Видатки державного бюджету України

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

на тему

Видатки державного бюджету України

Зміст:

Вступ

1. Суть, значення державного бюджету України

1.1 Роль державного бюджету України

1.2 Складові елементи державного бюджету України

2. Аналіз показників державного бюджету України

2.1 Загальна характеристика видаткової частини

2.2 Аналіз показників видаткової частини

3. Пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України

Список використаної літератури

Вступ

Термін фінанси походить від латинського «finantia», що означає обов`язкову сплату грошей. У цьому розумінні він почав застосовуватися ще в XIII-XV ст. в Італії, де міста Флоренція, Венеція, Греція раніше за інших перетворились на провідні торгові центри.

У сучасному трактуванні фінанси — це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб`єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

З 2004 року в Україні ринкова економіка. Фінансова система — це сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктами фінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму. Фінансова та перш за все бюджетна система впливають на зріст валового внутрішнього продукту та його головну частину — національний доход, на розвиток підприємств та галузей народного господарства та стан широких верств населення.

Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначних формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного та соціального прогресу в державі.

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу.

Метою курсової роботи є дослідження видаткової частини державного бюджету, зокрема факторів, що на неї впливають, визначення шляхів покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України.

Предметом курсової роботи є дослідження взаємовідносин, які складаються під час виконання видаткової частини державного бюджету.

Суб'єктом дослідження і аналізу є проведення бюджетної політики держави, а об`єктом — відносини при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.

Перший розділ даної курсової роботи розкриває суть, значення видаткової частини державного бюджету і модель бюджету України.

У другому здійснюється аналіз показників доходної та видаткової частини бюджету у державі.

Третій розділ розкриває основні пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини бюджету України.

1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 Загальна характеристика державного бюджету України

Бюджет як явище в історії людського суспільства з’явився порівняно недавно — в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднав би всі доходи і видатки держави). Його поява пов’язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Сутність бюджету має декілька основних значень.

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет — це сам централізований фонд грошових коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як фінансовий план.

Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює свої принципи її побудови, з тим щоб власний бюджет мала сама держава, її частина (якщо це федерація) і всі адміністративно-територіальні одиниці, тобто включає в себе організацію бюджетної системи, принципи її побудови, повноваження законодавчих та виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування. [3 с. 31]

Країна використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки. Бюджет, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов’язано з тим, що бюджет повинен забезпечувати виконання державою її основних функцій — управління, оборона, регулювання економіки. Бюджет має і політичне значення, оскільки законодавчий орган за своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків і доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд під свій контроль. Структура державного бюджету відображена на рис. 1.

/

Рис. 1. Структура Державного бюджету

В залежності від співвідношення між доходами і видатками державного бюджету розрізняють такі його види: збалансований бюджет, бюджет зведений з позитивним сальдо і зведений з дефіцитом. Збалансований бюджет має місце тоді, коли видатки дорівнюють доходам. В разі перевищення сум доходів над видатками виникає профіцит бюджету (позитивне сальдо). І навпаки, коли доходи недостатні для фінансування видатків, бюджет зводиться з дефіцитом (від'ємне сальдо). [2 с. 98−99]

Як і кожна держава Україна мала свої етапи становлення бюджетної системи:

— загальновійськова казна запорізького козацтва, до якої надходили доходи від промислів, скотарства, рибальства, полювання. Видатки здійснювалися на військове спорядження, будівництво монастирів та ін.

— після об`єднання України з Росією майже 50 років Україна мала свої атрибути державності, у тому числі і самостійність фінансів.

— протягом 1918−1922 рр. Українська Центральна Рада, а потім більшовицький уряд намагалися оволодіти бюджетним процесом, але спроби виявилися марними.

— з 1922р. по 1992 р. Україна виконувала у бюджетному процесі підпорядковану роль. (У ці роки близько 25% НД, створеного в Україні, перерозподілялося через державний бюджет, а понад 40% НД — через союзний бюджет).

— 05. 12. 1990 р. був прийнятий Закон «Про бюджетну систему Української РСР», згідно з яким Державний бюджет складається з двох самостійних ланок — загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів.

— у 1992 р. Україна вперше склала свій Державний бюджет як незалежна держава. (Через нього розподілялося більш ніж 60% НД і 70% фінансових ресурсів країни. Дефіцит бюджету становив десь 3%).

— 29. 06. 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про бюджетну систему України».

— у 1996 р. Конституцією України було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи, визначені нові принципи побудови міжнародних відносин, встановлено право територіальних громад самостійно затверджувати бюджети адміністративно-територіальних одиниць і контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки та збори відповідно до законодавства.

— у 1997 р. прийнято Закон «Про місцеві самоврядування» (від 27. 05. 1997), який розширив положення Конституції щодо організації бюджетної системи та міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

— 21. 06. 2001 р. ознаменувалося прийняттям Бюджетного кодексу України [1 с. 25−26]

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика країни, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.

1.2 Складові елементи державного бюджету України

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв`язок між її окремими ланками.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему України. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення заходів державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджетом місцевого самоврядування (місцевим бюджетом) є план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноваження місцевого самоврядування. Районні та обласні бюджети входять до числа місцевих бюджетів і є планом фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Разом з тим вони формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для використання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Тому районні та обласні бюджети займають проміжне становище між державними та сільськими, селищними, міськими бюджетами.

Закон «Про бюджетну систему України» визначає бюджетну класифікацію як «єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних». Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України.

Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ 1. Доходи бюджету.

Розділ 2. Видатки бюджету.

Розділ 3. Фінансування бюджету.

Розділ 4. Державний борг.

Розділ 1 «Доходи бюджету» поділяється на групи, підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

У розділі 2 «Видатки бюджету» класифікуються за функціональною, відомчою та економічною структурою видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України визначає основні напрями державної діяльності:

— Державне управління

— Міжнародна діяльність

— Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу

— Національна оборона і т.д. (усього 24 розділи)

Економічна структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

Розділ 3 «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі 4 «Державний борг» наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доході і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.

Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв`язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Він є важливим чинником збільшення доходів бюджету. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:

— в умовах ринкової економіки;

— у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну плату, підприємці - прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.

За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі

— американська (25−30%);

— західноєвропейська (30−40%);

— скандинавська (50−60%).

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади і управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків, та місцевих органів влади і управління. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової політики.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВИДАТКІВДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Загальна характеристика видаткової частини

Видатки державного бюджету відіграють важливу роль в розвитку країни. Вони є основою забезпечення фінансування соціальних програм, регулювання економіки, проведення структурної перебудови народного господарства, створення загальних умов розвитку ринкових відносин, збільшення обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, розвитку міжнародних відносин та інших важливих напрямів діяльності. [2 с. 111]

Перелік бюджетних програм, по яких затверджуються порядки використання коштів державного бюджету, визначається рішенням Кабінету Міністрів України. Державне казначейство України відкриває бюджетні асигнування головним розпорядникам бюджетних коштів виключно за наявності затверджених в установленому порядку паспортів бюджетних програм. [4 с. 19]

Видатки державного бюджету — це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом. До видатків не відносять ті фінансові ресурси, що використовуються з метою погашення боргових бюджетних зобов’язань, а також повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Загальні начала правового регулювання видатків бюджетів встановлені в розділі 3 «Закону про бюджетну систему України». Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі в межах, затверджених «Законом про держбюджет». Відповідно кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, які затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами. До державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України. «Закон про бюджетну систему України» категорично забороняє використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів, які можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов’язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших не бюджетних джерел.

Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:

— необхідність утримання державних установ;

— рівень розвитку регіонів держави;

— зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками місцевих бюджетів;

— форми надання бюджетних коштів;

— інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів поділяються на такі групи:

1. Видатки, які не можуть бути переданими на виконання до А Р Крим та місцевого самоврядування. До таких видатків відносяться видатки на забезпечення конституційного ладу; державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства та ін. Ці видатки виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Видатки, що забезпечують загальнодержавні функції, але передаються на виконання А Р Крим та місцевого самоврядування. Такі видатки на основі принципу субсідіарності передаються з метою забезпечення найбільш ефективного їх використання.

3. Видатки на реалізацію прав та обов’язків А Р Крим та місцевого самоврядування. Видатки зазначені в пп. 2 і 3 здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Класифікація видатків бюджету проводиться з використанням багатьох критеріїв, До основних відносяться:

1. За функціями, з використанням яких пов’язані видатки. Це функціональна класифікація видатків бюджету.

2. За економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються видатки. Таке визначення називається економічною класифікацією бюджетних видатків.

3. За ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. Це відомча класифікація видатків.

4. За бюджетними програмами (або програмна класифікація видатків).

До видатків, що здійснюються за рахунок коштів державного належать видатки на:

— державне управління, законодавчу та виконавчу владу:

— судову владу;

— міжнародну діяльність;

— фундаментальні та прикладні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв’язки державного значення;

— національну оборону;

— правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

— освіту та охорону здоров’я;

— соціальний захист та соціальне забезпечення;

— культуру і мистецтво;

— підтримки та розвитку телебачення, радіомовлення, преси, книговидання та інформаційних агентств;

— фізичну культуру і спорт;

— державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

— програми реставрації пам’яток архітектури державного значення;

— державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства та зв’язку, телекомунікації та інформатики;

— державні інвестиційні проекти;

— програми щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, та наслідків стихійного лиха;

— охорону навколишнього середовища та ядерної безпеки;

— створення та поповнення державних запасів і резервів;

— обслуговування державного боргу;

— проведення виборів та референдумів.

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але визначається функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні, капітальні видатки та кредитування. Поточні видатки відносяться до загального фонду, а капітальні - до спеціального.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, культури та мистецтва, фінансування національної оборони, державного управління, судової влади, правоохоронної діяльності та інших заходів. Ці видатки складають близько 90% суми видатків бюджету.

Капітальні видатки — це видатки бюджету для фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Сюди можна віднести видатки на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширенням відтворення. Вони досягають біля 9−10% видатків.

В Україні сума видатків розвитку менше ніж видатки, які використовуються на фінансування загальних витрат приблизно в 6 разів. У більшості країн світу держава є головним інвестором. А у нашій країні, нажаль, на державні капіталовкладення припадає менше 10% загального їх обсягу.

Кредитування включає операції, які пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості. На основі кредитування з’являються зобов’язання перед бюджетом, які передбачають повернення державних коштів до бюджету.

Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюджетній класифікації), економічним змістом і ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансування. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми вибору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юридичних факторів, велике значення мають економічні фактори, які випливають з конкретних умов певного періоду.

Видатки розподіляються серед головних розпорядників бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи, що мають право на одержання бюджетних асигнувань, на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. До складу розпорядників бюджетних коштів відносяться міністерства, комітети, адміністрації, комісії, управління, агентства, університети та інші. З обсягами наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та нижчого рівня. [3 с. 114]

У складі державного бюджету України обов’язково передбачається резервний фонд у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. А Кабінет Міністрів в свою чергу щомісяця звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду бюджету.

При складанні бюджету на рік використовується метод нормування видатків. Нормування видатків — це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи, наприклад, на один клас у школі, на одну дитину або діто-день у будь-якій дошкільній дитячій установі.

Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків.

Для визначення суми видатків за нормативним методом розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю. Норма видатків — це розмір затрат на планову розрахункову одиницю, наприклад, на один квадратний метр площі або на одну людину.

Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, вирізняють дві основні групи: матеріальні та фінансові. Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на одного хворого в лікарні, норма палива з розрахунку на один метр кубічний приміщення. Фінансові норми — це грошовий вираз матеріальної норми, виходячи із діючих державних цін.

Норми видатків поділяються також на обов’язкові та розрахункові. До обов’язкових належать норми, розмір яких встановлюється, як правило, урядом і вона суворо обов’язкова при складанні і виконанні єдиних кошторисів видатків бюджетних установ (це норми видатків на продукти харчування, медикаменти або видатки на відрядження). Розрахункові норми, як середні норми видатків встановлюються відомствами за згодою з фінансовими органами, наприклад видатки — код 1165 — оплата інших видів енергії - вугілля, дров на один клас у школі, на одне ліжко у лікарні.

На формування видатків бюджету в Україні в сучасних умовах впливають:

1. Економічна криза, яка спричиняє:

— зростання видатків на соціальний захист населення;

— зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутства;

— зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

2. Зростання монетизованого державного боргу, який зумовлює:

— зростання видатків на покриття державного боргу;

— витіснення інвестицій із сфери виробництва.

3. Зростання немонетизованого державного боргу спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях та ін.

4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.

5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках.

2.2 Аналіз показників видаткової частини

Використовуючи дані Державного комітету статистики України у 1992−2008р., можемо в таблиці 2.1 побачити зміни у бюджеті протягом цих років.

Таблиця 2. 1

Зведений бюджет України у 1992−2008 р.

Доходи

Видатки

Дефіцит (-) профіцит (+)

Доходи

Видатки

Дефіцит (-) профіцит (+)

Млрд. крб.

У відсотках до ВВП

1992

1227,5

1919,7

-692,2

24,4

38,1

-13,7

1993

49 621,8

57 248,7

-7626,9

33,5

38,6

-5,1

1994

523 092,6

630 647,0

-107 554,4

43,5

52,4

-8,9

Млрд. грн.

1995

20,7

24,3

-3,6

38,0

44,6

-6,6

1996

30,2

34,2

-4,0

37,0

41,9

-4,9

1997

28,1

34,3

-6,2

30,1

36,7

-6,6

1998

28,9

31,2

-2,3

28,2

30,4

-2,2

1999

32,9

34,8

-1,9

25,2

26,7

-1,5

2000

49,1

48,1

1,0

28,9

28,3

0,6

2001

54,9

55,5

-0,6

26,9

27,2

-0,3

2002

61,9

60,3

1,6

27,4

26,7

0,7

2003

75,3

75,8

-0,5

28,2

28,4

-0,2

2004

91,5

102,5

-11,0

26,5

29,7

-3,2

2005

134,2

142,0

-7,8

30,4

32,2

-1,8

2006

171,8

175,5

-3,7

31,6

32,3

-0,7

2007

219,9

227,6

-7,7

30,5

31,6

-1,1

2008

297,9

312,01

-14,1

31,4

32,9

-1,5

Зміну розмірів видатків у різних роках можна побачити на рис. 2

Рис. 2 Видатки державного бюджету

Таким чином в Україні спостерігається, починаючи з 1995 р. дефіцит бюджету, за виключенням 2000 і 2002 р. Найбільший спостерігається у 2008 р. у розмірі 14,1 млрд. грн., також значним був у 2004 р. — 11 млрд. грн. Доходи державного бюджету збільшуються, так у 1995 р. вони склали 20,7 млрд. грн., а у 2008 р. — 297,9 млрд.

Використовуючи дані по видаткам державного бюджету 1992−2008 р. можна зробити аналіз показників динаміки.

Таблиця 2. 2

Аналіз видатків державного бюджету України

Рік

Видатки, млрд. грн.

Абсолютний приріст, млрд. грн.

Темп зросту,%

Темп приросту,%

1995

24,3

-

-

-

1996

34,2

9,9

140,74

40,74

1997

34,3

0,1

100,29

0,29

1998

31,2

-3,1

90,96

-9,04

1999

34,8

3,6

111,54

11,54

2000

48,1

13,3

138,22

38,22

2001

55,5

7,4

115,38

15,38

2002

60,3

4,8

108,65

8,65

2003

75,8

15,5

125,70

25,70

2004

102,5

26,7

135,22

35,22

2005

142,0

39,5

138,54

38,54

2006

175,5

33,5

123,59

23,59

2007

227,6

52,1

129,69

29,69

2008

312,0

84,4

137,08

37,08

Маючи статистичні дані та прорахувавши показники динаміки, можемо прослідкувати за зміною темпу зросту державних видатків у досліджуваних нами роках, використовуючи графік (рис. 2).

Рис. 3 Темп зросту видатків 1996—2008 рр.

Переважно видатки збільшувались, окрім 1998 р., в якому спостерігалося зменшення на 3,1 млрд. грн. В цілому видатки зросли на 287.7 млрд. грн. Найбільше зростання відбулося у 2008 р.- 84,4 млрд. грн.; у 2007 р.- 52,1 млрд. грн. і у 2005 р. — 39,5 млрд. грн. За темпами росту найбільший приріст зафіксований у 1996 р.- 41,74 млрд. грн., у 2005 р.- 38,54 млрд. грн., у 2000 р. -38,22 млрд. грн., а найменший приріст у 1997 р.- 0,29 млрд. грн. У 1998 р темп зросту склав 90,96, тобто зменшився на 9,96% порівняно з попереднім роком. В цілому можна сказати, що видатки державного бюджету України за останні 5 років щорічно збільшувались на 20−25%, так само як і доходи, що пояснюється, скоріше, інфляційним зростом цін, ніж збільшеннями обсягів виробництва.

Далі прослідкуємо за показниками динаміки по ВВП (по різних галузям), використовуючи дані сайту державної статистики по 3 кварталам 2009р. та 2010 р.

Таблиця 2. 3

Валовий внутрішній продукт (у поточних цінах, млн. грн.)

3 кв. 2009 р.

3 кв. 2010 р.

Абсолютний приріст

Темп зросту

Темп приросту

Валова додана вартість за ринковими цінами

251 263

303 705

52 442

120,87

20,87

За видами економічної діяльності

1. Сільське господарство, мисливство рибальство

35 719

42 566

6847

119,17

19,17

2. Добувна промисловість

9236

15 712

6476

170,12

70,12

3. Обробна промисловість

38 996

47 490

8494

121,78

21,78

4. Виробництво/постачання електроенергії

6395

8665

2270

135,50

35,50

5. Будівництво

5852

7683

1831

131,29

31,29

6. Торгівля та ремонт

32 459

39 554

7095

121,86

21,86

7. Транспорт

26 506

31 903

5397

120,36

20,36

8. Освіта

10 310

13 687

3377

132,75

32,75

9. Охорона здоров’я та соціальна допомога

7668

10 380

2712

135,37

35,37

10. Інша діяльність

65 882

67 566

1684

102,56

2,56

11. Послуги фінансових посередників, вартість яких встановлюється непрямим шляхом

-12 891

-12 907

16

100,12

0,12

12. Податки на продукти

25 534

32 054

6520

125,53

25,53

13. Субсидії на продукти

-403

-648

245

160,79

60,79

За категоріями витрат

14. Видатки на кінцеве споживання домогоспод-ва

154 333

180 382

26 049

116,88

16,88

15. Видатки на кінцеве споживання некомерційних установ, що обслуг. домогоспод-ва

2141

2437

296

113,83

13,83

16. Кінцеве споживання сектору загального державного управління

39 271

47 730

8459

121,54

21,54

17. Індивідуальне кінцеве споживання

24 031

30 505

6474

126,94

26,94

18. Колективне кінцеве споживання

15 240

17 225

1985

113,02

13,02

19. Валове нагромадження основного капіталу

43 033

54 965

11 932

127,73

27,73

20. Зміна запасів матеріально-технічних засобів

13 643

27 761

14 118

203,48

103,48

21. Придбання цінностей за вирахуванням вибуття

78

100

22

128,21

28,21

22. Експорт товарів та послуг

114 962

145 318

30 356

126,41

26,41

23. Імпорт товарів та послуг

116 198

154 988

38 790

133,38

33,38

За даними таблиці подивимось на темп приросту видатків у різних галузях використовуючи гістограму (рис. 4).

Рис. 4 Темп приросту по ВВП (у поточних цінах)

Вивчивши представлену інформацію, бачимо, що у 2010 р. найбільший приріст відбувся у категорії витрат «Зміна запасів матеріально-технічних засобів» у розмірі 103,48%; 70,12% - приріст «Добувної промисловості», по «Субсидіям та продуктам» — 60,79%. Найменший приріст склали «Послуги фінансових посередників» — 0,12%, «Інша діяльність» — 2,56%.

Маючи дані по ВВП у середньо квартальних цінах, подивимось, як змінюється аналіз показників динаміки.

Таблиця 2.4 — Валовий внутрішній продукт (у середньо квартальних цінах базового 2007 р., млн. грн.)

ІІІ кв. 2009 р.

ІІІ кв. 2010 р.

Абсолютний

приріст

Темп зросту

Темп приросту

Валова додана вартість за ринковими цінами

175 448

181 369

5921

103,37

3,37

За видами економічної діяльності

1. Сільське господарство, мисливство рибальство

29 843

28 859

-984

96,70

-3,3

2. Добувна промисловість

7636

7603

-33

99,57

-0,43

3. Обробна промисловість

25 676

28 959

3283

112,79

12,79

4. Виробництво/постачання електроенергії

4565

4847

282

106,18

6,18

5. Будівництво

3230

3267

37

101,15

1,15

6. Торгівля та ремонт

20 838

23 089

2251

110,80

10,80

7. Транспорт

17 939

18 606

667

103,72

3,72

8. Освіта

7382

7730

348

104,70

4,70

9. Охорона здоров’я та соціальна допомога

5342

5860

518

109,70

9,70

10. Інша діяльність

40 570

41 166

596

101,50

1,50

11. Послуги фінансових посередників, вартість яких встановлюється непрямим шляхом

-6226

-6220

-6

99,1

-0,1

12. Податки на продукти

20 916

21 117

201

100,96

0,96

13. Субсидії на продукти

-633

-632

-1

99,84

-0,16

За категоріями витрат

14. Видатки на кінцеве споживання домогоспод-ва

107 061

115 139

8078

107,55

7,55

15. Видатки на кінцеве споживання некомерційних установ, що обслуг. домогоспод-ва

1581

1572

-9

99,43

-0,57

16. Кінцеве споживання заг. сектору держ. упр-ня

27 465

28 627

1162

104,23

4,23

17. Індивідуальне кінцеве споживання

16 765

17 876

1111

106,63

6,63

18. Колективне кінцеве споживання

10 702

10 770

68

100,63

0,63

19. Валове нагромадження основного капіталу

27 725

28 715

990

103,57

3,57

20. Зміна запасів матеріально-технічних засобів

9791

16 311

6520

166,59

66,59

21. Придбання цінностей за вирахуванням вибуття

47

56

9

119,15

19,15

22. Експорт товарів та послуг

67 970

72 066

4096

106,02

6,02

23. Імпорт товарів та послуг

-65 054

-78 009

12 955

119,91

19,91

Проаналізувавши дані у середньо квартальних цінах, бачимо, що темп приросту на рис. 5 відрізняється від розрахунків у поточних цінах.

Рис. 5 Темп приросту по ВВП (у середньо квартальних цінах)

Дивлячись на гістограму, бачимо, що найбільший приріст є у категорії витрат «Зміна запасів матеріально-технічних засобів» — 66,59%, найменше значення приросту зі знаком «-» є у категорії «Сільське господарство, мисливство рибальство» — зменшення на 3,3. Порівнюючи дані по приросту ВВП у поточних та середньо квартальних цінах бачимо, що у другому випадку темп приросту відбувається набагато менше, тому що за поточними цінами приріст відбувається за рахунок інфляції.

бюджетний політика розподіл видатковий

3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

В основу розрахунків Державного бюджету на 2009 рік були покладені прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2008 рік. Основні зміни, які відбувалися за макроекономічними показниками у 2007−2009 рр. можемо прослідкувати у таблиці 3.1.

Таблиця 3. 1

Основні макроекономічні показники 2007−2009 років

Показник

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 рік

факт

факт

Постанова КМУ від 17. 12. 08 № 1105

факт

Номінальний ВВП (млрд. грн.)

720,7

948,1

1046,5

912,6

ВВП реальний, темп зростання (відсотки)

107,9

102,3

100,4

85,0

Індекс споживчих цін (відсотки)

В середньому до попереднього року

112,8

125,2

114,2

115,9

Грудень до грудня попереднього року

116,6

122,3

109,5

112,3

Прибуток прибуткових підприємств, млрд. грн.

183,0

193,7

247,6

99,0

Фонд оплати праці працівників та грошового забезпечення

військовослужбовців, млрд. грн.

215,7

285,7

313,0

286,9

Експорт товарів і послуг (платіжний баланс), млн. дол. США

64 001

85 612

82 418

54 174

У відсотках до попереднього року

127,4

133,8

96,2

63,3

Імпорт товарів і послуг (платіжний баланс), млн. дол. США

72 153

99 962

89 502

56 896

У відсотках до попереднього року

135,4

138,5

90,5

56,9

Прогноз макроекономічних показників на 2009 рік був відірваний від економічних реалій, майже за всіма основними показниками не досягнуто урядового прогнозу, врахованого при затвердженні державного бюджету. Зростання реального ВВП планувалось на рівні 0,4%, фактично відбулося скорочення на 15%, що є найгіршим показником з 1995 року. Номінальний ВВП очікувався в обсязі 1046,5 млрд. грн., а фактично був на 133,9 млрд. грн. менше.

Однією з причин падіння економіки в 2009 році стала непрацююча банківська система та скорочення обсягів кредитування економіки — на 10,7 млрд. грн. порівняно з 2008 роком, тоді як попередні три роки приріст кредитів в економіку у середньому становив 197 млрд. грн. Проведена фінансова підтримка банків на суму майже 94 млрд. грн. шляхом участі держави у капіталізації банків (29,3 млрд. грн.) та здійснення Нацбанком рефінансування (64,4 млрд. грн.) не призвели до поліпшення фінансового стану банків.

Скорочення ділової активності відбулося за всіма видами економічної діяльності, крім сільського господарства, де обсяги виробленої продукції зросли лише на 0,1 відсотка. Незважаючи на реалізацію протягом 2009 року антиінфляційних заходів, за підсумками року інфляція перевищила 2,8 в.п. плановий показник.

У результаті економічного спаду збитки суб'єктів господарювання за минулий рік становили 130,6 млрд. грн. і перевищили показник, врахований при затвердженні державного бюджету, в 1,7 та збільшилися порівняно з попереднім роком у півтора рази, або на 47,6 млрд. грн. Збитково працювали 41,3% суб'єктів господарської діяльності. Водночас прибутки рентабельно працюючих суб'єктів господарювання становили 99 млрд. грн., або лише 40% річного прогнозу, що знизило інвестиційні можливості підприємств.

Скорочення обсягів виробництва відбувалось значно більшими темпами ніж очікувалось. Так у 2008 році індекс промислової продукції склав 96,9%, у 2009 році за бюджетом планувалося 97,9%, а фактично усього — 78,1%, тобто скоротився на 18,8%.

Загострення кризових явищ та падіння економіки в 2009 році позначилось і на добробуті населення. Так середньомісячна номінальна заробітна плата у 2008 році складала — 1806 гривень, зросла за рік лише на 5,5% до 1906 грн., проти очікуваного зростання на 15,9% до 2093 гривень. Реальна заробітна плата скоротилася на 8,9% проти очікуваного зростання на 0,9%. Заборгованість з виплати заробітної плати за рік збільшилася на 23,9% до півтора мільярда гривень, з яких майже дві третини — працівникам економічно активних підприємств.

Збільшення фонду оплати праці лише на 1,2 млрд. грн. (2008 рік — 285,7 млрд. грн., 2009 рік — 286,9 млрд. грн.) проти очікуваного зростання на 27,3 млрд. грн. призвело до недоотримання обсягів надходжень місцевими бюджетами та Пенсійним фондом.

Напруженою залишалася ситуація на ринку праці. За дев’ять місяців минулого року у середньому налічувалося 1,9 млн. безробітних економічно активного населення працездатного віку порівняно з 1,3 млн. осіб у відповідному періоді минулого року, а рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, становив 9,4% проти 6,5% відповідно. При цьому, за даними МОП, середній світовий рівень безробіття не перебільшив 7%. Водночас у режимі скороченого робочого часу чи в адміністративних відпустках у грудні перебувало майже 1,4 млн. осіб або 13 відсотків кількості працівників.

Із запланованих 255,3 млрд. грн. надходжень до державного бюджету фактично у 2009 році надійшло 225,4 млрд. грн., що на 2,7 відсотка, або на 6,3 млрд. грн. менше ніж у 2008 році. Рівень виконання річного плану Верховної Ради України зі змінами дорівнював 91,9 відсотка. Із запланованих 184,6 млрд. грн. надходжень до загального фонду державного бюджету у 2009 році фактично надійшло 172,2 млрд. грн., що на 7,3%, або на 13,7 млрд. грн. менше ніж у 2008 році. Рівень виконання дохідної частини загального фонду державного бюджету в цілому за 2009 рік становив 93,3%. Недовиконання становить 12,4 млрд. гривень.

Зниження майже на третину прибутку прибуткових підприємств у 2009 р. відобразилось і на обсягах надходжень податку на прибуток підприємств. Всього у 2009 році до загального фонду державного бюджету надійшло 30,4 млрд. грн. податку, що становить 76,6% від плану (недонадходження становить 9,3 млрд. грн.). Порівняно із 2008 роком надходження зменшились на 33,8% або на 15,5 млрд. грн.

Порівняно із 2008 роком надходження з податку на додану вартість знизились на 7,5 млрд. грн., або на 8,1%. Недовиконання плану становить 13,4%, або 13,0 млрд. грн. Надходження з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів до загального фонду держбюджету зросли на 0,9 млрд. грн., або на 2,0%. Недовиконання плану на 2009 рік становить 3,7 млрд. грн.

Відповідно до оперативного звіту Державного казначейства України видаткова частина Державного бюджету України за 2009 рік виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника попереднього року. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховної Радою України, на 2009 рік становить 88,4%. Загальний фонд держбюджету було виконано на 187,7 млрд. грн., або 96,6% від річного плану зі змінами.

В умовах нестачі бюджетних ресурсів найбільш постраждали капітальні видатки. У 2009 році капітальні видатки державного бюджету були профінансовані в обсязі 10,4 млрд. грн., що майже в 2,5 рази менше ніж у 2008 році (25,6 млрд. грн.).

Касові видатки соціального спрямування (оплата праці з нарахуваннями та поточні трансферти населенню) за держбюджетом проведено у сумі 97,7 млрд. грн., що становить 98,2% річних планових показників і перевищує на 3,5% річний показник 2008 року. У тому числі видатки на оплату праці працівників бюджетних установ зросли на 4,2% до 34,4 млрд. грн.

Ресурси держбюджету спрямувались, у першу чергу, на фінансування основних захищених статей бюджету (стаття 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»), зокрема заробітної плати з усіма нарахуваннями, грошового забезпечення військовослужбовців, пенсій, стипендій, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів, тощо.

Згідно з законом про бюджет на 2009 рік розміри мінімальної заробітної плати зросли на 139 грн. (з 605 до 744 гривен), а розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб — на 75 грн. (з 669 до 744 гривень).

Видатки на грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу зросли у середньому на 13,7%.

З державного бюджету Пенсійному фонду було надано трансфертів у сумі 48,5 млрд. грн., що на 7,1 млн. грн. (на 17,2%) більше ніж у 2008 році. Зростання мінімальної пенсії становило 15,1%, інфляція за вказаний період зросла на 12,3 відсотка.

Видатки на охорону здоров’я в цілому за 2009 рік зросли на 2,3%. Видатки на духовний та фізичний розвиток збільшилися з 2,9 млрд. грн. до 3,2 млрд. грн. Видатки на освіту зросли на 11% (з 21,6 до 23,9 млрд. грн.). Видатки на соціальний захист та соцзабезпечення зросли на 1,4% до 51,5 млрд. грн.

У 2008 році видатки держбюджету на економічну діяльність становили 38,7 млрд. грн., а у 2009 — 33,2 млрд. грн. (знизились на 14,1%), разом з тим відбулося зростання видатків на дорожнє господарство (на 29%); на електроенергетичну галузь (у 2,1 рази); на обробну галузь (майже вдвічі). При цьому скоротились видатки на вугільну галузь (на 13,3% - 1 млрд. грн.); на нафтогазову галузь (на 44,1%) та на повітряний транспорт (на 80%). За 2009 рік видатки розвитку були здійснені у розмірі 46,6 млрд. грн., що на 32,2% менше ніж у 2008 році.

Видатки держбюджету на розвиток житлово-комунального господарства зменшилися на 39%, або на 173,3 млн. грн. до 270,6 млн. грн.

За 2007−2009 роки спостерігається перевищення видатків над доходами, що й спричинило дефіцит за досліджувані роки. У 2007 році дохідна частина була меншою від видаткової на 8,3 млрд. грн. Найбільша різниця була у 2009 році та становила 17,5 млрд. грн. У 2009 році дохідна частина зменшилась на 6,3 млрд. грн.

Державний бюджет України у 2009 році виконано з дефіцитом 19,9 млрд. грн., або 2,2% ВВП при річному плані у сумі 33 млрд. грн. (3,6% ВВП). Загальний фонд держбюджету виконано з дефіцитом 16 млрд. грн. (1,8% ВВП).

Величина дефіциту 19,9 млрд. грн. була найбільшою за останні 4 роки. Основним показником який вплинув на збільшення дефіциту у 2009 році є державний борг. Який станом на 31. 12. 2009 р. становив 211,6 млрд. грн. Також є низка факторів які вплинули на високе зростання дефіциту — це падіння у поточному році прибутку прибуткових підприємств та обсягів імпорту товарів; зниження обсягів виробництва окремих видів підакцизних товарів (за даними Держкомстату: бензин — на 7,5%, коньяк — на 20,2%, спирт етиловий — на 5%, тютюнові вироби — на 40,8%, пиво — на 6,3%); скорочення обсягів первинної переробки нафти за 7 місяців поточного року на 3,3%.

Як видно з вищевикладеного основною причиною бюджетних проблем є систематичне невиконання дохідної частини бюджету, доходи відіграють важливу роль у формуванні Державного бюджету. У результаті держава не в змозі виконувати узяті на себе зобов’язання.

Реальність доходів бюджету залежить багато в чому від правильності прогнозування соціально-економічних процесів на майбутній бюджетний рік. Прорахунки цього прогнозування є однією з основних причин, що породжують проблеми бюджетного планування. Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів бюджету не являється достатньою умовою виконання доходної та видаткової частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях. Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Не виконання бюджетних зобов’язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму. Бюджетна політика, спрямована на постійне скорочення витрат, без цілеспрямованих дій по збільшенню доходної частини бюджету може привести до розвалу економіки держави.

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків.

Одним з напрямків підвищення ефективності видатків є скорочення податкових пільг. При зменшенні податкових пільг з’явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства. Але це скорочення не має бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості того чи іншого виду діяльності.

Важливою умовою рішення проблеми ефективного керування бюджетним дефіцитом повинні стати поділ кредитної і бюджетної системи країни і відповідні зміни функцій Міністерства Фінансів та Національного банку, спрямовані на виключення можливостей автоматичного кредитування державних витрат. У випадку недостачі бюджетних засобів можуть допускатися короткострокові касові кредити для фінансування сезонного коливання доходів.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції та інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку — слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення витрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повинні визначати такий регламент, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів.

Найбільш проблемною ланкою держбюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи, як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими, а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Але їх все одно не достатньо для оптимального фінансування соціальної сфери. У багатьох випадках, коли ставиться питання про недофінансування державних соціальних зобов’язань, тільки ведуться розмови щодо необхідності згортання (скорочення) або відміни конкретних соціальних програм.

Тому необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту.

Для ефективного розв’язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень Уряду. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній, надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги. Також потрібно систематично оцінювати ефективність використання ресурсів, виділених з попередніх бюджетів. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов’язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світовому ринку, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик «Державні фінанси»

2. В. П. Кудряшов «Фінанси»

3. НМЦ «Фінанси»

4. Закон України «Про державний бюджет України»

5. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К. Феміда

6. Бюджетний кодекс України

7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України — http//minfin. gov. ua

8. Офіційний сайт Госкомстату України — http//ukrstat. gov. ua

9. О. Д. Василик «Теорія фінансів»

10. Офіційний сайт Комітету Верховної Ради України з питань бюджету — http//budget. rada. gov. ua

11. Звіт про виконання державного бюджету України за 2009 рік (у розрізі економічної класифікації).

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой