Державне регулювання страхової діяльності в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Банковское, биржевое дело и страхование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Державне регулювання страхової діяльності в Україні

1. Необхідність державного регулювання страхової діяльності

Страхування в ринковому господарстві набуває все більшого значення, тому виникає необхідність державного регулювання страхової діяльності. Від здійснення державного страхового нагляду залежить, якою мірою та в якому напрямі будуть розвиватися страхова діяльність, використовуватися фінансові можливості страховиків, при цьому слід враховувати, що збираючи та нагромаджуючи значні грошові кошти, страхові компанії надають страховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, збагачують своїми вкладеннями банківську систему, дають можливість широкого та тривалого використання страхових капіталів.

Метою державного регулювання є дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захист інтересів страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю повинен:

— не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть завдати збитку як страхувальникам, так і страховій справі загалом;

— сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають стабільний фінансовий стан;

— забезпечувати формування та розвиток ефективно функціонуючого страхового ринку.

Державне регулювання також важливе для здійснення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі. Необхідність державного регулювання страхової справи зумовлена двома факторами: захистом страхувальника та економічною політикою, яку здійснює держава. Державне регулювання здійснюється шляхом:

— реєстрації страхових компаній;

— видачі ліцензій на здійснення певних видів страхування;

— контролю за діяльністю страхових організацій та страхових посередників.

Реєстрація страхових компаній здійснюється на підставі заяви, яку подає страхова компанія за встановленою формою, та низки документів, зокрема: копії свідоцтва про державну реєстрацію; довідки банку про розмір сплаченого статутного фонду; документів, які підтверджують наявність страхових резервів та ін.

Порядок реєстрації страховиків визначений «Положенням про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України» (від 9 грудня 1996 р.).

Єдиний державний реєстр страховиків України — це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. У Реєстр заносяться дані про страховиків, які одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Ліцензія є обов’язковою. Вона видається на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Порядок реєстрації, ліцензування та контролю за діяльністю страховиків визначений в Законі України «Про страхування» та в іншій нормативно — законодавчій базі зі страхування.

2. Державні органи нагляду за страховою діяльністю та їхні функції

У зв’язку з демонополізацією (здійснювана державою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й одночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо) страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднє керівництво страховою діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування. До таких органів входять: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

До системи органів регулювання входять ще: Національний банк України, який здійснює валютне регулювання, Державна податкова адміністрація України — податкове регулювання, Антимонопольний комітет — антидемпінгове та антимонопольне регулювання, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва — регуляторну політику, Фонд державного майна України — управління частками державного майна, Господарський суд — розгляд спірних питань у страхуванні.

Відповідно до Закону України «Про страхування» (2001 р.) інститутами — регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 14 березня 1993 р. було створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд), який підпорядковувався Кабінету Міністрів і забезпечував реалізацію державної страхової політики. Він проіснував до 1 березня 2000 р.

Основними завданнями Укрстрахнагляду були: розроблення основних напрямів страхової діяльності та виконання заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи; проведення роботи, пов’язаної з удосконаленням методів фінансової діяльності страховиків; участь у міжнародній діяльності з питань страхової справи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 10. 95 р. N3 630-р у межах встановленої чисельності працівників і залежно від кількості страхових компаній на місцях були створені місцеві управління у справах нагляду за страховою діяльністю, які здійснювали нагляд в усіх регіонах України.

Результатами плідної роботи Укрстрахнагляду стали:

¦ розробка низки нормативних документів і форм статистичної звітності для страховиків;

¦ щорічний аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності України;

¦ проведення багатьох семінарів з професійної перепідготовки спеціалістів страхової справи та багато іншого.

Після 1 березня 2000 р. державний нагляд у страхуванні здійснював Департамент фінансових установ та ринків при Міністерстві фінансів України, до складу якого входило Управління страхової діяльності із відділами: розвитку страхової справи та законодавчого забезпечення, методології, обліку та аналізу, нагромаджувального страхування; контролю, фінансових ринків, ліцензування та нагляду.

Нині в нашій країні органом, який регулює страхову діяльність, є Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг (Держфінпослуг), яка діє на підставі Законів України «Про страхування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідного Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Держфінпослуг здійснює регулювання, нагляд, законодавче забезпечення, ліцензування і контроль за небанківськими фінансовими структурами: кредитними спілками, недержавними пенсійними фондами, інвестиційними компаніями, страховими організаціями. Безпосередні питання страхової діяльності знаходяться у компетенції Департаменту страхового нагляду як структурного підрозділу Держфінпослуг.

Департамент виконує такі завдання:

• державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг страховиками та додержанням законодавства у цій сфері;

• захист прав споживачів шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства страховиками, страховими та перестраховими брокерами;

• запровадження міжнародних правил розвитку ринку надання страхових і перестрахових послуг;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань страхування.

Департамент ухвалює рішення про реєстрацію страховиків і внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); здійснює ліцензування діяльності страховиків; веде державний реєстр страхових і перестрахових брокерів; реєструє правила страхування та зміни та/або доповнення до них; здійснює контроль за платоспроможністю страховиків і достовірністю інформації, яку вони надають; аналізує інформацію про стан і перспективи розвитку ринків фінансових послуг; здійснює перевірку діяльності страховиків і страхових посередників; надсилає страховикам обов’язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства та вимагає надання необхідних документів і т. ін.

Особливу увагу останніми роками Держфінспослуг приділяє контролю за платоспроможністю страховиків, розміщенню страхових резервів, реалізації Програм розвитку страхового ринку України.

Державний нагляд за страховою діяльністю повинен бути спрямований на:

— удосконалення технології ліцензування страховиків;

— створення аналітичної служби для здійснення поточного та дискретного моніторингу страхового ринку, а на їх основі - системи раннього запобігання порушенням законодавства страховиками та страховими посередниками;

— опрацювання за участю науковців і фахівців у сфері страхування проектів нормативно-правових актів та інструктивних документів з метою максимального наближення їх до міжнародних норм.

Важливим завданням Держфінпослуг з адаптації законодавства України до вимог ЄС є скорочення кількості видів обов’язкового страхування (в окремих випадках необґрунтованих та економічно недоцільних) відповідно до існуючих на страхових ринках ЄС та інших європейських держав. У структурі Держфінпослуг створено відділ євроінтеграції, функціями якого є реалізація стратегії європейської інтеграції в сфері фінансових послуг, аналіз підзаконних документів на відповідність європейському законодавству.

Для впровадження стабільних правил функціонування страхових організацій, підвищення якості послуг, що надаються ними, Держфінпослуг прийнята значна кількість нормативно-правових документів, перелік яких міститься на сайті www. dfp. gov. ua.

Форми та методи здійснення нагляду за страховою діяльністю є частиною адміністративного та фінансового законодавства країни в цілому.

Тому ефективність страхового нагляду грунтується на адекватному та функціональному законодавстві країни — як загальному, так і спеціальному — в галузі страхування.

Держфінпослуг України є членом ряду авторитетних організацій: Міжнародної мережі органів нагляду за недержавними пенсійними фондами, Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю. Вона співробітничає з регуляторами інших країн, зокрема: Угорщини (у межах проекту PADCO (Planning and Development Collaborative International — Організація планування та розвитку співпраці); Канади (у межах проекту CIDA — Canadian International Development Agency — Канадська міжнародна агенція розвитку); Великої Британії, країн Прибалтики (у межах проекту First Initiative); Польщі та Ірландії (у межах проекту OSI).

3. Контроль за діяльністю страховиків

Негативні явища на страховому ринку середини 90-х років минулого століття, які були пов’язані із діями окремих трастових компаній під виглядом страхових, не повинні повторюватися ані сьогодні, ані в майбутньому.

Діяльність страхової компанії потрібно постійно контролювати і, насамперед, на підставі поточної звітності.

За результатами року кожна страхова організація здійснює аудиторські перевірки, публікує свій баланс. У зарубіжних країнах існує аналогічна практика. Для цього представники державних органів здійснюють перевірки та контроль діяльності страхових організацій за такими напрямами:

- комплексні перевірки страхових компаній;

— перевірки філій страхових компаній;

— камеральні перевірки діяльності страховиків на підставі поданих балансових та інших звітів;

— перевірки спільно з іншими контролюючими органами.

Слід зазначити, що перевірки можуть бути як плановими, так і позаплановими (якщо необхідно — за наявності порушень законодавства страховою компанією).

Для того, щоб попередити можливі факти шахрайства з боку компаній, які нібито пропонують страхові послуги, потенційним страхувальникам необхідно знати, що в компанії, яка здійснює свою діяльність на законних підставах, обов’язково повинна бути ліцензія на здійснення страхових операцій.

Ліцензування страхової діяльності є одним із головних методів регулювання процесу формування страхового ринку. Його призначення полягає в перевірці підготовленості страхової компанії до професійної діяльності.

Страховий ринок у сучасних його межах за чисельністю страховиків майже сформований, а страхові компанії розширюють спектр страхових послуг і опановують нові види страхування, для чого необхідно мати відповідну ліцензію.

Ліцензії на здійснення страхових операцій видають на підставі відповідної заяви та необхідних до неї документів.

Документи, які подають для отримання ліцензії:

· заява про видачу ліцензії;

· копія свідоцтва про державну реєстрацію або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, нотаріально засвідчена;

· копія установчих документів, засвідчених в установленому законодавством порядку;

· довідка банків, що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду, або аудиторський висновок щодо підтвердження формування та розміру сплаченого статутного фонду, а також перевищення вартості нетто-активів (чистих активів) над розміром статутного фонду на останню звітну дату, що передує поданню документів на отримання ліцензії;

· довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором, якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

· правила (умови) страхування;

· економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

· інформація про учасників страховика;

· інформація про голову виконавчого органу, його заступників, головного бухгалтера та копії їх дипломів про вищу економічну/юридичну освіту;

· інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Держфінпослуг. відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Держфінпослуг.

Крім того, заявник повинен подати до Держфінпослуг затверджені правила здійснення внутрішнього фінансового моніторингу та інформацію про фахівців, відповідальних за його проведення.

Розгляд заяви страховика про видачу йому ліцензії повинен здійснюватися в термін не більше 30 днів з часу одержання всіх необхідних документів.

Ліцензування здійснюється на підставі Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг 28 серпня 2003 р. № 40.

Видаються ліцензії на здійснення таких добровільних видів страхування:

1. Страхування життя.

2. Страхування повітряного транспорту.

3. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (у тому числі відповідальності перевізника).

4. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів).

5. Страхування відповідальності власників водного транспорту (у тому числі відповідальності перевізника).

6. Страхування відповідальності перед третіми особами (крім передбаченої пп. З, 5 і 15).

7. Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).

8. Страхування фінансових ризиків.

9. Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

10. Страхування від нещасних випадків.

11. Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я).

12. Страхування здоров’я на випадок хвороби.

13. Страхування залізничного транспорту.

14. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

15. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (у тому числі відповідальності перевізника).

16. Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).

17. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

18. Страхування майна (крім передбаченого пп. 2, 4, 13, 14 і 16).

19. Страхування інвестицій.

20. Страхування судових витрат.

21. Страхування медичних витрат.

22. Інші види добровільного страхування.

Видаються ліцензії на здійснення таких обов’язкових видів страхування:

1. Медичне страхування.

2. Особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків.

3. Особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).

4. Страхування спортсменів вищих категорій.

5. Страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини.

6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

7. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

8. Страхування засобів водного транспорту.

9. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

10. Страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.

11. Страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою.

12. Страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції».

13. Страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи.

14. Страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ».

15. Страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

16. Страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

17. Страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, затвердженим Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам.

18. Страхування цивільної відповідальності громадян України, які мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.

19. Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

20. Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну.

21. Страхування відповідальності морського судновласника.

22. Страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

23. Страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

24. Страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

25. Страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

26. Страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

27. Страхування майна, переданого у концесію.

28. Авіаційне страхування цивільної авіації.

29. Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам.

30. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, у тому числі пожежовибухонебезпечних об'єктах та об'єктах, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

31. Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

32. Страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

33. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності.

34. Страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НКАУ.

35. Страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

36. Страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

37. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

38. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

39. Страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

За видачу ліцензії страховими організаціями сплачується грошова сума, розмір якої встановлено Кабінетом Міністрів України. З добровільних видів страхування ліцензія на один вид — страхування життя коштує 30 тис. грн, ще на 7 видів — 21 тис. грн., на інші види — 12 тис. грн. Вартість ліцензії на здійснення обов’язкових видів страхування може становити 12 або 30 тис. грн.

За Розпорядженням Держфінпослуг від 24 березня 2005 р. видають ліцензії безстрокові (крім ліцензій на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів).

Ліцензія має такі реквізити: номер ліцензії; найменування органу, що її видав; найменування страховика (повне та скорочене, якщо таке є); юридичну адресу (місцезнаходження); найменування форми та виду (видів) страхування, на здійснення яких видається ліцензія; місце здійснення страхової діяльності; особливі умови здійснення діяльності конкретного виду страхування; термін дії ліцензії; дата видачі; підпис Голови Держфінпослуг; гербова печатка.

Важливе значення має подання відповідних правил страхування для перевірки обґрунтованості економічних і правових взаємовідносин страховика та страхувальника. Розглянувши документи страхової компанії, Департамент може відмовити їй у видачі ліцензії. Підставою для такої відмови може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Перевірки страхових організацій здійснюються за відповідною програмою. Наведемо деякі питання щодо таких перевірок та інформаційні джерела для їх здійснення:

1) перевірка укладених договорів страхування щодо надходження страхових платежів і виплат страхових сум, ведення обліку договорів страхування та страхових полісів (платіжні документи, касові ордери, платіжно-розрахункові відомості, журнал обліку договорів страхування);

2) відповідність видів фактичної діяльності страховика виданій ліцензії (укладені договори страхування/поліси/сертифікати, платіжні банківські та касові документи, виписки банку);

3) дотримання встановленого порядку формування та розміщення страхових резервів (платіжні банківські документи, облікові реєстри та бухгалтерська звітність);

4) дотримання вимог щодо правильності оформлення договорів страхування та ін.

У результаті перевірки компанія може отримати припис — письмове розпорядження Держфінпослуг, яке зобов’язує страховика протягом встановленого терміну усунути виявленні порушення.

У разі виникнення серйозних порушень у страховика можливі:

— штрафи, розмір яких повинен відповідати серйозності порушення.

— санація, яка передбачає комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності страховика.

Може бути здійснено реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), яка проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством та з урахуванням особливостей для забезпечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування.

Відкликання або припинення ліцензії страховиків застосовують тільки з метою накладення дисциплінарних стягнень на страхові компанії, які звинувачені в грубих порушеннях, таких як шахрайство. Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв’язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюють тільки після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

страховий державний договір платіж

Висновок

Держава, враховуючи роль страхової галузі у ринковій економіці, здійснює регулювання страхової діяльності та захист інтересів страхувальників і страховиків.

До компетенції Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом розробки законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства.

Визначено види обов’язкового та добровільного страхування, на які видають ліцензії, встановлено плату за їх отримання.

У регулюванні страхової діяльності зацікавлені не тільки страхувальники, а й самі страховики, оскільки конкуренція недобросовісних страховиків може нашкодити навіть солідній страховій компанії.

Державні органи нагляду мають повноваження вживати заходів для усунення порушень чинного страхового законодавства. Перевірки страхових компаній здійснюють за певним переліком питань.

На початку XX ст. завдяки результатам спільної роботи Держфінпослуг та Ліги страхових організацій України спостерігається поступове наближення вітчизняного страхового законодавства до Європейського.

Підвищенню ефективності державного нагляду за страховою діяльністю сприятиме запровадження ряд конкретних заходів, створення цивілізованих умов для розвитку вітчизняного страхового ринку, що дозволить йому розвиватися за європейськими стандартами.

Список літератури

1. Ротова Т. А. Страхування: Навч. посіб. — 2-е вид. переробл. та допов. — К.: Київ. нац. торг. -екон. ун-т, 2006. — 400 с.

2. Плиса В. Й. Страхування: Навч. посібн. — К.: Каравела, 2005 — 392 с.

3. Законодавство України про страхування

4. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. — 250 с.

5. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посібник. — 2-е вид., виправлене. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.

6. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-е, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

7. Заруба О. Д. «Страхова справа»: підручник — К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. — 321 с.

8. Вовчак О. Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-е видання, виправлене. — Львів: «Новий світ-2000», 2005. — 480 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой