Демографічна криза та шляхи її розв’язання

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра ентомології

Реферат на тему:

ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Підготував студент 5 курсу

Крон Арпад Арпадович

Ужгород 2005

ЗМІСТ

Вступ

1. Демографічна криза й демографічний вибух

2. Чисельність та розподіл населення світу

3. Демографічна політика

4. Демографічна криза в Україні

5. Прогнози та шляхи вирішення демографічної поведінки в світі

Висновок

Література

ВСТУП

Демографічна проблема -- сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижується (33,1% 1950 p., 27% 1975 p.) і до 2000 р зменшилася. до 20,5%, тоді як частка регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає (1950 p. -- 66,9%, 1975 p. -- 72,9% і за оцінкою 2000 p. -- 79,5%). Важливість даної проблеми полягає в тому, що такий розвиток негативно позначається на міжнародних відносинах. Подолання економічної відсталості регіонів, що розвиваються, необхідне для нормальних відносин між державами і для прогресу людства в цілому.

У країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії в 70 -- на початку 90-х pp. посилилася тенденція до різкого падіння народжуваності -- значно нижче від рівня, який забезпечує просте відтворення населення. В майбутньому це загрожує депопуляцією населення з її негативними соціальними наслідками.

Стрімке зростання населення в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, призводить до подвоєння його чисельності кожні 20 — 30 років і ускладнює вирішення соціально-економічних проблем.

1. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА Й ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ

Демографічна криза -- глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких промислово розвинених країнах виявляє, як зазначалось раніше, тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи.

Демографічний вибух -- різке прискорення кількісного зростання світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення перевищує 1,8--2,0%. Демографічний вибух -- явище тимчасове; з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення поступається місцем основному, і демографічний вибух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення. Процес демографічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для постійного (стаціонарного) населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки, але в більшості країн, що розвиваються, -- не раніше середини XXI ст.

2. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

На початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн. осіб, у 1000 р. — 275 млн., у середині 17 ст. — 500 млн., у 1850 — 1,3 млрд., у 1900 — 1,6 млрд., у 1950 — 2,5 млрд., у 1970 — 3,6 млрд. за даними на 1999 рік, чисельність населення світу становила 6 млрд. Зараз чисельність населення Землі складає 6,2 млрд. осіб. Протягом Х Х ст. кiлькiсть людей виросла у чотири рази. У містах мешкає 47% населення, у селах 53%.

За оцінками ООН, чисельність населення збiльшуеться на 1,2%, тобто 77 млн. 97% зростання доводиться на такі країни, як Iндiя, Китай, Пакистан, Нiгерiя, Бангладеш, Iндонезiя.

Експерти вважають, що до 2050 р. в Iндii мешкатиме на 100 млн. осiб бiльше, анiж у Китаї. А з розвинених краiн високий рiвень народжуваностi зберiгаеться лише в США. Ця краiна займае сьоме мiсце в свiтi за темпами приросту чисельності населення. 80% цього зростання забезпечують iммiгранти. Чисельність населення в Европi скорочується незважаючи на iммiграцiю.

Розподiл населення по континентах (млн. чол.):

Евразiя — 4300 (Европа — 800, Азiя — 3500);

Африка — 800;

Пiвнiчна Америка — 430

Пiвденна Америка — 350

Австралiя та Океанiя — 26.

Країни — лiдери за чисельнiстю населення (млн. чол.):

Китай — 1300, Iндiя — 934, США — 262, Iндонезiя — 198, Бразилія — 162, Росія — 147, Пакистан — 140, Японія — 125, Бангладеш — 120, Нiгерiя -114.

3. ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА

Демографічна політика -- цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Об'єктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи населення, сім'ї певних типів або стадій життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходів економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сім'ї тощо), адміністративно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлучення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов’язки і т. ін.), а також виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн: 1) країни, які проводять політику обмеження росту населення; 2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення; 3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення. До першої групи належать країни з багаточисленним населенням або його високою щільністю, які мають високі показники природного приросту (Китай, Бангладеш, Індонезія, Пакистан, Малайзія, Непал, Кенія, Нігерія, Мексика та ін.). На початку 90-х XX ст. років загальнонаціональні програми планування сім'ї здійснювались у 128 країнах. Друга група включає країни як з багаточисленним населенням (наприклад, Бразилія), так і малочисленним (Намібія), які мають високий приріст населення (Йорданія, Мозамбік) і низький (Данія, Японія). До третьої групи належать країни з низьким (Болгарія, Чехія Німеччина, Греція, Угорщина, Франція та ін.) і з високим приростом населення (Камбоджа, Малі, Лаос, Ірак та ін.).

Особливості сучасної демографічної політики: зміна її пріоритетів з регулювання кількісного росту на удосконалення якісні: характеристик населення; її головним об'єктом стає сім'я; адресно вибірковий характер, врахування специфічних інтересів окремих соціально-демографічних груп населення (молодь, особи похилого віку, жінки), а також етнічних, релігійних і т.д.

4. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ

Демографічна ситуація в Україні залишається, м’яко кажучи, складною. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя, падіння народжуваності і від'ємне сальдо міграції є головними показниками демографічної кризи.

Причини такого явища мають історичне коріння. Це, зокрема, втрати під час першої та другої світових війн, впродовж трьох голодоморів (1921, 1932−1933, 1947 років), примусової колективізації, масових репресіях 30х-50х років.

Негативно вплинула на демографічну ситуацію Чорнобильська катастрофа та затяжна економічна криза 90-х.

Переважно через низький рівень народжуваності Україна за 1993−2004 роки втратила більше, ніж 4 мільйони населення. В державі, починаючи з 1995 року, фіксують від'ємний природний приріст населення, тобто смертність переважає народжуваність.

Про основні проблеми народонаселення в Україні та шляхи їх вирішення можна сказати наступне:

Основні проблеми — це зменшення терміну життя населення України, скорочення населення та погіршення продуктивного оздоровлення населення.

В першу чергу, повинна бути чітка державна політика для вирішення цих проблем. Характерна річ, що саме зменшення чисельності, на думку фахівців, не є ознакою демографічної кризи. Демографічна криза переважною більшістю і політиків, і журналістів трактується як скорочення чисельності населення України. Хоч насправді це не тільки і навіть не стільки це.

Демографічна криза — це передовсім коротке життя. Питання не в тому, що нас стає менше. Менше стає населення більшості країн Європи, питання в тому, що ми живемо мало і живемо погано. І в цьому є ознака демографічної кризи.

37% 16-річних хлопчиків не мають шансу дожити до пенсійного віку. Аналог є в таких країнах як Росія, Білорусь, Казахстан, Албанія, це далеко не країни ЄС, до співдружності з якими ми прагнемо.

Питання в тому, що у нас надмірно висока смертність немовлят, в нас, практично, від усіх захворювань люди помирають раніше, ніж в більшості європейських країн. Додає проблем демографічних і соціальних неконтрольований відплив населення з України. Передусім, на жаль, від'їжджає висококваліфікована молодь.

На прикладі Львівської області, за останній рік, народилося на 438 дітей більше, ніж за попередній, в цілому за 10 років народжуваність зменшилась від 13,7% до 9,1%. Причин тут декілька. Це і міграційні процеси — виїзд молодих людей за кордон і, як наслідок, утворення неповних сімей, і соціально-психологічний дискомфорт (невпевненість у завтрашньому дні), і, безумовно, стан репродуктивного здоров’я. Показники захворюваності жінок дітородного віку, материнська і дитяча смертність (а саме вони є основними показниками стану репродуктивного здоров’я) в Україні ще дуже високі порівняно з середньоєвропейськими.

До того часу, коли дівчинка вступає в репродуктивний період, вона вже має цілий ряд захворювань. Здоров’я дитини закладається в антинатальному періоді, під час внутрішньоутробного розвитку. Тож не дивно, що лише 6 відсотків дітей народжуються практично здоровими".

Анемії, серцево-судинна та ендокринологічна патологія, інші соматичні хвороби призводять до прямих репродуктивних втрат.

Окрім цього, велике занепокоєння викликає поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, — тут п’ятдесят відсотків хворих становлять жінки віком від 15 до 39 років. За останні 10 років захворюваність на сифіліс, виявлена у вагітних, зросла у 20 разів!

Багато жінок не виношують вагітність, скажімо майже десять відсотків подружніх пар, які живуть на Львівщині, страждають на безпліддя. Часто виною цього є аборт. І, на превеликий жаль, аборт і надалі залишається основним регулятором народжуваності: переривається кожна третя вагітність. Вважає, що несприятлива ситуація з репродуктивним захворюванням значною мірою пов’язана з низьким рівнем сексуальної культури населення та браком відповідної поінформованості щодо питань планування сім'ї

У одній з Львівських обласних клінічних лікарень відбулась подія, напряму пов’язана з питаннями, що розглядали на «круглому столі», «Здорова сім'я — міцна держава». Тут було презентовано проект «Здоров'я матері й дитини». Проект, впроваджуватимуть у життя в Криму, Донецьку, на Волині та Львівщині. Зокрема, у Львівській області його реалізація вже розпочалась.

Зростає кількість необґрунтованих кесаревих розтинів, материнська смертність на фоні не виявленої під час вагітності супутньої патології, 16 відсотків жінок, які пішли з життя при пологах, — помирають від кровотеч, 82 відсотки породіль (за даними опитування) виходять з пологових будинків з почуттям «приниження людської гідності». Щоб змінити ситуацію, проект «Здоров'я матері й дитини» передбачає впровадження у перинатальну діяльність таких пріоритетних напрямів, як забезпечення доброзичливої ситуації під час пологів, підтримку грудного вигодовування, профілактику ускладнень вагітностей, демедиканізацію пологів (мінімальне використання медикаментів), створення більш комфортних умов для породіллі: палати сумісного перебування, присутність (за бажанням) батька при пологах тощо. Зробити неускладнені пологи максимально природним процесом, а не медичною операцією — головна мета проекту. Звертають увагу присутніх на використанні низькозатратних сучасних технологій в антинатальному (передпологовому) догляді за вагітною жінкою. Лише кілька прикладів: жінка вирішила перервати вагітність. Святий обов’язок лікаря, якщо для цього немає дуже вагомих підстав, — переконати її не робити цього. Додаткових коштів це не потребує. Немає потреби, щоб породілля і немовля (при неускладнених пологах) перебували у лікарні більше трьох днів. Інакше зростає ризик захворювання дитини: в жодному разі не можна після пологів класти лід на живіт жінки або використовувати без нагальної потреби скоротливі медикаментозні засоби — новонароджену дитину прикладають до материнських грудей, і за рахунок того, що вона смокче, відбувається природне скорочення матки.

Отже, українським лікарям доведеться ламати певні стереотипи. Незабаром оновлені пологові відділення приймуть перших породіль. Звісно, що вони відразу не вирішать існуючих проблем. Проте ці «перші ластівки» дадуть змогу простежити позитивність нового підходу до пологів і у майбутньому зробити так, щоб жінка виходила з пологового будинку лише з відчуттям щастя і бажанням прийти сюди знову.

Як не дивно, але найсильніша половина людства, як зазвичай називають чоловіків, у демографічному аспекті є найуразливішою

Чоловіки в Україні практично від усіх причин і в усіх вікових групах вмирають значно частіше і раніше, ніж жінки. Особливо вагомою є різниця в смертності від нещасних випадків майже в 5 разів.

Однією з причин підвищення уразливості чоловіків є зловживання алкоголем та тютюнопалінням. Важкі умови сільськогосподарської праці та сільського побуду, недоступність у більшості випадків своєчасної і кваліфікованої медичної допомоги обумовлюють підвищений рівень смертності сільських жителів, порівняно з городянами.

В 1,4 рази вище, ніж у міських поселеннях, смертність сільських жителів. Середня тривалість очікуваного життя у 2003−2004 роках становила для чоловіків 62,6, а для жінок — 74.

У 2002 році за цим показником наша країна відставала від країн Центральної Європи на 5,5 років, а від країн ЄС — на 10,9 років.

Звичайно, проблему народонаселення слід вирішувати через відповідну державну програму. За результатами Всеукраїнського перепису населення науковцями розроблено Концепцію демографічного розвитку України, яку передано до Уряду.

Позитивні тенденції спостерігаються завдяки значній матеріальній допомозі, яка надається матерям при народжені дитини. Втім демографи закликають до стриманості у прогнозах, оскільки ніякі заходи не здатні суттєво змінити демографічну ситуацію, оскільки вона є еволюційним процесом.

Виходячи із наявних даних, демографічна ситуація в Україні вже прогнозована на період до 2026 року.

Якою вона буде виглядати? говорить Ела Лібанова.

За будь-якими прогнозами, які розроблялись в інституті, враховувались найменш вірогідні варіанти: і позитивні, і негативні. Все поле варіацій обмежується десь 36−44 мільйонами. Тобто, найгірше — це 36, якщо не буде війни, і ніяких катаклізмів. Тобто якщо будемо розвиватися революційним шляхом. Є думки, що будуть зміни в цих прогнозах по результатах цього року (9. 07. 2005), тому що очікують в цьому році підвищення народжуваності, а ще більше — наступного року.

Серед факторів, які можуть позитивно вплинути на демографічну ситуацію в Україні, науковці називають створення позитивної громадської думки про родинні цінності, їхній пріоритет, пропаганду здорового способу життя, заборону реклами алкоголю та тютюнопаління, припинення популяризації на телебаченні так званих брудних фільмів, що спотворюють родинні цінності і саму суть людини — народжувати і плекати нове життя.

5. ПРОГНОЗИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В СВІТІ

Деякі західні демографи (Д. -Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген та ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025--2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж. Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природньо-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку.

Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників -- продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного -- називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами -- середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики -- стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

Незначне зниження темпів приросту народонаселення в деяких країнах, що розвиваються, стало помітним із другої половини 80-х pp. Уряди 125 країн заявили про схвалення програм планування сім'ї, хоча 14 країн (Болівія, Бутан, Габон, Джібуті, Ірак, Камбоджа, Катар, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, ОАЕ, Оман, Екваторіальна Гвінея) не погодилися на такі кроки.

Історичний досвід свідчить про можливість вирішення проблем народонаселення в розвиненому індустріальному і постіндустріальному суспільствах.

ВИСНОВОК

В 1994 році в Каїрі відбулася третя Всесвітня конференція по народонаселенню та розвитку, в якій прийняло участь вже 179 держав. На конференції прийняли підсумковий документ-20-річна програма дій в галузі народонаселення та розвитку, яка складає 16 розділів, де розкриваються практично всі злободенні проблеми в галузі народонаселення.

В програмі підкреслювалось, що збільшується кількість держав, які усвідомлюють про необхідність розширення міжнародного співробітництва в питаннях народонаселення. В програмі розглядаються взаємозв'язки між народонаселенням, стійким економічним ростом та стійким розвитком.

Програма вміщує в себе заклик до розробки політики і законів, які забезпечують ефективну підтримку сім'ї, що є основним в суспільстві, а також сприяти її стабільності та враховувати різноманітність її форм. Розглядаються питання народжуваності, смертності та темпу приросту населення. Питання урбанізації та міграції. В цілому, звертається увага на проблеми «відтоку населення» із сільських районів і пропонуються відповідні рішення цих та деяких інших проблем, пов’язаних з переселенням в міста, з вимушеним переміщенням населення, зумовлених погіршенням оточуючого середовища, ростом озброєних конфліктів.

В розділі ХІ Програми, присвяченій питанням народонаселення, розвитку та освіти, стверджується, що в «світі жінки складають 75% неписьменних» і що на світовому суспільстві лежить особлива відповідальність за забезпечення того, щоб «всі діти отримували якісну освіту і щоб вони закінчували початкову школу». В ній звертається увага на те, що існує тісний та складний взаємозв'язок між освітою, віком вступу в шлюб, народжуваністю та смертністю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєва Л. Й. Демогpафічні аспекти сучасної сім'ї // Актуал. пpобл. політики: Зб. наук. пp. — Одеса, 1997. — Вип. 1−2. — С. 15−17.

2. Гавpиш В. П. и др. Пpоблема демогpафічного дефіциту: соціально-економічні наслідки та шляхи pозв’язання / Гавpиш В. П., Гавpиш Г. І., Дpаганова Т. П. // Велика Волинь: Минуле і сучасне: (Матеpіали міжнаp. наук. кpаєзнавч. конф., жовт. 1994 p.). — Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994. — С. 524−527.

3. Глобальні проблеми нашого часу. -М. :Думка, 1981.

4. Глуханова Г., Куpило І. Hаpоджуваність у pадіаційно забpуднених pегіонах Укpаїни // Демогpафічні дослідження: Міжвід. зб. наук. пp. — К., 1999. — Вип. 21. — С. 28−37.

5. Гоpобець О. Особливості пpоцесів мігpації та відтвоpення населення в Укpаїні // Теpнопільський педунівеpситет ім. В. Гнатюка. Hаук. зап. Сеp.: Геогpафія. — Теpнопіль, 1998. — N2. — С. 60−63.

6. Голубчиков Ю. Н. Населення зе6мної кулі // Географія у школі. -2000. -№ 20. -ст. 10−22. 11.

7. Грушко С. Народові України загрожує вимирання // День. — 1999. — 5 жовт. — С. 2.

8. Гуреш Т. Нема кого послати у Декрет!: Демографічна криза в Україні і в світі // Укр. слово. — 2000. — 18−24 трав. — С. 15.

9. Демографічні дослідження: Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 24 / За ред. В. Стешенкo; Ін-т економіки НАН України. — К., 2002. — 344 c. [312(C2)/Д31].

10. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові напрями протидії / НАН України; Ін-т економ. / За ред. В. Стешенко. — К., 2001. — 560 с. [312(С2)/Д31].

11. Демографічні показники країн світу, 2000р. //Географія ПС. -2001. -№ 33. -ст. 11−33. 3.

12. Доценко Ю. М., Мішогло Г. О. Економічна і соціальна географія світу. -Київ, 2000.

13. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки: Із співдоповіді голови Ком. Верховної Ради України з питань нац. безпеки і оборони на парлам. слуханнях 21 трав. 2003 р. // Голос України. — 2003. — 3 черв. — С. 8.

14. Максаковский В. П. Демографічна криза у сучасному світі. //Географія ПС. -2001. -№ 23. -ст. 13−14.

15. Сучасна демографія. /Під ред. А. Я. Кваши, В. А. Ионцева.- М. :Вид-во Моск. ун-та, 1995.

16. Хвіст В. Демографічне становище сучасної України // Соціально-економічні перетворення в сучасній Україні. — К., 2001. — С. 70−75.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой