Життєвий шлях Олександри Колонтай

Тип работы:
Статья
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Як Ви вважаєте, що пов’язує між собою поняття «жінка-пролетарій», «валькірія революції», «ерос безкрилий», «ерос крилатий», «теорія стакану води», «шлюб»?! На перший погляд зовсім нічого спільного. В той же час всі ці поняття пов’язує між собою особистість жінки, доньки царського генерала, революціонерки, дипломата, організатора багатьох відомих нам з дитинства речей, таких як реєстрація шлюбу, будинки дитини, садочки з подовженим днем та багато ще чого — Олександри Колонтай. Жінки, яка відстоювала поняття вільного кохання, не зв’язаного шлюбними або іншими умовностями і яка вперше в радянському Союзі зареєструвала шлюб.

Народилась Олександра Михайлівна Домонтович в родині царського генерала. Отримала першокласну домашню освіту, яка надала їй змогу у 16 років пройти іспити та отримати атестат про повну середню освіту. Шурочка мала хист до зваблення чоловіків та стала принаймні предметом 2-х життєвих трагедій, що скінчились самогубствами через кохання.

Першим хто випробував на собі частину таланту промовця та жіночі чари Шурочки Домонтович був 40 річний особистий ад’ютант імператора Олександра ІІІ генерал Тутомлін. Батьки мріяли про таку видатну партію для власної доньки. Але Олександра проявила бунтівний норов. Відмовилась від моделі щасливої та заможної родини, що була взірцевою для дівчат її кола. Обравши собі в чоловіки свого троюрідного брата Володимира Колонтая, що мав ще зробити власну кар'єру Олександра дуже засмутила батьків. Але практично за 2 роки шлюбу Шурочка говорить, що шлюб це те, що не дає змоги писати та бути «жінкою». Щодо виховання єдиного сина, то Олександра вважала, що краще із цими обов’язками впорається няня. Олександра за словами Софії Черкізової просто не бажала «бути самкою». Через приблизно 1,5 роки шлюбу в якому Володимир Колонтай обожнював дружину Олександра говорить чоловіку, що їх шлюб фактично припинено та починається її бурхливий роман з Олександром Саткевичем. В той час Володимир Колонтай, часто за визнанням близьких, згадує французьку промовку «Узы брака бывают иногда так тяжки, что их приходится нести втроем» Александра писала у щоденнику: «Ми втрьох бажали бути великодушними по відношенню один до одного, чистими перед собою та… все ускладнювали». Шлюб у такому вигляді існував ще майже 5 років. В цей час пані Колонтай знайомиться із марксистським вченням та з головою поринає у підпільне життя більшовиків. Значну роль у житті Олександри у цей час відіграє Олена Стасова. Саме ця жінка переконує незадоволену власним шлюбом Олександру, що родинні стосунки це тюрма та непотрібний тягар для жінки. Захоплює молоду жінку ідеями марксизму. Через політичну діяльність у 1898 році Олександра Колонтай фактично емігрує до Європи покинувши родину та коханця. Відвідує лекції у Цюріхському університеті, слухає лекції та особисто знайомиться із провідними економістами марксистського спрямування того часу Лафаргом у Парижі, родиною економістів — марксистів Берр із Лондона. Знайомиться із провідними більшовиками: Кларою Цеткін, Георгієм Плехановим, Володимиром Леніним, Львом Троцьким, Надією Крупскою та іншими. Провадить активну політичну роботу у складі групи більшовиків-реакціонерів, що прагнули скинути царський режим в Росії та провести світову революцію. Саме за таку діяльність у 1908 році Олександрі Колонтай було заборонено повертатись до Росії. Навіть на похорони колишнього чоловіка, що помер у 1917 році Олександра не прийшла бо з головою пішла у революційні події того бурхливого часу. колонтай марксизм право жінка

Отримавши звістку про те, що в Росії відбулась Лютнева революція 1917 року Олександра Колонтай повертається та починає бурхливу діяльність щодо впровадження мрії про світову революцію, що почнеться в Росії. Запальні про мови, поїздки, робота з жіночими колективами, щодо впровадження в життя принципу рівності жінок та чоловіків. Формування принципів нового життя в комуністичному майбутньому поглинає жінку цілком та повністю.

Тоді ж запалом, на загал виноситься теорія «стакану води». Зміст даної теорії стисло можна викласти у тому, стосунки чоловіка і жінки не мають містити якогось емоційного підґрунтя та зобов’язань, а мають бути подібні до випитого стакану води. Тобто, за викладом Колонтай людиною у відносинах жінок і чоловіків керує «ерос безкрилий» — тобто фізіологічні потреби та «ерос крилатий» — емоційна складова кохання, потреба у ніжності, турботі, відповідний емоційний стан. Але, всі ці емоції та потреби за теорією «фурії революції» мали бути підкорені колективним потребам. Була навіть надрукована брошура під назвою «Любовь трудовых пчел» та стаття, що мала шалений успіх під назвою «Дорогу крилатому Еросу». У 1917 році на посаді наркому піклування п. Колонтай закликала матросів і солдат не лише до радикалізму у боротьбі із ворогами більшовизму, а і до вільного кохання та під впливом робіт Колонтай у 1924 році була надрукована брошура «Революція і молодь» в якій було викладено 12 статевих заповідей комуністичної молоді.

В 1917 році під час жовтневих подій в особистому житті Олександри Михайлівни відбулась одна з важливих зустрічей, що мала важливе значення та дала підставу для формування поняття цивільного шлюбу, що був основною соціальною ланкою в часи існування Радянського Союзу.

Революціонерка Колонтай під час агітаційної промови на кораблях Балтійського флоту знайомиться із неформальним лідером матросів Павлом Дибенко. Цей 28-річний чоловік став тим, хто змусив пані Колонтай визнати, що кохання все ж таки існує і ніякі революції та нововведення не змінять сутність відносин між жінкою та чоловіком. Існування вільного кохання можливе, але це приносить неприємні відчуття в душу закоханої людини. Ревнощі все ж таки існують і не підлягають комуністичним принципам. Олександра Михайлівна на думку багатьох дослідників вигадала реєстрацію шлюбу у вільній і революційній Росії з метою порятунку саме цього чоловіка. У 1918 році під час проведення військової операції під Нарвою під приводом П. Дибенка було порушено дисципліну та не виконано завдання партії. Така поведінка була антиреволюційною та як наслідок була підставою для винесення вироку про розстріл. Для порятунку коханого Олександра зареєструвала громадянський шлюб та в якості відповідального та перевіреного комуніста та дружини взяла П. Дибенка на поруки, тобто врятувала.

В роки буремних часів 1917—1924 рр. О. Колонтай була комісаром народного прєзрєнія (на сьогодні це міністр соціального захисту та праці). Основним завданням на цій посаді пані Колонтай вважала створення ідеальних умов щоб жінка могла працювати та не бути заручницею родинного побуту. Створювались дитячі садочки, пологові будинки. Були створенні дитячі будинки та притулки, де дітей, що лишись без батьківської турботи мали виховувати як найкращих трудівників у майбутньому. Проводилась роз’яснювальна робота серед жінок.

У 1924 році навіть було надруковано брошуру під назвою «Революція та молодь» видавництва Комуністичного університету ім. Свєрдлова. Змістом брошури було роз’яснення положень між статевих відносин комуністичної молоді під авторством Арона Залкинда (слайд с заповідями).

Разом із становленням нового радянського суспільства на зміну вільному коханню поступово приходить аскетизм будівників комунізму. В житті Олександри також відбуваються події, що змінюють її погляди щодо стосунків у коханні. Протягом 1919−1922 років у стосунках із П. Дибенко відбуваються сварки, в зв’язку із тим, що молодий нарком не стримує власних емоцій щодо жіночої статі. А у 1922 році пані колон тай просить Сталіна не поєднувати більше прізвищ П. Дибенка та О. Колонтай. Пані Колонтай визнає, що громадянський шлюб фактично припинив існування. Просить направити її за кордон за завданням партії. У власному щоденнику вона пише наступне: «Как же так?! Всю жизнь я утверждала свободную любовь, свободную от ревности, от унижений. И вот пришло время, когда меня охватывают со всех сторон те же самые чувства, против которых я восставала всегда. А сейчас сама не способна, не в состоянии справиться с ними».

З 4 листопада 1922 року О. Колонтай є послом у Норвегії.

Нове життя цілком закрутило. Виконання завдань було і важким і цікавим одночасним. Високий рівень освіти, гарне виховання допомагало налагоджувати стосунки, що було дуже важливим для тогочасної Росії.

З 1930 року Колонтай доручено представляти інтереси СРСР у Швеції. Навіть із роками агітаційний талант пані Колонтай не зменшувався. Вона зуміла довести шведському народу, що варто забути про прийнятий у 1914 указ про заборону п. Колонтай перебувати у Швеції. Вона довела, що є респектабельним дипломатом і незважаючи на вільні погляди на кохання заслуговує на повагу. У 1945 році Колонтай була доставлена у Москву. Не доживши декількох днів до власного 80-го року життя п. Колонтай померла у 1952 році.

В останніх листах до французького комуніста Марсела Боді вона написала: «Мы проиграли, идеи рухнули, друзья превратились в врагов, жизнь стала не лучше, а хуже. Мировой революции нет и не будет. А если бы и была, то принесла бы неисчислимые беды всему человечеству».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой