Дослідження стану галузі молочного скотарства на прикладі господарства

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції її якість та ефективність визначається технологією, які оптимізують процес виробництва. При виробництві молока важливими аспектами є технологія та селекція. Селекція є визначальним фактором. Селекція забезпечує продуктивний статус стад молочного поголів'я.

Аналіз розвитку галузі молочного скотарства свідчить про те, що на сучасному етапі ця галузь знаходиться у глибокій кризі. Поголів'я корів молочного напряму продуктивності суттєво скоротилося. Продуктивність знизилась. Зруйновані молочні комплекси, на яких вироблялося основна маса молочної продукції. Суттєво погіршився генофонд корів в Україні. Проте, слід вважати, що це тимчасове явище. Галузь має бути відновлена і, на нових принципах будуть впроваджуватися сучасні технології виробництва молока та сучасні методи селекції. Робота має розпочинатися у кожному господарстві, на кожній колективній чи приватній фермі.

Метою нашої роботи є дослідження стану галузі молочного скотарства на прикладі одного господарства, визначення генетичного потенціалу стада та розробки рекомендацій щодо поліпшення племінних і продуктивних властивостей гурту великої рогатої худоби чорно-рябої породи.

Задачі досліджень. Основними задачами нашого дослідження є:

· зробити аналіз виробничої діяльності господарства

· провести моніторинг племінних і продуктивних властивостей гурту великої рогатої худоби у господарстві;

· провести добір та сформувати племінне ядро;

· скласти план прогнозу молочної продуктивності;

· розробити заходи, що до отримання високоякісної молочної продукції.

1. Огляд літератури

1.1 Племінна база молочного скотарства

Велика рогата худоба займає провідне місце у виробництві валової і товарної продукції тваринництва і є джерелом одержання таких незамінних цінних харчових продуктів для людини, як молоко і м’ясо, а також цінної харчової сировини. Тому, як вважають ряд авторів, розвитку цієї галузі слід приділяти велику увагу. Сьогодні, нажаль, молочне скотарство суттєво знизило свій потенційний резерв, але, як вбачають вчені і виробники [1], в перспективі галузь відновить свій потенціал і значно збільшить обсяги виробництва молока і яловичини.

На сучасному етапі потрібно проводити значну роботу в напрямку підвищення класності і породності худоби. Відновлення інтенсивних технологій виробництва продукції скотарства теж є першочерговою задачею.

У недавньому минулому племінну роботу у молочному скотарстві в Україні здійснювали шість науково-дослідних інститутів, 115 племб'єднань, 19 обласних державних сільськогосподарських станцій, 85 племінних заводів, 58 племрадгоспів. У практику племінної роботи була впроваджена великомасштабна селекція [2]. Сьогодні ця сітка структури племінної роботи зруйнована.

На наш погляд основним напрямом відновлення галузі і племінного ресурсу молочного скотарства, а також подальшого розвитку тваринництва є значне підвищення продуктивності тварин, збільшення виходу та збереження приплоду, а також організація інтенсивного вирощування й відгодівлі тварин із обов’язковим створенням міцної кормової бази. Особливої уваги потребує матеріально-технічна база, яка має бути повністю оновлена.

Якщо в 1986 році [4] загальна чисельність великої рогатої худоби в Україні становила 26,638 млн. Голів, в тому числі 8,851 млн. Голів корів, що було найвищим показником у Європі, то вже у 1991 році чисельність худоби зменшилася на 7,6%, в тому числі корів на 5,4%. Слід зауважити, що дещо стабілізувалася чисельність поголів'я великої рогатої худоби у власних підсобних господарствах.

Як відмічено у ряді публікацій [8], середня молочна продуктивність на корову за ці роки теж різко знизилась. Якщо в 1999 році на корову в колективних господарствах отримували по 2863 кг. Молока, а в підсобних 2941 кг., то в 1998—1999 роках надій становить 2219 у господарствах всіх категорій і лише 1646 у сільськогосподарських підприємствах.

За даними М.С. Ківи, М. М. Барановського станом на 2003 рік чисельність великої рогатої худоби в Україні становила лише 9,1 млн. голів, в тому числі 4,5 млн. голів молочних корів. На одну корову за рік отримують 3022 кг. молока.

Таким чином можна зробити висновок, що молочна галузь України дещо стабілізувалася. Сформувалися окремі господарства, які застосовують нові інтенсивні технології виробництва. Особливо це можна спостерігати у господарствах агрофірми «Шахтар», «Агросоюз», та інших.

Сьогодні в Україні використовують генетичний потенціал молочної худоби чорно-рябої, червоної-степової, червоної-рябої порід та комбінованої симентальської породи. Інші генотипи використовуються рідше.

Одним із важливих факторів інтенсифікації молочного скотарства, як відмічають ряд авторів [1,2,4,5], є широке впровадження у господарствах індивідуального і масового роздоювання корів. Тільки в результаті роздоювання виявляють генетичні якості молочної худоби. Без цього не можна організувати цілеспрямованого відбору й підбору, одержати високоцінних бугаїв та правильно оцінити їх за якістю нащадків, вивести нові лінії, типи та родини.

Роздоювання корів — це безперервний процес, один із прийомів поліпшення існуючих порід. Організація роздоювання корів, як система випробовування їх за власною продуктивністю нерозривно пов’язана із створенням міцної кормової бази, спрямованим вирощуванням молодняка, повноцінною годівлею протягом лактації.

В умовах інтенсивного ведення тваринництва рівень продуктивності значною мірою визначається якістю використовуваних тварин, їх генетичним потенціалом, підвищення якого забезпечується селекційно-племінною роботою та відтворюванням стада.

Сьогодні нам, враховуючі вже напрацьований досвід, потрібно розробити поетапні плани, методики, схеми і розробити строки виведення нових порід та внутрішньо породних типів сільськогосподарських тварин. Визначити базові господарства, створити відповідні державні комісії по порадництву та оперативному контролю за ходом виконання селекційно-племінної роботи, спрямованої на прискорення темпів приросту виробництва основних видів тваринницької продукції за рахунок підвищення продуктивності тварин на основі збільшення їх генетичного потенціалу, поліпшення відтворення стада, зміцнення кормової бази, технічного переобладнання тваринницьких ферм.

На нашу думку провідна роль у здійсненні великомасштабної селекції має бути відведена державній племінній службі. Племінна служба має контролювати використання плідників, роздоювання корів, використання планів замовних парувань, організацію одержання та вирощування ремонтних бугаїв.

Головним завданням удосконалення молочної худоби, як визначають вчені [10,11,22], є різке підвищення її продуктивності й технологічних якостей шляхом впровадження сучасних ефективних методів селекції при чистопородному розведенні й використанні генофонду кращих світових порід.

Основні елементи удосконалення молочної худоби [18,22,29]: зміцнення й розширення активної частини порід, створення провідної селекційної групи корів, централізована розробка ц здійснення програми замовних парувань для одержання ремонтних бугаїв, організація й випробовування відбору їх за індивідуальними якостями й за якістю нащадків, планомірне використання плідників-поліпшувачів і на цій основі виведення нових структурних одиниць породи, а саме: типів, ліній, заводських стад і родин з надоєм корів 4000—6000 кг. молока за лактацію, що буде відповідати європейським стандартам.

Сьогодні удосконалення молочної худоби в Україні здійснюється шляхом поглиблення селекції з плановими породами [28,34]. Однією з основних молочних порід в Україні - є чорно-ряба порода. Чорно-ряба порода визначається вищою молочною продуктивністю порівняно до інших порід [1,14,19,28,31,34,38,44].

1.2 Чорно-ряба порода — провідні молочні породи

Як зазначають І.З. Шульган, Ю. М. Карасик та інші [41], основні напрямки і методи удосконалення чорно-рябої породи базується на використання плідників голландської та голштинсткої порід для виведення нових молочних типів.

Напрям племінної роботи з чорно-рябою худобою — це консолідація типу і створення генеалогічної структури породи. Як відмічають ряд авторів [10,42,43], процесом голштинізації в Україні в минулому було охоплено понад 1000 господарств, які розводять чорно-рябу породу. Процес голштинізації мав відбуватися при умові високого рівня годівлі та добрих умов утримання. Проте як свідчить історична література [43], таких умов не дотримувалися в більшості господарств. Тому рівень продуктивності не мав суттєвого збільшення.

Слід зазначити, що у господарствах із слабкою кормовою базою при схрещуванні надої молока і вміст жиру збільшувалися незначно, або й зовсім не підвищувались.

Вивчення нового молочного типу на основі вітчизняної чорно-рябої породи з використанням генофонду голштинської породи було розпочато понад 30 років тому у 17 базових племінних господарствах Київської, Львівської, Ровенської, Житомирської, Хмельницької, Харківської, Полтавської областей. Всього було задіяно понад 10 тис. голів худоби [28,29,42]. Мета роботи — створити маточне поголів'я з рівнем продуктивності 6000−7000 кг. молока за лактацію з жирністю 3,6−3,8%. Особлива увага приділяється технологічним властивостям вимені. Також важливою селективною ознакою була міцність конституції.

У структурі нового типу чорно-рябої породи планувалося створити нові високопродуктивні заводські лінії. Проте відомостей в нових публікаціях про ефективність цих ліній майже відсутні. Це свідчить про те, що з часів перебудови, тобто з 1991 року племінна робота з породою значно погіршилась. Були втрачені напрацьовані генетичні здобутки. На даний період генетичне поліпшення чорно-рябої породи набуло дещо іншого ракурсу.

Слід зазначити, що одночасно в товарних стадах створювався масив чорно-рябої породи, поліпшеної голштинською. Як свідчать подальші публікації, в цьому аспекті були досягнуті певні здобутки.

У господарствах Лісостепу, тобто в нашому регіоні, удосконалювалися лінії Аннас Адона 30 587, Ольдамастер Адема 19 056, Хільтьєс Адема 37 910, Рудольфа Яна 34 558, Костянтина Франса 9069, Кипариса ЛВГ-62, Суптана, Веттермана, Дубка 6501. на ці лінії покладалася висока перспектива: — 5000−6000 кг. молока за лактацію з жирністю 3,7−4,0%.

Як свідчать наступні публікації, ці лінії дійсно пройшли генетичне шліфування. Поголів'я корів цих ліній в Черкаській області було домінуючим. У господарствах з високою організацією кормової бази на корову отримували 4000−4500 кг. молока.

Таким чином чорно-ряба порода в Україні є перспективною, молочного напрямку породою, яка здатна продукувати на високому рівні. Проте порода потребує подальшого вдосконалення. Племінна робота з породою має проводитися відповідно до загальних вимог. Потрібно повернутися до напрацьованого досвіду роботи з породою, особливо досвіду Харківської, Київської і Львівської областей.

1.3 Селекція і селекційні методи роботи з молочною худобою

Селекція тварин — це наука про створення нових генотипів і популяцій тварин. Селекція вивчає методи утворення початкового матеріалу для утворення нових форм організму, а також явища мінливості та спадковості, методи добору і порівняльної оцінки цих форм на різних етапах селекційного процесу [14].

За визначенням Вавілова: селекція — це еволюція, яка направлена волею людини.

Селекція як наука і практика має свої методи. В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної здатності тварин, тобто з’ясовували генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність [19].

Загальну племінну цінність утворюють за рахунок адитивної дії генів, якщо у тварин добра племінна цінність, то зазначають високу загальну комбінаційну здатність [20].

Загальна комбінаційна здатність — це здатність окремих тварин давати високопродуктивних нащадків при поєднанні з різними генотипами. Загальна комбінаційна здатність оцінюється відхиленням продуктивності нащадків від середньої продуктивності по популяції [13].

Специфічна племінна цінність встановлюється за результатами окремих поєднань і зумовлена адитивною дією генів та визначається як дослідним шляхом, так і математичними розрахунками.

Для селекційних цілей найбільш цікавим представлений адитивний ефект, який є основним для племінного підбору. В практиці селекція сільськогосподарських тварин добір спрямовувався на покращення загальної племінної цінності, а не лише однієї ознаки. Труднощі селекції за комплексом ознак полягає, в тому що основні сільськогосподарські ознаки мають полі генний характер успадкування і низький коефіцієнт успадкування, але і тому, що між ознаками існують зворотна кореляція. Розрізняють три основні методи селекції [14].

Ступенева — заключається в доборі племінних тварин, який проводять в декілька етапів.

Селекція за незалежними рівнями; при цьому установлюють мінімальні вимоги для кожної селекційної ознаки. Всі тварини, які мають показники нижче цих вимог, виключають з подальшого відтворення [10].

Селекція за залежними рівнями (селекційні індекси) при цьому добір ведеться за селекційними індексами за показниками племінної цінності тварин, що базується на врахуванні декількох показників. Прикладом є бонітування тварин [12].

Проте, всі методи селекційного сформування закономірності еволюційної теорії, тому підходи повинні базуватися на знаннях еволюції.

1.4 Методи оцінки тварин за генотипом і фенотипом

У 1909 році датський генетик В. Йогансен ввів поняття генотип і фенотип. Генотип — це сукупність спадкових задатків організму, фенотип — сукупність ознак організму. Фенотип включає продуктивність, екстер'єр і конституцію, живу масу та інші ознаки [11].

Для оцінки племінної цінності тварин, власна продуктивність яких визначалася в різний час, необхідно встановити генетично обумовлені зрушення. Генетичний тренд — зміна племінної цінності, що виникала в результаті переміщення тварин з одних умов середовища в інші за одиницю часу.

Оцінка молочних і комбінованих порід за молочною продуктивністю включає величину надою і вміст жиру, білка й інших поживних речовин у молоці. Оцінку молочної продуктивності роблять за окремими лактаціями, за кількома лактаціями, за усіма лактаціями, за всю продуктивну експлуатацію корови (популяції) [9].

Існують визначені залежності зміни молочності корів протягом лактації, що пов’язані з генотипом корови, характером лактаційної кривої, умовами годівлі та утриманні. В оптимальних умовах молочність корів підвищується до 2−5 місяців лактації, потім йде зниження. Так само може підвищуватися молочність корів до три — п’ять лактацій, а потім йде зниження [1].

Із збільшенням числа лактацій при оцінці точність її збільшується. Генотип тварини визначають порода та породність, походження і якість потомства.

Порода і породність визначається за походженням худоби. Ще М. М. Щепкін підкреслював, що «Без знання крові нема племінної справи». Тому треба знати екстер'єрно-конституціональні і продуктивні особливості, походження, щоб визначити породу.

Породність — це виразність породних рис. За породністю велика рогата худоба поділяється в інструкціях з бонітування молочних, комбінованих і м’ясних порід, на такі групи: чистопородна та помісна. Помісі можуть бути І, ІІ, ІІІ і ІV поколінь.

Породність визначається на підставі даних про походження і породність батьків з обов’язковим оглядом тварин. У племінних господарствах походження тварин підтверджується даними імунно-генетичного тестування [8].

До чистопородних відносять тварин, які походять від батьків однієї і тієї ж породи, чистопородність яких підтверджується відповідними документами, тварин помісей, починаючи з ІV (15/16 кровності) покоління, одержаних при поглинальному схрещуванні, якщо на них є документи про походження і вони мають добре виражений тип породи; тварин помі сей ІІ-ІІІ поколінь, отриманих при розведенні «у собі» в процесі створення породи за допомогою відтворного схрещування чистопородних батьків споріднених порід [5].

Отримане потомство від схрещування споріднених порід відносять до породи, що поліпшують.

При відсутності документів про походження тварин з добре вираженим типом породи їх відносять до помісей ІІ-ІІІ поколінь даної породи. Матеріали ці повинні затверджуватися облплемоб'єднанням [7].

Імунно-генетичне тестування проводиться з метою контролю походження племінних тварин за групами крові. У багатьох країнах світу в обов’язковому порядку проводиться імунно-генетичний контроль походження племінних тварин. Перевірка показала, що 8−10% і навіть 25% походження племінних тварин не достовірне, що вимагає обов’язкової перевірки. Порівняння груп крові нащадків з передбачуваними батьками дозволяє у 85−89% спірних випадках уточнити батьківство. Сполучення антигенів у межах генетичної системи одержали назву груп крові. У великої рогатої худоби відомо 12 генетичних систем, що поєднують понад 100 антигенних факторів, які можуть утворювати сотні груп крові, у різних порід частота антигенних факторів, що зустрічаються коливаються в дуже широких межах від часток відсотка до восьми десяти відсотків [4].

Ровесницями вважаються тварини того ж віку, що і дочки оцінюваного плідника, сезону отелення, лактуючих у тому ж році.

1.5 Добір і племінний підбір у тваринництві

Значення добору в перетворенні тварин і рослин величезне. На основі еволюційної теорії Ч. Дарвіна були створені методом штучного добору і підбору всі породи сільськогосподарських тварин. Вчений не тільки визначив сутність штучного добору, але й диференціював його на методичний і несвідомий.

Важливість добору полягає в його здатності накопичувати незначні спадкоємні особливості, що згодом стають істотними в утворенні порід і типів тварин.

Як підтверджують досвід і практика, ефективність добору визначається цінністю тварин її здатністю до розмноження в ранньому віці і через короткі проміжки часу, пристосованістю до зміни життєвих умов, числом ознак, за якими ведеться добір, виконанням програми роботи [3].

Добір діє у природних і в домашніх умовах, завдяки чому незадовільні особини постійно усуваються.

Діє природного добору обмежена виживанням тварин у боротьбі за існування. Особини, краще пристосовані до умов зовнішнього середовища, виявляється і більш життєстійкими [6].

Згідно сучасних генетичних уявлень, розвиток організму і всіх його особливостей є результатом взаємодії генотипу і середовища. Успадковується не ознака як така, а норма реакції організму на умови життя. Розрізняють штучний добір, несвідомий і методичний. На ранніх етапах людської культури проводився несвідомий добір.

Методичний добір може бути фенотиповим (масовим), генотиповим, непрямим, стабілізуючим і технологічним.

Масовий чи фенотиповий добір ведеться за індивідуальними показниками тварин — продуктивністю, екстер'єром і конституцією, загальним розвитком.

Генотиповий добір включає оцінку тварин за походженням (за фенотипами їх предків і побічних родичів) і за якістю нащадків. Звідси випливає, що добір за фенотипом тісно пов’язаний з генотипом [16].

Непрямий добір ґрунтується на законі співвідносної мінливості.

Стабілізуючий добір означає закріплення в організмі не окремих позитивних ознак, а стабілізацією загального типу, властивого обраного напрямку продуктивності.

Останнім часом особливої актуальності набуває технологічний добір. Термін запропонований О.Ї. Овсянниковим. він означає добір тварин, що найбільшою мірою відповідають умовам їхнього використання [13].

Підбір — це цілеспрямоване парування батьківських пар із відібраних на плем’я тварин з метою одержання від них потомства з бажаними якостями. Цей процес слід розглядати як один з основних засобів вдосконалення тварин. Основними принципами підбору є:

· його цілеспрямованість;

· перевага бугаїв над коровами щодо основних селекційних ознак;

· максимальне використання найкращих плідників;

· сувора послідовність і зміні плідників;

· виявлення і використання найкращих поєднань пар;

· збереження, закріплення та посилення у нащадків позитивних якостей батьків;

· підвищення продуктивності, скороспілості, живої маси та збільшення строку господарського використання.

У практиці селекційної роботи розрізняють два основні методи підбору. Перший з них — підбір приблизно однакових тварин для збереження характерних властивостей вихідних племінних батьківських форм, підсилення батьківських якостей в отриманому потомстві, створення більшої стійкості спадкової передачі цих позитивних якостей. Такий підбір називається гомогенним або однорідним. Застосовується він у високопродуктивних стадах при розведенні за лініями і родинами [2].

Другий метод — підбір тварин, які значно відрізняються між собою за конституціональним типом та іншими властивостями і ознаками. Він застосовується для того, щоб змінити тип потомства порівняно з одним або з обома батьками, отримати нові властивості за якістю тварин. Такий підбір у тварин називається гетерогенним або різнорідним.

Груповий підбір — це закріплення плідника за групою схожих між собою самок. Він застосовується у товарних господарствах [10].

Проводячи великомасштабну селекцію на племінних фермах зони діяльності племоб'єднань, застосовують індивідуально-груповий підбір.

1.6 Методи прогнозування ефекту селекції

Розрізняють три основних методи відбору за комплексом ознак.

Тандемна селекція — це послідовна селекція, при якій вибір проводять за чергою по кожній ознаці. Відбирають племінних тварин у два етапи чи кілька етапів. Спочатку проводять селекцію по одній ознаці. Після досягнення задовільного рівня розвитку певної ознаки починають відбір по другій ознаці і так до тих пір, поки не будуть добрані всі включення до програми ознаки. Ефективність селекції наступних етапів відбору залежить від його інтенсивності в попередніх та кореляції критеріїв селекції між суміжними ступенями. В більшості випадків тандемна селекція обмежена двома або трьома ступенями. Таким способом можна в стаді поліпшити показники надою, вмісту жиру та білку в молоці, поліпшити форму вим’я. Тандемна селекція є ефективним методом, однак при селекції за двома або більшою кількістю ознак у випадку наявності негативних генетичних кореляцій виникають труднощі. Генетичні кореляції між невеликою кількістю ознак не заважують одночасному прогресу всіх ознак [17].

Треба не забувати й проте, що тандем ний відбір вимагає багато часу і передбачає відсутність суттєвої залежності між окремими ознаками, які поступово покращуються. Як наслідок — покращення однієї ознаки часто зумовлює зниження іншої.

Селекція за незалежними рівнями встановлює мінімальні вимоги для кожної селекційної ознаки, внаслідок чого усі тварини, які мають нижні показники виключаються із подальшого розведення. Так само, як і тварини за межами встановлених лімітів хоча б по одній навіть не селекціонованій ознаці. Даний метод широкого застосування тоді, коли відбір ведеться за двома і більше ознаками та він ефективніший за тандемну селекцію [18].

Селекційний індекс — це показник племінної цінності тварини, побудований з урахуванням декількох показників господарських і біологічних ознак. Приклади селекції за залежним рівнем відбору є бонітування тварин за загальною сумою балів. На цій підставі визначається класність тварин. Оцінка за селекційними індексами дає змогу більш диференційовано використовувати племінних тварин, вести ретельний їх відбір за селекційними ознаками. Селекційний індекс враховує і генетичні ознаки [19].

Однією з преваг індексної селекції є те, що вона дає змогу мати кількісний вираз загальної племінної цінності конкретної тварини з великою кількістю ознак, а також її предків, побічних родичів або потомків.

1.7 Селекційний прогноз за комплексом ознак

Основними селекційними показниками в молочному скотарстві є: величина надою та вміст жиру у молоці. Однак у зв’язку з дефіцитом білку тваринного походження постала необхідність удосконалити породи по кількості білку у молоці, тому при плануванні генетичного удосконалення перед усім необхідно виявити по яким показникам краще вести відбір і оптимальне співвідношення інтенсивного відбору по кожному із селекційної ознаку.

Аналіз отриманих результатів [19] показав, що значним селекційним диференціалом по продукції молока та молочного жиру і білку характеризувалися групи відібрані тільки по основному селекційному показнику — величині надою, чи жирномолочності або білковомолочності.

Селекційний диференціал по жиру та білку має дещо нижчий рівень і в наступному поколінні був негативним. В прогнозах ефекту селекції за однією ознакою будуть значними тільки за цим компонентам, а по надою негативним.

Більш точнішим для прогнозу селекції є відбір по двом, трьом ознакам. Аналіз варіантів селекції показав, що кращим показником є відбір у співвідношенні 2: 1:1, але необхідно пам’ятати, що селекція на підвищенні будь-яких ознак покращується. Порівнювання прогнозу ефекту селекції з фактичними результатами при селекції тільки по надою та вмісту жиру в молоці пояснюється наступними чинниками:

зниження вмісту білку в молоці при збільшенні надою у вигляді зворотної кореляції між ними;

· незалежна спадковість білку та жиру в молоці;

· вихідне утримання білка в молоці до середнього в показниках у популяції з-за відсутності прямої селекції за даною ознаку;

· присутні системи оцінки тварини, яка не відповідає підвищенню білок-молочності.

Головними ланками племінної справи являються виявлення і плановий підбір по продуктивності батьківських пар для заказаного схрещування отримувати і інтенсивно використовувати саме це потомство.

Особливо важлива рання оцінка плідників для визначення прогнозу селекції у зв’язку з його використанням.

2. Характеристика господарства

2.1 Природно-кліматичні умови та розташування господарства

молочний скотарство племінний худоба

ДПДГ «Кутузівка» Харківського району Харківської області є великим сільськогосподарським підприємством (державне підприємство дослідне господарство).

Територія входить до лісостепової фізико-географічної провінції, клімат помірно-континентальний, середньомісячна температура січня — 7 єС., липня + 20 єС., середньомісячна кількість опадів — 500 мм., з них 280 мм випадає в теплу пору року. Висота снігового покрову — 15−25 см.

Найбільш поширені ґрунти — середньо гумусні лужні, звичайні чорноземи. У рослинництві сільгосппідприємство спеціалізується на виробництві зерна (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), насіння соняшнику, а тваринництві - молока та м’яса великої рогатої худоби.

2.2 Землекористування та розвиток рослинництва і кормової бази

Головним фактором продовольчої безпеки країни є земля, на біохімічних властивостях якої вирощується рослинний продовольчий та кормовий продукт. Від інтенсивності і раціонального використання землі залежить кількість і якість виробленої продукції.

Характер використання землі виражається у структурі земле використання.

Таблиця 1. Динаміка та структура земельних угідь

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в % до 2006

га

%

га

%

га

%

Всього с. -г. угідь

у т.ч. рілля

3843

3339

100

86,9

9513

7568

100

79,6

9513

7466

100

78,5

246,3

225,7

Сінокоси

12,6

0,3

410,7

4,3

410,6

4,3

3259,5

Пасовища

195,2

5,1

684,9

7,2

684,9

7,2

347,7

Ліси та чагарники

173,8

4,5

79,6

0,8

79,6

0,8

45,8

Водоймища

0,8

0,1

-

-

-

-

-

Інші угіддя

121,2

3,1

-

-

-

-

-

Аналіз таблиці 1. свідчить про те, що за розмірами сьогодні господарство є одним із найкрупніших на Харківщині (9513 га, у т.ч.с. -г. угідь 99%). Сінокоси і пасовища в структурі земельних угідь займають 11,5%. Раціональне ведення пасовищного господарства забезпечить найбільш економічне використання землі. Порівняно з 2006 роком кількість землі збільшилась у 2,5 рази.

В таблиці 2 наводяться дані, щодо виробництва сільськогосподарської продукції на 100 га угідь.

Таблиця 2. Вихід продукції та щільність поголів'я на 100 га земельних угідь

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

т

т

т

Вироблено на 100 га т зерна

79

22

86

108

Вироблено на 100 га с. -г. угідь т молока

32

20

12

38

М’яса (в живій масі)

0,8

1,0

0,4

50

Вироблено валової продукції, тис. грн.

1732

1986

1515

88

На 100 га ріллі

77

93

72

93

На 100 га с. -г. угідь

55

66

54

98

Вироблено товарної продукції, тис. грн.

1049

1200

1496

143

Валового продукту

-82

-628

-75

Чистого прибутку

-

-

-

-

Наявність худоби на 100 га с. -г. угідь, гол. :

Великої рогатої худоби

У тому числі корів

23

20

14

61

10

7

7

70

Як свідчить матеріал таблиці 2, у господарстві в 2008 році дещо збільшився обсяг виробництва зернових на 100 га угідь, проте суттєво зменшилося виробництво молока, м’яса та іншої продукції. Скоротилося виробництво валової продукції у грошовому еквіваленті. Таким чином можна заключити, що земля у господарстві використовується не ефективно.

Показником ефективності землі може бути також урожайність основних сільськогосподарських культур.

В таблиці 3 приведені дані, щодо структури посівних площ, а у таблиці 4 — урожайність сільськогосподарських культур.

Таблиця 3. Динаміка та структура посівних площ

Культури

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

га

%

га

%

га

%

Зернові та зернобобові

1313

38,8

3773

52,7

3756

52,3

286,1

У т.ч. озима пшениця

683

20,2

1644

23,0

1675

23,3

245,2

Кукурудза на зерно

517

7,2

560

7,8

Ячмінь

494

14,6

1474

20,6

1466

20,4

296,8

Технічні культури, всього

463

13,7

867,3

12,1

856

11,9

184,9

Кормові, всього

1509

47,5

2521

35,2

2563,6

35,8

517,9

У т.ч. коренеплоди

-

-

-

-

-

-

-

Кукурудза на силос і з/к

495

14,6

1149

16,0

1196

16,7

241,6

Багаторічні трави, всього

1072

31,7

1207

16,8

1034

14,4

96,5

У т.ч. сіно

348

10,3

На зелений корм

621

18,3

Однорічні трави, всього

296

15

225

12

95

5

32

У т.ч. сіно

-

-

-

-

-

На зелений корм

Всього посівів

3385

100

7163

100

7175

100

212,0

Аналіз таблиці 3 показує, що площі посівів сільськогосподарських культур збільшились у 2007 році порівняно з 2005 роком на 3810 га (113,6%). Найбільше збільшились площі під зернові і зернобобові культури (у 2,6 рази), кукурудзу на зерно (у 3,9 рази), технічні культури (у 3,6 рази). Кормові культури в структурі посівних площ займають 35,2%.

Таблиця 4. Урожайність сільськогосподарських культур, ц, га

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

ц/га

%

ц/га

%

ц/га

%

Зернові і зернобобові, в середньому

24,1

28,3

34,4

142,7

У т.ч. пшениця озима

26,8

111

32,6

109

42,6

131

159,0

Кукурудза на зерно

-

-

32,5

-

31,0

-

-

Ячмінь

25,5

65

23,3

60

26,6

101

104,3

Кормові коренеплоди

-

-

-

-

-

-

-

Кукурудза на силос і з/к

142,6

1753

188,6

132,2

Багаторічні трави на сіно

43,4

31,3

33,5

77,2

Багаторічні трави на з/к

214,2

152,4

191,1

89,2

Однорічні трави на сіно

43,4

16,5

-

-

Однорічні трави на з/к

214,2

77,7

236

110,2

Що стосується аналізу таблиці № 4, то слід зауважити, що урожайність зернових і зернобобових культур у господарстві знизилась на 45% пшениці на 35%, ячменю на 14%, кукурудзи на силос і зелений корм на 41%, багаторічних трав на зелений корм на 12%.

Такий стан речей є негативним. Господарство не використовує потенціальні можливості землі і сортів сільськогосподарських рослин, щоб отримувати високі і сталі врожаї. Це перш за все відсутність технології виробництва продукції рослинництва і культури землеробства. Зниження урожайності негативно впливає на формування кормової бази (таблиця 5).

Таблиця 5. Баланс кормів, ц к. од. на 2008 рік

Види корму

Потреба

Надійшло

% забезпеченості

Концкорми, всього

300

120

74

Грубі, всього

800

620

77

У т.ч. сіно

280

280

100

Сінаж

170

100

59

Солома

450

240

53

Соковиті, всього

2800

2100

75

У т.ч. коренеплоди

-

-

-

Силос

2800

2100

75

Зелені, всього

4500

5200

115

Всього кормів, ц к. од.

19 550

17 000

87

Те ж на умовну голову

55

48

87

Перетравний протеїн на 1 к. од.

130

122

94

Як показує аналіз таблиці балансу кормів, господарство лише на 40% забезпечило концкормами, 72% - грубими, 59% - сінажем. Навіть соломою господарство забезпечено лише на 53%.

Такий стан кормового балансу не буде сприяти розвитку тваринництва та покращення його продуктивності. У господарстві слід змінити ставлення до сільськогосподарської діяльності та збільшити виробництво продукції рослинництва та тваринництва.

2.3 Трудові ресурси та товарна продукція

Структура товарної продукції - це показник, який визначає виробничу направленість господарства. Економічну ефективність виробництва визначають по кількості валової і товарної продукції, а також по використанню трудових ресурсів.

В таблиці 6 наводяться дані, щодо структури товарної продукції.

Таблиця 6. Динаміка та структура товарної продукції

Галузі

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

Тис. грн

%

Тис. грн

%

Тис. грн

%

Рослинництво, всього

948

10,2

64 192

31,3

6703

27,7

707,1

У т.ч. зерно

431

34

2651

13,4

Тваринництво, всього

8292

85,7

12 101

61,2

15 229

63,0

183,7

У т.ч. молоко

6408

69,4

9311

47,1

11 585

47,9

180,8

М’ясо ВРХ

188,3

11

2539

12,8

347

1,4

184,3

Плем. продаж ВРХ

-

-

-

-

-

-

-

Всього по рослинництву і тваринництву

9240

100

19 784

100

24 164

100

261,5

Як свідчить таблиця 6 показники у 2008 році порівняно з 2006 роком значно збільшились обсяги товарної продукції у грошовому виразі. Що стосується структури товарної продукції, то слід відмітити, що у 2008 році на продукцію галузі тваринництва припадає 63% вартості всієї товарної продукції і в тому числі на вартість молока 47,9%.В зв’язку з укрупненням у 7 разів зросла вартість товарної продукції галузі рослинництва.

В господарстві за останній період значно зменшилася чисельність працівників (таблиця 7).

Таблиця 7. Ефективність використання трудових ресурсів

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

Середньорічна кількість робітників, чол.

306

439

404

132,0

У т.ч. в тваринництві

133

212

273

205. 3

Валова продукція с. -г. по господарству, тис. грн.

7962

17 680

17 773

223,2

У т.ч. в тваринництві

5863

Вироблено ВПСГ на 1 робітника в середньому по господарству, грн.

26 020

40 657

43 992

169,1

У т.ч. в тваринництві

44 082

Середньорічна зар. плата на 1 працівника в середньому по господарству

10 424,9

10 416

17 901

171,1

У т.ч. в тваринництві

Із таблиці видно, що кількість робітників в господарстві збільшилась у 1,3 рази. При цьому валова продукція с. г. по господарству зросла більш чим вдвоє, але із розрахунку на одного робітника у 2008 році порівняно з 2006 роком продукції вироблено на 69,8% більше. Середньорічна заробітна плата на одного працівника за три роки зросла на 71,7%.

Продукція вироблена і продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, своїм працівникам, а також використана на обмін за бартерними угодами називається товарною продукцією.

Структура товарної продукції визиває спеціалізацію підприємства

2.4 Продуктивне тваринництво та економіка господарства

Економіка господарства в значній мірі визначається ефективністю ведення галузі тваринництва. Галузь тваринництва, як свідчать дані таблиці 8, за останні роки набула катастрофічних деструктивних тенденцій. Так поголів'я худоби зменшилося на 44%, в тому числі на 30% скоротилося поголів'я корів. Фактично знищено свинопоголів'я. Продуктивність тварин низька і в декілька разів нижче їх потенційних можливостей. Надій на корову становить 4344 кг, Прирости худоби становлять 568. На 100 корів у господарстві отримують 83,8 телят. Все це свідчить про ефективність галузі тваринництва.

Кількість поголів'я великої рогатої худоби та його величина продуктивності обумовлюють валовий вихід продукції, дані яких представлені в таблиці 8.

Таблиця 8. Поголів'я та продуктивність тварин

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

Велика рогата худоба, всього голів

2674

3361

3361

125,7

У т.ч. корови

1050

1470

1470

140,0

Надій молока на середньорічну корову, кг

5833

6225,0

4344

74,5

Середньодобовий приріст, г

686

540

568

82,8

Вихід телят на 100 корів, гол

-

78,2

83,8

107,2

Аналіз таблиці 8 показує, що при збільшенні поголів'я великої рогатої худоби (125,7%), у тому числі корів (140,0%) величина надою на середньорічну корову значно зменшилась. Також зменшився приріст великої рогатої худоби до 568 г (-17,2%)

В таблиці 9 наводяться дані щодо виробництва і продажі сільськогосподарської продукції.

Таблиця 9. Виробництво і продаж продукції, ц

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

Виробництво:

Зерно,

29 975

90 196

123 106

410,7

Соняшник,

4210

15 824

10 328

245,3

Молоко, ц

59 500

62 250

63 863

107,3

Приріст всього, ц

4078

4163

4246

104,1

У т.ч. ВРХ

210

240

120

57

Продаж:

Зерно, ц

10 766

32 595

85 449

793,7

Соняшник, ц

3818

16 783

10 090

264,3

Молоко, ц

51 430

57 930

60 948

118,5

М’ясо, всього, т

44

61

12

45

У т.ч. ВРХ, т

2759

133

2927

106,1

Із таблиці 9 видно, що завдяки об'єднанню двох господарств. Спостерігається збільшення виробництва і продажу сільськогосподарської продукції. В таблиці 10 наводяться дані економічної ефективності господарювання.

Таблиця 10. Собівартість, витрати праці та кормів на 1 ц продукції

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2008 в% до 2006

Собівартість 1 ц в грн. :

Молоко

77,10

8536

120,08

155,7

Приріст худоби

769,27

1093,64

1624,88

211,2.

Затрати праці на 1 ц, люд/год:

Молоко

10,2

16,9

16,7

У 1,6 р. б.

Приріст худоби

83,7

96,1

325

У 3,9 р. б.

Витрати кормів на 1 ц, ц к. од. :

Молоко

0,89

1,4

1,06

119,1

Приріст худоби

10,6

11,9

12,2

115,1

Аналіз таблиці показує, що собівартість молока за останні роки зросла в 2,8 рази, приріст худоби — в 1,9 разів, приріст. Збільшилися затрати праці на виробництво одиниці продукції, а також витрати кормів (в кормових одиницях).

В цілому підсумовуючи розділ слід визнати, що організаційно-управлінська система господарства не ефективна. Є мабуть прорахунки керівництв і спеціалістів, щодо ефективного господарювання, доцільного використання земельних ресурсів, потенційних можливостей сортів рослин і продуктивного тваринництва.

В таблиці 11 наводяться дані, щодо рентабельності виробництва продукції у господарстві. Ці матеріали дають підсумкову характеристику виробничої діяльності підприємства. Як свідчать дані, виробництво всіх видів продукції у господарстві в цілому є не рентабельним. Особливо збитковим є тваринництво. Рентабельність виробництва молока становила мінус 43%.

Виходячи з аналізу господарської діяльності слід зазначити, що такий стан виробництва не має права на існування. Отримувати збитки на родючій землі - це нонсенс. Керівництву господарства потрібно залучити науковців для вивчення проблеми, розробки та впровадження сучасних прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Виходячи з такого стану нами вивчений потенціал продуктивності стада господарства та показана можлива модель формування племінного ядра і селекційного процесу в цілому

Ми дослідили, що продуктивність тварин в господарстві низька. Надої дещо знизилися. Це зумовлено перш за все безгосподарності. Тварини отримують велику кількість кормів. Годівля продуктивного стада корів задовільна.

Проте, такий стан галузі молочного скотарства не може задовольняти господарство. Діяльність господарства має бути спрямована на значне поліпшення продуктивних і племінних якостей стада.

Для цього ми дослідили потенційний рівень продуктивності корів кращих заводських ліній та розробили селекційну схему створення нового високопродуктивного стада на базі існуючого маточного поголів'я та залучення в селекційну систему кращих плідників.

Таблиця 11. Рентабельність виробництва продукції

Показники

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Вируч. від реаліз. тис. грн.

Собіварт. реаліз. прод., тис. грн.

Прибутки (+), збитки (-), тис. грн.

Рівень рентабельності, %

Вируч. від реаліз. тис. грн.

Собіварт. реаліз. прод., тис. грн.

Прибутки (+), збитки (-), тис. грн.

Рівень рентабельності, %

Вируч. від реаліз. тис. грн.

Собіварт. реаліз. прод., тис. грн.

Прибутки (+), збитки (-), тис. грн.

Рівень рентабельності, %

Всього по підприємству

1130,6

1048,6

-82

-8

1053,6

1682,0

-628,4

-52

1382,3

1457,7

-75,4

-5

Рослинництво

592,4

408,3

+184,1

+45

620,1

461,7

+158,4

+34

678,5

701,2

-23

-3

У т.ч. зерно

317,5

227,8

+90

+39

197,3

192,5

+5

+2

551,2

621,1

-70

-11

Тваринництво

523,5

553,0

-30

-5

363,4

676,9

-313

-46

274,3

546,7

-272

-50

У т.ч. м’ясо ВРХ

98,2

115,2

-17

-15

143,3

421,8

-278

-66

48,3

119,6

-71

-60

Молоко

377,5

377,6

0

0

202,5

220,9

-18

-8

208,3

371

-163

-43

3. Аналітична частина

3.1 Загальна характеристика тваринництва

Потужність молочнотоварної ферми господарства розрахована на 1000 голів великої рогатої худоби, однак за останні три роки чисельність поголів'я постійно скорочувалося.

На території ферми приміщенні обладнаний пункт штучного осіменіння корів, який відповідає всім вимогам зоогігієни і виробничої санітарії. А також повністю оснащений необхідними матеріалами, інструментами, обладнанням. Для проведення штучного осіменіння спєрмопродукцію завозять з Харківської обласної племстанції.

Тваринницькі приміщення є типовими, у них витримані всі зоогігієнічні вимоги. Є родильне відділення в господарстві, отелення проходить в цих приміщеннях. Новонароджених телят розміщують в індивідуальні клітки і утримують там до 20-денного віку, після чого передають телятницям. В телятнику телята утримуються в групових станках по 10 голів.

НА молочному комплексі дослідного господарства запроваджена технологія безприв’язного утримання худоби, де худобу годують на вигульно-кормових майданчиках, а відпочивають корови у приміщеннях з глибокою підстилкою. Доять корів в окремо розташованому доїльно-молочному блоці на установках «Ялинка».

Гній із стійла згрібають вручну в гнойовий канал, де змонтований транспортер, який видаляє його з корівника.

Влітку тварин утримують в літньому таборі. Літній табор розташований в зручному місці для забору води, підвезення зелених кормів і випасання корів.

Табір має під'їздні дороги з твердим покриттям, табірне утримання корів має позитивне значення, оскільки дає змогу оздоровити худобу, якісно виконувати ремонтні роботи, провести дезінфекцію приміщень.

В цілому технічні потенційні можливості господарства повністю не використовуються.

3.2 Селекційна і організаційна робота з великою рогатою худобою

3.2.1 Характеристика поголів'я за продуктивністю

Стадо комплексу «Куту зівка» представлено чистопородною худобою чорно-рябої молочної породи. Класність стада — висока. 43,7% корів мають комплексний клас еліта-рекорд. Сумарним показником племінної цінності тварин є їх класність. Дані за цим показником наведені в таблиці 12.

Таблиця 12. Класний склад

Показники

2006 рік

2007 рік

2008 рік

Голів

%

Голів

%

Голів

%

Всього корів

1035

100

1120

100

1350

100

Еліта рекорд

468

44

500

51

596

43,7

Еліта

325

36

465

30

478

50,5

І

191

13

150

16

176

36

11

54

7

5

3

30

12

З таблиці видною що 32,2% всього поголів'я за племінною цінністю відноситься до класу еліта-рекорд.

Немаловажні значення для підвищення молочної продуктивності корів має і правильне їх використання, яке характеризується рівномірним розподілом числа отелень за порами року таблиця 13

Таблиця 13. Розподіл корів за кількістю отелень

Показники

Всього корів

З них в отеленнях

1

2

3

4−5

6−7

8−9

10 і ст.

Голів

220

74

33

26

34

24

15

9

%

100

34,0

15,0

12,0

15,1

11,0

7,0

4,9

З даної таблиці видно, що корови за 1 та 2 лактаціями складають. 49,0%. З цього виходить, що стадо молоде і значна частина молодих корів припадає на первісток, котрих вводиться 34,2%, перевірених за власною продуктивністю. Постановку нетелі в групи в господарстві стараються здійснювати в 5−6 місячному віці тільності з метою поліпшення їх підготовки до отелення. Підготовка нетелі - це привчання їх до місця утримання, до обслуговуючого персоналу, доїльних апаратів, до масажу вимені. Підготовлені до отелення нетелі з застосуванням масажу в майбутньому спокійно віддають молоко в доїльний апарат.

Для ремонту стада відбирають молодняк від корів, що мають високу молочну продуктивність. Перший відбір проводять при народженні за походженням. Другий раз молодняк відбирають в 6 місяців за живою масою, екстер'єром і конституцією. Третій раз молодняк відбирають перед осіменінням в 16−18 місяців, при цьому також оцінюють тварин за живою масою, яка повинна становити 2 90 кг, екстер'єром і конституцією. Молодняк, який має недоліки екстер'єру і розвитку вибраковується. Первісток у яких за перші місяці після отелення надій становить менше ніж 10,5 кг за добу і непридатних для машинного доїння також вибраковують. Заключна оцінка первісток проводиться за 305 днів лактації.

Ремонт стада повинен забезпечувати ріст продуктивності. А цього можна досягти селекцією за власною продуктивністю, яка можлива при введенні в основне стадо 30−35% первісток на 100 корів.

Молочна продуктивність — ознака спадкова. Під впливом відбору, умов годівлі і утримання, та ряду інших факторів, вона може значно змінюватися. Рівень молочної продуктивності є однією з основних селекційних ознак в молочному скотарстві.

Таблиця 14. Характеристика корів за молочною продуктивністю

Роки

2006 рік

2007 рік

2008 рік

Стандарт еліта

І лактація

Голів

349

290

407

Надій, кг

5162

4972

4741

4900

% жиру

3,2

3,5

3,4

3,6

Кг молочного жиру

165

174

161

175,6

ІІ лактація

Голів

118

285

229

Надій, кг

5934

5200

4862

5100

% жиру

3,13

3,5

3,67

3,7

Кг молочного жиру

173

182

178

ІІІ лактація

Голів

405

353

423

Надій, кг

5557

5487

5283

5500

% жиру

3,21

3,6

3,7

3,7

Кг молочного жиру

179

197

196

В середньому по стаду

Голів

872

928

1059

Надій, кг

5375

5238

4984

% жиру

3,2

3,5

3,59

Кг молочного жиру

172

185

179

Аналіз показників молочної продуктивності корів свідчить про те, що у 2008 році було оцінено 1059. В зв’язку з укрупненням стада, недостатньої пристосованості корів до крупно групового утримання надій корів у 2008 році порівняно з 206 роком зменшився до 4984 кг. Якщо корови стада по величині надою перевищують вимоги стандарту, то по вмісту жиру та білку в молоці уступають цим вимогам.

Вимоги стандарту до надою перевищуються по всіх лактаціях. Вміст жиру в молоці, нищій за вимоги стандарту породи.

Таблиця 15. Характеристика корів за показниками жирності (дані за 2008 рік)

Продуктивність корів, кг

нища за З, 29

3,30−3,39

3,40−3,49

3,6−3, 79

3,8−3,99

всього гол

%

До 2000

2

44

25

13

84

15,3

2001−2500

1

118

81

34

134

42,8

2501−3000

1

98

28

20

107

26,7

3001−3500

15

11

14

40

7,1

3501−4000

13

10

7

30

5, 6

всього голів

4

194

132

90

420

100

0,7

53, 4

29,4

16,5

100

Більша частина корів стада (54,9%) має вміст жиру в молоці 3,2−3,4%. Однак значна частина стада (38,5%) представлена рідкомолочними коровами (3,4 — 3,59%). Тобто 72% корів мають жирномолочність нижчу від вимог стандарту.

Оскільки в господарстві застосовується тільки машинне доїння корів, необхідно вести постійну селекційну роботу, спрямовану на поліпшення фізіологічних і морфологічних властивостей вимені.

Ці ознаки успадковуються нащадками як з боку матері, так і з боку батька. Шляхом відбору тварин за бажаними ознаками через одне два покоління можна виростити корів з гарно сформованим вим’ям. Для механізованого доїння найбільш придатні корови, у яких середня швидкість молоковіддачі коливається в межах 1,5−3,5 кг за хвилину. Корови з швидкістю молоковіддачі, нижчою за 1,5 кг за хвилину подовжують процес доїння і знижують молочну продуктивність (таблиця 16).

Таблиця 16. Середня швидкість молоковіддачі

Роки

Лактації

Кількість голів

Середній надій за добу, кг

Швидкість молоковіддачі кг/хв

2006

І

120

8,5

1,4

II

90

11, 0

1,5

III і ст,

210

12,3

1, 64

2008

І

74

9,1

1,47

II

33

11,6,

1, 65

III і ст

113

12,7

1,6

Аналіз таблиці 16 показав, що оцінка і старанний відбір. Корів на придатність до машинного доїння дає можливість підвищити швидкість молоковіддачі.

Жива маса тварин є дуже цінною господарською ознакою, що визначає в деякій мірі молочні якості. Тварина з низькою живою масою здатна виробити за одиницю часу менше продукції ніж крупна тварина при аналогічних умовах утримання і годівлі.

Таблиця 17. Характеристика, корів за. живою масою

Роки

І лактація

II лактація

III лактація і старші

Всього

Жива маса, кг

Жива маса, кг

Жива маса, кг

Жива маса, кг

2006

552

589

625

594

2007

577

606

631

632

2008

588

627

639

638

стандарт породи

550

600

620

З даних таблиці видно, що жива маса корів щорічно збільшується. В середньому по стаду збільшення становить 2 6 кг на корову, між надоєм і живою масою корів є позитивний зв’язок. Як видно з аналізу досліджень за три роки при збільшенні живої маси корів надій за 1-у лактацію має сильну кореляцію (г=±0,72). За ІІ лактацію кореляція не така сильна і має тенденцію до зниження.

Так у 2008 році (вибірка п=20) г = + 0,69, 2007 році г =+0,57, а 2006 році г =+0,43.

Більш різко виражена така тенденція у 2006 році. Так непрямолінійна залежність може пояснюватися тим, що зі значним збільшенням живої маси надій не буде підвищуватися. Існує визначений оптимум живої маси для чорно-рябої породи. Він коливається в межах довірених границь стандарту. Тому вести селекцію на постійно нарощування живої маси не доцільно.

Існує деякий зв’язок між окремими зовнішніми ознаками тварин і із продуктивності. Корови повинні бути міцної конституції, молочного типу, мати міцний кістяк і гарний екстер'єр (мати не нижче ніж 8,0 балів). Дані про бальну оцінку наведені в таблиці 18.

Таблиця 18. Оцінка екстер'єру

Показники

Сума балів

Середній бал

7,0

7,5

8,0

8,5

9,0

9,5

10

Голів

7

74

52

37

15

2

-

8,5

%

3,5

34,5

24,1

17,2

7,3

1,4

-

Середній бал за екстер'єр — 8,5. що свідчить про добре виражений тип і гармонійність будови типа тварин.

На молочну продуктивність корів впливає також використання бугаїв — плідників, перевірених за якістю нащадків, які мають категорії поліпшувачів за молоком і жиром.

3.2.2 Організація відтворення стада

За останні роки скоротився термін господарського використання корів в середньому до 3−4 років. Корова за цей час встигає народити лише 2−3 теляти і навіть не залишає собі заміни. Дані вибракування корів показані в таблиці 19.

Таблиця 19. Вибракування корів

Роки

Вибракування корів

З них первісток

всього

на 100 корів

всього

на 100 корів

2006

105

25

33

8, 3

2007

49

20

20

5,4

2008

44

20

11

3,8

Передчасне вибуття корів відбувається головним чином через поширення необґрунтованих змін годівлі і утримання молочного стада. З даних таблиці видно, що в господарстві спостерігається зниження кількості вибракуваних корів.

В системі заходів по організації відтворення стада повинно бути передбачене привільне вирішення питання про терміни отелень протягом року. Планування строків отелень і осіменіння корів є одним із головних задач сучасного молочного скотарства.

Для кращого забезпечення населення продуктами тваринництва необхідна визначена рівномірність їх надходження протягом року.

Дотримання рівномірності виробництва необхідне також для ритмічної роботи переробних підприємств, повнішого і рівномірного використання робочої сили, приміщень, засобів механізації. В господарстві протягом останніх трьох років проводиться робота, спрямована на одержання рівномірних отелень на протязі року. Регулювання отелень дійного стада здійснюються за рахунок поповнення нетелями, час отелення яких регулюють періодом їх осіменіння.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой