Глобальні макроекономічні проблеми людства: сучасний аспект

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародних економічних відносин

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

ГЛОБАЛЬНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА: СУЧАСНИЙ АСПЕКТ

Виконав

студентка групи МІН-09−1

Андрощук І. В

Перевірив

старший викладач Матюх С. А

Хмельницький 2011 г.

ЗМІСТ

Вступ

1. Макроекономіка як наука

2. Сучасні глобальні макроекономічні проблеми людства

2.1 Інфляція

2.2. Безробіття

2.3. Спад економічного зростання

2.4. Нестабільність валюти

3. Нова світова криза 2011

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Макроекономічні показники визначають стан та розвиток держав в цілому. Макроекономіка намагається вирішити такі глобальні проблеми як інфляція, безробіття, нестабільність валюти та інші. Вона розглядає проблеми у перспективі, дивиться на них із висоти, з якої добре видно окремі аспекти економічної системи.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що економіка країн ніколи не стоїть на місці, її показники постійно змінюються і це дає змогу спрогнозувати подальший розвиток подій.

Мета даної роботи — якомога повніше розкрити сучасні глобальні макроекономічні проблеми та причини їх виникнення.

Завдання роботи — підтвердити чи спростувати кризовість у світовій економіці.

1. Макроекономіка як наука

Макроекономіка -- галузь економічної науки, яка вивчає функціонування економіки в цілому з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.

Основна економічна проблема, з якою стикається наше суспільство, -- це суперечність між необмеженими людськими потребами та обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення цих потреб. Ефективність економіки полягає у використанні суспільством обмежених ресурсів з максимальним результатом.

Виділяють сім ключових проблем макроекономіки:

1) ВВП;

2) економічний цикл;

3) зайнятість (безробіття);

4) інфляція;

5) макроекономічна політика держави;

6) економічне зростання;

7) макроекономічні процеси відкритої економіки: торговельний баланс, платіжний баланс, валютний курс.

На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує для аналізу процесів агреговані величини.

Агреговані параметри -- це сукупність специфічних економічних одиниць як єдиного цілого (наприклад, ВВП -- у макроекономіці, випуск фірми -- в мікроекономіці; середній рівень цін -- у макроекономіці, ціна конкретного товару -- в мікроекономіці).

Методологія вивчення економіки, як і методології вивчення інших наук, розробляє теорію, накопичує фактичні дані, а потім аналізує їх з метою підтвердження або спростування запропонованої наукової гіпотези. Основні знаряддя економістів -- теорія та спостереження. Однак головною відмінністю економіки від точних наук є те, що практично неможливо провести дослід, який підтвердив би або спростував розроблену теорію. Економічний аналіз оперує даними, що їх дає нам дійсність.

Макроекономіка використовує загальнонаукові та специфічні методи дослідження.

Загальнонауковими є методи:

— наукової абстракції;

— аналізу та синтезу;

— єдності історичного та логічного;

— позитивний і нормативний.

До специфічних методів належать:

— агрегування;

— моделювання;

— принцип рівноваги.

Об'єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри. Існує три типи економічних систем: командна, ринкова та змішана. У командній економіці на перше місце ставиться централізоване планування. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти, розподіляє ресурси між галузями. У такій економіці ефективний розподіл ресурсів є неможливим. Тому суто командних економік не існує. У ринковому господарстві економічний вибір визначає ринок. Суто ринкових економік також не існує. Держава втручається в діяльність ринків багатьма способами і з різних причин. Тому в усіх країнах існують змішані економічні системи. У змішаній економіці поєднуються ринкові відносини та централізовані рішення.

2. Сучасні глобальні макроекономічні проблеми людства

В сучасних умовах в макроекономіці точиться гостра полеміка навколо її глобальних проблем — інфляції, безробіття, спад економічного зростання та нестабільності валюти. Ці проблеми свідчать про циклічний характер функціонування світової економіки, яка, в свою чергу, може призвести до нових криз. Особливо гостро відчутні ці проблеми в країнах, що розвиваються, які напряму залежать від високорозвинених країн та їх діяльності.

2. 1 Інфляція

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.

Інфляція — це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші «дешевіють», а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція — одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу [2].

Сучасний стан інфляції в світі набрав обертів глобального. У ситуації, коли розвивається фінансова криза і доступність нового кредитування або навіть рефінансування існуючих кредитів знижується, причому іноді до нуля, агрегатний попит неминуче знижується.

Для того, щоб влада могла ефективно стимулювати економіку шляхом грошових вливань, вони повинні це робити так, щоб у економічних агентів не зросли інфляційні очікування. Тоді ці самі агенти починають думати, що грошей у них і справді додалося, і починають витрачати. В іншому випадку продавці товарів і послуг просто підвищують ціни, і економіка опиняється в тому ж стані, що й раніше, але з більш високою інфляцією.

Останнім часом стає більше країн, які активно ведуть боротьбу з інфляцією своїми силами. У 2010 році заходи з боротьби з інфляцією робили Китай, Індія, Австралія, Південна Корея, Тайвань, Малайзія, Чилі, Сербія та Угорщина. Проте в ситуації, коли ціни на сировину визначаються не лише попитом і пропозицією, але і грошово-кредитною політикою країн-емітентів резервних валют, результативність такої локальної боротьби з інфляцією зводиться до мінімуму.

Індекс інфляції у світі 2011 року:

Cічень

101

Лютий

100,9

Березень

101,4

Квітень

101,3

Травень

100,8

Червень

100,4

Липень

98,7

Серпень

99,6

Вересень

100,1

2.2 Безробіття

Ефективне функціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. В процесі динамічного розвитку ринкової економіки виникає ще одна причина макроекономічної нестабільності - неповна зайнятість, безробіття.

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.

Економісти розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Безробіття — одна з глобальних проблем людства, що підтверджують дані МОП [3].

У минулому році кількість безробітних в світі досягла майже 210 мільйонів чоловік, що є абсолютно рекордним показником. Ця цифра демонструє безпрецедентне зростання з 2007 року, коли без роботи було зареєстровано 34 мільйони чоловік, говориться в прес-релізі Міжнародної організації праці (МОП), в якій наводяться дані з щорічної доповіді Міжнародного бюро праці.

Рівень безробіття в світі, станом на червень 2011 року склав 6,1% (204 млн. осіб). Порівняно з 2010 роком, ситуація трішки покращилася, але досі ще знаходиться на катастрофічному рівні. Нагадаю, що зараз на 27 млн. безробітних осіб більше, ніж у період економічної кризи 2007 року.

55% загального приросту чисельності безробітних в усьому світі за період з 2007 по 2011 р. припадає на розвинені країни і держави Європейського Союзу, хоча в даному регіоні зосереджено лише 15% світової робочої сили. У деяких країнах, що розвиваються, таких, як Бразилія, Казахстан, Шрі-Ланка, Таїланд та Уругвай, рівень безробіття виявився навіть нижчим, ніж до кризи.

Крім того, відзначається сильна диференціація процесів відновлення ринків праці: у розвинених країнах зберігається високий рівень безробіття і збільшується число працівників, які втратили надію на працевлаштування, а в регіонах, що розвиваються, зайнятість зростає, але зберігається велика частка незахищених зайнятих, а також «працюючих бідних». Ці тенденції різко контрастують з поліпшенням ряду ключових макроекономічних показників: глобальний ВВП, витрати на особисте споживання, обсяг капіталовкладень, міжнародна торгівля і фондові ринки в 2010 р. відновилися і перевищили докризові рівні [4].

2.3 Спад економічного зростання

Економічне зростання є індикатором ефективної діяльності країн. Історія свідчить про те, що економічні умови ніколи не були сталими.

Економічний цикл — це об'єктивний механізм встановлення макроеконо-мічної рівноваги, хоча і пов’язаний зі значними втратами економіки.

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності взаємопов'язаних показників — темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття. В загальному вигляді економічний цикл — це результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажів, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо).

В ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими, сталими темпами, рівень цін залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. У результаті інфляція та безробіття були б незначними.

В роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається пожвавлення. Цей етап характеризується підвищенням життєвого рівня. Але за піком настає новий спад економіки.

Зростання і падіння обсягів виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, що є характерною рисою ринкової економіки.

Причинами циклічності можуть бути:

— технічні нововведення (НТР);

— політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

— зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

— нестача національних інвестицій;

— зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

Сучасний стан економічного зростання досить невтішний і експерти висловили думку, що світова економіка в найближче десятиліття зростатиме на 3% у рік, а розвинені країни покажуть зростання ВВП тільки на 1% на рік.

Як показав час, насичення економіки грішми ринку не допомогло. Друкування грошей дозволяє уникнути глибшої рецесії, як ми бачили в кінці 2008 -- початку 2009 років, але не може стимулювати зростання економіки. Гроші все одно пішли в облігації й золото. Можна зробити висновок, що в найближчі роки економіка розвинених країн буде розвиватися по японському сценарію -- зростання в 1% на рік, максимум 1,5%.

У 2010 році ринок покладав основні надії на кількісне стимулювання, від якого очікувався позитивний ефект для економіки. На початку 2011 року консенсус-прогноз та офіційні прогнози зростання економіки США і глобальної економіки в цілому були дуже оптимістичними, тоді як в середині року взяла гору песимістична оцінка.

Це спровокувало корекцію в кінці липня і в серпні. Фондові ринки повернулися на рівні, на яких вони були до початку другого етапу «кількісного пом’якшення».

Зараз консенсус-прогноз припускає, що рано чи пізно почнеться третій етап, і ці очікування вже закладено в цінах на облігації.

Якщо почнеться третій етап «кількісного пом’якшення», прибутковість стане ще нижчою, принаймні в реальному вираженні, оскільки інфляція, швидше за все, продовжить рости. Це вкрай важка ситуація для консервативних інвесторів, тобто для тих, хто готовий до низької прибутковості, але не хоче ризикувати.

Незважаючи на великий обсяг ліквідності, макроекономічні перспективи залишаються невизначеними, і очікувати швидкого зростання інвестиційної активності не слід.

Складається враження, що США забезпечують короткострокову стабільність на фінансових ринках, але нічого не роблять для довгострокового зростання. Передбачається, що таке зростання повинен забезпечити приватний сектор, але він перебуває у сум’ятті, бо не переконаний в ефективності політики держави.

В єврозоні інша ситуація. На відміну від США, влада Німеччини і Франції в меншій мірі зацікавлена в забезпеченні необмеженого припливу дешевої ліквідності.

Зрозуміло, що без запровадження жорсткої фінансової дисципліни в усіх країнах єврозони Німеччина не приєднається до числа прихильників випуску єврооблігацій і спробує протистояти тиску ринку. ЄЦБ також дотримується більш обережної політики і не роздуває свій баланс до таких розмірів, як це зробила ФРС.

Незважаючи на нинішню відсутність координації, ЄС і ЄЦБ майже напевно не допустять банкрутства європейських банків, якщо виникне така загроза. Підтримка буде надана, але це стане крайнім заходом.

У найближчому майбутньому найбільші розвинені світові економіки продовжать боротися з борговими проблемами, а економічне зростання там буде млявим.

Картина в країнах з економікою, що розвивається, виглядає інакше. Тут зростання, ймовірно, теж уповільниться, але не зупиниться повністю. Навпаки, його темпи навіть будуть відносно високими, принаймні, найближчим часом.

Тим не менш, інвесторам доведеться змиритися з думкою, що прийдешні темпи зростання світової економіки будуть більш поміркованими. Мабуть, вони не сягатимуть 4−5% на рік, як до кризи 2008 року, а 3−4%, як 10−20 років тому. Основний внесок у загальне зростання внесуть країни, що розвиваються.

Хоча деякі країни з економікою, що розвивається, наприклад, Китай, залежать від попиту в Європі та США, які споживають більше 40% експорту з КНР, стагнація цього попиту матиме обмежений ефект для ринків, що розвиваються.

У міру збільшення розмірів економік країн, що розвиваються, зростатиме обсяг торгівлі між ними. Наприклад, вже зараз більшість експорту з Південної Кореї припадає на Китай — майже 27%, тоді як на США близько 11%.

На Японію, іншого основного торгового партнера Південної Кореї, припадає майже 7%. Також збільшується обсяг взаємної торгівлі між країнами Латинської Америки.

Цілком можна очікувати, що торгівля між країнами, що розвиваються, буде рости в міру розширення їхніх економік. Фактично це означатиме подальше поступове ослаблення залежності економічної динаміки в країнах з ринками, що розвиваються, від динаміки внутрішнього попиту розвинених країн.

Не дивно, що останній прогноз економічного зростання для ринків, що розвиваються, представлений МВФ, становить 6,6% на кінець 2011 року і 6,4% на 2012 рік. При цьому фонд очікує, що азійські економіки будуть рости на 8,4% на рік. У розвинених країнах, за оцінкою МВФ, у 2011−2012 роках зростання становитиме відповідно 2,2% і 2,6%.

Останній прогноз виглядає надто оптимістично, однак імовірно, що у 2011−2012 роках економіки Латинської Америки та Азії і далі зростатимуть доволі високими темпами.

Це в основному стосується країн, у яких не проводяться небезпечні експерименти в економічній політиці, тобто там, де уряди надмірно не роздувають свої витрати і в цілому не дуже активно втручаються в економіку.

Ослаблення зв’язку між динамікою розвитку економік країн, що розвиваються, з ринками розвинених держав видається цілком реальним, цей процес вже йде. Проте не слід із зайвим оптимізмом очікувати зникнення такого ж зв’язку між фінансовими ринками, у всякому разі - в найближчому майбутньому.

Враховуючи розміри американського і європейського ринків акцій та облігацій і те, що компанії, які мають лістинг у США і Європі, працюють по всьому світу, можна очікувати, що ринки будуть рухатися тільки в одному напрямку: або вгору, або вниз.

В минулому фондові індекси в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, змінювалися різними темпами, хоча переважно і в одному напрямку, однак волатильність на ринках розвинених країн була менш високою.

Останні події показали, що корекція практично на всіх ринках була приблизно однаковою. На ринки, як і раніше, будуть негативно впливати чутки і висока волатильність на ринках розвинених країн, проте поступово цей зв’язок слабшатиме, особливо в періоди корекції ринків [5].

2. 4 Нестабільність валюти

Стимулююча монетарна та фіскальна політика провідних країн світу спричинила знецінення доллара США, приплив капіталу до нових ринкових економік та зростання ліквідності на світових фінансових ринках. Країни, що розвиваються, зіштовхнулися з проблемою притоку «спекулятивного» капіталу, що роздуває грошову масу, збільшує інфляцію та тисне на обмінний курс і, відповідно, призводить до підриву експорту.

У відповідь країни (Бразилія, Південно-Східна Азія) почали вводити обмеження на притік капіталу. Виникла загроза глобальної «валютної війни», коли усі країни намагаються занизити курс власної валюти по відношенню до валют країн — торгівельних партнерів з метою покращення цінової конкурентоспро-можності власної економіки, стимулювання експорту товарів та послуг. Низка центральних банків (Китаю, Канади, Австралії та Нової Зеландії, деяких країн Азії) підвищили базові ставки у відповідь на надлишок ліквідності, інфляцію, бум на ринку активів, а також для нормалізації надзвичайно м’яких монетарних умов в економіках, що зростають.

Світові біржі у вересні 2011 року лихоманило на тлі загальної фінансової нестабільності, побоювання посилення боргової кризи в єврозоні та можливого дефолту Греції зокрема. Оптимізму не додали чутки про те, що Німеччина готує плани підтримки своїх банків на випадок дефолту Греції. Європейські ринки акцій опустилися до мінімуму за 26 місяців на тлі посилення цих чуток і страхів інвесторів про те, що лідери єврозони не в змозі знайти певний метод боротьби з борговою кризою в регіоні.

Фондові торги в США 12 вересня також відкрилися зниженням провідних індексів. Песимізм інвесторів обумовлений борговою кризою, яка триває в Європі. Зокрема, негативно на американські котирування впливає інформація про те, що міжнародне рейтингове агентство Moody’s може знизити кредитні рейтинги найбільших банків Франції. Водночас вплив макроекономічних факторів на хід американській сесії виявився менш значним, ніж очікували аналітики.

Фондові торги в Європі закрилися істотним пониженням провідних індексів. Американські фондові майданчики змогли відіграти своє падіння і до закриття зуміли навіть вийти в плюс. На позитивний настрій інвесторів до кінця торгів налаштувала публікація в газеті Financial Times, яка повідомляє про те, що Італія закликала Китай інвестувати в італійську економіку.

Протягом вересня місяця мотивацією інвесторам служили новини про плани Китаю почати скупку «істотного» обсягу італійських облігацій, після надходження відповідного прохання з Риму, очікування на «рятівний» план Єврокомісії про випуск єдиних облігацій, а також рішення Німеччини та Франції, найбільших економік єврозони, не виключати Грецію з країн ЄС.

На позитивні результати торгів у США вплинуло рішення провести до кінця 2011 р. три тендера з надання комерційним банкам доларової ліквідності строком на три місяці п’ятірки найбільш впливових центральних банків (ЦБ) світу — Федеральній резервній системі США, Європейському центробанку (ЄЦБ), Банку Англії, Банку Японії і Швейцарському національному банку. Оголошення про скоординовані заходи провідних ЦБ підстьобнуло котирування європейських банків, що відчувають останнім часом брак доларової ліквідності, в результаті чого європейські торги закрилися на позитивній ноті. Це також стало стимулом до зростання і біржових індикаторів США.

Позитивному зовнішньому тлу сесії сприяють опубліковані попередні дані з індексу споживчої довіри в США у вересні 2011 р., який становив 57,8 пункту проти очікуваних 56,6 пункту. У порівнянні з серпневим значенням (55,7 пункту) індекс споживчої довіри у вересні підвищився на 2,1 пункту [6].

макроекономічний проблема ресурс безробіття

3. Нова світова криза 2011

На початку серпня у світі почалася справжня паніка, яка змусила багатьох закривати свої позиції за ризиковими активах і шукати більш безпечного притулку для свого капіталу.

Наразі світове фінансове середовище розділилося на дві групи.

Одні вважають останні події початком нової рецесії у світі, адже фінансові ринки завжди були так званим барометром реальної економіки, а інші вбачають в цих подіях лише короткострокову паніку і відповідно цим користуються, спекулюючи на підвищеній волатильності або просто «підбираючи» перепродані активи.

Світовий фондовий ринок за результатами торгів останнього тижня знову показав вагоме зниження основних індексів, чим нівелював невелике відновлення напередодні. Відтак, п’ять торгових днів ознаменувалися такими результатами: американський фондовий індекс S&P 500 -4,69%, британський FTSE 100 -5,25%, німецький DAX -8,63%, японський NIKKEI 225 -2,73%.

Цікаво, що фондові ринки деяких менш потужних економік не піддалися такому масовому розпродажу.

Як результат, гонконгський фондовий індекс HANG SENG -1,12%, бразильський BRAZIL BOVESPA -1,92%, російський MICEX -2,16%.

На початку серпня основним ринковим драйвером, який спровокував різке падіння фондових індексів, була невизначеність щодо кредитного рейтингу США.

Відтак, коли найбільша економіка світу на законодавчому рівні оголосила про підняття свого боргового ліміту, одне з найбільш впливових рейтингових агентств Standard& Poor’s понизило кредитний рейтинг США з найвищого ААА до АА+.

Якби таким же чином вчинили й інші агентства, доходність американських суверенних облігацій почала б зростати. ФРС у відповідь могла б підняти основні відсоткові ставки, чим переклала б цей тягар на реальну економіку країни, яка і так останнім часом не демонструє вагомого зростання.

Ймовірність такого сценарію й призвела до масових продажів на фондовому ринку. Адже підняття відсоткових ставок означає, що компаніям буде важче залучати необхідний позиковий капітал, і їх прибутковість може знизитися.

Проте сталося не так, як гадалося. Американські фінансисти почали різко критикувати агентство Standard& Poor’s у помилковості їх оцінки. Були й звинувачення у використанні інсайдерської інформації.

ФРС запевнила, що найближчим часом підвищувати ставки не буде, а інші впливові агентства, навпаки, підтверджували кредитний рейтинг США на найвищому рівні. В результаті, акції найбільших компаній почали різко зростати в ціні, а фондові індекси частково повертали втрачене.

Однак відновлення тривало недовго. Причиною різкої зміни «бичачих» настроїв на «ведмежі» і чергового зниження цінових рівнів на фондових ринках цього разу були саме фундаментальні фактори.

Відтак, на початку торгового тижня почали з’являтися попередні дані з ВВП за другий квартал: Японії - мінус 1,3% квартал до кварталу при прогнозі мінус 2,6%, Німеччини — 2,8% рік до року при очікуваному значенні 3,2%, а також Євросоюзу -1,7% рік до року при прогнозованому зростанні на 1,8%.

І хоча дані Японії виявилися кращими за очікувані, все-таки одна з найбільших економік світу демонструє від'ємний результат, а це негативно впливає і на показник динаміки усієї світової економіки.

Якщо рецесія японської економіки пояснюється землетрусом, то уповільнення економічного зростання ЄС і США навіює невизначеність. Їх боргові проблеми, щодо яких досі нема якісного вирішення, разом з низьким рівнем зростання ВВП може викликати в їх економіках чимало проблем.

Таким чином, розмови щодо уповільнення темпів зростання світової економіки і панічні настрої у зв’язку з попередніми подіями спричинили останню «ведмежу» хвилю на фондових ринках.

Учасники ринку, остерігаючись, що найбільші економіки світу можуть знову увійти в період рецесії, розпродують акції і «переливають» капітал у безпечніші активи.

Втім, поточне становище корпоративного сектора є значно кращим порівняно, наприклад, з періодом зниження цін на акції у 2008 році. Про це свідчить навіть такий мультиплікатор фундаментального аналізу, як P/E конкретного індексу — співвідношення ринкової вартості цих компаній до їх прибутків.

Порівнюючи поточне значення P/E індексу S&P 500 та саме значення індексу з аналогічними показниками 2008 року, можна зробити висновок, що акції компаній найбільшої економіки світу з фундаментальної точки зору виглядають більш прибутковими: значення індексів значно вищі, а P/E знизилося майже до рівня 2008 року, що пояснюється зростанням прибутків компаній з індексу.

Інші ринки, як і фондовий, негативно реагують на зниження активності світової економіки. Передусім мова йде про сировину — ринок нафти. За минулий тиждень ф’ючерсні контракти на нафту марки WTI з виконанням у вересні подешевшали на 3,65% до 82,3 долара за барель.

Лише місяць тому «чорне золото» коштувало близько 100 доларів. За такий короткий час ціна на нього впала майже на 17,5%. Учасники ринку побоюються, що сповільнення темпів зростання світової економіки призведе до значного зниження попиту на сировину, вартість якої досі була дещо «перегрітою».

Проте, як відомо, далеко не всі ринки демонструють негативну динаміку в періоди паніки. Учасники ринку в такі моменти шукають притулку для свого капіталу і вкладають у найбільш надійні активи.

Мова йде про гравців, які останнім часом «виходили» з акцій, нафти та деяких валют. Для них притулком є державні облігації США, японська та швейцарська валюти і золото. Якою ж була динаміка за цими інструментами?

Ще недавно всі побоювалися, що на тлі можливого зниження кредитного рейтингу США доходність облігацій цієї країни різко зросте.

Такі очікування спричинили хвилю розпродажу на ринку акцій, що призвело до підвищення попиту на суверенні облігації, а зростання попиту на ці активи знизило доходність за ними. Отже, поточні панічні настрої на фондових ринках вигідні ФРС.

Відтак, доходність п’ятирічних державних облігацій США за місяць знизилася майже удвічі - з 1,563% річних до 0,896%.

Проте останні події спричинили зростання попиту і на інші активи, зокрема, на валюту Швейцарії та Японії. Однак в даному випадку економіки цих країн лише страждають від такої зміни валютного курсу. Це призвело до інтервенції їх центробанків, в результаті чого франк та єна різко дорожчали до долара.

Через останні події у світовій економіці влітку значно зріс попит на золото. Це зростання припало на момент розгортання боргової кризи в Європі і надалі постійно підкріплювалося іншими негативними факторами.

Відтак, лише з кінця червня 2011 року золото подорожчало більш ніж на 23%, а за останні п’ять торгових днів зростання становило 6,02%.

Таким чином, перспективи світової економіки переважно негативні. Якщо останні різкі зниження на фондових ринках ще можна пояснити короткостроковою панікою, то впевнене і тривале зростання попиту на дорогоцінні метали і найбільш надійні валюти свідчить, що оптимістів серед інвесторів стає все менше.

Висновки

Підсумовуючи усе вище викладене, можна зробити висновки, що:

1). індекс інфляції у світі є високим і за прогнозами експертів, інфляція протримається ще довго;

2). рівень безробіття у світі зараз набагато вищий, аніж у кризовому 2007 році;

3). спад економічного зростання нерозривно пов’язаний із інфляцією і він веде до девальвації долара;

4). кризовість у світовій економіці підірвала нормальне її функціонуван-ня.

Отже, у світовій економіці існує певна криза, яка є результатом діяльності, а в деяких регіонах, бездіяльності країн.

Список використаної літератури

1. Панчишин С. М. Макроекономіка. — К.: Либідь, 2005. — 614 с.

2. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 442 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой