Державна політика регіонального розвитку в перехідний період до ринку

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського

НН ЦППД

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

на тему: Державна політика регіонального розвитку в перехідний період до ринку

Виконала:

Слухачка групи АЗ-01−11П

Башарова Ю.А.

Перевірив:

Гришко Н.Є.

Кременчуг 2011

Вступ

Внаслідок дії різноманітних історичних, природно-географічних, економічних факторів, а також неоднакових темпів проведення реформ, змін у системі господарювання та структурі власності в регіонах України значно збільшилася територіальна диференціація рівня економічного розвитку та можливостей соціального забезпечення громадян, що призводить до суттєвих негативних наслідків. Значною мірою розвиток такого процесу пов’язаний також із відсутністю до цього часу ефективних механізмів стримування та пом’якшення його дії, ефективного стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення щодо прискорення розвитку регіонів на основі повнішого використання їх природного, економічного, трудового, наукового та іншого потенціалу.

Несистемність державної політики та діяльності в цій сфері стала однією з важливих причин стримування комплексного соціально-економічного розвитку та стабільності в державі, ускладнення умов для зміцнення позицій України у міжнародному економічному співробітництві, повільного здійснення ринкових перетворень на місцях, виникнення та загострення багатьох соціальних, економічних, екологічних та інших проблем.

Необхідність прискорення поступу України на шляху сталого розвитку, економічного зростання, поєднаного з активною соціальною політикою держави, демократизацією всіх складових суспільного життя, потребує формування якісно нової державної регіональної політики.

1. Поняття регіонального розвитку, його значення для країни в умовах перехідного періоду до ринку

Розвиток полягає у здійсненні змін на краще, зазвичай у сенсі підвищення економічного, соціального, екологічного добробуту та якості життя громадян.

Розвиток визначається, планується та здійснюється майже завжди на рівні цілих країн на основі державних інвестиційних ресурсів, якими зазвичай розпоряджаються загальнодержавні міністерства.

Упродовж певного часу чимало країн доповнили цю діяльність більш цілеспрямованим індивідуальним підходом до кожного регіону, намагаючись розв’язати конкретні регіональні проблеми та активно співпрацювати з громадянами та інституціями регіону.

До того ж різні країни тепер частіше, ніж у минулому, усвідомлюють, наскільки різними можуть бути рівні розвитку регіонів, а отже, приділяють більше уваги усуненню відповідних диспропорцій. Усе це є прикладом регіонального розвитку в дії.

Навіщо ж потрібний регіональний розвиток?

Нам відомо з власного досвіду, що не всі території чи регіони є однаково потужними з економічної точки зору. Не всі вони мають однакові природні характеристики, котрі роблять їх привабливими для проживання, праці, здійснення інвестицій тощо. Не всі регіони мають однакові економічні, соціальні чи екологічні можливості, які роблять їх привабливими для здійснення господарської діяльності. Не всі регіони просуваються вперед в однаковому темпі: економічний та соціальний розвиток у деяких регіонах значно повільніший, ніж в інших.

Певні види господарської діяльності не можуть розвиватися або здійснюватися на всіх територіях, оскільки деякі території мають об'єктивні переваги або вади.

Існує кілька різновидів проблем, розв’язання яких має на меті регіональний розвиток. Саме ці проблеми диктують низку практичних міркувань, виходячи з яких уряди країн Європи та світу, у тому числі й України, бажають здійснювати політику регіонального розвитку.

Державна політика регіонального розвитку — це цілісна сукупність заходів, спрямованих на стимулювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів, раціональне використання їхніх ресурсних потенціалів та пріоритетів, забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності населення, вдосконалення територіальної організації суспільства.

Об'єктами політики регіонального розвитку є територіальні утворення, які слід розглядати як системи певного підпорядкування, в межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування. Суб'єктами її виступають центральні, регіональні та місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які виходячи зі своєї компетенції вирішують питання, пов’язані з соціально-економічним розвитком регіонів.

В умовах перехідного періоду до ринку регулююча роль держави зводиться до створення і забезпечення сприятливих умов для ефективного функціонування територіальних одиниць. Забезпечення територіальної свободи, саморозвитку і самоорганізації господарюючих суб'єктів і створення на цій основі ефективної регіональної економіки вимагає переведення управління на регіональний рівень. Це, зокрема, стосується розвитку підприємництва, роздержавлення і приватизації комунальної власності, приватизації майна агропромислового комплексу і земельної реформи, соціального захисту населення, формування товарного і фондового ринків, ринку праці та ін.

2. Правове забезпечення державної регіональної політики в Україні

Відлік часу з початку спроби реалізовувати державну регіональну політику в Україні з великою часткою вірогідності можна почати з дня ухвалення Указу Президента України 341/2001 «Про Концепцію державної регіональної політики» — 25 травня 2001 року.

Загалом цей документ мав більш теоретично методичний характер і не містив головного — способу та параметрів моніторингу його виконання, а механізми реалізації державної регіональної політики не мали інноваційного характеру.

Незважаючи на це, частина елементів насамперед інституційного характеру, хоча із значним запізненням, була реалізована, зокрема було визначено в 2007 році центральний орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію державної регіональної політики — Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Проте створивши нове міністерство, яке мало бути утворене ще до 2003 року відповідно до згаданої концепції, уряд так і не розвів чітко повноваження у цій сфері між Міністерством економіки та новоутвореним міністерством.

Концепція також дала поштовх формуванню нормативно-правового забезпечення державної регіональної політики.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2001 р. 437_р «Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політики» затверджено план заходів з реалізації Концепції, відтак в Україні з’явились:

Постанови Уряду від 24 червня 2006 р. № 860 «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення для визнання територій депресивними» та від 23 травня 2007 р. № 751 «Про затвердження Порядку підготовки, укладення та виконання угоди щодо регіонального розвитку і відповідної типової угоди».

Проте найважливішим тут став Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 51, ст. 548) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3235(IV (3235(15) від 20. 12. 2005, ВВР, 2006, № 9, № 10−11, ст. 96}.

На основі цього закону було розроблено Державну стратегію регіонального розвитку, що була затверджена Постановою Уряду від 21 липня 2006 р. № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» {Із змінами, внесеними згідно з Постановою К М № 750 (750(2007(п) від 16. 05. 2007}. Тут є чинним Розпорядження КМУ від 29 липня 2009 р. № 891_р «Про затвердження плану заходів на 2010 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року».

3. Аналіз ефективності Державної регіональної політики розвитку

державний регіональний політика економічний

Беручі за основу пріоритети регіонального розвитку визначених в основних документах для Львівської області можна проаналізувати ефективність здійснення існуючої Державної політики для даного регіону.

Предметом Угоди між Урядом України та Львівською обласною радою є узгоджена протягом 2009−2013 років діяльність сторін щодо здійснення спільних заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації в регіоні державної стратегії регіонального розвитку, а також з реалізації стратегії розвитку Львівщини до 2015 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21. 07. 2007 № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» пріоритетними напрямами розвитку для Львівської області визначено:

— розвиток прикордонного співробітництва;

— розбудова інфраструктури на пунктах пропуску через державний кордон;

— розбудова транспортної мережі, розвиток логістики;

— реструктуризація вугільної, гірничої видобувної та хімічної промисловості;

— розвиток високопродуктивного агропромислового виробництва;

— розвиток курортно-рекреаційної сфери;

— створення науково-виробничих кластерів;

— протипаводковий захист.

Згідно з Угодою щодо регіонального розвитку Львівської області між Кабінетом Міністрів України та Львівською обласною радою визначено такі пріоритетні напрями економічного та соціального розвитку:

— реструктуризація та розвиток базових галузей промисловості;

— розвиток системи життєзабезпечення населених пунктів;

? створення ефективної системи в галузі охорони навколишнього природного середовища;

— збереження історико-культурної спадщини.

Навіть побічний аналіз пріоритетів показує, що навряд чи можна говорити про реальний економічно збалансований розвиток області. Тим паче, що сама регіональна стратегія має приблизно такий же рівень загальності, як і Державна стратегія регіонального розвитку (що допустимо для документа національного рівня), але пріоритети, визначені в регіональній стратегії при їх розв’язанні, прогнозовано можуть мати значно менший вплив на зростання економічного потенціалу області і мають більш загальний характер, універсальний для будь якого регіону України.

Для того щоб більш глобально оцінити ефективність діючої політики регіонального розвитку України варто проаналізувати стан країни за такими показниками:

1. національно-політичне становище регіонів України — рис. 1.

2. індекс матеріального добробуту країни — рис. 2.

За показником індексу матеріального добробуту ми бачимо декілька

груп областей. Низьким рівнем вирізняються найменш урбанізовані області, де домінує сільське господарство та значна частка сільського населення. Найбільш благополучні крайні східні області: Луганська, Донецька, Запорізька. Краща ситуація щодо інших частин України спостерігається також на крайньому заході держави. Натомість вся центральна, північна та південна Україна має низькі показники матеріального добробуту населення.

3. Індекс людського розвитку — рис. 3.

За індексом людського розвитку ми маємо за винятком Києва та Севастополя лише три області (Львівську, Полтавську та Харківську) із середнім рівнем розвитку. Натомість низький рівень цього показника є характерним як для економічно розвинутого Донбасу, так і для поліської Чернігівщини, сільськогосподарської Вінниччини. На основі такого аналізу можна зробити висновок, що різним українським регіонам притаманна різна гострота загальноукраїнських проблем, а різка їх диференціація за різними показниками, особливо інтегральним — індексом людського розвитку, є додатковим фактором суспільної напруженості та відчуження між регіонами.

4. Валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу (гривень) у період з 2001 по 2007 років — рис. 4.

За даними діаграми спостерігається значна диспропорція ВРП, яка існує на протязі як мінімум семи років.

5. надходження податку на прибуток підприємств на 1 особу — рис. 5.

Надані показники свідчать про те, що існуюча регіональна політика не є ефективною, вона посилює ризики та негативні тенденції українського життя: наростання асиметрії в рівнях розвитку регіонів, деградація села, криза міської поселенської мережі, скорочення кількості та погіршення якості трудового потенціалу, посилення міграції з багатьох регіонів України працездатного населення, особливо молоді, за межі України.

Завдання, що ставились перед державою концепцією державної регіональної політики 2001 року не досягнуті.

Інструменти державної регіональної політики, що застосовуються не приносять реального зростання власних фінансових можливостей регіонів.

Регіональна політика, що оперує лише економічними показниками не може вирішити питання єдності суспільства

Рис. 1.? Національно-політичне становище регіонів України

Рис. 2.? Індекс матеріального добробуту країни

Рис. 3.? Індекс людського розвитку

Рис. 4.? Валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу (гривень) у період з 2001 по 2007 років

Рис. 5.? Надходження податку на прибуток підприємств на 1 особу за 2010 рік

Висновки

Отже, не зважаючи на досить широкий перелік законів у сфері аналізу, система законодавчого забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики відповідно до кращого європейського та світового досвіду так і не створена.

Суттєвою перешкодою на шляху ефективного здійснення державної регіональної політики є відсутність системної законодавчо-нормативної бази. Дуже багато питань регіональної політики залишаються законодавчо не врегульованими. На найближчий період вдосконалення правового поля регулювання регіонального розвитку потребує прийняття вже підготовлених законопроектів. Зокрема, проекту Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» (19. 06. 03 р. прийнято Верховною Радою України за основу у І читанні, реєстр. № 3384).

Україні потрібна нова Державна регіональна політика розвитку, базована на нових інноваційних і водночас перевірених в ефективних державах інструментах її проведення.

Від цього, залежить не лише економічне благополуччя регіонів, а передусім збереження України як єдиної цілісної держави, де кожен громадянин почувається у безпеці і має гарантований державою рівень публічних послуг, умови проживання незалежно від місця власного народження чи проживання.

Державне регулювання регіональної економіки слід скерувати на комплексне вирішення соціально-економічних проблем, специфічних для кожного регіону з метою забезпечення високого рівня якості життя людини незалежно від місця її проживання, зміцнення соціальної згуртованості та економічної єдності держави.

Список використаної літератури

1. Закон України № 2411-VI «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01. 07. 2010 р.

2. Закон України № 2856-ІV від 08. 09. 2005 р. «Про стимулювання розвитку регіонів».

3. Закон України № 1621-IV від 18. 03. 2004 р. «Про державні цільові програми».

4. Постанова КМУ від 21 липня 2006 року № 1001 «Про затвердження Державної стратегії розвитку на період до 2015 року».

5. Проект закону «Про основні засади державної регіональної політики».

6. Нова державна регіональна політика в Україні: Збірник. / Під заг. ред. д-ра наук з пит. держ. управл., проф. В.С. Куйбіди. — К.: Крамар, 2009.

7. Байцим В. Ф. Механізм формування стратегічних цілей програм (проектів) розвитку регіонів та територій. / В. Ф. Байцим // Актуальні проблеми економіки. — 2008.

8. Бережная И. В. Типология регионов, как основной аспект регионалистики. / И. В. Бережная, О. Д. Стефанюк. // Экономика и управление. — 2007. — № 2.

9. Аналітична записка Про проект Закону України «Про основи державної регіональної політики», підготовлений Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 17 липня 2010 року.

10. http: //www. ukrstat. gov. ua.

11. http: //www. kmu. gov. ua.

12. http: //www. minfin. gov. ua.

13. http: //www. csi. org. ua.

14. http: //www. president. gov. ua/news/19 286. html.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой