Використання комп'ютера на уроках читання

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

Розділ І. Особливості проведення уроків читання у початковій школі.

1.1 Зміст уроків читання.

1.2 Психолого-педагогічні особливості проведення уроків читання в початкових класах.

1.3 Переваги та недоліки використання комп’ютера на уроках у початковій школі.

Розділ ІІ. Методика проведення уроків читання із використання комп’ютерів.

2.1 Використання комп’ютерів вчителем початкових класів.

2.2 Розробка дидактичних засобів для уроків читання.

2.3 Практика використання комп’ютера в початковій школі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій у останні п’ять років наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини. Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологій у телебаченні, поширення ігрових приставок, електронних іграшок і комп’ютерів дуже впливають на виховання дитини і його сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється й характер його улюбленої практичної діяльності - гри, змінюються і його улюблені герої й захоплення.

Починаючи вчитися в школі, він може відчути певний дискомфорт. Не у всіх школах сьогодні ще є оснащені технологічні класи, що застаріли навчальні програми й методичні прийоми приводять до істотного зниження мотивації навчання школярів, змушуючи вдумливих педагогів шукати більш сучасні засоби й методи навчання.

Об'єктом курсової роботи став молодший школяр та вплив на розвиток його навичок читання комп’ютерних засобів зокрема та НІТ взагалі.

Предмет — використання комп’ютера та засобів мультимедіа на уроках читання у початковій школі.

Метою роботи є розробити певні шляхи використання комп’ютера на уроках читання в початкових класах.

Комп’ютерні й комунікаційні технології виявляють собою цілком очевидні прояви інформаційної революції. Тому стає зрозумілим той пильний інтерес, що проявляють до комп’ютерної грамотності педагоги, що займаються пошуками шляхів адаптації школи до сучасного світу.

Розділ І. Особливості проведення уроків читання у початковій школі

1.1 Зміст уроків читання

Читання в початкових класах є одним з предметів, у процесі якого здійснюється процес навчання, з одного боку, а з іншого — читання виступає засобом навчання. Чим успішніше діти оволодіють повноцінною навичкою читання, тим швидше будуть реалізовані можливості програмового матеріалу загальноосвітньої школи з метою навчання, виховання і розвитку учнів.

Читання — один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

У світовій практиці читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.

У початковій школі читання виступає особливим предметом, який одночасно є унікальним засобом власне навчання молодшого школяра й інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів усіх ланок школи. Воно є одним з видів мовленнєвої і пізнавальної діяльності, активно впливає на мовний, естетичний розвиток дитини, залучає її до читання кни-жок, художньої й науково-пізнавальної літератури.

Читанню у початкових класах належить провідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної свідомості.

Уміння дитини читати вже у початковій ланці школи розглядається у двох аспектах, перший — формування техніки читання — буквально сприймання графічної моделі слова і правильне звукове її відтворення за одиницями читання (склад, різного типу злиття: ПГ, ППГ, ПППГ, ПГПП) з поступовим переходом до читання цілими словами, словосполученнями, реченнями і другий — здобуття знань через читання художньої і науково-пізнавальної літератури, вироблення свого власного ставлення до прочитаного, а отже виховання, розвиток своєї читацької самостійності. Очевидно, основою другого аспекту є солідна база першого. Взаємозв'язок, взаємозумовленість тут надзвичайно тісні, але на окремих етапах розвитку початковому вмінню читати у широкому розумінні цього слова відводиться особливе місце.

Уміти читати — означає оволодіти технікою читання (якостями читання, засобами логіко-емоційної виразності читання, мати здоровий мовленнєвий апарат), усвідомлено сприймати те, що читаєш, орієнтуватися в художній науково-пізнавальній і довідковій літературі, рекомендованій для молодшого шкільного віку, а також у дитячій періодиці.

Уміння читати — це наявність інтересу до читання, до книг як джерела пізнання довкілля, громадського виховання, опанування літературної мови, розвиток духовного світу дитини, її почуттів.

При створенні відповідних умов на уроках читання формується людина нового суспільства, закладаються основи юного громадянина, його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють тексти художньої літератури. Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90% саме художніх текстів. Водночас учень має бути готовим до вивчення таких навчальних предметів, які вимагають високого рівня розвитку логічного мислення (природознавство, біологія, математика та ін.). У зв’язку з цим на уроках читання опрацьовуються тексти науково-пізнавального характеру, де мають не лише відпрацьовуватися способи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні, часові, просторові, причинові та інші зв’язки. Учень має бути обізнаний з науково-технічним розвитком суспільства, людиною — творцем цього процесу, її ставленням до навколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики, ознайомлення з навколишнім, природознавства, граматики і правопису, слухаючи пояснення вчителя, учень має справу з об'єктивно існуючими або тими, що колись існували, фактами, явищами, подіями, процесами.

Читання ж текстів художньої літератури — це особливий вид пізнання дійсності. Тут учень сприймає предмети, об'єкти, явища, події не реального світу, а дійсність, створену фантазією, уявою художника (поета, прозаїка). Дізнаючись про явища, факти, людей з художнього твору, читач водночас має навчатися бачити і ставлення до всього описуваного самого письменника. А це вимагає посилення специфіки роботи над художніми текстами. Дитина поступово має осягнути те, що письменник з життя добирає для зображення ті явища, події, вчинки, які найбільше відповідають його естетичним ідеалам, поглядам, розумінню. Специфіка опрацювання текстів художньої літератури має будуватися так, щоб учні вчилися бачити в одному явищі, події різні аспекти, знаходити і розуміти причини ставлення автора до описуваного і висловлювати своє ставлення, своє розуміння, зіставляти його з авторським, знаходити спільне й відмінне.

Зміст і форма літературного тексту впливають на кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання може бути неадекватне змістові художнього твору. Це пояснюється специфікою художньої літератури — різними шарами її змісту, особливостями художнього образу, психічним складом читача, рівнем його розвитку.

У молодшого школяра ще немає розуміння художнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, часто примітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставлення свого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.

Як наголошує Л. С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь.

Такий методичний підхід дає змогу вносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо у першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то у художньому — вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретація тексту.

Результатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення за допомогою тексту свого розуміння позиції автора.

Методика навчання на уроках читання і його зміст повинні бути підпорядковані розв’язанню завдань, визначених шкільною програмою: пізнавальних (засвоєння інформації, що міститься в творах); виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне, трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам’яті, культури слухання, аналітико-синтетичних умінь — зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення, проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчих здібностей, навичок самоконтролю); спеціально-навчальних: удосконалення техніки читання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильних прийомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату і промовляння, вміння інтонувати речення і та ін.); розвиток навичок зв’язного мовлення у зв’язку з прочитаним текстом (відповіді на запитання; репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази і та ін.).

Варто звернути увагу на емоційно-вольову сферу діяльності дітей на уроці читання, оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати її мислення, а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобто викликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.

Цьому сприятимуть способи і порядок роботи з текстом як на уроках класного, так і позакласного читання. Найбільш ефективними є:

самостійне прочитування та осмислення дітьми ключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем; оволодіння їх читанням з дошки;

передбачення змісту тексту або його частини з опорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів;

самостійне читання дітьми тексту або його частини вголос (ланцюжком або за викликом);

відтворення тексту за допомогою ілюстрацій або аплікацій на дошці, інших дидактичних ілюстративних засобів, заучування напам’ять цікавих словосполучень, виразів, римованих рядків за бажанням учнів;

бесіда-дискусія за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пізніше — діти;

творчі роботи різноманітного характеру.

Така організація дітей до роботи з текстом на всіх уроках читання є продуктивною, суттєво допомагає при навчанні молодших школярів читанню.

Формуючи у дітей уміння читати, необхідно дотримуватися головної умови — постійно тренувати учнів у читанні та цілеспрямовано удосконалювати їх читацькі вміння по роботі з текстом. Виховні можливості уроків читання, як правило, визначаються виховним потенціалом художнього твору, який діти читають. К. Д. Ушинський з цього приводу писав: «На моральне почуття повинен впливати безпосередньо сам літературний твір, і цей вплив літературних творів на моральність дуже великий: той літературний твір моральний, який спонукає дитину полюбити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, що виражені в цьому творі» [1]. Водночас урок читання не може бути ізольований від загальної системи шкільного виховання. Він повинен взаємодіяти з іншими навчальними предметами — українською мовою, природознавством, музикою, образотворчим мистецтвом, позакласними заходами. Урок читання, як і будь-який урок рідної мови, в першу чергу повинен задавати високий рівень мовленнєвої культури і забезпечувати дитині мовленнєве середовище. В його структурі обов’язково передбачається робота з розвитку мовлення дітей, причому всіх видів — слухання, говоріння, читання і письма.

Безпосередня читацька діяльність дітей з текстом повинна становити орієнтовно 2/3 уроку. Використання різноманітних методичних прийомів на уроках читання не повинно ставати самоціллю, а повинно узгоджуватися з етапами роботи над твором, його літературними особливостями, з навчально-пізнавальними та розвивальними завданнями. Тоді робота з текстом художнього або науково-пізнавального твору сприятиме активізації розумової діяльності дітей: вчитиме спостерігати за фактами та подіями твору, зіставляти їх, узагальнювати, тобто виконувати аналітичні та синтетичні операції. Звідси, завданнями сучасного уроку читання є:

1. Удосконалення навички читання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.

2. Формування читацьких умінь по роботі з текстом; активізація «вдумливого читача», тобто уміння думати над твором до читання, під час читання і після завершення читання.

3. Проведення літературознавчої пропедевтики і формування літературознавчих знань.

4. Забезпечення морального і естетичного виховання дітей.

5. Формування у дітей сучасного світосприйняття, яке не протирічить науковим досягненням у різних сферах знань.

6. Розвиток мовлення, образного і логічного мислення, творчої уяви дітей.

Тут слід зазначити, що для виконання всіх цих завдань вчителю потрібно використовувати різноманітні засоби і форми навчання, від заздалегідь розроблених та напрацьованих впродовж років, до нових, використання яких ще недостатньо вивчено на теоретичному рівні, або не застосованих в практиці.

Уроки читання класифікують за такими параметрами:

· за навчальною метою;

· за провідною діяльністю учнів;

· за типом навчального матеріалу.

Сучасний урок читання, з одного боку, повинен мати обов’язкові компоненти, оскільки базується на конкретному навчальному матеріалі, втілює конкретний задум учителя, враховує психологічні особливості дітей, з іншого — йому притаманні гнучкість структурних елементів, тому що він пронизується імпровізацією вчителя, який миттєво реагує на читацькі враження дітей.

1.2 Психолого-педагогічні особливості проведення уроків читання в початкових класах

Загальна середня освіта має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані закласти базис для формування демократичного суспільства, яке визначає освіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореного розвитку України.

У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками. Освітніми результатами цього етапу школи є повноцінні читацькі, мовленнєві уміння й навички, узагальнені знання про реальний світ у його зв’язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння, мислення, уява, пам’ять, здатність до творчого самовираження.

Мета роботи вчителя-професіонала в початковій школі - допомогти кожній дитині пізнати себе: пробудити і розвинути закладені природою позитивні здібності, можливості та бажання їх удосконалювати, щоб, здобувши освіту, виконати свій обов’язок — стати Людиною. Цю мету може здійснити вчитель, який переконаний у вагомості кожного людського життя, який може і має бажання допомогти будь-якому своєму учневі цю вартісність у собі побачити і зреалізувати.

Творчий потенціал особистості вчителя бере свій початок у методиці, яка, як і будь-яка інша наука, є системою об'єктивно-істинних знань про те, як необхідно діяти і чого не потрібно робити, щоб швидше і легше досягти мети. Звідси завдання вчителя через навчальний предмет, точніше — через навчальний матеріал уроків рідної мови, тобто через засвоєння фактів, явищ, процесів якоїсь частини оточуючого дітей реального світу, що мають відображення в навчальному предметі, через правильно організовану діяльність з об'єктами, в яких ці факти, явища і процеси задіяні, допомогти дитині на доступному їй рівні пізнати не тільки «чужий світ», але й себе самого (чи цікавий він мені? важливий? чим? як? чи надовго? а чому?) і забезпечити всім дітям у змісті матеріалу, що вивчається, набуття життєво необхідних умінь, навичок, звичок, хоча б у мінімальному обсязі.

Реалізуючи завдання, вчитель удосконалює свою майстерність і творить власну технологію, розраховану на себе і на свій клас, яка опирається на наукову основу відповідної методичної системи. І робить він це успішніше і краще, якщо використовує в своїй практиці різноманітні підходи, методи і прийоми, щоб кожен урок для дитини був цікавим, ніс свою часточку знань для дитини, відкривав їй світ з різних сторін.

Основні професійні інструменти вчителя початкових класів — це дитяча книжка (у тому числі і підручник) і живе усне мовлення, розраховане на сприйняття учнями молодшого шкільного віку. Тому чільне місце у формуванні дитячої особистості посідають уроки рідної мови (навчання грамоти, класне читання, позакласне читання, українська мова, уроки розвитку мовлення).

Та не лише цим користується вчитель. Він використовує безліч дидактичних засобів, наочних посібників для того, щоб учень зміг краще зрозуміти прочитане, осягнути ті моменти, які хотів виділити автор твору або і сам вчитель.

Готуючись до проведення уроків, педагог перш за все визначає дидактичну мету і виховні завдання уроків, зміст і обсяг нового навчального матеріалу, який має бути засвоєний на уроці, встановлює основні лінії зв’язку з матеріалом, котрий попередньо вивчили учні, добирає питання для повторення, а також окреслює структуру уроку та основні методи навчальної роботи на кожному етапі уроку з врахуванням рівня підготовки учнів, розподіляє навчальний час на окремі види роботи, добирає і готує необхідні наочні посібники до уроку, додаткову літературу, матеріал для самостійної роботи учнів.

Високої педагогічної майстерності вимагає знаходження оптимальних шляхів їх реалізації. Тут чітко повинні домінувати три основні аспекти: добір матеріалу, визначення структури уроку, організація навчальної діяльності учнів. Слід пам’ятати, що результативність навчання визначається не кількістю і різноманітністю завдань, а цілеспрямованим і планомірним впливом на особистість школяра всієї системи навчальної роботи на уроках читання.

Учитель, плануючи свій урок, передусім повинен відмовитися від уроків-копій відомих поурочних розробок, оскільки в них не знайшли вияву риси індивідуальної майстерності вчителя, особливості роботи з даним контингентом дітей. Також необхідно звернути увагу на уроки «творчого» типу, які нагадують виставу з «феєрверком» різноманітних педагогічних засобів і прийомів.

Тут не останню роль відіграють наочні посібники, здатні пробудити уяву дитини. В сучасних умовах слід зазначити на можливості використання нових форм і прийомів на уроці, як-от застосування комп’ютерних програм, що дають змогу перевести на новий етап і підготовку вчителя до уроку, та і сам урок.

Зміст будь-якого уроку визначається насамперед програмою і підручником. Але слід глибоко усвідомити, що сучасне викладання — не копіювання, а втілення методичних ідей. Головним має бути вдумливий підхід до запровадження методичних рекомендацій з урахуванням конкретних умов роботи з дітьми всього класу. Тільки переглянувши всі рекомендації, проаналізувавши необхідні навчальні посібники й дидактичні матеріали, обміркувавши різні методи, з допомогою яких має бути досягнута мета, можна скласти власний поурочний план-конспект.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на залучення додаткового матеріалу, який за дидактичними можливостями не повинен поступатися тому, що у систематизованому вигляді вміщений у підручниках. Додатковий матеріал можна використовувати в тих випадках, коли він має виховні й розвивальні можливості, коли його застосування вимагає навчальна мета уроку, конкретні умови даного класу, місцевості. Таким матеріалом можуть бути диференційовані завдання, творчі вправи, інформація, пов’язана з подіями сьогодення, залучення життєвих спостережень учнів тощо.

Щоб забезпечити результативність уроку, слід продумувати режим діяльності учнів. Важливим при цьому є правильний розподіл часу на уроці, визначення оптимального використання елементів його структури. Від того, як чергуються види діяльності, яка тривалість етапів уроку та окремих завдань, залежить активність сприйняття, увага й працездатність учня.

Слід пам’ятати, що на результативність уроку впливає й визначена вчителем мета уроку. Об'єктивно не можна не бачити й не розуміти того, що мета й завдання кожного уроку дедалі ускладнюються. Це закономірний наслідок розв’язання школою її основних завдань: озброїти учнів знаннями про природу та суспільство, необхідними практичними вміннями та навичками, розвинути розумові здібності учнів, їхні нахили та інтереси, підготувати їх до поповнення знань протягом усього життя, забезпечити належне виховання тощо. Реалізація цих завдань зумовила наявність триєдиної мети: навчальної, розвивальної, виховної, що, у свою чергу, характеризує ефективність уроку, яка, за І.П. Підласим визначається такими критеріями [2]:

§ високим науковим обґрунтуванням стратегії й тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;

§ напруженою, досконало організованою й результативною пізнавальною працею всіх учнів із врахуванням психологічних можливостей молодшого школяра;

§ ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу й наслідків навчально-виховного процесу, вибором на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів;

§ творчим, нестандартним підходом до розв’язання конкретних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;

§ обґрунтованим вибором, доцільним застосуванням необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;

§ диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальних можливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованих результатів;

§ ефективним використанням кожної хвилини навчального заняття;

§ атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально-виховного процесу за результати спільної праці.

Підготувати і провести такий урок дуже непросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, дуже хотіти, відповідально ставитися до своїх учительських обов’язків, а найбільше — вийти на новий рівень педагогічного мислення.

Багато в чому з цього може допомогти планомірне використання нових інформаційних технологій (НІТ) в навчально-виховному процесі уроків читання.

Одним з таких засобів, що володіє унікальними можливостями й широко розповсюджений і апробований у школах індустріально розвинених держав, і є комп’ютер.

Сполучаючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги, калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатної імітувати інші іграшки й всілякі ігри, сучасний комп’ютер разом з тим є для дитини тим рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії й запити, якого йому так часом не вистачає. Терплячий товариш і мудрий наставник, творець-казкар світів і персоналій, вершина інтелектуальних досягнень людства, комп’ютер грає все більшу роль у відпочинковій діяльності сучасних дітей та у формуванні їхніх психофізичних якостей і розвитку особистості. Використання комп’ютерів у навчальній і позаурочній діяльності школи виглядає дуже природним з погляду дитини і є одним з ефективних способів підвищення мотивації й індивідуалізації його навчання, розвитку творчих здатностей і створення теплого емоційного тла.

1.3 Переваги і недоліки використання комп’ютера

Оновлення всіх сторін життя суспільства, необхідність виходу на передові рубежі науково-технічного прогресу, забезпечення високої ефективності і розвитку творчого потенціалу суспільства — усе це ставить перед загальноосвітньою школою зовсім нові завдання, як навчально-розвивального, так і виховного характеру. Необхідно, щоб навчання формувало новий тип мислення, новий стиль діяльності, орієнтований на більш ефективне розв’язання виробничих, соціальних, культурних та інших проблем.

На перший план в методиці навчальних предметів поступово встає інтенсифікація навчання — підвищення продуктивності праці вчителя та учнів за кожну одиницю часу. А для того, щоб напруженість праці залишалась на допустимому рівні та у той самий час була ефективною, необхідно обирати оптимальні варіанти навчання. І тут, звичайно, на допомогу може прийти комп’ютер.

Узагальнивши результати наукових досліджень і досвід творчих педагогів, учителів-новаторів, можна виділити та використовувати наступні позитивні моменти використання ПК для інтенсифікації уроків у початковій школі, зокрема на читанні:

— підвищення цілеспрямованості навчання;

— посилення мотивації навчання;

— застосування активних методів і форм навчання;

— прискорення темпу навчальних дій;

— краще запам’ятовування, відтворення матеріалу тощо.

Вплив комп’ютера на формування психіки молодшого школяра

Сьогодні усе більше уваги приділяється оптимізації та індивідуалізації шкільної освіти. Розроблено педагогічні, психологічні, фізіологічні та психофізіологічні концепції навчання, у яких значне місце займають питання індивідуалізації і оптимізації навчального процесу. Чільне місце у вищезгаданих проблемах посідає навчання з допомогою комп’ютерної техніки та засобів мультимедіа.

Та будь-яка система навчання припускає наявність як позитивних, так і негативних моментів. Однак, на тому, чого новостворена система не може розвинути і розвитку чого перешкоджає, акцентувати увагу не прийнято. Крім того, не обговорюється «біологічна ціна», яку учень «сплачує» за придбання такого роду знань, тобто ті енергетичні і психологічні витрати, що супроводжують процес навчання. В цьому розділі ми привернемо увагу як до позитивних, так і до негативних моментів використання нових інформаційних технологій в початковій школі, зокрема на уроках читання.

Використання комп’ютера на уроках у початковій школі передбачає в основному орієнтування на ігрові форми роботи, на роботу з програмним забезпеченням ігрового й навчально-тренувального характеру, а також використання ПК як технічного засобу навчання.

Зрозуміло, що ігрова навчальна діяльність є дуже привабливою для молодших школярів. Але комп’ютерно орієнтовані ігрова і навчальна діяльність мають деяку специфіку, а також своєрідний вплив на формування психіки і стан центральної нервової системи молодших школярів.

Ставши частиною процесу навчання, інформатизація привносить свої вимоги до засобів отримання і обробки інформації. Зокрема, діалог з комп’ютером має на увазі значну формалізацію прямого і зворотнього зв’язків. Таким чином, стимулюються види діяльності, найбільш «зручні» для формалізації. Відомо, що розвиток засобів діяльності, характерних для лівої півкулі мозку, пригноблює «правопівкульні» засоби обробки інформації. Високий ступінь формалізації суперечить наочно-образному мисленню, характерному для молодших школярів.

Існує напрямок, пов’язаний з комп’ютерними технологіями навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Їх аналіз показує, що для вирішення відповідних дидактичних задач ними передбачається включення в навчальні програми ігор або навіть побудова самого навчання на основі гри. У таких випадках особливого значення набуває використання мультимедіа-технологій.

У процесі проектування та створення навчальних програм потрібно дотримуватись психологічних принципів взаємодії людини і комп’ютера:

ь достатність допомоги без надмірності;

ь адекватність;

ь умотивованість;

ь відсутність зайвої категоричності і т.д.

Для максимально позитивного впливу на формування дитячої психіки під час створення і використання комп’ютерних програм для дітей варто було б дотримуватись таких принципів:

§ гуманістичність;

§ функціональність;

§ мотиваційна віднесеність;

§ когнітивне наповнення;

§ емоційна включеність;

§ контрольованість;

§ прозорість;

§ відповідність дій і результату.

Застосування комп’ютерних навчальних систем повинно доповнювати, а не заперечувати інші форми навчання.

Вплив комп’ютера на фізичне здоров’я людини

Окрім впливу на психіку дитини робота з комп’ютером здійснюється із впливом на фізичний розвиток учнів, а саме на зоровий аналізатор та м’язово-скелетну систему. Так, Н. С. Полька, вивчаючи вплив персонального комп’ютера на функціональний стан організму молодших школярів, виявила поступове наростання негативних порушень залежно від якості ПК (що нижча якість, то більше порушень). При чому константові наступні порушення:

1. Зорова втома («болять очі», «пісок в очах», «зайчики» тощо);

2. Зниження обсягу акомодації;

3. Можливість виникнення деяких захворювань очей.

Усі фізичні дії людини пов’язані з динамічною та статичною працею. Діяльність користувачів комп’ютерів характеризується тривалою працею в сидячому положенні. У випадку недотримання необхідних умов, така праця може спричинити перенапруження різних ділянок м’язово-скелетної системи. А якщо це супроводжується ще й неправильним положенням, то може виникнути тиск на грудну клітку, який утруднює дихання, призводить до порушення кровообігу, застою крові у венах, кінцівках тощо.

Та усі ці вищезазначені проблеми зі здоров’ям можна з успіхом оминути, якщо вдало продумати режим праці і відпочинку з комп’ютерною технікою, забезпечити наявність фізкультхвилинок, фізкультпауз, вправ для очей та ін. Необхідно також звернути увагу на посадку дітей за ПК (див додаток 1.).

Отже, під час навчання дітей з комп’ютером вчителю просто необхідно звернути увагу на всі вищезазначені аспекти, як позитивні, так і негативні. Тоді таке навчання принесе справжню користь учням від отриманих знань.

Розділ ІІ. Методика проведення уроків читання із використання комп’ютерів

2.1 Використання комп’ютерів вчителем початкових класів

Діапазон використання комп’ютера в навчально-виховному процесі дуже великий: від тестування учнів, до обліку їхніх особистісних особливостей в певному середовищі. Комп’ютер може бути як об'єктом вивчення, так і засобом навчання, тобто можливі два види напрямку комп’ютеризації навчання: вивчення інформатики, а також її використання при вивченні різних предметів. При цьому комп’ютер є потужними засобом підвищення ефективності навчання. Ще ніколи вчителі не одержували настільки потужних результатів навчання, як із допомогою комп’ютера.

Комп’ютер значно розширив можливості подачі навчальної інформації. Застосування кольорів, графіки, звуку, сучасних засобів відеотехніки дозволяє моделювати різні ситуації й середовища.

Комп’ютер дозволяє підсилити мотивацію учня. Не тільки новизна роботи з комп’ютером, що сама по собі сприяє підвищенню інтересу до навчання, але й можливість регулювати подачу навчальних завдань за ступенем складності, заохочення правильних рішень позитивно позначається на мотивації.

Крім того, комп’ютер дозволяє повністю усунути одну з найважливіших причин негативного відношення до навчання — неуспіх, обумовлений нерозумінням, значними пробілами в знаннях. Працюючи із комп’ютером, учень одержує можливість вирішити поставлене завдання до кінця, спираючись на необхідну допомогу. Одним із джерел мотивації є цікавість. Можливості комп’ютера тут невичерпні. І дуже важливо тут, щоб ця цікавість не стала переважаючим фактором, щоб вона не закривала навчальні цілі.

Комп’ютер дозволяє істотно змінити способи керування навчальною діяльністю, занурюючи учнів у певну ігрову ситуацію, даючи можливість учням запросити певну форму допомоги, викладаючи навчальний матеріал з ілюстраціями, графіками й т.і.

Комп’ютер дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість керування навчальним процесом. Комп’ютер дозволяє перевірити всі відповіді, а в багатьох випадках він не тільки фіксує помилку, але досить точно визначає її характер, що допомагає вчасно усунути причину, що спричинює її появу. Учителеві не потрібно призивати учнів до порядку й уваги.

Застосування комп’ютерної техніки робить урок привабливим і по-справжньому сучасним, відбувається індивідуалізація навчання, контроль і підведення підсумків проходять об'єктивно й вчасно.

2.2 Розробка дидактичних засобів для уроків читання

Цикл уроків українського читання у 2 класі. Казки українських письменників

Тема: Уявлення про літературну казку як жанр.

Казка І. Франка «Лисичка і журавель»

Мета:

— дати дітям уявлення про літературні казки;

— навчати виразного інтонування та переказування творів;

— вдосконалювати навички читання;

— розвивати зв’язне мовлення учнів;

— виховувати інтерес до літературних казок.

Обладнання: малюнки до казки «Лисичка і журавель»; портрет І. Франка; маски для читання в особах, комп’ютер.

Хід уроку

І. Організація дітей.

II. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель.

Розгляньте засіб, який є у нашому класі (показує на комп’ютер). Хто знає, як він називається? (Комп'ютер).

Сьогодні він нам стане в нагоді під час нашого уроку, на якому ми ознайомимось із казками, взнаємо, що таке казка, опрацюємо цікаву казку І. Франка «Лисичка і журавель».

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Демонстрування портретів І.Я. Франка (можна застосувати програму перегляду зображень і розглянути портрети на комп’ютері, якщо таких немає в класі).

2. Розповідь про І.Я. Франка (застосовується презентація у POWERPOINT)

3. Знайомство із казкою (прослуховування запису читання казки вчителем на комп’ютері).

4. Словникова робота.

5. Перевірка первинного сприймання казки

6. Вибіркове читання

7. Фізкультхвилинка.

8. Мовчазне читання. Поділ казки на дві частини.

9. Повторне читання казки.

10. Читання казки в особах з викорис танням масок.

11. Стислий переказ казки за малюнками (використання комп’ютера або роздрукованих на принтері малюнків).

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Робота над малюнком

2. Робота над прислів'ям.

V. Підсумок уроку

1. Прослуховування уривків з казок літературної і народної і визначення, з якої саме вони казки (можливе, при потребі використання записів на комп’ютері).

VI. Домашнє завдання.

Тема: Казка Н. Забіли «Вовк і козлята». Інсценівка за казкою.

Мета:

— навчити дітей спостерігати за поведінкою дійових осіб;

— сприяти формуванню почуття дружби;

— розвивати уміння порівнювати казки;

— формувати уміння інсценізувати казку;

— виховувати увагу до поетичного слова.

Обладнання: портрет Н. Забіли, ілюстрації до казки, маски для інсценування, комп’ютер.

Хід уроку

I. Організація дітей.

II. Перевірка домашнього завдання

1. Читання та переказування казки І. Франка «Лисичка і Журавель». (Запис відповідей на комп’ютер за допомогою мікрофона).

2. Енциклопедична хвилинка. (Розповіді дітей про прочитані казки І. Франка і паралельне ілюстрування їх вчителем за допомогою малюнків на комп’ютері).

III. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

1. Жива «вікторина». (Учитель показує малюнки до казок, зроблені у комп’ютері, а діти відповідають, з якої саме вони казки).

2. Бесіда за проробленою роботою.

IV. Повідомлення теми уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Відгадування загадок.

2. Словникова робота (уточнення лексичного значення слів).

3. Прослуховування казки і попереднє обговорення її (запис голосу вчителя на комп’ютері)

5. Вправи з виразного читання

6. Вибіркове читання.

7. Читання казки за особами.

8. Озвучування малюнка в підручнику.

9. Інсценізація казки.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Переказ казки учнями

2. Творча робота. (Діти разом заповнюють кросворд з іменами казкових героїв на комп’ютері, вписує слова вчитель).

VII. Підсумок уроку.

VIII. Домашнє завдання.

Тема: «Безкінечні казочки» М. Підгірянки

Мета:

— опрацювати зміст казочок, розкрити красу поетичної форми;

— сприяти розвитку творчих здібностей у дітей;

— виховувати увагу до слова.

Обладнання: ілюстрації до казки; картки із зображенням казкових героїв, таблиця з дидактичною грою «Знайди героїв казки», комп’ютер.

Хід уроку

І. Організація дітей. Мотивація навчального інтересу.

II. Перевірка домашнього завдання.

1. Тестування (Використовується комп’ютер, де у Word учні відповідають на запитання. Тестування і показ правильних результатів зроблено з допомогою гіперпосилань).

1) Кому належать слова «Я несу вам молока»:

а) козі;

б) вовкові?

2) Хто до воріт прибіг щодуху:

а) коза;

б) вовк;

в) пес Рябко.

3) Кому належать слова «До воріт коза підходить»:

а) вовкові;

б) авторові;

в) козенятам.

3. Читання напам’ять уривка з казки.

III. Підготовча робота до сприйняття нового матеріалу.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь про Марійку Підгірянку. (Використовується презентація у POWERPOINT).

2. Словникова робота.

3. Мовчазне читання казки. Бесіда за змістом.

4. Повторне читання казки.

5. Переказ казочок, які найбільше сподобалися дітям.

6. Робота за малюнками до казочок. Озвучування казкових моментів за малюнками. (Використання програми перегляду зображень).

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Конкурс «Кращий читач»

2. Гра «Знайди героїв казок» (Таблиця у комп’ютері).

ЛВЗАЙЧИКМ

АКОТИКОВР

ПРМУШКАФГ

СТТОРОБЧИКЛО

БЄХЛОПЧИНАУ1

КРВЛИСИЦЯМС

ХБЖАБКАФК

ЗВКОЗАМЛ

СИВОВКФЛ

VI. Підсумок уроку.

2.3 Практика використання комп’ютера в початковій школі

В процесі практичної діяльності в школі ми зосередили свою увагу перш за все на практичній стороні застосування комп’ютера в навчально-виховному процесі. За 3 місяці роботи з дітьми та безпосереднього використання комп’ютерних засобів (комп'ютера, принтера, сканера) в своїй діяльності ми отримали наступні напрямки практичного застосування засобів мультимедіа на уроках.

Перш за все слід відзначити на необхідності комп’ютера у сучасній школі вже для створення наочних посібників звичайного характеру:

Таблиці. Найпростіші таблиці (наприклад, складу числа), що використовуються у початковій школі можна легко виконати у WORD, або EXCEL, згодом самостійно роздрукувати на принтері та користуватись впродовж вивчення всієї теми.

Малюнки (предметні, тематичні). Пошук малюнків стає досить полегшиним, якщо використовувати відповідні CD. Такі малюнки просто нобхідні для ілюстрування уроків читання, природознавства, основ здоров’я тощо.

Геометричні малюнки. Мається на увазі прості чи складні геометричні фігури, які можна виконати у PAINT, роздрукувати і використовувати як роздатковий матеріал для кожного учня.

Завдання на картках. Картки для поточного контролю використовуються вчителями майже на кожному уроці. І зробити їх набагато легше, якщо надрукувати завдання у WORD, а потім розмножити за допомогою принтера для 6−7 учнів. Таким чином вивільняється час для вчителя (йому не потрібно писати від руки для кожного учня окремо). У майбутньому можливе використання аналогічних карток і для підсумкового контролю (переказ на українській мові, додаткові завдання з математики, питання для природознавства чи основ здоров’я).

І це лише приклади використання комп’тера без задіяння в роботу учнів.

З практичної роботи учнів за комп’ютером слід відзначити використання у ній різноманітних ігор. Діти залюбки грайються у дидактичні ігри «Країна Фантазія» та «Вежа знань», які по-можливості були включені у процес навчання. Шкода лише, що розроблені ці ігри російською мовою — це створює деякі труднощі у спілкування учнів із комп’ютером.

Загалом, на нашу думку, вже вищезазначене використання комп’ютера значно полегшує роботу вчителя та зацікавлює дітей у навчанні.

Покращити цей процес було би можливим за рахунок більш чіткої систематизації використання комп’ютера в навчально-виховному процесі, пошуку необхідної інформації з різних джерел, залучення до роботу батьків, введенні позакласних занять для дітей з техніки використання ПК тощо.

За умови правильної постановки і вирішеня подальших проблем можна досягти нового етапу розвитку вітчизняної школи, освіта у якій буде тісно переплітатись з науково-технічним прогресом.

Висновки

Комп’ютер природно вписується в життя школи і є ще одними ефективними технічним засобом, за допомогою якого можна значно урізноманітнити процес навчання. Кожне заняття викликає в дітей емоційний підйом, навіть відстаючі учні охоче працюють із комп’ютером. З іншого боку, цей метод навчання дуже привабливий і для вчителів: допомагає їм краще оцінити можливості й знання дитини, проконтролювати їх, зрозуміти, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми й методи навчання. Це більша область для прояву творчих можливостей для багатьох учителів, методистів, психологів, усіх, хто хоче й уміє працювати, може зрозуміти сьогоднішніх дітей, їхні запити й інтереси, хто їх любить і віддає їм себе.

На нашу думку використання комп’ютера на уроках читання досить швидко увійде в практику школи, сподобається як учням, так і вчителям. Таке використання має на меті покращити навчально-виховний процес у початковій школі, виконати всі завдання, які стоять перед сучасним вчителем.

Список використаної літератури

Ушинський К. Д. Пед. твори: В 6 т. — М., 1989. — Т.4. — С. 18.

Підласий І.П. Критерії ефективності сучасного уроку. К. — Педагогічна думка. — 2003 р.

Пільгачук В. Профілактика професійних захворювань користувачів комп’ютерів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — 40 с.

Вєтрова І., Вербенко В. Використання комп’ютерів у навчанні молодших школярів і його вплив на формування їхньої психіки. // Комп’ютер в школі та сім'ї. — 2001. — № 2. С. 22−23.

Наумчук М. М. Сучасний урок української мови у початковій школі. -- Тернопіль -- Астон -- 2003 р. -- 542 с.

Ушакова З. М. Розвиток творчої активності школярів. — К., 1991 р.

Маргоми Я.М., Иванов А. М., Баранкина З. С. Методы безпрерывного обучения информатике в начальной и средней школе. // ИНФО, 1991. — № 1.

Лапчик М. Информатика и технология: компоненты педагогического образования. // Информатика и образование. — 1991. — № 6.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой