Дослідження проблем галузі водовідведення як однієї з підгалузей житлово-комунального господарства

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Содержание

  • Вступ
  • Розділ 1. Дослідження проблем галузі водовідведення та актуальність розробки методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод»
  • Розділ 2. Аналітичне дослідження існуючої практики господарювання КП КГ «Харківкомуночиствод»
  • 2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства
  • 2.2 Аналіз показників виробничої програми
  • 2.3 Аналіз показників стану, руху та ефективності використання основних фондів
  • 2.4 Аналіз праці та її оплати
  • 2.5 Аналіз витрат
  • 2.6 Аналіз доходів
  • 2.7 Аналіз фінансових результатів діяльності
  • 2.8 Аналіз фінансового стану
  • Розділ 3. Методологічні основи проведення факторного аналізу. розробка методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод»
  • 3.1 Теоретичні основи методики факторного аналізу узагальнюючих показників діяльності підприємства
  • 3.2 Практичне застосування запропонованої методики розрахунку впливу окремих факторів на зміну фінансових результатів діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод»
  • 3.3 Теоретична та практична новизна запропонованих розробок
  • Розділ 4. Охорона праці
  • 4.1 Завдання в галузі охорони праці
  • 4.2 Аналіз стану охорони праці й виявлення небезпечних та шкідливих виробничих факторів
  • 4.3 Аналіз пожежної безпеки
  • 4.4 Рекомендації для поліпшення умов охорони праці та пожежної безпеки
  • 4.5 Соціальна й економічна ефективність рекомендацій з поліпшення умов праці
  • Розділ 5. Використання ЕОМ
  • Висновки
  • Список використаної літератури
  • Перелік графічного матеріалу

Вступ

Водовідведення є однією з підгалузей житлово-комунального господарства, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів України, контролює екологічну ситуацію та суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни. Однак, не дивлячись на таку значущість, галузь водовідведення перебуває у досить кризовому стані.

Такі проблеми, як недостатні обсяги інвестицій у галузь, оборотних коштів на підприємствах та недосконала тарифна політика, призводять до високої аварійності на об'єктах експлуатації каналізаційного господарства, збільшення додаткових позапланових витрат матеріальних, енергетичних та фінансових ресурсів. Більше 60% активної частини основних виробничих фондів повністю відробили свій ресурс, а нерегулярність планово-запобіжних ремонтів призводить до витрат на аварійно-відновні роботи, які у 2,5 — 3 рази перевищують планові. Через ці причини, а також у зв’язку із постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг населенням, підприємствами та бюджетними установами і значною різницею між обсягами загальних та тарифних стоків, що створює значну кількість витрат, не підкріплених доходами, фінансовий стан підприємства є незадовільним і потребує аналізу [25].

Особливо це стосується фінансових результатів, які є основним показником ефективності діяльності будь-якого підприємства. У сучасних умовах розвитку економіки прибуток як один з варіантів фінансового результату є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства.

Об'єктом даного дослідження є комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод», яке надає послуги по прийому, відведення, перекачки і повної механічної та біологічної очистки стічних вод, які надходять від різних категорій споживачів. У рамках даного дослідження пропонується приймати рішення безпосередньо на підприємстві стосовно покращення фінансових результатів, використовуючи різновиди економічного аналізу задля виявлення внутрішньовиробничих резервів, а також факторів, які гальмують або стимулюють приріст прибутку або появи збитку на підприємстві.

Предметом економічного аналізу є результати господарської діяльності, зокрема, у розробленій в даній роботі методиці - результати операційної діяльності, в залежності від умов, в яких вона здійснювалась.

Кожний результативний показник залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Більш детальне вивчення впливу факторів на величину показника дозволяє отримати точні результати аналізу і оцінки якості роботи підприємства. Звідси і випливає таке важливе питання в аналізі господарської діяльності підприємства як глибоке та всебічне вивчення впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без цього не можна зробити достовірних висновків щодо результатів діяльності, обґрунтування планів, програм, управлінських рішень.

Звідси метою даного дослідження є розробка методики факторного аналізу фінансових результатів операційної діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод» та виявлення виробничих резервів економічного зростання. Для цілей аналізу була обрана саме операційна діяльність, адже фінансові результати від операційної діяльності у повній мірі характеризують ефективність діяльності підприємства і саме операційна діяльність приносить підприємству левову частку прибутку.

Основними завданнями даної роботи, окрім повного аналізу господарської діяльності аналізованого підприємства, є виявлення факторів, які впливають на операційний дохід та операційні витрати, а звідси — на фінансові результати операційної діяльності; складання моделі фінансових результатів операційної діяльності (прибутку або збитку); розрахунок впливу факторів на результативний показник та виявлення виробничих резервів покращення фінансових результатів операційної діяльності підприємства.

Слід відмітити, що запропонована тема виносилась на розгляд громадськості та була презентована у рамках студентської науково-практичної конференції «Сталий розвиток міст».

Розділ 1. Дослідження проблем галузі водовідведення та актуальність розробки методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод»

В наш час в Україні, як і в багатьох країнах світу, с особливо гостро постають питання стану навколишнього середовища і, в першу чергу, — захисту ґрунту, підземних вод та водоймищ від забруднення. Оскільки мережі водовідведення відносяться до систем життєзабезпечення, їхнє нормальне функціонування — завдання державного рівня. Проблема збереження та відновлення діючих підземних комунікацій набуває особливої актуальності у зв’язку із постійно зростаючими потребами екології.

Для того, щоб захищати ґрунти та підземні води від потрапляння в них різних агресивних реагентів, необхідно знати причини руйнування конструкцій підземних комунікацій та найбільш пріоритетні методи усунення пошкоджень. Маючи на меті захист водоймищ від забруднень, необхідно вдосконалити існуючі технології та методи очистки стічної рідини; доповнити діючі та розробити нові законодавчо-нормативні акти, здатні регулювати обсяги скидів у водоймища, а також норми вмісту в них сторонніх речовин; пильно контролювати виконання законодавчих та нормативних настанов, а також впроваджувати жорсткі санкції за їхнє недотримання.

Перш ніж розглянути більш детально перелічені аспекти, слід звернути увагу на рівень забезпеченості населення України централізованими системами водовідведення, що являє собою базову проблему галузі.

Міста України забезпечені системами водовідведення набагато меншою мірою, ніж водопроводом. Близько 7 млн. міського населення не мають можливості користуватися послугами централізованої каналізації. Якщо у великих містах системи водовідведення вже склалися і постає завдання їх розширення у разі збільшення кількості населення та обсягів водоспоживання, то в невеликих містах і селищах міського типу в багатьох випадках виникає проблема створення нових каналізаційних систем (див. рис. 1. 1) [32].

Рис. 1.1 — Забезпеченість населення України послугами водовідведення [32]

На сьогодні централізованими системами водовідведення забезпечені 95% із загальної кількості міст, 57% селищ міського типу і тільки 3% сільських населених пунктів. Для порівняння: ще станом на 1998 рік у Німеччині рівень підключень до централізованої каналізації становив 93,2% усього населення (як міського, так і сільського). Сьогодні це число наближається до 100%. Звідси великий відсоток населення, незабезпеченого централізованими системами водовідведення не тільки свідчить про низький рівень його добробуту, але й також значно впливає на екологічну ситуацію, адже цей відсоток свідчить про обсяги відведеної стічної рідини, яка не пройшла належної очистки. З цього вже випливає висновок, що забезпечення населення централізованим водовідведенням є одним із першочергових завдань у галузі водовідведення, яке має загальнодержавне значення [14, 32].

водовідведення фінансовий показник

Іншою технічною і, як наслідок, економічною проблемою галузі водовідведення загальнодержавного значення є аварійний стан та високий рівень зношеності технічних споруд (мереж, колекторів, насосного обладнання та іншого).

Варто підкреслити, що більша частка каналізаційних трубопроводів та тунельних колекторів у промислових центрах України побудована в останні 30−40 років з бетону та залізобетону. У процесі досліджень було встановлено, що надійність конструкцій каналізаційних трубопроводів в першу чергу визначається факторами, які провокують розвиток корозії (загальнокислотної агресії, які супутні мікробіологічні процеси, пов’язані зі складними біологічними та хімічними реакціями).

Відомо, що до 74% аварій залізобетонних трубопроводів викликають корозійні процеси. Ліквідація наслідків аварій трубопроводів тягне за собою значні трудові та матеріальні витрати. При цьому у діючих сьогодні нормативних документах України не передбачений антикорозійних захист будівельних конструкцій каналізаційних мереж. Більш того, маючи значний досвід ліквідації аварій, викликаних корозійними процесами на трубопроводах, будівельники продовжують вводити, а підприємства вводити в експлуатацію мережі, конструкції яких не захищені від впливу агресивного середовища [26].

Тому в даному випадку є актуальною проблема вибору матеріалів, технологій та організації робіт по відновленню пошкоджених конструкцій трубопроводів та тунельних колекторів.

Через відсутність в Україні відповідного обладнання та матеріалів, а також коштів для їх придбання відновлення та прокладення комунікацій у багатьох містах проводиться переважно відкритим способом, що призводить до різкого збільшення вартості робіт та термінів будівництва об'єктів, створює автомобільні затори, спричинює дискомфорт пасажирам, пішоходам та, крім того, погіршує екологічну обстановку у містах.

У майбутньому вирішення даної проблеми відновлення та прокладки трубопроводів вбачається у широкому використанні безтраншейних технологій, із застосування спеціалізованого обладнання. У передовій зарубіжній практиці 95% робіт, пов’язаних із прокладенням підземних комунікацій, виконується безтраншейними способами. У багатьох закордонних містах прокладення інженерних комунікацій відкритим способом заборонено [26].

Враховуючи вище наведене, слід підкреслити, що розробка технологічних та організаційних рішень, які дозволяють підвищити довговічність конструкцій каналізаційних трубопроводів, тунельних колекторів та споруд із них, а значить забезпечити безаварійність їхньої експлуатації, подовжити міжремонтні періоди — найважливіша умова підвищення ефективності експлуатації мереж водовідведення. Нормальне функціонування мереж пов’язане із комплексом проблем і щоб їх вирішити необхідний багатоплановий підхід, який передбачає теоретичні дослідження, інженерно-технічні розробки, а також всебічний аналіз та узагальнення досвіду експлуатації каналізаційних мереж, а особливо — закордонного.

Третьою базовою проблемою у забезпеченні екологічної безпеки галузі водовідведення країни є недосконалість законодавчо-нормативної бази, яка в Україні представлена, окрім регіональних програм розвитку та постанов і розпоряджень локального характеру, лише Конституцією України (Стаття 16), Водним кодексом України (Глава 14. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти; Глава 20. Охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання), Податковим кодексом України (Стаття 245. Ставки податку на скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти., Розділ VIII. Екологічний податок) та Законом України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства» [1−5].

У контексті даної проблеми слід розглянути досвід Німеччини. Нормативно-законодавча база у галузі водопостачання та водовідведення у Німеччині структурована на федеральному рівні. На найвищому щаблі знаходяться вимоги європейських правових актів, а особливо Директиви «Очистка комунальних стоків», «Ґрунтові води», «Про питну воду», «Охорона водоймищ та викиди шкідливих речовин у водоймища» та інші. До цього Європейського права Федеральне право пристосовує власні закони. На цьому рівні найважливішими національними законами є: Закон про регулювання водного режиму, Постанова про питну воду, Постанова про ґрунтові води, Постанова про стічні води, Закон про податок на право скидів стічних вод, Закон про екологічність миючих засобів та засобів для чищення. Ці федеральні закони конкретизуються далі на рівні 16 німецьких федеральних земель. У відповідності з умовами землі та політичними цілями існують також закон про воду даної землі, закон про податок на право скидів стічних вод даної землі. На самому низькому рівні формулюються вимоги та стандарти дуже конкретно, при цьому нижчий рівень зобов’язаний виконувати вимоги вищого рівня [14].

Відповідальним за водне господарство на місцях, тобто комунальним і приватним підприємствам, промисловим споживачам води, необхідно враховувати велику кількість законів і правових норм та пов’язаних з ними організаційних і технічних приписів. Але, не дивлячись на це, така багаторівнева структура має значну перевагу — вона може об'єднувати всіх носіїв інтересів та знань.

Декілька слів про значення окремих законів. Закон про податок на право скидів стічних вод шляхом збору податку створює економічну зацікавленість в тому, щоб по можливості більше скоротити скиди стічних вод. Ним навіть передбачені пільги для тих, хто дотримується відповідних вимог цього закону. Сплата податку не звільняє від обов’язку очищення стічних вод, при цьому інвестиції на покращення даного процесу можуть зараховуватись до суми податку.

Постанова про стічні води містить технічні стандарти гранично допустимих норм вмісту сторонніх речовин, згідно Європейського права по охороні середовища. У її складі 54 додатки зі спеціалізовано врегульованими нормами в різних галузях промисловості.

Закон про миючі засоби та засоби для чищення висуває вимоги до їхньої екологічності. Закон зобов’язує виробників повідомляти Федеральним екологічним службам рецептури їхньої продукції. Споживач повинен бути проінформований про вміст важливих речовин та правильність дозування. Зокрема, Постанова про фосфати у рамках даного закону сприяла зниженню вмісту фосфатів у стічних водах із 42 000 т Р до 2000 т Р [14].

При цьому Україна до сьогодні допускає на свій ринок неякісні синтетичні миючі засоби, які вже давно заборонені у Європі, що тягне за собою підвищення концентрації у стоках сполук азоту та фосфору. У нашій країні набагато простіше виділити кошти з екологічного фонду міста на створення дослідницько-промислової установки для поглибленого очищення стічних вод від біогенних сполук азоту та фосфору, аніж удосконалити або розробити нові законодавчі норми [27].

Що ж стосується галузі водовідведення Харківського регіону України, то тут система водовідведення складалася протягом 85 років і на сьогоднішній день є однією з найкрупніших і найстаріших у країні.

Підприємством, яке займається прийомом, відведенням, перекачкою і повною металічною та біологічною очисткою стічних вод від населення, промислових і комунально-побутових підприємств та бюджетних установ, а також експлуатацією та ремонтом обладнання та мереж водовідведення, є КП КГ «Харківкомуночиствод». Також до функцій підприємства належить вирішення питань водозниження і протизсувних заходів та обслуговування внутрішньо будинкових мереж [30].

Не дивлячись на те, що рівень розвитку галузі водовідведення Харкова є не найнижчим в Україні, її також не оминули типові проблеми даної галузі.

Амортизація основних фондів підприємства становить 74,2%, в тому числі 60,94% загальної протяжності мереж (798,94 км) повністю відробили свій ресурс. Постійна динаміка підвищення рівня ґрунтових вод призводить до того, що 60% мереж водовідведення знаходяться в ґрунтових водах, що значно знижує терміни їх експлуатації. Безперебійна робота каналізаційних мереж потребує збільшення обсягів перекладки технічно зношених мереж з широким застосуванням безтраншейного методу ремонту — методом санації трубопроводів з використанням прогресивної технології, матеріалів та устаткування. Необхідно при перегляді проектних рішень по колекторних тунелях забезпечити можливість їх постійного обслуговування і здійснення ремонтних робіт. Для забезпечення екологічної безпеки треба продовжити роботу з підключення абонентів до централізованої системи каналізації, будуючи вуличні мережі [25].

Очисні споруди в сільській місцевості створюються, як правило, для обслуговування дво-, п’ятиповерхових будинків або для очищення стічних вод окремих підприємств і тваринницьких комплексів. Внаслідок різних негативних факторів вони виходять з ладу і відновленню не підлягають. На відміну від великих та середніх міст Харківської області, малі населені пункти у переважній більшості не мають очисних споруд, тому нерідко стічні води від багатоповерхових будинків надходять у вигрібні ями, вміст яких через несвоєчасне видалення розпливається вулицями, надходить до водоймищ.

Окрім аварійного технічного стану об'єктів експлуатації фінансовий стан підприємства також незадовільний і зумовлений постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг населенням, підприємствами та бюджетними установами, а також значною різницею між обсягами загальних та тарифних стоків, що створює значну кількість витрат, не підкріплених доходами. Всі ці негативні наслідки потребують негайного втручання з боку держави і місцевих органів виконавчої влади [25].

Для стабілізації і подальшого розвитку галузі водовідведення необхідне проведення реформи, мета якої полягає у забезпеченні безперебійного й надійного водовідведення у регіоні, зниженні аварійності експлуатації мереж, скороченні термінів ліквідації пошкоджень на спорудах експлуатації, забезпеченні належної екологічної безпеки шляхом запобігання аварій на каналізаційних мережах, запобіганні підтопленню земель та неконтрольованих скидів стічних вод до водоймищ.

Галузь водовідведення конче потребує таких заходів, як: проведення переоцінки основних фондів з метою збільшення амортизаційних відрахувань; здійснення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості; залишення до моменту стабілізації діяльності підприємств галузі, 50% ПДВ та податку на прибуток в їх розпорядженні і направленні на технічне відновлення; запровадження методів санації трубопроводів з використанням сучасних матеріалів; удосконалення системи мулового господарства каналізаційних очисних споруд міста Харкова та створення інвестиційного проекту з використання біогазу для виробництва тепла та електроенергії; розроблення нормативно-правових документів щодо правил експлуатації річок і водоймищ, визначення нормативів оплати та розмірів тарифів; забезпечення сприяння підвищенню надійності об'єктів водовідведення; забезпечення врегулювання нормативів та тарифів на послуги підприємств галузі [5, 25].

В останні роки КП КГ «Харківкомуночиствод» зробило значні кроки вперед на шляху до вирішення технічних та економічних проблем галузі. У цьому році підприємство було на першому місці за обсягами надходжень іноземних інвестицій для цілей низки інвестиційних проектів.

Після того, як у 2004 році був успішно реалізований інвестиційний проект «Технічне переоснащення каналізаційної насосної станції № 2а „Червонобаварська“ з монтажем енергозберігаючого насосного обладнання», вартість якого становила 1,2 млн. грн. (реалізовано за рахунок гранту уряду Швеції, власних коштів підприємства), у минулому році був впроваджений інвестиційний проект «Модернізація каналізаційних насосних станцій (КНС) та Головної каналізаційної насосної станції (ГКНС) м. Харкова з впровадженням енергозберігаючого насосного обладнання». Він передбачає заміну застарілих насосних агрегатів, що вичерпали свій проектний ресурс, на 24 КНС міста на сучасне енергозберігаюче насосне обладнання фірми «STT FLYGT» (Швеція) і заміну 5 з 9 агрегатів ГКНС на менш енергоємні та здатні працювати в затопленому стані. Економія електроенергії в результаті реалізації проекту складе 7,2 млн. кВт-год/рік. Фінансування проекту здійснюється за рахунок коштів кредиту Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Вартість проекту 5,5 млн $. Також, на цей час КП КГ «Харківкомуночиствод» розроблено проект «Реконструкція систем опалення, гарячого водопостачання на об'єктах КП КГ „Харківкомуночиствод“ з використанням енергозберігаючих теплонасосних технологій». За думкою керівництва, такі проекти мають сприяти значній економії ресурсів і підвищенню якості наданих послуг [27].

Не зважаючи на успішність впровадження інвестиційних проектів, а також усунення деяких технічних проблем у процесі експлуатації обладнання та підвищення його енергозбереження, фінансові показники діяльності КП КГ «Харківкомуночиствод» залишаються незадовільними. Особливо це стосується фінансових результатів, які є основним показником ефективності діяльності підприємства. У сучасних умовах розвитку економіки прибуток як один з варіантів фінансового результату є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства.

Для створення оптимальної величини прибутку необхідний глибокий і всебічний його аналіз. Теоретичним і практичним аспектам формування та використання прибутку підприємства присвячено праці багатьох вітчизняних вчених, а саме: В. Я. Амбросова, М.Я. Дем’яненка, Й. С. Завадського, Ю. О. Лупенка, І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, Л.В. Романової, П. Т. Савлука, В. К. Савчука, В. П. Ситника, Є.І. Ходаківського, І.І. Червена, О.В. Шкільова, О. М. Шпичака, В. В. Юрчишина та ін. Також теоретичною базою дослідження прибуткує наукові праці зарубіжних економістів-класиків: Дж. Брея, Р. Брейлі, Дж.К. Гелбрейта, Дж. Кейнса, Р. Кессона, А. Лаффера, Р. Манна, Дж. Мартіна, Т. Мена, Дж.С. Мілля, П. Ревентлоу, Д. Ріккардо, П. Самуельсона, А. Сміта та інших вчених, для яких прибуток є головним мотивом виробництва.

При цьому не так багато уваги приділяється безпосередньо аналізу впливу факторів на процес формування прибутку підприємства, а також виявлення причин появи збитку. Тому метою дослідження є виявлення залежності фінансового результату (прибутку або збитку) від різноманітних факторів та оцінка інтенсивності впливу кожного з них в процесі проведення факторного аналізу.

Факторний аналіз — це методика комплексного системного вивчення і оцінки впливу факторів на величину результативних показників. Роль факторного аналізу в управлінні економічними системами полягає в тому, що він дає можливість формувати та змінювати параметри досліджуваного об'єкта шляхом відповідного підбору та коригуванням чинників, які їх обумовили. Побудова факторної моделі є основою факторного аналізу. Фактори повинні знаходитися в причинно-наслідкових зв’язках із досліджуваним показником. За такої умови побудованій факторній системі можна дати економічну інтерпретацію, що сприяє проведенню аналізу та оцінки впливу кожного фактору на формування фінансових результатів підприємства [36].

Актуальність факторного аналізу визначається необхідністю вчасно реагувати на зміни, що відбуваються у процесі функціонування підприємства в умовах нестабільного ринкового середовища. Теоретичні основи методики факторного аналізу, а також способи його практичного застосування висвітлені у працях В.М. Івахненка, К.В. Ізмайлової, В. В. Ковальова, І.В. Митрофанова, Г. В. Савицької, П. Я. Поповича, О. О. Шеремета та інших вітчизняних вчених.

Дослідженням питання організації формування прибутку підприємства за допомогою застосування факторного аналізу займалися такі автори, як Ю. Н. Воробйов, В. Т. Доля, Ю. В. Ганжа, Т.В. Зінченко, В. О. Костюк, В. В. Рязанцева, А.М. Поддєрьогін, Г. В. Савицька та інші.

Однак, віддаючи належне існуючим теоретичним і методичним розробкам цих авторів, слід наголосити, що динаміка розвитку економічних умов потребує систематичного розширення і поглиблення теоретичних поглядів та удосконалення механізму організації формування прибутку за допомогою використання факторного аналізу. Сучасні умови потребують більш детального підходу до вирішення цієї проблеми. Розглядаючи фінансові результати більш глибоко крізь призму різноманітних факторів, з’являється більше шляхів для пошуку виробничих резервів економічного зростання, а також можливість комплексного погляду на аналізовані показники.

Розділ 2. Аналітичне дослідження існуючої практики господарювання КП КГ «Харківкомуночиствод»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

КП КГ «Харківкомуночиствод» в інфраструктурі міста Харкова забезпечує потрібні санітарні умови життя, допомагає охороняти навколишнє середовище і водні джерела. Це одне з найбільших на Україні підприємств житлово-комунального господарства, яке було засноване у 1914 році.

Основними видами послуг, які надає підприємство — є прийом, відведення, перекачка, повне механічне та біологічне очищення стічних вод, що приймаються від населення, комунально-побутових та промислових підприємств міста.

Система водовідведення міста Харкова — повна роздільна, децентралізована. Довжина каналізаційних мереж складає 1594,11 км, у тому числі 55,57 км колекторів глибокого закладання, побудованих методом шахтного проходження, та 91 км напірних трубопроводів. Проектна потужність очисних споруд — 1,1 млн. м3/добу. При перекачці стічних вод експлуатується 30 насосних станцій, у тому числі Головна каналізаційна насосна станція, яка за технічними параметрами займає перше місце в Україні та друге у Європі [29, 30].

Кількість населення, забезпеченого послугами централізованого водовідведення — 1120,2 тис. чол. Обсяги послуг по водовідведенню та біологічній очистці стічних вод, які виконує підприємство, складають 11% від загального обсягу очистки стічних вод на всіх підприємствах водовідведення України. Недостатньо очищених та скинутих без очистки вод немає [30].

Діяльність КП КГ «Харківкомуночиствод» постійно удосконалюється. Ведеться пошук ефективних технологій, впроваджується нова техніка і механізми. У співдружності з науково-дослідними, проектними організаціями та вузами розробляються нові програми та проекти, що забезпечуватимуть розвиток підприємства в майбутньому.

Аналізоване підприємство має функціональну організаційну структуру (див. додаток А, рис. А. 1). У виробничій структурі виокремлюють наступні виробничі підрозділи: комплекс «Харківводовідведення» (основні функції - відведення стічних вод; контроль стану мереж водовідведення; ліквідація несправностей у мережах; попередження виникнення аварійних ситуацій; створення автоматизованої системи водовідведення; розробка і реалізація програми реконструкції існуючих насосних станцій), комплекси біологічної очистки «Диканівський» та «Безлюдівський» (прийом та очищення стічних вод; зневоднення, переробка та видалення осаду), комплекс спецмашин та механізмів (упорядкування діючого на підприємстві автотранспорту та механізмів; поліпшення його технічного обслуговування та ремонт).

До складу комплексу «Харківводовідведення» входять:

10 ремонтно-експлуатаційних дільниць по ремонту зовнішніх та внутрішньобудинкових мереж каналізації, які обслуговують усі адміністративні райони міста, а також Харківський та Дергачівський райони;

центральна аварійно-диспетчерська служба, яка працює цілодобово;

дільниця по ремонту мереж каналізації - здійснює капітальний та поточний ремонт зовнішніх мереж водовідведення;

дільниця по ліквідації надзвичайних ситуацій із цілодобовим чергуванням бригад.

До складу комплексу біологічної очистки «Диканівський» входять:

Головна каналізаційна насосна станція;

цехи механічної та біологічної очистки;

ремонтний та електроцехи;

цех хлорного господарства;

хіміко-бактеріологічна лабораторія і т.д.

На комплексі біологічної очистки «Безлюдівський» з 2004 року функціонує цех механічного зневоднення осаду [29].

Нижче приведені основні фінансово-економічні показники діяльності аналізованого підприємства за період 2007−2010 рр. (див. табл.2. 1).

Розрахунок наведених у таблиці та інших показників діяльності аналізованого підприємства, аналіз їхньої динаміки та взаємозв'язку з іншими показниками наведено у наступних розділах, — таких як аналіз показників виробничої програми, стану, руху та ефективності використання основних фондів, показників праці та її оплати, аналіз витрат, доходів та фінансових результатів діяльності, а також аналіз фінансового стану підприємства.

Такий різнобічний аналіз дозволить комплексно охарактеризувати ефективність господарської та фінансово-економічної діяльності аналізованого підприємства.

Таблиця 2.1 — Основні показники фінансово-економічної діяльності підприємства

Показники

Роки

2007

2008

2009

2010

1. Відведено та очищено стічної рідини, тис. м3

з них:

тарифні стоки

231 438,5

140 444,2

222 633,1

136 064,8

214 412,5

128 899,4

215 041,5

126 337,8

2. Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.

117 724,5

134 432

225 925

228 641

3. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

96 898,5

127 454

174 778

202 447

4. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.

9989,5

(2320)

(5405)

(199)

5. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.

8435,5

(998)

87

917

6. Вартість майна підприємства, тис. грн.

у т. ч. :

основних фондів

оборотних коштів

253 953

97 027,1

81 378,4

302 402

104 607

127 321

307 775

103 286

120 518

325 378

99 882

137 710

7. Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.

18 237,8

12 545

21 795

19 203

8. Чисельність робітників, осіб

2545

2587

2578

2639

9. Фонд оплати праці, тис. грн.

40 166,4

50 798,9

72 928,3

88 202,5

10. Рентабельність продукції, %

8,49

(1,73)

(2,39)

(0,09)

11. Продуктивність праці, тис. грн. / чол.

46,2

52

87,6

86,6

2.2 Аналіз показників виробничої програми

Виробнича програма — це завдання по кількості і якості продукції (товарів, послуг, робіт), яку необхідно виробити та реалізувати у звітному періоді, виходячи з потреб міського населення. Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

За даними звітності підприємства (Форма № 1 — каналізація) можна стверджувати, що усі пропущені та відведені каналізацією стічні води пройшли повну фізико-хімічну та біологічну очистку. Це свідчить про повне виконання підприємством головних виробничих функцій.

Окрім загального обсягу стічних вод, які перекачуються та очищаються, існують так звані тарифні стоки, тобто ті, які безпосередньо отримані від споживачів. Саме з них підприємство і отримує дохід. Між обсягами загальних стоків і тарифних є значне відхилення, яке пов’язане із низкою причин: потраплянням частини зливових стоків до каналізації; аваріями на водопроводах; підвищенням рівня ґрунтових вод та властивістю матеріалів трубопроводу вбирати в себе певну їхню кількість. Та загалом така тенденція характеризує недосконалість роботи підприємства.

Чим більше зазначене вище відхилення, тим більш негативними є фінансові результати підприємства, так як ресурси витрачаються на загальний обсяг стоків, а дохід отримується лише від тарифних.

Нижче приведена порівняльна таблиця обсягів загальних та тарифних стоків, а також питома вага тарифних стоків у їх загальній кількості за період із 2007 до 2010 року (див. табл.2. 2).

Із наведеної таблиці можна зробити висновок, що відведення, перекачка та очистка близько 40% стічної рідини не сплачується споживачами послуг підприємства. Найбільша питома вага тарифних стоків у загальній кількості складає 61,1% у 2008 році, а найменша — 58,8% у 2010 році. Це коливання незначне, але спостерігається негативна динаміка.

Таблиця 2.2 — Динаміка загальних і тарифних стоків

Показники

Роки

Відхилення

2010−2007

2007

2008

2009

2010

тис. грн.

%

1. Обсяг загальних стоків, тис. м3

231 438,5

222 633,1

214 412,5

215 041,5

-16 397

-7,08

2. Обсяг тарифних стоків, тис. м3

140 444,2

136 064,8

128 899,4

126 337,8

-14 106,4

-10,04

3. Питома вага тарифних стоків у загальному обсязі, %

60,7

61,1

60,1

58,8

-1,9

-3,13

Стосовно абсолютного значення, яке складає трохи більше 61% в цілому за період, то воно є абсолютно незадовільним і свідчить про значне недоотримання коштів підприємством. Загалом динаміка обсягів тарифних стоків відповідає динаміці загальних, тобто має тенденцію до зниження.

Аналізуючи динаміку загальних стоків, можна стверджувати, що протягом аналізованого періоду їхній обсяг знизився на 16 397 тис. грн., або на 7,08%, не зважаючи на те, що у 2010 році по відношенню до 2009 року спостерігалось деяке зростання обсягів на 629 тис. грн. або на 0,29%.

Обсяг тарифних стоків також мав стабільну тенденцію зниження, до того ж більш інтенсивну — спостерігалось скорочення обсягів на 14 106,4 тис. грн., тобто на 10,04%. Звідси питома вага тарифних стоків у сумі загальних за період 2007−2010 років знизилась із 60,7% до 58,8% - на 3,13% у відносному значенні.

Загалом, такі показники повинні спонукати до скорочення такого значного відхилення. В основному цього можна досягти шляхом удосконалення роботи зливової каналізації міста, тобто контролю за природними стоками.

Також варто звернути увагу на структуру обсягу відведених тарифних стоків за категоріями споживачів, яка більш глибоко характеризує динаміку загального обсягу тарифних стоків (див. табл.2. 3).

Згідно даних таблиці можна стверджувати, що обсяги відведених стічних вод від населення скоротились на 5706 тис. м3, але у структурі їхня питома вага збільшилась із 75,38% до 79,28%. Це може бути пояснене тим, що питома вага відведених стоків від державних бюджетних установ скоротилась майже вдвічі.

Таблиця 2.3 — Структура обсягу відведених стоків за категоріями споживачів

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

тис. м3

%

тис. м3

%

тис. м3

%

тис. м3

%

Відведено стічних вод, всього

140 444,2

100

136 064,8

100

128 899,4

100

126 337,8

100

у тому числі: від населення

105 865,1

75,38

105 474,4

77,52

101 102,3

78,44

100 159,1

79,28

від державних

бюджетних установ

8159,3

5,81

5016,2

3,69

4638,3

3,60

4470,1

3,54

від місцевих бюджетних установ

5192,5

3,70

3207,0

2,36

2965,4

2,30

2858,0

2,26

від інших споживачів

21 224,3

15,11

22 367,2

16,43

20 193,4

15,66

18 850,6

14,92

Приблизно таке ж скорочення даного показника і в абсолютному значенні - 36,89,2 тис. м3 або 45,21%. Також значне скорочення мали обсяги відведених стоків від місцевих бюджетних установ — 2334,5 тис. м3. У структурі їхня питома вага знизилась із 3,7 до 2,26%. Обсяги стічних вод від інших споживачів, основну питому вагу яких складають комерційні підприємства, не значно скоротились. Загалом, таку тенденція до зниження можна пояснити встановленням лічильних приладів серед населення, а також скороченням діяльності підприємств у наслідок економічної кризи.

2.3 Аналіз показників стану, руху та ефективності використання основних фондів

Основні фонди — засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігають при цьому свою натуральну форму і поступово переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.

Особливості складу та структури основних фондів підприємства за натурально-речовим складом відображені в таблиці 2.4 (за первісною вартістю).

За даними таблиці можна зробити висновок, що структура основних фондів є характерною для мережевого підприємства. Найбільшу питому вагу займає група «Будинки, споруди та передавальні пристрої» (в середньому за аналізований період — 85,3%), «Машини та обладнання» разом із групою «Транспортні засоби» займали частку не більше 14,46%, інші групи основних фондів нараховують не більше 1,89%. Загалом можна стверджувати, що за аналізований період зміни у структурі основних фондів були незначними.

Таблиця 2.4 — Структура основних фондів за натурально — речовим складом

Групи основних фондів

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Будинки, споруди та передавальні пристрої

267 876,6

84,99

329 277

86,62

331 987

85,95

301 306

83,65

Машини та обладнання

33 303,2

10,57

36 442

9,58

38 773

10,04

41 689

11,57

Транспортні засоби

9562,0

3,03

9521

2,5

9927

2,57

10 413

2,89

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

2453,8

0,78

2731

0,72

3063

0,79

3924

1,09

Робоча і продуктивна худоба

0,7

0,00

1

0,00

1

0,00

1

0,00

Малоцінні необоротні матеріальні активи

2002,5

0,63

2098

0,55

2389

0,62

2750

0,76

Тимчасові (не титульні) споруди

-

-

128

0,03

128

0,03

128

0,04

Разом

315 198,8

100

380 198

100

386 268

100

360 211

100

Співвідношення активної та пасивної частин основних виробничих фондів відбиває технологічну структуру. Розглянемо структуру основних фондів підприємства за ступенем участі в процесі виробництва (див. табл.2. 5).

Таблиця 2.5 — Розподіл основних фондів за ступенем участі у виробничому процесі

Групи основних фондів

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Сума, тис. грн.

Струк-тура,%

Активні-разом:

310 741,8

98,59

375 240

98,70

380 687

98,56

353 408

98,11

1. Будинки, споруди та передавальні пристрої

267 876,6

84,99

329 277

86,62

331 987

85,96

301 306

83,65

2. Машини та обладнання

33 303,2

10,57

36 442

9,58

38 773

10,04

41 689

11,57

3. Транспортні засоби

9562,0

3,03

9521

2,5

9927

2,57

10 413

2,89

Пасивні-разом:

4457

1,41

4958

1,30

5581

1,44

6803

1,89

1. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

2453,8

0,78

2731

0,72

3063

0,79

3924

1,09

2. Тварини

0,7

0,00

1

0,00

1

0,00

1

0,00

3. Малоцінні необоротні матеріальні активи

2002,5

0,63

2098

0,55

2389

0,62

2750

0,76

4. Тимчасові (не титульні споруди)

-

-

128

0,03

128

0,03

128

0,04

Разом

315 198,8

100

380 198

100

386 268

100

360 211

100

Виходячи з даних, наведених в таблиці, можна зробити висновок, що за технологічною ознакою основні фонди мають прогресивну структуру, тобто частка активних основних фондів (98,59% у 2007 році та 98,11% у 2010 р.) значно переважає частку пасивних (1,41% у 2007 році та 1,89% у 2010 р.) у загальній структурі. Така структура є характерною для підприємств ЖКГ.

Аналіз показників технічного стану основних фондів є важливою складовою аналізу основних фондів підприємства і передбачає розрахунок коефіцієнта зносу та коефіцієнта придатності основних фондів. Динаміку вказаних показників наведено у таблиці Б.1 (див. додаток Б).

Аналізуючи дані таблиці, було зроблено наступні висновки: в цілому за період первісна вартість зросла на 45 012,2 тис. грн. (або на 14,28%), також на 19,32% зріс знос, або на 42 157,3 тис. грн. порівняно із 2007 роком. Залишкова вартість у 2010 році, порівняно з 2007 роком зросла на 2854,9 тис. грн. (або на 2,94%). Коефіцієнт зносу основних засобів в цілому за період зріс із 69,22% до 72,27%, що у відносному значенні складає 4,41%. Такий рівень зносу вважається критичним для підприємства. Протилежну тенденцію мав коефіцієнт придатності основних засобів із відносним зниженням у 9,91%. Загалом це відбулось за рахунок збільшення величини зносу та відсутності джерел фінансування оновлення основних фондів підприємства.

Аналіз показників руху основних фондів підприємства передбачає розрахунок коефіцієнта надходження, коефіцієнта вибуття та коефіцієнта приросту основних фондів. Динаміка даних показників наведена у таблиці Б.2 (див. додаток Б).

Виходячи з даних, наведених у таблиці Б. 2, можна зробити наступні висновки: вартість основних фондів на початок року протягом періоду збільшилась на 76 940,8 тис. грн. (або на 24,87%). Вартість основних фондів на кінець року також зростала до 2009 року включно, через перевищення вартості основних фондів, що надійшли, над тими, що вибули. Тільки в 2010 році, через перевищення вартості вибулих основних фондів над вартістю тих, що надійшли, вартість основних фондів на кінець року зменшилася, порівняно з 2009 роком, на 26 057 тис. грн., тобто на 6,75%. В цілому за період вартість основних фондів на кінець року збільшилася 45 012,2 тис. грн. (або на 14,28%). Середньорічна вартість основних фондів підприємства за 2007−2010 рр. збільшилася на 60 976,5 тис. грн., тобто на 19,53%.

Стосовно надходження і вибуття основних фондів, то у 2007−2009 рр. коефіцієнт надходження перевищував коефіцієнт вибуття, що свідчить про позитивні напрямки руху основних фондів. Однак у 2010 році коефіцієнт вибуття перевищує коефіцієнт надходження більше, ніж у два рази. Такі зрушення є негативними, зважаючи також на те, що в цілому за період коефіцієнт надходження зріс у 2,1 рази проти зростання коефіцієнта вибуття майже у 43 рази, а також на те, що абсолютні значення показників руху є невеликими. Все зазначене свідчить про повільні темпи оновлення основних фондів. Надходження та вибуття основних фондів є недостатнім з огляду на їхній технічний стан, а також соціальну значущість підприємства в цілому.

Коефіцієнт приросту основних фондів показує перевищення темпів їхнього надходження над темпами вибуття, однак у порівнянні із попередніми показниками, його рівень є критично недостатнім (0,65% у 2009 році, а в 2010 році - від'ємне значення (-2,53)), також негативним є те, що в цілому за період даний показник показав тенденцію значного зниження.

Аналіз показників ефективності використання основних фондів полягає у розгляді наступних показників: фондовіддача, що характеризує величину доходу або обсяг продукції, що реалізується, послуги, що приходиться на 1 гривну вартості основних фондів; фондомісткість, що показує, скільки основних фондів приходиться на одиницю продукції; фондоозброєність, яка характеризує оснащеність працівників основними засобами; рентабельність основних фондів - це відношення річного прибутку підприємства до середньорічної вартості основних фондів. Аналіз ефективності використання основних фондів в динаміці наведено у таблиці Б.3 (див. додаток Б).

Згідно наведених у таблиці 2.8 даних можна зробити висновок, що показник фондовіддачі у вартісному виразі за 2007−2010 рр. зріс на 0,175 або на 39,95%. Таке зростання відбулося через перевищення темпів зростання доходів над темпами зростання вартості основних фондів. З цих же причин показник фондомісткості протягом періоду загалом мав тенденцію до зниження, що в цілому складає 0,652 або 28,56%.

Проте, якщо розглядати зазначені показники в натуральному виразі то фондовіддача мала тенденцію до зниження, яке за період склало 22,27%. Відповідно протилежну тенденцію показала фондомісткість, яка за аналізований період зросла на 0,386 або на 28,59%. Відмінність у динаміці даних показників у вартісному та натуральному виразі, пов’язана зі зниженням обсягів відведення стічних вод.

Фондоозброєність праці за період із 2007 до 2009 року стабільно росте із 122,7 тис. грн. /1 чол. до 148,7 тис. грн. /1 чол. Така тенденція є позитивною, так як зміни відбуваються за рахунок поповнення основних засобів та незначного зростання чисельності працівників, що, в цілому, може свідчити про розширення господарської діяльності. Однак у 2010 році фондоозброєність дещо знижується на 7,3 тис. грн. /1 чол., що спричинене зниженням середньорічної вартості основних фондів при зростанні чисельності працівників.

Стосовно рентабельності основних фондів, то її найвищий рівень було зафіксовано на початку аналізованого періоду — у 2007 році (2,701%). Це відбулося внаслідок отримання підприємством чистого прибутку у розмірі 8435,5 тис. грн. В 2008 році підприємство отримало збитки, що і відображає від'ємне значення показника рентабельності основних фондів (-0,287). В 2009 році підприємство отримало незначний прибуток (87 тис. грн.), що дозволило досягти позитивного значення рентабельності основних фондів (0,023), але порівняно нижчого, ніж у 2007 році. У 2010 році рентабельність основних фондів збільшилася, порівняно з 2009 роком, у 10,7 разів, що пов’язано з отриманням підприємством чистого прибутку у розмірі 917 тис. грн. Проте в цілому за аналізований період даний показник зменшився на 90,89%, що пов’язано із одночасним зменшенням величини чистого прибутку та збільшенням вартості основних фондів.

Провівши комплексний аналіз основних фондів, можна зробити висновок, що КП КГ «Харківкомуночиствод» має певні проблеми із основними фондами. Однією з головних є великий відсоток зносу основних фондів (більше, ніж 70%), що є критичним для підприємства і призводить до аварійного стану мереж, насосів та виробничого обладнання. Не дивлячись на те, що такий стан є характерним майже для всіх мережевих підприємств, залишається актуальним питання підвищення ефективності господарської діяльності підприємства і вдосконалення процесу управління необоротними активами.

2.4 Аналіз праці та її оплати

Важливим етапом аналізу показників праці і її оплати є аналіз складу і структури персоналу підприємства. Групування середньооблікової чисельності штатних працівників за статтю складається для оцінки характеру діяльності та ступені важкості виробничого процесу підприємства.

Склад та структура працівників за статтю наведена у таблиці 2.9.

Таблиця 2.6 — Склад і структура чисельності працівників за статтю

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Відхилення

(2010−2007)

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Середньооблікова кількість штатних працівників

2545

100

2562

100

2578

100

2639

100

94

з них:

кількість жінок

1187

46,6

1183

46,2

1148

44,5

1140

43,2

-47

кількість чоловіків

1358

53,4

1379

53,8

1430

55,5

1499

56,8

141

З приведеної таблиці можна зробити висновки, що загалом у структурі працівників підприємства жінки займають значну питому вагу (в середньому — 45%). З огляду на досить розгалужену організаційну структуру, можна передбачати, що більшість жіночого складу персоналу працює у адміністративно-управлінському апараті підприємства. Стосовно виробництва, то це можуть бути обслуговуючі та підсобні цехи та підрозділи.

Стосовно динаміки зміни структури чисельності, то за період 2007−2010рр. загальна чисельність працівників зросла на 94 особи (на 3,7%), при цьому жіночий склад скоротився на 47 осіб (на 4%), а чоловічий зріс на 141 особу (на 10,4%). Чисельність жінок у структурі штатних працівників скоротилась із 46,6% до 43,2%. Це може свідчити про скорочення адміністративно-управлінського апарату та підвищеної потреби у виробничих робітниках.

Класифікація працівників за характером виконуваних функцій передбачає дві основні категорії персоналу за участю в процесі виробництва: управлінський та виробничий. До управлінського персоналу у даному випадку відносять керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців. До виробничого — робітники, обслуговуючий персонал.

Склад і структура штатних працівників за даними категоріями наведена у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 — Склад і структура чисельності працівників за характером виконуваних функцій

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Відхилення

(2010−2007)

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Середньооблікова кількість штатних працівників

2545

100

2562

100

2578

100

2639

100

94

з них:

управлінський персонал

725

28,5

756

29,5

696

27

685

26

-40

виробничий персонал

1820

71,5

1831

70,5

1882

73

1954

74

134

Згідно даних таблиці можна стверджувати, що за аналізований період частка управлінського персоналу у загальній структурі зменшилась із 28,5% до 26% при абсолютному зниженні на 40 осіб (на 5,5%), що свідчить про скорочення адміністративно-управлінського апарату. При цьому виробничий персонал збільшився на 134 особи (на 7,4%), що може свідчити про розширення виробничої діяльності або появу нових виробничих функцій.

Рух (оборот) робочої сили на підприємстві характеризують такі показники як коефіцієнт обороту з прийому, коефіцієнт обороту з вибуття, коефіцієнт плинності кадрів. Значення та динаміка показників руху робочої сили на підприємстві наведені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 — Показники руху робочої сили

Показники

Роки

2007

2008

2009

2010

1. Коефіцієнт обороту з прийому

0,411

0,219

0,223

0, 208

2. Коефіцієнт обороту з вибуття

0,285

0,228

0,212

0,187

3. Коефіцієнт плинності кадрів

0,210

0,185

0,119

0,094

Розглядаючи динаміку показників руху робочої сили за 2007−2010рр., можна стверджувати, що коефіцієнт обороту з прийому був найвищим у 2007 році - 0,411, але до 2010 року він значно знизився до 0, 208. Ізольовано така тенденція є негативною, так як знижується попит на робочі місця, але у порівнянні з коефіцієнтом обороту кадрів, який є порівняно нижчим, окрім 2008 року, то такий стан є задовільним. Зниження коефіцієнту обороту з вибуття із 0,285 до 0,187 свідчить про деяке зростання постійності кадрів. Коефіцієнт плинності кадрів також знижується (від 0,210 до 0,094), що говорить про покращення умов праці та кадрової політики підприємства.

В цілому за період найбільш негативні показники у 2008 році - коефіцієнт обороту з вибуття перевищує коефіцієнт обороту з прийому на 0,009, а коефіцієнт плинності кадрів є також досить значним — 0,185.

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів передбачає розрахунок наступних показників: трудомісткість праці, яка показує кількість робочого часу, затраченого на 1 м3 або на 1 грн. обсягу реалізованих послуг, та продуктивність праці, яка показує ефективність затраченого робочого часу як в натуральних, так і у вартісних вимірниках. Розрізняють річну, місячну, денну та годинну продуктивність.

Усі вище зазначені показники ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві за 2007 — 2010 рр. наведені нижче у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 — Показники ефективності використання трудових ресурсів

Показники

Одиниця виміру

Роки

2007

2008

2009

2010

1. Трудомісткість:

натуральні вимірники;

вартісні вимірники;

люд. — год. /1 тис. м3

люд. — год. /1 тис. грн.

19,1

37,6

20

33,1

20,5

19,5

21,1

19,8

2. Продуктивність праці:

2.1 Річна:

натуральні вимірники;

вартісні вимірники

тис. м3/1 чол. на рік

тис. грн. /1 чол. на рік

90,9

46,2

86,1

52

83,2

87,6

81,5

86,6

2.2 Місячна:

натуральні вимірники;

вартісні вимірники;

м3/1 чол. на міс.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой