Дослідження ринку товару.
Ринок житла

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра економіки

Курсова робота

на тему:

Дослідження ринку товару. Житловий комплекс

Підготувала студентка групи ТМ-І-1

Гапонова Альона

Перевірила: Заплітна Т.В.

Київ-2010

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження сукупного попиту та сукупної пропозиції

1.1 Сукупний попит

1.2 Пропозиція

Розділ 2. Динаміка попиту і пропозиції на ринку житла України 2008−2010 рр.

2.1 Аналіз чинників, що впливають на попит у житловому секторі країни

2.2 Аналіз пропозиції на ринку житла України

2.3 Динаміка цін на житло 2008−2010 рр.

Розділ 3. Основні проблеми, що існують на ринку нерухомості України

3.1 Негативні та позитивні чинники впливу на розвиток житлової галузі у столиці

3.2 Складання прогнозу по ціноутворенню на первинному та вторинному житловому ринку Києва на 2011 рік

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи і дії, направлені на розвиток і регулювання усіх ринків, активно формувати їх адекватну структуру. Для здійснення цих заходів необхідно здійснювати дослідження ринку товарів (послуг). Щоб успішно вирішити таку задачу, слід уважно спостерігати і аналізувати співвідношення сукупного попиту та сукупної пропозиції, а також стан часткової та загальної рівноваги економічної системи.

Сукупний попит і сукупна пропозиція є одними з найважливіших показників у макроекономіці, вони висвітлюються практично в будь-якому підручнику, присвяченому макроекономічному аналізу, як вітчизняних, так і зарубіжних економістів.

Моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, на відміну від моделі попиту і пропозиції для одного товару, дозволяють відповісти на багато принципових питань:

Чому взагалі збільшуються або зменшуються ціни?

Чому загальний рівень цін залишається відносно постійним в одні періоди і різко підвищується в інші?

Чи визначає всю рівноважну кількість певних товарів на внутрішньому ринку, тобто реальний об'єм національного виробництва? тощо

Для такої відповіді потрібно об'єднати всі окремі ринки країни в єдиний загальний ринок. Точніше, потрібно об'єднати тисячі окремих цін в єдину сукупну ціну, або рівень цін. Те ж потрібне зробити і для виробництва, зібравши воєдино рівноважну кількість окремих товарів і впровадивши в розгляд поняття реального об'єму національного виробництва.

Подібні агреговані показники і є об'єктом дослідження даної роботи.

Основна мета даної курсової роботи полягає у більш глибокому вивченні таких понять як сукупний попит та сукупна пропозиція на прикладі окремого, у нашому випадку житлового, ринку.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

— дослідити теоретичні аспекти сукупної пропозиції та попиту, визначити їх суть, основні фактори та чинники формування, функції; розглянути моделі сукупної пропозиції

— вивчити основні механізми досягнення ринкової рівноваги, розглянути рівноважну ціну з точки зору її стійкості та впливу часових коливань;

— здійснити аналіз динаміки попиту та пропозиції на житловому ринку України протягом 2008−2010років;

Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, спостереження. Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

Актуальність обраної теми полягає у необхідності аналізу ринку товару скупного попиту та пропозиції і пошуку шляхів їх регулювання, особливо у такій сфері як житловий ринок, оскільки житло є найнеобхіднішою матеріальною цінністю, визначною способу буття людини в сучасному суспільстві. Вирішення житлового питання в нашій країні була й залишається однією з найгостріших соціальних проблем у державі.

Розділ 1.1 Сукупний попит та сукупна пропозиція

1.1 Сукупний попит

На відміну від моделі рівноваги попиту й пропозиції на ринку окремого блага, модель (AD-aggregate demand) сукупного попиту і (AS-aggregate supply) сукупної пропозиції досліджує поведінку економіки в цілому. Вона пояснює причини коливання рівня цін та реальних обсягів національного виробництва, розкриває взаємозв'язок між ними та економічною політикою. Модель застосовується для дослідження і пояснення таких важливих явищ, як інфляція, безробіття, прогнозування впливу на економіку різноманітних факторів, для планування і координації заходів економічної політики короткостроковому і довгостроковому періодах.

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Сукупний попит (AD) -- це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:

1) в датків приватного сектора країни на споживання © та інвестиції.

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці.

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) —

чистого експорт країни (NX):

YAD = C + I + G + NX (1)

Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні, (C+I+G)d й імпортні (C+I+G)f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги можна показати таким чином:

YAD = (C+I+G)d + (C+I+G)f + X — M (2)

Оскільки (C+I+G)fe імпортом країни (М), тотожність (2) набуває вигляду рівняння (3)

YAD = (C+I+G)d + X

I+G)d + X (3)

Сукупний попит (3) є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (1) і може бути представлений як сума запланованих видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.

Сукупний попит має грошову форму. Тому зв’язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами, грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теореми грошей:

М · V = P · Y (3)

де: М — кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V — швидкість обігу грошей; Р -- рівень цін; Y -- реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Цінові фактори сукупного попиту

1) Ефект реальних грошових залишків або ефект багатства (ефект Пігу)

Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується Крім того, підвищення цін призводить до підвищенні процентних ставок внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

2) Ефект процентної ставки (ефект Кейнса)

Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

3) Ефект імпортних закупівель

Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит таким чином скорочуються.

Розглянемо нецінові детермінанти сукупного попиту.

1. Зміни у споживчих витратах домашніх господарств. Вони можуть здійснюватись під впливом таких факторів:

а) добробут споживачів. Якщо добробут споживачів, який розміщений у фінансових активах (акції, облігації) та нерухомості (земля, будинки), зросте, сукупний попит збільшиться за будь-якого рівня цін;

б) заборгованість споживачів за кредитами. Якщо вона велика, то споживчі витрати будуть зменшуватися;

в) податки на споживачів. Зменшення податків призводить до збільшення доходу кінцевого використання та споживчих витрат і навпаки;

г) очікування споживачів. Якщо домашні господарства очікують, що їхні доходи зростуть, то на споживання витрачатиметься більше і навпаки.

2. Зміни в інвестиційних видатках, які можуть відбуватися під впливом таких факторів:

а) процентна ставка. Збільшення процентної ставки, викликане будь-якими причинами, крім росту цін, веде до зменшення інвестиційних видатків, а отже й до зменшення сукупного попиту;

б) очікувані прибутки від інвестицій. Якщо прогнози на отримання прибутку добрі, попит на інвестиційні товари збільшиться;

в) податки з фірм. Збільшення податків веде до зменшення прибутку, отже до зменшення зацікавленості в інвестиціях;

г) технологія (поява нових технологій спричиняє збільшення попиту на інвестиційні товари);

д) надмірні потужності. Збільшення надмірних потужностей стримує попит на інвестиційні товари.

3. Зміни в державних закупівлях. Між збільшенням державних закупівель та сукупним попитом існує пряма залежність. Якщо державні закупівлі зменшуються, сукупний попит скорочується. Збільшення державних закупівель за умови незмінних податків та процентної ставки веде до підвищення сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий експорт можуть бути обумовлені дією таких нецінових факторів:

а) національний дохід інших країн. Збільшення національного доходу інших держав викликає збільшення попиту не лише на товари внутрішнього виробництва, а й на імпортні. Отже, експорт інших країн у дану державу збільшується.

б) валютні курси (ціна грошової одиниці держави, виражена в грошових одиницях інших країн). Підвищення курсу вітчизняної валюти відносно інших валют веде до зменшення експорту та зростання імпорту.

Графічно сукупний попит зображується кривою AD, де Р — рівень цін; Q — реальний обсяг виробництва (рис. 1. 1).

Основною причиною спаду кривої AD є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші «коштовними» і відповідно низькими сукупні витрати. Чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений (сукупний попит). Розглядаючи криву AD, бачимо зміни в обсязі сукупного попиту, викликаного змінами цін). Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, якщо інші умови не змінюються.

1. 2 Сукупна пропозиція

Пропозиція — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

Сукупна пропозиція (AS) — це реальний обсяг валового внутрішнього продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.

Крива сукупної пропозиції АS описує залежність обсягів національного виробництва Q від рівня цін Р (рис. 1. 2).

Наприклад, точка В показує, що за рівня цін позначки 30 фірми готові дати для ринку товарної продукції 30. Обсяги продукції, що їх фірми готові випускати на ринок, залежать від цін на їхні товари і від того, скільки вони мають платити за використання робочої сили та за інші фактори виробництва. Отже, крива сукупної пропозиції АS відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв’язку зі зміною рівня цін.

На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові та нецінові. До цінових факторів належать:

1) зміна процентної ставки;

2) зміна рівня цін;

До нецінових факторів відносять такі:

1. Зміна цін на ресурси. Відбувається під впливом таких чинників:

а) наявність внутрішніх ресурсів. Якщо кількість внутрішніх ресурсів збільшиться, то крива виробничих можливостей переміщується праворуч — відбувається збільшення виробництва. При цьому ціна внутрішніх ресурсів зменшується, оскільки їх стає більше;

б) ціни на імпортні товари. Зниження цін на імпортні товари збільшує пропозицію, оскільки зростає обсяг ресурсів у країні (їх більше імпортують);

в) домінування на ринку. Це можливість встановлення цін, вищих за ті, які могли би бути за умов конкуренції (ціни на нафту, що встановлюються країнами ОПЕК);

2. Зміни в продуктивності ресурсів (відношення реального обсягу виробництва до затрат). Збільшення продуктивності означає, що за наявного обсягу ресурсів можливо виробити більший реальний обсяг валового внутрішнього продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію та зміщує її криву праворуч;

3. Зміни економічних правових норм можуть призвести до змін витрат на одиницю продукції в результаті дії таких чинників:

а) податки (підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію);

б) субсидії (збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати та збільшує сукупну пропозицію);

в) державне регулювання економіки, яке може призвести до зменшення або збільшення середніх витрат.

В економіці розрізняють дві моделі сукупної пропозиції:

1) Класична модель сукупної пропозиції - це модель, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від рівня цін, оскільки заробітна плата й ціни є абсолютно гнучкими.

Класична модель описує економіку в довгостроковому періоді. Довгостроковий період — це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари таким чином, щоб у економіці підтримувалась повна зайнятість.

Довгострокова крива сукупної пропозиції відображує виробничі можливості країни й будується на таких умовах:

а) обсяг виробництва обумовлений лише кількістю факторів виробництва та існуючою технологією і не обумовлений рівнем цін;

б) зміни у факторах виробництва й технології відбуваються поступово;

в) економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг виробництва ВВП дорівнює потенційному;

г) ціни та номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки. Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно з рисунка 1. 3, особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива AS має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці ВВПп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво. а викликає лише зміну цін.

Згідно з логікою класичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни, з іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці і зменшення номінальної зарплати. За таких умов адекватно зменшуються середні витрати, а прибутковість виробництва не змінюється.

Отже, в класичній моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізують будь-які відхилення економіки від умов повної зайнятості.

2) Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на основі конструктивної критики класичної моделі. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції - це модель, згідно з якою між рівнем цін і сукупною пропозицією існує пряма залежність, оскільки заробітна плата є негнучкою в короткостроковому періоді.

Кейнсіанська модель пояснює зв’язок між рівнем цін і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді протягом року та базується на

— неповній зайнятості у економіці;

— жорстких цінах на товари та номінальній заробітній платі.

На відміну від класичній теорії, кейнсіанський підхід виходить з жорсткості номінальних і гнучкості реальних величин у короткостроковому періоді. Кейнсіанська модель ґрунтується на припущенні, що економіка складається з недосконалих ринків і функціонує в умовах неповного використання факторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиції звичайно нижчий від потенційного випуску і залежить не від факторів виробництва, яких достатньо, а від сукупного попиту. Тому кейнсіанську модель іноді вважають моделлю сукупної пропозиції для депресивної економіки.

При незмінних витратах та цінах стимулом для розширення виробництва є зростання сукупного попиту і можливість збільшити прибуток за рахунок продажу додаткової кількості продукції. Якщо рівень цін при незмінних витратах підвищується, це означає збільшення прибутковості виробництва і додатково стимулює його розширення.

Графічно кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно з рисунка 1. 4, у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і може знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою, і навпаки при збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск.

Згідно з логікою кейнсіанської моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП тимчасово не впливає на номінальну зарплату, тобто DЗПн = 0

Рівновага сукупного попиту та пропозиції

Важливою властивістю, ринкової економіки, є постійне тяжіння до рівноваги. Загальна економічна рівновага — це стан, коли рівновага встановлюється на кожному з ринків: товарів та послуг, грошей, цінних паперів, праці. Модель «сукупний попит -- сукупна пропозиція» -- базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна описати різні варіанти економічної політики держави.

На ринку товарів та послуг визначається рівновага, якщо обсяг ВВП дорівнює запланованим витратам усіх суб'єктів на придбання товарів і послуг, вироблених у країні. На ринку грошей рівновага встановлюється, якщо всі гроші, створені банківською системою, економічні суб'єкти тримають у вигляді готівки чи банківських вкладів. На ринку цінних паперів рівновага забезпечується, якщо пропоновані цінні папери придбані економічними агентами. На ринку праці буде рівновага, якщо кількість вільних робочих місць буде збалансована з робочою силою, тобто всі, хто бажає працювати за певну заробітну плату, матимуть змогу знайти роботу.

При сукупному випуску та рівноважній ціні в економіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл та використання ресурсів у виробництві.

У вузькому розумінні економічна рівновага — це такий стан економічної системи (в першу чергу ринку), коли пропозиція задовольняє попит або попит відповідає пропозиції. Можна сказати, що економічна рівновага — це рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, яка породжує рівноважний валовий внутрішній продукт і рівноважні ціни.

Розглянемо економічну рівновагу на основі моделі AD-AS (сукупний попит — сукупна пропозиція) рис. 1., де крива АD1 — початкова крива сукупного попиту; AS1 — початкова крива сукупної пропозиції; ASд — довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере початок у точці потенційного валового внутрішнього продукту.

Точка Т1 — точка короткострокової рівноваги, як результат перетину AD1 та AS1, і одночасно — точка довгострокової рівноваги, як результат перетину кривих AD1, AS1 і ASд. Отже, в точці Т1 має місце подвійна рівновага (короткострокова й довгострокова). Вона може забезпечуватись лише в умовах повної зайнятості, коли економіка досягає довгострокової рівноваги, уявлення людей, заробітна плата і ціни змінюються.

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції AS1 сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною AD1, а його величина переміститься вліво в положення АD2, то короткострокова рівновага буде в точці Т2, що порушує довгострокову рівновагу (Т2 — ВВП2 -PЦ2). Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (АD1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (AS1), а її крива переміститься в положення AS2, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т3, що порушує довгострокову рівновагу (Т3 — ВВП3 — PЦ3).

Короткострокова рівновага означає: кількість товарів, що покупці бажають купити, дорівнює тій кількості, яку підприємці хочуть виробити.

Довгострокова рівновага означає, що кількість товарів, яку покупці бажають купити, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викличе лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишиться незмінним.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може спричинятися змінами в сукупному попиті (АD) внаслідок зміни запланованих сукупних витрат, або в сукупній пропозиції (AS) внаслідок зміни середніх витрат.

Шоки попиту -- різка зміна AD, різкі коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву сукупного попиту ліворуч. Падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає безробіття. Зменшуються доходи.

Шоки пропозиції -- це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві тощо. Із зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсувається ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зростає (інфляція).

Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття приведуть поступово до зниження витрат виробництва та зростання обсягів продукції.

Розділ 2. Динаміка попиту та пропозиції на житловому ринку України у 2008−2010 рр.

В Україні протягом тривалого часу відбувається бурхливе формування ринку нерухомості зі своїми проблемами, спадами та піднесеннями, що викликані як макроекономічною ситуацією, так і локальними подіями. Нерухомість — це специфічний товар, що обертається в інвестиційній сфері. Для того, щоб нерухомість стала об'єктом угод, вона має бути ліквідною та необмеженою в обігу. Ліквідність визначається рівнем корисності нерухомості та доступності для інвестора чи користувача. Найбільш поширене визначення ринку нерухомості дали американські вчені Дж. Фрідман та Н. Ордуей.

На їхню думку ринок нерухомості - це певний набір механізмів, за допомогою яких передаються права на власність та пов’язані з нею інтереси. Ринок нерухомості - це також взаємозв'язок суб'єктів ринку на основі принципів, методів та процедур.

Житловий фонд складає левову частку національного багатства держави, житло є однією з головних потреб людини та найнеобхіднішою матеріальною цінністю, яка визначає спосіб буття людини в сучасному суспільстві і в Україні зокрема. Вирішення житлової проблеми було й залишається однією з найгостріших соціальних проблем у державі. Сьогодні житловий ринок України знаходиться у досить скрутному становищі. Таку ситуацію ми можемо спостерігати як у мегаполісах, так і у невеликих містах. Це питання завжди гостро стояло в нашій країні, але у світлі останніх подій, таких як, наприклад, світова економічна криза, воно потребує детальнішого дослідження. Для його аналізу необхідне саме дослідження попиту та пропозиції на ринку житла України.

2.1 Аналіз чинників, що впливають на попит у житловому секторі країни

Попит на житло був завжди, оскільки, як було вже вище зазначено, воно являє собою значну матеріальну цінність, надає людині певної незалежності та захищеності. Право громадян України на житло закріплено у ст. 47 Конституції України. Для його реалізації держава створює умови, за яких кожен громадянин має вирішити житлову проблему шляхом будівництва або придбання житла у власність, взяття в оренду чи одержання соціального житла. Завдання забезпечення житлом, як і отримання освіти та працевлаштування, вважається одним із першочергових у суспільстві, оскільки відсутність можливості самостійного господарювання призводить до низки негативних наслідків соціально-економічного характеру та є найпершою причиною демографічної кризи.

Відсутність власної оселі для наших співвітчизників на сьогодні чи не найболючіша і найбільш складна проблема, особливо серед молоді: саме молоді сім'ї є найбільш незахищеною ланкою суспільства. В Україні потребують житла біля 2,3 мільйони сімей, з них 650 тисяч пільговики, яких житлом має забезпечити держава, крім того існує декілька мільйонів сімей, які потребують покращення житлових умов. Програма кредитування молодіжного житлового будівництва в нашій країні передбачає фінансування у розмірі 80 млн. грн. на рік, цього вистачає лише на 1500 квартир для молодих сімей. Варто наголосити на тому, що Уряд продовжує у своїх програмних документах робити ставку на бюджетні або пов’язані з бюджетними джерелами фінансування будівництва (прямі інвестиції, пільгові кредити). Внаслідок цього держава стає заручником сформованої політики, що має яскраво виражений соціальний характер і реалізувати її через обмежені бюджетні ресурси практично не вдається.

За оцінками фахівців, незадоволений попит на житло серед мешканців Києва, навіть без урахування тих, хто приїжджає з регіонів, становить близько 5−7 млн. квадратних метрів на рік. А це, як за нинішніми темпами введення житла в експлуатацію, коли по столиці вводиться загалом трохи більше мільйона метрів на рік, -- мінімум п’ять, а то й шість років будівництва. Отже, розуміло, що попит на житло в нашій країні існує. А які саме фактори впливають на його динаміку і як саме ми розглянемо нижче:

Виплата іпотечного кредитування

Цей фактор є досить вагомим, оскільки саме іпотека надає можливість прошаркам населення з середнім та достатнім заробітком отримати позику для придбання житла того класу, який задовольняє його вимогам, тобто квартири в будівлях економ та бізнес класу.

Ринок іпотечної нерухомості - це частина ринку нерухомості, де формується попит та пропозиція на нерухомість, що може використовуватися як іпотека і забезпечує обіг капіталу в системі іпотечного кредитування. Отже, ринок іпотечної нерухомості є частиною цілого ринку, якому притаманні ті ж самі особливості, що й ринку нерухомості в нашій країні.

Залежно від типу нерухомості, яка виступає в якості заставного забезпечення, іпотечні ринки поділяються на:

— іпотечний ринок землі - кредитування сільськогосподарських виробників під заставу земель сільськогосподарського призначення;

— іпотечний ринок комерційної нерухомості - кредитування суб'єктів господарювання під заставу нерухомості комерційного призначення. Український ринок комерційної нерухомості характеризується відносно стабільною динамікою товарообігу. Найбільш перспективними є офісно-адміністративний та промислово-складський сегменти ринку. В Києві щороку з’являються нові підприємці, які активно шукають приміщення для своїх представництв. Сьогодні на цьому ринку спостерігається дефіцит площі, в тому числі для оренди.

— іпотечний ринок житла — кредитування купівлі фізичними особами житла на первинному та вторинному ринках нерухомості під заставу цього житла.

На останній варто звернути особливу увагу. На сьогоднішній день процеси надання позик такого характеру призупинено. Іпотечний бум 2001−2005 років призвів і до росту попиту на ринку, але і до різкого підвищення цін на житло. Вже на початок 2008 року ринок нерухомості було практично паралізовано через кризу іпотечного кредитування. Цитата з українського періодичного журналу «Економіст» за травень 2008: «З кінця квітня ріелтори практично не укладають угод. Офіційно оператори ринку говорять, що кількість продажів скоротилася в два-три рази порівняно з початком весни… Причиною колапсу на ринку його учасники називають проблеми з іпотечним кредитуванням: як відомо, з недавнього часу низка українських банків серед яких «Укрсиббанк», «Райффайзен Банк Аваль», і «УкрСоцбанк», припинилиа видачу довгострокових кредитів у гривні.

Інші ж банки готові надати кредити на житло, встановили надхмарні відсотки. Наприклад, у «ПриватБанку» видають іпотечні кредити в гривні під 22. 9% річних…Також значно подорожчали останнім часом іпотечні кредити у валюті".

В тенденціях поточного року можливі варіанти поновлення банками іпотечного кредитування з початком осіннього сезону. Однак об'єми позик будуть незначними і будуть використовуватися як інструмент дослідження ринку у посткризовий період.

Відсутність іпотечних програм та зниження рівня доходів переорієнтувало населення в сторону житла економ-класу або бізнес, але з невеликими габаритами.

Попит на пряму залежить від іпотечного кредитування і доки таке не відновиться серед широких прошарків населення не варто сподіватися на масовий попит.

Комфортність та ступінь готовності об'єкта

Покупці, які фактично мають змогу заплатити за запропонований об'єкт стали більш вимогливішими до якості побудови, проектування, репутації забудовника, місцезнаходження. Наприклад, якісна новобудова в оточенні промислової зони, будівних майданчиків, колектора та ін. ризикує залишитися проігнорованою. Не влаштовувати може житло з поганим плануванням і квартири в житлових комплексах без необхідної соціальної інфраструктури — дитячого садка, школи, продовольчого супермаркету, банку, аптеки тощо, за умови що ці об'єкти повинні розташовуватися на відстані ходи від жилого комплексу.

Що ж стосується готовності об'єкта до експлуатації, то це питання насамперед цікавить сьогодні потенціальних клієнтів ріелторських компаній.

В. Германов, керівник інформаційно-аналітичного порталу «Столична нерухомість» вважає, що ніякий маркетинг, ніякі акції, зниження цін, знижки і розстрочки не змусять покупця вкладати гроші в об'єкт, що знаходиться на стадії менш як 50% будівництва. «Люди не хотят рисковать. Уровень доверия к застройщикам на нуле. Продаются только те объекты, которые уже введены в эксплуатацию или в которых ведутся отделочные работы, т. е. здание фактически готово» («Бізнес"34/24. 08. 2009).

Така ситуація «ставить» об'єкти з меншою степінню готовності в критичне положення — забудовники не можуть в період кризи ні взяти банківську позику, ні отримати гроші на добудову своїх об'єктів від кінцевих інвесторів. Більшість девелоперів не може навіть рефінансувати «старі» кредити.

Зниження цін на житло

Визначним фактором, що впливає на платоспроможний попит, є рівень цін. Відповідно до закону попиту зниження цін на товар веде до збільшення попиту на нього і навпаки. Зменшення ринкової ціни не може відбутись одномоментно або в короткий проміжок часу, оскільки різні чинники мають різну економічну природу, і зменшення пов’язаних з ними витрат не можуть бути здійснені прийняттям одного простого рішення. До таких чинників відносять:

— збільшення пропозиції на ринку нерухомості

— високий рівень конкуренції

Збільшення кількості жила на ринку веде до появи конкурентної боротьби за покупця, яка включає в себе не лише тимчасове зниження цін, а і надання гарантій, після продажних послуг, умов оплати та ін.

На ринку первинної нерухомості сьогодні залишилися лише «найсильніші» будівельні компанії, у яких достатньо коштів на продовження реалізації вже початих об'єктів, не кажучи вже про запуск нових проектів, який планувався на 2009−2010 роки. У зв’язку з кризою і як наслідок відсутністю кредитування нові надходження на ринок нерухомості відбудуться не раніше 2012−2013рр.

Як вважає керівник порталу «Столичная недвижимость» Владимир Германов, безпосередньо вплинути на ціни як первинного ринку нерухомості законодавчим шляхом не вдасться: зниження цін треба досягати збільшенням об'єму будівництва.

Що ж стосується вторинного житлового ринку, то пропозиція є достатньою і ціни виявилися дуже чутливими на зміну курсу долара. Наприклад, статистика компанії «Траєкторія» за 2008−2009рр. засвідчує про падіння цін на вторинне житло в районах м. Києва в середньому на 50% («Сегодня"13. 04. 2010). З слів Л. Друзенко, генерального директора мережі агентств нерухомості Real Druzi, починаючи з ІІ кварталу 2010 року буде спостерігатися активізація на ринку, тому ціни на сегменти житла, що користуються підвищеним попитом, будуть рости. В першу чергу це стосується об'єктів «економ-класу» та «бізнес-класу», розташованих на масивах. «Однако не исключено, что менее востребованное «эконом-жилье» на тех же массивах потеряет в цене 5−8%», — підкреслює спеціаліст («БІЗНЕС» 3−4/25. 01. 10).

— скорочення основних статей витрат

За даними Держкомстату, виробництво будівельних матеріалів 2008 року вперше вибилося в лідери за темпами зростання цін серед усіх видів діяльності у промисловості. Так, цемент подорожчав на 65%, вапно — на 29%, цегла — на 24%. Ще відчутніше подорожчав метал, зокрема, сталеві труби — на 71,4%, металопрокат — на 55%, арматура — на 54%. На думку аналітиків, таке значне подорожчання будматеріалів пов’язане зі зростанням цін на сировину й енергоносії, збільшенням тарифів на залізничні й автомобільні перевезення, а також з високим рівнем інфляції.

Ціна на житло складається з декількох основних статей витрат. Найбільша їхня частина припадає на вартість будівельних матеріалів — від 45 до 60%. Далі витрати на заробітну платню персоналу — 25−30%. Також експлуатація машин і механізмів — 10−15%. Кошти на утримання адміністративного апарату, охорони, створення тимчасових під'їзних шляхів, проведення тимчасових електромереж, водопроводу — це складає 16−18% від собівартості. Плюс закладання рентабельності бізнесу — 10−15%. Жорстке бізнес-планування та закладена в об'єкти висока собівартість будівництва роблять наступне падіння цін практично неможливим, а отже і «відлякують» потенційних покупців. «Многим застройщикам легче объявить себя банкротами, чем реализовать новостройки по ценам, не предполагающим получение прибыли или ниже себестоимости объектов. Ведь значительная часть средств была вложена в столичные новостройки до снижения стоимости стройматериалов и рабочей силы», — констатує С. Костецький, головний спеціаліст департаменту маркетингу компанії «СВ Девелопмент"(«БИЗНЕС"34/24. 08. 09)

Сезонні коливання попиту

Таке явище характеризується динамікою попиту залежно від сезону, в кожен з яких поведінка покупця (орендатора) є відмінною. Зимовий період визначений зниженням активності, але і падінням цін; весняний — незначним оживленням на ринку. На літо ціни на оренду житла можуть падати до 10−15%, оскільки власники з'їжджатимуть у передмістя тощо. Інтерес до придбання нерухомості буде найнижчим. Осінній сезон відзначається активізацією ділових відносин і припливом студентів у міста, зокрема і столицю, а отже, і підвищенням попиту. У цей період відповідно зросте і вартість. Найчутливішим до сезонних коливань знову ж таки є вторинний ринок нерухомості.

Підвищення доходів громадян

Величина доходу визначає рівень платоспроможності населення, а отже і спроможність задовольняти свої особисті споживчі потреби, серед яких і придбання житла. Логічно, що попит на житло зростатиме за наявності виплати, А на сьогодні ситуація досить невтішна, що свідчить така статистика: «В марте глава НБУ В Стельмах озвучил, что цены на жилье в Украине завышены не менее чем в 2 раза. В качестве аргумента он указал, что в Украине 1 квадратный метр жилья стоит 4 средние заработные платы, в России — 1,5 средней зарплаты, а житель Германии за свой квадратный метр платит всего 0,8 получки. Если бы киевлянин платил за квадратный метр 0,8 своей зарплаты (по данным Горкомстата, 3022 грн.), то есть 2418 грн., то 30-метровая «единичка"обходилась бы ему в 72,5 тыс. грн. (около $ 9,2 тыс.)».

2.2 Аналіз пропозиції на ринку житла України

Сьогодні на первинному ринку нерухомості спостерігається оживлення: з початку весни, який ознаменувався стабілізацією політичної та економічної ситуації в країні, кількість угод за березень місяць перевищило показники січня-лютого, значно виросла і пропозиція. За результатами першого кварталу 2010 сукупна пропозиція ізольованих квартир була на 2,8% менша, ніж на кінець четвертого кварталу минулого року, за таких умов сукупний попит знизився на 21% за той же період.

Зростання пропозиції пояснюється тим, що реалізатори, які притримували і не виставляли житло на продаж, активізувалися після стабілізації політичної ситуації в країні. Це виступило чи не найголовнішим фактором у рості пропозиції (в березні порівняно з лютим становив 31,9%). Значна маса нових квартир повинна була вплинути на ціну, підштовхнути вниз, але цього не сталося — вартість житла зросла на 1−1,5%.

Ще одним важливим чинником, який негативно впливає на пропозицію у нашій країні є дефіцит фінансів. Світова криза стала основною причиною застою фінансування будівництва в Україні. Звісно, держава не може виділити значних коштів на будівництво, оскільки таке фінансування здійснюється по залишковому принципу і до того ж відсоток держзабудов недостатній для задоволення існуючої потреби. А комерційні фірми та компанії знаходяться на даний момент у «фінансовому вакуумі». За 2009 рік на українському ринку нерухомості не було зафіксовано жодної інвестиційної транзакції. Відповідно до досліджень компанії MPP Consulting, яка оприлюднила рейтинг найризиковіших для інвестування галузей в Україні перші два місця посіли земля і нерухомість. Слідом йдуть вклади в будматеріали, банки, рекламу тощо. Те, що нерухомість та супутні їй ринки землі, будівельних матеріалів складають трійку лідерів не випадковість -автори дослідження вважають, що в Україні набирає обертів криза житлового ринку. Втім думки спеціалістів не збігаються, інші вважають, що це лише тимчасове явище, яке не переросте у щось глобальніше.

Як відмічають експерти, причиною відсутності інвестування став не лише дефіцит вільної ліквідності, а й відсутність на ринку якісної пропозиції на фоні підвищених вимог. Якісні об'єкти таки існують, але запропонована власниками ціна значно перевищує ту ціну, яку може запропонувати інвестор. До того ж Україна досі сприймається як ризикова для інвестування країна, перед якою стоїть цілий ряд економічних та політичних завдань.

За даними «СВ Девелопмент», кількість реальних угод на ринку первинної нерухомості Києва зараз не перевищує декілька десятків в місяць, тоді як в минулому початку 2009−2008 роках щомісячно реєструвалося близько 800 договорів про куплю-продаж житла в новобудовах. При цьому угоди мають наступну структуру:

70% загальної кількості - це угоди по квартирам, що знаходяться на стадії здачі в експлуатацію або вже здані;

10% - угоди по так званій переуступці прав, коли інвестор, який придбав житло на етапі будівництва, прагне продати його на 20−30% дешевше ніж безпосередньо забудовник;

17−19% припадає на угоди по придбанню у добре відомих будівничих компаній нового житла, ступінь готовності якого перевищує 70%;

Ще 2−3% - це купівля таких квартир у новобудовах інших, менш надійних компаніях-забудовниках.

Як результат, кількість зупинених будівництв в столиці зростає темпами геометричної прогресії. Так, згідно з даними компанії «Юкрейніан Девелопмент Партнерс», якщо під кінець минулого року в Києві було зупинено близько 60% проектів, то зараз (кінець 2009року) — більш к 80%. Зупиняються не лише будівництва економ-об'єктів, а й будинків бізнес та преміум класу. Експерти відзначають, що кількість заморожених будівництв наближається до 90%. Так кількість введеного в експлуатацію житла в Україні у 2009 році зменшилося майже на 70% порівняно з 2008 (рис. 2. 1) за даними Держкомстату.

Крім того, не починається і будівництво нових об'єктів, які до моменту настання кризи знаходилися на стадії проектування. За даними Держком стату України на кінець 2009 року кількість незавершених будівель та інженерних споруд становить 19 989 одиниць, що на 7% менше ніж у 2008 і на 12% - ніж у 2007.

Ситуація з безпрецедентним зниженням продажу ускладнюється для забудовників, згідно слів Д. Косторжевського, президента будівельної компанії «Міськжитлобуд», нестачею кредитних ресурсів і небажанням банківських установ кредитувати буд виробництво.

«Если раньше застройщики получали кредиты под 16% в гривне, то сейчас это уже 20−22%, и такую нагрузку в состоянии выдержать не многие компании», — констатує забудовник. Усі ці фактори, з слів експертів, спричиняють зменшення пропозиції на ринку первинного житла. Так, дані інформаційно- аналітичного порталу «Столичная недвижимость» свідчать, що пропозиція з серпня 2008 року зменшилася більш як на 17% по об'єктам і на 28% - по квартирам відносно того ж місяця 2009 року. Реальний вибір ще менший — всього декілька десятків вже введених в експлуатацію чи на 95% готових до експлуатації будинків.

Так, на ринку первинної елітної нерухомості міста Києва в першому півріччі 2009 року не було заявлено практично жодної нової пропозиції, оскільки багато девелоперів відклали реалізацію анонсованих проектів до кращих часів. «Ввиду сложной экономической ситуации и проблем с финансированием многие застройщики перенесли сроки здачи своих объектов на 2010−2012гг. Строительные работы ведутся преимущественно на объектах с высокой степенью готовности», — зауважує Г. Мельникова, генеральний директор АН «Парк Лейн».

До проблеми фінансування додалися і такі фактори як:

— нестача та завищення цін на земельні ресурси;

— значне відставання розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури та ін.

Динаміка цін на житло 2008−2010

ринок житло попит пропозиція

Розділ 3. Основні проблеми, що існують на ринку нерухомості України

3.1 Негативні та позитивні чинники впливу на розвиток житлової галузі у столиці

Отже, у попередньому розділі ми розглянули співвідношення таких аспектів дослідження як попит та пропозиція, коливання цін первинного та вторинного секторів ринку нерухомості України. Проаналізувавши усю інформацію, подану вище, фактичні дані, можемо підсумувати та виділити окремо позитивні та негативні чинники, що впливають сьогодні на житлову галузь країни і на ціноутворення в цій сфері зокрема.

Насправді систематизувати фактори впливу доволі важко, оскільки таких багато і практично усі вони тісно переплетені між собою, визначаються сферами економіки, політики, загально людської психології, демографії тощо. За таких умов проаналізувати окремо взятий чинник буде означати абстрагування його від інших.

Так усі фактори умовно можна поділити на дві групи: соціально-економічні та політико-психологічні. При чому однозначну позитивність чи негативність впливу визначити також не можливо — кожен чинник за різного свого прояву може мати вплив як зі знаком «плюс» так і зі знаком «мінус».

Соціально-економічні:

Позитивні:

1. Активне рефінансування іпотеки, пропозиція банками вигідних процентних ставок на житлові кредити;

2. Надання державою муніципальних пільг певним категоріям громадян, малозабезпеченим сім'ям;

3. Виділення у Державному бюджеті достатньої суми на розвиток житлової галузі країни, зокрема і столиці;

4. Підвищення доходу громадян з паралельним гальмуванням державою росту цін на нерухомість, зростання платоспроможності, накопичувальної спроможності покупця;

5. Потік інвестицій у країну, потенціальна зацікавленість українською нерухомістю вітчизняних та іноземних капіталовкладників, відкриття ними нових філіалів;

6. Значний рівень конкурентоспроможності девелоперських компаній на столичному ринку нерухомості;

7. Стабільність національної валюти відносно долара, євро, збереження високого ступеня її ліквідності;

8. Загальний стан економіки: за достатньо високого рівня житловий комплекс розвиватиметься досить рівномірно, але і рівень цін не знижатиметься;

9. Модернізація технологічного процесу будівництва, впровадження нової технічної бази, європейського досвіду;

10. Трудова та культурна міграція: значний приплив до Києва громадян як нашої країни, так і з-за кордону, зацікавлених у придбанні столичного житла;

Негативні:

1. Зниження реальних доходів населення, збільшення витрат на товари поточного споживання, а не на тривалого користування;

2. Фінансування житлової галузі по залишковому принципу, дефіцит бюджету країни;

3. Зависокі ціни на будівельні матеріали, спричинені подорожчанням сировини, енергоносіїв (енергії, нафти, газу), інфляції тощо;

4. Монополія на житловому ринку країни, зокрема і Київщини, диктат цін та гальмування розвитку ринку; використання корупційних схем;

5. Коливання, девальвація гривні, інфляційні процеси;

6. Нестача достатньої пропозиції на ринку нерухомості(це стосується як житла бізнес та преміум класу так і малогабаритних квартир);

7. Дороговизна землі, запланованої під забудову житлового об'єкту, складність і неврегульованість її оформлення (насамперед, на законодавчому рівні), узгодження проектів;

8. Підвищення нормативних відрахунків місту, низки податків на готове житло;

9. Недостатня кількість висококваліфікованих кадрів як вищіх так і нижчих ешелонів будівничої сфери;

Політико-психологічні:

1. Стан політичної стабільністі, і як наслідок цього, позитивні чи негативні очікування учасників ринку нерухомості;

2. Степінь довіри громадян банківській системі, ринку нерухомості, перспективам розвитку міста та країни;

3. Проведення політичних, виборчих кампаній та інших заходів які безпосередньо впливають на економічне та політичне життя;

4. Організація масових акцій протесту проти будівництва в центральних та інших тісно забудованих районах міста;

5. Проведення PR-кампаній, які можуть бути направлені як на розігрів та активізацію ринку, так і на обвал цін на ринку;

6. Рівень оптимістичних настроїв споживача, який залежить від багатьох факторів, починаючи перспективами розвитку країни загалом і закінчуючи станом житлового фонду конкретно міста;

7. Міжнародні політичні та економічні зв’язки країни в цілому, певні тенденції на житловому ринку, продиктовані європейськими структурами тощо;

Політико-психологічні фактори переплетені між собою ще сильніше, ніж соціально-економічні. В кожній конкретній ситуації можна виділити чинники, котрі в даному випадку превалюють. Але кожного разу переконуємось у тому, що вони діють спільно, іноді послаблюючи один одного.

Як бачимо, чинників, які так чи інакше впливають на ринок нерухомості країни і зокрема Києва більш ніж достатньо.

3.2 Складання прогнозу по ціноутворенню на первинному та вторинному житловому ринку Києва на 2011 рік

Прогноз по житловому комплексу Києва ми складатимемо на основі даних за 2008−2010рр. по первинному та вторинному ринках житла, беручи як основний критерій прогнозу середню ціну по районам.

Прогностичну модель складатимемо за допомогою екстраполяційного методу.

Екстраполяційні методи засновані на ідеї поширення в майбутнє тенденцій минулого.

У статистичній літературі під тенденцією розвитку розуміють деякий його загальний напрямок, довгострокову еволюцію. Звичайно, тенденцію прагнуть подати у вигляді більш-менш похилої траєкторії.

Прогнозування за допомогою екстраполяційних методів починається з виділення найкращого (найбільш відповідного) опису тренду. Під трендом у прогностиці розуміється характеристика основної закономірності руху в часі прогнозованої змінної, певною мірою вільної від випадкових впливів.

Для вибору виду екстраполюючої функції і визначення меж зміни її параметрів необхідно зробити аналіз фізики і логіки прогнозованого процесу.

Для застосування методів екстраполяції необхідна попередня обробка числового ряду з метою перетворення його до вигляду, зручного для прогнозування (для екстраполяції за елементарними функціями).

Основними операціями попередньої обробки числового ряду є методи згладжування і вирівнювання.

У нашому випадку коливання даних цінових показників є досить значними, тому зручно буде скористатися методом експоненціального згладжування. Сутність цього методу полягає в тому, що кожен елемент (рівень) часового ряду згладжується за допомогою зваженої плинної середньої, причому вага її зменшується по мірі віддалення від кінця ряду.

Виведена Брауном рекурентна формула для визначення експоненціальної середньої має такий вигляд:

S™ (у) = aSr] (У) + (1 — < (У),

де, а — параметр згладжування (0 < а < 1);

St[k] (y) — експоненціальна середня k-го порядку в точці t.

Виходячи з рекурентної формули для всіх показників динамічного ряду, починаючи з другого елементу «передісторії», отримують формули експоненціальних середніх;

Точність екстраполяційних методів

У практиці прогнозування перевага завжди віддається більш простим функціям ніж складним, якщо це дається ціною невеликих втрат точності.

Імовірність і точність екстраполяційних прогнозів у першу чергу визначається правильним вибором виду функції. У той же час способи добору сильно залежать від інтуїції і суб'єктивних якостей прогнозиста. Надмірна захопленість або песимізм приводять до зовсім різних видів функцій і результатів прогнозів. Більш того, навіть у точних науках, таких, як фізика, електроніка результати вимірів сильно залежать від особистості, що вимірює. Існує багато прикладів, коли відомі фізики виганяли своїх лаборантів за недбалість, хоча як з’ясувалося, вони просто відносилися до іншого психологічного типу і по-іншому проводили виміри.

Точність прогнозу при екстраполяції залежить від довжини ретроспекції, що повинна в 3−4 рази перевищувати сферу прогнозування.

Дозволений час попередження прогнозу при екстраполяції залежить від інерційності прогнозованого процесу. Метод екстраполяції не дає точних результатів на тривалий термін прогнозу, тому що даний метод виходить з минулого і сьогодення, тим самим похибка накопичується. Максимальний час попередження для методів екстраполяції 5−7 років, за винятком випадку прогнозування демографічних показників.

Ковзаюча середня використовується для вирівнювання і для дисконтування, але може використовуватися як самостійний метод прогнозування.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой