Дослідження фінансування загальноосвітньої школи №1 м. Хмільник

Дослідження фінансування загальноосвітньої школи № 1 м. Хмільник

Зміст Вступ

1. Характеристика кошторису доходів і видатків бюджетних установ

1.1 Поняття кошторису та його складові

1.2 Огляд нормативно-правової бази

2. Дослідження фінансування загальноосвітньої школи № 1 м. Хмільник

2.1 Особливості складання і затвердження кошторису загальноосвітньої школи

2.2 Аналіз кошторису доходів і видатків загальноосвітньої школи

3. Шляхи вдосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ

3.1 Вдосконалення планування кошторису бюджетних установ

3.2 Проблеми та шляхи вирішення фінансових установ Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ Результатом діяльності галузей бюджетної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних, оздоровчих, побутових послуг. Галузі бюджетної сфери активно впливають на збільшення обсягу валового внутрішнього продукту, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним із важливих факторів зростання ефективності виробництва.

Однак функціонування галузей бюджетної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньота міжгалузеві відносини, відносини з населенням.

У галузях бюджетної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів. Вони становлять понад 30 відсотків валового внутрішнього продукту. Крім того, галузі бюджетної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за надані послуги та виконані роботи.

Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспільства, в тому числі бюджетну сферу. Насамперед тут необхідні зміни в системі фінансування та широкий розвиток госпрозрахункових відносин.

Зростають вимоги до методів організації та планування доходів і витрат галузей бюджетної сфери на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетних асигнувань, власних доходів, витрат установ і організацій цієї сфери мають застосовуватися нові методологічні рішення.

Тому саме сьогодні, в умовах зміни всієї економічної, політичної та бюджетної системи, досить актуальним стає питання вивчення кошторису доходів та видатків бюджетних установ, який є їх основним фінансовим планом.

Зважаючи на актуальність даної теми, метою курсової роботи стало дослідження порядку складання і затвердження кошторисів загальноосвітньої школи.

Для досягнення цієї мети в роботі було поставлено та вирішено ряд завдань: з’ясовано поняття кошторису доходів і видатків, вивчено його склад, розглянуто особливості формування доходної та видаткової частини кошторису бюджетних установ, досліджено етапи планування та затвердження проекту кошторисів, розглянуто проблеми фінансових установ та шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є загальноосвітня школа № 1 м. Хмільник.

Предмет дослідження — порядок складання і затвердження кошторису.

Обсяг та структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (22 джерела), додатки.

При написанні курсової роботи розглянуто такі основні питання: перший розділ теоретичний, розглядає характеристику кошторису доходів і видатків бюджетних установ.

Другий розділ практичний, досліджує особливості складання і затвердження кошторису загальноосвітньої школи.

Третій розділ вивчає шляхи вдосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ.

1. Характеристика кошторису доходів і видатків бюджетних установ

1.1 Поняття кошторису та його складові

Для того, щоб бюджетна установа виконувала свої функції, визначені її Положенням чи Статутом, їй в першу чергу необхідний план, в якому повинні бути визначені доходи, які вона має отримати протягом бюджетного періоду, та відповідні видатки, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення нею своїх повноважень. Так, міській раді необхідно виконувати свої повноваження щодо здійснення відповідного контролю за надходженням податків та місцевих зборів (утримання автостоянок, заробітна плата контролерам, які здійснюють збір за парковку, контроль за повнотою надходження виручки тощо). Управління культури планує, які культурно-масові заходи будуть проведені протягом року, скільки на це піде коштів, яка виручка від них поступить до бюджету за відповідний період.

Відмітимо, що кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень [7,с.32].

Бюджетне призначення — це повноваження, яке надане головному розпоряднику коштів бюджету законом України про державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні і часові обмеження і дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Необхідно зазначити, що кошторис має дві складові:

— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

— спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, по в’язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

Асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Установа, незалежно від того веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Відмітимо, що зведені кошториси і плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Зобов’язання — це будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту (угоди), придбання товару, послуга чи інші аналогічні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету.

Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надане право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

Головний розпорядник коштів бюджету — це розпорядник, якому затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та який має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їхні кошториси і плани асигнувань.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступенів.

Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

1.2 Огляд нормативно-правової бази Для запровадження ефективного державного контролю за витрачанням бюджетних коштів державними установами, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів із 1997 року було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису. Визначення кошторису подано в статті 51 Бюджетного кодексу України.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Порядок складання, розгляду, затвердження та вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ ретельно встановлено Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальну середню освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Закону України «Про освіту», інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів. Ці дані формуються виходячи з планових доходів державного і місцевих бюджетів на наступний рік.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік здійснюють такі заходи:

— встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету;

— забезпечують підвідомчі установи вказівками щодо складання проектів кошторисів;

— проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, додержання вимог чинного законодавства, а також суворого режиму економії грошових коштів і матеріальних цінностей;

— розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, яких вони повинні дотримуватися при складанні проектів кошторисів і які необхідні для правильного визначення видатків;

— забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками;

— встановлюють для підвідомчих установ терміни складання і подання проектів кошторисів.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запити.

Планування доходної та видаткової частини кошторису здійснюється з врахуванням наступних вимог.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюється виходячи з планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї організації. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищою організацією.

У дохідній частині спеціального фонду вказуються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень відносяться кошти, одержувані бюджетною організацією від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності.

Порядком № 17 передбачено, що формування дохідної частини спеціального фонду провадиться на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік щодо кожного джерела надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планових надходжень зі спеціального фонду наводиться у «Зведенні показників спеціального фонду кошторису», що додається до кошторису. Форму Зведення затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що використовуються у процесі виконання бюджету» від 21.01.2000 р. № 10.

В основу побудови Зведення та кошторису покладено одні й ті ж принципи, а саме:

— наявні дохідна та видаткова частини;

— витрати наведені в розрізі кодів економічної класифікації.

Однак на відміну від кошторису, де вказується тільки загальна сума надходжень щодо спеціального фонду, у Зведенні наводиться розшифрування цих доходів за видами надходжень: спеціальні кошти, інші власні надходження та інші доходи, а також виконується постатейний розподіл надходжень щодо кожного джерела доходів.

Згідно з Порядком № 17 при формуванні показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, установи повинні враховувати рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. При цьому показники мають наводитися згідно з обсягом, зазначеним у розрахунку, і повною мірою відповідати даним бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться в межах надходжень, запланованих на цю мету в даному фонді.

У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом не плануються.

У видатковій частині проекту кошторису доходів і видатків установи визначається загальна сума витрат установи в розрізі кодів економічної класифікації, а також з розподілом витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, і витрат, що планується здійснити за рахунок спеціального фонду.

Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установи (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. При визначенні видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.

Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

Складені проекти кошторисів доходів і видатків і планів асигнувань бюджетні установи подають для розгляду та затвердження головним розпорядникам у встановлені строки.

Після затвердження відповідних бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумах, які перевищують затверджені бюджетом асигнування, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.

2. Дослідження фінансування загальноосвітньої школи № 1 м. Хмільник

2.1 Особливості складання і затвердження кошторису загальноосвітньої школи Головним розпорядником бюджетних коштів, що спрямовуються на освітні бюджетні установи, є міністр Міністерства освіти. Розпорядником коштів бюджету нижчого рівня є Вінницьке обласне управління освіти. Йому в свою чергу підпорядкований розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня — Вінницьке районне управління освіти.

Вінницьке обласне управління освіти рішенням про місцевий бюджет Вінницької області отримує бюджетне повноваження на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Це повноваження видається на один бюджетний період, має грошове вираження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Вінницьке обласне управління освіти розподіляє бюджетні кошти між районними відділами управління освіти Вінницької області.

Таким чином, на фінансування освітніх установ Вінницького району виділяються певні бюджетні кошти. Згідно цих асигнувань проводиться їх розподіл між всіма освітніми установами району.

Отже, в результаті такого розподілу, загальноосвітня школа № 1 м. Хмільника отримує асигнування на певну суму бюджетних коштів. Наприклад, на 2010 рік для даної бюджетної установи було виділено 579 000 грн.

Ці бюджетні асигнування, тобто виділені установі кошти, є підставою для затвердження кошторисів.

У підготовці кошторису приймає участь як керівник установи — директор загальноосвітньої школи, так і головний бухгалтер школи. Кошториси і плани асигнувань підписуються директором школи та головним (старшим) бухгалтером школи.

Доходи та видатки розраховуються на основі фінансової звітності. Бухгалтер на основі показників бухгалтерської звітності подає в письмовому вигляді фінансовому підрозділу школи дані про фактично використані кошти в минулому періоді за статтями видатків, дані про надходження доходів, штатний розпис за минулий рік.

Фінансовий підрозділ в свою чергу на основі цих даних розраховує план надходжень доходів та видатки, виходячи з конкретних сум за минулий період. За основу розрахунків беруться такі показники:

а) обсяг надання платних послуг (оренда підсобних приміщень та актового залу школи), а також інші розрахункові показники (площа приміщень, що здаються в оренду) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

б) прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету. кошторис доход видаток школа Під час формування доходів обов’язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік. Показники наводяться в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повинні повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

При розрахунках видаткової частини кошторису обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці і відповідних відрахувань, а також на господарське утримання школи.

При цьому видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Розрахунки доходів та видатків установи подаються на розгляд директору школи, який своїм підписом затверджує дані розрахунки, і вони є основою для складання проекту кошторису.

Крім проекту кошторису бухгалтером школи розраховується план асигнувань. План асигнувань — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі, який є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним. Даний план також розраховується згідно з даними бухгалтерської звітності за попередній рік.

Проект кошторису, план асигнувань та штатний розпис підписуються директором школи і головним бухгалтером школи і подаються на розгляд Вінницькому районному відділу управління освіти.

Після розгляду проектів формуються на їхній основі бюджетні запити, які також підписують директор та головний бухгалтер школи.

Бюджетний запит — документ, підготовлений школою (директором і бухгалтером), що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Коли проекти кошторисів затверджені, сформовані бюджетні запити, складаються кошториси. Фактично вони вже складені, и лише формально заповнюються форми кошторисів.

Кошторис, план асигнувань, штатний розпис подаються та затверджуються у двох примірниках, один із яких повертається до школи, а другий залишається у Вінницькому районному управлінні освітою.

Баланс виконання кошторису видатків та звіт про його виконання являються фінансовою документацією, яку також подає бухгалтер школи.

Таким чином, бухгалтер школи має безпосереднє відношення до кошторису, як до його планування (надає звітні дані за попередній період), так і до контролю за його виконанням, адже бухгалтер відповідає за всі фінансові операції, які будуть здійснені бюджетною установою протягом бюджетного періоду.

При складанні кошторису школи бухгалтер враховує призначення коштів, які надходять від вищестоящої установи. Наприклад, в січні 2010 року від Вінницького районного управління надійшли кошти і в платіжному дорученні зазначено: КФК 0900, КЕКВ 1140 на суму 1000 грн.

Відповідно до бюджетної класифікації та кодів кошторису, бухгалтер знає, що КФК 0900 (код функціональної класифікації) — це кошти, які надійшли безпосередньо на здійснення освітніх функцій школи.

КЕКВ 1140 (код економічної класифікації видатків) — видатки на відрядження. Тобто для школи № 1 м. Хмільника від Вінницького районного управління освітою надійшли кошти на виплату відряджень працівникам.

При складанні витратної частини кошторису бухгалтер виділяє касові та фактичні витрати школи.

До касових витрат відносяться всі суми, перераховані банком чи органами Держказначейства з поточних бюджетних, реєстраційних рахунків загальноосвітньої школи № 1 в безготівковій і готівковій формі.

Підставою для здійснення касових видатків є платіжні доручення, виписані школою № 1 м. Хмільника і оплачені банком чи ДКУ іншим юридичним особам за виконані роботи, надані послуги, отримані матеріали, а також виплата зарплати, матеріальної допомоги та інше.

До фактичних витрат відносять нараховані видатки школи, оформлені відповідними документами, включаючи видатки по неоплачених рахунках кредиторів і нарахованій зарплаті.

Підставою для здійснення фактичних витрат є документи, що підтверджують цільовий напрямок коштів (рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові відомості нарахованої зарплати, трудові угоди, договори на виконання робіт (крім договорів на оплату комунальних послуг, послуг зв’язку, охорони, оренди приміщень, тому що ці договори є довгостроковими і розрахунки по них здійснюються по мірі надання рахунків чи актів за виконані роботи або надані послуги), акти виконаних робіт, тендерна документація, договори про закупівлю тощо).

2.2 Аналіз кошторису доходів і видатків загальноосвітньої школи Розглянемо кошторис загальноосвітньої школи № 1 м. Хмільника за 2008;2010 роки і проведемо його аналіз.

В ході аналізу:

— визначимо та порівняємо суму запланованих надходжень та видатків школи;

— визначимо структуру надходжень — частки надходжень із загального та спеціального фондів бюджету;

— визначимо структуру надходжень зі спеціального фонду бюджету (частку надходжень від платних послуг школи та інших надходжень);

— порівняємо частку поточних та капітальних видатків;

— визначимо структуру та найбільш об'ємні поточні видатки;

— визначимо структуру та найбільш об'ємні капітальні видатки.

Визначимо структуру надходжень школи. Для цього вихідні та розрахункові дані представимо у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Структура надходжень загальноосвітньої школи за 2008;2010 роки

Для більш наглядного вигляду, фінансування загальноосвітньої школи за 2008;2010 роки покажемо на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Фінансові надходження за 2008;2010 рр.

Як бачимо з таблиці 2.1, фактично всі надходження кошторису школи — це надходження із загального фонду бюджету. Лише 1,6% в 2008р., 1,7% в 2009р. та 1,96% в 2010р. всіх надходжень планується зі спеціального фонду бюджету.

На рис. 2.1 видно, що за аналізовані роки сума фінансування даної школи збільшилась, в 2008р. загальна сума складала 533,5 тис. грн., в 2009р. — 539,0 тис. грн., а в 2010р. — 560,0 тис. грн.

Визначимо структуру надходжень зі спеціального фонду бюджетів, результати представимо у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Структура надходжень загальноосвітньої школи за 2008 — 2010 роки зі спеціального фонду бюджету

Як видно з таблиці 2.2, більшу частину надходжень зі спеціального фонду бюджету складає плата за послуги, що надаються школою (це, зокрема, оренда підсобних приміщень та актового залу школи). Інші надходження складають лише 22,3% в 2008р., 20,0 в 2009р. та 18,2% в 2010р.

Порівняємо частку поточних та капітальних витрат школи:

2008р: Поточні витрати — 410,10 тис. грн.

Капітальні витрати — 110,50 тис. грн.

2009р: Поточні витрати — 425,30 тис. грн.

Капітальні витрати — 115,10 тис. грн.

2010р: Поточні витрати — 439,75 тис. грн.

Капітальні витрати — 120,25 тис. грн.

Як бачимо капітальні витрати школи менші за поточні понад в 3,5 рази. Це, звичайно, закономірно, так як основні витрати школи пов’язані з її поточною діяльністю.

Крім того, можна зауважити, що таке співвідношення витрат свідчить про суттєві заплановані капітальні витрати, тобто або придбання або ремонт приміщень, обладнання школи тощо.

Визначимо структуру поточних видатків. Вихідні та розрахункові дані представимо у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура поточних видатків загальноосвітньої школи

Дані показники таблиці 2.3., а саме відсоткову частку поточних видатків загальноосвітньої школи за три аналізовані роки зобразимо на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Структура поточних видатків загальноосвітньої школи Таким чином, як видно з таблиці 2.3 та рис. 2.2, основну частину поточних видатків складають видатки на оплату праці понад 60%. Звичайно, для бюджетної установи якою і являється школа № 1 м. Хмільника, це цілком закономірно. З видатків на оплату праці більша частина припадає на заробітну плату понад 50% всіх поточних витрат). Витрати на тимчасову непрацездатність досить високі - понад 7% всіх поточних видатків.

Такий розрахунок проводився на основі даних за минулий бюджетний період, в якому мали місце часті епідемії, що зумовило значні видатки на оплату тимчасової непрацездатності.

Нарахування на заробітну плату здійснюються згідно законодавства і становлять 17,2% в 2009р. та 16,6% в 2010р. всіх поточних видатків школи.

Витрати на відрядження плануються з розрахунку запланованих відряджень по підвищенню кваліфікації вчителів, а також з врахуванням показників минулого бюджетного періоду.

На придбання предметів постачання, матеріалів в 2010 році кошторисом школи передбачено 38,95 тис.грн., тобто 8,9% всіх поточних видатків.

В процентному відношенні цей показник досить високий і свідчить про значні поточні витрати підприємства, серед яких найбільшу частину складають витрати на матеріали, предмети, обладнання, а також на продукти харчування для шкільної столової та проведення програм годування дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей.

Оплата комунальних послуг складає 7,5% в 2009р. та 8,4% в 2010р. всіх поточних видатків школи. Цей показник досить високий, так як кошторисом заплановано погашення боргів за електроенергію та опалення, які виникли в минулих бюджетних періодах.

Незначні видатки — 1,3 тис. грн. в 2009р. та 1,6 тис.грн. в 2010р. всіх поточних видатків передбачаються на наукові дослідження в школі.

Визначимо тепер структуру капітальних видатків кошторису школи. Вихідні та розрахункові дані представимо у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Структура капітальних видатків загальноосвітньої школи

На рис. 2.3. зобразимо суми капітальних видатків загальноосвітньої школи за 2008;2010 рр.

Рис. 2.3 Капітальні видатки загальноосвітньої школи за 2008;2010 рр.

Як видно з таблиці 2.4, капітальні видатки школи складаються з придбання обладнання і предметів довгострокового користування та капітального ремонту і реконструкції.

Видатки на придбання основного капіталу складають 52,2% в 2009р. та 51,3% в 2010р. всіх капітальних видатків 58,7 тис. грн. в 2009р. та 61,7 тис. грн. в 2010р. рис. 2.3. Вони свідчать про плани школи на закупівлю обладнання та предметів для освітнього процесу та діяльності школи.

Видатки на капітальний ремонт та реконструкцію включають як ремонт адміністративних об'єктів 35,8% в 2009р. та 35,4% в 2010р. всіх капітальних видатків, так і ремонт інших об'єктів 11,9% в 2009р. та 13,3% в 2010р.

Така структура капітальних видатків цілком закономірна і доцільна, відповідає планам школи у придбанні нових парт, стільців, обладнання для кабінету праці та майстерні, устаткування для спортзалу школи. Також передбачені витрати на ремонт приміщення школи та підсобних приміщень.

Отже, на фінансування освітніх установ Вінницького району виділяються певні бюджетні кошти. Згідно цих асигнувань проводиться їх розподіл між всіма освітніми установами району. В результаті такого розподілу, загальноосвітня школа № 1 м. Хмільника отримує асигнування на певну суму бюджетних коштів.

Наприклад, на 2010 рік для даної бюджетної установи було виділено 579 000 грн.

Ці бюджетні асигнування, тобто виділені установі кошти, є підставою для затвердження кошторисів. Фактично всі надходження кошторису школи — це надходження із загального фонду бюджету. Лише 1,96% всіх надходжень планується зі спеціального фонду бюджету. Більшу частину надходжень зі спеціального фонду бюджету складає плата за послуги, що надаються школою (це, зокрема, оренда підсобних приміщень та актового залу школи). Інші надходження складають лише 18,2%. Основну частину поточних видатків складають видатки на оплату праці (63,2%).

Отже, заплановані надходження в 2010р. складають 560 тис. грн., так само як і заплановані видатки. Отже, кошторис школи є збалансованим за надходженнями та видатками.

3. Шляхи вдосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ

3.1 Вдосконалення планування кошторису бюджетних установ Планування витрат за кошторисами — складова частина бюджетного планування. Воно відбиває певні економічні відносини між державою і відповідними організаціями та установами з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються для виконання покладених на них функцій.

Розроблення методології та організація робіт з планування покладені на Міністерство фінансів України. Обсяг витрат за кошторисами розраховують самі установи та організації. При цьому за основу беруть показники економічного та соціального розвитку, виходячи з мережі та контингентів цих установ: по школах — кількість учнів, по вузах — кількість студентів, по лікарнях — кількість ліжок. У прогнозі економічного і соціального розвитку мережа та контингенти затверджуються на кінець планового року, а по середніх та вищих навчальних закладах передбачаються показники прийому та випуску учнів і студентів.

При визначенні обсягу витрат за кошторисами використовують середньорічні показники. їх розраховують самі установи, виходячи з даних на початок планового року і середньорічного приросту (зниження). Показники на початок планового року визначають за даними на останню звітну дату з урахуванням їхніх змін у період, що залишився до кінця року.

Проаналізуємо план видатків для загальноосвітньої школи № 1 м. Хмільник на 2007р. і порівняємо із 2010р.

Порівняємо щомісячні заплановані видатки 2010 та 2007 років .

Таблиця 3.1 Аналіз зміни щомісячних видатків 2010;2007 років

Для більш наглядної картини плану щомісячних видатків побудуємо графік 3.1.

Рис. 3.1 План щомісячних видатків 2010;2007 років Як видно за результатами таблиці та рисунку видатки для загальноосвітньої школи на 2007р. вищі ніж в 2010р.,. на 17,6 тис. грн., або на 4%.

Загальна сума запланованих видатків в 2007р. збільшена в порівнянні із 2010р., в першу чергу це пов’язано із збільшенням фінансування на оплату праці, так як законом визначено підвищення заробітної плати викладачам на 2007р.

Практика засвідчує, що кошторисний порядок планування і фінансування установ та організацій невиробничої сфери потребує вдосконалення. Це зумовлено насамперед тим, що розширилися джерела фінансування, і частка бюджету в ньому знижується. Тому установи соціальної сфери мають складати фінансовий баланс за формою балансу доходів і витрат. Основою для його складання мають бути показники економічного та соціального розвитку установ та системи в цілому.

Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання установ бюджетної сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків. За своїм змістом фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів. Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Точність та обґрунтованість норм залежать від правильного визначення факторних ознак, що обумовлюють їхню абсолютну величину.

3.2 Проблеми та шляхи вирішення фінансових установ За роки незалежності України відбулися певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання — проведена масова приватизація об'єктів. Створена відповідна інфраструктура тощо. Але досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентноспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції тощо.

Для вирішення цих економічних та пов’язаних з ними соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.

Сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.

Ухвалення Конституції, Бюджетного кодексу та низки інших нормативних актів вимагає суттєво змінити та доповнити існуючі закони, які регулюють бюджетні відносини.

Проблеми, які мали місце у фінансуванні видаткової частини місцевих бюджетів, були пов’язані з недосконалістю законодавчої бази, відсутністю налагодженого механізму формування бюджетів. З прийняттям Бюджетного кодексу, розгортанням бюджетної реформи ці питання мають бути вирішені.

З метою найраціональнішого використання коштів бюджетів на законодавчому рівні також закріплено основні принципи та правила, на підставі яких здійснюють виконання взятих зобов’язань розпорядниками коштів.

Таким чином, держава прагне забезпечити цільове, найефективніше та найраціональніше використання фінансових ресурсів, зосереджених у бюджетах, а також чинний контроль за цими процесами.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів державних підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління в самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на державних підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні не має досвіду сучасного управління фінансами державних підприємств.

Величина витрат на утримання установ та організацій невиробничої сфери визначається кошторисом. У зв’язку з цим порядок фінансування витрат, за яким фінансуються всі види шкіл, середні спеціальні та вищі навчальні заклади, дошкільні установи, установи охорони здоров’я і соціального забезпечення, органи державної влади, управління та витрати на оборону держави, значна частина науково-дослідних інститутів та деякі інші організації, називається кошторисним.

Планування витрат за кошторисами — складова частина бюджетного планування. Воно відбиває певні економічні відносини між державою і відповідними організаціями та установами з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються для виконання покладених на них функцій.

Розроблення фінансових норм витрат на утримання бюджетних установ слід здійснювати силами міністерств та відомств із залученням науково-дослідних організацій. Ці норми мають уточнюватися і переглядатися один раз на 5 років, крім випадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних актів.

Потрібна система матеріального стимулювання персоналу цих установ за дотримання режиму економії у використанні коштів та поліпшенні якості обслуговування. Одним із таких стимулів може бути, наприклад, можливість використовувати на соціальні та виробничі потреби зекономлені кошти порівняно з установленими нормами асигнування згідно з кошторисом доходів і витрат за умови виконання показників діяльності.

У методичному плані за основу має бути взято підхід, за яким усі види діяльності установ і міністерств слід розглядати при плануванні в тісному зв’язку з метою повного обліку всіх джерел фінансування та збалансованого забезпечення фінансовими ресурсами всіх видів діяльності. Це сприятиме підвищенню ефективності та якості їхньої роботи, концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем розвитку, підвищенню науково-практичного рівня їхньої діяльності. У зв’язку з цим доцільно у складі показників розвитку організацій та установ соціальної сфери розробляти фінансовий план, що складається з п’яти розділів:

— джерела формування та надходження коштів;

— приріст активів установи, організації;

— повернення залучених коштів;

— витрати за категоріями видатків;

— витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Фінансові плани соціальної сфери мають стати важливою ланкою фінансового планування в державі, сприяти повному задоволенню потреб соціального розвитку у фінансових ресурсах.

Є два види фінансового контролю: внутрішній; зовнішній. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. За організацію ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати: постійну оцінку фінансової діяльності установи; перевірку результатів від здійснення діяльності, чи відповідають вони тим завданням та планам, які передбачені паспортом бюджетної установи; інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою — в частині контролю за використанням коштів Держбюджету України, Головним контрольно — ревізійним Управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом. Дані вимоги визначені статтею 26 Бюджетного кодексу.

В ході фінансового контролю перевіряється також дотримання бюджетних обмежень. Ці обмеження та правила для бюджетних установ на всіх стадіях бюджетного процесу передбачені Бюджетним кодексом і Законом «Про Державний бюджет України» .

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Отже, сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.

Проблеми, які мали місце у фінансуванні видаткової частини місцевих бюджетів, були пов’язані з недосконалістю законодавчої бази, відсутністю налагодженого механізму формування бюджетів. З прийняттям Бюджетного кодексу, розгортанням бюджетної реформи ці питання мають бути вирішені.

З метою найраціональнішого використання коштів бюджетів на законодавчому рівні також закріплено основні принципи та правила, на підставі яких здійснюють виконання взятих зобов’язань розпорядниками коштів.

Таким чином, держава прагне забезпечити цільове, найефективніше та найраціональніше використання фінансових ресурсів, зосереджених у бюджетах, а також чинний контроль за цими процесами.

Висновки Отже, кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Установа, незалежно від того веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надане право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань.

Головним розпорядником бюджетних коштів, що спрямовуються на освітні бюджетні установи, є міністр Міністерства освіти. Розпорядником коштів бюджету нижчого рівня є Вінницьке обласне управління освіти. Йому в свою чергу підпорядкований розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня — Вінницьке районне управління освіти.

Таким чином, на фінансування освітніх установ Вінницького району виділяються певні бюджетні кошти. Згідно цих асигнувань проводиться їх розподіл між всіма освітніми установами району.

У підготовці кошторису приймає участь як керівник установи — директор загальноосвітньої школи, так і головний бухгалтер школи. Кошториси і плани асигнувань підписуються директором школи та головним (старшим) бухгалтером школи.

При розрахунках видаткової частини кошторису обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці і відповідних відрахувань, а також на господарське утримання школи.

На фінансування освітніх установ Вінницького району виділяються певні бюджетні кошти. Згідно цих асигнувань проводиться їх розподіл між всіма освітніми установами району. В результаті такого розподілу, загальноосвітня школа № 1 м. Хмільника отримує асигнування на певну суму бюджетних коштів.

Ці бюджетні асигнування, тобто виділені установі кошти, є підставою для затвердження кошторисів. Фактично всі надходження кошторису школи — це надходження із загального фонду бюджету. Лише 1,96% всіх надходжень планується зі спеціального фонду бюджету. Більшу частину надходжень зі спеціального фонду бюджету складає плата за послуги, що надаються школою (це, зокрема, оренда підсобних приміщень та актового залу школи). Інші надходження складають лише 18,2%. Основну частину поточних видатків складають видатки на оплату праці (63,2%).

За аналізовані роки сума фінансування даної школи збільшилась, в 2008р. загальна сума складала 533,5 тис. грн., в 2009р. — 539,0 тис. грн., а в 2010р. — 560,0 тис. грн.

Основну частину поточних видатків складають видатки на оплату праці понад 60%. Звичайно, для бюджетної установи якою і являється школа № 1 м. Хмільника, це цілком закономірно. З видатків на оплату праці більша частина припадає на заробітну плату понад 50% всіх поточних витрат). Витрати на тимчасову непрацездатність досить високі - понад 7% всіх поточних видатків.

Оплата комунальних послуг складає 7,5% в 2009р. та 8,4% в 2010р. всіх поточних видатків школи. Цей показник досить високий, так як кошторисом заплановано погашення боргів за електроенергію та опалення, які виникли в минулих бюджетних періодах.

Незначні видатки — 1,3 тис. грн. в 2009р. та 1,6 тис. грн. в 2010р. всіх поточних видатків передбачаються на наукові дослідження в школі.

Видатки на придбання основного капіталу складають 52,2% в 2009р. та 51,3% в 2010р. всіх капітальних видатків 58,7 тис. грн. в 2009р. та 61,7 тис. грн. в 2010р. рис. 2.3. Вони свідчать про плани школи на закупівлю обладнання та предметів для освітнього процесу та діяльності школи.

Видатки на капітальний ремонт та реконструкцію включають як ремонт адміністративних об'єктів 35,8% в 2009р. та 35,4% в 2010р. всіх капітальних видатків, так і ремонт інших об'єктів 11,9% в 2009р. та 13,3% в 2010р.

Така структура капітальних видатків цілком закономірна і доцільна, відповідає планам школи у придбанні нових парт, стільців, обладнання для кабінету праці та майстерні, устаткування для спортзалу школи. Також передбачені витрати на ремонт приміщення школи та підсобних приміщень.

Сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.

Проблеми, які мали місце у фінансуванні видаткової частини місцевих бюджетів, були пов’язані з недосконалістю законодавчої бази, відсутністю налагодженого механізму формування бюджетів. З прийняттям Бюджетного кодексу, розгортанням бюджетної реформи ці питання мають бути вирішені.