Вплив музики на організм людини

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Киевський Національний Університет Культури і Містецтв

Факультет Музичного мистецтва

Курсова робота

на тему:

«Психотерапевтичний вплив музики на організм людини»

з дисципліни: «Музична психологія»

виконав

студент ІІ курсу

групи ТЕМ-87

Філінський Роман

Київ -- 2009

Зміст:

Вступ

Розділ 1: Загальні закономірності впливу музики на організм людини

1.1 Звук з точки зору мистецтва

1.2 Звук з точки зору науки

1.3 Наукові факти і дослідження

1.4 Застосування цілющих властивостей музики в стародавні часи

1.5 Слуховий шлях людини

Розділ 2: Вплив рок-музики на організм людини

2.1 Способи дії рок-музики на людську психіку

2.2 Рок-музика як зв’язок з дияволом

Розділ 3: Лікувальні властивості музикотерапії

3.1 Види і форми музикотерапії

3.2 Способи застосування музикотерапії

Висновок

Джерела літератури

музика мистецтво психіка людина

Вступ

Данна курсова робота є спробою розкрити і пояснити особливості реакції людського організму на певні звукові подразники, а точніше — від прослуховування музики. Багато людей, слухаючи музику різних стилів і жанрів навіть не замислюються про її вплив на їх психіку і поведінку. Не важливо, в якому ступені цей вплив виявляється, який воно носить характер, до чого може привести, але з величезною упевненістю можна стверджувати, що це вплив так чи інакше є фактом.

Частина цієї курсової роботи присвячена і негативній дії «важкої» музики на людську психіку для того, щоб розглянути всі наслідки музики і ясно усвідомити де закінчуеться музикотерапія і починається руйнування організму.

Протягом багатьох століть мистецтво було для людини джерелом насолоди і засобом самовираження. Воно завжди мало велике значення і для розвитку духовної культури особистості. Проте лікування за допомогою мистецтва — феномен відносно новий. З розвитком засобів масової інформації та інших новітніх технологій можливості використання мистецтва значно розширилися. Поступово склалися самостійні розділи медичної терапії, як от: театротерапія, книготерапія, арт-терапія, музикотерапія.

Не зважаючи на давнє існування музикотерапії як науки про позитивно-лікувальний вплив музики на людину, вона залишається не до кінця дослідженою. Теоретичні аспекти цієї науки ще не отримали певної системи та не до кінця апробовані.

Музику здавна застосовували у медицині, і музикотерапія має доволі глибокі коріння. Ще у Біблії згадується цілюща сила музики: царю Саулу, який страждав на розлади психіки, дуже допоміг Давид своєю грою на арфі. Вплив музики на людину з давніх часів використовувався для боротьби з різними хворобами у багатьох народів. Вони інтуїтивно відчували в музиці велику оздоровчу силу, ще не вміючи пояснити цього.

Що ж таке музика, і чому вона має такий вплив на організм людини? Мова музики — звуки. Фізіологічними еквівалентами характеристик звука є висота тону, гучність і тембр. Послідовне поєднання звуків створює мелодію, їх одночасне звучання породжує гармонію. Один із дослідників доктор Гордон Шоу ось як пояснює вплив музики на здоров’я: «Вібрація звуків створює енергетичні поля, що впливають на кожну клітину нашого організму, — ми „поглинаємо музичну енергію“ і вона нормалізує ритм нашого дихання, пульс, артеріальний тиск, температуру, знімає м’язове напруження» [3]. Тому правильно підібрана мелодія благотворно впливає на хворих людей і прискорює їхнє одужання.

У наш час науково-технічний прогрес дозволив на більш високому рівні, ніж у попередні століття, дослідити фізіологічні реакції організму (дихання, частоту серцевого ритму, кровообіг, кров’яний тиск та ін.) на звук і музику. Їхній цілющий вплив, в першу чергу, став необхідним у зв’язку з нагальною потребою знімати втому та стрес у століття війн, політичних баталій, катастроф.

Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика призводить до певних гормональних і біохімічних змін в організмі, позитивно впливає на інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність людини.

Музика широко застосовується у дитячій неврології. Вона розвиває здатність дитини слухати і аналізувати, активно впливає на її настрій, сприяє формуванню мови і психіки. З цієї точки зору уроки співів — у сім'ї, дитячому садку, школі - слід віднести не до другорядних, а до основних предметів.

Цілком закономірною є зростаюча тенденція запровадження музики у навчальний процес різних вузів, оскільки сучасний рівень розвитку техніки та звукозапису робить її практичне використання широко доступним.

На сьогодні сфера застосування музикотерапії активно поширюється у багатьох країнах і застосовується у лікарнях, центрах реабілітації, а також дитячих садках і школах. У США, Японії, Англії, Франції музика використовується у промисловості та сільському господарстві. Музика звучала і в космосі, що покращувало стан космонавтів під час довготривалого перебування на орбіті.

Усім відомо, що будь-які ліки необхідно точно дозувати. В іншому випадку вони можуть дати протилежний ефект. Музика — не виняток, особливо, коли мова йде про силу звука. Велика гучність викликає підсвідоме відчуття тривоги, а негативно впливає на психіку, особливо на слабку психіку дітей і підлітків.

Найбільш шкідливим для організму людини є шум вище 95 Дб. (Для порівняння: шелест листя на вітрі дорівнює 25 Дб; тікання настінного годинника на відстані одного метра — 30). Він є першопричиною зниження працездатності, порушення ритму серцебиття, появи незвичної блідості, роздратованості, і може призвести до серйозних психічних розладів. Дисгармонійна музика, що втратила свій глибинний зміст і стала лише шумовим фоном, а особливо та, що належить до «важкого металу», також завдає великої шкоди людському організму.

Отже, музикою ми можемо регулювати нашу психіку, змінювати наші настрої у різних життєвих ситуаціях. У станах нездужання, поганого самопочуття ми звикли покладатися на допомогу лікарів, забуваючи, що володіємо власною могутньою силою — психічною енергією, силою духу, силою творчої уяви, яка у поєднанні з вібраційним впливом відповідної музики може слугувати для нас найефективнішими ліками для подолання будь-якої хвороби.

Сьогодні в країнах світу — більше 100 університетів і коледжів, які пропонують курси вивчення музикотерапії. Майбутнім фахівцям належить право на вдосконалення технології цілющої дії музики, тим більше що сфера застосування музикотерапії, як незалежної дисципліни, постійно розширюється, захоплюючи Великобританію, Грецію, Францію, Австралію, країни Південної Америки. Поступового розвитку музикотерапія отримує і в Україні.

Предмет дослідження -- музична діяльність.

Об'єкт дослідження -- психотеравтичний вплив музики.

Мета дослідження -- обгрунтувати шляхи позитивного психотерапевтичного и негативного впливу музики.

Завдання дслідження:

· опрацювати теоретичний та практичний аспекти досліджуваної теми

· визначити шляхи психотерапевтичного впливу музики на людину

дослідити варіанти покрщення і підсилення дії музики

Розділ 1: Загальні закономірності впливу музики на організм людини

1.1 Звук з точки зору мистецтва

Усередині кожної людини звучить музика. Стародавні вважали, що музика народилася разом із створенням світу. Все у всесвіті виткане із звуків. Якщо прислухатися, то це — звуки музики.

Наука з доісторичних часів накопичила величезний досвід впливу музики на людину. Ще в старозавітні часи люди зрозуміли, що музика впливає не тільки на психіку, але й на всі системи організму. Але, що ще більш незвичайно, музика впливає на духовну суть особистості. Недаремно в православних храмах використовується хоровий спів, у католицьких — органна музика, у мечетях Коран читається співучо.

Будь-яку музику людина «слухає серцем». Сидячи в концертному залі, людина слухає симфонії, і ця «зовнішня» музика знаходить відгук у її серці, тоді у глядача з’являється стан задоволення, навіть щастя.

Чому справжні цінителі віддають перевагу класиці - Моцарту, Бетховену, Вівальді? Класична музика ненав’язлива. Вона не підпорядковує собі слух і волю людини. Вона — як шелестіння листя, вона — поряд. Якщо хочеш її почути, то почуєш, якщо ні - вона тобі не заважає. Вона неагресивна, не сумбурна. Мелодія класичних творів природна для організму, органічна для слуху. Учені давно досліджували тему звуків музики. Виявляється, звуки певної тональності викликають у людини адекватні стани — меланхолійний, збуджений, спокійний, напружений, радісний, сумний. Чому? Будь-який звук — це вібрація. Кожен орган, кожна клітина нашого організму також вібрує, причому все має свою певну частоту. Коли частота вібрацій музичного твору і частота організму співпадають, то організм резонує, тобто відгукується на цей музичний твір. І така музика ніби живить організм енергією. Тоді тіло відчуває стан комфорту, а людина — насолоду.

1.2 Звук з точки зору науки

Почнемо з того, що звукові хвилі - це фізичне явище, що відбувається в різних агрегатних станах речовини. Вже з незапам’ятних часів людину оточували звуки. Ще і музики ніякої не було, але був спів птахів, дзюрчання струмка, шерех хворосту і шелестіння листя. Всі ці звуки оточували людину і інформували її про навколишній простір. На підставі природженого і придбаного досвіду, людина сприймає звуки по-різному. Наприклад, високий виск був сигналом тривоги. В той же час бувальщини заспокійливі звуки — шум дощивши, свист вітру.

З вищесказаного, можна укласти, що різні по частоті звуки по-різному впливають на людину. Учені встановили, що це безпосередньо зв’язно з ритмами головного мозку. Отримуючи через органи слуху аудіоінформацію, мозок аналізує її, порівнюючи зі своїми ритмами. У кожної людини ритми протікають зі своєю частотою. Саме тому, такі різні смаки до музики. Під старість функціонування процесів в головному мозку сповільнюється, і людина перестає сприймати швидку ритмічну музику, віддаючи перевагу спокійнішим і розміреним композиціям. А все тому, що мозок не достигає обробляти швидко змінну інформацію.

З кожним десятиліттям музика стає швидшою і агресивнішою. Якщо раніше танцювальною музикою вважалися фокстрот (Foxtrot) і степ (Step), а потім твіст, то пізніше з’явилися диско (Disco) і евродэнс (Eurodance). Трохи пізніше отримала широкий розвиток електронна музика. Це дало нам нові ритми 140, 150, 160 ударів в хвилину і більш. Але відомо, що організм людини не розрахований жити в цих ритмах постійно. За подібний прогрес ми платимо серйозними збоями в центральній нервовій системі, порушеннями сну, депресіями і підвищеною дратівливістю, тому треба добре знати природу звуку, його фізичний вплив на стан людини. Це такі речі як резонанс (фізична взаємодія музики з людиною на хвильовому рівні), і ритм (рівень інтенсивності взаємодіі музики з людиною).

Резонанс

Саме ця властивість людського організму і всіх його складових частин — органів, клітин — дає можливість медицині використовувати таку технологію з лікувальною метою, тобто, з метою відновлення функцій пошкоджених органів. Досліджено і доведено, що одужання організму після важкої хвороби під музику відбувається швидше.

Пригадаємо фізику, шкільний курс. Явище резонансу коливальних систем полягає у наступному: якщо порушити камертон на частоті 500 герц і піднести його до іншого камертона з власною частотою теж 500 герц, то він зазвучить. Резонанс взаємодії з таким же успіхом застосовний і до людини, тварини або рослини. Звук — це пружні хвилі з частотами від 16 і до 20 000 Гц, що розповсюджуються в середовищі і впливають на слуховий апарат людини, органи, клітини і ДНК. Наведемо для прикладу резонансні частоти внутрішніх органів людини: 20−30 Гц — резонанс голови; 2−3 Гц — резонанс шлунку; 6−8 Гц — резонанс нирок.

З приводу резонансу нашого організму був такий смішний випадок. Це відбувалося під час надсекретних випробувань літаків-невидимок («Стелс») у Сполучених Штатах. Коли домогосподарки невеликого містечка, розташованого поряд із секретною авіабазою, прали білизну в емальованих тацях, то жінки чули у себе в голові переговори льотчиків з авіабазою. Чому? Таці за формою і деякими іншими характеристикам нагадували параболічну антену, а частота витікаючих хвиль з радіостанцій, з міркувань секретності, була вибрана нестандартною і виявилася рівною одній із резонансних частот організму.

В основі акустичного механізму дії музики лежить її здатність впливати на психіку людини. Схильність людей до гіпертонії, стенокардії, виразки шлунку та інших захворювань, пояснюється особливостями характеру людини. Спостереження показали, що виразкою шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонією частіше хворіють люди «жорсткої вдачі», які нетерпимі до помилок інших, протиставляють себе оточуючим. Якщо ж людина страждає комплексом неповноцінності, невпевнена в собі, у таких часто зустрічаються аритмія серця, бронхіальна астма. Щоб попередити ці хвороби або вилікувати їх, потрібно поміняти характер людини, її ставлення до життя. І як не дивно, музика може реально допомогти людині, причому вона впливає навіть на глухих людей, і дія ця відбувається через шкіру.

Ритм

Як вважають деякі вчені-дослідники, головною складовою музики є ритм. На думку деяких фахівців з музикотерапії саме ритм лежить в основі її лікувальних властивостей. У природі все підпорядковане певним ритмам, наш організм не виняток. Кожен орган має свої вібро-характеристики, і його вібрації співпадають з ритмом енергії цілком певних звуків та інструментів. Наприклад, звуки фортепіано налагоджують роботу нирок, гармонізують психіку, покращують діяльність щитовидної залози; звуки органу корегують роботу мозку і хребта; барабанний дріб лікує печінку, відновлює ритм серця, упорядковує кровоносну систему; мелодія флейти благотворно впливає на кровообіг, легені та бронхи.

Учені вважають, що мозок випромінює електромагнітні хвилі, які породжуються електрохімічною активністю мозку. Частота цих хвиль залежить від активності нейронів у мозку. А раз це так, те функціонування мозку може змінитися, якщо на нього впливають зовнішні системи, які приводять мозок у резонанс. Це вивчається за допомогою спеціального устаткування. Що це за резонансні системи? Це може бути музика, її ритмічні структури. Вібрації музичних звуків активізують вегетативні механізми вищої нервової діяльності, викликають у відповідь вібраційні реакції у підсвідомості людини. Таким чином, організм відновлює свої функції і людина відчуває притік сил і одужує.

Сучасні наукові дослідження у сфері дії музичних ритмів на організм показали, що музика дає реальний відновний ефект. Вона впливає на глибинні процеси живого організму, причому, не тільки людини, але й на тварин і рослин. Неодноразово ставили експеримент: в оранжереї включали класичну музику, рослини швидше росли і менше хворіли. Такі досліди ставилися і з мишами та іншими тваринами. Музика покращує імунні функції живої істоти, нормалізує її стан. Але особливо музика впливає на людину, відкриваючи в ній нові фізичні сили і розкриваючи її творчі можливості. Людина, що слухає музику, чує її і вухом, і серцем, і кожною клітиною свого організму.

Одного разу німецькі вчені з Геттінгенського університету провели експеримент: на групі добровольців вивчали вплив різних медикаментозних засобів і колискових пісень на якість сну. Мелодії виявилися набагато ефективнішими за медичні препарати. Група, яка не вживала ніяких лікарських засобів, а тільки слухала музику, спала міцніше. Сон у цих людей був глибшим. Отже, музика володіє високим психотерапевтичним ефектом. Коли людина засинає під тихі спокійні мелодії, вона цілу ніч бачить гарні сни.

Ритм серця складає в основному 68−72 удари в хвилину, тоді як ритм музики Баха, Вівальді складає всього 60 чвертей у хвилину. Наш організм, слухаючи цей ритм, мимоволі розслабляється, і настає відпочинок.

1.3 Наукові факти і дослідження.

Музика -- це інформація. Принцип сприйняття звукової інформації.

Для того, щоб з висоти третього тисячоліття з можливою повнотою осягнути всю глибину впливу музики на людину, розкрити механізми і висвітлити результати чудодійної сили музичного мистецтва, необхідно передусім звернутись до існуючої в сучасній фізичній науці інформаційної картини світу й визначення місця людини в ній. Вчені стверджують, що людський організм є одночасно приймачем і аналізатором різних інформаційних струмів оточуючого світу, і сама людина виступає носієм інформації. Власне ж інформація як фундаментальна сутність природи — універсальна якість предметів, істот, явищ, процесів, що знаходять прояв у здатності сприймати внутрішній стан і вплив оточуючого середовища, осмислювати одержані відомості й передавати наслідки обробки іншим предметам, істотам, явищам, процесам. Отже, інформацією пронизані всі матеріальні об'єкти й процеси, а весь оточуючий нас простір утворює інформаційне поле. Більше того, життя на Землі було б неможливим, якби живі істоти не сприймали інформацію, що надходить із зовнішнього світу, не вміли її обробляти та обмінюватися нею з іншими живими істотами.

Останні наукові дослідження обґрунтовують дві форми надходження інформації до людського мозку, які визначаються рефлективним і континуальним мисленням. В першому випадку людина одержує вербальну інформацію, вона мислить словами, часом перетворюючи слова в образи. Проте вербальний спосіб передачі інформації має порівняно невеликий інформаційний вміст. Він потребує активного втручання мозкових структур для декодування, переосмислення, доповнення й упорядкування прийнятої інформації. І як наслідок — незнання мови робить одержану інформацію безплідною для створення образу.

За умов континуальної свідомості процес мислення відбувається не засобами мовлення, не словами, а образами. Образне мислення характеризується незрівнянно більшим об'ємом надходженням інформації до людського мозку за одиницю часу.

Реакція утробної детини на музику.

Цікаво, що готовність до сприйняття й обробки певної інформації виявляється у дитини ще за кілька тижнів до появи її на світ. На цей період коркові клітини основних відділів мозку — зорового, слухового й шкірного — дозрівають до такого стану, що вже здатні проявити певні функціональні якості. Вченими було з’ясовано, що на 32-ому тижні утробного життя дитина сприймає звукові подразнення. При цьому на сильні звуки вона реагує певними рухами, зокрема скороченням мімічних м’язів. Якщо в перші тижні життя дитині ще складно розрізняти звуки, дистанційовані на півтори октави, то вже з плином часу вона засвідчує здатність більш чіткої диференціації. (Та найголовніше, що перші умовні рефлекси утворюються в людини саме на звук, а вже згодом на світло).

За свідченням С. Гальперіна, у 3−3,5 місяці дитина розрізняє звуки, відстань між якими сягає октави — децими; в 4,5 місяці -великої септими — нони; наприкінці 5-го місяця — збільшеної кварти — великої сексти. Вже на 3−4-му місяці дитина вирізняє звукове джерело і намагається віднайти його зором. Найінтенсивніше процес звуковисотного диференціювання відбувається на початку шостого і наприкінці сьомого місяців. На початку цього періоду дитина вже спроможна вирізняти велику секунду, а до кінця сьомого місяця — ½−¾ тона. Надзвичайно рано, в період між другим і четвертим місяцями, у немовляти вже сформований механізм диференціювання тембрових і ритмічних параметрів звуків, що уможливлює розпізнавання голосу та інтонацій матері, інших близьких людей (вимови, темпу, ритму, чергування голосних і приголосних тощо).

Важливо, що головним джерелом і водночас основним стимулом диференціювальних процесів, вдосконалення сенсорних систем дитини в цілому і на їх фундаменті - мислення — є зовнішні впливи.

Наперед зазначимо, що поступово із загальною еволюцією людини, із розвитком вербального, а отже, логічного мислення, саме останнє стає превалюючим у процесі інформаційного взаємообміну.

Вербальне мислення стає фундаментом для розвитку абстрактного мислення і закладає підвалини комунікативних відносин. Науково доведено, що права півкуля головного мозку людини відповідає за образне мислення й емоції. І на противагу їй — логічне й абстрактне мислення (яке в процесі еволюції посіло провідне місце) контролюється лівою півкулею. Поступово в ході еволюції права півкуля спочатку у чоловіків, а згодом і в жінок, починає все інтенсивніше пригнічуватися діяльністю лівої. З плином часу людське суспільство все більше й більше користується логікою, ніж емоціями та інтуіцією.

Наукові факти про музику.

Разом з тим, комплексні наукові дослідження та численні історичні свідчення підтверджують, що танці, пісні та звукове інтонування з’явились набагато раніше, ніж мова. Це дає підстави припустити, що власне музика була первісною мовою людства. У процесі серйозних наукових спостережень було з’ясовано, що близько двох третин мікроскопічних волосків у внутрішньому вусі людини здатні реагувати на звуки широкого музичного діапазону — від 3000 до 20 000 герц. Це свідчить на користь гіпотези, що з незапам’ятних часів люди спілкувались між собою в основному за допомогою високочастотного інтонування. Існують численні наукові факти, що ця первісна «пісня» складалась переважно з інтонацій по 2−3 звуки, які були зрозумілі кожному.

В 70-х роках ХХ століття відомий американський композитор і диригент Леонард Бернстайн разом із педагогом Гарвардського університету Говардом Гарднером здійснили наукове дослідження зразків первісних мотивів людства і з’ясували, що практично кожна людина спроможна сприйняти, зрозуміти й відтворити тризвуковий мотив.

Без перебільшення, музика була й залишається чи не єдиною мовою, зрозумілою для всього людства, засобом спілкування й порозуміння між різними народами в сучасному світі, адже вона містить універсальні складові, що однаковою мірою впливають і на живі істоти, і на так звану «неживу» матерію. Музика є універсальним засобом інформаційного обміну між людьми, незалежно від їх расової, національної, соціальної та релігійної приналежності, рівня освіченості та фінансової забезпеченості.

Символічно, що американський космічний корабель «Вояджер» ніс на своєму борту магнітні записи саме музичних творів Й. С. Баха та Л. Бетховена, джазових та рокових композицій, фольклорної аутентики різних країн на випадок зустрічі з представниками позаземних цивілізацій.

Сучасна наука, яка різнобічно вивчає феномен людини, підійшла до усвідомлення того, що розвиток творчої уяви дитини, її здатність викликати струм образів є запорукою позбавлення дитячої психіки від внутрішніх психологічних бар'єрів, якими переобтяжена людська особистість у дорослому віці і які нерідко стають на заваді всебічного розкриття емоційного та інтелектуального потенціалу при формуванні індивідуальності. І тут саме музиці як найдосконалішому й водночас найприроднішому засобу «видобування» цього струму образів належить пальма першості. Характерно, що не тільки виконання музичних творів, а навіть пасивне прослуховування музики (особливо є цінним і дієвим сприйняття «живого» виконання) гармонізує й збалансовує взаємодію окремих ділянок мозку, і - що є найціннішим — всебічно сприяє розвитку творчої уяви.

Отже, музика як найприродніше сприяє утворенню імпульсів, які спричинюють виникнення, рух і зникнення образів. Водночас їй під силу зупинити, миттєво зафіксувати образ у творчій уяві, проаналізувати його і в одну мить «відправити» у небуття.

Медичні дослідження.

Цікавими й гідними уваги виявилися проведені вченими Монреальського неврологічного інституту дослідження впливу музики різних жанрів на людський мозок. Під час експерименту здійснювалося сканування роботи мозку за допомогою позитронного емісійного томографа. Одержані томограми яскраво засвідчили, що з початком звучання музичного твору помітно активізувалось не тільки кровопостачання правої скроневої ділянки мозку (яка безпосередньо бере участь у процесі прослуховування), а й відділу правої півкулі, який відповідає за зір. Оскільки під час експерименту очі учасників були закритими, то вчені мали змогу зафіксувати автоматичну стимуляцію виникнення струму образів.

Не менш цікавими й переконливими виявилися результати тестування, проведеного вченими Центру нейробіології Каліфорнійського університету в Ірвіні з метою визначення рівня інтелектуального розвитку учнів. Протягом десяти хвилин 36 учням із різних коледжів було надано можливість прослухати Сонату В. Моцарта для двох фортепіано C-dur. Індекс інтелектуального розвитку IQ після прослуховування збільшився в середньому на 8−9 балів*. Один із відомих дослідників впливу музики Гордон Шоу висловив гіпотезу про те, що музика певним чином підживлює і ті відділи мозку, які відповідають за абстрактне мислення і прямого відношення до сприйняття музики не мають.

Останні данні наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з’ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою (активні і пасивні) позитивно впливають на інтелектуальний розвиток дитини.

Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у Радянському Союзі. На цей момент вже були відомі результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та Мілтона Еріксона, котрі з’ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий «альфа-стан» — оптимальний для навчання та запам’ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні під час сну. Відкриття стало основою нового, суперприскореного методу навчання: інформація, на разі - фрази іноземною мовою — подавалась з інтервалом у чотири секунди на тлі музики бароко (з темпоритмом 60 ударів за хвилину). Результати засвідчили засвоєння учнями від 60 до 500 іноземних слів за урок. Ці дані були підтверджені експериментами фахівців Університету штату Айова: на тлі звучання музичних творів доби бароко учасники експерименту засвідчили незаперечне підвищення здатності запам’ятовувати (на 26 відсотків більше), і відповідно прискорення навчання (до 24 відсотків). В останні роки у США справжнім бестселером стала книга Ш. Острандер і Лінн Скроудер «Супернавчання», написана ще 1979 року, в якій ідеться про сучасні новаторські методи навчання, що супроводжується звучанням музики бароко (додаються рекомендовані зразки, підібрані за методикою Г. Лозанова).

Дослідник виокремив години доби і пози, що сприяють найефективнішому впливу музики. Ним було з’ясовано, що хвилі мозку сприймають інформацію як у високостимульованих (так званих «бета») станах, так і в гранично розслаблених, які наближаються до стану сну. Вчений дійшов висновку, що коли інформація є закодованою в свідомості та у підсвідомості, то доступ до пам’яті помітно прискорюється.

Психотерапевтичний вплив музикою на навчання.

Опора Г. Лозанова на аудіювання й візуалізацію привели врешті-решт до створення в школах прискореної освіти форми так званих активних і пасивних концертів. Пасивний концерт — це виголошення оповідань або слів із словника в обідні години, коли світло є приглушеним, а учні зручно розташувались у кріслах. Як правило, урок триває 45 хвилин, під час якого новий матеріал, нові слова і звуки даються викладачем у повільному темпі під повільну музику бароко — концерти Вівальді, Кореллі, Скарлатті, Баха. Темпоритм цих композицій — від 52 до 68 ударів за хвилину — дає благодатну «канву», на яку накладаються плавні інтонації голосу викладача.

За планом, наступного ранку після прискореного навчання учням пропонується активний концерт, що покликаний закріпити матеріал, викладений учителем під час пасивного концерту. Переважно вчителем повторюється той самий текст, виголошуються ті самі фрази, але додаються нові слова. На цей раз в якості тла використовується музика ХVІІІ століття, більш драматична і внутрішньо контрастна — концерти Паганіні, Моцарта, Бетховена, Брамса. Голос учителя то підсилюється, то стишується, дублюючи музично-динамічний контур, відтворюючи основні музичні фрази й акцентуючи емоційний підтекст матеріалу. Після такого «концерту» учням надається можливість самостійно повторювати ключові слова і фрази. Тільки згодом, коли слух і голос залучені до процесу пізнання, рекомендується приєднати читання й письмо, і лише тоді учні вперше бачать перед собою текст, зафіксований літерами на папері.

Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса, який переконливо свідчить, що найбільшу кількість звучань потрібного частотного діапазону демонструють твори В. Моцарта, а найменшу — композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну «підзарядку» мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів.

І ще факти…

Останнім часом все більше поширюється теорія резонансної природи Всесвіту. Не викликає сумнівів, що у створенні навколо нас сприятливого біорезонансного простору музика займає пріоритетні позиції. Свого часу всесвітньовідомі вчені Дісхон, Сєченов, Павлов, Бехтєрєв та ін. дійшли висновку, що музика синхронізує роботу серця і всіх органів людського організму відповідно до ритмів Всесвіту. (Хоча лікувальний вплив музики було помічено ще світилами стародавньої медицини — Гіпократом, Авіценою. До наших часів дійшли відомості, що у Стародавньому Єгипті унісонний хоровий спів використовували як снодіючий засіб).

Проте тільки наприкінці ХХ століття наукове підґрунтя вивчення впливу музики настільки зміцніло, що стало можливим виокремлення такої спеціальної дисципліни як «музична терапія» і створення наукової програми з підготовки професійних музичних терапевтів. Широкий рух зі створення різноманітних центрів музтерапії охопив країни Західної Європи і США у другій половині ХХ ст. (За деякими даними там налічується понад 100 університетів і коледжів, які пропонують навчальні курси з підготовки музичних терапевтів).

Не можна не погодитись із пропозицією професорів НМАУ ім. П. І. Чайковського О. Комісаровим і Г. Побережною, які закликають активно долучитися до прогресивного світового досвіду із застосування ефективного методу музикотерапії, запровадження у навчальні програми НМАУ курсу з підготовки фахівців-музикотерапевтів і висвітлення зарубіжних досягнень у цій сфері.

Науково обґрунтовано, що музика спроможна змінювати сприйняття простору. Ця її властивість була з успіхом реалізована у синтезаторі. До 1960-х рр. композитори і виконавці покладались виключно на акустику храмових приміщень для того, щоб надати звучанню музичних творів особливу «об'ємну» просторовість, свого роду «стереофонічність». Григоріанські наспіви, підсилені тривалими ревербераціями в монастирях, соборах, каплицях, барокові композиції, органна музика, яка звучала в храмах, використовувались з метою утвердження самоусвідомлення людини і водночас активізації її духовного потенціалу. Повільні композиції барокового, класичного й романтичного стилів дозволяли людській свідомості вільно «плавати» в потоках звуків. З приходом епохи синтезаторів композитори отримали унікальну можливість відтворювати різного роду звуко-темброві ефекти, які виникають у замкненому, обмеженому просторі, щоб відродити в людській свідомості генетично-звукову пам’ять. Останні наукові відкриття, присвяченні дослідженням впливу музики на людину, підводять до логічного висновку: паралельно із засвоєнням нових електронних форм музикування, все більш серйозною стає проблема необхідності сповільнення ритму сучасного життя, особливо актуальна для підростаючого покоління.

Психотерапевтичний вплив музики на навчання.

Зважаючи на це, логічно припустити, що використання музики в навчальних процесах є доцільним і корисним. Досліди, які тривалий час проводились у Техасі, засвідчили, що у студентів, які беруть участь в роботі університетського оркестру, показник інтелектуального розвитку завжди вищий за середній.

Гра на музичних інструментах або участь у шкільних музичних програмах (використання музики на уроках історії, географії) здійснюють позитивний вплив на процес навчання й поведінку учнів під час занять.

Музика і немовлята.

На початку 1980-х рр. вийшла у світ книга професора Гарвардського університету Говарда Гарднера «Кадри мозку», яка спричинила справжній переворот у традиційних поглядах на людський інтелект в аспекті впливу на нього музики. В ній, зокрема, стверджується, що поряд із лінгвістичним, логіко-математичним, просторовим, органо-кінестетичним параметрами інтелекту існує ще міжособистісний, сутоособистісний і музичний. Автор наводить приголомшуючі результати досліджень, які доводять, що немовлята здатні налаштовуватись на мелодичний контур і гучність материнських пісень, а в чотири місяці вже демонструють спроможність розрізняти ритмічні структури. Було з’ясовано, що діти здатні до сприйняття цих музичних елементів набагато відкритіше і з більшою готовністю, ніж на базові елементи мови. Їх легше «втягти» у гру звуків, щоб розкрити їхні творчі можливості. Аналізуючи традиційну музичну освіту в Африці, Г. Гарднер обрав за об'єкт дослідження одну з общин у Нігерії. Коли дитині виповнюється лише тиждень від народження, її вже вводять у сферу музики і танців, батьки виготовляють для неї маленькі барабанчики. По досягненню 2-х років, діти об'єднуються у групи, де вивчають співи, танок і гру на різних музичних інструментах. У п’ять років вони вже знають понад сто пісень, грають на кількох ударних інструментах і виконують десятки складних танцювальних рухів. У книзі Д. Келінбелла «Ведення до музичного мозку» переконливо доводиться, що чим більше стимулювати дитину через музику, танок і мистецтво, тим інтелігентнішою людиною з віком вона стане.

Під час уроків.

Музика вносить позитивну релаксаційну атмосферу під час уроків з різних дисциплін, дає можливість провести учбову «інтеграцію», яка є запорукою розвитку стійкої, довготривалої пам’яті. Вона є основою того, що нейтралізує, пом’якшує промислові й транспортні шуми сучасних мегаполісів, тому з успіхом може використовуватись для зниження збудження в період екзаменів, а також сприяє підвищенню рівня знань. Уроки музики та співу, гри на музичних інструментах сприяють прискоренню навичок читання у школярів, разюче пришвидшують процес засвоєння іноземних мов і допомагають успішному загальному навчанню. Дослідниками було помічено, що музика стимулює прояв творчих здібностей у дітей, підвищує самооцінку у школярів, чуттєві і моторні навички, поліпшує психомоторний розвиток.

У 1997 р. під час дискусії на Всесвітньому симпозіумі з проблем художньої освіти в середніх школах Г. Гарднер презентував свою розширену концепцію, в якій ішлося про те, що музичний інтелект одночасно впливає на емоційну і духовну сферу розвитку юної особистості; музика допомагає її універсалізувати й певним чином структурувати мислення людини, її навчальну і виробничу діяльність, зокрема, помітно полегшує вивчення математики, іноземних мов і сприяє засвоєнню навичок орієнтування в сучасному непростому світі. З огляду на це, в загальноосвітніх школах, багатьох коледжах США звуки і музика використовуються як фон під час вивчення іноземних мов, спеллінгу та базових суспільних знань. Причому це не музична освіта в традиційному розумінні, а розроблена система навчання при активному залученні ритмічних і звукових компонентів.

Експеримент, який ще в 30-х рр. минулого століття був проведений в одному зі штатів Америки, засвідчив, що афро-американські школярі висували своїх учителів музики на рівень основних ролевих моделей (36%), за ними йшли вчителі англійської мови (28%), історії (14%) і наприкінці - тренери та вчителі фізкультури (7%). Нині дослідження підтвердили, що уроки музики, як і мистецтва та драми, позитивно впливають на рішення школярів старших класів продовжувати навчання в коледжі. У цьому контексті найближчою до нас є система освіти у Фінляндії, яка, за визначенням всесвітньої організації експертів з проблем освіти, головує в загальному переліку країн.

Результативність навчання у фінських учбових закладах засвідчує: 95% усіх випускників шкіл і коледжів подають заяви до вищих учбових закладів, а 75% продовжує навчання у вузах.

Яскравим прикладом сучасної організації системи навчання є Гавуківська школа, де кожний учень має свій улюблений музичний інструмент. Щодня після закінчення уроків вчителі і учні збираються разом і під музику (переважно національну) розповідають про мистецькі й музичні новини, про нові книжкові видання тощо.

Наукові дослідження останніх десятиліть вчених із багатьох країн світу підтверджують, що музика підвищує результативність навчання й праці, помітно зменшує напругу і втому, підсилює почуття впевненості у собі. У багатьох розвинених країнах нині чимало солідних корпорацій (наприклад, потужна фірма «Musik corporation», США) спеціалізуються на розробці, підборі й серійному випуску різноманітного призначення фонової музики для навчальних закладів різного типу й рівня, офісів, супермаркетів, навіть для Ватикану. Призначення цих музичних записів — утворити навколо людини збалансований звуковий ландшафт, стимулювати розвиток уяви, інтелекту, творчого потенціалу особистості, підвищити рівень її креативності, що є особливо важливим для підростаючого покоління.

У багатьох країнах США, Японії та Європи, система загальної освіти органічно поєднується з новаторським застосуванням музики. Зокрема, в багатьох токійських школах під час уроків мови вчителі виконують національний музичний фольклор або вмикають записи західно-європейської класики, щоб школярі краще зафіксовували в пам’яті вказівки вчителя, швидше набували лінгвістичних навичок, спираючись на чіткий тональний і ритмічний рисунок фонової музики. (Японська мова належить до т. з. «тонічних» мов).

Гадаємо, з метою вдосконалення й збагачення системи вітчизняної загальної освіти варто враховувати багатий досвід зарубіжних наукових установ, який стосується спостережень над дією музики на людину, адже вони засвідчують надзвичайну роль музичного мистецтва в інтелектуальному розвитку дітей і молоді. Наведені вище приклади демонструють широкий арсенал досить нескладних, часом елементарних, але водночас ефективних музичних засобів корекції мозкової діяльності учнів у процесі їх навчання у загальноосвітніх закладах.

1.4 Застосування цілющих властивостей музики в стародавні часи

Ще задовго до народження Христа лікарі, філософи, вчені, жерці, вчителі різних філософських шкіл різних країн і епох використовували гру на музичних інструментах як засіб відновлення психічного стану і лікування здоров’я організму. Так було в давньому Єгипті, Римі, в Елладі, у стародавньому Китаї, Індії та інших державах. Вже тоді зрозуміли, що тиха розмірена мелодія заспокоює людину, врівноважує її, зміцнює її органи. Більш того, помітили, що музика формує високоморальну, духовну особистіть.

Пророк Давид грою на кіфарі та співом допоміг біблійному цареві Саулу позбутися депресії. Асклепій співом і музикою лікував хворих. Гомер в «Одіссеї» оповідає про лікування ран воїна звуками музики і співу, про те, як Ахілл знімав емоційну напругу своїм співом і грою на лірі. Піфагор заснував науку про гармонію сфер, утвердив музику як точну науку. Лікар Авіценна використовував для лікування музику так само, як він використовував трави й інше зілля та дієти. За допомогою музики йому вдавалося зціляти психічнохворих людей.

Стародавні вчені мужі вважали, що музика встановлює порядок у Всесвіті, відновлює порушену гармонію в організмі, переналаштовує людину в емоційному плані, змінюючи депресивний стан на оптимістичний.

Багато якнайдавніших учень містять в собі різні твердження і досвід, накопичений тисячоліттями, дії музики на тварин, рослини і людини. В давнину виділяли три напрями впливу музики на людський організм:

1) на духовну суть людини;

2) на інтелект;

3) на фізичне тіло.

Вважається, що музика може підсилювати будь-яку радість, заспокоювати будь-яку печаль, пом’якшувати будь-який біль і навіть виганяти хвороби. Всіма науками і хитрощами, які придумало людство, стародавні мудреці віддавали перевагу над простим звукам мелодії, які вони ставили над усе. Починаючи з XIX ст. наука накопичила немало життево важливих відомостей про дію музики на людину і живі організми, отриманих в результаті експериментальних досліджень. Експерименти велися в декількох напрямках: вплив окремих музичних інструментів на живі організми; вплив музики великих геніїв людства; індивідуальна дія окремих творів композиторів; дія на організм людини традиційних народних напрямів в музиці, а також сучасних напрямів. Поступово накопичуються наукові дані, підтверджуючі знання стародавніх мудреців про те, що музика — щонайпотужніше джерело енергій, що впливають на людину. Ще в XIX столітті учений І. Догель встановив, що під впливом музики міняються кров’яний тиск, частота скорочень серцевого м’яза, ритм і глибина дихання, як у тварин, так і у людини. Відомий російський хірург академік Б. Петpовський використовував музику під час складних операцій: згідно його спостереженням під впливом музики організм починає працювати гармонійніше. Видатна психоневрологія, академік Бехтеpев вважав, що музика позитивно впливає на дихання, кровообіг, усуває зростаючу втому і додає фізичну бадьорість. Вже давно відомо, що звуки дзвонів, що містять в собі резонансне ультразвукове випромінювання, за лічені секунди вбивають тифозні палички, збудників жовтяниці і віруси грипу, що під впливом певних типів музики прискорює свій рух протоплазма кліток рослин і багато що інше. Використання певних музичних звуків також застосовується для лікування цукрового діабету. Було встановлено, що між рівнем цукру в крові і психічним станом існує прямий зв’язок. Таким чином, змінюючи і регулюючи свій психічний стан, людина може змінити рівень цукру в крові. У цьому велику допомогу надають аудіокасети із записом звуків природи: шуму прибою, співу птахів, гуркоту океанських хвиль, гуркотів грома, шуму дощивши. Недавно учені з Гетингемського університету в Германії провели цікавий експеримент: випробували на групі добровольців ефективність засобів для сну і магнітофонні записи колискових пісень. На подив фахівців, мелодії виявилися набагато ефективнішими за медикаменти: сон після них був у випробовуваних міцним і глибоким. Дослідження різних напрямів в музиці показали, що лідером в позбавленні від депресій є музика знаменитого Раві Шанкаpа. Особлива увага, як вже наголошувалося вище, приділяється дії музики великих геніїв-класиків і взагалі класичної музики на живі організми. Наприклад, творець музичної фармакології американський учений Роббеpт Шофлеp наказує з лікувальною метою слухати всі симфонії Чайковського і увертюри Моцарта, а також «Лісового царя» Шуберта. Шофлеp стверджує, що ці твори сприяють прискоренню одужання. Учені з Самарканду прийшли до висновку, що звуки флейти-пикколо і кларнета покращують кровообіг, а повільна і не гучна мелодія струнних інструментів знижує кров’яний тиск. На думку французьких учених, «Дафніс і Хлоя» Равеля може бути прописаний особам, страждаючим алкоголізмом, а музика Генделя «стабілізує» поведінку шизофреніків. Михайло Лазаpев, лікар-педіатр, директор дитячого центру відновного лікування, затверджував що класична музика чудово впливає на формування кісткової структури плоду. Під звуки гармонійної музики дитина ще у материнському лоні буде гармонійна духовно і фізично розвиватися. Дослідження центру під керівництвом Лазаpева показали, що музичні вібрації роблять вплив на весь організм. Вони благотворно впливають на кісткову структуру, щитовидну залозу, масажують внутрішні органи, досягаючи глибоко лежачих тканин, стимулюючи в них кровообіг. Слухаючи окремі класичні твори, вагітні жінки виліковуються від серцево-судинних захворювань, різних нервових розладів, те ж саме відбувається і з плодом. Особливо рекомендується слухати майбутнім мамам твору Моцарта. До речі, фахівці вважають музику Моцарта феноменом в області дії музики на живі організми. Наприклад, британський науковий журнал «Nature» (Природа) опyблікував статтю американського дослідника з каліфорнійського університету, доктора Фpанзіс Раyшеp про позитивний вплив музики Моцарта на людський інтелект. Чи можливо, щоб вона викликала не тільки емоційні переживання, але і сприяла більшій ефективності розумової праці? Проведені експерименти підтверджують, що це дійсно так. Після прослуховування фортепіанної музики Моцарта тести показали підвищення так званого «коефіцієнта інтелектуальності» у студентів-учасників експерименту на декілька балів. Цікавим фактом з’явилося те, що музика Моцарта підвищувала розумові здібності у всіх учасників експерименту — як у тих, хто любить Моцарта, так і у тих, кому вона не подобається. У свій час Гете відзначав, що йому завжди працюється краще після прослуховування скрипкового концерту Бетховена. Встановлено, що ліричні наспіви Чайковського, мазурки Шопена, рапсодії Листа допомагають здолати труднощі, пересилити біль, знайти душевну стійкість. На нашому складному земному світі будь-яке явище можна направити і в позитивну і в негативну сторони. Музика — не виключення. Дійсно, безліч музичних напрямів діють руйнівно на живі організми. Якщо класична музика прискорює зростання пшениці, то рок-музика — навпаки. Якщо під впливом класичної музики збільшується кількість молока у годуючої матері і ссавців тварин, то під впливом рок-музыки воно різко знижується. Взагалі, рослини і тварини віддають перевагу гармонійній музиці. Наприклад, дельфіни із задоволенням слухають класичну музику, а рослини і квіти під класичну музику швидше розпрямляють своє листя і пелюстки. Під звуки сучасної музики корови лягають і відмовляються їсти, рослини швидше в’януть, а чоловік захаращує свій життєвий простір хаотичними вібраціями.

Щодня більшість з нас слухає різну музику, яка, так або інакше зустрінеться де-небудь, незалежно від того, хочемо ми цього чи ні - в машині, автобусі, супермаркеті, кінотеатрі, на вулиці, на дискотеці, в пани або ресторані - скрізь, де б ми не знаходилися, нас супроводжують звуки музики. При цьому навряд чи хтось замислюється, який величезний вплив вона робить на наш внутрішній світ і зовнішній його вираз — поведінку.

Звичайно, навряд чи характер людини піддасться сильним змінам, якщо він ненавмисно послухав пару пісень по радіо, а потім відправився виконувати свої повсякденні обов’язки. Тут мова йде саме про любителів музики, про тих, хто не може жити без цих ритмів, у кого більша частина сприйманих звуків — це музика.

Якщо порівнювати музичну сферу мистецтва з іншими її галузями, можна сказати, що це одна з самих натхненних його форм. Своїм ритмом, мелодією, гармонією, динамікою, різноманітністю звукових поєднань і колориту музика передає нескінченну гамму відчуттів і настроїв. Її сила полягає в тому, що, минувши розум, вона проникає прямо в душу, в підсвідомість і створює настрій людини. Відповідно своєму змісту музика може викликати в людині самі різні відчуття, спонуки і бажання. Вона може розслабляти, заспокоювати, бадьорити, дратувати і так далі

І це тільки ті впливи, які усвідомлюються нашим розумом. При цьому, відповідно, ми регулюємо свою поведінку залежно від якості цього впливу. Все це відбувається усвідомлено, за участю мислення і волі.

Але існують впливи, які проходять саме «мимо» свідомості, осідаючи в глибинних структурах нашого мозку і складаючи значущу частку всіх наших сенсів і мотивів. Звичайно, не можна перебільшувати роль музики в побудові людського «Я» і його поведінки: існує маса чинників, і зовнішніх, і внутрішніх, які роблять вплив на наш внутрішній світ. Але не можна і заперечувати факт її участі у формуванні свідомості. Цікаве те, що наскільки різна музика, яку ми слухаємо, настільки різні ступінь і якість її впливу на поведінку.

Кажучи про вплив музики на поведінку і характер людини, необхідно відокремити власне музику і тексти, які вона супроводжує. Річ у тому, що тексти пісень впливають безпосередньо (у них можуть міститися прямі заклики або контекстний сенс), їх значення сприймається повністю відповідно до їх змісту. Як же тоді музика впливає на свідомість? Адже вона не може нести прямо те або інше смислове значення. Простіше кажучи, у музики немає чистого сенсу. Але це лише на перший погляд. Насправді, наша підсвідомість будує цілу систему абстрактних зв’язків, які і є прихованим «значенням» музики.

Ще один цікавий факт, відмічений психологами, — це «збіг» штучних музичних ритмів і природних біологічних ритмів в організмі. Якщо ці ритми ідентичні, вплив посилюється. Іншими словами, якщо ваша діяльність спокійна і росташована, тихий і помірний музичний фон сприятиме її ефективності, а якщо ви неврівноважені і агресивні, то відповідні музичні ритми, велика кількість шуму в музиці, підтримуватиме у вас цей стан. При цьому музичний і біологічний ритми взаємозв'язані, оскільки останній підстроюється під перший. Музика — явище в цьому плані об'єктивне, незалежне, і вона не може змінюватися під впливом наших бажань і настроїв. Тому нам залишається підстроюватися під музику, відповідати її енергії, ритму і змісту.

1.5 Слуховий шлях людини

У психології існує такий термін як «СЛУХОВИЙ ШЛЯХ» («Царствений шлях»). Це шлях від початку звуку до результату, який досягається роздратуванням одного або декількох нервових центрів мозку. Кожне слово, музичний твір або просто звук мають свої слухові шляхи.

Наприклад, скрип дверей або звук тертя піску об скло має відомий слуховий шлях. Результат його — сильне роздратування і неприємне відчуття, бажання негайне припинити цей звук.

Якщо ми чуємо звуки духового оркестру, який виконує марш, то нам хочеться йти, рухатися або хоч би рухати ногою або рукою в такт музиці. Слуховий шлях цих звуків заздалегідь відомий. Він проходить через слуховий канал до центру руху руки або ноги, до центру серцево-судинної діяльності, стимулює центри позитивних емоцій, викликає підйом духу, людина посміхається (центри руху губ, око) і закінчуватися цей шлях може в центрі задоволення. Похоронний марш має абсолютно інший слуховий шлях. Проникаючи в мозок, звук дратує центр серцевої діяльності, порушує пам’ять про ранніші пережиті дні, діє на клітини мозку, що відповідають за сльозовідділення, людина може заплакати, турбуватися, він відчуває серцевий біль і так далі.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой