Загальна характеристика Німеччини

Тип работы:
Реферат
Предмет:
География


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

— 25 —

Міністерство освіти та науки України

РЕФЕРАТ

на тему:

Загальна характеристика Німеччини

Виконала:

Студентка групи:

БВХП — 10

КРГ НУХТ

Морозова Марина

КИЇВ — 2010

Загальна інформація

1. Офіційна назва — Bundesrepublik Deutschland

2. Столиця — Берлін (3 388 434)

3. Поясний час — Гринвіч +1

4. Загальна площа — 356 978 км2

· Сільгоспугіддя — 121 000 км2

· Ліси — 107 000 км2

5. Чисельність осіб — 83 251 851 осіб

6. Густота населення — 233,2 осіб/км2

7. Частка міського населення — 87%

8. Коефіцієнт народжуваності - 9 осіб/1000 осіб

9. Коефіцієнт смертності - 10 осіб/1000 осіб

10. Тривалість життя — 78 років

11. Частка дорослого писемного населення — 99%

12. Харчування (денно калорій на душу населення) — 3344

13. Річне споживання палива (кг на особу) — 4054

14. Валюта — 1 євро (EUR) = 100 євроцентів

15. ВНП ($ США на душу населення) — 26 200

16. Мови — німецька (офіційна), мови меншин

17. Державний устрій: Парламентська республіка

Федеральний президент: Крістіан Вульф

Федеральний канцлер: Анґела Меркель

Утворення:

· Утворення ФРН 23 травня 1949

· Утворення НДР 7 жовтня 1949

Об'єднання ФРН та НДР 3 жовтня 1990

18. Етнічні групи:

· Німці 93,2%

· Турки 2,3%

· Югослави 0,9%

· Італійці 0,8%

За межами країни проживають 10 млн. німців.

19. Релігійний склад населення:

· Протестанти 34%

· Католики 34%

· Мусульмани 3,7%

· Православні

· Іудаїсти

20. Гімн: Das Lied der Deutschen

Державний герб

На сучасному державному гербі Німеччини зображений чорний одноглавий орел з червоними лапами, язиком і дзьобом на золотому щиті.

Державний устрій

Німеччина — федеративна республіка. Глава держави — президент (виконує представницькі функції). Глава уряду — федеральний канцлер. Законодавчий орган — однопалатний парламент (бундестаг). Органи представництва земель — бундесрати. Адміністративно-територіальний поділ: 16 земель. Федеральний президент (бундеспрезидент) вважається главою держави і може бути обраний тільки на один або два послідовних п’ятирічних терміни. Президент обирається федеральними зборами (Bundesversammlung), що спеціально скликаються терміном на 5 років. Федеральні збори скликаються головою бундестагу і складаються з депутатів бундестагу і такого ж числа членів, що обираються ландтагами (парламентами земель). У разі недієздатності президента або його смерті повноваження президента здійснюються головою бундесрату. Серед повноважень президента найважливішими є представлення кандидатури канцлера на затвердження бундестагу, а також розпуск нижньої палати парламенту за пропозицією канцлера у випадку, якщо він програє голосування по вотуму довір'я. У компетенцію президента входить призначення вищого офіцерського складу збройних сил, хоча командує ними міністр оборони. Прерогативою президента є право помилування осуджених злочинців. Президент ФРН — Хорст Келер.

Федеральний канцлер Федеральний канцлер (бундесканцлер) є головою виконавчої влади. Як правило, канцлером стає заздалегідь визначений лідер тієї з політичних партій, яка отримала найбільше число голосів на загальнонаціональних виборах. Канцлер пропонує кандидатури членів кабінету міністрів для їх формального затвердження президентом країни і визначає основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики. У той час як багато парламентських систем допускають відставку уряду через механізм вотуму недовіри, у Німеччині в цьому випадку повинна бути одночасно запропонована (з боку законодавчої влади) альтернативна кандидатура на пост канцлера, прийнятна для більшості парламентаріїв. Дане обмеження в Основному законі, назване «конструктивним вотумом недовір'я», має на меті підтримку політичної стабільності. Лише одного разу (у 1982) канцлер був зміщений таким чином. Канцлер ФРН — Герхард Шредер. Виконавча влада За формою державного устрою Німеччина — парламентська республіка. Згідно з Основним законом, влада президента обмежена, значно більше владних повноважень надано канцлеру (прем'єр-міністру). Законодавча влада представлена двопалатним парламентом: його верхньою (більш «слабкою») палатою є бундесрат, а нижньою (більш «сильною») — бундестаг. Федеральний уряд, або кабінет міністрів, складається з федерального канцлера і федеральних міністрів. У його компетенцію входить проведення політики в області міжнародних відносин, оборони, фінансів і комунікацій. Центральний банк здійснює контроль над кредитно-грошовою політикою, хоча з 1 січня 1999 він підкоряється Європейському центральному банку. Федеральний уряд Федеральний уряд складається з міністрів, які суміщають дві функції членів кабінету (як колегіального органу) і керівників міністерств. Нарівні з міністерствами в структуру центральних органів виконавчої влади включені Відомство федерального канцлера (очолюється міністром за особливими дорученнями) і Відомство у справах преси й інформації (очолюється статс-секретарем), які підлеглі безпосередньо федеральному канцлеру. Федеральні міністри очолюють відповідні міністерства (зараз їх у ФРН 17) і керують їхньою роботою разом зі своїми заступниками — статс-секретарями (1−2 чиновника) і парламентськими статс-секретарями (1−2 депутати, які призначаються на допомогу міністру). Міністерства поділяються на відділи, підвідділи і реферати. При міністерствах можуть створюватися спеціалізовані федеральні відомства. Специфіка функціонування виконавчої влади ФРН полягає у тому, що федеральні міністерства проводять урядову політику, як правило, не самостійно на всіх рівнях держструктури, а лише через аналогічні органи виконавчої влади земель ФРН і на місцях. Виключення складають міністерства іноземних справ, оборони, деякі підрозділи міністерств фінансів, транспорту, внутрішніх справ, у тій мірі, в якій конституція ФРН фіксує пряме виконання федерацією відповідних функцій. Законодавча влада Бундестаг — головна палата німецького парламенту. Уряд залишається при владі, лише поки він підтримується більшістю в бундестагу. Бундестаг обирається населенням терміном на 4 роки. Половина депутатів обирається у виборчих округах за мажоритарною системою шляхом прямого голосування, інша половина — за партійними списками, що виставляються у кожній землі, за пропорційною системою. У більшості випадків член кабінету міністрів одночасно є й депутатом бундестагу. До об'єднання Німеччини в бундестагу засідало 520 депутатів. На виборах у грудні 1990, з входженням до складу ФРН нових земель, число депутатських мандатів було збільшено до 662, а на виборах 1994 — до 672, на виборах 1998 це число поменшало до 669. Законопроект може бути внесений будь-яким депутатом, бундесратом або федеральним урядом. Для проходження законопроекту потрібна проста більшість голосів. Основна робота над складними законопроектів ведеться не на пленарних засіданнях, а в комітетах і комісіях бундестагу. Розподіл місць у комітетах і комісіях між представниками різних партій здійснюється залежно від чисельності тієї або іншої партійної фракції. Бундесрат. Якщо проведений через бундестаг закон зачіпає інтереси 16 німецьких земель, він повинен бути схвалений бундесратом. Питання, що стосуються суверенних прав федеральних земель, особливо фінансові й адміністративні, звичайно є предметом дискусій і суперечок, і тому в середньому трохи більше половини всіх законопроектів проходить через верхню палату парламенту. Крім того, бундесрат має право винести негативний висновок по будь-якому із законопроектів, але лише дуже небагато з них не отримують схвалення у верхній палаті. Члени бундесрату не вибираються населенням, а делегуються кожним із земельних парламентів. Голова бундесрату обирається по черзі і по традиції одноголосно з числа прем'єр-міністрів всіх 16 земель терміном на один рік. Делегація, що представляє ту або іншу федеральну землю, голосує в бундесраті відповідно до інструкцій земельного уряду. Засідання палати проводяться один раз на місяць. У складі бундесрату ФРН (до її об'єднання з НДР) було представлено 45 делегатів з десяти західнонімецьких земель, а також спостерігачі із Західного Берліна, які не брали участі у голосуванні. У грудні 1990, після об'єднання країни, число місць в бундесраті було збільшене до 68. Федеральні землі, що мають населення понад 7 млн. осіб, посилають у бундесрат по 6 делегатів кожна; землі з числом жителів від 6 до 7 млн. осіб — по 5 делегатів; з числом жителів від 2 до 4 млн. — по 4 делегата, а з числом жителів менше 2 млн. — по 3 делегати. У разі розбіжностей по законопроекту між бундестагом і бундесратом вони узгоджуються в об'єднаних комітетах (спільних комісіях) двох палат. Оскільки земельні вибори не співпадають за часом із загальнонаціональними, розклад сил між політичними партіями у бундестагу і бундесраті може бути різним. Так, наприклад, християнські демократи — партія, що мала більшість в двох палатах протягом багатьох років — залишилися в бундесраті з 1991 у меншості по відношенню до соціал-демократів. Судова влада Вищою судовою інстанцією ФРН є Федеральний конституційний суд. Половина його членів обирається бундестагом, інша половина — бундесратом (по 8 суддів). Термін повноважень членів Федерального конституційного суду — 12 років. Суд дає тлумачення Основного закону ФРН і здійснює перевірку федеральних і земельних законів на предмет їх відповідності конституції. Конституційний суд також виносить приватні рішення у разі суперечок між землями або розбіжностей між земельними і федеральними урядами, а також приймає постанови, на основі яких та або інша політична партія може бути розпущена, якщо судом встановлено, що вона переслідує в своїй діяльності антидемократичні цілі. У судах більш низького рангу судочинство ведеться незалежними суддями, які після призначення на посаду не можуть бути відкликані з суду без їхньої згоди. Правосуддя в Німеччині відправляється п’ятьма гілками судової влади: нарівні із звичайними судами (що ведуть цивільні і карні справи) існують також суди по розгляду трудових суперечок, адміністративні, з соціальних питань і фінансові. Процеси по карних справах проводяться суддями, а не присяжними. За винятком судового розгляду з ряду конституційних питань, суди більш низького рангу не пов’язані в прийнятті рішень постановами вищих судових інстанцій (хоча на практиці подібні прецеденти трапляються часто).

Місце у світі

Німеччина зробила великий внесок у розвиток світової культури, науки і техніки. В XVI ст. тут почалася Реформація. Разом з тим, у XX ст. саме в Німеччині виник фашизм і звідси розпочалася друга світова війна. Після поразки в ній країна розділилась у 1949 р. на дві частини: західну -- Федеративна Республіка Німеччини (ФРН) і східну -- Німецька Демократична Республіка (НДР), які опинилися в різних соціально-економічних світових системах. У 1990 р. відбулося їх об'єднання, фактично поглинання Східної Німеччини Західною. Сучасна Німеччина входить до шести головних індустріально розвинених країн. За кількістю населення і економічним потенціалом вона поступається лише США та Японії, а в ЄС і Західній Європі займає перше місце.

Склад території та економіко-географічне положення

Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні.

Межує вона з Чехією, Австрією, Швейцарією, Францією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами, Данією. Омивається Північним і Балтійським морями. До складу ФРН входять Східно-Фризькі і Північно-Фризькі острови, а також Гельголанд і Дюні в Північному морі, о. Фемарн у Балтійському морі. Найдовша відстань з півночі на південь — 876 км, з заходу на схід — 640 км. Крайніми географічними точками є: на півночі селище Ліст на острові Сильт, на сході - саксонське село Дешка, баварський Оберстдорф на півдні та Сельфкант (Північній Райн-Вестфалія) на заході.

Через її територію проходять важливі трансєвропейські шляхи як широтного, так і меридіонального напрямків. Північний і південний кордони країни збігаються з природними рубежами, західні й східні відкриті і не раз являли собою театри воєнних сутичок. Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Політика «Дранг нах Остен» (натиск на схід) проводилась нею, починаючи з X ст., майже 500 років, супроводжуючись колонізацією і заселенням захоплених земель. До XIX ст. територія Німеччини складалася з 300 світських і духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священної Римської імперії германської нації». Германська імперія, в яку вони були об'єднані в 1871 р., мала площу 541 тис. км2. У 1918 р. вона скоротилась до 471. З 70 тис. км, утрачених у 1918 р., Лотарингія і Ельзас були повернені Франції, Північний Шлезвіґ -- Данії, а 46 тис. км кв. (Познань, Західна Пруссія, Данцигський коридор і Верхня Сілезія) відійшли до заново створеної Польщі. З 115 тис. км кв., втрачених у 1945 р., 15 тис. км кв. відійшли до колишнього СРСР (Калінінградська область Росії і Клайпедська округа Литви), а решта до Польщі (Східна Померанія, Південь Східної Пруссії, Нова Марка і Сілезія).

Клімат

Клімат Німеччини помірний, з середньорічною температурою біля +9°С. У північному регіоні відчутний морський вплив, що і пом’якшує погодні умови. В центральній частині країни клімат континентальний: зима холодніша, а літо тепліше. Найтепліше літо -- в Рейнській долині (там луги і поля зеленіють навіть взимку), а найхолодніші зими -- в Альпах, на півдні країни. Сніг буває рідко і тримається недовго. Опадів випадає на рівнинах 500−600 мм в рік, в горах -- 900−1100 мм (у вигляді снігу).

Флора

Близько 30% території Німеччини покрито лісами, зосередженими в основному в південній частині країни. Близько двох третин лісів -- хвойні, одна третина -- листяні, тут виростають береза, бук, дуб і горіх.

Фауна

Тваринний світ Німеччини не дуже різноманітний. Найбільш часто зустрічаються, -- олень, дикий кабан, заєць, вовк, лисиця, куниця, борсук. Серед нечисленних рептилій виділяється гадюка. Через країну зазвичай мігрує велика кількість перелітних птахів. У прибережних водах водяться оселедець, тріска, камбала, морський окунь, в річках країни -- короп, форель, сом.

Річки і озера

Територія багата на річки. Унікальною є наявність п’яти значних річок, які перетинають Північну і Середню Німеччину з півдня на північ паралельно одна одній. Довжина Рейну в межах країни 865 км, Дунаю -- 647 км. Рейн і Одер, як прикордонні річки, мають міжнародний режим. З давніх часів густа річкова система та Долини виконують важливі транспортні функції. Річки замерзають ненадовго (Рейн не більше ніж на місяць і то не щороку). Крупних озер в небагато -- найбільше озеро Боденське, частина якого знаходиться також в Австрії і Швейцарії.

Рельєф

Територія країни підвищується з півночі на південь. Північна частина ФРН знаходиться в межах Північно-Німецької низовини, де добре збереглися сліди заледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу. На північному сході - великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600−1400 м). Рейнські Сланцеві гори, висотою до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, висотою до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, висотою до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт та інші. Вздовж кордону з Чехією піднімаються хребти Шумава (висотою до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід від них — середньогірські масиви — Баварський Ліс, Фихтель і Швабо-Франконська куестова область з численними проявами карсту. Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю і подрібненнями. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з перевагою льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН — передові хребти Східних Альп (висотою до 2963 м — гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.

Корисні копалини

Найважливіші корисні копалини — кам’яне вугілля (загальногеологічні запаси 230 млрд. т), у тому числі Рурський кам’яновугільний, Саарський вугільний, Ахенський вугільний басейни, буре вугілля (70 млрд. т), у тому числі Нижньорейнський басейн; калійні солі (9 млрд. т) — район Ганноверу (західне продовження Штасфуртського соленосного басейну), басейн Верра — Фульда. Відомі також родовища нафти (76,1 млн. т), газу (південна частина Середньоєвропейського нафтогазового басейну, Рейнського і Передальпійського басейнів), залізної руди (1,9 млрд. т) — Гіфхорн, Зальцгнттер, Зігерланд, барито-цинкових (Мегген), свинцевих (Мехерних), свинцево-цинкових (Раммельсберг, Рур) руд, флюориту, графіту (Пассау) тощо.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів

За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини: 1. Північно-німецька низовина (до 200 км завширшки). 2. Середньонімецькі гори (Рейнські, Сланцеві, Гарц, Тюрінґенський Ліс і Рудні). 3. Південна Німеччина (Шварцвальд, Швабський Альб, Франконський Альб, Баварський Ліс і Баварське плоскогір'я). Гори Середньої і Південної Німеччини є середньовисотними і не створюють серйозних перешкод для економічної діяльності. Тільки на півдні, на кордоні з Австрією, на територію Німеччини заходить гірський масив Альп (так звані Баварські Альпи). Головним мінеральним багатством країни є кам’яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць. Родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані. Ліси займають ¼ площі країни. Значні території охороняють — Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними курсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. Внаслідок надмірної концентрації промислової діяльності Німеччина, особливо такі райони, як Рур і Галле-Лейпцизький, а також ріки Рейн і Ельба, зазнали великого забруднення. Проблему екологічної чистоти Руру і Рейну можна вже вважати вирішеною.

Населення

Незважаючи на величезні людські втрати у другій світовій війні (10 млн чоловік), Німеччина швидко відновила чисельність свого населення. Цьому сприяло і повернення 11 млн німців з територій, що відійшли до цих держав. Повернення «етнічних» німців продовжується і тепер, в основному з Росії. Водночас Німеччина (і Західна, і Східна) була першою з розвинених країн, де в кінці XX ст. природний приріст став нульовим або навіть від'ємним. Це супроводжувалось залученням іноземних робітників (турків, італійців, греків). їх у Німеччині було більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи: в окремі роки понад 6 млн чоловік (із сім'ями). В 90-х роках важливим елементом іноземної робочої сили стали вихідці з території Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина -- етнічно однорідна країна. Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім німців, нею розмовляють австрійці, германо-швейцарці, люксембуржці, тобто сусідні народи. За своєю релігією німці південних районів є католиками, північних -- протестантами. До другої світової війни Німеччина належала до країн зі значним єврейським населенням (560 тис. чоловік), майже всі вони або емігрували, або були знищені в концтаборах у роки війни. Колоніальна імперія Німеччини була невеликою і короткочасною. І все ж за кількістю емігрантів у XIX і на початку XX ст. країна поступалась лише Великобританії. В 1841—1900 рр. за кордон, насамперед у США, виїхало 4,8 млн чоловік. Значна частина сучасних американців і канадців серед своїх предків називають вихідців з Німеччини. Районами німецької еміграції були також Бразилія, Аргентина і Південна Африка. Середня густота населення 230 чоловік на 1 км кв. Найвища вона в басейні Рейну і в Середній Німеччині. 87% населення живе в містах, серед яких виділяються Берлін, Гамбург і Мюнхен, як «міста-мільйонери», і ще 13 міст, населення кожного з яких становить більш як 500 тис. чоловік. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст «вищої ліги». У Німеччині немає одного домінуючого центру на зразок Лондона у Великобританії чи Парижа у Франції. Це пояснюється політичною роздробленістю країни в середні віки і з 1949 по 1990 р. Але в Німеччині знаходиться найбільша в Європі агломерація міст -- Рурська, яка утворилася на базі вугільного басейну і комплексу важкої промисловості. За віком міста Німеччини можна поділити на дві групи. Західні (кордоном є долини Рейну і Дунаю) входили в орбіту Римської імперії, їхній вік сягає двох тисяч років. Інші, де в римські часи мешкали германські і слов’янські племена, виникли пізніше -- приблизно тисячу або трохи більше років тому. Специфічним є те, що серед німецьких міст багато колишніх князівських столиць. Вони багаті на історичні та культурні пам’ятки, що нагромаджувалися протягом сторіч. Міста Німеччини зазнали величезних руйнувань під час другої світової війни: на сході в наземних боях, на заході -- від повітряних нальотів. Далеко не все відновлено. Багато архітектурних і художніх скарбів загинуло назавжди. Проте і зараз німецькі міста вирізняються своїми пам’ятками минулого, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою. У сільській місцевості є хутори, села. Як правило, в них переважає міський спосіб життя. В цілому Німеччина має один з найвищих життєвих стандартів у світі.

Загальна характеристика господарства

Економіка Німеччини є сучасною і багатогалузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомобільні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електронна «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4% працюючого населення і вони дають 2% ВНП, в промисловості й будівництві -- по 39%, у третинному секторі -- 57% і 60%. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші. Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електротехніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство. Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Західної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР -- у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна --серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потенційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7%. Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване господарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійснювалося за допомогою США на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єднання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконкурентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економічної системи на сході.

Промисловість

Німеччина має розвинену енергетику. Головним напрямом змін у структурі енергобалансу після другої світової війни став перехід на імпортну нафту і природний газ, частка яких зросла до 50%. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німецької економіки, скорочується. Проте і зараз Німеччина залишається однією з найбільших його виробників. Щорічно добувають 70−75 млн т кам’яного вугілля (в 1960 р. -- 140) і 240 млн т бурого (в 1989 р. -- 410). Щорічний імпорт нафти досягає 100 млн т, природного газу -- 75 млрд м куб, власний їх видобуток, відповідно, 3 млн т і 20 млрд м куб. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи: Роттердам -- Рур -- Франкфурт-на-Майні, Марсель -- Карлсруе -- Інґольштадт, Ґенуя -- Інґольштадт, Трієст -- Інгольіптадт, Вільгельмсгафен -- Рур, Росток -- Шведа -- Галле. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі. Природний газ трубопроводами надходить з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та з Росії транзитом через Україну. Виробництво електроенергії становить понад 570 млрд кВт год на рік, з них 1/3 дають АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини від Нижньої Саксонії до Баварії. АЕС «Норд» на сході закрита. Обробна промисловість. Промисловий переворот у Німеччині відбувався в середині XIX ст. і вже враховував досвід Великобританії. Перевага одразу ж була надана важкій промисловості. Умовами для цього стали рурське й сілезьке кам’яне вугілля, буре вугілля, калійні й кам’яні солі Середньої Німеччини, лотаринзькі залізні руди, контрибуція з Франції, а також наявність широкої мережі університетів, бурхливий розвиток природничих і технічних наук. Ринком збуту була сама важка промисловість, а також урядові воєнні замовлення перед першою та другою світовими війнами. І зараз Німеччина серед головних розвинених країн за своїм промисловим потенціалом поступається лише США і Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Як країна, що зазнала поразки у другій світовій війні, Німеччина втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Найбільші її досягнення -- у традиційних галузях: машинобудуванні та хімічній промисловості. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначення, 1/3 -- машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 -- споживчі товари широкого вжитку.

Металургія сконцентрована в Рурі. Залізну руду імпортують переважно зі Швеції. Щорічна виплавка сталі -- 40 млн т (в 1969 р. -- 50 млн т). Рур є також головним районом виплавляння алюмінію (1260 тис. т на рік), кольорових і легуючих металів. Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конурбації Франкфурте і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експортом займає перше місце.

Машинобудування виробляє практично все -- двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової, поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв’язку. Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою. У виробництві транспортних засобів переважає випуск автомобілів. Виробляють 4,6 млн автомобілів на рік, половина з них експортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Західної Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залишатися першою в Європі і третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно спускають на воду, досягає 0,8−1,0 млн брутто-тонн. Спеціалізація центрів машинобудування Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підприємств різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн. За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі. Важливе значення мають галузі промисловості, що виробляють товари широкого вжитку. На ринках Європи користуються попитом музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, друкована продукція, мисливська зброя тощо. Особливе місце займає пивоваріння. За виробництвом пива Німеччина поступається лише США, а за споживанням його на душу населення і експортом стоїть на першому місці. Як у Франції вино, пиво в Німеччині -- не просто напій, це важливий елемент способу життя. Країна виробляє 13 млн т паперу і картону на рік (перше місце в Європі).

Обробна промисловість розміщена практично по всій території країни. В XIX ст. головними районами її зосередження були Вестфалія, Саксонія і Сілезія (нині територія Польщі). Згодом до них приєдналися Берлін, Гамбург та інші північні міста. В другій половині XX ст. відбувався своєрідний «рух на південь» -- у Прирейнський Південний Захід і в Баварію. Більш рівномірне розміщення обробної промисловості стало наслідком зменшення її залежності від сировинних баз і комплексу важкої промисловості Руру.

Сільське господарство

Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища -- 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м’ясо, овочі, фрукти. Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м’яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння. ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах -- свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі -- найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини. Вилов риби -- 400 тис. т. Лісозаготівлі -- 38 млн. м куб.

Транспорт

Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць. Переміщення вантажів здійснюється залізницями, автомобілями, трубопроводами і водними шляхами, людей -- автомобілями, залізницею і авіатранспортом. У країні зареєстровано понад 40 млн легкових і 3 млн вантажних автомобілів. Німецька «Люфтганза» є однією з найбільших і найдосконаліших авіакомпаній світу. Вона здійснює польоти як у національних межах, так і в усі куточки Землі. Специфікою Німеччини є розвинений внутрішній водний транспорт, який здійснює 1/5 перевезень вантажів. У цьому країна поступається лише США. Найважливіша роль належить системі Рейну, завдяки якому Рур і Південний Захід мають дешевий вихід через Нідерланди У Північне море. Рейн -- одна з найзавантаженіших річок світу, на нідерландсько-німецькому кордоні щороку ним проходить близько 130 млн т вантажів. Канал Рейн -- Емс -- Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах національної території. Середньонімецький канал від Рейну до Одеру перетнув країну із заходу на схід, з'єднавши всі північні річки і перетворивши їх на єдину водну систему. І, врешті-решт, закінчений у 90-х роках канал Рейн -- Майн -- Дунай, з'єднавши Північне і Чорне моря, створив трансєвропейську водну магістраль. Німеччина має широкий вихід у Північне й Балтійське моря. Кільський канал, що їх з'єднує, як міжнародний займає третє місце, але значення його набагато менше, ніж Суецького і Панамського. Довжина каналу 98 км, річний вантажообіг -- 65 млн т. Більшість вантажів іде в східному напрямку. Поромні переправи з'єднують Німеччину з Данією (о. Зеландія), Швецією і Фінляндією, а також з Литвою. Серед численних морських портів країни найбільшими є Гамбург і Бремен. Хінтерландом Гамбурга є весь басейн Ельби і Одеру, включаючи території Чехії і польської Сілезії. В роки роз'єднаної Німеччини Гамбург його практично втратив, але все ж таки залишився серед найбільших портів світу. Значення Бремена підсилюють його спеціалізовані аванпорти: Вільгельмсгафен, Бремергафен, Куксгафен. Та чи не найбільше значення для Німеччини має нідерландський порт Роттердам, хінтерландом якого є весь басейн Рейну. До другої світової війни центром транспортних зв’язків країни був Берлін. У роки роз'єднаної Німеччини він втратив ці функції. Характерною стала наявність локальних транспортних вузлів.

Грошова одиниця

Грошова одиниця — Євро: 1 EUR = 0. 971 537 USD курс на 29. 09. 2002. Євро уведено з 1 січня 2002 р. В одному євро 100 центів. До кінця 2012 р. Національний банк буде обмінювати національні банкноти на євро безкоштовно. Обмінний курс — 1 євро = 1. 95 583 німецьких марок, зафіксований і змінюватися не буде. В обігу знаходяться банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро, а також монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів. (Додаткову інформацію можна отримати на сайті Європейського Центрального Банку.) Обмін валюти можливий у банках і спеціалізованих обмінних пунктах, а також у готелях і на головному поштамті - у великих містах вони працюють щодня і цілодобово. Кредитні картки приймаються практичні в усіх великих крамницях, АЗС, ресторанах, кафе і готелях. Банки Години роботи: з 8. 00 до 12. 00 і з 13. 30 до 15. 00 (крім суботи і неділі). Пункти обміну валюти працюють з 9. 00 до 18. 00, деякі обмінні пункти працюють у суботу і неділю, звичайно з 9. 00 до 12. 30.

Геополітичне положення

Знаходячись на перетині вигідних транспортних шляхів, Німеччина має доступ до зовнішнього ринку збуту, що дає їй дотаткові плюси.

Крамниці Крамниці в Німеччині працюють з понеділка по п’ятницю з 9. 00/9. 30 до 20. 00, у суботу до 16. 00/18. 00. Вихідні - недільні дні, національні, релігійні і місцеві свята. У вартість придбаних товарів входить ПДВ, частина якого (до 10% від вартості покупки) можна повернути, оформивши в крамниці чеки 'TAX-FREE" (такс-фрі) і подавши при виїзді на митниці ці чеки разом з товаром, що вивозиться. Каси виплати знаходяться, як правило, неподалік митниці. Віза Віза обов’язкова всім. Термін оформлення — 14 днів. Документи необхідні для оформлення візи: 1. Загальногромадянський закордонний паспорт дійсний не менше 3-х місяців. 2. 2 фотографії розміром 3×4 або 4×6 см. 3. Анкета, в якій вказуються: — прізвище, ім'я, по-батькові; - домашня адреса; - професія за освітою або посада; - місце роботи і робоча адреса; - відомості про попередні відвідання країн Шенгенської групи; - прізвище, ім'я та по-батькові дружина (чоловіка); - дата і місце її (його) народження; - прізвища, імена і по-батькові батьків. 4. Для дітей необхідно нотаріально мати завірений дозвіл на виїзд дитини: якщо їде один з двох батьків, то від іншого; якщо не їде жоден з батьків, то від обох; якщо прізвища батьків різні, то потрібне свідоцтво про народження дитини. 5. Вимагається дозвіл (банківська довідка) на вивезення валюти. 6. Посольство залишає за собою право виклику туриста у посольство для отримання додаткових відомостей або з’ясування обставин попередніх подорожей у Німеччину і країни Шенгенскої угоди. 7. Для оформлення візи у Німеччину, повинна бути надана розписка, підписана туристом особисто! Страховка Медичний страховий поліс обов’язковий на весь час подорожі. Митниця У Німеччину дозволено ввозити необмежені суми іноземної і місцевої валюти. Для громадян держав, не що входять до ЄС, передбачені наступні обмеження на ввезення товарів: 800 сигарет або 200 сигар; 2 л вина або 1 л міцних спиртних напоїв; 50 мл духів. Правила на ввезення товарів з країн, що не є членами ЄС, діють так само у відношенні товарів, придбаних у безмитних крамницях.

Національна кухня

Німецька кухня добротна, її однаково люблять і цінять, як гості, так і місцеві жителі. Земля, ліси і води надають продукти найвищої якості. Приготовані з любов`ю, вони стають кулінарним святом. В народі такі ласощі називають «Шманкерл», слово, в якому вже звучить смакування. Ресторанна справа поставлена в Німеччині так, що заслуговує спеціальної подорожі. Вплив сусідніх Італії, Австрії і Богемії надає багатьом стравам особливу родзинку. Епоха Наполеона залишила свої сліди в німецьких каструлях, що пішло на користь німецькій кухні. Тут можна знайти ресторан на будь-який смак і гаманець. Часто господарі ведуть діло, передаючи його з покоління у покоління, що є однією з основних гарантій високої якості обслуговування за помірну ціну. А у вигляді безкоштовного додатку в багатьох ресторанах вас очікує незвичайне оформлення залів, що нагадує про одну з історичних або культурних епох. Традиційні страви різноманітних регіонів країни В баварських пивних відвідувачів кормлять блюдами домашньої кухні. Смажена свинина з хрусткою шкіркою, клецки і капуста, знаменита біла ковбаса з солодкою гірчицею і претцелями (кренделики, посипані сіллю) — ось лише деякі з прославлених найменувань такого меню. У гастрономічному храмі Альфонса Шубека 'Вагінг-ам-Зе" (південно-східна Баварія) гостей пригощають качкою, клецками, приготованими з тіста для брецелів або пухкими клецками, тісто для яких замішують на солодкій заквасці. У Франконії є можливість скуштувати найкращі ковбаси — як, наприклад, товщиною з палець нюрнберзьких смажених ковбасок. До речі, сам Нюрнберг більше відомий пряними духмяними коврижками. Вони особливо популярні під час Різдвяних свят. Заслуженою славою користуються також франконські вина. Гордість Швабії і Баден-вюртемберга — суп з млинцями, капустяні блюда і традиційні блюда з макаронів (Spatzle, Maulhaschen і Schupfnudeln). Усьому світу відомі копчені шинки Шварцвальда, але не менш цінують і баденські цибульні пироги. Прекрасним доповненням до цих страв стануть визначні горілка і вина, що виробляються у цьому сонячному регіоні. У Гессені, що лежить північніше, досі залюбки їдять зелений соус, який дуже хвалив Гете. Цей соус готують не менше, ніж з дев’ятих видів трав, і він особливо смачний з яловичиною і спаржею. Ласощами у Рейнській області вважаються маринована яловичина, картопляний салат, житнє збіжжя, картопляні млинці і яблучний соус. На Різдво вулиці Кельна наповнюються ароматом мигдалевого печива (Spekulatius), а в сусідньому Ахені різдвяне прирощення — не менш ароматні Printen. Вестфальська кухня відрізняється апетитними м’ясними стравами, ніжною шинкою і пряниками. Білокачана капуста і Pinkel є прекрасним доповненням до бременського тушкованого м’яса. Під нього добре випити чогось «гаряченького», наприклад, тминної горілки «Кот», яка теж виготовляється у Бремені. На узбережжя Північного і Балтійського морів панують рибні страви. У Гамбурзі вам запропонують суп з вугрів, смажений морський язик, оселедця, креветки і безліч різновидів копченої риби. У Нижній Саксонії на стіл прийнято подавати страву з баранини під назвою Heidschnuckenbraten, яку заїдають Rote Grutze (шикарним холодним ягідним асорті з кремом). У Берліні не можна втратити нагоду відвідати кафе «Кранцлер» на вулиці Курфюрстендам, де пригощують маленькими м’ясними кенігсберзькими биточками і смачними тістечками. Знамениті саксонські ласощі - Leipziger Allerlei (страва з овочів і креветок). Різдвяні торти Дрездена — «Christ-stollen» та «Baumkuchen» — знає увесь світ. Тюрінгія славиться своїми клецками, що рекомендується вживати з гусятиною. В ерфуртському ресторані «Ліндерхоф» вас пригостять смаженим м’ясом (Rostbratel) у пивному соусі і млинцями з цибульно-картопляною начинкою. Національні особливості У німців прийнято дарувати один одному приємні дрібниці, причому не обов’язково куплені. Це може бути будь-що: листівочка або вишукана річ, що нагадує саме вам щось важливе. Дуже цінуються родинні традиції, хоча молоді люди намагаються бути самостійними, і вважається дурним тоном залежати від батьків. Поважаються родинні свята, особливо Різдво, коли у батьківському домі збирається вся родина. Якщо Ви хочете запросити куди-небудь своїх друзів-німців, то йдіть у французький або італійський ресторан. Він може бути недорогим, але обов’язково затишним. Коли Ви з ким-небудь знайомитеся, врахуйте, що німці, за винятком дуже близьких дружніх відносин, звертаються за прізвищем. Якщо, наприклад, Ви представляєтеся по імені, то цим відразу пропонуєте більш інтимний рівень стосунків, чим ставите співрозмовника у незручне положення. Перехід на звертання за іменем вимагає особливого дозволу, він аналогічний переходу на «ти». Знімаючи трубку телефону, також прийнято називати своє прізвище — це обов’язкова вимога. У Німеччині дуже люблять точність у часі.

Телекомунікації

Дзвінок по місту з громадського таксофона коштує 15 центів (планується підвищення цього тарифу). В інше місто можна подзвонити практично з будь-якого таксофона жовтого кольору. Для цього слід мати монети вартістю 1 або 5 євро. Можна придбати телефонну картку вартістю від 3 до 25 євро. Крім того, можна подзвонити з поштового відділення — з абонентом в іншому місті Вас з'єднає телефоністка. Довідки про номери телефонів абонентів всередині країни можна отримати по тел.: 1 188, за кордоном — по тел.: 118. Більшість міст Німеччини мають власні телефонні коди, що вказані у телефонному довідникові у розділі «Абоненти всередині Німеччини». Якщо Ви телефонуєте в Німеччину з-за кордону, наберіть код країни (49), а після цього код потрібного регіону, але без «0».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой