Дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДИПЛОМ

Дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ підприємства в умовах фінансової кризи

1.1 Економічна сутність та значення оцінки фінансового стану підприємства

1.2 Система показників фінансового стану підприємства

1.3 Методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб'єкта господарювання

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ"БРОВАРИ-ПЛАСТМАС"

2. 1 Аналіз фінансового стану підприємства

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

2.3 Ідентифікація глибини фінансової кризи на підприємстві: вітчизняні та зарубіжні методики

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ «БРОВАРИ-ПЛАСТМАС»

3. 1 Розробка механізмів запобігання фінансовій кризі на підприємстві

3.2 Прогнозування показників фінансово-господарської діяльності підприємства

3.3 Оцінка ефективності запропонованих антикризових заходів

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих чинників на ТОВ «Бровари-Пластмас»

4.2 Розрахунок системи загального штучного освітлення

4.3 Пожежна безпека

Висновки до розділу 4

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На початку XXІ ст. в Україні відбуваються глибокі економічні перетворення, зумовлені як загальними процесами глобалізації, так і переходом від централізованого планового управління до ринкових методів господарювання. Через значний вплив сукупності дестабілізуючих чинників сучасна вітчизняна економічна дійсність характеризується гострими кризами галузей народного господарства. У зв’язку з порушенням та розбалансованістю економічної рівноваги на межі фінансової кризи функціонує значна кількість підприємств, що має негативні наслідки не лише для їх власників, але й контрагентів, кредиторів і держави у цілому. З огляду на те, що необхідною умовою попередження фінансової кризи є її передбачення та виявлення, важливого значення набуває подальший розвиток і вдосконалення методичного інструментарію діагностики фінансової кризи підприємства як первинної ланки економіки держави.

Дослідженням питань діагностики кризи і банкрутства підприємств на основі фінансових індикаторів присвячено праці багатьох відомих зарубіжних вчених-економістів: Ю. Брігхема, І. Бланка, Й. Ворста та ін. Разом з тим, вивчення зарубіжного методичного інструментарію свідчить про неможливість його застосування для діагностики фінансової кризи українських підприємств через часову й параметричну невідповідність, макроекономічні відмінності та інші чинники.

Серед учених країн СНД теоретичні аспекти кризового стану, його діагностики, а також проблеми розробки заходів антикризового управління досліджуються Е. М. Коротковим, О. П. Градовим, В.І. Кошкіним, Н.В. Родіоновою, О.І. Пушкарем, Г. П. Івановим, А. П. Ковальовим, Є.С. Мінаєвим, В. П. Панагушиним та ін.

Водночас, вітчизняний інструментарій діагностики фінансової кризи перебуває на стадії формування.

Важливість та необхідність удосконалення теоретико-методичних та прикладних аспектів діагностики фінансової кризи підприємств зумовлюють актуальність теми дипломної роботи, логіку її побудови, цільову спрямованість, завдання та напрямки дослідження.

Мета дипломної роботи полягає у дослідженні теоретичних та практичних аспектів фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи.

Досягнення мети передбачає виконання наступних завдань:

— визначити економічну сутність та значення оцінки фінансового стану підприємства;

— дослідити систему показників фінансового стану підприємства;

— обгрунтувати методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб'єкта господарювання;

— проаналізувати фінансовий стан підприємства;

— здійснити аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

— ідентифікувати глибину фінансової кризи на підприємстві на основі вітчизняних та зарубіжних методик;

— розробити механізми запобігання фінансовій кризі на підприємстві;

— спрогнозувати показники фінансово-господарської діяльності підприємства;

— здійснити оцінку ефективності запропонованих антикризових заходів;

— проаналізувати небезпечні і шкідливі чинники на ТОВ «Бровари-Пластмас»;

— розрахувати систему загального штучного освітленн;

— дослідити стан пожежної безпеки.

Об'єкт дослідження — господарська діяльність ТОВ «Бровари-Пластмас».

Предмет дослідження — теоретичні та практичні аспекти фінансового стану підприємства та шляхів його покращення в умовах економічної кризи.

Методи дослідження. У роботі використовувались наступні методи: аналіз та синтез, метод порівняння при виявленні тенденцій розвитку ТОВ «Бровари-Пластмас», розрахунки коефіцієнтів при аналізі господарсько-економічної діяльності; методи системного аналізу та синтезу, зокрема причинно-наслідковий аналіз та інші.

Інформаційною базою дипломної роботи виступають Закони та нормативно-правові акти України; наукова література вітчизняних та зарубіжних авторів з фінансів підприємств та фінансового менеджменту; періодичні видання економічного та правового профілю; інструктивні та методичні матеріали; матеріали статистичної та фінансової звітності ТОВ «Бровари-Пластмас» за 2010−2012 рр.

Структура. Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дипломної роботи 110 сторінок, у роботі розміщено 12 таблиць, 9 рисунків, 4 додатки, використано 91 літературне джерело.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ГОПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА

1.1 Економічна сутність та значення оцінки фінансового стану підприємства

Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку — визначає передумови розвитку підприємства. Тому, дане питання було розглянуто у працях багатьох економістів, як вітчизняних так і зарубіжних, і особлива увага приділялася питанням пов’язаних не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням.

Як відомо, оцінка фінансового стану підприємств здійснюються безпосередньо за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), Національним Банком України та комерційними банками. Основу таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємств було закладено ще з 1998 р., Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій у 2000−2003 роках. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерством фінансів та Фондом державного майна України у 2001 р. розроблено окреме Положення про порядок здійснення аналізу їхнього фінансового стану [69].

Вихідною основою для аналізу фінансового стану підприємств, комерційними банками, при оцінці їхньої кредитоспроможності стало розроблене НБУ у 1995 р. Положення, «Про кредитування підприємств», яке на сьогодні скасоване. Проте, НБУ було удосконалено методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємств та відображено у Положенні «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (2003 р.). Кожний комерційний банк, з урахуванням рекомендацій НБУ, розробляє своє Положення про кредитування, де й викладені основні методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства при встановленні можливості надання йому кредиту, визначенні його кредитоспроможності.

За методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 р., сутність досліджуваного поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів» [69]. На нашу думку, дане визначення не зовсім точно відображає зміст поняття «фінансовий стан», оскільки воно не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин, від яких залежить фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов’язань, а по-друге основою даного поняття повинна бути не комплексність, а реальна можливість забезпечення як свого розвитку так і погашення певних зобов’язань.

Подібне до даного визначення сутності «фінансового стану», наводиться в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 р. У якому визначено «фінансовий стан підприємства» як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств [77]. Проте у цьому трактуванні крім вже визначених, наявні ще й такі характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану — спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності.

Щодо визначень поняття «фінансового стану» науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Проте обгрунтованішим визначенням порівняно з даним, є трактування тих авторів, що підкреслюють відображення у понятті «фінансовий стан», якісної сторонни виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими відмінностями. До таких можна віднести тлумачення Дем’яненка М.Я., Осмоловського В. В., Коробова М. Ф. та інших.

Одним з найповніших визначень поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією Дем’яненка М.Я., де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства, а сааме «Фінансовий стан — це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу» [88, с. 507].

У Осмоловського В. В., автора підручника «Теорія аналізу господарської діяльності», при визначенні поняття «фінансового стану підприємства» на першому місці також виділено комплексність даного поняття: «Фінансовий стан підприємства — комплексне поняття, характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю» [74, с. 188]. Основну увагу в даному визначенні звернено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що є важливим, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості.

Досить повним і, на наш погляд, ширшим поняттям ніж «фінансовий стан підприємства», є визначення сутності даного поняття у Коробова М. Я. (автора навчального посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств»). Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями» [54, с. 354].

У підручнику «Аналіз господарської діяльності», автора Г. В. Савицької, сутність поняття «фінансовий стан підприємства», визначає таким чином: «фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу» [81, с. 169]. Особливість даного визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан, як економічна категорія, а не комплексне поняття, і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, тобто сьогодні і тільки, тому що на завтра ситуація уже може бути іншою.

Дане трактування практично повторюється, лише без наголошення на відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, авторами підручника «Курс економічного аналізу» за Прокопенка І.Ф. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [80, с. 266].

На думку Шеремета А. Д., Сайфуліна Р.С., Негашева Є.В., «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел [91, с. 208]. Проте з даного визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу.

У деяких літературних джерелах поняття «фінансовий стан підприємства», подано у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, Іващенко В.І., Болюх М. А. у навчальному посібнику «Економічний аналіз господарської діяльності» наводять таке визначення: «фінансовий стан підприємства — це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження» [39, с. 204]. З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори Крайник О. П., Клепікова З. В. Ними представлено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується систенашу показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства» [58, с. 87].

Отже, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств. Тому, можна зазначити, що при порівняння визначень цього поняття різними авторами «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Отже, на нашу думку, фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та погашення зобов’язань перед суб'єктами господарювання. Кількісно він вимірюється систенашу показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Фінансовий стан — це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.

Якщо підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у якого активи перевищують зовнішні зобов’язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов’язаннями називають ліквідністю.

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов’язання за умови реалізації поточних активів [33, с. 269].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність (стійкість) підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності [8, с. 121].

Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів [12, с. 37]. Фінансовий стан підприємства визначають сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення й використання ресурсів підприємства, його реальні і потенційні фінансові можливості [90, с. 4].

При проведенні дослідженні оцінки різних методик, можна визначити оптимальну кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та виділити їх за значенням при оцінці фінансового стану підприємства. На нашу думку, за рівнем значущості слід виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: на першому місці - оцінка активів, що використовують для розрахунку окремих показників, зокрема при розрахунку показників ліквідності і платоспроможності враховують усю дебіторську заборгованість за оцінкою їх у балансі; на другому місці - рентабельність; на третьому — фінансової стійкості; на четвертому — ліквідність підприємства. Крім вибору груп, необхідно обґрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна з цих груп.

Відомо, що в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера.

Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами:

— вони мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості;

— моделі дають можливість поєднувати різноманітні об'єкти;

— інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності;

— а також є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство.

Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв’язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства [71, с. 128].

Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства.

Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на:

— вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів;

— використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Отже, аналіз різноманітних трактувань сутності фінансового стану підприємства та методичних підходів до його аналізу й оцінки, дає можливість зробити висновок про необхідність уніфікації трактування поняття «фінансовий стан підприємства» та удосконалення методик проведення різних видів аналізу.

1.2 Система показників фінансового стану підприємства

Фінансовий стан об'єкта на сучасному етапі розвитку економічних відносин є найважливішою характеристикою надійності, стійкості й ділової активності підприємства. Лише за умови його стабільності можливо здійснювати активну інвестиційну й інноваційну діяльність, випускати конкурентоздатну продукцію, динамічно розвиватися й посідали лідерське становище в галузі.

Огляд робіт з питань аналізу фінансового стану підприємства засвідчив, що вчені виділяють різні групи оцінкових показників, керуючись при цьому певним класифікаційним критерієм. Так, наприклад, низка авторів під час формування цільових напрямків аналізу фінансового стану підприємства беруть до уваги наявність різних груп зацікавлених осіб (кредитори, інвестори, власники, менеджери), що зумовлює відмінність в інформації для користувачів [68]. Деякі науковці виділяють групи фінансових коефіцієнтів залежно від особливостей діяльності підприємства. Крім того, в практиці аналізу фінансового стану трапляється підхід, за якого оцінкові групи коефіцієнтів формуються залежно від виду аналізу (експрес-аналіз чи поглиблений аналіз).

Методика розрахунку показників для аналізу фінансового стану підприємства звичайно зводиться до розрахунку декількох груп показників, а саме: показників оцінки майнового стану, ділової активності, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості наведена у табл. 1.1 [50].

Таблиця 1. 1

Система показників для комплексної оцінки фінансового стану

Показники

Значення

Оцінка майнового стану

Дають змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства. До показників даної групи можна віднести: суму господарських коштів у розпорядженні підприємства, коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття та ін.

Оцінка ділової активності

Характеризують спроможністю підприємства ефективно використовувати свої ресурси. До показників даної групи можна віднести: обсяг продажу готової продукції, робіт, послуг, прибутків, обсяг авансованого капіталу

Оцінка ліквідності

Характеризують здатність позичальника забезпечити своєчасне виконання своїх зобов’язань, надають можливість передбачати вірогідність повернення ним позики згідно з угодою. До таких показників можна віднести: коефіцієнт абсолютної, критичної та поточної ліквідності

Оцінка платоспроможності

Характеризують спроможність підприємства виконувати свої короткострокові та довгострокові зобов’язання за рахунок власних активів. До показників даної групи можна віднести: коефіцієнти абсолютної, термінової, проміжної та загальної платоспроможності

Оцінка фінансової стійкості

Характеризують ефективність формування та використання грошових ресурсів, необхідних для нормальної господарської діяльності. До показників даної групи можна віднести: коефіцієнт автономії, залежності, фінансового ризику, маневреності власного капіталу

Оцінка рентабельності

Характеризують прибутковість діяльності підприємства. До показників даної групи можна віднести: коефіцієнти рентабельності активів, власного капіталу, діяльності, продукції

Потреба об'єднання фінансових коефіцієнтів у групи визначається тим, що жоден фінансовий показник не несе достатньої інформації, необхідної для ухвалення певних управлінських рішень. Незалежно від класифікаційної ознаки, якою керується автор під час формування групи оцінкових коефіцієнтів, потрібно враховувати, для яких цілей проводять аналіз фінансового стану підприємства.

Встановлено, що найпоширенішими стали показники ліквідності, фінансових результатів (рентабельності), ділової активності та фінансової стійкості порівняно з показниками ринкової активності, майнового стану та руху грошових коштів [8, с. 33]. Також потрібно зазначити, що деякі автори пропонують повнішу систему оцінковних показників для аналізу фінансового стану підприємства, зокрема майнового стану підприємства, грошових потоків, фінансової незалежності; платоспроможності; ділової активності; ефективності використання ресурсів; результативності діяльності; ринкової активності [8, с. 89]. Інші взагалі вважають, що достатньо визначити лише такі напрямки дослідження, як ділова активність, прибутковість та фінансова стійкість [17, с. 85].

Під час визначення основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства та формування системи фінансових показників насамперед потрібно виходити з мети дослідження, тобто, для яких цілей виконується аналіз: чи для визначення кредитоспроможності підприємства, чи для встановлення його конкурентоспроможності, або для діагностики ймовірності банкрутства.

Цей напрямок повинен передбачати розрахунок таких груп показників, які дадуть змогу проаналізувати та оцінити: майновий стан підприємства; грошові потоки; фінансову стійкість об'єкта; платоспроможність; результати діяльності суб'єкта господарювання. Аналіз майна підприємства має важливе значення, оскільки від його величини та структури залежать обсяги діяльності, рівень платоспроможності та фінансова стійкість, а також розвиток суб'єкта господарювання.

Група показників майнового стану дає змогу отримати загальну оцінку фінансового стану підприємства, проаналізувати структуру активів (обігових й необігових) та їхню динаміку. У ході діагностики фінансового стану також акцентують увагу на структурі капіталу підприємства як головного фактора, який характеризує фінансову стійкість та незалежність суб'єкта господарювання. Досить важливим є питання стосовно джерел формування ресурсів підприємства. Цілком зрозуміло, що підприємства, капітал яких більшою мірою сформовано за рахунок позикових коштів, для інвесторів, кредиторів та контрагентів будуть менш привабливими й достатньо ризикованими об'єктами вкладання коштів.

На рис. 1.1 показано цільові напрямки дослідження та систему локальних показників для визначення фінансового стану підприємства.

/

Рис. 1.1. Цільові напрямки дослідження та система локальних показників для визначення фінансового стану підприємства

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

Огляд підходів щодо діагностики фінансового стану підприємства показав, що для оцінки фінансової стійкості існують різноманітні коефіцієнти. Достатнім й інформативним буде розрахунок таких показників, як коефіцієнт концентрації позикового капіталу; коефіцієнт стійкого фінансування; коефіцієнт маневреності власних обігових коштів; коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка — капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Наступна група показників згідно з методичними розробленнями, які використовують як індикатори фінансового стану підприємства — це коефіцієнти ліквідності, за якими визначають рівень платоспроможності суб'єкта господарювання. Ліквідність характеризується низкою показників, що різняться величиною ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов’язань, зокрема коефіцієнт покриття, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та інше.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Треба зазначити, що для внутрішньої оцінки платоспроможності на підприємстві можна розраховувати, яку частину боргів погашають за рахунок того чи іншого елементу обігових активів, але важливіше знати, що загальна величина обігових коштів перевищує короткотермінову заборгованість. Отже, ми вважаємо, що при оцінці в цьому напрямку доцільно використовувати лише загальний коефіцієнт покриття та жорсткіший критерій — коефіцієнт абсолютної ліквідності.

І, врешті-решт, остання група показників, яка обов’язково повинна використовуватися під час діагностики фінансового стану — це показники результативності діяльності підприємства.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Класифікацію і порядок розрахунку основних оцінних показників аналізу фінансового стан підприємства покажемо в табл. 1.2.

Оцінка фінансового стану, включає в себе розгляд кожного показника, отриманого в результаті аналізу фінансового стану, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для даного підприємства рівню, ідентифікацію факторів, що вплинули на величину показника, визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.

Таблиця 1. 2

Класифікація і порядок розрахунку основних оцінних показників аналізу фінансового стан підприємства

Показник

Формула розрахунку

Розрахунок за звітністю

Норматив

1

2

3

4

ОЦІНКА МАЙНОВОГО СТАНУ

Майно підприємства

Валюта балансу

р. 280 або р. 640

^

Коефіцієнт зносу основних засобів

Знос / Первісна вартість ОЗ

р. 32(форма 1) / р. 31 (форма 2)

?0,5, v

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Введені в експлуатацію ОЗ / Первісна вартість ОЗ

форма 5 р. 260 (грн. 5) / форма 1 р. 031(грн. 4)

^

Коефіцієнт вибуття основних засобів

Виведені з експлуатації ОЗ / Первісна вартість ОЗ

форма 5 р. 260 (грн. 8) / форма 1 р. 031(грн. 3)

v (менший, ніж коефіцієнт оновлення)

Коефіцієнт придатності ОЗ

Залишкова вартість ОЗ / Первісна вартість ОЗ

р. 30 / р. 31

?0,5

ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами

(ВК — Необоротні активи) / Оборотні кошти

(Ф.1 р. 380 — р. 80) / Ф.1 р. 260

?0,1

Коефіцієнт покриття

Оборотні кошти / Поточні зобов"язання

Ф.1 р. 260 / Ф.1 р. 620

>1 (2 — 2,5)

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Середньо- та високоліквідні оборотні кошти / Поточні зобов"язання

Ф.1 (р. 260- р. 100 — р. 110 — р. 120 — р. 130 — р. 140) / Ф.1 р. 620

0,5 — 0,8

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Грошові кошти / Поточні зобов"язання

Ф.1 (р220 + р. 230 + р. 240) / Ф.1 р. 620

>1 (0,25 — 0,35)

Чистий оборотний капітал, тис. грн.

Оборотні кошти — Поточні зобов"язання

Ф.1 р. 260 — Ф.1 р. 620

> 0, ^

Частка оборотних коштів у активах

Оборотні кошти / Валюта балансу

Ф.1 р. 260 / Ф.1 р. 280

ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

Коефіцієнт платоспроможності

Власний капітал / Валюта балансу

Ф.1. р. 380 / Ф.1 р. 640

?0,5

Коефіцієнт фінансування

Позичкові кошти / Власний капітал

Ф.1 (р. 430 + р. 480 + р. 620 + р. 630) / Ф.1 р. 380

?1

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними активами

Оборотні кошти — Поточні зобов"язання / Оборотні кошти

Ф.1 (р. 260 — р. 620) / Ф.1 р. 260

> 0,1

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Оборотні кошти — Поточні зобов"язання / Власний капітал

Ф.1 (р. 260 — р. 620) / Ф.1 р. 380

> 0, ^

ОЦІНКА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Рентабельність активів

Чистий прибуток / Середньорічну вартість активів

Ф.2 р. 220 / Ф.1 (р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2

^

Рентабельність власного капіталу

Чистий прибуток / Середньорічну вартість власного капіталу

Ф.2 р. 220 / Ф.1 (р. 380 гр.3 + р. 380 гр. 4)/2

^

Рентабельність діяльності

Чистий прибуток / Чисту виручку від реалізації

Ф.2 р. 220 / Ф.2 р. 035

^

Рентабельність продукції

Фінансовий результат від операційної діяльності + Інші операційні витрати — Інші операційні доходи / Собівартість реалізованої продукції + Адміністративні витрати + Витрати на збут

Ф.2 (р. 100+ р. 090-р. 060) / Ф.2 (р. 040+ р. 070+ р. 080)

^

ОЦІНКА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

Коефіцієнт оборотності активів

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну вартість активів

Ф.2 р. 035 / Ф.1 (р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2

^

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну кредиторську заборгованість

Ф.2 р. 035 / Ф.1 ((р. 520- р. 620) гр.3 + (р. 520- р. 620) гр. 4)/2

^

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну дебіторську заборгованість

Ф.2 р. 035 / Ф.1 ((р. 150- р. 210) гр.3 + (р. 150- р. 210) гр. 4)/2

^

Строк погашення дебіторської заборгованості

Тривалість періоду/ Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Тривалість періоду/ Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

v

Строк погашення кредиторської заборгованості

Тривалість періоду/ Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Тривалість періоду/ Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

v

Коефіцієнт оборотності

матеріальних запасів

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну вартість матеріальних запасів

Ф.2 р. 035 / Ф.1 ((р. 100- р. 140) гр.3 + ((р. 100- р. 140) гр. 4)/2

^

Коефіцієнт оборотності

основних засобів

(фондовіддача)

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну вартість основних засобів

Ф.2 р. 035 / Ф.1 (р. 031 гр.3 + р. 031 гр. 4)/2

^

Коефіцієнт оборотності

власного капіталу

Чиста виручку від реалізації/ Середньорічну вартість власного капіталу

Ф.2 р. 035 / Ф.1 (р. 380 гр.3 + р. 380 гр. 4)/2

^

Для підтримання стійкого фінансового стану слід систематично проводити його аналіз та оцінку з метою своєчасного виявлення та вжиття заходів щодо запобігання поширення негативних тенденцій у фінансовій діяльності підприємства.

Отже, у результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

1.3 Методичні підходи до оцінки глибини фінансової кризи суб'єкта господарювання

У сучасній економічній науці є численні розробки у сфері аналізу та прогнозування діяльності підприємства, при здійсненні яких необхідно встановити чи існують будь-які сумніви у продовженні безперервної діяльності економічного суб'єкта у майбутньому, тобто виявити й оцінити ознаки (критерії) ймовірності банкрутства підприємства.

Найбільш поширеними у сучасній фінансовій літературі багатофакторними моделями прогнозування банкрутства є моделі Альтмана, Спрингейта та інших економістів, які по суті, являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства — об'єкта дослідження.

1. Модель Альтмана (у різних літературних джерелах використовуються такі назви: п’ятифакторна модель Альтмана, індекс Z, розрахунок Z-показника, індекс кредитоспроможності, індекс Альтмана).

Ця методика запропонована у 1968 р. відомим західним економістом, професором Нью-Йоркського університету Едвардом Альтманом. Модель Альтмана є результатом обстеження та дослідження 66-підприємств (із яких 50% визнані банкрутами, а інші продовжили функціонувати) із використанням 22-х фінансових показників. Серед них було відібрано 5 найважливіших коефіцієнтів для прогнозування банкрутства підприємств, які найбільше характеризують прибутковість капіталу та його структуру з різних позицій.

Загалом модель Альтмана має такий вигляд:

, (1. 1)

де К1, К2, К3, К4, К5 — коефіцієнти:

К1-середньорічна величина власних оборотних коштів/середньорічних активів ((різниця між сумою підсумку «розділу І пасиву балансу Ф. 1». «Власний капітал» (р. 380) та підсумком розділу І активу балансу (р. 080) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

К2 — чистий прибуток (збиток)/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 220 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

К3 — прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 170 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)) /2);

К4 — ринкова вартість власного капіталу/середньорічна величина зобов’язань (ф 1 (р. 380 гр. 4)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

К5 — чистий дохід (виручка) від реалізації/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 035 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2).

У моделі Альтмана перший фактор (К1) характеризує фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, другий і третій (К2, К3) — рентабельність активів, четвертий (К4) — відображає структуру капіталу, п’ятий (К5) — оборотність активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство підприємств за 22-річний період.

Залежно від критичного значення Z-показника ступінь можливості банкрутства підприємства визначається матрицею, яка наведена у табл. 1.3.

Таблиця 1. 3

Ступінь можливого банкрутства підприємства

Значення показника

Z?1,80

1,81?Z?2,70

2,71?Z?2,99

Z?3,0

Ймовірність банкрутства

Дуже високе

Висока

Можлива

Дуже низька

Точність прогноззу в моделі Альтмана протягои одного року становить 95%, двох років — 83%. Це досить висока точність, але недолі моделі полягає у тому, що її доцільно використовувати лише для невеликих компаній-емітентів, акції яких вільно котируються на фондових біржах.

Отже, практичне застосування індексу Альтмана обмежується лише мати ринкову оцінку власного капіталу (показник К4). Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звернень переважної більшості українських підприємств по індексу Альтмана в вигляді формули (2.3. 1) буде некоректним. Підприємства України можуть застосовувати індекс, запропонований Альтманом у 1983 році:

, (1. 2)

де К4 — середньорічна вартість власного капіталу/середньорічна величина зобов’язань (ф. 1((р. 380 гр.3 + р. 280 гр. 4))/2) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4)) / 2).

2. Модель Спрінгейта — передбачає розрахунок інтегрального показника, за яким здійснюється оцінка ймовірності банкрутства підприємства за формулою:

, (1. 3)

де К1, К2, К3, К4 — коефіцієнти:

К1 — середньорічна величина власних оборотних коштів/середньорічна вартість активів (ф. 1 ((р. 260 гр. 3 + р. 260 гр. 4)) /2) /ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

К2 — прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 190 гр. 3))/ ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4))/2);

К3 — прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування/середньорічна величина поточних зобов’язань (ф. 2 (р. 170 гр. 3)) / ф. 1((р. 620 гр.3 + р. 620 гр. 4)/2);

К4 — чистий дохід (виручка) від реалізації/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 035 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2).

Якщо Z< 0,862, то підприємство з достовірністю 92% може бути віднесене до категорії потенційних банкрутів; якщо Z?0,862, підприємство має стабільний фінансовий стан.

3. Тести на ймовірність банкрутства Лису (ZЛ) та Таффлера (ZТ):

(1. 4)

де Х1, Х2, Х3, Х4 — коефіцієнти:

Х1 — середньорічна вартість оборотних активів/середньорічна вартість активів (ф. 1 ((р. 260 гр. 3 + р. 260 гр. 4)) / 2) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х2 — валовий прибуток (збиток)/середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 050 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х3 — нерозподілений прибуток (непокритий збиток)/ середньорічна вартість активів (ф. 1 (р. 350 гр. 4)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х4 — середньорічна вартість власного капіталу/середньорічна величина зобов’язань (ф. 1 (р. 380 гр. 3 + р. 380 гр. 4)/2)) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4)) / 2).

Граничне значення: ZЛ = 0,037.

(1. 5)

де Х1, Х2, Х3, Х4 — коефіцієнти:

Х1 — валовий прибуток (збиток)/середньорічна величина короткострокових зобов’язань (ф. 2 (р. 050 гр. 3)) / (ф. 1 (р. 500 гр. 3 + р. 500 гр. 4) / 2));

Х2 — середньорічна вартість оборотних активів/ середньорічна величина зобов’язань (ф. 1 ((р. 260 гр. 3 + р. 260 гр. 4) / 2) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4) / 2);

Х3 — середньорічна величина короткострокових зобов’язань/середньорічна вартість активів (ф. 1 (р. 500 гр. 3 + р. 500 гр. 4)) / 2)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х4 — чистий дохід (виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 035 гр. 3)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2).

Якщо ZТ> 0,3, то підприємство має гарну довгострокову перспективу діяльності; при ZТ> 0,2 — існує ймовірність банкрутства.

4) Показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера — розраховуються за формулою:

(1. 6)

де Х1, Х2, Х3, Х4, Х5 — коефіцієнти:

Х1 — середньорічна величина дебіторської заборгованості і грошових коштів/середньорічна вартість активів (ф. 1 ((р. 161 гр. 3 + р. 170 гр. 3 + р. 180 гр. 3 + р. 190 гр. 3 +р. 200 гр. 3 +р. 210 гр. 3 + р. 161 гр. 4 + р. 170 гр. 4 + р. 180 гр. 4 + р. 190 гр. 4 +р. 200 гр. 4 +р. 210 гр. 4)) / 2) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х2 — середньорічна вартість необоротних активів/середньорічна вартість активів (ф. 1 ((р. 080 гр. 3 + р. 080 гр. 4)/2)) / ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2);

Х3 — фінансові витрати/чистий дохід (ф. 2 (р. 140 грн. 3)) / (ф. 2 (р. 035 гр. 3);

Х4 — витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи/дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ф 2 (р. 240 гр. 3 + р. 250 гр. 3)) / (ф. 2 (р. 010 гр. 3);

Х5 — валовий прибуток (збиток) / середньорічна величина зобов’язань (ф. 2 (р. 050 гр. 3)) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4)) / 2).

Наведене рівняння було отримане за допомогою кореляційного аналізу статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Ймовірність затримки платежів для різних значень ZКГ наведено у табл. 1.4.

Таблиця 1. 4

Вірогідність затримки платежів для різних значень Z

Величина

+0,210

+0,480

+0,002

-0,026

-0,068

-0,087

-0,107

-0,133

-0,164

Вірогідність

100

90

80

70

50

40

30

20

10

5. Універсальна дискримінантна функція — її побудовано згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства:

, (1. 7)

де К1, К2, К3, К4, К5, К6 — коефіцієнти:

К1 — cash-flow (чистий прибуток+амортизація) / середньорічна величина зобов’язань (ф. 2 (р. 220 гр. 3) + (ф. 2 р. 260 гр. 3)) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4)) / 2);

К2 — середньорічна вартість активів/середньорічна величина зобов’язань (ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2)) / ф. 1((р. 420 гр.3 + р. 480 гр. 3 + р. 620 грн. 3 + р. 420 гр.4 + р. 480 гр. 4 + р. 620 гр. 4)) / 2);

К3 — чистий прибуток (збиток) / середньорічна вартість активів (ф. 2 (р. 220 гр. 3)) / (ф. 1((р. 280 гр.3 + р. 280 гр. 4)/2));

К4 — чистий прибуток (збиток) / чистий дохід (виручка) від реалізації (ф. 2 (р. 220 гр. 3)) / (ф. 2 (р. 035 гр. 035));

К5 — середньорічна величина виробничих запасів / чистий дохід (виручка від реалізації) (ф. 1 (р. 100 гр. 3 + р. 100 гр. 4)) / (ф. 2 (р. 035 гр. 035));

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой