Виникнення та становлення вітчизняного аудиту

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Контрольна робота

з дисципліни: «АУДИТ»

Зміст

1. Виникнення та становлення вітчизняного аудиту

2. Етапи планування

Задача

Список літератури

1. Виникнення та становлення вітчизняного аудиту

В Україні необхідність аудиту виникла з переходом на ринкові відносини. Спочатку послуги з аудиту надавалися спільним підприємствам на вимогу іноземного інвестора про підтвердження аудитором достовірності показників фінансової звітності. Аудит із залученням іноземних інвестицій став необхідним для кожного підприємства незалежно від форми власності. Основні види послуг перших на Україні аудиторських фірм — це надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, права, оподаткування, безпосереднього ведення бухгалтерського обліку, складання звітності тощо.

У 1992 р. законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» (ст. 24, п. 3) окремих платників податків було зобов’язано звітувати лише після аудиторської перевірки. Законом України «Про аудиторську діяльність» визначена обов’язковість аудиту з метою підтвердження показників річної фінансової звітності підприємств усіх форм власності за незначними винятками. Пізніше кількість підприємств, що підлягають обов’язковому аудиту, була зменшена. Цим законом аудит визначається як перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Поняття аудиту значно ширше, ніж поняття ревізії і контролю. Аудит забезпечує не тільки перевірку достовірності фінансових показників, а й розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності, витрат та зростання прибутку. Аудит — це своєрідна експертиза бізнесу.

Аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), яка полягає у здійсненні міжвідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, податкових декларацій, інших фінансових зобов’язань та потреб економічних суб'єктів, а також у наданні різних аудиторських послуг. Аналогічно визначають аудиторську діяльність інші автори.

Органом управління, що регулює аудиторську діяльність в Україні, є Аудиторська Палата.

Основними функціями Аудиторської Палати України є:

— визначення головних напрямків розвитку аудиту в Україні;

— розробка єдиної методологічної основи, форм і методів проведення аудиту;

— вивчення ринку аудиторських послуг.

— З метою виконання зазначених функцій Аудиторська Палата:

— здійснює методологічне керування аудиторськими організаціями й аудиторами;

Схема 1. Зміст аудиторської діяльності

— веде облік аудиторських організацій і аудиторів;

— розробляє положення та інструкції, що регламентують аудиторську діяльність;

— розробляє методичні рекомендації щодо здійснення та координації аудиторської діяльності;

— розробляє кваліфікаційні вимоги до аудиторів та встановлює порядок заняття аудиторською діяльністю;

— організовує проведення екзаменів та атестацій аудиторів, а також видачу їм ліцензій;

— розробляє та затверджує тарифи на основні види аудиторських послуг;

— організовує контроль за діяльністю аудиторських фірм та аудиторів;

— вирішує питання позбавлення аудиторів ліцензій та застосування до них інших заходів згідно із законодавством;

— готує пропозиції та рекомендації щодо зміни діючого законодавства з питань аудиту;

— видає довідкові, інформаційні, наукові, навчальні та методичні матеріали по аудиту, що входять до компетенції Аудиторської Палати;

— сприяє впровадженню нової техніки та нових інформаційних технологій у сферу аудиторської практики.

Окрім Аудиторської Палати, на рівні регіонів функціонують її регіональні відділення. Основними структурними ланками організації аудиторської діяльності є аудиторські фірми та фізичні особи, що мають ліцензії на право здійснення аудиту.

Аудиторська фірма — це юридична особа, яка здійснює аудиторську діяльність і має відповідну ліцензію Аудиторської Палати. Для створення такої фірми закон передбачає наявність не менше трьох чоловік, один з яких повинен мати сертифікат аудитора. Основні функції аудиторських фірм такі:

— експертиза фінансово-господарської діяльності та стану майна підприємства (найпоширеніша функція);

— контроль та оцінка достовірності бухгалтерського обліку і звітності (функція пов’язана із визначенням рівня організації бухгалтерського обліку, з перевіркою відповідності чинному законодавству внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій);

— прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства (за домовленістю із замовником);

— наукове, методичне, інформаційне забезпечення діяльності підприємств (розробка методичних вказівок та аналіз планування і внутрішнього аудиту);

— налагодження правильного бухгалтерського обліку;

— консультації з питань ведення підприємством фінансово-господарської діяльності, обліку, зовнішньоекономічних операцій, сплати податків тощо (консультаційна функція).

Таким чином, діяльність аудиторських фірм зводиться до виконання незалежної експертизи фінансово-господарської діяльності підприємства та відповідності її чинному законодавству. Відносини між аудиторськими фірмами та підприємствами-замовниками регулюються на договірних умовах.

Міжнародна практика визначає такі організаційні форми аудиторської діяльності:

— індивідуальна (одноосібна) діяльність;

— господарське товариство;

— професійна корпорація.

Найтиповішою формою організації аудиторської діяльності є партнерство: на чолі фірми стоять кілька незалежних аудиторів, які мають сертифікати і ліцензії.

Відповідно до чинного законодавства України в складі засновників аудиторської фірми повинен бути хоча б один сертифікований аудитор. Частка аудитора у статутному фонді має становити не менше, ніж 70%. Керівником аудиторської фірми має право бути лише аудитор із сертифікатом.

За даними досліджень, законодавство країн з ринковою економікою, зокрема США і України, щодо можливостей функціонування аудиторських фірм неоднакове. Так, вимоги до аудиторських фірм у США значно вищі. Тут незалежність аудиторської фірми гарантується обов’язковим дотриманням встановленої типової структури: посади партнера, менеджера, старшого аудитора та асистента.

Аудиторська фірма має право на аудиторську діяльність лише при наявності ліцензії. Для цього фірма повинна подати через регіональні палати або безпосередньо до Аудиторської Палати України клопотання про надання їй ліцензії, а також такі документи: документ, що ідентифікує особу директора (прізвище, ім'я, по батькові), копію сертифіката аудитора, копії сертифікатів засновників (з додаванням списку засновників), статуту фірми, зареєстрованого з дотриманням особливих вимог щодо предмета діяльності і затвердженого нотаріальною конторою.

Фірма має право займатися тільки аудитом і пов’язаними з ним послугами, а саме: веденням обліку, відновленням обліку, аналізом господарської діяльності, прогнозуванням, економічними та юридичними консультаціями тощо.

До клопотання про надання ліцензії додаються дві квитанції: про сплату податку (мита) за право займатися аудиторською діяльністю та за обслуговування при видачі ліцензії.

Аудиторська Палата України розглядає клопотання протягом 40 днів і на основі документів приймає рішення. Відмова у видачі ліцензії повинна бути належним чином обґрунтована. При усуненні причин відмови фірма має право подати клопотання повторно.

Аудиторські фірми в Україні розпочали діяльність у 1991 році. До прийняття Закону «Про аудиторську діяльність» аудиторські послуги надавалися підприємствам переважно у формі консультацій. Відповідно до Закону аудиторська діяльність може здійснюватися у вигляді аудиторських перевірок, експертиз, консультацій з питань ведення бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності тощо. Переваги надаються аудиту у вигляді обов’язкового підтвердження показників річної фінансової звітності.

Аудиторські фірми створено у більшості регіонів України, в тому числі іноземні. Так, у Києві діють чотири відомих за кордоном аудиторські фірми, персонал яких складається як із зарубіжних, так і українських фахівців. Поєднання західного досвіду та регіональної специфіки України сприяє проведенню кваліфікованих аудиторських перевірок з дотриманням національних та міжнародних стандартів, забезпечує високий рівень консультацій потенційним інвесторам і всім, хто має наміри відкрити свою справу в Україні.

Коротка характеристика зарубіжних аудиторських фірм, що функціонують в Україні, подана у табл. 1.

Таблиця 1. Діяльність інофірм в Україні

Назва

Послуги

«Артур Андерсен»

Консультації з питань організації аудиту, оподаткування, підприємництва, спеціалізовані послуги корпораціям, допомога українським організаціям при складанні звітів, допомога радникам і аудиторам підприємств з іноземними інвестиціями в Україні тощо.

«Делойт енд ТУШ»

Послуги з аудиту (безпосередньо перевірки); бухгалтерські послуги; консультації з питань управління; консультації в галузі інформаційних технологій та інші.

«Ернст енд Янг»

Спеціалізовані консультації з питань нафтогазової, електронної промисловості та будівництва; аудиторські процедури (повномасштабні та обмежені); фінансовий аналіз; оцінка фінансового стану підприємства; оцінка та підбір партнерів, інші послуги.

«Куперс енд Лайбрандт»

Аудиторські послуги; вибір юридичної особи; розробка податкових схем; переговори з потенційними партнерами; оцінка бізнес-планів; допомога у впровадженні комп’ютерних систем бухгалтерського обліку та інформаційних систем управління, інші послуги.

«Мазар» (Франція)

Аудиторські послуги; консультації для підприємств; навчання фахівців у рамках програми Європейського співтовариства TACIS.

Функціонування зарубіжних аудиторських фірм в Україні сприяє розвиткові вітчизняного аудиту, використанню світового досвіду і вдосконаленню діяльності власних фірм, становленню їх як високоорганізованих, компетентних, професійних аудиторських фірм відповідно до вимог міжнародних стандартів з аудиту.

Характерним є зростання кількості аудиторських фірм та приватних аудиторів (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість суб'єктів аудиторської діяльності

Фірма

Приватні

аудитори

Область

на початок

на кінець

на початок

на кінець

1996 р

1996 р.

1996 р

1996 р.

Автономна

Республіка Крим

20

34

5

6

Вінницька

14

24

3

3

Волинська

8

8

-

-

Дніпропетровська

90

109

9

9

Донецька

60

90

4

6

Житомирська

25

33

4

6

Закарпатська

8

14

-

-

Запорізька

50

66

8

12

Івано-Франківська

14

19

-

-

Київська

12

19

і 3

6

Кіровоградська

17

19

1

1

Луганська

32

52

4 7

11

Львівська

31

44

4

5

Миколаївська

54

60

3

7

Одеська

45

64

9

13

Полтавська

18

27

2

8

Рівненська

22

29

1

1

Сумська

13

19

1

1

Тернопільська

7

13

-

-

Харківська

123

164

20

32

Херсонська

20

25

1

1

Хмельницька

23

31

-

1

Черкаська

12

25

2

3

Чернівецька

7

14

-

-

Чернігівська

15

21

4

4

м. Київ

326

367

48

52

м. Севастополь

13

16

7

7

Україна

1079

1407

145

195

Таблиця складена за данини Аудиторської Палати України

Аудиторська діяльність в Україні набула тенденції розвитку. Найпоширенішими стали аудиторські фірми. Значно менше приватних аудиторів через труднощі в організації аудиторської діяльності, зокрема пошук клієнтів, формування портфеля замовлень, процедуру аудиторської перевірки та інші.

Кількість аудиторських фірм і приватних аудиторів в Україні зростає нерівномірно. Високі темпи характерні для промислово розвинутих регіонів з високою діловою активністю — м. Київ, Харківської, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей.

Характерним для України є кількісне зростання аудиторських фірм та наданих послуг, недоліком — невисока якість аудиторських перевірок через відсутність необхідних правових актів та досвіду роботи.

Саме на рівні аудиторських фірм здійснюється контроль якості аудиту, основні елементи якого визначаються професійними організаціями. Контроль за якістю аудиту здійснюється в різних формах, що визначається аудиторською фірмою.

За кількістю створених аудиторських фірм на початок 1997 р. перші місця посідають міста Київ, Харків, Дніпропетровськ, останні - Чернівецька, Тернопільська та Волинська області (табл. 3).

Таблиця 3. Місце регіону за кількістю створених аудиторських фірм в Україні

Область

Місце регіону за кількістю створених аудиторських фірм

на 1. 01. 1996 р.

на 1. 01. 1997 р.

м. Київ

Харківська Дніпропетровська Донецька

Запорізька

Одеська Миколаївська Луганська

Львівська

Автономна

Республіка Крим

Житомирська

Хмельницька

Рівненська

Полтавська

Херсонська

Черкаська

Вінницька

Чернігівська

Кіровоградська

1

2

3

4

6

7

5

8

9

13

10

11

12

15

14

22

18

17

16

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

Івано-Франківська

Сумська

Київська

м. Севастополь

Закарпатська

Чернівецька

Тернопільська

Волинська

19

21

23

20

24

26

27

25

20

21

22

23

24

25

26

27

Значно розширили обсяг та кількість наданих аудиторських послуг фірми України (табл. 4). Відомі в Україні фірми «Торком», «Правекс-Аудит», «Аудит і Макро» та інші.

Таблиця 4. Перелік послуг аудиторських фірм в Україні

Фірма

Послуги, що надаються

«Зовнішінформ-аудит»

Відтворення та постановка бухгалтерського обліку, створення аналітичних систем обліку, комплексні консультації на підприємстві, інформаційні послуги, перевірка фінансового стану, ділової репутації

«Інаудит Україна»

Допомога українським та західним агентам, великий перелік аудиторських послуг

«Аналітик»

Правові, бухгалтерські, аудиторські послуги інвестиційним фондам, комерційним банкам, підприємствам з іноземними інвестиціями та іншим суб'єктам, консультації з питань раціональних капіталовкладень тощо

«Конкорд Аудит»

Послуги щодо уникнення небажаних наслідків та помилок при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів, обчисленні та сплаті податків, здійсненні обов’язкових платежів, операцій з валютою тощо

2. Етапи планування

Аудитор повинен планувати свою роботу на рівні, що дає можливість провести ефективну перевірку кваліфіковано і вчасно. За міжнародними стандартами, планування аудиту передбачає:

— вивчення політики підприємства в галузі обліку та її змін;

— знайомство з бухгалтерською системою підприємства і організацією в ньому внутрішнього контролю;

— встановлення ступеня достовірності внутрішнього контролю;

— визначення змісту та обсягу аудиторських процедур, а також часу їх проведення;

— координування аудиторської роботи.

Для досягнення поставленої мети аудитор може вільно доповнювати перелік або виключати з нього будь-які елементи.

Плануванню аудиту передує попереднє ознайомлення з результатами діяльності і структурою підприємства, специфічними особливостями галузі, з’ясування чинників (подій, угод, заходів), які, за оцінками аудитора, можуть впливати на характер фінансової інформації.

Аудитор досліджує зміни в управлінні підприємством, організаційній структурі діяльності підприємства-клієнта, у діючому законодавстві, господарській діяльності, що впливають на діяльність підприємства; вивчає можливі фінансові труднощі і бухгалтерські проблеми, склад співзасновників підприємства, нові (відкриті чи закриті) підрозділи підприємства-клієнта, поточні або прогнозовані зміни в технології виробництва і наданні послуг, процес виробництва і збуту, зміни в бухгалтерському обліку та системі внутрішнього контролю.

Планування аудиту включає складання загального плану очікуваних робіт і розробку аудиторської програми.

У плані очікуваних робіт подається їх перелік і обсяги, строки проведення, процедури (способи і прийоми), які виконуються аудитором.

Загальний план аудиторської перевірки оформляється документально, до нього додається розклад виконання кожної ланки перевірки або аудиторської процедури.

План аудиторської перевірки переглядається керівником підприємства, що підвищує ефективність аудиту і сприяє скороченню кількості аудиторських процедур. Аудитор повністю відповідає за розробку (виконання) плану та програми аудиту.

Складений план буде якісним, а визначений обсяг очікуваних робіт реальним, якщо аудитор:

— вивчить умови контракту (договору на проведення аудиту) і встановлену законом відповідальність аудитора;

— уточнить зміст звіту або іншої інформації, яку йому необхідно передати замовнику відповідно з укладеним договором;

— встановить вплив на результати перевірки нових стандартів з обліку та аудиту, законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів;

— виділить ключові питання аудиту;

— з'ясує умови, що потребують особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману тощо);

— визначить ступінь довіри до системи обліку і внутрішнього аудиту підприємства;

— встановить обсяг аудиторських доказів;

— оцінить професійну придатність внутрішніх аудиторів і можливість їх залучення до зовнішнього аудиту;

— проаналізує доцільність залучення інших аудиторів до проведення перевірки у філіях, представництвах, відділах, відокремлених підрозділах підприємств, що мають самостійний баланс;

— встановить необхідність залучення експертів.

Для підготовки плану аудиторської перевірки використовуються річні звіти, інформація про збори акціонерів (засновників), засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства (фірми), аудиторські висновки за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту, періодичні видання (газети, журнали тощо).

Загальний перелік завдань, відображуваних у плані і програмі аудиту, включає:

— аналіз системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю на підприємстві;

— попередню оцінку господарських операцій та видів доходів підприємства за період, що перевіряється, щодо їх відповідності законодавству та статутним документам;

— аналіз рахунків Головної книги;

— коригування робочої програми з урахуванням виявлених проблем та зон ризику;

— перевірку правильності заповнення форм звітності, відповідність даних Головної книги, обігово-сальдового балансу та (або) інших регістрів бухгалтерського обліку;

— порівняння різних форм звітності щодо їх відповідності;

— внесення (за результатами аудиту) необхідних змін у відповідні облікові реєстри;

— звірку залишків на кінець операційного дня на 31 грудня з даними касової книги, звірку виписок банку та журналів-ордерів;

— звернення до банку (при необхідності) з приводу підтвердження залишків на рахунках під кінець року, а також іншої інформації, необхідної для аудиторського висновку;

— перевірку оборотів за звітний період;

— правильність відображення залишків на рахунках бухгалтерського обліку за окремими дебіторами та кредиторами;

— наявність актів звірок на кінець року за найкрупнішими дебіторами та кредиторами, їхню відповідність даним аналітичного обліку;

— порівняння даних синтетичного, аналітичного та складського обліку;

— порівняння даних відомостей інвентаризації на кінець року з обліковими даними;

— правильність ведення обліку товарно-матеріальних цінностей, їх оцінки та вчасності оприбуткування;

— встановлення відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку;

— правильність ведення обліку основних засобів, оцінки їх вартості, своєчасного оприбуткування (списання), застосування норм амортизації, класифікації капітальних вкладень;

— тотожність відображення в обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, розрахунків інших дебіторів та кредиторів з бюджетом, з персоналом по заробітній платі та інших операціях;

— правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку кредитів та позик, нарахованих та сплачених процентів;

— порівняння облікових даних з банківською інформацією;

— відповідність розміру статутного фонду, зазначеного в установчих документах, обліковим даним, правильність оцінки та повноти внесення учасниками своїх часток;

— правильність класифікації, оцінки та відображення в обліку доходів підприємства, формування валових витрат, прибутку тощо.

Необхідною умовою успішного виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту. У ній наведено перелік запитань, які треба з’ясувати: період проведення, обсяг та види аудиторських процедур, необхідних для виконання плану аудиторської перевірки.

У процесі підготовки аудиторської програми враховуються результати внутрішнього контролю. Чим він ефективніший, тим менше аудиторських процедур буде внесено до програми без ризику для одержання об'єктивних висновків про достовірність показників фінансових звітів і балансів.

До складу аудиторської програми входять: тестування операцій, аналітичні процедури і тестування статей балансу.

Тестування операцій використовується для виявлення кількісних помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності. При цьому визначається:

наявність дозволу на проведення операції;

правильність складених бухгалтерських проводок і підсумків у регістрах синтетичного й аналітичного обліку;

тотожність занесення операцій у Головну книгу. Аналітичні процедури є також важливим інструментом аудиторської перевірки. Це ефективні способи перевірки, які використовуються для:

а) формування думки (уявлення) про діяльність підприємства-клієнта;

б) оцінки фінансової стабільності підприємства;

в) виявлення помилок у фінансовій звітності;

г) скорочення обсягу тестів.

Тестування статей бухгалтерського балансу ґрунтується на даних Головної книги. Завдання тестів:

— підтвердження рахунків дебіторів і кредиторів;

— обстеження товарно-матеріальних цінностей та основних засобів;

— перевірка правильності відображення грошових коштів;

— встановлення правильної періодичності проведених протягом року операцій.

Найефективнішими методичними прийомами аудиторської перевірки є аналіз процедури оцінки внутрішнього контролю і тестування системи внутрішнього контролю. Найскладніша процедура — це тестування операцій.

Вимоги до змісту аудиторських програм встановлює кожна аудиторська фірма. Основними з них є:

— розкриття суті процедур з метою забезпечення аудиторів необхідним інструментарієм;

— встановлення терміну перевірки;

— надання інформації для виконання кожної процедури (посилання на робочі документи, що відображають одержані докази; вказівка на аудитора, що виконує роботу; дату її закінчення; встановлені винятки із правил та їх пояснення).

При необхідності план і програма аудиторської перевірки коригуються. Суттєві зміни, внесені в їх зміст, підтверджуються документально. Оперативне уточнення змісту і програми аудиту дозволяє забезпечити належну перевірку ключових напрямків діяльності підприємства, вирішувати проблеми, що виникли у процесі проведення аудиту, скоригувати аудиторів і експертів, якісно і своєчасно провести аудит.

Прикладом аудиторської програми може бути перевірка коштів у касі та касових операцій (табл. 1).

Таблиця 1. Програма аудиту коштів у касі та касових операцій

Завдання

Процедура перевірки

Термін проведення

Обсяг перевірки

Індекс робочих документів

Оцінка системи внутрішнього контролю

Встановлення: а) наявності договору з касиром про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

Проміжний аудит

Суцільна

-II-

6) систематичності здійснення інвентаризацій (нестачі, надлишки)

На 31. 12

-II-

-II-

в) своєчасності оприбуткування коштів у касі та їх внесення на розрахунковий рахунок

Проміжний аудит

Вибір-кова

-II-

г) якості ведення касових документів

-II-

-II-

-II-

д) відповідності умов обладнання приміщення каси, зберігання коштів, цінних паперів, грошових документів та бланків суворої звітності чинним вимогам

-II-

Суцільна

Реальність існування

Спостереження за інвентаризацією грошей у касі

За станом на 31. 12. звітного року

Суцільна

Право власника

Вивчення прибуткових касових ордерів з додатками, витягів банку

Проміжний аудит

Вибіркова

Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу використовуються стандартні програми аудиторської перевірки, які аудитор може відкоригувати з урахуванням особливостей її застосування в умовах конкретного підприємства та оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни стандартної програми, що в основному стосуються аудиторських процедур, обов’язково документуються з висвітленням причин.

Наведені у табл. 1 процедури різні за своїм обсягом. Найбільший обсяг процедур у кінці звітного року — проведення інвентаризації виробничих запасів, коштів, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, оцінка результатів.

Зміст плану і програми значною мірою визначається розміром підприємства. Для підприємств малого бізнесу вони більш спрощені.

Чітко спланувати і організувати виконання аудиту легше, коли замовники постійні. Проте і в цих умовах здебільшого визначаються лише терміни виконання робіт, а поетапне планування не здійснюється. Більшість аудиторських фірм, особливо з невеликим штатом аудиторів, не розробляють програм аудиту, а проводять перевірку на основі досвіду та професійної інтуїції.

Узагальнення результатів планування аудиту оформляється меморандумом (доповідною запискою), який включає:

— короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів (постачальників, замовників, банків тощо);

— оцінку власного ризику у галузі і на підприємстві;

— оцінку ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;

— перелік проблем, пов’язаних з нетиповими господарськими операціями, галузевими особливостями, що потребують допомоги експертів;

— склад аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів тощо;

— терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника та дату завершення аудиту.

Меморандум розглядається відділом (чи особою) по контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після необхідних коригувань план і програма приймаються до виконання.

В організації планування, особливо у розробці типових програм аудиту в Україні, важливою є допомога Аудиторської палати. Це забезпечуватиме якість аудиторських перевірок та сприятиме скороченню інструкцій з боку органів державної виконавчої влади (Мінфіну України, Фонду держмайна, Національного банку).

Задача

Визначити джерела та способи отримання аудиторських доказів, необхідних для оцінки аудитором стратегії функціонування підприємства, передбачивши такі напрямки перевірки:

— статутна діяльність;

— конкурентоспроможність;

— взаємовідносини з покупцями та постачальниками;

— ступінь довіри до підприємства;

— перспективи функціонування підприємства.

Рішення:

Напрямки перевірки

Аудиторські докази

Джерела

Способи отримання

Статутна діяльність

1. Установчі документи

2. Баланс (форма 1)

3. Звіт про фінансові результати та їх використання (ф2)

4. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (ф3)

1. Перевірка арифметичних результатів

2. Перевірка достовірності окремих статей звітності, залишків на рахунках

Конкурентоспроможність

1. Середньогалузеві показники виробництва продукції

2. Нормативні документи

1. Проведення аналізу (порівняння) з профільними підприємствами по галузі і по регіону

2. Аналітична перевірка

Взаємовідносини з покупцями та постачальниками

1. Баланс розрахунковий

2. Оборотні відомості

3. Картки аналітичного обліку

4. Акти інвентаризації

5. Первинні документи

6. Журнали-ордери 6,7,8,11

7. Відомості

1. Перевірка відповідності залишків в балансі даним Головної книги, відображення на всіх активно-пасивних рахунках в Головній книзі і в балансі розгорнутого сальдо.

2. Відповідність підсумкових аналітичних даних оборотних відомостей розрахункових рахунків даним синтетичного обліку.

3. Суцільна і вибіркова інвентаризація розрахунків.

4. Нагляд за здійсненням окремих господарських і бухгалтерських операцій.

Ступінь довіри до підприємства

1. Анкета

1. Анкетування

2. Усне опитування працівників

Перспективи функціонування підприємства

1. Фінансова звітність

2. Плани виробництва

3. Плани економії ресурсів

1. Проведення аналізу

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7. 50 106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 288 с

2. Бычкова С М. Доказательства, используемые при аудиторськой проверке // Бух. учет. -1993. — № 7.

3. Ватуля, І. Д. Аудит [Текст]: практикум / І. Д. Ватуля, Н. А. Канцедал, О. Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. — К.: ЦУЛ, 2007. — 304 с.

4. Гончарук, Я. А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я. А. Гончарук, В. С. Рудницький. — 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 443 с.

5. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н. І. Дорош. — К.: Знання, 2006. — 495 с.

6. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ — 2000», 2002. — 504 с.

7. Немченко, В. В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]: підручник / В. В. Немченко, В. П. Хомутенко, А. В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун_т. — К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.

8. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7. 50 106 «Облік і аудит» / Ф. Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М. М. Шигун, С. М. Шулепова; 2_е вид., доп. і перероб. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 576 с.

9. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» [Текст]: закон України / Україна. Закон. — [Б. м.: б. и. ], 2006. — Б. ц.

10. Пшенична, А. Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А. Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун_т споживчої кооперації України. — К.: ЦУЛ, 2008. — 320 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой