Досвід застосування положень Закону Російської Федерації "Про захист прав споживачів"

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Тема: Досвід застосування положень Закону Російської Федерації «Про захист прав споживачів»

Зміст

  • Вступ
  • 1. Загальні положення про захист прав споживачів. Коло осіб, на яких розповсюджується законодавство про захист прав споживачів
  • 2. Захист прав споживачів Російської Федерації
  • 3. Захист прав споживачів при продажу товарів
  • 4. Особливості відповідальності по окремих видах договорів купівлі - продажі
  • Висновки
  • Література

Вступ

В умовах ринкової економіки присутнє розуміння того, що людина поєднана з світом речей, що оточують її в повсякденному житті.

В умовах, коли країни пострадянського простору попрямували шляхом відтворення правових держав, все більше значення набувають закони, які захищають права людини, зокрема актуальним є розвиток законодавчої бази захисту прав споживача. Законодавчий захист прав споживачів в Російській Федерації здійснюється на закладах: Конституції Російської Федерації - згідно статтям 20,30,37,41,42,43 громадяни мають право на життя, об'єднання в суспільні організації, відпочинок, охорону здоров’я, сприятливе навколишнє середовище, на освіту і так далі, при порушенні прав кожний громадянин може звернутися до суду. Кодекс РРФСР про адміністративні правопорушення — статті 146,147,149,150,157 і інші визначають адміністративну відповідальність за порушення працівниками підприємств торгівлі і громадського харчування правил обслуговування споживачів і так далі. Кримінальний кодекс Російської Федерації - стаття 200 передбачає кримінальну відповідальність за обмірювання, обчіплювання, введення в оману щодо споживацьких властивостей або якості товару або інший обман споживачів; Цивільний кодекс Російської Федерації регулює підприємницькі відносини, майнові відносини громадян і так далі. Закон Російської Федерації «О защите прав потребителей» в редакції від 9 січня 1996 року, — регулює відносини, виникаючі між споживачами і виготівниками, продавцями; встановлює права споживачів на придбання товарів належної якості і безпечних для життя і здоров’я людей, отримання інформації про товари, про їх виготівників, продавців, державний і суспільний захист інтересів споживачів, визначає механізм реалізації їх прав, а також відповідальність за їх порушення. Окрім перерахованих законодавчих актів відношення у сфері захисту прав споживачів регулюються іншими нормативними актами.

1. Загальні положення про захист прав споживачів. Коло осіб, на яких розповсюджується законодавство про захист прав споживачів

Синонімами слова споживач є слова покупець і клієнт. Покупець -- особа, яка придбаває товари. Клієнт -- особа, що користується послугами, наприклад, транспорту, пошти, кредитної установи і т.д.

Споживачем, по значенню Закону, є громадянин, який придбаває і використовує товари для особистих побутових потреб, а не для комерційного або виробничого використовування. Придбання споживачем товару не повинне служити для отримання прибутку. Тому, якщо громадянин є підприємцем, що займається підприємницькою діяльністю (індивідуальною трудовою діяльністю) в цілях здійснення вказаної діяльності, на нього законодавство про захист прав споживачів розповсюджуватися не буде. Наприклад: Громадянин З. торгував на вулиці з лотка продуктами харчування. На оптовій базі йому продали неякісний товар. Коли З. реалізовував товар, то його оштрафували на значну суму. З. хотів захистити свої інтереси згідно із законом «Про захист прав споживачів». Проте, юрист до якого він звернувся, роз’яснив йому, що на нього Закон «Про захист прав споживачів» не розповсюджується. [1] Споживачем Закон розглядає, як громадянина, який придбаває і використовує товар, так і громадянина, який має намір купити товар. Це означає, що громадянин, який ще нічого не купив, а тільки зайшов в магазин, в ларьок і так далі, вже признається Законом споживачем. Особливе значення це положення має для здійснення споживачем права на освіту в області захисту прав споживачів [1, ст. 3]. Права споживачів забезпечуються за допомогою включення відповідних вимог в державні освітні стандарти і загальноосвітні і професійні програми, а також за допомогою організації системи інформації споживачів про їх права і про необхідні дії по захисту цих прав; для здійснення споживачем права на інформацію про товар, його виготівника, продавця. [1, ст. 8−10]

Всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності рівні перед законом, мають рівні права і обов’язки і несуть однакову відповідальність у разі порушення ними прав споживачів.

Захист прав споживачів -- це законодавча, адміністративна і судова охорона інтересів споживачів товарів і послуг, головним чином від їх порушення виробниками продукції (виконавцями робіт, послуг) і продавцями.

Закон РФ «Про захист прав споживачів» від 7. 02. 92 р. № 2300−1 є основоположним в регулюванні відносин покупця і продавця. Також правовідносини у сфері купівлі-продажу товарів і послуг регулюються цивільним кодексом РФ (норми частини першої і другої), Правилами продажу окремих видів товарів і Правилами надання окремих видів послуг, затверджених Урядом Р Ф, Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготівниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, встановлює права споживачів і визначає механізм реалізації державного захисту їх прав, зокрема дозволяє громадянам добиватися реалізації своїх справедливих вимог як в судових, так і в спеціальних державних органах.

2. Захист прав споживачів Російської Федерації

Споживачі, що знаходяться на території Російської Федерації, під час придбання, замовлення або використовування товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на:

захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції і обслуговування 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну і своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про виробника (виконавці, продавці); 5) відшкодування шкоди (збитків), заподіяних дефектною або фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової і моральної (немайнового) шкоди, (заподіяної небезпечній для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; 6) обіг в суд і інші уповноважені державні органи за захистом порушених прав; 7) об'єднання в суспільні організації споживачів (об'єднання споживачів).

Даний перелік прав споживачів не є вичерпним. Споживачі мають також інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. Законодавство Р Ф про захист прав споживачів складається із Закону «О защите прав потребителей», Цивільного кодексу, Господарського кодексу, інших національних актів законодавства, які містять положення про захист прав споживачів, а також міжнародних нормативних актів про захист прав споживачів.

Якість -- це сукупність властивостей товарів (продукції), що характеризують їх придатність до споживання (використовування) відповідно до цільового призначення. Якість охоплює не тільки споживацькі, але і технічні, технологічні властивості товарів, їх конструкторсько-художні особливості, надійність, довговічність, ремонтопригодність.

Показники якості встановлюються оглядом або експертизою і розглядаються стосовно умов виробництва і споживання товарів. Розрізняють органолептичні (запах, колір, зовнішній вигляд і т.д.) і физико-хімічні (густина, твердість, рівень змісту різних речовин і т.д.) показники якості.

Заходами забезпечення доброякісності товарів служать стандартизація і сертифікація. Сертифікація -- ця дія, що проводиться з метою підтвердження відповідності виробу або послуги певним стандартам або технічним умовам. Сертифікація надає споживачу гарантію того, що продукція (товар, послуга) відповідає стандарту або певним вимогам. На товари (послуги), що пройшли сертифікацію видається сертифікат відповідності.

Сертифікат відповідності -- це документ, який видається спеціально уповноваженим на це органом (органом сертифікації), який засвідчує, що товар або послуга належним чином був ідентифікований і відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація проводиться в цілях державного контролю за якістю товарів і продукції, вироблюваної в РФ або що ввозяться на її територію. Як правило, це торкається, перш за все, таких показників якості, як екологічність і безпека. На імпортні товари видається свідоцтво про визнання відповідності -- документ, який свідчить про визнання іноземних документів, підтверджуючих відповідність продукції вимогам, встановленим законодавством РФ.

Виданий сертифікат підтверджує, що вся діяльність підприємства в цілому і вся вироблювана їм продукція відповідає міжнародним вимогам за якістю. Не допускається продаж товару, у тому числі імпортного товару, без інформації про проведення обов’язкової сертифікації і не маркірованого в установленому порядку знаком відповідності вимогам, встановленим законом. Якщо встановлено, що при дотриманні споживачем правил використовування, зберігання або транспортування товару він заподіює або може заподіяти шкоду життя, здоров’ю і майну споживача, навколишньому середовищу виготівник (продавець) зобов’язаний негайно припинити його виробництво до усунення причин шкоди, а в необхідних випадках вжити заходів по вилученню його з обороту і відгуку його від споживача. Якщо причини шкоди встановити неможливо, виготівник зобов’язаний зняти такий товар з виробництва. При невиконанні виготівником цього обов’язку зняття товару з виробництва, вилучення з обороту і відгук від споживачів проводяться по розпорядженню відповідного федерального органу виконавської влади, що здійснює контроль за якістю і безпекою товару. Збитки, заподіяні споживачу у зв’язку з відгуком товару, підлягають відшкодуванню виготівником в повному обсязі. Якщо встановлено, що продавець реалізує товари, що представляють небезпеку для життя, здоров’я і майна споживачів, такі товари підлягають вилученню у продавця в порядку, встановленому законом. 3, с. 6] Обов’язковій сертифікації підлягають товари, включені в спеціальний перелік, затверджуваний Урядом Російської Федерації. Такі переліки затверджені Ухвалою Уряду Р Ф від 13 серпня 1997 року. 4, с. 4] Перелік товарів підлягаючих обов’язковій сертифікації включає товари наступних груп: товари для дітей, продовольчі товари, товари для профілактики і лікування захворювань, технічні засоби реабілітації інвалідів, парфюмерно-косметичні товари і мило туалетне, текстильні товари, швейні товари і головні убори хутрово-хутряні і смушкове — хутрові вироби, взуття, будівельні матеріали, устаткування і прилади для опалювання і гарячого водопостачання, сантехніка, предмети обстановки будинку, господарські товари, культтовари, товари для дозвілля і розваг, спортивні товари, судна і плавзасоби, мисливські і риболовецькі обладнання, легкові автомобілі і мотовелотехніка, засоби для домашнього утримування тварин, а також по догляду за рослинами, товари побутового призначення для захисту громадянина від небезпечних зовнішніх дій. Держстандартом Російської Федерації затверджені документи, що визначають процедуру проведення сертифікації: Правила по проведенню сертифікації в Російській Федерації, визначальні цілі, принципи і загальні правила по проведенню обов’язкової і добровільної сертифікації. 5, с. 5] Порядок проведення сертифікації продукції в Російській Федерації, вживаний при обов’язковій сертифікації продукції, включаючи імпортну. [6] За реалізацію товарів без проведення обов’язкової сертифікації, необгрунтовану видачу сертифікату, відсутність інформації про це встановлена майнова, адміністративна і кримінальна відповідальність, Держстандарт Росії має змогу направляти розпорядження про усунення порушенні вимог по безпеці товарів, знятті з виробництва, припиненні випуску і реалізації таких товарів, відгуку їх від споживачів, накладати штраф у разі ухилення від виконання або невчасного використовування його розпоряджень виготівником (продавцем), спричинення збитку споживачам товарами, що не відповідають вимогам. Якщо розпорядження пред’являється до останніх вимог по безпеці Вищий Арбітражний суд вважає за необхідне проінформувати арбітражні суди про наступне: державні інспектора Держстандарту Росії мають права видавати розпорядження про усунення виявлених порушенні обов’язкових вимог державних стандартів, про заборону або припинення реалізації, використовування перевіреної продукції, які були передбачені Законом Російської Федерацій «Про стандартизацію». [7, с. 43] За порушення розпоряджень державних інспекторів про заборону або припинення реалізації продукції, суб'єктами господарської діяльності сплачують штраф в розмірі, визначеному пунктом 1 статтею 13 Закону Р Ф «Про стандартизацію право споживача було передбачено статтею 8 Закону «О защите прав потребителей» це право на інформацію про виготівника (продавці) і про товари. Споживач має право зажадати надання необхідної і достовірної інформації про виготівника і про товар. Вказана в пункті 1 справжньої статті інформація в наочній і доступній формі доводиться до зведення споживачів при висновку договорів купівлі-продажу на російській мові, а додатково, по розсуду виготівника, на державних мовах суб'єктів Російської Федерації і рідних мовах народів Росії. Закон не розкриває поняття «необхідна інформація», і при виникненні спорів, очевидно, слід виходити з вимог, що звичайно пред’являються, маючи на увазі, перш за все, інтереси споживача. В статті 9 Закону «Про захист прав споживачів», було вказано право споживача на інформацію про виготівника. Виготівник зобов’язаний довести до зведення споживача фірмове найменування своєї організації, місця її знаходження і режим роботи. Продавець розміщує вказану інформацію на вивісці. Виготівник індивідуальний підприємець повинен надати споживачу інформацію про державну реєстрацію і найменування що зареєстрував його органу. 8, с. 29]

Якщо вид діяльності, здійснюваної виготівником (продавцем), підлягає ліцензуванню, споживачу повинна бути наданий інформація про номер ліцензії, термін її дії, а також інформація про орган її видав. Стаття 10 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на інформацію про товари.

Шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача унаслідок не забезпечення безпеки товару, підлягає відшкодуванню відповідно до статті 14 Закону «Про захист прав споживачів». Якщо для безпеки використовування товару, його зберігання транспортування і утилізації необхідно дотримувати спеціальні правила, виготівник зобов’язаний вказати ці правила в супровідній документації на товар на етикетці, маркіровкою або іншим способом, а продавець зобов’язаний довести ці правила до зведення споживача. Товар, на який законами або стандартами встановлені вимоги, що забезпечують безпеку життя здоров’я споживача і охорону навколишнього середовища і запобігання спричинення шкоди майну споживача, а також засоби, що забезпечують безпеку життя і здоров’я споживача, підлягають обов’язковій сертифікації в установленому порядку. Переліки товарів підлягаючих обов’язковій сертифікації, затверджуються Урядом Російської Федерації.

право споживач виробник договір

3. Захист прав споживачів при продажу товарів

При вирішенні питань, пов’язаних з виявленням недоліків в товарі, не обумовлених продавцем, слід керуватися статтею 503 Цивільного кодексу Російської Федерації і статтею 18 Закону «О защите прав потребителей». Відповідно до статті 503 Цивільного кодексу Російської Федерації і пункту 1 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» у разі продажу товару неналежної якості споживач має право по своєму вибору пред’явити будь-яку з далі перерахованих вимог: безвідплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою; відповідного зменшення купувальної ціни; заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикула); заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикула) з відповідним перерахунком купувальної ціни; розірвання договору купівлі - продажі. При цьому споживач зобов’язаний повернути товар з недоліками. 26 травня Волжській районний суд виніс ухвалу (Справа № 2−572) про розірвання договору купівлі-продажу і відшкодування моральної шкоди за позовом Х. до АОЗТ «Вімком-ВТІ». Х. придбала в магазині АОЗТ «Вімком-ВТІ відеоплейєр» «Отаке-YP-44», який виявився неналежної якості (зажовував касети). Х. була відшкодована вартість плеєра у розмірі 960. 000 рублів, неустойка за кожний день прострочення задоволення вимог 110. 000 рублів, моральна шкода у розмірі 5000. 000 рублів. Проте не завжди подібного роду справи розв’язуються так просто, іноді, перш ніж права споживачів будуть захищені, справа проходить не одну інстанцію і триває не один рік. Волжськім районним судом від 10. 11. 96 року (Справа № 2−86) було відмовлено в позові Д. про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди, відшкодуванні неустойки за прострочення усунення вимог в добровільной черзі. Д. придбала в магазині АООТ «Мікродін-Волга» телевізор марки «Самсунг». Через 4 місяці після експлуатації телевізор перестав працювати. Д. пред’явила вимогу про ремонт телевізора. Продавець магазина АООТ «Мікродін-Волга» передав телевізор СУ «Ськарт» для проведення ремонту. Проте після проведення ремонту Д. була пред’явлена вимога магазина про оплату 116. 000 рублів, за ремонт телевізора у зв’язку з тим, що телевізор вийшов з ладу з- за грубого порушення правил експлуатації споживачем (попадання кавунової кісточки з м’якоттю і кавунового соку на друкарську плату). Д. сплатити вказану суму відмовилася, а АООТ «Мікродін-Волга» відмовився надати їй телевізор. По справі була проведена експертиза ТОВ Сервіс-центр «Ськарт», яка підтвердила вину споживача при експлуатації телевізора. Представник Д. подав на рішення від 10. 11. 96 року касаційну скаргу. Надалі висновок експертизи ТОВ Сервіс-центр «Ськарт» був поставлений під сумнів, оскільки між АООТ «Мікродін-Волга» і ТОВ «Ськарт» був укладений договір про постійний ремонт побутової техніки і саме в цій організації проводився ремонт телевізора «Самсунг». По справі була проведена повторна експертиза Ніжне-Волжської торговельно-промисловою палатою РФ, яка підтвердила причину поломки телевізора (попадання рідини на друкарську плату телевізора). 23. 07. 97 роки Волжській районний суд виніс ухвалу про відмову Д. в позові і задоволенні її вимог (справа № 2−299). І знов була подана касаційна скарга, а також прокуратурою Волжського району був принесений касаційний протест. Підкреслювалося довге знаходження у відповідача і неможливість встановлення, коли саме рідина потрапила на друкарську платню телевізора. Рішенням 29 вересня 1997 року позов Д. був задоволений частково. Була стягнута вартість телевізора, проте моральна шкода була встановлена лише в 500. 000 рублів, а неустойка за прострочення задоволення вимог взагалі не була стягнута. І лише після чергової касаційної скарги і протесту 17 березня 1998 року справа була припинена світовою угодою, по якій АООТ «Мікродін-Волга» в добровільному порядку сплатило Д. 7миллионов рублів (в цінах 1997 року). 9, с. 8]

Згідно пункту 1 статті 503 Цивільного кодексу Російської Федерації виняток становлять випадки, коли товар, в якому був виявлений недолік, відноситься до технічно складним або дорогим. В цьому випадку покупець має право вимагати заміни такого товару тільки при виявленні істотних недоліків. Відповідно до статті 503 цивільного кодексу Російської Федерації споживач має право зажадати розірвання договору купівлі - продажу незалежно від того, наскільки істотними були порушення вимог до його якості. Вимоги споживачів про безвідплатне усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою, про заміну товару на товар аналогічної марки; у вказаному випадку підлягають задоволенню тільки з відома продавця. Дія цієї норми розповсюджується на товари, продані споживачам не тільки спеціалізованими комісійними торговими організаціями, але також і іншими продавцями за умови, що ці товари були придбані ними за договором комісії. Відповідно до пунктів 2, 3 статті 18 Закону Р Ф «О защите прав потребителей» споживач, якому був проданий товар неналежної якості, має право по своєму вибору пред’явити вимоги, передбачені вказаною статтею, продавцю або виготівнику товару.

Закон РФ «О защите прав потребителей» не встановлює граничний розмір відстані по доставці крупногабаритних товарів для ремонту, зниження ціни, заміни товару. Проте відповідно до пункту 6 статті 18 Закону Р Ф «О защите прав потребителей» за відсутності продавця (виготівника) або організації, виконуючої функції продавця (виготівника) на підставі договору з ним, в місці знаходження споживача доставка і повернення товарів можуть здійснюватися споживачем. Закон «Про захист прав споживачів» покладає на продавця (виготівника) обов’язок відшкодувати споживачу витрати, пов’язані з доставкою і поверненням товару, у випадку, якщо споживач провів цю доставку. При доставці товарів силами споживача споживач визначає найбільш зручний для себе спосіб доставки до місця ремонту (заміни), а також кількість людин, супроводжуючих товар. Разом з тим продавець (виготівник) зобов’язаний відшкодувати споживачу тільки необхідні витрати, тобто витрати, проведені в межах розумного. У разі виникнення розбіжностей за розміром відшкодування суперечка розв’язується в судовому порядку. Обов’язок продавця (виготівника) відшкодувати споживачу витрати по доставці товару виникає тільки у разі продажу товару з недоліками. Якщо продавцем буде доведена вина споживача у виникненні недоліків товару, то він має право відмовити споживачу у відшкодуванні понесених їм витрат по доставці товару. Як приклад вживання статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» можна привести: 21. 10. 93 року Д. придбала в комерційно-виробничій асоціації «Русь» телевізор «Фунай». Через тиждень в телевізорі пропала кольоровість. Експертиза, організована Московським союзом споживачів показала, що причиною з’явився заводський дефект. Багатократні звернення до продавця неякісного товару виявилися безрезультатними. Д. вимушена звернутися з позовом до Гагарінського Московського суду. Своїм рішенням від 05. 09. 94 року, суд зобов’язав відповідача виплатити Д. вартість телевізора за ціною на день винесення ухвали суду, неустойку у розмірі 1657 000 рублів; 500 000 рублів моральної шкоди, а також витрати, пов’язані з проведенням експертизи і представництвом в суді юриста. Можна навести і інший приклад: цілий рік намагалася власниця бракованого холодильника «Норд» умовити продавця АОЗТ «Вега» поміняти його на новий, без недоліків. В результаті 21. 10. 96 року Бабушкинській народний суд виніс ухвалу, якою зобов’язав магазин не тільки провести необхідну заміну, але і виплатити покупцю неустойку у розмірі 3 мільйонів рублів, відшкодувати збитки пов’язані з консультацією у юриста і компенсувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 мільйона рублів. 10, с. 33] 14. 03. 98 роки, Заводським районним судом м. Саратова був задоволений позов А. до ЧП Белінській «Речовий ринок Заводського району» про розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з продажем неякісної продукції. (Справа № 2/649) А. купила пальто «ФАЕШ» (велюрове, сірого кольору з коміром «Лама»), через місяць ворс з пальто став сипатися і обліз лівий рукав. А. була відшкодована вартість пальта, а також моральна шкода. 9, с. 9]

4. Особливості відповідальності по окремих видах договорів купівлі - продажі

Відносини, що виникають між споживачем і продавцем при продажу нерухомого майна (наприклад, квартири) для особистих (побутових) потреб, регулюються нормами Цивільного кодексу Російської Федерації і Закону Р Ф «О защите прав потребителей». Наслідки неналежного виконання договору у разі передачі продавцем нерухомого майна (квартири і ін.), не відповідного за якістю умовам договору, встановлені статтями 475, 557 Цивільного кодексу Російської Федерації. У разі істотного порушення вимог до якості нерухомого майна споживач має право відмовитися від виконання договору купівлі - продажі і зажадати повернення сплаченої за нього грошової суми. У будь-якому випадку покупець не має права вимагати заміни нерухомого майна (стаття 557 Цивільного кодексу Російської Федерації). Відносини між забезпечуючими організаціями і абонентами — громадянами по енергопостачанню, а також на підставі статті 548 Цивільного кодексу Російської Федерації відношення, пов’язані з постачанням тепловою енергією, газом, водою і іншими товарами через приєднану мережу, регулюються параграфом 6 розділу 30 Цивільного кодексу Російської Федерації, якщо інше не встановлене законом, іншими правовими актами або не витікає з істоти зобов’язання. До вказаних відносин з участю споживачів — громадян застосовуються також норми Закону Р Ф «О защите прав потребителей» і прийнятих відповідно до нього інших правових актів в частині, що не суперечить Цивільному кодексу Російської Федерації. При вживанні положень Закону Р Ф «О защите прав потребителей» в частині, що стосується відповідальності продавця за невиконання і неналежне виконання зобов’язань за договором купівлі - продажі, необхідно враховувати, що Цивільним кодексом Російської Федерації встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором енергопостачання. Сторона, що порушила зобов’язання, зобов’язана відшкодувати заподіяний цим тільки реальний збиток (стаття 547 Цивільного кодексу Російської Федерації). Крім того, пунктом 2 статті 542 Цивільного кодексу Російської Федерації передбачено, що у разі порушення енергозабезпечуючою організацією вимог, що пред’являються до якості енергії, абонент має право відмовитися від оплати такої енергії. В цей час Урядом Російської Федерації затверджений ряд правил продажу товарів. Наприклад, Ухвала «Про затвердження правил продажу громадянам товарів тривалого користування в кредит «від 9 вересня 1993 г.№ 895. Дані Правила регулюють порядок продажу громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) в підприємствах роздрібної торгівлі незалежно від форми власності і відомчої приналежності. До товарів тривалого користування відносяться непродовольчі товари, що мають тривалі терміни служби (придатності). Діє Зразковий перелік товарів тривалого користування, що рекомендуються для продажу громадянам в кредит. Він включає наступні види товарів: радіотовари, електропобутові товари, музичні інструменти, кінофотоаппаратура, меблі, садові будиночки, стандартні будинки з комплектами деталей до них, тканини, одяг, взуття, килимові вироби, вироби з тюля та гардин, вироби з кришталя, фарфору, фаянсу, хутряні вироби, транспортні засоби, технічні засоби і устаткування, що використовується в особистих і фермерських (селянських) господарствах. Продаж товарів в кредит проводиться: в підприємствах роздрібної торгівлі, що відносяться до державної і муніципальної власності, перелік яких затверджується в порядку, визначуваному відповідними органами виконавської влади; в підприємствах роздрібної торгівлі, що відносяться до власності громадян, юридичних осіб, суспільних об'єднань (організацій), спільних підприємств, іноземних громадян, іноземних юридичних осіб, відповідно до статутів цих підприємств і виданими їм ліцензій. Продаж товарів проводиться за цінами, діючими на день продажу. Подальша зміна цін на продані в кредит товари не спричиняє за собою перерахунку. Покупець, який придбає товар в кредит, користується тими ж правами, що і при покупці товарів в роздрібній торговій мережі за готівковий розрахунок, відповідно до Закону Російської Федерації «О защите прав потребителей». Продаж товарів в кредит здійснюється відповідно до переліків товарів тривалого користування, що продаються в кредит. Вказані переліки визначаються підприємствами торгівлі і вивішуються в торговому залі для інформації покупців. Передача покупцям придбаних ними в кредит товарів проводиться при оплаті не менше 20 відсотків, а товарів за ціною, що перевищує дванадцятиразовий встановлений законодавством Російської Федерації розмір мінімальної місячної оплати праці, — не менше 40 відсотків їх вартості. Решта частини вартості товарів оплачується покупцями в строк від 6 місяців до 3 років, а товарів за ціною, що перевищує дванадцятиразовий встановлений законодавством Російської Федерації розмір мінімальної місячної оплати праці, — в строк до 5 років. Для забезпечення захисту прав споживачів органи місцевого самоврядування самостійно формують відповідні структури.

Права суспільних об'єднань споживачів передбачені статтею 45 Закону Р Ф «О защите прав потребителей». Громадяни мають право об'єднуватися на добровільній основі в суспільні об'єднання споживачів, які здійснюють свою діяльність відповідно до Федерального закону «Про суспільні об'єднання» і їх статутів. Суспільні об'єднання споживачів у випадках, передбачених статутами вказаних об'єднань, мають право: брати участь в розробці вимог до безпеки товарів, а також стандартів, що встановлюють обов’язкові вимоги в цій області, проектів законів і інших правових актів Російської Федерації, регулюючих відносини в області захисту прав споживачів; проводити незалежну експертизу якості і безпеки товарів; перевіряти дотримання прав споживачів і правил торгового, побутового і інших видів обслуговування споживачів, брати участь за дорученням споживачів при проведенні експертиз по фактах порушення прав споживачів; вносити до федеральних органів виконавської влади, організації пропозиції про заходи по підвищенню якості товарів, зняттю з виробництва, вилученню з обороту товарів небезпечних для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього середовища; брати участь спільно з федеральними органами виконавської влади в здійсненні контролю за вживанням регульованих цін; вносити до органів прокуратури і федеральних органів виконавської влади матеріали про залучення до відповідальності осіб, винних у випуску і реалізації товарів, не відповідних встановленим вимогам до безпеки і якості товарів, а також в порушенні прав споживачів, встановлених законами або іншими правовими актами Російської Федерації; звертатися до органів прокуратури з проханнями принести протести про визнання недійсними актів федеральних органів виконавської влади, актів органів виконавської влади суб'єктів Російської Федерації і актів органів місцевого самоврядування, що суперечать Закону Р Ф «О защите прав потребителей» передбачає обов’язки виготівника за поданням інформації федеральному антимонопольному органу. Виготівник зобов’язаний на вимогу федерального антимонопольного органу надавати у встановлений їм термін достовірні документи, пояснення в письмовій і усній формах і іншу інформацію, необхідну для здійснення федеральним антимонопольним органом повноважень, передбачених справжнім Законом. Закон Р Ф «О защите прав потребителей» надає ряд повноважень органам виконавської влади здійснюючим контроль за якістю і безпекою товарів.

Висновки

Таким чином, інтереси споживача в різних сферах: купівлі-продажу, надання послуг, захищаються на підставі Закону Р Ф «Про захист прав споживача», за допомогою системи сертифікації товарів, що забезпечує на даному етапі захист здоров’я споживача і гарантує якість певних груп товарів та послуг. Для досягнення статутних цілей Суспільство захисту прав споживачів відповідно до Закону про захист прав споживачів проводить контроль і захист прав споживача у випадках їх порушення.

Закон РФ «Про захист прав споживача» широко застосовується в сучасному суспільстві. Виходячи з положень даного Закону, проводиться ліцензування і сертифікація товарів і послуг, приймаються норми взаємостосунків в різних областях надання послуг. Даний норматив стає базовим для того, щоб запобігти наданню неякісних послуг, шахрайству.

Література

1. Закон Р Ф «О защите прав потребителей» от 7. 02. 2008 г. № 2300−1

2. Селезнев В. В. Как защищать свои права потребителя. Х.: Одиссей, 2006. — 496с.

3. Закон Російської Федерації «0 лицензировании отдельных видов деятельности» от 25. 09. 2008 года. № 158-ФЗ. //Российская газета от 03. 10. 08 г.№ 188.

4. Указ Президента Російської Федерації «О государственном комитете Российской Федерации по антимонопольной политике и поддержке новых экономических структур от 24. 08. 2002 года N 915. //Российская газета от 15. 07. 2007.№ 134.

5. Правила по проведению сертификации в Российской Федерации Утверждены постановлением Госстандарта Р Ф от 16. 02. 2004 года .№ 3. Зарегистрированы в Министерстве юстиции РФ 21. 03. 2004 года. № 521. //Российские вести от 30. 03. 94. № 56.

6. Приказ ГКАП «Об утверждении положения о территориальном управлении государственного комитета Российской Федерации по антимонопольной политике и поддержке новых экономических структур» от 13. 11. 2005 года № 146 //Российская газета от 17. 11. 05. № 218.

7. Блохин О. Ю. Некоторые вопросы реализации и защиты субъективных прав потребителей. //Правоведение 1996 год. № 2 Стр. 43−46.

8. Петров М. Правовые аспекты о защите прав потребителей. //Российская юстиция 2004 год № 2 Стр. 28−30.

9. Практика Саратовских судов. 1998 год.

10. Право потребителя. //Социальная защита Москва 2007 год. Выпуск № 13

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой