Використання методики "фандрейзинга" в діяльності соціально-культурних організацій

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Використання методики «фандрейзинга» в діяльності соціально-культурних організацій

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні обґрунтування методики «фандрейзинга»

1.1. Основні принципи та засади методики «фандрейзинга»

1.2. Типологія фандрейзингових методів: переваги та недоліки

1.3. Місце фандрейзинга в реорганізації та розвитку соціально-культурної сфери

Розділ 2. Порівняльний аналіз ефективності застосування методики «фандрейзинга» у СКС України та інших країнах

2.1. Стратегія застосування фандрейзинга в зарубіжних країнах

2.2. Основні тенденції впровадження фандрейзинга в Україні

2.3. Шляхи вдосконалення використання фандрейзинга при формуванні фінансових засобів СК організацій в Україні

Розділ 3. Проектна пропозиція «Зелений туризм — екологічно-здоровий відпочинок»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що одним з найважливішим ресурсів розвитку соціально-культурної сфери є пошук позабюджетних джерел фінансування. Необхідність даного напрямку вдосконалення системи фінансування викликана, по-перше, обмеженістю бюджетних коштів, що виділяються на культуру в останні роки. Як відомо, встановлені законодавством про культуру нормативи державного бюджету не виконуються. По-друге, знання стратегії та тактики пошуку позабюджетних джерел фінансування актуально у зв’язку з тим, що останнім часом з’явилася велика кількість фондів, асоціацій, комерційних фірм, готових фінансувати проекти в сфері культури, мистецтва і дозвілля.

Фанрейзинг — відносно новий вид діяльності, який не був раніше притаманним для соціально-економічної реальності нашої країни. Проте, зважаючи на світовий досвід, даний вид діяльності має в Україні значні перспективи. Велика кількість соціально-культурних організацій та невирішених соціальних проблем вимагають нових підходів до пошуку необхідних фінансових, матеріальних та людських ресурсів для реалізації актуальних проектів, спрямованих на гармонізацію суспільних відносин, і покращення якості функціонування організацій неприбуткової сфери. Трансформація українського суспільства на основі демократизації вимагає активної участі самих громадян у вирішенні соціальних проблем на місцевому рівні. Локально орієнтована громадськість, що активно працює в різних сферах громадського життя, має потребу в матеріальних ресурсах. Сучасні громадські організації прийшли до розуміння того, що вони повинні стати більш винахідливими й енергійними в питаннях пошуку фінансів і інших матеріальних засобів для реалізації своїх програм. Важлива роль у вирішенні цього питання належить фандрейзингу.

Тому головним завданням сьогодення повинна стати популяризація фандрейзингу в Україні, як необхідної суспільно-корисної діяльності.

Ступінь розробки проблеми. Сучасна наукова думка характеризується підвищеним інтересом до питань ресурсного забезпечення діяльності, спрямованої на оптимізацію процесу соціалізації.

Так, О.І. Карінцева дослідила особливості фінансування громадських організацій, специфіку формування фінансової мети та основні шляхи залучення ресурсів. Є.В. Кірсанова класифікувала основні джерела фінансування соціально-культурних організацій, визначила етапи та методи реалізації фандрейзингової кампанії. Р. Краплич структурував провідні компоненти фандрайзингового плану, висвітлив етичні принципи діяльності фандрейзера. Г. В. Воронкова, С.Л. Катаєв, А. М. Ткаченко розкривають специфіку соціально-культурних організацій як суб'єктів надання соціальних послуг.

Об'єктом курсової роботи являється механізм фінансування діяльності соціально-культурних організацій.

Предметом дослідження виступає феномен методики «фандрейзинга», його розвиток та використання в діяльності соціально-культурних організацій.

Мета роботи — розглянути та проаналізувати методику «фандрейзинга» в соціально-культурній сфері.

Для досягнення даної мети потрібно виконати такі завдання:

· розглянути теоретичні обґрунтування фандрейзинга, його основних принципів та засад;

· виявити типологію фандрейзингових методів та їх ефективності;

· з’ясувати значення фандрейзинга для розвитку соціально-культурної сфери;

· провести аналіз ефективності застосування стратегії фандрейзинга в зарубіжних країнах;

· проаналізувати тенденції впровадження фандрейзинга в Україні;

· розробити рекомендації для вдосконалення використання фандрейзинга при формуванні фінансових засобів СК організацій в Україні;

· розробити проектну пропозицію щодо покращення туристичної галузі Прикарпаття.

Методологічну та теоретичну базу дослідження склали основні принципи пізнання суспільних явищ: об'єктивність, системність, комплексність, єдність історичного і логічного, цілісність, суперечливість розвитку, соціальна детермінованість, сходження від абстрактного до конкретного та інші. Дослідження здійснювалося на основі порівняльного аналізу, який був використаним у розділі 2, при порівнюванні ефективності застосування методики фандрейзинга в Україні та зарубіжних державах, системно-структурного та міждисциплінарного підходів, без якого не можливо досліджувати такий складний феномен як «фандрейзинг», який можна вивчати з точки зору різних галузей науки; сукупності культурологічного, філософсько-історичного, інформаційного методів, а також методу культурно-історичної реконструкції, досліджуючи роль фандрейзинга в розвитку соціально-культурної сфери суспільства.

Теоретична і практична значущість дослідження визначається його актуальністю в сучасному соціокультурному просторі, введенням уточненого визначення фандрейзинга з точки зору культурологічного знання, розробкою соціально-культурного підходу до застосування методики «фандрейзингу» як інструменту залучення коштів, обгрунтуванням необхідності створення «інституту благодійності» як структури, що сприяє активізації впровадження фандрейзингу та його технологій в соціокультурний простір конкретного регіону.

Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані у науковій та навчальній роботі, а також у практичній діяльності з організації ефективної реалізації методики «фандрейзингу» в діяльності соціально-культурних організацій України.

Важливе практичне значення даної роботи представлено проектною пропозицією «Зелений туризм — екологічно-здоровий відпочинок», в якій розроблено практичні рекомендації та ряд заходів, які покликана покращити стан туристичної галузі Прикарпаття, зокрема сільського зеленого туризму.

Реалізація проекту дасть змогу закласти основи програми розвитку та маркетингу туристичної галузі Прикарпаття. Основні напрямки діяльності будуть включати координацію зусиль з розвитку туристичної галузі, аналіз розвитку туризму та діяльності туристичних підприємств, проведення навчальних семінарів, конференцій, круглих столів; здійснення маркетингу туристичних ресурсів регіону, моніторинг діяльності туристичної індустрії в регіоні, розробка нових туристичних маршрутів та створення спеціального довідника з картами та маршрутами.

Структура курсової роботи

Робота складається зі вступу, 3 розділів, два з яких послідовно розкривають тему дослідження, та третього, яким являється практичним розділом і представлений розробленою проектною пропозицією, висновку та списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретико-методологічні обґрунтування методики «фандрейзинга»

1.1 Основні принципи та засади методики «фандрейзинга»

Фандрейзинг (англ. — fundraising, від fund — фонд, raising — піднімання. іноді вживається як «фандрайзинг») — збирання коштів індивідів та організацій на реалізацію соціально-значущих (переважним чином) проектів [18, 234]. Ці проекти можуть бути спрямовані на вирішення таких проблем як підтримки освіти, як сфери створення суспільного знання; підтримки духовного та культурного середовища суспільства; боротьби з бідністю; пропагування здорового способу життя; подолання насильства, безпритульності, наркоманії та інших соціальних проблем; подолання хвороб століття тощо.

У фандрейзинга є кілька базових напрямків:

— гранти міжнародних благодійних організацій і фондів;

— кошти з місцевого бюджету;

— кошти з інших фондів;

— участь у державних (або регіональних) цільових программах;

— звернення до комерційних компаній, банків;

— збір пожертв. 16, 143]

Фандрейзингом займаються неприбуткові організації: організації освіти (університети, школи, коледжі); організації охорони здоров’я (лікарні, госпіталі); організації культури (музеї, театри, бібліотеки, галереї); науково-дослідницькі інститути і лабораторії; релігійні групи; благодійні фонди тощо

У закордонній і вітчизняній літературі, присвяченої проблемам неприбуткових організацій, це поняття використовується у двох сенсах: широкому й вузькому. У широкому змісті слова фандрейзинг означає процес залучення матеріальних ресурсів, необхідних для реалізації соціальних ініціатив. У вузькому значенні - це система взаємозалежних заходів, спрямованих на залучення фінансів для вирішення соціальних проблем. Як бачимо, фандрейзинг у вузькому сенсі слова має на увазі одержання допомоги від спонсора тільки грошима, а фандрейзинг, як широке поняття, містить у собі також пошук товарів, послуг, приміщень, техніки та ін. Пошук ресурсів може здійснюватися як для діяльності організації в цілому, так і для реалізації конкретної справи. І в тому, і в іншому випадку необхідно враховувати основні тенденції, на основі яких сьогодні відбувається розвиток соціально-культурної сфери. З одного боку, це — прагнення до незалежності, автономії від державних структур, політичних партій і бізнесу. З іншого боку, незалежність соціально-культурних організацій від держави та бізнесу не означає ізольованості від них і відсутності взаємин з ними.

Фандрейзинг — це двосторонній процес. З одного боку, тут виступає діяльність фандрейзерів, які збирають гроші для підтримки діяльності своєї організації або на проведення якого-небудь заходу. З іншого боку — діяльність донора, що надає соціально-культурним організаціям або ініціативній групі фінансові або інші матеріальні засоби. Цей процес необхідно розглядати як взаємодію, при якому відбувається безпосередній або опосередкований вплив суб'єктів один на одного. У результаті такого контакту повинні відбутися взаємні зміни поводження, діяльності, відносин. Між фандрейзером і спонсором виникають взаємодії, в основі яких лежить причинна залежність. Прохання фандрейзера про підтримку соціального проекту, спрямована на зміну поводження, соціальних установок, очікувань спонсора, викликає в останнього відповідні дії. Залежно від характеру цих дій (підтримка проекту або відмова) міняється поводження, установки фандрейзера. Відомо, що взаємини можуть складатися по двох сценаріях: співробітництво (кооперація) або суперництво (конкуренція). Для фандрейзинговой діяльності обирається перший варіант, при якому, кожен з учасників цього процесу просувається до своєї мети, сприяючи й не перешкоджаючи її досягненню[26, 234].

Якщо мати на увазі обсяг засобів, які одержує організація з різних джерел, то найбільш оптимальним уважається наступне співвідношення: 1/3 фінансових засобів організація одержує із власного оточення й власної господарської діяльності; 1/3 засобів організації надають органи державної адміністрації й органи самоврядування всіх рівнів; 1/3 від національних і міжнародних фондів.

Збір засобів для реалізації соціальних проектів повинен здійснюватися на основі ретельно розробленої програми, у якій важливо передбачити наступні моменти [20, 122]:

Спрямованість на потенційних спонсорів;

Визначення й класифікація перспектив щодо можливого обсягу пожертвувань;

Розробка переконливих аргументів для перспектив дарування;

Вибір відповідних методів звертання до кожної групи, на яку покладають надію на одержання грошей або інших матеріальних засобів;

Способи контролю приходу засобів.

Досвід діяльності соціально-культурних організацій переконує в тому, що обов’язковою умовою ефективності фандрейзингу є привабливість ідеї організації для потенційного спонсора.

Ідея, як правило, є формою концептуального способу вираження місії організації, тобто вона включає в себе чітке усвідомлення мети подальшого розвитку соціально-культурних організацій і методів перетворення дійсності для її досягнення. До внутрішніх умов слід віднести ідеологію, котра виробляється кадровим потенціалом організації (лідер, Рада директорів, персонал, члени організації). При цьому характерною ознакою є та обставина, що ідеологія конкретної організації, яка висловлена в системі цінностей, як правило, збігається з індивідуальним досвідом, планами, потребами персоналу. Цей збіг є необхідною умовою ефективного обміну інформацією та оптимального пошуку нових напрямків діяльності організації.

Важливою формою обміну інформацією і пошуку на цій основі нових напрямків діяльності і перспективних засобів є проведення ділових засідань з використанням методу «мозкового штурму». Вдало знайдена ідея, як правило, оформлюється у вигляді проекту, у якому чітко визначається проблема, на вирішення якої він спрямований, формулюються його ціль і задачі, складається робочий план і бюджет, розробляються показники для виміру ступеня досягнення поставлених у проекті завдань. Для втілення у життя ідеї необхідні фінансові витрати, тому надзвичайно важливо проаналізувати ситуацію, давши відповіді на такі питання: Чого ми хочемо? Який рівень наших претензій? Скільки грошей нам необхідно, щоб домогтися бажаного? Чи вистачить нам засобів для досягнення? Чого саме нам не вистачає? Головне питання, на якому повинна фіксуватися увага — це визначення суми, що необхідна для реалізації ідеї.

Як вже згадувалося раніше, фандрейзинг — це не просто дуже важливий розділ роботи організації, він по суті інтегрує прагнення її виконувати свою місію [38, 34]. Крім того, справедливо було б визнати фандрейзинг поняттям в значній мірі збірним, об'єднуючим дуже різні шляхи залучення коштів для існування і розвитку організації. Не зайве буде нагадати, що фандрейзинг — це залучення не тільки фінансів, але ресурсів взагалі в усьому їх різноманітті. Однозначно, чим більше джерел ресурсів, методів і способів їх залучення для життєдіяльності організації, тим стійкіше її розвиток. Диверсифікація цих джерел і методів-способів — запорука незалежності і гарантія від ресурсних криз. Таким чином, стійко успішний фандрейзинг передбачає залучення всього спектру необхідних коштів з максимально можливо різноманітних джерел і за допомогою всіх доступних прийомів, за винятком, зрозуміло, насильницьких, яким грішать разбойнічкі і держава. Види ресурсів досить різні: людські (робочий час, інтелектуальні та фізичні зусилля); інформаційно-методичні (знання, навички, технології); матеріальні (товарні); послуги та роботи (за допомогою механізмів, що підсилюють і прискорюють людський фактор); фінансові, за які, власне, простіше за все придбати все перераховане в попередніх пунктах.

Джерела ресурсів можна розділити за: типом їх власника (власні або чужі); характером власності (особисті, колективні, корпоративні, загальнонаціональні, загальнолюдські в т. ч. «неприватизована природа»); відношенню до самої організації («ближнє коло» — члени самої організації, їх рідні і близькі й «дальній коло» — інші суб'єкти, що мають відношення до виду або території діяльності організації); територіальною ознакою (будинок, вулиця, район, селище, місто, область і т.д.) [18, 122]. Не менш різноманітні методи мобілізації коштів: безповоротна допомога у всіх її різновидах (дарування, пожертвування, членські внески, міжнародна технічна та гуманітарна допомога); безоплатне надання товарів та послуг (відповідальне зберігання, безоплатне використання майна тощо); поворотна фінансова допомога (кредити, позики, ендавмент); пасивні доходи (страхування, роялті, банківський депозит і товарний кредит); власна прибуткова діяльність (операції з цінними паперами, продаж вироблених або покупних товарів, надання платних послуг з або без організації дочірніх комерційних структур тощо).

Симфонія фандрейзингу та філантропії: симфонія (грец. symphonia — співзвучність) — гармонійне сполучення, поєднання чого-небудь (Словник іншомовніх слів) [44, 87]. Говорячи про залучення філантропічних ресурсів, слід розуміти, що здобувач намагається переконати потенційного донора зробити пожертвування на підтримку суспільно корисної діяльності, а не на саму організацію. Таким чином створюються партнерські відносини донор-реципієнт, альтруїзм яких обмежено суб'єктивним уявленням донорів про правила діяння добра в даний відрізок часу на конкретно взятій території і супутніх інших вже небезкорисливо інтересів. З боку реципієнта передбачається сумлінність та реалістичність в обраній суспільно корисної діяльності.

Взагалі в оцінці цієї самої суспільно корисної діяльності дуже багато суб'єктивного, а законодавець до цих пір не спромігся дати йому юридично струнке визначення. Втім, відсутність вичерпно чіткого визначення можна розглядати і як благо, оскільки дозволяє спиратися на здоровий глузд і етику. У будь-якому випадку прагматичним змістом партнерства донор-реципієнт є взаємне задоволення потреб. Аналізуючи висловлювання очікувань неофітів від фандрейзингу, неминуче доходиш висновку про майже поголовне досить наївному прагненні щодо швидкого набити руку в «порівняно чесних» прийомчиків вилучення благодійних ресурсів з кишень вітчизняних і зарубіжних суб'єктів (юридичних та фізичних осіб). На превеликий жаль, на шлях задоволення цієї примітивної потреби стають багато авторитетних тренери і навіть цілі організації. Вже реалізуються проекти (з багатотисячним бюджетом!) З навчання «мистецтву і науці залучення коштів» для всіх бажаючих.

Якщо спробувати в одному реченні висловити найважливіший етичний принцип фандрейзингу, то це б звучало таким чином — «якщо маєш нахабство звертатися до кого-небудь за благодійної підтримкою своєї справи, май совість бути відкритим, прозорим, вдячним і звітуй, звітуй, звітуй за кожну копійку» [15, 22]. Явно відчуваються завищені очікування до фандрейзингу як до таємничо-чудесному засобу, що дозволяє домогтися жаданих благодійних ресурсів. З точки зору стійко успішного фандрейзингу куди важливіше зрозуміти фундаментальну зв’язок фандрейзингу з культивуванням філантропії.

1.2 Типологія фандрейзингових методів: переваги та недоліки

Існують і використовуються наступні методи звернення з проханням про фінансування[12, 89]:

1. Особисте індивідуальне звернення до перспективного донора. Метод збирання коштів «людина-до-людини» (person-to-person) — є найбільш дієвим. Основні пожертви повинні залучатися один-на-один. Люди дають гроші людям, а не подіям (приводам, причинам). Донори дають гроші для події/приводу, проте саме динаміка відносин віч-на-віч інспірує ідеальне дарування.

2. Звернення — прохання до потенційних контрибуторів як до групи. Це публічне звернення до потенційних донорів в групі зробити свої пожертви. За умови правильного використання цей метод не сприймається контрибуторами як тиск і здатний приносити результати, близькі до методу людина-до-людини (person-to-person).

3. Письмове звернення-заява до благодійного фонду або донорської організації щодо надання певного гранту.

4. Телефонування потенційним контрибуторам. Цей варіант слід залишити для звернення до донорів малих пожертв. За виключенням найбільш екстремальних обставин, звертатися до найбільших донорів по телефону не слід. Найбільші донори мають бути удостоєні особистого візиту. Звертання за малими пожертвами телефоном є кращим варіантом, якщо: кількість донорів значно перевищує кількість працюючих; донори розосереджені по країні, що ймовірно, наприклад, для випускників вищих навчальних закладів; існує проблема нестачі часу і необхідність термінового завершення кампанії. 5. Розсилання електронних листів потенційним контрибуторам. Цей найменш дієвий засіб, оскільки він є найменш особистим. Переваги: розсилання електронних листів може бути масштабним, швидким і недорогим. Воно є здатнім забезпечити, як мінімум, обізнаність аудиторії про кампанію, створити фон для подальших дій фандрейзерів.

6. Звернення до відвідувачів Інтернет-сайту організації. На першій сторінці Інтернет-представників багатьох американських університетів та неприбуткових організацій (www. aaas. org) розміщена кнопка «contribute», або «пожертвуй», «зроби дар». Розміщення списку філантропів на сайті створює стимул для появи нових.

7. Реклама, як правило, мало корисна в якості практичного варіанту звернення за коштами. Її можна використовувати для отримання широкого бачення кампанії і для повідомлення великій аудиторії про наближення руху за збирання малих пожертв.

8. Телевізійні звернення до потенціальних конрибуторів — є такими, що дорого коштують у створенні, вимагають кваліфікації і спеціалізованого штату для проведення. Вони можуть бути більш доступними у використанні тим, хто працює у сфері мовлення, або з використанням відомих імен і національних організацій. Проте, слід пам’ятати, що основні пожертви, звернення за коштами персона-до-персони до індивідуальних і корпоративних контрибуторів і фондів переважно мають місце поза ефіром.

Джерелами фінансування соціальних ініціатив є [12, 112]:

Бізнес; національні й міжнародні благодійні донорські організації;

органи державної влади всіх рівнів; громадськість.

Розробляючи стратегію фандрейзингових методів, важливо оцінити переваги та недоліки кожного джерела, що надає пожертвування для здійснення соціального проекту.

Бізнес має достатній філантропічний потенціал. Можна привести багато прикладів соціальної відповідальності бізнесу. Акціонерні товариства (великі фірми й підприємства), що з’явилися після приватизації, традиційно продовжують підтримувати соціальну сферу. Великі й середні підприємницькі структури, такі як банки й фірми, активно займаються добродійністю й засновують благодійні організації. Мотиви участі бізнесу в добродійності різні. Це — і відчуття власної значимості, і можливість заявити про себе, і бажання зробити щось корисне для суспільства, і можливість рекламування своїх товарів та ін. Однак об'єктивно оцінити цей потенціал можливо тільки в комплексі з макроекономічними й правовими умовами. При одержанні засобів від бізнесу в громадських організацій виникає чимало проблем: юридичні складності, через які неможливо здійснити продаж пожертвуваних товарів або стягувати плату за перепродані послуги; бізнесмени настроєні на одержання обчислюваного прибутку від спонсорського проекту, тому вони намагаються заключати спонсорські угоди, а не благодійні угоди, оскільки в останньому випадку компанії не доводиться сподіватися на одержання взаємних послуг; великі спонсори не поспішають підтримувати локальні ініціативи, вони намагаються працювати в національному масштабі; у середовищі бізнесу не існує професійної філантропії. Бізнесменам необхідні знання стратегії корпоративного спонсорства; бізнесмени бояться демонструвати прибутки своєї фірми або розміри благодійної допомоги.

Національні й міжнародні благодійні донорські організації. У цей час на території України діє безліч міжнародних благодійних організацій, що надають підтримку соціальним ініціативам громадян. Законодавчою базою для надання такої допомоги є договори між Україною й США, а також між Україною і Європейським Союзом. Відповідно до домовленості допомога здійснюється у вигляді грантів, які є цільовою безповоротною фінансовою допомогою.

Можна привести багато аргументів у захист підтримки життєдіяльності організації за рахунок грантів. Насамперед, підтримуються соціально значимі напрямки, нездатні приносити прибуток. Гроші, отримані за грантом, не обкладаються податком на додаткову вартість, а також на прибуток для соціально-культурних організацій. Громадська організація може надавати своїм клієнтам безкоштовні послуги, а також оплатити дорогі ресурси (оренда, техніка, телефон, зарплата й т.п.). Проблема фінансування зменшується на певний строк, можна в спокійній обстановці реалізовувати свій проект і в той же час шукати інші варіанти життєзабезпечення. Робота за грантом підвищує кваліфікацію персоналу, оскільки вчить перспективному плануванню, менеджменту, фінансовому керуванню, звіту, маркетингу, оцінці своєї діяльності. Робота з добродійниками будується на основі партнерства, а не конкуренції при наданні платних послуг. При цьому організація має можливість використовувати напрацювання грантонадавача для вибору пріоритетних напрямків діяльності.

До числа недоліків грантової підтримки можна віднести наступне: звикання й залежність; відсутність гнучкості; обмежена самостійність; залежність від політики в країні; залежність від політики фондів; небезпека зловживань при розподілі грантів.

Громадськість. Це джерело містить у собі пожертвування від громадян у вигляді грошей, переданих організації приватними особами на основі договору дарування або інших договорів, які не передбачають компенсації або повернення цих грошей. Це можуть бути також приватні пожертвування у вигляді товарів і послуг.

Універсальний набір інструментів американського фандрейзингу[44, 133]:

Інструмент № 1: Поштові розсилки. Поштові розсилки пропозицій про пожертвування зустрічають вас на кожному кроці. Поступово Ви до них звикати, і вже з першого разу можете відрізнити майже стандартний конверт від решти пошти. І тим не менше це один з найбільш поширених та ефективних інструментів фандрайзерів США. Поштові розсилки направляються на поштові адреси клієнтів і друзів, через газети й журнали, у презентаційній продукції НКО і так далі. Цікаво, що часто змістом листа є не пряма прохання дати грошей, а запрошення стати другом організації і зробити їй подарунок. При цьому подарунок можна зробити в пам’ять про кого / чим-небудь або на честь кого-то/чого-то. Одним із правил є заздалегідь написаний текст про бажання пожертвувати і варіанти конкретних сум пожертвування для простоти і зручності заповнення форми. Також вказуються потрібний або передбачувана суми зібраних коштів і додаються брошури з розповідями про конкретних людей, які потребують допомоги. Часто розсилки проходять по певній послідовності або циклу дій. Наприклад в одному з коледжів щороку проводить чотиримісячну кампанію. У січні всім адресатам, які мають електронну пошту, розсилається інформаційний лист про початок кампанії, про пропозицію внести приватне пожертвування і про можливе дзвінку представників коледжу через два тижні. Далі співробітники коледжу проводять масовий обдзвін адресатів з роз’ясненнями та повтором пропозиції. Після цього проводиться поштова розсилка за адресами як тих, з ким вдалося переговорити, так і не охопленим телефонними переговорами. У лютому і в квітні ця чотиритижневий послідовність дій повторюється з поступовим вирахуванням відгукнулися. Їм надсилаються листи подяки. Якщо людина не відгукується протягом цих місяців, він потрапляє, як і решту, в адресати кампанії наступного року. Людина викреслюється з бази потенційний приватних донорів тільки після трьох років мовчання. Вдалою формою цього інструменту є лист з пропозицією про пожертвування за підписом шановного, авторитетної людини, як правило, одного з членів Опікунської ради НКО. Іншим правилом є вкладений зворотний конверт або зручне місце і час для передачі конверта. Так просто вражаючий по своїй простоті приклад збору приватних пожертвувань ми зустріли на Різдвяному шоу в міському мюзик-холі. Всі глядачі отримали на вході буклети з програмою шоу, подяками корпоративним спонсорам та приватним донорам і пропозицією зробити приватне пожертвування, якщо шоу сподобатися. Для цього в буклет був вкладений стандартний конвертик, куди можна було покласти чек, гроші, або вказати свій рахунок. Різдвяне шоу зворушило своєю лірикою музики, світла і танцю. Літні подружні пари трималися за руки, у деяких на очах були сльози. А після вистави вони, виходячи із залу, віддавали співробітникам мюзик-холу буклетик з наповненими конвертами і говорили «Спасибі за цей прекрасний вечір!».

Інструмент № 2: Подяки. Листівка подяки з невеликою площею для внесення імені донора від руки. З успіхом використовується Unaited Way, що має дуже велике число невеликих приватних пожертвувань. Лист подяки з новою пропозицією про пожертву. Цей здивував нас своєю наполегливістю крок дозволяє викликати другу хвилю пожертвувань зі значно меншими витратами на поштову розсилку, так як вже чітко визначена цільова група реальних донорів. Подяки у всій друкованої продукції, буклетах, звітах і так далі з різними способами вказівка на обсяг пожертви — або списками за сумою вкладу, наприклад донори від 1000 доларів до 500 доларів, подяки таблички на стінах, біля входу в будинки, на скульптурних композиціях, на цеглі стін і плитці тротуарів, навіть на квіткових горщиках вуличних клумб — скрізь! І через подяки формується традиція, правило, мода дарувати подарунки, робити пожертвування, дякувати за добрі справи і допомогу.

Інструмент № 3: Щорічний звіт. Близький до подяки за змістом і щорічний популярний фінансовий звіт із зазначенням всіх, хто жертвував і сум їх пожертвувань, внесків, добровольчого праці. Однак унікальним для нас у звіті стала вказівка економічної ефективності виконаної роботи для розвитку даного регіону. При розрахунку ефективності враховується обсяг залучених коштів, включаючи добровольчий працю, витрати гостей з інших регіонів на проїзд, проживання, харчування, відпочинок і т.д.

Інструмент № 4: Ящики й спеціальні місця для збору пожертвувань. Це ще один дуже поширений варіант збору коштів. Добровольці Армії Спасіння просто виходять на самі людні місця в місті і дзвонять у дзвоники, нагадуючи що, є люди потребують підтримки. Пожертвування при цьому збираються в спеціальні червоні казанки. У міській оранжереї з безкоштовним входом на місці, де стоїть зазвичай каса просто встановлений великий ящик для збору коштів та табличка з проханням внести приватне пожертвування із зазначенням рекомендованих сум для дітей і дорослих. А на вході в кілька громадських організацій ми виявили великі ємкості для різдвяних подарунків, які може зібрати, принести і покласти туди будь-який городянин.

Інструмент № 5: Індивідуальні пожертви та заповідального дарування. Кожна НКО шукає своїх жертводавців. Наприклад приватна школа знайшла їх в особі колишніх учнів, дідусів і бабусь випускників та учнів, батьків. Вона приймає не тільки грошові пожертвування, але і цінні папери, а також заповідальне дарування. До заповідальним дарування ставляться з особливою повагою, а привертає таких донорів фандрайзерів користується заслуженим авторитетом. У його роботу входить збір інформації про великі донорах своєї та інших громадських організацій, пошук і підбір інших городян, схожих за певними характеристиками з великим донором, закріплення потенційного великого донора за одним зі співробітників і постійне його супровід, формування бажання зробити пожертвування. Додатковими інструментами тут є зустрічі, візити, запрошення на заходи, дзвінки і т.д.

Інструмент № 6: Поради засновників та поради піклувальників. З точки зору фандрайзингу виявилося, що часто члени рад мають негласну обов’язок брати участь у фандрайзингових кампаніях НКО і залучати до цього своїх друзів і партнерів під девізом — «Чи не хочете ви приєднатися до мене?». А в деяких некомерційних організаціях члени Ради навіть встановлюють для себе негласну норму обов’язкових сум залучення приватних пожертвувань. Інструмент № 7: Відеофільми. Менш поширеним, але не менш ефективним засобом збору коштів виявилися спеціальні відеофільми для групового перегляду (для співробітників корпорацій, об'єднань тощо) з закликом допомогти іншим — фільми про реальних історіях людей, яким допомогли і яким можна допомогти. Іншим різновидом фандрайзингових фільмів стали відеофільми із закликом допомогти собі - фільми про прекрасне майбутнє певній території і адресовані до жителів даної території - «фільми-бачення». Фільми, як правило, не призначені для розміщення в телевізійному ефірі, вони створені для індивідуального або колективного перегляду в установах і організаціях, на зустрічах і презентаціях. Відеокасети поширюються через відділи кадрів, через добровольців на підприємствах, керівників організацій. Фільм крутиться тисячі разів в більшості компаній, його бачать десятки тисяч людей зовсім в іншій обстановці, ніж телевізійний ролик, і, тому його ефективність значно підвищується.

Інструмент № 8: Відрахування із заробітної плати. Результатом застосування вищеописаного інструменту стають відрахування із заробітної плати службовців кампаній. За словами провідного фандрайзерів United Way 70% надходжень (а в 1999 році було зібрано $ 52 млн. доларів) довелося як-раз на це джерело! При цьому бізнес-корпорації не вимагають цих дій від свого персоналу — основна спонукує ідея — створення кращого життя в регіоні, життя в хорошій, нормальної, здорової країні. Тут слід доля одну тонкість — United Way є однією з найбільш відомих і шанованих фандрайзингових організацій Америки. І це теж інструмент — створення спеціалізованих центрів фандрайзингових! Адже «громадянин міста може не знати потребу конкретної НКО, але хоче допомогти, тому він звертається до United Way. А ми робимо процес пожертвування легше — просто віднімаючи його розмір з заробітної плати. І службовці згодні - віддавати частину зарплати в United Way.

Інструмент № 9: Веб-сторінки Інтернет в Америці - це невід'ємна частина повсякденного життя. Навіть якщо у вас зламалася плита на кухні - ви йдете в Інтернет і дивитеся на нові моделі, потім ви звертаєтеся на Інтернет-сторінки різних товариств захисту прав споживачів, їх рейтинги плит і вибираєте ту, що пройшла всі випробування громадськості. Потім ви шукайте в Інтернеті найближчий до Вас магазин з найбільш вигідним і зручним пропозицією і знову через Інтернет робите замовлення. Саме так, на наших очах купили плиту наші друзі (літня подружня пара пенсіонерів). Некомерційна організація — такий же суб'єкт економічного життя країни, регіону і справа в тому числі і фандрайзерів надати можливість клієнту, партнеру, донору знати про НКО, довіряти їй і, можливо, прийняти рішення про її підтримку. Тому НКО в Інтернеті живуть також активно як і в реальному світі. А веб-сторінки з максимальним обсягом інформації, доступність текстів, ціною та якістю послуги пропозицій є одним з динамічно розвиваються інструментів фандрайзерів.

Інструмент № 10: Акції по збору приватних пожертвувань. Тут у фахівця зі збору пожертвувань приватних повна зводу уяви і дій. Ось один із прикладів акції - наша співрозмовниця назвала її - «Френдрайзінг» — аукціон на прийомах для друзів. Такі аукціони, як нам пояснили, використовують всі приватні школи. Спочатку НКО як пожертвування збирає предмети і послуги — такі як право використовувати дачу на вихідних, авіаквитки, обід в ресторані і т.д. Потім формується пакет лотів і готується прийом. Запрошена публіка знає заздалегідь, що вона приходить витрачати гроші. Обов’язкове правило — запросити професійного аукціонера — адже необхідно в середньому продати близько 70 лотів зі швидкістю від 45 секунд до 2 хвилин щоб гості не втомилися, не заснули і не розійшлися. Крім того, досвідченому фандрайзерів вдається продати під рекламу час і оформлення аукціону. Коли безліч акцій об'єднані однією ідеєю і метою в загальну фандрайзингову кампанію, звичайно щорічну, як правило, вибирається голова кампанії - шанована людина, представник банку, великої донорської корпорації. Він додає вагу і солідність акціям. І це теж маленький додатковий інструмент. Їх різноманітність, а також різні поєднання можна було б продовжувати описувати і далі, але, здається, вже зрозуміло, що, якісь інструменти дуже схожі на російські, а якихось просто ще немає.

Вимоги до фандрайзерів: комунікабельність, впевненість в будь-якій аудиторії, рекомендації, ентузіазм, здатність переконувати, здатність готувати волонтерів і створювати з них команду.

1.3 Місце фандрейзинга в реорганізації та розвитку соціально-культурної сфери

Значення фандрейзингу в розвитку соціально-культурної сфери зростає разом із зростанням частки недержавного сектору у вирішенні проблем суспільства.

Фандрейзинг — це залучення не лише фінансових, але й інших ресурсів потенційних контрибуторів: матеріальних інтелектуальних, часових, та інших, необхідних для вирішення соціально-значущих завдань[19, 135]. В цьому сенсі фандрейзинг є дуже актуальним для сучасної України, де менше, ніж, наприклад, у США, багатих та просто достатньо забезпечених людей, проте поле для вирішення соціально-значущих проблем є просто неосяжним. В інших розвинутих країнах фандрейзинг — повсякденна поточна діяльність багатьох неприбуткових організацій.

Для інформування світової громадськості про діяльність благодійних фондів використовуються інтернет-комунікації. На сайті www. fundersonline. org презентовано інформаційну базу даних про незалежні і корпоративні фонди, рекомендації для грантоздобувачів, новини філантропії тощо. В країнах з активною традицією фандрейзинга існує достатньо висока конкуренція за філантропічні ресурси.

Фандрейзинг будь-якого, навіть невеликого, проекту потребує спеціальних знань і навичок. В суспільному світі це область професійного консультування. За сотні років існування доброчинної діяльності її організаторами накопичений професійний досвід проведення кампаній збирання коштів.

Панівною тенденцією є перехід від розуміння фандрейзингу як «заняття для світських дам» до планованої професійної діяльності. В організаціях культури формуються спеціалізовані відділи. Приміром, у Національному Театрі Великобританії фандрейзингом займається команда з п’яти осіб (двоє - корпоративним фандрейзинг, двоє - роботою з індивідуальними благодійниками, один — з фондами). У Галереї Тейт фандрейзинг будується по американській моделі, і команда складається з 35 чоловік. Можна виділити наступні складові професійного фандрейзингу[36,79]:

* своєчасне, випереджальне (proactive) виявлення всіх можливих контекстів взаємодії культури і бізнесу, проведення відповідних досліджень;

* високий рівень роботи — за моделями, прийнятим в бізнесі - за напрямками: маркетинг, менеджмент подій, PR і т.д. Цікаво, що, налагодження комунікації відбувається у Великобританії в основному шляхом особистих контактів, а в США — по телефону;

* участь у процесі фандрейзинга всіх (більшості) підрозділів організації та їх творчу взаємодію між собою для досягнення загального результату

* відкритість — публічне висвітлення історії успіху, що транслюється через досить широку мережу журналістів

Які слабкості фандрейзингу організацій культури?

На думку представників спонсорів, до цих пір слабкістю є необов’язковість у наданні звітів. Організації культури часто не знають особливостей управлінської структури бізнесу. Наприклад, Філіп Додд, директор Інституту сучасного мистецтва («Institute for Contemporary Art») у Лондоні півроку вів переговори, які завершилися безрезультатно, оскільки неправильно був визначений менеджер компанії - потенційного спонсора, від якого залежало рішення про виділення коштів.

США й країнах Західної Європи філантропічна діяльність досить поширена. Приватні пожертвування у вигляді товарів, послуг або грошей на реалізацію важливих завдань місцевої громади є звичною справою кожного громадянина. На жаль, в Україні практика надання громадянами фінансової підтримки благодійному проекту майже відсутня.

Специфіка роботи громадської організації вимагає врахування чинників ризику[35,69]:

Коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів;

Невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних і економічних змін у країні;

Зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на гранти західних фондів т ін.);

Неповнота, неточність інформації щодо фінансового стану й ділової репутації спонсорів з бізнесових кіл (можливість банкрутства, відмова від попередньої домовленості);

Ось чому в стратегії пошуку фінансових засобів для соціально-культурних організацій необхідно керуватися принципом різноманітності джерел фінансування. Усвідомити значущість цього підходу до пошуку грошових засобів допомагає ілюстрація, що використовується авторами «Порадника для неурядових організацій»: «Уявимо собі, що джерела фінансування організації схожі на ніжки столу. Ми втрачаємо одне джерело (тобто ніжку), але стіл ще стоїть. Це створює для нас шанс відремонтувати його перш ніж він впаде. Тепер уявимо собі, що наш стіл (тобто організація) має лише одну ногу. Як було б важко втримати рівновагу в цій ситуації, а що сталося б, якщо б ми взагалі цю ногу втратили? Якщо джерелом фінансування організації є її господарська діяльність, що станеться, якщо така діяльність у результаті змін у законодавстві буде заборонена або серйозно обмежена? Або у випадку, коли основним джерелом фінансування організації є гранти західних фондів, що буде, якщо раптом втратиться зацікавленість справами Центрально-Східної Європи та спрямується допомога в інші регіони земної кулі?» [24, 170] Основним правилом фандрейзингової діяльності є - розмаїтість джерел фінансування. Існує також певна залежність між кількістю пожертвувань і джерелом їхнього одержання. Цей зв’язок можна зобразити у вигляді піраміди, у нижній частині якої зображується кількість внесків від громадськості, бізнесу, у середній — різні рівні державного бюджету, а у верхньої - гранти, одержувані від національних і міжнародних донорських організацій.

Основні стратегії застосування методики фандрейзинга, такі як залучення партнерів через контексти, загальні як для бізнесу, так і для організацій культури, приклади подібної взаємодії були виявлені в регіонах (Брістоль, «Watershed media center — ВВС»). Якщо ж розглядати стратегію просто як відносини, які розвиваються в довгостроковій перспективі, то таких прикладів досить багато. Довгострокові відносини між бізнесом і культурою часто у вигляді свого роду клубів, що виникають навколо національних культурних брендів («National Theatre», «National Gallery», «Tate Britain» і т.д.). Крім того, у ряді випадків фандрейзинг називають стратегічним, коли він поєднується з елементами фінансової стратегії, репертуарної політики, вписується в загальний бізнес-план організації і т.д.

Які аргументи є вирішальними при ухваленні рішення про спонсорську підтримку організацій культури?

У ході зустрічей з представниками бізнесу та організацій культури згадувалися наступні позиції:

* брендинг: спонсорство збільшує упізнаваність імені, підсилює образ компанії;

* маркетинг: спонсорство забезпечує доступ до цільових аудиторій, а також реалізацію продукції;

* PR: спонсорство сприяє розвитку відносин з клієнтурою і партнерами, наприклад, через програми гостинності (corporate hospitality);

* розвиток персоналу: спонсорство розвиває креативність персоналу, створює сприятливу робочу середу, сприяє зміцненню командного духу і т.д. ;

* соціальна відповідальність: спонсорство допомагає встановити зв’язки корпорації з спільнотою, покращує якість життя в місцях, де працює компанія, створює умови для згуртування місцевих спільнот, розвитку соціальної комунікації і т.д.

Для бізнесу провідними є комерційні аргументи. Філантропічні аргументи зазвичай висловлюють працівники фондів і представники влади.

Наскільки підтримка приватного сектору впливає на культурний продукт?

Великі корпорації, вибудовуючи систему взаємодії з культурними інститутами, часто беруть на себе повну відповідальність за культурний продукт і відкрито це декларують. В результаті можна бачити на афішах напис «Спеціальна виставка BP» («The BP Special Exhibition … «) — замість «Виставка проводиться за підтримки BP». З іншого боку, організації культури вводять самообмеження на залучення деяких спонсорів. Об'єднання вчених-екологів і художників «Platform London» виступає проти залучення тютюнових і нафтових компаній до підтримки культури, вважаючи неприйнятним таким чином давати їм «соціальну ліцензію» на нанесення шкоди людині й природі.

Які ще ефекти (управлінські, психологічні, комерційні та ін) надає фандрейзинг на мистецькі організації?

Під фандрейзинг все більшою мірою розуміють не одноразова грошове вливання, а взаємовигідне взаємодія, в результаті якого співробітники організацій культури отримують нові навички: маркетингові - вміння приймати маркетингові рішення на різних етапах художньої кар'єри; технологічні - вміння використовувати нові технології, наприклад, ефект інтерактивності; інформаційні - здатність враховувати різку зміну аудиторії у великих містах — це, зокрема, визначає тенденцію створення мультиплексів, що об'єднують багато просторів для різних цілей; стратегічні - передбачення змін у мові, змін на певній території, підхід до культури як до інвестування в місцеве співтовариство (community investment) і т.д.; презентаційні - вихід на нові аудиторії, а не на що звикла до жанру і репертуару «свою» публіку. Необхідність партнерства з бізнесом змусила мистецькі організації проаналізувати власні ресурси, можливості і аудиторії, навчитися формулювати аргументи на користь підтримки культури.

Навіть якщо не вдається залучити велику кількість коштів, організації культури все одно одержують додаткові можливості для власного розвитку. У процесі фандрейзингу вони повинні розвивати як окремі департаменти (маркетинг, менеджмент подій, видавничий відділ і т.д.), так і інфраструктуру в цілому, наприклад, створювати або реконструювати презентаційні класи, холи, інші публічні простору, покращувати рівень і розширювати спектр послуг і т.д. Таким чином, вони починають діяти як комерційні компанії, тобто розвивати аудиторії та конкурувати між собою. З розвитком фандрейзингу покращилася здатність організацій до адаптації. З одного боку, організації культури навчилися орієнтуватися на потреби бізнесу і грамотно артикулювати свої інтереси. З іншого, підвищився рівень культури бізнесу, про що свідчить переконання в корисності культури і мистецтва.

Розділ 2. Порівняльний аналіз ефективності застосування методики «фандрейзинга» у СКС України та інших країнах

2.1 Стратегія застосування фандрейзинга в зарубіжних країнах

Найбільші масштаби та традиції фандрейзингу і філантропії (доброчинності) мають місце в Сполучених Штатах Америки. Більше двохсот років тому видатний американський діяч Бенджамін Франклін проводив кампанію збору коштів для невеликого доброчинного інституту, з якого згодом виріс університет штату Пенсільванія. Славнозвісний Гарвардський університет з 1639 року носить ім'я Джона Гарварда (1607−1638), який заповів йому половину свого капіталу у розмірі 800 фунтів стерлінгів та власну бібліотеку з 400 томів [35, 145].

Банкір Ендрю Меллон створив у 1941 році на основі своєї колекції Національну галерею мистецтв у Вашінгтоні. Його син, мільярдер Пол Меллон продовжив справу батька, а також збудував на території Йельського університету, в якому навчався, Британський центр мистецтв вартістю 12,5 млн. доларів, який складався з бібліотеки, навчальних аудиторій та картинної галереї. Мільярдер Генрі Форд старший жертвував десятки мільйонів доларів Чикагському університету, Музею сучасного мистецтва та Центру виконавського мистецтва Лінкольна.

Сучасна філантропія продовжує славні традиції минулого. В 1990 р. в США нараховувалося близько 450 тисяч неприбуткових організацій (не рахуючи 294 тисячі релігійних), які проводили фандрейзингові кампанії. Більшість з них об'єднані у AAFRC — Американську асоціацію фандрейзерів, яка видає власний спеціалізований щорічний журнал «Giving USA».

В 1992 р. американці пожертвували 124 мільярда доларів доброчинним організаціям, з яких 83% склали кошти приватних осіб. Більше 6% склали спадки, більшу частину яких отримали коледжі і університети. 54% всього обсягу пожертв було адресовано релігійним організаціям; 11% сфері освіти, по 8% охороні здоров’я та соціальному обслуговування; 7% до сфери мистецтва, культури та гуманітарної діяльності; по 2% на екологію та міжнародні відносини [46, 123].

Лише за 1996−1997рр. Колумбійський університет отримав 3 млрд. доларів, Стенфорд — 4,4млрд. доларів, Прінстон — 4,9млрд. доларів, Йєль — 5,7млрд, Гарвард — 11,1 млрд доларів. Кембріджський університет (Велика Британія) отримав у 1997 році 12млн. фунтів стерлінгів від Біла Гейтса, а у 1998 році - 13 млн фунтів стерлінгів від Unilever та 19,5 млн — від British Petroleum. У 1998 році 40 найбільш щедрих жителів США пожертвували 3,5 млрд доларів. На першому місці опинився медіа-магнат Тед Тернер, який подарував мільярд доларів ООН [46, 125].

Яку частину діяльності неприбуткових організацій складає фандрейзинг? Фандрейзинг є однією із значних сфер діяльності неприбуткових організацій. Він відіграє значну роль у складі джерел фінансування неприбуткових організацій. У США -19%, Німеччині - 4%, Великій Британії - 12%, Франції - 7%, Японії - 1%, Італії- 4%, Угорщині - 20%. Загальна сума пожертв у США в 2002 році склала більше 240 млрд. доларів, або 2,3% валового національного продукта. Для наочності: це 658 млн. доларів у день, або 842 долари у розрахунку на кожного жителя США (в Канаді збір пожертв на 1 жителя в 5 разів, у Великобританії - в 9 разів нижче). Згідно з дослідженнями Бостонського коледжу, протягом наступних 50 років, доброчинним організаціям Сполучених штатів може надійти від 19,2 до 50,2 трлн. доларів. Причому приблизно 6,7 трлн. з них може бути пожертвовано в найближчі 16 років, що в перерахунку на рік складе майже 420 млрд. доларів, або майже вдвічі більше фактичної суми пожертв 2002 року. Поширеною формою партнерства є так звані фонди корпорацій: комерційні компанії вкладають гроші, як правило, через фонди корпорацій, які розглядають некомерційні проекти як джерело отримання прямого прибутку за рахунок зниження ставки оподаткування. Поряд з такими фондами існує поняття корпоративної філантропії. Корпоративна філантропія орієнтована на отримання непрямих вигод, здійснення неблагодійних внесків, а інвестиції коштів, як правило, передбачає обмін типу «То-на-це». Соціальна сфера в цілому розглядається як спосіб забезпечення якості життя, отримує близько 70% фінансових ресурсів корпоративних філантропних програм. Таким чином, фактор «поворотності інвестицій» дуже важливий для корпоративної філантропії.

Основна відмітна особливість фондів корпорацій від корпоративної філантропії полягає в тому, що фонди корпорацій зобов’язані слідувати федеральним правилами субсидування також, як їм ідуть усі фонди в США — громадські, приватні, спеціальні. Зокрема, фонди повинні публікувати списки підтримуваних ними організацій, а також відображати суми, що йдуть на ці цілі, тоді як корпоративні філантропічні програми не передбачають подібної звітності. Відносно новий джерело позабюджетних коштів, який активно набирає популярність в США і в Росії, — корпоративний контракт. Принцип таких контрактів — бартерний договір між комерційним підприємством і некомерційною організацією. Джерела коштів для корпоративних контрактів — маркетинговий бюджет, а не програми філантропії. Для підтримки, як правило, залучаються матеріальні, організаційні та інформаційні, а не тільки фінансові ресурси. Цей вид підтримки найбільш наближений за своїми характеристиками до російського досвіду спонсорства: аналіз показує, що дуже небагато російські корпорації мають спеціальний бюджет для здійснення філантропії - для формування його немає ні економічної, ні правової бази. Новітню, що швидко розвивалася область потенційного донорства представляє досвід громадських фондів США. Основна ідея громадських фондів — надання адресної фінансової підтримки проектам, які безпосередньо представляють інтерес того локального регіону, для служіння яким даний фонд і був утворений. Основу фінансових коштів громадських фондів становлять дарування, пожертвування громадян того чи іншого регіону, які, таким чином, побічно впливають на підвищення якості життя, розвиток культури та рівня освіти свого міста (штату) і можуть бути впевнені, що завдяки їх адресного вкладенню ті інтереси, які вони вважають пріоритетними для свого регіону, будуть дотримані. Донори мають право навіть на обмеження свого вкладу конкретними напрямками витрачання їхніх коштів. Оскільки гроші донора можуть бути використані постатейно в відповідно до інтересів вкладника і основними цілями, характерною рисою громадських фондів є орієнтація їх діяльності на локальні інтереси та проекти. Іноді, якщо цілі організації збігаються з локальними потребами, громадський фонд може покрити навіть дефіцит бюджету попереднього року певної некомерційної організації, щоб вона продовжувала функціонувати і служити певної цільової групи. При зверненні в громадський фонд використовується інший принцип фандрейзингу, ніж віднімання сум пожертв із загального обсягу прибутку, відображеної в декларації, — готівкові вклади або корпоративні клопотання, що використовуються для залучення коштів. Багато громадських фондів США в своїй практиці залучення коштів починають з'єднувати прямі фінансові вигоди для донорів з непрямими — можливістю впливати на розвиток своєї країни, муніципалітету. Фахівці вважають, що ідея «особистого внеску» дуже популярна в Америці, де дуже розвинене почуття патріотизму і бажання залишити «свій слід» в історії міста (штату) і в культурі.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой