Дослідження економічної ефективності діяльності промислового підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

РЕФЕРАТ

Тема курсової роботи: «Дослідження економічної ефективності діяльності промислового підприємства».

Курсова робота складається з двох розділів. Перший присвячений розгляду питання економічної ефективності виробництва на підприємствах обробної промисловості. У другому — за вихідними даними (додаток А) проаналізовано ефективність діяльності промислового підприємства.

В роботі:

1) Розкриті поняття економічної ефективності виробництва та показників, що її характеризують.

2) Проаналізовано ситуацію, що склалася в обробний промисловості України та розглянуті шляхи підвищення ефективності підприємств зазначеної галузі.

3) Розраховані показники ефективності використання основних фондів, оборотних фондів, використання персоналу та ефективності діяльності підприємства в цілому.

Курсова робота містить 57 сторінок, 7 таблиць, 66 формул, 1 рисунок та 1 додаток. При підготовці курсової роботи використано 19 літературних джерел.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Сутність економічної ефективності виробництва

1.2 Показники, що характеризують економічну ефективність виробництва на підприємстві обробної промисловості

1.3 Шляхи підвищення ефективності виробництва

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Ефективність використання основних фондів

2.2 Ефективність використання оборотних фондів

2.3 Ефективність використання персоналу

2.4 Ефективність діяльності підприємства

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Головним напрямком розвитку економіки України сьогодні, є стратегія інвестиційно-інноваційних перетворень в суспільстві й економіці, направлених на розбудову новітньої парадигми співіснування світових економік і держав та їх розвиток в 21 столітті. По-перше, це модернізація промислових об'єктів для досягнення конкурентоспроможності товарів і послуг на світовому ринку шляхом інноваційного відтворення основних фондів, формування інвестиційного потенціалу та підвищення інвестиційної привабливості основних галузей промислового виробництва на основі застосування новітніх ресурсо- і енергозберігаючих технологій; по-друге — соціальна переорієнтація промислового комплексу, направлена на всебічне забезпечення потреб населення та досягнення європейських стандартів якості життя.

Підвищення ефективності функціонування підприємств обробної промисловості є однією з основних проблем, які стоять перед керівництвом України. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки та впровадження науково обґрунтованої політики соціально-економічного розвитку країни з використанням сучасних технологій та відповідної структурної політики.

За 2007−2010 роки частка обсягів обробної промисловості України у структурі промислового виробництва все більше поступається частці добувної промисловості, що суперечить загальносвітовій тенденції останніх років, яка складається у випереджаючому зростанні обробної промисловості.

Так, структурна перебудова промисловості України має характеризуватися зниженням частки добувних галузей та відповідним зростанням частки переробних галузей.

На сьогодні тема ефективності виробництв обробної промисловості порушується в засобах масової інформації, є приводом багатьох спорів та дискусій, тому можна зробити висновок про її важливість та актуальність в наш час.

Однак, слід звернути увагу, що функціонування будь-якого підприємства здійснюється в умовах складної взаємодії цілого комплексу чинників, тому важливою методологічною проблемою стає побудова розгорнутої системи показників, що характеризують економічну і соціальну ефективність суб'єкта. Тому особливої уваги в роботі приділено показникам, що характеризують ефективність виробництва в цілому та ефективність підприємств обробної промисловості.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ефективність підприємств обробної промисловості України, а предметом — показники економічної ефективності промислового підприємства.

Головною метою роботи стало вивчення сутності економічної ефективності промислових підприємств, аналіз основних проблем на підприємствах обробної галузі в Україні, а також вишукання шляхів для їх вирішення.

На даний час відсутня єдина комплексна методика оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості. Тому в роботі розроблено методику оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості на основі системного, диференційованого підходу з урахуванням соціальної значимості підприємств галузі в економіці і соціальному житті нашої країни.

Інформаційну базу роботи складають теоретичні положення економічної науки, праці вітчизняних і закордонних вчених, законодавчі та нормативні акти України.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Сутність економічної ефективності виробництва

Обробна промисловість — це основний виробник товарів народного споживання, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а промисловість — кордом, технічними тканинами та ін. [11, с. 35]

Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є ефективність виробництва.

Ефективність (від латинського слова «effectus» — виконання, дія), означає результат, наслідок якихось причин, дій. Даний термін застосовується в багатьох областях діяльності, таких як економіка, політика, культура, наука та інші. Спочатку поняття ефективності відносили до техніки і технології: під ефективністю розуміли міру виконаної роботи по відношенню до витраченої енергії або співвідношення між фактичним і потенційним результатом будь-якого процесу. Пізніше поняття ефективності стали застосовувати до економічної діяльності, розглядаючи ефективність виробничого процесу як відношення того, що зроблено, зокрема, відношення випуску продукції до витрат ресурсів. [13, с. 77]

Економічна ефективність — складна категорія економічної науки. Вона пронизує всі сфери практичної діяльності людини, всі стадії суспільного виробництва, є основою побудови кількісних критеріїв цінності прийнятих рішень, використовується для формування матеріально-структурної, функціональної та системної характеристики господарської діяльності.

Незважаючи на розмаїття визначень ефективності, всі вони зводяться до того, що ця категорія виражає співвідношення результату виробництва з витратами. На мій погляд, ефективність в наш час виражає ступінь реалізації мети суспільства, обумовленої характером виробничих відносин. Ефективність функціонування підприємства, відповідно, являє собою економічні співвідношення з порівняння результатів з витратами, з урахуванням ринкової стратегії підприємства, його здатності швидко реагувати на зміну зовнішніх умов. Крім того, необхідно враховувати співвідношення отриманого корисного ефекту і потреби суспільства, включаючи також й екологічні наслідки. Проблема виробництва екологічно чистої продукції підприємствами обробної промисловості має сьогодні особливу значущість, що викликано порушенням технології виробництва, використанням застарілого обладнання.

Ефективність виробництва — показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів з метою виробництва товарів. Простіше кажучи, ефективність можна виміряти через коефіцієнт -- відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури.

Ефективність функціонування підприємств обробної промисловості - це категорія економічної науки, що відображає відповідність результатів функціонування підприємств даної галузі (як економічних, так і соціальних) цілям розвитку суспільства. [11, с. 79]

При оцінці ефективності функціонування підприємств обробної промисловості сутність і принципи ефективності залишаються в основному незмінними. У той же час, в галузях обробної промисловості є особливості, які впливають на характер ефективності, її рівень. До особливостей обробної промисловості можна віднести: високі вимоги до якості використовуваної сировини, виробленої продукції, своєчасне впровадження нової техніки і технологій, необхідність використання ресурсозберігаючих, природоохоронних технологій, налагодженість системи постачання сировини і реалізації продукції та інші. [10, с. 112]

На мою думку, в процесі оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості доцільно виокремити і проаналізувати дві відносно самостійні, але в той же час нерозривно пов’язані і взаємообумовлені сторони ефективності функціонування підприємств обробної промисловості на локальному рівні (рис. 1. 1):

— економічну ефективність;

— соціальну ефективність.

Рис. 1.1 Критерії ефективності підприємств обробної промисловості

Економічна ефективність — сукупність відносних показників, що порівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. [4]

Оскільки економічна ефективність виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, то визначити її можна за такою формулою:

(1. 1)

де 3 — означає матеріально-грошові затрати, а П — вартість-продукту.

В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту.

Слід зазначити, що критеріями економічної ефективності підприємств обробної промисловості є: ефективність використання ресурсів, результативність діяльності підприємства, конкурентоспроможність підприємства. Соціальна ефективність виробництва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне виробництво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу. Також під соціальною ефективністю розуміється максимально можливе забезпечення громадських потреб людей промисловою продукцією, ступінь задоволеності персоналу підприємства. Між економічною та соціальною ефективністю існує певний взаємозв'язок. Так, із зростанням економічної ефективності збільшується можливість суспільства у вирішенні соціальних завдань. Щоправда, інколи можуть мати місце протиріччя між економічною та соціальною ефективністю виробництва. Вони можуть виражатися у протиставленні поточних інтересів суспільства перспективним. Екологічна ефективність визначається рівнем використання природних ресурсів, підвищенням екологічності та зниженням природоємності виробленої продукції. Критерієм екологічної ефективності є запобігання погіршенню навколишнього середовища, його поліпшення, підвищення екологічності виробництва. Таким чином, для комплексної оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості необхідне вивчення економічних і соціальних аспектів ефективності функціонування підприємств даної галузі.

1.2 Показники, що характеризують економічну ефективність виробництва на підприємстві обробної промисловості

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріаломісткість продукції. Продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні її визначають як кількість виробленого валового національного продукту на одного зайнятого у матеріальному та нематеріальному виробництві. [4, стр. 61]

Ефективність використання основних виробничих фондів (основного капіталу) характеризує фондовіддача — випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів. Вона визначається за формулою:

(1. 2)

де П — річний обсяг товарної (чистої) продукції, ОФ — середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зворотний показник являє собою фондомісткість, яка показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції:

(1. 3)

Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, енергії, металів) виражається показником матеріаломісткості продукції. Він показує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції в грошовому виразі:

(1. 4)

де МЗ — матеріальні витрати, а П — вартість товарної (чистої) продукції.

Найвища економічна ефективність виробництва має місце тоді, коли водночас зростає продуктивність праці, підвищується фондовіддача і знижується матеріаломісткість продукції. Тому кожне суспільство намагається діяти саме в цьому напрямку. Однак, функціонування будь-якого підприємства здійснюється в умовах складної взаємодії цілого комплексу чинників, тому важливою методологічною проблемою стає побудова розгорнутої системи показників, що характеризують економічну і соціальну ефективність суб'єкта. У зв’язку з цим, спробую розробити методику оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості на основі системного, диференційованого підходу з урахуванням соціальної значимості підприємств галузі в економіці та соціальному житті нашої держави.

Дана система показників має аналітичні можливості та забезпечує діагностику поточного стану підприємства, що служить основою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на зростання ефективності.

Для розрахунку комплексних коефіцієнтів економічної та соціальної ефективності функціонування підприємства обробної промисловості рекомендується поетапний розрахунок коефіцієнтів за кожним критерієм.

На базі розгляду кожного критерію, як відносно відокремленої системи, пропоную сукупність показників, які дозволяють виявити причинно-наслідкові зв’язки і ступінь впливу на ефективність функціонування підприємства обробної промисловості. Мною обрано такі методи оцінки ефективності, які були б прості в розрахунку і характеризували ступінь розвитку підприємства обробної промисловості.

Таблиця 1.1 Методика оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості

Вид ефективності

Критерій ефективності

Показники ефективності

Економічна ефективність

Ефективність використання ресурсів (Е1)

Коефіцієнт зміни фондовіддачі

Коефіцієнт зміни оборотності оборотних засобів

Результативність діяльності підприємства (Е2)

Коефіцієнт реалізації продукції

Коефіцієнт зміни рівня витрат

Конкуренте положення підприємства (Е3)

Частка ринку

Конкурентоздатність за ціною

Соціальна ефективність

Задоволеність споживачів продукції та персоналу підприємства (Е4)

Коефіцієнт задоволеності споживачів продукції

Коефіцієнт задоволеності працівників

Екологічна ефективність (Е5)

Коефіцієнт забезпечення екологічної безпеки

Коефіцієнт нанесення збитку оточуючому середовищу

Економічна ефективність підприємства оцінюється за показниками ефективності використання ресурсів (Е1), результативності діяльності підприємства (Е2), конкурентного положення підприємства (Е3). Для розрахунку ефективності використання ресурсів використовуються два показники:

— коефіцієнт зміни фондовіддачі (П1);

— коефіцієнт зміни оборотності оборотних засобів (П2).

Е1 = 0,5П1+0,5П2

(1. 5)

Для розрахунку результативності діяльності підприємства використовуються наступні показники:

— коефіцієнт реалізації продукції (П3);

— коефіцієнт зміни рівня витрат (П4).

Е2 = 0,5П3+0,5П4

(1. 6)

Конкурентне положення підприємства оцінюємо за допомогою показників:

— частка ринку (П5);

— конкурентоздатність за ціною (П6)

Е3 = 0,4П5+0,6П6

(1. 7)

Комплексний показник економічної ефективності функціонування підприємства обробної промисловості можна виразити так:

ПЕ = 0,35Е1+0,35Е2+0,3Е3

(1. 8)

Соціальна ефективність підприємства оцінюється за показниками задоволеності споживачів продукції та персоналу підприємства (Е4) й екологічної ефективності (Е5).

Для розрахунку соціальної ефективності використовуються показники:

— коефіцієнт задоволеності споживачів продукції (П7);

— коефіцієнт задоволеності працівників (П8).

Е4 = 0,5П7+0,5П8

(1. 9)

Для розрахунку екологічної ефективності використовуємо:

— коефіцієнт забезпечення екологічної безпеки (П9);

— коефіцієнт нанесення збитку оточуючому середовищу (П10).

Е5 = 0,5П9+0,5П10

(1. 10)

Комплексний показник соціальної ефективності функціонування підприємства обробної промисловості:

ПС = 0,35Е4+0,35Е5

(1. 11)

Розрахунок комплексного показника ефективності функціонування підприємства обробної промисловості (ПЕФ) можна виразити так:

ПЕФ = 0,7ПЕ+0,3ПС

(1. 12)

Таким чином, чим вище комплексна оцінка, тим вище рівень ефективності функціонування підприємства обробної промисловості. Розрахунок показників, що характеризують певний критерій ефективності, допоможе на основі отриманої інформації більш ефективно управляти підприємством в тому чи іншому напрямку.

1.3 Шляхи підвищення ефективності виробництва

Підвищення ефективності функціонування підприємств обробної промисловості є однією з основних проблем, які стоять перед керівництвом України. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки та впровадження науково обґрунтованої політики соціально-економічного розвитку країни з використанням сучасних технологій та відповідної структурної політики. Роль сировинного сектору в економіці України досі значна. Економіка країни залежить від експорту сировини та від імпорту продовольства, промислової продукції й нових технологій. Структурна перебудова промисловості України має характеризуватися зниженням частки добувних галузей та відповідним зростанням частки переробних галузей.

Згідно з економічним вченням Адама Сміта про індустріальну систему, промисловість у широкому розумінні включає в себе всі найголовніші галузі людської господарської діяльності - землеробство, обробну промисловість, торгівлю чи обертання цінностей; промисловість у вузькому розумінні - це виключно промисловість обробна. Представники обробної промисловості відігравали важливу роль в політичному та суспільному житті європейських народів. Англійський економіст, який вплинув на економічну політику англійського керівництва у другій половині 60-х років, Ніколас Калдор вважав, що зміцнення економічної могутності держави можливе виключно шляхом сприяння розвитку обробної промисловості - сектору з найбільшим експортним потенціалом. Обробна промисловість охоплює всі види діяльності, пов’язані з переробкою (механічною, фізичною або хімічною зміною властивостей) матеріалів або їх компонентів в нові продукти. Вихідними матеріалами в основному є сировина сільськогосподарська, продукти лісівництва та рибальства, гірські породи та мінерали. В економічній літературі надаються наступні характеристики обробної промисловості:

— має справу с предметами, що вже є продуктами праці;

— складає основу зростання продуктивності суспільної праці;

— виражає ступінь індустріального розвитку країни;

— характеризує прогресивність галузевої структури промисловості;

— сприяє розвитку інших галузей економіки;

— впливає на економічне зростання держави;

— є невід'ємною та істотною частиною своєрідної павутини міжгалузевих зв’язків, що створюють сильну економіку;

— генерує попит на продукцію практично всіх галузей — від видобутку сировини до комп’ютерних програм.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна відзначити, що обробна промисловість займає провідне місце у загальнопромисловій структурі та виконує важливіші соціально-економічні функції, що в свою чергу свідчить про значущість ефективного функціонування підприємств обробної промисловості для зміцнення економіки держави.

За класифікацією обробної промисловості, за складом та питомою вагою прогресивних, наукоємних галузей, що в неї входять можна оцінити ступінь індустріального розвитку країни та її економічної самостійності. Більш досконала галузева структура характеризує ефективність промислового виробництва, відповідно, ефективність функціонування підприємств обробної промисловості тієї чи іншої галузі.

Таблиця 1.2 Обсяги реалізованої продукції переробної промисловості України за 2007−2010 роки

Галузі промисловості

2007

2008

2009

2010

млн. грн.

у % до підсумку

млн. грн.

у % до підсумку

млн. грн.

у % до підсумку

млн. грн.

у % до підсумку

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

109 959,9

15,3

139 892,4

15,2

159 550,1

19,8

192 574,3

18,1

Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра

4 940,5

0,7

5655,7

0,6

5297,3

0,6

6015,3

0,6

Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів

2 093,6

0,3

2545,8

0,3

2214,6

0,3

2497,1

0,2

Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів

5 796,4

0,8

6786,6

0,7

6357,3

0,8

7342,1

0,7

Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність

16 788,0

2,4

20 539,3

2,2

22 126,3

2,7

25 854,7

2,4

Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення

52 527,7

7,3

66 135,2

7,2

53 746,4

6,7

73 593,5

6,9

Хімічне виробництво

31 020,0

4,3

40 323,0

4,4

33 318,0

4,1

44 025,0

4,1

Виробництво гумових та пластмасових виробів

12 891,4

1,8

15 253,4

1,7

15 155,6

1,9

18 153,5

1,7

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

27 464,5

3,8

34 314,6

3,8

23 987,4

3,0

27 850,5

2,6

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

157 450,5

22,0

202 034,6

22,0

141 498,0

17,6

200 216,6

18,8

Виробництво машин та устаткування

30 100,4

4,2

37 271,5

4,1

34 245,7

4,2

39 593,4

3,7

Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування

21 216,5

3,0

25 580,5

2,8

24 504,7

3,0

27 708,1

2,6

Виробництво транспортних засобів та устаткування

47 023,0

6,5

58 928,4

6,4

27 082,6

3,4

48 899,3

4,6

Всього

Дані табл.1.2 дозволяють зробити висновок, що найбільшого розвитку в Україні отримали такі галузі, як металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, а також виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Частка галузей промисловості, що є основою індустріалізації економіки, складає незначний відсоток (машинобудування — менше 14%). В цілому, динаміка змін обсягів обробної промисловості України у структурі промислового виробництва за 2007−2010 роки свідчить, що її частка все більше поступається частці добувної промисловості. А це суперечить загальносвітовій тенденції останніх років, що складається у випереджаючому зростанні обробної промисловості. Це обумовлено тим, що розвиток галузей добувної промисловості багато в чому орієнтується на попит, що формується на зовнішньому ринку, поза межами національної економіки.

Таблиця 1.3 Виробництво та реалізація основних видів промислової продукції в Україні за 2007−2010 роки

Рік

Промисло-вість

Добувна промисловість

Переробна промисловість

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

2007

Виробництво

21 483,83 млн. т

3338,19 млн. т

196,2 млрд. кВт? год

Обсяг реалізації

717 076,7

56 348,6

530 162,7

130 565,4

у % до підсумку

100

7,9

73,9

18,2

2008

Виробництво

21 785,8 млн. т

3079,18 млн. т

192,5 млрд. кВт? год

Обсяг реалізації

917 035,5

85 755,4

668 466,4

162 813,7

у % до підсумку

100

9,3

72,9

17,8

2009

Виробництво

21 801,1 млн. т

2479,1 млн. т

173,5 млрд. кВт? год

Обсяг реалізації

806 550,6

67 242,6

559 266,5

180 041,5

у % до підсумку

100,0

8,3

69,4

22,3

2010

Виробництво

20 742,3 млн. т

2837,2 млн. т

188,9 млрд. кВт? год

Обсяг реалізації

1 067 132,3

107 828,0

731 544,3

227 760,0

у % до підсумку

100

10,1

68,6

21,3

Таким чином, в теперішній час обробна промисловість України є «вразливою» частиною економіки, перш за все, внаслідок низької ефективності та недостатньої конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Крім того, зараз в промисловості України, і в обробній промисловості зокрема, існують проблеми, які можна умовно розподілити на три групи:

1. Проблеми, які Україна отримала в спадок від СРСР:

А) Порушення кооперованих зв’язків. Підприємства текстильної промисловості спеціалізувалися на виконанні обмеженої кількості технологічних та виробничих операцій і залежали від великої кількості суміжних виробництв-постачальників. Так, рівень міжгалузевого обміну дорівнював 70−80% продукту, який було вироблено.

Б) Сировинна проблема, тісно пов’язана з проблемою втрачених взаємозв'язків між галузями та країнами. Хоча Південна Україна і була головним виробником котону для всього СРСР, після 1956 року, коли поля котону були «перепрофільовані» в кукурудзяні - місцеве виробництво котону було знищено. Це означає, що Україна зараз не має розвиненої промисловості, яка б постачала сировину для українських виробників одягу.

Головним постачальником бавовни для України був Узбекистан. Звідси імпортувалося приблизно 180 000 тон бавовни на рік.

В) Відносно великі виробничі витрати. Значне збільшення собівартості продукції є результатом стрімкого зростання цін на сировину та енергоносії, дорогі банківські кредити. Держави монополісти-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого тільки з початку 1993 року до початку 1995 року вартість продукції обробної промисловості зросла від 26 до 77 разів.

Низька завантаженість виробничих потужностей підприємств (особливо на великих підприємствах) сприяє збільшенню частки умовно-постійних витрат в собівартості продукції.

Г) Проблема виробництва продукції з використанням давальницької сировини. Інфляційні процеси та норми податкового законодавства призвели до втрати підприємствами оборотних коштів, особливо грошових. Сьогодні у підприємств обробної промисловості рівень оборотних коштів складає не більше 10−15% нормативу, з них грошових — не більше 1−5%. Через відсутність оборотних засобів багато підприємств не можуть самостійно налагодити виробництво продукції. Тому компанія «давалець» завантажує виробничі потужності фабрик, а розраховується частиною продукції, яку було вироблено. Таким чином підприємство має кошти, для того, щоб платити заробітну плату своїм працівникам, а іноземна компанія отримує прибутки, реалізовуючи цю продукцію на ринках Західної Європи.

Д) Проблема збуту товару. Після руйнування централізованої системи оптового та роздрібного продажу товарів фабрики були змушені винаходити власні методи збуту своєї продукції. Як результат розпаду старої системи дистрибуції товарів за останні роки кількість магазинів, які займалися продажем одягу скоротилася на 23%. Натомість з’явилася безліч базарів. Біля 80% від загальнонаціонального продажу одягу здійснюється на базарах, а також через власні магазини підприємств-виробників.

2. Проблеми економіки перехідного періоду, пов’язані з недосконалістю українського законодавства:

А) Проблема захисту українського виробника. Лібералізація внутрішнього ринку без відповідних економічних і нормативно-правових заходів, спрямованих на його захист призвела до заповнення більшої частини українського текстильного ринку імпортованими товарами, більша частина яких належить до «контрабандних» і не обкладається митом. У таких умовах вітчизняній легальній продукції важко конкурувати.

Б) Недосконала митна та податкова система. Серед несприятливих чинників можна назвати також високі мита і податки на імпортовані чинники виробництва. Залишається високим мито на імпортовані хімікати, технологічне устаткування і деталі до нього. Наприклад, вартість імпортованого устаткування після сплати мита та податків збільшується на 30−40%. При цьому основна частина конкурентноспроможної продукції (особливо в оздоблювальному виробництві) виробляється на імпортному устаткуванні.

3. Економічно-соціальні проблеми, які сформувалися протягом переходу до ринкової економіки:

А) Небажання інвесторів вкладати кошти в легку промисловість. Легка промисловість завжди інвестувалася по залишковому принципу. Частка інвестицій складала близько 1% від загальної кількості інвестицій у розвиток економіки. У наш час низькій інвестиційній привабливості обробної промисловості сприяє політична нестабільність у країні, недосконалість податкового законодавства.

Б) Великий сегмент споживачів з низькими доходами. У 2002 році більше ніж 80% населення України отримали грошові доходи менше за прожитковий мінімум, тому споживання нового чи імпортного одягу значно зменшилося. При цьому за 15 років ціни на окремі товари значно зросли, наприклад ціни на дитячі повзунки збільшилися більше, ніж у 80 разів.

В) Неконкурентоспроможність української продукції. Українські споживачі воліють купувати фірмові речі, з гарантією якості. Хоча дорогий товар із Західної Європи і забезпечує лише 10−15%, від загального продажу на споживацькому ринку, тобто на Україні в нього мало покупців, але його купують.

Продукція підприємств обробної промисловості не здатна конкурувати із більш дешевою продукцією, яка імпортується з Туреччини, Польщі. Споживачі купують те, що або якісніше або дешевше. Такий товар залишається лідером по продажу і становить 75−80% від загального продажу.

Г) Необхідність в кваліфікованих управлінцях, які б розумілися на фінансових, економічних принципах функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Приватизація підприємств не досягла своєї основної мети — не призвела до появи ефективних власників, зацікавлених в кінцевих результатах роботи підприємства. Як і в минулі часи, приватні інтереси окремих осіб — від керівників і менеджерів до кожного робітника — переважають над інтересами компаній.

Так, сприяти розвитку галузі та врятувати її від повного занепаду може лише активна протекціоністська політика держави щодо національних товаровиробників, що допоможе їм вистояти в конкурентній боротьбі. Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. В Україні існує нагальна потреба в розробці таких законів.

У розроблених проектах програм розвитку обробної промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для обробної промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв’язків з країнами СНД.

Заслуговує на увагу також пропозиція українського НДІ текстильної промисловості та кількох інститутів України щодо розроблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми розгортання виробництва барвників і дубильних речовин.

Хімічна промисловість України має можливість вже нині використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри, клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Слід організувати виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення обробної промисловості вигідно поєднується з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України.

Крім того, метою державних програм в Україні має бути збільшення частки обробного сектору за рахунок підвищення ефективності функціонування підприємств обробної промисловості: збільшення кількості стійких, конкурентоздатних виробництв.

Як видно з вищевикладеного, проблема ефективності функціонування підприємств обробної промисловості полягає в низькій продуктивності наслідком якої є невисокий рівень прибутку, або його повна відсутність, низька інвестиційна привабливість, і, отже відсутність коштів на технологічну модернізацію та інновації, що призводить до низької конкурентоспроможності.

З метою вирішення існуючих проблем на підприємствах обробної промисловості необхідно вживати заходи для:

— підвищення ефективності використання основних фондів;

— впровадження заходів щодо зниження собівартості продукції;

— підвищення матеріальної і моральної зацікавленості працівників підприємства;

— вдосконалення маркетингу підприємств;

— застосування стратегічного підходу до розвитку підприємства;

— диверсифікація виробництва.

Висновки до розділу 1

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Зміцнення економічної могутності держави можливе виключно шляхом зміцнення обробної промисловості, сектору з найбільшим експортним потенціалом. Економіка України залежна від експорту сировини та від імпорту продовольства, промислової продукції, новітніх технологій, і в даний час актуальною є розробка заходів для структурної перебудови промисловості України, яка повинна характеризуватися зниженням частки видобувних галузей і відповідному зростанні частки обробних галузей і виробництв з високою часткою доданої вартості.

2. В науковій літературі даються різні визначення ефективності, які зводяться до того, що ця категорія виражає співвідношення результату виробництва з витратами. На мою думку, не слід обмежуватися співвідношенням отриманого результату і витрат. Необхідно враховувати співвідношення отриманого корисного ефекту і потреби суспільства, включаючи також і екологічні наслідки. Таким чином, ефективність функціонування підприємств обробної промисловості - це категорія економічної науки, що відображає відповідність результатів функціонування підприємств даної галузі (як економічних, так і соціальних) цілям розвитку суспільства.

3. В даний час відсутня єдина комплексна методика оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості. У зв’язку з цим, я спробував розробити методику оцінки ефективності функціонування підприємств обробної промисловості на основі системного, диференційованого підходу з урахуванням соціальної значимості підприємств галузі в економіці і соціальному житті нашої країни.

4. Аналіз функціонування підприємств обробної промисловості показав, що основними проблемами є:

— втрата зв’язків з постачальниками;

— брак сировини через нерозвиненість сировинної бази;

— відсутність якісної сировини;

— високі ціни на енергоносії;

— слабкий менеджмент і маркетинг;

— брак професійних кадрів;

— недосконала митна та податкова система;

— моральна і фізична зношеність технологічного обладнання;

— високі відсоткові ставки за користування кредитами;

5. З метою вирішення існуючих проблем на підприємствах обробної промисловості необхідно вживати заходи для:

— підвищення ефективності використання основних фондів;

— впровадження заходів щодо зниження собівартості продукції;

— підвищення матеріальної і моральної зацікавленості працівників підприємства;

— вдосконалення маркетингу підприємств;

— застосування стратегічного підходу до розвитку підприємства;

— диверсифікація виробництва.

РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Вихідні дані для розрахунку показників, що характеризують діяльність підприємства наведено в додатку, А (дані відповідають 22 варіанту).

2.1 Ефективність використання основних фондів

Основні виробничі фонди (ОВФ) — це сукупність засобів праці, що діють у виробничому процесі протягом ряду циклів, зберігають при цьому свою початкову форму та переносять свою вартість на готову продукцію по частинам вроздріб у встановлених нормах (норми амортизації).

Для загальної оцінки ефективності використання всієї сукупності ОВФ застосовують декілька економічних показників:

— фондовіддача (ФО);

— фондоємність (ФЄ);

— прибуток з 1 гривні основних фондів (П);

— фондоозброєність (Ф").

Фондовіддача показує скільки продукції отримано у виробництві на 1 грн. використаних при цьому ОВФ сукупної вартості. [2, стр. 13]

Для оцінки даного показника розраховуємо вартість товарної продукції (Т):

, тис. грн.

(2. 1)

де В — випуск продукції за рік у натуральних одиницях (м, т, м2, шт., тощо);

Ц — ціна за одиницю продукції, грн. /кг.

Базовий варіант: тис. грн.

1 варіант: тис. грн.

2 варіант: тис. грн.

При розрахунку фондовіддачі (ФО) використовуємо середньорічну вартість ОВФ, що визначається за формулою:

, тис. грн.

(2. 2)

де ФП.Р.  — вартість ОВФ на початок року, тис. грн. ;

ФВВОД — середньорічна вартість ОВФ, що вводяться у виробництво у поточному році, тис. грн. ;

ФВИБ — середньорічна вартість ОВФ, що вибувають з виробництва в поточному році, тис. грн.

1 варіант: тис. грн.

2 варіант: тис. грн.

, грн. /грн.

(2. 3)

де Фо — фондовіддача, грн. /грн. ;

Т — вартість товарної продукції, тис. грн. ;

Фср — середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.

1 варіант: грн. /грн.

2 варіант: грн/грн.

Фондоємність (ФЄ) показує скільки витрачено ОВФ, щоб зробити продукції на 1 грн. Цей показник часто використовується для характеристики технічної складності асортименту та визначається за формулою:

, коп. /грн.

(2. 4)

1 варіант: коп. /грн.

2 варіант: коп. /грн.

Прибуток на 1 гривню ОВФ (П) показує об'єм прибутку на 1 гривню ОВФ. Його визначаємо як відношення суми прибутку, отриманого за рік від реалізації продукції, до середньорічної вартості ОВФ:

, грн. /грн.

(2. 5)

де Пр — сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Прибуток за рік розраховуємо в такий спосіб:

, тис. грн.

(2. 6)

де Т — вартість товарної продукції, тис. грн. ;

С — собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Базовий варіант: тис. грн.

1 варіант: тис. грн.

2 варіант: тис. грн.

Тепер розраховуємо прибуток на 1 гривню ОВФ:

1 варіант: грн. /грн.

2 варіант: грн. /грн.

Фондоозброєність характеризує озброєність праці, і чим вона вище, тим вище повинна бути і продуктивність праці. Розраховуємо показник як відношення середньорічної вартості ОВФ до явочної чисельності робітників у найбільшу зміну:

, тис. грн/чол.

(2. 7)

де Чязм — явочна чисельність робітників, що працюють у найбільшу зміну.

Чязм =, чол.

(2. 8)

де Чя — явочна чисельність робітників;

Кзм — коефіцієнт змінності.

Коефіцієнт змінності можна визначити як відношення кількості машин працюючих по всім змінах, до кількості машин у найбільшу зміну:

(2. 9)

де Мгод1— кількість машино-годин по першій зміні;

Мгод2 — кількість машино-годин по другій зміні;

Мгодз — кількість машино-годин по третій зміні.

Оскільки найбільша кількість машино-годин у першій зміні, то й у знаменнику стоїть Мгод1.

Отже, явочна чисельність робітників, що працюють у найбільшу зміну:

Чязм = чол.

Фондоозброєність за отриманими даними складає:

1 варіант: тис. грн. /чол.

2 варіант: тис. грн. /чол.

Щоб оцінити наскільки ефективно використовуються виробничі площі, використовуємо показник обсягу продукції з одиниці виробничої площі. Якщо виробляється різноманітна продукція, то його розраховують у вартісному виразі:

, тис. грн/м2

(2. 10)

де S — виробнича площа, м2.

Базовий варіант: =19,73 тис. грн/м2

1 варіант: =21,387 тис. грн/м2

2 варіант: =20,815 тис. грн/м2

Крім показників використання ОВФ у цілому, існують показники, що характеризують використання активної частини ОВФ — машин та устаткування [2].

Для цього використовують натуральні (абсолютні) показники використання робочих машин і устаткування, наприклад: годинна продуктивність однієї машини в кг, одного верстата — у штуках, однієї линини — у метрах. З відносних показників (коефіцієнтів) слід виділити коефіцієнт працюючого (робочого) устаткування (КРО), коефіцієнт екстенсивного навантаження (Кекст), коефіцієнт інтенсивного навантаження (Кінт), коефіцієнт використання виробничої потужності (Кв.п.).

Все устаткування в промисловості ділиться на категорії: наявне (Мн); установлене (Му); заправлене (Мз); працююче (Мр).

Коефіцієнт працюючого устаткування (КРО) може бути визначений від наявного, встановленого або заправленого устаткування:

(2. 11)

(2. 12)

(2. 13)

або через розмір планових зупинок:

(2. 14)

де, а — сумарний відсоток планових зупинок через ремонт.

, %

(2. 15)

де а1 — відсоток планових зупинок через капітальний ремонт;

а2 — відсоток планових зупинок через середній ремонт;

а3 — відсоток планових зупинок через поточний ремонт.

, %

(2. 16)

де — загальний час простою устаткування через капітальний ремонт;

аК — періодичність капітальних ремонтів;

Треж — режимний час роботи устаткування за міжремонтний період, годин.

,%

(2. 17)

де - загальний час простою устаткування через середній ремонт;

аСР — періодичність середніх ремонтів.

, %

(2. 18)

де — час простою устаткування через поточний ремонт, годин. ;

аП — періодичність поточних ремонтів.

Розрахуємо періодичність капітальних, середніх та поточних ремонтів.

Тривалість циклу — 3 роки. За цей час виконають 1 капітальний ремонт, тоді:

аК =

За три роки середніх ремонтів заплановано 3*3=9, але останній збігається з капітальним ремонтом, отже буде 8 середніх ремонтів (9−1=8):

аСР =

За три роки повинно бути 3*52 (52 тижні у році) поточних ремонти, але за рік 3 поточних ремонти співпадають з іншими ремонтами, отже буде 3*(52−3)=147 поточних ремонтів.

аСР =

Режимний час роботи устаткування за міжремонтний період можна знайти за формулою:

, годин

(2. 19)

де ДРОБ — кількість робочих днів за рік;

КЗМ — коефіцієнт змінності;

ТЗМ — середня тривалість зміни, год.

При цьому кількість робочих днів за рік:

(2. 20)

де ДК — кількість календарних днів;

ДС — кількість святкових днів;

ДВ — кількість вихідних днів.

день.

1 варіант: =5102,50 годин

2 варіант: =5089,60 годин

Тепер розраховуємо відсоток зупинок через капітальний, середній та поточний ремонти.

1 варіант:

%

%

%

2 варіант:

%

%

%

Отже, сумарний відсоток планових зупинок через ремонт.

1 варіант: = 12,272%

2 варіант: = 9,895%

Коефіцієнт працюючого устаткування складає:

1 варіант: =0,8773

2 варіант: =0,901

Коефіцієнт екстенсивного навантаження характеризує використання устаткування в часі та може бути визначений як по фактично відпрацьованому, так і по плановому часу:

(2. 21)

де Треж (пл) — режимний фонд часу роботи одиниці устаткування протягом року;

Треж (м) — фонд часу роботи устаткування, прийнятий у розрахунку виробничої потужності;

КРО (пл) — коефіцієнт працюючого устаткування за планом (або фактично);

КРО (м) — коефіцієнт працюючого устаткування в розрахунку виробничої потужності.

Режимний фонд часу, прийнятий у розрахунку виробничої потужності:

Коефіцієнт працюючого устаткування в розрахунку виробничої потужності:

1 варіант:

2 варіант:

Тепер знаходимо коефіцієнт екстенсивного навантаження:

1 варіант:

2 варіант:

Коефіцієнт інтенсивного навантаження характеризує використання устаткування в одиницю часу:

(2. 22)

де НВИР (ПЛ) — планова норма продуктивності устаткування або середній фактичний виробіток продукції одиницею устаткування за годину;

НВИР(МАХ) — максимально можлива годинна норма продуктивності одиниці устаткування закладена в розрахунку виробничої потужності.

НВИР (ПЛ) =, кг/год

(2. 23)

1 варіант: НВИР (ПЛ)1 ==2,31 кг/год.

НВИР (МАХ)1=2,31*1,08=2,495 кг/год.

2 варіант: НВИР (ПЛ)2 ==2,197 кг/год.

НВИР (МАХ)2=2,197*1,07=2,351 кг/год.

За результатами розрахунків отримуємо коефіцієнт інтенсивного навантаження:

1 варіант: = 0,926

2 варіант: = 0,934

Коефіцієнт використання виробничої потужності або коефіцієнт інтегрального навантаження устаткування (КВ. П) виражає ступінь використання устаткування за обсягом виробленої їм продукції за деякий період часу (частіше усього за рік). За розміром цього коефіцієнту можна судити про використання устаткування в одиницю часу. [2]

(2. 24)

де ВФ(пл) — кількість виробленої фактично або передбаченої планом продукції за визначений проміжок часу, т;

ВП — випуск продукції за виробничою потужністю, т.

(2. 25)

(2. 26)

1 варіант:

= 8065,619 т.

=11 800,094 т.

2 варіант:

= 7858,381 т.

= 11 220,952 т.

Таким чином, коефіцієнт використання виробничої потужності становить:

1 варіант: 0,684

2 варіант: =0,7003

Коефіцієнт інтегрального завантаження характеризує використання устаткування в часі та в одиницю часу.

(2. 27)

В нашому випадку маємо:

1 варіант: = 0,684

2 варіант: =0,6999

Результати розрахунків заносимо до табл.2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз показників ефективності використання основних фондів підприємства

Показники

Значення показників

Відхилення

1 варіант

2 варіант

абсолютне

відсоток

1 Вартість товарної продукції (Т, тис. грн)

2 Середньорічна вартість ОВФ (ФСР, тис. грн)

3 Фондовіддача (ФО, грн/грн)

4 Фондоємність (ФЄ, коп. /грн)

5 Прибуток на 1 гривні ОВФ (П, грн/грн)

6 Фондоозброєність (ФВ, тис. грн/чол.)

7 Обсяг продукції з одиниці виробничої площі (СМ. ПР, тис. грн/м2)

8 Коефіцієнт працюючого устаткування (КРО)

147 787,14

13 910

10,62

9,4

1,35

27,06

21,387

0,8773

143 833,425

13 860

10,38

9,6

2,39

26,96

20,815

0,901

-3953,72

-50

-0,24

0,2

1,04

-0,1

-0,572

0,0237

-2,67

-0,36

-2,26

2,13

77,03

-0,37

-2,67

2,7

9 Коефіцієнт екстенсивного навантаження (КЕКСТ)

10 Коефіцієнт інтенсивного навантаження (КІНТ)

11 Коефіцієнт використання виробничої потужності (КВ. П) та коефіцієнт інтегрального навантаження устаткування (КІНТЕГР)

0,7383

0,926

0,684

0,7494

0,934

0,7

0,0111

0,008

0,016

1,5

0,86

2,34

Резервом підвищення коефіцієнта інтегрального завантаження обладнання є зменшення сумарного відсотку його планових зупинок через ремонти.

За даними, що аналізується, збільшення часу простою обладнання в ремонті вплинуло на зменшення коефіцієнту використання виробничої потужності. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

2.2 Ефективність використання оборотних фондів

Оборотні фонди підприємства — це предмети праці, що під впливом засобів праці змінюють свою натуральну форму, однократно беруть участь у виробничому циклі, і свою вартість цілком переносять на вартість утворюваного продукту. [2, стр. 21]

Фонди, що функціонують у сфері виробництва, називаються оборотними, функціонуючі в сфері обертання — фондами обертання.

Оборотні кошти являють собою суму оборотних фондів і фондів обертання.

Оборотні кошти розподіляються на нормовані і не нормовані. До перших відносяться всі оборотні кошти, зайняті в сфері виробництва, й так само кошти, що знаходяться у вигляді готової продукції на складі.

Значна частина оборотних коштів підприємства, вкладених у виробничі запаси, припадає на запаси сировини, основні матеріали і покупні напівфабрикати. Норматив залежить від розміру добового споживання даної сировини, її ціни та кількості днів, на які розрахований запас (норма запасу в днях).

Норматив по сировині (НС) розраховуємо в такий спосіб:

(2. 28)

де ВС — вартість сировини, необхідної виробництву на плановий період;

ДЗ — норма запасу сировини;

ДК — число календарних днів у плановому періоді.

Норму запасу сировини можна знайти за формулою:

(2. 29)

де ДП — розмір поточного запасу сировини;

ДГ — гарантійний запас сировини;

ДТР — транспортний запас сировини.

Для розрахунку поточного запасу сировини необхідно скористатися формулою:

(2. 30)

де ІП — інтервал постачань сировини;

— середній час на розвантаження, приймання, складування й аналіз сировини.

Гарантійний та транспортний запас сировини можна знайти відповідно за формулами:

(2. 31)

(2. 32)

Розрахуємо поточний, гарантійний та транспортний запаси сировини:

1 варіант:

днів;

дня;

дня

2 варіант:

днів;

дня;

дня

Норма запасу сировини:

1 варіант: днів

2 варіант: дні

Так, знаходимо норматив по сировині:

1 варіант:= 3718,356 тис. грн.

2 варіант: = 4751,233 тис. грн.

Поступові витрати поточного запасу сировини призводить до переходу його зі стадії складських запасів у стадію незавершеного виробництва.

Сума оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво обчислюється за формулою:

, грн.

(2. 33)

де СВ — сума витрат по кошторису виробництва, грн. ;

ДЦ — тривалість виробничого циклу, дн. ;

КН. В — коефіцієнт наростання витрат.

1 варіант:= 2799,123 тис. грн

2 варіант: = 2935,825 тис. грн

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції розраховуємо за формулою:

, грн.

(2. 34)

де ДГ. П — норма запасу готової продукції на складі та у неоформленому відвантаженні.

1 варіант: = 1413,699 тис. грн.

2 варіант: = 1213,151 тис. грн.

Загальний норматив оборотних коштів:

, тис. грн.

(2. 35)

1 варіант: = 8616,178 тис. грн.

2 варіант: = 9585,209 тис. грн.

Правильне високоефективне використання оборотних коштів має велике значення. Основними показниками, що характеризують використання оборотних коштів, є:

— коефіцієнт оборотності (Ко);

— тривалість одного обороту (До).

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів підприємства являє собою число їх оборотів протягом року. Він визначається виходячи з обсягу реалізованої за рік продукції і середньорічної вартості оборотних коштів підприємства.

(2. 36)

де РП — реалізована продукція, грн. ;

НОБ. КОШ.  — середньорічна вартість оборотних коштів, грн.

1 варіант: =17,15 оборотів

2 варіант: = 15,01 оборотів

Час одного обороту виражається кількістю днів, протягом яких оборотні кошти підприємства здійснюють безупинний кругообіг і проходять усі три фази свого обертання. Тривалість одного обороту визначається виходячи з кількості календарних днів у році і розмірів коефіцієнта оборотності:

, днів.

(2. 37)

1 варіант: 20,99 дн;

2 варіант: 23,98 дн.

Дані розрахунків заносимо до табл.2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз показників ефективності використання оборотних фондів підприємства

Показники

Значення показників

Відхилення

1 вар

2 вар

абсолютне

відсоток

1 Норматив по сировині (НС, тис. грн)

2 Сума оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво (НН. ВИР, тис. грн)

3 Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції (НГ, тис. грн)

4 Загальний норматив оборотних коштів (НЗ, тис. грн)

5 Коефіцієнт оборотності (КО)

6 Тривалість обороту (ДО, дн)

3718,356

2799,123

1413,699

8616,178

17,15

20,99

4751,233

2935,825

1213,151

9585,209

15,01

23,98

1032,877

136,702

-200,548

969,031

-2,14

2,99

27,78

4,88

-14,19

11,25

-12,48

14,24

Оскільки підвищення ефективності використання оборотних коштів забезпечується прискоренням їх оборотності, можна зробити висновок про краще становище підприємства у першому варіанті. Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів закладені безпосередньо в самому підприємстві. Це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси грають важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину коштів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшенню організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства. Скорочення часу перебування оборотних коштів в незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення вживаної техніки і технології, вдосконаленням використання основних фондів, перш за все їх активної частини, економії по всіх стадіях руху оборотних коштів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой