Дослідження особливостей планування діяльності підприємства ПП "Агро-тера"

Тип работы:
Отчет
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

ЗВІТ

про переддипломну практику студента групи ЕППвн — ________________

________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по-батькові)

База практики___________________________________________________

(повна назва підприємства)

Керівник від підприємства _________________________________________

(прізвище, ініціали, посада)

Керівник від вузу _________________________________________________

(прізвище, ініціали, вчена ступінь, посада)

Вінниця — 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ЗАГАЛЬНЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПП «АГРО-ТЕРА»

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПП «АГРО-ТЕРА»

3 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПП «АГРО-ТЕРА»

4 ПЛАНУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПП «АГРО-ТЕРА»

5 РОЗРОБКА НОРМ І НОРМАТИВІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

6 ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПП «АГРО-ТЕРА»

7 ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

ПП «АГРО-ТЕРА»

8 ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПП «АГРО-ТЕРА»

9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ФОНДІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

10 ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

11 ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ І РАЦІОНАЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННЮ ПРИРОДНІХ РЕСУРСІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Досить актуальним на даному етапі розвитку підприємництва є процес планування діяльності підприємства. З кожним роком це питання набуває все більшого значення. Адже правильне планування постачання сировини, виробництва, збуту є тими рушійними силами виробничого процесу, які дають можливість підприємству стабільно працювати і приносити прибутки.

Планування діяльності підприємства за роки незалежності набуло досить ґрунтовного значення, оскільки більшість підприємств перейшли на контрактне виготовлення продукції. Це стало причиною переходу випуску продукції на плановий потік. Це в свою чергу дає можливість підприємству працювати на замовлення, а не на склад.

Раціоналізація внутрішньофірмових зв’язків може бути здійснена лише в результаті фінансового планування та бюджетування. Керівники підприємств повинні прекрасно представляти собі, хто, скільки і як створює фінансові ресурси, хто, скільки і як їх споживає, наскільки цей процес є передбаченим, наскільки він піддається коригуванню з боку менеджерів компанії, як він сприяє реалізації стратегії компанії.

В теперішній час у більшості комерційних організацій відсутнє фінансове планування і керівники приймають рішення з організації фінансово-господарської діяльності не враховуючи відповідні розрахунки на інтуїтивному рівні. Але з часом величина помилок при такому стані речей стає досить вагомою і покладатися лише на інтуїцію та власний досвід стає ризиковано. Тому потреба в фінансовому плануванні постає перед керівниками досить гостро.

Базою переддипломної практики є ПП «Агро-тера».

Мата переддипломної практики полягає в дослідженні особливостей планування діяльності підприємства, його специфіки на конкретно визначеному підприємстві, можливих шляхів зміни чи удосконалення.

Завдання при дослідженні даного підприємства відповідають вищевказаній меті:

— дати загальну характеристику та історію становлення та розвитку підприємства ПП «Агро-тера»

— визначити організацію техніко-економічного планування та прогнозування, планування виробництва та збуту, технічного розвитку та підвищення продуктивності виробництва;

— розробка норм та нормативів, планування праці та заробітної плати на досліджуваному підприємстві;

— дослідження матеріально-технічного забезпечення ПП «Агро-тера»

— планування праці та заробітної плати на ПП «Агро-тера»;

— дослідження процесу планування економічних фондів та фінансів ПП «Агро-тера».

— визначити особливості планування заходів по охороні праці, які проводитимуться в майбутньому.

Предметом даного звіту є детальне вивчення комплексу запланованих заходів, які використовує підприємство для організації матеріально-технічного забезпечення, планування виробництва і збуту продукції, збільшення чи зменшення заробітної плати у працівників підприємства ПП «Агро-тера».

Об'єктом переддипломної практики є ПП «Агро-тера» та особливості планування його діяльності.

Звіт складається з вступу, одинадцяти розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків.

1 ЗАГАЛЬНЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПП «АГРО-ТЕРА»

Контакти:

21 100, Україна, м. Вінниця, вул. Гонти, 88Д

тел. +8 (0432) 63-67-25

e-mail: agrotera@svitonline. com

Приватне підприємство «Агро-Тера» існує на ринку соняшникової олії з 2004 року. ПП «Агро-тера» динамічно розвиваються, з кожним роком збільшуючи ареал закупівель сировини і підвищуючи потужності з його переробки. Постійно розширюються складські приміщення, ємнісне господарство, автотранспортне господарство нашого підприємства.

Географія закупівель насіння соняшнику включає господарства Вінницької, Черкаської, Миколаївської, Кіровоградської, Одеської, Житомирської, Хмельницької областей.

Соняшникова олія реалізується як зі складу підприємства, так і доставляється клієнтам наливом в автоцистернах. Експорт продукції здійснюється через порти Чорного моря.

ПП «Агро-Тера» реалізовує і доставляє соняшникова макуха сільськогосподарським підприємствам, комбікормовим заводам, в порти Чорного моря.

Гнучко й оперативно реагує на будь-які запити своїх постачальників і клієнтів.

ПП «Агро-Тера» надає наступні основні послуги:

— вивезення своїм транспортом при закупівлі насіння соняшнику;

— доставка олії соняшникової автоцистернами;

— доставка макухи соняшникової;

— можливість фасування соняшникової олії;

— переробка сировини на давальницьких умовах (Додаток А).

Розглянемо організаційну структуру ПП «Агро-тера» та її особливості (Рис. 1. 1)

Рис. 1.1. Організаційна структура ПП «Агро-тера»

В його функції входить не тільки загальне керівництво, але й пошук постачальників, розробка рекламної стратегії, пошук можливостей розширення діяльності тощо.

Директори магазинів відповідають за діяльність магазинів і подають виконавчому директору пропозиції щодо їх функціонування. В їх підпорядкуванні є продавці, обслуговуючий персонал. Окрім того, директори магазинів співпрацюють із завідувачем складом, в обов’язки якого входить наявність на складі необхідних товарів у тих обсягах, які замовляють споживачі (чи згідно партнерських угод), а також вчасне поповнення асортименту. Він контролює роботу робочих складу.

В обв’язки головного бухгалтера входить ведення всієї бухгалтерської документації як загалом по підприємству, так і по мережі магазинів «Агро-тера». Бухгалтерія разом із виконавчим директором розробляють загальну цінову політику фірми.

Отже, як видно, на підприємстві маркетингова служба відсутня. Багато маркетингових функцій бере на себе виконавчий директор, інші деякі функції виконують директори магазинів. Це призводить до розпорошеності зусиль, направлених на маркетинг, що знижує його ефективність. З розвитком ринку було б доцільно створити маркетингову службу для дослідження ринкової ситуації, вивчення конкурентів на ринку, створення баз даних про виробників, постачальників.

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПП «АГРО-ТЕРА»

Прогнозування техніко-економічного планування та прогнозування на ПП «Агро-тера» відбувається на основі загального планування діяльності підприємства.

Методологія техніко-економічного прогнозування та планування на ПП «Агро-тера» — це сукупність методів, прийомів і принципів, які дають можливість сформувати шляхи й методи забезпечення пропорційного збалансованого розвитку народного господарства на основі пізнання об'єктивних економічних законів, закономірностей розвитку суспільного виробництва, тенденцій і перспектив технічного прогресу, а також розкриває та характеризує логіку соціально-економічного планування, виходячи з настанов соціально-економічної політики на даному етапі розвитку.

З допомогою даної методології на ПП «Агро-тера» вивчаються процеси, які відбуваються в господарстві та житті підприємства, проводиться відображення цих процесів у відповідних показниках, виявляються недоліки та резерви в певних ланках економіки, прогресивні явища в розвитку трудового колективу.

Використання економічних законів. Процес прогнозування та макроекономічного планування базується на використанні економічних законів, оскільки в найзагальнішому вигляді економічний закон — це відбиття зв’язків між економічними процесами та явищами. До економічних законів, які використовуються в прогнозуванні та плануванні, слід віднести закон планомірної організації та розвитку виробництва, закон пропорційного розвитку економіки, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон неухильного зростання продуктивності суспільної праці, закон економії часу, закон грошового обігу, закон нагромадження, закон співвідношення індивідуальної та суспільної вартості, закон зростання потреб та ін., урахування яких сприяє досягненню економічної та соціальної ефективності.

Закон планомірної організації та розвитку виробництва визначає в прогнозах і планах напрями соціально орієнтованої економіки та повноцінного задоволення потреб суспільства і його членів.

Закон пропорційного розвитку виробництва передбачає в народногосподарському плані виявлення й дотримання необхідних пропорцій (кількісних співвідношень) у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ, темпах розвитку різних галузей і регіонів.

Планомірність та пропорційність — це оптимальні співвідношення між структурними частинами економіки. Планомірна пропорційність необхідна не тільки в економіці, а й у соціальній сфері (між національним доходом і суспільними фондами споживання населення, трудовими ресурсами та кількістю робочих місць, кількістю населення та наявністю житлового фонду). Таким чином, закон пропорційного розвитку економіки вимагає встановлення й дотримання оптимальних пропорцій для ефективного функціонування макроекономіки.

Закон вартості й пов’язані з ним грошові відносини використовуються при організації господарського розрахунку, встановленні цін і тарифів, плануванні фінансів, кредитів, грошового обігу, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, заробітної плати, фондів стимулювання. Суть цього закону полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їх суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно необхідних витрат праці на їх виробництво. Він виступає як регулятор товарного виробництва (розширення або скорочення), розподільник засобів виробництва та робочої сили, регулятор виробничих відносин і розвитку продуктивних сил, фактор розшарування товаровиробників, стимулятор росту продуктивності праці.

Таким чином, на основі законів відбувається організація техніко-економічного планування роботи ПП «Агро-тера».

3 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗБУТУ ПП «АГРО-ТЕРА»

Планування виробництва на ПП «Агро-тера» відбувається на основі планування збуту. Оскільки саме від прогнозних показників збуту залежить кількість необхідного виробництва продукції.

Тому, комерційний успіх ПП «Агро-тера» багато в чому визначається тим, як вдало вибрані канали реалізації виготовлених товарів, форми і методи збуту або чи достатнім є асортимент і рівень якості наданих підприємством послуг, що супроводжують продаж продукції. Тому в цій галузі маркетинг має виключно велике значення.

Маркетингова організація збуту продукції ПП «Агро-тера» передбачає найефективніше використання насамперед існуючих форм реалізації товарів. Тому щоб перейти до маркетингу, необхідно спочатку розглянути, які саме в сучасних умовах використовуються форми збуту засобів виробництва і предметів споживання.

Що стосується засобів виробництва, то основною формою їх реалізації стає оптова торгівля. Існують такі форми оптової торгівлі: 1) продаж продукції за прямими зв’язками між виробником і споживачем; 2) торгівля через територіальні бази; 3) торгівля через фірмові магазини та інші торгові організації міністерств, відомств, підприємств; 4) торгівля через товарно-сировинні біржі.

Розвиток і вдосконалення зазначених форм оптової торгівлі необхідно враховувати при організації маркетингової діяльності ПП «Агро-тера». Однак всі ці форми — лише один з елементів маркетингу. У цілому ж у концепції маркетингу в галузі збуту продукції можна виділити такі складові частини:

1. Вибір з перерахованих вище органів постачання такого типу, який найкраще відповідає конкретним умовам реалізації продукції з мінімальними збутовими витратами (затрати на складування, транспортування, комплектування і т. п.).

2. Прийняття рішення про використання в кожному географічному районі збуту: а) одного збутового органу даного типу; б) декількох посередників; в) усіх збутових посередників.

3. Вибір конкретного збутового підприємства. Вирішення першого питання залежить від різноманітних умов, які можна звести до декількох груп факторів.

У першій групі визначаються фактори, які характеризують дане підприємство, його фінансове становище, спрямованість ринкової стратегії і тактики, масштаби виробництва, конкурентоспроможність.

Друга група факторів зводиться до характеристики товару, що реалізується. В даному випадку має значення вид товару (засоби виробництва, предмети споживання, товари масового попиту, предмети тривалого користування), середня ціна товарної одиниці, сезонність виробництва або попиту, необхідність технічного післяпродажного обслуговування клієнтів, здатність товару до зберігання. Так, при реалізації дорогих товарів, збут яких приносить перепродавцям високий прибуток, підприємства-виробники повинні скоротити число торгових посередників з метою утримання якомога більшої частини прибутку в своїх руках. У зв’язку з цим доцільно створювати власну роздрібну торгову мережу, встановлювати контроль за всією системою руху товарів до споживача.

Третя група факторів пов’язана з характеристикою даного товарного ринку. Йдеться про ємність ринку (як фактичну, так і потенційну), компактність розміщення покупців, закономірності поведінки споживачів, середній доход на душу населення в даному районі і т. д. Четверта група факторів характеризує функціонування торгових каналів. У даному випадку береться до уваги: довжина каналу реалізації, його забезпеченість різними технічними службами (складами, пунктами технічного обслуговування), торговим персоналом; порівняльна вартість різних каналів збуту.

Залежно від значення перерахованих вище факторів можуть бути вибрані: прямий зв’язок із споживачем, збут з допомогою оптового посередника, через фірмові магазини або оптові бази міністерств.

Що стосується другої проблеми (прийняття рішення про використання в даному географічному районі збуту певного посередника), то тут, як свідчить досвід, найкращий ефект досягається, коли реалізують продукцію декілька посередників. При цьому .у підприємства є можливість, по-перше, вибрати посередника, по-друге, встановлювати контакти з невеликим числом посередницьких організацій і, по-третє, навчати збутовий апарат оптової фірми обслуговуванню технічно складного обладнання. При цьому виникає залежність підприємства від однієї-двох збутових фірм на кожному ринку.

При виборі конкретного збутового партнера (третє питання концепції) на ПП «Агро-тера» необхідно враховувати:

а) заінтересованість посередника в торгівлі даним товаром;

б) надійність оптового підприємства.

Про рівень його надійності можна судити за тривалістю роботи в галузі, динамікою різних звітних показників за роками, професійним рівнем керівників тощо;

в) здатність посередника одержувати замовлення, а також максимальний рівень його складських запасів, зону дії (обслуговуючу територію);

г) забезпечення посередника при збуті товарів виробничого споживання відповідним обладнанням, залізничними й автотранспортними під'їзними шляхами, вантажно-розвантажувальними й транспортними механізмами, майстернями для ремонту й догляду за продукцією постачальника.

Після розробки концепції маркетингу в галузі збуту важливим завданням цього відділу на ПП «Агро-ера» є планування збуту продукції. Саме в процесі планування закладені в концепції ідеї переносяться в сферу практичних дій. Основні стадії розробки плану збуту ПП «Агро-тера», що використовує маркетинг, можна представити так:

1. Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринкової кон’юнктури.

2. Підготовка прогнозу збуту підприємства.

3. Розробка фінансового кошторису збуту.

4. Установлення норм збуту.

5. Вибір каналів розподілу товарів.

6. Складання планів збуту.

7. Розробка планів торгової інформації.

8. Статистичний аналіз ходу продажу.

Отже, планування починається з підготовки прогнозів ринкової кон’юнктури й збуту стосовно як галузі в цілому, так і ПП «Агро-тера». Можуть розроблятися прогнози: короткострокові - на 3−12 місяців, середньострокові - 1−5 років, довгострокові - на 5−25 років. Звичайно, такі прогнози можуть базуватися лише на глибоких маркетингових дослідженнях розвитку економіки, зокрема на прогнозах НТП на тривалу перспективу.

На третьому етапі планування збутової діяльності ПП «Агро-тера» визначається фінансовий кошторис збуту, в якому основне місце займають витрати обігу. Вони можуть бути розраховані на базі прогнозів обсягу продажу і торгових витрат. У результаті підсумовування окремих кошторисів на кожну товарну групу складається зведений кошторис збуту. Загальні торгові витрати включають: заробітну плату робітників збутового апарату, транспортні й складські витрати, торгові знижки і т. п. Відповідальність за складання кошторису і контроль за його дотриманням покладається на керівництво відділу збуту.

Важливим моментом у плануванні є встановлення завдань щодо збуту на певний проміжок часу, їх визначення не можна зводити до механічного поділу обсягу реалізації на число уповноважених, на яких покладається збут або окремої групи товарів, або в певному географічному районі чи секторі ринку. На обсяг роботи цих уповноважених впливає багато різноманітних факторів: географічні фактори, товар (один вид, група, весь асортимент), характер діяльності (відвідування нових клієнтів, повторні замовлення, спеціалізовані види робіт), одиниця виміру збуту, база виміру результатів, період часу, база винагороди.

Найефективнішою системою стимулювання збуту є система виплат преміальних сум понад заробітну плату. Широко можуть використовуватися також системи групового заохочування, націлені на стимулювання діяльності товарних груп.

Вибір каналу збуту, що є одним з етапів планування, здійснюється таким чином, щоб протягом тривалого часу продавати максимальну кількість продукції з найменшими витратами. При виборі необхідно керуватися:

— розміром й доступністю ринку;

— вартістю транспортування й зберігання запасів;

— традиційним або переважаючим рівнем знижки для посередників;

— обсягом спеціальних знань, необхідних для продажу товарів кінцевому споживачеві.

ПП «Агро-тера» намагається скоротити шлях товару від цеху до споживача з метою збільшення продажу і зменшення витрат. З цією метою і вибирається один з каналів збуту, які вище розглядалися.

На основі результатів перерахованих етапів планування і плану маркетингу розробляється план збуту. Він включає в себе такі основні елементи:

а) обсяг продажу, розподіленого за певними проміжками часу і за товарними групами;

б) канали збуту;

в) кошторис витрат обігу.

Розробляються річні й короткострокові плани, які погоджуються з іншими планами маркетингу: програмою рекламної діяльності, асортиментним планом продукції і т. д.

Складовим елементом системи планування є також розробка планів торгової інформації. Збутові підрозділи є водночас і постачальником, і споживачем інформації. Велике значення має торгова інформація, її призначення полягає у виробленні певного впливу на оптові підприємства, фірмові магазини, торгових уповноважених відділів збуту.

Торгова інформація включає:

1. всі види демонстрації товарів групам співробітників всередині фірми, посередникам торгово-розподільчих організацій та іншим заінтересованим особам;

2. інструктажі для торгових уповноважених і торгові конференції; комерційну кореспонденцію і бюлетені;

3. навчальні посібники;

4. рекламу для торгових працівників;

5. каталоги для них та інші види видань для посередників;

6. документи й рекламні матеріали, що використовуються торговими уповноваженими;

7. підбірки зразків, які вони демонструють;

8. поштові рекламні матеріали, що направляються посередникам;
матеріали для виставок, які організовуються для працівників торгівлі.

Метою планування торгової інформації є передача послідовних переконливих комерційних відомостей торговому персоналу підприємства і через нього — в торгово-розподільчу мережу. План торгової інформації визначає, що слід повідомити, коли, кому і де. Він має бути орієнтований на посередника і враховувати його проблеми. Будь-яка неточність у передачі відомостей призводить до втрат інформації, за які підприємство-виробник розраховується так само, як за неефективність виробництва або реклами.

Завершальним етапом планування збуту є статистичний аналіз ходу продажу. Завдання його полягає у своєчасному повідомленні про будь-які істотні відхилення від планів і кошторисів продажу. На основі цього мають бути переглянуті плани й кошторис з урахуванням дії нових факторів.

З допомогою сучасних методів і техніки можна за даними торгових звітів скласти необмежене число графіків і таблиць, які використовуються керівництвом підприємства для ефективного прийняття рішення.

Вибір шляху збуту має дуже важливе значення. При виборі прямого або непрямого збуту необхідно старанно зважити переваги і хиби кожного. Рішення при цьому в значній мірі залежить від виду продукту.

За даними маркетингового дослідження продукції ПП «Агро-тера» підприємство в першому кварталі 2010 року має план виготовлення продукції на суму 1505 тис. грн.

Просування — це будь-яка форма повідомлення, використовувана фірмою для інформації, переконування чи нагадування споживачам про свої товари, образи, ідеї, громадську діяльність чи вплив на суспільство. Головна мета процесу просування — стимулювання, а отже, поліпшення попиту. Коли фірма збирається запропонувати ринкові новий товар, то споживач може зреагувати позитивно у тому випадку, якщо інформативна характеристика товару дійшла до нього вчасно і в повному обсязі. Наявність при цьому зворотного зв’язку обов’язкова. Після того як споживач більш-менш ознайомлений з товаром, головним у просуванні стає вміння переконати його в необхідності зробити покупку. А для цього необхідно домогтися його прихильності, зуміти доброзичливо поставитися до товару. Якщо ж товар чи послуга вже набридли покупцеві, то у такому разі слід час від часу підкреслювати їхні найкращі риси і якості для підтримування і зміцнення позитивного образу, а отже, й ставлення до нього.

4 ПЛАНУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПП «АГРО-ТЕРА»

Планування технічного розвитку та виробництва на ПП «Агро-тера» складається з комплексу технічних, організаційних, планово-економічних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва, збільшення випуску високоякісної продукції, зростання продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, вдосконалення внутрішньозаводський системи управління, планування, економічного стимулювання, поліпшення умов праці.

Основними завданнями даного розділу річного плану ПП «Агро-тера» є: визначення основних напрямків по освоєнню і випуску найбільш прогресивних видів продукції, вдосконалення техніки, технології та застосування передових методів організації праці та виробництва, встановлення структурним підрозділом підприємства завдання з розвитку і поліпшення техніко-економічних показників роботи підприємства, визначення економічного ефекту планованих заходів та ступеня їх впливу на техніко-економічні показники підприємства.

Вихідними матеріалами для складання цього розділу плану є контрольні цифри і завдання вищих організацій по впровадженню і освоєнню нових видів продукції; науково-технічні прогнози за основними напрямками розвитку підприємства, результати закінчених НДДКР, патенти, ліцензії, винаходи, заявки споживачів на створення нових видів продукції.

Цей розділ плану комплексний, він складається з ряду підрозділів:

1) Проектування, освоєння нової і підвищення якості продукції, що виготовляється є найважливішим напрямком діяльності підприємства, що мають на меті забезпечення допустимих темпів науково-технічного прогресу і підвищення якості продукції, що випускається.

Заходи цього розділу групуються за наступними напрямками:

а) створення нових видів продукції;

б) освоєння випуску новостворених видів продукції;

в) організація випуску раніше освоєних виробів на дочірніх підприємствах;

г) модернізація випуску продукції;

д) підвищення якості продукції, що виготовляється;

е) впровадження нових прогресивних стандартів і ТУ на продукцію і зняття з виробництва застарілої продукції.

Для кожного з цих заходів заздалегідь розробляється календарно-оперативний план (графік) виконання робіт, складається кошторис витрат і визначається економічний ефект від впровадження:

1) Включати в план заходу аналізуються під кутом зору їх впливу на багато показників як технічні (продуктивність, потужність і т.д.), уніфікаціонние (коефіцієнт стандартизації, наступності та ін), естетичні (зовнішні форми, зручність управління і ін), технологічні (матеріалоємність, коефіцієнт використання матеріалів) та економічні (собівартість, трудомісткість і ін).

2) Планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) включає намічені до виконання роботи по НДДКР, що проводяться як самим підприємством, так і іншими організаціями за договорами. У плані вказується зміст робіт, мета і місце впровадження, терміни розробки та впровадження, витрати на розробку і очікуваний економічний ефект.

3) Планування впровадження прогресивної технології механізації та автоматизації виробництва тісно пов’язане, як правило, з виконанням заходів технічного характеру, і складається за трьома напрямками: прогресивна технологія, комплексна механізація, автоматизація виробництва.

4) Планування заходів щодо вдосконалення управління, систем планування і організації виробництва включає найважливіші роботи, спрямовані на спеціалізацію виробничих підрозділів, механізацію та автоматизацію управління виробництва, удосконалення організації підготовки виробництва і матеріального забезпечення, форм і методів внутрішньозаводського госпрозрахунку.

5) План з наукової організації праці (НОТ) охоплює всі стадії виробництва від робочого місця до підприємства в цілому.

Заходи в плані ПП «Агро-тера» групуються за наступними основними напрямками: організацію робочих місць, обслуговування робочих місць, раціональне поділ праці, передові методи і прийоми праці, нормування і оплата праці, матеріальне і моральне стимулювання, режими та умови праці, підвищення кваліфікації і культурного рівня трудящих.

Розробляється всіма службами і цехами підприємства і передбачає зниження матеріаломісткості продукції в процесі її виробництва.

Заходи, передбачені планом, групуються за наступними напрямками:

а) економія сировини та матеріалів;

б) заміна дефіцитних і дорогих матеріалів;

в) економія палива та всіх видів енергії.

Кількісно дієвість цих заходів виражається у зниженні матеріаломісткості продукції та сумарному зниження витрати матеріалів, а також у зниженні собівартості в зростанні прибутку за рахунок економії матеріальних ресурсів.

7) План модернізації та заміни застарілого обладнання, оснащення та інструменту.

Передбачає всі види обладнання, що підлягають модернізації або заміні, місце впровадження, виконавців, терміни впровадження, кошторисну вартість, джерела фінансування, а також ефективність заходів.

8) План капітального ремонту основних фондів містить заходи з капітального ремонту будівель і споруд виробничого призначення, робочих машин і устаткування, силових машин, транспортних засобів, житлових будинків, будівель дитячих садів, культурно-побутових будівель.

9) План використання виробничих фондів містить дані про вартість основних та обігових коштів підприємства, про використання основних і оборотних фондів (фондовіддача), оборотних засобів і виробничих фондів у цілому.

10) Завершальним етапом планування техніко-економічного розвитку і вдосконалення організації виробництва є план техніко-економічного рівня виробництва і продукції, що випускається, що характеризується наступними показниками, що узагальнюють, такими як:

— продукція, техніко-економічні показники якої перевершують або відповідають вищих досягнень вітчизняної або зарубіжної науки і техніки (вища категорія) — кількість видів і найменувань до загального числа найменувань;

— обсяг виробництва цієї продукції - тис. грн., відсоток до загального обсягу товарної продукції;

— продукція, техніко-економічний показник якої не відповідає вимогам тимчасовим, яка морально застаріла і підлягає зняттю з виробництва або модернізації;

— обсяг виробництва цієї продукції - тис. руб., відсоток до загального обсягу товарної продукції;

— застаріла продукція, знімається з виробництва;

— продукція, освоювана виробництвом;

— зниження собівартості товарної продукції і зростання продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва.

Ефективність заходів щодо розвитку техніки і організації виробництва виражається в економії наведених витрат і розраховується за загальноприйнятою методикою визначення ефективності капіталовкладень.

Усі заходи за характером створюваного ефекту у виробництві можуть бути розділені на групи, для яких економічний ефект може бути розрахований у вартісній формі, не може бути безпосередньо розрахований у вартісній формі (наприклад, заходи з техніки безпеки) і економічний ефект виявляється в процесі експлуатації у споживача.

Економію поточних витрат у виробництві внаслідок впровадження заходів визначають у вигляді трьох показників.

Для розробки цього розділу плану зазвичай створюються загальнозаводські комісія на чолі з головним інженером, а також ряд комісій з основних його напрямках.

Для оцінки підвищення ефективності виробництва, отриманої в результаті впровадження запланованих заходів, планом технічного розвитку виробництва розраховується наступна система показників:

1) Узагальнюючі показники підвищення ефективності виробництва:

Темп зростання виробництва,% по чистій продукції визначається за формулою

, (4. 1)

де, і - обсяг виробництва чистої продукції, в грн. в плановому і базисному роках;

Обсяг виробництва в першому кварталі базового 2009 р. — 421 тис. грн.

Обсяг виробництва в першому кварталі планового 2010 р. — 540 тис. грн. Звідки, (540 — 421) *100 / 540 = 22,03%.

Матеріальні витрати на виробництво найважливіших видів продукції, що випускається розраховуються по калькуляції.

5 РОЗРОБКА НОРМ І НОРМАТИВІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

Забезпечити ефективне функціонування противитратного механізму на ПП «Агро-тера» неможливо без створення науково обґрунтованої нормативної бази. Вона охоплює сукупність трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, а також порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

Розрізняють такі групи норм на ПП «Агро-тера»:

— норми використання основних виробничих фондів;

— норми використання оборотних засобів (сировини, матеріалів);

— норми затрат праці та трудомісткості продукції (норми виробітку, норми використання робочого часу);

— норми організації виробничих процесів (витрат часу на ремонт машин, створення запасів сировини, матеріалів);

— норми якості продукції (вміст корисної речовини в продукті, показники надійності й довговічності);

— питомі капіталовкладення, норми окупності капітальних вкладень;

— норми витрат виробництва та обігу, норми рентабельності.

Працівниками ПП «Агро-тера» проведено роботу з обґрунтування й удосконалення нормативної бази сільського господарства. Так, для землеробства розроблені норми витрат мінеральних добрив, хімічних і біологічних засобів захисту рослин. У галузі механізації встановлені нормативи потреби в тракторах і сільськогосподарських машинах, витрат на технічне обслуговування, ремонт і зберігання техніки, змінний, денний і річний виробіток.

Більшість із цих норм і нормативів усереднено для великої сукупності господарств, тому їх застосовують для управління економікою на державному та регіональному рівнях. На П П «Агро-тера» використовують переважно норми виробітку та обслуговування, тарифні ставки і посадові оклади, норми витрат палива і мастила для роботи тракторів, комбайнів, автомобілів, норми використання пестицидів, норми внесення органічних і мінеральних добрив, норми годівлі тварин, амортизаційних відрахувань, страхових платежів і т. д. Зазначені норми є недостатньо узгодженими між собою складовими елементами нормативної бази господарства. До того ж використання первинних норм витрат робить досить трудомістким процес планування й ускладнює оперативний контроль за роботою трудових колективів.

Виходячи з цього в планово-економічній роботі ПП «Агро-тера» доцільним слід вважати розробку і використання укрупнених нормативів прямих витрат на виробництво продукції.

Укрупнені нормативи прямих витрат розробляють відповідно до природних, організаційних і економічних умов конкретного господарства та його виробничих підрозділів. Використання їх протягом тривалого періоду (3−5 років) з коригуванням відповідно до зміни нормоутворювальних факторів дає змогу обґрунтувати планові показники на основі не первинних норм, а попередньо розроблених нормативів, які виступають з'єднувальною ланкою між первинними нормами і плановими показниками. Завдяки цьому істотно знижується трудомісткість і підвищується обґрунтованість планових розрахунків. Процес визначення планових показників на основі системи взаємно узгоджених нормативів називається нормативним плануванням.

Отже, у зв’язку з тим що норми затрат і результатів праці не терплять всіх нормативних характеристик трудового процесу, можливе як вузьке так і широке тлумачення норм праці. В першому випадку до них будуть відноситись тільки норми затрат і результатів праці.

6 ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПП «АГРО-ТЕРА»

План матеріально-технічного забезпечення на ПП «Агро-тера» — один із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства, головним завданням якого є визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах і джерелах їх покриття на плановий період.

Розробляється план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартальному та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб ПП «Агро-тера» в матеріальних ресурсах і плануються обсяги їх поставок на рік, в тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенклатурі по кожному типосортматеріалу й уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На його основі складаються специфіковані замовлення постачальникам і визначається форма поставок — транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підрозділу ПП «Агро-тера».

Розробка річного плану матеріально-технічного забезпечення починається знизу, з підрозділів ПП «Агро-тера», і являє собою розрахунок потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми, будівельних і ремонтних робіт.

Вихідними даними для розробки плану є виробнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, специфікації, норми і нормативи витрат матеріалів.

Розмір необхідних матеріальних ресурсів визначається за специфікаціями і нормами витрат сировини, матеріалів, палива, а також за нормами виробничих і товарних запасів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямів, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерелах його покриття і складають баланс матеріально-технічного забезпечення за певною формою.

Визначення потреби в матеріально-технічних та енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і у вартісному виразах з
метою узгодження цього розділу плану з планами собівартості, прибутку, рентабельності, фінансовим планом.

Розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться, в основному, методом прямого розрахунку, тобто множенням норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді.
Норми витрат повинні передбачати найбільш економічне використання ресурсів в конкретних умовах виробництва — тобто бути прогресивними.
Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва.

На ПП «Агро-тера» застосовують такі методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах: подетальний, по виробах, по типових представниках та по аналогії.

Метод визначення потреби по аналогії полягає в тому, що вироби, на які в період розрахунку немає норм витрат, прирівнюються до аналогічних виробів, на які існують норми витрат матеріалів, з використанням коригуючих коефіцієнтів.

7 ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

ПП «АГРО-ТЕРА»

Відповідно до закону України «Про оплату праці» встановлено використання нормативного методу планування заробітної плати.

Фонд заробітної плати структурного підрозділу і підприємства ПП «Агро-тера» в цілому підрозділяється на:

Годинний фонд зарплати — оплату за вироблену продукцію чи обсяг робіт, за фактично відпрацьований час (людино-годин) робітниками-погодинниками, а також за виконання спеціальних функцій у робочий час. Він включає: оплату за відпрацьований час по тарифних ставках і відрядних розцінках, премії по відрядно і почасово-преміальних системах, доплати за роботу в нічний час, доплати за керівництво бригадою і навчання учнів.

Денний фонд заробітної плати — це оплата за відповідно відпрацьований час у людино-днях. У його склад, крім фонду годинної зарплати, входять доплати підліткам за скорочений робітник день і оплата перерв у роботі матерів, що годують, оплата тимчасового сумісництва, за сполучення професій.

Місячний (річний) фонд заробітної плати — це весь фонд заробітної плати, нарахований робітником підприємств. Він включає: фонд денної зарплати; оплату відпусток; оплату часу, витраченого на виконання обов’язків; виплати вихідних допомога, заробітної плати працівникам, відрядженим на інші чи підприємства на навчання; оплату за вислугу років і ін.

Планування фонду заробітної плати на ПП «Агро-тера» по категоріях працюючих на основі використання диференційованих та укрупнених методів розрахунку.

Диференційований метод розрахунку являє собою розрахунок фонду зарплати по елементах його структури по кожній категорії працюючих при внутрішньозаводському плануванні. Він точний і дає достовірні результати про необхідний фонд зарплати. Він починається з визначення прямої (основний) заробітної плати, потім визначають фонд годинний, денний і місячний (річний) зарплати.

Вихідними даними для розрахунку фонду зарплати робітників на ПП «Агро-тера» є: обсяг виробничої програми, відрядні розцінки, планова чисельність робітників по спеціальностях і кваліфікації; фонд робочого часу в плановому періоді, що діють тарифні ставки оплати праці і місячні оклади, застосовувані системи оплати праці.

Фонд зарплати робітників-відрядників на ПП «Агро-тера» визначається множенням штучної відрядної розцінки на обсяг завдання по випуску продукції (обсяг робіт).

Фонд зарплати робітників-відрядників може визначатися і па основі планової нормативної трудомісткості виробничої програми. Спочатку визначається планова трудомісткість для окремих видів робіт і розрядів, а потім вона збільшується на відповідну тарифну ставку.

При розрахунку планового фонду зарплати робітників-погодинників ПП «Агро-тера» виходять з чисельності і кількості годин (днів), підлягаючих відпрацьовуванню по відповідним тарифних ставках.

Фонд прямої заробітної плати робітників обчислюється як сума фонду заробітної плати за відрядними розцінками робітників-відрядників і тарифного фонду зарплати погодинників.

Для визначення годинного фонду зарплати здійснюється розрахунок розміру премій і різних доплат.

Сума премій розраховується виходячи з діючих на підприємстві преміальних положень по кожній групі робітників, на підставі планованих показників роботи і розміру премії, встановленого в % до заробітної плати.

Для визначення фонду денної зарплати робітників потрібно до фонду годинної заробітної плати додати доплати, що входять у денний фонд зарплати

Місячний (річний) фонд заробітної плати робітників складається з денного фонду, фонду оплати чергових і додаткових відпусток і інших доплат у плановому періоді.

Планування фонду заробітної плати керівників, фахівців і службовців ПП «Агро-тера» здійснюється на основі даних про чисельність і посадові оклади згідно зі штатним розписом з урахуванням невиходів через хворобу, а також установлених надбавок і доплат.

Фонд заробітної плати непромислової групи ПП «Агро-тера» розраховується виходячи з затверджених штатних розкладів, посадових окладів, тарифних ставок такими ж методами, як і фонд зарплати аналогічних груп промислового персоналу.

Розрахунок фонду зарплати необлікового складу здійснюється по окремих статтях із вказівкою їхнього цільового призначення.

Середня заробітна плата розраховується на основі планової чисельності визначених категорій працюючих і планових фондів їхньої заробітної плати (оплати праці).

Середньочасова заробітна плата робітників обчислюється як відношення планового годинного фонду заробітної плати до числа запланованих людино-годин роботи.

Середньоденна зарплата робітників розраховується розподілом планового денного фонду зарплати на число запланованих людино-днів роботи.

Середньомісячна (середньорічна) зарплата визначається розподілом планового місячних (річного) фонду зарплати на середньомісячне число робітників у плановому періоді.

Показники середньорічний, середньоденний і середньочасової зарплати працівників у плановому періоді зіставляються з аналогічними показниками базисного періоду, таким чином, виявляється відсоток зростання зарплати в плановому періоді в порівнянні з базисним. При плануванні середньої зарплати по підприємству в цілому в неї включаються усі виплати з фонду матеріального заохочення, передбачені кошторисом його витрати, за винятком засобів, що направляються для надання матеріальної допомоги. Середня зарплата на ПП «Агро-тера» може визначатися двома способами:

1) розподілом планового фонду зарплати (з врахуванням виплат з фонду матеріального заохочення) на планову чисельність працівників;

2) розрахунково-аналітичним методом, з врахуванням впливу окремих факторів. При цьому через наступні основні фактори: підвищення мінімальної заробітної плати; зміна складності праці (середнього рівня кваліфікації); зміна співвідношення чисельності робітників по системах оплати; зміна питомої ваги окремих категорій працівників у ВПП; зміна умов праці; скорочення втрат робочого часу; ріст продуктивності праці.

Правильне співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати на ПП «Агро-тера» досягається:

— за рахунок максимального використання всіх резервів зростання продуктивності праці і зменшення на цій основі трудовитрат;

— шляхом планування зниження витрат зарплати на виробництво одиниці продукції.

В умовах конкуренції міняються роль і місце трудових показників у плануванні, висуваються нові показники. Для ринку не має особливого значення, який склався в організації фонд заробітної плати чи якою була середня зарплата, важливий інший показник: скільки було витрачено праці на виробництво одиниці виробів. Причому порівнювати його прийдеться з величиною, досягнутої конкурентами.

При планування праці на ПП «Агро-тера» пріоритетними визначаються не чисельність персоналу, не фонд заробітної плати і не середня заробітна плата і т. ін., а величина витрат на персонал у співвідношенні з одиницею виробу.

Отже, політика і практика оплати праці безпосередньо торкаються життєвих і конкурентних здібності підприємства, оскільки обумовлюють залучення, утримання і мотивування персоналу.

8 ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПП «АГРО-ТЕРА»

При плануванні собівартості продукції ПП «Агро-тера» слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. Як уже зазначалося, у підрозділах з коротким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами) незавершеного виробництва виробнича (цехова) собівартість готової продукції збігається з кошторисом. В інших випадках, особливо коли запуск і випуск виробів у межах планового періоду кількісно різняться та змінюються залишки незавершеного виробництва на його початок і кінець, собівартість продукції відрізняється від кошторисних витрат. Отже, загальна собівартість продукції дорівнює:

Ск = Сз + Сн1 — Сн2, (8. 2)

де, Ск — собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн. ;

Сз — загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн. ;

Сн1, Сн2 — собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Загальні витрати підрозділу за кошторисом на плановий період становить 1145 тис. грн.

Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок і на кінець планового періоду і становить відповідно 24,6 і 30,4 тис. грн.

Ск = 1145 + 24,6 — 30,4 = 1090 тис. грн.

Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) даними, на кінець — розраховується з урахуванням специфіки певного типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництві собівартість незавершеного виробництва за окремими замовленнями на кінець планового періоду можна обчислити на основі ступеня їх планової готовності. В інших типах виробництва такі обчислення здійснюються у разі потреби коригування фактичної величини незавершеного виробництва або при зміні обсягу випуску продукції. При цьому враховується середньоденний випуск продукції за виробничою собівартістю, середня тривалість виробничого циклу і коефіцієнт зростання витрат (середня готовність незавершеного виробництва). Ця методика розглядається в інших дисциплінах (економіка підприємства, фінанси) при визначенні величини оборотного капіталу підприємства.

Планування собівартості окремих виробів на ПП «Агро-тера» займає особливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обгрунтування цін виробів, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо.

Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. Їх застосування залежить від ряду обставин, передусім від широти номенклатури виготовлюваної продукції. За умов однопродуктового виробництва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі. Однопродуктове виробництво може мати два різновиди:

— весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складності виготовлення;

— продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і/або ресурсів.

У першому випадку калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції.

(8. 3)

де, Ск — загальні витрати, віднесені на кінцеву продукцію за плановий період (у повній сумі або за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн. ;

N — обсяг готової продукції за плановий період у натуральному виразі.

Со = 1090/180 = 6,05 грн.

Однопродуктове виробництво має обмежену сферу застосування, більш поширеним є багатопродуктове виробництво, коли одночасно або в одному періоді виготовляються різні вироби. Собівартість окремих виробів у цьому випадку обчислюється за калькуляційними статтями, які охоплюють як прямі, так і непрямі витрати. Такі статті витрат, як матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні потреби, основна, додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи, є прямими.

Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві на ПП «Агро-тера» полягає в розподілі непрямих витрат, до яких належать загальновиробничі витрати у складі витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування і витрат на організацію та управління виробництвом. В Україні вони традиційно розподілялися окремо як різні статті витрат. Згідно з новою системою бухгалтерського обліку ці витрати об'єднані на одному рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов виробництва. Якщо прийнятна одна база розподілу, загальновиробничі витрати розподіляються на її основі у загальній сумі. Коли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіляти окремо витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування і витрати на організацію та управління виробництвом.

Цей недолік значною мірою можна усунути, розподіливши загальновиробничі витрати, у тому числі і витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування, пропорційно часу обробки виробів, тобто на основі середніх витрат на одну машино-годину їх роботи.

Витрати на вироби ПП «Агро-тера» однакові, оскільки затрати машинного часу на їх обробку збігаються. Цей метод досить поширений у зарубіжній практиці, але він теж неточний. По-перше, витрати на організацію й управління виробництвом залежать не тільки від кількості машинного парку і часу його роботи, а й від кількості працівників і трудомісткості процесів. Отже, щодо цієї частини витрат, то їх розподіл за такою базою можна вважати обґрунтованим, коли трудо- і машиномісткість різних видів продукції не дуже різняться. По-друге, цей метод не враховує, що експлуатаційні витрати за одиницю часу на різних машинах неоднакові (вони мають різну вартість, потужність двигунів, застосовується різний інструмент тощо).

9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ФОНДІВ ПП «АГРО-ТЕРА»

До основних виробничих фондів ПП «Агро-тера» відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров’я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой