Вимірники, що використовуються в обліку та їх характеристика

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана"

Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК

Реферат

Вимірники, що використовуються в обліку та їх характеристика

Виконала:

студентка другого курсу

факультету економіки АПК

спеціальність 6509/1

група № 2

Перевірив:

Самохвал С.П.

Київ 2010

План

Вступ

1. Види вимірників, що використовуються в обліку

2. Характеристика використання вимірників в обліку

Висновки

Використана література

Вступ

Як нам уже відомо, одним із принципів бухгалтерського обліку є вимірювання усіх господарських фактів у натуральному (речовому), трудовому і вартісному вимірниках. При цьому характеристика господарських фактів у бухгалтерському обліку вивчається у тісному взаємозв'язку натуральних і вартісних вимірників.

Натуральні вимірники -- це вимірники маси, об'єму (обсягу), площі, потужності, що прийняті в народному господарстві, з допомогою яких обчислюється кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей. Використання тих чи інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів господарювання. Так, тверде паливо вимірюється в тоннах, деревина -- у кубічних метрах, урожай -- у центнерах (або тоннах), молоко -- у літрах та ін.

У деяких випадках застосовуються комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах.

Натуральні вимірники відображують обліковувані об'єкти не лише кількісно, а й якісно. Наприклад, сорт (перший, другий, вищий тощо), вміст корисних речовин (дегустація цукру в цукровому буряку, олійність).

Трудові вимірники -- це вимірники людської праці. Їх виражають в одиницях часу -- днях, годинах, хвилинах. Цей вимірник має велике значення в оцінці економічного аспекту виробництва. Користуючись ним, визначають продуктивність праці, її інтенсивність, а обліковують також кількість витраченої на виконання роботи праці.

Трудовий вимірник є різновидом натурального.

Грошовий вимірник -- це вимірник вартості. У кожному господарстві застосовують передусім грошовий вимірник своєї країни. Крім того, можуть використовувати, особливо на спільних підприємствах, грошові одиниці інших країн.

Грошовий вимірник зумовлений існуванням вартості та ринкових відносин. На ньому ґрунтується метод оцінювання та калькулювання. Основним мірилом грошової оцінки є ціна.

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому.

1. Види вимірників, що використовуються в обліку

Оскільки, господарська діяльність підприємства дуже різноманітна по своєму характеру і змісту, тому для відображення її процесів необхідні різні вимірники; при їх допомозі всі господарські процеси отримали кількісну і якісну характеристики. Тому, для відображення господарських засобів, що здійснюються на підприємстві, їх кількісних та якісних характеристик в обліку застосовують такі види вимірників:

— натуральні;

— трудові;

— грошові (вартісні).

бухгалтерський облік вимірник вартісний

Натуральні вимірники застосовуються для отримання даних про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні і надають інформацію про кількість однорідних об'єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів та ін. Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні -- в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності та ін. Використання тих або інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів. Так, земельні угіддя обліковують в гектарах, заготовлену деревину -- в кубічних метрах, виготовлену продукцію -- в штуках, метрах, тоннах, центнерах, кілограмах тощо. Застосовують і комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах, що характеризують одночасно масу (вагу) вантажу і відстань, на яку його перевозять; використання обладнання -- в машино-годинах тощо.

Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об'єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має велике значення для збереження господарських засобів. Без натуральних вимірників неможливо скласти виробничий план, здійснити контроль за його виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових ресурсів та ін. Дані натурального обліку використовують для складання матеріальних балансів по окремих галузях і народному господарству в цілому.

Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об'єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки неможливо за допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність господарських засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції, якщо навіть її обліковують в одному вимірнику (не можна, наприклад, додавати кількість виготовлених або реалізованих верстатів і двигунів тощо).

Трудовий вимірник -- це виражена в часі одиниця вимірювання людської праці -- година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, визначають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використовують в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального. Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу — днях, годинах, хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці. На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад, при визначенні показників нормування часу на виробництво продукції). Проте в умовах існування товарно-грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

Грошовий вимірник -- це одиниця вимірювання вартості. Грошовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спільним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси господарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, матеріали, продукти тощо), затрати на виробництво продукції, виконані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засобів), кошти в розрахунках. Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній валюті України). За допомогою грошового вимірника визначають, наприклад, загальну вартість наявних у господарстві основних засобів (будівель, споруд, машин, устаткування тощо), виробничих запасів, собівартість виготовленої та реалізованої продукції (виконаних робіт, послуг). Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.

Часто грошовий вимірник використовують в обліку поряд з натуральними і трудовими вимірниками і на їхній основі. Так, вартість матеріалів або готової продукції визначають множенням їх кількості (в штуках, кілограмах, тоннах та інших натуральних вимірниках) на ціну за одиницю виміру; суму заробітної плати розраховують за даними про кількість витраченого часу (трудовий вимірник) і розцінками (тарифами) за одиницю часу (грошовий вимірник).

Відповідно до чинного законодавства в Україні бухгалтерська звітність складається в національній грошовій одиниці -- гривні.

У бухгалтерському обліку використовуються всі три види вимірників, але основним є грошовий, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти, явища та процеси. Господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

2. Характеристика використання вимірників в обліку

Для забезпечення управління необхідними даними про наявність і рух майна, його збереження, ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів неможливо користуватись тільки одним грошовим вимірником. Особливо це стосується забезпечення виконання виробничої програми, процесів заготівлі та споживання виробничих запасів, спостережень за використанням основних засобів, складання кошторисів, калькуляцій собівартості продукції. У зв’язку з цим в господарському обліку застосовуються натуральні, трудові та грошові вимірники. Натуральні вимірники застосовуються передовсім для отримання інформації про забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими виробами, напівфабрикатами тощо. Це означає, що для виконання виробничої програми необхідно знати, які матеріали і сировина є в наявності, скільки їх буде потрібно. А тому облік товарно-матеріальних цінностей ведеться не лише у грошовому, а й в натуральному вимірнику (кілограми, тонни, метри погонні, метри квадратні, метри кубічні, літри та ін.). Такі вимірники дають відповідь, наскільки забезпечене виробництво сировиною, паливом, напівфабрикатами, тарою для відправки готової продукції.

Основною сферою застосування вимірників є господарський облік. Застосування відповідного вимірника в оперативному обліку залежить від того, де саме цей облік використовують. У цехах, на дільницях, де безпосередньо виготовляють продукцію і провідні фахівці контролюють використання сировини, рух деталей та напівфабрикатів на операціях технологічного процесу, ефективно застосовуються натуральні вимірники. Якщо виконавець робіт, майстер чи інший фахівець здійснює оперативний контроль за відпрацьованим робітниками часом, то він обов’язково користується трудовими вимірниками.

Трудові вимірники застосовують, головно, в обліку наявності й використання трудових ресурсів, для визначення показника продуктивності праці, нарахування заробітної плати працівникам.

Проте застосування як натуральних, так і трудових вимірників не може забезпечити обчислення багатьох важливих показників щодо валового продукту, собівартості продукції, національного доходу, узагальнюючих показників на мікро- і макрорівні. У зв’язку з цим застосовують вартісний (грошовий) вимірник, завдяки якому облік необоротних та оборотних активів набирає не тільки узагальненого вигляду, а й стає важливим джерелом інформації для обчислення системи показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, визначення фінансового стану підприємства, його платоспроможності.

Найширше використовується грошовий вимірник у бухгалтерському обліку, де власний капітал та зобов’язання обліковуються тільки у вартісній оцінці; ведення обліку активів, починаючи з журналу реєстрації господарських операцій і записів у відповідні регістри (книги, журнали, відомості), побудовано також на грошовому вимірнику. Тільки окремі регістри (оборотні відомості та машинограми залишків за товарно-матеріальними рахунками) містять інформацію в натуральних вимірниках -- дані про кількість відповідних об'єктів, що знаходять відображення на рахунках класу 1 «Необоротні активи» -- № 10, 11, 12 та класу 2 «Запаси» -- № 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28.

У грошовому вимірнику роблять записи в Головній книзі, оборотному балансі (табл. 1. 1), бухгалтерській (фінансовій) звітності за формами № 1 «Баланс» (стандарт бухгалтерського обліку № 2), № 2 «Звіт про фінансові результати» -- (стандарт № 3), № 3 «Звіт про рух грошових коштів» (стандарт № 4), № 4 «Звіт про власний капітал» (стандарт № 5).

Вимірники використовуються в кожному з видів бухгалтерського обліку -- фінансовому та управлінському. У фінансовому обліку натуральні, трудові та грошові вимірники поширеніші. Як правило, у більшості розділів облікової роботи поєднуються натуральні та грошові вимірники, але в обліку коштів, розрахункових операцій, фінансових результатів та розподілу прибутку користуються тільки вартісними вимірниками.

В управлінському обліку застосовуються також три вимірники. Чільне місце належить вартісному вимірнику, який забезпечує накопичення даних щодо величини витрат за статтями калькуляції та елементами цих витрат. Натуральні й трудові вимірники мають обмежене застосування -- це, головно, процедури складання кошторисів і калькулювання собівартості продукції, де обов’язково визначають норму споживання матеріальних ресурсів та затрат праці на одиницю виробу, виконаних робіт, наданих послуг.

У статистичному обліку застосовуються всі три вимірники. Статистичні щорічники, які відображають розвиток та діяльність виробництв, галузей економіки, користуються натуральними, трудовими та грошовими вимірниками для характеристики кількісних і якісних показників забезпечення основними засобами, виробничими запасами, показників випуску продукції, витрат на виробництво за статтями й елементами, характеристики фінансового стану та ін.

Статистичні установи щороку кількаразово обстежують підприємства на предмет виявлення невстановленого устаткування, наднормативних запасів, вивчення ефективності використання основних засобів, трудових ресурсів. І тут застосовуються всі три вимірники обліку: натуральні -- для фіксації кількості одиниць устаткування, що не працює, оскільки потребує монтування та налагодження; трудові -- для збирання інформації про втрати часу від простоїв у хвилинах, годинах; грошові -- для визначення вартості своєчасно не встановленого устаткування, обладнання, що не працює через простої, та ін.

Застосування вимірників у господарському обліку відображено на рис. 1. 1

Висновки

Отже, в даному рефераті ми встановили які саме види вимірників використовуються в обліку та для чого вони призначені.

Головною метою використання вимірників є відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик. А головною сферою їх використання є облік.

Вимірники використовуються в кожному з видів бухгалтерського обліку -- фінансовому та управлінському. У фінансовому обліку натуральні, трудові та грошові вимірники поширеніші. Як правило, у більшості розділів облікової роботи поєднуються натуральні та грошові вимірники, але в обліку коштів, розрахункових операцій, фінансових результатів та розподілу прибутку користуються тільки вартісними вимірниками.

В управлінському обліку застосовуються також три вимірники. Чільне місце належить вартісному вимірнику, який забезпечує накопичення даних щодо величини витрат за статтями калькуляції та елементами цих витрат.

Але найширше використовується грошовий вимірник у бухгалтерському обліку, де власний капітал та зобов’язання обліковуються тільки у вартісній оцінці; ведення обліку активів, починаючи з журналу реєстрації господарських операцій і записів у відповідні регістри (книги, журнали, відомості), побудовано також на грошовому вимірнику.

Але кожен з вимірників має як свої переваги так і недоліки. Так ,

наприклад, натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об'єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому. Але вони дають змогу вести облік на складах, коморах та дають найбільш повну інформацію про об'єкт.

Використана література

1. Кужельний «Теорія бухгалтерського обліку (2001)»

2. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. / За ред. Хом’яка Р.Л. — 2-ге видання, доп. і перероб. — Львів: національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект — Захід», 2003. — 820 с.

3. Лишиленко О. В. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — К.: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2003. — 215 с.

4. Сиротенко Н. А. Облік матеріальних ресурсів промислового підприємства. // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи. Збірник наукових праць Державної Академії статистики, обліку та аудиту. — К.: ДАСОА, 2004. — 250 с. — стор. 79 — 86.

5. Соколов Я. В. Оновы теории бухгалтерского учет. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 496 с.

6. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К. -2000. -784с.

7. Бутенець Ф. Ф. «Бухгалтерський фінансовий облік» Житомир П П «Рута» 2001рік

8. Малюта Н. М. «Теорія бухгалтерського обліку» ЖІТІ 2000 рік

9. Яремко І.Й. «Бухгалтерський облік» Львів, 1993 рік

10. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. -- 2-ге вид., доп. і перероб. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. -- 640 с

11. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За редакцією М. В. Жутельного. -- 6-те вид., доповнене і перероблене -- К.: А.С.К., 2000. -- 272 с

12. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 578 с.

13. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України: Підручник. -- 5-те вид., доп. і перероб. -- К. :А.С.К., 2000. -- 784 с.

14. Теорія бухгалтерського обліку — Васюта-Беркут О. І

15. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. -- К, 2000.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой