Досвід роботи вчителя фізичної культури Кобеляцької ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. О. Гончара Золотухіна О.В

Тип работы:
Методичка
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Девіз: Якщо твої плани розраховані на рік —

Сій зерно, якщо на десятиріччя —

Сади дерева, а якщо на ціле життя —

Віддай дітям часточку своєї душі -

Навчай їх.

Моє кредо

У своїй педагогічній роботі, я намагаюся вчити дітей, здобувати знання, слідкувати за своїм здоров’ям, приймати самостійно рішення, відповідати за них, добиватися результатів і поставленої мети.

Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою його діяльністю, а засобом розвитку дитини.

В кожній дитині я бачу Людину, вірю в неї, в її розум, добре серце, безкорисливість і неповторність, тому до кожної дитини намагаюсь знайти індивідуальний підхід, стати не просто вчителем, а й товаришем.

Так хочеться, щоб мої вихованці мали добру душу і серце, чуле до людського болю, мали добре здоров’я, були ввічливі та поважали старших.

Перевагу надаю ненав’язливим порадам, методу відстрочки, який дає змогу учням краще підготуватися та розумно підкоритися вимогам; поважаю індивідуальність кожного учня, шукаю або створюю привід похвалити учня, порадіти за досягнення як самому, так і всім класом.

Досвід роботи вчителя фізичної культури Кобеляцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 ім. О. Гончара Золотухіна Олега Валерійовича

Здоров’я дитини — багатство України

Педагоги й лікарі визначають недостатність руху, коли йдеться про руховий режим школярів. Протягом дня школярі сидять за партою в класі, біля телевізора, виконуючи домашні завдання і читаючи, від 5,5 до 8,5 годин. Отакий мало рухомий спосіб життя, звичайно, позначається негативно на здоров'ї. З давніх давен люди використовували фізичні вправи з метою попередження захворювань та активізації життєвих процесів організму. Гімнастика, плавання й обливання водою різної температури слугують людям як оздоровчі заходи. Давньогрецький учений Гіппократ вважав гімнастику, свіже повітря і прогулянки важливими чинниками здоров’я й довголіття. Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична бездіяльність, стверджував Аристотель. А відомий філософ і математик Піфагор назвав фізичну культуру і спорт важливими помічниками в розумовій діяльності людини. Він мав для цього підставу, адже сам був видатним атлетом і досяг олімпійських висот, узявши участь в Олімпійських іграх з панкратіону (поєднання елементів боротьби з кулачним боєм). Піфагор виборов першість.

Існує багато засобів впливу на організм людини, це — ходьба й біг, стрибки й метання, ігри й плавання, ранкова гімнастика, пересування на лижах, катання на ковзанах та ін. Може виникнути запитання: які ж фізичні вправи найкорисніші, які з них краще впливають на організм?

Вчені, лікарі і спортивні педагоги вважають, що тільки різноманітні фізкультурні засоби, вправи з багатьох видів спорту можуть сприяти фізичному розвитку людини, зміцненню її здоров’я.

Сучасні темпи життя вимагають від учнів, щоб вони змолоду дбали про своє фізичне вдосконалення, мали знання в галузі гігієни і медичної допомоги, вели здоровий спосіб життя, самостійно займалися фізичними вправами.

Для розв’язання цих завдань у загальноосвітній школі передбачена організація щоденних занять учнів фізичною культурою (на уроках, у гуртках фізичної культури, спортивних секціях).

Збереження і зміцнення здоров’я учнів, особливо в наш час, потребують конкретного вирішення. Неможливо бути здоровим і всебічно розвиненим без систематичних занять фізичною культурою. Дві, три години занять фізичною культурою на тиждень передбачені навчальними програмами, не вирішують цієї нагальної проблеми. По — перше, неможливо здійснити індивідуальний підхід; по — друге, недостатня рухова активність; по — третє, не виконуються гігієнічні вимоги. Діти повинні мати восьми — десяти годинне рухове навантаження і при цьому додержуватися гігієнічних норм, тобто: прийняти душ, переодягнутись, може, трохи відпочити та інше. Школа, а тим більше багато комплектна, не має можливостей забезпечити ці потреби. Чому?

· По-перше, це прив’язка до розкладу занять. Далеко не всім учням (не всім класам) є можливість поставити урок фізкультури останнім, щоб піти відразу додому або, не поспішаючи залишитись у школі, щоб по черзі прийняти душ (якщо такий є). А між уроками це зробити взагалі неможливо.

· По-друге, коштів, щоб забезпечити обов’язкове проведення 6 — 10 уроків фізкультури на тиждень немає і не скоро буде.

· По-третє, дотримання режиму харчування. Після сніданку на першому уроці чи навпаки безсилля на останньому майже не дає шансів для повноцінного уроку.

· По-четверте, це неможливість справжнього диференційного підходу, тому що шкільний клас — це і хлопці, і дівчата, це і високий рівень фізичного розвитку, і слабкий, і підготовча група, і спеціальна група, і зовсім звільнені від занять учні, але вони також потребують уваги.

Але є можливість досягти найкращих умов для оздоровлення дітей, є розробка програми з фізичної культури для багатокомплектних шкіл, яку розробив і вже 4 роки працює за нею учитель фізичної культури ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 м. Комсомольська Полтавської обл. Біліченко В.А.

Оригінальність цієї програми полягає в тому, що вдалося уникнути штампу розподілу годин «приблизно порівну» за видами програми, а також застосувати рівні завдання і вимоги для груп з різним рівнем фізичної підготовки з врахуванням статевих особливостей. Також така система дала змогу вирішити деякі проблеми, а саме:

а) 8 — 10 годинне фізичне навантаження учнів на тиждень, що відповідає вимогам їх фізичного розвитку;

б) виконання гігієнічних вимог після занять фізичною культурою;

в) відповідність розподілу фізичного навантаження фізичній підготовці, віковим та статевим особливостям;

г) з’являється сенс вчителю для творчого підходу до занять, поскільки можна готувати дітей до змагань на рівні спортивних шкіл;

д) демократизація і гуманізація при виборі учнями спортивних секцій;

е) поєднання уроків фізичної культури з позакласними та позашкільними роботами, що є невід'ємною частиною тренувального процесу, тобто об'єднання системи фізичної культури і спорту в єдину систему з загальними плануванням і загальними інтересами;

ж) зацікавленість дітей, які будуть бачити свої результати комусь подібними, цікавими на протязі навчання в школі.

І це все може стати основою для розвитку масової фізичної культури і спорту в школі і взагалі. Для реалізації цієї програми була запропонована така форма (схема) організації завдань:

1. Винесення уроків фізичної культури поза розкладом, що дає змогу особисто вчителю фізичної культури правильно планувати час занять фізкультури в режимі для учнів.

2. Скласти з усієї паралелі класів списки учнів окремо за статевою ознакою, виявити стан здоров’я, заняття в спортивних секціях, інші заняття. У результаті такого аналізу ми отримали таку групу хлопців (яка відповідає кількості учнів в класі) і таку ж групу дівчат. Ці групи наказом по школі були переведені на індивідуальні форми навчання при виконанні необхідних умов. Після цього кількість класів відносно до кількості груп скоротилась на 2 (тобто 4 години) далі за рахунок одностатевих груп можна довести кількість учнів у групі до максимального. А ще відняти повністю звільнених дітей і дітей спецмедгрупи, а також з урахуванням певної відсутності дітей з різних причин. Це ще маємо 1 — 2 години. Таким чином, одержуємо всього 3 — 4 години які переносяться для занять з дітьми високого і середнього фізичного розвитку (а це 4 — 6 години на тиждень). У дітей підготовчої групи 2 — 3 години. У результаті з 9 класів однієї паралелі ми одержали 3 групи хлопців і 3 групи дівчат.

Матимуть місце випадки, коли діти підготовчої групи, піднявши рівень своєї фізичної підготовки, або покращивши здоров’я, переходитимуть до основної групи.

Взагалі, можна твердо говорити про позитивний результат як у фізичній підготовці учнів, так і в вихованні культури занять.

Ставлячи перед собою мету, досягти найкращих умов для оздо-ровлення дітей, а також підвищення їх духовних та фізичних можли-востей, я все частіше зупиняюсь на думці про далеко невичерпані можли-вості методики в системі фізичної культури учнів, а також самої системи фізичної культури в загальноосвітніх школах. Багатокомплектність шкіл є унікальною можливістю для організації занять з фізичної культури дітей нашого міста, тобто можна вести мову про об'єднання фізичного виховання під єдиний дах в інтересах міста та держави. Винайдена ідея дає можливість з наукової позиції підійти до розробки програми для дітей відповдно до їх фізичної підготовки, вікових, статевих особливостей.

Оригінальність цієї програми полягає в тому, що планується на конкретного учня або ученицю. Тобто у вчителя з’являється стимул творчої праці. Програма дає можливість вирішити декілька проблем:

· гігієна занять фізичною культурою;

· 8−10 годинне фізичне навантаження на тиждень, що відповідає вимогам їх фізіологічного розвитку; творчий підхід до поєднання класної, позакласної та позашкільної роботи з фізичної культури та спорту;

· відповідність фізичного навантаження фізичній підготовці та статевим ознакам;

При розробці програми малось на увазі те, що маючи велику кількість учнів, а також необхідну кількість вчителів фізичної культури можна створити групи згідно з їх статевими ознаками та фізичними особливостями. А маючи такі групи з фізичної культури, можна займатися за програмою спортивних шкіл, тобто досягати певної мети в окремих видах спорту, для зручності відвідування занять з фізкультури, а також додержання вимог гігієни уроку були винесені поза розкладом, а учням, які займались в спортивних секціях міста, дозволено, за узгодженням з адміністрацією, перейти на індивідуальний графік занять. Додаткові години з’явились за рахунок скорочення кількості груп відносно до кількості класів, а також перерозподілу годин для груп з різними фізичними можливостями та відношенням до груп здоров’я.

Необхідною умовою ефективності роботи за авторською програмою є дієвість зв’язків шкільного колективу фізичної культури з іншими організаціями нашого міста, залучення батьків, спортсменів, тренерів, спонсорів, які під керівництвом вчителів беруть участь у підготовці і проведенні спортивно-масових заходів.

Продовжуючи пошуки шляхів, які ведуть до вдосконалення оздоровчої системи учнів і користуючись введенням уроку футболу, я пропоную втілити у життя дещо новий підхід до організації системи фізичної культури в школі. Даний метод полягає в поєднанні урочної та позакласної форм роботи. Оскільки спортивна секція має також урочну форму, то є сенс не виділяти окремо урок від секції і навпаки, а забезпечити дітям адекватність фізичного навантаження їх фізіологічним потребам. І також акцент ставиться на виконанні вимог гігієни, фізіології та психології учня.

Між заняттям з фізичної культури та іншими предметами повинна бути достатня кількість часу: для відпочинку, підготовки до уроку, виконання інших потреб режиму дня.

Знову ж, є можливість працювати на більш конкретний результат, більш виважено планувати розвиток рухливих якостей, більше уваги приділяти кожному учневі. І заняття футболом у навчальному процесі є додатковим стимулом у виконанні цих ідей.

Міжпредметні зв'язки

Поєднання фізичного виховання з іншими предметами

Фізкультурні хвилинки на заняттях

Перші ознаки втоми з’являються в дітей:

середньої групи — на 7−8-й хвилині заняття;

старшої групи — на 10−12-й хвилині заняття;

підготовчої групи — на 10−12-й хвилині заняття.

Основні ознаки втоми такі:

· гальмування щойно сформованих умінь;

· порушення координації дрібних рухів, їх уповільненість;

· багаторазова неуважність;

· примітивні маніпуляції (пересування, кидання предметів, постукування ними об стіл тощо);

· поява автоматичних рухів, які вже давно не проявлялися (смоктання пальців, розгойдування на стільці);

· позіхання, сонливість;

· впадання в «дивлюся й не бачу», «слухаю й не чую». Найкращій спосіб запобігти втоми — виконання фізичних вправ. Саме тому в дошкільних закладах, починаючи із середньої групи, практикується щоденне проведення фізкультхвилинок. До комплексу фізкультхвилинки має входити не менше 3−4 вправ, кожна з яких повторюється 4−6 разів.

· Загальна тривалість фізкультхвилинки не має перевищувати одну-дві хвилини. Основні вимоги до організації та проведення фізкультхвилинок:

· вправи мають бути добре знайомі дітям, простими за структурою, цікавими за змістом та зручними для виконання на обмеженій площі;

· комплекс обов’язково має включати вправи, що впливають на великі групи м’язів та сприяють поліпшенню функціональної діяльності всіх органів (вправи для рук і плечового пояса: потягування-випрямлення хребта з обов’язковим підніманням голови вгору);

· вправи для розширення грудної клітки — руки вгору, до плечей, перед собою; для тулуба — нахили чи повороти; для ніг — присідання, підстрибування (біг на місці). Відомо що позитивні емоції добре впливають на регуляцію діяльності всіх внутрішніх органів, сприяють підвищенню тонусу кори головного мозку, спонукають до активної діяльності. Під час Фізкультхвилинки слід акцентувати увагу дітей на якості виконання кожного руху для підвищення його фізичного ефекту. Не варто на довго відривати дітей від роботи, якщо вони нею захоплені. запропонуйте лише 1−2 вправи на випрямлення постави, які малюки можуть виконати сидячи на стільці.

Фізкультхвилинки для уроків природознавства

Станьте рівно, поверніться

І до сонечка зверніться.

А тепер хай всі малята

Пострибають, мов зайчата.

Руки вгору підніміть,

Вдих і видих всі зробіть.

У садку зеленому

яблук нарвемо.

У плетені кошики ми їх складемо.

Ніжки хай потрудяться --

танок почнемо.

Вправними, бадьорими

ми всі зростемо.

Ніби ягоди рвемо.

Будемо присідати

І мурашок розглядати.

Ой, ходили журавлі, то великі, то малі присідали на ріллі.

Так де гнеться верболіз

Чорногуз у став заліз, крила миє у водиці вичищає крила птиця.

Бо брудною ходить

їй сумління не велить.

Пострибає так хвилинку

й годувать летить дитинку.

Травичка низенька-низенька

Дерева високі-високі.

Вітер дерева колише, гойдає,

птахи летять, відлітають,

А діти тихенько за парти сідають.

Випрямляються, кладуть руки за голову.

Обертаються праворуч, ліворуч, підносять руки вгору, тримаючи руки на поясі, підстрибують на місці на обох ногах.

Піднімають випрямлені руки вгору, стають навшпиньки, дивляться на руки, опускають їх.

Піднімають випрямлені руки,

стають навшпиньки, імітують

знімання яблук.

Піднявши руки вгору, нахиляються

вперед, торкаються пальців ніг.

Тримаючи руки на поясі, тупотять ногами.

Піднімають зігнуті руки до плечей,

розгинають їх.

Руки на поясі.

Присідання.

Руки розвести в сторони, підняти, опустити.

Тримаючи руки на поясі, виконати

присідання.

Піднявши руки вгору, нахилитися праворуч, ліворуч, кисті розслаблені.

Витягнувши шию, нахилитися вперед, випрямити руки й потерти долоні.

Крокують на місці, піднявши

випрямлені руки.

Підстрибують на місці на обох ногах.

Плавно піднімають і опускають руки.

Присідають.

Стають навшпиньки, руки піднімають вгору.

Нахиляють тулуб вліво, право.

Махають руками, як крилами.

«Показують», хто краще сів.

Фізкультхвилинки для занять з образотворчої діяльності

Кіт збирався до роботи та завадили турботи:

Треба висушить хвоста, накрутити вуса, почесати живота.

І помити носа.

Цілий день такі турботи,

що не встигнеш до роботи!

Забавлялись зайченята,

виглядаючи маму і тата.

Ось так лапку до лапки.

Ось так шапку до шапки.

Ось так -- вусом потрусили.

Так -- так -- так!

Сильний вітер до землі гне дерева молоді, а вони ростуть, міцніють вгору тягнуться, радіють.

Петрик йшов, йшов, йшов і суницю знайшов з'їв і далі пішов.

Петрик йшов, йшов, йшов

І горішок знайшов.

Підняв і далі пішов.

Петрик йшов, йшов, йшов

І грибочок знайшов.

Поклав у кошик

і додому пішов.

Потягуються.

Розводять руки в сторони.

Показують «хвіст».

Гладять живіт.

Лічать пальцем.

Розводять руками, крутять головою.

Встають, руки піднімають вгору.

Руки на поясі, повертаються праворуч-ліворуч.

Плескають у долоні.

Руки піднімають до голови.

Хитають головою.

Стрибають на місці.

Присідають.

Піднімаються.

Стають навшпиньки, руки тягнуть вгору.

Крокують на місці.

Нахиляються вперед.

Імітація рухів, які

хлопчик виконує.

Сідають за парти.

Здавалося б, ну що можуть дати звичайні фізичні вправи? Із-за простоти багато хто недооцінюють їх. Однак, на тих предметах, де проводиться фізкультурна пауза, продуктивність праці на уроках зростає на 2−6%. Фізкультурна пауза включає:

по-перше — вправи, що розслаблюють натружені м’язи і заспокоюють стомлені нервові центри;

по-друге — вправи, що тонізують нервові центри і м’язи, які не діяли;

по-третє - вправи, що поліпшують мозковий і периферичний кровообіг та уникають несприятливих впливів умов праці на організм.

Види вправ, їхня послідовність, темп, кількість повторень, тривалість фізкультурної паузи залежить від характеру навантаження на учнів.

При невеликій втомі (на початку навчального дня) — виконуються інтенсивні вправи, при важкій (останні уроки) — менш інтенсивні.

Також, це залежить і від вікових груп.

Якщо на уроці діти працюють більш розумово і піддаються значній нервовій напрузі, то схема фізкультурної паузи буде такою:

Перша вправа — потягування; друга — для розслаблення м’язів рук і тулуба; третя — для м’язів ніг (випади, присідання, піднімання ніг); четверта — для збереження чи збільшення рухливості хребетного стовпа (нахили голови, нахили тулуба назад і ін.); п’ята вправа — для м’язів тулуба — Повороти і нахили в сторони.

Якщо праця зв’язана з великою нервовою і легкою фізичною напругою й одноманітними робочими рухами (письмова праця), то схема Фізкультхвилинки буде такою: перша вправа — потягування; друга — на розслаблення м’язів рук і тулуба; третя вправа — для м’язів тулуба (нахили в сторони і повороти); Четверта — для м’язів ніг, що сприяє посиленню кровообігу і подиху, наприклад — махові рухи; п’ята вправа — на координацію рухів і уваги.

Якщо праця зв’язана з середньою нервовою і фізичною напругою та різноманітними робочими рухами (уроки трудового навчання), то необхідно виконати інший комплекс фізкультурної паузи: перша вправа — потягування, що закінчується розслабленням м’язів рук і тулуба; друга — для посилення кровообігу і подиху; третя вправа — широкі рухи тулуба і рук з акцентом на розтягування; четверта — кругові рухи тулубом з широкою амплітудою та маховими рухами руками; п’ята вправа — на координацію і увагу.

10 рухливих ігор

Баранець

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта — його «хвостики». Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть «баранець».

За сигналом «хвостики» починають бігти за «баранцем», а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього «баранець» то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.

«Хвостики» намагаються не «відриватися» від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто «відірвався» від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався «хвостиком». Потім він стає «баранцем».

Бездомний заєць

Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців — «заєць», другий — «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середину пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «безпритульним зайцем». Якщо «вовкові» вдається догнати «зайця», вони міняються ролями.

Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями. Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини. Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: «Білка», «Жолудь», «Горіх». Одного з дітей вибирають ведучим.

На виклик вчителя «Горіхи!», «Білки!», або «Жолуді!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Бузьки (українська народна гра)

Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: «Бузьки полетіли!». Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами».

Учитель забирає одне «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!». Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одні нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі - вибуває з гри.

Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують…). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

Вище землі

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.

За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: «Я ведучий!»

Щоб не впіймав ведучий, можна стати «вище землі» (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти «вище землі» можна 5 секунд, потім знову треба перебігати.

Коли гравець стає «вище землі», ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: «Раз, два, три з цього місця зійди!», і гравець має перебігти з цього місця на інше.

Вітер і флюгер

Вчитель спершу з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру.

Вчитель — «вітер», учні - «флюгери». Коли вчитель говорить: «Вітер дме з півдня», «флюгери» повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: «Вітер дме зі сходу» — «флюгери» повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: «Буря», «флюгери» обертаються на місці, «штиль» — усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.

Влучи м’ячем

Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і називає ім'я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім'я якого назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він голосно вигукує: «Стій!». Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і знову вигукує «Стій!» дітям, які в цей час тікають від нього.

Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.

Влучи у мішень

Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч, всередині майданчика лежить великий м’яч.

Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на місця; гра продовжується.

Виграє команда, яка більше разів зрушить м’яч суперника.

Теоретична форма проведення «Олімпійського уроку» у 1−4 класах на тему: «Історія Олімпійських ігор», «Символіка та атрибутика»

План

1. Культ гармонії і краси.

2. Шана переможцям.

3. Почесті героям.

1. Хто з вас, юні друзі, цікавиться історією фізичної культури та спорту, той, напевне, знає, що про досконалість свого фізичного стану люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо свідчать написи та малюнки, виявлені на стінах печер. Пізніше кам’яні плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, хеттів, ассірійців, єгиптян розповіли вже про певну систему фізичного гарту. Однак лише за часів Стародавньої Греції, де. наука, освіта, культура, мистецтво та філософія набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу.

Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гімнастика тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вважав, якщо його зараховували до тих, хто не вміє писати або плавати. Філософ Платон називав кульгавою кожну людину, в якої тіло і розум не були однаково розвинені. У V столітті до нової ери, коли Олімпійські ігри стали традиційними, спартанський цар Архідам був покараний радою старійшин за шлюб з жінкою малого зросту.

В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматичній, музичній і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня -- займався фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.

Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух суперництва та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою «півників», коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити суперника, змусивши його втратити при цьому рівновагу.

Гімназії (від слова «гюмнос» -- голий, непокритий) приймали юнаків віком 14--16 років. У цих навчальних закладах юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з м’ячем, вивчення основ військової справи.

Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аренах, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.

Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і вражають героїчні вчинки їхніх дітей --Геракла, Прометея, Персея, Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів.

2. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпійським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.

На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та інші.

Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая, батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.

В «Іліаді» Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам’яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичайному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Гомера-- перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.

А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та змагалися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?

В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. правителі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир’я. З нагоди цієї події було вирішено провести Олімпійські ігри.

Ще один документ також називає цю дату, її підтверджують й інші джерела. Відомо, що в Греції задовго до Іфіта та Лікурга відбувалися різноманітні свята. Вони здебільшого присвячувались богині Деметрі, покровительниці землеробів. Ці свята та змагання, без яких греки не уявляли свого життя, тривали між жнивами та збиранням винограду.

Людству відома ще й хроніка Малаласа із Сірії. Вона згадує царя Саула, який жив ще в XI столітті до н. е. Він теж був палким прихильником різноманітних змагань, серед яких Олімпійські ігри займали не останнє місце.

Та повернемося знову до Іфіта та Лікурга. Разом вони виробили статут священного перемир’я, взявши за основу проведення ігор чотирирічний цикл. Найголовніша умова складеної угоди -- заборона усіх військових дій. Порушників ухвалено було карати великими грошовими штрафами, їх не допускали до змагань. У ті часи це вважалося найбільшим приниженням. Ізольованих від суперництва на аренах сторонилися навіть найближчі друзі.

Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею -- Олімпію, де знаходився священний гай -- Алтій. Тут відбувалися обряди посвячення та вибори царів, здійснювались різноманітні культові ритуали. Згідно з міфологією тут знаходились могили Пелопа і Тераксіпа. Але найголовнішими торжествами вважалися свята на честь Зевса -- наймогутнішого грецького бога.

Однак учені датою проведення перших Олімпійських ігор обрали 776 рік до н. е. Переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V столітті до н. е. Він прочитав на мармуровій дошці ім'я першого олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець змагань з бігу. До речі, через фонетичні особливості мови різних народів та різні підходи до тлумачення знаків на камені ім'я елідського кухаря вимовляється та пишеться по-різному. Незмінним лишається лише корінь слова «кор».

Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад, що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в цих списках багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім'ям першого чемпіона.

Тому Гіппій наполягає, що Ігри, на яких переміг Коройб, були лише 27-ми. Так зазначено на камені. З них починається літопис Олімпіад, оскільки відсутні відомості про переможців та програми попередніх змагань. Погодимося з цим і ми.

Пізніше, у IV віці до н. е., списки переможців, складені Гіппієм, перевірив та доповнив великий Арістотель.

Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Проведені вченими розкопки в середині XVIII -- на початку XIX століть показали, що там було п’ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену підковоподібну форму. Вздовж арен розміщувались трибуни для глядачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.

Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прийнято зараз, а по прямій -- туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м’ячем. Тут були також лазні, кімнати для масажу, інші приміщення. Неподалік височіло кілька приміщень «олімпійського селища», де розташовувались атлети -- учасники ігор.

Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними обрядами, посвяченням у ранг олімпійців.

На перших Олімпіадах спортсмени вели боротьбу з бігу на один стадій (звідси -- стадіон). Не у всіх місцях стадії були однакові. Найбільший дорівнював 192,27 метра і практикувався саме в Олімпії. Допускають, що він дорівнював 600 ступеням Зевса і був відміряний самим Гераклом.

Нам нічого невідомо про секунди атлетів під час забігів. Досить було прийти до фінішу першим, щоб одержати лавровий вінок і здобути право запалити священний вогонь.

Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від зайця. Спартанець Ладас, наприклад, бігав, не залишаючи на піску слідів. Юний Полімнестор із Мілета легко наздоганяв кіз, яких випасав на горах, і навіть ловив зайців.

З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін -- приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів воїн полководця Мільтіада -- Фідіппід. Він повинен був повідомити своїх земляків про блискучу перемогу їхнього війська над персами. Було це у 490 році до н. е. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг вимовити лише двоє слів: «Ми перемогли!» і впав мертвий.

Не злічити кількості спортсменів, які долають сьогодні марафонську дистанцію. Та славнозвісний Фідіппід перед тим, як виконати доручення полководця, збігав через гірський перевалку Спарту і назад, бився на полі бою в перших лавах, де перебували найхоробріші. Саме через це йому й доручили принести радісну звістку до Афін. Не кожному до снаги таке навантаження!

3. Для відзначення героїв змагань існувало багато почестей. На їхню честь встановлювали скульптури, складали вірші, виконували пісні. Експансивні та темпераментні греки над усе цінували благородство та мужність, чесність та відвагу, виявлені у відкритому двобої.

Водночас не дозволялося сміятися над переможеними. Учасникам та глядачам Олімпійських ігор показували статуї, присвячені визначним атлетам. Як було не захоплюватись силою славнозвісного Мілона Кротонського! Він шість разів перемагав на Олімпійських іграх, десять -- на істмійських, дев’ять -- на німейських, шість -- на піфійських. Ще хлопчиком у 532 році до н. е. він здобув свою першу перемогу. А через 20 років, на 63-й Олімпіаді, піддавши на плечі забитого на честь його шостої перемоги здоровенного бика, він зробив з ним коло пошани по стадіону. А ввечері, на бенкеті, він самотужки з'їв засмаженого бика.

Протягом 30 років перемагав у кулачних двобоях атлет Феаген. На Олімпійських та інших іграх тих часів він здобув 1400 перемог. Важко зараз повірити такому досягненню спортсмена.

На 79-й Олімпіаді перемогу серед кулачних бійців святкував Діагор з острова Родосу. Чемпіонами ставали також три його сини та два онуки. Цей рекорд «сімейності» не перевершено й досі.

Одного разу, коли сини Діагора, Дамагет та Акузілай, стали чемпіонами у боротьбі з п’ятиборства, вони поклали свої вінки на голову батька і на руках понесли його по стадіону.

-- Що тобі ще чекати від життя, Діагоре? -- запитували глядачі.

Щасливий батько помер на руках синів від радощів, що переповнили його серце.

Зрозуміла сьогоденна зацікавленість офіційними нагородами, які одержували чемпіони Олімпійських ігор у Стародавній Греції. По-перше, як зазначалося, на всіх чекали почесті та загальне визнання. В перший день перемоги атлет діставав з рук суддів пальмову гілку, а в останній -- оливковий вінок, скріплений стрічкою.

До рідних місць переможців відряджали скороходів або най витриваліших бігунів, щоб повідомити громадянам радісну звістку. Назустріч олімпійському чемпіонові вирушали представницькі процесії. Героя вносили в місто на кріслах-носилках, возили на розфарбованих колісницях.

Усе це супроводжувалось співом величальних гімнів, бенкетами, які тривали по декілька днів. Олімпіоніка нагороджували цінними подарунками, грошовими преміями. Деяким з них міста надавали постійне матеріальне забезпечення та інші блага.

«Олімпійський урок» у Кобеляцькій ЗОШ І - ІІІ ст. № 2 ім. О. Гончара

№ п/п

Назва і адреса навчального закладу

Кількість

учасників

Почесні гості (ПІБ, статус)

Короткий опис щодо проведення заходу

1.

Кобеляцька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

ім. Олеся Гончара

вул. Шевченка

Практично 515 учнів 5−10 кл.

Заїка Анатолій Андрійович

Змагання проходили у спортивній залі ЗОШ № 2, в зв’язку з погодними умовами.

У спортивно-видовищному заході «Олімпійський урок» брали участь: 5−10 класи — практична, і теоретична форма 1−4 класи (Додається — «Історія та атрибутика Олімпійських ігор).

Змагання проходили з видів:

підтягування;

стрибок у довжину з місця;

згинання рук від підлоги за 30 с.

Переможці визначалися як в індивідуальному, так і командному заліку.

«Олімпійська символіка та атрибутика»

Однією з найвизначніших культурних подій давньої Греції були Олімпійські ігри, форум згоди між усіма грецькими державами, арени чесного змагання найкращих з-поміж спортсменів і митців, вчених і державних діячів, поетів і філософів. Біля підніжжя гори Кронос, у долині древньої річки Алфею видніють залишки стін священного олімпійського осередку. Олімпія — це тепер містечко з двотисячним населенням.

Цвіт молоді суперничав у боротьбі, кулачному бою, в трибках та швидкості бігу. А після перегонів та змагань сходились до розмови. Влаштовували славний бенкет. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека. Переможця пробуємо уявити долину Алфею у червні, коли у ній раз на чотири роки збиралися десятки тисяч гостей з усієї Греції. нагороджували вінком з оливкового листя. Для греків це була найвища честь. Звання переможця мало загальногрецьке значення, його ім'ям називали чотирирічний період календаря.

Перші Олімпійські ігри тривали один день, пізніше — п’ять. Глядачами могли бути тільки чоловіки. Жінок не допускали через їхнє безправне становище в рабовласницькому суспільстві. Крім того, чоловіки змагалися зовсім голі. Дивитись на ігри дозволялося чужинцям, іноді - навіть і рабам. Керував змаганнями оргкомітет із числа відомих громадян. Під його наглядом за 30 днів до початку Ігор проводилися тренування учасників. Комітет проводив суддівство, оголошував переможців, пильнував за виконанням правил і збереженням священного миру.

До XIV Олімпіади учасники змагалися тільки з бігу на стадію (192,27 метра). Доріжка була посипана чверть метровим шаром піску, учасники бігли групою й босоніж. На XIV Олімпіаді ввели біг на дві стадії, наступної - вже на 12. Згодом і цю дистанцію подвоїли, довівши до 4,6 км. Біг був основною дисципліною підготовки воїнів, через що і став головним на Іграх. У результатах до уваги бралася передусім швидкість. Але греки цінували і спритність, і силу м’язів рук, і вправність борця. Тому на XVIII Олімпіаді ввели «п'ятиборство» — комбіновані змагання з бігу, стрибків у довжину, метання диска, метання списа і боротьби. З розвитком олімпійського руху програма Ігор змінювалася. Так, на XXIII Олімпіаді «впровадили бій навкулачки, на ХХУ — перегони колісниць, запряжених четвіркою. Далі з’явилися «бойовий біг» зі щитом, мечем і в шоломі, ще п’ять видів змагань для колісниць. З XXXIII Олімпіади складовою частиною програми став панкратій — вільна боротьба, поєднана з кулачним боєм, під час якої дозволялись усі прийоми й удари, що тільки можливі в боротьбі між неозброєними в межах змагання.

Перед початком Ігор учасники складали присягу, запевняючи, що дотримуватимуть правил і змагатимуться чесно і що вони нічим не заплямували себе в житті. Останню вимогу в наш час не відновлено. Греки ж надавали їй виняткового значення.

Заради Олімпіади греки відкладали війни, а в наші часи було й навпаки.

Але де ж і якими були спортивні й громадські споруди стародавньої Олімпії? Колишній вигляд, розміри і пропорції окремих елементів можемо уявити лише з античних описів, з теперішніх залишків і передусім — за допомогою експонатів

Олімпійського музею, де зібрано значну кількість елементів оздоби. Внаслідок розкопок відтворено план стародавньої Олімпії, відкрито фундаменти і визначено призначення її будівель. Найголовнішими і найвеличнішими будівлями священного олімпійського осередку були храми Зевса і Гери, останній — найдавніший з відомих у Греції. Йому майже 2600 років. Храм Зевса побудований в 468−456 роках до н.е. В його центральній частині стояла статуя Зевса олімпійського, роботи славнозвісного Фідія — одно з семи чудес світу, єдине з них, виконане однією людиною. На кожному камені з олімпійських руїн позначалися думка й уява, міркування і відчуття її геніальних творців, що втілили грецький ідеал краси і гармонії в художні форми. Під аркою, розташованою в північно-східній частині священного осередку, виходимо за його межі. Нам відкривається зарослий травою величезний прямокутник 215 на 31 метр, що притулився до підніжжя Кроноса. Це славнозвісний олімпійський стадіон. Складався він з однієї-єдиної бігової доріжки завдовжки в стадію. З трьох боків стадіон був огороджений пологим насипом, на якому під час змагань розміщувалося близько 45 000 глядачів. Вони сиділи на траві просто неба. За вхід не платили. На південь од стадіону був іподром для кінних змагань і перегонів на колісницях. Його траса дорівнювала чотирьом стадіям. У північно-західній частині осередку розміщувалися будівлі фізкультурного призначення — гімнасій і палестра. Перший призначався для занять гімнастичними вправами. В ньому були також банні приміщення з ваннами і водопроводом. Палестра слугувала для змагань борців і для занять кулачним боєм.

Неподалік олімпійського стадіону, напроти храму Гери декілька ледь помітних у траві каменів нагадують про одне з найпочесніших місць Олімпії.

Тут стояв вівтар Зевса заввишки десять метрів, призначений для принесення жертв богам.

Він служив також джерелом нічного святкового освітлення. Саме на цих вапнякових брилах кожного четвертого року від пучка сонячних променів запалюють вогонь нової Олімпіади.

Поновленням Ігор людство зобов’язане французькому барону П'єру де Кубертену, який наприкінці XIX століття доклав для цього чимало зусиль. Але поновленою, на жаль, лишилась тільки спортивна частина змагань. Олімпія була не лише спортивним і навіть не тільки фізкультурним центром. Вона була найголовнішим центром усієї культури давньої Греції. Відновлення олімпійських ігор відбулося в Афінах, 1896 року. Звідси починається новий відлік Олімпіад.

На цих іграх виступали в основному європейці, за винятком спортсменів США та Чілі. Серед учасників були тільки чоловіки. У змаганнях брало участь 245 спортсменів. До програми Ігор увійшли: греко-римська боротьба, велосипедний спорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрілецький спорт, теніс, важка атлетика, фехтування. Першим олімпійським чемпіоном став американець Джеймс Коннолі, що виграв змагання в потрійному стрибку. Головним номером програми був марафонський біг по дорозі від містечка Марафон до Афін, по якій у 490 р. до н.е. біг легендарний грецький воїн, що приніс звістку про перемогу греків над персами. Першим фінішував грек Спирос Луїс, що став після цього успіху національним героєм.

Нагороджувалися атлети лавровим вінком і маслиновою галузкою, зрізаної у священному гаї Олімпії. На честь переможця виконувався національний гімн і піднімався державний прапор. Ці ритуали стали традиційними.

Ігри II Олімпіади (Париж, 1900 р.)

На цих Іграх були присутні 1078 спортсменів з 19 країн. Вперше взяли участь і 11 жінок у турнірах з тенісу і гольфу. До програми вперше додалися футбол, стрілецтво з лука, крикет, крокет. У легкоатлетів, крім традиційних видів, у програмі були стрибки з місця і перетягання канату. Героями Ігор стали американські легкоатлети Алвін Кренцлейн — 4 золоті медалі в змаганнях з бігу та стрибках у довжину і Розвівайся Юрі - 3 золоті медалі в стрибках з місця.

Ігри III Олімпіади (Сент-Луїс, 1904 р.)

Тому що Ігри проводилися на віддаленні від Європи, вони зібрали майже на половину менше учасників — 687 з 13 країн. Організатори Ігор спробували улаштувати «антропологічні дні» — змагання для «кольорових» атлетів. Проти різко виступив Кубертен, що домігся того, щоб це була остання в олімпійській історії витівка расистів.

Вперше був проведений турнір з боксу, найбільш популярному виду спорту в Америці. Вперше змагались борці вільного стилю. Фехтувальники боролися не тільки на рапірах, шпагах і шаблях, але й на ціпках, тому що в той час такі бої були широко поширені в багатьох країнах. Майже всі призові місця завоювали американські спортсмени; у багатьох номерах програми стартували тільки вони.

Позачергові Олімпійські Ігри (Афіни, 1906 г.) З нагоди десятилітнього ювілею перших Ігор сучасності в перший і останній раз були проведені позачергові Олімпійські ігри. Вони відбулися на прохання Греції як «міжолімпіада».

Ігри VII Олімпіади (Антверпен, 1920 р.)

На старт вийшли 2607 учасників з 29 країн. Не брала участь команда Німеччини, що разом із союзниками по війні була відсторонена МОКОМ від Ігор. По внутрішніх і зовнішніх причинах від цієї Олімпіади і до закінчення II Світової війни Радянський Союз в Олімпійських іграх участі не приймав.

На стадіоні вперше був піднятий олімпійський прапор з п’ятьма переплетеними кільцями; пролунала клятва часників. Олімпійські кільця символізують п’ять континентів, з яких приїжджають учасники Ігор.

Ігри ХI Олімпіади (Берлін, 1936 р.)

Навколо проведення літніх Олімпійських Ігор в столиці фашистської Німеччини точилися суперечки серед спортивної громадськості. Проте Ігри відбулися. На них були присутні 3936 атлетів з 49 країн. Вперше до столиці Олімпійських ігор був доставлений олімпійський вогонь.

Вогонь — значний символ Олімпійських ігор. Звідки пішла ця традиція?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і болільники Стародавніх грецьких Ігор віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань по бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. У відблисках цього вогню відбувалося суперництво атлетів, конкурс художників.

Факел (Сідней, 2000)

От чому була відновлена традиція запалювання вогню, а пізніше і доставки його до місця проведення змагань. Серед олімпійських ритуалів особливою емоційністю визначається церемонія запалювання вогню в Олімпії і доставки його на головну арену ігор. Це одна з традицій сучасного Олімпійського руху. За хвилюючою подорожжю вогню через країни, і навіть — іноді - континенти, за допомогою телебачення можуть спостерігати мільйони людей.

Існує думка, що перше олімпійське полум’я спалахнуло на Амстердамському стадіоні в перший день ігор 1928 року.

Однак до останнього часу більшість дослідників в області олімпійської історії не знаходять підтвердження тому, що цей вогонь був доставлений, як говорить традиція, естафетою з Олімпії.

Початок смолоскиповим естафетам, що доставляли вогонь з Олімпії в місто літньої Олімпіади, було покладено в 1936 р. З тих пір церемонії відкриття Олімпійських ігор збагатилися хвилюючим видовищем запалювання на головному олімпійському стадіоні вогню від смолоскипа, пронесеного естафетою. Біг факелоносців — урочистий пролог Ігор протягом більш як чотирьох десятиліть. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що зробив потім 3075 кілометровий шлях по дорозі Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини і Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше зробив морську подорож.

Кожні олімпійські ігри мають ще і свою додаткову символіку. Розробляються певні символи та емблеми, які приурочені тим чи іншим іграм. Це збагачує олімпійську символіку національними особливостями та колоритом. Наприклад:

Ігри І Олімпіади 1896 Афіни Греція 6 — 15 Квітня

Ігри ІІ Олімпіади 1900 Париж Франція 20 Травня — 28 Жовтня

Ігри ІІІ Олімпіади 1904 Сент-Луїс США 1 Липня — 23 Листопада

Ігри VI Олімпіади 1916 Не відбулись

Ігри IV Олімпіади 1908 Лондон Англія 27 Квітня — 31 Жовтня

Ігри V Олімпіади 1912 Стокгольм Швеція 5 Травня — 22 Липня

Ігри VII Олімпіади 1920 Антверпен Бельгія 20 Квітня — 12 Вересня

Ігри VIII Олімпіади 1924 Париж Франція 4 Травня — 27 Липня

Ігри IX Олімпіади 1928 Амстердам Нідерланди 17 Травня — 12 Серпня

Ігри XII Олімпіади 1940 Не відбулись

Ігри X Олімпіади 1932 Лос-Анджелес США 30 Липня — 14 Серпня

Ігри XI Олімпіади 1936 Берлін Германія 1 — 16 Серпня

Ігри XIII Олімпіади 1944 Не відбулись

Ігри XIV Олімпіади 1948 Лондон Англія 29 Липня — 14 Серпня

Ігри XV Олімпіади 1952 Хельсінкі Фінляндія 19 Липня — 3 Серпня

Ігри XVI Олімпіади 1956 Мельбурн Австралія 22 Листопада — 2 Грудня

Ігри XVII Олімпіади 1960 Рим Италія 25 Серпня — 11 Вересня

Ігри XVIII Олімпіади 1964 Токіо Японія 10 — 24 Жовтня

Ігри XIX Олімпіади 1968 Мехіко Мексика 12 — 27 Жовтня

Ігри XX Олімпіади 1972 Мюнхен Германія 26 Серпня — 11 Вересня

Ігри XXI Олімпіади 1976 Монреаль Канада 17 Липня — 1 Серпня

Ігри XXII Олімпіади 1980 Москва СРСР 19 Липня — 3 Серпня

Ігри XXIII Олімпіади 1984 Лос-Анджелес США 28 Липня — 12 Серпня

Ігри XXIV Олімпіади 1988 Сеул Південна Корея 17 Вересня — 2 Жовтня

Ігри XXV Олімпіади 1992 Барселона Испанія 25 Липня — 9 Серпня

Ігри XXVI Олімпіади 1996 Атланта США 19 Липня — 4 Серпня

Однак основні символи і атрибути залишаються незмінними — це п’ять олімпійських кілець та олімпійський вогонь.

План-конспект уроку фізичної культури у 9 класі

ТЕМА: ФУТБОЛ

Завдання:

1) закріпити зупинку стегном та грудьми зустрічного м’яча;

2) удари по м’ячу на точність та дальність внутрішньою частиною підйому та стопи;

3) навчальна двостороння гра у футбол.

Обладнання, інвентар: футбольні м’ячі, фішки, свисток.

Тривалість уроку: 45 хв.

Місце проведення: футбольне поле або спортивна зала Кобеляцької ЗОШ І - ІІІ ст. № 2

Частина уроку

Зміст уроку

Дозування

Організаційно-методичні рекомендації

Підготовча частина уроку 10 хв.

1) Шикування. Розрахунок по порядку. Повідомлення завдань уроку

1 хв.

Зовнішній вигляд, дисципліна

2) Повільний біг

20 сек.

Дихання носом

3) Ходьба в колону по одному (різновиди ходьби): на носках, п’ятках, зовнішніх та внутрішніх сторонах ступні

30 сек.

Положення рук за вказівкою вчителя

4) Різновиди бігу:

— біг з високим підніманням колін,

— із закидом гомілок,

— спиною вперед,

— з прискоренням

1 хв.

Частота піднімання ніг

5) Повільна ходьба

1−2 руки через сторони вгору,

3−4 руки через сторони вниз

3−4 р.

Приведення організму у спокійний стан

6) Загально розвиваючі вправи з м’ячем:

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой