Виробництво зерна, його економічна ефективність

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ… 5

Розділ 1. Організація обліку виробничих витрат і виходу зерна…8

1.1 Організація облікової роботи в господарстві… 8

1.2 Первинний облік виробництва зерна… 13

1.3 Аналітичний і синтетичний облік витрат виробництва і виходу зерна. 18

1.4 Калькуляція собівартості зерна… 27

1.5 Комп’ютерні форми бухгалтерського обліку… 34

Розділ 2. Стан і економічна ефективність виробництва зерна… 37

Сутність і методика вивчення економічної ефективності виробництва зерна…37

Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства і їх використання в СТОВ «Щербашенське»…44

2.3 Динаміка розвитку виробництва зерна… 52

2.4 Економічна ефективність виробництва зерна… 55

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. 65

Інтенсифікація виробництва… 65

Впровадження прогресивних форм організації і оплати праці на виробництві зерна… 68

3.3 Впровадження передового досвіду і досягнень науки при виробництві зерна…71

Висновки і пропозиції… 78

Список використаної літератури… 83

Вступ

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Воно забезпечує населення продуктами харчування, товарами першої необхідності і є першою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари із сільськогосподарської сировини становлять 75% фонду народного споживання. Україна за виробничим потенціалом — аграрна країна, тому розв’язання аграрного питання — це шлях до відродження та розвитку економіки нашої країни.

Сільське господарство України останніми роками зазнало багато змін. Відбулося стрімке зменшення виробництва всіх видів продукції, галузь перебуває в кризовому стані. З цієї складної ситуації можна вийти при поєднанні зусиль держави, а також керівників, спеціалістів та працівників підприємств усіх форм власності і господарювання.

Наявна законодавча база створює реальні можливості для докорінних перетворень в системі АПК України, які вже розпочалися. Всі вони спрямовані на розвиток різних форм власності та господарювання та створення реального господаря на селі, підвищення зацікавленості працівників у високопродуктивній праці.

Виробництво зерна в Україні традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу країни. Зернове господарство відноситься до основних пріоритетів розвитку продовольчого сектора економіки країни, є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємницьких структур. Це зумовлюється наявністю сприятливих грунтово-кліматичних умов для вирощування зернових культур, споконвічною високою хліборобською майстерністю працьовитого українського селянства, вигідним економічним та геополітичним положенням України. Протягом тривалого історичного періоду зернові культури займають близько 50% посівних площ, а за обсягом валових зборів зерна і його виробництва на душу населення Україна завжди знаходилась в числі перших 6−7 країн світу. Впродовж кількох років внаслідок глибокої системної економічної кризи держава переживала значні складності у розвитку зернового господарства, що призвело до значного спаду виробництва зерна, проте це слід розглядати як тимчасове явище.

Для подолання цієї кризи проводиться багатогранна організаційно-економічна та техніко-технологічна робота як на макроекономічному рівні державними законодавчими і виконавчими владними структурами, так і на місцях трудовими колективами в організаційно-правових господарських формуваннях.

Завдання, що стоять перед сільським господарством для досягнення запланованого рівня валового збору зерна та розв’язання продовольчої проблеми, вимагають від спеціалістів економічного профілю глибоких знань і правильного застосування економічних законів, удосконалення планування й економічного стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, вміння виявляти резерви найбільш ефективного використання землі виробничих ресурсів, зниження собівартості, поліпшення якості продукції та підвищення рентабельності, зростання продуктивності праці з урахуванням регіональних умов сільськогосподарського виробництва.

Досліджувана тема роботи та вивчення її на рівні сільськогосподарського підприємства є надзвичайно актуальною, адже відродження зерновиробництва на загальнодержавному рівні залежить від його відродження на рівні первинної ланки економічної системи — підприємства. Лише забезпечивши високу економічну ефективність виробництва зерна в кожному сільськогосподарському підприємстві, можна розраховувати на потужне, високоефективне зернове господарство країни в цілому.

Завданням даної бакалаврської роботи є аналіз економічної ефективності виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське» Богуславського району Київської області та обґрунтування шляхів її підвищення. Водночас метою дослідження є вивчення стану та організації обліку виробничих витрат та виходу зерна в сільськогосподарському підприємстві.

Розділ 1. Організація обліку виробничих витрат і виходу зерна

1.1 Організація облікової роботи в господарстві

Бухгалтерський облік забезпечує отримання і опрацювання потрібної інформації на підставі безперервного документального відображення фактів господарської діяльності підприємства і є функцією управління.

Основними завданнями бухгалтерського обліку в сучасних умовах є:

ь забезпечення контролю за виконанням зобов’язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;

ь своєчасне запобігання негативним явищем у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів;

ь формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва і управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними та банківськими установами.

Бухгалтерський облік зазначається як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

16. 07. 1999 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Він надає підприємству право самостійно:

ь визначати облікову політику підприємства;

ь обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

ь розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права окремих працівників на підписання бухгалтерських документів;

ь затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

ь виділяти на окремий баланс філії, представництва та інші підрозділи, які повинні вести бухгалтерський облік, з наступним включенням показників їх бухгалтерської звітності до фінансової звітності підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджується їхня наявність, стан і оцінка.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

При організації бухгалтерського обліку на підприємстві слід враховувати необхідність наявності раціональної чисельності облікових працівників, розподіл між ними службових обов’язків. Штатна чисельність працівників апарату управління повинна відповідати тенденціям удосконалення всієї системи управління підприємством, забезпечення створення раціональної структури і оптимального навантаження роботи на керівників і спеціалістів.

Штатний розпис СТОВ «Щербашенське» передбачає наявність на підприємстві обліково-фінансового відділу та його наступний склад: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва), бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва), бухгалтер з обліку праці та зарплати, бухгалтер по автопарку, касир-фінансист.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь у оформленні матеріалів щодо нестачі та відшкодування втрат від нестач, крадіжки і псування активів підприємства. Він приймає звіти від рядових бухгалтерів, перевіряє правильність обліку всіх рахунків, веде облік по розрахунковому рахунку, складає баланс.

Заступник головного бухгалтера веде облік товарно-матеріальних цінностей по центральному складу, облік паливо-мастильних матеріалів, розрахунки з постачальниками, зведену відомість та журнал обліку по товарно-матеріальних цінностях господарства, облік основних засобів.

Бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва) обробляє первинні документи, такі як Відомість руху зерна та іншої продукції, реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля, ТТН, Дорожні листи вантажних автомобілів, Реєстри приймання зерна вагарем, Талони, накладні внутрішньогосподарського призначення, акти на списання насіння та садивного матеріалу, акти на списання добрив, засобів захисту рослин, рахунки-фактури та ін. Він складає виробничі звіти, розрахунки обчислення собівартості продукції, Відомість доведення планової собівартості до рівня фактичної та ін.

Бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва) обробляє такі перинні документи, як Відомості руху молока, Журнал надою молока, ТТН, Журнали обліку витрат кормів, Щоденник надходження сільськогосподарської продукції, Акти на оприбуткування приплоду тварин та ін. Він складає Виробничий звіт із тваринництва, Журнали-ордери 9,10 АПК, Звіт про рух худоби і птиці та ін.

Бухгалтер з обліку праці і зарплати обробляє Табелі обліку робочого часу, Розрахунки оплати праці працівникам тваринництва, облікові листи праці і виконаних робіт, Журнал обліку робіт і витрат. Він складає Розрахунок оплати праці за кінцеві результати за виробничими підрозділами, здійснює всі нарахування на зарплату та утримання з неї, Розрахунково-платіжну відомість, Зведену відомість нарахованої зарплати за її складом і категоріями працівників, проводить нарахування відпускних, а також по лікарняних листках.

Бухгалтер по автопарку веде облік робіт по автопарку (автотранспорту) і додатково облік по їдальні, дитячому садку, рахунках 91, 92.

Касир проводить касові операції, працює в програмі «Клїєнт-банк».

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство має право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку. В СТОВ «Щербашенське» застосовують журнально-ордерну форму обліку. Основними реєстрами бухгалтерського обліку при такій формі є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Журнали-ордери, як правило призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємства.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими, Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балансовому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних журналах-ордерах.

Поєднання хронологічного запису («журнали») із зазначенням, на які рахунки зараховують суму операцій («ордер») послужило підставою для назви основних реєстрів журналами-ордерами.

Для забезпечення правильного групування даних первинних документів у журналах-ордерах передбачено типову кореспонденцію по кредиту рахунків бухгалтерського обліку.

Записи в облікових реєстрах проводять у міру надходження документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операції. На документах, дані яких включені до журналів-ордерів, відомостей, реєстрів і аркушів-розшифрувань, вказують номери відповідних реєстрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). По документах, які відображені в реєстрах загальним підсумком, номер реєстру і номер запису вказують на окремому аркуші, який прикріплюється до зброшурованих документів.

Для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених записів по окремих синтетичних рахунках і складання бухгалтерського балансу за місяць, квартал і рік використовують Головну книгу. У ній відображують залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки на кінець місяця по відповідних синтетичних рахунках. Записи оборотів у Головну книгу є одночасно і реєстрацією облікових даних, що відображені в журналах-ордерах. В Головній книзі записи здійснюють по дебету рахунків у кореспонденції з кредитованими рахунками, в той час, як в журналах-ордерах записи роблять по кредиту в кореспонденції з рахунками, котрі дебетуються, що забезпечує взаємний контроль показників.

Головну книгу відкривають на рік, для чого на кожен синтетичний рахунок відводять окремий аркуш, а, за необхідності, по окремих рахунках-два аркуша.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку дозволяє в значній мірі полегшити працю облікових працівників, знизити її трудомісткість, збільшити ефективність і підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку. Вона є найбільш прогресивною серед інших форм обліку, таких як меморіально-ордерна, Журнал-головна форма.

1.2 Первинний облік виробництва зерна

Первинний облік є основою всієї системи бухгалтерського обліку. В первинних документах здійснюються перші числові записи, що відображають зміни під впливом господарської діяльності. В подальшому ці зміни відображаються та групуються в зведених бухгалтерських документах та реєстрах і концентруються в бухгалтерському балансі, що відображує стан господарських засобів (активів) та їх джерел, а також наявність, розміщення, склад і призначення цих засобів і джерел. Первинний облік здійснюють безпосередньо на виробництві. Наприклад, первинний облік зерна — в рослинницьких бригадах.

Організацією первинного обліку у господарстві керує головний бухгалтер. Відповідальність за стан первинного обліку несуть керівники виробничих підрозділів.

Сільськогосподарські підприємства для збереження сільськогосподарської продукції і товарно-матеріальних цінностей повинні мати добре організоване складське господарство. І завідуючими складами, комірниками укладають договори про матеріальну відповідальність і про додержання ними діючого порядку приймання, зберігання та відпуску цінностей і порядку ведення їх обліку

На складах (у коморах) облік здійснюють матеріально-відповідальні особи у кількісному виразі у Книгах складського обліку або Картках складського обліку матеріалів. У Книзі на кожен вид (орт) матеріальних цінностей відводять певну кількість сторінок. Після кожної операції виводять залишок. Записи проводять тільки у кількісному виразі, але у заголовку сторінки вказують ціну певного виду матеріалу. Облік на складі можуть вести також і у Картках складського обліку, які відкривають окремо на кожну назву і сорт продукції та матеріалів, додержуючись встановленої класифікації цінностей.

Для відображення руху продукції і матеріалів завідуючі складами, комірники щомісяця складають Звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121) і разом з відповідними накладними передають до бухгалтерії. Надходження продукції на склад оформляється накладною. На їх відпуск складають лімітно-забірну картку в двох екземплярах: один видають особі, яка одержала цінності, а інший — комірнику.

Дуже важливим об'єктом первинного обліку є своєчасний і повний облік надходження врожаю зернових. Оприбуткування зерна при зборі врожаю проводиться в початковій бункерній масі. Після сортування і сушіння втрати його, що викликані доробкою (відходи, що не використовуються, втрати вологи та тому подібне) на підставі Актів на сортування і сушку продукції рослинництва списуються.

Рослинницька продукція надходить в господарство в надзвичайно короткі строки при різних погодних умовах. Тому важливим засобом зберігання врожаю є своєчасний і правильно організований її облік. На сільськогосподарських підприємствах ведеться облік вирощеного урожаю у процесі його руху від поля до комори та інших місць зберігання. До початку збирання урожаю слід перевірити якість підготовки місць прийому і зберігання продукції, стан вагового господарства, інструктаж завідувачів токів, комірників та інших матеріально відповідальних осіб.

Для обліку урожаю сільськогосподарських культур використовуються єдині форми первинних документів для всіх типів сільськогосподарських підприємств.

Урожай зернових культур збирають роздільним або прямим комбайнуванням. Первинний облік зернової продукції, одержаної від урожаю, може здійснюватися декількома варіантами. В кожному господарстві обирають один з них, який найбільше підходить до умов даного підприємства.

Перший варіант обліку одержаної зернової продукції передбачає використання путівок на вивезення продукції з поля (форма № 77а). До початку збирання бухгалтерія видає кожному комбайнеру потрібну кількість бланків путівок, на кожному з яких зазначено назву господарства. Комбайнер на кожне відправлення зерна від комбайна виписує путівку в трьох примірниках, де зазначає своє прізвище, ім'я та по батькові, номер відділу, куди відправлено зерно, назву продукції і сорт, номер поля і автомобіля, прізвище водія і бункерну масу зерна, затверджує все комбайнер підписом. Заповнену путівку комбайнер передає водієві, який розписується про одержання зерна в усіх трьох примірниках.

Вагар повинен зважити зерно, що надійшло на від комбайна на тік чи до комори господарства і передати другий і третій примірники путівки завідувачу току (комірникові), який залишає у себе для звіту третій примірник, а другий повертає водієві.

Якщо на підприємстві прийнято другий варіант первинного обліку зерна, то за ним використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля (форма № 77). При цьому комбайнер на кожний автомобіль один раз на день (під час першого завантаження машини) виписує реєстр у трьох примірниках. Перший примірник реєстру залишається у комбайнера, другий і третій примірники він передає водієві автомобіля або іншого транспортного засобу. Водій, в свою чергу, другий примірник реєстру залишає у себе, а третій передає завідувачу току або комірнику. За зміну у нього може накопичитися кілька других примірників реєстрів залежно від кількості комбайнів, від яких він відвозив зерно. У осіб, які приймають зерно від водіїв (трактористів) — також за зміну може зібратися декілька третіх примірників реєстру залежно від кількості комбайнерів, зайнятих на збиранні урожаю, і кількості водіїв, які доставляють зерно від комбайнів.

На підстав третіх примірників путівок або реєстрів завідувач току або комірник щодня наприкінці дня складає Відомість руху зерна та іншої продукції (форма № 80). Ця відомість має дві частини. У першій записують залишок зерна на початок дня, загальну кількість зерна, що надійшло і вибуло за день і залишок зерна на кінець дня. Дані про кількість зерна, що надійшло за день, визначають путівками або реєстрами, а про витрати зерна -товарно-транспортними накладними, актами на переробку, сортування і сушіння продукції рослинництва.

Друга частина відомості має підзаголовок «Реєстраційний листок на продукцію, що надійшла і вибула». В ній завідувач току записує кожне зважування, зазначене в реєстрах вивезення зерна з поля.

Наприкінці дня Відомість руху зерна та іншої продукції разом з первинними документами про його надходження і відправлення передають до бухгалтерії господарства.

Зерно, прийняте від комбайнів на тік чи зерносховище, обліковує завідувач току або комірник у книзі чи картці складського обліку. У книзі для кожної культури і сорту відводять потрібну кількість сторінок. Якщо облік ведеться у картках складського обліку, то для кожної культури і сорту заводять окрему картку. Підставою для записів у Книгу складського обліку чи у картки є відомість руху зерна та іншої продукції.

Якщо ж підприємство обирає третій варіант обліку одержаної зернової продукції, то застосовуються талони і спеціальні реєстри. Для оформлення відправлення зерна від комбайна на тік або інші місця збереження застосовують талон шофера і талон комбайнера (відповідно форми № 776 та 77в). Ці талони мають бути різні за кольором, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Кожний талон призначений для обліку одного бункера зерна, відправленого від комбайна.

Відповідні талони із зазначеними реквізитами і підписами головного бухгалтера реєструють за їх видами в Журналі обліку виданих талонів. Після цього їх вручають комбайнерам і водіям транспортних засобів, які будуть зайняті на збиранні урожаю.

При кожній відправці від комбайна одного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Водночас водій передає комбайнеру один талон водія. В місцях тимчасового або постійного зберігання зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу току або комірнику талони, отримані від комбайнера і Реєстр приймання зерна від шофера (форма № 78), який ведеться в одному примірнику і постійно знаходиться у водія.

Після зважування транспортного засобу із зерном, завідувач току записує номери талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, що доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем (форма № 78а), який також ведеться в одному примірнику. Після розвантаження зерна водій повертається і завідувач току (вагар) зважує транспортний засіб і записує в своєму реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує, від якого комбайну прийнято зерно. Кількість зданого зерна підтверджується підписом водія.

Одночасно завідувач току (вагар) фактичну масу прийнятого зерна записує в реєстрі приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом і передає його шоферу.

Водій на підставі свого Реєстру приймання зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в дорожній лист вантажного автомобіля і здає в кінці звітного або на початку наступного дня ці документи диспетчеру або в бухгалтерію підприємства.

Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током (вагарю) всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста і здає його бригадиру або в бухгалтерію.

Талон комбайнера і талон водія, здані в кінці робочого дня завідувач току (вагар) разом з Відомістю руху зерна та іншої продукції і прикладеними до неї Реєстрами приймання зерна вагарем щоденно передають у бухгалтерію господарства. На підставі цих документів проводять відповідні записи в бухгалтерських реєстрах. Після цього талони можуть бути видані під звіт водіям і комбайнерам для повторного використання.

Зерно, що надійшло від комбайнів на тік, в більшості випадків вимагає додаткового сортування і сушіння. Роботи, пов’язані з цим, оформляють Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва, який складають в одному примірнику на кожну партію продукції в присутності агронома. Цей Акт підписує завідувач току, бригадир, вагар, агроном. Він є підставою для оприбуткування очищеного зерна і відходів, придатних для використання, списання відходів, які не можна використати.

Очищене зерно відправляється з току на хлібоприймальні пункти або до зерносховища. Воно оформляється товарно-транспортною накладною, складеною в трьох примірниках. Перший і другий видають водієві, а третій залишається на місці відправлення. Після прийняття зерна на заготівельному пункті перший примірник накладної залишається у приймальника як підстава для оприбуткування зерна, а другий — з розпискою приймальника повертається водієві, який передає його разом з Дорожнім листом вантажного автомобіля в бухгалтерію господарства.

Первинний облік сортового зерна має свої особливості. Сортове зерно, зібране із сортових ділянок, оформляється вищезазначеними первинними документами з використанням однієї із трьох методик обліку зерна. Але на всіх первинних документах треба робити помітки про те, що зерно дійсно є сортовим. Перед засипанням до комори його очищають і зважують і записують у Шнурову книгу обліку насіння.

При відправці такого зерна на хлібоприймальний пункт крім ТТН агроном обов’язково виписує Сортове свідоцтво, яке крім нього підписує керівник підприємства та комірник.

1.3 Аналітичний і синтетичний облік витрат і виходу продукції зернових культур

Організація аналітичного і синтетичного обліку виробництва зерна передбачає відображення витрат в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно із визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витратами не визнаються платежі за договорами комісії, попередня (авансова) оплата, погашення одержаних позик та ін.

Об'єктами обліку витрат у рослинництві є окремі сільськогосподарські культури або їх групи, а також виконані роботи в незавершеному виробництві (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, чорні пари тощо).

Облік витрат і виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», субрахунку 231 «Рослинництво». Цей рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом — вироблену продукцію, тобто, суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26,27), виконаних робіт та послуг (в дебет рахунку 90).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв і видами або групами продукції, що виробляється.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведуть за встановленою номенклатурою об'єктів. За дебетом кожного аналітичного рахунку відображають витрати на виробництво, а за кредитом — вихід продукції.

Облік витрат в рослинництві здійснюють за встановленою номенклатурою статей. Згідно з положеннями Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств сюди відносять такі статті:

ь витрати на оплату праці;

ь відрахування на соціальні заходи;

ь насіння та посадковий матеріал;

ь паливо та мастильні матеріали;

ь добрива;

ь засоби захисту рослин;

ь роботи та послуги;

ь витрати на ремонт необоротних активів;

ь інші витрати на утримання основних засобів;

ь інші витрати;

ь непродуктивні витрати (в обліку);

ь загальновиробничі витрати.

До статті «Витрати на оплату праці» відносять основну та додаткову оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включають до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66(81).

На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображають внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур. Дебетують субрахунок 231, а кредитують рахунок 65 (82).

До статті «Насіння та посадковий матеріал» включають вартість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва та придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур, крім молодих багаторічних насаджень. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування та ін.), навантаження та транспортування його до місця посіву не включаються у вартість насіння, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури за відповідними статтями.

За статтею «Паливо і мастильні матеріали» відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість і вартість мастил.

До статті «Добрива» включаються витрати на внесені в грунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80).

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх в транспортні засоби, вивезення на поле і внесення в ґрунт списують на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і в дану статтю не включаються.

До статті «Засоби захисту рослин» включаються вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів та інших хімічних і біологічних засобів, що використані для боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. На їх вартість дебетують субрахунок 231, а кредитують рахунок 20 (80).

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами. Сюди включають вартість послуг транспорту. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63, 68 (84). На цю ж статтю відносять вартість електро- та тепло-енергії, використаної на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур та їх груп, при цьому кредитують рахунок 23. Витрати відносять на окремі об'єкти планування та обліку виходячи з обсягів робіт, пов’язаних з перевезенням вантажів (в тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

До складу статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включають суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту сільськогосподарських машин та обладнання.

До статті «Інші витрати на утримання необоротних активів» відносять витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи; вартість палива та мастил на переїзд машин з однієї ділянки на іншу; амортизаційні відрахування, що прямо не відносяться на певні об'єкти витрат.

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, обліковуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і відносяться на собівартість продукції окремих культур таким чином тракторів — пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт (в умовних еталонних гектарах); ґрунтообробних машин — пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами; сівалок — пропорційно площі посіву культур; технічних засобів для збирання врожаю — прямо або пропорційно зібраній площі певних культур; машин для внесення в грунт добрив — пропорційно фізичній масі внесених добрив.

У статті «Інші витрати» відображають витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з вищенаведених статей, а саме вартість спецодягу і спецвзуття, що видають працівникам; платежі за страхування майна, урожаю сільськогосподарських культур; інші витрати, що включаються у собівартість продукції і не віднесені до вищеназваних статей витрат.

До статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) відносять брак у виробництві. Вартість цього браку відносять на собівартість тієї культури, при виробництві якої він був допущений.

У статті «Загальновиробничі витрати» відображають бригадні та загальновиробничі витрати. До них відносять витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи та ін. Ці витрати розподіляються між об'єктами планування і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється тільки в даній бригаді чи цеху. Розподіляються ці витрати в кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунка 231.

Записи про витрати та вихід продукції зернових здійснюють на підставі бухгалтерських документів. їх можна поділити на п’ять груп: 1) по обліку витрат праці; 2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей); 3) по обліку засобів праці (амортизація основних засобів); 4) по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями; 5) по обліку виходу продукції.

Документи по обліку витрат праці відображають проведені трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур і нараховану за це оплату. Такими документами в рослинництві є: табель обліку робочого часу (форма № 64), книжка бригадира по обліку праці і виконаних робіт (форма № 65), обліковий листок тракториста-машиніста (форма № 65а і № 676), обліковий листок праці і виконаних робіт (форма № 66 і № 66а).

Дані документів по обліку витрат праці групують по кожному працівнику для нарахування і виплати заробітної плати. Одночасно їх систематизують по об'єктах обліку витрат — видах робіт і культурах. Для цього складають нагромаджувальні документи: журнал обліку робіт і затрат (форма № 37), накопичувальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку (форма № 37а). Підсумки з них в кінці місяця використовують для заповнення виробничих звітів або книги обліку виробництва.

Документи по обліку предметів праці підтверджують витрачання в рослинництві різних матеріальних цінностей: насіння, добрив, малоцінних предметів тощо. Для цього складають такі документи: акт на витрату насіння і садивного матеріалу (форма № 119) — списання на посів насіння і садивного матеріалу; акт про використання мінеральних, органічних і бактеріологічних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (форма № 118) — списання їх внесення, акт на списання виробничого та господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № 126) — списання дрібного інвентарю та МТЇТП. Дані цих документів систематизують у звіті про рух матеріальних цінностей (форма № 121), з якого проводять записи у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

В документах по обліку засобів праці фіксують витрати по використанню основних засобів в рослинництві шляхом нарахування амортизації. Для цього передбачено такі документи: розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом на початок року (форма № 10.2.5 с. -г.), відомість нарахування амортизації та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (форма № 10.2.6 с. -г.), відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за місяць (форма № 10.2.7 с. -г.), відомість розподілу амортизації по основних засобах галузі рослинництва (форма № 63).

Документи по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями, фіксують вартість таких робіт і послуг. Це рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт. На підставі цих документів відображають витрати по конкретних об'єктах обліку рослинництва.

Документи по обліку виходу продукції призначені для оприбуткування ві урожаю зерна. Такими документами є: реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (форма № 77), путівка на вивезення продукції з поля (форма № 77а), талони (форми № 776, № 77 В, № 77г), реєстр приймання зерна та іншої продукції (форма № 78), реєстр приймання зерна вагарем (форма № 78а), реєстр документів на вибуття продукції (форма № 79), відомість руху зерна та іншої продукції (форма № 80) — по обліку зерна та зернової продукції.

Інформацію з документів по виходу продукції включають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121) і записують у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об'єктах, якими є сільськогосподарські культури чи їх групи, роботи, внутрішньогосподарські підрозділи тощо. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

У виробничому звіті передбачено витрати показувати за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. В принципі, підрахунок витрат за кореспондуючими рахунками, а Не групування їх за статтями, є логічним. Таким чином спрощується процес перевірки правильності проведених записів, а підрахунок витрат прямо поєднується з системою бухгалтерського обліку.

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво». При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки, залежно від витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в дебет рахунку27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Продукцію оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову, то сторнується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис за дебетом 27 і кредитом 23 рахунків на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною.

Кореспонденція рахунків по обліку виробництва зерна

Зміст господарської операції

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Списано матеріальні цінності на виробництво продукції рослинництва: добрива, отрутохімікати

231

208

запасні частини

231

203

насіння та посадковий матеріал

231

27, 208

Списано витрати по сільськогосподарських культурах, переораних на зелене добриво під інші

231

231

Виконано роботи і надано послуги власними допоміжними промисловими виробництвами

231

234

Гній від робочих коней внесено під сільськогосподарські культури

231

232

Списано витрати машинно-тракторного парку на рослинництво (крім оплати праці його працівників)

231

91,231

Списано загальновиробничі витрати на рослинництво в порядку їх розподілу

231

91

Списано послуги інших виробництв для рослинництва

231

233

Нараховано підрядним підприємствам і організаціям за виконані роботи і надані послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур

231

63,68

Нараховано збір на обов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування по оплаті праці в рослинництві

231

65

Нараховано фіксований сільськогосподарський податок

231

64

Нараховано оплату праці за виконані роботи в рослинництві

231

66

Нараховано знос (амортизацію) по основних засобах, що використовуються в рослинництві

231

131

Оприбутковано продукцію рослинництва від урожаю

27

231

Сторнуються мертві відходи та усушки продукції рослинництва

27

231

Списано витрати по загинувших посівах сільськогосподарських культур

991

231

Коригування планової собівартості продукції рослинництва до рівня фактичної:

збільшення вартості - звичайним записом, а зменшення вартості - методом «червоного сторно»

27,90

231

1.4 Калькуляція собівартості зерна

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг Собівартість продукції, як економічна категорія, є частиною вартості товару.

Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції на забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Калькулювання собівартості одиниці продукції здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприємства.

В плануванні та обліку визначають собівартість реалізованої продукції та виробничу собівартість. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включаються:

ь прямі матеріальні витрати;

ь прямі витрати на оплату праці;

ь інші прямі витрати;

ь загальновиробничі витрати.

Прямими вважаються витрати, які можна безпосередньо віднести на відповідний об'єкт витрат, або які розподіляються між об'єктами витрат пропорційно до бази, з якою ці витрати знаходяться в близькій залежності, зокрема витрати мастильних матеріалів розподіляються пропорційно вартості основного пального; амортизація і витрати на поточний ремонт приміщення — пропорційно площі, що використовується при виробництві окремих продуктів тощо. Прямі матеріальні витрати — це витрати цінностей (матеріалів), використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включаючи ті, що пов’язані з виконанням технологічного процесу з виробництва продукції (насіння, паливо, добрива, засоби захисту рослин та ін.); проведення поточного ремонту, технічного огляду та обслуговування; забезпечення працівників спеціальним одягом і взуттям, якщо ці суми можна віднести на дану культуру.

Матеріальні ресурси і послуги, що входять до «Матеріальних витрат», оцінюються за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів (наприклад, насіння), що виготовляються власними силами підприємства, визнається протягом року їх планова собівартість, яка в кінці року доводиться до фактичної, а тих, які отримані від постачальників — їх справедлива вартість.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної і додаткової оплати, які нараховані згідно із прийнятою підприємством системою оплати праці і які відносяться на конкретний об'єкт обліку витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукція оцінюється в порядку, передбаченому податковим законодавством.

До інших прямих витрат відносяться: платежі зі страхування майна підприємства; плата за оренду основних засобів, що може бути віднесена на конкретний об'єкт; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів, що використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема, їх амортизацію, витрати на освітлення, опалення тощо, а також інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу загальновиробничих витрат, які в сільськогосподарських витрати на підприємствах не діляться на постійні і змінні, включаються:

ь витрати на управління виробництвом (оплата праці, відрахування на соціальні заходи та медичне страхування і витрати на оплату службових відряджень апарату управління та спеціалістів;

ь амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення;

ь витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування і операційну оренду основних засобів загальновиробничого призначення;

ь витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

ь витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальних приміщень виробничого призначення;

ь витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

До складу загальновиробничих витрат також входять окремі види витрат, що стосуються всіх напрямків діяльності господарства, зокрема витрати на утримання складів для зберігання виробничих запасів (крім складів для зберігання продукції та витрат на реалізацію); витрати на пожежну охорону; поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією засобів природоохоронного призначення та інші витрати.

Ці витрати обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91 і розподіляються між окремими основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів, таких як насіння.

Не відносяться на собівартість виробленої і реалізованої продукції і покриваються за рахунок інших джерел:

ь адміністративні витрати;

ь витрати на збут;

ь інші витрати операційної діяльності;

ь фінансові витрати;

ь витрати від участі в капіталі;

ь витрати від надзвичайних подій;

ь витрати внаслідок вилучення капіталу власниками.

До адміністративних витрат відносять витрати на управління підприємством:

ь загальні корпоративні витрати (організаційні, представницькі та інші витрати);

ь витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;

ь витрати на утримання основних засобів адміністративного призначення;

ь витрати на зв’язок;

ь витрати на вирішення судових справ та деякі інші витрати.

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції:

ь витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах;

ь оплата праці працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

ь витрати на дослідження ринку;

ь витрати на передпродажну підготовку товару та деякі інші витрати.

Адміністративні витрати та витрати на збут в кінці року списують на результати діяльності підприємства.

До інших витрат операційної діяльності включаються:

ь витрати на дослідження та розробки;

ь втрати від знецінення запасів нестач та втрати від псування цінностей;

ь визнані штрафи, пені та неустойки тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Витрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

В сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

1. матеріальні затрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація;

5. інші операційні витрати.

До матеріальних витрат відносять вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): насіння; паливо і мастильні матеріали; запасні частини; тарні матеріали.

До витрат на оплату праці включають заробітну плату за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплата відпусток, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включають: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включають витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вищенаведених елементів.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні і накладні. Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції, а накладні - з управлінням та обслуговуванням діяльності певного підрозділу, галузі чи господарства в цілому.

Витрати на заходи з підвищення родючості земель плануються та обліковуються як витрати майбутніх періодів і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції рівними частинами протягом сівозміни.

Витрати на виробництво продукції в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно. Примітний перелік статей витрат був наведений нами в пункті 1.3.

Собівартість одиниці продукції визначається в цілому та в розрізі окремих статей витрат, тобто проводиться калькуляція собівартості. Вона представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу. Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниць окремих видів продукції. В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції і собівартість одиниці виробу.

Собівартість продукції рослинництва визначають один раз в кінці року. Обчислення собівартості - важливий і відповідальний етап у бухгалтерській діяльності. їй передує підготовча робота, яка пов’язана з уточненням суми витрат та обсягу одержаної продукції. До початку здійснення розрахунків по собівартості продукції потрібно провести такі роботи: розподілити між окремими об'єктами витрати з утримання основних засобів; списати вартість послуг допоміжних та обслуговуючих виробництв; розподілити витрати на зрошення чи осушення лісосмуг, їх вапнування і гіпсування, якщо ці заходи проводяться, а також утримання лісосмуг; розподілити загальновиробничі витрати. Слід ретельно перевірити розмежування витрат, що відносяться на продукцію поточного року і залишаються під урожай наступних років як незавершене виробництво.

В рослинництві можна виділити три групи аналітичних рахунків:

рахунки по обліку витрат, які підлягають розподілу в кінці року;

рахунки по обліку витрат на культури урожаю поточного року;

рахунки по обліку витрат під урожай майбутніх років.

Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх в кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 «Виробництво». Отже, в рослинництві закривають рахунки першої і другої груп.

Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списують як надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой