Вплив факторів макросередовища та мікросередовища на маркетингові рішення фірми на прикладі ТОВ "Рута-Плюс"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Маркетинг


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Кожне аграрне підприємство здійснює свою діяльність не ізольовано, а в певному контакті із зовнішнім середовищем, яке представлене відомими силами, що діють за його межами. Ці сили з різним ступенем активності, безпосередньо або опосередковано, швидко чи повільно, передбачено або не передбачено впливають на життя підприємства, зачіпають його інтереси. На одні сили підприємство може до певного ступеня впливати, намагаючись скорегувати їх дію в своїх інтересах, проте інші є повністю неконтрольованими.

Складність зовнішнього середовища визначається такими факторами:

— кількістю зовнішніх сил, що впливають на підприємство і на які воно повинне реагувати;

— ступенем впливу відповідних зовнішніх сил на діяльність підприємства та їх взаємозв'язком: посилюючим, коли зміна ступеня впливу однієї з ланок (сил) зовнішнього середовища посилює вплив іншої (інших) ланки; нейтральний; послаблюючий, за якого посилення (послаблення) впливу однієї ланки зменшує вплив іншої (інших) ланки зовнішнього середовища;

— варіативністю зовнішніх сил та швидкістю, з якою можуть проходити зміни в ступені їх впливу на діяльність підприємства;

— ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства. Вона зменшується із збільшенням кількості достовірної інформації, якою володіє підприємство, і навпаки. Велику роль тут відіграє і кваліфікація персоналу підприємства, який аналізує й оцінює дану інформацію. Для прийняття обґрунтованих рішень важливо здійснювати прогнозування зовнішнього середовища, тобто передбачувати можливі зміни його і виникнення вірогідних подій під впливом такої зміни [1].

Рельєфно виражена неоднорідність зовнішнього середовища, що оточує аграрні підприємства, дає змогу визначити дві його складові: мікросередовище і макросередовище.

Мікросередовище представлене силами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми і її можливостей по обслуговуванню клієнтури, тобто постачальниками, маркетинговими посередниками, клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями. Макросередовище представлене силами більш широкого соціального плану, які впливають на мікросередовище [2].

Метою даної роботи є дослідження впливу факторів макросередовища та мікросередовища на маркетингові рішення агрофірми «Рута-Плюс».

Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

— охарактеризувати макро — та мікросередовище фірми;

— проаналізувати внутрішні можливості фірми;

— висвітлити значення, види та аналіз маркетингової інформації.

Об'єктом дослідження є ТОВ «Рута-Плюс».

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та переліку посилань.

Практичне значення роботи. Дослідження впливу факторів макросередовища та мікросередовища на маркетингові рішення фірми можуть використовуватися на ТОВ «Рута-Плюс» при виявленні проблем, пов’язаних з маркетинговим середовищем.

1. Аналітичний розділ

1. 1 Загальна характеристика ТОВ «Рута-Плюс»

Директор ТОВ «Рута-Плюс» — Володимир Миколайович Кузь.

Місце знаходження: Донецька обл., Добропільський р-н. с. Криворіжжя, вул. Радянська.

Середньооблікова кількість штатних та позаштатних працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві складає 64 особи. У тому числі в рослинництві - 55 осіб, та у тваринництві - 9 осіб. Середній вік працівників не перевищує 40 років.

Площа сільськогосподарських угідь складає 3,5 тисяч гектарів. 40% землі зайнято зерновими культурами, 30% - соняшником. Також вирощують всі можливі зернові - пшеницю, ячмінь, просо, сорго, кукурудзу. В господарстві є невелика теплиця, де вирощуюсь овочі. І про тваринництво не забувають, розводять велику рогату худобу, свиней, та овець.

По старовинним бабусиним рецептам виготовляюсь масло, сир та твердий сир. В господарстві є власний масло цех, планується будівництво цеху по переробці молока. Таке рішення було прийняте у зв’язку з тим, щоб допомогти селянам. Адже підприємства, що займаються переробкою молока заробляють великі прибутки на селянах: тільки збільшуються надої, так і зменшується ціна на молоко та навпаки надоїв стає менше і ціну трохи піднімають.

Що стосується врожайності, то в 2012 році агрофірма вийшла на одне із перших місць в районі. Значну роль в цьому зіграв той фактор, що підприємство було націлене на технічне переоснащення; було закуплено сучасну імпортну техніку найкращих виробників. Другим кроком стало впровадження сучасних технологій. На сьогоднішній день це підприємство є самим енергонасиченим в районі, а можливо і в області [3].

1. 2 Аналіз діяльності ТОВ «Рута-Плюс»

мікросередовище конкурентоспроможність ринок

Агрофірма займається вирощуванням та реалізацією пшениці озимої, кукурудзи, ячменю озимого та ячменю ярового, гороху, овса, проса, сорго, соняшнику. На годівлю худоби вирощують кормові коренеплоди та кормові баштани; виготовляють сіно, солому (озиму, яру та полову), силос.

В 2012 році чистий дохід від реалізації продукції рослинництва склав 13 858.1 тисяч гривень, а виручка від реалізації продукції тваринництва 87.3 тисяч гривень. (додаток В). Результати діяльності агрофірми представлені в звіті про фінансову діяльність (додаток А). Проведемо горизонтальний та вертикальний аналіз цього звіту.

Таблиця 1.1 — Горизонтальний аналіз звіту про фінансові результати

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

2011 р.

2 012 р.

Абсолютна зміна

Відносна зміна, %

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

15 973

17 378

1405

9

Податок на додану вартість

015

(2662)

(2896)

234

8

Акцизний збір

020

(-)

(-)

0

0

-

025

(-)

(-)

0

0

Інші вирахування з доходу

030

(-)

(-)

0

0

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

13 311

14 482

1171

8

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(8393)

(10 413)

2020

24

Валовий:

Прибуток

050

4918

4069

-849

-17

Збиток

055

(-)

(-)

0

0

Інші операційні доходи

060

1647

1371

-246

-15

у т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів сільськогосподарської продукції, одержаних внаслідок сільськогосподарської діяльності

061

-

-

0

0

Адміністративні витрати

070

(823)

(1048)

225

27

Витрати на збут

080

(623)

(767)

144

23

Інші операційні доходи

090

(622)

(443)

-179

-29

у т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів сільськогосподарської продукції, одержаних внаслідок сільськогосподарської діяльності

091

243

431

188

77

Фінансові результати від операційної діяльності:

Прибуток

100

4497

3182

-1315

-29

Збиток

105

(-)

(-)

0

0

Доход від участі в капіталі

110

-

-

0

0

Інші фінансові доходи

120

1

-

-1

-100

Інші доходи

130

-

-

0

0

Фінансові витрати

140

(270)

(494)

224

83

Втрати від участі в капіталі

150

(-)

(-)

0

0

Інші витрати

160

(-)

(-)

0

0

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

-

-

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток

170

4228

2688

-1540

-36

Збиток

175

(-)

(-)

0

0

у т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття унаслідок припинення діяльності

176

-

-

0

0

у т.ч. збиток від припиненої діяльності та/ або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття унаслідок припинення діяльності

177

-

-

0

0

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

(-)

(-)

0

0

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

-

-

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

Прибуток

190

4228

2688

-1540

-36

Збиток

195

(-)

(-)

0

0

Надзвичайні:

Доходи

200

-

-

0

0

витрати

205

(-)

(540)

540

0

Податки з надзвичайного прибутку

210

(-)

(-)

0

0

Частка меншості

215

(-)

(-)

0

0

Чистий:

Прибуток

220

4228

2148

-2080

-49

Збиток

225

(-)

(-)

0

0

Забезпечення матеріального заохочення

226

-

-

0

0

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Матеріальні затрати

230

6395

7791

1396

22

Виплати на оплату праці

240

1994

2438

444

22

Відрахування на соціальні заходи

250

684

834

150

22

Амортизація

260

1032

1751

719

67

Інші операційні витрати

270

2106

3184

1078

51

Разом

280

12 211

15 998

3787

31

Висновки за результатами горизонтального аналізу звіту про фінансові результати:

У результаті проведення горизонтального аналізу виявлено, що доход фірми збільшився на 1405 тис. грн. Адміністративні витрати та витрати на збут збільшилися, а інші операційні доходи зменшилися. Незначне скорочення витрат від первісного визнання біологічних активів сільськогосподарської продукції, одержаних внаслідок сільськогосподарської діяльності не змогло збалансувати стрімкий зріст адміністративних витрат. Чистий прибуток знизився на 49%.

Таблиця 2.2 — Вертикальний аналіз звіту про фінансові результати

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

2 011 р.

у%

2 012 р.

у%

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

15 973

100

17 378

100

Податок на додану вартість

015

(2662)

17

(2896)

17

Акцизний збір

020

(-)

-

(-)

-

-

025

(-)

-

(-)

-

Інші вирахування з доходу

030

(-)

-

(-)

-

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

13 311

83

14 482

83

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(8393)

53

(10 413)

60

Валовий:

Прибуток

050

4918

31

4069

23

Збиток

055

(-)

-

(-)

-

Інші операційні доходи

060

1647

10

1371

8

у т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів сільськогосподарської продукції, одержаних внаслідок сільськогосподарської діяльності

060

-

-

-

-

Адміністративні витрати

070

(823)

5

(1048)

6

Витрати на збут

080

(623)

4

(767)

4

Інші операційні доходи

090

(622)

4

(443)

3

у т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів сільськогосподарської продукції, одержаних внаслідок сільськогосподарської діяльності

091

243

2

431

3

Фінансові результати від операційної діяльності:

Прибуток

100

4497

28

3182

18

Збиток

105

(-)

-

(-)

-

Доход від участі в капіталі

110

-

-

-

-

Інші фінансові доходи

120

1

0,006

-

-

Інші доходи

130

-

-

-

-

Фінансові витрати

140

(270)

2

(494)

3

Втрати від участі в капіталі

150

(-)

-

(-)

-

Інші витрати

160

(-)

-

(-)

-

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

-

-

-

-

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток

170

4228

27

2688

16

Збиток

175

(-)

-

(-)

-

у т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття унаслідок припинення діяльності

176

-

-

-

-

у т.ч. збиток від припиненої діяльності та/ або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття унаслідок припинення діяльності

177

-

-

-

-

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

(-)

-

(-)

-

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

-

-

-

-

Фінансові результати від звичайної діяльності:

Прибуток

190

4228

27

2688

16

Збиток

195

(-)

-

(-)

-

Надзвичайні:

Доходи

200

-

-

-

-

витрати

205

(-)

-

(540)

3

Податки з надзвичайного прибутку

210

(-)

-

(-)

-

Частка меншості

215

(-)

-

(-)

-

Чистий:

Прибуток

220

4228

27

2148

12

Збиток

225

(-)

-

(-)

-

Забезпечення матеріального заохочення

226

-

-

-

-

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Матеріальні затрати

230

6395

52

7791

49

Виплати на оплату праці

240

1994

16

2438

15

Відрахування на соціальні заходи

250

684

6

834

5

Амортизація

260

1032

9

1751

11

Інші операційні витрати

270

2106

17

3184

20

Разом

280

12 211

100

15 998

100

Висновки за результатами вертикального аналізу звіту про фінансові результати:

У результаті вертикального аналізу виявлено, що частка собівартості реалізованої продукції в 2011 році склала 53% від доходу від реалізації продукції, а в 2012 році - 60%. Частка адміністративних витрат в 2012 році склали 6%, що на 1% більше порівняно з минулим роком. В той же час частка витрат на збут не змінилася.

2. Проектний розділ

2.1 Сутність макро — та мікросередовища фірми, його значення

Мікросередовище являє собою сукупність зовнішніх щодо підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності. Іншими словами, мікросередовище — це партнерське середовище, суб'єктами якого є підприємства, організації й установи, що мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні, фінансові та організаційно-господарські стосунки. Ці стосунки оформляються через відповідні ділові угоди, які не обов’язково повинні бути юридично оформлені. В умовах розвинутого ринку, де партнерство будується на довірі, ділові угоди часом укладаються усно і виконуються партнерами не менш ретельно, ніж угоди письмові [4].

Зміни, що відбуваються в мікросередовищі, безпосередньо зачіпають економічні інтереси аграрних підприємств, оскільки саме завдяки партнерським зв’язкам вони отримують прибуток. Більше того, без таких зв’язків не змогли б одержати прибутку і партнери підприємства. Ця взаємозалежність партнерів в умовах розвинутих ринкових відносин призводить до того, що відбувається конкуренція не просто між окремими однопрофільними підприємствами, а між комплексами підприємств, які поєднані між собою партнерськими зв’язками. В кожному з таких комплексів будь-яке підприємство заінтересоване в тому, щоб його партнери працювали ефективно. Тому, наприклад, аграрному підприємству невигідно, щоб збанкрутувала страхова компанія, яка його обслуговує, так само як і останній невигідно, щоб збанкрутувало підприємство, оскільки завжди постраждають обидва партнери [5].

Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства, є:

— споживачі сільськогосподарської продукції;

— посередники;

— постачальники необхідних аграрним підприємствам ресурсів;

— агросервісні підприємства й організації, що надають певні виробничі послуги аграрним підприємствам;

— фінансово-кредитні установи;

— юридичні контори;

— найближчі конкуренти.

Споживачі сільськогосподарської продукції (клієнтура) — ті суб'єкти ринку, які придбають у аграрних підприємств сільськогосподарську продукцію для подальшого виробничого чи особистого споживання чи для наступного перепродажу іншим споживачам з одночасним одержанням для себе прибутку. В Україні тепер головними споживачами сільськогосподарської продукції є переробні підприємства — цукрозаводи, льонозаводи, підприємства елеваторної і борошно-круп'яної промисловості, комбікормові заводи, масло- і молокозаводи, м’ясокомбінати, спиртові заводи тощо. Аграрні підприємства укладають з названими партнерами договори (контракти), в яких передбачають умови продажу і відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань [6].

Аграрні підприємства частину своєї продукції реалізують населенню на сільськогосподарських ринках або прямо на місці (працівникам господарства, соціальної сфери села, іншим громадянам — для особистого споживання). Цим каналом реалізують переважно овочі, баштанні, фрукти, молодняк тварин. Через відсутність у більшості аграрних підприємств власної торговельної мережі, переробних виробництв (консервних, ковбасних цехів, пунктів первинної переробки молока й т. ін.) частка продукції, яка реалізується ними для особистого споживання населенню, в загальному обсязі продажу поки що невелика. Проте вже зараз є підстави для висновку, що сільськогосподарські товаровиробники збільшуватимуть обсяг реалізації продукції населенню для особистого споживання. В цьому переконують практичні кроки низки аграрних підприємств, що спрямовані на розвиток у себе агропромислового виробництва з повним циклом: виробництво сільськогосподарської продукції - переробка — реалізація кінцевого продукту споживачам.

Споживачами сільськогосподарської продукції можуть бути і закордонні покупці, які придбають її для виробничого й особистого споживання або ж для перепродажу.

Посередники — це такі підприємства чи організації, які за дорученням аграрних підприємств продають їх продукцію або знаходять клієнтів для такого продажу. В умовах ринкової економіки важливими посередниками є товарні біржі, головне завдання яких — сприяння торгівлі великими партіями окремих товарів шляхом надання посередницьких послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції, вивчення, впорядкування і здешевлення пов’язаних з цим торговельних операцій

До посередників-суб'єктів інфраструктури організованого аграрного ринку відносяться, крім бірж, і агроторгові дома. Ці ринкові структури формують великі партії товарів (лоти) для подальшого продажу на біржах, по інших каналах, здійснюють посередницькі послуги щодо укладання спотових і форвардних контрактів, через них здійснюється продаж ресурсів тощо. Для поліпшення діяльності посередників-суб'єктів інфраструктури аграрного ринку, особливо на районному та обласному рівнях, важливо забезпечити функціонування дієвої системи цінового моніторингу, завдяки якій аграрні підприємства матимуть змогу своєчасно одержувати й аналізувати інформацію про рівень цін на сільськогосподарську продукцію, попит і пропозицію на неї тощо [8].

До посередників відносять також підприємства, що спеціалізуються на переміщенні (перевезенні) товарів з одного місця в інше, де є можливість реалізувати сільськогосподарські товари з більшим економічним зиском.

Постачальники — це підприємства, окремі ділові особи, що забезпечують усі організаційні форми господарювання на селі необхідними для них матеріальними ресурсами — паливом, мінеральними добривами, отрутохімікатами, технікою, запасними частинами тощо.

Слід зазначити, що постачальники — це переважно посередницькі структури між промисловими підприємствами, що виробляють необхідні для села ресурси, і сільськогосподарськими товаровиробниками, які купують ці ресурси. На операції Г — Т — Г1 завдяки нерідко істотному підвищенню ціни на ресурси ці структури одержують значні прибутки, а аграрні підприємства несуть невиправдано великі витрати. В цих умовах окремі такі підприємства намагаються самостійно вирішувати питання забезпечення своїх потреб матеріальними ресурсами через укладання прямих договорів з промисловими підприємствами.

Агросервісні підприємства та організації надають аграрним підприємствам необхідні виробничі послуги і завдяки цьому створюють нормальні умови для функціонування сільськогосподарського виробництва.

Фінансово-кредитні установи — банки, страхові компанії, кредитні та інші установи, з якими аграрні підприємства вступають у ділові стосунки при збереженні готівки, фінансуванні своїх угод, страхуванні себе від ризику, одержанні довгострокових кредитів тощо. Взаємовідносини з фінансово-кредитними установами є дуже важливими для аграрних підприємств, оскільки зміна процентних ставок на кредит, скорочення (збільшення) можливостей його одержання істотно впливають на їх господарську діяльність і економічне становище. Тому з цими партнерами господарства повинні встановлювати міцні зв’язки [9].

Юридичні установи (контори) є також важливими партнерами підприємств, у тому числі й аграрних. Адже для ринкової економіки характерні множинність і складність економічних взаємозв'язків, що виникають з різними суб'єктами ринку. Тому при укладанні ділових угод, їх виконанні, виникненні спірних питань підприємства змушені вдаватися до послуг юридичних установ. Такі послуги дають змогу підприємствам уникнути невиправданих втрат, досягти кращого зиску від здійснюваних ними ділових операцій.

Найближчі конкуренти — це ті сільськогосподарські товаровиробники, які виробляють на продаж однакову з даним підприємством сільськогосподарську продукцію. Проте в умовах її дефіциту конкуренти виступають лише потенційними носіями зовнішньої загрози для підприємства. З насиченням ринку сільськогосподарськими товарами на діяльність аграрного підприємства істотно впливатимуть насамперед його найближчі конкуренти, тобто такі сільськогосподарські формування, які реалізують свою продукцію тим самим споживачам і посередникам, входячи в ту саму сировинну зону. Якщо найближчі конкуренти починають виробляти більше продукції, ніж здатний використати відповідний споживач, то останній орієнтуватиметься на тих виробників, які пропонують продукцію кращої якості і в найбільш прийнятні строки. З цієї причини в аграрному підприємстві може виникати проблема збуту його продукції, якщо воно своєчасно не вживатиме необхідних заходів щодо підвищення її конкурентоспроможності [10].

Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї діяльності з тим, щоб максимально скористатися з цих умов. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для підприємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом’якшити їх негативний вплив.

Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є: економічне, природно-екологічне, інформаційне, науково-технічне, політико-правове, соціально-культурне і міжнародне середовище.

Економічне середовище є однією з провідних ланок макросередовища і характеризується багатьма параметрами: рівнем інфляції або дефляції, ступенем розвитку конкурентного середовища, рівнем зайнятості, податковою політикою, динамікою і співвідношенням цін на сільськогосподарські і промислові товари тощо. В узагальненому вигляді воно може бути визначене через купівельну спроможність населення. Його доходи на стадії економічного піднесення зростають, ціни на товари, в тому числі сільськогосподарські, стають доступнішими, скорочується безробіття, зростає обсяг продажу, активізується інвестиційна діяльність. В умовах насиченості ринку сільськогосподарською продукцією зростання купівельної спроможності населення є сигналом для аграрних підприємств до збільшення виробництва насамперед дорогих високоякісних товарів. З цією метою вони можуть задіяти додаткові ресурси, зняти з консервації частину земельних ділянок, застосувати нові досягнення агрономічної і зоотехнічної науки для підвищення врожайності культур і продуктивності тварин [11].

Економічне середовище характеризується також станом економічного розвитку підприємств інших галузей, що виробляють продукцію для сільськогосподарського виробництва. Аграрні підприємства повинні знати, які товари і за якими цінами вони можуть придбати в своїй країні, а які за кордоном, в яких саме регіонах ціна на них доступніша, де сприятливіші транспортні умови тощо.

Природно-екологічне середовище істотно впливає на характер виробничої діяльності аграрних підприємств. Його вплив на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням енергії, підвищенням вимог до збереження навколишнього середовища. Держава все рішучіше стала втручатися в процес збереження і відтворення природних ресурсів через Державний комітет охорони природи та його регіональні представництва на місцях. З огляду на це виникає сукупність юридичних (правових) відносин між аграрними підприємствами та установами, які відповідають за екологію. Вказані відносини доповнюються діяльністю громадських організацій з охорони природи (наприклад, діяльність партії «зелених»).

Аграрні підприємства не можуть не рахуватися зі змінами в природно-екологічному середовищі і тими формами його регулювання, які діють на момент прийняття ними господарських рішень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків. Так, періодичний дефіцит на нафтопродукти та істотне їх подорожчання в 90-х роках змусили аграрні підприємства здійснювати суворий режим їх економії, прискорено розвивати гужовий транспорт, збільшувати поголів'я робочої худоби, ширше використовувати енергію вітру й води [12].

Аграрні підприємства зобов’язані дотримуватися екологічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми.

Науково-технічне середовище. Аграрним підприємствам потрібно добре орієнтуватися у змінах, що відбуваються в даному середовищі, і завдяки цьому приймати обґрунтовані рішення про доцільність та можливість впровадження у виробництво нових видів техніки і нових технологій, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність своїх товарів та вищу доходність від їх реалізації. Коли підприємство не реагуватиме на вплив цього фактора, воно буде приречене на стагнацію і банкрутство.

При впровадженні новин аграрним підприємствам слід бути обережними в тому розумінні, щоб сільськогосподарська продукція не зашкодила здоров’ю населення. Наприклад, використовуючи досягнення науки в галузі біотехнології, підприємство мусить бути переконане, що застосування, скажімо, нових стимуляторів росту і розвитку тварин не зашкодить здоров’ю людей, не зумовить погіршення смакових якостей і товарного вигляду продукції, не породжуватиме у покупців недовіри до неї, отже, не стане причиною погіршення становища підприємства на ринку.

Інформаційне середовище в умовах ринкових відносин і прискореного розвитку науково-технічного прогресу відіграє велику роль у своєчасному забезпеченні підприємств необхідною інформацією щодо кон’юнктури ринку, новітніх досягнень у галузі техніки, технології й організації виробництва, стану і тенденцій розвитку світового ринку. Зрозуміло, що значення інформаційного середовища ще більше зростає в умовах високої конкуренції. Воно дає змогу підприємствам швидко вирішувати проблеми «вузьких місць» своєї діяльності. Адже нерідко підприємствам економічно вигідніше купити певну ідею з готовим механізмом її практичної реалізації, ніж самотужки досліджувати і розробляти її [13].

Політико-правове середовище включає в себе систему законів та інших юридичних актів, які регламентують підприємницьку діяльність, а також систему політико-правових інститутів, що виробляють ці правові документи і контролюють їх виконання. Значне місце у формуванні політико-правового середовища належить політичним партіям, засобам масової інформації, іншим впливовим групам громадськості, які своєю діяльністю справляють опосередкований вплив на діяльність державних установ і окремих осіб, обмежують свободу їх дії або ж сприяють прийняттю відповідних рішень.

Кожне підприємство мусить бути добре обізнаним із законодавством, що регулює підприємницьку діяльність, оскільки його порушення загрожує штрафними санкціями аж до заборони займатися виробничою діяльністю взагалі.

Соціально-культурне середовище формується під дією демографічних процесів і змін культурно-освітнього рівня населення. В умовах дефіциту продовольчих товарів, низької купівельної спроможності значної частини населення цей фактор є малоістотним. Але за насиченості ринку продовольчими товарами та обмеженого експорту аграрні підприємства мусять збільшувати обсяги виробництва приблизно такими ж темпами, якими зростає кількість населення. В іншому разі можливе небажане перевиробництво продукції або виникнення її дефіциту. Водночас аграрні підприємства повинні будуть враховувати зміни в структурній будові населення за віковими групами, а також зміни в культурі харчування, оскільки вони зумовлюють прискорене зростання попиту на одні види сільськогосподарської продукції і зменшення його на інші. Наприклад, із «старінням» населення збільшується попит на овочі, фрукти і зменшується — на висококалорійні продукти. З підвищенням добробуту і культурного рівня населення змінюється його ставлення до матеріалу, з якого виготовляються тканини і одяг. Зростає попит на товари широкого вжитку з натуральних тканин, що економічно змушує аграрні підприємства збільшувати виробництво льону, конопель, вовни. Поширення серцево-судинних захворювань спричиняє зменшення попиту на продукти харчування з високим вмістом холестерину тощо. Небажання підприємства вивчати і враховувати ці «тонкощі» впливу соціально-культурного середовища загрожує втратою позицій на ринку, скороченням обсягу виробництва і зниженням його ефективності [11].

2.2 Дослідження конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром — аналогом [9]. Розглянемо конкурентоспроможність пшениці (твердої) озимої:

Таблиця 2.1 — Порівняльна характеристика пшениці (твердої) озимої

Назва агрофірми

Клас

Зерна пшениці інших типів, %

Вологість, %

Скловидність, %

Зернова домішка, %

Колос

1

9

14,5

70

5

Рута — Плюс

1

8

14

80

4

Каравай

3

10

14,4

50

8

Україна

3

9

14,3

60

7

Перспектива

2

8

14,2

70

4,5

Для порівняльного аналізу було взято підприємства, що знаходяться в одному районі. Продукція цих фірм представлена 1,2 та 3 класом.

Для 1 класу характерно (додаток Б):

— зерна пшениці інших типів — не більше 10%;

— вологість — не більше 14,5%;

— скловидність — не менше 70%;

— зернова домішка — не більше 5%.

Пшениця 1 класу вродила в ТОВ «Рута — Плюс» та ТОВ «Колос». Всі перераховані вище показники в нормі.

Для пшениці 2 класу характерно:

— зерна пшениці інших типів — не більше 10%;

— вологість — не більше 14,5%;

— скловидність — не менше 60%;

— зернова домішка — не більше 5% [12].

Врожай 2 класу отримали агрофірми «Перспектива». Всі критерії в нормі.

Для 3 класу пшениці характерно:

— зерна пшениці інших типів — не більше 10%;

— вологість — не більше 14,5%;

— скловидність — не менше 50%;

— зернова домішка — не більше 8%.

Пшеницю 3 класу зібрали підприємства «Україна» і «Каравай». Всі показники в нормі.

Після аналізу підприємства розташувалися в такій послідовності:

1. «Рута — Плюс»

2. «Колос»

3. «Перспектива»

4. «Україна»

5. «Каравай»

Такі зміни відбулися внаслідок того, що серед представлених 3 класів пшениці найбільш дорожче коштує пшениця 1 класу. Серед двох виробників пшениці 1 класу на перше місце виходить «Рута — Плюс», бо зерна пшениці інших типів від загальної маси становить 8%, в той час як у конкурента — 9%; вологість нижче на 0,5% ніж в опонента; скловидність на 10% вища ніж в претендента; зернова домішка становить 4%, а у суперника 5%.

Далі за ціною лідирує пшениця 2 класу. У представника цього класу немає конкурентів, тому він посідає своє гідне 3 місце.

Серед претендентів 3 класу пшениці 4 місце посідає агрофірма «Україна», тому що її показники кращі, ніж у підприємства «Каравай».

Проведене дослідження дає право зробити висновок про те, що найбільш конкурентоспроможним у Добропільському районі є ТОВ «Рута-Плюс».

2. 3 Обґрунтування рішення про зняття товару фірми з ринку

Агрофірма займається виробництвом і реалізацією зернових та зернобобових культур (додаток В). Урожайність рослин представлена в таблиці 2.1 — Врожайність сільгоспкультур.

Таблиця 2.1 — Врожайність сільгоспкультур

назва культури

зібрана площа, га

вироблено продукції, ц

врожайність, ц/га

Середня врожайність в Україні ц/га

пшениця озима

911

20 498

23

18

кукурудза

54

1420

26

37

ячмінь озимий

198

4633

23

19

ячмінь ярий

132

2851

22

19

Горох

50

450

9

16

Овес

192

5184

27

16

Просо

42

435

10

11

Сорго

255

5166

20

40

соняшник

1161

22 252

19

15

З таблиці бачимо, що врожайність кукурудзи, гороху, проса та сорго нижча, ніж середня врожайність цих культур в Україні [13]. Отже, можемо зробити висновок, що вирощення цих культур є не доцільним.

Розглянемо який прибуток має ТОВ «Рута-Плюс», реалізуючи продукцію:

Таблиця 2.2 — Виручка від реалізації

назва культури

виручка від реалізації, тис. грн

пшениця озима

2832. 0

Кукурудза

244. 5

ячмінь озимий

594. 6

ячмінь ярий

470. 4

Горох

89. 1

Овес

493. 3

Просо

77. 6

Сорго

1008. 2

Соняшник

8002. 4

Як бачимо найменший прибуток приносить реалізація гороху, проса та кукурудзи. А ось сорго навпаки, хоч його врожайність і не висока, але він приносить не поганий дохід.

Підприємство не може відмовитися від вирощування гороху, бо горох служить відмінним попередником для багатьох культур, його часто поміщають в сівозміні між зерновими.

Можемо зробити висновок, що ТОВ «Рута-Плюс» повинно припинити виробництво та реалізацію кукурудзи і проса, тому що врожайність цих культур низька і вони приносять мало прибутку.

Висновки

мікросередовище конкурентоспроможність ринок

Найбільший інтерес при проведенні маркетингових досліджень представляє вивчення маркетингового середовища. Маркетингове середовище постійно приносить сюрпризи-то нові загрози, то нові можливості. Для кожної фірми життєво важливо постійно стежити за змінами, що відбуваються і своєчасно адаптуватися до них. Маркетингове середовище являє собою сукупність активних суб'єктів і сил, які діють за межами фірми та впливають на можливості її успішної співпраці з цільовими клієнтами. Іншими словами, маркетингове середовище характеризує фактори та сили, які впливають на можливості підприємства встановлювати і підтримувати співпрацю зі споживачами. Ці фактори і сили, не всі і не завжди підвладні прямому управлінню з сторони підприємства [2].

Дослідженнями встановлено, що підприємство має труднощі у практичному використанні маркетингу через дію суб'єктивних і об'єктивних факторів. Серед них варто відмітити низьку інформованість про розвиток цього напряму діяльності підприємств, неготовність керівного складу підприємств до впровадження нових форм управління, відсутність досконалої інфраструктури ринку тощо. В організаційній структурі підприємства відсутня маркетингова служба. Підприємству для ефективного використання ресурсного потенціалу доцільно застосовувати тристоронню систему маркетингового забезпечення:

— державну консультаційну службу, створену у складі управлінь агропромислового розвитку в регіоні;

— маркетингового міжгосподарського кооперативу;

— маркетингового підрозділу в організаційній структурі підприємства [9].

Перелік посилань

1. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. — К. :Вищашк., 1994.

2. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. — СПб.: Питер, 1998.

3. Гаркавенко С. С, Маркетинг: Підруч. для вузів. — К.: Лібра, 1998. — 384 с.

4. Афанасьев М. П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы — М.: Банки и биржи — 1995. — 215 стр.

5. Ансофф И. Стратегическое управление — М.: Прогрессстр

6. Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003

7. Скибінський С. В. Маркетинг. — Львів, 2000 р.

8. http: //www. ukurier. gov. ua

9. Канінський М.П. Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на основі маркетингу /М.П. Канінський // Економіка АПК. — 2009, — № 3. — с. 144

10. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002. — 624 с.

11. Всеукраїнський журнал «Наш вибір» № 39. 2012 р

12. http: //www. agromark. com. ua

13. http: //www. ukragroconsult. com

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой