Впровадження електронного уряду в світі та в Україні

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Світовий досвід упровадження електронного уряду

1.1 Електронне урядування у Великобританії

1.2 Електронний уряд США

1.3 Електронний уряд Канади

1.4 Електронне урядування у інших країнах

2. Електронний уряд в Україні

3. Переваги, недоліки та загрози е-уряду

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Однією із загальних тенденцій розвитку сучасного світового постіндустріального суспільства є його трансформація в інформаційне суспільство та суспільство знань на основі широкого запровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у всі сфери життєдіяльності особистості, суспільства та держави. Серед множини сучасних ІКТ, що визначають цей процес, особливе місце посідає технологія електронного урядування, ефективність упровадження якої залежить від багатьох чинників політичного, соціального, економічного, інформаційного, науково-методичного, організаційного, нормативно-правового характеру тощо [4].

Орієнтація України на створення інформаційного суспільства та інтеграцію в Європейський Союз вимагає дотримання нових вимог ЄС до сфери інформаційної політики та інформаційної безпеки. Для того, щоб наша країна увійшла у світовий інформаційний простір на рівноправній основі, необхідно зміцнювати прямі й зворотні зв’язки між владними структурами і суспільством, вирішити чимало проблем для забезпечення ефективного розвитку національної інформаційної інфраструктури, створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади, прискорення процесів модернізації матеріально-технічної бази, надійного захисту інформаційних ресурсів, впровадження електронного урядування.

Електронний уряд має на увазі використання інформаційних технологій, і особливо Інтернету, для того, щоб доводити урядову інформацію та у деяких випадках доносити державні послуги до громадян, бізнес-структур і державних органів. Електронний уряд може дозволити громадянам взаємодіяти з державою й користуватися державними послугами 24 години на добу, сім днів на тиждень. Деякі дослідники ініціатив в області електронного уряду вважають, що надання державних послуг може стати зручніше, надійніше й дешевше. Наприклад, «Гартнер груп» розуміє під електронним урядом безперервну оптимізацію процесу надання послуг, політичної участі громадян і керування шляхом зміни внутрішніх і зовнішніх відносин за допомогою технічних засобів, Інтернету та сучасних ЗМІ.

Аналізуючи проблеми і перешкоди впровадження електронного уряду (далі е-уряд) в світі та в Україні науковці зазначають, що питання е-уряду в наш час набувають все більше уваги. Це зумовлено, з одного боку, всебічними процесами формування інформаційного суспільства, вимогами сучасного суспільного розвитку, з іншого — прагнення більшості держав світу стати найбільш конкурентоспроможними в мінливих умовах економіки заснованої на знаннях. Збільшується кількість прихильників ідеї, що розвиток е-уряду може бути зручною, короткостроковою заміною адміністративної реформи, переходом до інформаційного суспільства або до суспільства знань. Україна, зокрема, зацікавлена і в тому, щоб у європейській спільноті поставилися до неї як до рівноправного потенційного члена, який має всі належні передумови до вступу в Європейський Союз. Однією з таких передумов і має стати впровадження системи е-уряду. Впровадження е-уряду -- це складний організаційний, економічний, технологічний і соціальний процес, що вимагає значних фінансових витрат і адміністративних зусиль. Враховуючи високу вартість реалізації національних проектів, важливо правильно визначити стратегію розвитку е-уряду [7].

1. Світовий досвід упровадження електронного уряду

У різних країнах рівень розвитку е-уряду різний. Про те, які країни знаходяться в авангарді, а які тільки надають своїм громадянам менш комфортні сервіси, дається відповідь в масштабному дослідженні «United Nations e-government Survey 2008 From e-government to Connected Governance» (далі e-gov Survey 2008), проведеному фахівцями ООН.

Головним показником зрілості е-уряду в тій або іншій державі є Egovernment Readiness Index -- комплексний індекс, що базується на наступних трьох компонентах:

* індекс веб-послуг (Web measure Index), що визначає міру розвиненості веб-послуг з боку е-уряду;

* індекс телекомунікаційної інфраструктури (Telecommunication Infrastructure Index), що оцінює міру оснащеності громадян засобами ІКТ;

* індекс людського «капіталу» (Human Capital Index), що показує, наскільки високий рівень освіти у громадян і чи готові вони користуватися інформаційними послугами.

Індекс використання веб-послуг розраховується за п’ятьма категоріями (стадіями), виходячи з повноти надання сервісів через веб-інтерфейс [7].

Очевидним є те, що політичні аспекти електронного врядування нерозривно пов’язані з економічними. Проте, на нашу думку, термін «електронний уряд» є не зовсім коректним з точки зору розуміння цілісної концепції електронного держуправління. Це пов’язано з тим, що у світовій політичній практиці під терміном «e-gov» розуміється не лише виконавча гілка влади, а взагалі комплексний процес управління, що включає в себе усі гілки влади. Тому коректніше у даному випадку буде розмірковувати про «електронне управління» або «електронну державу», навмисно уникаючи використання терміну «електронна демократія» через те, що він звужує сферу використання ІКТ в управлінні лише до поля демократичних режимів. Адже елементи ІКТ можуть ефективно використовуватися і в недемократичних режимах, хоча в цій ситуації вони переслідуватимуть дещо інші цілі (виконуватимуть скоріше функції контролю за особистістю зі сторони держави, ніж спрощення механізмів участі громадян «у державі»).

Показовим є досвід країн світу, які є лідерами у впровадженні ІКТ у процес державного управління, зокрема, щодо механізмів та способів реалізації означених проектів. Згідно щорічного звіту ООН, станом на 2012 р. лідерами у залученні ІКТ до процесів держуправління є Південнокорейська республіка, Нідерланди, Великобританія, Данія та ін. (див. табл. 1).

У той же час світові лідери у цьому рейтингу постійно змінюються. Разом з тим, всі ці держави досягли високих результатів через комплексність та ґрунтовність підходу до впровадження означеного явища. Досить наглядним є досвід впровадження електронного уряду у Сінгапурі, розробкою проблематики якого займається Сінгапурський національний університет спільно з урядом [3].

1.1 Електронне урядування у Великобританії

Великобританія пішла шляхом комплексного формування порталу www. direct. gov. uk, не лише як сервісу з надання актуальної, повної, несуперечливою і точної інформації з державних послуг, але і як системи забезпечення транзакцій за принципом «єдиного вікна» та системи підтримки міжвідомчої взаємодії в частині забезпечення надання комплексних державних послуг.

Відмінною особливістю організації ведення порталу є системний погляд і всебічна підтримка на урядовому рівні. Портал з надання державних послуг Великобританії являє собою сукупність власних сервісів і шлюзів до інших порталів і сайтів органів державної влади і приватних організацій. Портал підтримується групою з професійних фахівців, працюючих в різних урядових відомствах. Головною організацією є Центральне управління інформації.

Центральний урядовий портал Великобританії у своїй роботі вирішує наступні завдання:

— надання центральної точки входу для громадян з метою отримання державних послуг та інформації;

— забезпечення доступу для інтерактивної взаємодії;

— підтримка партнерства для державних і приватних організацій у сфері надання інформації та послуг;

— організація захищеного середовища, в якому громадяни можуть виконувати транзакції з державою.

Головним компонентом архітектури порталу є урядовий шлюз. Він надає централізовані послуги реєстрації, що забезпечують безпечне виконання транзакцій з державними органами. При надходженні заявки на надання державної послуги авторизованим користувачам, шлюз здійснює компонування необхідних транзакцій для надання результату державної послуги і направляє заявника на субпортал, де буде здійснюватися необхідний сервіс з надання державної послуги. Шлюз дозволяє нарощувати обсяг державних послуг і збільшувати складність структури їх надання.

На порталі зібрано найбільш повні дані про інформаційні послуги, що надаються урядом, а також про послуги доступних в режимі он-лайн.

Матеріали, розміщені на порталі, зберігаються в єдиній базі даних. В цілому весь інформаційний ресурс, що представляється на портал, складається з трьох елементів: інформація з клієнтської частини; інформаційний ресурс за структурою, складом і послідовністю здійснення адміністративно-управлінської діяльності, необхідної для надання державної послуги; відомчі інформаційні ресурси.

Портал Великобританії надає загальну державну інформацію, поєднуючи разом інформацію і консультаційні послуги з різних джерел. Центральним розділом порталу, що реалізує даний підхід, є розділ «Ваше життя», який розбитий на два підрозділи: «Етапи життя» і «Життєві епізоди».

«Життєві епізоди» охоплюють послуги у сферах: освіти, автотранспорту, житлової політики, зайнятості населення, фінансів, податків, доходів, охорони здоров’я, пересування по країні, проблем навколишнього середовища, правопорядку і закону, прав та обов’язків громадян, молодіжної політики, проблем обмежено працездатних людей, людей похилого віку, громадян країни за кордоном, соціальної роботи.

Таке групування послуг навколо «життєвих епізодів» призначене для спрощення спілкування громадян з державою.

Портал також надає в розпорядження користувачів розширені функції пошуку за системою порталів та субпорталів, що полегшують навігацію в середовищі державної інформації.

Крім того, Центральний урядовий портал Великобританії надає громадянам країни можливість обговорювати різні проблеми на одному зі своїх розділів з назвою «Простір громадянина». Цей розділ інформує людей про плани держави з перетворення суспільного життя і дає їм можливість висловлювати свою точку зору.

Особливу увагу у Великобританії приділяється електронному консультуванню. Метою урядового консультаційного порталу www. bis. gov. uk є забезпечення не тільки більшої відкритості уряду, але також облік думок користувачів. Для цього на порталі публікується кодекс практики консультування, в якому є положення про налагодження механізмів зворотного зв’язку. Секретаріат Кабінету Міністрів Великобританії публікує щорічні звіти про відповідність порталів відомств цим кодексом.

В даний час реалізуються нові послуги, які включають в себе:

— використання різних каналів доступу (цифрове телебачення, WAP та 3G-телефонія, інформаційні кіоски);

— інновації в області інтерфейсу, наприклад, розпізнавання голосових команд при пошуку, автоматичний переклад на інші мови;

— розширені функції персоналізації, наприклад, вибір кольору, образів, підписка на оновлення будь-якої тематичної інформації;

— додаткові «Життєві епізоди»;

— інтерактивні послуги, наприклад, реєстрація народження дитини, замовлення паспорта, он-лайн оплата дорожнього податку;

— різносторонній і динамічний контент (зміст), який в перспективі повинен дозволяти користувачам налаштовувати різні варіанти представлення інформації: від власної розсилки новин згідно поточного етапу життєвого шляху до самостійно настроювання структури порталу у вигляді обраних розділів субпорталів органів влади та уповноважених організацій [6].

1.2 Електронний уряд США

Серед найближчих конкурентів Великобританії у впровадженні електронного уряду вже традиційно є США. Розробка урядового порталу США www. usa. gov почалася практично одночасно з британським порталом. У завдання побудови порталу входило об'єднання близько 20 тисяч існуючих державних інтернет-сайтів, загальна ж кількість представлених на ньому організацій повинно було скласти близько 30 тисяч. Технологічно портал повинен був об'єднати безліч сайтів на рівні інтеграції посилань, а також сформувати власний механізм пошуку по безлічі баз даних та інформаційних ресурсів федеральних і місцевих органів влади. В даний час портал позиціонується як офіційний шлюз, через який здійснюється інтеграція зростаючої кількості он-лайнових представництв федеральних структур.

Логічно портал організований по розділам взаємодії держави з громадянами, бізнесом, держслужбовцями: G2C, G2B, G2G. Також існує розділ для нових іммігрантів у США. Кожен з розділів сегментований за типами життєвих ситуацій взаємодії для кожної з категорій громадян. Посилання з підрозділів ведуть на різні сайти та портали різних агентств і відомств США. На порталі існує єдиний перелік державних послуг і є функція моніторингу списку державних послуг, в результаті якої заявники можуть отримати інформацію про зміну списку державних послуг.

Інформація про державні послуги представлена у вигляді рубрикатора життєвих ситуацій, у вигляді алфавітного списку і у вигляді результатів роботи пошукової машини при запиті послуг по органах влади різного рівня (федеральний рівень, органи влади штатів, муніципалітети, органи самоврядування).

Основні розділи: доходи і гранти (субсидії, кредити і фінанси, фонди, фінансова допомога), споживачі (споживчий кредит, борги, крадіжки, обслуговування), оборона, міжнародна економіка (служба в армії, представництва, торгівля, посольства, візи, імміграція), навколишнє середовище, енергетика, сільське господарство, сім'я і дім, охорона здоров’я, історія, мистецтво і культура, робота і освіту, фінанси і податки (бюджет, кредит, заощадження, пенсія), громадська безпека і закон, уряд, наука та технології, відпочинок і подорожі, голосування та вибори.

Всього на порталі представлено 158 державних послуг, що становить за експертними оцінками до 60% федеральних послуг, 40% послуг місцевої влади.

Отже, для вибору найбільш вдалої для нашої країни моделі побудови владного порталу, треба визначити що ж саме є загальним, а що відмінним у побудові електронного уряду в Великобританії та США.

Загальне в підходах США і Великобританії до побудови системи порталів державних послуг є:

— системний підхід до архітектури електронного уряду. І для Великобританії, і для США робота над порталом є встановленою сферою діяльності уповноважених органів державної влади;

— орієнтація на підвищення прозорості інформаційного ресурсу державних послуг і розвиток інтерактивних сервісів надання державних послуг;

— принципова орієнтація на побудову дворівневої системи взаємодії із заявником з приводу надання державних послуг у вигляді фронт-і бек-офісів. Портал виступає як фронт-офіс, який структурує інформаційні об'єкти, які ініціюють процес надання державних послуг.

Відомчі ж інформаційні системи і банки даних виступають для підтримки діяльності співробітників органів влади щодо здійснення державних функцій (бек-офіс) в процесі надання державних послуг.

Основні відмінності в підходах США і Великобританії до побудови системи порталів державних послуг полягають у наступному:

— система порталів державних послуг Великобританії будувалася, в тому числі, для цілей інтеграції міжвідомчого обміну органів влади для надання державних послуг в єдиному інформаційному просторі. В той же час система порталів державних послуг США будувалася для цілей формування своєрідної бази мета даних державних послуг. Можливо, така відмінність була викликана тим, що регіональні та місцеві влади до моменту створення федерального порталу вже мали розвинуті системи реалізації державних послуг за допомогою ІКТ;

— портал уряду Великобританії - це один з конкретних інструментів організації надання державних послуг. Його девіз: «Централізоване надання державних послуг». Портал США має набагато більш широку сферу застосування. Його девіз: «З порталом уряду США це буде легше!»

Таким чином, система порталів Великобританії - це модель формування в мережі Інтернет єдиного центру відповідальності щодо надання державних послуг для заявників і єдиної інфраструктури їх надання.

Система порталів США — це модель об'єднання інформаційних ресурсів органів влади, що надають державну послугу «знизу», шляхом розробки єдиного реєстру державних послуг і із забезпеченням можливості пошуку та інформування заявникові про існуючі сервіси [6].

1.3 Електронний уряд Канади

Найближчим «переслідувачем» Великобританії та США у побудові портальних систем електронного урядування є Канада. Варто сказати, що канадці на шляху побудови власного електронного уряду пішли шляхом інтеграції найкращих напрацювань як Великобританії так і США. Портал Канади servicecanada. gc. ca ідеологічно близький до порталу Великобританії і побудований під девізом: «На службі у людей». При побудові всієї системи порталів державної влади було застосовано модульний принцип та система була розділена на чотири контури:

— сайт Канади, що надає доступ до контексту порталів електронного уряду;

— інформаційний портал, що складається з субпорталів, старих і що використовують систему;

— проміжне програмне забезпечення, що складається з пошукової машини, системи автоматизації бізнес-процесів, систем інтеграції додатків і даних;

— інфраструктурне програмне забезпечення, що складається з системи управління паперовими та електронними документами, електронного сховища і системи управління баз даних.

В Канаді реалізоване завдання організації міжвідомчої взаємодії за допомогою порталу з надання державних послуг (організація надання державних послуг за допомогою централізованої системи порталів — аналогія з Великобританією). Також передбачено достатні функціональні можливості з пошуку та підбору подібних по тематиці вибраної державної послуги інформаційних ресурсів сторонніх організацій і асоціацій (забезпечення добірки суміжних інформаційних ресурсів за аналогією з порталом США).

Система порталів Канади з надання державних послуг за допомогою мережі Інтернет є дворівневою (фронт і бек-офіс) і реалізується за анологією з технологією «єдиного вікна» [6].

1.4 Електронне урядування у інших країнах

Варто зауважити, що саме цим шляхом йдуть і деякі європейські країни: Австрія, Бельгія, Португалія, Франція. Сучасна Європа йде шляхом створення горизонтальних механізмів міжвідомчої взаємодії при наданні державних послуг, незалежно від приналежності органів влади до різних гілок влади. Портали в цьому випадку організовуються як дворівневі системи. Отже, європейський владний портал — це інтерфейс взаємодії громадян і державних органів влади з приводу надання державних послуг.

Основний напрямок розвитку — впровадження в практику реального щоденного життя персональних смарт-карт, за якими можливий не просто доступ до віртуальних сервісів надання державних послуг, але і здійснення будь-яких інтерактивних операцій: управління власним рахунком у банку, сплата штрафів за заборонену парковку і т.д. Таким чином, в Бельгії портал — також «єдина точка» надання державних послуг (як і у Великобританії), але побудова сервісів і інформаційних ресурсів йде знизу — від уповноважених органів влади (як в США) [6].

2. Електронний уряд в Україні

Окреслення та формулювання проблеми електронного уряду в контексті зазначених процесів у нашій державі пройшло вже кілька основних етапів.

Перший етап безпосередньо розпочався з 2000 p., коли на рівні керівництва країни була усвідомлена потреба щодо розвитку мережі Інтернет та її можливостей як для громадян України, так і для органів державної влади і місцевого самоврядування. Так, був виданий Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», в якому зазначалося, що з метою розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі, ефективного використання її можливостей для розвитку вітчизняної науки, освіти, культури, підприємницької діяльності, зміцнення міжнародних зв’язків, належного інформаційного забезпечення здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, повнішого задоволення потреб міжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформації щодо різних сфер суспільного життя в Україні, а також вирішення інших завдань, визначених у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000−2004 роки», слід установити, що розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємництва.

Таким чином, перший етап розвитку електронного уряду в Україні мав загальнотеоретичний характер, визначав найбільш загальні аспекти використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, закладав необхідне підґрунтя для подальших дій держави в цьому напрямі. Можна сказати, що він носив підготовчий характер.

Другий етап (по суті перший) — 2002−2003 pp. — це етап, який безпосередньо пов’язаний з формування та реалізацією електронного уряду в Україні. Він розпочався з Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади «від 4 січня 2002 р. № 3, в якій був затверджений «Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади «. В ній також вимагалося, щоб міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, починаючи із січня 2002 p., забезпечили розміщення і постійне оновлення інформації на власних веб-сайтах у мережі Інтернет відповідно до цього Порядку. Секретаріат Кабінету Міністрів України був визначений як замовник розроблення концепції, технічного завдання на створення веб-порталу та відповідного базового програмного забезпечення, Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення — відповідальним за інформаційне, а Державний комітет зв’язку та інформатизації - за технічне забезпечення передбачених цією постановою заходів.

На даному етапі розвитку інформаційно-обчислювальних технічних засобів обробки інформації в Україні достатньо важливим є питання зв’язку між кожним об'єктом взаємодії обміну інформацією на усій території України.

Діючий на сьогоднішній день етап розвитку електронного урядування в Україні є досить значним показником зрушення. Завдяки цьому ми маємо фундамент від якого відштовхуємось для досягнення наступного етапу електронного урядування.

Однією з першочергових галузей для розвитку методів передачі та обробки інформації у великому об'ємі є сфера фінансів, де потрібно завжди здійснювати контроль та забезпечити надійність і захищеність передачі інформації [1].

Ряд наступних проблем залишався невирішеним чи вирішеним лише частково, а саме:

— відсутність національної системи параметрів оцінювання стану електронного урядування;

— відсутність єдиних стандартів та регламентів функціонування системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису, а також ведення державних інформаційних ресурсів, адаптованих до міжнародних;

— недосконалість нормативно-правової і методологічної бази, що дає змогу органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадянам і суб'єктам господарювання функціонувати в умовах інформаційного суспільства;

— неврегульованість на законодавчому рівні питання надання адміністративних послуг та звернення громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування через Інтернет;

— обмеженість доступу громадян та суб'єктів господарювання до інформаційних ресурсів органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

— неуніфікованість форми веб-сайтів центральних органів влади, через що відомості про їхню діяльність потрібно шукати в рубриках, перелік яких на кожному з сайтів різниться;

— на всіх сайтах органи влади розміщують зразки документів, необхідних для звернення громадян до органу, але лише подекуди можна знайти інформацію про роботу зі зверненнями громадян, що надійшли;

— на більшості сайтів розміщено порядок прийому громадян, проте не подано чіткого переліку процедур, необхідних для прийому;

— інтернет-ресурси не завжди постійно оновлюються.

Для вирішення зазначених проблем необхідним є здійснення послідовних кроків, які передбачать:

1. Організацію електронного документообігу в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування, що включає в себе забезпечення всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформаційними технологіями, підключення їх до локальної мережі та вжиття заходів щодо забезпечення захисту інформації;

2. Інформування громадян про діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування через інформаційні технології, що передбачає не тільки наявність веб-сторінок для кожного органу влади, а й їх уніфікація — створення єдиного веб-порталу органів виконавчої влади;

3. Забезпечення можливості звернення громадян до органів державної влади та отримання належної відповіді через Інтернет-мережу. На нашу думку, вирішення даного питання відіграє чи не найбільшу роль в становленні якісно нових відносин у зв’язку людина-держава. Лише при наявності належного «зворотного» зв’язку від громадян до державних органів, в тому числі, шляхом належного і вчасного розгляду звернень громадян та вжиття, при необхідності, дій для усунення порушень, на які скаржиться громадянин, дозволить наблизитись до світових стандартів правової держави.

Для вирішення перелічених завдань, на даний момент пріоритет надано вирішенню наступних питань:

1. Створення єдиного органу виконавчої влади, діяльність якого буда б присвячена централізації всіх електронних ресурсів органів виконавчої влади (на сьогодні ці питання належать до компетенції Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державної служби України з питань захисту персональних даних та Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації;

2. Прийняття єдиного правового акту, який би детально регулював всі аспекти здійснення електронного урядування. Наразі основу вітчизняної нормативно-правової бази в цій сфері складають Закони України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації»;

3. Забезпечення інформаційної безпеки. Дане питання частково вирішує Закон України «Про захист персональних даних», крім того, 6 липня 2010 року ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонниx потоків даних. Указом Президента України 9 грудня 2010 створено Державну службу України з питань захисту персональних даних, як орган центральної виконавчої влади, проте питання інформаційної безпеки залишається одним з найсуттєвіших недоліків в цій сфері [5].

Україна має рейтинг 0. 5728 — вищий від середнього світового рейтингу готовності до е-уряду, випереджаючи при цьому не тільки Росію та Білорусь, а і всі пострадянські республіки, крім прибалтійських країн: Естонії -13 місце, Литви — 28 місце та Латвії -36 місце.

І в порівнянні з 2005 роком — Україна зробила серйозний крок. Як вважають фахівці з ООН — повні ранжирування в 2008 році не відрізняються надто багато від 2005 року. Єдине виключення — Україна, яка просунулась вперед на сім позицій, з 48 місця до 41 місця в світі. І це дійсно є позитивним зрушенням для нашої країни на шляху до впровадження електронного уряду.

Для подальшого просування України в цьому напрямку треба, безперечно, використовувати досвід найбільш розвинених країн світу у впровадженні електронних управлінських послуг та механізмів електронної взаємодії органів влади з громадянами [7].

3. Переваги, недоліки та загрози е-уряду

Як будь-яка система, електронне урядування має свої переваги та недоліки, що пов’язані зі специфічними особливостями функціонування. Якщо переваги електронного урядування є цілком наочними і зрозумілими, то недоліки цієї системи в літературі фактично не описані. До переваг даної системи відноситься:

? оптимізація механізмів публічного адміністрування за рахунок поступового впровадження функціональних складових електронного урядування G2G, G2 В та G2С, підвищення ефективності публічної адміністрації у внутрішній організації своєї діяльності, підвищення якості адміністративних послуг;

? економія матеріальних та часових ресурсів, ефективніше використання бюджетних коштів, скорочення витрат на утримання державного апарату;

? забезпечення умов для розвитку електронної демократії, створення умов для прозорості та відкритості публічної адміністрації, прийняття прозорих рішень. Завдяки цьому громадяни мають можливість отримувати достовірну, точну та оперативну інформацію про діяльність органів влади, а відтак — брати участь у прийнятті ними відповідних рішень;

? зменшення корупції в органах влади. Недоліки ж походять від слабких місць даної системи, які за умови гіпотетичного використання у злочинних цілях або банального зловживання службовим становищем з боку зацікавлених осіб можуть заподіяти шкоди інтересам держави або громадян. До подібних недоліків можна віднести:

? слабку захищеність від нового класу соціальних злочинів, що ґрунтуються на використанні сучасних інформаційних технологій (махінації з електронними грошима, комп’ютерне хуліганство та ін.);

? можливість здійснювати електронний контроль за життям, настроями, планами громадян, політичних організацій;

? можливість використання нових інформаційних технологій з політичною метою;

? використання в якості інформаційної зброї для впливу на психіку та свідомість людей [2].

Висновок

Незважаючи на позитивні зрушення в цій сфері, існує ще коло невирішених завдань, які стають перепоною для подальшого розвитку України в даній сфері. Так, План дій з впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р., визначає, що «неналежний рівень партнерської взаємодії органів державної влади та громадськості впливає на якість рішень, що приймаються такими органами, прояви корупції становлять небезпеку для соціально-економічного розвитку суспільства, недостатнім є рівень впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій в державне управління з метою забезпечення потреб громадян».

Отже, пріоритетними завданнями подальшого розвитку електронного урядування в Україні можна визначити:

1. Створення уніфікованої підзаконної бази нормативних актів, які б регламентували порядок впровадження і взаємодії новоствореної інформатизованої системи;

2. Формування політичної волі щодо перерозподілу коштів (скорочення видатків на паперові носії та скерування їх на забезпечення органів державної влади новими електронними носіями);

3. Розгляд звернень громадян в електронному вигляді; згідно з Законом «Про звернення громадян», органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, що до них надходять, проте, враховуючи кількість звернень, строки, встановлені Законом дуже часто порушуються, не в останню чергу через складну процедуру реєстрації таких звернень в електронному варіанті. Тож те, що звернення надходитимуть в електронному вигляді, значно спросить процес його реєстрації, розгляду та вчасного усунення можливих порушень;

4. Надання державних послуг онлайн. На нашу думку, надання послуг в онлайн режимі є одним з пріоритетних напрямів розвитку системи електронного урядування, оскільки одним з основних принципів надання адміністративних послуг є оперативність, що найкраще забезпечується саме через Інтернет-мережу;

5. Впровадження електронного документообігу в органах державної влади з одночасним підвищенням навиків користування інформаційними технологіями державних службовців тощо.

Здійснення всіх зазначених кроків є необхідним для функціонування системи електронного урядування в Україні, оскільки наразі ефективне регулювання інформаційної сфери є складовою частиною будь-якого розвиненого суспільства в якому надається пріоритет людині, її правам, свободам та інтересам.

Підсумовуючи все викладене, приходимо до висновку, що становлення електронного урядування як невід'ємної частини здійснення державної влади суттєво наблизить Україну до демократичних стандартів публічної адміністрації, сприятиме підвищенню прозорості виконавчої влади, покращить ефективність її діяльності, і, як наслідок, сприятиме кращому забезпеченню в Україні прав і свобод людини і громадянина [5].

електронний уряд інформаційний управління

Список використаних джерел

1. Гончарук І.І. Впровадження електронного урядування в Україні: сучасне та майбутнє - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //www. pdaa. edu. ua/np/pdf5/3. pdf

2. Єганов В. В. Проблеми та перспективи впровадження системи електронного урядування в Україні - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //www. kbuapa. kharkov. ua/e-book/db/2012−2/doc/1/05. pdf

3. Кудрявцев О. Ю. Електронне урядування — світовий здобуток та вітчизняна практика — [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/Gileya/201262/Gileya62/P22_doc. pdf

4. Лопушинський І.П. Упровадження електронного урядування в роботу органів виконавчої влади України як вагома складова реформування державної служби — [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/Pubupr/2010/2010−2/doc/4/08. pdf

5. Міхровська М. С. Розвиток електронного урядування як пріоритетне завдання становлення публічної адміністрації в Україні - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //science. crimea. edu/zapiski/2012/law/25_1law/045_mixr. pdf

6. Серенок А. О. Світовий досвід впровадження портальних технологій електронного урядування Україні - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //shostkamuseum. houa. org/wp-content/uploads/2011/12/serenok_tezy_201101. pdf

7. Серенок А. О. Україна: індекс готовності до е-уряду / А. О. Серенок // Державнеуправління та місцеве самоврядування: тези IX міжнар. наук. конгресу (26−27 березня 2009р., Харків) — Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. — С. 43 — 44.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой