного суспільства.

Аналізуючи комунікативну функцію Інтернет, слід розрізняти поняття «інтерактивність» і «зворотний зв’язок». Перше ширше другого. Зворотній зв’язок — це реакція, відгук суб'єкта на інформаційний вплив. Саме в цій якості в Інтернет поки найчастіше використовується функція «форум». Та й показники відвідуваності теж виступають в ролі зворотного зв’язку: свідчать про те, зацікавилися чи сайтом і його контентом користувачі. Інтерактивність ж передбачає і інші можливості: контролю користувача над змістом (запит, оцінка), участі в його формуванні через постановку проблем для висвітлення і обговорення, ініціативу в обговоренні, авторство, обмін думками з іншими користувачами і т.п. Деякі можливості такого роду можуть використовуватися і в традиційних ЗМІ. Але чого вже там ніколи не було — так це можливості спілкування по горизонталі, між користувачами. Однак потенціал нової технології реалізується тільки через активність людей. Комунікації, в яких у суб'єктів, які представляють два полюси комунікації, є можливість і відправляти й одержувати повідомлення, а значить, є взаімообратімості їх ролей. Г. Лассуелл запропонував називати їх двосторонніми. У ЗМІ взаімообратімості ніколи не може бути повною. Однак ступінь жорсткості поляризації може бути різною. Можна розрізнити канали масової інформації, побудовані за одностороннім, монологично або двосторонньому, діалогічність принципом. Американський дослідник виділяє три рівні інтерактивності:

1. двостороння;

2. реактивна, або квазіінтерактівная комунікація, де один полюс отримує повідомлення про реакції іншого (тобто, має місце зворотній зв’язок;

3. повністю інтерактивна комунікація, де всі суб'єкти комунікації можуть брати участь в обміні інформацією «на рівних».

Наслідуючи знайдені традиційними ЗМІ форми зворотного зв’язку і загальну свою здатність до інтерактивності, Інтернет може розвивати їх до рівня істинної двобічності, дійсної інтерактивності, тобто до поєднання синхронної (одночасної) і асинхронної (неодночасно) зворотного зв’язку, з одного боку, і можливості обміну інформацією між користувачами, тобто істинної двобічності, — з іншого. Все це відбувається в одній і тій же медійної мережевому середовищі, що, звичайно ж, полегшує для користувача оволодіння всіма наданими можливостями.

Інформаційна функція Інтернету. Відповідно до загальної природою ЗМІ інформація в інтернет-каналах відкрита для кожного, обмеження можуть бути пов’язані тільки з платністю. Як зазначалося, рівна доступність ресурсів

— одне з ключових проблем соціологічних досліджень і практичного розвитку Інтернету. Оптимісти сподіваються, що Мережа полегшить досягнення рівності для раніше ущемлених груп. Однак поки нове цифрове нерівність відтворює і навіть посилює раніше наявний стан.

Інформація в Інтернет володіє рядом специфічних рис. До них відносяться:

— оперативність, тобто націленість на освітлення, перш за все, поточних подій;

— висвітлення життя соціуму, а не власної діяльності творців ресурсу;

— універсальність, або різнобічність, тематики, навіть якщо це канал спеціалізований;

— жанрово-видова розмаїтість матеріалів [32].

Не склалися ще відносини юридичної і моральної відповідальності визначають легкість в Інтернеті акцій з дезінформації, публікації неперевірених і компрометуючих відомостей, використання чуток і неідентифікованих джерел.

На основі інформаційної функції ЗМІ здатні виконувати і функцію формування порядку денного, або фокусування суспільної уваги. В Інтернеті цей процес не може, по-перше, колосальним зростанням кількості ресурсів (диверсифікацією), серед яких кожен користувач може вибирати той, що вважатиме за потрібне. По-друге, властивою йому можливістю швидкого оновлення контенту аж до режиму реального часу. Належить досліджувати, до яких соціальних наслідків призведе небачене досі різноманітність і темп обновляемости інформації в Мережі, можливість для кожного користувача визначати свій маршрут, що сприяє дробленню, демасифікації аудиторії. Чи не втратить через це товариство можливість підтримувати єдину інформаційну, а разом з тим і культурно-ціннісну базу? До цього веде і асинхронність (неодночасність) отримання інформації користувачами. Газети, радіо, телебачення своїми періодичними виходами як би влаштовують для аудиторії «сеанси», випуски розраховані на більш-менш одночасне сприйняття, в Мережу ж кожен входить у зручний для себе час (характерно, що творці сайтів, на відміну від офлайнових колег, не обтяжують себе оголошеннями про періодичність і моментам оновлення контенту, користувач приходить до цього знання в результаті власної практики).

Єдина інформаційна платформа — умова для виконання функцій форуму, ціннісно-регулюючої, соціально-організаційної та соціально-креативної.

Принципово нові можливості для виконання функції інформування відкриваються у зв’язку з мультимедійністю мережевих ресурсів. За дослідженнями традиційних ЗМІ відомо, що використання різних знакових і зображально-виражальних засобів полегшує орієнтування в інформації, її засвоєння.

Дослідникам ще належить описати, виміряти, зрозуміти, як впливає на функцію інформування та гіпертекстуальність. Тут є і зовсім не досліджений ракурс: як використовується ця якість у більш широких рамках — при взаємодії традиційних ЗМІ та їх інтернет-ресурсів. Принаймні, ефект розширення контенту тут спостерігається. Однак найбільш помітно поки тут явище крос-промотування: лінки відсилають до тих он-і офлайновим джерел, з якими сайти пов’язані «родинними» або партнерськими відносинами. Будучи частиною ЗМІ, відповідні ресурси в Інтернеті володіють і притаманними їм універсалізмом тематики, видів і жанрів інформації. Разом з тим Інтернет, володіючи мультимедійністю, гіпертекстуальність, дозволяє робити інформацію більш багатої за зображально-виразним якостям, більш повної і об'ємною. Нове у виконання інформаційної функції вносять такі особливості Інтернет, як їх зростаюча кількість і асинхронність сприйняття інформації користувачами. Тут можуть виникнути проблеми з формуванням «порядку денного», а в кінцевому підсумку — і з формуванням необхідної суспільству єдиної інформаційної та ціннісно-нормативної бази.

Ціннісно-регулююча функція. Зміст цієї функції багато в чому збігається з тією, що Г. Лассуелл було названо функцією кореляції ставлення до дійсності, властивої всім соціальних комунікацій. Сім'я і школа здійснюють первинну соціалізацію, тобто прилучення особистості до знань, норм, цінностей, досвіду, традицій, накопиченим суспільством і навколишнім соціальним мікросередовищем. Далі в сучасному суспільстві ця функція значною мірою переходить до ЗМІ. Вони служать виробленні та збереженню загальної ціннісно-нормативної платформи: що таке добре, що таке погано і як, відповідно, варто думати і діяти.

Інтернет приносить технологічно принципово нову ступінь свободи в обміні інформацією, можливості висловити свою точку зору на безлічі майданчиків.

Інтернет загострює проблему соціальної ідентичності - віднесення себе до певних соціальних спільнот. Є точка зору, що якщо традиційні комунікації (лист, книга, телефон) зламали просторово-часові бар'єри, то новітні засоби йдуть далі: ламають кордону ідентичності, тут створюється широкий спектр віртуальних спільнот, швидко змінюють один одного. У зв’язку з цим важливість виконання ціннісно-регулюючої функції, тобто встановлення загальної ціннісно-нормативної бази зростає.

Як відомо, ціннісно-регулююча функція проявляється різноманітно: не тільки в самому змісті, але і через відбір повідомлень, їх коментування, розташування в певній послідовності, на певних сторінках. З досліджень аудиторії традиційних ЗМІ давно відомо, що одна її частина прагне, використовуючи різні, в тому числі альтернативні, джерела інформації, скласти власну точку зору. Інший же зручніше керуватися одній і тільки одній пропонованої позицією.

Виконання ціннісно-регулюючої функції в демократичних ЗМІ відбувається на основі виконання функції інформування та фокусування уваги аудиторії на певні події та проблеми, тобто формування порядку денного. Однак, в Інтернеті відбувається подальше дроблення аудиторії.

Розважальна функція Інтернету. Інтернет — середовище, де стираються не тільки просторові рубежі, але і межі між сферами життєдіяльності людей: роботою і побутом, хобі та реалізацією громадянського статусу, навчанням і розвагою. Засоби для інформаційного забезпечення цих сфер та участі в них знаходяться в єдиній медійному середовищі, дистанція між різними сферами практично не відчувається.

Не можна стверджувати, що зазначені можливості Інтернету унікальні. Вони проявилися ще в традиційних ЗМІ, особливо на телебаченні. За радянських часів офіційні ідеологи в багнети зустрічали спроби соціологів включати в спектр функцій ЗМІ розважальну. Дискусії з цього приводу закінчилися перемогою такої функції не тільки в теорії, але і на практиці: сучасні радіо і телебачення, та й більша частина друкованої періодики, виявляються засобами розваги, часто і на шкоду іншим функціям.

Якщо в області «серйозного» контенту нова медіасреде може навіть стимулювати інтерес до читання, то у сфері розваги відносини між традиційними ЗМІ, особливо телебаченням, і Інтернетом — конкурентні. Інтернет взагалі багато в чому виявляється стихією гри, його інтерактивні можливості і різноманітність ігрових засобів і форм з традиційними ЗМІ незрівнянні. Інтелектуальний рівень розваг може бути самим різним — від невибагливих забав для підлітків до насичених особливим етикетом і змістом «фортець» для дорослих.

Спочатку користування Інтернетом не пов’язувалося з відпочинком. Зовні очевидний образ видовища, звичний для ТБ, у інтернету проявився аж ніяк не відразу. Зате, виявивши можливість бути не тільки глядачами, але й безпосередніми учасниками гри (а це особливий і важливий вид активності), люди швидко поставили новий засіб на службу розваги. Найбільш очевидна тенденція в освоєнні Інтернету людством полягає в тому, що поряд з інструментом пізнання, засобом навчання та інформування він перетворюється на спосіб розваги для маси людей. Однак взаємини зі «старими» ЗМІ неоднозначні. На думку М. Кастельса, гіпотеза щодо того, що використання Інтернету створює конкуренцію саме в сфері розваги, не підтвердилася. Є межі часу, що витрачається на даний вид активності. Однак масовізація складу користувачів Мережі, тобто збільшення їх числа і розширення соціально-демографічного складу, зменшення різниці у доступності користування Мережею для різних груп, призведе все-таки до того, що в межах часу, що витрачається на розваги, лідируючим виявиться саме Інтернет. У 2002 р. в США частки користувачів, які зверталися в Мережу для читання щоденних газет і для участі в онлайнових іграх були, близькі. Але ж призначення Інтернету, вважає М. Кастельс, не ізоляція людей в уявному світі, в сфері рольових ігор з їх фальсифікацією особистості. «Він використовується для поширення політичних послань, для організації комунікації по електронній пошті з громадськими мережами, для вираження ідей і пошуку інформації. Це засіб комунікації, а не розваги «. Різноманітні опції і виразні можливості Інтернету варто використовувати для того, щоб процес спілкування та отримання інформації ставав не позбавленим приємності заняттям, а розважальні моменти сприяли виконанню інших функцій. Цікавий з цієї точки зору досвід так званих «зоряних чатів», де склад запрошених зірок, етикет спілкування з ними, зміст поставлених їм користувачами питань можуть служити і пізнавальним ефектів, і підтримці стимулів до оволодіння зацікавила професією, і до тренування навичок соціального спілкування [24].

Майбутнє покаже, чи стане розвага однією з основних соціальних функцій Мережі. Поки ж її розвиток переживає такий етап, коли в силу масовізації аудиторії стосунки її з Інтернетом втрачають колишню «серйозність».

2.2 Законодавче та правове регулювання інформаційної діяльності

Інтернет є безспірним фактором сьогодення, який суттєво впливає на різноманітні сторони соціального життя. З урахуванням швидкості та розмірів поширення комп’ютеризації у світі історію людства навіть поділяють на дві ери — до та після появи мережі Інтернет. Англійська абревіатура B.W. (Before Web) означає ті часи, коли людство не користувалося Мережею, тобто знаходилося на зовсім іншій, початковій стадії розвитку. Доступ населення до Інтернету стає однією із важливіших показників розвитку тієї чи іншої країни, а Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства у статті 3 визначила вільний обмін інформацією та знанням однією із демократичних цінностей людства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації Інтернет перетворився на важливе соціальне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук, у тому числі юридичної.

Правове забезпечення інформаційної сфери розвивається дуже швидкими темпами. Разом з тим законодавче регулювання використання інформаційних технологій неможливо без теоретичного осмислення, аналізу понятійного і термінологічного апарату, які формуються і використовуються в науковій діяльності [17].

Серед різноманітних відносин, що виникають при застосуванні Інтернет-технологій, необхідно відокремити ті, які за своєю природою сприймають правове нормування, тобто можуть стати правовідносинами. Одразу треба вказати, що серед фахівців (насамперед, в технічній сфері) існує вкрай негативне ставлення до самої ідеї правового регулювання відносин, які виникають в Інтернет-середовищі. В мережі навіть була розповсюджена «Декларація незалежності кіберпростору» (автор — Джон Барлоу), в якій проголошувалося право на свободу Інтернет-простору та принцип невтручання жодної з країн у регулювання Інтернет-відносин [6]. Прихильники такої позиції вважають, що Інтернет повинен залишитися «чистим» від законодавчого нормування і складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань тощо. Утім, такий дещо «ідеалізований» погляд на справу останнім часом зазнав значного тиску. Порушення особистих та майнових прав, навіть злочинні дії, що виникли за допомогою Інтернет-технологій, наочно показали, що Інтернет не може бути тільки зоною свободи людини і з необхідністю стає об'єктом правового втручання. Крім того, свобода ніколи не означала хаосу, а правове регулювання не обов’язково пов’язане з установленням заборон та обмежень. Тому думка щодо виведення Інтернет-відносин за межі правового регулювання є безпідставною.

Проте важливішим питання є те, якою буде концепція регулювання Інтернет-відносин в тій чи іншій країні, якою мірою і за допомогою яких саме засобів держава буде впливати на їхнє формування. Діапазон вирішення цього питання є значним. З одного боку, -- практично повна заборона доступу громадян до Інтернету (досвід КНР), з іншого -- практично повна комп’ютеризація та дозвіл на розміщення в Інтернеті будь-якої інформації, навіть пов’язаної з пропагандою нацизму (США). Україна лише визначається щодо ставлення держави до Інтернету та можливості державного впливу на Інтернет.

Слід зазначити, що до теперішнього часу склалося декілька рівнів правового регулювання відносин мережі Інтернет:

міжнародний;

національний.

Міжнародні правові документи складаються з нормативних, за якими здійснюється судочинство, і рекомендаційних, що є попередниками договорів, актів та інших нормативних документів. Міжнародні правові норми Інтернет-ЗМІ складаються з документів міжнародних організацій, членом яких є Україна: світових (ООН, ЮНЕСКО, ВТО); європейських (Рада Європи, ОБСЄ) та інші.

З огляду на європейську інтеграцію України важливе значення мають міжнародні норми Ради Європи, що регулюють Інтернет. Вони містять такі документи як: Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Рим, 4. 11. 1950); Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру (Страсбург, 28. 01. 1981 р.); Конвенція про кіберзлочинність (Будапешт, 23. 11. 2001 р.), Конвенція про інформаційне й правове співробітництво щодо послуг інформаційного суспільства (Москва, 4. 10. 2001) [50].

Міжнародні правові орієнтири містять чисельні рішення Європейського Суду з прав людини та велику кількість міжнародних рекомендацій згаданих міжнародних організацій. Зокрема, Радою Європи прийнята 28 травня 2003 року «Декларація про свободу комунікації в Інтернет», що встановлює найважливіші умови використання Інтернет в країнах Європи:

неможливість встановлення обмежень для контенту в Інтернет, більших, ніж обмеження для інших медіа;

заохочення саморегулювання щодо контенту в Інтернет;

неможливість заборони доступу (блокування, фільтрації) до ресурсів в Інтернет, незалежно від кордонів (за винятком обмежень для дітей та обмежень, що встановлені законними рішеннями компетентних державних органів);

неможливість ліцензування чи інших обмежень щодо створення сайтів;

неможливість встановлення для Інтернет сервіс-провайдерів спеціальних дозвільних обмежень чи обмежень щодо доступу до телекомунікаційних мереж;

неможливість покладення на Інтернет сервіс-провайдерів відповідальності за контент та зобов’язань щодо моніторингу контенту, до якого вони надають доступ, який вони передають або зберігають.

13 травня 2005 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв «Декларацію з прав людини та мережі Інтернет», яку було підготовлено спеціальним комітетом наукових експертів та представників урядів. Декларація без сумніву містить підтвердження факту, що «усі права, які надійно охороняє Конвенція з захисту основних прав та свобод людини (ЄКПЛ), залишаються дійсними у повній мірі за інформаційної доби та повинні й надалі охоронятись, незважаючи на новий технологічний розвиток», а також переконливу заяву про те, що «як дані контенту, так і дані трафіку електронних комунікацій підпадають під регулювання положеннями норм ст. 8 ЄКПЛ та не повинні піддаватися іншим обмеженням, окрім тих, що передбачаються цими положеннями».

Також слід вказати комісію ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). У числі актів цього органу необхідно виділити:

типовий Закон ЮНСІТРАЛ «Про електронної комерції» 1996р. (З додатковою статтею 5 bis, прийнятої у 1998р.);

типовий Закон ЮНСІТРАЛ «Про електронні підписах» 2001 р. Радою Європи прийнято наступні акти;

Конвенцію «Про захист фізичних осіб стосовно автоматичної обробки персональних даних» від 28 січня 1981 р. (Страсбург);

Конвенцію про інформаційне та правове співробітництво, що стосується «послуг інформаційного суспільства» від 4 жовтня 2001 р. ;

Конвенцію Ради Європи з кіберзлочинності від 23 грудня 2001 р.

Міжнародною торговельною палатою прийняті такі акти:

загальні звичаї для засвідченої цифровим способом міжнародної комерції 1997 р. ;

загальні принципи реклами і маркетингу в Інтернеті 1998 р.

Європейською економічною комісією ООН та Центром ООН сприяння торгівлі та електронного бізнесу прийняті такі акти:

типова угода обміну при міжнародному комерційному використанні електронного обміну даними (Додаток до Рекомендації № 26 «Комерційне використання угод обміну при електронному обміні даними», прийнятої Робочою групою зі сприяння міжнародним торговельним процедур Європейської економічної комісії ООН від 23 червня 1995 р.);

угода про електронну комерцію (Рекомендація № 31, прийнята Центром ООН сприяння торгівлі та електронного бізнесу (UN / CEFACT), березень 2000, Женева).

Треба зауважити, що багато з названих актів носять або декларативний характер, або закріплюють лише загальні принципи певних правовідносин в мережі Інтернет. Це пов’язано з тим, що міжнародні законодавець послідовно, а головне обережно вдосконалює названі норми.

Розглянемо національне законодавство України. Основними нормативними актами, які безпосередньо визначають сьогодні напрями регулювання Інтернет-відносин в Україні, є Укази Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 1 липня 2000 р. № 928/2000, «Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави» від 10 квітня 2000 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу Державного центру інформаційної безпеки до сфери управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ» (від 28 лютого 2001 р., № 63-р). Спеціальний розділ -- «Державне управління у сфері телекомунікації» містить проект закону «Про телекомунікації». Певне значення для розвитку відносин, що виникають у мережі мають також закони України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 р. 1], «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. ], «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007−2015 роки» від 9 січня 2007 р. та деякі інші.

Офіційний курс державної політики в галузі інформаційних технологій в Україні окреслює перш за все Закон України «Про національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р. 2] та «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 р. Готуються до прийняття таких важливих документів, як проекти законів «Про захист персональних даних», «Про національні інформаційні ресурси», «Про діяльність у сфері інформатизації», «Про електронний підпис», «Про телекомунікації» та інші. Однак, як і раніше, відсутні законопроектів, які безпосередньо стосуються Інтернет і спрямовані на його розвиток.

Цивільно-правові відносини Інтернет України можна врегулювати у суді відповідно до статей глав 35−46 четвертої книги «Право інтелектуальної власності» Цивільного кодексу України. В них йдеться про права інтелектуальної власності на: літературний, художній, або інший твір, на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права), наукове відкриття, винахід, торговельну марку, географічне зазначення, комерційну таємницю, а також розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та інші.

Правові проблеми в Інтернет можна також регулювати за 16 розділом Кримінального кодексу України. Зокрема, ст. 361 ККУ передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання у роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку. Ст. 361 п. 1 передбачає відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їхнє розповсюдження або збут. Ст. 361 п. 2 встановлює відповідальність за несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації. Ст. 362 передбачає відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. А ст. 363 передбачає відповідальність за порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється. Ст. 363 передбачає відповідальність за перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку.

Таким чином, деякі правові норми для регулювання Інтернет в Україні вже існують. Але серед сучасних Інтернет-відносин існують відносини, які потребують встановлення спеціальних правил та створення норм міжнародного та національного законодавства, спрямованих на їхнє ефективне регулювання.

По-перше, це відносини, які пов’язані з функціонуванням самої мережі й доступом до Інтернету. Особливо гостро останнім часом постає питання щодо використання доменних імен, зокрема доменних імен другого рівня, які збігаються із зареєстрованими товарними знаками юридичних осіб. В Україні були прийняті «Правила домену. ua», які регулюють відповідні відносини в Українському сегменті мережі, але вони потребують нормування.

По-друге, відносини, що виникають у сфері електронної комерції (електронного бізнесу). У сфері електронної торгівлі найбільшу проблему складає сьогодні питання електронного цифрового підпису. В Україні правовий статус електронного документа та електронного цифрового підпису, який його засвідчує, визначені Законом «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. Крім того, в Україні розроблено проект закону «Про електронний цифровий підпис», прийняття якого зрушить з місця проблему укладення угод із використанням Інтернет-технологій.

По-третє, відносини щодо захисту авторських та інших виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, які розміщені в Інтернеті, а також ті, що пов’язані з функціонуванням у мережі засобів масової інформації. Традиційні механізми захисту авторських та інших прав в Інтернеті в багатьох випадках виявилися не ефективними [1]. Справа в тому, що традиційна оффлайнівська концепція щодо всебічного захисту володільців виключних прав зіткнулася з концепцією свободи інформаційного Інтернет-простору. Прибічники останньої концепції вважають, що «Інтернет із самого початку був задуманий і реалізований як засіб вільного розповсюдження інформації». Таким чином особа, яка свідомо розмістила в Інтернеті будь-які результати своєї творчої діяльності, тим самим уже погодилася з їхнім використанням широким загалом споживачів. Утім, такий однобічний підхід навряд чи може бути визнаний правильним. Тому визначення певного балансу інтересів користувачів Інтернету та володільців авторських та інших виключних прав має бути знайдено.

По-четверте, відносини, що виникають стосовно захисту конфіденційної інформації в Інтернеті, забезпечення цілісності систем, інформаційної безпеки, запобігання розповсюдженню інформації, що має кримінальний зміст (порносайти, ведення промислового шпіонажу тощо). Боротьба з кримінальними зловживаннями зводиться до чотирьох головних напрямів: запобігання несанкціонованому доступу до інформації; пошкодження систем; маніпуляції даними; розповсюдження інформації злочинного змісту. Кримінальне законодавство різних країн останнім часом також доповнилося нормами щодо злочинів у сфері застосування комп’ютерних мереж. Відповідний розділ включено і до Кримінального кодексу України (Розділ XVI. «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп’ютерних мереж») але у кодексі не встановлено чіткого визначення злочинів про сексуальну експлуатацію дітей через Інтернет, хоча окремі його статті передбачають покарання за подібні злочинні діяння тощо.

Загалом, можна виділити наступні типові порушення в Інтернет:

порушення прав інтелектуальної власності;

порушення нормальної роботи інформаційних систем;

пересилання спаму і програм з вірусами;

кардинг — незаконне придбання реквізитів власників банківських платіжних карток та їхнє використання;

фішинг — підміна легально існуючих Інтернет-сайтів фальшивими з метою, наприклад, подальшого кардинг;

«нігерійський» — напрям листів з привітаннями про великий виграш і т.п., з одночасною проханням перерахувати невелику суму автору листа;

реклама порносайтів, наркоречовин.

Згідно з цим переліком Інтернет-відносин, можна зробити висновок, що вони є неоднорідними за своєю правовою природою. Тому особливого значення набуває сьогодні пошук адекватних юридичних механізмів, здатних ефективно впливати на ці відносини і забезпечувати їхній всебічний розвиток.

Слід також сказати, що існують спеціальні державні органи з контролю Інтернет мережі. Так в Україні у 2001 році з метою підвищення ефективності розкриття та попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері інтелектуальної власності й Інтернет-технологій у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю було створено підрозділ по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій. Крім центрального апарату, на регіональному — на рівні обласних УМВС, було створено відповідні підрозділи. Серед основних напрямів діяльності цих підрозділів:

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой