Господарсько-корисні ознаки корів української чорно-рябої молочної породи в ПСП "Правда" Млинівського району Рівненської області

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького

Кафедра скотарства і конярства

Дипломна робота

Господарсько-корисні ознаки корів української чорно-рябої молочної породи в ПСП «Правда» Млинівського району Рівненської області

Львів-2010р.

ЗМІСТ

Вступ

I Огляд літератури

1.1. Продуктивні якості корів української чорно-рябої молочної породи

1.2 Технологічні особливості вим’я корів

II Характеристика господарства

2.1 Загальні відомості

2.2. Природно-кліматичні умови

2.3. Економічні умови господарства

III Матеріал, умови та методика виконання роботи (проведення дослідження)

IV Результати дослідження

4.1. Характеристика господарсько-корисних ознак корів української чорно-рябої молочної породи.

4.2. Оцінка корів за придатністю їх до машинного доїння

4.3. Годівля та утримання великої рогатої худоби для реалізації генетичного потенціалу тварин

V. Економічна ефективність дослідження

VI. Охорона праці

VII. Охорона природи

VIII. Цивільна оборона

Висновки та пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Вступ

Інтенсифікація молочного скотарства нерозривно пов’язана з механізацією та автоматизацією трудомістких процесів, створенням міцної кормової бази, комплектуванням ферм високопродуктивною худобою, застосуванням технології, яка б ураховувала біологічні особливості тварин. У зв’язку з цим, виникає необхідність оцінки і добору тварин за рядом додаткових ознак (придатністю тварин до машинного доїння, їх стійкістю до захворювання маститами, міцністю копитного рогу, однорідністю тощо).

Розвитку вим’я, як органу, який виробляє найбільш цінний продукт тваринництва, в усі часи приділяли значну увагу. Особливо показникам розвитку молочної залози стали приділяти увагу у зв’язку із широким застосуванням машинного дворазового доїння. З цією метою оцінюють морфологічні і функціональні показники розвитку вим’я.

Селекція за технологічними якостями повинна бути спрямована на підвищення продуктивності, швидкості і повної молоковіддачі, більш ефективного використання доїльних установок, збереження здорового вим’я, і як наслідок зниження затрат на виробництво молока.

Вивчення продуктивних, технологічних і відтворних особливостей тварин української чорно-рябої молочної породи з метою її подальшого вдосконалення і раціонального використання має важливе наукове і практичне значення для успішного ведення селекційної роботи.

Із запровадженням промислових технологій виробництва молока та вдосконаленням методів селекції домінуючою стала чорно-ряба молочна порода, питома вага якої в 1996 році становила 38,2%. Порода відзначається високим генетичним потенціалом, однак в останні роки темпи генетичного покращення худоби дещо сповільнилися.

Тому метою наших досліджень було оцінити корів української чорно-рябої молочної породи за продуктивними і технологічними якостями в умовах ПСП «Правда» Млинівського району Рівненської області.

I. Огляд літератури

1.1. Продуктивні якості корів української чорно-рябої молочної породи

На сучасному етапі розвитку молочного скотарства особливого значення набуває підвищення племінних і продуктивних якостей тварин, спрямоване на створення нових ліній, типів, порід, придатних до експлуатації в умовах інтенсивного ведення тваринництва. Результатом цього процесу разом із широким використанням кращого світового генофонду спеціалізованих порід стало виведення української чорно-рябої молочної породи з генетичним потенціалом корів на рівні 5000−6000 кг молока (Єфіменко М.Я., 1996; Рубан Ю. Д., 2000, 2002; Ткач Н. Т. і ін. 2003)

У процесі її виведення використовували худобу європейської селекції: голландську, німецьку, голштинську, що призвело до отримання безлічі комбінованих генотипів, різноманітних за екстер'єром (Єфіменко М.Я., 1995,1996).

О.М. Шалева (2001) вважає, що корів української чорно-рябої молочної породи є два типи: -молочний; молочно-м'ясний. Так, найбільша кількість корів молочного напряму продуктивності спостерігається серед високо кровних тварин із часткою спадковості голштинів 51−87,5% - 178 голів (47,1%), а комбінованого типу — фактично у двічі менше — 84 голови (22,2%).

За живою масою не виявлено суттєвої різниці між тваринами обох напрямів продуктивності, однак у цілому по стаду корови молочно-м'ясного типу мали невірогідно більшу живу масу, ніж молочного, причому у повновікових тварин з часткою спадковості голштинів у генотипі понад 50% вона найбільше відповідала стандарту породи (550 кг).

Лінійна оцінка будови тіла корів свідчить, що тварини молочно-м'ясного напряму продуктивності порівняно з молочним характеризуються міцнішою будовою тіла, кращим розвитком мускулатури, більш широкою грудною кліткою з округлою постановкою ребер. На відміну від молочно-м'ясного, тварини молочного типу характеризуються кращим розвитком заду, мають відносно добре розвинену середню третину і меншою мірою передню частину тулуба. Грудна клітка у них глибока, але менш широка, з косою постановкою ребер, мускулатура розвинена слабше.

За показниками молочної продуктивності вірогідної різниці між тваринами обох типів за першу та другу лактацію не спостерігалося. Середній надій первісток коливався в межах 2993 — 3154 кг при вмісті жиру в молоці 3,63−3,71% і виході молочного жиру 110,8−114,4 кг; та у тварин другої лактації - відповідно 3205−3350 кг, 3,51−3,61% і 113,1−129 кг. У повновікових корів кожного виробничого типу встановлено вірогідну перевагу високо кровних тварин над низько кровними за надоями, зокрема в молочному — на 491 кг (14,3%, Р< 0,001), в молочно-м'ясному — на 585 кг (15,9%, Р< 0,001).

Середня продуктивність 1822 первісток апробованого київського заводського типу чорно-рябої молочної породи становила 6298 кг молока жирністю 3,87%, 1499 повновікових корів — відповідно 7321 кг і 3,85%. Від 298 первісток харківського заводського типу надоїли 5045 кг молока жирністю 4,04%, від 174 повновікових корів — 6337 кг і 3,87%, а від 633 подільського заводського типу — відповідно 4872 кг і 3,69%, від повновікових корів — 5778 кг і 3,78%. (Єфименко М.Я., 1996).

Вміст жиру в молоці у нової породи в більшості базових господарств не знизився. У стаді з 13 000 корів, які відповідають вимогам стандартів, він становив 3,86%.

Р.Й. Кравців і ін. (1998), І.М. Малко і ін. (2003) вважають, що тип будови тіла у тварин української чорно-рябої молочної породи здебільшого молочний. Істотно переважають ровесниць вихідної породи за живою масою та промірами (висотою в холці, косою довжиною тулуба, глибиною та обхватом грудей).

Як показали результати численних досліджень, бугайці нової української чорно-рябої молочної породи в оптимальних умовах вирощування за інтенсивністю росту живої маси, виходом туші переважали ровесників вихідної материнської породи. Добові прирости до 18 місячного віку дорівнювали 900−1000 грам і більше.

В.Ф. Кос з співавторами (1998) вважають, що з метою підвищення генетичного потенціалу продуктивності, покращення племінних та створення бажаного для західного регіону України типу тварин чорно-рябої породи великої рогатої худоби доцільно і на далі в умовах господарства в умовах західного регіону України використовувати плідників голштинської та німецької чорно-рябої породи та проводити всестороннє вивчення господарсько-біологічних особливостей одержаних нащадків. Тварини української чорно-рябої молочної породи за відтворною здатністю не поступаються вихідним породам. Вік першого отелення корів коливається в межах від 803 до 870 днів. Сервіс-період становить 85−100 днів.

Дослідженнями О.М. Шалевої (2000) встановлено, що корови української чорно-рябої молочної породи мають добру відтворну здатність, ознак у тварин як молочного так і молочно-м'ясного типів із насиченням кровності голштинської породи понад 50% вона дещо погіршується.

Г. О. Соколова з співавторами (1999) на підставі проведених досліджень встановили, що в селекційній роботі для покращення генетичного потенціалу у відношенні молочної продуктивності української чорно-рябої молочної породи потрібно використовувати німецьку чорно-рябу худобу, а для покращення жирномолочності - голландську породу. Селекцію української чорно-рябої молочної породи потрібно проводити з урахуванням морфо-функціональних властивостей вим’я. При цьому доцільно використовувати голландську та німецьку худобу, яка позитивно впливає на покращення якості вим’я корів цієї породи та пристосування їх до машинного доїння.

1.2 Технологічні особливості вим’я корів

Одним із важливих факторів зниження затрат на виробництво продукції є комплексна механізація ферм і впровадження прогресивних технологій на промисловій основі. Це вимагає ряд вимог до селекційно-племінної роботи з великою рогатою худобою за придатністю до утримання корів великими групами, вирівнювання стада за продуктивністю та потребі в кормах, а також покращення однорідності корів за формою вим’я та швидкістю молоковіддачі.

Доведено (Костенко В.І., 1996, 2000; Шалева О. М., 2001 та ін. Хмельничий Л. М., 2003), морфологічні і фізіологічні властивості вим’я корів зумовлені спадково. Тому покращення їх обґрунтовано селекцією. Встановлена залежність між формою вим’я і молочної продуктивності у повновікових корів за лактацію яка становила: з чашоподібною формою вим’я — 7274 кг, з округлою — 6237 кг в тому числі з округлою без вад — 6411 і козячою — 5018 кг. Придатність корів до машинного доїння є одним з основних критеріїв в оцінці придатності худоби до використання її на великих механізованих фермах та комплексах. Вона визначається різними факторами.

Із збільшенням надою із передніх часток вим’я з 34,9−35,5 до 46,3−46,6% число випадків захворювання маститом корів знижується.

Слабке прикріплення вим’я, для якого властивий перехват біля основи, рідкіше виражений у відвислого вим’я не бажаний. Особливо не бажане відвисле вим’я. У корів з віком слабшають підтримуючі тяжі і воно ще більше відвисає, різко змінюється і його форма.

Відвисле вим’я важко видоюється не тільки апаратом, але й руками. На таке вим’я важко одягати апарати, вони швидко забруднюються. До машинного доїння більше всього підходить вим’я, віддаль від нижнього краю до землі становить не менше 50 см.

Ю.Д. Рубан з співавторами (1989), В.І. Костенко (1996) вважають, що для машинного доїння велике значення має положення вим’я. Розрізняють стегнове і черевне положення. Для доїння апаратами більш придатна корова з черевним положенням вим’я. Черевне вим’я має краще кровопостачання і в порівнянні з стегновим у нього майже на 10% більш повністю видоюється вим’я. При черевному вимені значно зручніше одягати на дійки доїльні стакани.

Кравченко М. А (1988) вказував, що для ефективного застосування машинного доїння враховують розмір часток вимені. Застосування доїльних апаратів для доїння корів, вим’я яких має нерівномірну розташованість часток, може привести до серйозних травм та захворювань. У таких корів видоювання молока із слаборозвинутих часток закінчується раніше, але доїльний апарат продовжує працювати впливаючи вакуумом на звільнені частки. В результаті може статися розрив альвеол. Добрим вважається вим’я із передніх часток якого отримують не менше 43% добового надою. Частка такого вимені симетричні.

Ф.Л. Гаркавий (1986), В.І. Костенко (1996) виділяли горизонтальне дно вим’я трохи нахилене (кут до 10−150 ламане при ступінчастих долях нахилене (кут до горизонтальної лінії більше150). За його даними сильно нахилене і ступінчасте дно не бажане так, як вага доїльних стаканів і колектора буде розподілятися по долях не рівномірно, в наслідок чого видоюються більш натягнуті передні дійки. «Холосте» доїння передніх долей буде гальмувати молоковіддачу подразнюючи тканини і негативно впливаючи на стан вим’я і продуктивність.

Форма вим’я характеризується його співвідношенням довжини, ширини, глибини і в значній мірі впливає на молочну продуктивність та повноту видоювання корів апаратом.

Ю.Д. Рубан (1987), В.І. Костенко (1996) форми вим’я поділяють на: ванноподібне — поширене далеко вперед, подовжене, широке й досить глибоке, його довжина на 15% і більше перевищує ширину (на плані має форму витягнутого овалу); чашоподібне — середнє за довжиною і шириною, досить глибоке і дещо округле вим’я. Його довжина на 5−15% перевищує ширину (на плані має форму невеликого овалу); округле або квадратне — має невелику площу прикріплення до тулуба, дещо звужене донизу, довжина приблизно рівна ширині; козине — має недорозвинені передні або вільно гіпертрофовані і відвислі задні частки вим’я. Передні частки від задніх відділяються добре вираженою бічною борозною; примітивне — малорозвинене, напівкругле з маленькими, близько розміщеними дійками.

Ю.С. Ізілов (1988), Л. М. Хмельничий (2003) вважають, що форма вим’я спадкова ознака. Тому при розведенні великої рогатої худоби необхідно залишати на плем’я бугаїв матері яких є з ванно подібною або чашоподібною формою вим’я, а корів з таким вим’ям слід інтенсивніше використовувати для відновлення, створюючи їм найкращі умови годівлі та утримання. При машинному доїнні корів велике значення мають величина, форма, спрямованість та розміщення дійок.

Ф.Л. Гаркавий (1986), В.І. Костенко (1996) поділяв дійки на короткі 2−5 см, середні 6−9 см, довгі 10−16 см.

Ю.Д. Рубан (1987) вважає, що величина, форма та розміщення дійок безпосередньо впливає на швидкість та повноту видоювання вим’я машиною. Не бажані дійки надто товсті (діаметр більше 3 см), тонкі (діаметр 1,8 см), довгі (більше 9 см), короткі (менше 4 см).

За формою дійки розрізняють: циліндричні, конічні, грушоподібні, олівцеподібні та лійкоподібні. Для машинного доїння найбільш бажана форма дійок циліндрична і дещо конічна.

Розміщення дійок на вим'ї може бути: широке, майже квадратне; широке передніх і зближення задніх; зближене бічних при нормальній відстані між дійками лівого і правого боку; зближене розміщення всіх дійок. Небажана як дуже близька (до 6 см), так і дуже велика (більше 20 см) відстань між вершинами дійок. Достатньою слід вважати відстань між вершинами передніх дійок 10−20 см, а між передніми і задніми 7−12 см. Бажано також, щоб дійки були спрямовані вертикально вниз.

Важливого значення при оцінці вважає В.І. Костенко (1996) слід надавати прикріпленню вим’я до черева. Воно буває: щільне, коли передній край його непомітно переходить у черево; достатньо щільне коли передні частки утворюють добре видимий кут між вим’ям і черевом; не досить щільне — передні частки і лінія черева утворюють майже прямий кут; дещо відвисле, з добре видимим перехватом біля основи, і відвисле. Відстань від дна вим’я до підлоги повинна бути не менше 45−50 см, тобто, щоб дно вим’я не було нижче рівня скакового суглобу.

М.А. Кравченко (1987) наголошував, що проміри дійок дають об'єктивну характеристику їх розвитку та форми. Всі проміри закономірно збільшуються з віком, досягаючи найбільшого розвитку до 5−6 отелу. Довжина дійок бажана в проміжках 6−8 см, що складає 12−13 довжини доїльної гуми (150−180), яка забезпечує їх захист від вакууму в такті стискування. Діаметр дійок допустимий в межах 20−30 мм. Вимірюють звичайно передню дійку. Небажана зближеність задніх дійок (не менше 6 см), яка характерна (до 25%) погано вирощених первісток.

Ю.Д. Рубан (1987) вказує, що оцінку вим’я проводять під час найвищої продуктивності корів на другому-третьому місяці лактації. Морфологічні ознаки вим’я корів оцінюють шляхом огляду, ощупування і вимірювання за годину, півтори до початку доїння. Звертають увагу на величину та форму вимені: рівномірність розміщення долей, характер прикріплення до черева корови; залозистість; величину та форму розміщення дійок, підшкірних вен. Кожну групу ознак оцінюють окремо за 5 бальною системою і результати оцінки записують в спеціальну карточку оцінки вим’я корови. В умовах промислової технології виробництва молока, форма вим’я є головною селекційною ознакою добору корів, оскільки вона в значній мірі визначає придатність корів до машинного доїння.

За даними І.Н. Маньковського (1987) на протязі трьох років вивчали морфологічні та функціональні властивості вим’я корів чорно-рябої породи в стадах. Встановлено, що в стадах з вим’я чашоподібної форми середньодобовий надій корів по всіх стадах складав 13,5−18,8 кг. Для машинного доїння найбільш придатні корови з високою здатністю до молоковіддачі. Вважають придатними до машинного доїння корів з середньою швидкістю доїння від 1 кг за хвилину і більше, а оптимальна величина цієї ознаки 1,5−2 кг за хвилину.

Ідеальним вважається вим’я, кожна чверть якого дає 25% загального надою, однак корів з таким вим’ям дуже мало.

Загальноприйнятим показником рівномірності часток є і індекс вим’я, який вираховується як процентне відношення надою з передніх часток до загального надою. Бажано щоб індекс вим’я був не нижче 40−43%.

Ю.С. Ізілов (1988) також звертає увагу на те, що в умовах машинного доїння швидкість молоковіддачі має особливе значення. Він також виділяє одночасність видоювання (час в секундах між закінченням доїння першої та останньої частки вим’я). Ці показники разом з рівномірністю розвитку долей вим’я враховують при оцінці стійкості корів до маститу (Рубан Ю.Д., 2000). Корови з добре розвинутим вим’ям повинні повністю видоюватись за 3−5 хвилин і майже одночасно з усіх часток.

М.О. Кравченко (1987) посилаючись на практичні спостереження вказує, що при щоденному видоюванні часток вим’я у одних і тих же корів процент надою окремих часток з дня на день і від доїння до доїння варіює до ±1,5%. Індекс вим’я як показник рівномірності розвитку чвертей вим’я в значній мірі обумовлений спадковістю. В ході лактацій і з віком він лише незначно зменшується. В первісток в більшості випадків показники індексу кращі на 2%, ніж у дорослих тварин. Нерівномірність надоїв із часток вим’я негативно впливає на швидкість молоковіддачі. Підвищення швидкості видоювання знизить затрати часу і праці на отримання одного центнера молока.

Л.К. Ернст (1982), В.І. Костенко (1996) звертають увагу на максимальну швидкість молоковіддачі. Вона більш обумовлена генетичними факторами і в меншій мірі варіює під впливом зовнішніх факторів.

Між максимальною і середньою швидкістю молоковіддачі існує кореляція (0,7−0,7). Індивідуальні відмінності корів об'єктивно характеризує крива швидкості молоковіддачі по хвилинах всього періоду доїння. Середня швидкість доїння поступово збільшується з віком корів у зв’язку з їх підвищенням надоїв. Середня швидкість виявилась самим зручним показником легкодійкості. Тривалість доїння визначає продуктивність праці. В наслідок короткочасної дії окситоцину більш повне видоювання відмічає у корів на видоювання яких треба 2−3 хвилини.

М.Г. Дмитрієв (1985), Ю. Д. Рубан (2000) вказують, що машиною можна видоювати любу корову після привчання. Але якщо корови з дефектами вим’я і дійок, надто тугодійкі або надто нерівномірними надоями часток, то потрібно значно більше річних операцій, а це знизить продуктивність праці, можливі також захворювання корів маститом. Тому необхідно для комплектування механізованих ферм і молочних комплексів підбирати корів за їх придатністю до машинного доїння. Малопридатних і непридатних можна залишити на фермі з традиційною технологією або виранжирувати.

М.В. Зубець (1994) вважає, що якість машинного доїння визначається повнотою видоювання молока з вим’я, яке впливає не тільки на кількість надоєного молока, а й на величину в наступні доїння. Тому неповне видоювання молока з молочної залози навіть при повноцінній і різноманітній годівлі, добрих умовах утримання та інших зоотехнічних заходах, пов’язаних з роздоюванням корів, може призвести не до підвищення, а навпаки до зниження молочної продуктивності корів.

Ефективність роздоювання при машинному доїнні залежить від правильної підготовки молочної залози до доїння, куди входять підготовчий масаж і термічні подразнення вим’я.

Т.В. Засуха (1999) та ін. вважають, що голштинізовані тварини центрально-східного внутріпородного типу мають вим’я ванно подібної чи чашоподібної форми з великим запасом.

В.Ю. Недава, М.Я. Єфименко (1987) вказують, що у первісток вітчизняної чорно-рябої породи швидкість молоковіддачі становить 1,35 кг/хв., імпортних тварин голландської породи — 1,63, голштинської - 1,64, у корів датського відріддя — 1,93, німецького — 1,95 кг/хв.

Дослідженнями, проведеними науковцями УкрНДІ розведення і штучного осіменіння великої рогатої худоби, встановлено переваги голштинських корів першого і другого поколінь над ровесницями вихідної материнської породи за технологічними властивостями вим’я. Бажані ванно — і чашоподібна форми зустрічаються у 70−75% корів голштинської і у 63−67% корів чорно-рябої породи вітчизняної селекції. Голштинізовані тварини першого і другого покоління переважають також своїх ровесниць місцевої чорно-рябої породи за показниками швидкості молоковіддачі.

Г. О. Соколова з співавторами (1999) вважає, що селекцію української чорно-рябої молочної породи потрібно проводити з урахуванням морфо-функціональних властивостей вим’я. При цьому доцільно використовувати голландську та німецьку худобу, яка позитивно впливає на покращення якості вим’я корів цієї породи та пристосування їх до машинного доїння.

Таким чином, із результатів інформаційних джерел випливає, що тварини української чорно-рябої молочної породи характеризуються високим генетичним потенціалом продуктивності та придатності їх до промислової технології виробництва молока.

II. Характеристика господарства

2.1 Загальні відомості

Приватне сільськогосподарське підприємство «Правда» розташоване в с. Підгайці Млинівського району Рівненської області.

Центральна садиба знаходиться в селі Підгайці. На території господарства розміщенні дві ферми: молочно-товарна та для відгодівлі великої рогатої худоби. Господарство спеціалізується по вирощуванню зернових та технічних культур та виробництва продуктів тваринництва — молока і м’яса.

2.2 Природно-кліматичні умови

Дане господарство розташоване в зоні Лісостепу Рівненської області з помірно-континентальним кліматом на території господарства поширені такі види грунтів:

а). сірі опідзолені легкосуглинкові - 55%;

б). ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові - 20%;

в). темно-сірі опідзолені легкосуглинкові - 15%;

г). дерново-підзолисті - 10%.

Вміст гумусу в межах 1,6−2,4%, за кислотністю грунти нейтральні або близькі до нейтральних. За хімічними властивостями вони найбільш придатні для вирощування коренеплодів, пшениці, кукурудзи на силос, а системне внесення органічних добрив сприятиме поліпшенню фізичних властивостей грунту.

Середньорічна температура коливається в межах 4,1−8,20С. Середня кількість опадів 600−650 мм. Біля 70% всіх опадів випадає у вегетаційний період і причому найбільша кількість у червні і липні, що може негативно відбитися на сходах сільськогосподарських культур.

Кліматичні умови місцевості в цілому сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, однак малосніжні з частими відлигами зими приводять до вимерзання чи вивітрювання озимих та багаторічних бобових трав, а зливні дощі влітку спричиняють ерозію грунтів, а на рівнинних зниженнях накопичуються ділянки води, які обумовлюють вимокання рослин.

2.3 Економічні умови господарства

Забезпеченість таким основним засобом як земля є однією з економічних умов діяльності господарства. Експлікація земельних угідь господарства приведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Експлікація земель господарства на 1. Х1. 2009

Види земель

га

Структура, %

Загальна земель площа

З них сільськогосподарських угідь

В тому числі: рілля

сінокоси

пасовища

Багаторічні насадження

Інші угіддя

Ставки і водойми

1841

1647

1414

139

94

68

73

53

100

89,5

76,8

7,6

5,1

5,7

3,9

2,9

Як видно з таблиці 1. господарство має не дуже велику земельну площу, сільськогосподарські угіддя становлять 89,5% від загальної земельної площі, а. ріллі 76,8%. Певну частину сільськогосподарських угідь займають сінокоси і пасовища і тим самим створюють умови для забезпечення тварин кормами.

Наявні земельні угіддя, трудові ресурси, виробничі фонди господарство використовує з метою збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Добрі природно-кліматичні та економічні умови дозволяють вирощувати основні сільськогосподарські культури і виробляти продукцію тваринництва.

Інтенсивне використання землі нерозривно зв’язане з правильною організацією земельних угідь, з впровадженням і освоєнням сівозмін. Структура посівних площ господарства наведена в таблиці 2.

Таблиця 2. Посівні площі, га

Культури

Роки

2007

2008

2009

Озима пшениця

Озиме жито

Ячмінь ярий

Овес

Горох

Цукровий буряк

Картопля

Овочі

Кормові коренеплоди

Кукурудза на силос

Однорічні трави

Багаторічні трави

280

35

100

100

10

-

20

39

40

249

80

240

250

20

130

120

10

40

18

26

40

364

90

150

280

25

100

90

20

80

5

27

40

380

86

180

Найбільшу питому вагу в посівній площі займають озима пшениця і ярий ячмінь із зернових культур, велику площу займає кукурудза на силос, багаторічні трави та цукровий буряк. Господарство з кожним роком досягає вагомих успіхів у вирощуванні зернових і кормових культур, зростає їх врожайність, підвищується валовий збір (таблиця 3).

Таблиця 3. Динаміка врожайності і валового збору сільськогосподарських культур

Культури

Роки

2007

2008

2009

ц/га

всього, т

ц/га

всього, т

ц/га

всього, т

Озима пшениця

Озиме жито

Ячмінь ярий

Овес

Горох

Цукровий буряк

Картопля

Овочі

Кормові коренеплоди

Кукурудза на силос

Однорічні трави

Багаторічні трави

40,7

42,2

36,9

25,3

47,2

-

204,2

161,7

524,2

218,9

248,7

23

7711

16 679

8496

-

472

-

4084

6306

20 966

54 500

-

-

43,6

39,7

38,4

27,4

22,8

486,5

115

179

349

259

-

-

5677

15 511

9605

-

228

19 460

2068

4660

13 967

94 339

-

-

45,5

55,8

43,2

30,1

24,9

-

92

101,9

476,4

259,3

-

-

18 185

55,82

12 105

-

498

-

460

2737

19 058

77 800

-

-

Одним із головних шляхів дальшого піднесення тваринництва є внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація і переведення його на індустріальну основу.

В ПСП «Правда» є молочний комплекс на 300 голів.

Господарство має всі можливості для збуту тваринницької продукції. Отже, розвиток скотарства повинен іти у напрямі молочно- м’ясному, щоб питома вага корів у стаді становила біля 45−47%.

Витрати кормів на виробництво 1 ц молока та на 1 ц приросту великої рогатої худоби досить високі за останні роки вони збільшились на одиниця тваринницької продукції.

Таблиця 4. Витрати кормів на виробництво 1 центнера продукції

Показники

Роки

2007

2008

2009

всього

в т.ч. комбікорм

всього

в т.ч. комбікорм

Всього

В т.ч. комбікорм

Молоко

Приріст великої рогатої худоби

Приріст свиней

1,68

30,92

152,37

0,38

6,81

101

1,52

37,10

114

0,31

6,54

84

1,70

39,25

261,1

0,23

8,77

196,60

III. Матеріал, умови і методика виконання роботи (проведення дослідження).

Матеріалом для дослідження послужило стадо корів української чорно-рябої молочної породи приватного сільськогосподарського підприємства «Правда» Млинівського району Рівненської області в кількості 394 голови.

За матеріалами зоотехнічного обліку нами проведено аналіз племінних і продуктивних якостей корів господарства за останні три роки (зміну надоїв, живої маси, породності, класності, відтворних та технологічних якостей тварин).

Для дослідження за придатністю корів до промислової технології виробництва молока було відібрано 4 групи корів:

1 група — 20 корів з ванноподібною формою вим’я;

2 група — 25 корів з чашоподібною формою вим’я;

3 група — 25 корів з округлою формою вим’я;

4 група — 10 корів з козячою формою вим’я.

Нами використовувались записи племінного зоотехнічного обліку, а також власні дослідження по вивченню форм вимені і властивостей молоковіддачі. Для роботи були враховані дані молочної продуктивності корів з різною формою вимені.

Умови догляду, годівлі і утримання дослідних груп були однаковими. Оцінку продуктивних якостей проводили за такими показниками: надій (кг), вміст жиру в молоці (%), вихід молочного жиру (кг).

Крім цього вивчали морфо-функціональні властивості вим’я, зокрема форму вим’я, швидкість молоковіддачі та індекс вим’я.

Форму вим’я визначали шляхом окомірної оцінки за 1−1,5 години до наступного доїння. Швидкість молоковіддачі визначали шляхом ділення кількості надоєного молока (кг) на затрачений при цьому час.

Проведено також економічну оцінку продуктивності корів з різною формою вим’я. При оцінці економічної ефективності використовували загально прийняті методи.

Біометричну обробку даних досліджень проводили за Л.Ф. Лакіним (1990).

IV. Результати досліджень

4.1 Характеристика господарсько-корисних ознак корів української чорно-рябої молочної породи

В приватному сільськогосподарському підприємстві «Правда» Млинівського району Рівненської області розводять українську чорно-рябу молочну породу. Більша частина тварин у стаді чистопородні та помісі IV покоління (таблиця 6).

Таблиця 6.

Розподіл корів за породністю і класністю

Рік

Всього голів

Чистопородні і 4 покоління

Всього голів

Розподіл за класами

гол.

%

Еліта рекорд

еліта

1 клас

2 клас

2007

2008

2009

400

400

394

400

400

394

100

100

100

375

359

349

20

14

9

104

92

78

204

71

197

47

182

65

Як видно з таблиці 6 поголів'я стада зменшилося, хоч процент чистопородності високий. Поголів'я стада зменшилося у зв’язку з недостатньою кількістю високопродуктивного рентабельного молодняку та низькими темпами відтворення стада.

За даними бонітування видно, що в склад стада некласна худоба не входить, тобто немає.

Аналізуючи віковий склад молочного стада виявили, що в господарстві відсоток молодих корів набагато більший від показника тварин старше 4−5 отелів. Середній вік корів стада становить 3 отели і старше (таблиця 7).

На сучасному етапі в умовах ведення тваринництва на промисловій основі набуває великого значення оцінка та підбір тварин за екстер'єром та конституцією. Стадо корів господарства характеризується чорно-рябою мастю. Більшість корів мають видовжену голову типову для молочної худоби. Шия тварин середньої довжини, шкіра на ній тонка із складками.

Постава кінцівок у більшості тварин правильна, в постановці задніх кінцівок досить часто зустрічається шаблистість. Шкіра у корів середньої товщини, еластична. Проміри повновікових корів не повністю відповідають промірам тварин, які записані до державної книги племінних тварин.

Молочна продуктивність корів є одним із показників племінної цінності корів. Вона залежить від цілого ряду факторів. На рівень молочної продуктивності корів стада впливають порода, вік тварини, рівень годівлі, умови утримання, фізіологічний стан тварин і ін. Тому зусилля селекціонерів направлені на одержання від корів максимальної кількості молока високої якості, насамперед за вмістом жиру і білка.

Продуктивність корів та їх жива маса за останню закінчену лактацію показана в таблиці 8, з даних якої видно, що надій на корову за 2001−2002 роки є дуже низьким і становить відповідно 1769 — 1925 кг молока з вмістом жиру 3,65 — 3,62% та виходом молочного жиру 64,6 і 69,7 кг. Жива маса корів стада становить 460−463 кг. Дані показники продуктивності не відповідають вимогам стандарту породи. Однак, винятком є вміст жиру в молоці корів, який на 0,05−0,02% вищий за стандарт першого класу чорно-рябої худоби.

Причиною низької продуктивності корів та їх живої маси очевидно є незадовільні умови вирощування ремонтного молодняку, годівлі, догляду та утримання тварин.

Таблиця 7. Розподіл корів за отеленням

Роки

Показники

Всього

1

2

3

4−5

6−7

8−9 і старше

Середній вік в отелах

2007

Голів

%

400

100

103

25,8

106

26,5

100

25,0

35

8,8

37

9,2

19

4,7

3,0

-

2008

Голів

%

400

100

106

26,5

103

25,8

88

22,0

32

8,0

44

11,0

27

6,7

3,4

-

2009

Голів

%

394

100

98

24,9

102

25,9

90

22,8

35

8,9

41

10,4

28

7,1

3,1

-

Величина молочної продуктивності значною мірою залежить від тривалості сухостійного періоду та сервіс-періоду. В середньому за три роки сухостійний період тривав 71 день, а сервіс-період становив 103 дні.

В стаді є виділені кращі корови, характеристика яких наведена в таблиці 8.

Таблиця 8. Список кращих корів господарства

Кличка

Інвентар. номер

Швидкість молоко віддачі, Кг/хв

Породність

Лактація

Надій за 305 днів, кг

Жир, %

Клас

Медуза

Люта

Циганка

Матіола

Василина

Роза

1238

1550

1640

1440

2138

2288

1,8

2,0

1,8

1,8

2,2

2,0

чистопородна

-

-

-

-

-

3

2

2

4

7

7

4086

4126

4262

5157

3698

5003

3,60

3,57

3,74

3,64

3,64

3,72

Ел .- рек

-

-

-

-

--

4.2 Оцінка корів за придатністю їх до машинного доїння

Для збереження високої молочної продуктивності корів з комплексу технологічних ознак важливе значення має придатність корів до машинного доїння, яка визначається як за морфологічними ознаками вим’я так і за властивостями молоковіддачі.

Вирішальна роль у досягненні вищої продуктивності праці та зменшення питомої ваги заробітної плати у структурі собівартості центнера молока належить механізації взагалі і особливо машинному доїнню корів.

При ручному доїнні доярка за годину видоює близько 50 кг молока, а трьома апаратами безпосередньо в молокопровід 140−150 кг. Отже, продуктивність праці доярки за годину при використанні доїльних апаратів зростає майже в три рази.

Для підвищення ефективності використання доїльного обладнання потрібно вести відбір корів, придатних до машинного доїння.

Особливу увагу приділяють правильному вирощуванню ремонтного молодняку.

Придатність корів до машинного доїння визначається такими вимогами: вим’я повинно бути симетричне і рівномірно розвинене, добре прикріплене до тулуба з середніми за величиною і правильно поставленими дійками циліндричної форми.

Молоковіддача повинна бути легкою і повною. Високоудійна корова має більше вим’я, яке може вмістити 10 і більше кілограмів молока у проміжках між доїннями.

Бажанні ознаки не виникають раптово, а формуються поступово внаслідок взаємодії задатків і умов зовнішнього середовища, починаючи з утробного розвитку плода. Цей процес продовжується і після народження телички охоплюючи час статевої зрілості та лактації вже дорослої тварини. Щоб повністю виявити спадкові задатки вим’я і по можливості сприяти найкращому розвитку цінних ознак, створюючи оптимальні умови годівлі та утримання, потрібно знати основні періоди розвитку вим’я протягом життя корови.

До періоду статевої зрілості телички молочна залоза збільшується в об'ємі за рахунок жирових відкладень, які створюють простір для майбутньої залозистої тканини вим’я. Глибокі зрушення у розвитку вим’я настають під час статевої зрілості. Тісний функціональний зв’язок молочної залози і статевих органів виявляється у періодичному набряканні вим’я під час охоти.

Остаточне перетворення вим’я у лактуючий орган відбувається під час тільності. В останні місяці перед отелом за рахунок посилення секреції відповідних гормонів спостерігається значне збільшення об'єму вим’я.

Незадовільна годівля затримує не тільки загальний розвиток організму телиць, але й порушує хід їх статевого дозрівання, пригнічує охоту, гальмує розвиток секреторних залоз вим’я. Внаслідок цього вим’я погано розвивається не має добре розвиненої альвеолярної системи, тому молочна продуктивність його буде низька.

Утримання нетелей в останні два місяці перед отеленням навіть у добрих умовах вже мало що дає, бо основний розвиток залозистої тканини фізіологічно вже закінчився на восьмому місяці тільності.

Недостатня годівля нетелей є причиною того, що в останні роки первістки дають дуже мало молока, а часто вже через місяць після отелення не дояться.

Погано розвинене вим’я не може бути високопродуктивним. Тільки поєднання строгого відбору ремонтного молодняку від матерів, що мають добре розвинене вим’я, з вирощуванням в умовах нормальної і повноцінної годівлі дають можливість створити високопродуктивних тварин і проводити ефективний відбір для машинного доїння. Розвиток вим’я проходить ритмічно не тільки при кожному наступному отеленні, але й у період однієї лактації, досягаючи максимальної діяльності на другому-третьому місяці. Потім секреторна функція вим’я затухає перед запуском корови, найкращого розвитку вим’я досягає після третього-четвертого отелення корови.

Оцінці вим’я надається велике значення. Морфологічні ознаки і фізіологічні властивості вим’я змінюються від періоду лактації, тільності, віку і перенесених захворювань. Це вимагає від зоотехніка професійної обізнаності з коровами, їх особливостями, умовами утримання, використання генеалогії. Тільки тоді можливо кваліфіковано та вірогідно оцінити вим’я і тварин в цілому.

При оцінці вим’я його обов’язково вимірюють у визначених точках. Оцінювати вим’я найкраще за 1−1,5 години до чергового доїння на другому, четвертому місяці лактації після третього-п'ятого отелень.

Оцінка вим’я після третьої-п'ятої лактації вважається остаточною і не змінюється.

Оцінюючи вим’я первісток, необхідно пам’ятати, що його проміри збільшуються з кожним наступним отеленням до третьої-п'ятої лактації.

Ширина вим’я до третього отелення збільшується на 28−30%, обхват вим’я на 20%. Довжина і діаметр дійки з віком трохи збільшується в незначної кількості корів.

Видовження вим’я наперед встановлюється за відстанню його переднього краю до пуповини, яка не у всіх корів буває помітною. У такому випадку умовно проводять вертикальну лінію з крайнього виступу маклока і вимірюють відстань до переднього краю вим’я. Довжина переднього краю вим’я від вертикальної лінії вперед для первісток бажана 4−8 см, а для корів старшого віку 8−10 см та більше. Чим більша поширене вим’я вперед, тим воно об'ємніше, має кращу площу прикріплення і в таких корів рідше буває відвисле вим’я з віком. Для машинного доїння бажане не дуже велике вим’я, важливо, щоб воно було поширене далеко вперед по череву корови, щільно прилягало до тулуба, всі його частки були рівномірно розвинені.

Легкість, швидкість і повнота видоювання також характерні ознаки для визначення придатності корів до машинного доїння.

Форму вим’я класифікують на: чашоподібна, ванноподібна, округла, козяча. Чашоподібне вим’я розвинене у ширину, має достатню площу прикріплення. Чим старша корова за віком, тим глибше стає вим’я. При чашоподібному вимені дійки розвинуті рівномірно, дно вим’я рівне.

Встановлено також, що корови з чашоподібною формою вим’я відносно скоріше видоюється. Швидкість молоковіддачі корів впливає на підвищення продуктивності праці доярок.

Ванно подібне вим’я вважають найбільш придатним для промислової технології виробництва молока із-за прикріплення його до черева корови.

Округле вим’я має невелику площу прикріплення, звужується вниз, дійки зближені, передні чверті вим’я розвинені слабо. Корови з таким вим’ям частіше хворіють на мастит. Дно вим’я знаходиться нижче скакового суглобу. Це завдає багато незручностей при машинному доїнні, бо доїльні стакани розміщуються близько від підлоги, молочні труби перегинаються, що затримує відсисання молока.

Козине вим’я характеризується слабким розвитком передніх часток, а задні часто відвисають. Дійки розташовані одна від одної. Форма вим’я стійко успадковується нащадками, не рекомендується залишати ремонтний молодняк для поповнення стада. Корови, як правило, мають майже однакову кільсть молока з правої і лівої половини вим’я.

Велике значення має прикріплення вим’я. Найціннішим є вим’я з щільним прикріпленням. Відбір корів до машинного доїння проводять з обов’язковим врахуванням їх тугодійкості. Тугодійні корови систематично не додають певну кількість молока, в наслідок чого різко зменшують молочну продуктивність, швидко само запускаються.

При видоюванні таких корів втрачається багато часу до (10−15 хв машинного доїння). Таких корів у стаді буває 10−15% у цих корів дійковий канал вузький, внаслідок чого машинне доїння малоефективне.

Слід врахувати, що високий вакуум негативно впливає на функцію сфінктера дійки. У легкодійних корів, якщо вакуум перевищує допустимі норми сфінктер часто вивертається протягом всього доїння. Тому не рекомендується легкодійних корів доїти першими, особливо у молокопровід, коли він ще не заповнений молоком і вакуум тимчасово перевищений.

На швидкість видоювання корів впливають не тільки властивості сфінктера. Стінки дійки теж скорочуються і досить активно впливають на хід доїння. Отже, на легкість видоювання впливає ряд факторів і відбір корів буде ефективним при врахуванні комплексу морфологічних і фізіологічних ознак.

Таблиця 9 Залежність молочної продуктивності від форми вим’я за першу лактацію

Форми им’я

Кількість корів, голів

Молочна продуктивність

Надій, кг

Вміст жиру, %

Молочний жир, кг

Ванноподібна

Чашоподібна

Округла

Козяча

20

25

25

10

2345±23,1

2174±17,8

2038±18,4

1875±30,2

3,56±0,02

3,56±0,02

3,57±0,02

3,58±0,03

83,5±2,0

77,4±2,6

72,8±2,9

67,1±3,5

З результатів таблиці 9 видно, що найвищий надій був у корів з ванно подібною формою вим’я і складав 2345 кг молока за лактацію. Корови з козячою формою вим’я мали надій 1875 кг молока, що на 470 кг менше за показник групи корів з найбільш придатною до промислової технології виробництва молока формою вим’я.

Таблиця 10. Залежність молочної продуктивності від форми вим’я за II лактацію

Форми вим’я

Кількість корів, голів

Молочна продуктивність

Надій, кг

Вміст жиру, %

Молочний жир, кг

Ванноподібна

Чашеподібна

Округла

Козяча

20

25

25

10

2520±24,7

2407±21,0

2275±19,4

2117±27,2

3,57±0,02

3,59±0,03

3,58±0,02

3,60±0,03

90,0±2,1

86,4±2,6

81,4±2,8

76,2±3,7

Аналогічні результати продуктивних якостей одержані і від корів другої лактації. Так, корови з ванноподібною формою вим’я на 113 кг переважали своїх ровесниць з чашоподібною формою, та на 245 і 403 кг відповідно аналогів з округлою та козячою формою.

Аналогічні результати молочної продуктивності з залежності від форм вим’я отримані і від корів другої лактації, так корови з ванноподібною формою вим’я на 276 кг переважали своїх ровесниць з чашоподібною формою, на 550 і 723 кг аналогів з округлою та козячою формою.

Таблиця 11.

Залежність молочної продуктивності від форми вим’я за III лактацію

Форми вим’я

Кількість корів, голів

Молочна продуктивність

Надій, кг

Вміст жиру, %

Молочний жир, кг

Ванноподібна

Чашоподібна

Округла

Козяча

20

25

25

10

3025±31,8

2749±26,4

2475±25,1

2302±43,8

3,62±0,03

3,61±0,02

3,62±0,02

3,63±0,04

109,5±3,3

99,2±2,9

89,6±2,5

83,4±4,0

Аналізуючи дані таблиці 11 слід відзначити. Що і за третю лактацію спостерігається аналогічна закономірність, як за першу та за другу лактаціях, а саме найвищий надій (3025 кг) і найбільший вихід молочного жиру (109,5 кг) мали корови з ванноподібною формою вим’я. Найменший надій та вихід молочного жиру за лактацію мали корови з козиною формою вим’я. Однак, вміст жиру був найвищий і становив 3,6%.

Співвідношення надоїв із передніх часток до загального надою із вим’я або індекс є об'єктивним показником його розвитку і функціонального стану. Він значною мірою зумовлюється спадковістю і з віком зменшується.

Відзначена його від'ємна кореляція з тривалістю холостого доїння і позитивна з швидкістю молоковіддачі.

Тривалість доїння визначають при допомозі секундоміра, починаючи з часу, коли в оглядових конусах доїльних стаканів (прозорій нижній частинні колектора) з’являться перші цівки молока, до закінчення машинного додоювання з точністю до 0,1 хв. Для цього перед проведенням контрольного доїння циферблат секундоміра ділять червоною фарбою на десяті частки хвилини (0,1 хв=6с). Тривалість доїння за добу визначають як суму часу доїння вранці, в обід і ввечері - при триразовому і вранці та ввечері - при дворазовому доїнні.

Щоб визначити середню інтенсивність видоювання (швидкість молоковіддачі), необхідно надій за контрольне (ранішнє, обіднє, чи вечірнє) доїння поділити на час, який витрачено для доїння.

Співвідношення надоїв в частках вим’я виражають в % і записують так:

Ліва задня 27,2

Ліва передня 23,7

Права задня 25,8

Права передня 23,8

Корови, в яких надій з передніх часток вим’я менший на 32% від загального разового удою, для машинного доїння непридатні.

Вважаються придатними до машинного доїння від одного кг за хвилину і більше, а оптимальна величина цієї ознаки 1,5−2 кг за хвилину. Дані про швидкість молоковіддачі наведенні в таблиці 16.

Таблиця 12 Залежність швидкості молоковіддачі від форми вим’я

Форма вим’я

Кількість корів, голів

Швидкість молоковіддачі, кг/хв

Ванно подібна

Чашоподібна

Округла

Козяча

20

25

25

10

1,49±0,02

1,32±0,02

1,27±0,02

1,18±0,03

З наведених даних таблиці 12 видно, що первістки з ванно подібною формою вим’я мали швидкість молоковіддачі 1,49 кг/хв., з чашоподібною — 1,32 кг/хв. І саму низьку — 1,18 кг/хв. З козячою формою вим’я. Порівнюючи швидкість молоковіддачі корів-первісток з різною формою вим’я слід відмітити, що найвищою вона була у корів з чашоподібною формою і найвищою у аналогів з козячою формою. Бажано, щоб в кожній частці вим’я продукувалося приблизно однакова кількість молока. Важливим показником, який характеризує діяльність молочної залози, є рівномірність розвитку окремих часток вим’я. Загальноприйнятим критерієм рівномірності розвитку вим’я є індекс вим’я, який вивчався в дні контрольного доїння.

Дані про мінливість індексу вим’я в залежності від його форми у корів-первісток наведено в таблиці 13.

Таблиця 13. Мінливість індексу вим’я в залежності від його форми у корів-первісток

Форма вим’я

Кількість корів, голів

Індекс вим’я, %

Ванно подібна

Чашоподібна

Округла

Козяча

20

25

25

10

44,0±0,49

42,8±0,22

41,2±0,30

36,1±0,53

Результати таблиці 13 свідчать про те, що індекс вим’я коливався в залежності від його форми.

Корови-первістки з ванноподібною формою вим’я мали найбільший індекс вим’я — 44,0%, з чашоподібним — 42,8%, а з козиним — 36,1%.

Таким чином, із результатів проведених досліджень випливає, що найкраще пристосовані до машинного доїння корови з ванно подібною формою вим’я.

4.3 Годівля та утримання великої рогатої худоби для реалізації генетичного потенціалу тварин

В реалізації генетичного потенціалу тварин (майбутня молочна продуктивність, племінні та м’ясні якості) вирішального значення набувають умови їх годівлі та утримання від народження і до статевої зрілості. Правильно організоване інтенсивне вирощування молодняку дає можливість повністю використовувати біологічні закони, які дозволяють керувати його ростом і розвитком забезпечення молодняку з дня його народження і до забою повноцінною годівлею, належним доглядом і утриманням, дає високі показники приросту живої маси, показники продуктивності, оплату корму і якість м’яса.

Схеми годівлі (табл. 18.) та раціони повинні забезпечувати нормальний ріст і розвиток молодняку у відповідності із прийнятими планами росту та нормами годівлі. В перші 10−15 днів після народження єдиним кормом для телят є молоко, норма випойки якого залежить від живої маси тварини, запланованого середньодобового приросту. Добова норма в цей період складає 5−7 кг на голову.

Новонародженим телятам перший раз випоюють не менше 1−1,5 кг молозива через 1,5−2 години після народження. Молозиво телята повинні споживати 7−8 днів після народження не менше 3−4 рази на добу. З 10 дня їм починають випоювати незбиране, збиране молоко, ЗЦМ відповідно до прийнятої в господарстві схеми годівлі.

Після досягнення 6-ти місячного віку телят поділяють на групи за статтю і віком. Влітку молодняк утримують у загонах відкритого типу, взимку — в приміщеннях. Загони і приміщення обладнують годівницями і напувалками.

З цього часу телят годують силосом, коренеплодами, сіном, зеленими кормами, добавляють до раціону концентровані і мінеральні корми. Годівля молодняка проводиться згідно раціонів і розпорядку дня.

Раціони складають раз на місяць, вони повинні забезпечувати заплановані середньодобові прирости живої маси. Вирощувальний молодняк користується тривалим моціоном і пасовищем; утримується взимку в сухих чистих приміщеннях. Норма навантаження на одного скотаря 50−75 голів молодняку.

З метою кращого розвитку рубця і можливостей для більшого споживання сіна та пасовищної трави при вирощуванні телиць необхідно раніше привчати до поїдання грубих кормів. У зв’язку з цим випоювання збираного молока слід закінчити до 4-місячного віку, як це передбачається схемою годівлі.

Комбікорм для теличок до 6-місячного віку є основною складовою частиною раціону, необхідного для збалансування його за енергією, перетравним протеїном, кальцієм, фосфором і кухонною сіллю.

Орієнтовний склад комбікорму для теличок в межах можливих змін (відсоток за масою): дерть пшенична — 15 (12−17), дерть ячмінна — 12 (10−14), дерть горохова — 10 (3−12), дерть з кукурудзяних стрижнів — 13 (11−15), макуха (шрот) — 10 (8−12), трав’яне борошно — 5 (4−6), дріжджі кормові- 3,5 (2−4), знефторений фосфат — 2 (1,5−2,5), сіль кухонна — 1,5.

В 1 кг такого комбікорму міститься 0,95 к. од. або 11,1мДж, 145 г перетравного протеїну, 10 г кальцію, 8−9 г фосфору і 7−10 г каротину.

В конкретних умовах господарства зазначений склад суміші може в певній мірі змінюватися як за якісним, так і за кількісним складом.

Однак, при цьому показники поживності за основними елементами повинні бути обов’язково збалансованими.

Ремонтних телиць з успіхом можна вирощувати, використовуючи замінники незбираного молока, що збирається підприємствами молочної промисловості. Випоювання телицям замінника незбираного молока починається з другої декади життя, повністю змінюючи добову даванку молока протягом двох тижнів. Замінник розчиняють в теплій воді (40−50%) у співвідношенні 1: 8, тобто до 1 кг сухого замінника додають 7 л води і випоюють за нормами незбираного молока.

Норми годівлі лактуючих корів визначають залежно від їх живої маси, рівня надоїв та жирності молока, віку та вгодованості. У період роздоювання норму годівлі підвищують на 2−4 кг к. од. коригують норми годівлі 2−3 рази на місяць після проведення контрольних доїнь. Норми розраховані на повновікових корів, які мають середню вгодованість.

При організації годівлі корів у період роздоювання, особливу увагу звертають на забезпечення їх питною водою і кухонною сіллю згідно норми.

Таблиця 14

Раціон годівлі дійних корів на зимово-стійловий період живою масою

Корми

К-сть, кг

К. од. кг

П/П, г

Суха речовина, кг

Клітковина, г

Цукор, г

Са, г

Р, г

Каротин, мг

Сіль, г

Потреба

10

1000

12,5

2900

900

68

48

450

68

Солома

Силос кукурудзи

Сінаж конюшини

Жом

кислий

Брага хліб.

аС

Всього

±до потреби

6

20

7

10

10

0,06

1,8

4

2,24

1

0,7

9,74−0,26

73,2

268

278,6

75

144

838,8

-1612

5,22

5,0

2,58

1,14

0,5

14,44

+1,94

2250

1440

847

390

54

49 981

+2081

18

300

70

300

11

429

-471

22,8

32

39,2

14

4

112

+44

10,8

10

6,3

2

7

36,1

11,9

-

300

140

-

-

440

-10

-

-

-

-

-

68

-

Кількість згодованих концентратів за період роздоювання залежить від якості грубих кормів.

Годівля корів здійснюється згідно розпорядку дня 2−3 рази на день.

Годівлю дійних корів в господарстві проводять не на належному рівні, тварини не повністю забезпечуються всіма поживними речовинами, тому, що господарство не повністю забезпечене кормами.

В господарстві велика увага надається правильному проведенню отелень та належному вирощуванню молодняку. Отелення корів проводиться в спеціальних родильних боксах. Там корова знаходиться після отелення 2−3 дні. В цей період народжене теля перебуває на підсосі.

У перші два дні після отелення корові згодовують лише доброякісне сіно 2−3 кг і пійло 2 рази на добу (0,5 кг пшеничних висівок на відро теплої води). На 3−4 день дають їй коренеплоди, потім сінаж, силос, січку соломи. Лише на 8−10 день після отелення корові згодовувати всі корми згідно норми.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой