Використання логічних функцій у MS Excel 2010

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Программирование


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Використання формул при обчисленнях

Обчислення в таблицях можна виконувати також за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на комірки й імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у комірці, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівності «=». У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами.

Приклади формул: =(А4+В8)*С6, =F7*С14+B12. (1)

Константи — текстові або числові значення, що уводяться у комірку і не можуть змінюватися під час обчислень.

Посилання на комірку або групу комірок — спосіб, яким можна зазначити конкретне розташування комірки або декількох комірок. Посилання на окрему комірку — його координати. Значення порожньої комірки дорівнює нулю.

Посилання на комірки бувають трьох типів:

· відносні, коли адреси комірок змінюються відносно напрямку копіювання функції (наприклад: F7).

· абсолютні, коли адреси комірок не змінюються відносно напрямку копіювання функції. У таких посиланнях адреса комірки містить знак $ (наприклад: $F$ 7).

· змішані, поділяються на змішані по стовпцю і змішані по рядку:

§ Змішанні по стовбцю, коли при копіюванні функції змінюється лише адреса рядка (наприклад $F7)

§ Змішані по рядку, коли при копіюванні функції змінюється лише адреса стовпця (наприклад F$ 7)

Для звертання до групи комірок використовують спеціальні символи:

: (двокрапка) — формує звертання до комірок, що знаходяться між двома операндами. Наприклад: С4: С7 звертається до комірок С4, С5, С6, С7.

; (крапка з комою) — позначає об'єднання комірок. Наприклад, D2: D4; D6: D8 — звертання до комірок D2, D3, D4, D6, D7, D8.

Для введення формули у комірку потрібно ввести знак «=» і необхідну формулу для обчислення. Після натискання клавіші [Enter] у комірці з’явиться результат обчислення. Формула з’являється в рядку формул при виділенні комірки, що містить формулу.

Формула — це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса комірки (посилання на комірку), функція. У формулах розрізняються арифметичні операції і операції відношень. Excel допускає: арифметичні операції + - додавання, — - віднімання, * - множення, / - ділення,

~ - піднесення до степеня; операції відношень > - більше, < - менше, = - дорівнює, <= - менше або дорівнює, >= - більше або дорівнює, < > - не дорівнює.

Арифметичні операції і операції відношень виконуються над числовими операндами. Над текстовими операндами виконується єдина операція I, яка до тексту першого операнда приєднує текст другого операнда. Текстові константи у формулі обмежуються подвійними лапками. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні операції, за ними — операції відношень.

Масиви формул

Масиви формул зручно використовувати для уведення однотипних формул і обробки даних у вигляді таблиць. Наприклад, для обчислення модуля від чисел, розміщених у комірках B1, C1, D1, E1 замість уведення формул у кожну комірку можна увести одну формулу — масив для усіх комірок. Microsoft Excel додає навколо масиву формул фігурні дужки {}, по яких його можна відрізнити.

Для створення масиву формул необхідно:

v виділити комірки, в яких повинен знаходитися масив формул (рис.);

v увести формулу звичайним способом, вказавши в якості аргументів групу комірок-аргументів ABS (B1: E1);

v у останньому вікні замість кнопки ОК натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter.

Для редагування масиву формул потрібно:

v виділити комірки, в яких знаходиться масив;

v натиснути мишею усередині рядка редагування і відредагувати формулу;

v натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter.

Повідомлення про помилки

Якщо формула у комірці не може бути правильно обчислена, Microsoft Excel виводить у комірці повідомлення про помилку. Якщо формула містить посилання на комірку, що містить значення помилки, то замість цієї формули також буде виводитися повідомлення про помилку.

Значення помилок:

#### - ширина комірки не дозволяє відобразити число в заданому форматі;

#ИМЯ? — Microsoft Excel не зміг розпізнати ім'я, використане в формулі;

#ДЕЛ/0! — у формулі робиться спроба поділу на нуль;

#ЧИСЛО! — порушені правила задавання операторів, прийняті в математиці;

#Н/Д — таке повідомлення може з’явитися, якщо в якості аргументу задане посилання на порожню комірку;

#ПУСТО! — невірно зазначене перетинання двох областей, що не мають спільних комірок;

#ССЫЛКА! — у формулі задане посилання на неіснуючу комірку;

#ЗНАЧ! — використаний неприпустимий тип аргументу.

2. Майстер функцій. Категорії функцій

Для виконання табличних обчислень потрібні формули. Оскільки деякі формули і їхні комбінації зустрічаються дуже часто, то програма Excel пропонує заздалегідь вбудовані формули, що називаються функціями.

Всі функції розділені по категоріях, щоб у них було простіше орієнтуватися. Вмонтований Майстер функцій допомагає на всіх етапах роботи правильно застосовувати функції. Він дозволяє побудувати й обрахувати більшість функцій за два кроки.

У програмі є упорядкований повний список усіх функцій, у котрому можна легко знайти функцію, якщо відомо її ім'я; у противному випадку варто робити пошук по категоріях.

Багато функцій різняться дуже незначно, тому при пошуку по категоріях корисно скористатися стислими описами функцій, що пропонує Майстер функцій. Функція оперує деякими даними, що називаються її аргументами.

Аргумент функції може займати один осередок або розміщатися в цілій групі комірок. Майстер функцій робить допомогу у заданні будь-яких типів аргументів.

Наприклад:

=СУММ (А5: А9) — сума комірок А5, А6, А7, А8, А9; (2)

=CP3HAЧ (G4: G6) — середнє значення комірок G4, G5, G6. (3)

Майстер функцій

Ввести функції у формулу можна вручну або з використанням майстра функцій. Для роботи з майстром функцій слід натиснути кнопку Майстер функцій панелі інструментів або виконати команду Функції/Вставити функцію. При цьому відкривається діалогове вікно Майстер функцій — крок 1 з 2 (див. рис. 1), в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Функцій виводиться список функцій даної категорії. У цьому списку можна вибрати потрібну функцію. У рядку стану виводиться короткий опис функції.

Рис. 1. Майстер функцій (крок 1)

Після вибору функції слід натиснути кнопку Далі, у результаті чого відкриється вікно діалогу Майстер функцій — крок 2 з 2 (див. рис. 2), в якому можна вказати аргументи функції.

Рис. 2. Майстер функцій (крок 2, аргументи функції)

Після натискання кнопки < ОК> формула вставляється в активну комірку.

Наприклад:

=СУММ (А5: А9) — сума комірок А5, А6, А7, А8, А9; (4)

=СРЗНАЧ (G4: G6) — середнє значення комірок G4, G5, G6. (5)

Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:

=СУММ (F1: F20) ОКРУГЛ (СРЗНАЧ (H4: H8); 2); (6)

Для уведення функції у комірку необхідно:

v виділити комірку для формули;

v викликати Майстер функцій за допомогою команди Функція в меню Вставка або кнопки < ?х>. У діалоговому вікні, що з’явилося (див. рис. 1), вибрати тип функцій в переліку категорій і потім потрібну функцію в переліку функцій. Натиснути кнопку ОК;

v у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна ввести аргументи функції (числові значення або посилання на комірку);

v щоб не вказувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку, яка знаходиться праворуч поля, і виділити мишею ділянку комірок, що містять аргументи функції; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку, яка знаходиться під рядком формул;

v Натиснути О К.

Категорії функцій

В Microsoft Office Excel 2010 функції розбиті на категорії - це пришвидшує пошук потрібної функції і робить роботу з Microsoft Office Excel 2010 більш зручною та швидкою.

Microsoft Office Excel 2010 має такі категорії функцій:

Логічні — категорія містить у собі такі функції: «ЕСЛИ», «И», «ИЛИ», «ЕСЛИОШИБКА», «ЛОЖЬ», «ИСТИНА» та «НЕ».

Статистичні — категорія містить у собі функції, СРЗНАЧ, МАКС, МИН, НАИБОЛЬШИЙ, НАИМЕНЬШИЙ, НАКЛОН, НОРМАЛИЗАЦИЯ, PEARSON, ZТЕСТ, КРИТБИНОМ, ОТРЕЗОК, СКОС, ТЕНДЕНЦИЯ, ТТЕСТ, ФТЕСТ, ЧАСТОТА, ЭКСЦЕС та інші.

Фінансові — категорія містить у собі функції: ДОХОД, НОМИНАЛ, ПОЛУЧЕНО, РУБЛЬ. ДЕС, РУБЛЬ. ДРОБЬ, ЦЕНА, СКИДКА, ДНЕЙКУПОН, СТАВКА, ЭФФЕКТ та інші.

Дата і Час — категорія містить у собі функції: ВРЕМЯ, ГОД, ДАТА, ДЕНЬ, МЕСЯЦ, МИНУТЫ, РАБДЕНЬ, СЕКУНДЫ, ЧАС та інші.

Математичні — категорія містить у собі функції: COS, LOG, SIN, ГРАДУСЫ, ЗНАК, КОРЕНЬ, КОРЕНЬПИ, ПИ, РАДИАНЫ, РИМСКОЕ, СТЕПЕНЬ, СУММЕСЛИ, ЦЕЛОЕ, ЧЕТНОЕ та інші.

Текстові — категорія містить у собі функції: ЗАМЕНИТЬ, НАЙТИ, ПОВТОР, ПОИСК, ПОДСТАВИТЬ, ПРОПИСН, РУБЛЬ, СИМВОЛ, СОВПАД, СЦЕПИТЬ, ТЕКСТ, ФИКСИРОВАНЫЙ та інші.

Редагування функцій

Клацніть мишею по комірці, де знаходиться функція. Потім натисніть на піктограму [?х] відчиниться діалогове вікно Майстер функцій, що надає змогу обрати потрібну для обчислення функцію.

У цьому вікні дається назва функції, приводиться її стислий опис і перераховуються її аргументи.

Після закінчення редагування варто клацнути по командній кнопці < Готово>.

Після натискання на комірці, де знаходиться функція, у рядку формул з’явиться текст функції, що містить значення аргументів. Тому редагування можна виконати безпосередньо в рядку формул, не звертаючись до Майстра функцій. Для цього потрібно клацнути мишею в тій позиції рядка формул, де необхідно виправити помилку. Зліва від рядка з’являться три кнопки.

У тій позиції, де було виконане натискування, з’явиться мерехтливий текстовий курсор. З цієї позиції можна вводити нові символи з клавіатури. Натискання по піктограмі з хрестиком відміняє всі зроблені зміни, і вміст комірки залишається без змін. Натискання по піктограмі з "?" підтверджує зміну, і в комірці з’являється нове значення.

Комбінування функцій

Функції можуть бути вкладеними, коли одна (внутрішня) функція є аргументом іншої (зовнішньої) функції. Для створення вкладеної функції введіть зовнішню функцію і виділіть комірку, де вона розташована. Потім активізуйте рядок формул і клацніть у ньому по аргументі, замість якого повинна бути вставлена внутрішня функція. Після цього запустіть Майстер функцій і виберіть внутрішню функцію. Цей процес потрібно повторити для кожної внутрішньої функції, якщо вкладень декілька. При цьому варто пам’ятати, що аргументи функцій відокремлюються один від іншої комою.

Таким чином, аргументами функцій можуть бути числа, окремі комірки, групи комірок і інші функції.

Текстовий режим індикації функцій

У звичайному режимі програма Excel вводить у таблицю результати обчислень по формулах. Можна змінити цей режим і ввести текстовий індикації (відображення) формул, натиснувши комбінацію клавіш [Ctrl-~]

Після цього на екрані стають значні не результати обчислень, а тексти самих формул і функцій. У цьому режимі збільшується ширина стовпчиків, щоб можна було побачити усю формулу і спробувати знайти помилку.

Часто робочий лист не поміщається цілком на екрані, що затрудняє пошук помилок. Крім того, досить стомлююче довгий час шукати на моніторі причину помилки. Тому рекомендується роздруковувати таблицю в текстовому режимі. Для цього можна вибрати альбомну орієнтацію листа, навіть якщо сама таблиця була зроблена в розрахунку на книжкову орієнтацію. При альбомній орієнтації на лист паперу поміщується таблиця з дуже широкими стовпчиками, що надає змогу у повному обсязі роздивитися функції, що виведені у текстовому режимі індикації.

3. Логічні функції

Логічна функція ЕСЛИ повертає одне значення, якщо обчислене значення заданої умови — «ИСТИНА», та інше значення, якщо обчислене значення заданої умови — «ЛОЖЬ».

Логічна функція «ИЛИ» повертає значення «ИСТИНА», якщо принаймні один аргумент має значення «ИСТИНА», або «ЛОЖЬ», якщо всі аргументи мають значення «ЛОЖЬ».

Логічна функція «И» повертає значення «ИСТИНА», якщо всі аргументи мають значення «ИСТИНА», або повертає значення «ЛОЖЬ», якщо хоча б один аргумент має значення «ЛОЖЬ».

Логічна функція «ИСТИНА» повертає значення, що відповідає значенню «ИСТИНА».

Логічна функція «ЛОЖЬ» повертає значення, що відповідає значенню «ЛОЖЬ».

Логічна функція «НЕ» міняє значення свого аргументу на протилежне.

3.1 Використання функції «ЕСЛИ»

Функція «ЕСЛИ» повертає одне значення, якщо обчислене значення заданої умови — «ИСТИНА», та інше значення, якщо обчислене значення заданої умови — «ЛОЖЬ». Наприклад, формула =ЕСЛИ (A1> 10, «Більше 10») повертає «Більше 10», якщо A1 більше 10, і інше значення, якщо A1 менше або дорівнює 10.

Синтаксис

ЕСЛИ (лог_вираз, значення_якщо_ИСТИНА, значення_якщо_ЛОЖЬ)

Функція «ЕСЛИ» має такі аргументи:

Логічний_вираз Обов’язковий. Будь-яке значення або вираз, які можна оцінити як істинні або хибні. Наприклад, A10=100 — це логічний вираз; якщо значення у клітинці A10 дорівнює 100, то вираз істинний. В іншому разі вираз буде оцінено як хибний. Цей аргумент може використовувати будь-який оператор обчислення порівняння.

Значення_якщо_ «ИСТИНА». Значення, яке потрібно повернути, якщо аргумент лог_вираз має значення «ИСТИНА». Наприклад, якщо значення цього аргументу — текстовий рядок «У межах кошторису» і аргумент лог_вираз має значення «ИСТИНА», то функція ЕСЛИ повертає текст «У межах кошторису».

Значення_якщо_ «ЛОЖЬ». Значення, яке потрібно повернути, якщо аргумент лог_вираз має значення «ЛОЖЬ». Наприклад, якщо аргумент — текстовий рядок «Поза межами кошторису» і аргумент лог_вираз має значення «ЛОЖЬ», то функція ЕСЛИ повертає текст «Поза межами кошторису».

Для створення складних перевірок умов можна вкладати до 64 функцій ЕСЛИ як аргументи значення_якщо_ «ИСТИНА» та значення_якщо_ «ЛОЖЬ».

Якщо будь-який з аргументів для функції «ЕСЛИ» — масив, то кожний елемент масиву обчислюється, якщо виконується оператор «ЕСЛИ»

Приклад використання функції «ЕСЛИ»

Розглянемо використання функції «ЕСЛИ» на прикладі таблиці про зарахування учнів до навчального закладу (див. рис. 6). У таблиці наведено 5 оцінок з загальноосвітніх предметів, а також середній бал учнів, за яким буде відбуватись зарахування учнів на навчання. Зарахованими на навчання будуть учні, середній бал яких перевищує 6,5.

Виберемо категорію «Логічні» та функцію «ЕСЛИ». З’явиться вікно аргументів функції «ЕСЛИ».

Рис. 6. Зарахування учнів

У стовбці «Зарахування» у комірці І2 введемо виконаємо команду Функції/Вставити функцію. Відкриється вікно майстра функцій.

Рис. 7. Майстер функцій (крок 1)

Рис. 8. Аргументи функції «ЕСЛИ»

У рядок аргументу «Лог_выражение» введемо умову H2> 6,5, що означатиме, що середній бал учня повинен перевищувати 6,5.

Рис. 9. Введення логічного значення

У рядок аргументу «Значение_если_истина» введемо «Зараховано». У рядок аргументу «Значение_если_ложь» — «Не зараховано».

Рис. 10. Введення значень

У результаті отримаємо результат «Зараховано» або «Не зараховано». Скопіюємо функцію маркером автозаповнення і отримаємо готові результати про зарахування учнів до навчального закладу.

Рис. 11. Результати зарахування

3.2 Використання функції «ИЛИ»

Повертає значення «ИСТИНА», якщо принаймні один аргумент має значення «ИСТИНА», або «ЛОЖЬ», якщо всі аргументи мають значення «ЛОЖЬ».

Синтаксис

ИЛИ (лог_значення1, [лог_значення2],…)

Синтаксис функції ИЛИ має такі аргументи:

Лог_значення1, лог_значення2,… значення1″ - обов’язкове, подальші логічні значення — необов’язкові. Функція може містити від 1 до 255 умов, які потрібно перевірити та які можуть приймати значення «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ».

Аргументи мають приймати логічні значення «ИСТИНА» чи «ЛОЖЬ» або бути масивами чи посиланнями, які містять логічні значення.

Якщо аргумент — масив або посилання містить текст чи пусті клітинки, то ці значення ігноруються.

Якщо вказаний діапазон не містить логічних значень, функція ИЛИ повертає значення помилки.

Щоб переглянути, чи є в масиві значення, можна скористатися формулою масиву ИЛИ. Щоб ввести формулу масиву, натисніть сполучення клавіш CTRL+SHIFT+ENTER

Приклад використання функції «ИЛИ»

Розглянемо функцію «ИЛИ» у поєднанні з функцією «ЕСЛИ». Ми маємо все ту ж таблицю про зарахування учнів, але зарахування на навчання тепер здійснюється також за умови, коли учень не має достатнього середнього балу, але згоден на контрактне навчання (див. рис. 12).

Рис. 12. Зарахування з контрактом

У стовпці J виконаємо команду Функції/Вставити функцію. Оберемо, як і раніше, функцію «ЕСЛИ» (див. рис. 13).

Рис. 13. Майстер функцій (крок 1)

Але тепер замість простої умови у рядку аргументу «Лог_выражение» вкладемо функцію «И» (див. рис. 14) і задамо умову ИЛИ (Н2> 6,5;І2= «так»), що означатиме згоду учня на контракт.

Рис. 14. Введення логічного значення

У рядок аргументу «Значение_если_истина» введемо «Зараховано». У рядок аргументу «Значение_если_ложь» — «Не зараховано».

Рис. 15. Введення значень

У результаті отримаємо результат «Зараховано» або «Не зараховано». Скопіюємо функцію маркером автозаповнення і отримаємо готові результати про зарахування учнів до навчального закладу (див. рис. 16).

Рис. 16. Результати зарахування

3.3 Використання функції «И»

Повертає значення «ИСТИНА», якщо всі аргументи мають значення «ИСТИНА»; повертає значення «ЛОЖЬ», якщо хоча б один аргумент має значення «ЛОЖЬ».

Зазвичай функція И використовується як доповнення до інших функцій, які виконують логічні перевірки. Приміром, функція ЕСЛИ повертає одне значення, якщо логічна перевірка дає результат «ИСТИНА», та інше значення, якщо перевірка дає результат «ЛОЖЬ». Використовуючи функцію I в аргументі лог_вираз функції ЕСЛИ, можна перевіряти виконання кількох умов замість однієї.

Синтаксис

И (логічне значення 1, логічне значення 2,…)

Функція «И» має такі аргументи:

Логічне значення 1 — обов’язковий параметр. Перша умова, яку потрібно перевірити та яка може давати результат «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ».

Логічне значення 2 — необов’язковий параметр. Додаткові умови загальною кількістю до 255, які потрібно перевірити та які можуть давати результат «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ».

Аргументи мають приймати логічні значення, такі як «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ», або аргументи мають бути масивами чи посиланнями, які містять логічні значення.

Якщо аргумент — масив або посилання — містить текст чи пусті клітинки, ці значення ігноруються.

Якщо вказаний діапазон не містить логічних значень, то функція I повертає значення помилки.

Приклад використання функції «И»

Розглянемо функцію «И» у поєднанні з функцією «ЕСЛИ». Ми маємо все ту ж таблицю про зарахування учнів, але зарахування на навчання тепер здійснюється за додаткової умови (див. рис. 17). Учень буде зарахований тоді, коли оцінка з математики становить не менше 9 балів.

Рис. 17. Зарахування учнів

У стовбці I, у комірці І2 виконаємо команду Функції/Вставити функцію.

З’явиться вікно майстра функцій (крок 1). Виберемо з переліку функцію «ЕСЛИ» (див. рис. 18).

Рис. 18. Майстер функцій (крок 1)

Але замість простої умови у рядку аргументу «Лог_выражение» вкладемо функцію «И» (див. рис. 19) і задамо умову И (Н2> 6,5; С2>= 9), що означатиме що для зарахування оцінка учня з математики повинна бути не менша 9 балів, а середній бал має перевищувати 6,5.

формула функція excel логічний

Рис. 19. Введення логічного значення

У рядок аргументу «Значение_если_истина» введемо «Зараховано». У рядок аргументу «Значение_если_ложь» — «Не зараховано» (див. рис. 20).

У результаті отримаємо результат «Зараховано» або «Не зараховано» що відповідатиме рішенню про зарахування учня на навчання в навчальному закладі. Скопіюємо функцію маркером автозаповнення і отримаємо готові результати про зарахування учнів до навчального закладу (див. рис. 21).

Рис. 20. Введення значень

Рис. 21. Результати зарахування

3.4 Використання функції «ИСТИНА»

Повертає логічне значення «ИСТИНА».

Синтаксис

ИСТИНА ()

Можна ввести значення «ИСТИНА» безпосередньо в осередку і формули, не використовуючи цю функцію. Функція «ИСТИНА» призначена для забезпечення сумісності з іншими системами електронних таблиць.

3.5 Використання функції «ЛОЖЬ»

Повертає логічне значення «ЛОЖЬ»

Синтаксис

ЛОЖЬ ()

Можна ввести слово «ЛОЖЬ» безпосередньо на лист або в формулу, і в Microsoft Excel воно буде інтерпретовано як логічне значення «ЛОЖЬ». Функція «ЛОЖЬ» служить головним чином для забезпечення сумісності з іншими додатками для роботи з електронними таблицями.

3.6 Використання функції «НЕ»

Змінює логічне значення свого аргументу на протилежне. Функція НЕ використовується в тих випадках, коли необхідно переконатися, що значення не дорівнює якоїсь конкретної величини.

НЕ (логічне_значення)

Логічне_значення Обов’язкове. Це значення або вираз, які набувають значення «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ».

Якщо аргумент «логічне_значення» має значення «ЛОЖЬ», функція НЕ повертає значення «ИСТИНА», якщо він має значення «ИСТИНА», функція НЕ повертає значення «ЛОЖЬ».

3.7 Використання функції «ЕСЛИОШИБКА»

Ця функція повертає вказане значення, якщо обчислення за формулою викликає помилку, в іншому випадку функція повертає результат формули. Функція «ЕСЛИОШИБКА» дозволяє перехоплювати і обробляти помилки у формулах.

ЕСЛИОШИБКА (значення, значення_при_помилці)

Функція «ЕСЛИОШИБКА» має аргументи, зазначені нижче.

Значення — обов’язковий аргумент, що перевіряється на виникнення помилок.

Значення_при_помилці - обов’язковий аргумент. Значення, що повертається при помилці при обчисленні за формулою.

Якщо «значення» або «значення_при_помилці» є порожнім осередком, функція «ЕСЛИОШИБКА» розглядає їх як порожні значення.

Якщо «значення» є формулою масиву, функція ЕСЛИОШИБКА повертає масив результатів для кожної клітинки, зазначеного у значенні.

Висновок

У цій курсовій роботі описано логічні функції та їх використання в Microsoft Office Excel 2010. Найпоширенішою з них є функція «ЕСЛИ». Вона має короткий список аргументів, що складається лише з 3 пунктів: умова, Значення_якщо_ «ИСТИНА» та Значення_якщо_ «ЛОЖЬ». Кожен із цих пунктів відповідає за окрему дію.

Логічне значення — задає логічну умову, за якої функція набуватиме значень «ИСТИНА» або «ЛОЖЬ».

Значення_якщо_ «ИСТИНА» — вказує на те, яка інформація буде виведена на монітор, у випадку, коли значення буде «ИСТИНА».

Значення_якщо_ «ЛОЖЬ» — вказує інформацію, що буде виведена на монітор при отриманні значення «ЛОЖЬ».

Усі логічні функції мають здатність самостійно знаходити вірне рішення для заданих задач. Наприклад, функція «И» повертає значення, задане для «ИСТИНА», якщо усі аргументи функції відповідають значенню «ИСТИНА», і повертає значення «ЛОЖЬ», якщо хоча б один з її аргументів не відповідає значенню «ИСТИНА». Функція «ИЛИ», на відміну від «И», повертає значення, задане для «ИСТИНА» у випадку, коли хоча б один з її аргументів відповідає значенню «ИСТИНА», а значення «ЛОЖЬ» — лише у випадку, коли усі значення не задовольняють умову «ИСТИНА».

Існують логічні функції, що не мають аргументів. Наприклад, функції «ИСТИНА» та «ЛОЖЬ». Ці логічні функції не мають аргументів, а просто вказують, що значення комірки, в яку введено функцію, відповідає одному з двох значень — «ЛОЖЬ» або «ИСТИНА».

Функція «НЕ» має тільки один аргумент. Вона призначена для того, щоб вказати, що значення комірки, що її містить, не дорівнює деякій величині.

Логічні функції значно полегшують розрахунки, адже вони можуть самостійно підбирати потрібні варіанти, що задовольняють, або заперечують задані умови.

Список літератури

1. Волков В. «Зрозумілий самовчитель Excel 2010»

2. Володіна І.Л., Володін В.В. Підручник «Інформатика. Рівень стандарту» 10 клас. 1 частина

3. Глинський Я.M. Практикум з iнформатики. Навчальний посiбник.

4. Офіціальний сайт Microsoft Office 2010 http: //office. microsoft. com/uk-ua/

5. Как работают функции в Excel. Функция СУММ http: //www. excellesson. com. ua/lesson019-function-summ-v-excel. html

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой