Вторинна сировина та її використання в промисловості

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Кулинария и продукты питания


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вторинна сировина та її використання в промисловості

Вступ

Ситуація останніх років по зменшенню поголів'я сільськогосподарських тварин в колективних господарствах свідчить про проблему використання вторинної сировини на всі сто відсотків та якісно новому підході до ресурсозбереження. Молочне скотарство є найскладніша в технологічному, технічному, та економічному відношенні галузь тваринництва. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрати на виробництво молока. Подальший розвиток галузі молочного скотарства можливий за рахунок підвищення молочної продуктивності дійного стада корів. Одним з головних завдань працівників сільськогосподарського виробництва є вирощування молодняку, що спрямоване на формування здорових, конституційно міцних тварин, що можуть проявити високу та сталу відтворну здатність, та мають високий генетичний потенціал. Серед заходів, що сприяють підвищенню продуктивності молочних стад велике значення має вирощування корів бажаного типу та рівня продуктивності. Необхідно рахувати витрати, берегти ресурси, максимально використовувати можливості самих тварин, організовувати кормовиробництво, впроваджувати досягнення науки та передового досвіду.

Основне виробництво молочної сировини за останній час покладено на приватні господарства населення, по окремих сільрадах воно досягає до 85−90%. Економічна ефективність виробництва молока в особистих господарствах населення напряму залежить від ціни, за якою воно продається. Для підвищення матеріальної зацікавленості власників особистих господарств, збільшення обсягів виробництва необхідно на державному рівні забезпечити такі умови, щоб кожен власник на пільгових умовах міг придбати корми, насіння, добре ветеринарно-профілактичне обслуговування тварин.

Особлива увага в сучасних умовах повинна приділятись рівно використанню вторинних ресурсів молочної сировини та відходів виробництв не лише за умови збільшення ступені використання сировини за рахунок основних компонентів, але й забезпечення впровадження технологічної переробки їх та отримання додаткової молочної продукції. Це дозволить максимально збільшити ресурсну базу виробництва за рахунок впровадження її в господарський обіг, що дозволить отримати принципово нові види молочної продукції.

Молочна продукція — це така продукція, в собі вартість якої до 80−85% входять витрати на сировину та основні матеріали. Тому повне використання всіх складових частин молока в межах єдиного підприємства є найбільш доцільним. Безвідхідне виробництво — це виробництво де використовуються відходи одного технологічного процесу як сировинне в іншому, що забезпечує найбільш повне використання всіх цінних компонентів, не дозволяючи їх негативної дії на навколишнє середовище. Це може проходити на одному підприємстві, або на різних одно типових підприємствах. Висока питома вага та велика кількість вторинної сировини, її нераціональне використання негативно впливає на екологічну безпеку, забруднюючи навколишнє середовище.

Склад та властивості молока як сировини

За останні роки молочна промисловість збагатилась новою технікою та технологією як при отриманні якісного молока, так і при переробці його в готову продукцію.

До складу молока входять і різні білки, жири, вуглеводи, речовини не білкового походження, стерини, вітаміни, ферменти, гормони, мікроелементи, неорганічні солі, імунні тіла та гази. Склад молока не постійний та залежить від різних факторів. З фізико — хімічної точки зору молоко багатокомпонентне, полідисперсна система, що складається з розчинника та взаємодіючих з ним колоїдних частинок визначеного ступеню дисперсності. Мінеральні солі знаходяться в іонно-дисперсному, молекулярно-дисперсному та колоїдному стані, а молочний цукор — в молекулярно-дисперсному стані. В колоїдно-дисперсному стані знаходиться білок молока, а жир молока — в стані емульсії чи суспензії. Розмір основних частин молока що знаходяться в колоїдному стані неоднаковий. Молоко окремих видів тварин відрізняється по кількості альбуміну по відношенню до загальної кількості білку молока.

Води в молоці від 83 до 89%. Воно е диспергуючим фактором та розчинником для всіх компонентів молока. Без неї не можуть проходити фізико — хімічні процеси. По характеру зв’язку з іншими речовинами вода буває вільна та гігроскопічна, вода набухання та — в’язання з деякими хімічними групами.

В молоці е всі поживні речовини для розвитку молодого організму в концентрованому вигляді що легко засвоюється. Харчова цінність молока, як продукту харчування вимірюється великою кількістю високоцінного тваринного білку, високій калорійності молочного жиру з великим вмістом розчинних в ньому вітамінів, вмістом легкозасвоюваних вуглеводів.

Молочний білок один з найкращих джерел легкозасвоюючого кальцію, що в свою чергу сприяє засвоюванню фосфору, що отримує організм від інших продуктів харчування.

При промисловій переробці молока із основних його компонентів до 98% використовується молочний жир; 59% - білки та біля 40% молочного цукру, а все інше залишається в складі вторинної молочної сировини.

Тому вторинна сировина — молоко знежирене, масляне, сироватка — в значній мірі зберігає поживні та лікувальні властивості молока коров’ячого незбираного.

Найбільш багатотоннажною вторинною сировиною є молоко знежирене, що отримують при сепаруванні молока коров’ячого незбираного. Воно являє собою складну полідисперсну систему, до складу якої входять білки, жири, вуглеводи, вітаміни.

Хімічний склад знежиреного молока в порівнянні з молоком незбираним подано в таблиці 1. 1

Таблиця 1.1 Хімічний склад знежиреного та незбираного молока

Показники

Молоко

знежирене

Молоко

незбиране

Вода, %

90 — 91

87 — 89

Сухі речовини, %

8,5 — 9,0

11,0 — 13,0

Масова частка жиру, %

0,05 — 0,08

3,0 — 4,2

Масова частка білку, %

3,5 — 3,6

2,7 — 3,7

Молочний цукор (лактоза), %

4,7 — 4,8

4,8 — 5,0

Мінеральні речовини, %

0,7 — 0,8

0,7 — 0,9

Основні фізичні показники молока знежиреного: густина — 1029−1032 кг/м 3 в’язкість 1,71 — 1,75 сП, теплоємкість — 3,978 кДж, теплопровідність — 0,429 вт/м. градусів.

Знежирене молоко — значне джерело вітамінів: В1 (тіамін) — 0,32 — 0,45 мг/кг, В2 (рибофлавін) — 1,1 — 1,8 мг/кг, В6 (піродоксин) 1.3 — 1,6 мг/кг, С (аскорбінова кислота) 2,3 мг/кг, В12 (кабаламін) — 2,2 — 2,9 мг/кг, А (ретинол) — 0,02 — 0,03 мг/кг, Е (токоферол) — 0,29 — 0,50 мг/кг, Н (біотин) — 0,0,1 мг/кг, РР (нікотинамід) — 1 мг/кг.

Склад мінеральних речовин молока знежиреного поданий катіонами калію, натрію, магнію, кальцію. Так хлориду натрію міститься — 0,0962%, хлориду калію — 0,0116%, лимоннокислого калію — 0,049% до золи.

Білкові та небілкові речовини молока знежиреного це лактоальбуміни, лактоглобуліни, псевдоглобуліни, евглобуліни.

Харчова цінність білку знежиреного молока — це, перш за все, це незамінні амінокислоти, триптофан, лізин, метіонін, лейцин, валін, треолін, фенілаланін. Цей склад не постійний і змінюється протягом року.

Вуглеводи молока знежиреного — це в основному молочний цукор (лактоза) та продукти його гідролізу.

Значне місце серед вторинної сировини займає маслянка. Вона за своїми поживними властивостями набагато цінніша за молоко знежирене. Маслянка утворюється при виробництві вершкового масла. В залежності від виду масла маслянка може бути отримана при виробництві як солодко — вершкового так і кисло — вершкового масла, методом збивання або методом перетворення високо жирних вершків.

Хімічний склад маслянки не постійний та змінюється в залежності від виду масла, умов його отримання, масової частки вершків, їх кислотності та інших факторів.

Молочний жир в маслянці - це тригліцерид — він має високу степінь дисперсності, що сприяє більш легкому емульсуванню та омиленню жиру жовчними кислотами (холевою, гликохолевою, та таурохолевою). Засвоюваність молочного жиру маслянки достигає 95 — 96%. В маслянці виявлені фосфатиди — лецитин, кофалін, сфингомиєлін та стерин — холестерин та ергостерин. Фосфатиди переносять кисень в організмі людини сприяють виділенню жовчі, окисленню та всмоктуванню жирних кислот, беруть участь в процесах окислення, диханні та підсилюють каталітичну активність ферментів. Лецетин що переходить в маслянку при виробництві масла з вершків являє собою складний ефір гліцирина, фосфорної кислоти, холіну та жирних кислот (стеаринової та олеїнової.)

Холестерин що входить до складу лецетину, має здатність зв’язувати ядовиті речовини що потрапляють в організм людини або утворюється в ньому та знезаражує їх. До складу маслянки входить до 40 мг/% холестерину.

Мінеральні речовини маслянки знаходяться в вигляді катіонів кальція, магнія, калія, натрія та аніонів соляної, сірчаної, фосфорної кислот. Роль цих речовин в організмі людини значна. Так кальцій приймає участь в формуванні кісток, фосфор живить нервову систему, мідь каталізує окислювально — відновлювальні процеси та приймає участь в обміні речовин, кобальт входить до складу вітаміну В12.

Маслянка — це велика кількість біологічно активних речовин — фосфоліпідів, що мають в своєму складі 22 жирні кислоти, такі як пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева, та ліноленова, кількість фосфоліпідів в маслянці до 77%. Вітаміни в маслянці є як жиророзчинні так і водорозчинні.

Фізичні властивості маслянки: густина 1026−1028 кг/м3, в’язкість 1,65 — 1,70 сП, теплоємність 3,936 кДж, теплопровідність 0,452 вт/м3 градусів.

З приведеного вище хімічного складу маслянки видно, що вона є біологічно більш цінною в порівнянні з молоком знежиреним та сироваткою.

Із вторинної молочно-білкової сировини одне з основних місць займає сироватка, що отримується при виробництві твердих сирів, кисломолочних сирів, казеїну, норма виходу якої складає 75−80%.

Цінність сироватки полягає в великій кількості молочного цукру — лактози, окрім того в сироватку переходять мінеральні речовини молока та білки альбуміна, глобуліна та інших.

Білки сироватки діляться на лактоальбумінову та лактоглобулінову фракції та низькомолекулярні білки — протеази і пептони.

В сироватці міститься значна кількість казеїнового пилу, в ній присутні небілкові азотисті речовини у вигляді вільних амінокислот, що необхідні організму та не можуть в ньому синтезуватись. Але амінокислотний склад сироватки має неповний набір незамінних кислот, тому її можна використовувати в якості добавок до різних харчових продуктів.

Склад та харчова цінність сироватки протягом року не сильно змінюєть-ся. Виняток становить період, коли молоко коров’яче незбиране має мінімальну та максимальну кількість білку.

Сироватка підтримує життєдіяльність молочнокислих бактерій в кишковику, заторможує утворення токсичних речовин. Вона здатна створювати таку реакцію середовища в організмі людини, при якій не можуть відбуватися гнилосні процеси.

Денатурація сироваткових білків використовується для отримання білкової маси та змішування її з молоком, що використовується для виробництва твердого сиру перед сичужним згортанням. Структура згустку при цьому стає більш однорідною, тому що сироваткові білки є більш гідрофільними ніж казеїн. Вихід готового продукту при цьому збільшується на 10−12%.

Виробництво сироваткових напоїв, які збагачені різними соками, сиропами, джемами, пюре, ягідними наповнювачами знайшло використання останнім часом.

Молочні продукти, що виробляються з використанням вторинної сировини

Молочні продукти займають особливе місце в харчуванні населення. В них знаходиться біля 90 різних харчових компонентів, з яких жир і білок є найважливіші.

Але сучасне уявлення фізіології та біохімії говорить про те, що в раціоні харчування людини недостатньо обмежиться вмістом загальної кількості білку та інших харчових компонентів в сумарній кількості. Не менш важливе значення має відношення незамінних амінокислот, поліненасичених жирних кислот, вітамінів, мікро- та мікроелементів, що зумовлює біологічну повноцінність всього раціону в цілому.

Таким чином, нові види молочних продуктів, що будуть вироблятись з використанням вторинної сировини, повинні мати добрий смак, приємний аромат, збуджуючий апетит. Вони повинні бути біологічно повноцінними, мати оптимальний з точки зору фізіологічних норм харчування хімічний склад, тому що незбалансованість молочного продукту по окремим незамінним харчовим речовинам приведе до недостатнього використання організмом людини інших харчових речовин.

Механічна, термічна, мікробіологічна (ферментна) та технологічна обробка в процесі виробництва повинні сприяти високому ступеню переварювання різних компонентів та найбільш повному їх засвоюванню.

Враховуючи те, що більшість людей мають надмірну вагу та ожиріння, виникла необхідність виробництва такого асортименту молочних продуктів, що мають понижену масову частку жиру, але по харчовій цінності не поступаються продуктам з молока коров’ячого незбираного. Це дозволяє найбільш ефективно та повно використати всі складові частини молока в харчуванні людини. Це є особливо актуальним у виробництві лікувальних та дієтичних продуктів для хворих та дітей.

Одним з напрямків виробництва молочних продуктів з вторинної сировини є використання при виробництві різних смакових та ароматичних речовин, таких як плодово-ягідні наповнювачі. Також до них можна віднести натуральні плодові та ягідні сиропи, пюре плодове та ягідне, варення, повидло, відварні плодово-ягідні, джеми, фрукти та ягоди заморожені, ягоди та соки з м’якоттю сублімаційної сушки. Особливою цікавістю є використання розчинних білкових концентратів — казеїнатів, які мають властивості зв’язувати воду, стабілізувати емульсії, утворювати піну, емульгувати жир.

Використання вторинної сировини на кормові цілі в натуральному вигляді, без попередньої промислової обробки її в цілях забезпечення їй нових якісних показників є нераціональним.

Із харчових речовин молока, що використовується людиною для забезпечення фізіологічних потреб організму найбільш цінним в біологічному відношенні є білок. Специфічна особливість білків молока в тому, що по своєму складі вони близькі до білків людського організму, і в результаті чого, краще засвоюються.

Більша кількість вторинної сировини отримується при виробництві масла коров’ячого, сметани, твердого сиру.

Одним з найбільш перспективним напрямком переробки є виділення білків та виробництво на цій основі молочно — білкових концентратів, наприклад казеїнату натрію, що в подальшому використовується при виробництві варених ковбасних виробів, а також в кондитерській, хлібопекарській, харчовій промисловості.

Одним з сучасних напрямків використання знежиреного молока є виробництво нежирних молочних напоїв: молока нежирного, кефіру нежирного, кисломолочного сиру нежирного. Але головне в цьому щоб кожний вид продукції був потрібен населенню, щоб на нього був попит.

Виникає потреба виробництва молочної продукції пониженої жирності, що по харчовій цінності прирівнюється до молочної продукції з молока коров’ячого незбираного. А на основі біологічної обробки натуральної сироватки та маслянки складаються рецептури напоїв для дієтичного харчування. Лактозу, що отримують з молочної сироватки використовують в фармацевтичних харчових та інших галузях, в якості добавок до фруктових соків, кремам, соусам, де вона забезпечує стабільність емульсії.

Вторинну молочну сировину виробляють в сухому та згущеному вигляді, але цей технологічний процес економічно найменш вигідний, тому що для сушки витрачається значна кількість енергоресурсів, ціна яких з кожним роком збільшується.

В якості добавок суху маслянку, сироватку та молоко знежирене використовують при виробництві плавлених сирів: ковбасного копченого, костромського та інших. При внесенні таких добавок покращувалась консистенція та смак плавлених сирків. Технологія розроблена більш ніж на 50 видів плавлених сирків з різними добавками та ароматизаторами.

Використання молочно — білкової основи для кисломолочних десертів та десертів закусочного типу із суміші знежиреного молока і маслянки значно покращує смак та консистенцію продуктів. Як смакові наповнювачі в даному випадку використовують цукор та сіль, а з ароматичних речовин какао, ваніль та кріп, який збагачує молочний продукт вітамінами, корисними речовинами та надає йому пікантного смаку. Як відомо кріп містить ефірну олію, флавоноїди, каротин, вітамін «С», фолієву, нікотинову та пантотенову кислоти, солі калію, фосфору та заліза. До того ж виробництво таких продуктів на молочно — білковій основі можна налагодити на існуючому обладнані, що не потребує додаткових витрат.

В 2006 році вперше в Україні була змонтована і здана в експлуатацію унікальна технологічна лінія по переробці молочної сироватки в сирова точний протеїновий концентрат (WPC) і лактозу (молочний цукор), (м. Вознесенськ, Миколаївської області). До недавнього часу сироватку як правило, просто виливали, але за своїм хімічним складом вона шкідлива для навколишнього середовища, найперше для ґрунту та води. Звичайні очисні споруди її не нейтралізують, а спеціальні надзвичайно дорогі. Тому таке важливе значення нових технологій по переробці сироватки з екологічної точки зору. Сьогодні це ще залишається великою проблемою для молочних підприємств України.

Продукти переробки сироватки на цій лінії широко використовуються в м’ясній, молочній, кондитерській, хлібобулочній промисловості, для виробництва дитячого харчування, напоїв та інших продуктів.

Молочна сироватка — це цінний вуглевод, необхідний людському організму для задоволення енергетичних потреб та нормального протікання біохімічних та мікробіологічних процесів. Отриманий сироватковий УФ — концентрат, згущений до 17 — 18% сухих речовин, густиною 1043−1050 кг/м3, містить 8,5% азотистих речовин. Отриманий УФ-концентрат використовують в промисловості для збагачення імунних та інших білків.

Лактоз ний розчин для отримання лактози обробляється по наступній схемі: очищення від білкових речовин, згущення до оптимального рівня, ізомеризація, демінерилізація, до згущення. Отриманий концентрат містить до 67% сухих речовин та до 50% лактози.

Пребіотик лактоза — олігосахариди молочного походження, відноситься до підкласу дисахаридів, молекула якого складається з залишків галактози та фруктози. Його використання сприяє кров’яному забезпеченню кишко-вика, а також стимулює ріст біфідобактерій — основних представників захисної мікрофлори.

Особливо важливі з медичної точки зору продукти харчування, які включають деяку кількість харчових волокон або ними збагачені. Зернові злакові культури є одним з основних джерел їх поповнення. В зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямків є створення продуктів харчування, що мають змогу підсилити захисні реакції організму.

Виробляється такий молочний продукт по технології кисломолочних напоїв, при цьому наповнювач з пшениці, ячменя, кукурудзи вносять з закваскою та сквашують до утворення згустку з кислотністю 65−90%. Внесення зернових злаків визивало пониження інтенсивності наростання кислотності з одночасним прискоренням формування казеїнового згустку. Причиною такого явища може бути:

— наповнювач приглушує розвиток лактобактерій, в зв’язку з чим зменшується кількість молочної кислоти, але казеїн коагулює швидше за рахунок ферментів рослинних, що мають молокозгортуючу активність.

Однією з головних умов підтримання здоров’я, працездатності та довголіття людини є підтримання трьох основних принципів раціонального харчування: баланс енергії; режим харчування та задоволення потреб організму людини в визначених кількостях харчових речовин.

Ацидофільні продукти мають найбільш високі профілактичні та лікувальні властивості. Для їх виробництва використовують закваски, виготовлені цілком або частково на чистих культурах ацидофільної палички. Для цього знежирене молоко змішують з соєвим наповнювачем в співвідношенні 1:1. Отриману суміш пастеризують, охолоджують, вносять закваску з штамів ацидофільної палички та термофільного стрептокока 4−5%. Сквашування продовжується 6−8 год. до кислотності 70−120 °Т. Потім сироватку відділяють, вносять наповнювач (сироп, повидло, протерті ягоди). Суміш гомогенізують під тиском 10−12 МПа, пакують, зберігають та реалізують.

За останнє десятиріччя відмічено різкий ріст захворювання цукровим діабетом. Розвиток цього захворювання підвищує середню масу тіла, що пов’язане з неправильним харчуванням, переїданням, вживанням значної кількості рафінованих продуктів, значним дефіцитом харчових волокон. В Україні на сьогоднішній день офіційно зареєстровано більше мільйона хворих цукровим діабетом.

Вживання функціональних продуктів діабетичного призначення, дотримання режиму харчування та активного способу життя є одним з важливих складових в лікуванні цукрового діабету.

Тому на сьогоднішній день є перспективним розробка технологій ферментативних молочних напоїв діабетичного призначення.

Тому на кафедрі технології молока та сушки харчових продуктів Одеської національної академії харчових технологій розроблена технологія функціональних молочних продуктів діабетичного призначення, таких як йогурт діабетичний.

Основними компонентами йогурта діабетичного є знежирене та незбиране молоко в співвідношенні 11: 6, масло оливкове рафіноване та дезодороване, масло соєве рафіноване, дезодороване, концентрат сирова точних білків, харчові волокна, спиртовий екстракт шиповника, органічний селен в складі біологічно активної добавки «Селен активний», вітаміни «С т Е». в якості заквасочних культур використовуються закваски, до складу яких входить чиста культура Bifidolacterium animalis, а також йогуртна закваска FDDVSYO-flex, до складу якої входять молочнокислі культури St. thermophilus та Lbi. Bulgarcus.

Продукти геродієтичного призначення вирішують питання профілактики дефіцита макронутриєнтів у людей похилого віку.

В цьому відношенні збагачення молочних продуктів, що є джерелом кальція та вітаміна Д3 відкривають великі перспективи для підтримки нормальної рівноваги солей в організмі людини.

Раціон харчування сучасної людини характеризується дефіцитом харчових волокон, а це одна з причин поширення так званих «хвороб цивілізації».

Дієтичне харчове волокно «фіброгам» ідеальний інгредієнт для продуктів харчування нового покоління. Його видобувають шляхом очищення певних видів акації з наступним висушуванням. «Фіброгам» не містить генетично-модифікованих компонентів та хімічних домішок, має вигляд білого добре розчиненого порошку. Полісахариди смоли акації зв’язуються з більшістю мікроелементів, мінералами, полі фенолами та іншими біологічно активними речовинами, що обумовлює його високу поживну цінність.

«Фіброгам» — це волокно, не розщипляється ферментами травної системиі надходить до товстого кишечнику, де ферментується ендогенною мікро-флорою. Він має пребіотичну дію, що виявляється у стимуляції росту біфідобактерій та лактобактерій. Крім того «фіброгам» сприяє утворенню жирних кислот з короткими ланцюгами, які позитивно впливають на фізіологію людського організму.

«Фіброгам» зручний у використанні завдяки таким технологічним властивостям: добрій розчинності навіть у холодній воді і за високих концентрацій; низькій в’язкості, що нехарактерно для речовин з високою молекулярною масою; високій стійкості в кислому середовищі, емульгуючій і стабілізуючий здатності; відсутності смаку і запаху. Всі ці технологічні властивості надають можливість використовувати «фіброгам» у виготовленні молочних продуктів на основі сироватки та молока знежиреного, зокрема кисломолочних напоїв, що є джерелом білку і кальцію, містять корисні мікроорганізми, в тому числі і пробіотики.

Збагачення кисломолочних продуктів полісахаридами рослинного походження, що стимулюють ріст і підсилюють активність молочнокислих і біфідобактерій, сприяє засвоєнню кальцію і в цілому підвищує оздоровчу дію на організм людини.

Технологія виробництва кисломолочного напою має наступну послідовність технологічних операцій.

Молоко знежирене нормалізують по масовій частці білку шляхом внесення в молочну основу концентратів сироваткових білків в кількості 0,5−1,0%, суху молочну добавку попередньо розчиняють в молоці температурою 40−60 °С у співвідношенні 1 частина сухого концентрату сироваткових білків та 25 частин молока. Суміш гомогенізують при температурі 65−70 С з витримкою 5 хвилин, охолоджують до температури 30−32 С. Для заквашування використовують закваску, яка містить молочнокислі бактерії Lactococcus lactis subsp. lactis, Lactococcus lactis subsp. cremoris, Lactococcus lactis subsp. lactis Biovar. diacetilactis.

Сквашування відбувається до досягнення молочним згустком кислотності 85−90°Т (рН=4,6±0,15), охолоджують до температури 15−20 С і вносять харчове волокно «фіброгам» в суміші з наповнювачем у співвідно-шенні 1: 2, після чого його фасують і охолоджують до температури 4±2 С.

Проведення додаткової нормалізації молочної основи за масовою часткою білку обґрунтоване тим, що харчове волокно «фіброгам» має технологічну властивість утворювати розчини з низькою в’язкістю, тому для забезпечення бажаної консистенції кисломолочного напою додатково вноситься сухий концентрат сироваткових білків, внаслідок чого збільшується кількість контактів між міцелами казеїну під час формування структури кисломолочного напою.

Література

1. Горбатова К. К. Биохимия молока и молочних продуктов. — М: Легкая и пищевая промышленность, 1984. — 344 с.

Технология молока и молочных продуктов: Учебник для студ. ВУЗов. 2. Г. В. Твердохлеб, З. Х. Диламян, Л. В. Чекулаева, Г. Г. Шиллер — М: Агропромиздат, 1991 — 463 с.

3. Патратий А. П., Аристова В. П. Справочник для работников лабораторий молочной промышленности. — М: Пищевая промышленность, 1967. — 214 с.

4. Инихов Г. С., Брио Н. П. Методы анализа молока и молочных продуктов. — М: Пищевая промышленность, 1971. 423 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой