Головні інтеграційні угруповання світу

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Головні інтеграційні угруповання світу

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

2. ПЕРЕДУМОВИ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

3. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

4. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Інтеграція в перекладі з латинської, означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. В останні десятиліття у всесвітньому господарстві відбуваються складні процеси зближення і взаємопроникнення національних господарств декількох країн, спрямовані на створення єдиного господарського організму і отримали назву інтеграції. Вона пронизує самі різні сторони економічного і політичного життя, що інтегруються.

Можна сказати, що при цьому міжнародні економічні взаємозв'язки стають настільки міцними, що відбувається глибоке взаємопереплетіння національних процесів відтворення.

Слід сказати, що всі країни світу протягом довгих років розвивали економічне співробітництво на основі формального міжнародного усуспільнення виробництва. І тільки друга половина XX ст. стала часом появи нових тенденцій у інтернаціоналізації виробництва. У цей період багато країн світу стали переходити від формального до нового періоду міжнародного усуспільнення виробництва, який отримав назву інтеграційного етапу. Необхідність цього кроку була підготовлена всім ходом економічного розвитку.

Справа в тому, що формальна інтернаціоналізація виробництва не завжди носить досить ефективний характер, а тим часом питання економічної вигоди при вступі країн у процес міжнародного поділу праці є вирішальними. Так, у пошуках підвищення ефективності національного виробництва кілька країн Західної Європи організували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).

Мета самостійної роботи — вивчити процес та інтеграційні угруповання, які виступають як вища форма прояву інтернаціоналізації господарського життя, як результат дуже високого рівня міжнародного поділу праці і коопераційних зв’язків.

Курс на інтеграцію був породжений рядом актуальних економічних проблем, які не могли бути вирішені країнами ні поодинці, ні на основі старої системи міжнародного поділу праці.

Актуальність даної роботи полягає у тому, економічна інтеграція розглядається як засіб подолання суперечності між необхідністю ефективного розвитку економіки кожної країни, що бере участь у взаємному міжнародному поділі праці, і обмеженими можливостями, які мали окремі країни регіону для реалізації цієї невідкладної економічної задачі.

1. ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Економічна інтеграція представляє собою усуспільнення виробництва на міжнародному рівні за допомогою свідомого регулювання урядами беруть участь у ній країн взаємного поділу праці і міжнародної виробничої кооперації. Такого роду усуспільнення знаходить своє вираження у підвищенні ефективності виробництва кожної країни до приблизно усередненого рівня в масштабах регіонального співтовариства держав та формуванні оптимальної структури їх національної економіки.

Принципова різниця між учасниками економічної інтеграції і не інтегруються, але співпрацюють з ними державами полягає в тому, що перші ставлять завдання підвищення ефективності функціонуючих підприємств до високого рівня, як на своїй території, так і в усьому інтегрується співдружності, в той час як другі дбають про своїх індивідуальних інтересах і не є союзними або договірними партнерами щодо підвищення ефективності у всій групі співпрацюють держав. Аутсайдери не беруть на себе жодних зобов’язань з перебудови всієї структури своєї економіки, з доведення витрат ресурсів до певного встановленого рівня та інших економічних показників, які є ознакою інтегрується колективу держав. Ось чому, хоча країни Західної Європи і не представляють ізольованою організації, але, вступивши на шлях інтеграції, вони повинні діяти відокремлено в певному сенсі слова. Передбачається, що ці держави будуть співпрацювати не просто на основі розвитку міжнародного поділу праці і міжнародної виробничої кооперації, але на базі розвитку цих кардинальних шляхів усуспільнення міжнародного виробництва в напрямку якнайшвидшого підвищення продуктивності праці, зростання ефективності виробництва у всіх країнах співтовариства. Ізоляції від світу не було, але певне економічне відокремлення наявності.

Слід зазначити, що інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

* взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів;

* широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науки техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм;

* глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць;

* необхідністю в цілеспрямованому регулюванні інтеграційного процесу, розробці скоординованої економічної стратегії і політики;

* регіональному просторових масштабів інтеграції. Інтеграція носить переважно регіональний характер, що пов’язано з нерівномірністю інтернаціоналізації виробництва, а також з тим, що передумови для інтеграції складаються в першу чергу в тих регіонах, де найбільш тісні господарські зв’язки і найбільшою мірою визрівають її об'єктивні і суб'єктивні чинники.

З економічних позицій об'єктивний чинник міжнародної господарської інтеграції - забезпечення найкращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і набутих).

Можна констатувати, що в сучасних умовах міжнародна економічна інтеграція — логічний, закономірний результат транс націоналізації мікроекономічних та макроекономічних процесів.

При цьому остання вбудовується в ринкові принципи світо-господарських відносин.

2. ПЕРЕДУМОВИ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Передумови інтеграції досить різноманітні. В умовах сучасного етапу НТП все більше поглиблюється взаємопроникнення і зрощування економік стає для багатьох країн об'єктивною необхідністю, так як випливає з потреб розвитку їх продуктивних сил. Ця необхідність проявляється, перш за все, у високорозвинених країн, особливо у тих, які мають обмежені економічні ресурси та внутрішні ринки. Для таких країн економічна інтеграція відкриває можливості найбільш ефективного використання економічного потенціалу і досягнення більш високих темпів науково-технічного прогресу, надаючи їм доступ до більш широкого ринку, який охоплює декілька країн, а також полегшуючи концентрацію коштів у вибраних галузях виробництва. Для багатьох держав економічна інтеграція створює можливості більш ефективної спеціалізації в науково-технічних дослідженнях.

Разом з тим вона дозволяє об'єднати ресурси країн, що інтегруються з метою розвитку певних видів виробництва або наукових досліджень, коли необхідні для цього кошти перевищують можливості кожного учасника, окремо. Підвищуючи ефективність використання ресурсів, інтеграція приводить у рух нові джерела економічного зростання і тим самим сприяє створенню умов для покращення економічних і політичних позицій беруть участь у ній країн. Необхідною умовою інтеграції певних країн є, по-перше, наявність розвиненої інфраструктури, що забезпечує переміщення товарів, по-друге, прийняття цілком певних економічних і політичних рішень з боку урядових органів. Величезне значення має також створення умов для полегшення переміщення факторів виробництва. Взаємодоповнюваність інтегруються господарств залежить і від їхньої економічної зрілості, при цьому швидше інтегруються країни з приблизно однаковим рівнем розвитку, перш за все індустріально розвинені, наприклад, що входять до Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі.

Передумовами міжнародної інтеграції є:

* Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн.

* Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону й історично сформованих економічних зв’язків.

* Спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д.

* Демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т.д.), що надає певний психологічний вплив на інші країни, які, звичайно, стежать за змінами, що відбуваються.

* Ефект доміно. Після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, неминуче відчувають деякі труднощі, пов’язані з переорієнтацією економічних зв’язків країн, що входять в угрупування, один на одного.

Численні інтеграційні об'єднання, що виникають і розвиваються в сучасній міжнародній економіці, ставлять перед собою в принципі схожі завдання і цілі, а саме:

На завершення відзначимо, що в загальному вигляді інтеграція для провідних промислових держав виступає як функція вже досягнутого ними високого рівня розвитку продуктивних сил. Що ж стосується країн третього світу, то для них інтеграція це, перш за все засіб, за допомогою якого вони прагнуть полегшити проведення індустріалізації, послабити ту напругу, з яким пов’язане їх економічний розвиток. Більш конкретно це означає:

* прискорення темпів економічного зростання;

* створення оптимальної структури господарства;

* послаблення залежності від колишніх метрополій;

* зміна підпорядкованого становища в системі міжнародного поділу праці.

3. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Міжнародна економічна інтеграція у своєму розвитку проходить ряд ступенів:

* Зону вільної торгівлі (ЗВТ);

* Митний союз, (ТС);

* Єдиний ринок (ЕР);

* Повна економічна інтеграція.

У всіх цих ступенів, або видів, інтеграції є загальна характерна особливість. Вона полягає в тому, що між країнами, які вступили в той чи інший вид інтеграції, усуваються певні економічні бар'єри. Внаслідок цього в межах інтеграційного об'єднання складається єдине ринкове простір, де розгортається вільна конкуренція. Під дією ринкових регуляторів — цін, відсотків і т.д. — На цьому єдиному просторі виникає більш ефективна територіальна і галузева структура виробництва. Завдяки цьому всі країни виграють на підвищенні продуктивності праці, а також на економії витрат на митний контроль за зовнішньоекономічними зв’язками. У той же час кожен ступінь, або вид, інтеграції має специфічні риси.

4. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ

Особливістю інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) є формування субрегіональних вогнищ інтеграції, ступінь інтегрованості всередині яких дуже різна і має свою специфіку. У регіоні склався цілий ряд локальних зон з двох або кількох країн. Так, між Австралією і Новою Зеландією укладено угоду про вільну торгівлю. На основі розвитку регіональної торгівлі відбувається взаємодоповнюваність економік таких країн, як Малайзія та Сінгапур, Таїланд, Індонезія. Однак головним центром тяжіння залишаються Японія і Китай. Вони займають домінуючі позиції в регіоні.

У Південно-Східній Азії склалася досить розвинена структура — Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), в яку входять Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, Бруней, В'єтнам, М’янма і Лаос. Асоціація виникла в 1967 р., але лише в 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання створити до 2008 р. зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифів усередині неї. Кожна з країн — членів АСЕАН пов’язана з економікою Японії, США і з новими індустріальними країнами Азії. Значна частина азіатсько-тихоокеанської торгівлі (у тому числі й усередині АСЕАН) припадає на торгівлю між місцевими філіями японських, американських, канадських, тайваньських і південнокорейських корпорацій. Зростає значення Китаю, особливо в країнах конфуціанської культури.

Крім АСЕАН в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні діє ще кілька самостійних економічних об'єднань, серед яких створене в 1989 р. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС), представлене спочатку 18 країнами (Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кірібаті, Малайзія, Маршаллові острова, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі), до яких потім (через десять років) приєдналися Росія, В'єтнам і Перу.

Діяльність АТЕС спрямована на стимулювання взаємної торгівлі та розвиток співробітництва, зокрема, в таких напрямках, як технічні стандарти і сертифікація, митна гармонізація, розвиток сировинних галузей, транспорту, енергетики, малого бізнесу.

Передбачається, що до 2020 р. в рамках АТЕС буде утворена найбільша у світі зона вільної торгівлі без внутрішніх бар'єрів і митниць. Однак для розвинутих країн, що входять в АТЕС, це завдання має бути вирішена до 2010 р.

Визнаним курсом тихоокеанських економічних організацій є так званий відкритий регіоналізм. Суть його в тому, що розвиток коопераційних зв’язків і зняття обмежень на рух товарів, трудових ресурсів і капіталу всередині даного регіону поєднується з дотриманням принципів СОТ / ГАТТ, відмовою від протекціонізму щодо інших країн, стимулюванням розвитку позарегіональних економічних зв’язків.

Розвиток міждержавного економічного співробітництва на шляху до інтеграції відбувається і в інших регіонах Азії. Так, в 1981 р. на Середньому Сході виник і функціонує по теперішній час Рада із співпраці арабських держав Перської затоки, який об'єднав Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати і Оман. Це так звана нафтова шістка.

У 1992 р. було оголошено про створення Організації економічного співробітництва та розвитку центральноазіатських держав (ОЕС-ЕКО). Ініціаторами стали Іран, Пакистан і Туреччина. У майбутньому передбачається створення на цій основі Центральноазіатського загального ринку за участю також Азербайджану, Киргизстану, Казахстану та середньоазіатських республік, що входять нині в СНД.

В основі формування торговельно-економічних угруповань все частіше лежить спільність релігійно-світоглядних і культурних коренів. У червні 1997 р. в Стамбулі на зустрічі високопоставлених представників країн різних регіонів: Туреччини, Ірану, Індонезії, Пакистану, Бангладеш, Малайзії, Єгипту та Нігерії було вирішено створити «мусульманську вісімку» з метою торговельного, валютно-фінансового і науково-технічного співробітництва.

ВИСНОВОК

Поняття «інтеграція» і «міжнародна інтеграція» стали настільки розхожими, що, на жаль, часто втрачають свою сутнісну основу. І політики, і вчені, і журналісти говорять про «інтеграцію країн у світову економіку», «реінтеграції Киргизстану в світове господарство». Виникла настільки широка інтерпретація проблем інтеграції в економіці, міжнародних відносинах, що сам цей термін фактично перестає сприйматися як термін науки.

Поняття міжнародної економічної інтеграції увійшло в науковий обіг у середині ХХ століття для характеристики абсолютно певного нового явища у світовій економіці - міждержавних економічних спільнот (у зв’язку з утворенням ЄЕС — Європейського Економічного Співтовариства).

За своєю суттю інтеграція в сфері міжнародних економічних відносин являє собою одну з основних форм і стадій історичного процесу інтернаціоналізації господарського життя і з позицій теоретичного його осмислення повинна розглядатися тільки в даній якості (як це і відбувалося спочатку, поки популярний термін не став використовуватися в самих різних варіантах).

Міжнародна економічна інтеграція по її сутнісними ознаками не може бути нічим іншим, як: по-перше, добровільним міждержавним утворенням, при якому економічні ресурси суверенних країн об'єднуються для спільного вирішення окремих економічних, гуманітарних, оборонних завдань, по-друге, організацією, що забезпечує рішення спільно визначених завдань на основі розвитку товарно-грошових відносин і практики міждержавного програмування, по-третє, таким об'єднанням, в якому ряд функцій управління поступово переходить до загальних органам, що передбачає певне обмеження державного суверенітету.

Поглиблення міжнародної економічної інтеграції (зміна в її формах, системи управління і т.д.) обумовлено розвитком світового господарства в ході інтернаціоналізації господарського життя.

У зв’язку з цим в економічній науці необхідні чіткі позиції і при трактуванні поняття «світове господарство» («світова економіка»), і при визначенні стадій розвитку інтернаціоналізації господарського життя.

інтеграція міжнародний економічний

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Деніелс Джон Д., Радеба Лі Х. Міжнародний бізнес: зовнішнє середовище й ділові операції, гл. 10.М., 2001

2. Крилатих Е., Строкова О. Регіональні торговельні угоди в рамках СОТ та аграрний ринок СНД. — Світова економіка і міжнародні відносини. 2003, № 3

3. Міжнародні економічні відносини. Інтеграція: Навч. Посібник для вузів / Ю.О. Щербанін, К. Л. Рожков, В.Є. Рибалкін, Г. Фішер. — М.: Банки і Біржі, ЮНИТИ, 1997

4. Пебро М. Міжнародні економічні, валютні і фінансові відносини. М., 1994

5. Семенов К. А. Міжнародна економічна інтеграція.М., МАУП-Гардарика, 2001

6. Харламова В. М. Міжнародна економічна інтеграція. Навчальний посібник. М., Анкіл, 2002

7. Шишков Ю. НАФТА: витоки, надії, перспективи / / МЕ і МО. 1994. № 11. (На прикладі АСЕАН). — М.: Наука, 2000.

8. Шишков Ю. В. Інтеграційні процеси на порозі XXI століття. Чому не інтегруються країни СНД. М., 2001

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой